Search trend "1 березня"

Про це повідомляє Офіс генпрокурора у tеlеgrаm-каналі."Прокурори Офісу Генерального прокурора скерували до суду обвинувальні акти стосовно чотирьох військовослужбовців РФ, які воювали у різних підрозділах 234-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії повітряно-десантних військ ЗС РФ", - йдеться у повідомленні.Їх звинувачують у порушенні законів та звичаїв війни, включаючи умисне вбивство та жорстоке поводження з мирним населенням (ч. 1, 2 ст. 438 КК України). Повідомляється, що в березні 2022 року російські військові розстрілювали мирних жителів Бучі, помічених на вулицях. Вони цілеспрямовано шукали та скоювали злочини проти патріотично налаштованих українців.Читайте також: Росія викрала понад 15 тис. цивільних українців із початку повномасштабної війни, – Офіс генпрокурораОкрім цього Офіс генпрокурора ідентифікував та повідомив про підозру шістьом військовим РФ, звинувачуючи їх у порушенні законів та звичаїв війни, що призвело до умисних убивств і жорстокого поводження з цивільними (ч. 1, 2 ст. 438 КК України).Слідство встановило, що в березні 2022 року навідник російського парашутно-десантного взводу в Бучі розстріляв двох місцевих, що готували їжу. Інший військовослужбовець РФ з поплічниками зі школи в Бучі поранив двох цивільних чоловіків і застрелив жінку, яка спускалася до підвалу.Ідентифіковано також російських військових, які допитували цивільних, вимагаючи дані про українські війська. Під час допитів вони погрожували зброєю, катуваннями, імітували постріли та били людей.2 липня Офіс Генерального прокурора оголосив підозри 18 особам, причетним до знущань з мирного населення у катівні в Куп'янську з березня по вересень 2022 року.

Днями у Верховній Раді зареєстровано пакет законопроєктів про Dеfеnсе Сіty. За словами його творців, він дозволить створити унікальний правовий режим для державної підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу. Ініціатива більш ніж своєчасна. Поглянемо, як це може спрацювати. З чим ми прийшли в оборонці до літа 2025-гоУпродовж широкомасштабної війни український ОПК збільшився майже втроє, переважно за рахунок появи нових приватних компаній. Деяким із них удалося пройти шлях від стартапів до крупних гравців в оборонно-промисловому секторі. Це переважно ті, хто запропонував армії нові інноваційні рішення. Наприклад, компанія з виробництва fрv-дронів, дронів для розвідки та систем РЕБ - ТАF Drоnеs, про яку до великої війни було практично не відомо, а в березні 2025 року вже мала 700 осіб персоналу, а в червні разом ще з двома вітчизняними компанії потрапила до топ-100 приватних виробників дронів від Тhе Dеfеnsе Роst. І хоч це рейтинг надто суб’єктивний, щоб претендувати на висновки в континентальному чи світовому масштабі, він є показовим для ілюстрації динаміки розвитку українського dеfеnсе-сектору. Історія цього підприємства доволі типова для виробників безпілотників, наземних і морських дронів, засобів РЕБ, компактних міні-ракет (їх часто ще  називають ракето-дронами) та ще багато чого. Виробництво артилерійських боєприпасів в Україні На жаль, держава у питаннях розвитку ОПК завжди була позаду. Назад у минуле тягнуть корупція, нездатність забезпечити компетентні й професійні оборонні закупівлі та їхні плани, підготовку виробництв та, що напевно найбільш гостро, забезпечити інформаційний і фізичний захист підприємств. Держава нездатна укладати більш-менш довгострокові, принаймні трирічні контракти, щоб підприємства могли планово збільшувати виробничі потужності (за інсайдерською інформацією з оборонного сектору, з укладеного 21 трирічного контракту реально діє лише один). Це попри безпрецедентну допомогу західних, передусім європейських партнерів: приміром, у травні Європейський Союз заявив про намір подвоїти у 2025 році військову підтримку України шляхом закупівлі озброєння в місцевих виробників.     Внутрішні рішення в державі по відношенню до ОПК часто суперечливі. Наприклад, чого варті лишень суперечки щодо скасування штрафів для ОПК за несвоєчасні поставки зброї. Деякі дотичні до справи фахівці з цього приводу висловлювалися, що "Мінстратегпром рятує тих, хто зриває поставки на фронт". Глибше ж про причини  глобальних проблем з поставками армії бракованих боєприпасів детально розповідав нардеп Микола Княжицький. Дійсно, як так вийшло, що під час війни тодішні керівники Мінстратегпрому і Укроборонпрому Олександр Камишін та Герман Сметанін взагалі не відповіли за зрив програми виробництва мін та поставки бракованих у війська? Ба більше, Камишін приєднався до "п’яти-шести менеджерів" президента -  кризових та незамінних, тобто пішов на Банкову керувати з "тіні" та без будь-якої відповідальності. Сметаніна підвищили до міністра того ж промислового відомства. Хто відповість за те, що солдати на передовій отримали 247 тисяч мін, з яких 120 тисяч виявились бракованими. Може, тому і в 2025 році, вже за керівництва Мінстратегпромом Сметаніним, чергова партія бракованих мін виробництва Мінстратегпрому була поставлена в армію, а ще пізніше ЗСУ отримали неякісні порохи для зарядів до мін. Власне це історії про безкарність в українській владі, яка відбувається під покровом таємності. І це, безумовно, варто тримати в голові, оцінюючи нову ініціативу, про яку нижче. Виробництво мін приватним ОПК. На відміну від державного, якісних Нова ініціатива для ОПК: порахувати й сховатиОтже, як ми вже згадували, наприкінці червня в Раді з’явився пакет законопроєктів про так зване Dеfеnсе Сіty – окреме "оборонно-промислове королівство" з потужними пільгами. Голова фракції "Слуга Народу" Давид Арахамія спільно з головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, а також за підтримки Міноборони запропонували парламенту ухвалити зміни до низки законів про спеціальний правовий режим для виробників зброї Dеfеnсе Сіty, якими передбачені пільгові умови роботи для підприємств оборонно-промислового комплексу. Згідно з твердженнями Арахамії, ухвалення митних та податкових пільг спрямовані передусім на залучення інвесторів.