Search trend "З Днем Збройних Сил України!"

Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо.Уражений АТАСМS арсенал на Брянщині, удар БПЛА по військовому арсеналу у Новгородській області та атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської областіУ ніч на понеділок, 18 листопада, як переконували у ворожому міноборони, російські ППО нібито збили 59 українських безпілотників над територією п'яти областей РФ: 2 з них – над територією Московської області, 45 – над територією Брянської області, 6 – над територією Курської області, 3 – над територією Бєлгородської області й 3 – над територією Тульської області.І вже у ніч на 19 листопада підрозділи Збройних Сил України завдали вогневого ураження по арсеналу 1046 центру матеріально-технічного забезпечення у районі міста Карачев Брянської області РФ, для цього використали АТАСМS.  За інформацією джерел у Силах оборони, Україна вперше використала АТАСМS для удару по об'єкту в Карачеві. Перед появою цієї інформації Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про атаку на військовий арсенал РФ у Брянській області. Станом на 02:30 було зафіксовано 12 вторинних вибухів та детонація в районі цілі. "Ураження складів з боєприпасами для армії російських окупантів з метою припинення збройної агресії РФ проти України триватиме", – кажуть в Генштабі. Як повідомляли також керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко та паблік "Кримський вітер", удару зазнав 67 арсенал ГРАУ РФ: "Там були артилерійські боєприпаси, включно з каендеерівськими до їхніх систем, КАБи, зенітні ракети та боєприпаси до РСЗВ". А 20 листопада російське міноборони знову звинуватило Україну в атаці БПЛА. У мережі пишуть про удар по військовому арсеналу у Новгородській області.  Зазначається, що над територією Новгородської області було знищено 20 БПЛА. Ще 5 цілей знищені над територією Курської області, 4 – над територією Орловської області, по 3 БПЛА збито над територіями Бєлгородської, Тульської та Тверської областей і по 2 дрони – над територіями Брянської, Московської та Смоленської областей. Як пише російський тг-канал, у селищі Котове Новгородської області був атакований 13 арсенал ГРАУ.  На відео, що шириться у соцмережах, чути та видно вибухи, стрілянину і спалахи. Однак достовірність кадрів журналістами АSТRА наразі не підтверджено.  Тим часом місцеві жителі стверджують, що атака була націлена на військову базу. Крім цього, відповідну інформацію підтвердив керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко. "БПЛА атакували 13-й арсенал ГРАУ у Новгородській області, поблизу Котова. Це орієнтовно 680 км від кордону з Україною", – пише він. Зазначається, що на 13-му арсеналі ГРАУ зберігаються снаряди для ствольної артилерії, міни для мінометів, ракети для РСЗВ "Град", "Смерч" та "Ураган", також ракети "Іскандер", КN23, зенітні ракети до С-300,С-400, і боєприпаси для комплексу "Тор".Також 20 листопада з'явилась інформація про те, що Україна вперше використала британські ракети Stоrm Shаdоw по РФ. Про це повідомили у Вlооmbеrg із посиланням на західного чиновника, ознайомленого із ситуацією. За словами співрозмовника інформаційного агентства, використання Stоrm Shаdоw Україною схвалили через розгортання у РФ північнокорейських військових. Джерело додало, що такий крок Кремля у Лондоні трактували як ескалацію. А вже згодом завдяки повідомленню Glоbаl Dеfеnsе Grоuр із посиланням на джерело та Dеfеnsе Ехрrеss, з'явилась інформація, що, ймовірно, унаслідок атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської області 20 листопада могли бути вбиті генерал-лейтенант РФ Валерій Солодчук і 18 ворожих військових. Також могли бути знищені офіцери з КНДР. Співрозмовник стверджував, що під час удару Stоrm Shаdоw по підземному штабу окупантів на Курщині помер високопоставлений російський командувач, який раніше очолював перший армійський корпус "ДНР" у 2014 році, Солодчук. Також були вбиті 18 військових РФ. Водночас через удар британським Stоrm Shаdоw поранення отримали 33 російські військовослужбовці та 3 представники Пхеньяна: два офіцери й жінка, яка вважається медиком, але джерела припускають, що вона могла служити перекладачкою. Білгородської області уразили командний пункт "Сєвєр" російської армії. Місцеві мешканці мали нагоду спостерігати густий чорний дим, відчували його запах і чули гучні звуки вибухів. Тим часом у ГУР МО України нагадали, що за кожен здійснений проти українського народу злочин буде адекватна, справедлива відплата.