Тренд пошуку "З Днем Працівника Освіти"

У День знань Президент України Володимир Зеленський в одній зі шкіл на Київщині привітав учнів із початком нового навчального року. Глава держави поспілкувався зі школярами та керівництвом закладу освіти.
Про це пише Рубрика, посилаючись на Офіс Президента.
«Я вітаю з 1 Вересня наших першачків, сміливих абсолютно, і батьків, і всіх школярів, нашу незламну державу. Дуже важливо, що діти пішли в школу, дуже важливо, що багато всього підготовлено», – сказав Президент.
Через російську повітряну атаку вчителям довелося проводити перші уроки в укритті. Зокрема, і всеукраїнський урок «Мова гідності: бачити людину за словами» для учнів 1–4 класів. Володимир Зеленський разом із дітьми розв'язав завдання квесту й побажав школярам вдалого навчального року.
Фото: Офіс Президента
«Навіть серед ворогів будь-яких є розуміння, що діти – це діти. А "рускіє" роблять дітей учасниками війни. Вони це роблять, робили, на жаль, і будуть робити до тих пір, поки не поставити їх на місце», – зазначив Глава держави.
Також Президент дав коментар журналістам телемарафону «Єдині новини», у якому наголосив, що протягом цих двох тижнів росіяни бʼють по інфраструктурі, зокрема й для того, щоб зірвати початок навчального року. Водночас більшість партнерів у цей час перебуває у відпустках і фактично не реагує на ці постійні російські обстріли.
Фото: Офіс Президента
«Я вважаю, що якщо б давали сигнали міжнародні, то і 1 вересня… "Рускіє", окрім наших Збройних Сил, потрошки бояться, коли гучно звучить дипломатія. Це дуже неприємно, що хтось відпочиває, а хтось бореться за життя», – зазначив Володимир Зеленський.
Президент подякував батькам, які попри тривоги та російські атаки залишаються на батьківщині та разом з учителями докладають зусиль, щоб наші діти навчалися вдома, в Україні.
Фото: Офіс Президента
«Я не дуже люблю казати "соціалізація", тому що до дітей хочеться говорити, що вони так товаришують, що серед своїх, серед таких самих веселих, дуже швидких. Приємно, що вони в діалозі, що в них усе є. Безумовно, дуже хочеться, щоб ми ці школи не будували заради того, щоб просто будувати. Дуже хочеться, щоб цією інфраструктурою діти могли користуватися», – додав Глава держави.
Президенту також продемонстрували виставку зі світлинами школи, яку росіяни зруйнували в березні 2022 року. Відновити її вдалося лише восени торік. Крім укриття, у школі забезпечено енергонезалежність на випадок відімкнення електропостачання, створено сучасні навчальні простори та спортивну інфраструктуру, а також оновлено їдальню. Харчування забезпечене в межах реформи, що реалізується під патронатом першої леді Олени Зеленської, і передбачає безоплатні гарячі обіди для всіх учнів. Глава держави подякував працівникам їдальні та колективу школи за роботу.
Фото: Офіс Президента
«У дітей повинно бути все. Я дуже радий, що сучасний харчоблок, що в дітей є все. Немає головного – миру. Це правда. Ми, безумовно, зробимо все, щоб це сталося», – сказав Володимир Зеленський.
Фото: Офіс Президента
Нагадаємо, у новому навчальному році в українських школах навчатимуться 3 мільйони дітей. До першого класу піде орієнтовно 240 тисяч учнів, що на 10% менше, ніж минулого року.
↓Читайте також





Через безпекову ситуацію на Київщині рекомендують відмовитися від масових урочистостей до 1 вересня







Уряд спрямував майже 77 млн грн на підготовку закладів освіти до зими







1 вересня в школах проведуть Всеукраїнський урок "Мова гідності: бачити людину за словами"



The post Зеленський поспілкувався з учнями в одній зі шкіл на Київщині та привітав їх із початком нового навчального року appeared first on Рубрика.

Київська обласна військова адміністрація не рекомендує проводити масові урочистості до 1 вересня. Таке рішення пов'язане зі складною безпековою ситуацією в регіоні, який уже п'яту добу поспіль перебуває під атаками російських ударних дронів.
Про це повідомив голова ОВА Тимур Ткаченко, цитує Рубрика.
В ОВА наголосили, що війська рф уже п'яту добу майже безперервно атакують Київщину, тож «передусім має бути безпека».
«Саме тому Київська обласна військова адміністрація не рекомендує проводити масові урочистості до Дня знань на територіях із високим рівнем ризику», — заявив голова ОВА. 
Рішення про проведення святкових заходів кожен заклад освіти має ухвалювати з огляду на безпекову ситуацію у своїй громаді чи населеному пункті.
Якщо ж заклад вирішить провести урочистості, за можливості їх варто організувати безпосередньо в укритті. У разі проведення заходів поза межами укриття, забезпечити, щоб загальна кількість присутніх учасників не перевищувала розрахункову місткість наявної захисної споруди. Також важливо не допустити масового скупчення дітей, батьків і працівників закладів освіти.
«Закликаю керуватися здоровим глуздом і ситуацією на місцях»,— додав Ткаченко.
Варто зазначити, що прем'єр-міністр України Сергій Корецький заслухав доповідь Міністра освіти і науки перед стартом навчального року. Обговорили питання безпеки освітнього процесу, укриттів, організації харчування, забезпечення підручниками, підвищення оплати праці освітян.
«Наше завдання — попри війну забезпечити дітям можливість якісно і безпечно навчатися», — наголосив Очільник Уряду. 
1 вересня почнуть роботу 25 тисяч закладів освіти.
«У громадах із підвищеним ризиком російських ударів не повинно бути жодних масових заходів, — підкреслив Сергій Корецький. — Лінійки та інші урочисті заходи мають проводитися лише з урахуванням безпекової ситуації, місткості укриттів і можливості швидко перейти до них у разі повітряної тривоги. Це рішення повинні ухвалювати конкретні громади на місцях. Безпека дітей і педагогів важливіша за будь-які урочистості». 
За його словами, сьогодні в цілому по країні понад 82% дітей у дошкільній освіті мають доступ до укриттів. У школах такий доступ мають 83% учнів. Це понад 9 тисяч закладів дошкільної та 11 тисяч закладів загальної середньої освіти.
Триває будівництво ще 131 такого укриття за кошти державного бюджету. З них — 18 підземних дитячих садків. Прем'єр-міністр повідомив, що після завершення цих робіт доступ до укриття матимуть 87% вихованців та учнів. Ціль до кінця 2027 року досягнути показника 92%. Торік ця цифра становила 77%. У 2022 році — 10%.
↓Читайте також





Новий навчальний рік в Україні розпочнуть 3 млн школярів, з них близько 240 тис. першокласників







"Проведення масових заходів є небезпечним": освітня омбудсманка закликала змінити формат 1 вересня







1 вересня в школах проведуть Всеукраїнський урок "Мова гідності: бачити людину за словами"



The post Через безпекову ситуацію на Київщині рекомендують відмовитися від масових урочистостей до 1 вересня appeared first on Рубрика.

AIN підсумовує головні технологічні, бізнесові та Defense Tech новини 31 серпня. ТРЦ Gulliver продають на аукціоні Державні «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» виставили столичний торгово-розважальний центр Gulliver на відкритий продаж зі стартовою ціною $207 млн. Реалізація активу відбуватиметься через відкриті конкурентні торги в системі «Prozorro.Продажі». Як зазначив голова правління «Ощадбанку» Юрій Каціон, фінустанови прагнуть залучити широке коло українських та міжнародних інвесторів, щоб виручити максимально можливу суму. Більше — у повній новині. Росіяни знищили головну сортувальну лінію «Нової пошти» в Одесі Російський безпілотник завдав удару по терміналу «Нової пошти» в Одесі, внаслідок чого повністю знищена ключова сортувальна лінія, яка не підлягає відновленню. Серед працівників обʼєкта постраждалих немає. Для збереження процесу доставки посилок компанія перевела роботу на резервні логістичні маршрути. Більше — у повній новині. Доходи українських ритейлерів зросли на 18% Фінансові результати охоплюють перші два квартали 2026 року — ще до масованих атак на розподільчі мережі та склади компаній. Сукупний дохід цих компаній зріс на 18% — до 817,14 млрд грн. Найбільший дохід отримав АТБ — 136 млрд грн. Більше — у повній новині. Маск може дозволити Україні використовувати Starlink-дрони для ударів по цілях у росії, але це має ухвалити Білий дім — FT Ілон Маск повідомив колишньому міністру оборони України Михайлу Федорову, що може дозволити Україні використовувати дрони зі Starlink для ударів по цілях у росії. Водночас, за даними FT, Маск наголосив, що остаточне рішення має бути політичним і його повинен ухвалити Білий дім. Федоров відмовився коментувати свої розмови з Маском. Наприкінці липня Володимир Зеленський просив Дональда Трампа домовитися з Маском про використання Starlink для наведення українських дронів по цілях у росії.  Більше — у повній новині. У Польщі сталася пожежа на заводі виробника дронів для армій Польщі та України У ніч проти 31 серпня сталася пожежа на підприємстві польської оборонної компанії WB Electronics у Скаржисько-Каменній. Польські правоохоронці не виключають, що її могли спричинити навмисно. Незадовго до пожежі охорона повідомила поліцію про спрацювання сигналізації, а камери зафіксували невідому людину в балаклаві, яка потрапила на територію заводу через паркан. Неподалік підприємства також знайшли рюкзак і кофту. До розслідування долучили польські спецслужби, зокрема ABW та Службу військової контррозвідки. Пожежа не була масштабною, ніхто не постраждав, а слідчі перевіряють, чи могла вона бути результатом підпалу або диверсії. Більше — у повній новині. Понад 130 українських компаній подали заявки на доступ до даних про російську зброю в TrophyLab Понад 130 українських виробників озброєння та військової техніки подали заявки на реєстрацію в TrophyLab — платформі з даними про трофейне російське озброєння. Ще понад 300 заявок надійшло від іноземних компаній. Платформа містить результати досліджень російської зброї та військової техніки. Базу наповнюють підрозділи Сил оборони України, ГУР, СБУ та профільні наукові установи. Зареєстровані користувачі можуть переглядати результати досліджень, а також замовляти зразки або їхні фрагменти для самостійного аналізу. Більше — у повній новині. Середня зарплата в Україні у липні сягнула понад 32 тисячі гривень Середня заробітна плата в Україні у липні 2026 року становила 32 243 грн. Порівняно з червнем цей показник зменшився на 1,6%. Найвищу середню зарплату зафіксували в Києві — 49 463 грн. Найнижчою вона була у Чернівецькій області — 23 354 грн та Кіровоградській — 23 532 грн. Найвищий рівень оплати праці серед видів економічної діяльності був у сфері інформації та телекомунікацій — 78 716 грн. Найнижча середня зарплата — в освіті, 20 237 грн. Більше — у повній новині. Читайте також: 10 хвилин замість кількох днів. Партнер SMRK VC Влад Тісленко створив ШІ-сервіс для перевірки стартапів перед інвестицією

Першого вересня в Україні розпочинається освітній процес.
Київська обласна військова адміністрація не рекомендує проводити масові урочистості до Дня знань на територіях із високим рівнем ризику. Про це повідомив Тимур Ткаченко, керівника КМВА.
Він нагадав, що ворог п'яту добу ворог майже безперервно атакує Київщину. Рішення про проведення святкових заходів кожен заклад освіти має ухвалювати з огляду на безпекову ситуацію у своїй громаді чи населеному пункті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З вересня 2026 року учнів 1-11 класів будуть безкоштовно годувати
"Також важливо не допустити масового скупчення дітей, батьків і працівників закладів освіти", - заявив посадовець.
З його слів, якщо ж заклад вирішить провести урочистості, за можливості їх варто організувати безпосередньо в укритті. У разі проведення заходів поза межами укриття, забезпечити, щоб загальна кількість присутніх учасників не перевищувала розрахункову місткість наявної захисної споруди.
В Україні першого вересня почнуть роботу 25 тисяч закладів освіти. По країні понад 82% дітей у дошкільній освіті мають доступ до укриттів. Голова Кабміну вважає, що у школах такий доступ мають 83% учнів. Це понад 9 тисяч закладів дошкільної та 11 тисяч закладів загальної середньої освіти.

Прем'єр-міністр Сергій Корецький розповів, як в Україні розпочнеться новий навчальний рік. Він пояснив, де можна проводити лінійки на 1 вересня, як навчатимуться діти в регіонах з різною безпековою ситуацією, як годуватимуть школярів і на скільки зростуть зарплати освітян.
Загалом з 1 вересня в Україні розпочнуть роботу близько 25 000 закладів освіти. 
Чи будуть у школах лінійки на 1 вересня?
Єдиної заборони на проведення урочистих заходів по всій Україні немає. Водночас у громадах, де зберігається підвищений ризик атак, масових заходів проводитись не буде.
В інших регіонах рішення щодо лінійок на День знань ухвалюватиме місцева влада. При цьому громади мають враховувати поточну ситуацію з безпекою, кількість місць в укриттях і можливість швидко перевести туди дітей та педагогів під час повітряної тривоги.
"Безпека дітей і педагогів важливіша за будь-які урочистості", – наголосив Корецький.
Скільки шкіл і дитсадків мають укриття?
Наразі доступ до укриттів мають понад 82% дітей у закладах дошкільної освіти і 83% школярів. Йдеться про понад 9000 ДНЗ і 11 000 закладів загальної середньої освіти.
За держкошти продовжується зведення ще 131 укриття, серед яких 18 підземних дитячих садків. Після завершення робіт частка дітей, які матимуть доступ до захисних споруд, має зрости до 87%. До кінця 2027 року уряд планує довести цей показник до 92%. Для порівняння, у 2025 році він становив 77%, а у 2022 році - лише 10%.
Гіршою є ситуація у закладах вищої, фахової і професійної освіти. Там доступ до укриттів мають 68% студентів - захисні споруди є у 965 з 1420 університетів та коледжів.
Заклади вищої освіти і коледжі самі визначатимуть графік і формат навчання. Залежно від безпекової ситуації та можливостей укриттів вони можуть поєднувати очне, дистанційне та змішане навчання.
Як навчатимуться діти в Києві та прифронтових областях?
У Києві укриттями обладнані 528 дитсадків і 435 шкіл. Вони можуть забезпечити захист для 91% столичних вихованців і учнів. Водночас 23 дитсадки та 20 шкіл власних укриттів не мають, тому для навчання використовуватимуть орендовані безпечні простори.
На Київщині захисні споруди облаштовані у 507 дитсадках і 658 школах, що дозволяє забезпечити укриттями понад 90% дітей.
На прифронтових територіях формат навчання залежатиме від ситуації в конкретній громаді. Частина школярів продовжить навчатися онлайн, інші зможуть відвідувати заняття у змішаному форматі, зокрема в приміщеннях з протирадіаційними укриттями.
В Одеській, Чернігівській, Сумській, Миколаївській областях і частині Дніпропетровщини близько 80% дітей можуть бути охоплені змішаним навчанням. На Запоріжжі цей показник становить близько 72%.
На Харківщині через високі безпекові ризики змішане навчання проводять лише у підземних школах. Наразі їх 17, а на початку навчального року планують завершити будівництво ще семи. Змішаним форматом там охоплено близько 30% учнів, в інших випадках діти навчатимуться дистанційно.
Що буде з підручниками та харчуванням у школах?
Через російські атаки на друкарні та склади в окремих регіонах можуть виникати проблеми з друкованими підручниками. Якщо необхідну кількість книжок не вдасться оперативно надрукувати, школярів мають забезпечити доступом до електронних версій. За це відповідатимуть Міністерство освіти і науки разом із місцевою владою.
Окремо уряд визначив, як організовувати харчування там, де через безпекову ситуацію неможливо готувати повноцінні гарячі обіди.
"Там, де безпекові умови не дозволяють організувати повноцінні гарячі обіди, школярі мають отримувати готові до споживання страви. Питання якісного харчування - пріоритетне й Міністерство освіти та науки триматиме ситуацію на контролі", - заявив прем'єр.
Як зростуть зарплати вчителів з 1 вересня?
Вже відзавтра - з 1 вересня - зарплати вчителів підвищаться ще на 20%. Як відомо, на початку 2026 року їх уже збільшували на 30%.
Йдеться про підвищення посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних працівників. Оскільки від розміру окладу розраховується більшість надбавок і доплат, його збільшення впливатиме і на інші складові зарплати.
Одночасно змінюється сама система оплати праці. З 1 вересня для освітян відмовляються від Єдиної тарифної сітки. Розмір окладу визначатимуть залежно від посади та базової величини, якою наразі є середня зарплата в українській економіці.
Нова модель поширюватиметься на школи, заклади вищої освіти, інклюзивно-ресурсні центри та державні заклади освіти. Місцевій владі рекомендували провести відповідне підвищення зарплат також для працівників дошкільної, позашкільної, професійної та фахової передвищої освіти.
При цьому для вчителів, які очно працюють на прифронтових територіях, збережуть доплату 2600 грн. Викладачі коледжів, які готують фахівців для оборонно-промислового комплексу, енергетики, машинобудування та металообробки, додатково отримуватимуть 10% до окладу.
Як писав "Ми-Україна" раніше, в КМДА повідомили, що в Києві розглядають кілька варіантів організації навчання з 1 вересня. Перший тиждень школярі навчатимуться в очно-дистанційному форматі.

