Тренд пошуку "Сбу Гур"

Росія переважає Україну за кількістю людей, танків, артилерії та ракет. Проте в галузі безпілотників співвідношення сил інакше. Обидві країни розбудовують її просто під час повномасштабної війни, швидко адаптуючи технології й тактику. Для України дрони стали ключовим інструментом компенсації переваги ворога.
Особлива роль належить морським дронам. Концепція з’явилася ще за Першої світової війни в Німеччині, але та спроба провалилася. Україна стала першою державою, яка успішно застосувала їх у бою.
Завдяки безпілотникам Magura (підрозділ Group 13 ГУР МО) і Sea Baby (СБУ) Україна суттєво обмежила спроможності російського Чорноморського флоту й знищила низку ворожих кораблів — без залучення власного флоту. Відтоді номенклатура морських дронів значно розширилася, а сама галузь докорінно змінилася.
DOU з’ясував, як працює ринок морських дронів, з чим тут борються та чи здатні безпілотники замінити традиційні кораблі. Також ми поспілкувалися з компаніями-членами Асоціації морських дронів і дізналися, чим живе закрите комʼюніті.
Дрон 3-ПАК / Фото компанії Noah X
Роль морських дронів у війні в 2026 році
Часто в медіа можна побачити тезу, що «країна без флоту знищила чорноморський флот», однак це неправда. Україна має флот, хоча він на початку російського вторгнення значно поступався у можливостях ворожому.
Cтарший інструктор «Повернись живим» Костянтин Миргородський наголошує, що несправедливо також вважати, що морські дрони в Україні з’явилися лише після 24 лютого 2022 року.
«Концепція малих і безпілотних платформ з’явилася в Україні ще до повномасштабної війни. Після 2014 року обговорювалась ідея переходу від великих кораблів до великої кількості малих, швидких і багатоцільових платформ.
Проте тоді технологічно не вистачало можливостей для стабільного дистанційного управління такими системами на великих відстанях. Розвиток супутникового зв’язку значно змінив цю ситуацію. У результаті те, що раніше було концепцією, стало реальною бойовою спроможністю», — каже Миргородський.
29 жовтня 2022 року морський дрон зайшов у Севастопольську бухту. Це був одноразовий борт-камікадзе, який мав одну ціль — знищувати ворожі кораблі. Відтоді спектр завдань став ширшим, і концепція змінилася. Тож яке зараз місце посідають морські дрони у російсько-українській війні?
Дістати військові кораблі морським дроном стало складніше, бо ворог ховає їх у російських портах на Чорному морі. Водночас під час операції «МоЛоЧКа» цього літа, коли Сили безпілотних систем почали завдавати систематичних ударів по російських суднах в Азовському і Чорному морях, в хід пішли повітряні безпілотники. Станом на 22 серпня 2026 року дрони підрозділів СБС уразили 246 російських суден. Чи використовували морські дрони як носіїв платформ, — невідомо.
Одне з останніх великих уражень російських кораблів за допомогою морського дрона відбулося торік у грудні. Тоді у Севастопольській бухті таким безпілотником вдалося уразити підводний човен класу 636 «Варшавянка», який використовували для пуску крилатих ракет «Калібр».
В Асоціації морських дронів кажуть, що робота в акваторії триває постійно і полягає не лише в ураженнях. За допомогою безпілотних катерів ведуть патрулювання, спостереження і бойову роботу. І не завжди про цю роботу говорять публічно..
Нині на ринку є близько 25 компаній, що входять до Асоціації морських дронів. Вони виготовляють безпілотники різних типів: морські, річкові, підводні, а також супутні компоненти.
«На ринку представлені різні розробки, але ми не можемо сказати, що він переповнений або перенасичений», — коментують в Асоціації.
Зміна ролі морського дрона у війні змушує розробників змінювати підходи і втілювати нові рішення. І найперша зміна, що відбулася у сфері виробництва морських дронів: одноразові борти поступово відходять у минуле.
Дрон MAGURA / Фото UFORCE
Від дронів-камікадзе до багатофункціональних платформ
Розробники морських дронів констатують, що галузь поступово зміщується в бік багатофункціональних і модульних платформ. Якщо раніше йшлося про борт виключно як камікадзе, то тепер він може виступати носієм іншого озброєння, ретранслятором, платформою для систем радіоелектронної боротьби чи протиповітряної оборони.
У компанії UFORCE, яка є розробником одного з найпопулярніших морських дронів Magura, на власному прикладі пояснюють, як зараз змінюється концепція безпілотника.
«Magura V7 є прикладом цього переходу: та сама платформа може бути ударною, нести засоби ППО, працювати як „матка“, що запускає повітряні дрони для удару вглиб берега, виконувати логістику чи мінну війну. Ми свідомо будуємо платформу як конструктор, а не як виріб», — каже представник компанії.
Результат красномовний: у травні 2025 року дрони Magura V7 збили два російські винищувачі Су-30 над Чорним морем. Безпілотники запустили ракети AIM-9 й успішно уразили літаки.
У найближчому майбутньому морські безпілотники мають стати платформами, які можна швидко адаптувати під конкретне завдання. Так зокрема вважає Андрій, СЕО компанії Noah X, яка є розробником морських дронів «Гарпун», «Баклан», «Карась», «Варвар» і «3-ПАК». Усі ці системи є багатофункціональними.
Дрон «Гарпун» компанії Noah X
Прикладом багатофункціональності морського дрона є й система Barracuda, розроблена Військово-морськими силами ЗСУ. Безпілотник може запускати некеровані ракети, а ще обладнаний як платформа для запуску FPV-дронів
Такий підхід дозволяє робити морські дрони більш економічними, адже борти перестають бути одноразовими — після відпрацювання по цілі ракетами й ударними дронами, морський безпілотник повертається і може бути використаний знов. Поновлювати запас ракет та FPV дешевше.
Адаптація бортів та можливості виконувати різні типи завдань одним і тим же бортом зараз є пріоритетним напрямом. В Асоціації морських дронів розповідають, що тепер це базова вимога до виробників, хоча раніше було лише конкурентною перевагою.
«Тепер це характеристика, яка по дефолту має бути закладена в кожен проєкт. І навіть якщо за умовами контракту виробник, скажімо, постачає МБпС-носій FPV-дронів, у військових має бути можливість, умовно кажучи, зняти бокси із FPV і встановити перехоплювачі, або інші модулі корисного навантаження», — кажуть в Асоціації.
Старший інструктор-водолаз фонду «Повернись живим» Костянтин Миргородський перелічує ключові напрямки застосування морських дронів:
ударні місії;розвідка і спостереження;мінування;протимінна боротьба;ППО та перехоплення повітряних цілей;логістика;евакуація;вогнева підтримка;транспортування інших безпілотних платформ.
Зараз морська система не може виконувати тільки одне завдання з цього переліку, бо це просто невигідно.
Окремої уваги варта взаємодія морських безпілотних систем із іншими платформами у ролі носія. У цьому контексті прикладом є десантування НРК за допомогою морського дрона, яке здійснили бійці 123-ї бригади ТРО у липні цього року.
Інтеграція морських безпілотників із іншими системами може дати перевагу. Наприклад, можна збільшити радіус ураження цілей FPV-дронами чи іншими ударними бортами.
Проте модульність не означає, що один безпілотний катер має бути універсальним рішенням для всіх типів місій. Створити борт, який може виконати будь-яке завдання, не так і просто. Тому виробники здебільшого обирають певний спектр місій, для яких їхня система підійде.
Наприклад, для проєкту «Дельфін», розробника однойменного дрона, пріоритетним напрямком стало створення рубежу протиповітряної оборони в морі саме завдяки інтеграції борта з іншими системами.
«„Дельфін“ спроєктований так, щоб нести на борту як спеціалізовані дрони-перехоплювачі, так і важке вогневе оснащення. Зараз ми створюємо мобільний рубіж ППО прямо в морі, щоб позбавити противника переваги в повітрі над акваторією», — каже «Томас», представник проєкту.
Морський дрон «Дельфін» / Фото надане DOU
Локалізація, спуск дронів і розробка підводних бортів. Виклики галузі
Значну частину потрібних для виробництва деталей, як і з БПЛА, доводиться купувати в інших країнах, насамперед у Китаї.
Проте за останні роки, як відзначають в Асоціації морських дронів, вдається збільшувати частку локалізації компонентів у безпілотниках.
«Гарний приклад — морська стабілізована камера з тепловізійним сенсором. 95% всіх морських безпілотних систем застосовують одну й ту саму камеру виробництва компанії Teledyne FLIR. Її ціна від $22 000 до $35 000, в залежності від модифікації. Альтернатив їй не було, але в нас були запити на камери з дещо іншими технічними характеристиками. У результаті ми вже маємо щонайменше три компанії які роблять „український флір“. Дві з них уже готові продавати своє рішення іншим учасниками ринку. Різниця в ціні — в три рази», — кажуть в Асоціації.
У компанії Noah X звертають увагу на ще один виклик: процес спуску платформ на воду. Зараз дрон на воду спускають люди. Місця спуску морських дронів можуть стати ціллю для ворога.
«Ми працюємо над рішенням, за якого людина не повинна брати участь безпосередньо у спуску апарата: це мають робити роботизовані системи. Для нас це логічне продовження», — каже Андрій, СЕО компанії.
Морський дрон від Noah X / Фото надане DOU
Костянтин Миргородський з «Повернись живим» звертає увагу на ще один виклик — розробку підводного дрона. З переваг: він може довше залишатися непомітним. Але сконструювати його нелегко, адже є труднощі з навігацією й керуванням.
«Вода не пропускає радіохвилі, тож передачу даних доводиться робити пакетами в режимі, коли дрон спливає на поверхню. Для орієнтації під водою використовують складні інерційні системи та доплерівські датчики швидкості, а для пошуку цілей — сонари. Дронам надається можливість автономної роботи через неможливість прямого звʼязку з оператором. Все це набагато складніше, ніж у надводних безпілотних катерах, стійкий звʼязок із якими можна мати за допомогою терміналів Starlink», — пояснює Миргородський.
Інерційні системи, зокрема, використовують підводні дрони «Толока» та «Марічка». Про бойове застосування цих безпілотників інформації вкрай мало. Однак у Defence Express припускають, що саме дроном СБУ атакувала Кримський міст у червні минулого року.
Штучний інтелект у морських дронах
Штучний інтелект допомагає автоматизувати частину функцій оператора та дає змогу бортам виконувати окремі завдання навіть за нестабільного зв’язку. Проте такі зміни у дронах не означають, що вони вже можуть самостійно виконувати завдання.
У компанії STRUG, що виробляє багатофункціональні дрони STRUG 404, STRUG 505, STRUG 615 і STRUG CAT 820, певні, що така еволюція можлива. Проте процеси в цьому керунку відбуваються повільніше, ніж у сфері безпілотних літальних апаратів.
«Казати, що ШІ здатен повністю виконувати місію, ще зарано. Це справа найближчого майбутнього. У безпілотних катерах ця еволюція відстає від повітряних дронів просто через меншу кількість бойових вильотів, на яких обкатуються нові рішення», — зазначає Олександр, співзасновник компанії.
Морський дрон компанії STRUG / Фото надане DOU
Зараз автономність дронів не є недосяжною. Однак, як наголошують розробники, за критичні рішення під час операцій відповідатиме людина.
Ще один напрям розвитку — координація кількох автономних бортів. У цьому впевнені в компанії-виробнику дрона «Олег», яку заснували колишні військовослужбовці. Компанія небагато розповідає про свої кейси, але відомо, що команда працює над проєктом безпілотного комплексу «Олег». Представник компанії каже, що взаємодія бортів є наступним етапом розвитку морських безпілотників.
«Наступний крок, над яким ми вже зараз працюємо, — це групова робота, рій. Це коли кілька бортів ідуть разом, самі обмінюються даними через mesh, розподіляють цілі й перегруповуються, якщо один із бортів збили», — каже представник компанії.
Морський дрон «Олег» / Фото надане DOU
Окремі елементи такої автономності вже використовують у бойових сценаріях. «Томас», представник проєкту «Дельфін», навів приклад застосування ШІ на борту: система забезпечує автоматичне захоплення та розпізнавання цілей, а також розрахунок траєкторії для їхнього ураження.
«У роботі з 412 бригадою Nemesis був створений світовий прецедент. Із нашого БЕК „Дельфін“ запустили дрон-перехоплювач, який успішно збив ударний шахед над морем. Окрім шахеда, за допомогою перехоплювачів з „Дельфіна“ ми вже ліквідували десятки ворожих розвідувальних БПЛА: Zala, Orlan, Supercam. Ми знищуємо їх ще на підльоті, не підпускаючи до нашого узбережжя», — розповів «Томас».
В Асоціації морських дронів уточнили, що епізод, про який розповів «Томас», стався у квітні 2026 року. Морський дрон «Дельфін» є єдиним, який має підтверджене ураження шахеда. Хоча Асоціація прогнозує, що в найближчій перспективі такі відпрацювання будуть звичними.
У компанії UFORCE вважають, що штучний інтелект у перспективі також допоможе протидіяти засобам радіоелектронної боротьби, щоб навіть попри спроби заглушити зв’язок борт виконував свої завдання.
«Справжня цінність ШІ в морі не в тому, щоб прибрати людину, а в тому, щоб стиснути час циклу й вижити в середовищі глушіння», — каже представник компанії.
Інтерес іноземних компаній до морських дронів
За останні кілька років Україна стала важливим гравцем на ринку оборонних технологій. Хоча про продаж зброї зараз майже не йдеться. Українська армія здобуває його у реальній війні, тому тут необхідно діяти швидко. Створити рішення, випробувати, отримати фідбек, внести зміни і знову випробувати. Андрій, СЕО компанії Noah X, вважає, що саме цей досвід є вкрай цінним для багатьох закордонних компаній.
Як приклад Андрій наводить роботу над платформою «Гарпун», яка у першій модифікації мала швидкість 15 кілометрів на годину. Після випробувань і навіть успішного ураження цілей військові сказали, що такої швидкості вже недостатньо. Тому в наступній версії швидкість «Гарпуна» зросла до 35 кілометрів.
«Але річ не лише у швидкості. Від відносно простого управління ми перейшли до значно складнішої архітектури, яка створює основу для подальшого впровадження елементів штучного інтелекту, групової роботи кількох платформ, більш гнучкого використання різних каналів зв’язку та розвитку функцій автономної навігації й донаведення. Тобто змінюється вже не окрема характеристика, а сама логіка платформи та її можливостей», — каже Андрій.
Україна зараз на етапі, коли не копіює наявні закордонні рішення, а створює власні й одразу втілює їх на полі бою. Виробник дрона «Олег» вважає, що саме це найбільше цікавить закордонних виробників.
«Іноземні компанії звикли проєктувати все роками за підручниками й тестувати в ідеальних умовах. А коли приходять до нас, їх цікавить не просто залізо, а перш за все софт, алгоритми, стійкість зв’язку і реальна тактика застосування в реальних умовах», — зазначає представник компанії.
У компанії STRUG зауважують, що обмежений доступ до іноземного ринку може створювати й ризики: українські виробники втрачають частину потенційних можливостей, а іноземні компанії можуть самостійно розвивати або копіювати рішення, які Україна вже випробувала на практиці.
«Проте робота не заблокована повністю — точкові колаборації з іноземними виробниками відбуваються, мережа контактів розширюється, і цей потенціал накопичується на майбутнє», — каже Олександр, співзасновник компанії.
Зокрема, STRUG разом із американською компанією PowerUs провели спільні випробування кінетичного дрона-перехоплювача Guardian із борта платформи українського виробництва.
Перехоплювач Guardian-1 / Фото PowerUs
В Асоціації морських дронів кажуть, що ринок чекає на розвиток експорту, проте аби це відбулося, українські рішення мають пройти певний шлях: впровадження стандартів STANAG, розбудову інфраструктури для обслуговування засобів та навчання людей.
Рій дронів замість флоту
Зважаючи на успіхи безпілотників, постає питання: чи має сенс класичний військовий флот? Чи варто вкладатися в будівництво величезних дорогих кораблів, кожен із яких можуть знищити відносно дешеві дрони?
Тому ми поцікавилися у виробників морських дронів, яким вони бачать майбутнє безпілотних систем у військовому флоті.
У компанії-виробнику дрона «Олег» вважають, що великі кораблі у контексті бойових операцій уже втрачають свій сенс через появу безпілотних катерів. Однак це не означає, що вони зникнуть із флоту, просто матимуть іншу роль.
«Великі кораблі залишаться, але вони відсунуться далі в тил і стануть пунктами управління, плавучими базами й центрами логістики, а також інтегруються з безпілотною складовою. А всю брудну, небезпечну й ризиковану роботу на передньому краю — розвідку, штурмові операції та мінування — остаточно заберуть на себе автономні системи», — вважає представник компанії.
У компанії STRUG звертають особливу увагу на роль кораблів у логістиці: для переміщення людей і техніки, зокрема для десантних операцій, альтернатив немає. Безпілотні катери не можуть перейняти цю роль на себе, принаймні поки що. Тому пілотований флот залишається важливим компонентом, але він змушений враховувати виклики, створені дронами.
«У далекій перспективі можна уявити масові ударні операції й операції контролю, що виконуються безпілотно, а також якісно новий рівень розвідки й ситуаційної обізнаності на морі завдяки датчикам, радарам і засобам виявлення. Але флот у будь-якому разі продовжуватиме існувати, просто буде змушений підлаштовуватись під нові ризики, які створюють безпілотні катери», — каже Олександр, співзасновник компанії.
Mорська платформа STRUG
Андрій, СЕО Noah X, також вважає, що кораблі залишатимуться у флоті, проте його структура буде повністю змінена через морські дрони.
«Один великий корабель — це одна дуже дорога і помітна ціль. А десятки або сотні безпілотних систем можуть бути розосереджені на великій території, виконувати різні завдання та швидко замінюватися. Тому я бачу флот майбутнього як комбінацію традиційних кораблів, підводних сил, авіації та великої кількості автономних безпілотних систем», — каже Андрій.
У компанії UFORCE вважають, що у флоті майбутнього і кораблі, і дрони, матимуть свої ролі. Проте класичне уявлення про флот було зламане, коли Україна бортами вартістю кількасот тисяч виводить з ладу корабель, збудувати який коштує мільярд.
«Майбутнє — це суміш high/low: пілотовані кораблі для присутності, витривалості й управління, безпілотні — для стримування, удару, розвідки й виснаження. Великий корабель стає мобільною базою-вузлом для безпілотних систем, а не самостійним ударним засобом. Модель змінюється не тому, що дрони замінять кораблі, а тому, що організуючим принципом флоту стає швидкість адаптації», — коментує представник компанії.
Дрон MAGURA компанії UFORCE / Фото ГУР МО
Водночас Костянтин Миргородський із «Повернись живим» наголошує, що в майбутньому класичний флот може працювати в поєднанні з безпілотними засобами для операцій, наприклад, в океанах. Станом на зараз морські безпілотники добре працюють у відносно невеликих морських акваторіях. Однак якщо розглядати операції в океанах, то поки що складно забезпечити необхідну автономність бортів. У цьому випадку можуть допомогти класичні кораблі, які можуть бути носіями морських дронів.
Зараз морські безпілотні системи не можуть перейняти всю роботу крейсерів, есмінців чи фрегатів. Проте потрібно не тільки інтегровувати морські дрони у сучасний флот, а й враховувати виклики, які вони створюють. І зменшувати загрози для людей.

