Тренд пошуку "Переяслав"

У суспільстві вже давно існує стереотип про те, що професійний спорт вимагає повної самопожертви, тоді як навчання у цей час відходить на другий план. Однак в історії є чимало яскравих прикладів, коли спортсмени виборювали золоті нагороди та паралельно дистанційно навчалися у школі, складали в університеті сесію та навіть знаходили час на здобуття наукових ступенів.
"Чемпіон" виділив декілька прикладів таких атлетів-відмінників.
Одним із успішних здобувачів освіти є колишній капітан донецького Шахтаря Тарас Степаненко. Екслідер збірної України закінчив школу із золотою медаллю, а згодом отримав вищу освіту в Запорізькому національному технічному університеті.



Тарас Степаненко


УАФ





"Його батьки не хотіли, щоб він грав у футбол. Так вийшло, що у дитячі роки Тарас був дуже талановитий, гарно вчився та відповідально ставився до тренувань. І, до речі, закінчив школу із золотою медаллю. Тому його батьки і вважали, що тренування повинно бути один, максимум два рази на тиждень, а весь інший час треба йому витрачати на навчання. Проте ми сіли разом із ними, поговорили і знайшли компроміс", – пригадував перший тренер ексгравця Олег Вєтров.


Навчання не завадило йому побудувати успішну футбольну кар'єру, а його здобутки у цьому виді спорту говорять самі за себе – 10 разів ставав чемпіоном України, 9 разів тріумфував у Кубку та 7 разів у Суперкубку країни. Усі трофеї завоював у складі "гірників", яким віддав 15 років своєї кар'єри.

Також у список футболістів-відмінників входить ексфорвард київського Динамо та збірної України Артем Кравець. Він теж успішно закінчив навчання у школі, повісивши на свою шию золоту медаль.



Артем Кравець


fcdynamo.com





"Він не був основним гравцем у нашому віці. Однак Артем закінчив школу із золотою медаллю. У нього дуже розумна голова. Багато в чому завдяки цьому він досяг високого рівня професіоналізму", – розповідав його колишній партнер по Динамо Олексій Довгий.


У світі українського тенісу також не без розумниць. У травні 2026-го друга ракетка України Марта Костюк похизувалася дипломом Harvard Business School.

У своїх соцмережах вона опублікувала фото у фірмовому мерчі Гарварду з дипломом у руках. Як виявилося, ще у 2025 році Костюк брала участь у програмі Crossover Into Business для професійних спортсменів.



Марта Костюк


instagram.com/martakostyuk





"Отже, це нарешті дійшло до мене. У минулому році я була частиною програми Crossover Into Business від Гарвардської бізнес-школи для професійних спортсменів. Було весело вийти за межі тенісного світу на деякий час і зустрітися з людьми з абсолютно різних історій. Все ще дуже пишаюся цим", – писала тенісистка.


Відзначимо, що мова йде не про повноцінну багаторічну освіту в університеті, а про спеціальну бізнес-програму Гарвардської школи для професійних спортсменів, де учасники знайомляться з основами бізнесу, менеджменту та роботи поза межами спорту.

Судячи з дати на дипломі, програму Костюк завершила ще у 2025 році, а тепер лише навесні 2026-го отримала документ.

Українські боксери також здобувають не лише чемпіонські пояси, а й наукові ступені. Навесні 2025-го колишній абсолютний чемпіон світу у гевівейті Олександр Усик успішно захистив дисертацію в Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю "Право", з якою здобув ступінь доктора філософії.


Олександр Усик на захисті дисертації




"Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового забезпечення міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури та спорту, а також розробленню теоретичних і практичних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері", – йшлося в анотації до дисертації відомого боксера.
Нагадаємо, що цей захист Олександра не оминули у науковій спільноті. Боксера критикували через те, що його дисертація має ознаки фальсифікації джерел інформації, а також звинувачували в академічному шахрайстві. Однак з часом ці гучні розмови стихли.Усик поповнив список українських боксерів, які захистили дисертації. Раніше це зробив Володимир Кличко. "Доктор Сталевий Молот" навчався у Броварському училищі олімпійського резерву, після чого здобув вищу освіту у Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті (нині – Університет Григорія Сковороди в Переяславі), де навчався за напрямом фізичного виховання і спорту.

А згодом Кличко-молодший продовжив наукову діяльність в аспірантурі Київського національного університету фізичного виховання і спорту. У 2001 році він успішно захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата наук з фізичного виховання і спорту.



Володимир та Віталій Кличко


Фейсбук Віталія Кличка




Він доєднався до старшого брата Віталія Кличка, який у 2000-му році захистив дисертацію в Національному університеті фізичного виховання і спорту України на тему методики визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору.Також серед відомих кандидатів наук є гімнаст Олег Верняєв, легкоатлетка Наталія Добринська, боксер Денис Берінчик, гімнастка Катерина Серебрянська, плавець Денис Силантьєв.Звісно, це лише кілька яскравих історій із-поміж багатьох. В українському спорті є чимало спортсменів, які серйозно ставилися до навчання, здобували вищу освіту, опановували нові професії та навіть захищали дисертації.Історії українських спортсменів-відмінників – це ще одне нагадування про те, що не обов'язково потрібно жертвувати навчанням заради успішної спортивної кар'єри, адже ці дві дороги можна пройти водночас.