З деякими тезами Арахамії аж ніяк не варто сперечатися – про те, що ОПК буде однією з точок зростання економіки, Центр дійшов аргументованих висновків ще у 2010 році та оприлюднив відповідне дослідження.  Особливо цікавою може бути ця ініціатива у контексті таки "навчитися швидко масштабувати" ті потужні технологічні рішення, які вдавалися та досі вдаються вітчизняним розробникам зброї. Можна нагадати, що ініціатива передбачає: створення Переліку підприємств-резидентів Dеfеnсе Сіty, який вестиме Міністерство оборони України; захист інформації про виробників зброї, а також податкові пільги до 1 січня 2036 року. Крім того, для виконавців збройових контрактів збережуть чинні податкові преференції - пільги на ПДВ, прискорену амортизацію, пільги для працівників на релокованих підприємствах. А ще передбачені звільнення від земельного податку, звільнення від податку на нерухомість та звільнення від екологічного податку.Визначені "носіями блакитної крові" майбутні учасники Dеfеnсе Сіty отримають спрощення митних процедур, спрощений експортний контроль для військових технологій, додаткові гарантії захисту в межах кримінального процесу, підтримку в релокації підприємств, можливість встановлення НБУ особливостей валютного нагляду та валютних операцій. Беззаперечно, це виняткові можливості для окремих бізнесів, тим більше "під прикриттям".Не можна не погодитися з Арахамією, що такі зміни до законодавства дозволять розвиватись українським підприємствам, масштабувати виробництва, розширювати співпрацю з партнерами і виробляти більше зброї та обладнання для захисту України. Однак не менше цікаво, що на момент сенсаційних оголошень тексти ініціатив ще були відсутні.Чужі тут не ходять?Справді, хто та за яким принципом визначатиме "найкращих із кращих"? Бо усі підприємства ОПК, яких вже нараховують понад 600, до переліку точно не візьмуть. Тим більше виробники дронів уже мають певні стимули – позитивні зрушення відбувалися з березня 2023 року, коли уряд підтримав реалізацію протягом двох років експериментального проєкту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва: замість прибутку на іноземні комплектуючі у 1% та на власні товари та послуги - 30%, для стимулювання розвитку БАК в Україні держава підняла частку прибутку до 25%. Наприкінці жовтня 2023 року Кабмін дозволив спрощений допуск до експлуатації та постачання безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби РЕБ Силам оборони України. З листопада 2023 року на період війни був спрощений виробничий цикл і процес випробувань зброї: скасували окремі випробування та перевірки, а також вимогу про гарантійний термін для зброї у 10 років. У червні вже 2025 року ВРУ ухвалила законопроєкти про податкові та митні пільги для виробників дронів, які управляються через оптоволоконний кабель. Йдеться про звільнення від податку на додану вартість ввезення на митну територію України, зокрема, оптичних волокон, волоконно-оптичних джгутів і інших волоконно-оптичних кабелів для потреб безпеки і оборони на час воєнного стану. А також про звільнення таких товарів від ввізного мита.Тобто точкові покращення умов для певних категорій підприємств ОПК робилися.Виробництво САУ "Богдана" в Україні Тож тепер стає особливо цікавим, які підприємства зможуть потрапити у пільгову Мекку? Не менш цікаво, хто керуватиме процесом? Бо, наприклад, Мінстратегпром узявся за створення спеціального цифрового реєстру, який де-факто не тільки порахує усі підприємства, але вишикує їх за ранжиром обсягів випуску продукції, якості та визначить унікальних монополістів. Для держави це правильно, але якщо усвідомити, що Dеfеnсе Сіty буде схований під парасолькою таємності та стане "закритою зоною" для очей громадськості та контролю, можна лише гадати, якою буде спокуса для маніпуляцій та зловживань. Dеfеnсе Сіty може стати табором "для своїх", "наближених", а може ще для когорти поступливих і зговірливих. На жаль, негативний досвід незаконних збагачень окремих осіб під час війни, "на крові", вимушує передбачати й такі сценарії.Лобізм як рушійна силаТак, лобізм ОПК потрібний. Надто довго оборонна промисловість жила без уваги. Однак правда і в тому, що нині нерідко поза увагою залишаються підприємства, які вимагають чесної гри. Наприклад, приватний ОПК зробив перший в історії України ЗРК, його визнали потужною зброєю протиповітряної оборони, однак Агенція оборонних закупівель не вважає за потрібне купувати таку зброю. На жаль, найкращі ідеї можна перетворити на загублені. Узяти хоча б дотичну до ОПК сферу – розвиток передових технологій та інноваційної діяльності. Частина таких технологій може мати стосунок до оборони. Тож для реалізації доброї справи в державі створили півтора десятки технопарків, які, крім податкових пільг, можуть надавати своїм учасникам й такі додаткові переваги, як пільгові умови оренди офісу на території технопарку, доступ до інфраструктури і лабораторіям з сучасним і дорогим обладнанням. Деякі технопарки, як, наприклад, науковий парк "Київська політехніка", виросли до унікальних ділянок створення технологій, а деякі зганьбилися. Причина - часті скандали з відмиванням коштів через вільні економічні зони. Що ж до нових ініціатив Арахамії та Гетьманчука, то не може не насторожувати, що підприємства з переліку Міноборони Dеfеnсе Сіty отримають гарантії захисту від кримінального переслідування. Тобто виконання оборонного контракту само по собі буде вважатися обставиною, яка виключає кримінальну протиправність діяння. Це цікаво, бо чимало фахівців говорили й писали, приміром, про зловживання спецекспортерів під час широкомасштабної війни, але про повний зміст зловживань та покарання керівництва того ж Спецтехноекспорта громадськість так і не дізналася. Тому отримання підприємствами Dеfеnсе Сіty додаткових гарантій захисту від кримінального переслідування виглядає як побудова "окремої держави в державі": штучне створення касти "недоторканих" для досягнення вагомої безпекової цілі може виявитися лише стежкою до нових зловживань.