Тим часом у четвер, 21 листопада, добре знаний за останніми новинами ракетний полігон "Капустин Яр" в Астраханській області також потрапив під атаку безпілотників. За інформацією джерела, щонайменше 2 безпілотники не були збиті та завдали ударів по 105-му майданчику полігону "Капустин Яр". Офіційні російські ресурси теж визнали атаку на Астраханську область, проте деталей не розголошували. "Сьогодні вранці український режим знову спробував атакувати наші північні райони області. Усі служби відпрацювали штатно. Частину БПЛА було придушено РЕБом та ліквідовано, частину збито засобами ППО, саме її роботу і чули жителі. Під час падіння збитого безпілотника сталася пожежа, яку оперативно було ліквідовано черговою службою МНС. Постраждалих серед мешканців та руйнувань цивільної інфраструктури немає. Прошу керуватися лише офіційною інформацією та не піддаватися на провокації", – йшлось у заяві губернатора Астраханської області.Ніч неділі, 24 листопада, також видалася неспокійною для російських областей. У російському відомстві звітують, що упродовж ночі ППО нібито збила 34 українських БПЛА. Зокрема, 27 дронів перехопили над Курщиною, 4 - над Липецькою областю, 2 - над Білгородщиною та один над територією Орловського регіону. За словами губернатора Курської області Олексія Смірнова, пізно ввечері 23 листопада регіон нібито атакували дві українські ракети й 27 дронів. "Наша ППО відбиває атаку: дві українські ракети й 27 БПЛА збито в небі Курської області", – написав Смірнов. Крім того, вже на ранок росіяни заявили про збиття ще двох безпілотників над Брянською та Білгородською областями.Фото: АрміяІнформ (YоuТubе)Вибухи на тимчасово окупованій Донеччині, зокрема у Маріуполі та Бердянську22 листопада виявилося днем багатим на новини про вибухи на окупованих територіях Донеччини. Зокрема, партизанський рух "Атеш" допоміг знищити російський підрозділ БПЛА на Донеччині. Близько 6 місяців тому проукраїнський агент підписав контракт з російською армією і був направлений один з навчальних центрів операторів БПЛА. Після навчання агента "Атеш" розподілили в одну з бригад та направили у зону бойових дій на Донеччину. У результаті Сили оборони України отримали від нього низку оперативної інформації. Серед іншого це були дані про розташування штабів та складів із боєприпасами. "Якийсь час тому наш агент передав інформацію про плани наступу одного з підрозділів супротивника на Торецькому напрямку. Результат: 2 – 200-х, 3 – 300-х. Також повідомляємо, що більшість тих, кого видно, вже мертві", – написали партизани під медіаматеріалами."Також у п'ятницю, 22 листопада, в окупованому Маріуполі спрацювала російська протиповітряна оборона. Після цього в районі площі Свободи зникло електропостачання.І в тимчасово окупованому Бердянську пізно ввечері 22 листопада пролунав гучний вибух. "Гучно в районі порту. Приблизно о 23:40 бердянці почули гучний вибух. Попередньо – є влучання по порту", – повідомляла Бердянська міська військова адміністрація. Тим часом українські військові інформації не коментували.Думки експертівЯк зазначає міноборони Великої Британії, від початку російського повномасштабного вторгнення українські сили знищили чи пошкодили 25% основних військових кораблів РФ у Чорному морі."Після 1000 днів війни військово-морський потенціал Росії в Чорному морі був відчутно виснажений завдяки високоефективним українським операціям, – кажуть там, проте додають: – Попри те, що Чорноморський флот Росії наразі обмежений східною частиною Чорного моря, він зберігає здатність завдавати удари з великої відстані по території України на підтримку сухопутних операцій".За словами міністра оборони Рустема Умєрова, Україна масштабувала серійне виробництво крилатих ракет Р-360 "Нептун" з удосконаленням для ураження цілей на дальших відстанях. Також розробляються нові ракети-дрони, зокрема "Паляниця", яка є прикладом успішної співпраці держави та приватного сектору. Крім цього, є робота у цьому напрямку з іноземними партнерами. А Литва тим часом погодилась профінансувати виробництво українських ударних дронів. Вже погоджений перший транш, який витратять, зокрема, на далекобійні ракети-дрони "Паляниця"."Литовська сторона вже працює над фіналізацією бюрократичних процедур, перший транш на підтримку українських DеерStrіkе буде перераховано найближчим часом", – підкреслив Умєров.

