Тренд пошуку "День Вчителя 2025"
Стрічка оновлень
Коментарі
ІМІ рекомендує
8°
епіцентроріхівламін ямальновини тернополяшахедбаваріявибори в сшаліга чемпіонів уєфа ігрирівне вечірнєарсеналпетиціясабахокковільярреал – наполіінтер – брюггевікінг – баваріяірина федишинатлетіко мадрид – мюадреналін сітімиг-29нові правила бронюваннязвітвеняголосуванняпоховання14 жовтня святогрузіяукраїна – словаччинаінформатор івано-франківськрівне прилітЩе..
1 Вер. 16:00 Наука і Освіта
Список до першого вересня складається з речей, які можна порахувати та купити: зошити в клітинку і в косу лінію, циркуль, який загубиться до жовтня, форма, з якої дитина виросте до січня, наплічник, який втратить свій вигляд навесні. Це добрий список, у ньому все чесно, кожна річ має ціну і місце. Але є одне, чого немає в цьому списку, хоча насправді цей Дар Часу Технологій і Біч Часу Людяності давно лежить у кишені й буде поруч із дитиною кожен день цього року, на кожному уроці, на кожному домашньому завданні, о пів на дванадцяту ночі, коли треба здати есе, а нічого не написано. Ця річ не коштує нічого і вміє все.
Ми з вами перший рік заходимо у вересень, коли можна чесно сказати: домашнє завдання як формат втратило сенс у тому вигляді, у якому воно існувало сто років. Воно раніше полягало в тому, щоб дитина сама дійшла до відповіді, а відповідь тепер лежить на відстані одного запиту в безкоштовний акаунт ШІ, і жодна дитина у світі не має тих внутрішніх причин, щоб іти пішки там, де можна доїхати.
Ми вже знаємо дві вічних реакції, про які написані сотні статей:
- заборонити, поставити глушилки, писати від руки, повернутися до зошита;
- майбутнє вже тут, розслабтеся, діти самі розберуться, ми ж пережили калькулятор.
Обидві реакції зручні тим, що не потребують від дорослого нічого. Перша дозволяє нічого не міняти, друга — нічого не робити.
Множник
Найточніша метафора для того, що зараз відбувається, це не інструмент і не помічник. Це множник.
Молоток можна не взяти в руки, і тоді він просто лежить. Множник так не працює. Множник завжди діє, він застосовується до того, що ви йому дали, і повертає результат, пропорційний вкладеному.
Якщо дитина приходить із власним запитанням, з чернеткою, зі своєю поганенькою гіпотезою, з роздратуванням від того, що щось не сходиться, множник це збільшує, і збільшує сильно, оскільки множиться на щось, що більше одиниці. А якщо дитина приходить порожня, з одним лише текстом завдання, скопійованим із месенджера, то множення відбувається так само справно, тільки множиться на щось дуже близьке до нуля, але точно набагато меншим за одиницю. Тобто дитина щось несла, невелике, своє, ще не оформлене, і після контакту з інструментом понесла менше, ніж мала на початку.
Найкраще дослідження на сьогодні зробила команда Гамси Бастані з Пенсильванського університету, і воно вийшло торік у PNAS. У ньому взяли участь майже тисяча старшокласників у турецькій школі.
Експеримент проводили на уроках математики: чотири заняття по дев'яносто хвилин, три групи. Перша працює зі звичайним інтерфейсом на базі GPT-4, друга з тим самим GPT-4, але переробленим під навчання, з підказками замість відповідей і з внесеним учительським матеріалом, третя – без нічого, з підручником і зошитом. Далі всім дають однаковий іспит, і на іспиті інструменту немає ні в кого.
Під час практики перша група розв'язує на сорок вісім відсотків краще за контрольну. Друга, з навчальною версією, на сто двадцять сім відсотків краще… А на іспиті, коли інструмент прибрали, перша група показує результат на сімнадцять відсотків гірший за тих, хто весь час сидів із підручником. Друга група показує результат такий самий, як контрольна.
Давайте тут трохи зупинимося. Зверніть увагу – інструмент один і той самий, як і модель, як і діти з тієї самої школи, з тих самих класів. Різниця тільки в конструкції взаємодії: в одному випадку вона дає готову відповідь, в іншому веде до неї підказками. І результат протилежний за знаком.
Ось це і є множник. Він не хороший і не поганий, він множить те, що ви в нього поклали, включно з конструкцією, у якій ви його поставили. 50 Х 0,1 = 5 та 50 Х 1,1 = 55 — відчуваєте різницю при рівній базі?
І там же, у тій самій роботі, є одна дуже неприємна деталь. Дослідники окремо запитали дітей, як вони самі оцінюють вплив інструмента на своє навчання. Діти оцінили його надто оптимістично. Ті, кому стало гірше, вважали, що їм стало краще.
Я про це вже писав в іншому контексті й повторю тут: власної фальші зсередини не чути. Хор, який за місяць "з'їхав" на пів тону, звучить для себе чисто. Дитина, яка перестала думати, суб'єктивно почувається розумнішою, ніж торік, бо тексти в неї стали кращими, а часу на них іде менше. Сигнал про деградацію не приходить у формі неприємного відчуття. Він взагалі не приходить, доки хтось ззовні не задасть камертон.
Дослідження Ліхи Лі з колегами з Microsoft і Карнегі-Меллон, оприлюднене на CHI торік, опитало триста дев'ятнадцять фахівців про дев'ятсот тридцять шість реальних робочих ситуацій, і знайшло залежність, яка фактично є формулою: чим вища довіра до інструмента, тим менше критичного мислення людина застосовує, а чим вища впевненість людини у власній компетентності, тим більше. Дві впевненості, спрямовані в різні боки. Це опитувальне дослідження, тобто воно фіксує самозвіт, а не поведінку, і це треба усвідомлювати. Але напрямок збігається з експериментальними даними, і в подальших роботах видно, що ефект найсильніший у наймолодших користувачів.
І на останок цих думок приведу дуже гучне дослідження MIT Media Lab про "когнітивний борг", де п'ятдесятьом чотирьом людям вимірювали активність мозку під час написання есе і побачили найслабшу нейронну зв'язність у групи, яка працювала з мовною моделлю. Про нього торік писали всі та було б занадто просто провалитися в цю солодку безвихідь паніки. Але тут я мушу сказати те, чого не писав майже ніхто: це препринт, вибірка невелика, і на нього вийшов окремий фаховий коментар із серйозними зауваженнями до дизайну й до аналізу. Я його тут згадую не як доказ, а як гіпотезу, яку ще перевірятимуть. Мені здається важливим не користуватися слабкими доказами навіть тоді, коли вони підтверджують те, у що я вірю.
Що робити з оцінюванням
Тепер практична частина, і почну з неприємного висновку для системи шкільної (і не тільки) освіти.
Уся конструкція оцінювання побудована на дефіциті відповідей. Відповідь була рідкісним ресурсом, її треба було здобути, і сам факт наявності правильної відповіді був надійним свідченням того, що дитина пройшла шлях. Тест із варіантами, контрольна, реферат, есе на задану тему: усе це вимірювало не знання як таке, а слід, який залишає процес.
Дефіцит закінчився. Точка неповернення. Крапка. Закрита дужка.
Відповідь тепер безкоштовна, миттєва і кращої якості, ніж напише більшість учнів. Це означає, що вимірювальний прилад показує цифри, які більше ні з чим не пов'язані. Не "стало гірше вимірювати". Взагалі не вимірює, більше так не працює.
Тому тести з готовими відповідями треба не покращувати, а виводити з ужитку як основу оцінювання. І замінювати їх треба не чимось одним, а набором форматів, у яких видно розгортання думки. Ось те, що працює і що можна запускати з цього вересня, без реформ і без грошей в кожній школі кожним небайдужим вчителем:
Оцінюйте чернетку, а не чистовик.
- Дитина здає не текст, а історію тексту: перший начерк, місце, де вона застрягла, те, що викинула, і причину. Чистовик додається, але важить менше. Це перевертає всю економіку списування: підробити чернетку довше, ніж її написати.
- Я прошу часто своїх студентів супроводжувати роздум малюнками, моделями, самоцитуванням і збираю це в кінці модуля. Іноді дає можливість зазирнути дуже далеко.
Питайте про власний текст.
- П'ять хвилин усних питань до того, що дитина здала. Чому тут саме цей приклад. Що станеться з висновком, якщо прибрати другий абзац. Де тут місце, у якому ти не впевнена. Дитина, яка думала, відповідає з задоволенням. Дитина, яка не думала, розсипається на другому питанні, і робить це без приниження, бо питання про текст, а не про неї.
- До речі, тут завжди видно хто саме писав той текст, який дитина принесла з відповіддю. Усна логіка розмовної речі для чутливого вуха тільки підкреслює те, що вже видно на папері.
Давайте задачі, в яких інструмент гарантовано помиляється.
- Локальний контекст: скільки людей жило у вашому селищі до великої війни і звідки ви це знаєте. Свіжі дані. Власний досвід. Суперечливі джерела, які треба звести. Модель на цьому або промахнеться, або чесно скаже, що не знає, і в обох випадках дитині доведеться працювати.
- Локальність може бути по часу, по місцю, по справі, по хобі, по сфері професійної діяльності. Вона вимагає від вчителя небайдужості власної підготовки, але в результаті… виходять небайдужі та підготовлені діти.
Перевертайте роль.
- Дайте класу відповідь, згенеровану моделлю, і завдання знайти в ній помилку, натяжку, підмінене поняття. Це найкраща вправа з критичного мислення, яку я взагалі бачив, і вона безкоштовна. Дитина з позиції споживача відповіді переходить у позицію того, хто відповідає за якість, і це різні люди.
- Я іноді взагалі даю по 3-4 варіанти таких відповідей, а іноді вплітаю цитати відомих людей — дуже потішно, коли справжній текст Сергія Жадана наділяють ярликом ШІ.
Оцінюйте запитання.
- Якість того, що дитина запитує в моделі, є прямим відбитком якості її мислення, значно чеснішим за фінальний текст. Заведіть формат, у якому здається не результат, а три запитання, які дитина ставила, і те, як вона їх уточнювала після поганих відповідей.
- Тут місце для тих сміливців, хто наважується входити в буремні води ШІ разом з дітьми.
Ставте задачу до пояснення, а не після.
- Ману Капур називає це продуктивною невдачею: діти спочатку борються з задачею, на яку в них ще немає інструмента, потім отримують пояснення, і засвоюють глибше, ніж ті, кому пояснили спершу. У світі, де готова відповідь під рукою, цей порядок стає ще важливішим, бо саме опір формує ту порожнину, в яку потім лягає знання.
- На цій технології ще до знання цієї теорії я побудував десятки освітніх проєктів і програм та відточив її до рівня супертонкого інструменту, яким користуюся дотепер.
Захист перед своїми, а не перед учителем.
- Коли дитина розповідає роботу однокласникам, які ставлять питання, працює зовсім інший механізм відповідальності. Перед учителем можна відбути. Перед своїми — не можна.
- Це давня класика. Працює і зараз.
І тепер чесно про ціну. Усе це коштує вчительського часу, якого в системі немає. Перевірити тридцять тестів займає годину, вислухати тридцять п'ятихвилинних захистів займає три. Тому будь-яка розмова про нове оцінювання, у якій не сказано, що вчитель має отримати за це час і гроші, є розмовою ні про що. Я не знаю, як швидко це вирішиться на рівні системи. Я знаю, що окремий учитель може почати з одного предмета, з одного класу і з двох форматів, і це вже буде більше, ніж нічого.
Чеснота є практикою
І третє, найглибше, заради чого я все це пишу.
Ми звикли думати, що школа передає знання, а виховання це те, що додається зверху, класною годиною і бесідою про поведінку. Насправді все навпаки. Знання передається сьогодні мільйоном способів, безкоштовно, у будь-який час доби. А те, що передається тільки від людини до людини і тільки через повторення, це спосіб бути.
Аласдер Макінтайр писав про практику як про діяльність, усередині якої є блага, недосяжні поза нею. У шахів є зовнішнє благо, це виграш, і є внутрішнє, доступне тільки тому, хто грає: розуміння позиції, здатність побачити на три ходи, задоволення від точності.
Дитина, якій пообіцяли цукерку за виграш, навчиться махлювати, бо цукерка є зовнішнім благом і її можна отримати коротшим шляхом. Дитина, яка полюбила саму гру, махлювати не буде, бо це знищує те, заради чого вона грає.
Тепер підставте сюди наш випадок. Модель віддає дитині зовнішнє благо практики, оцінку і готовий текст, повністю відрізаючи внутрішнє. І робить це безкоштовно, миттєво і без жодного відчуття провини, бо ніхто не обманутий, і формально нічого не порушено.
Це означає, що вся вага переноситься на одне питання: чи встигла дитина полюбити саму гру до того, як їй показали короткий шлях.
Звідси три речі, які я вважаю справжнім змістом наступних років.
Вчити вчитися.
Не як мотиваційне гасло, а як конкретне ремесло, якому є чому вчити. Розподілене повторення замість зубріння перед контрольною.
Пригадування замість перечитування, бо перечитаний текст дає оманливе відчуття знання, а спроба пригадати дає справжнє.
Уміння розібрати велику справу на кроки. Уміння помітити момент, коли ти перестав розуміти, і зупинитися саме там, а не через двадцять хвилин. Це все передається і тренується, і майже ніде не викладається.
Вчити мислити.
Тут я був би конкретним до нудьги. Розрізняти твердження та оцінку. Питати, звідки джерело і хто його автор. Тримати в голові дві суперечливі версії довше за хвилину, не хапаючись за зручнішу. Помічати підмінене поняття.
Формулювати, у чому саме ти не згоден, замість того щоб сказати, що співрозмовник дурний. Бачити ціле, створювати моделі та виходити за межі власної позиції. І окремо, найважче: помічати задоволення від власної правоти як сигнал небезпеки, а не як підтвердження.
Практикувати чесноти.
Саме практикувати, у буквальному арістотелівському сенсі, через повторення дії, а не через розмову про неї. І я б назвав чотири, які цього року важать більше за решту:
- Терпіння перед нерозв'язаним. Двадцять хвилин над задачею до того, як відкрити будь-що. Це найпростіше правило в усьому тексті, і воно змінює більше, ніж будь-яка методика, бо саме в ці двадцять хвилин утворюється те, що потім буде помножене.
- Чесність як декларація, а не як контроль. Не ловити, а вимагати назвати: чим користувався, у якому місці, що саме взяв. Дитина, яка звикла це називати, будує звичку бачити межу власного внеску. Дитина, яку ловлять, будує звичку не попадатися.
- Мужність здати недосконале. Це чеснота, якої ми самі не маємо. Здати своє криве замість чужого гладенького вимагає більше сміливості, ніж ми зазвичай визнаємо, і якщо школа за криве карає, то вона щодня, дуже послідовно навчає протилежного.
- Розрізнення. Здатність відповісти на питання, що тут моє, а що не моє: у тексті, у думці, у бажанні. Це, як на мене, головна навичка найближчих десятиліть, і вона не має нічого спільного з технологіями, вона просто вперше стала питанням виживання особистості.
Ми віддали машині обчислення і не втратили нічого важливого. Ми віддали їй пам'ять про телефонні номери і теж якось живемо. Тепер нам пропонують віддати формулювання, а разом із ним ту незручну паузу, у якій людина ще не знає, що вона думає, і мусить це з себе видобути. Ця пауза і є місцем, де людина стає собою. Її не можна віддати, бо віддавати нема кому: там нікого немає, там порожньо, там просто дуже добре навчена статистика.
Тому наплічники для своїх дітей ми якось знайдемо де взяти, і пенал буде зібраний з олівцями, ручками-стирачками та улюбленими стікерпаками на перші уроки в цьому вересні. Мабуть, найкращою мотивацією будуть саме ці кілька хвилин вибору рюкзака в магазині та той час повільної спільної роботи ввечері тридцять першого серпня, коли можна запитати, чого дитина боїться цього року, і почути відповідь, якої не дасть жодна модель, бо вона її не знає. Як і не знаємо ми, батьки, але саме формулювання питання залишає нам шанс на те, що наш множник буде все-таки більше за одиницю.
PS
Цей текст написано за допомогою ШІ. Клод та GPT мені допомагали шукати дослідження, уточнювати гіпотези критикувати певні формулювання. Колонка була написана за 4 підходи іа на її написання пішло приблизно 6,5 годин чистого часу.
Джерела
- Bastani H., Bastani O., Sungu A., Ge H., Kabakcı Ö., Mariman R. Generative AI Without Guardrails Can Harm Learning: Evidence from High School Mathematics. PNAS, 2025, 122(26): e2422633122.
- Lee H.-P., Sarkar A., Tankelevitch L., Drosos I., Rintel S., Banks R., Wilson N. The Impact of Generative AI on Critical Thinking: Self-Reported Reductions in Cognitive Effort and Confidence Effects From a Survey of Knowledge Workers. CHI '25, 2025.
- Kosmyna N. et al. Your Brain on ChatGPT: Accumulation of Cognitive Debt When Using an AI Assistant for Essay Writing Task. arXiv:2506.08872 (препринт; див. також фаховий коментар arXiv:2601.00856 із зауваженнями до дизайну й аналізу).
- Kapur M. Productive Failure. Cognition and Instruction, 2008.
- Roediger H., Karpicke J. Test-Enhanced Learning. Psychological Science, 2006.
- Bjork R. Desirable Difficulties in Theory and Practice.
- MacIntyre A. After Virtue, 1981 (розділ про практику, внутрішні й зовнішні блага).
У Києві на станції метро «Золоті ворота» відкрили фотовиставку «Вдома мені не бути». Проєкт присвячений пам'яті Пилипа «Cody» Аверенкова, мандрівника, вчителя і військовослужбовця, який загинув у квітні 2025 року, захищаючи Україну.
Про це інформують у КП «Київський метрополітен», пише Рубрика.
Організаторами проєкту виступили – благодійний фонд «Патронатна служба «Вовків Да Вінчі» «Відголос»».
Фотовиставка налічує 30 світлин Пилипа «Cody» Аверенкова, зроблених у різних країнах світу. Кожна фотографія супроводжується короткою історією, що допомагає побачити не лише подорожі, а й особистість людини, яка жила яскраво і з великою любов'ю до світу.
Фото: Інна Стрельченко
«Важливо те, скільки доброти я зустрів на своєму шляху. Світ добрий, я переконався в цьому на власному досвіді», – Пилип Аверенков, 2018 рік.
Історія Пилипа – про життя, сповнене мандрів, відкриттів, людей і вражень. Про життя, яке могло б тривати далі, утім після початку повномасштабної війни він, як і сотні тисяч інших українців, обрав захист своєї країни. Ця виставка нагадує, що за кожним ім'ям полеглого Захисника чи Захисниці не лише військовий шлях, а й мрії, професія, подорожі, друзі, захоплення та плани на майбутнє.
