Тренд пошуку "15 липня свято"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки

Актуалізуйте Ваші інтереси

Також, Ви можете змінити вподобання в налаштуваннях Стрічки
Еспресо на espreso.tv
Вони йшли вбивати СРСР: як українська незалежність застала КДБ зненацька. Розмова Портникова і Зінченка
Портников: Коли ми говоримо про Україну як незалежну державу — як реального суб’єкта світової історії та міжнародного права — маємо розуміти: саме цього Росія намагається нас позбавити. Та не менш важливо поставити собі інше запитання: наскільки всередині такої України є українці, які ототожнюють себе з цією державою, з її викликами, відповідальністю, шляхом? Я добре пам’ятаю, як 24 серпня 1991 року було проголошено незалежність України. Але тоді таких українців — свідомих, внутрішньо готових прийняти й захищати цю незалежність — було небагато. Навіть у сесійній залі Верховної Ради їх, чесно кажучи, було менше, ніж хотілося б.Віталій Портников, фото: apostrophe.ua Зінченко: Якщо згадати 1 грудня 1991 року, то 90,32% громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі, проголосували "за" — за підтвердження Акта проголошення незалежності. Це був потужний сигнал довіри до ідеї власної державності. І коли ми дивимось на 2022 рік — то маємо майже той самий показник: близько 90%, а подекуди й більше, українців знову підтверджують свою підтримку незалежності. Це при тому, що ще 10–15 років тому ми спостерігали зовсім іншу тенденцію. Тоді рівень підтримки ідеї незалежної України падав — у деякі моменти він опускався до позначки близько 50%. Тобто ми пройшли довгий шлях — із широкою амплітудою сумнівів і надії, зростання і спаду. Але що важливо — ми вистояли. І зараз ця віра — як ніколи глибокаОлександр Зінченко, фото: Суспільне мовлення Портников: З одного боку, результати референдуму 1 грудня 1991 року — справді переконливі й промовисті для всіх. Хоча, зізнаюсь, я знав лише одну людину, яка змогла точно спрогнозувати ці цифри ще до голосування.Зінченко: І це був, здається, Степан Хмара. Портников: Це був Степан Хмара. А потім, пам’ятаю, він навіть "плясав" — у доброму сенсі. Приїхав до Москви, до Верховної Ради Радянського Союзу, і з гордістю сказав: "От бачите, я виявився абсолютно точним у своєму прогнозі." Ця Верховна Рада, до речі, тоді вже доживала свої останні дні.Зінченко: А знаєш, як Степан Хмара зустрів незалежністьПортников: У в'язниці. Пам'ятаю.Зінченко: І він не хотів виходити. Цього епізоду ти, мабуть, не знаєш.Портников: Ні, не знаю. Зінченко: Прекрасний епізод, який мені розповідав Михайло Ратушний. Суть історії полягала в тому, що їх начебто "загребли" через інциденти під час останнього воєнного параду в Києві, що відбувся 7 листопада. Саме тоді нібито Степан Ількович побив офіцераполіції.Портников: Так, я пам'ятаю історію. Зінченко: І в результаті через це Ратушний опинився у в’язниці. Та 25 серпня президія Верховної Ради оголосила амністію для всіх, хто потрапив під переслідування. Михайло вийшов на свободу, а Степана Ільковича не було. Він каже: "Ну, давайте я за ним піду". Його відводять до того місця, де на той час перебував Степан Хмара. І відбувається прекрасний діалог:— Степане, нас випускають. Пішли!— "Та відстаньте!" — відповідає Степан (Він навіть сказав інше слово, більш різке).— Дайте мені дописати статтю!У цей момент він сидів у камері і працював над важливою для себе статтею.Портников: Важливо також зрозуміти, чому Степана Ільковича не випустили 24 серпня — це дуже цікавий момент. Я був свідком цих подій і, здається, що в момент проголошення незалежності багатьом людям, як це часто буває в такі історичні хвилини, "відключилися мізки". Після того, як усі проголосували, комуністи не зовсім розуміли, що робити далі. А люди з Народної Ради — з їхніми дисидентськими біографіями — співали "Червону калину", обнімалися, святкували. Це було своєрідне українське свято в Раді. Тоді Кравчук закрив засідання — і, здається, всі просто забули про справжню роботу, яку треба було зробити.Зінченко: Вони не зовсім забули — просто всі були на той момент виснажені. Але вже в кулуарах, після закриття засідання, опозиція і Народна Рада виступили з критикою щодо Плюща та Кравчука. Вони запитали: "А чому ж ми голосували за амністію політичних в’язнів?" В результаті амністію ухвалили вже наступного дня — підписом президії Верховної Ради.Портников: Ну, насправді наступний день був не менш цікавий, ніж попередній, тому що наступного дня заборонили комуністичну партію України.Зінченко: Але заборону ввели досить цікавим і навіть забавним способом. Спочатку Київська міська рада ухвалила рішення заборонити діяльність, зокрема, Центрального комітету Комуністичної партії на території Києва та опечатали його приміщення. Лише згодом президія Верховної Ради підтримала це рішення і заборонила діяльність КПРС, принаймні, на той час, а також призупинила її розслідування.Портников: Мушу сказати, що сама ця заборона завжди здавалася мені неймовірно гротескною — особливо з огляду на контекст проголошення незалежності. Адже Україна оголошувала свою незалежність у той час, коли в Російській Федерації у Верховній Раді одночасно відбувалося паралельне засідання, на яке Борис Єльцин привів Михайла ГорбачоваЗінченко: Це було напередодні. Так, це було 23го числа. фото: з відкритих джерел Портников: Я маю на увазі не те, що ці події відбувалися в один і той самий день, а саме — що вони відбувалися на тлі один одного. 23 серпня Борис Єльцин видав указ про заборону КПРС на території Російської Федерації і примусив Михайла Горбачова з ним погодитися. Цей указ став поштовхом для скликання сесії 24 серпня — вже з метою врятувати ситуацію.Зінченко: 22 серпня Верховна Рада прийняла рішення провести надзвичайну сесію в суботу, 24 серпня. І саме того дня вони зібралися для ухвалення важливих рішень. 23 серпня в Москві відбулися знакові події: Борис Єльцин у прямому ефірі підписав указ про заборону Комуністичної партії в присутності Михайла Сергійовича Горбачова. Горбачов був розгублений — адже ніхто раніше не звільняв із роботи в прямому ефірі. Хоча він залишався президентом Радянського Союзу ще деякий час, посаду генерального секретаря ЦК КПРС він, фактично, втратив у цей момент, при чому, дуже несподівано і публічно. Водночас, друга посада ще деякий час залишалася за ним.Портников: 23 серпня, коли Комуністична партія Радянського Союзу вже була заборонена на території Російської Федерації, я був на пресконференції першого секретаря ЦК незабороненої частини партії — Станіслава Горенка. Ця пресконференція відбувалась на Банковій, і ми вже знали, що ЦК КПУ брав участь у ГКЧП, а Горенко разом з Варенниковим зустрічалися із Кравчуком, примушуючи його погодитися з ГКЧП. Горенко пояснював, що комуністична партія гратиме стабілізуючу роль і буде серйозною, впевненою організацією. Я сидів там і сміявся. Мені це здавалося тінню минулого, яку ще не подолали. Причини мого сміху були й особистими. Коли його попередник на посаді першого секретаря ЦК Компартії України, Володимир Івашко, пішов з посади заступника генсекретаря голови Верховної Ради і став заступником генерального секретаря ЦК КПРС, я саме зустрівся з Горенком у Кремлі. Я сказав йому, що він має врахувати всі помилки і зрозуміти: якщо перший секретар ЦК партії стає головою Верховної Ради - він не може залишати партійну посаду, бо всі інші так не робили. Горенко не прислухався до моїх порад, бо виконував усі вказівки Горбачова, чим, фактично, поховав комуністичну партію. Мені не шкода, але дуже цікаво. Горенко гордо заявив, що буде першим секретарем ЦК, і голова Верховної Ради йому не потрібен, адже це, на його думку, перша посада в республіці. А на голову Верховної Ради, фактично, висунули Леоніда Кравчука, якого в ЦК вважали дуже амбітним. Таким чином вони, як вони думали, елегантно від нього позбулися. Після "путчу" я йому говорив, як варто було б діяти з політичної точки зору, щоб "зберегтися", і радий, що він мене не послухав. Коли він уже виступав у ролі залишку минулого, я жартував: "Щось не слухаєш розумних людей, тоді йди собі до в’язниці". Він відповів: "Сміється той, хто сміється останнім". Я ж сказав: "Подивимося, хто буде останнім". Ось така у нас була чудова остання розмова в центральному комітеті партії зі Станіславом Івановичем.Зінченко: Через два дні по Центральному комітету партії розліталися якісь незрозумілі аркуші папери, як розповідав наш колега Микола Вересень, який теж блукав там. А о 17:00 25 серпня над будівлею Центрального комітету партії було спущено червоний прапор — знову ж таки, за участі Вересня, Юрія Луканова, Юрія Бадзьо та багатьох інших учасників цих подій.Портников: Звичайно, потрібно розуміти, що комуністи не очікували, що їх заборонять уже 25-го числа. Фактично, ця ж президія Верховної Ради, яка ухвалила рішення про заборону КПРС, складалася повністю з членів партії, деякі з яких були дуже активними її учасниками. Тобто, їм не було куди діватися. Проте я хочу повернутися до референдуму. Нам варто зрозуміти, за що люди голосували 1 грудня, наскільки вони розуміли, що таке незалежність, і наскільки пов’язували її з ідентичністю чи економічною самостійністю. Вся пропагандистська кампанія перед референдумом була побудована на простій тезі: "Краще, щоб у родині була одна дитина, ніж кілька". Я особисто погоджуюся з цією ідеєю, але знаю багато сімей з багатьма дітьми, де діти почуваються прекрасно. Це, звичайно, моя суб’єктивна думка. Саме тому мене здивувало, наскільки ця пропаганда спрацювала на людей, які майже не мали ідентичності, навіть там, де її, фактично, знищили.