Search trend "Україна Ірак"

Дональд Трамп, розкриваючи кадрові карти, ще більше накручує інтригу довкола досягнення миру в Україні. 28 листопада генерал у відставці Кіт Келлогг написав у соцмережі: "Для мене було честю працювати на президента Трампа і я з нетерпінням чекаю можливості невтомно трудитися над забезпеченням миру через силу, відстоюючи інтереси Америки". Автору допису 80 років, за першої каденції Дональда Трампа він працював на різних посадах, від начальника апарату Ради нацбезпеки Білого дому до радника з нацбезпеки віцепрезидента Майка Пенса. Нині йому запропонували нову посаду. Обраний президент США дав претенденту блискучу характеристику: "Я дуже радий призначити Кіта Келлога помічником президента і спецпредставника по Україні та Росії. Кіт зробив видатну військову і ділову кар'єру, включаючи службу на дуже важливих посадах у сфері нацбезпеки. Він був зі мною із самого початку". Але Кіт Келлог - не перший. Раніше Дональд Трамп висував на цю посаду колишнього керівника Національної розвідки та експосла у Німеччині Річарда Гренелла і колишнього спецпредставника США по Ірану Брайана Хука. Найбільш контраверсійним серед претендентів виявився юрист російського походження Борис Епштейн. Тож зараз Келлог, який, як очікується, викличе найменше зауважень у Сенаті, де його ще мають затвердити на посаду. Шлях генерала Водночас наявність у списку претендентів Епштейна і Хука свідчить про паралелі між російсько-українською війною і конфліктом на Близькому Сході, котрі проводять у команді Трампа. На відміну від конкурентів, у Келлога є головне - готовий план, котрий базується на досвіді генерала. А він у Келлога чималий. Ще навчаючись в університеті Канзасу, здобув ступінь магістра у сфері міжнародних відносин і продовжив студіювати дипломатію у військовому коледжі США. Кіт був радником спецпризначенців камбоджійської армії у В'єтнамській війні і командував штабом військово-десантної дивізії під час військової операції "Буря у пустелі". Здобуті знання дозволили йому обійняти згодом посаду командувача Командування спецоперацій у Європі. Працював у Тимчасовій адміністрації у Багдаді (Ірак). Саме там став відомим завдяки вмінню швидко і точно реалізовувати накази вищого керівництва, а також - знаходити компроміси. Усе-таки заморозка? План Келлога у співавторстві з колишнім помічником Дональда Трампа Фредом Флейцем опублікований у травні 2024 року. Головна ідея: спонукати Україну та РФ сісти за стіл переговорів. Методи, щоправда, різні. Для України - це скорочення військової та фінансової допомоги. Основна теза документа - не сталий мир, як, приміром, у Формулі миру, а "заморозка" по лінії розмежування. У науковій статті для аналітичного центру Тrumріst Аmеrіса Fіrst Роlісy Іnstіtutе. Кіт Келлог уточнив: "США продовжать озброювати Україну і зміцнювати її оборону, щоб гарантувати ненапад Росії після припинення вогню або мирної угоди. Однак майбутня американська допомога вимагатиме від України участі у мирних переговорах з РФ". Альтернативу Кіт Келлог озвучив у липні 2024 року на з'їзді Республіканської партії: "Якщо Україна не хоче вести переговори - чудово! Але тоді миріться із тим, що ви можете понести жахливі втрати у своїх містах, що у вас будуть вбиті діти, що у вас буде не 130 тисяч загиблих, а 230-250 тисяч". З огляду на цю заяву, Кіт Келлог буде жорстким переговорником. Проте нині не липень, а листопад 2024 року. І чинний президент США Джо Байден зробив запит до Конгресу на додаткову допомогу Україні, що звужує шанси Дональда Трампа на підвищення ставок у діалозі з керівником країни-агресорки. Інші варіанти Це означає, що новий президент США коригуватимуть плани. Наразі відомо, що Дональд Трамп не сприймає, наприклад, ідею надати тимчасово окупованим Росією територіям квазідержавний або особливий статус або запрошення України до НАТО як метод тиску на Путіна. Обраному президенту імпонує гнучка тактика Келлога, котрий пропонував заморозити атлантичну інтеграцію нашої країни, але посилювати її оборону. Обриси тактики і стратегії Можливо, тому, за даними СNN, після номінації Кіта Келлога претендент на посаду радника з питань нацбезпеки Майк Волтц почав інтенсивно коригувати стратегію по Україні. Посилаючись на джерела з оточення Дональда Трампа, у СNN стверджують, що його обриси набувають конкретики. Зокрема: припинення вогню на час переговорів, ЄС і НАТО беруть на себе основний тягар підтримки України. Що буде з окупованими територіями, стане зрозуміло у ході перемовин. Членство у НАТО поки не розглядається, для США головне - гарантії безпеки для нашої країни. "Нам потрібно зруйнувати ці сходинки ескалації, а не реагувати на них, поновити стримування, мир", - заявив Майк Волтц. Для початку реалізації всадити за стіл переговорів Путіна. Магічна дата А у нього якраз критичний період, вважає ексзаступниця помічника міністра оборони у справах Росії та України Евелін Фаркас, бо кремлівський диктатор думає, що час на його боці, а угода з Трампом буде вигіднішою. "Він усе ще думає, що зможе протриматися й пережити українців, хоча економіку лихоманить, війна непопулярна всередині країни, тому і запросив північнокорейців, - зазначила Фаркас. - У кінцевому підсумку, Путін не захоче віддавати якусь територію, а Україна також не захоче йти на угоду без гарантій безпеки". - пояснила Фаркас. Але і для Дональда Трампа час важливий. Він сам не вірить у власну обіцянку припинити війну за 24 години, пояснив професор геополітики у бізнес-школі SSЕС Седомір Несторович, та хотів би діяти швидко. "Для цього наполягатиме на обміні територіями заради миру, - припустив експерт. - Хоча нині ніхто не знає, про які території і мир, власне, йдеться". Каденція без