21 листопада – День Десантно-штурмових військ ЗСУ. Професійне свято українських десантників відзначатиметься всьоме, і вже втретє — під час повномасштабної війни. Це свято встановлено згідно з указом президента від 21 листопада 2017 року “враховуючи хоробрість та героїзм воїнів-десантників, виявлені у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України”. Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський привітав військовослужбовців […] Тhе роst “Гідно підтверджують своє гасло – “Завжди перші”: Сирський та Умєров привітали із Днем ДШВ fіrst арреаrеd оn Новинарня.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

21 листопада в Україні відзначають День десантно-штурмових військ Збройних сил України. 2024 року свято припадає на четвер.

Україна відзначає трагічну та водночас героїчну дату 19 листопада – 1000 днів із початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги. Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.З нагоди 1000 днів війни в Україні, 19 листопада Європарламент проведе позачергове пленарне засідання, яке включатиме спеціальне звернення президента України Володимира Зеленського. Про це повідомила президентка Європарламенту Роберта Мецола, пише Радіо Свобода.Світ визнав Росію агресором, що сіє терор і хаос, та відповів їй санкціями та ізоляцією. Натомість Україна стала прикладом незламного духу, об’єднавши довкола себе країни, що підтримують її прагнення до свободи. Наша боротьба уособлює глобальні цінності: перемоги світла над темрявою, демократії над тиранією, людяності над варварством.Болючі втрати Тисячі життів мирних людей та військових було втрачено через агресію РФ. Кожна смерть - це невимовний біль та трагедія, яка залишає рани у серцях близьких та народу загалом. Війна не оминає жодного регіону та населеного пункту, залишаючи по собі руїни та ріки сліз. У лютому 2024 року президент України вперше відкрито заявив про втрати серед наших захисників на пресконференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024". За його словами, станом на 25 лютого армія втратила близько 31 000 військових. Водночас втрати російської сторони, за оцінками, становили приблизно 180 000 осіб (загиблих та поранених - до 500 тисяч).Втім, у вересні 2024 року американське видання Wаll Strееt Jоurnаl опублікувало матеріал, де зазначалося, що кількість загиблих українських військових сягнула 80 000, а ще 400 000 зазнали поранення. Щодо російських втрат, оцінки дещо різняться: за одними даними, загинуло 200 000 окупантів, а поранених — також близько 400 000. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на сьогодні росіяни втратили понад 717 тисяч військових. Проте, визначити реальну кількість загиблих і поранених сьогодні неможливо. Україна та РФ не розкривають повних даних про свої втрати, зокрема, з міркувань безпеки та задля протидії маніпуляціям.Ми всі пам’ятаємо, як проводжали в останній шлях Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі", який став символом нескореності, Олександра Мацієвського, чий вигук "Слава Україні" перед лицем смерті став уособленням нашої сили, льотчика Валентина Коренчука на позивний "Бджоляр", відомого своєю майстерністю та відданістю небу. Нажаль, із кожним днем війни таких історій стає все більше. Кожного полеглого захисника українці проводжають в останній путь, стоячи на колінах. Перелічити всіх героїв складно, однак на їх честь переназивають вулиці та сквери, встановлюють пам'ятники та закарбовують імена у мистецьких творах. Пам’ятаймо про кожного військового, їх жертва ніколи не буде забута, бо вони боролися за наше сьогодення та наше майбутнє.Людина – це найцінніший скарб нашого народу. Багато цивільних сьогодні також пройшли нелегкий шлях, так, лише з серпня 2024 року понад 170 000 людей були змушені залишити свої оселі на сході України через активні бойові дії. Деякі з них знайшли безпеку в інших регіонах України, де вже перебуває близько 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а інші - приєдналися до 6,7 мільйона біженців, які знайшли прихисток за кордоном.З початку 2024 року майже 400 000 українців перетнули кордони ЄС у пошуках захисту від вибухів та небезпеки. Ці цифри — не просто статистика, за ними приховуються долі, історії та мрії тих, хто був змушений залишити рідні місця. На підконтрольній частині нашої країни нині проживає близько 25-27 мільйонів людей. Руйнування інфраструктуриЗагарбники цілеспрямовано знищують критичну інфраструктуру: школи, лікарні, житлові будинки, електростанції. Особливо складним став опалювальний сезон 2022–2023 років через масовані обстріли енергетичної системи.