Україна
та її партнери мають комплекс заходів, здатних посилити тиск на Росію та
змінити нинішній баланс виснаження ресурсів. Частина цих кроків уже
реалізується, однак їхні масштаби та ефективність значною мірою залежатимуть
від позиції США. Про це заявив
політолог Олег Саакян, коментуючи перспективи найближчих місяців.За
його словами, Україна може отримати додаткові можливості щодо авіації, ракет,
безпілотників, фінансування та підтримки енергетики напередодні зими. "Є
такий комплекс заходів. Наскільки вони достатні чи наскільки вдадуться, мені
складно оцінити і коментувати. Хай спочатку почнеться реалізація, хоча певні
елементи вже реалізовуються. По партнерах я маю на увазі перш за все Сполучені
Штати, бо по Європі тут все зрозуміліше. А там і літаки на підході, і по
ракетах багато чого, і по дронах додаткові посилення, і по грошах, і по
енергетиці, по паливу на зиму", — зазначив Саакян. Водночас
політолог закликав не робити висновок, що українські удари по російських
військових та промислових об'єктах припинилися. За його словами, великі
операції привертають найбільше уваги, тоді як значна кількість менших атак
залишається поза інформаційним фокусом."Не
один, не два на тижні, а їх більше, навіть великих складів. Того ж Вайлдберісу
— їх, правда, вже залишилось мало, всі ключові враження вже зазнали. А плюс
НПЗ, а плюс ще об'єкти ВПК російського тощо. За кожну ніч декілька об'єктів
палає на території Росії. Просто про дрібніші вже не звітують, а про частину
об'єктів медіа не пишуть, тому що нецікаво", — наголосив експерт. Саакян
пояснив, що Росія намагається швидко відновлювати пошкоджені виробничі
потужності. Саме тому окремі підприємства можуть ставати цілями неодноразово:
після ремонту або перенесення виробництва удари можуть повторюватися.За
словами політолога, не варто також вважати, що українські спецслужби втратили
можливості для проведення складних операцій після кадрових змін. Він нагадав
про удари по кораблях, операції в районі Азовського та Чорного морів, а також
дії проти пускових установок та інших військових об'єктів РФ."Багато
різних інших операцій на території Росії, зокрема по знищенню установок
пускових. Немає такої яскравості, як, наприклад, “Павутина”, або удари по
Керченському мосту, але ціла низка інших операцій реалізується і в роботі
знаходиться. Я би поки не відкидав, що або ГУР, або СБУ має чим здивувати", —
заявив Саакян.Нагадаємо,
портал "Коментарі" вже писав,
що Китай має значно більше важелів впливу на Росію, ніж може здаватися, і саме
позиція Пекіна здатна суттєво вплинути на подальші рішення Кремля щодо війни
проти України.

Міністерство оборони України отримало вже понад 130 заявок від українських виробників озброєнь і військової техніки на реєстрацію на Єдиному веб-порталі досліджень техніки противника – платформі TrophyLab.  Також заявки подали більш ніж 300 іноземних компаній.

Про це пише Рубрика, посилаючись на оборонне відомство.

Портал TrophyLab містить унікальні дані про трофейне озброєння росії для інженерів, науковців і виробників оборонних технологій з України та країн-партнерів. Базу TrophyLab наповнюють підрозділи Сил оборони України,  Головне управління розвідки (ГУР), Служба безпеки України (СБУ) та профільні наукові установи.

Кожен зареєстрований дослідник може зробити запит на отримання зразка або його фрагменту для самостійного вивчення, щоб швидше створювати ефективні засоби протидії.

Доступ до TrophyLab дає змогу оперативно, прозоро та безпечно обмінюватися інформацією стосовно російського озброєння, що сприяє розробці дієвих засобів протидії. Водночас це є суттєвим внеском України у зміцнення міжнародної безпеки та обороноздатності держав-партнерів.

Щоб отримати доступ до бази TrophyLab, перейдіть за посиланням trophylab.mod.gov.ua, заповніть форму та відправте заявку на реєстрацію на платформі. Адміністратор платформи перевірить дані та надішле угоду-зобов'язання на підпис.

Важливо: під час реєстрації усі заявники перевіряються на відсутність будь-яких зв'язків з рф, українських чи міжнародних санкцій та на відповідність іншим обов'язковим критеріям.

Якщо реєстрація пройшла успішно, відкривається доступ до каталогу зразків озброєння агресора та результатів їх дослідження.

Вивчати результати досліджень можна онлайн або замовити зразки для офлайн-аналізу.

Як база трофейних зразків посилює можливості Сил оборони

TrophyLab відкриває доступ до унікальних даних про трофейне озброєння росії для інженерів, науковців і виробників оборонних технологій з України та країн-партнерів.

Під час реєстрації усі заявники перевіряються на відсутність будь-яких зв'язків з рф, українських чи міжнародних санкцій та на відповідність іншим обов'язковим критеріям.

Завдяки доступу до TrophyLab зареєстровані дослідники можуть швидко, прозоро та безпечно обмінюватись даними про російське озброєння для розробки ефективних засобів протидії. Це посилює можливості Сил оборони для захисту українського неба, зупинки ворога на землі та завершення війни у сильній позиції. Також це вагомий внесок України у міжнародну безпеку та обороноздатність країн-партнерів.

Нагадаємо, раніше Україна запустила новий формат співпраці з міжнародними партнерами, відкривши доступ до тренування ШІ-моделей на реальних даних з поля бою.

↓Читайте також Майже 200 іноземних компаній подали заявки на доступ до даних про зброю рф Міноборони відкриває доступ до інформації про зброю, яку росія використовує у війні проти України

The post Понад 130 українських виробників подали заявки на доступ до даних про російське озброєння в TrophyLab appeared first on Рубрика.