Читайте також :


Фото






Спорт і освіта: як українські чемпіони руйнують стереотипи

Вранці 31 серпня російські загарбники атакували Київську область. Внаслідок ударів постраждали четверо людей, двох із них госпіталізували. У Броварському та Бориспільському районах пошкоджені складські приміщення, торговельний заклад і багатоквартирний будинок. Крім того, після атак у п'яти населених пунктах області зафіксували погіршення якості атмосферного повітря.
Про це пише Рубрика, посилаючись на голову Київської обласної військової адміністрації Тимура Ткаченка, Київську обласну військову адміністрацію.
Як зазначив голова ОВА, вранці 31 серпня Київська область зазнала ворожої атаки. Зафіксовані пошкодження кількох об'єктів у Броварському та Бориспільському районах.
За його даними, четверо людей отримали поранення.
"Двоє чоловіків отримали осколкові поранення кінцівок. Їх госпіталізували до місцевої лікарні, де медики надають всю необхідну допомогу", уточнив він.
Ще двоє людей постраждали у Броварському районі. Медики також надають їм допомогу.
Також внаслідок атаки пошкоджені цивільні об'єкти. Зокрема:
у Броварському районі постраждали складські приміщення та торговельний заклад;
у Бориспільському районі пошкодження отримали три складські приміщення і багатоквартирний будинок.
"Росія вкотре б'є по цивільній інфраструктурі та мирних людях. Наразі працюємо над ліквідацією наслідків атаки", Ткаченко.
Окрім руйнувань і поранених, атаки вплинули й на стан повітря в області. Уранці 31 серпня моніторинг провели на 16 пунктах спостереження. Фахівці перевіряли повітря, зокрема, у Броварах, Білій Церкві, Борисполі, Переяславі, Вишгороді, Боярці, Обухові, Кагарлику, Узині, Богуславі, Василькові, Ірпені, Вишневому, Іванкові, Великій Димерці та Підгірцях Обухівського району.
Рівень гамма-випромінювання на цих територіях залишається в межах природного фону.
Водночас після ворожих атак у п'яти населених пунктах зафіксували погіршення стану атмосферного повітря. Йдеться про Іванків, Вишгород, Васильків, Обухів і Бровари.
"Основний забруднювач у помірних концентраціях зараз – дрібнодисперсний пил. Він може викликати незначний дискомфорт при диханні у людей, чутливих до подразнень", повідомили в обласній військовій адміністрації.
Через погіршення якості повітря мешканців цих населених пунктів закликають тимчасово обмежити перебування на вулиці та не провітрювати приміщення.
Зокрема, рекомендують:
не відкривати вікна;
якомога менше часу проводити просто неба;
пити достатньо води;
за наявності очищувача повітря увімкнути його на максимальну потужність.
У Київській обласній військовій адміністрації радять дотримуватися цих рекомендацій, доки ситуація з якістю атмосферного повітря не покращиться.
Останні атаки рф на Київську область
Як повідомлялось, російські окупанти вранці 28 серпня атакували Київщину 38 разів: загинула людина та двоє постраждали. В області також пошкоджено цивільних 49 об'єктів. А протягом 27 серпня повітряна тривога в Києві та області сумарно тривала майже 12 годин. Рятувальники також зафіксували 13 повторних ударів.
Також російський безпілотник знищив сортувальне депо "Нової пошти" у Святопетрівському на Київщині, а розташоване поруч виробництво зазнало пошкоджень. 
Також у ніч проти 20 серпня російські війська завдали ракетного удару по складському приміщенню в Борисполі, де зберігалася частина товарних запасів мережі Varus. Також під атакою опинилася нафтобаза мережі АЗС KLO у Броварському районі.
↓Читайте також





Війська рф вдарили по заводу "Хортиця" у Запоріжжі та складу з книжками у Києві: що відомо про наслідки



The post Окупанти атакували Київщину: 4 людей поранені, пошкоджені склади, у п’яти населених пунктах погіршилося повітря appeared first on Рубрика.

У Київській обласній військовій адміністрації повідомили про погіршення якості повітря в Іванкові, Білій Церкві та Броварах. Про це свідчать результати цілодобового моніторингу.
Фахівці виявили у повітрі дрібнодисперсний пил у помірних концентраціях. Він може спричиняти дискомфорт під час дихання у чутливих до подразнень дихальних шляхів людей.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Нобелівський лауреат створив установку, що добуває воду з сухого повітря


В цій ситуації населенню радять тримати вікна зачиненими, пити достатню кількість води, обмежити перебування на вулиці, за наявності використовувати очищувач повітря.
Рівень гамма-випромінювання в Київській області відповідає природному фону.
Моніторинг атмосферного повітря здійснюється на 16 пунктах спостереження у містах Бровари, Біла Церква, Бориспіль, Переяслав, Вишгород, Боярка, Обухів, Кагарлик, Узин, Богуслав, Васильків, Ірпінь, Вишневе, селищах Іванків і Велика Димерка та селі Підгірці Обухівського району.
Раніше повідомлялося, що близько 10% втрат здоров’я в Україні було пов’язано із забрудненням повітря. Це призвело до 43 тисяч передчасних смертей на рік. Докладніше у статті "Про що свідчить нове дослідження якості повітря".
Про те, якої шкоди завдає довкіллю війна, читайте докладніше у статті "Природа стогне від війни".
 
 

У Вишгороді, Василькові, Білій Церкві та Броварах внаслідок російських атак, які тривають уже другу добу, тимчасово погіршилася якість повітря. Влада рекомендує зачинити вікна та обмежити тривале перебування надворі.

Про це у Фейсбуці повідомила Київська обласна військова адміністрація, передає Рубрика.

За результатами середньодобових спостережень на моніторингових постах низці населених пунктів Київської області зафіксували помірні концентрації дрібнодисперсного пилу.

"Саме пил наразі є основним забруднювачем повітря в цих населених пунктах. Такі умови можуть спричиняти дискомфорт під час дихання, особливо у дітей, літніх людей та тих, хто чутливий до подразнення дихальних шляхів", – зазначають в ОВА.

До покращення ситуації мешканцям рекомендують:

• тримати вікна зачиненими,
• по можливості обмежити тривале перебування на відкритому повітрі,
• пити достатньо води.

Якщо в приміщенні є очищувач повітря, його рекомендують увімкнути на максимальну потужність.

Станом на 28 серпня моніторинг атмосферного повітря здійснюється на 16 пунктах спостереження. Вони розташовані у:

• Броварах, Білій Церкві, Борисполі, Переяславі, Вишгороді, Боярці, Обухові, Кагарлику, Узині, Богуславі, Василькові, Ірпені, Вишневому, Іванкові, Великій Димерці та Підгірцях Обухівського району.

Водночас, крім Вишгорода, Василькова, Білої Церкви та Броварів, перевищень допустимих показників вмісту хімічних і біологічних речовин в інших населених пунктах області не спостерігається.

Рівень гамма-випромінювання на території Київської області відповідає природному фону.