В Україні розглядають можливість змінити правила призовуНаразі обговорюють можливі зміни до правил мобілізації та призовного віку. Так, розглядається обмеження призову громадян старше 50 або 55 років. Однак станом на 31 серпня ці пропозиції ще не набули чинності, а правила залишаються без змін.За нинішнім законодавством, військовозобов’язаними є чоловіки віком від 25 до 60 років, які підлягають військовому обліку та не мають законних підстав для відстрочки, бронювання чи інших обмежень.Чоловіки віком до 25 років, які не мають статусу військовозобов’язаного, не підлягають примусовій мобілізації. Водночас вони можуть долучитися до війська добровільно, зокрема за відповідним контрактом. Якщо ж людина до 25 років уже має статус військовозобов’язаного, правила для неї можуть відрізнятися.Станом на 31 серпня основною категорією для призову залишаються військовозобов’язані чоловіки віком від 25 до 60 років, якщо вони придатні до служби та не мають відстрочки або бронювання.Бронювання працівників: що зміниться з 1 вересняВже 1 вересня закінчується перехідний період для критично важливих підприємств, які мали підтвердити свій статус за новими правилами.До цієї дати старі бронювання працівників таких підприємств залишалися чинними. Після 1 вересня бронювання діятиме лише для працівників компаній, які підтвердили свій статус критично важливих за новими вимогами уряду.Нові правила Кабмін затвердив наприкінці травня. Основні зміни такі:Зарплата. Працівник, якого хочуть забронювати, має отримувати щонайменше 25 941 грн — це три мінімальні зарплати. Для підприємств на прифронтових територіях вимога нижча — 21 618 грн;Сумісники. Якщо людина працює одразу на кількох підприємствах або вже має відстрочку з іншої причини, її можна врахувати в квоті на бронювання лише за одним місцем роботи;Підтвердження статусу. Підприємства, які вже були визнані критично важливими, мали перевірити, чи відповідають вони новим критеріям, і повторно підтвердити свій статус.Для деяких підприємств уряд зробив виняток. Якщо їхні критерії критичності не змінилися, вони могли залишити старе рішення чинним і після 1 вересня. Для цього потрібно було підтвердити виконання зарплатної вимоги та подати документи до 10 серпня.Відстрочка для студентівЗ 1 вересня змінюються правила відстрочки від мобілізації для студентів та аспірантів. Тепер її надаватимуть не на весь період навчання, а лише на один семестр — максимум на шість місяців.Після завершення семестру право на відстрочку потрібно буде підтверджувати знову. Системи перевірятимуть інформацію про навчання через ЄДЕБО.Якщо людина більше не має права на відстрочку, її можуть скасувати протягом семи днів. Наприклад, це станеться у разі відрахування або переведення на заочну форму навчання.Тому студентам варто перевірити, чи правильно в ЄДЕБО вказана інформація про їхнє навчання, а також чи відображається чинна відстрочка у військово-обліковому документі.Відстрочку матимуть студенти та аспіранти, які:навчаються на денній або дуальній формі;послідовно здобувають наступний рівень освіти — бакалаврат, магістратуру чи аспірантуру;отримують цей рівень освіти вперше.Тобто навчання заради отримання ще однієї вищої освіти не дає права на відстрочку.Студентів із чинною відстрочкою не повинні направляти на ВЛК. Виняток — якщо людина сама хоче пройти комісію або планує укласти контракт на службу в ЗСУ.Якщо після скасування студентської відстрочки у людини з'явилася інша підстава для відстрочки, потрібно звернутися до ТЦК та СП із відповідною заявою. Поки її розглядатимуть, попередня відстрочка залишатиметься чинною.Мобілізація жінокНа тлі чуток в соціальних мережах щодо запровадження жіночої мобілізації у парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки наголосили, що мобілізація жінок в Україні не проводиться, не готується і не розглядається."Жодних законодавчих ініціатив, законопроєктів чи навіть внутрішніх обговорень щодо мобілізації жінок немає. Жінки в Україні долучаються до Сил оборони виключно добровільно. Заяви окремих спікерів, які публічно розмірковують на цю тему, не відображають реальної законодавчої роботи та позиції комітету", - йдеться у заяві. У ВР закликали не піддаватися маніпуляціям та користуватися лише офіційними джерелами інформації.Спрощена система повернення з СЗЧДо 20 вересня діє спрощений механізм добровільного повернення з СЗЧ. Військовослужбовці, які залишили службу до 12 червня, мають можливість уникнути кримінальної відповідальності без судів і СІЗО, самостійно обрати нову частину із понад 70 доступних підрозділів та повністю відновити грошове забезпечення й всі соціальні виплати. Для повернення достатньо подати рапорт через сайт Сил оборони або застосунок "Армія ". Після 20 вересня перевестися напряму вже не вийде — легалізація відбуватиметься виключно через суд і резервні батальйони.Буданов: мінімальна необхідна кількість мобілізованих в місяць – 30 тис. людейКерівник Офісу президента Кирило Буданов заявив про необхідність мобілізувати щонайменше 30 тис. людей щомісяця, аби підтримувати нинішню ситуацію на фронті."Не можна мобілізувати менше за 30 тис. людей на місяць. Це мінімальна необхідна кількість для підтримки того, що є", – сказав Буданов.Водночас, він наголосив на змінювати підходи до роботи ТЦК та СП.  "Я сподіваюся, що можна змінити трохи підходи з цією силовою бусифікацією, яка інколи існує. Це не поголовно, але такі факти є. З цим треба боротися", – наголосив голова ОП.

Про це повідомив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський."Цьогоріч навчальний рік починається в дуже непростих умовах. Останні дні показують, що повітряні тривоги можуть тривати годинами і фактично переривати значну частину навчального дня. До прикладу, 28 серпня в Києві повітряні тривоги тривали загалом 158 хвилин. Це майже 4 уроки із 6 за звичайним розкладом. Тому ми маємо бути готовими не лише до того, що під час тривоги діти спускаються в укриття, а й до того, що за певних умов навчальний процес потрібно буде організувати інакше", – зазначив Валентин Мондриївський.За його словами, у столиці вже опрацювали кілька можливих моделей навчання. Серед них – проведення занять в укриттях для молодших школярів, змішане або дистанційне навчання, а також робота у другу зміну."Разом із керівниками закладів освіти плануємо кілька сценаріїв, аби кожен заклад міг діяти відповідно до конкретної ситуації та власних ресурсів. Рішення можуть бути тимчасовими і змінюватися залежно від дроново-ракетної загрози, утім найперше – в інтересах безпеки дітей та працівників", – додав він.У Департаменті освіти і науки КМДА зазначили, що батьки зможуть обирати доступний для їхньої ситуації формат навчання в межах моделей, які запропонує конкретна школа та педагогічний колектив.Директорка департаменту Олена Фіданян навела один із можливих сценаріїв: для учнів початкової школи можуть організувати очне навчання в укритті, тоді як для середніх і старших класів передбачити окремий простір, де під час тривоги частина дітей за потреби зможе продовжувати навчання онлайн."Наприклад, одна з моделей, яку зараз розглядаємо, – організація в укритті очного навчання для учнів початкової школи та окремого простору, де частина дітей середніх і старших класів, у разі потреби, зможуть під час тривоги продовжувати навчання онлайн. Утім це лише один із можливих форматів. Кожна школа визначатиме оптимальну модель, виходячи зі своїх можливостей, особливостей укриття та безпекової ситуації", – пояснила Олена Фіданян.Водночас кожен столичний заклад освіти вже не перший рік має індивідуальний алгоритм дій у разі надзвичайних ситуацій, затверджений педагогічною радою. Він передбачає реагування не лише на повітряні тривоги, а й на інші можливі загрози, зокрема повідомлення про замінування. Минулого вересня такі повідомлення надходили до київських шкіл фактично щодня.У КМДА також закликали батьків напередодні 1 вересня обговорити з дітьми алгоритм дій у разі небезпеки: де вони перебуватимуть під час тривоги, як діятимуть в укритті та що робитимуть, якщо сигнал тривоги застане їх дорогою до школи."Ми просимо батьків напередодні 1 вересня разом із дітьми проговорити прості, утім важливі речі – як вони діятимуть у разі тривоги, де перебуватимуть в укритті, що робитимуть, якщо небезпека застала їх дорогою до школи. У нинішніх умовах це така сама частина підготовки до навчального року, як зібрати портфель чи підготувати шкільну форму. І найголовніше – якщо виникають питання або нестандартні ситуації, батькам варто передусім звертатися до педагогів та адміністрації закладу", – наголосила Олена Фіданян.Освітня обмбудсманка Надія Лещик закликала школи не проводити масових урочистостей 1 вересня через підвищену загрозу російських ударів.

Реформа шкільного харчування, яку проводять за ініціативи першої леді Олени Зеленської, переходить на новий етап. Якщо досі гаряче харчування у школах безплатно отримували лише учні початкових класів, то уже з нового навчального року – усі учні комунальних шкіл з 1 по 11 клас, які вчаться на очній чи змішаній формі навчання.  Ідея безплатно годувати усіх школярів, безперечно, чудова, але чи буде вона реальною до виконання? Адже у великих містах є школи, у яких їдальням доведеться видавати більш як тисячу порцій щодня. І чи не стане це однією з причин, коли при відключеннях світла школи частіше переводитимуть дітей на дистанційку, бо не зможуть забезпечити їх гарячим харчуванням.Зміни у розкладах уроків і харчування в холіЯк пояснила у коментарі Еспресо ексміністрка освіти і науки Лілія Гриневич, щоб запровадити харчування для учнів усіх класів школам доведеться серйозно адаптовуватися. Перша проблема – кількість посадочних місць у їдальнях."Шкільні їдальні не розраховані на те, що гаряче харчування буде абсолютно для всіх учнів. Це означає, що школи, особливо з великою кількістю учнів, повинні будуть узгодити харчування дітей в декілька змін. Це може вплинути на розклад уроків, адже перерва для гарячого харчування повинна бути довшою", – каже Лілія Гриневич.Тобто школам доведеться збільшити кількість великих перерв, аби учні мали час поїсти. Відповідно, це може призвести до того, що уроки в школах закінчуватимуться пізніше.Як пояснив директор департаменту освіти і науки ЛОДА Олег Паска, аби вирішити проблему з пропускною здатністю їдалень, МОН цього року дозволило годувати учнів також в інших приміщеннях."Міністерство врахувало пропозиції департаментів освіти і дозволило харчування учнів в інших пристосованих приміщеннях. Це збільшило відразу пропускну здатність їдалень. Раніше саме фізичні розміри їдалень, які були розраховані в основному на 60– 80 –100 учнів, були перепоною для організації харчування для великої кількості учнів", – каже Олег Паска.Тобто тепер учні можуть їсти не тільки в їдальнях, а й в холах чи навіть у класах.  На одного учня  – 50-60 грн на деньНа забезпечення програми безплатного харчування у школах  держава спрямувала додатково 7,4 мільярда гривень субвенції.  На учня початкових класів передбачено 50 грн на день, учня 5 - 11 класів - 60 грн."Сума в масштабах країни виділена дуже велика, але у розрахунку на одного учня, на мою думку, недостатня для забезпечення якісного  і смачного харчування, – каже Лілія Гриневич. – Лише на практиці можна буде побачити, скільки дітей реально будуть харчуватися. Тому що мало їм запропонувати харчування, але важливо, щоб діти це з'їли. Тому ця їжа повинна бути здорова і смачна, щоб діти нею не нехтували".За її словами, варто також врахувати, що є категорія дітей, для яких можливість поїсти у школі – єдиний шанс взагалі отримати гарячу страву."Нам треба пам'ятати, що є діти з родин, які мають доступ до якісної їжі постійно. Але є діти, яким дуже потрібна допомога. І насправді важливо, щоб ці діти отримували якісне харчування, тому що, можливо, тільки в школі вони і мають можливість поїсти щось гаряче. На жаль, в Україні також є такі діти, які саме в школі харчуються. У зв'язку з цим важливо тримати у фокусі уваги тих дітей, які в особливих життєвих обставинах", – каже Лілія Гриневич.Економіст Олег Пендзин вважає, що замість розподілити кошти на забезпечення безплатного харчування між усіма учнями порівну, варто було б скерувати їх на харчування тих, хто цього справді потребує. Тоді на одного учня припадала б більша сума, і можна було б говорити про поживнішу і якіснішу їжу."Навіщо давати харчування учням в преміальних школах, де навчаються діти батьків, які мають абсолютно інакшу систему харчування, і вони в стані фінансувати своїх дітей абсолютно в іншому асортименті. Зрештою, ці учні просто їсти того не будуть, це будуть викинуті гроші. При тому, що є велика кількість людей, які дійсно ледь зводять кінці з кінцями, і для них безплатне харчування дітей в школі є життєво необхідним", – каже економіст.Він наголошує на тому, що різні види підтримки мають бути адресними, лише тоді вони виконуватимуть соціальну роль. А спроба роздати потрохи усім - це черговий вияв передвиборчого популізму.У разі блекаутів школи частіше йтимуть на дистанційкуЗа словами Олега Паски, насправді на Львівщині майже всі громади готові до запровадження харчування для всіх учнів. Труднощі були лише у трьох громадах області, яким не вистачало коштів на співфінансування. "Держава повністю дає кошти на самі продукти. А громада має забезпечити логістику, тобто приготування їжі, чи, наприклад, кейтеринг. Відповідно, це також електроенергія для їдальні, бо як правило у школах все на електриці", – пояснює керівник департаменту освіти.Тобто навантаження на бюджети громад, які були затверджені ще наприкінці 2025 року і навряд чи враховувати ці видатки, суттєво зростає. Адже якщо у школі є їдальня, де безпосередньо готують їжу, то це автоматично призведе до зростання витрат на електроенергію. Також, ймовірно, доведеться збільшити кількість працівників їдальні. Ще одне питання – робота їдалень у період відключень світла  "Як буде організовано харчування під час відключення світла, це уже питання стійкості школи. У нас, як правило, школи забезпечені двома-трьома генераторами. Але є питання потужності цих генераторів. Не завжди її вистачає на все. Як правило, генератори закуповували для того, щоб підтримувати котельню, освітлення чи  роботу комп'ютерів і обладнання, яке потрібне для навчального процесу", – каже він.Утім, навіть якщо школа має генератор, потужності якого вистачить на роботу плит у їдальні, виникає питання закупівлі пального. Адже у такому разі школі потрібні будуть тонни дизелю на зиму. Відтак, є ризик, що громади частіше ухвалюватимуть рішення про дистанційне навчання, якщо почнуться відключення електрики.За словами Лілії Гриневич, у більшості прифронтових громад школи і так здебільшого на дистанційному навчанні або у кращому разі на змішаному. Тому там насправді небагато учнів зможуть скористатись цією ініціативою. Гроші на продукти є лише до кінця листопадаНа думку ексміністрки, наразі важливо, аби рішення про безплатне харчування для всіх учнів було правильно імплементоване, щоб діти справді скористалися цим харчуванням. "Думаю, думаю, пройде якесь пілотування цього рішення. І коли буде зрозуміло що, наприклад, за цю суму неможливо підготувати якісне гаряче харчування або значна частина його залишається, тобто діти насправді не їдять можливо, буде якийсь перегляд цього рішення і його удосконалення", – каже вона.До слова, у Кабміні також ставляться до цього нововведення, як до експерименту. При цьому, відповідно до урядової постанови, ці 7,4 млрд грн субвенції на харчування – це кошти лише на вересень, жовтень та листопад. До 1 грудня обласні адміністрації повинні підготувати обґрунтовані пропозиції щодо доцільності подальшого спрямування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення харчуванням учнів. Утім, Олег Пендзин звертає увагу на ще один аспект експерименту – закупівлі продуктів. Адже ці 7,4 млрд грн на три місяці треба якось освоїти."Уявіть собі, який обсяг закупівель продуктів має бути, хто це все має готувати, і скільки це буде коштувати для влади. І головне – скільки в цій ситуації з'явиться корупційних скандалів чергових. Навіщо це робити, для мене є абсолютно незрозумілим", – каже він.  Водночас для місцевих громад найскладнішим є питання, а що робити, якщо з 1 грудня уряд передумає годувати усіх? Продовжувати це робити своїм коштом навряд чи вони зможуть. Також виникає питання, а що робити школам, які за той час адаптують приміщення їдалень чи наймуть додаткових працівників, сформують відповідні розклади уроків?

Чотири рівні етапи можуть стати опорою в ніч, коли думки не зупиняються, а тіло реагує на кожен тривожний сигнал.

Тривалі повітряні тривоги, нічні удари дронами й ракетами та безперервний потік тривожних новин змушують багатьох українців жити в умовах хронічного стресу. Одним із простих способів швидко знизити напруження вважають квадратне дихання – техніку, яку можна виконувати майже будь-де.

Як повідомляє bbc.com.

Її суть полягає в повторенні чотирьох однакових за тривалістю етапів: вдиху, затримки дихання, видиху та ще однієї затримки перед наступним вдихом. Найчастіше кожен етап триває чотири секунди.

Як квадратне дихання допомогло пережити тривогу

Для Марії Медіни ця практика стала особливо важливою після руйнівних землетрусів у венесуельському місті Ла-Гуайра, звідки вона родом. Жінка живе у Флориді, більш ніж за 1500 миль від дому, тому постійно переживала за родичів і друзів.

Через тривогу Марія майже не могла спати. У такі моменти вона використовувала квадратне дихання, якого вперше навчилася у 2020 році. Тоді жінка здобувала освіту в магістратурі та одночасно працювала повний робочий день. Після початку пандемії коронавірусної хвороби поєднувати ці обов’язки стало надто складно, тож вона звернулася до психотерапевта.

У моменти, коли я відчуваю, що майже нічого не можу зробити, наприклад лежачи вночі в ліжку й дивлячись у стелю, я знаю, що ця техніка мені допоможе.

– Марія Медіна

Тренер із дихальних практик Стюарт Сандеман пояснює: під час квадратного дихання людина робить вдих упродовж чотирьох секунд, затримує повітря на такий самий час, видихає і знову затримує дихання перед повторенням циклу.

Інтервали можуть мати різну тривалість, але всі вони повинні залишатися однаковими.

– Стюарт Сандеман

Саме рівномірний ритм із чотирьох частин і пояснює назву цієї практики. Вправу часто виконують перед ситуаціями, які можуть викликати тривогу: іспитом, важливою презентацією, публічним виступом або складною розмовою.

Фіксованої тривалості практики немає. Для одних людей достатньо кількох хвилин, тоді як інші виконують вправу до 15 хвилин. Марія використовує її перед сном або вночі, коли прокидається і не може знову заснути.

Чому затримка після видиху має значення

Дихальні практики мають давнє походження. Їх застосовували в йозі, а також у бойових мистецтвах. У сучасному світі квадратне дихання стало популярним завдяки здатності одночасно переключати увагу та впливати на роботу нервової системи.

Стюарт Сандеман зазначає, що цю техніку, за його словами, використовують військовослужбовці спеціальних підрозділів Військово-морських сил США перед небезпечними ситуаціями. Він також навчав дихальних практик гравців збірної Англії з футболу.

Нещодавнє дослідження, проведене науковцями Техаського державного університету та Університету Торонто в Міссісазі, було опубліковане в червні в науковому журналі з психонейроендокринології. Вчені вивчали, як квадратне дихання впливає на організм під час напружених ситуацій.

Результати показали, що вправа може стримувати різке підвищення частоти серцевих скорочень та інших фізіологічних показників стресу.