Фото: Інна Стрельченко
Мета проєкту – це збереження пам'яті про Пилипа та, через його історію, можливість нагадати про кожного й кожну, хто віддав найцінніше – своє життя – у боротьбі за незалежність і свободу України. Пам'ятати їх не лише як військовослужбовців, а передусім як людей, чиє існування було яскравим, наповненим любов'ю, мріями та прагненнями. Адже вшанування полеглих – це і збереження того, яке життя вони захищали для всіх нас.
Переглянути світлини та прочитати історії можна з 26 серпня до 8 вересня 2026 року у вестибюлі станції метро «Золоті ворота».
↓Читайте також "Плач предків" та "Коріння ідентичності": українська художниця представила колажі на виставці у Нью-Йорку Мистецький потяг "Укрзалізниці" вирушив у турне Молдовою з виставкою "Відвага нації" Від купола Ради до кабінету президента: у Києві працює інтерактивна виставка "Той день"The post “Вдома мені не бути”: на столичній станції метро відкрили фотовиставку, присвячену пам’яті Пилипа “Cody” Аверенкова appeared first on Рубрика.
Перейти на rubryka.com
1 Вер. 12:46 Наука і Освіта
В Україні розпочався новий навчальний рік. Головним запитанням для багатьох шкіл залишається – як вони мають працювати в умовах постійних загроз російських атак. Про це в етері "Що далі?" говорив ведучий Богдан Логунов разом із запрошеними експертами. Початкова школа вчитиметься очно, а старша – дистанційноПрезидент Асоціації керівників шкіл України і директор одного зі столичних ліцеїв Євген Кушнір наголошує, що українська система освіти вже має досвід роботи в кризових умовах. Спочатку був ковід, потім – повномасштабна війна, тому для педагогів дистанційний формат не є чимось новим.Тобто початкова школа зможе вчитися очно в укриттях, а 5-11 класи – дистанційно. Інші школи, де укриття достатньо великі, можуть організовувати очне навчання для всіх класів. Також в Києві практикують так звані "освітні переміщення". Це можливість тимчасово організувати навчання дітей у сусідніх школах, які мають укриття."Ми вже вміємо це робити, ми звикли. Ми пережили з вами ковід, вже пережили чотири роки війни, тому і вчителі, і діти, в принципі, готові до цього формату"Однак Кушнір говорить також і про практичні проблеми. Наприклад, частина вчителів живе на одному березі Дніпра, а працює на іншому. Якщо під час повітряної тривоги обмежується рух мостами, то їм складно дістатися до школи.1 вересня чи все ж безпека?Олена Парфьонова, голова ГО "Батьки SOS", каже, що головним побоюванням батьків напередодні Свята першого дзвоника була безпека.Але ситуація у сімей буває різною. До прикладу, є батьки, які працюють лікарями чи поліцейськими – чи в інших схожих сферах. Для них очне навчання може бути необхідністю, бо залишити маленьку дитину саму вдома протягом робочого дня не можуть."Як їм залишити вдома одну дитину? Їм дуже потрібна ця очна форма навчання, але вони будуть переживати, щоб там було дійсно укриття", — пояснила Парфьонова.Вона також звертає увагу на різницю між формальністю і реальністю. Бо укриття начебто є, але чи вони здатні забезпечити дітей усім необхідним? За її словами, в окремих школах це можливо. Їхні укриття мають класи, туалети, медичні пункти, питну воду і навіть можливість поїсти. Але в багатьох інших випадках йдеться фактично про переобладнані підвали.Універсальних правил щодо організації навчання немаєОсвітня омбудсменка Надія Лещик звертає увагу на те, що в Україні немає універсальних правил для організації навчання для всіх шкіл в умовах постійних тривог."Не можна розробити загальний протокол для всіх. Цей протокол унікальний для кожного закладу освіти та кожної громади", – пояснила посадовиця.Безпека – це не лише наявність укриття. Необхідно враховувати, де воно розташоване, чи можна швидко до нього потрапити, скільки дітей і вчителів воно може вмістити, а також чи не доведеться дітям під час тривоги виходити за межі школи.Зокрема, небезпечною Лещик називає ситуацію, коли заклад освіти використовує укриття іншої будівлі. Коли є балістична загроза або загроза атак шахедами, то сама дорога до нього може бути додатковим ризиком.Тому, за її словами, в окремих випадках школам доведеться розглядати перехід на дистанційне навчання як спосіб не ризикувати життям дітей.Київ готовий змінювати формат навчанняЗаступник голови КМДА Валентин Мондриївський запевняє, що столиця підготувала кілька сценаріїв роботи шкіл.За його словами, перший тиждень навчального року планують провести в очно-дистанційному форматі. Якщо учні можуть безпечно дістатися до школи, то вони навчатимуться очно. Інші зможуть підключатися до уроків онлайн. Ба більше, у випадку зміни ситуації школи мають бути готовими перейти на інший формат. Такий підхід відповідає оприлюдненому КМДА плану роботи шкіл."Ми готові до будь-яких форматів для того, щоб діти могли отримувати знання. І ми ставимо питання безпеки насамперед", – наголосив Мондриївський.Окрім цього, він додав, що місто продовжує облаштовувати укриття в закладах освіти з 2022 року. Найактивнішими роками розбудов і облаштувань є 2024, 2025 та 2026. Приміром, зараз створено 370 тисяч місць. Цього року на їхнє будівництво та облаштування передбачено понад 1,5 млрд грн.Водночас Мондриївський визнає, що в умовах війни не можна говорити про ідеальну готовність."Говорити про те, що все ідеально, неможливо. І це питання безпеки", – сказав він.Навчання щосуботи і в червні?Народна депутатка та секретарка комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа вважає, що формат навчання може змінитися вже після першого тижня. Якщо скажімо повітряні тривоги в Києві, на Київщині та в Харкові й надалі триватимуть по кілька годин і лунатимуть 12 чи 18 разів на день, то школам, за її словами, доведеться переглядати чинні протоколи.Депутатка також не зовсім погодилася із заявою Валентина Мондриївського про готовність київських шкіл до навчального року."Школи, які я бачила, не готові. І різниця є велика між укриттям і бомбосховищами. На папері можна написати все, що хочеш. Я хочу подивитися, чи кожна дитина в Києві є точно захищена від балістики", – наголосила депутатка.Якщо ж через безпекову ситуацію школи не встигатимуть пройти навчальну програму, можливе продовження навчального року. Піпа зазначила, що одним із варіантів може стати навчання щосуботи або продовження занять на частину червня.Детальніше в етері "Що далі?" на Еспресо.
Перейти на espreso.tv
31 Сер. 19:00 Наука і Освіта
У новому навчальному році у перший клас в Україні підуть 243,3 тис. дітей. У Міністерстві освіти і науки прогнозують, що 8 424 зможуть працювати очно, 1 306 навчатимуть дітей дистанційно, а ще 2 211 — у змішаному форматі. Серед закладів дошкільної освіти 9 301 працюватиме очно, 1 210 — дистанційно, ще 1 111 — у змішаному форматі.Що зміниться з 1 вересня у дитсадках, школах та закладах вищої освіти читайте у матеріалі Еспресо.Обов’язкова англійська мова в дитсадкахЗ 1 вересня 2026 вивчення стає обов'язковою складовою освітнього процесу в усіх закладах дошкільної освіти для дітей дітьми старшого дошкільного віку (5 – 6 років). При чому це стосується усіх дитсадків, незалежно від форми власності.Тобто якщо досі англійська в дитсадках була переважно як додаткове заняття, яке оплачували батьки. То тепер принаймні для старшої групи заняття мають бути безкоштовними, а у штатах ДНЗ мають з’явитись вчителі англійської. Як пояснюють МОН, введення посади вчителя англійської мови передбачено з розрахунку 0,25 штатної одиниці на кожну групу дітей старшого дошкільного віку. Міністерство рекомендує, аби заняття проводились двічі на тиждень, а у разі, якщо в групі більше як 12 дітей, то її можна ділити на підгрупи.Безплатне харчування у школах для всіх учнівЗ 1 вересня у школах стартує новий етап реформи харчування. Тепер безплатне харчування матимуть учні усіх класів, а не лише початкових. МОН виділило додаткову субвенцію для закупівлі продуктів для школярів з розрахунку 50 грн на учня початкової школи та 60 грн – на учня 5 – 11 класів. Водночас виділених 7,4 млрд грн вистачить лише на вересень – листопад. Чи буде продовжений експеримент з безплатним харчуванням усіх учні після 1 грудня наразі не відомо.При цьому запровадження безплатного харчування для учнів усіх класів може призвести до збільшення тривалості перебування дітей у школі. Річ у тім, що багатьом навчальним закладам доведеться збільшувати кількість великих перерв, аби усі школярі мали можливість скористатись правом на безплатне харчування.Читайте також: Чи реально нагодувати учня за 60 грн на день і не викинути мільярди в смітник: чого чекати від ініціативи Зеленської забезпечити всіх школярів безплатним харчуваннямЯк ставитимуть оцінки учням 5-9 класівЗ 1 вересня 2026 року вчителі самі вирішуватимуть, яку систему та інструменти оцінювання обрати. Якщо педагог не хоче, відтепер він не зобов’язаний виставляти бали за групи результатів учням у 5–9-х класах у класний журнал. Поточні оцінки також фіксуватимуть у журналі без індексів за групами результатів. Але якщо вчителю так зручніше, він може продовжувати це робити.Вчитель також не зобов’язаний виставляти оцінку за кожне завдання, яке учень виконав і давати підсумкові роботи після кожної теми. Тепер саме вчитель визначатиме, скільки оцінок виставляти і коли саме.Школа може запровадити власну шкалу оцінювання, а для окремих предметів та інтегрованих курсів використовувати шкалу “зараховано / не зараховано".Через зміни в підходах до оцінювання МОН також оновить форму Свідоцтва досягнень учнів 5–9 класів.Як повідомили в міністерстві, оновлену форму з урахуванням компетентнісного підходу мають представити до 1 жовтня 2026 року.Новий поділ класів на групиВідповідно до нового Порядку поділу класів на групи під час вивчення окремих предметів (інтегрованих курсів), який діятиме з 2026/2027 навчального року, передбачено можливість здійснювати поділ класів на групи як під час очної, так і дистанційної форми здобуття освіти. Тепер для 1 – 4 класів поріг для поділу на групи під час вивчення української та іноземних мов передбачений, якщо у класі 24 і більше учнів. Для 5 – 11 поділ як і раніше здійснюється за наявності понад 27 учнів.Крім того, у ліцеях-учасниках експериментального проєкту, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти за академічним спрямуванням, можуть формуватися міжкласні групи (від 8 учнів) при організації вивчення профільних навчальних предметів (інтегрованих курсів).Зарплати вчителям зростуть на 20%Зарплата досвідчених педагогів після підвищення зросте до 28,5 тисяч грн на місяць. Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький під час щорічної конференції "Серпнева-2026".Прем’єр нагадав, що з 1 січня заробітна плата вчителів зросла на 30%, і з 1 вересня зросте ще на 20%, загалом 50% порівняно з 2025 роком."Безумовно, це тільки початок. І те, що потрібно доводити зарплати до ринкового рівня, до європейського – це поступові і постійні дії для якісної оплати праці всіх освітян. Водночас збільшуємо гарантовану частку зарплат. Це робить виплати більш стабільними та передбачуваними. Після підвищення молодий вчитель може отримувати орієнтовно від 12,8 до 17,7 тисячі грн на місяць. Досвідчений – від 16,9 до 28,5 тисяч грн на місяць. Конкретний розмір залежатиме від стажу, кваліфікації та навантаження", – повідомив Сергій Корецький.Стипендії для студентів зростуть вдвічіЗ 1 вересня 2026 року вдвічі зростуть академічні стипендії для студентів закладів професійної, фахової передвищої та вищої освіти. За даними МОН, у державному бюджеті на 2026 рік передбачено на виплату академічних та іменних стипендій на 1,2 млрд грн більше, ніж торік. Рівно вдвічі зростуть стипендії в усіх навчальних закладах: для студентів закладів професійної освіти виплата зросте з 1250 до 2500 грн;для студентів закладів фахової передвищої освіти з 1 510 до 3 020;у фаховій передвищій освіті за спеціальностями, для яких передбачено підвищений розмір з 1 930 до 3 860 грн;Для студентів закладів вищої освіти з 2 000 до 4 000 грн;У вищій освіті за спеціальностями, для яких передбачено підвищений розмір з 2 550 до 5 100 грн;Іменні та академічні стипендії, засновані Кабінетом Міністрів, для студентів закладів професійної освіти – з 2 500 до 5 000 грн;Іменні та академічні стипендії, засновані Кабінетом Міністрів, для студентів закладів фахової передвищої освіти з 3 020 до 6 040 грн; Іменні та академічні стипендії, засновані Кабінетом Міністрів, для студентів закладів вищої освіти з 4 000 до 8 000 грн.
Перейти на espreso.tv
31 Сер. 18:24 Наука і Освіта
Прем'єр-міністр Сергій Корецький розповів, як в Україні розпочнеться новий навчальний рік. Він пояснив, де можна проводити лінійки на 1 вересня, як навчатимуться діти в регіонах з різною безпековою ситуацією, як годуватимуть школярів і на скільки зростуть зарплати освітян.
Загалом з 1 вересня в Україні розпочнуть роботу близько 25 000 закладів освіти.
Чи будуть у школах лінійки на 1 вересня?
Єдиної заборони на проведення урочистих заходів по всій Україні немає. Водночас у громадах, де зберігається підвищений ризик атак, масових заходів проводитись не буде.
В інших регіонах рішення щодо лінійок на День знань ухвалюватиме місцева влада. При цьому громади мають враховувати поточну ситуацію з безпекою, кількість місць в укриттях і можливість швидко перевести туди дітей та педагогів під час повітряної тривоги.
"Безпека дітей і педагогів важливіша за будь-які урочистості", – наголосив Корецький.
Скільки шкіл і дитсадків мають укриття?
Наразі доступ до укриттів мають понад 82% дітей у закладах дошкільної освіти і 83% школярів. Йдеться про понад 9000 ДНЗ і 11 000 закладів загальної середньої освіти.
За держкошти продовжується зведення ще 131 укриття, серед яких 18 підземних дитячих садків. Після завершення робіт частка дітей, які матимуть доступ до захисних споруд, має зрости до 87%. До кінця 2027 року уряд планує довести цей показник до 92%. Для порівняння, у 2025 році він становив 77%, а у 2022 році - лише 10%.
Гіршою є ситуація у закладах вищої, фахової і професійної освіти. Там доступ до укриттів мають 68% студентів - захисні споруди є у 965 з 1420 університетів та коледжів.
Заклади вищої освіти і коледжі самі визначатимуть графік і формат навчання. Залежно від безпекової ситуації та можливостей укриттів вони можуть поєднувати очне, дистанційне та змішане навчання.
Як навчатимуться діти в Києві та прифронтових областях?
У Києві укриттями обладнані 528 дитсадків і 435 шкіл. Вони можуть забезпечити захист для 91% столичних вихованців і учнів. Водночас 23 дитсадки та 20 шкіл власних укриттів не мають, тому для навчання використовуватимуть орендовані безпечні простори.
На Київщині захисні споруди облаштовані у 507 дитсадках і 658 школах, що дозволяє забезпечити укриттями понад 90% дітей.
На прифронтових територіях формат навчання залежатиме від ситуації в конкретній громаді. Частина школярів продовжить навчатися онлайн, інші зможуть відвідувати заняття у змішаному форматі, зокрема в приміщеннях з протирадіаційними укриттями.
В Одеській, Чернігівській, Сумській, Миколаївській областях і частині Дніпропетровщини близько 80% дітей можуть бути охоплені змішаним навчанням. На Запоріжжі цей показник становить близько 72%.
На Харківщині через високі безпекові ризики змішане навчання проводять лише у підземних школах. Наразі їх 17, а на початку навчального року планують завершити будівництво ще семи. Змішаним форматом там охоплено близько 30% учнів, в інших випадках діти навчатимуться дистанційно.
Що буде з підручниками та харчуванням у школах?
Через російські атаки на друкарні та склади в окремих регіонах можуть виникати проблеми з друкованими підручниками. Якщо необхідну кількість книжок не вдасться оперативно надрукувати, школярів мають забезпечити доступом до електронних версій. За це відповідатимуть Міністерство освіти і науки разом із місцевою владою.
Окремо уряд визначив, як організовувати харчування там, де через безпекову ситуацію неможливо готувати повноцінні гарячі обіди.
"Там, де безпекові умови не дозволяють організувати повноцінні гарячі обіди, школярі мають отримувати готові до споживання страви. Питання якісного харчування - пріоритетне й Міністерство освіти та науки триматиме ситуацію на контролі", - заявив прем'єр.
Як зростуть зарплати вчителів з 1 вересня?
Вже відзавтра - з 1 вересня - зарплати вчителів підвищаться ще на 20%. Як відомо, на початку 2026 року їх уже збільшували на 30%.
Йдеться про підвищення посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних працівників. Оскільки від розміру окладу розраховується більшість надбавок і доплат, його збільшення впливатиме і на інші складові зарплати.
Одночасно змінюється сама система оплати праці. З 1 вересня для освітян відмовляються від Єдиної тарифної сітки. Розмір окладу визначатимуть залежно від посади та базової величини, якою наразі є середня зарплата в українській економіці.
Нова модель поширюватиметься на школи, заклади вищої освіти, інклюзивно-ресурсні центри та державні заклади освіти. Місцевій владі рекомендували провести відповідне підвищення зарплат також для працівників дошкільної, позашкільної, професійної та фахової передвищої освіти.
При цьому для вчителів, які очно працюють на прифронтових територіях, збережуть доплату 2600 грн. Викладачі коледжів, які готують фахівців для оборонно-промислового комплексу, енергетики, машинобудування та металообробки, додатково отримуватимуть 10% до окладу.
Як писав "Ми-Україна" раніше, в КМДА повідомили, що в Києві розглядають кілька варіантів організації навчання з 1 вересня. Перший тиждень школярі навчатимуться в очно-дистанційному форматі.
Загалом з 1 вересня в Україні розпочнуть роботу близько 25 000 закладів освіти.
Чи будуть у школах лінійки на 1 вересня?
Єдиної заборони на проведення урочистих заходів по всій Україні немає. Водночас у громадах, де зберігається підвищений ризик атак, масових заходів проводитись не буде.
В інших регіонах рішення щодо лінійок на День знань ухвалюватиме місцева влада. При цьому громади мають враховувати поточну ситуацію з безпекою, кількість місць в укриттях і можливість швидко перевести туди дітей та педагогів під час повітряної тривоги.
"Безпека дітей і педагогів важливіша за будь-які урочистості", – наголосив Корецький.