Зінченко: Ну, дивись, я розпитував багатьох учасників і свідків тих подій про їхні відчуття та мотивації більшості українців під час голосування. І в цьому сенсі мені найближче до душі думка Юрія Щербака — відомого письменника та політичного діяча як союзного, так і українського масштабу. Він оцінював, що приблизно третина людей, які проголосували за незалежність у грудні 1991 року, були справді ідеологічно налаштовані: їх надихала ідея української незалежності, для них важливими були українська культура, мова, традиції тощо. Таких було приблизно третина тих, хто прийшов на виборчі дільниці і віддав свій голос "за". Ще третина — це так зване "ковбасне" голосування, пов’язане з економічною нерозвиненістю та побоюваннями, які я вже згадував. Ця частина виборців голосувала за незалежність, спираючись на економічні аргументи. До речі, був цікавий епізод із так званим "прогнозом Дойче Банку", який, наскільки я розумію, фактично, був жартом студентів географічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. "Це інтелектуальна ідея, яка поширювалася ще перед квітневим загальнорадянським референдумом, де йшлося, що Україна, як самостійне економічне утворення, значно спроможніша, ніж у складі союзу з іншими менш розвиненими республіками. Цей аргумент активно працював на грудневому референдумі й допоміг переконати багатьох".І ще третина — це ті, хто голосував, керуючись вказівками начальства. А начальство в ті часи — це Леонід Кравчук, який публічно закликав голосувати за незалежність. І ніхто не заперечував, особливо враховуючи, що в той самий час відбувалися перші президентські вибори, де спочатку було сім кандидатів, але один із них, Олександр Миколайович Ткаченко — найбільш ортодоксальний комуніст серед них — зняв свою кандидатуру перед голосуванням. Для виборців, лояльних до комуністів, це означало, що альтернатив небагато, і вони, в основному, слідували вказівкам Кравчука.Леонід Кравчук, фото: з відкритих джерел Портников: Я маю сказати, що на підтвердження цієї версії я зустрічався напередодні референдуму — у жовтні–листопаді 1991 року — з Григорієм Івановичем Ривенком. Він був останнім очільником адміністрації президента Радянського Союзу. Перед цим — членом президентської ради СРСР, а ще раніше — кандидатом у члени Політбюро та першим секретарем Київського обкому партії. Це був типовий український партноменклатурник, який несподівано для себе зробив блискучу кар’єру у керівництві Радянського Союзу. Чому несподівано і навіть "непотрібно"? Бо, якби Горбачов його не помітив і не запросив до Москви, він, швидше за все, залишився б одним із керівників незалежної України. І з його тодішньою популярністю та потенціалом міг би бути і прем’єр-міністром, і, можливо, колись навіть президентом — це була серйозна постать. Горбачов був набагато більш впливовою фігурою, ніж той самий Володимир Івашко, оскільки Ривенко мав авторитет у партійному апараті України, якого Івашко ніколи не здобув. Звичайно, Ривенко, як і більшість партійних функціонерів, був щасливий: хто він тепер? Голова адміністрації президента Радянського Союзу. А хто такий президент СРСР? Ніхто. Це був неймовірний кульбіт. Він мімікрував, як більшість із них, і для мене залишається загадкою, що практично всі, кого брали на союзні посади, залишилися в Москві. Візьмемо, наприклад, Віталія Коротича, який став яскравим "путіністом" після повернення до Москви. Можливе виключення — Валерій Цибух, один із останніх перших секретарів комсомолу України, який був головою комітету з молоді Верховної Ради СРСР, а після цього повернувся в Україну й зробив тут політичну та дипломатичну кар’єру. Він був набагато більше вкорінений в український контекст і, я б сказав, був більше українцем, ніж усі ті, про кого я говорив, з точки зору розуміння свого місця.Зінченко: Питання ідентичності все ж таки є важливим. Портников: Це дуже важливо. Я зустрічався з Григорієм Івановичем Ривенком, який уже повністю мімікрував під союзного начальника. Під час нашої розмови він говорив українською. І ось що він мені каже: "Віталію, ти ж не думаєш, що українці проголосують проти союзу з російським народом? Як ти це собі уявляєш? Українці не підтримаєте таке дивне рішення Верховної Ради. Я не розумію, хто це готував. За це українці не проголосують. Це викличе кризу, бо вони проголосують проти рішення парламенту. Будуть дострокові вибори". Я відповів: " Ви що, хочете зі мною історичної дискусії? Ви ж знаєте мої погляди". Він: "Ні, я взагалі не хочу ніякої дискусії. Просто пояснюю, як буде". Тоді я кажу: "Можна я перед прощанням задам вам одне питання, не історичного характеру?" Він погодився. Я продовжив: " Уявіть собі, Григорію Івановичу, що ви не сидите в цьому кабінеті, а у тому, де провели свої останні роки — на посаді голови Київської обласної державної адміністрації. І вам телефонує Леонід Макарович Кравчук і питає: "Гріша, скільки ти мені даш відсотків на референдумі?"". Григорій Іванович, не замислюючись, відповідає: "75%". Я запитую: "Можна я піду?" Він почервонів, усвідомлюючи, що тільки-но сказав. І додав: "Ні, це ж не таке питання — екзистенційне". Після цього я зрозумів: референдум — це буде не стільки про ідеї, скільки про авторитет. Я побачив людину, яка зробила блискучу кар’єру, і точно знав, що саме її авторитет дозволить отримати потрібний результат на голосуванні. Не через фальсифікації — тоді навіть не знали, що це таке — а через довіру людей до великого начальника. От і весь референдум про незалежність міг на 25% складатися саме з такої поваги до перших секретарів, очільників адміністрацій, директорів заводів, пароплавів, голів колгоспів — до тих, кому люди довіряли.Зінченко: І от дивіться, наскільки унікальною була та ситуація, яка з різних причин змогла консолідувати всю українську націю. Тоді близько 90% українців прийшли на референдум і проголосували так, як, в принципі, слід було проголосувати. Хоч мотивації були різними. Наша спільна знайома, Марія Бурмака, свого часу чітко сказала: "Я йшла вбивати СРСР". Проте таких людей на той час було меншість. Інші ж мотиви мали більш значущий вплив, і добре, що вони існували — адже саме завдяки цьому голосування відбулося у правильному напрямку.Портников: Вбивати СРСР можна було в багатьох місцях одночасно — у Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Азербайджані. Кожна з цих криз підривала Радянський Союз. Мені, чесно кажучи, цікаво, що люди запам’яталися як символи цієї боротьби, навіть якщо фактично не брали в ній участі. Наприклад, я не був на барикадах у Ризі в січні 1991 року. Приїхав туди лише через кілька місяців. Нещодавно мені зателефонувала латвійська колега і попросила поділитися мемуарами про моє перебування у Ризі в той час — розповісти про події на барикадах. Я був дуже здивований, бо, чесно кажучи, не пам’ятав жодних барикад і подумав: "Господи, невже вже починається Альцгеймер?" Та я заглянув у свої архіви і виявив багато важливих матеріалів із січня 1991 року — інтерв’ю з міністром закордонних справ Латвії, розмови з активними учасниками тих подій. Я їх висвітлював, але сам там не був і не пам’ятав. Проте завдяки власним щоденникам зміг відновити хронологію і переконатися, що дійсно не був на місці подій. Я телефонував учасникам, бо був одним із небагатьох журналістів, які розмовляли з усіма латвійськими активістами. Вони бачили свої інтерв’ю в московській та київській пресі і вважали, що я був саме там, але насправді я спостерігав за подіями на відстані. Тоді було багато таких подій, які я висвітлював і про які розмовляв із учасниками, але їх було так багато, що не можна було бути всюди одночасно. Тож для мене велике щастя, що я пам’ятаю 24 серпня 1991 року в Києві — на відміну від тих барикад.