AIN підсумовує головні технологічні, бізнесові та Defense Tech новини 31 серпня. ТРЦ Gulliver продають на аукціоні Державні «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» виставили столичний торгово-розважальний центр Gulliver на відкритий продаж зі стартовою ціною $207 млн. Реалізація активу відбуватиметься через відкриті конкурентні торги в системі «Prozorro.Продажі». Як зазначив голова правління «Ощадбанку» Юрій Каціон, фінустанови прагнуть залучити широке коло українських та міжнародних інвесторів, щоб виручити максимально можливу суму. Більше — у повній новині. Росіяни знищили головну сортувальну лінію «Нової пошти» в Одесі Російський безпілотник завдав удару по терміналу «Нової пошти» в Одесі, внаслідок чого повністю знищена ключова сортувальна лінія, яка не підлягає відновленню. Серед працівників обʼєкта постраждалих немає. Для збереження процесу доставки посилок компанія перевела роботу на резервні логістичні маршрути. Більше — у повній новині. Доходи українських ритейлерів зросли на 18% Фінансові результати охоплюють перші два квартали 2026 року — ще до масованих атак на розподільчі мережі та склади компаній. Сукупний дохід цих компаній зріс на 18% — до 817,14 млрд грн. Найбільший дохід отримав АТБ — 136 млрд грн. Більше — у повній новині. Маск може дозволити Україні використовувати Starlink-дрони для ударів по цілях у росії, але це має ухвалити Білий дім — FT Ілон Маск повідомив колишньому міністру оборони України Михайлу Федорову, що може дозволити Україні використовувати дрони зі Starlink для ударів по цілях у росії. Водночас, за даними FT, Маск наголосив, що остаточне рішення має бути політичним і його повинен ухвалити Білий дім. Федоров відмовився коментувати свої розмови з Маском. Наприкінці липня Володимир Зеленський просив Дональда Трампа домовитися з Маском про використання Starlink для наведення українських дронів по цілях у росії.  Більше — у повній новині. У Польщі сталася пожежа на заводі виробника дронів для армій Польщі та України У ніч проти 31 серпня сталася пожежа на підприємстві польської оборонної компанії WB Electronics у Скаржисько-Каменній. Польські правоохоронці не виключають, що її могли спричинити навмисно. Незадовго до пожежі охорона повідомила поліцію про спрацювання сигналізації, а камери зафіксували невідому людину в балаклаві, яка потрапила на територію заводу через паркан. Неподалік підприємства також знайшли рюкзак і кофту. До розслідування долучили польські спецслужби, зокрема ABW та Службу військової контррозвідки. Пожежа не була масштабною, ніхто не постраждав, а слідчі перевіряють, чи могла вона бути результатом підпалу або диверсії. Більше — у повній новині. Понад 130 українських компаній подали заявки на доступ до даних про російську зброю в TrophyLab Понад 130 українських виробників озброєння та військової техніки подали заявки на реєстрацію в TrophyLab — платформі з даними про трофейне російське озброєння. Ще понад 300 заявок надійшло від іноземних компаній. Платформа містить результати досліджень російської зброї та військової техніки. Базу наповнюють підрозділи Сил оборони України, ГУР, СБУ та профільні наукові установи. Зареєстровані користувачі можуть переглядати результати досліджень, а також замовляти зразки або їхні фрагменти для самостійного аналізу. Більше — у повній новині. Середня зарплата в Україні у липні сягнула понад 32 тисячі гривень Середня заробітна плата в Україні у липні 2026 року становила 32 243 грн. Порівняно з червнем цей показник зменшився на 1,6%. Найвищу середню зарплату зафіксували в Києві — 49 463 грн. Найнижчою вона була у Чернівецькій області — 23 354 грн та Кіровоградській — 23 532 грн. Найвищий рівень оплати праці серед видів економічної діяльності був у сфері інформації та телекомунікацій — 78 716 грн. Найнижча середня зарплата — в освіті, 20 237 грн. Більше — у повній новині. Читайте також: 10 хвилин замість кількох днів. Партнер SMRK VC Влад Тісленко створив ШІ-сервіс для перевірки стартапів перед інвестицією

Підсанкційний український олігарх Вадим Єрмолаєв прокоментував замах на себе у Монако під час інтервʼю УП. Він каже, що під час вибуху у готелі використали рідкісну вибухівку, якої немає у звичайних військових, вона є лише у ГУР. 
"У цій історії фігурує офіцер ГУР Владислав Реут, який безпосередньо брав участь у вбивстві Анастасії Березовської (жінка, яка підклала вибухівку — ред.), — розповів Єрмолаєв, додаючи, що вона «діяла не сама». — Є також інформація, що Реут — фахівець із вибухових пристроїв, і що саме він виготовив пристрій, використаний під час замаху. Тому напрошується висновок про можливий зв'язок між походженням цієї вибухівки та участю Реута".
Саме він міг дістати вибухівку на роботі у розвідці, впевнений Єрмолаєв. Її привезли з України до Європи вже у вигляді готового пристрою. 
"Це дуже рідкісна річ, це рідка вибухівка, від якої потім залишаються страшні хімічні опіки на тілі, — розповів Єрмолаєв. — Ось такий теж є нюанс. Така вибухівка не продається ні в магазині, ніде, її немає у звичайних військах. Це дуже спеціалізована річ, дуже".
У розвідці — її представники поспілкувалися з Єрмолаєвим — запевнили, що з ситуацією розбираються, проводять внутрішнє розслідування, розповів він. Та більше у відомстві ніяк цей інцидент не коментують. 
"Але навіть щодо Реута ніхто публічно не заявив, що співробітник ГУР брав участь у вбивстві Березовської. Це ж факт", — додав Єрмолаєв. 
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Керівництво СБУ та ГУР не знало про вбивство Березовської. Це була "самодіяльність" — ЗМІ


Нагадаємо, 29 червня у Монако підірвали підсанкційного олігарха Вадима Єрмолаєва з родиною — це стало першим терактом в історії князівства. ЗМІ називають кілька варіантів того, хто може стояти за замахом: представники злочинного світу, люди, пов'язані з кол-центрами у Дніпрі (раніше в історії з ними "засвітився" син Єрмолаєва — Артур, якого у грудні 2025-го затримали на Кіпрі за запитом Інтерполу) та українські спецслужби. Київ інцидент прокоментував ще в день теракту: у МЗС розповіли, що ідентифікують потерпілих як "родину українського походження" та перевіряють інформацію про наявність у них українського громадянства.  
А 6 липня під Києвом знайшли тіло українки Анастасії Березовської, головної підозрюваної у цій справі. На жертві виявили вогнепальні поранення в голову, а поруч були знайдені пістолетні гільзи. За даними СБУ, Березовська в'їхала в Україну 1 липня — за два дні до її оголошення Інтерполом у розшук. У ДПСУ кажуть, що на момент перетину держкордону підстав, які забороняли б пропуск жінки, не було. У вбивстві Березовської підозрюють двох чоловіків — чинного працівника ГУР МО та експравоохоронця. 

Під час розслідування замаху на Вадима Єрмолаєва можуть зіштовхнутись інтереси колишнього глави Головного управління розвідки, а нині глави офісу президента Кирила Буданова та глави Служби безпеки Олександра Поклада, повідомило медіа. Тим часом постраждалий розповів про особливу вибухівку ГУР, якою його підірвали, та про погрози, які отримують в СІЗО підозрювані. Яку нову інформацію про вибух у Монако та замах на Єрмолаєва встановили розслідувачі?

Бізнесмен Вадим Єрмолаєв каже, що на нього скоїли замах, використовуючи дуже рідкісну вибухівку, якої "немає у звичайних військових, але є в ГУР".
Джерело: Єрмолаєв в інтерв'ю "Українській правді"
Пряма мова: "З того, що зрозуміло, – вибухівка була дуже рідкісна. Із загальних джерел відомо, що у звичайних військових такої вибухівки немає, а в ГУР вона є.
Водночас у цій історії фігурує офіцер ГУР Владислав Реут, який безпосередньо брав участь у вбивстві Березовської. Є також інформація, що Реут – фахівець із вибухових пристроїв і що саме він виготовив пристрій, використаний під час замаху. Тому сам собою напрошується висновок про можливий зв'язок між походженням цієї вибухівки та участю Реута".
Деталі: Єрмолаєв вважає, що покійна виконавиця злочину Березовська діяла не сама. За його словами, вибухівку міг дістати Реут на роботі у відомстві.
Він розповів, що це була якась рідка вибухівка: "Вона була перевезена з України, доставлена вже у вигляді виробу, який виготовив Владислав Реут, була доставлена в Європу і тут уже застосована. Це дуже рідкісна річ, це рідка вибухівка, від якої потім залишаються страшні хімічні опіки на тілі. Ось такий теж є нюанс. Така вибухівка не продається ні в магазині, ніде, її немає у звичайних військах. Це дуже спеціалізована річ, дуже".
Єрмолаєв також додав, що після замаху він спілкувався із офіційними представниками ГУР, його запевнили, що розбираються і ведуть внутрішнє розслідування: "ГУР справді майже ніяк це не коментує. Їхня позиція зводиться до того, що слідство триває і поки нічого не зрозуміло. Але навіть щодо Реута ніхто публічно не заявив, що співробітник ГУР брав участь у вбивстві Анастасії Березовської. Це ж факт".
Передісторія:

29 червня близько 21:00 у Монако пролунав вибух, внаслідок чого постраждали три особи, двоє з яких отримали дуже важкі поранення. Джерела "Української правди" в бізнесових колах повідомили, що йдеться про підсанкційного українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва та його близьких.


Після вибуху почалась масштабна операція з пошуку підозрюваної особи, яка заклала вибухівку – ця людина потрапила на записи камер спостереження. Вважалося, що ця особа встигла виїхати на територію Франції. Пізніше журналісти з'ясували, що підозрюваною є жінка, яка могла видавати себе за чоловіка.


ЗМІ повідомляли, що слідство в Монако у справі про замах на Єрмолаєва розглядає версію про причетність СБУ.


3 липня Інтерпол оголосив у міжнародний розшук 39-річну громадянку України Анастасію Березовську. За даними правоохоронців Монако, її підозрювали у встановленні вибухового пристрою, внаслідок якого тяжких поранень зазнали Єрмолаєв і його рідні.


7 липня стало відомо, що Березовську знайшли убитою і закопаною під Києвом.


Того ж дня Нацполіція, СБУ, ГУР та ОГП повідомили, що затримали двох осіб за підозрою у вбивстві жінки, яку розшукував Інтерпол. Слідство припускає, що чоловіки також могли бути причетні до замаху на українського бізнесмена в Монако, оскільки має дані, що вони неодноразово здійснювали перекази на криптовалютні та банківські рахунки Березовської.


За даним слідства, Березовську вбили 3 липня поблизу селища Юрів Київської області співробітник Головного управління розвідки Міноборони Владислав Реут та його спільник колишній співробітник СБУ Віталій Жикович.


9 липня Печерський районний суд Києва відправив підозрюваних у вбивстві Березовської Реута та Жиковича під арешт без права на заставу.


За даними співрозмовників "Української правди", близьких до розслідування, слідство вважає, що організаторами теракту у Монако є саме куратори підозрюваної в організації замаху на підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва Анастасії Березовської – Віталій Жикович та Владислав Реут.

29 червня приблизно о 21:00 у Монако пролунав вибух, внаслідок якого постраждали три особи, двоє з яких отримали дуже важкі поранення. Тоді джерела "Української правди" в бізнесових колах повідомили, що йдеться про підсанкційного українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва та його близьких.
Після вибуху почалась масштабна операція з пошуку людини, яка заклала вибухівку, потрапивши на записи камер спостереження. Вважалося, що ця особа встигла виїхати на територію Франції. Пізніше журналісти з'ясували, що підозрюваною є жінка, яка могла видавати себе за чоловіка. Нею виявилася громадянка України Анастасія Березовська. 
ЗМІ повідомляли, що слідство в Монако у справі про замах на Єрмолаєва розглядає версію про причетність СБУ.
7 липня стало відомо, що Березовську знайшли убитою і закопаною під Києвом.
Того ж дня Нацполіція, СБУ, ГУР та ОГП повідомили, що затримали двох осіб за підозрою у вбивстві жінки, яку розшукував Інтерпол. Слідство припускає, що чоловіки також могли бути причетні до замаху на українського бізнесмена в Монако, оскільки має дані, що вони неодноразово здійснювали перекази на криптовалютні та банківські рахунки Березовської.
За версією слідства, Березовську вбили 3 липня поблизу селища Юрів Київської області співробітник Головного управління розвідки Міноборони Владислав Реут і його спільник, колишній співробітник СБУ Віталій Жикович.
За даними співрозмовників "Української правди", близьких до розслідування, слідство вважає, що саме вони могли бути організаторами теракту в Монако.
Важливо зазначити, що станом на зараз у силових колах циркулюють дві полярні версії довкола розслідування резонансної справи. Джерела "Української правди" у Службі безпеки переконують, що за замахом можуть стояти "гурівці", близькі до Кирила Буданова. Тоді як в оточенні Буданова переконують, що цю справу може використовувати тимчасовий виконувач обов'язків голови СБУ Олександр Поклад, з яким у керівника Офісу президента відкритий конфлікт після вбивства Дениса Кірєєва.
"Українська правда" понад місяць намагалась домовитись із Вадимом Єрмолаєвим про інтерв'ю. Він тричі переносив дату, посилаючись на проблеми зі здоров'ям. На минулому тижні редакції вдалося записати велику розмову з потерпілим. Хто міг організувати спробу вбивства? Чому одразу після замаху бізнесмен зробив декілька суперечливих заяв? Хто справляє тиск на підозрюваних? І чи можуть тиснути на самого Єрмолаєва?