Скільки шкіл і дитсадків мають укриття?
Наразі доступ до укриттів мають понад 82% дітей у закладах дошкільної освіти і 83% школярів. Йдеться про понад 9000 ДНЗ і 11 000 закладів загальної середньої освіти.
За держкошти продовжується зведення ще 131 укриття, серед яких 18 підземних дитячих садків. Після завершення робіт частка дітей, які матимуть доступ до захисних споруд, має зрости до 87%. До кінця 2027 року уряд планує довести цей показник до 92%. Для порівняння, у 2025 році він становив 77%, а у 2022 році - лише 10%.
Гіршою є ситуація у закладах вищої, фахової і професійної освіти. Там доступ до укриттів мають 68% студентів - захисні споруди є у 965 з 1420 університетів та коледжів.
Заклади вищої освіти і коледжі самі визначатимуть графік і формат навчання. Залежно від безпекової ситуації та можливостей укриттів вони можуть поєднувати очне, дистанційне та змішане навчання.
Як навчатимуться діти в Києві та прифронтових областях?
У Києві укриттями обладнані 528 дитсадків і 435 шкіл. Вони можуть забезпечити захист для 91% столичних вихованців і учнів. Водночас 23 дитсадки та 20 шкіл власних укриттів не мають, тому для навчання використовуватимуть орендовані безпечні простори.
На Київщині захисні споруди облаштовані у 507 дитсадках і 658 школах, що дозволяє забезпечити укриттями понад 90% дітей.
На прифронтових територіях формат навчання залежатиме від ситуації в конкретній громаді. Частина школярів продовжить навчатися онлайн, інші зможуть відвідувати заняття у змішаному форматі, зокрема в приміщеннях з протирадіаційними укриттями.
В Одеській, Чернігівській, Сумській, Миколаївській областях і частині Дніпропетровщини близько 80% дітей можуть бути охоплені змішаним навчанням. На Запоріжжі цей показник становить близько 72%.
На Харківщині через високі безпекові ризики змішане навчання проводять лише у підземних школах. Наразі їх 17, а на початку навчального року планують завершити будівництво ще семи. Змішаним форматом там охоплено близько 30% учнів, в інших випадках діти навчатимуться дистанційно.
Що буде з підручниками та харчуванням у школах?
Через російські атаки на друкарні та склади в окремих регіонах можуть виникати проблеми з друкованими підручниками. Якщо необхідну кількість книжок не вдасться оперативно надрукувати, школярів мають забезпечити доступом до електронних версій. За це відповідатимуть Міністерство освіти і науки разом із місцевою владою.
Окремо уряд визначив, як організовувати харчування там, де через безпекову ситуацію неможливо готувати повноцінні гарячі обіди.
"Там, де безпекові умови не дозволяють організувати повноцінні гарячі обіди, школярі мають отримувати готові до споживання страви. Питання якісного харчування - пріоритетне й Міністерство освіти та науки триматиме ситуацію на контролі", - заявив прем'єр.
Як зростуть зарплати вчителів з 1 вересня?
Вже відзавтра - з 1 вересня - зарплати вчителів підвищаться ще на 20%. Як відомо, на початку 2026 року їх уже збільшували на 30%.
Йдеться про підвищення посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних працівників. Оскільки від розміру окладу розраховується більшість надбавок і доплат, його збільшення впливатиме і на інші складові зарплати.
Одночасно змінюється сама система оплати праці. З 1 вересня для освітян відмовляються від Єдиної тарифної сітки. Розмір окладу визначатимуть залежно від посади та базової величини, якою наразі є середня зарплата в українській економіці.
Нова модель поширюватиметься на школи, заклади вищої освіти, інклюзивно-ресурсні центри та державні заклади освіти. Місцевій владі рекомендували провести відповідне підвищення зарплат також для працівників дошкільної, позашкільної, професійної та фахової передвищої освіти.
При цьому для вчителів, які очно працюють на прифронтових територіях, збережуть доплату 2600 грн. Викладачі коледжів, які готують фахівців для оборонно-промислового комплексу, енергетики, машинобудування та металообробки, додатково отримуватимуть 10% до окладу.
Як писав "Ми-Україна" раніше, в КМДА повідомили, що в Києві розглядають кілька варіантів організації навчання з 1 вересня. Перший тиждень школярі навчатимуться в очно-дистанційному форматі.
Перейти на weukraine.tvДиректор ЦРУ Джон Реткліфф на військовому "Боїнгу" C-17 приземлився у Внуково, провів у російській столиці приблизно вісім-дев'ять годин і полетів назад – не давши жодного офіційного коментаря. Про сам факт його присутності світ дізнався не з прес-релізу Білого дому, а з даних Flightradar24 і інсайдів журналістів. Цікаво, що у ту саму добу до Москви прилетів і представник Ватикану – і цього виявилося достатньо, щоб протягом кількох годин народилася ціла колекція версій: від попередження Путіну не чіпати Балтію до передачі мирного плану, розробленого Україною, США та Європою. Розбираємося, що відомо напевне, а що – поки що лише припущення, і хто саме ці припущення озвучує.Літак, якого "не було"Внуково, фото: Getty ImagesВранці 25 серпня, приблизно о 10:04 за київським часом, в аеропорту Внуково приземлився військово-транспортний Boeing C-17 Globemaster III із бортовим номером RCH4555. Літак вилетів із Риги, куди прибув 23 серпня з американської авіабази поблизу Вашингтона. Ніхто нічого не анонсував. Інформацію першими помітили користувачі сервісу стеження за польотами Flightradar24, а слідом пояснили і журналісти. Зокрема, кореспондентка CBS News Дженніфер Джейкобс, яка з посиланням на джерела повідомила, що на борту є саме директор ЦРУ Джон Реткліфф. Ту саму інформацію від американського чиновника отримав і Барак Равід з Axios.Кремль спершу все заперечував. Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що жодної інформації про американський військовий літак у нього немає, і жодних зустрічей із представниками адміністрації Трампа цього тижня не заплановано. Виглядало це особливо смішно на тлі того, що російський журналіст президентського пулу Олександр Юнашев тим часом писав у своєму Telegram-каналі: на 25 серпня в Путіна було заплановано "дуже масштабний захід", який готували сотні людей – і його раптово скасували. "Враховуючи, що мої джерела підтвердили: в Москву прилетів саме голова ЦРУ, тепер можна здогадатися, заради якої зустрічі змінили президентський графік", – написав він, фактично, підвередивши зустріч Реткліффа і Путіна.Важлива деталь, що літак пробув у Москві недовго. Близько 19:00 за даними Flightradar24 борт вилетів назад. Загалом Реткліфф провів у Росії приблизно вісім-дев'ять годин – досить, щоб зустрітися з ким треба, і недостатньо, щоб обговорити щось стверджувально. Коли Кремль нарешті заговоривфото: gettyimagesОфіційно заперечувати про візит гостя вдалося недовго. Наступного дня Пєсков уже визнав факт візиту, назвавши його "контактами між спецслужбами" США і Росії – без жодних деталей. Водночас в коментарі ТАСС він стверджував, що зустріч Реткліффа особисто з Путіним у межах цієї поїздки не планувалася – що суперечить версії про скасований "масштабний захід" і повідомленням інших ЗМІ про те, що зустріч із Путіним усе ж відбулася, після якої той підписав три закриті укази, зміст яких не розголошується, як відзначає The Moscow Times. Офіційні структури США: ЦРУ, Пентагон, Білий дім, Повітряні сил – від коментарів послідовно відмовлялися."Незрозуміло, з ким він зустрівся і яка була мета його поїздки", - лаконічно пишуть у New York Times. Показово й те, що адміністрація Трампа заздалегідь попросила Україну не бити по Москві, Санкт-Петербургу та північних регіонах Росії в дні навколо візиту – про це з посиланням на обізнані джерела повідомили журналіст Financial Times Крістофер Міллер та джерела Суспільного в українській владі. Сам цей факт, що Вашингтон заздалегідь прибирав з траєкторії польоту потенційні вибухи – багато хто прочитав як непряме підтвердження важливості поїздки.Ватиканський збіг, який важко назвати випадковістюПол Річард Галлахер та Сергій Лавров, фото: соцмережіТут з'являється другий сюжетний шар. Того самого тижня, 24–25 серпня, до Москви з окремою дипломатичною місією (розрахованою до 28 серпня) прибув секретар Ватикану з питань відносин з державами архієпископ Пол Річард Галлахер. 25 серпня він провів переговори з главою МЗС Росії Сергієм Лавровим, наголосивши на заклику Папи Лева XIV до припинення бойових дій і початку реальних переговорів.Збіг двох високопоставлених – американського й ватиканського – гостей у Москві в одні й ті самі дні одразу породив припущення, що йдеться не про два окремі сюжети, а про один: за версією The Times, Україна разом зі США та європейськими партнерами розробили новий пакет пропозицій щодо припинення війни – з припиненням вогню, взаємним відведенням військ від лінії фронту і створенням буферної зони. Видання не виключило, що саме Галлахер міг стати каналом передачі цих пропозицій Кремлю, хоча офіційного підтвердження цьому немає. Український військовий експерт Олександр Мусієнко звертав увагу, що вже після приїзду Галлахера представник Росії в ООН Василь Небензя встиг заявити: припинення вогню і заморозка конфлікту для Москви неприйнятні. Тобто навіть, якщо план і привезли, ентузіазму він поки не викликав у Кремлі. "Це вже було": тінь листопада 2021-гоВільям Бернс, фото: gettyimagesГоловний аргумент, чому візит Реткліффа сприйняли настільки серйозно, напевно, історична паралель, на яку майже одночасно вказали кілька видань та експертів. Останній подібний приліт директора ЦРУ до Москви стався в листопаді 2021 року. Тоді очільник відомства Вільям Бернс, до того – посол США в Росії, особисто попереджав Путіна й його оточення про наслідки повномасштабного вторгнення в Україну, спираючись на розвіддані про підготовку нападу. Через кілька місяців війна почалася попри попередження."З’явилося і щодня тільки посилюється одне дуже стійке відчуття: зараз Україна для Європи – це як Донбас для решти України в часи АТО та ООС", - вважає журналіст та аналітик Василь Пехньо, кажучи, що цю історію ми вже бачили. Саме тому кожен, хто зараз намагається розшифрувати мету поїздки Реткліффа, неминуче озирається на 2021-й – і в цьому є як логіка, так і ризик: одна історична аналогія ще не доказ, що сценарій повториться чи що йдеться про той самий тип "попередження". Втім, для більшості коментаторів саме ця паралель стала відправною точкою.Хоча, як зауважує колишній народний депутат та політичний експерт Олександр Бригінець, не варто упускати з уваги час перебування директора ЦРУ в Москві у 2021 році і зараз."Листопад 2021 року (Вільям Бернс): Перебування в Москві – майже дві доби (близько 36 годин). Серпень 2026 року (Джон Реткліфф): Перебування в Москві – всього 8 годин (із моменту торкання шасі у Внуково до зворотного зльоту). Відчуваєте різницю у фазі та хронометражі? Що означає ця арифметична іронія? 36 годин у 2021 році – це були класичні американські умовляння. Це були перемовини багатьох рівнів. … 8 годин у 2026 році – це взагалі не про розмови. Це навіть не про діалог. За 8 годин у Москві можна хіба що доїхати з аеропорту крізь затори до спецслужбових кабінетів, випити чашку холодної кави, покласти на стіл одну папку й вийти геть. … Коли прилітають на 8 годин а- привозять ультиматум, червоні лінії або останнє попередження в режимі "одностороннього зв'язку", - наголошує експерт.Версія перша: попередження щодо НАТО і Балтіїросія проти НАТО, фото: gazeta.ruНайгучнішу версію озвучив американський журналіст, редактор The Insider Майкл Вайсс. На його думку, Реткліфф прилітав, щоб застерегти Путіна від ескалації проти Європи та НАТО – на тлі розвідданих США, переданих полякам, прибалтам і скандинавам, і на тлі помітного зростання ймовірних диверсій ГРУ та активності російських дронів у Німеччині, Болгарії, Румунії. За словами Вайсса, про обмін полоненими тут не йшлося: для таких домовленостей директор ЦРУ особисто не потрібен.Цю ж лінію розвинуло The Wall Street Journal. За даними видання, Реткліфф міг обговорювати з Кремлем можливу нову хвилю мобілізації в Росії та застерігати від наслідків подальшої ескалації проти Європи і країн НАТО, оскільки Москва нібито готова "перевірити рішучість" Альянсу. Колишня заступниця директора національної розвідки США Бет Саннер описала можливий меседж так: умовне "ми знаємо, що ви збираєтесь зробити, і краще цього не робіть". Додавши, що розмова могла також торкатися ситуації довкола Ірану.Ця версія лягає на цілком реальну площину. Адже вже роками різні спецслужби говорять про зацікавлення Путіна до балтійських країн. Наприклад, ще влітку 2026-го президент Латвії Едґар Рінкевич попереджав, що Росія може посилити провокації проти балтійських країн і опосередковано перевірити статтю 5 НАТО.Версія друга: попередження про нові удари – і при чому тут МаскВипробування крилатої ракети "Фламінго", фото: скрін з відеоПаралельно є й версія, ближча безпосередньо до українського фронту. Якщо Путін не піде на мирну угоду, США та Україна готові завдавати сильніших ударів углиб Росії. Формального підтвердження цій версії від офіційних осіб немає, але контекст навколо неї складається сам собою. По-перше, саме Реткліффа в адміністрації Трампа вважають одним із найбільш "яструбиних" щодо Росії чиновників – того, хто причетний до підтримки глибинних ударів Києва. По-друге, тема ударів углиб Росії й ролі супутникового зв'язку Ілона Маска протягом останнього тижня активно обговорювалася у пресі. Financial Times повідомляло, що Трамп не підтримав прохання України використовувати Starlink для координації ударів по Росії, а Зеленський згодом заявляв, що Міноборони помилково доповіло йому про нібито отриману згоду Маска на це.Однак вже 26 серпня – наступного дня після візиту Реткліффа – Володимир Зеленський раптово підписав указ про нагородження Ілона Маска найвищою українською нагородою для іноземців, орденом Свободи, "за визначні особисті заслуги у захисті життя людей і свободи, розвиток відносин між народами України і США". Можливо, що це збіг, бо указ готують заздалегідь, а не за добу. Але в інформаційному просторі, де вже й так вирує лавина версій навколо Москви, нагорода Маску одразу лягла в один ряд із розмовами про використання супутників Starlink для діпстрайків по РФ і потенційне посилення тиску на Росію. Тим більше, що останніми днями OSINT-канали фіксують підвищену активність Starlink над РФ. Путін вже встиг пригрозити посиленням своїх ударів у відповідь. Версія третя: Іран, санкції та звільнення американцівМенш сенсаційна, але цілком реалістична версія стосується не лише України. За інформацією американських аналітиків, серед можливих тем розмови Реткліффа в Москві називають ще й Іран – зокрема вимогу до Кремля припинити технологічну підтримку Тегерана, включно з допомогою в запуску супутників і безпілотників, з огляду на тісні військово-комерційні зв'язки Росії та Ірану. "Візит Реткліффа відбувся через день після того, як міністр фінансів Скотт Бессент оголосив про "Операцію "Економічний ізгой" – стратегію, спрямовану на ізоляцію Ірану від решти світу шляхом покарання країн та організацій, які продовжують вести бізнес з Тегераном. Росія є стратегічним торговельним партнером Ірану", - розмірковую у CNN.Візит також стався невдовзі після загострення довкола ударів по об'єктах, пов'язаних з ЦРУ, у Перській затоці. У цьому ж пакеті тем називають і можливе звільнення американських громадян, ув'язнених у Росії. Окрему, неофіційну й нічим не підтверджену чутку в цьому напрямку запустила у своєму Telegram-каналі Ксенія Собчак, припустивши, що візит міг бути пов'язаний зі звільненням засудженого в РФ американця Чарльза Ціммермана – сама вона на джерело інформації не посилалася. Натомість у New York Times пишуть про 74-річного колишнього вчителя Стівена Хаббарда, якого утримує Росія. Видання наголошує, що ЦРУ бере у переговорах з Росією щодо звільнення низки американців, які зараз утримуються в російських в'язницях.Версія четверта: спроба намацати ґрунт для перемовинПутін з Трампом на Алясці, фото: відкриті джерелаНайобережніша з версій – не попередження і не ультиматум, а спроба з'ясувати, чи готова взагалі Москва повертатися за стіл переговорів. Після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці в серпні 2025 року дипломатичні контакти між Вашингтоном і Москвою тривали, але домовитися про припинення бойових дій так і не вдалося. У цьому прочитанні приліт Реткліффа – не про загрози, а про звичайну (хоч і незвичайно організовану) розвідувальну дипломатію: приїхати особисто, бо телефонні лінії й спецпредставники вже вичерпали ліміт довіри."Візит Реткліффа дуже важливий. Але дуже важливо, щоб інформацією, яку отримав американський головний ЦРУшник, поділилися з українськими спецслужбами. Щоб Україна також була поінформована, а українські спецслужби від американських колег знали про цілі та мету його перебування і про те, про що вдалося домовитися", – відзначив в проєкті "Український фокус. Ранок" на Slawa.TV та "Еспресо" редактор Радіо Свобода, журналіст-міжнародник Ростислав Хотин.Що з усього цього достовірно, а що – поки що чуткиФактично підтверджено одне, що відбувся неанонсований приліт Реткліффа до Москви на військовому C-17, його тривалість близько восьми-дев'яти годин, збіг у часі з місією Ватикану, прохання до України не бити по Москві на ці дні та подальше (хоч і суперечливе) визнання Кремля, що йшлося про "контакти спецслужб". Усе інше – посилення мобілізації в РФ через бажання нападу на НАТО, наприклад, на балтійські країни, або нові глибинні удари і мирний план, чи Ірані звільнення в'язнів – це все лише версії, кожна з яких спирається на власну логіку й власних співрозмовників, але жодна наразі не підтверджена офіційно ні Вашингтоном, ні Москвою. "99,9% інсайдів про візит директора ЦРУ до москви, які рознесли ЗМІ, наразі є видуманими", - наголошує Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації РНБО.Схоже, найчесніша відповідь на запитання "навіщо директор ЦРУ літав до Москви" поки що звучить так: щоб про це кілька днів гадали журналісти, експерти й пересічні читачі. Бо, чи справді вдалося до чогось домовитися, може стати відомо лише тоді, коли наслідки цієї зустрічі почнуть проявлятися на практиці. Читайте також: Українські дрони влаштовують в РФ "озонові діри": чи спричинять ці удари ефект доміно в російській економіці
Перейти на espreso.tvЕспресо - інформаційний партнер події.Понад 5 мільйонів українських вимушених мігрантів – переважно жінок і дітей – залишаються за кордоном, і з кожним днем зростає ризик їхньої асиміляції та втрати національної ідентичності. Водночас у країнах перебування вже сформувалася нова генерація українських лідерок та громадських ініціатив, які часто діють розпорошено, без підтримки, менторства й доступу до мережі однодумців. Асамблея покликана відповісти на обидва виклики – стати платформою консолідації та інструментом вироблення спільної стратегії глобальної участі українського жіноцтва в адвокації України та повоєнній відбудові держави.Особливою гостею Асамблеї стане Оксана Маркарова – Радниця Президента України з питань відбудови та залучення інвестицій, Надзвичайна і Повноважна Посол України у США в 2021–2025 роках, Міністр фінансів України в 2018–2020 роках. Її участь надасть події виразного стратегічного виміру: досвід Оксани Маркарової в дипломатії воєнного часу та в мобілізації міжнародної підтримки для відбудови України безпосередньо перегукується з ключовою темою Асамблеї – роллю українок у глобальній адвокації та повоєнному відновленні держави.Захід відбудеться офлайн, українською мовою. Програма охоплює три ключові панельні дискусії:Українки як амбасадорки змін: дипломатія, адвокація та політичний вплив Серед учасниць – ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська, правозахисниця й політикиня Катерина Левченко, голова СФУЖО Ярослава Хортяні, очільниця "Союзу українок Америки" Наталія Павленко, засновниця та голова ГО Hjælp Ukrainske Børn ("Допоможи українським дітям"), керівниця компанії Nordic Ukraine Invest Леся Ігнатик-Еріксен.Сила дії: українки в активізмі, волонтерстві та комунікації Серед спікерок – засновниця "Євромайдан-Варшава" Наталія Панченко, представниця СФУЖО при ООН Маріана Євсюкова, підприємиця Марта Янків, голова Ради Директорів Української Мічиганської Федеральної Кредитової Спілки "Самопоміч", керівниця центру трансферу технологій Henry Ford Foundation Олена Данилюк, співзасновниця громадської ініціативи "Голка" та очільниця проєктів міжнародного співробітництва Маргарита Ситник.Сенси та спільноти: жіноче лідерство в розбудові громад, освіті та культурі Учасниці – голова СКВОР СКУ Любов Любчик, Почесна консулка України у Ніцці Ірина Подиряко-Бурдель, голова Спілки Українських Вчителів у Великій Британії Інна Григорович, віцепрезидентка Світового Конґресу Українців, очільниця освітньої референтури Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, Голова Союзу Українок у штаті Вікторія (Австралія) Наталія Пошивайло-Таулер та Анастасія Плахтій, співзасновниця та президентка Українського дому у Ряшеві, виховниця і референтка Пластової станиці у Ряшеві. У рамках Асамблеї також відбудуться круглі столи з презентаціями кращих практик, презентації виставок та культурна програма.Ірина Ключковська, директорка МІОК, зазначає: "Двісті двадцять учасниць із двадцяти восьми країн – це не статистика, це мапа українського голосу у світі. Кожна з них тримає частину нашої ідентичності там, де Україну ще належить пояснювати, відстоювати, перекладати. Ця Асамблея про те, як розрізнені досвіди перетворюються на спільну силу".Асамблея присвячена пам’яті Анни Кісіль (1960–2020) – співорганізаторки Першої асамблеї "Українка у світі", голови СФУЖО, віцепрезидентки Світового Конґресу Українців, багатолітньої приятельки МІОКу.Організатор – Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" (МІОК). Генеральний партнер – Meest Group.