Зінченко: От, між іншим, у тебе був прекрасний, як на мене, один з найкращих, найдотепніших спогадів про те, як ти побачив, що говорили між собою перший секретар ЦК Григоренко і голова КГБ УРСР Голушко. Я вважаю, що це прекрасна історія. Портников: Так, коли Голушко привітав Горенка словами: "Стас, а ми тепер вільні", це було справді неймовірно. Адже Галушко працював у Москві, у комітеті держбезпеки УРСР, а потім повернувся до Москви. Він був радянським КГБістом, але з абсолютно українським менталітетом. У мене з Голушком пов’язана інша історія — вона відбулася на з’їзді народних депутатів СРСР і заслуговує на увагу. Один мій колега — відомий український радянський журналіст, який пізніше працював на високих посадах за часів Леоніда Кучми — доніс на мене щодо моєї роботи на цьому з’їзді. Він повідомляв співробітникам КДБ УРСР, що я спілкуюсь із "неправильними" людьми, беру інтерв’ю у "неправильних" людей і веду підривну діяльність. І це було правдою — я справді вів підривну роботу, і акредитувався на з’їзд саме для цього. Я розмовляв із депутатами-демократами, дружив із членами міжрегіональної депутатської групи, писав про український молодіжний клуб у Москві. І навіть зараз час від часу зустрічаюсь з професорами львівських університетів, які теж займалися підривною діяльністю. Отож довелося визнати — цей "донощик" був правий. Під час з’їзду до мене підійшов генерал Голушко — народний депутат СРСР і голова КДБ УРСР — і сказав: "Віталію, ти можеш бути більш обережним?" Я відповів: "Щось трапилося?" Він: "Один із твоїх колег доніс на тебе в КДБ". Я відповів: "Навіщо мені бути обережним, якщо ви — голова КДБ УРСР? Ви ж уже знаєте про мою підривну діяльність. Хто ще може про неї дізнатися?" Тоді Голушко подивився на мене і сказав: "А є ще голова КДБ Радянського Союзу". Я відповів: "Ну і добре". І пішов шукати голову КДБ СРСР — Крючкова. Я його кілька днів розшукував, ходив довкола, навіть сидів у спеціальній кімнаті, де члени політбюро ЦК КПРС відпочивали після з’їзду. Врешті зустрів його в ліфті разом із двома охоронцями. Я звернувся до нього по імені, Володимире Григоровичу, і згодом взяв у нього інтерв’ю для усного проекту з української історії. Це була дуже цікава зустріч, вже коли він не був головою КДБ. Я розповів йому, що один із моїх колег доніс на мене, а голова КДБ УРСР повідомив про це й поцікавився, як йому слід діяти в такій ситуації. Крючков відповів: "Ви можете мати контакт із власним головою КДБ". Я сказав: "Добре". Це був неймовірний час. Після проголошення незалежності перший заступник голови Верховної Ради України Іван Степанович Плющ приїхав до Москви, щоб зустрітися з народними депутатами СРСР від України. Ми всі йшли на цю зустріч, а я, як український журналіст, мав висвітлювати подію. Іван Степанович перед зустріччю сказав мені: "Я їх усіх зараз зроблю. Я їм покажу. Депутати СРСР — це вже немає СРСР. Я їм покажу, як треба любити рідну землю". Поруч зі мною йшов генерал Голушко, який промовив: "Віталію, ви можете розповісти Івану Степановичу, що я справжній український патріот?".Зінченко: А він не уточнив, коли саме він став справжнім українським патріотом? Портников: Дуже часто читаю у різних медіа, а також чую від проросійських блогерів, що я нібито агент Комітету державної безпеки. "Але не мене вербували — це я вербував очільників КГБ. Дуже важко завербувати людину, до якої самі керівники комітету державної безпеки звертаються по підтримку".Зінченко: Слухай, між іншим, це справді цікава історія, але там було ще кілька абсолютно фантастичних епізодів. Справа в тому, що генерал Голушко літав до Москви напередодні початку ГКЧП — це було, здається, або в п’ятницю, або в суботу, тобто 16 або 17 серпня. Він прилетів, брав участь у тих зустрічах, на які його запрошували, а потім повернувся в неділю, 18-го, вранці. Прокинувся і почув усі ці повідомлення про раптове захворювання Горбачова — несподівано, причому саме на території України. Почали оголошувати документи ГКЧП, указ №1 і так далі. Але про це генерал нічого не знав. У своїх спогадах він пише, що не міг зрозуміти, як таке сталося. Чи його перевіряли на лояльність? Чи як так вийшло, що напередодні він був на Луб’янці, і йому нічого не сказали? Він був у повному потрясінні. Далі у спогадах починаються досить кумедні моменти. Кравчук телефонував йому зранку. Спершу — начальник Київського військового округу, генерал Чичеватов, повідомив, що до Голушка летить Варенников із генералами, і вони будуть з ним зустрічатися. Потім Кравчук сам намагався додзвонитися до Голушка, щоб з’ясувати ситуацію, але той не відповідав. Врешті слухавку взяв його син Саша, який сказав, що тато пішов на рибалку. Отже, 19 серпня 1991 року, у розпал ГКЧП, генерал Голушко... пішов на рибалку.Портников: Бо він просто не розумів, що робити. Але мене це не дивує. Знаєш, що я думаю? Він насправді знав усе — всі ці історії про те, що він ніби був ошелешений і нічого не знав, — це була лише гра. Я зустрічав іншу людину — теж генерала, полковника, мабуть, нині Федеральної служби безпеки Росії. А тоді він був високопоставленим офіцером Міністерства внутрішніх справ СРСР, який одразу після путчу перейшов до новоствореної Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації (або СРСР — точну назву зараз важко пригадати). Ця людина була прессекретарем міністра внутрішніх справ Бориса Пуга, який закінчив життя самогубством, і керувала медіаблоком Міністерства внутрішніх справ. Дуже впливова і серйозна фігура, яка пізніше зробила кар’єру і за часів Путіна, завершивши її на високому рівні. Оскільки я знав його реакційні погляди, які повністю відповідали позиції ГКЧП, було загальноприйнятою думкою, що саме він написав звернення інтелігенції до партійного апарату — одне з підстав для створення ГКЧП, а також маніфест ГКЧП до народу. Хоча ніхто офіційно не підтвердив це авторство, ці чутки ходили довго. Коли я дізнався про поразку ГКЧП, ця людина вже працювала журналістом, і я подумав, що її кар’єра завершена. Адже як інакше могло бути? Але я приїхав до Москви за кілька днів після проголошення незалежності України, йду по Кремлю, і раптом зупиняється машина. З неї виходить мій знайомий у новій формі — уже генерал-майор, не полковник, з чудовою формою. Я питаю його: "Як так вийшло?" Він відповідає: "А ви знаєте, я Борису Карловичу (Пугу) казав, що він не втручався в цю справу". Я здивовано: "А що сталося?" Він пояснює: "На початку серпня я розпустив усіх у відпустку. Всі були у відпустці, а він пішов на рибалку. Багато людей, які знали, що буде, просто пішли на рибалку, бо були впевнені, що ГКЧП програє. Це була для них спецоперація, і вони не збиралися брати в ній участь — натомість вони планували керувати тим, що відбудеться після".Зінченко: Генерал Голушко потім дуже ображався через те, що Кравчук у своїх спогадах описав епізод, коли він телефонував, говорив із сином Сашею, а той нібито кудись зник. Голушко стверджував, що насправді був на місці і потім повернувся. І тут відбувається цікавий епізод — версії подій не збігаються. Голушко почав формувати нову версію того, що відбувалося: мовляв, він із Фокіним приїхав із Кончезаспи до Києва, потім у нього було багато зустрічей, він окремо спілкувався з Варенниковим і так далі. Отже, у спецслужб тих часів існував якийсь внутрішній конфлікт версій подій.Портников: Я думаю, ми з тобою, Сашо, дійшли до суті подій, і це дивовижно, що ми змогли це зробити майже випадково, реконструювавши всю картину. Насправді для багатьох людей, особливо на рівні Комітету державної безпеки СРСР та інших силових структур, ця історія виглядала так, ніби вони просто виставили "ґкачепістів" на передній план. Вони знали, що ті програють, знали, хто вийде переможцем. Водночас не хотіли світитися і не хотіли прямо конфліктувати з ними, адже це було вищим керівництвом Радянського Союзу. Тому вирішили триматися осторонь. Було дві групи людей: одні брали участь у "путчі", інші – у боротьбі з ним. І саме ці другі згодом зіграли важливу роль — це, наприклад, Євген Примаков, який опинився на барикадах Білого дому, та Едуард Шеварднадзе. Всі вони були соратниками Горбачова, але фактично стояли поруч із Єльциним. Було й багато інших, які не брали безпосередньої участі, але згодом обіймали серйозні посади. Зокрема, генерал Голушко, який пізніше став міністром державної безпеки Росії, очолював Федеральну службу контррозвідки. Українська незалежність вибила ґрунт із-під їхніх планів. Їхня мета полягала в тому, щоб створити новий режим без КПРС і без Горбачова, можливо, на території усього Радянського Союзу.Зінченко: Слухай, а чи не має в цьому якоїсь конспірології? Я поясню, чому так думаю. Бо коли йдеться про формування ГКЧП, зокрема про склад "Державного комітету з надзвичайного стану", то от товариш Янаєв, фактично, був змушений брати участь. Дві години — з 8-ї до 10-ї — його буквально "переконували" підписати всі документи від свого імені як віцепрезидента, адже президент не міг виконувати свої обов’язки. І він ці дві години чинив опір.Портников: А хто його переконував? Зінченко: А ну на нього всі насіли — і наш друг Крючков, і Валентин Павлов, прем’єр-міністр Радянського Союзу. Їм потрібен був хтось, хто підпише всі документи, і це міг бути лише Янаєв. Але він дізнався про свою участь у ГКЧП вже після того. Спочатку Павлов телефонує йому десь ближче до полудня, а потім, здається, Крючков — по обіді, з проханням приїхати ввечері до Кремля. На той момент Янаєв вже був "добре під шафе". Отже, реконструюємо першу добу його участі в ГКЧП. Він дізнається, що повинен приїхати в Кремль у неділю 18-го, приблизно по обіді. Приїжджає о 8-й вечора і дізнається, що має очолити переворот. Він дві години цьому опирався, але врешті-решт його переконали. Та на цьому справа не закінчилася — вони продовжували вечір із Павловим і ще кимось, пили майже до ранку. І ось ранковий епізод: наш хороший друг, фактичний ініціатор усієї історії — Володимир Крючков, ідеолог "путчу" — намагається зібрати перше засідання ГКЧП, але не може додзвонитися ані до Янаєва, ані до Павлова. Зрештою він зв’язується з Дмитром Язовим, головою Міністерства оборони. Той пояснює, що Янаєв і Павлов до ранку пили і вже не дуже "в кондиції". Коли Павлов трохи прийшов до тями, в нього стався гіпертонічний криз, і він більше не брав участі. Отож ця історія з ГКЧП виглядає як погано спланований водевіль. І всі наші реконструкції, що хтось "втік", "сховався" чи "пішов на дипломатичну рибалку", можуть бути трохи конспірологічними теоріями.