Моніторинг стану атмосферного повітря триває цілодобово в автоматичному режимі за умови безперебійного електроживлення обладнання.

Як повідомлялось, російські окупанти вранці 28 серпня  атакували Київщину 38 разів: загинула людина та двоє постраждали. В області також пошкоджено цивільних 49 об'єктів.

А протягом 27 серпня повітряна тривога в Києві та області сумарно тривала майже 12 годин. Рятувальники також зафіксували 13 повторних ударів.

Нагадаємо, що цієї ж ночі російський безпілотник знищив сортувальне депо "Нової пошти" у Святопетрівському на Київщині, а розташоване поруч виробництво зазнало пошкоджень. Також вранці 28 серпня російські війська атакували Запоріжжя, влучивши в територію торговельного центру, де розташований будівельний супермаркет "Епіцентр". Унаслідок удару пошкоджено будівлю, попередньо відомо про одного постраждалого.

Як писала Рубрика, російські війська протягом вечора 27 серпня та в ніч на 28 серпня атакували Суми, Дніпропетровську та Харківську області. Унаслідок ударів є загиблі та поранені, пошкоджені й зруйновані житлові будинки, автомобілі, підприємства та інші цивільні об'єкти.

↓Читайте також Система моніторингу повітря в Україні розширюється: запрацювали шість нових станцій Розбудова системи моніторингу якості повітря: перший датчик UFAIR запрацював у Львівській області Дихаєм глибше: як за 4 роки змінилась якість повітря в українських містах

The post Після російських атак у чотирьох містах Київщини погіршилася якість повітря appeared first on Рубрика.

Пил після нічних ударів залишився головним забруднювачем, а моніторингові служби продовжують стежити за ситуацією в постраждалих містах.
У Вишгороді, Василькові, Білій Церкві та Броварах на Київщині тимчасово погіршилася якість повітря. Причиною стали наслідки російських атак, що тривають уже другу добу. Київська обласна військова адміністрація зазначила, що в цих містах зафіксували помірний рівень дрібнодисперсного пилу.
Про це повідомляє Київська обласна військова адміністрація у Facebook.
За результатами середньодобових спостережень на постах моніторингу, пил залишається головним забруднювачем повітря. Він може спричиняти дискомфорт під час дихання, особливо для дітей, літніх людей і людей із чутливими дихальними шляхами.
Моніторинг якості повітря на Київщині
Станом на 28 серпня контроль атмосферного повітря в області здійснюють на 16 пунктах. Вони розташовані у Броварах, Білій Церкві, Борисполі, Переяславі, Вишгороді, Боярці, Обухові, Кагарлику, Узині, Богуславі, Василькові, Ірпені, Вишневому, Іванкові, Великій Димерці та Підгірцях Обухівського району.
В інших населених пунктах Київської області перевищення допустимих показників хімічних і біологічних речовин не виявили. Рівень гамма-випромінювання відповідає природному фону. Автоматичні системи продовжують цілодобово відстежувати стан повітря за умови безперебійного живлення обладнання.
Наслідки нічної атаки на Київську область
Уночі та вранці 28 серпня російська армія завдала ударів по Фастівському, Бориспільському, Вишгородському, Броварському та Бучанському районах Київщини.
Через атаку пошкоджено складські приміщення, приватні й багатоквартирні будинки, а також транспортні засоби. Внаслідок обстрілів загинула одна людина, ще двоє зазнали поранень.
Екологічна ситуація в постраждалих містах залишається під постійним контролем моніторингових служб.
Не пропустіть інші новини:
Після російської атаки у шести містах Київщини тимчасово погіршилася якість повітря. У Борисполі зафіксували підвищені концентрації CO2 та дрібнодисперсного пилу.
Російська армія обстріляла артилерією центр Нікополя на Дніпропетровщині. П’ятеро людей отримали поранення, троє з них перебувають у лікарні.
Російські війська атакували Київську область уночі та вранці 28 серпня: загинула людина, двоє мешканців поранені, пошкоджено десятки будівель і автомобілів.
The post Російські атаки погіршили якість повітря на Київщині, є загиблий і поранені first appeared on Межа. Новини України..

Археологи продовжили дослідження поселення маліцької культури у Ставчанах біля Львова. Під час розкопок вони виявили залишки ймовірного житла, господарські ями та крем'яну сировину, яка свідчить про контакти давніх мешканців із територіями сучасної Польщі та трипільським світом.
Про це виданню Zaxid.net повідомив старший науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, кандидат історичних наук Андрій Гавінський.
Як зазначили у виданні, у Ставчанах Оброшинської громади відомо щонайменше 14 археологічних пам'яток від неоліту до середньовіччя. Найвідоміше поселення належить до маліцької культури кінця V тисячоліття до нашої ери. Цього сезону дослідження проводили в межах проєкту Національного фонду досліджень України "Праісторична доба заходу України: культурно-історичні процеси".
Житло та господарські ями
На ділянці біля раніше знайдених глиняних кар'єрів археологи виявили сліди наземної споруди стовпової конструкції. Один із її кутів утворювали п'ять стовпів, розташованих по прямій. Дослідники припускають, що це могла бути житлова будівля. Подібні споруди відомі в сучасній Польщі, але для території України вони є рідкісними.
У південній частині поселення дослідили господарські ями з фрагментами кераміки. Культурний шар тут майже не зберігся, тому серед знахідок переважають уламки посуду, крем'яні та кам'яні знаряддя.
Попри великі запаси глини, посуд мешканці використовували дуже ощадливо. Археологи знаходили відремонтовані ємності.
"Маємо кілька прикладів, коли пошкоджений посуд ремонтували, а його тріщини стягували за допомогою додаткових отворів із протилежних сторін. Очевидно, це начиння було настільки "рідним", що господиня використовувала його максимально", розповідає Гавінський.
За попередніми висновками, південна частина поселення біля річки могла мати господарсько-виробниче призначення, тоді як центральна була переважно житловою.
Фото надав Андрій Гавінський
Кремінь показав далекі зв'язки
Серед найцікавіших знахідок – фрагмент крем'яної пластини з "шоколадного кременю". Його родовища розташовані в басейні верхньої Вісли на території сучасної Польщі. Це свідчить про зв'язки мешканців Ставчан із віддаленими спільнотами.
Ще одна важлива знахідка – жовно волинського кременю. Його найближчі природні поклади розташовані приблизно за 50–70 км на схід, у районі Гнилої Липи, де тоді поширювалася трипільська культура. Кремінь могли приносити на поселення як у готовому вигляді, так і шматками для подальшої обробки.
"Ці представники маліцької культури, які були на пограниччі з трипільським світом, далеко не були ізольованими від свого материнського центру. Навпаки – як посередник між сходом і заходом, вони володіли передовими інноваціями того часу", зазначає Гавінський.
Таким чином, знахідки вказують на контакти Ставчан як із західними територіями басейну Вісли, так і зі східними сусідами, пов'язаними з трипільським світом.
Фото надав Андрій Гавінський
Окрім матеріалів маліцької культури, археологи виявили сліди межановіцької культури доби бронзи (2300–1600 років до н. е.), зокрема крем'яний серп, лезо кам'яної сокири та характерну кераміку.
Також у Ставчанах знайшли могильник ранньозалізного часу із залишками чотирьох кремаційних поховань та окремі цілі керамічні посудини.
Нагадаємо, що під час археологічних досліджень біля Прилуцької гімназії №2 на Чернігівщині виявили десятки знахідок, що охоплюють різні історичні періоди. Серед них — срібні монети XVII та XIX століть, козацькі й військові поховання, залишки майстерні чоботаря та кам'яні знаряддя праці віком близько 10–11 тисяч років.
Також у Прилуках на Чернігівщині триває оцифрування полкової кам'яниці XVIII століття — єдиної споруди такого типу, що збереглася в автентичному вигляді. У межах проєкту створять її високоточну 3D-модель, віртуальний тур із двомовним аудіогідом та цифрові копії козацьких артефактів.
↓Читайте також





