Тренд пошуку "Twitch"

1985 року Ніл Постман випустив книгу «Розважаємося до смерті», у якій писав так: «Американці більше не розмовляють один з одним, вони розважають один одного. Вони не обмінюються ідеями, а обмінюються образами. Вони сперечаються не за допомогою аргументів, а за допомогою зовнішності, знаменитостей і реклами». Нагадаю очевидне: 1985-го інтернет ще не був загальнодоступним, і соцмереж як таких не існувало, але Постман доволі точно описав нашу сучасність, при тому глобалізація відтоді так поширилася, що його думка вже не стосується тільки американців. Нескінченні розваги, цілодобовий обмін мемами-картинками, суперечки через зовнішній вигляд зірок — усе це наша рутина в інтернеті. І все це з певною умовністю можна назвати Післяписемною добою — принаймні так у 1962 році пропонував називати гіпотетичне суспільство майбутнього Маршалл Маклюен у своїй визначальний праці «Галактика Гутенберга». Що ж, вітаю — ми живемо в цьому майбутньому, у часі, коли читання книжок поступово стає втраченим мистецтвом.

Звісно, коли, як учора, 28 серпня 2026 року, у Києві пролунали рекордні 13 повітряних тривог на добу, незворушно читати за таких умов можна лише або під антидепресантами, або з нездоровим пофігізмом, що, зрештою, декому вдається. Та загалом більше ідеться про те, що у світі поступово читачі книжок стають дедалі меншою соціальною групою. Адам Ґірш у статті для The Atlantic формулював це так: «Якщо ви прочитаєте книгу в 2025 році — бодай одну — ви належите до виду, що перебуває під загрозою зникнення. Подібно до медоносних бджіл і червоних вовків, чисельність американських читачів, Lector americanus, скорочується вже впродовж десятиліть. Найсвіжіше дослідження «Опитування щодо участі громадськості в мистецтві» за 2022 рік показало, що менше половини американців прочитали бодай одну книгу за останні 12 місяців; лише 38 % прочитали роман або оповідання. Нещодавнє дослідження, проведене Університетом Флориди й Університетським коледжем Лондона, показало, що кількість американців, які щодня читають для задоволення, з 2003 по 2023 рік щороку зменшувалася на 3 %». Гаразд, це знову про Америку, але й в Україні подібна ситуація, хоча наче напозір дещо краща. Український тиждень писав про те, що в 2022 року 65 % респондентів казали, що вони прочитали бодай одну книгу на рік, а в 2025-му 45 % опитаних агенцією Research.ua українців прочитали більше трьох книг, а 15 % не прочитали жодної. І хоч директор Research.ua Володимир Кутюк оптимістично заявляє, що 80 % українців залучені до практик читання, однак певен, що в реальності ситуація значно сумніша. Варто бодай подивитися на наклади наших книжок (середній — 1500-3000) і кількість населення (натепер — орієнтовно 30 млн). Якщо зважити на кількість проданих бестселерів в Україні, стає зрозуміло, що 80 % читачів — це дуже завищена кількість. Так Олеся Бойко в Читомо подавала такі цифри за 2025 рік, і серед них лише кілька видань, які продали кількістю понад 40 тисяч примірників:

• Бріанна Вест «Тією горою є ви. Як перетворити самосаботаж на самовдосконалення» — 58 584;
• Ребекка Яррос «Оніксова буря. Емпіреї. Книга 3» — 45 тис.;
• Сьєрра Сімоне «Священник. Книга 1» — 44 тис.;
• Ліз Томфорд «Вище неба. Місто вітрів. Книга 1» — 40 тис.

Тож важко не погодитися з Майклом Себастіаном з Esquire, який пише про те, що рівень грамотності зараз найвищий за всю історію людства, але при цьому грамотні майже не читають книжки, і писемність перебуває в занепаді: «Сьогодні, мабуть, ви частіше чуєте, як люди рекомендують подкасти, аніж книги. Найпопулярніші політичні коментатори — це не письменники і навіть не телезірки: вони ведуть відеоподкасти та шоу в прямому ефірі на Twitch. Сучасний Томас Пейн — не письменник, а інфлюенсер». І він слушно додає: це не означає, що треба відмовлятися від подкастів, ігнорувати відео на телефоні чи видаляти всі додатки соціальних мереж (хоча трохи самообмеження нам не завадило б), та зниження рівня читання повинне турбувати нас усіх.

Цікаво, що книга Ніла Постмана «Розважаємося до смерті» надзвичайно вплинула на Девіда Фостера Воллеса, який переосмислив її ідеї у своєму культовому романі «Нескінченний жарт» (1996), буквально показавши, що розваги можуть убивати. Роман Девіда Фостера Воллеса не так давно вийшов українською і став абсолютним рекордсменом «Видавництва Жупанського» під час передпродажу — розійшлася понад половина накладу (тисяча примірників), при тому що ціна за двотомник була відносно немаленька — 1400 грн. Звісно, «Нескінченний жарт» — це непросте читво, і накладів Бріанни Вест, Ребекки Яррос чи Ілларіона Павлюка у нього ніколи не буде, але і так це доволі знакова подія: можна сказати, що ця тисяча людей, спраглих прочитати Воллеса, — це умовна майже вся кількість активних українських читачів, які не тільки хочуть читати складну літературу, а і здатні підтримувати її гривнею. І цьогоріч заплановане ще одне випробування для цієї незламної тисячі: у жовтні видавництво «Богдан» обіцяє видати понадтисячосторінковий «Криптономікон» Ніла Стівенсона.