Портников: Пропонуй, бо те, що ти розповідаєш — це події, які розгорталися кілька днів поспіль. І знову ж таки, я вважаю, що український акт про незалежність зламав всю цю операцію, а також підсумки того плану. Але я добре пам’ятаю літо 1991 року. Зокрема, пам’ятаю Ігоря Смірнова — першого так званого президента Придністров’я, який приїздив на нараду до Кремля. Як ти пам’ятаєш, "пуч" відбувся саме тоді, коли мав бути підписаний новий союзний договір.Зінченко: 20 серпня мало відбутися підписання цього договору. Водночас, це означало, що такі люди, як прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов і Крючков, мали позбутися своїх посад. Також йшлося про звільнення Янаєва з його посади.Портников: Але цікаво, що Михайло Грибачов не збирався 20-го числа повертатися до Москви. Зінченко: Він збирався. Вважаю, що це підтверджено, адже за ним вже був відправлений літак до Криму. Саме йому о 4-й годині телефонував Янаєв і обіцяв зустріти його наступного дня, 19 серпня, в аеропорту. Цей факт підтверджено під час слідства, яке розслідувало справу ГКЧП. Покази всіх учасників подій збігаються: Горбачов планував повертатися 19 серпня.Портников: Окей, я це приймаю. Але влітку відбулася одна нарада — про неї я писав, адже саме Смірнов мені про неї розповідав. Пізніше про цю нараду згадував і Валерій Ліцкай, так званий міністр закордонних справ Придністров’я, який, чесно кажучи, не зовсім розумів сенс того, що відбувається. Нараду проводив Анатолій Іванович Лук’янов, голова Верховної Ради СРСР, який на той час не був членом ГКЧП. Лук’янов чітко заявив цим людям — керівникам самопроголошених республік Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, а також представникам естонських та латвійських інтерфронтів, що ситуація скоро, через місяць, нормалізується і вони мають бути готові. До речі, Придністров’я дуже активно підтримало ГКЧП, і Лук’янов запевняв, що їх зібрали саме для цього, що в них велике майбутнє. На цій нараді кілька хвилин був присутній і Михайло Сергійович Горбачов — він заходив у кабінет Лук’янова. Я переконаний, що Горбачов і Лук’янов, по суті, самі себе перехитрили: з одного боку, вони не хотіли підписувати цей союзний договір, але водночас не бажали, щоб відмова від нової моделі співпраці з союзними республіками відбулася їхніми руками. Тож вони "поставили в гру" цих "чудіків", а в результаті з’явилися інші сили, які намагалися діяти у цій ситуації. Це була дуже багатошарова і складна історія. І я не вважаю це конспірологією — це просто свідчить про те, що імперія так просто не руйнується. А от подія, яку ніхто не передбачав, — це незалежність України. Саме вона стала початком того, що згодом назвуть "парадом суверенітетів" або "парадом незалежностей" у новому форматі. До моменту ухвалення рішення про незалежність Українською Верховною Радою інші колишні радянські республіки теж не поспішали діяти. Я добре пам’ятаю реакцію своїх колег у Москві після проголошення незалежності України. Я зателефонував на радіостанцію "Ехо Москви" й попросив вийти у прямий ефір. Тоді події розгорталися дуже стрімко. Мені відповіли: "Прямий ефір? Ти розумієш, що відбувається? Що такого трапилось, Віталію, що ти хочеш виходити в прямий ефір?" А я їм кажу: "Та що? Україна проголосила незалежність і виходить із Радянського Союзу".Зінченко: А вони це навіть не помітили. Портников: Вони в це не вірили. Ведучий сказав мені: "Ні, не може бути, цього не може бути, але це вже сталося". З переляканим виглядом він додав: "Тоді виходь у прямий ефір". Під час ефіру я звертався українською мовою до українців Росії, закликав їх повертатися додому, адже тепер у них є власна Батьківщина. Але навіть через кілька днів після мого приїзду до Москви я стикався з абсолютною невірою росіян у те, що Україна може стати незалежною державою. Вони просто не хотіли це приймати — від керівників до простих людей.Зінченко: Слухай, вибач, але ніхто не вірив, що українська незалежність постане так швидко. Я не раз питав багатьох "батьків" української незалежності — депутатів, які голосували за неї у Верховній Раді, тих, хто редагував сам Акт проголошення незалежності. Запитував: уявіть собі, що 31 грудня 1990 року вам скажуть — наступний Новий рік ви святкуватимете вже в незалежній Україні. Що б ви тоді відповіли? Відповідь була проста: ми були переконані, що незалежність обов’язково настане. Але також вірили, що на це знадобиться щонайменше 5–6 років — доки Кремль остаточно ослабне і ми зможемо це здійснити. А 1 серпня 1991 року до Києва приїжджає президент США Джордж Буш-старший і застерігає українців: будьте обережні, не піддавайтеся суїцидальному націоналізму. Власне, це була відверта промова проти української незалежності. ЦРУ у квітні й червні того року випускає великі доповідні рапорти про ситуацію в Радянському Союзі та про можливість проголошення незалежності. І там теж роблять висновок: якщо українська незалежність і станеться, то не раніше ніж за 5–6 років.Портников: Ну, мушу зізнатися, що й я наприкінці нашої розмови теж думав про таку перспективу — кілька років на становлення незалежності. Адже напередодні візиту Джорджа Буша я зустрічався з його командою в Москві, десь наприкінці липня. Серед них були кілька моїх знайомих з попередніх зустрічей — людей, які пізніше відіграли ключову роль у формуванні нових американо-українських відносин та визнанні незалежності України. Роман Попадюк, перший посол США в Україні, а також представники пресслужби Білого дому — зокрема заступник прес-секретаря Марліна Фіціотора, яка відповідала за міжнародні питання, — розповіли мені, що Джордж Буш збирається виступити з промовою у Верховній Раді України. Я навіть казав їм: "Слухайте, не робіть цього, краще нехай він утримається. Бо через кілька років Україна обов’язково стане незалежною. Це беззаперечна тенденція. І за цю промову їм буде соромно". А вони мені відповідали: "Ну що таке кілька років? Хто взагалі пам’ятатиме цю промову через такий час? І Джордж Буш, напевно, вже не буде президентом". Власне, тоді він ще не був "старшим" — просто Джордж Буш, і вони вважали, що він не залишатиметься довго на посаді президента США. Головне їхнє заперечення було не в тому, що Україна не стане незалежною, а в тому, що це не станеться так швидко — аніж за 24 дні після його промови.Зінченко: Через три тижні. І через три тижні в тебе був ще один цікавий епізод. Портников: Який саме? Зінченко: А в кулуарах Верховної Ради в перерві між 4-ю і 5-ми годинами 24-го серпня. Портников: А, коли я викреслював слово республіка з "Акту незалежності".Зінченко: Ти маєш розповісти це докладніше, бо, знаєш, нещодавно, коли ти коментував одну ситуацію, я спочатку не дуже повірив і трохи примружив очі. Коли ти вперше розповів цю історію, я подумав: ну, це якісь казки Віталія Портнікова, правда? Але потім я взявся перевірити — подивився факсиміле документу, акту з підписами. Ось, дивлюся: тут є підпис Дмитра Павличка, а ще одне слово дописане Іваном Зайцем. І коли я порівняв колір ручки, якою викреслено слово "республіка", — він відрізняється від інших.Портников: Ну, тому що ніхто не давав мені ручку. Я користувався своєю. Але, якщо серйозно, це ще один момент, який показує, як це відбувалося. Чому ми взагалі викреслювали слово республіка? Зінченко: Чого Павличко взагалі сам не викреслив? Чому він тобі дав і сказав: "От Віталій – на, викресли". Портников: У нього було багато іншої роботи, вони там постійно сперечалися. Ну, вибач, але викреслити слово "республіка" міг і будь-який хлопчина — для цього не обов’язково був потрібен Дмитро Павличко. Вони просто боялися налякати комуністів. Вважали: якщо напишуть "Республіка Україна", то ті одразу зрозуміють, що йдеться не про УРСР, і піднімуть паніку. Тому вирішили піти нейтральним шляхом. Левко Лук’яненко взагалі пропонував назвати державу "Українська Народна Республіка". Я, до речі, цю ідею підтримував. Але тоді це виглядало надто радикально: відразу постала б асоціація з націоналізмом, петлюрівщиною — комуністи б цього не витерпіли. Та навіть формулювання "Республіка Україна" для них звучало надто буржуазно. Вони просто не проголосували б. А їм потрібен був результат — потрібна була більшість. "Тому слово "республіка" й викреслили, і залишили просто "Україна". Це не був компроміс у повному розумінні. Це було прагнення не налякати комуністів і отримати їхні голоси. І саме так з’явилася держава з простою, але символічно потужною назвою — Україна".Зінченко: Ще Богдан Гаврилишин залишив у своїх спогадах, у своїх інтерв'ю певні деталі цього моменту. І він каже: "Я був абсолютно вражений, що оця дискусія щодо того, як має бути названа нова країна, вона тривала там лічені хвилини. У нього було відчуття, що це було 2 чи 3 хвилини десь."