Лікарка загальної практики Гелен Гарр, яка працює з медичними працівниками, що мають проблеми з психічним здоров’ям, вважає квадратне дихання одним із найбільш науково обґрунтованих інструментів для контролю реакції організму на стрес.

Я рекомендую квадратне дихання багатьом своїм пацієнтам, тому що це один із найефективніших науково обґрунтованих способів узяти під контроль нашу реакцію на стрес і роботу нервової системи.

– Гелен Гарр

За її словами, найбільше фізіологічне значення має четвертий етап – затримка дихання після видиху. У цей момент у крові поступово підвищується рівень вуглекислого газу. Мозок сприймає таку зміну як сигнал тривоги, через що виникає природне бажання вдихнути.

Під час фінальної затримки в організмі накопичується вуглекислий газ. Коли мозок фіксує підвищення його рівня, він сприймає це як сигнал тривоги, і людина відчуває сильне бажання вдихнути.

– Гелен Гарр

Поступове звикання до таких коливань, пояснює лікарка, може допомогти організму спокійніше реагувати на відчуття нестачі повітря та зменшити схильність до паніки. Під час стресу дихання часто стає швидшим і поверхневим, а це додатково змінює рівень вуглекислого газу в крові.

Квадратне дихання тренує нас звикати до коливань рівня вуглекислого газу в крові та мозку й допомагає долати відчуття паніки.

– Гелен Гарр

Ранкова практика та відчуття контролю

28-річна Бріттані Ламм виконує квадратне дихання не перед сном, а щоранку. Вона дізналася про цю техніку в інтернеті кілька років тому, коли переживала складний період в особистому житті та шукала спосіб упоратися зі стресом.

Я роблю це щоранку. Насправді я щойно виконала цю вправу перед нашою розмовою.

– Бріттані Ламм

За словами Бріттані, практика особливо корисна, коли людина прокидається з тривогою і відчуває, що не може зупинити потік нав’язливих думок. Зосередження на послідовності вдихів і видихів повертає увагу до тіла та створює відчуття контролю над власним станом.

Якщо ви прокидаєтеся з тривогою, це чудовий інструмент, який допомагає повернутися до відчуття власного тіла й перестати зациклюватися на думках.

– Бріттані Ламм

Згодом Бріттані почала вивчати інші дихальні практики та використовувати їх у роботі коучки з особистого розвитку. Вона має освіту з психології та проходить підготовку, щоб стати ліцензованою психотерапевткою. На початку розмов із клієнтами жінка іноді виконує вправу разом із ними, особливо якщо йдеться про емоційно складні теми.

Водночас Бріттані визнає, що дихальні вправи не можуть бути універсальним рішенням для всіх людей і всіх ситуацій. Існують різні техніки, які застосовують залежно від самопочуття та обставин.

Дихальні практики не є універсальним рішенням для всіх. Існує безліч різних технік для різних станів і життєвих ситуацій.

– Бріттані Ламм

Марія Медіна також радить цю вправу друзям і колегам, які переживають складні періоди. Після землетрусів у Венесуелі, жертвами яких, за оцінками, стали щонайменше 6300 людей, її найближчі родичі залишилися живі. Водночас найкраща подруга Марії втратила дім, а серед її знайомих є люди, які втратили рідних і друзів.

Безсоння час від часу й досі повертається, однак квадратне дихання допомагає Марії переживати найважчі ночі. Його ефект пояснюється не миттєвим усуненням проблеми, а можливістю зосередитися на ритмі дихання, трохи знизити фізіологічне напруження та повернути відчуття контролю над власним станом.

Схожі новини для вас:

• 60-денний тест показав, що щоденні вправи, дихальні практики і зміни сну зменшують біль і покращують вирівнювання постави.
• Кортизоловий коктейль – популярний напій для зниження стресу, але наукових доказів його ефективності немає. Експертка пояснює склад, вплив і ризики.

The post Квадратне дихання допомагає зменшити реакцію організму на стрес: як працює техніка first appeared on Межа. Новини України..

Коли Міноборони сколихнули корупційні скандали на закупівлях, відповіддю на обурення суспільства стало створення Громадської антикорупційної ради. Це постійний орган, покликаний знаходити корупційні ризики та бити по тіньових схемах усередині відомства.Її чинний голова Юрій Гудименко зазначає, що боротьба з корупцією — це не про грабіжників у масках, а про дірки в нормативних актах. Ми поговорили з ним про те, куди зникали мільярди доларів із бюджету, який спротив системі довелося долати команді Михайла Федорова та яку роль відіграла вулиця у кадрових змінах у владі.Що змінилося в Міністерстві оборони за час перебування Михайла Федорова на посаді?Давайте розділимо процеси на дві частини. Перше – це ті процеси, які були запущені й доведені до кінця за ці півроку. Друга частина — процеси, які були запущені, але не були доведені до кінця. І можливо ніколи тепер не будуть. Перша частина — ті, що були доведені до кінця. Була трансформація кадрової політики й введена система, яка чітко контролює виконання задач. Тобто, кому поставлена задача, хто її взяв на себе, на кого вона розписана, в якому вона стані конкретно на цю секунду, коли строки виконання. Дуже багато про що говорить те, що цього до Федорова не було в принципі. В тому числі, через те, що таке було зроблено, значна частина людей звідти пішла, тому що не впоралися, не захотіли працювати в такому форматі.Друге – дуже великий відсоток тих, хто приймає рішення та тих, що мають відношення до розподілу коштів були прогнані через перевірку. І там були дуже цікаві результати. Зокрема, були люди на зарплаті у великих виробників зброї, які фактично лобіювали їхні інтереси.Тобто була абсолютно відкрита і спокійна робота з антикорупційними органами. Реально у Мінобороні була політика відкритих дверей: у вас є якась підозра, що там десь зникають гроші — заходьте, ось документи, робіть, що вважаєте за потрібне. І це було правильно.У нас був реально показовий кейс. Громадська антикорупційна рада прийшла і показала де зникли $2 млрд. А Федоров каже: "Ну, так не можна, це катастрофа. Що треба робити?". Я кажу: "Давайте так: у нас немає доступу до значної частини секретної документації. Робимо спільну робочу групу, запрошуємо одразу прокуратуру, НАБУ". Частина цих грошей, найімовірніше, не вкрадена, а просто втрачена або витрачена незрозуміло на що. Тобто там може й не бути корупції, а просто недбалість, розтрата чи нецільове використання. Федоров почав докорінно змінювати все Міністерство оборони. Важко згадати сферу, до якої він не дотягнувся: хіба що до медицини та освіти, а скрізь інакше діяв без винятків. Були розроблені плани реформ, і ці зміни стартували. Я впевнений, що процеси не пішли б гладко суто через специфіку державного управління. Якщо в бізнесі такі підходи спрацювали б ідеально, то тут система чинила шалений спротив, причому на всіх рівнях — від найвищого до низького. Людей, які 30 років працювали за старими правилами, намагалися перевчити. Зрозуміло, що за пів року таку систему не зламати. Як ви вважаєте, чи продовжить Євгеній Хмара політику Михайла Федорова? Я не знаю, ми ще не знайомі — треба буде з ним поспілкуватися. Але принаймні частково точно продовжить, навіть якщо сам цього не хоче, адже існує інерція процесів. Тобто, якщо ви завтра очолите Міністерство оборони, у вас ще близько двох місяців за інерцією триватимуть процеси попередника. Документи та погодження мають пройти весь шлях. Частина проєктів уже лежить у Верховній Раді чи Кабміні, і їх звідти ніхто не відкличе. Їх ухвалять, і формально це стануть уже ваші реформи. Згодом на ваше місце прийде інший міністр — і так само завершуватиме ваші напрацювання. Крім того, Хмара залишає значну частину команди Федорова. Тому переконаний – запущені зміни хоча б частково дійдуть до логічного завершення. А от як ви думаєте, які практики колишнього вже міністра оборони можна лишити, а які варто все таки змінити?Ідея правильної постановки задач і контролю за їх виконанням — це база, яка має залишатися завжди і всюди, не лише в Міноборони. Скрізь мають бути KPI. Хоча іноді дійсно здавалося, що простіше знести те міністерство й побудувати нове — настільки сильним був спротив системи. Але цей підхід слід зберігати.Поступовий перехід на тендери також необхідно продовжувати. Прямі закупівлі — це коли я приходжу до вас і, нікого не попереджаючи, укладаю контракт. У цьому прямо закладена корупційна логіка. Це не лише породжує корупцію, а й убиває конкуренцію. Якщо мій кум у Міноборони купує дрони тільки в моєї фірми, інші виробники не отримують контрактів. У результаті вони просто зникнуть, бо бюджетних замовлень не так багато, а в мене через відсутність конкуренції впаде якість. Тому тендерів має ставати дедалі більше.Також треба зберегти курс на омолодження міністерства, бо там досі багато людей, не здатних працювати в нових умовах, швидко та ефективно. Саме слово “ефективність” їм не подобається, вони його не розуміють і не хочуть приймати. Проте я не певен, що Хмара зможе втримати цей тренд, адже до Федорова була величезна суспільна довіра, і багато хто хотів працювати саме з ним. Сподіваюсь, ця тенденція все ж збережеться.От ви згадували про тендери, про закупівлі. Що змінилося в системі закупівель при Федорові такого, що не було до нього?Багато років усі закупівлі поділялися на два типи: озброєння та військова техніка і все інше: їжа, пальне, взуття, шоломи, бронежилети, вода. Інше торгується на Prozorro. Звісно, там теж бувають скандали, корупція та картельні змови постачальників харчів. Але Prozorro — це прозорість: усе відкрито, доступ мають журналісти, слідчі, громадськість. І ця прозорість суттєво знижує корупційні ризики.Натомість ОВТ: снаряди, дрони, патрони, автомати, вибухівка, –  купувалися за прямими договорами, що створювало ідеальне середовище для зловживань. Це була справжня біда. Логіка Федорова полягала в тому, щоб перевести закупівлі озброєння на тендерну основу. Оскільки на Prozorro немає секретного контуру, необхідного для таких закупівель, виникла ідея створити його аналог спеціально для зброї — платформу, яка відповідала б закону про держтаємницю, але дозволяла проводити тендери. Перші такі торги вже відбулися. У планах було поступово перевести на цю систему абсолютно все.Це означає суттєву зміну ринку. Виробникам, які звикли працювати в корупційній зв'язці з міністерством чи Генштабом, це вкрай невигідно. По-перше, прозорі торги збивають ціну, а отже, зменшують прибуток. По-друге, через появу конкурентів можна взагалі не виграти тендер.Крім того, спільно з командою Федорова ми працювали над демонополізацією ринку. Що відбувалося раніше? Дуже часто, іноді у 100% випадків, річне замовлення за прямим контрактом віддавали одному виробнику. Армія ставала його заручником. Знаючи, що гроші вже виділено і він єдиний постачальник на весь рік, виробник починав диктувати умови. Наприклад, обіцяв мільйон снарядів до червня, а потім казав: "Не виходить. Підписуємо додаткову угоду на 500 тисяч до грудня, або розривайте договір. Аванс я колись поверну через суд, а ви поки шукайте іншого підрядника".Коли все в одних руках, замовник потрапляє в залежність. Ми змінили цю систему: почали встановлювати обмеження і розбивати замовлення по групах, щоб залучити більше виробників. Це дозволяє підприємцям заробляти, створювати робочі місця та розвивати інновації. На першій закупівлі по дронах ми запровадили обмеження — не більше 50% замовлення в одні руки. Це викликало шалений спротив серед монополістів, які зрозуміли, що втрачають свій вплив.Які армійські реформи вже запроваджувалися при Федорову та як ви оцінюєте нову систему контрактів в армії?Я чув чимало негативу про цю систему. Частина претензій абсолютно слушна, інша — ні, бо люди просто очікували чогось іншого, і критика була величезною. Проблема зараз у тому, що незрозуміло, що буде далі. Президент критикував Федорова за ці контракти, але теоретично систему можна було б доопрацювати. Що робитимуть тепер: створюватимуть нову, дороблятимуть стару чи взагалі нічого не змінюватимуть? У мене немає відповіді.Але є показова історія: профільною заступницею стала дуже тямуща фахівчиня Любов ГалатФедоров намагався призначити її три місяці, а погодили її лише через тиждень після його звільнення, коли прийшов Хмара. У будь-якому разі, саме вона цим займатиметься, тому є надія на покращення. Але одразу краще не стане — будуть ітерації, і з часом ми вийдемо на хороший результат.Поговоримо більше про вашу роботу. Громадська антикорупційна рада при Міноборони працює з 2023 року. Які були головні досягнення за цей час?Ми пережили чотирьох міністрів. За нашими обережними підрахунками, ми зекономили державі понад $600 млн. Крім того, передали й продовжуємо передавати до правоохоронних органів матеріали для розслідувань на суму близько $2,5–2,7 млрд. Ми також зупинили чимало неприємних процесів.Не знаю, як складеться співпраця з Хмарою, але з Федоровим працювати було дуже комфортно. Його команда і ми були на одній хвилі. Ми не просто приходили зі словами: "У вас тут можуть вкрасти", ми приходили з фактами: “У вас тут крадуть”. Але корупція — це не грабіжник у масці, який виносить мішки із золотом. Це дірка в нормативних актах, схема виведення коштів або посадовець, який це дозволяє.Ми приходили й казали: "Крадуть ось за цією схемою. Щоб її перекрити, треба зробити наступні кроки". І ми спільно виправляли нормативку, змінювали підходи до тендерів. Це правильна робота. Звісно, розслідувати окремі випадки крадіжок треба, але якщо не закрити саму "дірку в стіні", туди знову хтось просуне руку.Ми долучалися до багатьох процесів: починаючи від державного гарантування якості й закінчуючи справою Міндіча. Це відомий кейс. Ми просто зупиняли схему постачання неякісних бронежилетів в армію: зупинили її і пішли працювати далі. А вже потім із плівок дізналися, що це була схема Міндіча і чиї саме інтереси ми тоді випадково перетнули. Це було показово і трохи смішно.Як ви вважаєте, чи можна суттєво покращити систему закупівель зараз?Коротка відповідь: так, можна, якщо робити це поступово. Проте на практиці за ті півтора року, що ми працюємо, змінилося чотири міністри. Кожен новий очільник спочатку витрачає час, щоб узагалі розібратися, що таке Міноборони. А це вкрай складно. Ми досі розбираємося, там постійно виникає щось нове.Міноборони — це держава в державі. У них власні ліси, поля, нерухомість, забудовники, заводи, навчальні заклади, медицина. Працівників стільки ж, скільки населення в середньому райцентрі. Міністру потрібен місяць-два лише для того, щоб осягнути масштаби. А ще через три місяці його звільняють. Приходить новий — і все починається спочатку, а потім він задає власну стратегію.Щоб якісно реформувати закупівлі, банально потрібен час і сталість. Це має робити одна команда з незмінною політичною волею та підтримкою. Курс не може змінюватися, бо якщо ти пройшов 99% шляху, а потім звернув — це те ж саме, що ти й не стартував.Тому так, реформувати закупівлі можна навіть під час повномасштабної війни. По-перше, це важливо, це економить кошти та підвищує якість. По-друге, зараз усе ж таки не перші дні вторгнення. У нас є розуміння щодо виробників і бюджетів. Система закупівель вибудована, тотальної паніки немає. Вона з'являється лише локально, коли випадає якась номенклатура, і ми всією країною шукаємо її по всьому світу. Тож можливість для змін реально є.Я б хотіла повернутися до Федорова в контексті протестів. Як ви оцінюєте нинішній вплив молоді на владу в умовах, коли неможливо провести вибори?Колосальний. Якщо ми говоримо саме про ту молодь, яка виходила на протести, а не просто ставила лайки у Х, то цей вплив дійсно колосальний. Давайте згадаємо хронологію: першого дня президент чітко й остаточно заявляє, що звільняє Федорова і залишає Сирського. Тоді він хотів одразу призначити Клименка. Але згодом це рішення змінилося: кандидатуру Клименка відхиляють, Сирського звільняють. Чому? Міжнародні партнери тоді активності не виявляли на відміну від ситуації з НАБУ рік тому, яке вони фінансують і захищають. Це була суто внутрішня історія. То що ж змусило подавати Хмару замість Клименка і звільняти Сирського? Тільки вулиця. На вулиці була молодь.Щодо звернення Федорова. Він, в принципі, вийшов із заявою з натяком на необхідність виборів. І як Ви думаєте, чи вже став колишній міністр оборони опозицією до президента?Ні, тому що прямої критики чи нападок на Зеленського не було. Проте особисто я ідею виборів під час війни не підтримував і підтримувати не буду. Принаймні в тих реаліях, які є зараз. Так, ми проводили вибори під час війни у 2014-му, 2019-му і 2020-му роках. Але ж тоді війна не була повномасштабною. От ми зараз розмовляємо, а вночі Київ пережив жахливу атаку, загинули люди. Як проводити вибори в таких умовах? Я цього просто не розумію.

У День Незалежності України сенатор США Річард Блюменталь відвідав Національний музей «Чорнобиль» у Києві, щоб на власні очі побачити наслідки російської атаки, ознайомитися зі станом будівлі та потребами у відновленні. Під час зустрічі сторони обговорили подальше відновлення музею, збереження його унікальної колекції та важливість міжнародної підтримки України.

Про це повідомляє Рубрика, посилаючись на Міністерство внутрішніх справ.

Під час візиту американська делегація оглянула експозиції та ознайомилася з матеріалами, які розповідають про аварію на Чорнобильській АЕС, її наслідки та подвиг людей, які брали участь у ліквідації катастрофи. Річард Блюменталь поділився своїми враженнями від побаченого та наголосив на важливості збереження правди про Чорнобиль.

Фото: МВС

«Я дуже вражений тією кількістю знань, які представлені в цих експозиціях. І це дуже важливо сьогодні, навіть незважаючи на те, що Чорнобильська катастрофа сталася десятки років тому. Я дуже сподіваюся, що експозиції  будуть відновлені. Тому що Україна, як завжди, показує правду про Чорнобиль. І путін хоче зруйнувати цю правду. Ми маємо допомогти Україні зберегти її історію», – зазначив сенатор США Річард Блюменталь.

Директор Департаменту освіти, науки та спорту МВС Олександр Тарасенко наголосив, що пошкодження музею не можна розглядати як випадковий наслідок війни. За його словами, росія цілеспрямовано атакує українську культурну спадщину та пам'ять нашої нації.