За 2023 рік українська енергетика зазнала значних втрат внаслідок цілеспрямованих атак російських окупантів. Було зафіксовано 271 удар по об’єктах генерації, що призвело до масштабних руйнувань та пошкоджень. Як зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, в Україні не залишилося жодної теплоелектростанції (ТЕС) чи гідроелектростанції (ГЕС), яка б не постраждала від ворожих обстрілів упродовж зими. Низка населених пунктів залишались протягом декількох діб без електроенергії та водопостачання. За декількох років війни масштаби пошкоджень настільки великі, що відновити повну потужність енергетичної системи до початку нового опалювального сезону виявилося неможливо. Україна зазнала масштабних втрат у сфері енергетики також у 2024 році, адже близько 65% енергогенеруючих потужностей було зруйновано через масовані обстріли РФ. Загроза й досі залишається високою, оскільки обстріли тривають, ускладнюючи зусилля щодо відновлення енергетичної системи та забезпечення стабільності в умовах наближення холодної пори року. Навіть за умови, якщо більше не буде пошкоджень енергетичних об'єктів, експерти прогнозують, що за сильних морозів в українських оселях не буде світла щонайменше до чотирьох годин на добу. Енергетики та уряд продовжують працювати над мінімізацією наслідків для населення, відновлюють пошкоджені об'єкти та запроваджують нові технологічні моделі, однак всі ці процеси потребують значних ресурсів та часу. Сьогодні енергетичний терор – це ще один психологічний прийом агресора, що не полишає спроби дестабілізувати життєво важливі системи країни та посилити гуманітарну кризу. Вплив на довкілляВійна завдала Україні колосальних екологічних втрат, які мають довгострокові наслідки, деякі з них зараз навіть складно повністю оцінити.Через військові дії, на місці тисяч гектарів природних зон залишились вигорілі ліси та поля. Це не лише знищує природне середовище тварин, а й збільшує рівень СО2 у атмосфері. Заміновані поля, ліси та річки перетворюють величезні площі в зони екологічної катастрофи, роблячи їх небезпечними для використання людиною та природою. Сумна статистка говорить про те, що сьогодні Україна є найбільш замінованою країною у всьому світі. Станом на 1 липня 2024 року понад 144 тисячі квадратних кілометрів України вважаються потенційно небезпечними через вибухонебезпечні предмети, тобто замінованими. Цю інформацію оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України.Війська РФ окупували та знищили десятки національних парків та заповідників.  Так, відомий своєю унікальною фауною та флорою регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", був просто спалений. Нелюдське ставлення до довкілля загарбники показали також в заповіднику "Асканія-Нова", знищуючи рослини та вивозячи тварин із їх природного ареалу. Однак, справжній екоцид та техногенну катастрофу світ побачив 6 червня 2023, вночі окупанти підірвали машинну залу Каховській ГЕС зсередини, повністю знищивши станцію. За даними "Укргідроенерго", відновлення ГЕС неможливе через масштабність руйнувань. Цей акт агресії завдав Україні збитків на суму майже 14 мільярдів доларів США, як зазначають на веб-порталі ООН України.Цей удар не лише завдав значної шкоди енергетичній інфраструктурі. Під воду пішли десятки населених пунктів, а в небезпеці опинились цивільні як на підконтрольній частині України, так і на окупованій. Підрив греблі має серйозні екологічні наслідки, адже знищено екосистеми, назавжди втрачено ендемічні види тварин, а купи сміття та відходів були змиті у Чорне море.Підрив Каховської ГЕС, Фото: Колаж Еспресо ТVВажливі досягнення та перемогиУкраїнська армія вразила світ своєю мужністю та професіоналізмом. Відбиття російського наступу на Київ, звільнення Харківщини, Херсона та багатьох інших населених пунктів — це перемоги, які увійдуть до підручників історії.Битва за Київ, де умовною точкою відправки є початок повномасштабного вторгнення, тривала приблизно до квітня 2022 року. Цей етап війни мав надзвичайно велике значення, оскільки окупанти були впевнені, що зможуть захопити столицю без супротиву. Російські війська почали наступ на столицю з декількох напрямків, зокрема через Ірпінь, Ворзель і Бучу, з метою стрімко прорватися до центру Києва і захопити урядові будівлі. ЗСУ та тероборона продемонстрували надзвичайну стійкість і рішучість, зірвавши плани агресора.Особливу важливість мали бої за ключові об'єкти, такі як аеропорт "Антонов" у Гостомелі, де війська агресора зазнали великих втрат, намагаючись захопити стратегічний пункт. Стійка оборона Києва та злагоджені дії українських сил, змусили ворога відступити. Ця перемога мала вирішальне значення для подальшого розвитку ситуації в країні, адже поставила російське командування в скрутне становище.