Вони йшли вбивати СРСР: як українська незалежність застала КДБ зненацька. Розмова Портникова і ЗінченкаПерейти на #
Gazeta.ua на gazeta.ua
Що особливого приготувати на День Незалежності: три цікаві рецепти
24 серпня Україна відзначатиме найголовніше свято державності День Незалежності. В умовах війни святкування важливої дати буде обмеженим. Але українці на честь 32-річчя Незалежності можуть святково накрити стіл і відсвяткувати в колі найближчих. Можна обрати страви старовинної української кухні, вшанувати батьківщину за географічними ознаками й приготувати по страві з регіону або ж урізноманітнити стіл жовто-блакитними фарбами. Gazeta.ua зібрала три цікаві рецепти, які варто спробувати. Торт "Слава Україні" Цей десерт вражає як простотою складників, так і стилізацією, адже символізує український прапор. Інгредієнти: 200 г кефіру; 12 яйця; 1 склянка манки; 1 склянка цукру; 1 склянка борошна; 100 г топленого маргарину; мигдальне масло для випічки (4 краплі); 1 ч. л. розпушувача; 23 ст. л. згущеного молока (або 50 г білого шоколаду); барвники для випічки: жовтий і синій (блакитний). Приготування: 1. Змішати манну крупу, кефір, цукор, трохи збиті яйця. Залишити на 40 хв. (Через 30 хв. можна вмикати духовку розігріватися до 180°C). 2. Доки тісто відпочиває, підготуйте форми для випічки. Якщо маєте дві однакові невеликі форми, це добре: не потрібно чекати, доки спечеться один кекс, потім другий. А якщо маленьких форм немає, їх можна зробити самотужки: форму застелити фольгою і посередині зробити перегородку. Тоді тісто різних кольорів не перемішається і приготується одночасно. 3. Після закінчення 40 хв. додати топлений маргарин, просіяти борошно, змішане з розпушувачем, додати мигдальне масло для випічки. Все перемішати міксером. 4. Форму для випікання змастити маслом або застелити фольгою. Тісто розділити на дві однакові порції: в одну додати жовту фарбу, в іншу синю. Добре перемішати. Вилити в форми. Випікати 3040 хв. 5. Дати їм охолонути 5 хв. Дістати з форми, зрізати зовнішні стінки. Змастити можна масляним кремом (100 г масла збити з 50 г згущеного молока). Обмазати тим же кремом, а зверху посипати змолотими в крихту в блендері зрізані стінки від кексу. Пиріжки з калиною Це забутий найсмачніший український десерт. Наші пращури знали про цілющі властивості цієї ягоди й використовували її не лише в лікуванні, а й як смачну начинку для пирогів. Інгредієнти: 800 г пшеничного борошна для тіста й 3050 г для начинки; 1 пакетик сухих дріжджів (15 г); 500 мл молока; 4060 г цукру для тіста і 100 г для начинки цукор; 2 яйця; 80 мл олії; 1 ч. л. солі; 2 склянки калини. Приготування: 1. Розпочніть приготування з тіста. Нагрійте молоко, щоб було теплим, і влийте в глибоку миску. Туди ж додайте сухі дріжджі, яйця, сіль, цукор і ретельно перемішайте вінчиком до однорідності. Після цього почніть повільно вливати в тісто олію. Не забувайте постійно помішувати все вінчиком. 2. Тепер поступово додавайте борошно. Розмішуйте тісто дерев'яною лопаткою або руками. Готове тісто накрийте харчовою плівкою, аби воно не обвітрилося. Обгорніть миску рушником або ковдрою та поставте у тепле місце, наприклад, біля батареї, на 40 хв. Якщо у приміщенні прохолодно, тісто можна поставити в заздалегідь підігріту духовку. 3. Доки тісто підходить, приготуйте начинку. Вимиту калину розкладіть на жаровню, додайте трохи води й поставте в духовку на 40 хв. 4. Підготовлену калину відкиньте на сито, щоб вийшов зайвий сік. До речі, він дуже корисний, тож радимо випити його. Після цього додайте у начинку борошно та цукор, ретельно перемішайте. 5. Тепер залишилося сформувати пиріжки. Розкачайте тісто в довгий джгут та поріжте на однакові частинки. Нехай тісто відпочине 5 хв. І вже після цього можна формувати пиріжки. Головне міцно защіплювати краї, щоб начинка не витікала. Готові пиріжки покладіть на деко, змащене олією, і накрийте лляним рушником. Нехай тісто ще трошки підійде. 6. Тим часом увімкніть духовку на 180200°С. Коли вона розігріється, змастіть пиріжки яєчним жовтком і поставте пектися на 2530 хв. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яблучний Спас: п'ять смачних і легких рецептів, які варто спробувати Крученики Центр України славиться простою, ефектною та смачною стравою кручениками. Назва страви невигадлива, походить від слова "крутити": щоб приготувати крученики, начинку потрібно закрутити в м'ясо. До речі, і начинка, і м'ясо, можуть бути різними, все залежить від регіону. Інгредієнти: 500 г свинини; 200 г чорносливу; 200 г сиру; сіль, перець на смак. Приготування: 1. Для початку свинину потрібно порізати на стейки завтовшки 11,5 см і зробити битки. 2. Чорнослив порізати дрібними шматочками, сир натерти на терці. 3. Викласти начинку на м'ясний биток і загорнути в рулетики. Щоб крученик тримав форму, його можна перев'язати ниткою чи защепити зубочисткою. 4. Заготовки покладіть у глибоке деко, залийте бульйоном і поставте в духовку на 3035 хв. Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того. 1991-го День Незалежності святкували 16 липня. День Незалежності в історії українського державотворення святкувався і до 1990 року. Але, зрозуміло, у діаспорі. Або ж підпільно. Закордонні українці впродовж 70 років Днем Незалежності вважали 22 січня дату, коли 1919-го проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. А ще роком раніше Четвертим універсалом Центральна Рада фактично проголосила повну державну самостійність УНР.
Що особливого приготувати на День Незалежності: три цікаві рецептиПерейти на espreso.tv
Gazeta.ua на gazeta.ua
Невдалий день для далекої подорожі: чого уникати сьогодні
31 липня віряни вшановують праведного Євдокима Каппадокіяніна. Здавна цей святий вважався покровителем сімейного вогнища. Народився в Каппадокії (Мала Азія) в IX столітті, коли імператором цих земель був Феофіл. Батьки Євдокима, Василь та Євдокія, походили зі знатних родів, близьких імператору. З юності Євдоким все своє життя віддавав служінню Богу та допомозі нужденним. Євдоким вгодив Господу своїм праведним життям, тому він покликав його до себе в досить молодому віці. Чоловіку було лише 33 роки. Він заповів покласти його в труну в тому одязі, в якому він помре. Коли лежав сам в кімнаті, довго молився. Домашні поховали його так, як Євдоким попросив. Біля гроба праведного чоловіка відбувалося чимало див, зцілення і чудес. Заборони дня В будинку не варто лаятися, кричати, лихословити. Цього дня не рекомендовано їхати в далеку подорож, навіть якщо вона пов'язана з роботою. Заборонено викидати залишки зі столу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медовий Спас: що символізує кожна річ, яку кладете у кошик для освячення Народні прикмети і традиції Бджоли вилетіли з вулика на поля - чекайте на хорошу погоду; мурахи закрили вхід до мурашника - буде дощ; вітряна погода - зима буде сніжною; літає павутина до спекотної погоди ще довгий час; досвітній туман швидко розсіявся - погода буде ясною та теплою. Віряни в цей день моляться праведному Євдокиму, щоб жодне лихо не прокралося в їхні будинки. Церква цього дня дозволяє працювати, незважаючи на свято. Чим більше корисного людина зробить, тим прихильнішим до неї буде Євдоким. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
Невдалий день для далекої подорожі: чого уникати сьогодніПерейти на gazeta.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
Біди не оминути: що категорично заборонено робити сьогодні
30 липня згадують святих апостолів Сили, Силуана, Андроніка та інших. Святий Сила був одним із провідних членів ранньої християнської церкви та співпрацівником апостола Павла. Ось деякі ключові моменти його життя: Сила був вибраний Павлом для місіонерської подорожі після розділення Павла і Варнави. Вони подорожували до Малої Азії і Європи, проповідуючи Євангеліє і засновуючи церкви. Сила разом з Павлом був ув'язнений у Філіпах, де вони дивовижно були звільнені після землетрусу. Він також згадується у Діях Апостолів як важливий лідер ранньої церкви і учасник Єрусалимського собору. Святий Силуан був ще одним близьким співробітником апостола Павла. Силуан згадується у Посланнях апостола Павла та апостола Петра як вірний помічник і посланець. Він активно проповідував Євангеліє разом з Павлом і Петром і відігравав важливу роль у заснуванні християнських громад. Святий Андронік згадується в Новому Заповіті як один із визначних християнських лідерів, зокрема, в Посланні до Римлян як родич Павла і визначний апостол, який увірував раніше за Павла. Вважається, що Андронік разом зі своєю товаришкою Юнією активно проповідували Євангеліє і засновували церкви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що дозволено їсти під час Успенського посту: раціон на кожний день Святий апостол Тімотей був одним з найближчих учнів Павла і супроводжував його в багатьох подорожах і став єпископом Ефеської церкви. Святий апостол Тит був ще одним учнем Павла, працював разом з ним у Коринфі і Криті, де став єпископом. Прикмети Багато горобини вродило - осінь прийде рано і буде дощовою, а зима - холодною. Перед світанком мерехтять зірки - до сильного дощу. Дощить - ще довго буде така погода. Що не можна робити, а що варто Категорично забороняється відмовляти у допомозі, інакше біди не минути. Особливо часто після такого стаються сварки з рідними людьми, з'являються фінансові проблеми. Також до заходу сонця не варто розповідати поганий сон - він точно збудеться. До цього часу в лісі вже з'являлася ожина, а тому селяни обов'язково займалися її збиранням. Здавна було відомо, що ці ягоди не лише смачні, але й надзвичайно корисні. Зокрема, вони допомагають зміцнити капіляри і судини. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
Біди не оминути: що категорично заборонено робити сьогодніПерейти на gazeta.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
Збережете молодість на довгі роки: що зробити сьогодні
29 липня віряни вшановують святого мученика Калиніка. Калиник народився в християнській родині і з дитинства був вихований у християнській вірі. Він присвятив своє життя проповіді Євангелія і наверненню язичників до християнства. Подорожуючи містами та селами, він безстрашно проголошував вчення Христа, закликаючи людей до покаяння і віри в єдиного Бога. За свою активну проповідницьку діяльність Калиник був арештований під час переслідувань християн за часів правління імператора Діоклетіана (284-305 роки). Його привели до правителя Кілікії, Сакердона, який наказав йому відректися від християнської віри і принести жертву язичницьким богам. Калиник рішуче відмовився виконати цей наказ і залишився вірним Христу. Правитель, бачачи непохитність Калиника, наказав піддати його жорстоким тортурам. Мученика били, катували і змушували ходити в залізних черевиках з цвяхами. Проте Калиник зберігав віру і мужність, витримуючи всі страждання. Врешті-решт, його засудили до смертної кари. Він був спалений живцем за межами міста, і його душа перейшла до небесного царства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці та Спаса: які церковні свята відзначаємо у серпні Прикмети Ворони проти вітру каркають - чекайте на дощ. Тепла погода до великої кількості грибів. Вранці туманно - вродить жито. Що не можна робити, а що варто До обіду забороняється займатися будь-якими фінансовими справами, в тому числі купівлею чи продажем, обговоренням грошових проблем тощо, інакше ця сторона життя значно погіршиться. Не можна також ламати гілки калини - на вас будуть чекати біди і розчарування. Якщо вранці вмитися соком з ягід калини, то збережете молодість та красу на довгі роки. А якщо навіть просто посидіти поряд з цим деревом, можна отримати міцне здоров'я на цілий рік. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
Збережете молодість на довгі роки: що зробити сьогодніПерейти на gazeta.ua
Госпітальєри на we.ua
Збір на нову базу Госпітальєрів

24 Квітня 2025 року була повністю зруйнована головна база медичного батальйону «Госпітальєри» в Павлограді. Російські війська здійснили чергове навмисне прицільне влучання шахедами у невійськовий обʼєкт. Черговий злочин проти людяності забрав у наших медиків-титанів їх осередок, їх дах над головою і прихисток.