Перейти на espreso.tv
11 Сер. 08:39 Війна та Оборона
Москва остаточно централізувала пропаганду для школярів на окупованих територіях України, затвердивши єдиний федеральний підручник з історії "Новоросії". Вже з 1 вересня учні 5-7 класів у Мелітополі та інших окупованих містах навчатимуться за пропагандистськими антиукраїнськими матеріалами, які особисто редагує Дмитро Медведєв.
Про це Новини.LIVE повідомляє з посиланням на росЗМІ.
На ТОТ примусово вчитимуть дітей фейкової історії з антиукраїнськими наративами
З початку нового навчального року школярі 5–7 класів, зокрема в окупованому Мелітополі, вивчатимуть історію як невіддільну частину російського минулого з використанням терміна "Новоросія".
Офіційний старт процесу дав наказ Міністерства просвіти РФ №436, підписаний 22 червня 2026 року. Відповідно до нього, книги увійшли до федерального переліку. Міністерство юстиції РФ зареєструвало документ 22 липня за №87563, наступного дня його було опубліковано, а чинності він набув 3 серпня. Для учнів розроблено окремі видання: одне розраховане на 5 клас, інше — для школярів 6–7 класів.
Підручник. Фото: росЗМІ
Російський міністр просвіти Сергій Кравцов заявив, що для всіх шкіл "нових регіонів", включно із окупованою росіянами частиною Запорізької області, посібник є обов'язковим. Очільник відомства запевняє, що курс є "об'єктивним", входить до "єдиної історії Росії" та містить виключно "реальну інформацію", що подається на противагу українським підручникам.
Водночас під час офіційної презентації матеріалів помічник президента РФ Володимир Мединський розповів про безпосередню участь заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва у підготовці текстів, наголосивши: "Це не пропаганда, а опис реального суспільства".
Утім, робочі програми курсу демонструють інше наповнення. Навчальний план вимагає вкладати в голови дітей такі російські ідеологічні формулювання, як "Русский мир", "восстановление исторической справедливости", "общую историю", "интеграцию региона в состав Российской Федерации" та "Мы едины — мы одна страна". Зокрема, для семикласників хронологію подій довели до сучасності. Окупацію територій після 2014 року подають не як збройне захоплення та війну, а як повернення земель та історичну справедливість.
До підручників у Росії вже розробили відповідні методичні матеріали для вчителів. Серед них — випущений в 2025 році спеціальний посібник для вчителів "История нашего края. Донецкая Народная Республика", який налічує 141 сторінку.
Впровадження нового предмета супроводжується масштабною русифікацією освітнього процесу, яка триває в Мелітополі від перших днів окупації. Завезені раніше російські видання вже містили карти, де місто було позначено як територія РФ. Поряд із цим посадовці Кремля анонсували нові кроки у зміні навчальних програм. Оскільки англійську мову там визнають недружньою, то планується запровадження уроків арабської.
Як писали раніше Новини.LIVE, Росія має системний підхід до пропаганди на всіх рівнях.
Кремль продовжує масштабно використовувати для досягнення своїх цілей не лише військову силу, а й інформаційні та культурні інструменти, активно залучаючи до цього спорт і церкву.
Як зазначає представник ГУР МО Андрій Юсов Росія має колосальний історичний досвід у проведенні інформаційно-психологічних операцій та підміні сенсів, що особливо яскраво проявляється на тимчасово окупованих територіях, де ворог намагається тотально "випалити" українську ідентичність.
Водночас усередині самої РФ пропагандистська машина безупинно підігріває тему мобілізації, намагаючись морально підготувати населення до нових хвиль призову та необхідності жертвувати собою.
Паралельно з цим російська влада безпрецедентно мілітаризує освіту: за даними української розвідки, у РФ остаточно стирається межа між школою та казармою. Дітей відкрито готують до війни, а їхній стан здоров'я оцінюють виключно через призму придатності до служби на фронті.
Ідеологічна обробка триває і у вишах, зокрема, у Кубанському державному університеті студентам нав'язують так звані "заповіді патріота", розроблені ідеологами неоконсервативного Ізборського клубу. Ця ж репресивна освітня політика поширюється і на захоплені українські землі, де стартувала кампанія з "перевиховання" вчителів історії та насадження школярам переписаної версії минулого. Натомість українські книжки, видані до окупації, масово вилучають і вивозять до Російської державної бібліотеки, де для них спеціально створили так зване спецсховище "русофобської літератури".
Про це Новини.LIVE повідомляє з посиланням на росЗМІ.
На ТОТ примусово вчитимуть дітей фейкової історії з антиукраїнськими наративами
З початку нового навчального року школярі 5–7 класів, зокрема в окупованому Мелітополі, вивчатимуть історію як невіддільну частину російського минулого з використанням терміна "Новоросія".
Офіційний старт процесу дав наказ Міністерства просвіти РФ №436, підписаний 22 червня 2026 року. Відповідно до нього, книги увійшли до федерального переліку. Міністерство юстиції РФ зареєструвало документ 22 липня за №87563, наступного дня його було опубліковано, а чинності він набув 3 серпня. Для учнів розроблено окремі видання: одне розраховане на 5 клас, інше — для школярів 6–7 класів.
Підручник. Фото: росЗМІ
Російський міністр просвіти Сергій Кравцов заявив, що для всіх шкіл "нових регіонів", включно із окупованою росіянами частиною Запорізької області, посібник є обов'язковим. Очільник відомства запевняє, що курс є "об'єктивним", входить до "єдиної історії Росії" та містить виключно "реальну інформацію", що подається на противагу українським підручникам.
Водночас під час офіційної презентації матеріалів помічник президента РФ Володимир Мединський розповів про безпосередню участь заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва у підготовці текстів, наголосивши: "Це не пропаганда, а опис реального суспільства".
Утім, робочі програми курсу демонструють інше наповнення. Навчальний план вимагає вкладати в голови дітей такі російські ідеологічні формулювання, як "Русский мир", "восстановление исторической справедливости", "общую историю", "интеграцию региона в состав Российской Федерации" та "Мы едины — мы одна страна". Зокрема, для семикласників хронологію подій довели до сучасності. Окупацію територій після 2014 року подають не як збройне захоплення та війну, а як повернення земель та історичну справедливість.
До підручників у Росії вже розробили відповідні методичні матеріали для вчителів. Серед них — випущений в 2025 році спеціальний посібник для вчителів "История нашего края. Донецкая Народная Республика", який налічує 141 сторінку.
Впровадження нового предмета супроводжується масштабною русифікацією освітнього процесу, яка триває в Мелітополі від перших днів окупації. Завезені раніше російські видання вже містили карти, де місто було позначено як територія РФ. Поряд із цим посадовці Кремля анонсували нові кроки у зміні навчальних програм. Оскільки англійську мову там визнають недружньою, то планується запровадження уроків арабської.
Як писали раніше Новини.LIVE, Росія має системний підхід до пропаганди на всіх рівнях.
Кремль продовжує масштабно використовувати для досягнення своїх цілей не лише військову силу, а й інформаційні та культурні інструменти, активно залучаючи до цього спорт і церкву.
Як зазначає представник ГУР МО Андрій Юсов Росія має колосальний історичний досвід у проведенні інформаційно-психологічних операцій та підміні сенсів, що особливо яскраво проявляється на тимчасово окупованих територіях, де ворог намагається тотально "випалити" українську ідентичність.
Водночас усередині самої РФ пропагандистська машина безупинно підігріває тему мобілізації, намагаючись морально підготувати населення до нових хвиль призову та необхідності жертвувати собою.
Паралельно з цим російська влада безпрецедентно мілітаризує освіту: за даними української розвідки, у РФ остаточно стирається межа між школою та казармою. Дітей відкрито готують до війни, а їхній стан здоров'я оцінюють виключно через призму придатності до служби на фронті.
Ідеологічна обробка триває і у вишах, зокрема, у Кубанському державному університеті студентам нав'язують так звані "заповіді патріота", розроблені ідеологами неоконсервативного Ізборського клубу. Ця ж репресивна освітня політика поширюється і на захоплені українські землі, де стартувала кампанія з "перевиховання" вчителів історії та насадження школярам переписаної версії минулого. Натомість українські книжки, видані до окупації, масово вилучають і вивозять до Російської державної бібліотеки, де для них спеціально створили так зване спецсховище "русофобської літератури".
Перейти на novyny.live
8 Сер. 09:19 Війна та Оборона
Т.Д.
Як Ви почуваєтесь, маючи такий рівень Енергії? Невже відчуття радості і
щастя може бути стабільним? Мені здається, що це теж циклічно. А яке гарне
майбутнє Ви малюєте!
Ох, яка радість! Слухала, як про Вас гарно говорить Фаріон!
(чт, 30 січ. 2025 р.)
Нехай Фаріон з миром спочиває, але всі їхні гарнословеса не помогли мені написати одного речення, одного рядка, якого не напишуть всі вони. Єдиного вічного ткання, яке переживе їх всіх.
Вони, колишні комунокомсомольці, за духом і суттю, вкрали в мене країну, яку я породив з голови і живив одною присутністю тут. Їм це невтямки, але добре зрозуміло мені. Вся їхня балаканина – спекуляції на мові й минувшині, до яких не мають стосунку: вони нічого не створили, нічого не привнесли ні в те, ні в інше. Але жили депутатами, мали депутатські пенсії, статус зірок, а я вмирав від анемії 15 років, не міг дихати, спати, ходити, справити нужду, з мене текло, як в жінки місячні, тільки літрами, це витікала мегалобластна кров через пори, і ніхто не знав і не міг дотямити, що це. Ніхто, ніхто, ніколи не провідав. Ніхто нічого не знав. Ніхто мене не пам’ятав. Хоч я породив новий патріотизм і країну Україна. За свідоцтвом Бога, а не її депутатів. Я був батьком українського патріотизму. Не мертві й не ті, хто над’їхали: мертві не народжують нічого. Нас в Києві й Україні тоді було троє, і ті двоє виявились кегебістами, один – провокатором, через якого мене били, катували ластівкою, переламали хребта, викрутили руку в ключиці, по сей день болить і тяжко підняти, 33 роки вже. З моїх захоплень українікою тоді, на початку 80-х, утворились заряджені мислеформи й Імпульс творчої Енергії зарядив нею багатьох. Так це постає, з чистої мислі, а не з голосувань і йорзань змиленими задами в сесійному залі. Не старі пердуни, хитропролазні кегебуни, а юна Енергія, Бог Творильності, Отець всього, Його Альфа-Енергія породжує Все. А потім з шинелі КГБ всі стали патріотами, націоналістами; де були тоді, в період 80-91? Всі там, зрозуміло де. Який реальний внесок в Незалежність? Ніякого. В банді ніхто так не краде і не привласнює, як ці тихцем привласнили державу. Тепер вони, якоїсь лихомами, представляють собою Україну. Правлять, розпоряджаються тим, до чого мають відношення, як чорт до іконостасу. Їх близько не було в тому, що зараз зветься національно-патріотичним рухом, близько. Але тепер там їхні ікони. Якщо й були, то в якості засланців КГБ і наслідних їм структур. Всі партії були створені і контрольовані ними. Яке диво – проснулись тепер в СБУ – що всюди зрадники. А хто з вас вчасно, в 92-му, поміг мені провести люстрацію? Хто хоч заїкнувся про неї, передбачаючи війну? хто, з тих великих стратегів і провидців, що за день до 24го не вірили в війну, признав свою правоту. Це ж про щось говорить, Хто? хто хапав за поли Кучму і не давав продати ППО, склади зброї, амуніції, якої вистачило б на столітню війну, хто? хто розікрав тодішній держрезерв? хто, хоч один, поніс відповідальність. За 35 років дерибану. І те, що я боровся з ними, вимагаючи люстрації, коштувало життя мені, і що гірш – країні. Не треба було мати великого ума, щоб знати чим це закінчиться. Волаюча некомпетентність, кричуща недалекість. Невігластво, возведене в ранг державності, непереможне. Невігластво, одягнене у вченість, культуру – ще краще. Воно все знає, все розуміє, киває ствердно, та не знає того, що завтра буде і свої дурні ілюзії, вибудувані з попереднього, переносить на реальність. Втомившись щось доказувати, я ввірив невігластво його майбутньому. Де їхні імена не будуть значити нічого. Майбутнє – кращий судія і вчитель легковажних. В історії нема прямого повторення минулого. І телепень з телепнів той, хто вірить в якісь аналогії. Вірити в якісь аналогії, це підписувати вирок собі й країні. Майбутнє не того розміру, щоб його натягуватися на минуле. На острові ідіотизму майбутнього нема. Вони думали не про нього, а про себе в якості України. Влади, годованої, тупої, ситовдоленої еліти. Одроду, одвіку не думали ні про яку країну, тільки про себе – і себе випихали Україною. Вони знали про неї все, кипіли, доказували в студіях, що і як буде, коли вибори, перевибори, хто мером, хто чмером. Хто готувався до війни? до того, що буде на Сході? Багато бачили таким його. В цьому вся компетентність та історична підготовка. Не на кафедрі історії, не на факультеті плітології – в реальній історії, яка зветься Кармою: хтось один знає, ким він був у ній? Які його заслуги там, щоб Бог довірив хоч телят пасти – не народ. Хаяти вони можуть всі, робити хто? Виконувати духовну роботу 18 годин. Як це не прикро звучить, смерд ніколи не стане правителем, через відсутність відповідного досвіду і складу ума. Балабон ніколи не буде діячем. Той, хто говорить, ніколи не робить, запам’ятайте. Той, хто виліз з бухгалтера, ніколи не відмиє руки. Той, хто вийшов з гаража, ніколи не підніметься до правителя. Дай такому хоч крісло імператора, хоч трон самого Бога, він поседить, поседить, а потім махне рукою, та ну його, давай йопнемо! Їх взагалі не повинно було бути у владі, це помилка історії. Хто їх повибирав? Якщо обрали таких, це означає одне: відхилення від Плану Бога, Добору Бога. І кару за це все. Питання не в тій чи іншій персоналії, питання в тому, що Бог їх не посилав. Додумайтесь, хто. В якості журналіста, замредактора журналу,1 я довго спостерігав цей бидлярник у стінах Безпоради. Довгі роки, в кулуарах і ложі, дививсь на цей грандіозний шахраїзм, дивовижне ошуканство. Збіговисько випадкових людей, мерців з одної системи в другій. Вони не стали ні тими, ні тими, а споганили і спрофанували все. Нічого нового так і не відбулось. Стиралися язики, як мантачки для коси, та не стиравсь глуповізм. Беззавітний провінціоналізм. Вся В-Рада 35 років – це кричуща безпорадність, мільярди в ніщо. Те, що мало йти в науку, творчість, літературу, духовний розвиток, пішло в пустоту. В знищення творчої Енергії, духовного потенціалу. Того, що і складає невидиме Життя людей. Людність живе не фізичною, а творчою Енергією, частинками Життя, що випромінюється з творців. Нема його – нема активності – нема людей. Ось так це працює. Вони перелляли залишки Енергії в пустопорожняву. І дивуються думними дяками, чого все вклякло, нас розлюбили, того й того нема, кругом розпад. Вас розлюбили, бо Любові нема. Вона пішла, щоб не повертатись. Вони так до смерті й не зрозуміли, що їх поселили в говорильню, щоб вони гризлися, нічого не робили, щоб привчили до того самого народ, слухати заяви і красиві, облесні слова, а не творили спільно діла. Щоб разом спалювали Енергію на порожнечу. Тоді як другі за спинами робили своє. Я, краще за них самих, знаю їх дух, побудження і атмосферу. Ніхто мене не шукав, коли я зникнув звідти. Ніхто не сказав, чого я такий жовтий, жовтіший всих осеней, жовтіший всіх мерців, жовтіший Сахари, ніхто не написав, ніхто, не сказав в ефірі, як я живу. Ніхто, на щастя, не пам’ятав мене, це були кращі роки життя. Я ні на кого не маю ані грамини кривди. Бог зробив так, як краще Йому. І забрав туди, де я міг принести користь Йому. Спасибі вам за слова-полову нині, вони мені безсмертно помогли, описати вас всіх! ніхто нічого не знав і знати не хотів. Поки я сам не зрозумів, що це таке, що таке нерозвинена кров. Мегалобласти, звідси й назва такої анемії. Це жовта кров, яка, щоб не знищуватись у селезінці, ховається в нижній частині тіла, де її не знищить організм, клітина і та має розум, я був жовтіший від 1000 мерців. Питання: 100 мільйонів патріотів були такі, у безкоштовному служінні Богу, людству і своїй країні? Вони тільки жовті в огорненні прапорів, щоб зселфитись для красувань і величі. Де були тоді, що зробили не для своїх кишень, а для увічнення країни і винесення її в пріоритет людства. Без чиїхось зусиль вона так і залишилася б зноскою в історії. Не знала б її Америка, не йшли б сюди гроші, не зводилися з них партії, відмивочні ГО, палаци партбонз, вона б не приваблювала нікого, бо не була б