Фото: МВС

Олександр Тарасенко зауважив, що Національний музей «Чорнобиль» – найбільше в Україні та світі державне сховище реліквій, пов'язаних із Чорнобильською катастрофою, її причинами та наслідками, а також із подвигом ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Музей належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та зберігає історію найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття і пам'ять про людей, які ціною власного життя і здоров'я захищали інших.

Реставрація  музею стала одним із важливих проєктів Міністерства внутрішніх справ України у сфері збереження культурної спадщини. Наприкінці 2024 року розпочалися реставраційні роботи та оновлення експозиції, а вже у квітні 2026 року музей відкрили після масштабної реставрації.

«Міністерство внутрішніх справ відіграло фактично ключову роль у стабілізації роботи  музею. Після російської атаки перед нами постало вже інше завдання – невідкладно врятувати музейну колекцію та майно. Міністерство одразу вжило необхідних заходів, а за участі ДСНС шість днів тривали пошукові роботи. Нам вдалося знайти більшу частину експонатів, які в перший день вважалися втраченими. Для музею це надзвичайно цінно, адже колекція – його основа. І сьогодні наша спільна відповідальність – не лише відбудувати стіни, а зберегти пам'ять про подвиг ліквідаторів, історію України та передати її наступним поколінням», – наголосила Генеральна директорка Національного музею «Чорнобиль» Віталіна Мартиновська.

Фото: МВС

Довідка.

Національний музей «Чорнобиль» є важливим культурним і представницьким закладом України, який розповідає про аварію на Чорнобильській АЕС, ліквідацію її наслідків та історію людей, які пережили цю трагедію. Його експозиція також осмислює сучасні виклики, пов'язані з війною та ядерною безпекою.

Для України збереження Національного музею «Чорнобиль» має особливе значення. Це не лише відновлення будівлі чи експозиції, а й збереження пам'яті про одну з найбільших техногенних катастроф ХХ століття та правди про український досвід її подолання.

Національний музей «Чорнобиль» став одним із об'єктів української культурної спадщини, які постраждали внаслідок російської агресії. У ніч на 24 травня 2026 року російська ракетна атака завдала будівлі критичних пошкоджень. Працівникам музею та рятувальникам ДСНС вдалося врятувати значну частину експонатів.

Будівля музею символічно розташована у колишньому пожежному депо. Саме пожежники-рятувальники у 1986 році одними з перших прибули до Чорнобильської АЕС для ліквідації наслідків аварії. Музей відкрили у 1992 році, а його експозиція зберігає пам'ять про понад сім тисяч ліквідаторів Чорнобильської катастрофи.

Ракетного удару по музею було завдано через місяць після відкриття оновленої експозиції – 26 квітня 2026 року.

↓Читайте також У пошкодженому атакою рф музеї "Чорнобиль" знайшли близько 30 вцілілих артефактів Україна підписала з ЄБРР угоду про відкриття спецрахунка для відновлення саркофага на ЧАЕС Чек за Чорнобиль: у Києві показують реальну ціну аварії

The post Сенатор Блюменталь відвідав Національний музей “Чорнобиль”, пошкоджений внаслідок російської атаки appeared first on Рубрика.

Пошкоджені зали музею нині нагадують не лише про силу удару, а й про ціну збереження правди. Візит делегації засвідчив міжнародне значення цієї історії.
Про це повідомляє Міністерство внутрішніх справ.
У день 35-ї річниці Незалежності України сенатор США Річард Блюменталь разом з американською делегацією побував у Національному музеї “Чорнобиль” у Києві. Будівля закладу, що розташована в колишньому пожежному депо, зазнала критичних руйнувань унаслідок російської ракетної атаки.
Міністерство внутрішніх справ зазначило, що під час візиту гостям представили експозиції та документи, присвячені аварії на Чорнобильській АЕС, її наслідкам і подвигу ліквідаторів. Також сторони обговорили відбудову пошкодженого приміщення, збереження музейних предметів і міжнародну підтримку України.
Я дуже вражений тією кількістю знань, які представлені в цих експозиціях. І це дуже важливо сьогодні, навіть незважаючи на те, що Чорнобильська катастрофа сталася десятки років тому. Я дуже сподіваюся, що експозиції будуть відновлені. Тому що Україна, як завжди, показує правду про Чорнобиль. І Путін хоче зруйнувати цю правду. Ми маємо допомогти Україні зберегти її історію.
– Річард Блюменталь
Рятувальна операція після удару по музею
Російська ракета влучила в музей у ніч на 24 травня 2026 року – приблизно через місяць після відкриття оновленої експозиції, яке відбулося 26 квітня. Працівники музею та рятувальники ДСНС винесли й уберегли значну частину експонатів.
Генеральна директорка Національного музею “Чорнобиль” Віталіна Мартиновська розповіла, що першочерговим завданням після атаки був порятунок колекції. Пошукові роботи за участі ДСНС тривали шість днів. У підсумку вдалося знайти більшість предметів, які на початку вважали втраченими.
Збереження пам’яті про Чорнобильську катастрофу
Національний музей “Чорнобиль” працює з 1992 року. Це найбільше в Україні та світі державне сховище реліквій, пов’язаних із причинами й наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також участю ліквідаторів. Експозиція зберігає пам’ять про понад сім тисяч людей, які долучилися до ліквідації аварії.
Директор департаменту освіти, науки та спорту МВС Олександр Тарасенко підкреслив, що пошкодження музею є не випадковим наслідком війни, а частиною цілеспрямованих атак Росії на українську культурну спадщину та історичну пам’ять.
Руйнування музею російською ракетою – це атака не лише на українську культурну спадщину, а й на місце пам’яті, яке нагадує всьому людству про наслідки ядерних катастроф. Музей має продовжувати свою місію – говорити правду, навчати, об’єднувати людей та берегти історію. Відновлюючи музей, ми зберігаємо не лише його будівлю та експозиції, а й історичну пам’ять, культурну спадщину та спільну відповідальність за безпечне майбутнє.
– Олександр Тарасенко
Реставрацію будівлі та оновлення експозиції музей розпочав наприкінці 2024 року в межах проєкту МВС зі збереження культурної спадщини. Новий російський удар знову поставив відбудову закладу серед важливих завдань, адже музей має зберігати правду про Чорнобильську трагедію, її наслідки та людей, які рятували інших від катастрофи.
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
Держсекретар МВС Інна Ящук і директорка музею ознайомили японську делегацію з руйнуваннями, засекреченими матеріалами та планами відновлення після російського удару по музею Чорнобиль.
Міністр оборони Євгеній Хмара зустрівся із сенатором США Річардом Блюменталем: сторони обговорили оборонне партнерство, підтримку України та посилення тиску на Росію.
У Краматорську кількість поранених унаслідок російського авіаудару зросла до 21. Росіяни скинули дев’ять авіабомб ФАБ-250, пошкодивши житлові будинки, заклади освіти та критичну інфраструктуру.
The post Сенатор США відвідав пошкоджений музей «Чорнобиль» у Києві та закликав зберегти історію first appeared on Межа. Новини України..

Студенти, які планують вступ до вишів після коледжу, втрачають право на відстрочку в перехідний період. Та юристи попереджають, що спроба "перечекати" цей час на лікарняних чи у відпустках не захистить повною від мобілізації, хоча трудове законодавство не забороняє тривалу відсутність на роботі.
Про це повідомив правознавець Юрій Айвазян, передає Новини.LIVE.
Чи допоможе тривала відпустка за свій рахунок уникнути мобілізації на період вступу
Військовозобов'язані українці не можуть використовувати робочі відпустки чи лікарняні як гарантований спосіб зберегти відстрочку від призову в період між закінченням одного навчального закладу та вступом до іншого.
Відповідаючи на запит громадянина юрист Юрій Айвазян пояснив, що після випуску з коледжу і до моменту офіційного зарахування до інституту особа втрачає статус здобувача освіти. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", освітня відстрочка в цей проміжок часу відсутня.
Вона поновлюється знову лише після офіційного зарахування на денну або дуальну форму для здобуття вищого за попередній рівня освіти. Відтак громадяннин поцікавився, чи може він взяти відпустку на період вступної кампанії, аби не бути мобілізованим до моменту зарахування до університету.
Як наголошує юрист, саме по собі перебування у будь-якій відпустці або на лікарняному жодним чином не продовжує відстрочку і не захищає від мобілізації.
Та попри відсутність захисту від призову, суто з точки зору трудового законодавства працівник має право бути відсутнім на роботі кілька місяців поспіль. Закон не встановлює загальних обмежень на сумарну безперервну тривалість такої відсутності, якщо кожен період оформлено на законній підставі.
Але, якщо й брати відпустку за свій рахунок, то слід заздалегідь домовитися з керівництвом про тривалу відпустку без збереження заробітної плати та приєднати до неї дні невикористаної щорічної відпустки.
Зазвичай неоплачуваний відпочинок за сімейними обставинами надається за згодою роботодавця максимум на 30 календарних днів протягом року. Проте під час дії воєнного стану керівники мають право відпускати підлеглих у таку відпустку без обмеження цим терміном.
При цьому керівництво може лише погодитися на такий крок, але не зобов'язане цього робити, оскільки це не є безумовним правом працівника. Що стосується лікарняного, то оформити його можна виключно за наявності фактичної тимчасової непрацездатності на підставі сформованого листка непрацездатності та медичного висновку.
Раніше Новини.LIVE повідомляли, що в Україні посилюють моніторинг щодо студентів віком від 25 років для виявлення випадків здобуття освіти виключно з метою уникнення призову. На тлі старту навчального року здобувачам освіти та аспірантам необхідно враховувати оновлені вимоги для підтвердження права на відстрочку. Головним юридичним фактором залишається коректність відображення статусу в системі ЄДЕБО.
Водночас навчання у закладах вищої освіти гарантує право на відтермінування мобілізації лише за умови дотримання принципу послідовності здобуття освіти. У разі відрахування та повторного вступу військовозобов'язаному можуть законно відмовити в оформленні відстрочки. Юристи дали пораду про спосіб, як поновитися на навчанні і мати право на відстрочку.

Венчурний гігант більше не вимагає переїзду до Америки: локальні клієнти, таланти й міжнародні зв’язки стають новою перевагою для AI-команд.
Як стало відомо з Techcrunch
Інвестиційна компанія Andreessen Horowitz, відома як a16z, посилює пошук перспективних AI-стартапів за межами Сполучених Штатів. За даними Gabriel Vasquez, 44% інвестицій фондів Apps Fund One та Apps Fund Two були спрямовані в компанії, де серед засновників є іноземці.
Разом з Angela Strange він розвиває мережу Borderless Founder, орієнтовану на підтримку іммігрантів і підприємців з різних країн. У a16z переконані, що для засновників компаній у сфері штучного інтелекту робота одночасно на локальному ринку та у Кремнієвій долині може стати важливою перевагою.
Тепер перевагу дає можливість тримати одну ногу у своїй країні, а іншу – у Кремнієвій долині.
– Angela Strange і Gabriel Vasquez
Gabriel Vasquez розповів TechCrunch, що a16z використала понад мільйон авіамиль, шукаючи угоди з міжнародними командами. Інвестор більше не вважає переїзд до США обов’язковою умовою для кожного перспективного стартапу. Багато AI-компаній уже можуть працювати з великими замовниками у своїх країнах і розвивати бізнес без повного перенесення команди до Америки.
Ще кілька років тому великі компанії за межами США повільніше впроваджували програмне забезпечення та обережніше ставилися до значних витрат на технології. Проте за останні три-п’ять років ситуація суттєво змінилася: стартапи на ранніх стадіях із різних регіонів уже укладають контракти з корпораціями зі списку Fortune 500.
AI-стартапи отримують перевагу завдяки локальному ринку
У Європі великі корпорації раніше зазвичай контактували зі стартапами через акселератори, пілотні програми та ініціативи відкритих інновацій. Повноцінними платними клієнтами вони ставали значно рідше. Vasquez вважає, що саме активний розвиток штучного інтелекту змінив цю модель: традиційному бізнесу доводиться купувати зовнішні технологічні продукти, щоб зберігати конкурентні позиції.
Подібна тенденція помітна і в Латинській Америці. Раніше поширення звичайного програмного забезпечення там стримувала відносно доступна робоча сила. Однак AI-агенти, здатні працювати цілодобово та поступово покращувати точність виконання завдань, уже використовуються в клієнтській підтримці та інших процесах компаній.
На корпоративному рівні є величезний попит на AI з боку компаній у всьому світі, але американські стартапи поки не мають швидкості, щоб із першого дня охопити весь ринок, тому вони закономірно надають пріоритет клієнтам у США.
– Gabriel Vasquez
За таких умов засновники з різних країн можуть просувати AI-рішення серед місцевих компаній, водночас будуючи зв’язки зі США. Vasquez зазначив, що класичне розуміння штаб-квартири поступово втрачає жорсткі межі: міжнародна команда може зберігати присутність на домашньому ринку та працювати з американськими партнерами.
Приклад ElevenLabs і значення локальних талантів
Як приклад Vasquez назвав ElevenLabs, що входить до портфеля a16z. AI-стартап має дочірню структуру в Польщі та співпрацює з InPost і LOT Polish Airlines. Засновники Piotr Dąbkowski та Mateusz Staniszewski представляють польську AI-екосистему, яка також має помітну присутність в OpenAI.
Одним із головних чинників для міжнародних AI-команд залишається доступ до кваліфікованих спеціалістів. У Кремнієвій долині стартапи змагаються за сильних працівників із Anthropic та OpenAI, які залучили мільярди доларів інвестицій. Водночас засновники з інших країн здатні залучати фахівців у потужних локальних кадрових центрах.
Саме такі осередки талантів спонукають a16z придивлятися до Стокгольма та інших європейських міст. Значна частина перспективних AI-компаній у Європі виникла на основі академічних проєктів, а венчурні інвестори дедалі активніше конкурують за можливість підтримати ці команди на ранніх етапах розвитку.
Для a16z розвиток штучного інтелекту змінює географію венчурного ринку: сильні компанії можуть з’являтися та масштабуватися далеко від Кремнієвої долини, використовуючи близькість до локальних клієнтів, фахівців і галузевої експертизи.
Можливо, вам буде цікаво:
Міністерство юстиції США майже рік перевіряє Andreessen Horowitz через участь її партнерів у радах директорів Databricks і Fivetran, які почали конкурувати на спільному ринку.
Reach Capital залучила 265 млн доларів для п’ятого фонду, який інвестуватиме в AI-стартапи у сферах освіти, охорони здоров’я та праці.
Миколаїв виграв національний конкурс Мінрегіону і представить досвід відновлення на Ukraine Recovery Conference 2026 у Гданську, шукаючи інвестиції та міжнародні партнерства для реконструкції інфраструктури.
The post a16z розширює пошук AI-стартапів за межами США та змінює венчурний ринок first appeared on Межа. Новини України..

Фото: Viktor Kruglov, Facebook

Після пожежі, яку гасили тиждень, команда мусить одночасно рятувати шкільний сезон і перебудовувати всю систему роботи під тиском фінансових ризиків.
Про це повідомив голова наглядової ради корпорації RNK-Ranok Віктор Круглов у Facebook.
Харківське видавництво “Ранок” оцінює строк повного відновлення після знищення складів російською атакою 1 серпня у три-п’ять років. Про це у Facebook написав голова наглядової ради корпорації RNK-Ranok Віктор Круглов.
Одразу після пожежі в компанії сформували антикризовий штаб. Гасіння тривало протягом кількох днів: остаточно вогонь вдалося ліквідувати лише на сьому добу після удару.
Наступного дня після великої пожежі ми зібрали антикризовий штаб. Рятувальники ще боролися з вогнем. Повністю його вдалося загасити лише на сьому добу після прильоту За нашими оцінками, на повне відновлення знадобиться мінімум 3–5 років.
– Віктор Круглов
Видавництво забезпечує школи підручниками
Файли та макети видань збережені у хмарних сховищах, а працівники RNK-Ranok не постраждали. Наразі основним завданням команди є забезпечення учнів підручниками перед початком навчального року.
Постачання книжок до закладів освіти продовжується з резервних складів. Ще сім друкарень погодилися оперативно надрукувати 620 тисяч примірників підручників.
Для зменшення фінансового навантаження компанія тимчасово скоротить зарплати працівникам. Водночас частина орендодавців уже знизила плату за складські приміщення.
Проблеми з кредитуванням і нова логістика
Корпорація RNK-Ranok проводить переговори з банками про отримання кредитів, проте домовитися про фінансування поки не вдалося. За словами Віктора Круглова, банки не розглядають майбутні книжки та інтелектуальні права як прийнятну заставу.
Поки безуспішно. Майбутні книжки та інтелектуальні права у якості застави банкам нецікаві. Це величезна проблема, яку треба виносити на рівень уряду.
– Віктор Круглов
Паралельно видавництво шукає альтернативні маршрути для перевезення книжок та планує розподілити їх зберігання між різними локаціями, щоб зменшити ризики в майбутньому.
Наслідки атаки на склади RNK-Ranok у Харкові
Унаслідок російської атаки на Харків 1 серпня загорілися склади корпорації RNK-Ranok. Вогонь знищив видання “Ранку”, мережі книгарень “Книголенд”, а також книжки видавців “Readberry”, “Жорж”, “Фабула” та інших.
За інформацією власника, складський комплекс відновленню не підлягає. Загалом було втрачено 8 мільйонів примірників книжок, зокрема 600 тисяч підручників, які мали надійти до шкіл до 1 вересня. Попри масштабні втрати, видавництво продовжує відновлювати постачання та друк навчальної літератури.
Корисне для прочитання:
На BestsellerFest у Львові представили обгорілі книжки, врятовані зі знищеного російською атакою складу в Харкові. Примірники продають за благодійні донати.
Російські війська обстріляли Харків і 19 населених пунктів області. Шестеро людей постраждали, пошкоджено житлові будинки, цивільну та аграрну інфраструктуру.
8 липня російський удар зруйнував офіс видавництва Мамине сонечко у Києві, знищено багато дитячих книг та журналів; видавництво оголосило план відновлення.
The post Російська атака знищила склади «Ранку»: видавництво оцінює відновлення у три–п’ять років first appeared on Межа. Новини України..