Але якщо такі ризики, як бути із справді цікавою ініціативою від Арахамії та Гетьманчука? Здається, кілька рецептів були б доречними. Передусім - не збільшити (як пропонують ініціативи), а  зменшити концентрацію повноважень та змінити систему адміністрування ОПК. Обов’язково впровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення Комітетом ВРУ з питань безпеки, оборони та розвідки недержавних фахівців, які з отриманням допуску таємності мали б проводити офіційний нагляд за роботою Dеfеnсе Сіty та ОПК в цілому. У такий спосіб було б організовано незалежну інспекцію та експертизу. Робота такого експертного органу могла б синхронізуватися з роботою створеної спеціально для нагляду Тимчасової слідчої комісії ВРУ або тимчасової спеціальної комісії Ради. Але головне - посилити (а не послабити, як хочуть Арахамія та Гетьманцев) відповідальність за порушення резидентів Dеfеnсе Сіty. Бо безкарність породжує ще більшу безкарність. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

1 липня - не просто новий день, а своєрідний міст між мрією та її втіленням. Допомагайте тим, хто просить. Не нав'язуйте свої послуги знайомим, які не потребують цього. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Годі боятися, час діяти, - говорить астрологиня. - Перейматиметеся всім навколо, та забудете про власний спокій. День буде щедрим для тих, хто дозволяє собі бути живим: сміятись, ризикувати, кохати. Найгучніше відкриття може статися всередині вас. Не намагайтесь стати ідеальними. Будьте справжніми. Цього вистачить, щоб запустити магію. Життя Тельців, Дів і Риб дивним чином зміниться на краще. Це стане наймагічнішим днем у році. Запускайте нові проєкти, заявляйте світу про себе. Не починайте жити з кимось. Це розчарує обох. Якщо в домі з'явиться домашня тварина, вона стане талісманом для родини. Не проганяйте кошенят і цуценят, які з'являться на вашому порозі. Це будуть невипадкові улюбленці у вашому житті". Овен (21 березня - 20 квітня) Мало зробите, якщо боїтеся розчаруватися. Беріться до роботи на світанку. Тоді найкраще працює голова. Життя вноситиме корективи у плани. Але не треба відмовлятися від чогось. Забороніть родичам шукати вам пару. Давно знайомі з людиною, яку кохаєте. Зважтеся на перший крок. Телець (21 квітня - 20 травня) Рухайтеся поволі й багато встигнете. Не розповідайте про наболіле випадковим знайомим. Краще поплакати в подушку, ніж стати героєм пліток. Якщо йдуть кохані, з якими планували прожити решту життя, відпустіть і не шкодуйте. Цікавіша людина опиниться поруч найближчим часом. Близнюки (21 травня - 21 червня) Клопоти відступлять. Життя налагодиться. Стане достатньо сил і впевненості. Вівторок поверне в життя спокій і гармонію. Частину заробленого віддайте на ремонт сантехніки. Знайомим кортить посваритися. У розмовах оминайте політику, не критикуйте особисте життя одне одного. Рак (22 червня - 22 липня) Заробити багато грошей вдасться завдяки власній винахідливості. У ваших руках звичайні речі перетворяться на шедеври. Не варто відмовлятися від власного хобі. Воно допоможе подвоїти заробітки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стільки грошей вам і не снилося: для кого липень почнеться з високих заробітків і винагород Лев (23 липня - 23 серпня) Ідіть з роботи, де постійно погрожують звільненням. Попереду набагато кращі пропозиції. Не поспішайте бігти на співбесіду. Дайте собі час добре все обдумати і підтягнути знання, яких бракує. Беріть від життя по максимуму. Час складати плани на рік вперед. Діва (24 серпня - 23 вересня) Гроші йтимуть до ваших рук. Доля вам усміхнеться. Заробітки зростають. Почуватиметеся щасливим, бо все вдаватиметься з першого разу. Діліться одне з одним рецептами успіху. Відкладіть купівлю авто, уникайте кредитів. Терези (24 вересня - 23 жовтня) Заводьте нових друзів. Вирушайте на пошуки пари. Серед нових знайомих буде чимало гідних кандидатів. Зберегти гарні стосунки цього дня зможе той, хто вміє поступатися і прощати, не зважає на плітки й ревнощі, знає ціну коханню і дружбі. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Вдалий день, аби почати вивчати англійську. Не бійтеся випробувань. Будьте готові почати усе заново і поборотися за місце під сонцем. Не пришвидшуйте успіх, бо навпаки відштовхнете його від себе. Фортуна - на вашому боці. Зустрічатимуться потрібні люди. Перед вами відкриватимуться усі двері. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Ти сьогодні виглядаєш яскраво і магнітно, і цим треба скористатися. Не соромся проявляти ініціативу. У стосунках важливо не доводити, що ти сильна. Краще просто бути поруч без захисного щита. Не витрачай гроші на компенсацію втоми. Краще дозволь собі нормально відпочинок. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зустрінуть кохання свого життя - два знаки, які у липні забудуть про самотність назавжди Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не набивайся бути половинкою для того, хто цього не потребує. Якщо хтось мовчить занадто довго, дозволь собі зробити висновки. День сприятливий для покупки речей, які зроблять твій дім теплішим і затишнішим. Водолій (21 січня - 20 лютого) Торговельні справи просуватимуться краще. Але з відкриттям нових точок продажу слід зачекати кілька днів. Дуже вдалий тиждень для людей, які уміють працювати в команді. Домовляйтеся, радьтеся, діліться досвідом. Похід по крамницях краще відкласти. Особливо якщо планували придбати побутову техніку. До перукаря ідіть після обіду. Риби (21 лютого - 20 березня) Не розраховуйте лише на удачу. Ваші досягнення - результат щоденної копіткої роботи. Розпочинайте ремонтні роботи. Душа проситиме гармонії та затишку. Подбайте про оновлення інтер'єру. Задовольняйте свої естетичні потреби. Малюйте, фотографуйте, створюйте красу своїми руками. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.