На околицях Переяслава бійці тероборони знайшли кістку мамонта віком близько 25 тисяч років







На Барвінковій горі встановили шість збільшених копій артефактів Більського городища







Інклюзивна археологія: в Одеському музеї зробили глиняні копії експонатів для людей із вадами зору



The post Поселення віком 7 тисяч років: археологи знайшли на Львівщині сліди давнього житла appeared first on Рубрика.

1905 рік
Єлизавета Цареградська: Пане Анатолію, ми говоримо з вами сьогодні про 1900-ті роки, а конкретно навіть я би пропонувала починати з 1905-го, як року, коли протести на території України ширяться і набувають ледь не найбільшого свого розмаху, або ж принаймні одного з них. Як і зазвичай, у цих розмовах маємо питання, в першу чергу, про контекст.
Що відбувається на нашій території в цей період, в цей момент? Яким є становище громадян і, зокрема, євреїв? 
Анатолій Подольський: Дякую, пані Лізо. Питання складне, тому що ми не мали власної державності. І коли ми говоримо про кінець XIX, перші роки ХХ століття, то сучасні історичні українські терени були розподілені між двома імперіями, Російською та Австро-Угорською.
Центральна Велика Україна, Південно-Східна, були під царатом. І землі Закарпаття, Буковини, Східної Галичини були Австро-Угорськими. І польський культурний контекст там був.
Волинь була під Російською імперією в цей період. І ми кажемо про життя українсько-єврейської взаємності, про життя єврейської спільноти. Воно було різним.
«Царат часів Романових був антисемітським по своїй суті»
Але очевидно, коли ви кажете про початок, коли ми зосереджуємося на долі євреїв під Російською імперією, то це період останнього з Романових, Миколи ІІ. 
Це навіть не приховувалося носіямі цієї юдафобської чи антисемітської політики. Царат, цей уряд Російської царської імперії, він був антисемітським по своїй суті.
Тобто антисемітська складова була державною політикою Російської імперії. Чого не було б на Австро-Угорських теренах, як такий наш український вчений Бочковський. Він колись написав, що «Австро-Угорська імперія була етнографічним музеєм».
«За більшовиків і комуністів вже була фактично примусова асиміляція…»
Там треба було… Твою ідентичність національну, культурну не переслідували, і не заперечували, як на теренах Російської імперії. Умовно кажучи, євреї Львова відчували себе євреями Львова. Євреї Києва також.
Але це потім за більшовиків і комуністів вже була асиміляція примусова фактично. Але тут єврейська громада, скажімо, Східної Галичини мала більше безпеки в своїй культурній, релігійній життєдіяльності. Тут безпеки було мало.
І важливо сказати також про контекст. 1897 рік — відомий перепис Російської імперії, який називав величезну кількість євреїв на теренах Російської імперії, не тільки на українських теренах, а й білоруських, литовських. 
Там була така відома цифра — 5 мільйонів 200 тисяч осіб єврейського віросповідання. Цей перепис, він відомий, в архівах доступний. Але важливо, що тоді взагалі кажуть, що на початок ХХ століття євреїв у світі було близько 10 мільйонів. Також близько трьох мільйонів були на теренах сучасної України.
Тобто і на теренах під Австро-Угорської імперієї, і тих, що під Російською імперією. Тобто 30% світового єврейства жили від Львова до Луганська, від Чернігова до Сімферополя на сучасних землях української держави. І, звісно, це був контекст під одну імперію, під іншу.
Це був контекст мультикультурний. Але так, як професор Мартін Фейлер завжди писав про це, генеральна лінія взаємин між українцями і євреями, взаємовплив культур української на єврейську дійсно відбувався. І ще така дивна, до загального контексту, історія.
Безумовно, євреї України під Австро-Угорською імперією продукували такі постаті, як Бруно Шульц, як Шмуель Агнон, як Йозеф Рот. Але під Російську імперію ми маємо Шолома Алейхема, Менделе Мойхер-Сфоріма. Але це інша культура.
Так, правда інша. Бруно Шульц, Шмуель Агнон, Йозеф Рот — це була така глибока інтелектуальна література. Література Менделе Мойхер-Сфоріма, тобто Абрамовича з Одеси, чи Шолом Алейхема, тобто Рабиновича з Переяслава — це були класики літератури мовної. Вона була народною літературою. 
«Українські землі народжували єврейський талант, єврейську літературу, філософію, політичну діяльність»
Хаїм Бялик для сучасної ізраїльської літератури став як Шевченко для української. Він народився на Волині в кінці 70-х років XIX століття і писав писав їдишем спочатку, а потім івритом. До чого я це кажу, — українські землі народжували єврейський талант, єврейську літературу, філософію, політичну діяльність.
Не можна уявити собі сіонізм, єврейський національний рух без Жаботинського чи Ахад га-Ама. На українських етнічних історичних землях ці люди народжувалися і формувалися під впливом української культури. Це був взаємовплив культур, це важливо.
Але ми зараз, під час російської агресії проти нас, знаємо, як ті, хто приймає рішення, якщо вони злочинці і вбивці, як все життя культурне, літературне, побутове, щоденне залежить від тих, хто при владі. 
Єлизавета Цареградська: І тут я хочу зупинитися на цих відмінностях. Коли ми говоримо про імперії і про різний вплив, очевидно, що різні центри управління, різний підхід в керуванні державою, зокрема, в роботі тих чи інших правоохоронних органів.
Щодо становища євреїв на території України і відмінності цього становища, залежно від того, під якою імперією була територія, в чому вона полягала? Чи можна сказати, що Російська імперія була зацікавлена на державному рівні в тому, щоб права євреїв, наприклад, порушувалися. Чи не підміняємо ми зараз поняття, що такі погроми — це відповідальність держави в такому випадку? Чи ми не маніпулюємо? 
Анатолій Подольський: Абсолютно, бачите, я навіть без вашого питання збирався про це казати. Різниця була, про цю різницю багато авторів писали.
Різниця була в тому, що, якщо ми кажемо про українські землі, про українських євреїв, для нас важливо робити наголос, як Мартин Фейлер і Вольф Москович 35 років тому, після розвалу радянської диктатури імперської, сказали, що це важливо, тому що, незважаючи на відсутність державності, чи ці землі були під Австро-Угорщиною, чи під Російською імперією, контекст культурний був між українцями і євреями, — тому ми маємо легітимне історичне, моральне, культурне, наукове право казати про українських євреїв. І тому я це словосполучення, цей термін, вживаю весь час у своїх текстах.
Єлизавета Цареградська: Хоча деякі історики з вами посперечаються. 
Анатолій Подольський: Так, так, так, хай сперечаються, це їхнє право, ми ж живемо ж не в Північній Кореї, не дай Бог, не в Росіїі. Але моя теза дуже проста, це українські євреї.
І тоді ми кажемо про відмінність, очевидну відмінність. В кінці XVIII століття три поділи Польщі відомих було. Коли Польща перестала існувати як держава, польські землі були поділені між Австрією, Пруссією та Росією.
Клеймо «іновірців»
Тоді ж, ви знаєте, тоді багато євреїв потрапили під контроль, стали підданими Російської імперії. І тоді, це була Катерина ІІ, 1791 рік, з’являється так звана «смуга осілості». Людям дозволили десь жити, десь не дозволено було.