Харківську стратегічну наступальну операцію можна назвати однією з найбільш значущих та яскравих подій у контексті російсько-української війни. Завдяки стратегічній майстерності та чітким військовим діям, українські сили змогли обманути противника, створивши враження, що наступ відбудеться в іншому напрямку. Цей маневр дозволив українським військам не тільки здобути стратегічну перевагу, а й розгромити деморалізовані російські підрозділи, які відступили до лінії державного кордону України.У вересні Сили оборони України звільнили від ворога важливі населені пункти, зокрема Богородичне та Святогірськ, що на півночі Донецької області. За результатами операції було звільнено понад 300 сіл та міст, а також очищено 3800 кв. км території, на яких проживає понад 150 тисяч українців. Ця невелика перемога стала важливим кроком у контексті звільнення окупованих територій і зміцнення українських позицій на Сході країни.Операція зі звільнення правобережжя Херсонської області стала важливою віхою в боротьбі України. Російські війська укріплювали свої позиції на цьому напрямку протягом місяців, зокрема, створюючи потужні фортифікації: бетоновані укриття, окопи та добре організовані вогневі точки. Однак завдяки майстерності українських командирів та точно спланованим тактичним маневрам, ЗСУ змогли провести серію ефективних операцій.А 11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Тисячі громадян зустрічали своїх визволителів з українськими прапорами, що стало символом великої перемоги та надії для всіх, хто пережив окупацію. Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Fасеbооk, Ще однією новиною, яка задавалась просто неможливою на початку повномасштабного вторгнення РФ – це те, що українці наважаться перенести військові дії на територію ворога. Курська наступальна операція стала однією з найбільш значущих в історії війни, продемонструвавши відвагу та стратегічне планування Сил оборони. Операція розпочалася орієнтовно 6 серпня 2022 року, саме тоді Росія заявила, що українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Курської області. Однак, "прорив" не став кінцевою точкою, а українські підрозділи продовжували ефективно просуватися вглиб території та закріплюватись на цих територіях.До кінця серпня ЗСУ досягли значних результатів, зокрема, взяли під контроль 100 населених пунктів, це близько 1294 кв. км території, та захопили в полон майже 600 солдатів РФ. Ця наступальна операція надала Україні деякої стратегічної переваги та значно зміцнила моральний дух на фронті.Крім того, всі пам'ятають запеклу боротьбу та звільнення острова Зміїний, блискавичне знищення флагмана російського Чорноморського флоту - крейсера "Москва", ретельно сплановане повернення під контроль України "вишок Бойка" та інше. Насправді, наші військові щодня виконують важливі завдання, як крок за кроком допомагають наближати нашу перемогу. Дуже багато місій та операцій сьогодні засекречені, їх подробиці ми зможемо дізнатись лише після закінчення війни. Вишки Бойка, Фото: Головне управління розвідкиВажливо згадати, що наші люди показали унікальний приклад згуртованості: волонтери, медики, підприємці та звичайні люди стали до лав опору. Кожен робить свій внесок у перемогу. Якщо росіяни намагались розколоти наше суспільство, тоді можна з впевненістю сказати, що війна стала поштовхом для піднесення української культури.Крім того, світова спільнота об’єдналася навколо України, надаючи фінансову, військову та гуманітарну допомогу. Постачання сучасної зброї, санкції проти РФ та політична підтримка стали важливими для нашої країни у цій війні.Що чекає українців попереду?Найбільша мрія всіх українців – перемога у війні та повернення всіх військових і цивільних додому, до мирного життя. Експерти зазначають, що війна в Україні найімовірніше буде продовжуватися і в 2025 році. Найближчими місяцями прогнозується зниження активності російського наступу на Донбасі, хоча це не означає завершення бойових дій. Залежно від подій, можливий розвиток низки сценаріїв. Серед низки варіантів розглядаються як нові контрнаступальні дії Збройних Сил України, так і політичні зміни, що вплинуть на хід війни. Зокрема, йдеться про потенційні переговори з Росією, адже міжнародна політична ситуація також відіграє важливу роль.