Як скоро вимре читач книжок як вид — час покаже, але вже нинішня тенденція досить загрозлива. Хоча поки в сумних українських обставинах можливих відключень світла книга як об’єкт є надійнішою за гаджети, залежні від електропостачання. Тож, хай як парадоксально, війна у нас дещо віддаляє настання Післяписемної доби, хоч, зрозуміло, водночас не надто сприяє спокійному дозвіллю наодинці із книгою. І важливіше, як на мене, не забувати, що книга може бути не лише розвагою, а і роботою, адже Постман і Воллес уже переконливо показали нам, до чого може призвести нескінченне розважання без мінімальних інтелектуальних зусиль.

У роботі «ПриватБанку» виникли тимчасові збої в роботі кількох сервісів. 

Про це повідомили у банку.

Фахівці вже працюють над їхнім відновленням.

UPD: станом на 20:00 в ПриватБанку повідомили AIN, що проблеми розвʼязані. 

Сервіси ПриватБанку відновлено. Зараз вони працюють у звичайному режимі.Технічний збій повністю усунено. Оплата картками через POS-термінали, проведення платежів та переказів знову відбуваються без затримок, – заявили в банку.

Що відомо про збій

На питання AIN, чи була це атака, або ж чи була інша причина, у банку сказали, що причина наразі невідома.

Там додали, що роботу сервісів поступово відновлюють. Клієнтів пообіцяли сповістити, щойно всі системи та послуги знову працюватимуть у штатному режимі.

15 серпня 2026 року у «ПриватБанку» теж повідомляли про перебої у роботі сервісів. Тоді в деяких випадках кошти списувалися, а транзакції не проходили. 

Згодом у фінустанові повідомили, що оплати через POS-термінали працюють, а обробка онлайн-платежів відбувається без затримок.

Нагадаємо, що на початку червня 2026 року у мобільному застосунку monobank стався збій. Через технічні несправності були перебої в роботі мобільного застосунку та отриманні поповнень з терміналів. Перебої також спостерігалися й на інших сервісах. Зокрема, Slack, Twitch, ClaudFlare, Viber, «ПриватБанку», Facebook та Netflix.

Читайте також: Сервери АРМА зазнали хакерської атаки. Що про неї відомо?

Джерело: People, VRT NWS

Інфлюєнсер Міхіель Вандеверт, який став відомим завдяки своїй боротьбі з рідкісним генетичним захворюванням, помер у віці 28 років.

Чоловік був родом з Діпенбека, Бельгія. Ще в дитинстві лікарі діагностували в нього прогерію (синдром Хатчінсона-Гілфорда) – захворювання, яке призводить до швидкого старіння дітей, починаючи з 2-річного віку.

Діти з цим синдромом часто живуть близько 15 років. Ліків проти цього немає. Медики прогнозували, що Вандеверт, ймовірно, доживе лише до 12 років.

Однак Міхіель перевершив ці прогнози. Він став відомим, був активним діджеєм та геймером, отримав премію Джеймі за свій ігровий контент. У своїх акаунтах в Instagram, YouTube та Twitch, де його загалом було понад 90 000 підписників, інфлюєнсер ділився також своїм життям з прогерією.

У 15 років Вандеверт опублікував свої мемуари “Ik Ben Michiel” (в перекладі “Я – Міхіель”), в яких поділився своїм досвідом боротьби з низькою тривалістю життя та тим, як він справлявся з цим життям.

Міхіель та його молодша 20-річна сестра Ембер, яка також хворіє на прогерію, стали героями документального фільму “Як бути живим: Ембер та Міхіель”.

Новина про смерть Міхіеля викликала співчуття по всій Бельгії.

“Люди іноді скаржаться та багато бурчать через дрібниці. Коли дивишся на те, як Міхіель прожив своє життя, можна лише захоплюватися цим“, – написав Рік Крікельс, мер Діпенбека.

• Батько та агент капітана збірної Аргентини Ліонеля Мессі Хорхе Мессі помер у віці 68 років. Він пішов із життя 8 серпня в медичній клініці аргентинського міста Росаріо після тривалої хвороби.
• В Китаї померла шестирічна дівчинка після отримання експериментальної генної терапії, яка мала виправити рідкісне генетичне захворювання, що не становило загрози для її життя. Про це йдеться у спільному розслідуванні видань Science та Retraction Watch.

Запис Лікарі казали, що проживе до 12 років: інфлюєнсер Міхіель Вандеверт помер у 28-річному віці спершу з'явиться на Букви.