І тому так воно і визначилося, що життя українських євреїв під Росією у XIX столітті і на початку XX століття було таким містечковим життям. Життя не в великих містах, — у Києві було заборонено також жити. А життя, цей феномен єврейської культури пізньої Російської імперії і 20-х-30-х років більшовицької Росії, це феномен життя в Штетлі.
Штетл, мовою їдиш, і він був оспіваний, і критикований самими євреями. Але йшлося про те, що з точки зору, коли ми використовуємо сучасну термінологію міжнародного права, це абсолютно було порушення прав і свобод людей, вони не могли обирати місце, де жити. 
І крім того, таке клеймо Катерина ІІ і все це Романови, російські імператори продовжували, клеймо «іновірців», «інородців».
І це впливало на те, що не могло бути нормальної освіти єврейської. І бізнес теж важко розвивався. Але воно розвивалося.
І в той же час, як пишуть про життя євреїв у Східній Галичині, чи під Австро-Угорщиною, то пишуть про те підданство. Ти приймав підданство, але нікому в голову не приходило переслідувати тебе за те, що ти йдеш не в костел, а в синагогу, за те, що своїх дітей навчаєш юдаїзму і літературі. Тобто, життя національно-культурне було більш вільним.
І це потім, до речі, під час Другої світової війни і Голокосту побачили, коли євреї, які мали інший досвід, життя не під Росією,  не під Совєтщиною, а ось, вони мали інший просто підхід, вони мали інший погляд.
Крім того, як пишуть всі дослідники, Генрі Абрамсон, який, як на мене, один із найвищих виважених дослідників цієї історії погромів, важкої історії. Але його дослідження, знаєте, перекладне українською «Молитва за владу», «Pray for governments». Він аналізує погроми часів Другої світової війни і періоду українських змагань національно-культурних.
Але ми кажемо про початок. І оце обмеження, як пишуть той же Абрамсон і інші, що слово «погром» вийшло без перекладу. Це російське слово, без перекладу.
Тобто антиєврейське насилля, яке підтримується державою і яке ініціюється носіями державної влади, а до нього долучаються охочі. І це трагедія стала після введення смуги осілості, після того, що польські євреї стали російськими євреями. Тобто фактично ці землі Волині й інші землі.
І що ми маємо? Ми маємо такий важкий період 1871-1882 років, коли Олександрі ІІ були погроми. Погроми були в центральній Україні, в Єлисаветграді, в Єкатеринославі, в Дніпрі, в Кропивницькому. 
Чим хвиля в 1905 році зумовлена? Чому саме тоді почалася? 1905 рік — це пік, на мій погляд.
Тобто передісторія, контекст такий, що поведінка Катерини ІІ і оці обмеження в неї привели до 1905 року. Тобто фактично, уявіть собі, за 100 років чи більше сформувалися скільки поколінь, які ставилися до єврейської спільноти зневажливо. І бачили, що таке зневажливе ставлення підтримувала влада імперська.
1905 рік — це жах. Цей жах почався із того, що Микола ІІ виявився антисемітом ще сильнішим за Олександра ІІ чи Олександра ІІІ. І, до речі, завжди ця антисемітська політика була поряд із українофобською політикою.
Це такий історичний контекст. Валуєвський циркуляр, Емський указ, заборона української мови, погроми єврейські — вони поряд.
Хронологічно, це кінець XIX-початок XX століття. Потім цей жахливий текст «Протоколи старійшин Сіону», якийсь Крушеван, чи як його звали. Що це за текст? Текст “протоколів сіонських мудреців”, який з’явився в Кишиневі напередодні Кишинівського погрому.
1902 рік. Фактично, той текст і допоміг жахам 1905 року. 
***
Дослідників було цих «протоколів» багато. Один із відомих дослідників, наш український філософ, філолог, Вадим Скуратівський випустив книжку, це було багато років тому, де він просто з точки зору семантики досліджував ці тексти і показував їхню абсолютну брехливість.
Але тоді ж він писав, що це було знайдено в архівах давно, що Микола ІІ, — йому тоді дали цей документ. Ідея була, що ці «протоколи» будуть програмним документом для антисемітських організацій, які Микола ІІ ініціював. 
І ця ідея була в тому, що це чорна сотня антиукраїнських антисемітських організацій, які отримували гроші з державної казни. І цей документ мав допомогти переконувати пересічних мешканців у тому, що «жиди» небезпечні» тощо. 
Важливо було знищити євреїв. Треба була методологічна база на основі цього. 
Тобто антисемітизм в Австро-Угорщині був. Але він точно не був такою системною державною політикою, як у Російській імперії. Створюються спеціальні інституції, які утримуються за державні кошти, які розповсюджують ці “протоколи” для того, щоб формувати ненависть до своїх сусідів-євреїв. Це саме 1903-1905 роки. Так.
«Адреса горя вже багато століть одна — Москва»
І в 1903-1905 роках воно спрацювало. У 1903-му страшний погром в Кишиневі. 49 людей вбито.
Це відомі дані. Це було жахливо, насправді. Понад 600 людей були поранені, домівки зруйновані. Ми маємо з вами знати, що таке Кишинів, це, може, одна четверта Києва.
Поліція показувала погромникам, куди йти. Усе це було в Кишиневі у 1903 році. Усе це повторилося у  Києві і в Одесі.
Накази були з Петербурга, з Москви. Як завжди кажу зараз всім моїм колегам, вчителям, студентам. Адреса горя вже багато століть одна — Москва. Адреса горя для нас, для громадян України різного походження. Адреса одна.
І виходить так. Ті погроми контексту Російської революції 1903-1905 року.
У совєтських підручниках, за якими мені прийшлося вчитися, її називали буржуазною. Насправді вона різна. І в контексті такому вийшов маніфест.
Вперше, значить, імперія дарувала певні свободи. А як пишуть тексти, Союз Російського народу, крім «протоколів старійшин Сіону», підняв шум у Києві і в Одесі. Ці міста були з єврейськими обличчями, не зважаючи на смугу осілості. 
Вони сказали, що «жиди» надругалися над портретом царя-батюшки». Ось ці свободи, які маніфест 17 жовтня у Російській імперії, тому що після невдалої російсько-японської війни ця революція Миколу ІІ налякала.
Боже, як все можна сьогодні порівнювати… Це жах. «Картонковий майдан» налякав, — треба поступитися. Я перепрошую.
Ми ніколи не повернемось у диктатуру. Ніколи. Але нам це вартує сьогодні.
Тому що той же історичний досвід нам допомагає. І тому Союз Михаїла Архангела і Союз Російського народу під охороною поліції у Києві і в Одесі три з половиною дні. Результат жахливий. Взагалі, ці цифри… 47 людей. Майже така кількість вбитих у Києві євреїв, така ж кількість вбитих в Кишиневі.
Декілька тисяч людей залишились без помешкання. Весь бізнес. Ці магазини на Подолі були зруйновані.
А в 1933 році в Берліні всі магазини зруйновані через 20-30 років. І Поділ майже був спалений.
Держава відповідає тим думкам, які є в суспільстві. Але, насправді, такий процес ніколи би не почався. Ви бачите, я нікуди не можу дітися, тому що все свідоме життя вивчаю період Другої світової, коли той жахливий погром в на теренах Польщі. Там жоден німецький офіцер не брав участь. Там вбили євреїв самі поляки. Але правда в тому, що без окупації Польщі і початку Другої світової і отримання сигналу і розуміння того, що це буде непокарано, ніколи б такого погрому не було.
Тільки нацистська ідеологія, антисемітська расова, яка була поширена, і було пояснення, що вбивство і переслідування євреїв не буде покараним, відчуття цього стимулювало діяльність різних маргінальних і немаргінальних груп. 
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!
Публікація підготовлена в рамках партнерського проєкту з ЮНЕСКО за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію ЮНЕСКО і Європейського Союзу.  
 