"Як вона виготовила цю бомбу?!"
– Вадиме Володимировичу, наскільки ми розуміємо, станом на зараз в Україні велика кількість людей перебувають у напрузі через теракт і спробу вбивства, які відбулися наприкінці червня в Монако. Ви ніколи не були скандальним бізнесменом, але чомусь хтось намагався вбити саме вас. Як правило, правоохоронці в таких випадках кажуть: назвіть 5–10 прізвищ, які, як ви вважаєте, можуть і могли б бути дотичними до спроби вбивства. Вам таке питання ставили, наприклад, французькі правоохоронці? Що ви відповіли?– Так, вони мені ставили подібні питання. Я їм сказав, що навіть не можу одного імені назвати. Я ніколи ні з ким не конфліктував, завжди обходив гострі кути, ніколи не займався якимось бізнесом, який має стосунок до криміналу або може викликати якусь там нездорову конкуренцію. Тому я навіть уявити собі не можу. Я нікому не винен, мені ніхто не винен.
– Тоді, по-вашому, що сталося і чому?
– Не розумію. Я дуже сподіваюся, що правоохоронці знайдуть відповідь на це питання. Це мене дуже хвилює, тому що як далі жити моїй родині? У мене є п'ятеро дітей, сім'я, вони всі тепер не знають, як їм жити.
– Коли ви востаннє були в Україні?
– 16 травня цього року, я був кілька днів.
– У нас теж була інформація, що ви менше ніж за місяць до того, що сталося тут, у Монако, відвідували Україну. З якою метою?  Можливо, ви там з кимось зустрічалися? Це була робоча поїздка чи приватна?– Це була приватна поїздка, я давно не був, я хотів подивитися, яка зараз у Дніпрі обстановка, в якому стані все, що я створював, те, що я передав сім'ї в управління. Поїхав, подивився два дні і повернувся.





– А якісь робочі зустрічі, що стосуються бізнесових питань, у вас були?
– Ні, такого нічого немає.
– Я так розумію, до того ви в Україні давно не були? Коли востаннє?
– Я був в Україні до цього у грудні 23-го року. До того, як на мене запровадили санкції, я проводив в Україні весь час, який мені дозволяв закон. А закон мені дозволяв проводити 90 днів за останні 180 днів. Такий закон. Оскільки я не маю українського паспорта, я не громадянин України, я не податковий резидент України, тому я мав право і зараз маю право проводити в Україні 90 днів за останні 180 днів. Цим правом користувався і весь цей час проводив в Україні.
– Ви не пов'язуєте ніяк цей візит, якихось людей, з якими ви розмовляли, з тим, що сталося потім у Монако?
– Ні.
– А питання санкцій і вашого в'їзду в Україну – вони не суперечать одне одному?
– За законом я маю право в'їжджати, у мене немає обмежень для в'їзду в Україну.
– Можливо, хтось на вас виходив, коли ви були в Україні, пропонував зустрітися? Люди, пов'язані з бізнесовими структурами, кримінальними, правоохоронними?
– Ні, ніхто не виходив ні з правоохоронців, ні з бізнесових…
Я хотів би сказати ось що. Я це (поїздку в Україну і замах – УП) не пов'язую, по-перше. А по-друге, ми розуміємо, що стежити за мною почали набагато раніше, ніж я поїхав в Україну, ще в Монако. Виходить, ідея із замахом на мене, умовно, з'явилася набагато раніше, ніж я їздив в Україну. Тому моя поїздка в Україну не могла бути причиною того, що сталося.
Правоохоронці в Монако бачили на своїх камерах пані Анастасію Березовську, вони її бачили вже з початку травня або, може, навіть у квітні, як вона тут проводить, як назвати це, стеження чи що.
– А коли ви були в Україні, ви не помічали ніякого стеження, якихось дивних людей?
– Ні, я був дуже мало – 2,5 дня.
– Пропоную почати з 29 червня, дня, коли стався замах. Будь ласка, відтворіть той вечір, все, що ви пам'ятаєте.
– Я цілий день був удома. Моя цивільна дружина вдень ходила кудись із подругами. І потім ввечері, оскільки дитина захотіла їсти, ми пішли в кафе поїсти. Ми нічого не резервували, пішли на набережну в кафе "Зефір", якось так воно називається. Підійшли в одне кафе, там не було місць, у друге – в цьому кафе нам сказали: "Так, є столик на вулиці". Ми сіли, поїли протягом години і пішки повернулися сюди додому. У той момент, коли я підійшов до дверей, усі підійшли, і я дістав такий магнітний ключик, щоб прикласти його до дверей, у цей момент стався вибух.– Наскільки я розумію, на той момент у вас не було особистої охорони?
– У мене її взагалі ніколи немає. Я завжди їжджу сам за кермом, мені не потрібна ніяка охорона.
– Чи є інформація, що Березовська стежила за вами не одна?
– Це логічно, вона не могла одна працювати в Європі. Ми всі бачимо в кіно або як це в книжках відбувається. Зазвичай стежить не один, а 2–3 людини, які змінюються. Найімовірніше, Березовська теж була не одна.– Що вам відомо з матеріалів слідства, як готувався замах? Можливо, французьке чи українське слідство пояснило, як відбувалося стеження?
– Французьке слідство нічим не ділиться. Вони тільки ставлять питання періодично, але нічим не діляться. Я запитував у них кілька разів, можливо, вони знають ще якихось людей, які займалися стеженням за мною? Вони кажуть, що це таємниця слідства – ми нічого розповісти не можемо.
Цілком можливо, вони побоюються, що якщо вони знову назвуть якесь прізвище, то цю людину просто ліквідують так само, як Березовську. А якщо ці люди були і вони потім поїхали в Україну, то я не виключаю, що їх уже ліквідували, щоб нікому було давати жодні показання в разі, якщо їх спіймають.
– Тобто ви вважаєте помилкою те, що правоохоронні органи назвали Березовську, показали, що це вона?
– Так, я вважаю, що це була їхня помилка. Вони мали включитися з українськими правоохоронцями, затримати її, щоб вона давала показання. Але зроблено те, що зроблено, вони діяли за якимось своїм протоколом, опублікували її фотографію, оголосили її в міжнародний розшук, і вийшло те, що вийшло.
– Можливо, українське слідство більше співпрацює з вами?
– Вони теж нічого зайвого не говорять. Але з того, що зрозуміло, – вибухівка була дуже рідкісна. Із загальних джерел відомо, що у звичайних військових такої вибухівки немає, а в ГУР вона є. Водночас у цій історії фігурує офіцер ГУР Владислав Реут, який безпосередньо брав участь у вбивстві Березовської. Є також інформація, що Реут – фахівець із вибухових пристроїв і що саме він виготовив пристрій, використаний під час замаху. Тому сам собою напрошується висновок про можливий зв'язок між походженням цієї вибухівки та участю Реута.
– Тобто він не тільки міг брати участь у вбивстві, але й виконувати, власне, частину цієї задачі по замаху?
– Так, він точно в цьому брав участь.
– Вважаєте, вас хотіли саме вбити чи залякати?
– Думаю, вбити. Тому що те, що ми вижили – я не знаю, якась випадковість. Двері, величезні двері, які підняти неможливо, їх вибухом вирвало і розламало на тріски. Вони лежать, ви можете сфотографувати, за ліфтом, коли будете спускатися. Спробуйте їх підняти рукою – це неможливо.
Моя жінка, цивільна дружина Анна, була страшенно травмована, дуже сильно. От тільки зараз вона хоч потроху почала говорити. Вона місяць була в комі. Вона зараз тільки починає рухати руками. Це був потужний вибух. Дитину відкинуло – може, через те, що вона легка.
Коли це все сталося, я повернув голову, бачу, що син там махає закривавленими руками, у нього закривавлені руки, ноги, все. У нього зламалася якась частина кістки на нозі, він був у гіпсі, у нього були теж опіки, йому теж пересаджували шкіру, тому що без пересадки шкіри це все не могло загоїтися.





– Які ще вам відомі подробиці організації і виконання?
– Поки більше ніяких. Але я дуже сподіваюся, що правоохоронці наші, СБУ і МВС, зможуть цю справу просунути. Хоча, звісно, останнім часом розслідування якось почало гальмуватися.
– З чим ви це пов'язуєте?
– Думаю, якісь зацікавлені особи тиснуть на слідство, як мінімум на МВС, і МВС трохи пригальмовує свої дії. Ой, вибачте – Національна поліція. Національна поліція трохи пригальмовує свої дії в розслідуванні.
– Це серйозна заява. Хто, по-вашому, може здійснювати такий тиск?
– Не знаю. Ті, хто хоче якимось чином вигородити Реута, Жиковича та інших учасників цього злочину.
– 15 липня ви заявили про причетність чинних співробітників ГУР до вибуху, а 20 липня в інтерв'ю сказали, що не знаєте, хто хотів вас убити. Чому ви зробили такі різні заяви?
– Я думаю, це був неправильний переклад або хтось спотворив. Я весь час говорив, що, виходячи з тих людей, які брали участь у цьому злочині, зрозуміло, що брали участь співробітники на якомусь нижчому рівні, хоча пан Реут – підполковник ГУР, не такий вже він і маленький персонаж, не сержант за званням. Ну і, напевно, все-таки багато місяців ішла підготовка, потрібні були фінанси тощо. Найімовірніше, існує і замовник, і якийсь вищий середній рівень якихось людей у ГУР. Я впевнений, що в цьому, знову ж таки, мені так здається, що це не може бути ні Офіс президента, ну занадто, ні керівництво ГУР. Я думаю, ці люди не брали участі. Тому що якби ці люди брали участь у позасудових стратах, то я собі навіть уявити не можу, де тоді наша держава, на якому ми рівні розвитку. Тому я думаю, що це все-таки за гроші хтось найняв, організував усю цю процедуру. Коли спіймають, ми дізнаємося, яка була мотивація у того, хто це і замовив, і прийняв замовлення.– Можливо, ви знаєте про інших співробітників або службовців ГУР, окрім Реута, які могли бути задіяні?
– На жаль, не знаю. Я ж усе-таки не веду слідство, і слідство не ділиться з нами якимись секретними даними. Але думаю, що з усіх, хто міг бути задіяний ще, це мінімум рідний брат Владислава Реута, він теж співробітник або колишній співробітник ГУР, Євген Реут.
– Чи бачили або чули ви якісь докази того, що Реут виконував приватне замовлення – тобто його хтось найняв. Чи це могло бути завдання Головного управління розвідки?
– Ні, такої ніякої інформації немає, ми маємо тільки те, що маємо: що він брав участь, що він діяв; але іншої інформації у нас немає.
– Як ви вважаєте, якою могла бути мотивація співробітників ГУР – суто фінансовою?
– Думаю, так. Тому що зі мною вони ніколи не були знайомі. Яка в них ще могла бути мотивація? Тільки гроші.
– Але якщо до операції були залучені люди, пов'язані зі спецслужбами, вони мали усвідомлювати ризики: що Березовську можуть ідентифікувати, що залишаться сліди, що операцію в Монако ретельно розслідуватимуть. Ви все одно вважаєте, що вони могли піти на такий ризик за гроші?
– Поки, думаю, так, поки думаю, що за гроші. Березовська намагалася ховатися, вона маскувалася. Поліція Монако не відразу встановила її, у них на це пішло майже дві доби, поки вони зіставили всі зйомки за останній місяць, усе, що відбувалося.
– Чи зверталися ви або ваші представники безпосередньо до Головного управління розвідки, щоб отримати відповіді щодо можливої причетності Реута до замаху?
– Так, наш адвокат писав адвокатський запит, але поки ми відповідей не отримали.
– Запит був адресований керівництву ГУР?
– Думаю, так. Я, чесно кажучи, не знаю, але він людина грамотна, я думаю, він звертався до керівництва.
– За два місяці після вибуху з вами контактував хтось із Головного управління розвідки Міністерства оборони?
– Так, зі мною спілкувалися, але я не хочу називати прізвище поки. Так, мені люди намагалися пояснити, що Головне управління розвідки до цього не причетне. Ввічливо, культурно я їм так само сказав, що як воно може бути не причетне, коли підполковник ГУР прямо зараз заарештований і брав участь у цьому заході? Якщо він чинний підполковник, як може ГУР не бути причетним до цього? Він же не двірник, не охоронець десь на дверях. Якось так.
– Можливо, вони вважають, що Реут взагалі не причетний до замаху?
– Я не знаю, вони його не виправдовували, вони просто говорили про те, що треба краще в цьому розібратися, щоб звинувачення не було голослівним. Я кажу, що це ж моя особиста думка, я ж нікого не звинувачую. Це моя думка, що раз там є один із двох чинний офіцер ГУР, то, на мою думку, якось там і ГУР теж причетне. І в мене до них питання: минуло півтора місяця, при всій потужності цієї організації, ресурсах, чому вони досі не розібралися і не знайшли решту учасників цього всього.
– Ви ставили це питання людям із ГУР, які з вами контактували?
– Так.
– Що вони відповідали?
– Кажуть, що розбираємося.
– За інформацією джерел "Української правди", з вами контактував Дмитро Усов (колишній заступник керівника ГУР МО – УП). Це правда?
– Це ваші припущення, з ким я говорив, але я не хочу поки коментувати.
– Незалежно від того, з ким саме ви говорили в ГУР, чи чинили на вас під час цих розмов якийсь тиск або щось пропонували?
– Розмови були дуже культурні, ввічливі, взаєморозуміння. Вони потім мені теж сказали, що так, "ми розуміємо вас, що у вас там ваша жінка лежить у лікарні, дитина, ми все розуміємо, ваші, так скажімо, побоювання, звинувачення".
– Вони казали, що хочуть самі розібратися в цій історії?
– Так, пообіцяли, що вони будуть розбиратися.
– Минуло вже майже два місяці. Чи отримали ви за цей час якусь позицію ГУР щодо цієї історії?
– Насправді без малого два місяці минуло, і суспільство досі не почуло жодної публічної позиції ГУР за винятком того, що пан Юсов – я так розумію, це прессекретар ГУР – висловився про те, що "ми розбираємося". І все. Тобто був такий один коментар, і все інше – тиша, що я не я, хата не моя, це теж…– Тобто вас дивує, що ГУР досі публічно не висловилося навіть щодо затримання Реута?
– ГУР справді майже ніяк це не коментує. Їхня позиція зводиться до того, що слідство триває і поки нічого не зрозуміло. Але навіть щодо Реута ніхто публічно не заявив, що співробітник ГУР брав участь у вбивстві Анастасії Березовської. Це ж факт. Вони самі вказали, де її закопали. Якби вони її не вбивали, то не знали б, де вона похована, куди викинули пістолет і її телефон. Але вони самі все це показали. Отже, це вони її вбивали. Ми не суд і не можемо робити остаточних висновків, але є очевидні логічні факти.
– Щодо другого підозрюваного, Жиковича. Була інформація, що він раніше був позаштатним співробітником СБУ. Що вам про це відомо?
– Ми не знаємо, чи був він колись у МВС, але в матеріалах, у тому, що опубліковано, (йдеться – ред.), що він був колись позаштатним співробітником СБУ.– Чи є у вас якась актуальна інформація? Можливо, хтось із правоохоронних органів ділився з вами, чи мав Жикович на момент виконання цього замаху стосунок до якогось органу чи спецслужби, чи не мав?
– У нас немає такої інформації на цей момент. Ми знаємо, що він колись був позаштатним співробітником СБУ, потім він перестав бути позаштатним співробітником СБУ. Ким він був на момент цього злочину, ми точно не знаємо.