епіцентром подій і Енергії. Де Любов, там завжди привабливість; інформаційна, політична, інвестиційна принадність; та нею скористались не ті і не так: на створення міні-райку собі, а не раю для всіх, як записано в плані Бога для цієї території. Я один знав, як це зробити: відпихнувши мене, українці майже програли історію. Вона не лікується надуванням щік і повторенням гасел, які випроменились з одної голови, як аероіони чистої Любові. Улюблене мені підхопили ті, хто ніколи не чув про мене, улюблене мені стало їх любов’ю, їх душею, їх смислом життя. Ось так це робитися. Народження великого з чистого помислу, зарядженої думки, великих мріянь про нього. Якби я мислив в релігійному напрямі, була б релігійна країна, якби в космічному – космічна, якби ні в якому – нічого не було б: все йшло до того, все завершилося б трансформацією в новий Союз, як і було згідно першого референдуму, влітку 1991, більшість була за оновлений Союз. Всі голови ВР, президенти, олігархи, всі, хто дмуться зараз Вели-к-к-ими патріотами, були За. Як і за віддачу Ядерної Зброї, яка одна могла убезпечити од війни. Який йолоп цього не розуміє? Ядерної зброї, по якій мала укластись угода із світовою спільнотою наступного характеру: Україна позбувається третього в світі ядерного потенціалу не за дулю під носа у вигляді будапештського меморандуму, якщо хочте, візьміть її собі. Україна позбувається ядерного потенціалу під гарантії виплат його реальної вартості. На сьогодні від всіх країн мало надійти триста трильйонів – ТРИСТА ТИСЯЧ МІЛЬЯРДІВ доларів – за які ми мали створити нові ЗС і економічний рай на Землі. Це те, за що був я. За такі гроші мав бути рай на землі, а не те що війна.2 Україна, після Америки, була б першою в світі країною. Такий був план Бога, це мала частина його. Сказане в Нострадамуса, а я знаю це і без нього, правильне. Тепер побираймося, раз віддали те, що Бог дав. Попросіть хай віддадуть, відшкодують нам, борги спишуть. Тепер біда. Але це збувається: караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавиділи Мене.3 Закони Бога, Поради Бога, Підказки Бога, як робити те чи те. Це воно. Ревність Бога, Спит Бога, як послухали Його, того, якого звісно нема. А раз нема, то своїми силами. Кривавими слізьми. Бог не чує тих, хто не чули Його. Непослух Словам Бога – самий страшний гріх,4 особливо в стратегічних справах. Я жодною мірою не хочу, щоб це розцінювалося, як наговір на тодішніх політиків: вони такі політики, як з мене космонавт. Випадкові, нещасні, пропихнуті недоріками і кегебісами, люди. Непідготовлені до цієї справи ні кармою – попередніми втіленнями в якості правителів – ні любов’ю до ввіреного народу, вони не могли нічого, як тільки поцупити й обладнати собі райок. Райок собі був могилою нам. Вони не були творцями нічого крім схем, оборудок, хитрої, собі на руку, приватизації, віддачі за безцінь того, що коштувало мільярди. Вони виграли власне життя, але програли історію. Ту історію, в якій могли назавжди бути прикладом. За ними прийшли ті, хто унаслідував створену ними державно-мафійну систему відкатів, хапужництва, здирництва, де тільки можна здерти, і все це разом тепер полум’янить себе Україною. Яку їм подарували інші, ті, об яких витерли ноги і вбили, духовно і відпихнутістю. Тепер вони Україна. Це найгірша екранізація Маркеса, «Полковнику ніхто не пише», тут ніхто б і не знав про нього. Якби її побачили ті, хто її любили й хотіли, вони живцем лізли б в землю. Вони вкрали в мене й спрофанували ідею люстрації, яку, як хірургічну операцію, належало провести вчасно, на початку 90-х, а не тоді, коли вся власність і влада опинилася в руках нових-старих хапуг. ТОДІ, а не одного бандюковича, якого взагалі не мало бути у владі: хто його привів, потім вибрали, вам що, повилазило, що це за тип? Вони крали, крали, крали все, що могли. Примітивні земні люди нездалі на вище, на Добро для багатьох, вони нездалі за складом мозку думати про них: тільки про себе. Звідси наслідки. Красти – це краще, на що здатна недуховна людина. В неї немає інших ідеалів. Це закон. Вони крали, як інші писали симфонії, створювали цивілізації, писали епоси і батальні полотна, крали велично і натхненно, кидали партнерів і ошукували нових, і так очутилися на світолімпі. Але опинитися не значить бути. Ні за кармою, ні за характером, усвідомленням себе. Відповідальності нуль, співстраждання – вони слова такого не відають. Колись цей перелік складе томи: вкраденого і просраного з 1991 року. Яка країна може триматися на одержимості, де що вкрасти, де що потягнути? Але й чесних людей в достатній кількості, боюсь, нема, заражені всі. Тоді були. Але покручі системи, повторюсь, духовно-політично вбили їх, викреслили із списку Бога, Плану Бога, і вписали свої сатаноімена: молітеся на нас. Вони не створили нічого ідейно і системно нового. От в чому історичний злочин, а не в тому, хто скільки вкрав. Вони вбили тут частину Плану Бога, в якій був Рай, і тим запустили Пекло. Гірший сценарій і глобальний Кінець. Якщо не творити нове, розпад старого переросте в Смерть. Вважаючи країну власністю, вони відпихнули тих, хто хотіли і могли робити Добро. Велике добро колективному Ближньому, своїй країні. Добро нових ідей, нових інформ,5 нових відкриттів, нових структур, нових сфер життя і тим приваблення кращих умів світу. Все краще має реалізуватись кращими для добра багатьох. Для цього потрібен реакторний мозок, здатний покривати радіус в тисячі кілометрів. І генерувати як ідеї, так і Енергію для здійснення їх. Решта не повинна шкодити і відпихати, а вірити й помагати їм. Тоді все складеться. Коли старе, тупе, віджите, з мозжечком рептилії, хоче жити задля свого тіла і таких багато, і вони – каста бандовлади, яка нічого не хоче знати, нікого не визнає, крім себе, і не зрить далі носа … амінь. Я розказую це для того, щоб людство знало, як твориться історія – Богом, а не вашими виборами і писульками в урнах. Скільки б ви не голосували, ви не створите нового з чужих програм і красивих гасел. Це профанація з переходом в самоліквідацію. Цей перехід може бути довгим, але від того не менш фатальним. З історією, як і з Богом, треба бути чесним, а не шахраєм: хто вирішив дурити історію або взагалі не чув про неї, той здуріє сам, знищить свій народ і пам’ять по собі. Бог ніде не вчив робити райок собі, а – всім. Райок собі – могила всім. Тут присутніла величезна Любов, її Вогонь запалив два Майдани, тут був епіцентр Енергії, Любові Бога, тут її пустили на Зло: з країни-мрії зробили калейдоскоп безумства, який ніколи не закінчується. Я перший, хто відчув це на собі. Мертвизною лиця, жовклого, як сто осеней. Я не бачив себе, але іноді, коли виїздив у райцентр, мене питали: «Женька, чого ти такий жовтий». Мій прибуток, в кращому випадку, складав 2$ на рік, один раз я поміг одній літній жінці збути індика; вже зарубаного для іншого покупця, але той відмовився; індик був ще теплий, важкий, як обкатаний річковий валун, індик був жирний, а я – худий; мені було шкода того індика, але треба було скубти й патрати; давно, з перших голодів, я відмовився від м’яса і полювання; я ледь домучив того індика, вклав всередину серце, жир і печінку і за зв’язані лапи підвісив на штирі обсихати під навісом хліва; відмив руки і став видзвонювати другого індика, в того якраз готувалось весілля, він довго не їхав, а потім заскочив на мить, червоно налитий пихою, як букет піоній, і такий ж поспішливий; я зняв індика і опустив у торбу; він розщедрився на 100 лишніх гривен, які були моїм заробітком за рік, але я міг прожити і без них. В мене не було коли думати про себе. З Києва я давно виїхав, на обліках в поліклініках не стояв, я був першим біженцем в мирній на тоді країні. Тому я розумію їх всіх. Я на стороні людей. І це по них біль, а не по собі: що втратили вони, а не я. Для них і розказую. Я своє віджив. Я не тримаюсь за життя жодної миті. Після того, що я переніс, і не тільки анемію, життя не має цінності. Далі буде таке, що краще не бачити.6 Анемія була останні 15 років, і щороку я голодав, 270 днів в середньому,7 решта піст, сам себе доглядав, прав руками, прибирав, сам собі готував, мив посуду, рився в городі, робив по хазяйству, робив на пасіці, лазив по десятиметрових деревах, знімаючи рої, ледь втягуючи на вечір ноги, і писав, писав, писав, розпеченими від безсонь очима, по 20 томів на рік. Про Бога. Не страждання пісьок, нещасних гоміків і прочі нещастя. Бог тогоріч сказав, що я один був під найбільшою напругою за всю історію, коли записував Нову Біблію, і найбільше страдав за всю її. Дослівно: страдав більше Ісуса Христа. 8 Голод протягом 26 років покривав Енергією планету, творчість9 живила територію в радіусі 1000 км. В це ніхто не повірить, як і в те, що я вийшов на рівень Ісуса Христа, один за історію, але Істина Бога не вимагає підтверджень. В малосвідущих істина – вони. Вершина їх думки: все так, як тілівізорі. Я знаю думку Бога, з багатьох питань, мені достатньо. Я знаю: те, що я написав – краще з написаного українською. Так не писатиме ніхто, ніколи. Це неможливо в принципі. Для цього потрібна наднапруга мозку, робочий лобний мозок і досвід пройдення половини Євразії10 і духовного світу. Такого досвіду не мав ніхто за декілька останніх століть, окрім Сведенборга, але він не мав такого земного досвіду. Ще до того, як я почав писати з духовного досвіду, Загребельний, титан писемності, один це вловив. Так, як Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчі сто років, це неможливо.11 Питання до них: чого я так прожив і живу? А ті, хто знищили їх тридцятьма мільйонами, богами в них. Це тобі проста відповідь, як живе людина на Енергії. Так жив той, кого Бог назвав класиком світової літератури. Хто залишає по собі спадок 180 томів про Бога. Хто здобув у Бога відкриття, – вони там, – згідно яких постане нова цивілізація. Я записав від Бога Вчення, згідно якого житиме нове людство. Я був Його секретарем. Коли я всі їх записав, Бог повідомив: ця посада – вище трону імператора. Ніщо в людей – найвище в Бога.
Через написання Слова Бог понад сто раз переносив атомну війну. Слабкому розуму, схильному все принижувати і зневажати, це дало привід обзивати її ядеркою. Коли Слово буде дописане, вона випалить очі тих, хто не вірили і сміялися з неї. Тридцять років вони жили завдяки тому, що хтось писав Нову Біблію. Звідси відбувся малозрозумілий тим, хто ждуть Кінця, зсув графіка історії. День Гніву, день вогню, день спалення соломи нечестивих, день знищення, великий день, передвіщений в Біблії,12 на жаль, не жарт. Він більша реальність від всього, що існує нині. Воно не простягнеться в майбутність. День виверження, день, як доменна піч, стане знаком оклику над всім.
1 «Неопалима купина»
2 Дослівна цитата Бога. Нова Біблія
3 Вихід 20.2
4 Нова Біблія.
5 Інформація у вигляді форми.
6 Докладніше в епістолі «Карта Бога».
7 1 день сухого голоду =3 на воді. Практикував сухий голод.
8 Нова Біблія.
9 50 років.
10 Від хати до хати.
11 Загребельний, Передмова.
12 Софонія 1.2-11, Малахія 4.1.
Перейти на tyzhden.ua6 Сер. 19:31 Наука і Освіта
В Україні вже понад десять років триває реформа деінституціалізації, яка передбачає перехід від закритих інституційних закладів до надання соціальної допомоги. Основна мета — щоб кожна дитина виховувалася в родині, а люди з інвалідністю та похилого віку жили самостійно за підтримки суспільства.
Павло Сушко, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків порушення прав дітей, спеціально для Новини.LIVE розповів про просування реформи деінституалізації, факти насильства, жорстокого поводження та порушення прав дітей, специфіку роботи інтернатних закладів.
Голова ТСК ВР про реформу інтернатів в Україні
Чому реформа деінституціалізації досі не дала очікуваного результату?
Потрібно розібратися, що таке інтернат. Часто слово інтернат плутають з пансіоном. Наприклад, в нас є загальноосвітні школи-інтернати, де навчалися діти-сироти. Це як радянські дитячі будинки, де школа прийшла до цього будинку, діти там навчалися і проживали. А є пансіонати, такі, як спортивні школи-інтернати, спеціальні школи-інтернати, де діти у зв'язку з своїми або талантами, або якимось особливими потребами зібрані з усієї країни. Навчальні заклади, де їм потрібна спеціалізована освіта.
Якщо в дитини немає батьків, якщо дитина сирота, то вона потрапляла раніше в такі інтернати-заклади, як дитячий будинок-інтернат. Є ще інтернати, заклади Мінсоцполітики, де діти знаходяться в тому числі і за те, що вони паліативні діти (ред. пацієнти з важкими невиліковними захворюваннями, вродженими вадами або тяжкими травмами, які потребують особливого догляду). Такі заклади на сьогодні існують, і вони досі є. А інтернатних закладів, таких як радянські дитячі будинки-інтернати, їх взагалі зараз не існує, тому що там просто змінили таблички. Тобто був будинок-інтернат, загальноосвітня школа-інтернат, змінили таблички, тепер це музичний ліцей або спортивний ліцей, а діти там як були, так і проживають.
Вся реформа була направлена на дискредитацію спеціальних шкіл-інтернатів, де дитина, наприклад, незряча або нечуюча або має порушення інтелекту. Тобто вся реформа була зосереджена на ліквідації стін. В результаті, таких дітей батьки забирали додому і вони більше не могли навчатися. Якщо вони потрапляли в звичайну школу, то там вони отримували булінг або взагалі не навчалися, вчителі їх водили за ручку поза класом, щоб вони не заважали іншим дітям. І таких закладів більше 50 було ліквідовано.А в загальноосвітніх школах-інтернатах, там просто змінили табличку, бо якщо б такий заклад ліквідували, то ці діти-сироти залишилися би на вулиці.
Тобто в нас, по суті, йде реформа закладів, а ми маємо зосередитися на самій дитині, що з дитиною, чому вона туди потрапила і що зробити для неї краще. І саме це від нас вимагають європейські партнери. Саме на це були виділені шалені кошти на цю реформу.
Якщо ми беремо досвід європейських країн, то там поширені дитячі будинки сімейного типу, де перебувають до 10 дітей. Яка ситуація в Україні з такими формами сімейного виховання?
Ви, напевно, маєте на увазі малі групові будинки. Вони у нас створилися, але вони стоять занедбані, тому що покладено все на громаду, а громада не має таких коштів, вона не здатна утримувати такі заклади. Питання в тому, що поки йде реформа, поки не створили альтернативу, де дітям перебувати зараз? Я вважаю злочином ліквідувати все, а нічого не створити. Тобто реформа в тому числі була направлена на створення альтернативних форм.
У нас є заклади або сімейні форми влаштування, постійного влаштування. Тобто, це коли дитина вже отримала статус сироти або позбавленого батьківського опікування, і вона йде або в сімейні форми, або потрапляє в якийсь заклад. А є ще або заклади, або сімейні форми для екстреного тимчасового влаштування, коли дитину вилучили з небезпеки і її потрібно кудись влаштувати. Частіше таку дитину забирають до лікарні, щоб обстежити її, надати допомогу, а потім треба вирішити, куди дитині йти. Для того й існують патронатні сім'ї, як в європейських країнах. Таку дитину або в патронат, або в ЦСПР — Центр соціально-психологічної реабілітації дитини. І питання в тому, що в нас в країні їх теж прирівняли до інтернатів. А це не є інтернат. Міністр соціальної політики не зміг дати відповідь, інтернат, це чи ні.
В нас не створено достатньої кількості патронатних родин. В нас 1,5 тисячі громад по всій Україні, а патронатних родин створено лише в одній третині громад. Тобто, 500 громад десь має патронат, а тисяча не має. І діти залишають в лікарні. Що це за реформа така, якщо в нас в Миколаєві живе тисяча дітей в лікарні, в Харкові нещодавно було 50. Що це за реформа така, що діти у нас живуть, по суті, сьогодні не в інтернатах, а живуть в лікарні. То чим це краще за інтернат? Місяцями там живуть, не навчаються, контактують постійно з хворими дітьми.
В Європі є шелтери, такі установи, де дітям дають тимчасовий прихисток і з ними працюють психологи. Якщо дитина зазнала насильства, довгий час її били батьки, дитину в Україні забирають просто в лікарню і все. А цій дитині потрібен психолог. Або, наприклад, якщо є ризик, що матір відмовиться від дитини, або в дуже юному віці народила, їй потрібна допомога. Цю матір з дитиною потрібно забрати в такий центр, дати їй допомогу, навчити її виховувати дитину. І потім вже далі спостерігати за нею, поставити на облік, як сім'ю, в складних життєвих обставинах, і вести цю сім'ю далі за місцем проживання.
Якщо звернутися до європейського досвіду, то головний акцент там роблять не на інтернатах, а на підтримці біологічної родини, щоб дитина взагалі не втратила сімейне середовище. Наскільки сьогодні такий підхід реалізований в Україні?