Яна Зінкевич - засновниця і лідер «Госпітальєрів», оголосила про великий збір коштів для створення нової бази.

Просимо всіх українців підтримати даний збір та в подальшому долучатись до постійної допомоги «Госпітальєрам»!

we.ua - Збір на нову базу ГоспітальєрівПідтримати Госпітальєрів
Еспресо на espreso.tv
Зеленський має позбавитися найближчих друзів, а українські дрони скасували парад у Санкт-Петербурзі. Акценти світових ЗМІ 28 липня
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 28 липня.Імідж Зеленського постраждав і він "втратив блиск" серед партнерівВолодимир Зеленський, фото: V_Zelenskiy_official Світові медіа продовжують обговорювати протести в Україні та суперечливі дії української влади. Зокрема, у The New York Times написали, що "ЄС скорочує допомогу Україні через побоювання щодо корупції". У виданні відзначають: "Скорочення на 1,7 мільярда доларів стало завершенням важкого тижня для президента Володимира Зеленського". Джеймс Вассерстром, американський експерт з боротьби з корупцією, сказав в інтерв'ю, що "блиск точно зникає" з лідерства Зеленського у воєнний час серед урядів, які надають фінансову допомогу. Він додав: "У спільноті донорів є роздратування Зеленським". У виданні відзначають, хоч Зеленський вже змінив курс, подавши до парламенту новий законопроєкт про відновлення незалежності агентств і це заспокоїло вуличні протести, але не змогло запобігти скороченню допомоги ЄС, яке вже було ухвалено на основі давніх рекомендацій."Два відомства – НАБУ та САП – розслідували діяльність провідних міністрів уряду Зеленського. Рішення президента "вставити палицю в колеса", хоча й скасоване, викликало звинувачення у кумівстві, що поставило під загрозу підтримку з боку груп громадянського суспільства в країні та західних країн, які фінансують війну", - наголошують у The New York Times. Американські журналісти нагадують, що ЄС створив механізм допомоги Україні минулого року та пообіцяв 50 мільярдів євро протягом трьох років на відновлення після війни та підготовку країни до вступу до ЄС. Речник Європейської комісії Гійом Мерсьє повідомив журналістам у Брюсселі в п'ятницю, що Україна звернулася з проханням про виплату коштів у червні, попри невиконання трьох із 16 критеріїв, включаючи невиконання призначень до спеціалізованого антикорупційного суду."Критики в Україні скаржаться на постійне посилення влади урядом Зеленського в умовах воєнного стану, а розслідування спрямовані проти журналістів, активістів та опозиційних політиків. Його адміністрація відсторонила обраних мерів та губернаторів у багатьох регіонах на користь військових адміністраторів. Іноземні союзники розділилися в думках щодо цих кроків: одні кажуть, що вони необхідні для того, щоб міцно контролювати країну у воєнний час, тоді як інші відкидають їх як грубе захоплення влади", - пишуть у The New York Times.У виданні також нагадують про проблеми з Бюро економічної безпеки. Адже цього року незалежна комісія обрала головного детектива у справі ексміністра Чернишова, Олександра Цивінського, керівником відділу фінансових злочинів – Бюро економічної безпеки."Але уряд Зеленського відмовився призначити Цивінського на цю посаду, залишивши посаду вакантною. Затвердження посади до четверга є умовою для Міжнародного валютного фонду продовжити виплату допомоги в рамках чотирирічної програми допомоги на суму 15,6 мільярда доларів, розпочатої у 2023 році", - підсумовують у виданні.У Bloomberg висловили думку, що "Володимир Зеленський має врятувати власне президентство". Колумніст Bloomberg Марк Чемпіон написав, що помилка президента України щодо корупції "підірвала його колись героїчний імідж"."Президент України, комік, який став військовим лідером у стилі Черчилля, Володимир Зеленський, відмовився від свого рішення захопити контроль над національними антикорупційними органами. Це запобігає потенційній катастрофі для його країни, і він заслуговує на певну похвалу за такий поворот. Але що з ним робити тепер? Героїчна броня Зеленського розбита. Його невдалий крок має нагадувати нам, що він не був популярним президентом до повноцінного вторгнення Росії в лютому 2022 року, рейтинг схвалення якого коливався близько 25%. Саме його реакція на війну, водночас справді сувора та блискуче підготовлена президентським штабом, який він набрав зі своєї старої телекомпанії "Квартал 95", зробила його геополітичною рок-зіркою", - пише Чемпіон.Він нагадує, що українці так завзято борються, бо знають, що є іншими, ніж росіянами. "Бути українцем – це не лише територія чи мова, а й відмова знову стати підданим, яким керує репресивний клептократичний режим по сусідству. Ця боротьба триває десятиліттями, якщо не століттями. … Війна є продовженням цієї боротьби. Йдеться не лише про суверенітет, а й про те, щоб примусити власні клептократичні еліти України встановити демократію європейського зразка та ринкову економіку, що керується верховенством права", - каже колумніст.Чемпіон пише, що навіть, якщо парламент ухвалить нове рішення, то помилкове рішення Зеленського і його команди залишить тривалий слід, оскільки "мотиви були дуже прозорими"."Це сталося після того, як Національне антикорупційне бюро звинуватило близького друга та союзника Зеленського Олексія Чернишова в отриманні великого хабара та наближалося до співзасновника президента "Кварталу 95" Тимура Міндіча.  Зараз Зеленського не слід просити про відставку. Це перспектива, від якої у російських державних ЗМІ слинки течуть. Вибори, що відбудуться на тлі воєнних розладів, розірвуть Україну на шматки. Тим не менш, Зеленський повинен перетворити цю помилку на можливість, якщо він хоче зберегти спадщину, на яку заслуговує його раннє лідерство у війні. Ці події викрили реальність корупції воєнного часу, зокрема в оборонній промисловості, та її проникнення на найвищі рівні. Настав час навести лад, і якщо це означає позбавлення від найближчих друзів, нехай так і буде", - констатує колумніст Bloomberg.День Військово-морського флоту Росії без параду через українські дрони курсанти в Санкт-Петербурзі, фото: gettyimages А у The New York Post написали, що атаки українських безпілотників змусили Росію скасувати військово-морський парад під час візиту Путіна. Адже у неділю українські безпілотники атакували Санкт-Петербург, що змусило аеропорт міста закритися на п'ять годин, повідомила російська влада. Це сталося під час святкування Дня Військово-морського флоту Росії, коли Путін перебував у місті. Тому традиційний військово-морський парад на річці Неві скасували через безпекові загрози, про що Кремль повідомляв ще на початку липня.Путін прибув до штаб-квартири ВМС на катері та спостерігав за навчаннями флоту, заявивши, що свято відзначають у "робочій обстановці" для перевірки бойової готовності.У Der Spiegel відзначили, що Путін анонсував подальшу модернізацію російського флоту. Зокрема, ді бригади морської піхоти будуть перетворені на дивізії до кінця року, а ще три – незабаром, сказав Путін. Згідно з офіційними даними, у п'ятиденних маневрах, які завершилися в неділю, у "День Військово-морського флоту" Росії, взяли участь понад 150 військових кораблів та суден постачання, 120 літаків та гелікоптерів, а також понад 15 000 військовослужбовців. Військові навчання проходили одночасно в Балтійському, Північному Льодовитому та Тихому океанах, а також у Каспійському морі. Тим часом Росія розпочала перші прямі рейси з Москви до Пхеньяна (столиці КНДР), пише Bloomberg. "Перший прямий рейс Росії з Москви до Пхеньяна вилетів у неділю ввечері, що свідчить про поглиблення зв'язків з ізольованою комуністичною державою. За даними України, Північна Корея зараз постачає до 40% боєприпасів Росії для війни. Росія та Північна Корея також мають намір відновити морське сполучення", - додають у виданні.Європейці готуються "по-багатому" закуповувати зброю у США для України Президент США Дональд Трамп і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц в Овальному кабінеті Білого дому 05 червня 2025 року, фото: Getty Images У The Washington Post написали статтю про те, як Європа готова витрачати багато мільярдів євро на купівлю американської зброї для України. Цього року Німеччина внесла зміни до своєї конституції, щоб дозволити Берліну позичати сотні мільярдів євро на військові витрати, включаючи озброєння для України. Норвегія може використовувати свої надзвичайні нафтові багатства для фінансування протиповітряної оборони. Інші європейські країни говорять про об'єднання коштів, але досі не впевнені, як вони оплачуватимуть озброєння Києва, пишуть у виданні. "Тепер, коли президент Дональд Трамп погодився дозволити постачання американської зброї до України – за умови, що європейці оплатять рахунки –  тривають складні переговори щодо того, яке обладнання вони можуть надати та за які кошти. Різні ідеї розробляються, але для початку, за словами чиновників, їм потрібно охопити близько 10 мільярдів доларів озброєння", - відзначають у The Washington Post. Європейські союзники України планують скористатися схемою адміністрації Трампа, яка дозволяє передавати Україні наявні системи озброєння чи боєприпаси з подальшою заміною. Вашингтон також може перенаправляти поставки, призначені для інших країн, для реекспорту в Україну. Основна увага приділяється системам ППО Patriot та ракетам-перехоплювачам для захисту від російських балістичних атак. Німеччина готова профінансувати дві батареї та веде переговори з іншими країнами щодо спільного фінансування."Новий уряд Німеччини створив більше можливостей для маневрування, схваливши величезний план витрат, який послаблює традиційно суворі обмеження федерального боргу. План може дозволити витратити до 1 трильйона доларів на оборону та інфраструктуру протягом наступного десятиліття. Норвегія, країна, яка перетворила доходи від нафти на найбільший у світі суверенний фонд добробуту , також запропонувала допомогти оплатити систему Patriot. Норвегія більш ніж подвоїла свою обіцянку допомоги Україні до 7,8 мільярда доларів на цей рік", - кажуть у The Washington Post. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте теж заявив, що щонайменше шість інших країн – Данія, Швеція, Фінляндія, Велика Британія, Нідерланди та Канада – готові зробити свій внесок.Читайте також: Німеччина хоче випередити РФ за грошима на оборону: чи стане вона військовим гігантом Європи та як це вплине на Україну