– Чи був він пов'язаний із ГУР або, можливо, зі Службою безпеки України – у вас немає жодної інформації?
– Ні.
– Я правильно розумію, що ні Жиковича, ні Реута, ні Березовську ви та члени вашої родини раніше не знали?
– Ніколи не бачили і ніколи не були знайомі.
– Чи відомо вам, як Березовська отримала інформацію про місце вашого проживання та інші дані, необхідні для стеження за вами?
– Ні, не знаю. Такої інформації у мене немає, як вона це все отримала. Я думаю, це теж було, найімовірніше, від замовника. Тому що знайти мене тут дуже нескладно, місто дуже маленьке, я ходжу пішки вулицями. Що тут? 4–5 вулиць. Якщо сісти в якесь кафе, то протягом тижня ти в будь-якому разі помітиш якусь людину, на яку ти чекаєш.
– Підозрювані, наскільки відомо, заявляли, що Березовська могла діяти з власної ініціативи або виконувати приватне комерційне замовлення, а її вбивство могло бути окремою операцією. Чому ви відкидаєте цю версію?
– А де вона тоді взяла вибухівку, яка є тільки у якихось суперспецпідрозділів типу ГУР? Як вона виготовила цю бомбу? Це не могла бути її особиста ініціатива, тому що вона гроші отримувала на витрати, вона звітувала. А кому вона звітувала?
– Українському слідству вдалося відновити відео Березовської, яке може бути звітом про виконання завдання. Чи відомо вам, для кого вона його записувала?
– Не знаю, цієї інформації у нас немає.
– Чи змінилися за ці два місяці ваші власні версії щодо мотиву та можливого замовника замаху? Ви отримали якусь нову інформацію?
– Ні.





– Серед версій замаху називали можливий зв'язок членів вашої родини з колцентрами. Як ви ставитеся до цієї версії?
– Я думаю, це якась дурниця.
– Можливо, ця версія виникла через те, що ринок колцентрів вважається досить агресивним?
– Я особисто ніколи ні до чого цього не мав жодного стосунку, крім як телефоном я не вмію користуватися нічим – ні комп'ютером, нічим. Тобто я взагалі далекий від подібних речей.– Вам відомо, чи перевіряло слідство цю версію?
– Слідство перевіряло цю версію. Я сподіваюся, що перевіряло, вони не звітують. Я сподіваюся, що вони вже все перевірили, всі подібні версії.
– Вашого сина Артура в грудні минулого року затримали на Кіпрі за запитом естонських правоохоронців. Його, зокрема, підозрювали у причетності до діяльності колцентрів. Що ви можете сказати про цю справу?
– Його підозрювали, але ми як батьки не могли погодитися з тим, щоб він три роки чекав початку суду. Тому ми з мамою наполягли на укладенні угоди з правоохоронцями. Він уклав її без визнання вини. Якби були очевидні докази його вини, навряд чи естонська сторона погодилася б на таку угоду без визнання вини і без інших наслідків.
– Є версія, що в межах цієї угоди ваш син міг надати інформацію про діяльність колцентрів і це могло стати мотивом для замаху на вас. Що ви про це думаєте?
– Я нічого цього не знаю, тому що я не був учасником цих подій. Моя дружина зі своїх коштів сплатила штраф, який був при укладенні угоди, і на цьому все. Все, що я знаю. Давав він якісь... Думаю, що жодних показань не було, тому що навряд чи він щось таке знав, що могло б їх зацікавити.
– Чи може замах на вас бути якось пов'язаний із подіями, що відбулися на початку року на Балі?
– Думаю, взагалі ніяк, думаю, це взагалі з різних життів.
– Тобто версію про зв'язок замаху з колцентрами ви відкидаєте?
– Так, я відкидаю цю версію, тому що я до цього ніколи жодного стосунку не мав, ні до чого подібного.
– А щодо вашого сина?
– Ми ж уже з вами визначилися, що він вину не визнав. Займається зараз якимось своїм бізнесом, сім'єю, у нього троє дітей. Все. Я знаю, що він точно... Давайте, раніше я його не контролював – дорослий чоловік. Але на сьогодні з того, що мені відомо, то він 100% жодного стосунку ні до чого подібного не має.– Чи пов'язана бізнес-діяльність вашого сина з бізнесом Олександра Петровського (відомий у кримінальних колах бізнесмен з Дніпра – УП)?
– 100% ні. Наша сім'я з сім'єю Петровського в плані якихось бізнесових відносин ніколи не перетиналася.
– Чи розглядаєте ви російський слід у замаху на вас і вашу родину?
– Я не можу сказати, я не знаю. Я так само ніколи не був пов'язаний із Росією – я не розумію, навіщо їм це треба. Так само я не розумію, навіщо це треба було б, наприклад, нашому Офісу президента або росіянам. Я ні для тих, ні для тих не становлю жодного інтересу.– Останнім часом ви отримували якісь погрози, повідомлення чи сигнали з Росії або від пов'язаних із Росією бізнесменів чи структур?
– У мене взагалі немає жодного зв'язку з російськими бізнесменами, з Росією. Взагалі жодного.
– Пропоную перейти до санкцій.
– Будь ласка. У нас ще питання щодо Реута і Жиковича. У нас є інформація, що вони отримують повідомлення про те, що їм краще помовчувати і краще думати про сім'ю. Хто їм передає ці "привіти", я не знаю, але вони їх отримують.
– Тобто, за вашою інформацією, Реут і Жикович, перебуваючи в СІЗО СБУ, отримують погрози?
– Скажімо так. Від кого, я не знаю.





"Я з державою ніколи не працював"
– За що, на вашу думку, проти вас запровадили санкції РНБО і на якій стадії зараз їх оскарження?
– Санкції – це незрозуміла історія. Їх запровадили, коли завели кримінальну справу за підозрою, і там був якийсь аргумент про те, що я працюю в Криму і плачу податки в Криму. Це була підозра. На підставі цієї підозри було порушено кримінальну справу. Вона не була розслідувана, а просто почалося розслідування, і на мене запровадили санкції за підозрою. Ця справа була розслідувана, я вам передам документи, у мене є копія рішення суду, копія листа від генерального прокурора, від Служби безпеки, що я до цієї справи не маю стосунку. Ми зверталися, щоб ці санкції були зняті, але поки наше звернення не розглянуто.
– Я правильно розумію, що СБУ підозрювала вас або пов'язані з вами структури в тому, що після окупації Криму вони продовжили працювати за російським законодавством і сплачувати податки до бюджету Росії?
– Так точно. Ці підприємства і зараз продовжують працювати. Але як і що, нам це невідомо. Тому що в середині 23-го року ці підприємства були націоналізовані.
– У 2023-му році?
– Так. А ми перестали їх контролювати десь уже в 15-му році. Як тільки заборонили працювати на території, яку захопила Росія, ми теж перестали, ми хотіли продати, коли ще була можливість. Нам це не вдалося. Потім туди приїхали якісь бандити, які тиснули на директора, змусили його працювати на них. Звинувачувати цього хлопця після того, що його побили, було неможливо. Будь-яка людина, якщо на неї так будуть тиснути, фізично бити, погрожувати сім'ї, звичайно, вона буде робити те, щоб урятувати себе і врятувати свою сім'ю. Ми втратили контроль над цими підприємствами, і вони вже існували самі по собі.
– Після цього у вас не залишилося жодного зв'язку з цими підприємствами і ви не отримували від них грошей?
– Ні.
– Жодних доходів?
– Немає жодних фактів. Ми ніколи звідти не отримали жодної копійки. А як вони розпоряджалися вже отриманими грошима, це вже нам невідомо.
– Тобто, хто фактично отримував прибутки від "Алеф-Віналь-Крим" після окупації Криму, ви не знаєте?
Це був Двоскін Євген Володимирович (російський кримінальний бізнесмен – УП). Про нього ви можете прочитати в інтернеті те, що написано.





– Ви вважаєте, що саме Двоскін отримав контроль над цими підприємствами?
– Думаю, так, але не знаю, це невідомо. В інтернеті пишуть, що він на своїй дорогій машині заїжджає у двір ФСБ Росії в Москві. Це написано в інтернеті. Хоча сам він із кримінального світу.
– Після запровадження санкцій до вас виходив хтось, пов'язаний із владою, правоохоронними органами чи РНБО, і пропонував за гроші або в обмін на бізнес посприяти їх скасуванню?
– Ні, ніхто не виходив.
– А ви самі намагалися через когось домовитися про зняття санкцій?
– Ні, я не знаю, на кого треба виходити. Ми зверталися в усі органи, які в цьому беруть участь, писали в Генеральну прокуратуру. Адвокати писали всюди, де можна писати. Особисто я ні з ким не спілкувався і ні на кого не виходив.
– Тобто ви не розумієте ані причин запровадження санкцій, ані мотиву замаху на вас і вашу родину?
– Ні, не розумію. Цікавий факт, що майно, яке колись нам належало в Криму, в середині 23-го року разом із майном нашого президента було все націоналізовано одним указом Росії.
– Ви маєте на увазі квартиру Володимира Зеленського?
– Так. Був один указ, і ось у ньому були колишні наші підприємства, квартира.