Запис Українські землі народжували єврейські таланти, літературу, філософію, політичну діяльність, — історик спершу з'явиться на Громадське радіо.

Експерти дізналися, які річки України стрімко міліють і де показники критичні впродовж липня.
Водність більшості річок України була меншою та значно меншою за норму. Місцями витрати води - критичні для функціонування екосистем. Про це повідомляє прес-служба Українського гідрометеорологічного центру у Facebook.
Маловоддя за основним критерієм оцінки (11-20%) у липні спостерігалося та утримувалося:
на Прип'яті - у створах гідрологічних постів Річиця та Люб'язь;
на її притоках - річках Стохід (пост Любешів), Горинь (пост Оженин), Случ (пости Звягель, Сарни), Уборть (пости Рудня-Іванівська, Перга);
на Західному Бузі (пост Литовеж);
на його притоці - річці Синюха (пост Синюхин Брід);
на річках суббасейну Середнього Дніпра - Тетерів (пост Житомир), Трубіж (пост Переяслав), Сула (пост Ромни);
на Південному Бузі (пости Пирогівці, Тростянчик);
на річках Карпатського регіону - Уж (пост Ужгород) і Дністер (у створах постів Самбір, Галич і Заліщики).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європу охопить аномальна спека
За даними експертів УкрГМЦ, середньомісячна температура повітря в Україні в липні 2026 року була нижчою за норму на 0,2-1,9°C.
"Лише локально, переважно в гірських районах Карпат і на крайньому заході країни, кількість опадів досягала 90-110% норми", - уточнили в УкрГМЦ.
Найбільш вираженим дефіцит опадів впродовж липня був у суббасейнах Прип'яті та Десни - місцями 28-35% норми.
Близька до критеріїв маловоддя (21-30%) водність спостерігалася впродовж другого місяця літа:
на притоках Прип'яті - річках Стир, Горинь;
на річках суббасейну Середнього Дніпра - Тетерів, Ірша, Рось, Удай;
на Південному Бузі (пости Підгір'я, Олександрівка);
на річці Сірет Карпатського регіону (пост Сторожинець);
за загальним припливом до Дністровського водосховища.
На Дунаї через посуху з-під води з'явилися десятки німецьких кораблів часів Другої світової війни. Зокрема у Сербії зʼявилися десятки німецьких лінкорів часів Другої світової війни, деякі з них досі навантажені зброєю.