Зеленський має позбавитися найближчих друзів, а українські дрони скасували парад у Санкт-Петербурзі. Акценти світових ЗМІ 28 липняПерейти на gazeta.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
Що зробити сьогодні, щоб привернути удачу: прикмети дня
28 липня вшановують апостолів від 70-ти Прохора, Пармена та інших. Книга Діянь Апостолів оповідає, як одного разу в Єрусалимі 12 апостолів Христа вибрали зі своїх учнів сімох і поставили їх дияконами. Це були Прохор, Пармен, Никанор, Стефан, Пилип, Тимон і Миколай. Святий Прохор став вірним супутником первоверховного апостола Петра, і згодом Петро поставив його єпископом у місті Нікомідія. Потім Прохор супроводжував святого апостола Іоанна Богослова, разом із ним його було заслано на острів Патмоса. Після повернення Прохор продовжив проповідувати віру в місті Антіохії, там і загинув. Святий Никанор також постраждав разом з архідияконом Стефаном та іншими християнами. Святого Тимона поставили єпископом міста Басторії в Аравії, де він постраждав від рук юдеїв і язичників за те, що проповідував Євангелія. Святий Пармен проповідував вчення Христа в Македонії, за однією з версій він помер від хвороби, за іншою - загинув як мученик. Усі семеро апостолів від 70-ти постраждали за віру в Христа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці та Спаса: які церковні свята відзначаємо у серпні Прикмети ночі яскраво мерехтять зірки - вдень можлива гроза; багато роси зранку - день видасться погожий; хмари в небі високо - до теплої та сухої погоди; мурахи будують великі мурашники - до ранньої і холодної зими. 28 липня - свято Прохори-Пармени. День вважається сприятливим для роботи в полі, саду та городі. Що не можна робити Цього дня, як і будь-якого іншого, церква не схвалює лихослів'я, злоби, заздрості та жадібності, виступає проти помсти, відчаю. На Прохори-Пармени не можна сваритися і пліткувати, займатися рукоділлям - шити, в'язати, вишивати тощо, а також торгувати, якщо це не ваш основний вид діяльності - будь-які торгові починання не складеться, а те, що придбаєш, пропаде. Що можна робити У молитвах до святих апостолів просять миру і благополуччя в домі, душевного спокою, благополуччя для близьких. Вважається, що день пам'яті апостолів від 70-ти сприятливий для сільськогосподарських робіт - можна копати картоплю, збирати врожай овочів, фруктів, йти до лісу по ягоди. Рекомендується також готувати страви з картоплі. За старим повір'ям, щоб привернути удачу сьогодні потрібно з'їсти грушу. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
Що зробити сьогодні, щоб привернути удачу: прикмети дняПерейти на espreso.tv
Gazeta.ua на gazeta.ua
День Пантелеймона: що не можна робити сьогодні
27 липням віряни вшановують святого великомученика Пантелеймона. Він жив у III столітті і зазнав мученицької смерті під час правління імператора Максиміана (286-305). Його ім'я було Пантолеон, але після прийняття християнства він став Пантелеймоном, що означає "всемилостивий". Пантелеймон народився у місті Нікомедія (нині Ізмір, Туреччина) у родині багатого язичника Євсторгія та християнки Єввули. Мати виховувала його у християнській вірі, але померла рано. Батько відправив Пантелеймона навчатися медицини у знаменитого лікаря Євфросина. Пантелеймон також здобув гарну освіту у різних науках. Знайомство з християнським священиком Єрмолаєм змінило його життя. Єрмолай розповів йому про Христа, і Пантелеймон прийняв хрещення. Він почав допомагати хворим, часто зцілюючи їх молитвою до Бога. Його слава як лікаря і цілителя швидко поширилася. Через його віру та популярність Пантелеймон став об'єктом заздрості інших лікарів, які донесли на нього імператору. Він був заарештований і підданий жорстоким тортурам, але залишився вірним Христу. За переказами, його намагалися стратити різними способами, але кожного разу його рятувала Божа сила. Врешті-решт він був обезголовлений. Після смерті Пантелеймона відбулося багато чудес на його могилі, що зробило його відомим святим у християнському світі. Його мощі були рознесені по різних країнах, і він став покровителем лікарів та всіх хворих. 27 липня також вшановують святого Климента. Климент народився у I столітті, ймовірно, у Римі, хоча точні деталі його народження та дитинства залишаються невідомими. Він належав до заможної римської родини. Климент став учнем апостолів Петра та Павла, які, за переказами, призначили його єпископом Риму. Після смерті святого Петра Климент став його наступником. Климент Римський був папою від приблизно 88 до 99 року. За його правління він зосередився на організації церковної структури та підтримці єдності серед християн. Він написав відомий "Перший послання до коринтян", у якому закликав до миру та гармонії у церкві, відповідаючи на розкол у громаді Коринфа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями Климент був засланий на каторжні роботи в Крим (сучасна Україна) за наказом імператора Траяна. Навіть у вигнанні він продовжував проповідувати християнство і навернув багато людей до віри. Його стратили приблизно 101 року: за переказами, його прив'язали до якоря і втопили у Чорному морі. Після смерті святого Климента, за переказами, його тіло було чудесно знайдено в морі і перенесене до Риму святими Кирилом і Мефодієм у IX столітті. Його мощі зберігаються в базиліці святого Климента в Римі. Прикмети Почути крик іволги до дощу. Індики порпаються в сіні, шукають там щось - буде хороша погода. Веселка має найбільше червоного кольору - чекайте на сильний вітер. Що завтра не можна робити, а що дозволено Заборонялося цього дня працювати в полі чи на городі. Також не можна було пліткувати і лихословити. Не слід випікати хліб. Якщо ослухатися цих порад, можете накликати пожежу на свою оселю. В давнину було прийнято святити колоски пшениці саме цього дня. Вірили, що це допоможе отримати великий урожай. Існувала цікава традиція зірвати качан капусти і щось з неї приготувати. Тоді страви роздавали рідним і тим, хто потребував допомоги. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
День Пантелеймона: що не можна робити сьогодніПерейти на gazeta.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
Слугують, як амулет від негараздів: кому варто приділити увагу сьогодні
26 липня - день пам'яті святого мученика Єрмолая. Жив у III столітті, за часів імператора Максиміана. Він був пресвітером (священником) у Нікомидії, важливому місті на сході Римської імперії (нині це місто Ізміт у Туреччині). Єрмолай був ревним християнином і активно проповідував християнську віру, навіть під загрозою переслідувань. Єрмолай зазнав мученицької смерті за свою віру. Він є одним з Нікомидійських мучеників, і його ім'я згадується у численних літургійних текстах та молитвах. Також 26 липня - день пам'яті святої преподобної мучениці Параскеви. Вона жила у III столітті і постраждала за віру в Ісуса Христа під час римських переслідувань християн. Параскева народилася в Римі у багатій і побожній християнській родині. Її ім'я в перекладі з грецької означає "п'ятниця", оскільки вона народилася цього дня. Від раннього дитинства вона присвятила себе служінню Богові, багато молилася і постилася. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці та Спаса: які церковні свята відзначаємо у серпні Після смерті батьків Параскева роздала своє майно бідним і пішла проповідувати християнську віру. Під час переслідувань християн імператором Діоклетіаном Параскева була схоплена і піддана жорстоким тортурам. Її змушували зректися Христа і поклонитися язичницьким богам, але вона відмовилася. За легендою, Параскева зцілювала хворих і творила чудеса, що ще більше дратувало її мучителів. Зрештою, її було страчено - за одними джерелами її обезголовили, за іншими - розіп'яли. Свята Параскева шанується в православній та католицькій церквах. В Україні, Болгарії, Сербії та інших країнах їй присвячені численні храми та монастирі. Особливо шанована вона як заступниця жінок, особливо у питаннях здоров'я та материнства. Прикмети Ластівки літають біля самої води - чекайте на дощ. Вранці сильна роса - буде гроза. Липа вже пожовтіла - осінь прийде рано. Що не можна робити Заборонено цього дня готувати випічку з минулорічного борошна - інакше в ваше життя повернуться минулі біди та негаразди. Не можна залишати на полях урожай - до нього добереться нечиста сила і зіпсує. Що можна робити Якщо зірвати кілька колосків жита і заткнути їх за пояс, то можна позбутися болей в спині. Домашні улюбленці цього дня слугують як амулет від негараздів, тому їх потрібно погладити, особливо кішок. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.