– Якими українськими підприємствами ви зараз керуєте після запровадження санкцій? Чи передані вони в управління вашим близьким?
– Я не керую, моя сім'я займається управлінням. Я фактично вийшов на пенсію і займаюся інвестиціями тільки в цінні папери на фондовому ринку.
– Водночас пов'язані з вами компанії вже після запровадження санкцій отримували землю під порт на Одещині, відновлювали спецдозволи на користування надрами та продовжували працювати з державою. Як ви це пояснюєте?
– Я з державою ніколи не працював. Те, що ті підприємства, які колись мали до мене стосунок, побудували маленький річковий порт, напевно, треба пишатися, що люди під час війни будують інфраструктуру. Не розбиратися, як, що, навіщо. Тому що це дуже ризиковано.
Я, можливо, навіть і не будував би цей порт, якби це я робив. Тому що маленький причал, ще щось у нинішній ситуації можуть бути знищені, всі інвестовані гроші пропадуть. Тому мені здається, що навпаки треба вітати тих людей, які інвестують у ризиковані інфраструктурні речі для того, щоб країна могла щось експортувати. Я не розумію причин цього розбирання. Я думаю, це якась знову ж таки дурниця.
– Ви були знайомі з Андрієм Портновим? Чи допомагав він вам у питаннях санкцій або проблем із правоохоронними органами?
– Ні.





– Ви взагалі з ним не були знайомі?
– Я його бачив кілька разів у житті, але ми не були якимись близькими друзями, у нас не було якогось регулярного спілкування. Просто я його кілька разів у житті бачив.
– Є версія, що Портнов під час поїздок в Україну перед своїм убивством порушував питання щодо вас і запроваджених проти вас санкцій. Вам щось про це відомо?
– Я взагалі не знаю. Про Андрія Портнова не знаю нічого. Крім того, що його вбили – я прочитав у пресі, – я про нього не знаю нічого. Я ніколи не жив у Києві, ніколи не був у політичній тусовці, для мене це все чуже.– Чи пов'язуєте ви запровадження санкцій зі спробою перерозподілити або забрати ваш бізнес?
– У мене немає якогось монопольного бізнесу, який був би надзвичайно цікавий. У мене є мережа бізнесів, партнери. Як відібрати, а партнерів куди подіти? Ні. Я більше інвестор, я інвестую в бізнес, а управляють ним інші. Так було раніше. Зараз цим далі займається сім'я, сімейний бізнес, а я займаюся інвестиціями у фондовий ринок Америки.
– При цьому санкції досі залишаються чинними?
– Ну, я сподіваюся, коли-небудь дадуть у руки розглянути ці матеріали, які я вам передам. Захочете – опублікуєте якусь частину.





"До Монако у мене претензій немає"
– Коли ви відмовилися від українського громадянства, ви пояснювали це, зокрема, потребою в міжнародному захисті. Від чого саме ви хотіли бути захищені?
– Не так, щоб у захисті. Просто світове законодавство більш надійне, ніж просто українське законодавство. А на Кіпрі воно міжнародне, британське право фактично. Ну от дивіться, я звертався до Верховного суду з питанням розглянути питання моїх санкцій по суті. Верховний суд відповідає, розглядає і каже, що на підставі поданих документів президент мав право запровадити санкції. У нас питання: ми ж не запитуємо у Верховного суду, мав право президент чи не мав. На підставі поданих документів, звичайно, мав і запровадив. Але у нас тепер є нові документи, які говорять про те, що я до цього не маю стосунку. І ми їх просимо розібратися по суті. А вони не розбираються. Їм ставиш одне питання, а вони відповідають на інше. Ось це і є, так скажімо, якщо ти десь у Європі, у світі, то якось більш захищена система.
– В одному з інтерв'ю ви сказали, що волієте жити в безпечному Монако, а не в Україні. Але замах на вас стався саме тут. Ви й після цього вважаєте Монако безпечнішим? І чи маєте претензії до князівства щодо того, що замах взагалі став можливим?
– Ну, давайте так, до князівства Монако у мене претензій ніяких немає. Уявіть собі, що якщо це відбулося тут, скільки це зусиль коштувало – адміністративних, фінансових, організаційних – організувати це тут, то в Україні, якби я жив, то, напевно, це можна було б зробити в 10 разів простіше.
– Клод Моніке (ексспівробітник французької розвідки DGSE, експерт з питань безпеки – УП) заявляв, що ви нібито готували виступ у Європарламенті про корупцію в Україні. Це правда?
– Це неправда. Я збирався просто брати участь, бути присутнім на інвестиційному... Це збиралися зробити круглий стіл щодо інвестицій у відновлення України. Щоб це було дослівно і чітко. Ні про яку корупцію під час цього круглого столу, мови не було ні в порядку денному, ніде. Збиралися поговорити про те, які інвестиції можна робити у відновлення України, які треба, які вигідно. Ось така була тема саме цього запланованого заходу.
– Після замаху ви залишаєтеся в Монако. Чи змінили ви заходи особистої безпеки?
– Я найняв собі зараз приватну охорону, поки триває слідство. Я сподіваюся, що коли слідство знайде замовників, то я зможу жити життям звичайної просто людини.





– Ви вірите, що слідство знайде замовника?
– Я на це дуже сподіваюся, дуже.
– Ви говорили, що під час замаху використали незвичайну вибухівку, яка може бути в розпорядженні спецслужб. Що саме це була за речовина?
– Це була якась рідка вибухівка. Вона була перевезена з України, доставлена вже у вигляді виробу, який виготовив Владислав Реут, була доставлена в Європу і тут уже застосована. Це дуже рідкісна річ, це рідка вибухівка, від якої потім залишаються страшні хімічні опіки на тілі. Ось такий теж є нюанс. Така вибухівка не продається ні в магазині, ніде, її немає у звичайних військах. Це дуже спеціалізована річ, дуже.
– Якщо, за вашою інформацією, пристрій виготовив Реут, ви припускаєте, що цю вибухівку він міг отримати в ГУР?
– Напрошується відповідь, що так. Десь же він її взяв? Найімовірніше, на роботі.
– Люди, які стежили за вами і готували замах, бачили, що ви перебуваєте разом із родиною. Тобто, на вашу думку, вони свідомо ухвалили рішення здійснити вибух, розуміючи, що постраждають усі троє?
– Так, звичайно, вони стежили за мною з моменту, як я вийшов із сім'єю з дому і пішов на набережну, зайшов у кафе, там поїли ми всі втрьох і так само втрьох повернулися. Вони, звичайно, розуміли, що ми всі троє разом, і в них був час на прийняття рішення, робити цей вибух чи ні. Тобто вони чітко розуміли, що постраждають усі троє, і вони прийняли це рішення, напевно, порадившись.
– В Україні є чимало тяжких злочинів, які роками залишаються нерозкритими. Якщо замовника цього замаху не встановлять, для вас фактично зберігатиметься пряма загроза. Що ви можете робити в такій ситуації?
– А мені нічого більше не залишається. Де є гарантія, що вони не повторять те, що вони зробили, ще раз? Моє завдання – знайти все-таки замовника і закінчити цю історію в залі суду. У мене немає іншого варіанта. Ви праві, що якісь злочини не розкривалися. Але в цьому злочині є двоє вже заарештованих людей, і вони не найпростіші люди. Їм загрожує довічний строк ув'язнення. Тобто їм треба добре подумати, хочуть вони отримати просто якийсь строк ув'язнення чи довічний. Тобто у них є вибір.
– Ви маєте на увазі, що підозрювані можуть піти на угоду зі слідством і назвати замовника або інших учасників злочину?
– Так точно, так і є. Ці люди є, це не так, що у нас глухий кут і ми нічого не розуміємо. Є конкретні два виконавці, які вбили ще одну виконавицю, які брали участь у всьому цьому. Тим більше займаються такі служби, як СБУ, МВС. ГУР обіцяє теж бути на боці справедливості, хоча ми поки цього не помітили, щоб вони вийшли з якоюсь заявою. Навіть про того ж Реута Владислава, який уже затриманий за вбивство Березовської, теж тиша.
Михайло Ткач

Росія вдається до масованих атак дронами, намагаючись виснажити Україну та українців. За чотири дні було застосовано майже 1,5 тисячі безпілотників усіх типів, близько 800 із них були реактивними. Президент України Володимир Зеленський заявив, що восени Україна має довести рівень збиття російських дронів до понад 90%.
Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на заяву Володимира Зеленського у неділю, 30 серпня.
Зеленський про безперервні дронові атаки РФ на Україну
Володимир Зеленський повідомив, що отримав доповіді українських військових щодо захисту неба та нинішньої тактики російських атак.
За словами лідера, Росія постійно атакує Україну безпілотниками, зокрема використовує значну кількість реактивних "Шахедів". Значну частину дронів українські військові збивають, однак найскладнішим завданням залишається протидія саме реактивним безпілотникам.
Описуючи інтенсивність російських атак, президент навів дані за останні чотири дні:
"Сьогодні були доповіді наших військових по захисту неба. Зараз тактика росіян — на виснаження України, на виснаження українців, передусім саме людей наших. Постійно атаки дронів – багато реактивних "Шахедів". Значну частину наші воїни збивають. Було майже півтори тисячі дронів усіх типів тільки за ці чотири дні, із них реактивних близько восьмисот".
Зеленський зазначив, що найбільш складно збивати реактивні дрони. Наразі основну роль у захисті від них відіграє українська бойова авіація, водночас держава працює над отриманням необхідних дронів-перехоплювачів.
Президент повідомив, що відповідні безпілотники вже створили чотири компанії. За його словами, одна з них має найбільш вдалу техніку.
Розповідаючи про подальші завдання, Зеленський наголосив, що Міністерство оборони та військові мають докласти максимальних зусиль, щоб Україна отримала більше можливостей для знищення кожного типу російських дронів:
"Найбільш непросте завдання — збивати саме реактивні дрони. Зараз на захисті від них в основному наша бойова авіація. Ми працюємо, щоб були необхідні перехоплювачі. Чотири компанії зробили відповідні дрони-перехоплювачі, в однієї компанії найбільш вдала техніка. Максимально зараз і Міністерство оборони, і військові — всі мають постаратись, щоб якнайбільше було у нас можливостей збивати кожен з типів російських дронів".
Зеленський також подякував членам команди України, які цілодобово працюють над посиленням можливостей для збиття російських безпілотників. Окремо президент визначив завдання на осінь — підвищити показник збиття до рівня понад 90%:
"Я хочу подякувати тим в команді України, хто реально 24/7 працює, щоб так і було. Восени потрібно дати відповідь і довести рівень збиття точно вище, ніж 90%".
Зеленський доручив розслідувати вибухи у Бучанському районі
Володимир Зеленський повідомив, що обговорив із Генеральним прокурором, МВС та СБУ ситуацію у Бучанському районі Київської області після вибухів у місцях зберігання боєприпасів і зброї. Президент наголосив, що таких місць там не мало бути, а всі обставини трагедії мають бути встановлені. Він очікує, що правоохоронці найближчим часом представлять суспільству результати розслідування та відповідний звіт.
"Ще одне. Ми говорили сьогодні з Генеральним прокурором, з МВС, з СБУ по ситуації в Київській області, в Бучанському районі, після страшної трагедії і вибухів в місцях зберігання боєприпасів та зброї. Таких місць там точно не повинно було бути. Триває розслідування всіх обставин. Всі деталі мають бути зʼясовані і будуть.
Я розраховую, що правоохоронці представлять суспільству відповідну інформацію. Важливо, щоб і якнайшвидше були реалізовані рішення уряду та місцевої влади на допомогу нашим людям. Завтра – важливий день. Завтра повинен бути відповідний звіт", — резюмував глава держави.
Скриншот повідомлення Зеленського/Facebook
Новини.LIVE інформували, що у Росії заявили про початок підготовки до масованих ударів по енергетичній інфраструктурі України. У Міноборони РФ назвали це нібито "відповіддю" на атаки Сил оборони. Однак варто зауважити, що Росія систематично атакує українську енергетику від початку повномасштабного вторгнення.
Новини.LIVE також писали, що Володимир Зеленський заявив, що ГУР отримало оновлені дані про плани Росії розширити виробництво балістичних ракет. За його словами, Україна готуватиме заходи протидії та очікує від партнерів посилення санкцій. Президент наголосив на необхідності повністю заблокувати постачання до РФ іноземних компонентів, обладнання та верстатів для виробництва ракет.