«Шахрайські схеми майже однакові, змінюються лише сценарії»
Євген Савватєєв: Коли людині дзвонять і представляються працівником банку, а вона розуміє, що спілкується з шахраєм, як би ви радили діяти?
Тетяна Машлаковська: Якщо ви розумієте, що спілкуєтеся з шахраєм, одразу потрібно покласти слухавку і телефонувати в банк. Навіть якщо ви розхвилювалися і не пам’ятаєте, яку інформацію повідомили шахраєві, одразу телефонуйте у фінансову установу, пояснюйте ситуацію. Тоді вам вірогідно дадуть рекомендацію заблокувати ваші рахунки та картки.
Шахраї можуть спробувати викрасти ваш фінансовий номер телефону — той, що прив’язаний до банківських рахунків. Це дозволяє отримати доступ до всіх ваших рахунків. Саме тому важливо прив’язати фінансовий номер до паспорту, щоб мобільний оператор знав, що цей номер належить вам, і ніхто від вашого імені не міг його перевипустити.
Також майте на увазі, що всі одноразові коди, які надходять від мобільного оператора в СМС-повідомленнях, не можна повідомляти. Ще краще — у мобільного оператора відключити можливість віддалено перевипускати SIM-картку.
Наші спеціалісти з кібербезпеки завжди наголошують, що найкраща рекомендація щодо захисту фінансового номеру телефону — це реєстрація номеру на паспорт плюс окремий номер телефону для спілкування з банком, який ви нікому не повідомляєте. Так ви значно можете убезпечити себе від шахраїв.
Євген Савватєєв: Зараз проводиться інфокампанія #ШахрайГудбай, спрямована на збільшення обізнаності щодо можливих шахрайських схем. Як би ви оцінили зараз її проміжні результати?
Тетяна Машлаковська: Першу кампанію #ШахрайГудбай ми провели у 2020 році. Цьому сприяв ковід, адже люди сиділи вдома й почали активно користуватися безготівковими розрахунками, тому потрібно було пояснювати, як це робити правильно. Після цього ми щороку проводили цю кампанію, де розповідали населенню про актуальні схеми шахрайства. У 2023 році ми провели дослідження платіжної безпеки, зокрема запитували, чи знайомі люди з кампанією #ШахрайГудбай і як часто вони бачать інформацію про платіжну безпеку. 71% українців зустрічали за останній рік інформацію про платіжну безпеку і про схеми шахрайства. Це, звісно, стосується не тільки нашої кампанії, а загальної обізнаності щодо шахрайства. 
20% людей знайомі з кампанією і знають, яка інформація поширюється в рамках цієї кампанії. Також бачимо розширення співпраці: у 2020 році в нас було близько 60 партнерів, зараз 80 партнерів.
Водночас варто пам’ятати, що шахрайство нікуди не зникає, адже шахраї дуже швидко адаптуються до змін, які відбуваються в суспільстві. Саме тому ми щороку будемо проводити цю кампанію та інформувати про актуальні схеми, які постійно змінюються. Наше задання — підвищити обізнаність людей.
Євген Савватєєв: А що найновіше в шахрайській сфері?
Тетяна Машлаковська: Основна кількість шахрайств відбувається через соціальні інженерії, коли люди самостійно повідомляють шахраям свої дані під впливом певних маніпуляцій або вводять їх на шахрайських ресурсах.
Самі схеми майже однакові, змінюються лише сценарії. Наприклад, зараз актуальною є схема, коли пропонують грошові виплати від імені держави чи міжнародних організацій. У нас є Центр кіберзахисту Національного банку України, який постійно блокує шахрайські сайти, де нібито пропонується грошова допомога.
Також шахрайство через онлайн-покупки лишається актуальною. Люди багато купують онлайн: наприклад, у 2020 році шахраї продавали маски, коли був їх дефіцит під час ковіду, зараз це можуть бути генератори чи інші пристрої, необхідні під час відключень світла.
Взимку і весною була схема, коли шахраї пропонували компенсацію за відключення електроенергії. Також була схема, коли від імені мобільних операторів пропонували бонуси за мобільний зв’язок, який пропадав під час відключень. Шахраї підлаштовуються під різні цільові аудиторії.
Євген Савватєєв: За даними Нацбанку, кількість шахрайських операцій із платіжними картками зменшилась, але водночас сума збитків зросла до майже 1,5 мільярда гривень. Чому так?
Тетяна Машлаковська: Збільшилася середня сума шахрайської операції — зараз вона складає 5,5 тисяч. Раніше була близько 4,5 тисяч. Це пояснюється досить просто: раніше ми якийсь товар купували за 2000 гривень, зараз він подорожчав і коштує, наприклад, 3000. Шахраї, відповідно, теж свої «товари» продають дорожче.   
Водночас кількість шахрайських операцій зменшилась на 5%. Усе-таки громадяни краще знають правила платіжної безпеки.  
Євген Савватєєв: Чи є форма шахрайства чи конкретний кейс, який вас за останній час здивував своєю оригінальністю?  
Тетяна Машлаковська: Не сказати, що це оригінально, але мене дивує те, як змінилися підходи шахраїв, які телефонують від імені фінансових установ, під час розмови з людьми. Це шахрайство досить загальновідоме, але досі існує і лишається в топі.
Шахраї краще маніпулюють людьми: вони телефонують, у процесі розмови пояснюють правила платіжної безпеки, щоб звучати переконливо. Кажуть: «Я у вас ніякої інформації не запитую, ви цю інформацію нікому не кажіть», — і цим викликають довіру. Пояснюють правила платіжної безпеки, і потім через три хвилини цю інформацію ж і випитують.
Також вони у розмовах імітують роботу банківських колцентрів: телефонують, потім кажуть: «Перепрошую, це трохи не моє питання, я вас з’єднаю з іншим спеціалістом, почекайте на лінії». І людина чекає на лінії, грає музика, як в колцентрі фінансових установ.
Якщо ви розумієте, що спілкуєтесь із шахраєм — негайно повідомте про це свій банк. Якщо ваш фінансовий номер було викрадено — дзвоніть мобільному оператору з проханням заблокувати номер. Після цього — повідомте про випадок правоохоронні органи.
Дослідження, яке ми проводили, показує, що жертви шахрайства лише у 53% випадків звертаються до правоохоронних органів — це дуже мало. Потрібно звертатися всім, тому що це дає можливість правоохоронним органам проводити якісніше розслідування.
«Знання і поведінка — це дві різні речі»
Євген Савватєєв: Мене вразило, що за статистикою більш пильні люди старше 50-ти років.
Тетяна Машлаковська: Дійсно, згідно з нашим дослідженням більш вразливими до шахрайства є молоді люди, люди старшого віку — на другому місці. Причиною може бути недостатня обізнаність про ризики при високому рівні користування різними сервісами.
З іншого боку, люди старшого віку менше користуються різними сервісами, і часто якщо щось не розуміють, вони не будуть робити далі, а запитають когось із близьких або ж зателефонують в банк. Вони дуже обережні, а молодь навпаки безстрашна.
Євген Савватєєв: Які продукти ви робите для молоді, а які для людей старшого віку?
Тетяна Машлаковська: Для людей старшого віку у нас є окремий продукт з фінансової грамотності — газета «Фінансова мудрість», яку ми робимо разом з «Життєлюбом» та «Приватбанком». Цю газету ми поширюємо через сервісні центри пенсійного фонду. В одному випуску вісім сторінок, кожен випуск присвячуємо тій чи іншій темі. 
Загалом наші комунікації по #ШахрайГудбай націлені на всіх, адже ми поширюємо інформацію в соціальних мережах, медіа, на бігбордах, на сітілайтах, співпрацюємо з державними органами, роздаємо брошури в центрах безоплатної правової допомоги, у пенсійному фонді. У нас також є заходи для закладів освіти, конкурси, є місяць платіжної безпеки в жовтні і День безпечного інтернету в лютому, коли відбувається хвиля заходів для учнів і студентів. 
Ми також розробили освітній курс #ШахарайГудбай разом із фундацією «Кредобанку», його можна безкоштовно подивитись на Megogo. Цей курс актуальний для людей, які мають платіжні картки, тобто для всіх, починаючи від 14 років.
Тетяна Машлаковська. Фото: Громадське радіо
Євген Савватєєв: Які питання ставлять старшокласники у контексті платіжної безпеки? На чому вони часто «попадаються»?
Тетяна Машлаковська: Нещодавно у мене була лекція для підлітків 8-9 класів з платіжної безпеки, я була здивована, наскільки багато вони знають. Наприклад, підлітки знають, що таке двофакторна аутентифікація, вона в них вже підключена.
Є цікавість до цієї теми, є певні знання, але ми маємо розуміти, що знання і поведінка – це дві різні речі. Коли ми стикаємося з шахраями, ми маємо правильно діяти, адже шахраї впливають на емоції, тому часто люди, які мають навіть немалі знання з платіжної безпеки, можуть попастися на гачок шахраїв.
Євген Савватєєв: Як зараз шахраї використовують штучний інтелект?
Тетяна Машлаковська: Шахраї поки використовують ШІ, як і ми з вами: генерують контент. Вони пишуть СМС-повідомлення, які більш влучно звучать за допомогою штучного інтелекту, генерують віжуали.
Є така схема, коли взламують акаунт, наприклад, в Телеграмі, і потім просять позичити гроші. Із появою ШІ шахраї ще почали генерувати аудіозапис із голосом людини, яка просить позичити кошти.
«Що швидше ви звернетесь до фінансової установи та поліції, то більше шансів, що вам повернуть кошти»
Євген Савватєєв: Якщо шахрай отримав доступ до інтернет-банкінгу, що зазвичай він починає робити з моїми коштами?
Тетяна Машлаковська: Коли шахрай отримав доступ до ваших рахунків, він намагається перерахувати ваші кошти на підконтрольні рахунки. Потім він може взяти кредит на ваше ім’я.
Євген Савватєєв: Що можна зробити в цій ситуації? Наскільки реально повернути кошти?
Тетяна Машлаковська: Залежить від конкретного випадку. Ви маєте звернутися у фінансову установу, обов’язково звернутися до правоохоронних органів і написати заяву. І далі вже після проведення розслідування вам ці кошти можуть повернути. Одне можна сказати точно: що швидше ви звернетесь до банку і поліції, то більше шансів, що вам ці кошти повернуть. 
Євген Савватєєв: Повномасштабне російське вторгнення вірогідно спричинило активізацію шахраїв. Чи правда, що шахраї завжди користуються людьми у таких емоційно складних ситуаціях? Чи благополучні часи для них теж окей?
Тетяна Машлаковська: Під час повномасштабного вторгнення люди більше емоційно вразливі, а емоційна вразливість для шахраїв — це шанс втертися в довіру. Людина у тривожному стані менше схильна перепровіряти якусь інформацію, більше схильна довіряти, особливо якщо її залякують. Нещодавно така була схема, коли телефонують від імені СБУ чи інших правоохоронних органів і кажуть людині: «Вас підозрюють у державній зраді, ви передавали дані ворогу, вже на вас відкрито кримінальне провадження, вам світить певний термін, і щоб вирішити це питання, давайте гроші». Людина може дуже розгубитись.
Також шахраї, на жаль, спрямовують свою увагу на членів родин загиблих військовослужбовців, оскільки люди можуть отримувати певні грошові виплати. Шахраї про це знають і намагаються фінансовий номер телефону собі присвоїти і виманити певні дані.  
У 2022-2023 роках дві третини шахрайських сайтів, які блокував Центр кіберзахисту, походили з Російської Федерації.  
Євген Савватєєв: Наскільки шахраї можуть ціленаправлено працювати проти військових? Чи немає такої специфіки в їхній роботі?
Тетяна Машлаковська: Шахраї можуть працювати і таким чином. Це стосується, наприклад, продажу товарів — військової амуніції чи автомобілів. Також можуть бути випадки, коли шахраї створюють копію сторінки військовослужбовця, додають в друзі його підписників і потім кажуть їм, що «є збір, треба допомогти» і тому подібне.
Є шахрайство, коли від імені головного сервісного центру МВС пропонують оформити чи відновити водійське посвідчення. Кажуть, що для військовослужбовців є якась знижка і це можна робити швидше.
Шахраї підлаштовуються під всіх: працюють і на молодь, і на пенсіонерів, і на військовослужбовців.
Євген Савватєєв: Які поради ви би дали людям, щоб вони з меншою вірогідністю довірились шахраям?
Тетяна Машлаковська: Завжди потрібно перевіряти інформацію і ніколи не діяти під тиском. Дзвонять і кажуть: «Сталася біда!», — ви маєте цю інформацію перепровірити, навіть якщо якась жахлива ситуація. Шахраї не мають совісті, їхньому цинізму немає меж, тому варіанти і сценарії можуть бути різні.
Євген Савватєєв: Чи є у міжнародному досвіді випадки, коли вдалося знизити випадки шахрайства до нуля?
Тетяна Машлаковська: Нещодавно ми говорили з колегами, які працюють в музеї грошей Національного банку про історію шахрайства з грошима. Я в них запитала, коли з’явилося шахрайство. Вони сказали: «Коли з’явилися гроші, тоді з’явилося шахрайство».
Скажу не сильно оптимістично, але правдиво: наше завдання, щоб цього шахрайства було якомога менше, але навряд вдасться зробити так, щоб воно зовсім зникло. Будемо працювати над тим, щоб цього було менше.
Партнер проєкту — Асоціація Українських Банків
 
 
Запис «Шахраї працюють і на молодь, і на пенсіонерів, і на військовослужбовців» — експертка Нацбанку Тетяна Машлаковська спершу з'явиться на Громадське радіо.