Слугують, як амулет від негараздів: кому варто приділити увагу сьогодніПерейти на gazeta.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
Атмосфера в оселі стане кращою: які речі з дому слід віддати іншим
17 липня в православному календарі день пам'яті святої великомучениці Марини. Вона народилася в місті Антіохія Пісідійська (сучасна Туреччина) в родині язичницького жерця на ім'я Едесіус. Коли Марина була ще дитиною, її мати померла, і батько віддав її на виховання в село. У віці 12 років Марина почула про християнство і, натхнена прикладом вірян, прийняла хрещення. Вона вирішила присвятити своє життя Христу, зберігаючи цнотливість і служачи Богові. У віці 15 років Марина була помічена правителем Олімврієм, який зацікавився її красою і запропонував їй одружитися з ним, якщо вона зречеться своєї віри. Марина рішуче відмовилася, заявивши, що вона є нареченою Христовою і не може зрадити Його. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи святкувати 40 років: що кажуть астрологи, священики та езотерики За цей непокірний вчинок Олімврій наказав піддати Марину жорстоким катуванням. Вона мужньо витримувала всі тортури, відмовляючись зректися своєї віри. Після численних спроб змусити її відректися, Марину кинули до в'язниці, де, за переказами, їй з'явився диявол у вигляді дракона, але Марина перемогла його хрестом і молитвою. Їй також з'явився ангел, який зцілив її рани. Наступного дня Марину піддали новим тортурам, але вона залишалася непохитною. Врешті-решт її стратили, відсікши їй голову. Свята Марина прийняла мученицьку смерть близько 304 року. Прикмети Яка погода цього дня, таким буде і вересень. Чайки на воді сидять - до сонячної погоди. Вранці блискавиці - буде багато горіхів. Що завтра не можна робити, а що дозволено Не варто цього дня давати в борг гроші чи дарувати будь-які речі, що пов'язані з вогнем. Так ви віддасте свій талан. Дівчатам забороняється ходити з розпущеним волоссям - в ньому може сховатися нечиста сила. Вважається, чим більше старих і непотрібних речей ви віддасте, тим кращою буде атмосфера в оселі. Також це сприятливий день для будь-яких хатніх справ. 25 липня українці відзначають Успіння праведної Анни. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя.
Атмосфера в оселі стане кращою: які речі з дому слід віддати іншимПерейти на gazeta.ua
Межа на mezha.net
Панахида за Ларисою Заріцькою після обстрілу Полтави 3 липня
Як повідомляє офіційна Facebook-сторінка Полтавського обласного ТЦК та СП 15 липня у Полтаві відбулася панахида за Ларисою Заріцькою, держслужбовицею Збройних Сил України, яка загинула від поранень, отриманих під час обстрілу російськими військами. Прощання розпочалося о 10:00 у Свято-Успенському соборі Православної Церкви України, про що повідомила кореспондентка з місця події. Лариса Заріцька отримала поранення внаслідок атаки […] The post Панахида за Ларисою Заріцькою після обстрілу Полтави 3 липня first appeared on Межа. Новини України..
Панахида за Ларисою Заріцькою після обстрілу Полтави 3 липняПерейти на gazeta.ua
Суспільне на suspilne.media
Під час війни набуває особливого значення: черкаський історик про День Української Державності
15 липня в Україні відзначають День Державності. Заснували це свято у 2021 році. Історик пояснив у чому суть цього дня та чим він важливий для українців
Під час війни набуває особливого значення: черкаський історик про День Української ДержавностіПерейти на bykvu.com
Фокус на focus.ua
День Української Державності: чому свято змінило дату і до чого тут князь Володимир
День Державності – це "молоде" українське свято, яке відзначають тільки з 2021 року. А 15 липня – це нова для нього дата. Адже День Української Державності пов'язаний із релігійним святом.
День Української Державності: чому свято змінило дату і до чого тут князь ВолодимирПерейти на suspilne.media
New Voice на nv.ua
15 липня українці відзначають День державності — що треба знати про свято і його головний символ
День української державності, День хрещення Київської Русі — України, День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира — одразу три пам’ятні дати українці святкують сьогодні, 15 липня. До 2024 року свято відзначали 28 липня, однак після корекції церковного календаря Верховна Рада змінила дату. Розповідаємо, коли це свято з’явилося, яке зображення є його візуальним символом та чи погоджуються історики, що хрещення Русі відбулося саме цього дня.
15 липня українці відзначають День державності — що треба знати про свято і його головний символПерейти на focus.ua

Ця ж новина в інших джерелах:

Прямий канал на prm.ua
15 липня — День українських миротворців: історія, традиції, шана героям
Щороку 15 липня в Україні відзначають День українських миротворців — державне свято, встановлене з метою вшанування мужності, відваги та професіоналізму учасників миротворчих операцій. Це свято покликане підкреслити зразкове виконання службових обов’язків, вірність військовій присязі та зберегти пам’ять про героїв-миротворців, які загинули під час виконання завдань у складі миротворчих контингентів і персоналу. Верховна Рада України одноголосно […] The post 15 липня — День українських миротворців: історія, традиції, шана героям appeared first on Прямий.
24 Канал на 24tv.ua
Історія Дня хрещення Київської Русі – України: що відомо про це свято
15 липня українці відзначають День хрещення Київської Русі – України. Це державне свято, яке вшановує одну з найважливіших подій в історії нашої країни. Повний текст новини
Історія Дня хрещення Київської Русі – України: що відомо про це святоПерейти на prm.ua
Gazeta.ua на gazeta.ua
День ангела Володимира: найкращі листівки та привітання
15 липня в Україні відзначають День ангела Володимира. Цього дня вшановують пам'ять князя Володимира, який хрестив Київську Русь. Горде та величне ім'я Володимир відоме слов'янам ще з часів язичництва. Це ім'я досі не втратило популярності. Що означає це імя Ім'я Володимир старослов'янського походження, означає "той, хто володіє світом". Допитливий і непосидючий, Володя з дитинства прагне стати лідером. Визнання досягає завдяки активній суспільній діяльності. Обожнює, коли його хвалять. Володимири зазвичай не люблять відкритих конфліктів. Спірні питання намагаються залагоджувати мирним шляхом. Найважливіші людські якості для Володимира розум та сила. З Володимира вийшов би чудовий дипломат. Його вмінню домовитись, розрядити ситуацію, втнути авантюру та вийти сухим із води можна лише позаздрити. Але найчастіше Володі обирають творчий шлях. Вони є дуже добрими людьми, завжди прийдуть на допомогу та нічого не вимагатимуть натомість. Залюбки поділяться своїми знаннями з тими, хто цього захоче. Не забудьте привітати своїх знайомих, які носять величне ім' я Володимир. Всіх Володимирів сьогодні, Вітаю від душі. Адже вони, як князь Володимир, Теж дуже гарні! Нехай завжди щастить їм в житті, Збудеться чого просили! Адже не дарма їх іменини - У день хрещення Русі! Кохай, живи і щастя май, Здоров'я повний човен, Від друзів посмішки тримай, Що зичать всього-всього! У день Ангела ти свій На роки май завдання: Володя, ти побільше мрій, Хай збудуться бажання! Володимире, ти боєць, І в роботі молодець! Люблять всі тебе дівчата, Й липнуть всі, немов ти м'ята, Ти в нас гордий, не здаєшся, На любов не піддаєшся! Хай завжди тобі везе, І в житті буде усе! Вітаю з іменинами! Бажаю завжди знаходити спільну мову зі своїм ангелом! Щоб він тобі завжди і у всьому допомагав, а ти не змушував його за себе червоніти! *** Вова, з іменинами! Будь долею обласканий, виклики її приймаючи з подякою, а добрі миті - з любов'ю і взаємністю. Гарного настрою, щоб швидше забувати все погане і відпускати образи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Ольги: найкращі вітальні листівки з днем ангела Царського імені сьогодні день, Володимира ми вітаємо! Друзями вічно оточений і поважаємо знайомими і колегами! Нехай мужність, сильний характер і гострий розум супроводжують успіхами! Бажаю тобі, Володимире, стрімко йти до своєї мети, з легкістю долаючи перепони долі, тримаючи за руку вірну супутницю, і озиратися назад, тільки для того, щоб побачити ангела-охоронця, який невідступно слідує за тобою і твоїми близькими по життєвому шляху. Свято української державності приурочили Дню хрещення Київської Русі та вшануванню пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Як наголошують в Українському інституті національної пам'яті, свято має нагадувати, що "українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ". Саме період правління князя Володимира був часом розквіту Київської Русі. А офіційне прийняття християнства у 988 році стало вибіром на користь європейської цивілізації та розвитку.
День ангела Володимира: найкращі листівки та привітанняПерейти на 24tv.ua
24 Канал на 24tv.ua
З Днем Української Державності 2025: щирі привітання у картинках і словах
15 липня відзначають День Української Державності. Це свято започаткували у 2021 році, коли президент Володимир Зеленський підписав відповідний Указ. Повний текст новини
З Днем Української Державності 2025: щирі привітання у картинках і словахПерейти на gazeta.ua

Ця ж новина в інших джерелах:

Букви на bukvy.org
15 липня: яке сьогодні свято, іменини, традиції, прикмети
15 липня відзначають Всесвітній день навичок молоді та День благодійності в соціальних мережах. Християни сьогодні вшановують святого рівноапостольного князя Володимира. Запис 15 липня: яке сьогодні свято, іменини, традиції, прикмети спершу з'явиться на Букви.
24 Канал на 24tv.ua
15 липня – яке церковне свято: чому сьогодні не можна переїжджати
15 липня віряни вшановують пам'ять рівноапостольного князя Володимира Великого. Він охрестив Київську Русь та запровадив християнство як державну релігію. Повний текст новини
15 липня – яке церковне свято: чому сьогодні не можна переїжджатиПерейти на bukvy.org

Приєднуйтесь до Платформи

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил


Останні коментарі

Що не так з цим дописом?