Сили спеціальних операцій уразили один із найбільших нафтопереробних заводів північно-західного регіону рф. Про це повідомила ССО.
"У ніч на 30 серпня 2026 року, підрозділи Deep Strike Сил спеціальних операцій у взаємодії з СБУ, СБС та ГУР уразили Кірішський нафтопереробний завод (АТ "Киришинефтеоргсинтез") у Ленінградській області рф", – йдеться у дописі.
Зазначається, що підприємство є одним із найбільших НПЗ росії та має потужності з переробки близько 20 млн тонн нафти на рік.
ССО наголошують, що завод виробляє автомобільний бензин, дизельне та авіаційне паливо, а також іншу продукцію нафтопереробки.
Кірішський НПЗ має важливе значення для паливного забезпечення Санкт-Петербурга, Ленінградської, Новгородської та Псковської областей.
"Сили спеціальних операцій продовжують реалізовувати далекобійні санкції України проти військово-економічного сектору противника. Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!", – пишуть захисники.
Довідково: "Кіришський" НПЗ (Киришинефтеоргсинтез, КИНЕФ) – другий за потужністю нафтопереробний завод рф та найбільший на Північному Заході країни, розташований в Ленінградській області. Потужність підприємства становить близько 20 млн тонн нафти на рік. Завод виробляє моторні палива, авіаційне паливо, дизельне паливо та іншу нафтопродукцію. Підприємство задіяне в забезпеченні потреб збройних сил рф.
Крім того, за даними Генштабу, Сили оборони уразили в Міллерово Ростовської області рф місце зберігання, підготовки та запуску ударних БпЛА, де зафіксовано пожежу.
У Єйську Краснодарського краю рф уражено аеродром "Єйськ", з подальшою пожежею на території об'єкта.
Ступінь завданих збитків уточнюється.
[social type="telegram" url="https://t.me/GeneralStaffZSU/42072"]
Також, уночі 30 серпня рф зазнала масованої атаки дронів, унаслідок якої спалахнула пожежа на одному з найбільших нафтопереробних заводів країни. У місті Кіриші Ленінградської області під ударом був НПЗ "Кірішнефтеоргсінтез". Попередньо, на заводі уражено критично важливі установки.
Нагадаємо, уночі 28 серпня підрозділи Deep Strike Сил спеціальних операцій спільно з СБС та ГУР уразили Ярославський нафтопереробний завод "Славнефть-ЯНОС".
Завод є одним із головних виробників автомобільного бензину і дизельного палива високої якості, а також авіаційного керосину і палива для реактивних двигунів.
Раніше повідомлялося, Сили оборони України завдали чергового результативного удару по військовій інфраструктурі російських загарбників на тимчасово окупованому Кримському півострові. За підтвердженими даними, на військовому аеродромі "Саки" в Новофедорівці знищено ворожий літак Су-24М.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Йому було 54. Це не була випадкова стрілянина – це був спланований удар ворогів України по людині, яка десятиліттями стояла на боці української держави. Еспресо нагадає про постать Андрія Парубія. Від Червонограда до перших мітингівАндрій Володимирович Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді (тепер Шептицький) на Львівщині. Родинна пам’ять завжди була національною: дід воював в Українській галицькій армії, родичі – в УПА. Родина була виселена до Сибіру на 10 років.У кінці 1980-х, коли радянська система вже тріщала, молодий історик уже був на вулиці. У 1988 році його затримували разом з іншими львівськими активістами після розгону мітингу. Коли відбулися перші демократичні вибори, Парубій у 19 років став наймолодшим депутатом Львівської обласної ради.  Він закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка (1994), пізніше аспірантуру з політології. Уже на початку 1990-х став одним із засновників Соціал-національної партії України, працював у молодіжних організаціях на кшталт "Спадщини". Це був час, коли незалежність щойно проголосили, а державу ще треба було виборювати щодня – на мітингах, у редакціях, у перших органах місцевої влади.Ось так Парубій пройшов шлях від вуличного активіста до депутата Львівської обласної ради кількох скликань. Саме там, біля будівлі, яка сьогодні стоїть на площі його імені, він починав політичну кар’єру.У 2004-му він уже був одним з організаторів Помаранчевої революції, комендантом Українського дому. Потім – депутат від "Нашої України", "Батьківщини", "Народного фронту", зрештою "Європейської Солідарності". Його політичний шлях не був кар’єрним зигзагом – це була послідовна лінія власних переконань, головним з яких була думка, що Україна має бути самостійною і національною державою українців, а не якимось буфером чи "малоросією".Комендант МайдануАндрій Парубій, фото: facebook.com/lesyaorobetsНайяскравіше ім’я Парубія увійшло в історію восени 2013-го. Після побиття студентів він став фактичним комендантом Євромайдану: організовував наметове містечко, сотні Самооборони, барикади, логістику. Коли влада Януковича відповідала "Беркутом" і "тітушками", хтось мав тримати порядок серед сотень тисяч людей, які приїхали з усієї країни. Цю роботу взяв на себе Парубій.У лютому 2014-го підрозділи Самооборони взяли під контроль урядовий квартал. Це не була романтична картинка з плакатів. Це була щоденна, брудна, небезпечна робота координації людей, які могли будь-якої миті стати мішенню. Парубій тоді вже був не просто політиком зі списку "Батьківщини" – він став одним із символів того, що Майдан має не лише голос, а й структуру.Секретар РНБО і спікер, який будував державуфото: nfront.org.uaПісля перемоги Революції Гідності Парубія призначили секретарем РНБО (лютий–серпень 2014). Саме тоді Росія анексувала Крим і розпалила війну на Донбасі. На його плечі лягли перші рішення щодо оборони, координації з добровольчими батальйонами, захисту стратегічних об’єктів. Пізніше Петро Порошенко підкреслював, що Парубій відіграв ключову роль у відновленні армії саме в той момент, коли регулярні сили були майже зруйновані.У грудні 2014-го його обрали першим заступником голови Верховної Ради. 14 квітня 2016 року – головою парламенту. Три роки на цій посаді припали на період, коли треба було одночасно стримувати Росію, проводити реформи і не дати розвалити коаліцію. Важливо підкреслити, що Парубій не був "технічним спікером". Він свідомо ставив на перше місце питання ідентичності.Саме за його каденції парламент ухвалив і захистив закони, які змінили обличчя країни: декомунізацію, закон про освіту, квоти на українську мову в ефірі, і головне – Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" 2019 року. Парубій особисто підписав мовний закон після того, як проросійські депутати намагалися його заблокувати постановами. Він прямо говорив з трибуни, що через 20 років ніхто не згадає тарифи та інші рутинні речі, але пам’ятатимуть декомунізацію, мову і церкву. Він був одним із тих, хто просував звернення щодо Томосу про автокефалію Православної церкви України.Це були не "культурні війни" для піару. Для Парубія мова, історична пам’ять і незалежна церква були інструментами державності – тим, без чого Україна не могла обійтися в усвідомленні своєї ідентичності і, як бачимо зараз, це дійсно важливі речі. У роки великої війниАндрій Парубій на початку повномасштабного вторгнення, фото: фейсбук Миколи КняжицькогоПісля 2019-го Парубій залишився народним депутатом від "Європейської Солідарності", членом комітету з національної безпеки, оборони та розвідки. Коли 24 лютого 2022-го почалося повномасштабне вторгнення, він не сховався за статусом. У перші тижні 51-річний ексспікер став до лав територіальної оборони під Києвом, стоячи на блокпостах. Потім повернувся до парламентської роботи.Дійсно, публічно він став, так би мовити, тихішим. Соратники пояснювали це просто, що у війні можуть бути лише дві партії – проукраїнська і антиукраїнська. Він не хотів розхитувати внутрішній фронт навіть справедливою критикою. Працював над оборонними ініціативами, підтримував військових, рідко виходив в ефір. Ірина Геращенко пізніше згадувала, що ім’я Парубія було в російських "розстрільних списках" ще на початку великої війни. Спецслужби попереджали його щонайменше двічі. Охорони він так і не отримав.Вбивство у Львові30 серпня 2025 року, близько 11:35, Андрій Парубій ішов вулицею Єфремова у Франківському районі Львов, за деякими даними, до спортзалу, і точно без охорони. Нападник чекав між припаркованими авто біля будинку №46. Він був замаскований під кур’єра Glovo: чорний шолом, жовта термосумка, електровелосипед. Підійшов ззаду і зробив вісім пострілів із короткоствольної зброї. Парубій помер на місці. Нападник втік. У місті оголосили спецоперацію "Сирена".Президент Володимир Зеленський назвав убивство ретельно підготовленим. У ніч на 1 вересня підозрюваного затримали в Хмельницькій області. Ним виявився 52-річний львів’янин Михайло Сцельніков. Слідство і СБУ встановили, що чоловіка завербували російські спецслужби більше ніж за рік до злочину. Він сам вийшов на зв’язок з представниками ГУР РФ, передавав дані про пересування українських військ і ешелонів, а потім отримав завдання вбити Парубія. Підготовку фінансували з Росії. Підозрюваний пояснював свої дії бажанням знайти сина – військового Михайла-Віктора Сцельнікова із позивним "Лемберґ", який зник безвісти у травні 2023 року під Бахмутом. Він заявляв, що у разі обміну на російських військовополонених хотів би поїхати до РФ і продовжити пошуки тіла сина. Однак колишня дружина Сцельнікова Олена Чернінька поставила під сумнів його слова про батьківську турботу. За її словами, після розлучення вона фактично сама виховувала сина, а батько лише епізодично з'являвся в його житті. Після початку повномасштабної війни, коли Михайло-Віктор пішов добровольцем на фронт, між батьком і сином стався конфлікт, після якого вони перестали спілкуватися.Справу скерували до суду. Сцельникову інкримінують умисне вбивство народного депутата у зв’язку з його державною діяльністю та державну зраду. Йому загрожує довічне ув’язнення.Тож, це не було якесь побутове вбивство. Це був класичний метод гібридної війни – знайти зламану і продажну людину всередині країни, щоб використати її як зброю помсти проти символу української державності, яка кісткою стоїть в горлі Кремля.Пам’ять, яка вже має адресуАндрій Парубій, фото: eurosolidarity.orgПрощання з Парубієм відбулося 1–2 вересня 2025 року. Парастас у соборі Святого Юра, похорон на Личаківському цвинтарі. Прийшли Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Володимир Гройсман, Руслан Стефанчук соратники по Майдану і парламенту, тисячі львів’ян. 1 жовтня 2025 року Президент присвоїв Парубію звання Героя України посмертно – "за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України та зміцненні її державност ".7 жовтня на фасаді будинку №48 на вулиці Єфремова відкрили меморіальну таблицю. Над її оформленням працювали разом із родиною. Батько політика Володимир Парубій сказав тоді: син віддав усе життя боротьбі за незалежність, і він був сином не лише сім’ї, а всієї нації.30 квітня 2026 року Львівська міська рада ухвалила рішення про створення площі Андрія Парубія – частину вулиці Винниченка від Просвіти до Личаківської, разом зі сквером "На валах". 24 травня площу урочисто відкрили. Тепер адресу "площа Андрія Парубія" мають будівля Львівської ОВА і обласної ради – саме те місце, де він починав як депутат, і пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. У Києві проїзд біля Маріїнського парку і Верховної Ради також отримав ім’я Парубія.31 січня 2026-го, у день, коли йому мало б виповнитися 55, львів’яни запалили 55 свічок у формі тризуба біля пам’ятника Шевченку. Порошенко написав тоді, що такі люди не йдуть назавжди, бо вони залишаються в принципах, у державі, яку допомогли втримати.Андрій Парубій був послідовним політиком. Від початку боротьби з Радянським режимом у кінці 80-х до останнього кроку вулицею Єфремова він робив одну й ту саму річ – намагався будувати Україну як окрему політичну націю. Рік після його вбивства ця робота продовжується іншим, але Парубію довелося заплатити свою ціну за ідейні переконання. Нагадаємо, у Львові в храмі святого Юра відслужили заупокійну Літургію за Андрієм Парубієм, якого вбили 30 серпня 2025 року. На молитву прийшли рідні, друзі, колеги та містяни

Острів у російському водосховищі роками залишається закритим для цивільних, а нові деталі про його призначення викликали тривогу української розвідки.

У Тверській області Росії діє закритий комплекс біологічних лабораторій, у якому можуть проводити досліди з небезпечними вірусами, бактеріями та іншими патогенами. Про це заявив представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Черняк.

Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

За його словами, новий лабораторний комплекс із підвищеним рівнем захисту побудували на місці старого об’єкта на відокремленому острові. Потрапити на його територію можуть лише обмежене коло осіб.

Офіційно на об’єкті досліджують хвороби свійських тварин – бруцельоз, туберкульоз та інші бактеріальні й вірусні захворювання. Однак у травні Федеральне медико-біологічне агентство Росії почало шукати на острів лаборанта, серед обов’язків якого прямо зазначена робота з патогенними біологічними агентами I–IV груп. Згідно з російською класифікацією, до I групи належать агенти, що спричиняють особливо небезпечні та смертельні інфекції, які легко й швидко передаються від людини до людини.

– Андрій Черняк

Де розташований секретний комплекс

У ГУР зазначили, що об’єкт офіційно називається Центром експериментальної фізіології. Він розміщений на острові Лисий у Вишньоволоцькому водосховищі.