У 1999 році український радіофізик Олександр Філіпов разом із колегою зробив те, що вважалося складним технічним викликом: створив перший у світі настільний рентгенофлуоресцентний аналізатор, якому більше не потрібні були громіздкі бочки з рідким азотом. Сьогодні його компанія Elvatech продає високоточне обладнання у 70 країн світу, а її прилади допомагають не лише ювелірам та металургам, а й екологам, які очищують українські землі від наслідків бойових дій.
Ми поспілкувалися з Олександром про шлях від підробітків у 90-х, брак кадрів у deeptech та азарт винахідника, який не згасає вже майже пів століття.
Прогуляв хоч тиждень — все, «на виліт». Як ми вчились і заробляли на столичне життя
Любов до техніки, до радіоаматорства мені прищепив батько. Він був доктором технічних наук, на роботі досліджував методи електророзігрівання бетонних сумішей, а вдома навчав мене працювати з електроприладами — ремонтувати телевізори, збирати радіоприймачі. Розповідав мені малому про свої дослідження.
Потім під час навчання в фізико-математичній школі в Луганську мені пощастило з учителем фізики. Він так цікаво викладав свій предмет, що я вирішив: фізика — це моє. Я старанно вчився, брав участь в олімпіадах, а після школи в 1977 році вступив на радіофізичний факультет Київського державного [зараз національного, — ред.] університету імені Шевченка.
Навчання було дуже складним та інтенсивним. До прогулів ставились суворо: пропустив тиждень — все, «на виліт». Десь працювати паралельно з навчанням було неможливо. Але більшість наших студентів були з небагатих сімей, з сіл або маленьких містечок, тож ми все одно знаходили способи підзаробити на столичне життя. По ночах розвантажували вагони, на канікулах працювали будівельниками та провідниками на залізниці. Також нам платили 75 карбованців стипендії — непогані на той час гроші, враховуючи, що більшість студентів на інших факультетах отримували 50 карбованців. Тобто наш факультет вважався престижним, нас дійсно цінували, як перспективних фахівців.
Університет дав мені дуже багато. Тут я знайшов своє кохання — і не тільки до науки. На третьому році навчання я одружився зі своєю однокурсницею Анною, яка стала моїм натхненням і підтримкою. На п’ятому курсі ми вже писали диплом разом із донькою. Мала повзала по конспектах, перегортала для нас сторінки. Дружина не пішла в декрет — успішно поєднувала материнство з навчанням, а потім і з роботою.
Як розробляли спектрометри самотужки
Після випуску в 1982 році більшість людей з нашого потоку пішли працювати на тодішні мілітарні підприємства, такі як «Сатурн», «Оріон», «Арсенал», «Квазар» тощо. Ще дехто залишився викладати на кафедрі. Я і моя дружина влаштувались в Інститут металофізики Академії наук, згодом до нас приєднався однокурсник Віктор Мартинюк. Ми робили наукові дослідження в галузі фізики металевих поверхонь методами електронної спектрометрії в надвисокому вакуумі, захищали дисертації, всі троє стали кандидатами фізико-математичних наук.
Обладнання для наших наукових експериментів в готовому вигляді не було, купити його було неможливо. Я і Віктор розробляли спектрометри самотужки. Виявилось, що така техніка потрібна не тільки нам, а й колегам-дослідникам. В нас з’явилась бізнес-ідея: робити обладнання на замовлення і продавати в різні інститути, лабораторії тощо. Треба сказати, що на той момент індивідуальне підприємництво в Союзі ще було заборонене, але вже було зрозуміло, що скоро це зміниться. В 1987 році, щойно набрав чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність громадян», ми з Віктором зареєстрували власне «Конструкторське бюро № 1» на базі київського Центру науково-технічної творчості молоді «Прогрес».
Такі центри тоді брали розробників на борт і допомагали шукати замовників. Цей наш перший досвід бізнесу був надзвичайно цікавим:
Ми не штампували однакову техніку, а робили «індивідуальний пошив» під кожну наукову задачу
Потім Союз розвалився, фінансування науки заглухло, і наші послуги перестали бути потрібними.
Втім ми вже відчули, як це круто — мати свій бізнес, і не сумнівались, що зможемо його перезапустити. В 1991 році зареєстрували компанію Elvatech — це скорочення від «електронно-вакуумна техніка». Зараз ми вже давно не працюємо з вакуумом, але назва залишилась. Дружину більше цікавила фундаментальна наука, ніж бізнес, тож вона продовжила працювати в Інституті металофізики, а нам допомагала як позаштатна експертка.
Віктор Мартинюк і Олександр Філіпов. Інститут металофізики, 1989 рік
Про азарт винахідника
Компанію ми зареєстрували, але замовників на складні наукові прилади знайти не могли. Тим часом треба було годувати сімʼю: підростала донька, в 1992 році народився син. Довелось імпровізувати. Чим ми тільки не займались на початку 90-х! Наприклад, був період, коли в магазинах неможливо було придбати акумулятори для автомобіля — звичайні свинцево-кислотні, які зараз на кожному кроці. Ми збагнули, що можна їх робити з неліквідних срібно-цинкових акумуляторів для гелікоптерів. Їздили по всій країні, скупали ці неліквіди по різних заводах і підприємствах.
Потім збирали з них батареї, вони получались такі маленькі, легенькі. Продавали в Києві на ринку «Петрівка». Відкриваємо капот «жигуля», витягаємо стандартний акумулятор, ставимо цю нашу «іграшку». Люди дивляться, кажуть: «Вона ж маленька, як вона працюватиме?». Аж тут — тррр! — двигун заводиться. Давали людям свої контакти, гарантію, — все працювало.
Також робили розетки і вимикачі світла зі світлодіодною підсвіткою і продавали їх в магазині «Киянка» на Печерську [популярному магазині господарських товарів, який закрився в 2006 році, — ред].
Отак ми виживали в складні роки, але не втрачали надії робити щось справді вагоме. І наступним кроком неочікувано стала розробка ядерного спектрометра.
Після Чорнобильської катастрофи було дуже актуальним вимірювання радіоактивного фону ґрунтів, води, сільськогосподарської продукції тощо. Ми познайомились із двома київськими компаніями, дотичними до цієї сфери, і отримали від них задачу зробити маленький прилад, який можна підключити до детекторів іонізуючого випромінювання і визначати спектри ізотопів, якими забруднена та чи інша речовина або тіло людини. Ми сиділи над цим проєктом в лабораторії днями і ночами, вдома я майже не бував. Досі вдячний своїй дружині, що вона ставилась до цього з повним розумінням, поділяла мій азарт винахідника і часом вірила в успіх навіть більше, ніж я сам.
Олександр з дружиною, донькою Олею та сином Іллею, 1995 рік
В результаті за рік ми зробили перший прототип, замовникам він сподобався і ми стали співпрацювати. Детектори і все супутнє обладнання вони закупали за кордоном, а спектрометр використовували наш. Це виявилось досить хороше рішення, зокрема для українських атомних електростанцій.
Далі до нас звернулася компанії, які займались аналізом елементного складу речовин методом рентгенофлуоресцентного аналізу. Вони запропонували нам модифікувати ядерний спектрометр до рентгенівського. А рентгенофлуоресцентний аналіз — це, в принципі, та сама реєстрація іонізуючого випромінювання, тільки не гамма-випромінювання, як від радіоактивних відходів, а рентгенівського. З точки зору фізики механізм аналогічний.
Ми успішно виконали замовлення і подумали, що можемо робити не тільки спектрометри, а повністю готові рентгенофлуоресцентні аналізатори, тобто кінцевий продукт із найвищою доданою вартістю.
Без бочок з азотом. Як винайшли перший настільний рентгенофлуоресцентний аналізатор
У 1995 році ми разом з фахівцями кафедри ядерної фізики Київського державного університету зробили такий продукт і навіть продали декілька одиниць по Україні, зокрема на митницю і в Одеський порт. Це вже було готове рішення під ключ, але недосконале. На той момент наш рентгенофлуоресцентний аналізатор був громіздкою стаціонарною машиною.
Сам детектор стояв у посудині Дьюара — контейнері з рідким азотом для охолодження. Азот поступово випаровувався, його треба було постійно оновлювати. Якщо не зробити цього вчасно, пристрій виходив з ладу і полагодити його було неможливо. А рідкий азот — товар дефіцитний, тож люди не могли ефективно користуватись такими системами. Ми думали, як позбутись залежності від азоту, вивчали питання.
Врешті дізнались, що американська компанія Moxtek придумала напівпровідниковий детектор із термоелектричним охолодженням, для якого азот не потрібен. Охолодження відбувається завдяки ефекту Пельтьє — виникненню різниці температур при протіканні електричного струму. Це було саме те, що треба.
Я поїхав у США, запропонував ідею, як адаптувати їхній детектор для рентгеноспектрометрії (Moxtek розробив його для інших завдань). Виграв грант U.S. Civilian Research and Development Foundation (CRDF) у розмірі $3000. В 1999 році в нас уже був робочий прототип ElvaX — першого в світі настільного рентгенофлуоресцентного аналізатора з мініатюрною малопотужною рентгенівською трубкою. Він не потребує ні бочок з азотом, ні додаткового обладнання. Просто ставиш апарат на стіл, вмикаєш у розетку — все працює. Береш зразки матеріалів і вимірюєш усе, що треба.
Ми розуміли, що зробили дуже класну штуку, але не знали, як її продавати
Тут нам знов пощастило. До Moxtek звернулась індійська компанія-постачальник ювелірного обладнання, яку цікавили технології визначення елементного складу дорогоцінних металів. Американські колеги порадили зв’язатись із нами і в Elvatech зʼявився перший дилер в Індії.
Це була визначна угода, після якої наш бізнес злетів. Паралельно ми почали співпрацювати з Пробірною палатою України. Впродовж року досліджували сотні ювелірних виробів, які приносили на клеймування, порівнювали їх зі стандартними зразками, що мають сертифікований склад, обчислювати похибки. З 2001 року всі українські казенні підприємства пробірного контролю працюють на наших приладах.
З дружиною і сином, 2000 рік. На задньому плані — одна із перших моделей ElvaX
З 2010 року Elvatech випускає не тільки настільні, а й ручні аналізатори. Варто зазначити, що першу портативну модель ще в 1994 році розробила американська компанія Niton, але вона була ефективна лише для вимірювання свинцю у фарбах. Також вона не мала рентгенівської трубки: збудження зразка відбувалося за рахунок випромінювання радіоактивного джерела — ізотопа кадмію Cd-109, період напіврозпаду якого становить близько 462 днів. Через це потужність джерела досить швидко падала.
Крім того, прилад не був безпечним для здоров’я, бо випромінював радіацію безперервно, навіть у вимкненому стані
Натомість рентгенівські трубки не містять постійно діючого радіоактивного джерела, мають низьку потужність випромінювання і можуть стабільно працювати хоч десять років, визначаючи всі елементи періодичної таблиці в діапазоні від натрію до урану.
У 2018 році ми випустили модель ProSpector 3, що досі залишається найменшим, найлегшим (всього 1,05 кілограма разом із батареєю) і найшвидшим ручним РФА-апаратом. Швидкість реєстрації рентгенівських квантів становить понад 500 000 імпульсів на секунду — це в чотири рази більше, ніж у будь-яких інших аналізаторів.
В офісі Elvatech, 2016 рік
Скануємо зразок ґрунту — бачимо елементний склад. Як РФА допомагає очистити наші ґрунти після бойових дій
Зараз у нашій компанії майже 80 людей, третину з них становлять технічні фахівці — це R&D, сервіс, лабораторія, інженери виробництва. Десять років тому до Elvatech офіційно приєдналась і моя дружина. Сказала, що фундаментальної науки з неї досить, пішла з Інституту металофізики, почала вивчати маркетинг і взялась за просування нашого бренду. В результаті сьогодні наші продукти продаються в 70 країнах.
На першому місці США, на другому — Індія, далі — Бразилія, Китай, Україна, Чехія. Ювелірна індустрія досі залишається найбільшим ринком Elvatech, але наші технології затребувані майже в усіх галузях, де необхідно визначати склад матеріалів: у металургії, геології, сортуванні металобрухту, нафтопереробці. Навіть в мистецтвознавстві і археології: РФА діє на атомному рівні і не пошкоджує зразки, тож йому можна довіряти унікальні артефакти.
В Україні ми охоплюємо 90% ринку РФА-аналізаторів. Наші прилади використовує DTEK, «Нафтогаз», Національний банк, криміналістичні лабораторії Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України.
З оборонними компаніями поки що контрактів не маємо, але бачимо, що наші прилади замовляють військові частини. Навіщо — не кажуть, а ми й не питаємо.
Багато співпрацюємо з екологами, які досліджують забруднення ґрунтів на звільнених від загарбників землях. Зокрема наші аналізатори використовують науковці Національного ботанічного саду ім. Гришка, Інституту ботаніки заповідника «Асканія-Нова» [заповідник перебуває в окупації, його команда релокована в Одеську область — ред].
Фахівці картографують ділянку, беруть зразки ґрунту, а наш апарат за декілька секунд визначає повний елементний склад, зокрема концентрацію свинцю, кадмію, ртуті та інших токсичних елементів, залишків вибухових речовин.
Науковець заповідника «Асканія-Нова» сканує ґрунт на місці вирви від вибуху, 2026 рік
Як це працює? В приладі є трубка з рентгенівським випромінюванням. Це випромінювання потрапляє на атом матеріалу, який ми хочемо дослідити, і збуджує, тобто іонізує цей атом, вибиваючи з нього найближчий до ядра електрон. Збуджений стан для атома є неприродним, він тяжіє до стабілізації, тож знаходить електрон на периферії зовнішніх оболонок, який падає вниз і стає на місце вибитого електрона. Цей перехід електрона з верхньої оболонки на глибоку супроводжується випромінюванням рентгенівського кванта.
Причому його енергія строго дорівнює різниці енергії між зовнішньою і внутрішньою оболонками. І для кожного елемента періодичної системи ця енергія є фіксованою, вона ні від чого не залежить. Що робить далі аналізатор? В нього є детектор, який вловлює вже це вторинне рентгенівське випромінювання. За енергією квантів він визначає, які елементи присутні в матеріалі, а за кількістю квантів — концентрацію конкретного елемента.
Потім, залежно від характеру і ступеню забрудненості ґрунту, фахівці визначають методи його оздоровлення. Це може бути культивація спеціальних рослин, які витягують із землі важкі метали, підсаджування корисних бактерій тощо. Для контролю теж застосовують наші аналізатори. Пишаємось, що можемо долучитись до корисної справи.
Програмне забезпечення для аналізаторів, до речі, в нас власної розробки. Зараз впроваджуємо елементи штучного інтелекту та machine learning. За роки роботи накопичились величезні масиви даних про різні матеріали, і тепер треба навчити нейронні моделі автоматично розпізнавати їхні спектри.
Поки що ні в кого в світі таких технологій немає, ми сподіваємось стати першими
Оце бажання — зробити більше, краще, швидше за інших — неймовірно драйвить і не дає засумувати. Мені 66 років, з них майже 50 займаюсь улюбленою справою і досі не вигорів. Про те, щоб вийти на пенсію, навіть не думаю. Азарт не відпускає.
Напихують студентам голови формулами, а навіщо — не кажуть. Як поєднати високі матерії з реаліями життя
Єдина проблема в нашій галузі — дефіцит фахівців. Вони або захищають країну у війську, або обирають deftech-компанії з бронюванням. Маю багато знайомих технарів, яких переманили оборонні підприємства. Мене поки що не хантять, втім залишати свій я бізнес я все одно не планую.
А загалом зараз світчинг у deftech — буденна ситуація, причому як на рівні окремих фахівців, так і на рівні компаній. Навіть серед наших колишніх постачальників комплектуючих є ті, що пішли з цивільного сектору в оборонний. Для Elvatech такий варіант не розглядаємо. Ми зараз робимо те, що любимо, наш продукт важливий і затребуваний — немає сенсу змінювати стратегію, яка працює. Багато людей виїхали за кордон.
Нам теж часто радять релокувати бізнес, але ми не хочемо
Така в нас позиція: прагнемо робити український продукт в Україні. Тож шукаємо фахівців тут, вдома. Використовуємо LinkedIn, всі відомі сайти з пошуку роботи, особисті рекомендації, навіть партнерські програми для працівників у вигляді «приведи друга і отримай бонус». І все одно деякі технічні вакансії ми не могли закрити впродовж шести місяців. Навіть ті, де не потрібна радіофізична освіта, — наприклад, embedded-програміста чи схемотехніка.
Направду, я не знаю, що ми можемо зробити в умовах війни з кадровим голодом в deeptech-індустрії, окрім як вирощувати собі майбутніх працівників з сьогоднішніх студентів. Потроху рухаємось у цьому напрямку, шукаємо таланти серед студентів факультетів радіофізики та прикладної фізики Київського політехнічного інститута та КНУ імені Шевченка. Вони в нас проходять практику, пишуть дипломні роботи, працюють на виробництві і в лабораторії, зокрема з калібруванням приладів, розробкою методів аналізу. Надаємо їм обладнання для досліджень. Дехто потім залишається працювати в Elvatech, дехто знаходить себе в інших компаніях. Якщо студент добре вчився, увійти в deeptech для нього не проблема:
Зараз однаково затребувані як радіофізики з десятирічним досвідом, так і вчорашні випускники
Загалом я бачу, що фундаментальна технічна освіта в Україні була і є дуже потужна, вона не поступається західній школі. Мені є з чим порівняти, бо я знайомий з науковцями і керівниками бізнесів різних країн, буваю на міжнародних виставках і конференціях в США, Індії, Німеччині. Бачу випускників Оксфордського університету та Каліфорнійського технологічного інституту різних поколінь. База, яку дають, наприклад, у наших КПІ та КНУ, точно не гірша. Тож в Україні, безперечно, є величезний потенціал для створення класних технологічних стартапів.
Виставка технологій вторинної переробки матеріалів ReMA в Лас-Вегасі, 2026 рік
Чого нам бракує, то це поєднання високих наукових матерій з реаліями. Як і моєму поколінню, сучасним студентам напихують голови формулами, інтегралами так, що аж пара з вух валить. Але ніхто не пояснює, що з цією теорією робити. В результаті студент усе знає, але не знає, навіщо. І швидко забуває. Бо все, що не застосовується для конкретних задач одразу, по гарячих слідах, витісняється вглиб свідомості і там губиться. Я сам із таким стикався і під час експериментів в Інституті металофізики, і під час розробок для Elvatech.
Бувало, ламаєш голову над якимось рішенням, а потім згадуєш: «О, так ми ж це на третьому курсі вивчали!»
Що з цим робити? Наприклад, університети могли б створювати спільні проєкти з технологічними компаніями. Щоб студенти бачили, як із теорії може народитись ідея продукту, як працює R&D, як створюється прототип, як запускається і маштабується виробництво. Але тут би не завадила і допомога держави. Я бачу таку формулу: університет дає фундаментальні знання, бізнес — ідеї та обладнання, а держава виділяє на ці проєкти гроші.
Також треба працювати над тим, щоб студенти технічних факультетів отримували бодай базові знання з business administration: що таке фінансова модель, маркетинг, продажі, організаційна структура. Наше покоління цього ніхто не вчив. Я і сам пройшов бізнес-курси аж в 2020 році, до того Elvatech зростав органічно — нам пощастило вчасно зробити крутий продукт і зустріти потрібних людей. В сучасному світі просто зробити «красиву штучку», не цікавитись бізнесовими механізмами і сподіватись на успіх, на жаль, неможливо.

В Україні на час дії воєнного стану мобілізації підлягають громадяни віком від 25 до 60 років. Але є законні підстави, коли громадяни можуть відтермінувати мобілізацію через два окремі правові механізми, які громадяни часто плутають. За інформацією Міністерства оборони, ключова відмінність між бронюванням і відстрочкою полягає у самій підставі для їх отримання.
У чому різниця між бронею від мобілізації та відстрочкою пояснили у Міноборони України, передає Новини.LIVE.
Яка різниця між відстрочкою від мобілізації і бронюванням на роботі
Відстрочка є індивідуальним правом людини, що залежить від її соціальних факторів, стану здоров'я, здобуття освіти за денною формою або сімейних обставин, як-от утримання трьох і більше дітей. Ці норми чітко регламентовані статтею 23 Закону №3543-XII.
Ініціювати цей процес має виключно сам військовозобов'язаний. Наразі подати заявку можна через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) або онлайн за допомогою застосунку Резерв для певних категорій. При цьому ТЦК та СП припинили прийом таких заяв від населення, тож іти туди вже не потрібно.
Важливл, що відстрочка діє рівно стільки часу, скільки існує обставина, тобто залежно від відстави на якій її видали. Оборонне відомство зазначає, що понад 90% таких статусів наразі продовжуються автоматично. Система самостійно звіряє дані через державні реєстри для 22 категорій громадян, після чого оновлена інформація з'являється в електронному військово-обліковому документі. Жодних черг, додаткових довідок чи заяв для цього не потрібно. Проте, якщо реєстри не можуть підтвердити актуальність підстав, людині необхідно особисто звернутися до ЦНАПу для оновлення даних.
Натомість бронювання є макроекономічним інструментом держави, спрямованим на збереження кадрового потенціалу стратегічних галузей. Цей підвид відстрочки базується не на індивідуальних життєвих обставинах, а на професійній значущості працівника. Механізм регулюється статтею 25 Закону №3543-XII та Постановою Кабінету Міністрів №76. Отримати такий статус можуть лише співробітники тих установ, організацій та підприємств, які офіційно визнані критично важливими для функціонування економіки, потреб Збройних Сил України чи інших військових формувань.
Головна процедурна відмінність бронювання полягає в тому, що працівник не може самостійно зробити відповідний запит. Ініціатором завжди виступає керівник підприємства або уповноважена ним особа, яка проводить оформлення через Портал Дія. Бронювання жорстко прив'язане до конкретного місця роботи та посади, а максимальний термін його дії становить до 12 місяців. Після завершення цього періоду компанія зобов'язана проходити всю процедуру повторно і якщо підприємство втрачає статус критичного, то й працівникам надати бронювання не вийде.
Як пояснювали Новини.LIVE, отримання броні від підприємства та наявність особистої відстрочки за сімейними обставинами є взаємосуперечливими статусами, тому водночас мати обидва неможливо. Юристи пояснили, що краще обрати: відстрочку чи бронь, якщо доступні обидва варіанти.
Чоловіки, які оформлюють звільнення від призову як доглядачі за мамою з II групою інвалідності, іноді стикаються з тим, що довідку видають лише на 1 місяць замість стандартних 90 днів. Юристи запевняють, що за незмінних життєвих обставин громадяни не зобов'язані щомісяця заново доводити своє право на законну відстрочку перед ТЦК та СП.