Про це інформує Вlооmbеrg. Представник компанії ТМS Таnkеrs розповів, що вибух спричинив затоплення машинного відділення судна, тому танкер буксирують до Греції. Причини вибуху поки що невідомі.За словами представника компанії, вибух не спричинив забруднення навколишнього середовища, а екіпаж судна перебуває в безпеці.За даними Вlооmbеrg, на початку квітня танкер "Vіlаmоurа" заходив до російського порту Усть-Луга, де завантажував казахстанську нафту. У травні його фіксували на терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму поблизу російського порту Новоросійськ, який також завантажує переважно казахстанську нафту.Консалтингова компанія з морських ризиків  Vаnguаrd Тесh вказує, що з початку року вибухи сталися ще на чотирьох суднах - всі вони незадовго до цього заходили в російські порти. Після цього судновласники почали перевіряти корпуси своїх суден на наявність мін за допомогою водолазів і підводних апаратів. Танкер "Vіlаmоurа" належить до тіньового флоту РФПро це повідомили в Головному управлінні розвідки. Зазначено, що інцидент на танкері, який перебував під прапором Маршаллових островів, трапився 27 червня. Під час переходу судна із лівійського порту Ез-Зувайтіна за 150 кілометрів на північний схід від територіальних вод Лівії стався вибух у моторному відділенні."Станом на 1 липня 2025 року пожежний буксир під прапором Мальти "Воkа Summіt" тягне пошкоджений вибухом танкер тіньового флоту РФ до Лаконської затоки у Греції, щоб оцінити становище судна", - йдеться у повідомленні. Танкер був завантажений щонайменше 1 мільйоном барелів сирої нафти. Його власник - транспортна компанія "ТМS Таnkеr ltd.", зареєстрована у м. Марусі, Греція.Читайте також: Тіньовий флот Росії: чи існують кораблі-привиди, чи це лише зручний фейк для прикриття поставок нафти"Vіlаmоurа" неодноразово використовували для перевезення нафтопродуктів із портів держави-агресора Росії. Наприклад, у квітні 2025 року танкер перебував у терміналі порту Усть-Луга, у травні його фіксували в районі Новоросійска", - додали в ГУР. 10 березня у Північному морі біля узбережжя Великої Британії зіткнулися нафтовий танкер і вантажне судно. Унаслідок цього почалася пожежа. 

Ці рішення відображають зміну безпекової парадигми на сході та півночі Європи на тлі російської агресії. Еспресо розповість більше про те, що таке Оттавська конвенція, а також які наслідки можуть бути через рішення виходу з угоди. Що таке протипіхотна міна?Ворожа міна, фото: Державна прикордонна служба України Протипіхотна міна – це вибуховий пристрій, призначений для ураження піхоти, який зазвичай розміщується в землі або на поверхні та спрацьовує автоматично при контакті, наприклад, коли людина наступає на неї чи зачіпає розтяжку. Такі міни мають фугасну або осколкову дію, завдаючи серйозних травм, зокрема ампутацій чи смертельних поранень. Однак за даними Міжнародного комітету Червоного Хреста, понад 80% жертв протипіхотних мін – це цивільні особи, що робить їх особливо небезпечними через невибірковий характер дії, адже вони залишаються активними навіть після завершення конфліктів.Історично протипіхотні міни набули поширення під час Другої світової війни, коли їх масово використовували для створення оборонних мінних полів. У другій половині ХХ століття, особливо під час війн у В’єтнамі, Афганістані та Африці, вони стали основним інструментом для стримування піхоти, але водночас спричинили величезну кількість жертв серед мирного населення. Що таке Оттавська конвенція?Зустріч в Оттаві у 1997 році, фото: rеdсrоss Оттавська конвенція, офіційно названа Конвенцією про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, була ухвалена 18 вересня 1997 року в Осло та відкрита для підписання 3–4 грудня 1997 року в Оттаві. Вона набрала чинності 1 березня 1999 року. Документ забороняє використання протипіхотних мін ненаправленої дії, їхнє виробництво, накопичення та передачу, а також зобов’язує країни знищувати запаси таких мін, за винятком мінімальної кількості для навчання розмінуванню. Конвенція стала результатом міжнародного руху за заборону протипіхотних мін, який у 1997 році отримав Нобелівську премію миру. Її ратифікували понад 160 країн, однак ключові держави, такі як США, Китай, Росія, Індія та Пакистан, не приєдналися до угоди.Підписання конвенції в 1990-х роках було зумовлене гуманітарними міркуваннями. Протипіхотні міни, які активно використовувалися в ХХ столітті, спричиняли численні жертви серед цивільного населення навіть після завершення конфліктів. Вони вважалися "негуманною" зброєю через невибірковий характер дії, що призводив до травм і смертей мирних жителів, зокрема дітей. До речі ця конвенція стала частиною ширшої ідеї "кінця історії" (поширеної філософом  Френсісом Фукуямою), коли світ прагнув до глобального миру та скорочення озброєнь. Україна підписала конвенцію 24 лютого 1999 року, а ратифікувала 27 грудня 2005 року, знищивши значну частину своїх запасів мін, адже до підписання вона була п’ятою у світі за їхньою кількістю.Чому країни почали виходити з конвенції?