Територію лабораторій охороняють підрозділи Федеральної служби безпеки та Федеральної служби охорони Росії. Навколо комплексу також розташовані військовий гарнізон, зенітні системи й засоби радіоелектронної боротьби.

З 2023 року акваторію біля острова заборонили використовувати для риболовлі, купання та прогулянок на човнах. Їй надали статус особливо охоронюваної території регіонального значення.

Ризики для водосховища та населених пунктів

Вишньоволоцьке водосховище забезпечує прісною водою населені пункти, зокрема Вишній Волочок. Крім того, тут бере початок річка Тверця, яка є притокою Волги.

Українська воєнна розвідка вказує, що витік патогенів або хімічних речовин із лабораторій у водойму може мати серйозні епідеміологічні наслідки. Комплекс, за даними ГУР, створили за наказом Володимира Путіна для потреб обороноздатності та безпеки Росії, формально включивши його до структури Федерального медико-біологічного агентства.

Також у ГУР звернули увагу на спалах ящуру серед великої рогатої худоби в Росії навесні 2026 року. Розвідка не відкидає, що подібні випадки можуть бути наслідком невдалих експериментів із вірусами, бактеріями та іншими небезпечними збудниками.

Читайте також:

• ГУР повідомило, що Росія через дефіцит авіаційного гасу зупинила його експорт і вже імпортувала близько 70 тисяч тонн пального з Південної Кореї та Єгипту.
• Безпілотники СБУ завдали удару по заводу в Тверській області РФ, що виробляє паливо для ракет X-55 та X-101, спричинивши масштабну пожежу.

The post ГУР заявило про секретний комплекс біолабораторій у Тверській області Росії first appeared on Межа. Новини України..

Президент Володимир Зеленський заявив про значні втрати російських бюджетів через скорочення окремих складових експорту, фактичне блокування кораблів Чорноморського флоту в Новоросійську та ураження об'єктів військової й нафтової промисловості.
Про це глава держави написав у соцмережах за підсумками доповіді керівника ГУР МО Олега Іващенка, передає Рубрика.
За словами президента, українська воєнна розвідка отримала дані з внутрішніх російських документів, які свідчать про скорочення окремих складових експорту рф на 80% лише протягом серпня.
"Наша воєнна розвідка фіксує, що за внутрішніми російськими документами тільки за цей місяць окремі складові експорту з країни-агресорки вже скоротились на 80%. Це відчутні втрати російського федерального бюджету, а також регіональних бюджетів, які і так перебували на межі банкрутства", – заявив Зеленський.
Окремо глава держави повідомив про ситуацію з російським Чорноморським флотом. За даними, які, за словами Зеленського, визнає і російська сторона, кораблі флоту фактично заблоковані в Новоросійську внаслідок ударів українських безпілотників і не можуть повноцінно діяти в морі.
"Російська сторона визнає, що й кораблі її Чорноморського флоту фактично заблоковані у Новоросійську завдяки нашим ударам дронами та не здатні оперувати в морі. Виходу з такої ситуації російське керівництво не знаходить", – сказав президент.
Зеленський також зазначив, що через нездатність російського флоту забезпечувати конвої для торговельного та тіньового флоту росія розглядає інший спосіб захисту цивільних суден. Йдеться про можливість оснащення їх:
стрілецькою зброєю,
засобами радіоелектронної боротьби,
військовим персоналом.
Президент заявив, що Україна готує відповідь на таку "мілітаризацію росією судноплавства".
Крім того, під час доповіді ГУР підтвердило високу ефективність українських далекобійних ударів, зокрема по російських підприємствах військового виробництва та об'єктах нафтової галузі.
Зеленський окремо навів наслідки ураження Силами оборони "Комбінату "Каменський" у Ростовській області. За його словами, після удару російська сторона втратила значну частину спроможностей із виробництва твердопаливних двигунів для ракет.
Також, за словами президента, ГУР має докази зупинки функціонування одного з найбільших російських нафтопереробних заводів у Кстові Нижньогородської області. Щороку це підприємство переробляло 17 млн тонн нафти.
Крім того, Сили оборони України в ніч на 28 серпня уразили нафтопереробний завод "Славнефть-ЯНОС" у російському Ярославлі. На території підприємства зафіксували пожежу.
Також військові спецпідрозділу СБУ "Альфа" уразили російський стратегічний бомбардувальник-ракетоносій Ту-95МС на авіабазі в Енгельсі Саратовської області.
↓Читайте також





Сили оборони уразили командні пункти росіян під Донецьком та низку інших військових об'єктів







У рф заявили про атаки дронів на НПЗ у Нижньогородській області та склад Wildberries у Котовську



The post Зеленський: удари українських дронів блокують російський флот у Новоросійську appeared first on Рубрика.

Гостями ефіру Ранок.LIVE стали кандидат політичних наук Олексій Буряченко, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун, нардеп від "Слуги народу" Сергій Нагорняк, командир батальйону безпілотних систем "Шершні Довбуша" 68-ї окремої аеромобільної бригади "Лютий", заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Вʼячеслав Потапенко, заступник командира 429-ї бригади безпілотних систем "Ахіллес" Олесь Маляревич, доктор соціологічних наук Олександр Шульга, політолог-міжнародник Тарас Семенюк та директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Подивитися ефір Ранок.LIVE можна на YouTube-каналі Новини.LIVE.

Ефір Ранок.LIVE

Гості ефіру обговорять, що російські окупанти вкотре масовано атакували Київ та область. Зокрема, упродовж минулої доби повітряна тривога в регіоні лунала 11 разів та тривала понад 14 годин. За попередніми даними, протиповітряна оборона знешкодила близько 120 ударних БпЛА. Через затяжні повітряні тривоги у Києві змінювали рух метро. 

Як писали Новини.LIVE, у ніч проти 28 серпня у Києві лунали потужні вибухи. Російські загарбники атакували столицю дронами.

Крім того, у ГУР повідомляли, що РФ вперше вдарила по Києву оновленою балістичною ракетою 9М723-2, яку називають "Іскандер-1000". Зокрема, ця версія отримала потужніший двигун.

Військові, які щодня виконують бойові завдання, цього разу зійшлися на картах Counter-Strike 2. У благодійному CyberWar Cup до Дня Незалежності України взяли участь команди ГУР МО України, Третього армійського корпусу, Корпусу "Хартія" та СБУ. Технічним організатором змагання стала Федерація кіберспорту України (UESF).

Про це пише Новини.LIVE.

Благодійний збір на потреби військових

У фіналі перемогу здобув Третій армійський корпус. Друге місце посіла команда ГУР МО України, третє — "Хартія", четверте — СБУ.

Проте боротьба за місця в турнірній таблиці була не єдиною метою. Змагання проводили в межах благодійного збору із загальною ціллю 2 млн грн. 

Кожен із підрозділів визначив власні потреби, на які планують спрямувати кошти.

• Третій армійський корпус збирає на джерела автономного живлення, генератори EcoFlow та комплектуючі для дронів.
• ГУР МО України — на автомобілі, їхній ремонт та засоби автономного живлення.
• Корпус "Хартія" — на дрони, обладнання для безпілотних систем та засоби зв’язку.
• СБУ збирає на EcoFlow, детектори виявлення дронів, обладнання для FPV та Starlink Mini.

У кожній команді було по п’ять військовослужбовців. До складів також долучилися медійні капітани: блогери та публічні особи, які допомагали привернути увагу аудиторії до змагання та благодійного збору.

Президент UESF Максим Кріппа наголосив, що для військових подібні турніри дають можливість хоча б ненадовго переключитися від фронтової реальності.

"Особливістю CyberWar Cup стало те, що на одній кіберспортивній арені зустрілися представники різних силових структур. Ми побачили емоції та включення самих бійців. Було видно, наскільки для них важливо морально відпочити", — додав CEO Федерації Андрій Грищенко.

Допомога військовим та розвиток проєкту

Допомога з транспортом стала окремою частиною благодійної складової CyberWar Cup. 

За період із 15 липня до 15 серпня підрозділ ГУР, представники якого взяли участь у турнірі, втратив три автомобілі. Машини були підбиті та знищені під час виконання бойових завдань.

Благодійний фонд MK Foundation передав підрозділу автомобіль, необхідний для відновлення його мобільності.

Перший турнір CyberWar Cup відбувся у березні 2026 року за участю представників спецпідрозділу First Line. 

Згодом ініціатива переросла у благодійний проєкт, який об’єднує військових навколо кіберспорту та допомоги своїм підрозділам.

Для UESF розвиток військового та ветеранського кіберспорту є окремим напрямом роботи. Федерація розглядає кіберспорт не лише як професійну дисципліну, а і як можливість для військовослужбовців залишатися частиною командної спільноти, змагатися та відпочивати.

Військовий під час гри. Фото: Новини.LIVEЗахід CyberWar Cup. Фото: Новини.LIVEПредставники СБУ посіли 4 місце. Фото: Новини.LIVE

Новини.LIVE писали, що Сили оборони отримали чергову партію автомобілів від благодійного фонду MK Foundation, заснованого українським бізнесменом Максимом Кріппою. Цього разу фонд передав військовим 20 автомобілів Volkswagen Transporter, які використовуватимуть для виконання бойових і логістичних завдань. Також військові розповіли про реалії роботи фронтового транспорту.

Новини.LIVE інформували, що у межах виставки "Той день" благодійний фонд Максима Кріппи MK Foundation облаштував тематичну зону, головним елементом якої став брендований мікроавтобус у стилі S.T.A.L.K.E.R. 2. Він символізує частину масштабної допомоги фонду — понад 2100 автомобілів, які MK Foundation системно передав Силам оборони України.

Слідство відтворило ніч подій, що почалася на вулиці й завершилася через кілька годин. У справі з’явилися нові деталі та другий фігурант.

Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Правоохоронці встановили особу ще одного російського військового, якому оголосили підозру у справі про зґвалтування неповнолітньої дівчини на тимчасово захопленій території Херсонської області. Злочин, за даними слідства, стався у березні 2024 року.

Розслідування ведуть слідчі Головного слідчого управління Нацполіції України за сприяння Головного управління розвідки Міноборони України. ГУР назвало другим фігурантом провадження Адама Бойсуєва.

Обставини злочину на Херсонщині

Слідство встановило, що 24 березня 2024 року приблизно о 22:00 в одному із сіл Херсонщини Мумаді Маґомедов та Адам Бойсуєв схопили неповнолітню на вулиці й силоміць посадили її до автомобіля “Жигулі”.

Потерпілу вдарили в обличчя, змусили проковтнути невідому таблетку, після чого, за матеріалами справи, зґвалтували по черзі. Насильство тривало до близько 2:00.

Раніше підозру в цьому ж кримінальному провадженні отримав Мумаді Маґомедов із позивним “Чорний”.

Кого підозрюють у воєнному злочині

ГУР оприлюднило інформацію про Адама Бойсуєва. Це Бойсуєв Адам Саїдович, 04.09.1994 року народження, уродженець села Верхній Наур Надтеречного району Чечні, громадянин РФ. Він має звання сержанта та позивний “Хома”.

Бойсуєв є командиром відділення третьої групи спеціального призначення другої роти спеціального призначення 78-го мотострілецького полку спеціального призначення “Сєвєр-Ахмат” (в/ч 77192).

Йому інкримінують жорстоке поводження з цивільним населенням, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Підозру оголосили за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Дії Бойсуєва також кваліфікували як порушення статей 27 і 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Додаткового протоколу I.

Кожен кат буде встановлений – за кожен скоєний проти українського народу російський воєнний злочин буде належна відплата.

– йдеться в повідомленні Головного управління розвідки Міноборони України

Ще одним підозрюваним у провадженні є Магомедов Мумаді Магомедович, 28.02.1990 року народження, уродженець села Побєдинське Грозненського району Чечено-Інгуської АРСР.

На час скоєння злочину він був фельдшером мотострілецької роти мотострілецького батальйону 70-го мотострілецького полку 42-ї мотострілецької дивізії 58-ї загальновійськової армії Південного військового округу Збройних сил Російської Федерації (в/ч 71718).

Ще цікаві матеріали:

• Росія представила фільм «Свідки», який, за словами омбудсмана Дмитра Лубінця, спотворює обставини авіаудару по Маріупольському драмтеатру. Він закликав міжнародні організації оцінити пропагандистську кампанію та врахувати її під час документування воєнних злочинів.
• Голова ГУР Олег Іващенко зустрівся з керівництвом Латвії, обговорив підтримку України, спільні загрози з боку Росії та зміцнення безпекової співпраці.
• СБУ заочно повідомила про підозру російському командиру у катуванні судді на Харківщині під час окупації в червні 2022 року, триває розшук і ідентифікація інших причетних.

The post Поліція оголосила підозру російському військовому у справі про зґвалтування неповнолітньої на Херсонщині first appeared on Межа. Новини України..