Є сім'ї, де дійсно потрібно допомагати родині, наприклад, це бідна сім'я, або, матір не навчена, рано народила, ще є проблеми, зараз війна в нас дуже ускладнила психологічний стан і так далі. Батько зараз в збройних силах знаходиться, або загинув, на жаль, і такій сім'ї потрібна допомога. Тут, звичайно, необхідно, і потрібно допомагати родині, щоб дитина не потрапила в інтернат. А є такі сім'ї, яким просто не допоможеш, тому що там процвітає алкоголь, батьки вживають наркотики, постійне насильство відбувається. Тут необхідно дитину негайно захистити і вилучити з цієї родини. В цьому і проблема, навіть міністр каже, що діти не хочуть бути вилучені і потрібно працювати з сім'єю.
Але ось вам приклад приведу з Броварів. В броварській громаді дворічного хлопчика знайшли в коробці в шафі мертвого поруч з п'яною матір'ю. Ця дитина навіть не була поставлена на облік, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, але система бачила цю дитину. Тобто вихователі дошкільного закладу повідомляли, що дитина не приходить в садок, або маму бачили в стані алкогольного сп'яніння. Служба у справах дітей знала про це, але так і не поставила на облік. І коли ми розповідали про цей випадок на 16-й комісії, я запитував у представництві служби у справах дітей, чому вони не поставили на облік дитину? У відповідь отримав: "Ну, коли ми прийшли, там мама була твереза". Виходить. треба вгадати коли прийти щоб побачити, що мама п'яна.
А от ситуація в Івано-Франківській області. Коли мама теж зловживала алкоголем. В цій родині виховувалася дитина з важкою формою ДЦП, тобто по суті вона була прикута до ліжка. Всі знали про цю сім'ю. Старша дитина повідомляла в служби, що мама б'є дитину. І ніхто ніяк не реагував. Привозили якусь там гуманітарку, на цьому все обмежилося. Але потім старший син, щоб врятувати свого молодшого брата, зняв на телефон як мама годує дитину. І там мати просто її б'є по обличчю з силою, а потім швиряє об стінку. Тобто, розумієте, після розголосу цю дитину забрали. І знаєте, куди забрали? Звичайно, не в сімейну форму, а в інтернат.
Тому, треба розібратися, чому діти потрапляють в інтернатні заклади і працювати саме з дитиною. Питання не в батьках зараз, а питання в дитині: які потреби дитини, дати нормальну оцінку ризикам, які ризики для життя, чи є ризики для здоров'я дітей. Ті ж, центри соціально-психологічної реабілітації, цинічність в тому, що мінсоцполітики і псевдо реформатори, як я їх називаю, зробили все, щоб дітей заборонили влаштовувати в такі реабілітаційні центри, їх прирівняли до інтернатів. Коли ми проводили засідання тимчасової слідчої комісії в Київській області, то розглядали питання, що громада видала розпорядження заборонити влаштовувати дітей до центру соціальної психологічної реабілітації сім'ї та дітей. Я вважаю, що це все негласно заборона від Мінсоцполітики, від Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей на чолі з Іриною Туляковою, для щоб знизити показники влаштованих дітей в інтернатні форми. Тобто, заборонивши влаштовувати туди дітей, вони тим самим шантажують і стимулюють громаду відкривати патронатні сім'ї. Але не кожній дитині потрібна патронатна сім'я, можливо потрібен такий реабілітаційний центр, де будуть працювати психологи і так далі.
Якщо говорити про підтримку біологічних сімей, чи не є головною проблемою те, що сьогодні система часто працює за однаковими алгоритмами, хоча кожна життєва ситуація потребує індивідуального підходу?
Все має працювати індивідуально. Зачасту це просто привезли гуманітарну допомогу, поставили галочку, що працювали. В нас в місті Харкові одна патронатна сім'я створена, це обласний центр, а в столиці України, звідки починається реформа деінституалізації — три сім'ї. Про яку реформу можна говорити? Це за 10 років.
Якщо мета реформи — це створення сімейних форм, то має бути збільшення створення сімейних форм. І ще одна проблема - поки працюють з батьками, то є ризик загибелі дітей. Тобто треба в першу чергу думати за дитину, а не за показники. А ще в нас дітей просто не ставлять на облік. Якщо дитина не стоїть на обліку, її навіть неможливо перевірити. А що таке "не стоїть дитина на обліку"? Це в дитини навіть немає шансу бути усиновленою. Діти роками живуть серед батьків, де зловживають алкоголем або наркотиками, чи процвітає насильство, дітьми ніхто не займається, а система їх не бачить або не хоче бачити. Дитину не ставлять на облік, а значить, своєчасно ніхто не відреагує, ніхто не врятує цю дитину. А ще пільги, які держава передбачила для таких дітей. У нас на обліку стоїть всього 25 тисяч дітей. Це дуже мало, це нереальна цифра. Скільки дітей зараз приховані-сироти, по суті, вони не мають можливості отримати захист від держави і бути усиновленими.
Ми часто говоримо про порушення прав дітей у біологічних сім'ях. Водночас моніторингові групи та правозахисні організації неодноразово повідомляли і про порушення прав дітей в інтернатних закладах. Чи стикалася Тимчасова слідча комісія з такими випадками? Які порушення фіксуються найчастіше і як держава має реагувати на такі факти?
Насильство в будь-якому прояві — це погано. Де б воно не відбувалося, в закладах чи в сім'ях. Але чому? Треба розібратися з причинами насильства або поганих умов, які були в цих закладах. Я бачу ці світлини, бачу ці висновки. Погані умови для дітей в цих інтернатних закладах були. А чому вони там погані? Тому що жодної копійки на покращення цих умов не виділялося. І питання, що самі ж реформатори самі себе вкусили за ногу. Тому що закликали не виділяти кошти на інтернатні заклади, то кому вони гірше робили? Вони робили гірше дітям, щоб там душу не було, щоб не було нормальних ліжок. Довести ситуацію до крайнощів, щоб ліквідувати цей інтернат, а далі діти приїхали просто до лікарні. Ось і все.
Друга ситуація — насильство. Давайте теж розберемося тут. Приклад по Львівській області, де відбулось насильство в інтернатному закладі. Це була спеціальна школа для дітей з порушенням інтелекту, де навчалися батьківські діти, які не могли навчатися на інклюзії, навчалися там, на вихідні їх забирали батьки додому. Але це спеціальна школа для дітей з особливими освітніми потребами. Діти там знаходилися на навчанні, тому що їм потрібна спеціальна освіта. Міністр праці та соціальної політики України Оксана Жолнович (ред. займала посаду 2022–2025) влаштовує туди дітей, які не мали особливих освітніх потреб. Дітей, здається, з Запорізької області, з неблагополучних родин, які були абсолютно здорові діти, але вони були недоглянуті, мали педагогічну запущеність. І вони потрапили в цю спеціальну школу-інтернат, де діти з важкими порушеннями інтелекту. І ці діти один з одним стикнулися там. Персонал, який там був, не навчаний взагалі працювати з такими дітьми. А тут ми маємо, що маємо. То хто винен в цьому? Можливо, той, хто помістив таких дітей туди, змішавши дітей в одну кучу.
Є ще приклад, Чернівецький інтернат, Магальський будинок інтернат. Більша частина дітей релоковані з Луганської області. Це заклад Міністерства соціальної політики. Три роки тому мені надіслали світлини, де діти вже присмерті, знесилені, вони майже від голоду помирали. Їх потрібно було рятувати, але ніхто цього не робив. Приїхала міністерка соцполітики Оксана Жолнович до одного міжнародного центру і їй повідомили про проблеми в цьому інтернаті, показали світлини. Але вона поїхала, навіть не заїхавши в цей центр. Цих дітей врятували волонтери. Вони самі, не дочекавшись допомоги від міністра соціальної політики, вивезли їх в Охматдит. Я бачив цих дітей, вони так і продовжують жити в інтернаті.
Щоб ви розуміли, після скандалу, після насильства, яке там відбувалося, пройшло три роки, а міністр соціальної політики на територіальній слідчій комісії навіть не знав, що в нього є такі заклади. Коли ми його запитуємо, яка зараз ситуація там, ми йому показуємо відео, а він каже, що це не його заклад. Хоча на відео якраз табличка – заклад Міністерства соціальної політики. Він був в шоці. І тільки після мого приїзду в цей заклад міністр приїхав туди, знаходячись в якомусь відрядженні, перший раз побачив на свою очі, що в нього є такі заклади інтернетні.
Усі ці погані умови, вони в інтернатах міністерства соцполітики. Міністерство отримує другий бюджет в країні після Міноборони. Коли я туди приїхав перший раз, ми почали розбиратися, як так сталося. А там ще були повідомлення, що дітей прив'язують до качелі.
Якщо в інтернатних закладах фіксуються порушення прав дітей, чи не свідчить це про необхідність посилення державного контролю за їхньою діяльністю? І чи достатньою сьогодні є відповідальність керівників та працівників закладів за такі порушення?
З першого дня роботи ТСК, я особисто зробив публікації, потім ми розповсюджували їх, де тільки могли, що якщо ви знаєте про насильство, яке відбувається,будь-де, повідомляйте на адресу 76-ої слідчої комісії або за номером 102. Ми отримали шалену кількість повідомлень і рятували дітей. Я повідомив генерального прокурора про те, що зашкалює насильство щодо дітей і запитав, які будуть перші кроки, щоб зупинити це. Він сказав, що він буде гідно виконувати завдання щодо захисту дітей. Перші його рішення дійсно були такі, як я й сказав, моніторингові візити обласних прокуратур. Зараз дуже багато представників служб отримують підозри, на жаль, це послаблює систему. Але інші бачать, що безкарність закінчилася. Не треба замовчувати насильство, де б воно не відбувалося.
Чи є рішення парламенту, які могли б кардинально змінити ситуацію в інтернатній системі?
Рішення парламенту є — закон № 7087, який Верховна Рада прийняла одноголосно конституційною більшістю ще в 2022 році, але, на жаль, він заблокований тією самою міністеркою Оксаною Жолнович, а міністр Денис Улютін продовжує блокувати підписання цього закону. Цей закон про розмежування власних та делегованих повноважень. Він робить відповідальним голову громади за кожну дитину, яка там проживає. Коли дитина знаходиться в небезпеці, її має хтось побачити. У нас ніхто сьогодні не відповідає за дітей ні громада, ні держава. Держава під час децентралізації позбулася своєї відповідальності за дітей, віддала це на громади, а громада повноваження не набула і все. Цей закон якраз і виправляє цю ситуацію, але, на жаль, його заблокували. Він сьогодні не підписаний. Ми зараз ведемо роботу, щоб він вступив в силу. Я сподіваюся, що незабаром його все ж таки підпишуть. Це буде вирішуватися питання і усиновлення, і відповідальності громади, багато чого іншого.
Новини.LIVE інформували, що нещодавно омбудсман Дмитро Лубінець виявив грубі порушення у дитячих таборах на Закарпатті та в Пущі-Водиці після скарг батьків. Під час перевірок зафіксували антисанітарію, гнилі продукти, алкоголь, неналежно облаштовані укриття та неприйнятні умови проживання дітей. Лубінець звернувся до Міністерства соціальної політики із вимогою відреагувати на порушення та притягнути винних до відповідальності.
Новини.LIVE також писали, що понад 90% державного фінансування інтернатів в Україні витрачають на утримання закладів і зарплати персоналу, а не на дітей. За словами голови правління Української мережі за права дитини Дар'ї Касьянової, безпосередньо на потреби вихованців спрямовують лише 5–7% коштів. Одяг, канцелярію та навіть дороге лікування дітей часто забезпечують благодійники, громадські організації та волонтери.
Павло Сушко, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків порушення прав дітей, спеціально для Новини.LIVE розповів про просування реформи деінституалізації, факти насильства, жорстокого поводження та порушення прав дітей, специфіку роботи інтернатних закладів.
Голова ТСК ВР про реформу інтернатів в Україні
Чому реформа деінституціалізації досі не дала очікуваного результату?
Потрібно розібратися, що таке інтернат. Часто слово інтернат плутають з пансіоном. Наприклад, в нас є загальноосвітні школи-інтернати, де навчалися діти-сироти. Це як радянські дитячі будинки, де школа прийшла до цього будинку, діти там навчалися і проживали. А є пансіонати, такі, як спортивні школи-інтернати, спеціальні школи-інтернати, де діти у зв'язку з своїми або талантами, або якимось особливими потребами зібрані з усієї країни. Навчальні заклади, де їм потрібна спеціалізована освіта.
Якщо в дитини немає батьків, якщо дитина сирота, то вона потрапляла раніше в такі інтернати-заклади, як дитячий будинок-інтернат. Є ще інтернати, заклади Мінсоцполітики, де діти знаходяться в тому числі і за те, що вони паліативні діти (ред. пацієнти з важкими невиліковними захворюваннями, вродженими вадами або тяжкими травмами, які потребують особливого догляду). Такі заклади на сьогодні існують, і вони досі є. А інтернатних закладів, таких як радянські дитячі будинки-інтернати, їх взагалі зараз не існує, тому що там просто змінили таблички. Тобто був будинок-інтернат, загальноосвітня школа-інтернат, змінили таблички, тепер це музичний ліцей або спортивний ліцей, а діти там як були, так і проживають.
Вся реформа була направлена на дискредитацію спеціальних шкіл-інтернатів, де дитина, наприклад, незряча або нечуюча або має порушення інтелекту. Тобто вся реформа була зосереджена на ліквідації стін. В результаті, таких дітей батьки забирали додому і вони більше не могли навчатися. Якщо вони потрапляли в звичайну школу, то там вони отримували булінг або взагалі не навчалися, вчителі їх водили за ручку поза класом, щоб вони не заважали іншим дітям. І таких закладів більше 50 було ліквідовано.А в загальноосвітніх школах-інтернатах, там просто змінили табличку, бо якщо б такий заклад ліквідували, то ці діти-сироти залишилися би на вулиці.
Тобто в нас, по суті, йде реформа закладів, а ми маємо зосередитися на самій дитині, що з дитиною, чому вона туди потрапила і що зробити для неї краще. І саме це від нас вимагають європейські партнери. Саме на це були виділені шалені кошти на цю реформу.
Якщо ми беремо досвід європейських країн, то там поширені дитячі будинки сімейного типу, де перебувають до 10 дітей. Яка ситуація в Україні з такими формами сімейного виховання?
Ви, напевно, маєте на увазі малі групові будинки. Вони у нас створилися, але вони стоять занедбані, тому що покладено все на громаду, а громада не має таких коштів, вона не здатна утримувати такі заклади. Питання в тому, що поки йде реформа, поки не створили альтернативу, де дітям перебувати зараз? Я вважаю злочином ліквідувати все, а нічого не створити. Тобто реформа в тому числі була направлена на створення альтернативних форм.
У нас є заклади або сімейні форми влаштування, постійного влаштування. Тобто, це коли дитина вже отримала статус сироти або позбавленого батьківського опікування, і вона йде або в сімейні форми, або потрапляє в якийсь заклад. А є ще або заклади, або сімейні форми для екстреного тимчасового влаштування, коли дитину вилучили з небезпеки і її потрібно кудись влаштувати. Частіше таку дитину забирають до лікарні, щоб обстежити її, надати допомогу, а потім треба вирішити, куди дитині йти. Для того й існують патронатні сім'ї, як в європейських країнах. Таку дитину або в патронат, або в ЦСПР — Центр соціально-психологічної реабілітації дитини. І питання в тому, що в нас в країні їх теж прирівняли до інтернатів. А це не є інтернат. Міністр соціальної політики не зміг дати відповідь, інтернат, це чи ні.
В нас не створено достатньої кількості патронатних родин. В нас 1,5 тисячі громад по всій Україні, а патронатних родин створено лише в одній третині громад. Тобто, 500 громад десь має патронат, а тисяча не має. І діти залишають в лікарні. Що це за реформа така, якщо в нас в Миколаєві живе тисяча дітей в лікарні, в Харкові нещодавно було 50. Що це за реформа така, що діти у нас живуть, по суті, сьогодні не в інтернатах, а живуть в лікарні. То чим це краще за інтернат? Місяцями там живуть, не навчаються, контактують постійно з хворими дітьми.
В Європі є шелтери, такі установи, де дітям дають тимчасовий прихисток і з ними працюють психологи. Якщо дитина зазнала насильства, довгий час її били батьки, дитину в Україні забирають просто в лікарню і все. А цій дитині потрібен психолог. Або, наприклад, якщо є ризик, що матір відмовиться від дитини, або в дуже юному віці народила, їй потрібна допомога. Цю матір з дитиною потрібно забрати в такий центр, дати їй допомогу, навчити її виховувати дитину. І потім вже далі спостерігати за нею, поставити на облік, як сім'ю, в складних життєвих обставинах, і вести цю сім'ю далі за місцем проживання.
Якщо звернутися до європейського досвіду, то головний акцент там роблять не на інтернатах, а на підтримці біологічної родини, щоб дитина взагалі не втратила сімейне середовище. Наскільки сьогодні такий підхід реалізований в Україні?
Є сім'ї, де дійсно потрібно допомагати родині, наприклад, це бідна сім'я, або, матір не навчена, рано народила, ще є проблеми, зараз війна в нас дуже ускладнила психологічний стан і так далі. Батько зараз в збройних силах знаходиться, або загинув, на жаль, і такій сім'ї потрібна допомога. Тут, звичайно, необхідно, і потрібно допомагати родині, щоб дитина не потрапила в інтернат. А є такі сім'ї, яким просто не допоможеш, тому що там процвітає алкоголь, батьки вживають наркотики, постійне насильство відбувається. Тут необхідно дитину негайно захистити і вилучити з цієї родини. В цьому і проблема, навіть міністр каже, що діти не хочуть бути вилучені і потрібно працювати з сім'єю.
Але ось вам приклад приведу з Броварів. В броварській громаді дворічного хлопчика знайшли в коробці в шафі мертвого поруч з п'яною матір'ю. Ця дитина навіть не була поставлена на облік, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, але система бачила цю дитину. Тобто вихователі дошкільного закладу повідомляли, що дитина не приходить в садок, або маму бачили в стані алкогольного сп'яніння. Служба у справах дітей знала про це, але так і не поставила на облік. І коли ми розповідали про цей випадок на 16-й комісії, я запитував у представництві служби у справах дітей, чому вони не поставили на облік дитину? У відповідь отримав: "Ну, коли ми прийшли, там мама була твереза". Виходить. треба вгадати коли прийти щоб побачити, що мама п'яна.