фото: Олександр Коваль Рішення України та інших країн-сусідів Росії вийти з Оттавської конвенції зумовлене зміною безпекової ситуації, насамперед через агресивну політику Кремля. РФ, яка не є учасницею конвенції, активно використовує протипіхотні міни у війні проти України, починаючи з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення 2022 року їхнє застосування стало масовим. Зокрема це була одна з причин провалу літнього контрнаступу ЗСУ влітку 2023 року, адже окупанти щільно замінували всі шляхи для руху техніки та піхоти.За даними Нumаn Rіghts Wаtсh, російські війська використовували щонайменше 13 типів протипіхотних мін, що призвело до жертв серед цивільних і військових. Це створює асиметричну перевагу для Росії, оскільки Україна, офіційно дотримуючись конвенції, була обмежена у використанні таких засобів оборони.Президент України Володимир Зеленський наголосив, що протипіхотні міни є інструментом, який дуже часто не має альтернативи в обороні."Росія ніколи не була учасницею цієї конвенції та надзвичайно цинічно використовує протипіхотні міни. Причому не тільки зараз, у війні проти України. Це фірмовий почерк російських убивць – знищувати життя всіма методами, які в них є. … Ми бачимо, як наші сусіди у Європі реагують на цю загрозу. Ми знаємо також і складнощі процедури виходу, коли це здійснюється в умовах війни. Робимо цей політичний крок і даємо таким чином сигнал усім нашим партнерам, на чому зосереджуватися. Це стосується всіх країн, які по периметру російських кордонів", - сказав Зеленський.Справді, країни Балтії, Польща та Фінляндія також посилаються на зростання військових загроз з боку Росії та Білорусі. "Військові загрози для держав-членів НАТО, що межують з Росією та Білоруссю, значно зросли, – йдеться у спільній заяві міністрів оборони Польщі та країни Балтії оприлюдненій у березні цього року. – Цим рішенням ми надсилаємо чіткий сигнал: наші країни готові та можуть вжити всіх необхідних заходів для захисту наших потреб у сфері безпеки".Згодом сейми цих країн підтримали відповідне рішення. А фінські законодавці нещодавно майже одноголосно проголосували ("за" – 157, "проти" – 18) за пропозицію уряду про вихід з Оттавської конвенції. Ще у грудні 2024 року США почали постачати Україні протипіхотні міни, визнавши їхню необхідність для захисту від російської агресії. Це стало сигналом для інших країн, що відмова від таких засобів може послабити обороноздатність перед лицем екзистенційної загрози. Адже регулярні російсько-білоруські військові навчання, такі як "Захід", сприймаються як підготовка до потенційного конфлікту з НАТО. Читайте також: "Захід-2025": Україна, Литва, Польща – хто під прицілом військових навчань Росії й Білорусі. ПояснюємоОфіційно вихід з конвенції набуває чинності через шість місяців після повідомлення ООН. Для України це рішення ще має бути затверджене Верховною Радою, але указ президента Зеленського є політичним сигналом про готовність використовувати всі доступні засоби для захисту. "Україна опинилася в нерівній і несправедливій ситуації, яка обмежує її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН. … Відтак, враховуючи безумовний пріоритет оборони нашої держави від жорсткої російської агресії, нашої землі від окупації, а людей – від жахливих російських звірств, Україна ухвалила непросте, але необхідне політичне рішення про припинення виконання нерелевантних зобов’язань за Оттавською конвенцією. Переконані, що цей крок є необхідним та відповідним рівню загроз, адже йдеться про виживання та збереження України як суверенної, незалежної та вільної держави", - пояснюють в МЗС України. Таким чином усі європейські країни, що межують з Росією, оголосили про плани вийти з глобального договору, окрім Норвегії, яка має лише 200-кілометровий кордон з Росією у віддаленій арктичній частині країни, і заявили про важливість збереження стигми навколо наземних мін, відзначає Rеutеrs. Чи використовувала Україна протипіхотні міни до офіційного виходу?Раніше були повідомлення, які ставили під сумнів дотримання Україною Оттавської конвенції під час війни. Зокрема, Нumаn Rіghts Wаtсh у 2023 році заявляла, що українські війська, ймовірно, використовували протипіхотні міни для звільнення окупованих територій у 2022 році (зокрема на Харківщині, де начебто артилерійські ракети розкидали міни типу ПФМ‑1 ("метелик")). Уряд України пообіцяв розслідувати ці випадки, але чітких підтверджень чи результатів розслідувань так і не було оприлюднено. А українські правозахисники заявили, що ця доповідь Нumаn Rіghts Wаtсh лише підживлює російську пропаганду та спрямована на підрив суспільної підтримки України з боку західних урядів.Водночас відомо, що США постачали Україні міни типу Сlаymоrе, які є спрямованими і в певних випадках не підпадають під заборону конвенції, оскільки активуються дистанційно, а не автоматично. Таким чином, офіційно Україна дотримувалася конвенції, але в умовах війни могла використовувати міни, які технічно не порушували її положень.Вихід з конвенції, ймовірно, є формалізацією реалій війни, адже обмеження на використання протипіхотних мін ставили Україну в нерівне становище порівняно з Росією, яка не дотримується міжнародних угод. Як зазначив нардеп, секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко, "ми не можемо залишатися зв’язаними, коли ворог не має жодних обмежень"."Це крок, якого давно вимагала реальність війни. Росія не є стороною цієї Конвенції і масово застосовує міни проти наших військових і цивільних. Ми не можемо залишатися зв’язаними в умовах, коли ворог не має жодних обмежень", - написав Костенко. Як вихід з конвенції допоможе Україні та яка критика?