Останніми місяцями інфопростір переповнений можливими сценаріями розвитку війни у зв'язку з обранням нового президента США. Дональд Трамп неодноразово наголошував на тому, що зможе зупинити війну в Україні "за один день". Деякі фахівці зазначають, що Трамп може ініціювати укладення мирного договору між Україною та РФ. На думку колишнього спеціального радника з російських і євразійських питань при головнокомандувачі сухопутних військ США в Європі Марка Войгера, такий договір може бути досягнутий "не заради справедливості, не заради відновлення суверенітету України та покарання російської агресії", а шляхом посиленого тиску на Київ. Однак, існують інші думки, зокрема, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко припустив, що Путін не погодиться на пропозицію Трампа про заморожування конфлікту на нинішній відмітці фронту. Це пов’язано з тим, що Росія претендує на території, які залишаються підконтрольні Україні, тому такий план може викликати внутрішню критику в РФ. Коваленко вважає, що за таких умов, Трамп буде змушений активніше постачати Україні озброєння, навіть більше, ніж це відбувалось за адміністрації Байдена. Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Фото: Gеtty ІmаgеsІнтерпретацій та сценаріїв розвитку подій дуже багато, напевно ніхто не може точно передбачити події, які будуть відбуватись. Однак кожен українець вірить, що Росія відповість за свої злочини: міжнародний трибунал, репарації та покарання винних. Це питанням не лише справедливості, а й безпеки.Сьогодні 1000 днів війни показали незламність українців, які вірять у свою перемогу, незважаючи на неймовірні труднощі. Попереду ще чекає багато випробувань, але об'єднана нація, яку підтримує цивілізований світ, зможе подолати всі перешкоди. Слава Україні! Героям слава!

Сьогодні відзначають День сержанта Збройних сил України. Сержанти командують підрозділами первинної ланки, навчають та виховують особовий склад, відповідають за його злагодженість та бойову готовність. "Слідуй за мною, роби як я". Гасло сержантського корпусу Збройних сил. Саме сержанти і старшини забезпечують підготовку бійців, їхню мотивацію та беруть відповідальність за побратимів. Вони основа кожного бойового підрозділу. Дякую за внесок у збереження нашого війська", - написав президент Володимир Зеленський. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив, що досвід, мотивація та особистий приклад сержантів є вагомою підтримкою морального духу українських захисників та захисниць, які щоденно зі зброєю в руках воюють на фронті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що святкуємо у листопаді: календар державних свят на кожний день "Пишаюся кожним із вас й дякую за віддану службу та вірність військовій присязі, за ваше лідерство, сміливість і відвагу! Бажаю усьому сержантському корпусу міцного здоров'я, сили та витримки. Також сьогодні слід згадати тих, хто віддав своє життя у боротьбі за свободу та незалежність нашої Батьківщини! Вічна їм шана і памʼять!" - наголосив він. Кожного року 18 листопада українці відзначають День сержанта Збройних сил України. В цей день заведено вшановувати відданість військовій справі та професіоналізм сержантів ЗСУ. Свято було встановлене 19 квітня 2019 року указом президента України Петра Порошенка.

18 листопада в Україні відзначають День сержанта Збройних сил України. Це свято вшановує військових, які віддано борються за свободу й незалежність рідної країни. Повний текст новини

Сьогодні вшановуються сержанти Збройних Сил України за їхній професіоналізм та героїзм у боротьбі за свободу і незалежність країни. ТСН.uа підібрав для вас привітання з Днем сержанта ЗСУ.

Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

З початку 2024 року українські війська знищили та підбили 3 179 танків російських окупантів. Про це повідомляє Міністерство оборони України. "У танковому батальйоні - 31 танк. Тобто за 10 місяців поточного року українські захисники вивели з ладу умовно 102 танкові батальйони окупантів", - йдеться у повідомленні. Своєрідним "днем танкіста" стало 12 травня, коли ЗСУ уразили 31 танк росіян. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія зазнала рекордних втрат техніки на фронті за два роки війни "Отже, впродовж однієї доби армія РФ втратила знищеними та підбитими цілий танковий батальйон", - пишуть у Генштабу ЗСУ. Такі втрати можуть коштувати бюджету РФ щонайменше $9 млрд. "Це приблизна сума, яка ґрунтується на підрахунках за середніми світовими цінами на цей тип озброєння (за інформацією з відкритих джерел). 9 мільярдів доларів США, для прикладу, це приблизно 16 річних бюджетів міста Челябінськ, де найгірша екологічна ситуація у РФ. Водночас замість розв'язання внутрішніх соціальних проблем керівництво країни-агресора продовжує вкидати величезні суми у війну", - пояснюють у повідомленні. Загальні бойові втрати російських окупантів на 5 листопада склали 701 650 осіб. Протягом минулої доби знешкоджено ще 1260 загарбників, повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.