конфліктів У Кремлі припускають, що наступний президент США хотів би почати свій термін без конфлікту в Україні (особливо на тлі перемир'я на Близькому Сході), тому стрімко підвищують ставки, вважає Несторович. Для Путіна 20 січня є важливим, погоджується військовий аналітик Шон Белл: "Він зробить усе можливе, щоб не лише захопити якомога більше території України, але й максимально підірвати моральний дух українців. Зазвичай узимку ми спостерігаємо спад, та цього разу буде сплеск". Готують нові удари Останні сигнали керівника країни-агресорки свідчать про це. 28 листопада в Астані (Казахстан) на засіданні Організації договору колективної безпеки (ОДКБ) Путін заявив: "На удари по нашій території ракетами великої дальності західного виробництва ми відповімо, як уже було сказано. У тому числі, можливо, продовжимо випробування "Орєшніка" у бойових умовах. Нині міноборони і Генштаб обирають цілі для удару по території України. Це можуть бути військові об'єкти, оборонні і промислові підприємства, центри прийняття рішень у Києві". Спарта для Європи У Трампа на це є відповідь. Кандидат у заступники Волтца - Себастіан Горка - в одному з останніх інтерв'ю порадив "колишньому полковнику КДБ і вбивці, головорізу" прислухатися до поради Трампа "негайно сісти за стіл переговорів, інакше допомога, котру ми надавали досі, видасться дріб'язком". Наше стратегічне бачення абсолютно збігається із баченням Трампа, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. "З тих коментарів, котрі уже дав Келлог, стає очевидним, що США не відмовляється від підтримки України, Більше того, він критикував демократів за "піпеткову" допомогу. Навіть провів паралель, що Україна має стати новою Спартою для Європи. Для нас це насичення зброю, розробка своєї зброї, розвиток ВПК", - пояснив він. Експерт звернув увагу, що дозвіл на "далекобійку" Україна отримала після зустрічі Трампа з Байденом. Водночас застеріг - поки судити про подальші кроки зарано. "Зараз заливається фундамент сильної позиції США. Тільки коли буде повністю сформована команда і напрацьовані політики, у тому числі, по російсько-українській війні, Трамп вступить у гру, як він любить, з позиції сили. Бо слабких угод Трамп не укладає".

У пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму РИА Новости розміщена стаття "Лавров: новый "крестовый поход" против России обречен на провал". В ній, зокрема, зазначається: "Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою", зазначив міністр на відкритті ХVІ Асамблеї русского міра. Росія готова битися із Заходом на полі бою."Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу", –  підкреслив міністр.За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на "миролюбну" Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у "священній війні" відстоювати інтереси міфічного "русского міра".Подібна політична маячня постійно повторюється високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість нескінченно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.Читайте також: Чи допоможе Путіну ядерний кийокДовічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну з вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.Видаючи пропозиції капітуляції України за "мир", володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який, не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.Путін ввів переважну частину росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів, це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.Читайте також: Путінський світ ілюзій розбивається об реальністьНа Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких "громадян" бажання щось змінити або замінити.Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують,  систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить  телевізор.Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в "небезпеку", що, якщо Путін не вдереться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. І НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.Читайте також: Чи спрацює остання ставка Путіна?Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто у світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу.  Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як "диктаторську пастку". Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.Вони чують лише те, що говорять підлабузники й отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже у ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ-го. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від невірогідних фактів, розглядаючи їх як основу для прийняття рішень з того чи іншого питання.Постійно перебуваючи в "королівстві кривих дзеркал", тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюється його его і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.Читайте також: Російська Федерація не має жодних шансів уцілітиВісь зла – Росія, Китай, Північна Корея та Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи  своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили, наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб. Тепер же, за дій збожеволілого від безкарності Путіна, цей порядок опинився під загрозою. Адже в разі  успіхів Росії в Україні буде не тільки знищений світовий порядок, керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися по допомогу до Північної Кореї та Ірану.Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на "мирну угоду" на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло.  Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб, обдуривши Захід, почати знову війну. Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважає, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.