А от ситуація в Івано-Франківській області. Коли мама теж зловживала алкоголем. В цій родині виховувалася дитина з важкою формою ДЦП, тобто по суті вона була прикута до ліжка. Всі знали про цю сім'ю. Старша дитина повідомляла в служби, що мама б'є дитину. І ніхто ніяк не реагував. Привозили якусь там гуманітарку, на цьому все обмежилося. Але потім старший син, щоб врятувати свого молодшого брата, зняв на телефон як мама годує дитину. І там мати просто її б'є по обличчю з силою, а потім швиряє об стінку. Тобто, розумієте, після розголосу цю дитину забрали. І знаєте, куди забрали? Звичайно, не в сімейну форму, а в інтернат.
Тому, треба розібратися, чому діти потрапляють в інтернатні заклади і працювати саме з дитиною. Питання не в батьках зараз, а питання в дитині: які потреби дитини, дати нормальну оцінку ризикам, які ризики для життя, чи є ризики для здоров'я дітей. Ті ж, центри соціально-психологічної реабілітації, цинічність в тому, що мінсоцполітики і псевдо реформатори, як я їх називаю, зробили все, щоб дітей заборонили влаштовувати в такі реабілітаційні центри, їх прирівняли до інтернатів. Коли ми проводили засідання тимчасової слідчої комісії в Київській області, то розглядали питання, що громада видала розпорядження заборонити влаштовувати дітей до центру соціальної психологічної реабілітації сім'ї та дітей. Я вважаю, що це все негласно заборона від Мінсоцполітики, від Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей на чолі з Іриною Туляковою, для щоб знизити показники влаштованих дітей в інтернатні форми. Тобто, заборонивши влаштовувати туди дітей, вони тим самим шантажують і стимулюють громаду відкривати патронатні сім'ї. Але не кожній дитині потрібна патронатна сім'я, можливо потрібен такий реабілітаційний центр, де будуть працювати психологи і так далі.
Якщо говорити про підтримку біологічних сімей, чи не є головною проблемою те, що сьогодні система часто працює за однаковими алгоритмами, хоча кожна життєва ситуація потребує індивідуального підходу?
Все має працювати індивідуально. Зачасту це просто привезли гуманітарну допомогу, поставили галочку, що працювали. В нас в місті Харкові одна патронатна сім'я створена, це обласний центр, а в столиці України, звідки починається реформа деінституалізації — три сім'ї. Про яку реформу можна говорити? Це за 10 років.
Якщо мета реформи — це створення сімейних форм, то має бути збільшення створення сімейних форм. І ще одна проблема - поки працюють з батьками, то є ризик загибелі дітей. Тобто треба в першу чергу думати за дитину, а не за показники. А ще в нас дітей просто не ставлять на облік. Якщо дитина не стоїть на обліку, її навіть неможливо перевірити. А що таке "не стоїть дитина на обліку"? Це в дитини навіть немає шансу бути усиновленою. Діти роками живуть серед батьків, де зловживають алкоголем або наркотиками, чи процвітає насильство, дітьми ніхто не займається, а система їх не бачить або не хоче бачити. Дитину не ставлять на облік, а значить, своєчасно ніхто не відреагує, ніхто не врятує цю дитину. А ще пільги, які держава передбачила для таких дітей. У нас на обліку стоїть всього 25 тисяч дітей. Це дуже мало, це нереальна цифра. Скільки дітей зараз приховані-сироти, по суті, вони не мають можливості отримати захист від держави і бути усиновленими.
Ми часто говоримо про порушення прав дітей у біологічних сім'ях. Водночас моніторингові групи та правозахисні організації неодноразово повідомляли і про порушення прав дітей в інтернатних закладах. Чи стикалася Тимчасова слідча комісія з такими випадками? Які порушення фіксуються найчастіше і як держава має реагувати на такі факти?
Насильство в будь-якому прояві — це погано. Де б воно не відбувалося, в закладах чи в сім'ях. Але чому? Треба розібратися з причинами насильства або поганих умов, які були в цих закладах. Я бачу ці світлини, бачу ці висновки. Погані умови для дітей в цих інтернатних закладах були. А чому вони там погані? Тому що жодної копійки на покращення цих умов не виділялося. І питання, що самі ж реформатори самі себе вкусили за ногу. Тому що закликали не виділяти кошти на інтернатні заклади, то кому вони гірше робили? Вони робили гірше дітям, щоб там душу не було, щоб не було нормальних ліжок. Довести ситуацію до крайнощів, щоб ліквідувати цей інтернат, а далі діти приїхали просто до лікарні. Ось і все.
Друга ситуація — насильство. Давайте теж розберемося тут. Приклад по Львівській області, де відбулось насильство в інтернатному закладі. Це була спеціальна школа для дітей з порушенням інтелекту, де навчалися батьківські діти, які не могли навчатися на інклюзії, навчалися там, на вихідні їх забирали батьки додому. Але це спеціальна школа для дітей з особливими освітніми потребами. Діти там знаходилися на навчанні, тому що їм потрібна спеціальна освіта. Міністр праці та соціальної політики України Оксана Жолнович (ред. займала посаду 2022–2025) влаштовує туди дітей, які не мали особливих освітніх потреб. Дітей, здається, з Запорізької області, з неблагополучних родин, які були абсолютно здорові діти, але вони були недоглянуті, мали педагогічну запущеність. І вони потрапили в цю спеціальну школу-інтернат, де діти з важкими порушеннями інтелекту. І ці діти один з одним стикнулися там. Персонал, який там був, не навчаний взагалі працювати з такими дітьми. А тут ми маємо, що маємо. То хто винен в цьому? Можливо, той, хто помістив таких дітей туди, змішавши дітей в одну кучу.
Є ще приклад, Чернівецький інтернат, Магальський будинок інтернат. Більша частина дітей релоковані з Луганської області. Це заклад Міністерства соціальної політики. Три роки тому мені надіслали світлини, де діти вже присмерті, знесилені, вони майже від голоду помирали. Їх потрібно було рятувати, але ніхто цього не робив. Приїхала міністерка соцполітики Оксана Жолнович до одного міжнародного центру і їй повідомили про проблеми в цьому інтернаті, показали світлини. Але вона поїхала, навіть не заїхавши в цей центр. Цих дітей врятували волонтери. Вони самі, не дочекавшись допомоги від міністра соціальної політики, вивезли їх в Охматдит. Я бачив цих дітей, вони так і продовжують жити в інтернаті.
Щоб ви розуміли, після скандалу, після насильства, яке там відбувалося, пройшло три роки, а міністр соціальної політики на територіальній слідчій комісії навіть не знав, що в нього є такі заклади. Коли ми його запитуємо, яка зараз ситуація там, ми йому показуємо відео, а він каже, що це не його заклад. Хоча на відео якраз табличка – заклад Міністерства соціальної політики. Він був в шоці. І тільки після мого приїзду в цей заклад міністр приїхав туди, знаходячись в якомусь відрядженні, перший раз побачив на свою очі, що в нього є такі заклади інтернетні.
Усі ці погані умови, вони в інтернатах міністерства соцполітики. Міністерство отримує другий бюджет в країні після Міноборони. Коли я туди приїхав перший раз, ми почали розбиратися, як так сталося. А там ще були повідомлення, що дітей прив'язують до качелі.
Якщо в інтернатних закладах фіксуються порушення прав дітей, чи не свідчить це про необхідність посилення державного контролю за їхньою діяльністю? І чи достатньою сьогодні є відповідальність керівників та працівників закладів за такі порушення?
З першого дня роботи ТСК, я особисто зробив публікації, потім ми розповсюджували їх, де тільки могли, що якщо ви знаєте про насильство, яке відбувається,будь-де, повідомляйте на адресу 76-ої слідчої комісії або за номером 102. Ми отримали шалену кількість повідомлень і рятували дітей. Я повідомив генерального прокурора про те, що зашкалює насильство щодо дітей і запитав, які будуть перші кроки, щоб зупинити це. Він сказав, що він буде гідно виконувати завдання щодо захисту дітей. Перші його рішення дійсно були такі, як я й сказав, моніторингові візити обласних прокуратур. Зараз дуже багато представників служб отримують підозри, на жаль, це послаблює систему. Але інші бачать, що безкарність закінчилася. Не треба замовчувати насильство, де б воно не відбувалося.
Чи є рішення парламенту, які могли б кардинально змінити ситуацію в інтернатній системі?
Рішення парламенту є — закон № 7087, який Верховна Рада прийняла одноголосно конституційною більшістю ще в 2022 році, але, на жаль, він заблокований тією самою міністеркою Оксаною Жолнович, а міністр Денис Улютін продовжує блокувати підписання цього закону. Цей закон про розмежування власних та делегованих повноважень. Він робить відповідальним голову громади за кожну дитину, яка там проживає. Коли дитина знаходиться в небезпеці, її має хтось побачити. У нас ніхто сьогодні не відповідає за дітей ні громада, ні держава. Держава під час децентралізації позбулася своєї відповідальності за дітей, віддала це на громади, а громада повноваження не набула і все. Цей закон якраз і виправляє цю ситуацію, але, на жаль, його заблокували. Він сьогодні не підписаний. Ми зараз ведемо роботу, щоб він вступив в силу. Я сподіваюся, що незабаром його все ж таки підпишуть. Це буде вирішуватися питання і усиновлення, і відповідальності громади, багато чого іншого.
Новини.LIVE інформували, що нещодавно омбудсман Дмитро Лубінець виявив грубі порушення у дитячих таборах на Закарпатті та в Пущі-Водиці після скарг батьків. Під час перевірок зафіксували антисанітарію, гнилі продукти, алкоголь, неналежно облаштовані укриття та неприйнятні умови проживання дітей. Лубінець звернувся до Міністерства соціальної політики із вимогою відреагувати на порушення та притягнути винних до відповідальності.
Новини.LIVE також писали, що понад 90% державного фінансування інтернатів в Україні витрачають на утримання закладів і зарплати персоналу, а не на дітей. За словами голови правління Української мережі за права дитини Дар'ї Касьянової, безпосередньо на потреби вихованців спрямовують лише 5–7% коштів. Одяг, канцелярію та навіть дороге лікування дітей часто забезпечують благодійники, громадські організації та волонтери.
Перейти на novyny.live
5 Сер. 17:19 Економіка та Фінанси
Невидима кнопка скасування підписки, нескінченний скрол, вибрана заздалегідь опція продовжити оплату — відомі прояви «темних патернів» у дизайні та архітектурі цифрових сервісів привернули увагу регуляторів. У США та ЄС визнають: боротися з наслідками шкідливого контенту марно, якщо архітектура сервісів маніпулює вибором користувача.
Чоловік на ім’я Гері з Великої Британії придбав платну підписку на фітнес-застосунок MadMuscles, створений компанією Genesis Tech. Той працював як слід, допоки чоловік не вирішив скасувати підписку. Після цього Гері побачив списання з кредитки за «додаткові функції», яких свідомо не оплачував. Гері звернувся до компанії-розробника з приводу повернення коштів. Компанія підтвердила скасування підписки, але гроші не повернула, натомість запропонувавши знижку 50 % на продовження. «Їхні програми, може, й працюють, — написав Гері у відгуку, — але методи продажів, включно зі списанням за небажані послуги, викликають підозру». Чоловік попередив: для продуктів цього розробника немає «періоду заморозки» коштів — гроші з картки знімають одразу, без права оскарження. Це один із сотень подібних відгуків, що став основою для позову американської Федеральної торговельної комісії (FTC) проти Genesis Tech — компанії, яка, за даними регулятора, отримала лише через PayPal близько 700 млн доларів США за рік за схемою «легко підписатися, неможливо відписатися» (easy to subscribe, impossible to cancel).
Інший користувач із Швеції вирішив пройти тест на IQ у застосунку Wisey — просто задля цікавості, заплативши за цю «разову» спробу 0,99 євро. За кілька тижнів у його виписці з картки з’явилося списання 29,99 євро. Потім іще одне. Користувач не давав ніяких згод на продовження виплат, а просто один раз пройшов тест, заплативши за це. «Я вже заблокував карту й поскаржився в банк», — написав він у відгуку, попереджаючи інших людей бути особливо обережними з Wisey — застосунком, який списує гроші без вашого відома. Wisey — це ще один продукт згаданої вище компанії Genesis Tech.
Ці історії стосуються не помилок у роботі окремих сервісів, а значно ширшої проблеми: цифрових інтерфейсів, які навмисно підштовхують користувачів до потрібних компаніям рішень. Саме тому останнім часом увага регуляторів дедалі більше зміщується від окремих випадків зловживань до принципів, за якими побудовані цифрові платформи. І це при тому, що ще не так давно регулятори здебільшого дбали про контент таких сервісів — конкретні дописи, фейки, канали дезінформації. Й основною вимогою до власників соцмереж був пошук шкідливого контенту та його видалення чи маркування.
Європейська комісія говорить про нескінченний скрол і автозапуск відео, американська Федеральна торгова комісія судиться через дизайн форми скасування підписки. Увага регуляторів по обидва боки Атлантики стосується того, як платформи влаштовані на рівні інтерфейсу, алгоритму та бізнес-логіки. Це означає, що їх цікавить не так те, що показали користувачу, як те, чому і як показали саме це.
Європа та фон дер Ляєн проти нескінченного скролу
13 липня очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн отримала фінальний звіт спеціальної експертної панелі з безпеки дітей онлайн — органу, який вона сама скликала за результатами промови про стан Союзу 2025 року. Панель, співголовами якої були німецький психіатр Йорг Феґерт і французька епідеміологиня Марія Мельшіор, три сесії поспіль збирала лікарів, науковців, батьків і самих підлітків.
Головний висновок цього звіту містить рекомендацію заборонити доступ до соцмереж і, що показово, до ширшої категорії «соцмережі плюс» — ігрових сервісів, відеохостингів та навіть ШІ-компаньйонів — дітям до 13 років, доки платформи не доведуть, що їхні сервіси безпечні за задумом (safe by design). Автори звіту пропонують принципово змінити підхід до відповідальності: саме цифрові платформи мають доводити безпечність своїх сервісів, а не регулятори, батьки чи самі діти доводити завдану ними шкоду. Урсула фон дер Ляєн підтримала ще жорсткіший підхід: на її думку, діти до трьох років узагалі не повинні контактувати з екранами, а для підлітків, старших за 13 років доступ до цифрових сервісів має бути поступовим і контрольованим батьками або вчителями, а не зводитися до простого принципу «можна» чи «не можна».
Символічно, що лише за три дні до цього Єврокомісія оприлюднила попередні висновки у справі проти Meta в межах закону Digital Services Act (DSA). Регулятор дійшов висновку, що дизайн Facebook та Instagram — а саме безкінечний скрол, автовідтворення відео, пуш-сповіщення й персоналізовані рекомендації — є причиною переведення користувача (споживача контенту) в режим «автопілота» та стимулювання компульсивного неконтрольованого споживання контенту на цих платформах. Якщо порушення підтвердиться в ході подальшого розслідування, Meta загрожує штраф до 6 % глобального річного обороту — саме такий обсяг штрафу передбачено законом про цифрові послуги.
Ця претензія — не поодинокий випадок: у лютому 2026 року за аналогічними підставами Єврокомісія визнала порушниками DSA і китайський TikTok. Таким чином керівні органи ЄС поклали відповідальність на цифрові платформи не лише за їхній вміст, а й за архітектуру.
Genesis і оманливі підписки: як українська компанія привернула увагу американських регуляторів
Друга історія по той бік Атлантики стосується схожих аспектів цифрових сервісів. Лише цього разу на карту поставлена не безпека дітей, а фінансові оборудки навколо активності дорослих. 17 червня 2026 року Федеральна торгова комісія США подала до федерального суду Північного округу Каліфорнії позов проти Genesis Tech — мережі з 15 корпоративних структур і восьми фізичних осіб, частина яких зареєстрована на Кіпрі, а операційна діяльність якої значною мірою ведеться в Україні.
У своєму позові FTC описує Genesis як мережу компаній, яка з 2020 року керує портфелем «оманливих схем підписок». Портфель продуктів компанії доволі різноманітний: фітнес-застосунки, редактори PDF-документів, застосунок порад зі стилю Lumi, сервіс гороскопів Nebula і серія застосунків під брендом Wisey. В FTC стверджують, що лише п’ять із цих продуктів принесли компанії майже 250 млн доларів США глобального доходу за 2023–2025 роки.
В основі позову — два американські закони: розділ 5 FTC Act (про оманливі та нечесні практики щодо споживачів) і Restore Online Shoppers’ Confidence Act (ROSCA) — закон, який прямо регулює прозорість умов онлайн-покупок, інформовану згоду та механізм скасування підписок. Суть претензії полягає не в тому, що Genesis ввела людей в оману своєю рекламою, а в тому, як побудований шлях користувача не лише до підписки, але й до відписки. Компанія використовувала складну, заплутану, навмисно обтяжливу процедуру скасування платної підписки. Іншими словами, Genesis активно використовувала в архітектурі та дизайні своїх сервісів так звані «темні патерни» (dark patterns) — маніпулятивні прийоми в дизайні та інтерфейсах цифрових сервісів, які спонукають користувачів ухвалювати рішення всупереч своїм інтересам або ускладнюють альтернативний вибір.
«Темні патерни» виглядають по-різному: постійне нагадування підписатися, приховані кнопки відмови, попередньо обрані опції в налаштуваннях (наприклад активована кнопка продовження підписки на рік, про яку, ймовірно, писали у відгуках користувачі цих застосунків). А ще це штучно ускладнена відписка, а тепер ще й нескінченна прокрутка стрічок соцмереж, яка буквально не дозволяє зупинитися, демонструючи користувачам нескінченність контенту на платформі. Загалом «темні патерни» використовують механізми, в яких дизайн, а не зміст підштовхує користувача до рішення, яке той навряд чи ухвалив би свідомо.
Спроби ЄС і FTC притягнути компанії до відповідальності за маніпулятивний дизайн цифрових сервісів фактично формують новий підхід до регулювання цифрових платформ. Нині регулятори використовують для цього вже чинні норми законодавства, проте найближчими роками «темні патерни», адиктивний дизайн та інші маніпулятивні практики мають отримати окреме законодавче регулювання принаймні в ЄС. Саме на це спрямована ініціатива Digital Fairness Act (DFA) — Акт про цифрову справедливість. Акт виділяє чотири ключові проблемні зони в інтерфейсах цифрових продуктів: «темні патерни», непрозорий інфлюенсер-маркетинг, адиктивний дизайн і несправедливу персоналізацію, особливо коли вона експлуатує вразливість користувачів, зокрема дітей.
Публічні консультації по DFA у ЄС тривали з липня по жовтень 2025-го й зібрали тисячі відгуків. Єврокомісія планує представити остаточну версію DFA в четвертому кварталі 2026 року, після чого документ пройде традиційну законодавчу процедуру узгодження між Парламентом і Радою ЄС. Найреалістичнішим періодом набрання ним чинності можна вважати 2028–2030 роки.