6 серпня 1657 року (27 липня за старим стилем) гетьман Війська Запорозького помер після інсульту. Йому було 61. Поховали його через місяць у родинній Іллінській церкві в Суботові поруч із старшим сином Тимішем. З того часу минуло майже чотири століття, а ім’я Хмельницького досі стоїть у центрі української історичної пам’яті – як полководця, дипломата і творця першої модерної української держави на карті Європи.Від шляхетського сина до реєстрового козакафото: Вікіпедія ШІБогдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 року (6 січня 1596 за новим стилем) у Суботові, тодішньому Київському воєводстві Речі Посполитої. Батько Михайло походив із дрібної руської шляхти герба Абданк, служив у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а згодом був чигиринським підстаростою. Мати Агафія Ружинська походила з козацького або шляхетського роду Ружинських. Ця суміш шляхетської освіти й степової волі сформувала характер майбутнього гетьмана.Освіту він здобув у Львівській (або Ярославській) єзуїтській колегії – вивчив латину, польську, риторику, історію. У 1620 році разом із батьком пішов у молдавський похід. Під Цецорою Михайло загинув, а Богдан потрапив у турецький полон, де провів близько двох років навчився мови південних сусідів. Повернувшись, став реєстровим козаком, брав участь у походах, служив у Чигиринському полку, їздив у делегаціях до короля. До середини 1640-х він був типовим представником козацької старшини середньої ланки: мав хутір, родину, повагу серед своїх і певний досвід спілкування з королівським двором.Особиста образа, що стала іскрою великого вогнюСаме особистий конфлікт із польськими панами став тим детонатором, який багато істориків називають безпосереднім приводом до повстання 1648 року. Після смерті могутнього магната Станіслава Конецпольського його син Олександр вирішив "навести лад" у володіннях. Чигиринський підстароста Данило Чаплинський, виконуючи волю магната, почав тиск на Хмельницького.У 1646–1647 роках Чаплинський кілька разів наїжджав на Суботів: грабував майно, спалював хліб, відбирав документи на землю. Під час одного з нападів слуги підстарости жорстоко побили сина Хмельницького (ймовірно, Тимоша або Юрія) на чигиринському ринку. Дитина від побоїв ледь вижила. Одночасно Чаплинський викрав жінку, з якою овдовілий Богдан жив і збирався одружитися – Гелену (Мотону), "степову Олену". Її силоміць оголосили дружиною Чаплинського і навернули в католицизм.До речі, Богдан Хмельницький був одружений тричі у різні роки свого життя: з Ганною Сомківною (приблизно у 1625–1627 роках), з Мотроною (Оленою) Чаплинською (у 1648 році) та з Ганною Золотаренківною (влітку 1651 року).Хмельницький шукав справедливості. Він звертався до судів, до сейму, особисто до короля Владислава IV, який навіть підтвердив його права на Суботів. Але королівська влада в Речі Посполитій уже не могла стримати свавілля магнатів. Польські юристи прямо казали: без згоди Конецпольського справу не виграти. Коли Чаплинський арештував самого Богдана, той лише завдяки заступництву козацьких друзів і, за переказами, самої Гелени вийшов на волю. У грудні 1647 року Хмельницький із невеликим загоном і сином Тимішем втік на Запорожжя.Там, на Січі, особиста образа злилася з накопиченим гнівом реєстрового козацтва, селян і міщан проти польських порядків, унії, панщини й свавілля шляхти. У січні 1648 року козаки обрали його гетьманом. Так розпочалося велике повстання.Від повстання до держави: народження ГетьманщиниЗ'єднання козаків Хмельницького з кримцями Тугай-бея, фото: ВікіпедіяХмельницький виявився не просто бунтівником, а стратегом. Він швидко уклав союз із кримським ханом Іслямом III Ґераєм. У травні 1648 року козацько-татарське військо розгромило поляків під Жовтими Водами і Корсунем, взявши в полон обох коронних гетьманів. Далі – Пилявці, облога Львова, символічний в’їзд до Києва – столиці давньої Русі. За рік часу повстання, яке поляки думали швидко загасити, переросло в національно-визвольну війну.Але головне – не самі перемоги. Хмельницький почав будувати державу і так з’явилася Гетьманщина: власна адміністрація, полково-сотенний устрій, суд, фінанси, дипломатія. Козацька держава на території сучасної України, яка вперше після Київської Русі та Руського королівства заявила про себе як окрему політичну одиницю на карті Європи. Зборівський договір 1649 року формально визнав козацьку автономію. Навіть поразка під Берестечком 1651 року і Білоцерківський договір не змогли знищити створену структуру. Гетьманщина стала фактом, який проіснував понад століття. Для української державної традиції це мало колосальне значення. Козаки не просто повстали – вони виокремили територію, населення й інституції з тіла Речі Посполитої. Це був перший успішний досвід ранньомодерної української державності.Дипломатія в лещатах: від Стамбулу до Москвифото: фрагмент картини Ян Матейко "Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом", 1885 рікХмельницький чудово розумів: одна Україна не витримає проти Польщі. Спочатку він робив ставку на Крим і Османську імперію. Татари давали кінноту, але були ненадійними союзниками – грабували, брали ясир, а під Берестечком хан просто зрадив гетьмана. Османський протекторат виглядав привабливо, але він ніс ризик ісламізації, що геть суперечило православним традиціям, а також втрати суверенітету.Після 1651 року гетьман активніше шукав іншого союзника. Православна Московія здавалася логічним вибором. У січні 1654 року на Переяславській раді козаки після довгих перемовин присягнули цареві Олексію Михайловичу. Березневі статті гарантували широку автономію: власного гетьмана, суд, військо, право зовнішніх зносин (з обмеженнями).Цей крок виявився доленосним і трагічним одночасно. Москва швидко почала трактувати Переяслав як "возз’єднання" і поступово обмежувала права Гетьманщини. Уже через кілька років цар уклав сепаратний мир із Польщею, нехтуючи інтересами козаків. Почалося те, що пізніше назвуть Руїною. Історичні посягання Москви (потім Росії) на українські землі, які виросли з Переяслава, тягнуться крізь століття і сьогодні відгукуються у повномасштабній війні.Хай там як, Хмельницький намагався виправити ситуацію. Адже укладав союзи зі Швецією, Трансильванією, відновлював контакти з Кримом. Але часу вже не вистачало. Він помер у момент, коли Гетьманщина стояла на роздоріжжі між незалежністю, поглинанням і все більшими внутрішніми чварами, коли виник славнозвісний жарт, який пояснювала трагедію довгого націотворення: "Де два українці, там три гетьмани".Спадщина, яку неможливо скасуватиТ. Шевченко. Смерть Богдана Хмельницького, фото: ВікіпедіяПопри прорахунок із Москвою, Богдан Хмельницький залишається видатною фігурою і як воєначальник, і як державотворець. Він зумів у надзвичайно складних міжнародних умовах (між Польщею, Кримом, Османською імперією, Московією і Швецією) не просто підняти повстання, а створити повноцінну національну державу. Гетьманщина проіснувала понад століття і стала фундаментом українського політичного мислення.Українці пам’ятають його не лише через перемоги під Жовтими Водами чи Корсунем. Пам’ятають через те, що козаки в середині XVII століття довели: вони здатні відділитися від Речі Посполитої, від польско-литовських впливів в яких загрузли на століття, і побудувати власну політичну спільноту. Ця традиція – від Хмельницького через Мазепу до ХХ століття – залишається живою.Показово, що навіть через 369 років постать Богдана Хмельницького продовжує викликати запеклі дискусії. Для одних він – геніальний полководець і державотворець, який повернув українцям власну державність. Для інших – політик, чий союз із Московським царством став одним із найтрагічніших рішень в українській історії. Та попри всі суперечності, важко заперечити головне: без Хмельницького сучасна Україна була б іншою. Саме він виборов для українського народу шанс на власну державу. І хоча Гетьманщина згодом втратила незалежність, сама ідея української державності не зникла. Вона відродилася під час Української революції 1917–1921 років, була реалізована із проголошенням незалежності у 1991 році, а сьогодні українці зі зброєю в руках знову захищають свою державу від російської агресії – продовжуючи боротьбу, що триває вже не одне століття.Читайте також: Гетьман, який не скорився Московії: 316 років тому помер Іван Мазепа, котрий міг змінити історію Європи