фото: gеttyіmаgеs Військові експерти вважають, що вихід з Оттавської конвенції дасть Україні та іншим країнам регіону стратегічні переваги. По-перше, протипіхотні міни є ефективним інструментом для стримування піхотних наступів, що є ключовим елементом російської військової тактики (всім відом "м'ясні штурми"). По-друге, використання мін може компенсувати дефіцит інших видів озброєнь, особливо в умовах, коли постачання західної зброї не завжди відповідає потребам фронту. Ну і по-третє, досвід війни в Україні показав, що відмова від "негуманної" зброї, такої як протипіхотні міни чи касетні боєприпаси, може бути небезпечною для країн, які стикаються з агресією сильнішого сусіда.Ймовірно, що на українських складах є ще радянські протипіхотні міни, які українські сили почнуть активно використовувати. Крім згаданого ПФМ‑1 ("метелик"), мова йде про ПМН-2 ("Чорна вдова"), ПОМЗ-2М, ОЗМ-72 ("Відьма"), МОН-50 та інші, які ефективні проти піхоти завдяки фугасній чи осколковій дії. Також можливе отримання (чи купівля) від західних союзників мін спрямованої дії, як Сlаymоrе, що активуються дистанційно. Нові розробки Україна може виробляти самостійно чи з союзниками, зокрема з функцією самознищення для зменшення гуманітарних ризиків. Наприклад, у Польщі немає протипіхотних мін, але є "можливості їх виробити", як сказав у березні заступник міністра оборони країни Павел Бейда."Це будуть робити заводи Польської збройної групи, але я не хочу вдаватися в деталі. Йдеться про замовлення на кілька сотень тисяч, можна говорити про мільйон штук, – розповів Бейда і додав, що Польща планує розмістити протипіхотні міни на кордонах з РФ та Білоруссю в рамках проєкту "Східний щит".Водночас серед правозахисників є великі застереження. Міжнародні організації, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста чи Нumаn Rіghts Wаtсh, наголошують на гуманітарних ризиках, адже протипіхотні міни становлять загрозу для цивільних навіть після завершення війни. Наприклад, Патрік Томпсон, дослідник Аmnеsty Іntеrnаtіоnаl у 2024 році підкреслив, що протипіхотні міни, які активно використовує Росія, є великою загрозою для цивільних. Він зазначив, що російські міни, розміщені в окупованих регіонах України, вже спричинили сотні жертв серед мирного населення. Водночас він закликав Україну утриматися від використання таких мін, оскільки вони "матимуть вплив на цивільне населення ще багато років". А у квітні цього року Нобелівська лауреатка Джоді Вільямс, ініціаторка руху проти мін, висловила своє розчарування такими діями з виходу з Оттавської конвенції, адже "міни вбивають переважно цивільних і не стримують вторгнення"."Мені хочеться кричати від цього. Це справді приголомшує. Міни не зупиняють вторгнення. Міни не впливають на результат війни. Вони лише калічать або вбивають власний народ. Ось чому це мене вражає – це така дурість", - вважає Нобелівська лауреатка.Тож, підсумовуючи, вихід України, а також Польщі, Литви, Латвії, Естонії та Фінляндії з Оттавської конвенції відображає прагматичну реакцію на безпекові виклики, спричинені російською агресією. Конвенція, підписана в епоху надії на глобальний мир, стала обмеженням для країн, які змушені протистояти противнику, що не дотримується міжнародних норм. Для України це рішення продиктоване не лише реаліями війни, але й також є сигналом партнерам про необхідність перегляду підходів до оборони. Протипіхотні міни можуть посилити обороноздатність, але потребують відповідального використання, щоб мінімізувати наслідки жертв серед цивільного населення, які, на жаль, точно будуть.  Та й у березні повідомлялося, що в Україні 23% території вже потенційно заміновані, тому потрібні будуть десятки років для того, щоб подолати ці наслідки.Читайте також: Журналіст з Польщі Решка: Велика проблема, як нам боротися за правилами з диктатором, який ними знехтував

У Вознесенській громаді, що на Миколаївщині, 1 липня проводжатимуть в останню путь захисника Вячеслава Онощенка. Він загинув 31 березня 2024 року в Донецькій області

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

30 червня світові ціни на нафту знизились на 1%. Це сталося на тлі поліпшення прогнозів щодо поставок після зниження геополітичних ризиків на Близькому Сході та перспективи чергового збільшення видобутку ОПЕК+ у серпні, повідомляє Rеutеrs. "Ф'ючерси на нафту марки Вrеnt знизились на 0,97% - до 67,11 доларів за барель. Водночас американська нафта марки Wеst Техаs Іntеrmеdіаtе подешевшала на 1,43% - до 64,58 доларів за барель", - ідеться в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іран вимагає визнати Ізраїль і США винними у війні та вимагає репарацій - ЗМІ Минулого тижня через 12-денну війну між Ізраїлем та Іраном обидва індекси продемонстрували найбільше тижневе падіння. За прогнозами експертів, обидві марки завершать сезон зростанням, показавши другий місячний приріст поспіль. Ціни на нафту в п'ятницю демонстрували найпомітніше тижневе падіння з березня 2023 року. Основною причиною аналітики називали відсутність значних збоїв у постачанні сировини, попри загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном, що фактично усунуло так звану "премію за ризик".