Важливо розуміти: DFA — не окремий закон у вакуумі, а частина архітектури, яка вже включає інші європейські закони, що регулюють цифровий ринок. Це Digital Services Act, Digital Markets Act та AI Act. Справи проти TikTok і Meta показують, що Єврокомісія вже зараз намагається обмежити маніпулятивний дизайн платформ за допомогою чинного DSA, а Digital Fairness Act має зробити такі правила чіткішими й повнішими.
Чому ця зміна відбувається саме зараз
Зсув від регулювання контенту до регулювання архітектури платформ виглядає закономірним. Боротьба з окремими дописами чи бот-акаунтами загалом приречена на невдачу передовсім через масштаби цифрових платформ. Адже навіть після видалення мільйонів фейкових акаунтів алгоритми й далі можуть підсилювати емоційний, поляризаційний чи маніпулятивний контент. Водночас дедалі очевидніше, що проблема полягає не лише в контенті, а й у дизайнерських рішеннях соціальних платформ, серед яких — «темні патерни», нескінченний скрол, автовідтворення відео та інші механіки, які заохочують компульсивне користування платформами, в тому числі й нескінчене споживання маніпулятивного контенту. Це не лише збільшує час перебування користувача в застосунку, а й створює сприятливі умови для швидшого поширення пропаганди, закріплення інформаційних упереджень і посилення поляризації суспільства.
Модерація усуває наслідки цих процесів лише почасти. Натомість регулювання архітектури намагається вплинути на більш глобальні причини такої ситуації — економічні, через які соцмережі використовують саме такий дизайн інтерфейсу, рекомендаційні алгоритми та механізми залучення.
Фактично останнім часом інформаційний простір дедалі частіше виявляється полем боротьби архітектур, а не лише наративів. Справи проти TikTok, Meta та Genesis Tech свідчать, що увага регуляторів зміщується від окремих повідомлень до механізмів, які визначають їх поширення. Адже модерація та фактчекінг як прояви боротьби з дезінформацією відповідають на питання, що було сказано, але не пояснюють, чому саме цей контент отримав найбільше охоплення. Відповідь лежить у рекомендаційних алгоритмах, механізмах утримання уваги та дизайні цифрових платформ.
Водночас слід розуміти, що ця боротьба буде довгою, та й швидких змін очікувати не варто. Досвід DSA та американських законів, що захищають користувачів цифрових сервісів, доводить, що нові вимоги формуються не відразу навіть після того, як законопроєкт набув статусу закону.
Контент — більше не єдиний об’єкт уваги регуляторів. Зміна логіки регулювання цифрового середовища означає, що якщо раніше головним питанням було, який контент поширює платформа, то тепер дедалі частіше звучить інше: як вона спроєктована і які рішення ухвалює користувач з огляду на її дизайн. Ця трансформація означає перехід від боротьби з окремими проявами проблеми до спроб змінити механізми, які ці проблеми породжують. І саме цей концептуальний зсув, імовірно, стане одним із головних трендів цифрової політики найближчих років.
Чоловік на ім’я Гері з Великої Британії придбав платну підписку на фітнес-застосунок MadMuscles, створений компанією Genesis Tech. Той працював як слід, допоки чоловік не вирішив скасувати підписку. Після цього Гері побачив списання з кредитки за «додаткові функції», яких свідомо не оплачував. Гері звернувся до компанії-розробника з приводу повернення коштів. Компанія підтвердила скасування підписки, але гроші не повернула, натомість запропонувавши знижку 50 % на продовження. «Їхні програми, може, й працюють, — написав Гері у відгуку, — але методи продажів, включно зі списанням за небажані послуги, викликають підозру». Чоловік попередив: для продуктів цього розробника немає «періоду заморозки» коштів — гроші з картки знімають одразу, без права оскарження. Це один із сотень подібних відгуків, що став основою для позову американської Федеральної торговельної комісії (FTC) проти Genesis Tech — компанії, яка, за даними регулятора, отримала лише через PayPal близько 700 млн доларів США за рік за схемою «легко підписатися, неможливо відписатися» (easy to subscribe, impossible to cancel).
Інший користувач із Швеції вирішив пройти тест на IQ у застосунку Wisey — просто задля цікавості, заплативши за цю «разову» спробу 0,99 євро. За кілька тижнів у його виписці з картки з’явилося списання 29,99 євро. Потім іще одне. Користувач не давав ніяких згод на продовження виплат, а просто один раз пройшов тест, заплативши за це. «Я вже заблокував карту й поскаржився в банк», — написав він у відгуку, попереджаючи інших людей бути особливо обережними з Wisey — застосунком, який списує гроші без вашого відома. Wisey — це ще один продукт згаданої вище компанії Genesis Tech.
Ці історії стосуються не помилок у роботі окремих сервісів, а значно ширшої проблеми: цифрових інтерфейсів, які навмисно підштовхують користувачів до потрібних компаніям рішень. Саме тому останнім часом увага регуляторів дедалі більше зміщується від окремих випадків зловживань до принципів, за якими побудовані цифрові платформи. І це при тому, що ще не так давно регулятори здебільшого дбали про контент таких сервісів — конкретні дописи, фейки, канали дезінформації. Й основною вимогою до власників соцмереж був пошук шкідливого контенту та його видалення чи маркування.
Європейська комісія говорить про нескінченний скрол і автозапуск відео, американська Федеральна торгова комісія судиться через дизайн форми скасування підписки. Увага регуляторів по обидва боки Атлантики стосується того, як платформи влаштовані на рівні інтерфейсу, алгоритму та бізнес-логіки. Це означає, що їх цікавить не так те, що показали користувачу, як те, чому і як показали саме це.
Європа та фон дер Ляєн проти нескінченного скролу
13 липня очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн отримала фінальний звіт спеціальної експертної панелі з безпеки дітей онлайн — органу, який вона сама скликала за результатами промови про стан Союзу 2025 року. Панель, співголовами якої були німецький психіатр Йорг Феґерт і французька епідеміологиня Марія Мельшіор, три сесії поспіль збирала лікарів, науковців, батьків і самих підлітків.
Головний висновок цього звіту містить рекомендацію заборонити доступ до соцмереж і, що показово, до ширшої категорії «соцмережі плюс» — ігрових сервісів, відеохостингів та навіть ШІ-компаньйонів — дітям до 13 років, доки платформи не доведуть, що їхні сервіси безпечні за задумом (safe by design). Автори звіту пропонують принципово змінити підхід до відповідальності: саме цифрові платформи мають доводити безпечність своїх сервісів, а не регулятори, батьки чи самі діти доводити завдану ними шкоду. Урсула фон дер Ляєн підтримала ще жорсткіший підхід: на її думку, діти до трьох років узагалі не повинні контактувати з екранами, а для підлітків, старших за 13 років доступ до цифрових сервісів має бути поступовим і контрольованим батьками або вчителями, а не зводитися до простого принципу «можна» чи «не можна».
Символічно, що лише за три дні до цього Єврокомісія оприлюднила попередні висновки у справі проти Meta в межах закону Digital Services Act (DSA). Регулятор дійшов висновку, що дизайн Facebook та Instagram — а саме безкінечний скрол, автовідтворення відео, пуш-сповіщення й персоналізовані рекомендації — є причиною переведення користувача (споживача контенту) в режим «автопілота» та стимулювання компульсивного неконтрольованого споживання контенту на цих платформах. Якщо порушення підтвердиться в ході подальшого розслідування, Meta загрожує штраф до 6 % глобального річного обороту — саме такий обсяг штрафу передбачено законом про цифрові послуги.
Ця претензія — не поодинокий випадок: у лютому 2026 року за аналогічними підставами Єврокомісія визнала порушниками DSA і китайський TikTok. Таким чином керівні органи ЄС поклали відповідальність на цифрові платформи не лише за їхній вміст, а й за архітектуру.
Genesis і оманливі підписки: як українська компанія привернула увагу американських регуляторів
Друга історія по той бік Атлантики стосується схожих аспектів цифрових сервісів. Лише цього разу на карту поставлена не безпека дітей, а фінансові оборудки навколо активності дорослих. 17 червня 2026 року Федеральна торгова комісія США подала до федерального суду Північного округу Каліфорнії позов проти Genesis Tech — мережі з 15 корпоративних структур і восьми фізичних осіб, частина яких зареєстрована на Кіпрі, а операційна діяльність якої значною мірою ведеться в Україні.
У своєму позові FTC описує Genesis як мережу компаній, яка з 2020 року керує портфелем «оманливих схем підписок». Портфель продуктів компанії доволі різноманітний: фітнес-застосунки, редактори PDF-документів, застосунок порад зі стилю Lumi, сервіс гороскопів Nebula і серія застосунків під брендом Wisey. В FTC стверджують, що лише п’ять із цих продуктів принесли компанії майже 250 млн доларів США глобального доходу за 2023–2025 роки.
В основі позову — два американські закони: розділ 5 FTC Act (про оманливі та нечесні практики щодо споживачів) і Restore Online Shoppers’ Confidence Act (ROSCA) — закон, який прямо регулює прозорість умов онлайн-покупок, інформовану згоду та механізм скасування підписок. Суть претензії полягає не в тому, що Genesis ввела людей в оману своєю рекламою, а в тому, як побудований шлях користувача не лише до підписки, але й до відписки. Компанія використовувала складну, заплутану, навмисно обтяжливу процедуру скасування платної підписки. Іншими словами, Genesis активно використовувала в архітектурі та дизайні своїх сервісів так звані «темні патерни» (dark patterns) — маніпулятивні прийоми в дизайні та інтерфейсах цифрових сервісів, які спонукають користувачів ухвалювати рішення всупереч своїм інтересам або ускладнюють альтернативний вибір.
«Темні патерни» виглядають по-різному: постійне нагадування підписатися, приховані кнопки відмови, попередньо обрані опції в налаштуваннях (наприклад активована кнопка продовження підписки на рік, про яку, ймовірно, писали у відгуках користувачі цих застосунків). А ще це штучно ускладнена відписка, а тепер ще й нескінченна прокрутка стрічок соцмереж, яка буквально не дозволяє зупинитися, демонструючи користувачам нескінченність контенту на платформі. Загалом «темні патерни» використовують механізми, в яких дизайн, а не зміст підштовхує користувача до рішення, яке той навряд чи ухвалив би свідомо.
Спроби ЄС і FTC притягнути компанії до відповідальності за маніпулятивний дизайн цифрових сервісів фактично формують новий підхід до регулювання цифрових платформ. Нині регулятори використовують для цього вже чинні норми законодавства, проте найближчими роками «темні патерни», адиктивний дизайн та інші маніпулятивні практики мають отримати окреме законодавче регулювання принаймні в ЄС. Саме на це спрямована ініціатива Digital Fairness Act (DFA) — Акт про цифрову справедливість. Акт виділяє чотири ключові проблемні зони в інтерфейсах цифрових продуктів: «темні патерни», непрозорий інфлюенсер-маркетинг, адиктивний дизайн і несправедливу персоналізацію, особливо коли вона експлуатує вразливість користувачів, зокрема дітей.
Публічні консультації по DFA у ЄС тривали з липня по жовтень 2025-го й зібрали тисячі відгуків. Єврокомісія планує представити остаточну версію DFA в четвертому кварталі 2026 року, після чого документ пройде традиційну законодавчу процедуру узгодження між Парламентом і Радою ЄС. Найреалістичнішим періодом набрання ним чинності можна вважати 2028–2030 роки.
Важливо розуміти: DFA — не окремий закон у вакуумі, а частина архітектури, яка вже включає інші європейські закони, що регулюють цифровий ринок. Це Digital Services Act, Digital Markets Act та AI Act. Справи проти TikTok і Meta показують, що Єврокомісія вже зараз намагається обмежити маніпулятивний дизайн платформ за допомогою чинного DSA, а Digital Fairness Act має зробити такі правила чіткішими й повнішими.
Чому ця зміна відбувається саме зараз
Зсув від регулювання контенту до регулювання архітектури платформ виглядає закономірним. Боротьба з окремими дописами чи бот-акаунтами загалом приречена на невдачу передовсім через масштаби цифрових платформ. Адже навіть після видалення мільйонів фейкових акаунтів алгоритми й далі можуть підсилювати емоційний, поляризаційний чи маніпулятивний контент. Водночас дедалі очевидніше, що проблема полягає не лише в контенті, а й у дизайнерських рішеннях соціальних платформ, серед яких — «темні патерни», нескінченний скрол, автовідтворення відео та інші механіки, які заохочують компульсивне користування платформами, в тому числі й нескінчене споживання маніпулятивного контенту. Це не лише збільшує час перебування користувача в застосунку, а й створює сприятливі умови для швидшого поширення пропаганди, закріплення інформаційних упереджень і посилення поляризації суспільства.
Модерація усуває наслідки цих процесів лише почасти. Натомість регулювання архітектури намагається вплинути на більш глобальні причини такої ситуації — економічні, через які соцмережі використовують саме такий дизайн інтерфейсу, рекомендаційні алгоритми та механізми залучення.
Фактично останнім часом інформаційний простір дедалі частіше виявляється полем боротьби архітектур, а не лише наративів. Справи проти TikTok, Meta та Genesis Tech свідчать, що увага регуляторів зміщується від окремих повідомлень до механізмів, які визначають їх поширення. Адже модерація та фактчекінг як прояви боротьби з дезінформацією відповідають на питання, що було сказано, але не пояснюють, чому саме цей контент отримав найбільше охоплення. Відповідь лежить у рекомендаційних алгоритмах, механізмах утримання уваги та дизайні цифрових платформ.
Водночас слід розуміти, що ця боротьба буде довгою, та й швидких змін очікувати не варто. Досвід DSA та американських законів, що захищають користувачів цифрових сервісів, доводить, що нові вимоги формуються не відразу навіть після того, як законопроєкт набув статусу закону.
Контент — більше не єдиний об’єкт уваги регуляторів. Зміна логіки регулювання цифрового середовища означає, що якщо раніше головним питанням було, який контент поширює платформа, то тепер дедалі частіше звучить інше: як вона спроєктована і які рішення ухвалює користувач з огляду на її дизайн. Ця трансформація означає перехід від боротьби з окремими проявами проблеми до спроб змінити механізми, які ці проблеми породжують. І саме цей концептуальний зсув, імовірно, стане одним із головних трендів цифрової політики найближчих років.
Перейти на tyzhden.ua
5 Сер. 16:22 Війна та Оборона
У МЗС наголосили, що немає альтернативи членству України в НАТО, «якщо союзники прагнуть забезпечити гарантовану безпеку і мир в євроатлантичному просторі»
Заява посла спричинила дискусію, але в дипломатичному відомстві нагадали про інший формат безпекової співпраці та офіційну позицію Києва.
Як повідомляє онлайн-медіа Радіо Свобода.
Курс України на вступ до НАТО залишається незмінним, заявили 5 серпня в українському Міністерстві закордонних справ після дискусій, спричинених словами колишнього головнокомандувача ЗСУ, а нині посла у Великій Британії Валерія Залужного.
Поясненням стала вихоплена з контексту заява про перспективи членства в НАТО, де наголошувалося, що мова йде радше про JEF (Об’єднані експедиційні сили), ніж про сам НАТО, в той же час курс на вступ залишався офіційною позицією країни.
Слова посла щодо перспектив членства України в НАТО були вихоплені з контексту і набули резонансу, хоча у повній цитаті йшлося насамперед про JEF (Об’єднані експедиційні сили – ред.), а не НАТО. Це логічно, бо Британія є рамковою державою і лідером JEF. Що стосується вступу до НАТО, то цим напрямом опікується Місія України при НАТО. Щоби запобігти маніпуляціям, повторю нашу багаторічну офіційну позицію: курс України на вступ до Північноатлантичного альянсу залишається незмінним. На сьогоднішній день немає іншої дієвої системи колективної безпеки крім тієї, яка існує на основі Вашингтонського договору
– Георгій Тихий
Позиція МЗС та контекст
У МЗС підкреслили, що альтернативи членству України в НАТО немає, а відповідальність за подальшу інтеграцію до альянсу передбачено за Місією України при НАТО. Архітектура безпеки в Європі неможлива без України, і це розуміння зміцнює консенсус серед союзників щодо членства нашої країни.
Свідченням зростання підтримки виступає цьогорічний підсумковий документ саміту НАТО в Анкарі, де Україна визнається контриб’ютором євроатлантичної безпеки.
Слухав кожного року казки про те, що ось-ось-ось ми вступимо в НАТО. Ніколи ми в нього, на жаль, не вступимо!.. Неможливо приєднуватися з тим рівнем розвитку, який є в Збройних силах України… до організації, яка володіє доктринами Другої світової війни
– Валерій Залужний
Власноруч він також підкреслив, що Україна буде приєднуватись до європейських безпекових блоків, які ще формуються, а НАТО має пройти шлях модернізації, перш ніж запропонувати повноцінне членство.
Україна офіційно перебуває на «незворотному шляху» до членства в НАТО, що було підтверджено під час Вашингтонського саміту 2024 року. Проте зараз серед членів Альянсу відсутній повний консенсус щодо негайного запрошення України до вступу.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте у кінці 2025 року зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода, що Україна стане членом НАТО тоді, коли визріють умови та буде загальна згода серед союзників.
Підсумовуючи, офіційна позиція країни лишається незмінною: курс на вступ до НАТО не змінився, а майбутня перспектива залежить від розвитку подій та позицій союзників.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- Маргус Цахкна закликав забезпечити надійні гарантії безпеки для України та зберегти можливість її вступу до НАТО в майбутньому.
- МЗС України долучилося до збору UNITED24, щоб зібрати 1,2 млн доларів на 10 реанімобілів для медиків.
- У Посольстві України в Лондоні відзначили випускників українських шкіл вихідного дня; посол Валерій Залужний привітав молодь, подякував вчителям і закликав зберігати мову та традиції.
Приєднуйтесь до Платформи
- Український тиждень1.3 тис новин
Суспільне82.4 тис новин
Texty.org.ua1.9 тис новин
Слово і Діло3.5 тис новин
Укрінформ56.4 тис новин
Лівий берег35.7 тис новин
Дзеркало Тижня22.1 тис новин
Бабель8.6 тис новин
Громадське радіо8.6 тис новин
Радіо Свобода16.3 тис новин- Українська правда25.2 тис новин
- Еспресо21.6 тис новин
New Voice77.3 тис новин
Прямий канал6.2 тис новин
Останні коментарі
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Лип. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger- Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
- Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Чер. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Чер. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Чер. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 Тра. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Кві. 16:13Бояться що би що???😅- Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц
- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Кві. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Бер. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Бер. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Лют. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Гру. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Гру. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Гру. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Лис. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Лис. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Лис. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Лис. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Лис. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Лис. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Лис. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Лис. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Лис. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Лис. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Лис. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Лис. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Жов. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Жов. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Жов. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Жов. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Жов. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Жов. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?...