«Рудий генератор ідей» — так Юлію Здановську називала одна з однокласниць. Юлія не раз перемагала на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах з інформатики й математики, отримала срібло на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат. Вчителька, математикиня, волонтерка, яка мріяла стати реформаторкою освіти.
Третього березня 2022 року життя 21-річної Юлії обірвала російська ракета. У пам’ять Юлі проводять олімпіаду, започатковують премії та стипендії. Massachusetts Institute of Technology ще у 2022 році запустив програму Julia`s Dream для підтримки талановитих українських старшокласників.
Смілива, рішуча, яскрава, нестандартна — так її описують рідні, колеги і друзі. Ми поспілкувалися з ними, щоб розповісти історію Юлії.
Фото: Василина Борисюк
Дівчинка-сонечко
Юля народилася в Харкові. Її тато займається ІТ-розробкою банківських систем, мама з 2014 року волонтерила, а зараз очолює благодійний фонд «Станція Харків».
За словами Яна Здановського, доньці з дитинства все було цікаво. Змалку проявилась її незалежність і впертість: Юлю складно було до чогось примусити.
«У нас різниця 15 років, — розповідає старша сестра Ольга Винник. — Я не сприймала її як сестру, для мене це моя „перша дитина“. Вона багато в чому відрізнялася від інших. Років із п’яти ми з нею обговорювали такі теми, як кохання, смерть — речі, які зазвичай не цікавлять маленьку дитину».
Юлія Здановська привертала увагу зовнішністю: вогняно-руде волосся, блакитні очі. Її відразу помічали та запам’ятовували.
«Вона була така дівчинка-сонечко: і ззовні, і всередині», — розповідає батько Юлі, Ян Здановський.
«Передусім вражала її зовнішність, — ділиться спогадами Богдан Рубльов, професор КНУ та голова Всеукраїнської олімпіади з математики. — Вона була різноманітною, я навіть не наважуся це описати: при кожній зустрічі ти наче бачиш нову людину. А далі відкрився її глибокий внутрішній світ. Нестандартність думок, прагнення боротися з несправедливістю і неправильними речами, розмаїття інтересів і захоплень».
Юля з батьками
Навіть коротке спілкування з Юлею залишало глибокий слід. Віктор Іванов — учитель класичної гітари. Дівчина прийшла до його класу у 2012 році та провчилася місяць, потім він звільнився з музичної школи. Але навіть через 14 років він вирізняє її серед десятків своїх учнів:
«Я пам’ятаю її як вкрай порядну, педантичну, дисципліновану людину. За 8–9 уроків вона з нуля опанувала стільки, скільки деякі за рік. Мені вона нагадувала спорткар, який за три секунди розганяється до ста кілометрів на годину. Буває, що 45 хвилин уроку марудно тягнуться, здається, що час зупиняється. З Юлею було зовсім не так, відчувалася віддача, резонанс».
Дівчина багато чим захоплювалася: малювала, щось створювала руками, з дитинства любила дивитися фільми, читати.
«Це у нас спільне, — розповідає сестра. — Читаємо запоєм. При чому книжки різні: детективи, сучасна література. Пам’ятаю, як ми збирали сестрі першу колекцію — „Гаррі Поттер“ і подібне дитяче фентезі».
У 14 років переїхала з Харкова до Києва заради інформатики
Як згадує Ольга, сестру змалечку цифри цікавили більше, ніж літери. Вона навіть ліпила їх із пластиліну. Але в перший клас пішла в ліцей мистецтв.
«Вплинуло те, що там навчалися дружина і старша донька, — розповідає Ян Здановський. — Юля там таки зіграла якусь лисичку в спектаклі. Але сказати, що їй це особливо подобалося, не можу. Одночасно вона стала ходити до математичного клубу „Еврика“. І тут Юля дійсно була в захваті й показувала серйозні результати.
Після початкової школи у 2010 році ми перевели її в фізико-математичний ліцей № 27, відомий і за межами Харкова. Юля завзято займалася математикою, трохи менше фізикою. Коли почалась інформатика, донька нею зацікавилась і швидко переросла рівень, який їй могли дати в ліцеї».
Якось до школи завітала тренерка зі спортивного орієнтування та запросила охочих до гуртка. Це стало захопленням Юлі на чотири роки. Вони виїжджали кожні канікули, влітку — на збори та змагання. Як вважає батько, ця звичка кудись їздити, бути окремо від родини й дбати про себе самотужки підготувала доньку до самостійного життя. Тож коли її запросили навчатися в Українському фізико-математичному ліцеї в Києві, перспектива жити в чужому місті Юлю не злякала.
«Ліцей моніторить учасників олімпіад, — коментує Ян Здановський. — І ось після одного зі змагань Юля отримала неочікуваний паперовий лист із запрошенням на навчання. Чесно скажу, я не був у захваті від ідеї, щоб донька в 14 років жила в іншому місті. Але примусити Юлю щось зробити, не переконавши, було неможливо. Ми домовились з’їздити, а потім вирішувати.
Там явно здивувались, що ми приїхали з 27 ліцею. Саму співбесіду проводила дуже сильна вчителька інформатики. І Юля побачила, що тут отримає інформатику, якої в Харкові в неї не буде. Думаю, це сильно вплинуло на її рішення. Коли я ввечері сказав: „Ну, давайте ще все зважимо, подумаємо“, Юля відповіла: „Що тут зважувати?“».
Саме в ліцеї Юля познайомилася з Аліною Ян.
«Була шкільна олімпіада, на якій я отримала перше місце, а Юля — друге, бо остання найскладніша задача була з геометрії, а Юля її не любила. У мене було навпаки з комбінаторикою, тож коли ми почали дружити, то Юля вчила мені комбінаториці, а я її — геометрії. Щодо самої зустрічі: вона підійшла познайомитись зі мною, бо їй було цікаво, хто її обігнав.
Я щодалі більше цінувала наше спілкування. Був довгий період, коли я погоджувалася піти в супермаркет за компанію та купувала смаколики, щоб просто використати можливість пройтися разом.
Усі, хто вчився в УФМЛ, обожнюють його за те, що це гуртожиток. Юля порівнювала його з Гоґвортсом. А також через спеціалізацію школи на конкретних предметах. Ще й той лист-запрошення на навчання був єдиним паперовим у житті Юлі. Вона говорила, що це така рідкість — наче цей лист принесла сова.
Водночас у ліцеї було багато суворих, безглуздих правил, і Юля постійно боролася за справедливість, намагалася всіх захистити. Наприклад, одна вчителька наказала її однокласниці зняти куртку. У приміщенні було холодно, бо опалення було слабким чи взагалі не працювало. Юля почала сперечатися і довела, що вчителька не може цього вимагати. Таких історій було багато».
Олімпіади та міжнародні змагання
Навчання в УФМЛ виправдало очікування Юлі. Вона брала участь в олімпіадному русі.
«Не пройти на всеукраїнський рівень з математики — це було б просто дивно», — коментує Ян Здановський.
Юля й Аліна їздили на змагання з математики й інформатики у Чернівці, Запоріжжя, Чернігів, Хмельницький, Рівне, Вінницю, Дніпро.
«Можливо, це false memory, — розказує подруга, — але на одну олімпіаду в Конча-Заспі нас везли в мікроавтобусі. Місць не вистачало, запитали, чи є дві людини, згодні їхати в багажнику, і ми з Юлею погодились.
Юля довго хотіла павербанк. Зазвичай на олімпіадах його дають за друге місце (за перше — телефон чи планшет, за третє — флешку). І от вона весь час посідала або перше, або третє місця. Батьки купили їй потужний павербанк, який навіть міг заряджатися від сонця, але той зламався на третій день. Юля зрозуміла, що вона має його саме виграти. Але на наступній олімпіаді знов посіла перше місце. Тоді вона знайшла хлопця, який посів друге, й обміняла планшет на павербанк. Це вже їй „зарахувалося“, бо той павербанк не ламався».
Як згадує Аліна, Юля любила свій ноутбук і відмовлялась виходити без нього навіть до крамниці по сусідству. Кілька разів вона таки вмовила подругу залишити ноутбук вдома.
«Але саме тоді нам закортіло сісти на галявині та дивитися серіал. Наступного разу раптово з’явилося вікно, коли можна було б зробити домашнє завдання. Після цього я назавжди втратила голос у питанні ноутбука», — розповідає Аліна.
Бували дівчата й на міжнародних змаганнях. Юля двічі виступала на European Girls’ Mathematical Olympiad.
«Ми з Юлею познайомилися перед її першою поїздкою в Румунію на EGMO у 2016 році, — згадує керівниця команди Юлія Кравченко. — Вона була однією з наших наймолодших учасниць на той час. Яскрава і трошки сором’язлива. Наступного року ми знов зустрілись на EGMO, тепер у Швейцарії. Відчувалося, що за цей час Юля стала сильнішою. Олімпіада складається з двох турів (днів), у кожен із яких треба розв’язати три задачі за чотири з половиною години. Можна багато років учитися розв’язувати такі задачі, але під час змагання перехвилюватись. Тому важливим є розуміння, як налаштувати себе. У Юлі воно було».
EGMO-2017, поруч з Юлею Аліна Ян
«Коли ми їздили на змагання, в нас ніколи не було очікувань, що команда переможе. — коментує Андрій Анікушин, ще один керівник команди. — І того року ми сподівалися на нормальний виступ, аж ніяк не на боротьбу за перше місце. Неочікувано для нас дівчата виступили блискуче: дві харків’янки взяли золоті медалі, а Юля з Аліною — срібні.
На EGMO є так звана координація: після змагань роботи незалежно читають і керівники команд, і міжнародні координатори, а потім за 15–20 хвилин сторони мають дійти згоди щодо оцінок за кожну задачу. Команд близько сорока, тому координація займає цілий день. Результати відразу з’являються на офіційному сайті, тож можна онлайн стежити за процесом. Коли ми відкоординували чотири задачі, то побачили, що Україна йде на першому чи другому місці — дуже щільно з командою росії. Втрата кожного бала могла стати критичною».
У той рік Україна таки перемогла у командному заліку.
«Бали нашої команди відрізнялись від балів російської рівно на один бал. — додає Юлія Кравченко. — А ще мені запам’ятався момент із тієї поїздки: ми були на екскурсії на вершині швейцарської гори, там було прохолодно, всі трошки примерзли, але Юлі було комфортно у футболці. Всі вмовляли її одягнутися тепліше. Юля дуже чемно, але непохитно відмовляла і робила так, як їй було краще».
Нагородження на EGMO-2017
Справедливість для Юлі була важливіша за медалі
Андрій Анікушин був не тільки керівником команди України на EGMO, але й Юлиним викладачем математики в 11 класі.
«У Юлі Здановської було багато вчителів. Математичний шлях вона починала в Харкові, там свої неймовірно круті вчителі. А в УФМЛ до одинадцятого класу в Юлі математику викладав Віктор Вишенський — людина, яка виховала не одне покоління призерів математичних олімпіад.
Того самого року, коли команда перемогла на EGMO, Юля, Аліна і Денис — троє учнів із мого класу — брали участь у фінальному етапі Всеукраїнської олімпіади з математики. Це не тільки вершина національної лінійки олімпіад: серед одинадцятикласників відбирають дванадцятьох найкращих на відбірково-тренувальні збори до Міжнародної математичної олімпіади (IMO). Потрапити на IMO є головною метою тих, хто серйозно займається шкільної олімпіадною матиматикою. Денис на відбір потрапив. Юля була дванадцятою і проходила далі, а Аліна — тринадцятою і не проходила».
Після змагання передбачена апеляція, коли учасник може спробувати переконати журі, що його робота варта більшої кількості балів.
«На тій олімпіаді вийшло навпаки. Юля прийшла на апеляцію та сказала, що за одну із задач їй поставили більше балів, ніж вона заслуговує. Я впевнений, що 99 людей зі 100 в такій ситуації сиділи б тихенько та мовчки раділи б цим додатковим двом-трьом балам. Якби Юля не прийшла, ніхто б нічого не помітив: результат лишився би, вона була б дванадцятою і потрапила б на відбори.
Журі переглянули роботу, погодилися, що сталася помилка, й оцінку знизили. Аліна піднялася на дванадцяте місце — вони помінялись місцями. На фіналах Всеукраїнської олімпіади я не пригадую таких випадків — тим паче від людини, для якої на кону стояли відбори. Аліна поїхала на збори, а Юля залишилася призеркою Всеукраїнської олімпіади. Ця історія, як на мене, каже про її характер більше, ніж будь-яка медаль».
Навчання в КНУ і робота в Samsung
Після ліцею у Юлі були різні варіанти для вступу. Рідні пропонували подумати про повернення до Харкова й навчання в місцевому університеті. Але Юля обрала мехмат у КНУ імені Тараса Шевченка. Туди ж вступила Аліна.
«Як і в школі, Юля активно слухала на лекціях, ставила питання сама й відповідала на всі питання викладачів, також допомагала їм завершити думку, якщо вони не могли щось пригадати, — розповідає подруга. — Вона надзвичайно швидко вчилася, прослуховувала складні технічні лекції на швидкості 2x. Одного разу Юля дивилася відео на сайті якогось університету, де їх можна було прискорити 4x. Вона дуже цьому раділа та почала шкодувати, що максимум на YouTube — це 2x».
Амстердам, січень 2020 року. Фото: Василина Борисюк
До великої війни механіко-математичний факультет КНУ співпрацював із Samsung R&D Institute Ukraine. Близько сто студентів другого і третього курсів щороку проходили там практику під менторством майже двадцяти працівників. Тим, хто показував найкращі результати, рекомендували податися на подальше стажування і працевлаштування.
«Там був серйозний відбір із різними типами співбесід, — розповідає деканка факультету Оксана Безущак. — Оскільки це дослідницький центр, його працівник має не лише вміти програмувати, а й мати сильну математичну підготовку, вміти алгоритмічно мислити тощо. І Юля була єдиною студенткою факультету, якій це вдалося. Для нас це було дуже промовисто, хоча нікого не здивувало. За своїм потенціалом Юля могла будувати карʼєру в науці, у великій технологічній компанії чи у провідному університеті. Будь-де».
За словами Яна Здановського, деякий час Юля таки працювала трейні в Samsung. «Якось я її спитав: „Чим ти займаєшся? Мені ж цікаво як батьку й професіоналу“. — „Папа, NDA“. Все, — згадує він. — Але врешті-решт Юлі не вдалося суміщати роботу з навчанням. У неї були знайомі, які працювали фултайм десь в ІТ, а в університеті з’являлися перед сесією. Донька так не хотіла. Якось вона прийшла та сказала: „Ні, я звільняюся. Якщо я вже вчуся, то хочу вчитися“».
В університеті Юля також боролася за справедливість.
«На семінарі викладач почав кричати на дівчину через те, що вона його не розуміла, — пригадує Аліна. — Юля покликала його в коридор, зробила зауваження, сказала, що він має заспокоїтися і пояснити ще раз — повільніше та ясніше. Оскільки Юля завжди уважно його слухала і швидко все розв’язувала, він її поважав, тому дослухався. Коли вони повернулися до класу, він усе чітко й повільно пояснив, і та дівчина його зрозуміла».
«Було сильне враження, ніби в її очах усі справді рівні, — додає подруга Василина Борисюк. — Вона вела розмови як з учнями, так і з керівниками на більш-менш одному рівні, не намагаючись ні на кого тиснути і сама не стискаючись перед чужим авторитетом. Усе по ділу, з цікавістю до людей, спільної справи, без оцих нависаючих соціальних умовностей. Юля була альтруїстичною. Коли комусь щиро цікаві люди і радує чужий добробут, це помітно».
У 10 класі стала асистенткою вчителя
Юля з дитинства їздила в літні математичні табори. Саме там її вперше зустрів Андрій Анікушин. Школа «Мудрамакітра» проходила десь у лісі, тож «аудиторією» ставало що завгодно.
«Група, у якій була Юля, — наймолодші діти — займалась у дерев’яній альтанці без стін, — розповідає Андрій. — Там усі стільці стояли за периметром, а в одному з кутків — дошка. Юля сиділа впритул до неї — для мене це аналог першої парти. І потім уже в школі вона теж завжди сідала десь спереду. Учні часто соромляться щось казати викладачеві. Якщо ж Юля з чимось не погоджувалася або чогось не розуміла, вона про це казала. І вже на тому першому занятті була найактивнішою».
Коли Юлі було 16, саме в цьому таборі вона вперше спробувала викладати сама. Як згадує Ян Здановський, тоді керівник сказав їй: «Ні, ученицею я тебе більше не візьму. Будеш асистенткою вчителя».
«У цьому таборі в дітей багато домашніх завдань, які вони розвʼязують 24/7, — розповідає подруга Аліна. — А коли вирішать, то приходять до будь-якого викладача для перевірки. Діти самі обирають, до кого йти. І торік коли порахували, до кого з викладачів ходили найчастіше, в Юлі було друге місце при тому, що вона була лише десятикласницею».
На одному із занять не працював проєктор, але Юля знайшла вихід і показувала матеріали на ноутбуці
«Кванта» — освітній проєкт, який у 2016 році започаткували при університеті Шевченка брати Арсеній і Андрій Ніколаєви. Перший рік це були заняття з математики. Наступного року в одному з літніх таборів Андрій познайомився з Юлею. І коли з’явився задум зробити у «Кванті» напрям програмування, цим стала опікуватись вона.
«Юля прийшла з цією ідеєю ще на першому курсі, — згадує деканка мехмату Оксана Безущак. — До кабінету зайшла рудоволоса дівчина з рюкзаком на спині й майже з порогу сказала: „Ми хочемо на мехматі започаткувати гурток з програмування для школярів. Дозволите?“ Було відчуття, що саме команда Юлі зможе це зробити, бо вже тоді вона не просто вірила — вона знала, що все вийде. Це було символічно: першокурсниця, яка сама тільки почала університетське навчання, думала, як створити середовище для дітей. У Юлі вже було розуміння, як зробити математику й програмування не формальними, а живими, цікавими, захопливими».
Юля склала програму занять, які й вела сама в першій групі. Коли дітей запросили на наступний навчальний рік, потрібно було розробляти складнішу.
«Так у нас виникли три рівні програмування: „Електроніки“, „Кіборги“, „Термінатори“, — коментує Андрій Ніколаєв. — Такі назви за ними закріплені й сьогодні. Серед учнів, яких вчила Юля, деякі потім доходили до найвищого рівня олімпіадного програмування — International Olympiad in Informatics».
Юлія Здановська також займалася підбором викладачів до гуртка. Серед них був і Денис Щербак.
«Юля стала для нас керівничкою, а згодом і подругою, — розповідає Денис. — Значна частина нашого спілкування була пов’язана з веденням спільних проєктів: гуртка, таборів із програмування. До того, як „Кванта“ закупила кілька ноутбуків для дітей, які їх не мали, викладачі часто давали дітям свої на заняття, і Юля була першою в цьому».