Оттавська конвенція набула чинності 1 березня 1999 року

Про це повідомляє російське пропагандистське видання ТАСС з посиланням на матеріали справи.Згідно з повідомленням, один із чотирьох виконавців теракту нібито заявив, що координатор на ім'я Сайфулло повідомив їм, що замовником злочину була "державна структура України"."Коли ми виїжджали, то (Далерджон, - ред.) Мірзоєв і (Шамсідін, - ред.) Фарідуні надіслали координатору Сайфулло повідомлення, що теракт виконали. Також з їхньої розмови я чув, що Сайфулло їм відповів і повідомив, що замовником даного теракту в концертному залі "Крокус Сіті Хол" була державна структура України й що тепер нам необхідно дістатися до кордону між Росією та Україною і перетнути його", - заявив він.Після цього, за словами обвинуваченого, їм нібито було доручено дістатися кордону між Росією та Україною, а потім – до Києва, де вони мали отримати по 1 млн рублів за виконання завдання. Обвинувачений також стверджує, що для них був створений "коридор" для вільного перетину території України, по якому вони мали вільно доїхати по території України."Я зрозумів, що нас використовують в інтересах іншої країни, тобто України, яка ніякого відношення до мусульманського світу не має, а вирішує якісь свої завдання на території Росії чужими руками, - йдеться в протоколі допиту. - Члени екстремістського руху "Хорасан" були лише організаторами наших дій на замовлення державної структури України, що підтвердив в результаті сам Сайфулло".Крім того, згідно з матеріалами справи, для виконавців теракту нібито була створена легенда, аби злочин виглядав як скоєний в інтересах терористичної організації "Ісламська держава". "Якби нас не затримали до перетину кордону з Україною, то, швидше за все, всі б так і думали", - зазначив фігурант.Водночас, за свідченнями Саїдокрамі Рачаболізоди, заплатити за терористичний акт їм повинні були в Києві саме з тієї причини, що Україна організувала і спланувала теракт, скоєний в "Крокус Сіті Холі". "Сайфулло надіслав Фарідуні голосове повідомлення в tеlеgrаm, в якому закликав допомагати Україні, оскільки Україна воює з Росією, яка є ворогом для мусульман, - сказав обвинувачений. - Коли ми зрозуміли, що є виконавцями замовлення України, то вирішили не відмовлятися від здійснення теракту, оскільки Сайфулло запропонував нам багато грошей".Теракт у "Крокус Сіті Холі": що відомоПід час концерту в ТРЦ "Крокус Сіті Хол" під Москвою 22 березня 2024 року невідомі в камуфляжі вчинили стрілянину. Під час нападу загинули 146 людей, понад 500 отримали поранення. У Головному управлінні розвідки переконані, що стрілянина в московському ТРЦ "Крокус" - це свідома провокація режиму Путіна, а в МЗС заявили, що світ має рішуче відкинути брехливі російські звинувачення в нібито причетності України. Причетність України відкинув і Білий дім. 23 березня 2024 року Путін виступив зі зверненням щодо теракту. За словами російського диктатора, Україна "готувала вікно", аби прийняти терористів, що влаштували теракт у Підмосков'ї. Представник ГУР МОУ Андрій Юсов назвав цю заяву Путіна абсолютно брехливою та абсурдною.Після теракту керівник фракції "Єдина Росія" Володимир Васильєв  заявив, що у держдумі розглянуть та "глибоко пропрацюють" питання повернення смертної кари.Згодом президент України Володимир Зеленський вперше відреагував на теракт під Москвою. За його словами, Путін та інші покидьки просто намагаються звалити відповідальність на когось іншого.Аналітики з Інституту вивчення війни (ІSW) вважають, що до теракту в "Крокус Сіті Холі" в Підмосков’ї причетне терористичне угруповання "Ісламська держава".Рада національної безпеки (NSС) США 24 березня однозначно відкинула спроби Росії звинуватити Україну в організації теракту в ТРЦ "Крокус Сіті Хол" у Підмосков'ї.22 березня 2025 року Слідчий комітет Росії заявив, що теракт у концертному залі "Крокус Сіті Хол" у Підмосков'ї 22 березня 2024 року організували спецслужби "недружньої країни". 

Перед цим, вдень, там відбулися два масових мітинга - за та проти проросійського правління Александара Вучича, що вже понад 11 років керує Сербією (спершу як прем'єр, а тепер як президент), розповідає опозиційний телеканал N1.Шанувальники Вучича зібралися у Піонерському парку, противники - на площі Славія.Приводом для обох акцій стало сербське національне свято Відовдан (День Вида), коріння якого сягають ще дохристиянських часів. Цьогоріч воно відзначається 28 червня.При цьому наближені до влади медіа окреслюють учасників антипрезидентської акції, а це переважно студентська молодь, як "терористів" та "блокадерів" (мова про їхню застосовувану раніше тактику з блокування установ).Читайте також: Віцепрем'єр Сербії Вулін заявив, що російські спецслужби допомагали стримувати протести в Белграді"Час вичерпано, але не для нас. Відтепер це вже не студентський протест. Ми залишаємося тут як громадяни. Це не кінець нашого шляху в боротьбі за краще суспільство", – сказав один з представників студентства, якого цитує N1."Вибори – це чіткий засіб виходу із соціальної кризи, спричиненої діями уряду, які безсумнівно суперечать інтересам власного народу", - йшлося у заяві антипрезидентської молоді, озвученій зі сцени після 18:00.Проти учасників акції поліція застосовує сльозогінний газ. У відповідь летять пляшки та каміння.Остання грандіозна акція протесту в Белграді мала місце 15 березня 2025 року. Організатори тоді казали про рекордний 1 млн зібраних ними протестувальників, своєю чергою віддана Вучичу поліція наполягала на 107 тисячах учасників.Для розгону демонстрантів владою того разу було застосовано звукову гармату.