Оренда авто на тиждень у Києві дозволяє вільно планувати поїздки, не залежати від громадського транспорту та поєднати прогулянки столицею з виїздами за місто. За сім днів можна побачити історичний центр, набережні Дніпра, зелені райони та кілька цікавих місць на Київщині.
Маршрути Києвом
Почати знайомство із містом варто з історичного центру. Автомобіль зручно залишити на дозволеній парковці, а далі пройти пішки до Золотих воріт, Софійської та Михайлівської площ, Володимирської гірки та пішохідного мосту. Після прогулянки можна спуститися до Поштової площі та набережної Дніпра.
Ще один зручний маршрут поєднує Поділ і Оболонь. На Подолі можна пройтися Андріївським узвозом, Контрактовою площею та старими вулицями, а потім на автомобілі вирушити до Оболонської набережної та парку «Наталка».
Окремий день варто виділити на Печерськ, ботанічний сад імені М. М. Гришка та Видубичі. Через рельєф та відстані між локаціями автомобіль тут особливо корисний. Для відпочинку на природі підійде маршрут через Голосіївський парк, ВДНГ та музей під відкритим небом у Пирогові.
Куди поїхати за межі Києва
Для короткої поїздки можна вибрати Вишгород, Київське водосховище та Межигір’я. Цей маршрут поєднує прогулянку біля води, великий парк та гарні краєвиди.



На цілий день підійде поїздка до Білої Церкви. Головна точка маршруту — дендропарк «Олександрія» із ставками, галявинами, старими деревами та архітектурними композиціями.
Любителям історії варто вирушити до Переяслава, де знаходяться музеї та пам’ятники традиційної української архітектури. Ще один цікавий варіант – Трипілля та Вітачов. Тут можна відвідати археологічний музей та побачити панорамні краєвиди на Дніпро.
Як розподілити поїздки
Зразковий план на тиждень:
1 день – історичний центр;
2 день – Поділ та Оболонь;
3 день – Печерськ та ботанічний сад;
4 день – Голосієво, ВДНГ та Пирогово;
5 день – Вишгород та Межигір’я;
6 день – Біла Церква;
7 день – Переяслав, Трипілля або вільний маршрут.
Порядок поїздок можна змінювати з урахуванням погоди, пробок та графіка визначних пам’яток.
Що врахувати при оренді автомобіля
Для пересування Києвом зручний компактний автомобіль, який простіше припаркувати. Для сім’ї, великого багажу та поїздок по області краще вибрати седан, універсал чи кросовер.
Перед бронюванням уточніть ліміт пробігу, територію використання машини, умови страхування, порядок повернення та можливість продовження оренди. Також заздалегідь перевіряйте стан доріг, прогноз погоди та правила паркування.
Оренда авто на тиждень у Києві допомагає скласти насичений маршрут без поспіху та побачити не лише центр столиці, а й цікаві місця Київської області.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
The post Оренда авто на тиждень у Києві: популярні маршрути по місту та області appeared first on Прямий.