«Людина-викладачка»
У Юлії Здановської був неабиякий хист до викладання. За словами співзасновника «Кванти» Андрія Ніколаєва, саме на заняттях Юлія розкривалася повністю; учні її обожнювали.
«Їй було щиро весело з дітьми, — коментує Василина. — Багато хто з нас травмований вчителями, які не любили, втомлювались або просто не були готові до взаємодії зі справжніми, голосними, хаотичними дітьми. Тому приємно було бачити Юлю, яка серед них була на своєму місці».
Юлія відповідально ставилася до викладання. За спогадами Василини, за кілька років вони посварились єдиний раз, коли вона не підготувала завдання для спільного гуртка з програмування.
«Юля була трохи розсіяною, забудькуватою — риси, якими подекуди доводиться платити за талант до математики й абстрактне мислення, — розказує Денис. — Вона могла забути поїсти чи поспати, але завжди робила все, щоб це не впливало на її учнів, які для неї були в пріоритеті: дописувала ночами завдання на завтрашні заняття, щоб зранку піти слухати власні пари, заправившись енергетиками. Інколи подібний режим роботи виснажував, і Юля, закінчивши всі справи, могла випасти на день, впадаючи в сплячку, щоб потім вийти з неї та почати все наново».
На занятті з Денисом Щербаком, 2019 рік
Аліна Ян пригадує, як якось уночі подруга генерувала тести для завдання з інформатики:
«Вона так втомилася, що заснула в одязі і з ноутбуком на ліжку. Згодом я чую незадоволене „Мммм! Мммм!“ Я думала, що вона прокинулася, і спитала: „Що сталося?“ — „Тести не генеруються!!!“ Я почала питати далі і відповіді не почула. Так я зрозуміла, що вона все ще спить, й уві сні намагається нагенерувати тести.
До речі, Юля постійно пробувала якісь трюки, щоб посилити чи перевірити заохочення дітей. Наприклад, у тексті лекції, який давала прочитати як домашнє завдання, додавала речення „Якщо ти це дійсно читаєш, напиши Юлі в особисті повідомлення слово „котлета““».
Андрій Ніколаєв згадує: показовим було те, що багато учнів Юлі не хотіли завершувати урок. І після заняття продовжували працювати над задачами, щоб показати їх викладачці наступного разу.
«Дітям було легко з нею, вони не боялися запитувати, — розповідає Андрій. — Юля для них ставала найкращою подругою, у них з’являлися спільні жарти. Водночас учні поважали її за те, що вона гарно знає матеріал. Це була „хімія“, коли Юля відразу була для них і подружкою, і менторкою, лідеркою. Її харизма створювала таку атмосферу в класі, яка дозволяла всім бути і розслабленими, і зацікавленими. Однозначно Юля була „людиною-викладачкою“».
Вчителювання в селищній школі
Після бакалаврату Юля вирішила не продовжувати навчання. Хоча батьки пропонували варіанти, крім КНУ.
«В одному з вишів, — чи то Київській школі економіки, чи Могилянці, — відкривали спільну магістратуру з престижним іноземним вишем», — пригадує батько.
Подруга Аліна також розповідає, що Юлія Здановська їздила до Норвегії працювати над математичними ідеями до професора Андрія Бондаренка. Але всі ці можливості не привабили дівчину.
У 2021 році дівчина подалася на програму від громадської організації «Навчай для України». Її учасники на 1–2 роки переїжджають у село або невелике місто і працюють вчителями.
Збори в «Навчай для України»
У мотиваційному листі Юлія написала, що ще зі школи завжди хотіла стати вчителькою. І саме в невеликому місті чи селі.
«...діти у великих містах мають купу можливостей: гуртки, репетитори, спеціалізовані школи/ліцеї всіх напрямків. А в маленькому містечку/селі таких можливостей менше. Тому для них те, що я можу дати (скажімо, цікавий гурток з програмування), буде важливішим і кориснішим». Із мотиваційного листа Юлії Здановської на програму «Навчай».
Як розповідає команда ГО «Навчай для України», під час наступних етапів відбору Юлія проявила себе як ініціативна, уважна до деталей і впевнена учасниця. Вони відзначили її природний контакт із аудиторією і вміння втримувати клас:
«Вона говорила динамічно, з живою, приємною інтонацією, яка передавала її захоплення темою. Особливо запам’яталося, як вона реагувала на всіх учнів, залучала їх до роботи і повертала увагу через цікаві запитання».
Юлі випало викладати математику й інформатику у селищі Юр’ївка Дніпропетровської області. Директорка школи згадує, що нова вчителька приїхала на два тижні раніше, ніж було потрібно.
«Ознайомилася з кабінетом, перевірила всі комп’ютери, склала список, що треба замінити або полагодити. Сама зайнялася інтернетом, протестувала сигнал у кожному класі та по суті налагодила його в усіх кутках школи», — розповідає команда ГО.
1 вересня в Юр’ївській школі, з колегою Адріаною
Звісно, не все було безхмарним, вистачало труднощів. Батько Юлі пригадує один із випадків:
«До кабінету інформатики привезли нові комп’ютери. Донька їх вмикати, а там нема операційної системи. Керівництво відправило її до якогось відділу технічної забезпечення обласного департаменту освіти. Юля дзвонить, а їй: „А ви хто?“ — „Вчителька інформатики“ — „Це не рівень. От хай мені зателефонує ваш директор чи, як мінімум, завуч, я розкажу, як написати заявку“. Оце вибішувало її страшенно».
Попри всі перепони Юлі вдалося зробити багато за трохи більш ніж пів року. Вже за місяць вона запропонувала вчителям перейти на Google Classroom для дистанційних уроків. Допомогла створити всім онлайн-кабінети й навчила, як ними користуватися.
«Разом із ще однією учасницею „Навчай“ Адріаною вони зробили акцію збору монет 25 копійок, які вийшли з обігу, але їх ще міг прийняти банк. Зібрані гроші вони передали онкохворим дітям. Також вони ініціювали участь у конкурсі, завдяки якому школа отримала в подарунок спеціальні пластикові контейнери для сортування сміття», — розповідає команда ГО «Навчай для України».
На одній із нарад з’ясувалося, що багато учнів приходять до школи голодними. Юлія знайшла спонсорів, готових оплачувати обіди дітям, які не могли собі дозволити купувати їжу. Вже коли Юлі не стало, колеги знайшли в її столі з десяток навушників, які вона купила власним коштом, щоб діти використовували їх для навчання.
«Одному хлопцю віддала свій старий телефон, тому що в нього взагалі нічого не було, щоб займатись дистанційно, а собі купила новий, — згадує Ян Здановський. — Школа, в яку її розподілили, за якимось грантом була гарно оздобленою. Був тенісний стіл, але він просто стояв. І Юля за свої гроші купила ракетки, м’ячики, сітку. Шоком для учнів було те, що вона періодично сама ставала грати з ними».
Юля вела математичний гурток і мріяла створити у школі повноцінний кабінет робототехніки.
«Вона сама вчилася користуватися 3D-принтером, опрацьовувала різні схеми друку, чекала на кожен новий елемент обладнання. Остання партія надійшла за півтора тижні до 24 лютого 2022 року», — розповідає команда ГО «Навчай для України».
«Дякую, але я лишаюсь у Харкові до перемоги»
Хоча Юля з 14 років жила не вдома, вона досить часто приїжджала до рідних у Харків. Так було й під час канікул у Юр’ївській школі у лютому 2022 року. Сестра Ольга згадує розмову про ситуацію, що гнітила Юлію:
«В неї була учениця, відмінниця, залякана батьками настільки, що займалася самоушкодженням. Коли Юля пішла до керівництва з цією проблемою, їй відповіли: „Батьки заробляють, не п’ють, а в інше не треба лізти“. Це питання так і залишилось невирішеним».
Юля побула вдома кілька днів, коли почалося повномасштабне вторгнення.
«Ти обрала наймирнішу професію на землі — шкільної вчительки. І коли почалася війна, ти два дні буквально металася по дому, тому що хотіла захищати свою країну і свій рідний Харків. Але це, мабуть, єдине, чого ти не вміла — користуватись зброєю». Із допису Олени Винник, мами Юлії
Батьки вмовляли доньку повернутись до Юр’ївки, де було безпечніше. Друзям, які пропонували виїхати, дівчина відповіла: «Дякую, але я лишаюсь у Харкові до перемоги».
Вся сім’я Юлі волонтерила. Сама дівчина теж допомагала. Ще з 2015 року вона допомагала проводити свята для дітей-переселенців і викладала математику у фонді «Станція Харків».
«У перші дні повномасштабної війни всі в родині намагалися зрозуміти, що відбувається, до кого долучитися, — згадує сестра Ольга. — Ми в основному почали допомагати цивільним, а в Юлі було бачення, що в першу чергу треба допомогти військовим».
«...на третій день війни ти побачила оголошення, що штабу оборони Харківщини потрібні не тільки військові, а й волонтери. Як і завжди, намагатись вплинути на твоє рішення не мало ніякого сенсу». Із допису Олени Винник, мами Юлії
Транспорт не ходив, тож Юля вирушила до центру міста пішки. Перші кілька днів поверталась до батьків ночувати. 28 лютого волонтерів поставили перед вибором: або піти додому й більше не приходити, або залишатися в штабі цілодобово. Юля обрала друге.
«Я спитав: «Ти добре подумала?» — «Подумала». Були деякі спроби запропонувати їй інше волонтерство. Але на все вона відповіла:"О, давайте я вам пораджу знайомих" або «Я пошукаю тих, хто може цим зайнятися»«, — згадує Ян Здановський.
Загибель
1 березня 2022 року по центру Харкова поцілили дві російські ракети. Влучили в будівлю обласної адміністрації, де базувався штаб оборони. За даними прокуратури, у той день загинула 31 людина.
Як згадує батько Юлі, буквально за кілька хвилин після вибуху донька написала: «Зі мною все норм».
Юля біля ХОДА після обстрілу 1 березня. Джерело
«Нам вона постійно говорила, що в обладміністрації базувалися і цивільні волонтери (серед яких була вона). А „ті, хто зі зброєю“, нібито були окремо, — каже Ян Здановський. — Потім частина цих людей перетворилися на „Кракен“. Коли вже Юлі не стало, одна з подруг показала їхнє листування. Виявляється, що серед цивільних волонтерів була черга на те, щоб доєднатися до збройного спротиву. Після того першого ракетного удару подруга їй написала: „Слухай, це вже стає зовсім небезпечно! Може, ти все-таки звідти з’їдеш? Підеш кудись в інше місце волонтерити?“ А Юля відповіла: „Ти нічого не розумієш! Після цього прильоту багато людей пішли. І таким чином я дуже сильно просунулася в черзі на отримання зброї. Куди ж я піду, коли такі шанси?“».
У ті дні Юля зазвичай обов’язково писала рідним зранку, а ввечері — вже за можливості, оскільки ночували вони в підвалі, де могло не бути зв’язку. Третього березня о 18:41 дівчина написала подрузі, що в неї все супер і вона волонтерить. А о 18:43 у місті пролунав сильний вибух.
«При тому, що це було далеченько, наш дім трухануло. І я написав доньці в Telegram „пінг“... Зазвичай, коли вона бачила, то відповідала мені „понг“. Отак цей „пінг“ останнім повідомленням і залишився...» — розповідає батько Юлії.
Інформацію, що це був ракетний удар, спочатку ніде не опублікували. Вже потім з’ясувалося, що ракета розірвалася поруч із обласною адміністрацією. До наступного дня родина не панікувала, оскільки чекала на ранкову звістку від Юлі.
«4 березня за нами з батьком приїхав мій чоловік, сказав, що зараз ми їдемо возити іноземного журналіста, — розповідає сестра Ольга. — На той момент у нас вже була дружня тероборона, яка погодилась йому показати деякі місця, але потрібен був перекладач. Поки ми моталися, батьки постійно намагалися додзвонитися до кураторів штабу, де була закріплена Юля. Близько третьої-четвертої години дня ми зрозуміли, що треба їхати на місце. Коли я почула про приліт ракети, зрозуміла, що Юлі немає. В мене не було очікувань, що ми знайдемо її живою. Батьки сподівалися. До останньої хвилини».
Наступного дня в приміщенні, де ночували волонтери, знайшли Юлин наплічник.
«Після цього надії фактично не залишилося, — ділиться Ян Здановський. — Але весь цей час у штабі не мали інформації про те, куди відвезли тіла загиблих. Зараз я розумію, що наша дитина також могла опинитися в тій траншеї (у 2022 році на 18 кладовищі у Харкові виявили масові поховання понад 1000 людей — ред.), якби не одна знайома, яка якимось дивом знайшла контакти в морзі. Вона подзвонила нам наступного дня і сказала, що є неопізнане тіло з примітним перснем».
7 березня Юлю впізнали рідні за фотографіями.
«Важливо, що 15 березня ми забрали Юлю. Те, що я побачив у той день, — просто пекло. Співробітники моргу по 10 хвилин ходять подвір’ям у пошуках потрібного тіла, перекладають мішки з місця на місце, поки родичі чекають», — говорить Ян.
За словами мами Юлі Олени Винник, вони хотіли б, щоб була вшанована пам’ять усіх волонтерів, які загинули третього березня. Поки що встановлені імена тільки сімох людей із приблизно десяти.
Алея пам’яті волонтерів у Харкові
Не хотіла в Гарвард, хотіла стати міністеркою освіти в Україні
Коли на врученні дипломів Юлі побажали стати професоркою Гарварду, вона відповіла: «Не хочу бути професоркою і не хочу до Гарварду, а от міністеркою освіти в Україні стати згодна». В інтерв’ю напередодні від’їзду до Юр’ївки дівчина говорила, що хоче сприяти змінам на глобальному рівні.
«...я бачу системні проблеми зі шкільною освітою в Україні. (...) Але щоб розв’язувати проблеми українських шкіл, треба спочатку добре в них розібратися, уявляти, як виглядає школа „зсередини“, з якими труднощами стикаються вчителі в своїй роботі. І найкращій спосіб це зробити — попрацювати декілька років у школі». Із мотиваційного листа Юлії Здановської на програму «Навчай»
За життя Юля вміла вести людей за собою. Сила й яскравість її особистості продовжує надихати і сьогодні.
За чотири місяці після загибелі Юлії українська математикиня Марина Вязовська отримувала медаль Філдса. В своїй промові вона згадала Юлію Здановську:
«Вона була людиною, сповненою світлом, і її великою мрією було викладати математику дітям в Україні».
У пам’ять про дівчину Massachusetts Institute of Technology заснував освітній проєкт Yulia’s Dream для талановитих старшокласників із України, а Ягеллонський університет — стипендію для студентів факультету математики та інформатики. В Україні проходить олімпіада для 5–7 класів імені Юлії Здановської.
Із 2022 року у Києві є вулиця Юлії Здановської (колишня Ломоносова).
«Це тама сама вулиця, на яку вони з ліцею бігали по смаколики, і де розташований гуртожиток КНУ. Юля ходила цією вулицею сім років — третину свого життя, тепер нею ходять нові покоління студентів КНУ», — додає Олена Винник.
Фото: Василина Борисюк
Спогади
«Мене навіть не здивувала ідея Юлі піти волонтерити в Харківську ОДА. Я не намагалась її відмовити, бо український опір, особливо тоді, тримався на людях, які безстрашно йдуть і просто роблять те, що треба робити. Напевне, ми обидві розуміли, що вона — одна з цих людей, і відмовляти її зараз контрпродуктивно. Загалом, я боюсь забагато чого, вона — боялась замало і була єдиною людиною, яку я постійно просила звідкись злізти, бо мені аж фізично страшно за неї. А вона не злазила». Василина Борисюк, подруга й колега
«Це була людина, яка боролася за справедливість, постійно крок за кроком змінювала світ. Це складно пояснити, треба було бачити на власні очі її енергію, кожен конкретний випадок. Як вона тягла нагору важкі речі бабусям у переході, як спонтанно залишалася після занять на кілька годин, почувши від однокурсниці, з якою перед тим ніколи не спілкувалася: „Я не розумію, як програмувати на Python“». Аліна Ян, подруга
«Юля була надзвичайно доброю, чуйною і турботливою. Завжди готовою до пригод, з гарним, хоч і трохи специфічним, почуттям гумору.
Мій найбільш яскравий спогад про неї — традиція викладачів „Кванти“ ходити ввечері після занять на дитячий майданчик неподалік, купувати морозиво і обговорювати все на світі, сидячи по краях пісочниці. Секцію з програмування, яку Юля розбудувала з нуля, вона згодом передала мені. Звісно, програма змінюється, але в основі, особливо для наймолодших груп, досі всі завдання, придумані нею. Вірю, що колись друзі, колеги й учні Юлі зможуть втілити її мрії в життя» Денис Щербак, друг і колега
«Юля була світлою, фантастично чесною і живою людиною, вона випромінювала енергію. За її відкритістю стояли принциповість, глибина і справжня, не по-юнацьки доросла відповідальність.
Про Юлю дуже важко говорити в минулому часі. Бо коли згадуєш її, передусім думаєш не лише про втрату, а й про масштаб можливого майбутнього. Вона могла стати сильною науковицею чи програмісткою. Але вона обрала шлях організаторки освітніх змін. Вона була як сонечко — рудоволоса, яскрава, натхненна. Її загибель — це наш невимовний біль.
Найкраще, що ми можемо робити сьогодні, — це продовжувати ті речі, які були для неї важливими: підтримувати талановиту молодь, розвивати математичну освіту, давати дітям із різних міст і сіл можливість отримати сильні знання, берегти чесність і свободу. Саме за таку Україну Юля жила. І саме таку Україну вона хотіла бачити». Оксана Безущак, деканка механіко-математичного факультету КНУ
«Світ її бачить як математикиню, а я її бачу як людину. Для мене математика — це просто її частина. Якщо ж таки говорити про глобальний контекст, як на мене, ключовим було саме бажання змін. Це могла бути математика, фізика, українська мова — не має значення.
Я особисто нею захоплювалася, бачила в ній приклад того покоління, яке ми чекали: сучасного, сміливого, готового боротися за свої права. Вони першими пішли до лав Сил оборони, частина загинула. Але багато все одно залишилися, і це покоління, на мою думку, має сили, наснагу та розуміння, як зрушити цей світ у правильному напрямку». Ольга Винник, сестра
«В тебе було все: безмежна щирість і неймовірної широти душа, частинки якої ти щедро роздавала всім навколо тебе. Розум, якого я навіть побоювалась, бо розуміла не більш як третину, коли ти розповідала, чого навчаєшся і які математичні задачі розв’язуєш. І просто дівоча краса. (...) Твоє життя було коротким і яскравим. Я впевнена, що цей спалах буде і далі світити багатьом людям». Олена Винник, мама Юлії
4 травня 2026 року мама Юлі написала у фейсбуці:
«...Знов квітне твоя магнолія... Але ти не загадаєш бажання і не задуєш 26 на торті, як мало б бути. З Днем народження, наше золоте руде сонечко Юлія».