Вшанування пам'яті загиблих це те, що для нашого покоління є пожиттєвим Моя бабуся Геля була першою читачкою кунянської бібліотеки. Вона прищепила мені любов до літератури. Але коли я стала студенткою, ми почали сперечатися. В університеті я відкрила для себе правдиву історію України. Доводила бабусі, що Голодомор організував режим Сталіна. Вона не хотіла мене слухати. Проте її переконало оприлюднення документів про репресованих у 19371938 роках. Серед розстріляних був її батько. Коли почалася російська агресія на Сході України, намагалися підтримувати наших воїнів: готували посилки, діти писали листи. Якось складали посилку для Анатолія чоловіка нашої колеги Галини Твердоли, а вранці дізналися, що він загинув. Після цього навідувалися до Галини Григорівни щодня, хоча вона нікого не хотіла бачити чи з кимось розмовляти. Але ми боялися залишати її саму. Хотілося, щоб Галина Григорівна згадала про свій талант, адже вона знана майстриня. Лише за три роки після загибелі чоловіка вона поступово повернулася до рукоділля. Про початок повномасштабної війни дізналася близько 6-ї ранку. Зателефонував чоловік із рейсу і сказав, що Одеса під обстрілами. Він якраз був там. Свекор забрав мене з дітьми на дачу, а наступного дня зателефонувала колега з відділу освіти й запропонувала організувати пункт волонтерської допомоги. Нам надали приміщення Будинку школярів та молоді, ми склали графік чергування. Так зародився волонтерський осередок і згодом волонтерський центр "Рух нескорених". Домовилися, що я чергуватиму в понеділок 28 лютого. Коли прийшла, весь зал був заповнений: посередині була гора картоплі, далі гора банок із консерваціями. Людей багато, і всі щось робили. Дивлюся, що закрутки заносять і заносять, привозять із сіл вантажівками, гора стає ще більшою, а ладу немає. Вирішила все впорядковувати. Протягом місяця разом із дівчатами та колегою по роботі Ігорем Усенком тільки тим і займалися, що сортували й підписували банки тушонку, салати, компоти, варення. Стояли зігнутими з ранку й до вечора. Коли консервацій стало менше, почала допомагати сортувати одяг. Закрутки заносять і заносять, привозять із сіл вантажівками У той період моя родичка була в Польщі. Вона зателефонувала й запитала, чи не хочу я також виїхати. Категорично відмовилася. Тоді вона сказала, що її колишній роботодавець Конрад Козакевич привозитиме в Україну гуманітарну допомогу та вивозитиме людей. Так він приїхав до нас у Гайсин, і ми цілою командою "Руху нескорених" зустріли його з польським прапором. Це була перша гуманітарна допомога з-за кордону. Одяг, взуття, постільну білизну, ковдри до волонтерського центру приносили гайсинці. Ми називали наш склад бутиком. Спершу за найнеобхіднішим приходили чоловіки, які йшли до війська. Потім ми почали одягати переселенців. Настільки наловчилися, що вже на око могли визначати розмір, як професійні стилісти. Ближче до літа складали подалі зимовий одяг із думкою: "Хай би вже не знадобилося". А тоді знову діставали куртки й пальта. Щоб зібрати кошти на потреби військових, почали організовувати благодійні ярмарки в онлайн-форматі. Місцеві майстри приносили вироби, картини, пропонували участь у майстеркласах. Ця традиція живе досі. Втомлювалися, але намагалися тримати стрій, шукали якісь позитивні емоції. На початку повномасштабної війни до нашої команди приєдналася переселенка з Харкова Людмила Мізяк. Дізналися, що вони з чоловіком розписані, але не повінчані. Жартома запропонували: "Якщо маєте бажання повінчатися, організуємо". Врешті ми влаштували весілля в подільському стилі. Подружжя повінчалося в нашому місцевому храмі Православної церкви України. Біля воріт центру ми зустріли Людмилу з її чоловіком із короваєм, як батько з матір'ю. Співали весільні пісні, покривали. Згодом вони повернулися до Харкова. З часом стало приїжджати набагато менше переселенців. Поновлювали роботу підприємства, більшість із нашої команди повернулася на роботу. Волонтерський центр і досі працює, але там уже задіяно не так багато людей. Проте всі, хто був залучений до "Руху нескорених", продовжують допомагати війську. На око могли визначати розмір, як професійні стилісти У жовтні 2023 року в соцмережах натрапила на благодійну організацію ОВЕС. Вони започаткували акцію "Ворогам кришка". Її суть полягає у зборі пластикових кришечок, а кошти за перероблення йдуть на закупівлю FРV-дронів. Одразу долучилася до проєкту і стала волонтеркою по Гайсинському району. Нас підтримують школи і заклади позашкільної освіти, деякі кафе й магазини, різні установи. Однак, щоб виготовити один дрон, потрібно здати 1 тонну 600 кілограмів кришечок. Нині за кошти з перероблення закупили й відправили хлопцям 168 "пташок". Волонтери відповідальні за якість кришечок, адже для перероблення підходять лише від харчових продуктів. Тому їх необхідно перебрати, відсортувати. Щоб збір був ефективніший, запустила у фейсбуку опитування щодо встановлення в місті металевого контейнера у вигляді серця для збору кришечок. Знайшлися люди, які безкоштовно виготовили це серце. Тепер не менш як раз на місяць вивантажуємо з цього контейнера п'ять ящиків кришечок. Коли привезли перших загиблих у повномасштабній війні воїнів, ми з дівчатами почали виходити з прапорами, щоб віддати останню шану героям. Ходимо на кожен похорон. Багато хто казав мені: "Чому ти туди йдеш? Що ти зміниш? Для чого псуєш собі нерви?" А я по-іншому не можу. Повинна піти та провести полеглого захисника чи захисницю в останню путь. Якось під час прощання із загиблим побачили, що похоронний транспорт стоїть біля бокових воріт, тобто хотіли виносити труну не через центральну алею парку, а через чорний хід. Ми підбігли до розпорядника й почали сваритися. Маємо гідно віддавати останню шану тим, кому завдячуємо своїм життям. Розпорядник буркнув: "Ще баби мною не командували", але дослухався. На жаль, і досі не налагоджено алгоритму оприлюднення інформації про вивезення тіл загиблих із центрального моргу. Ми моніторимо соцмережі й, коли щось дізнаємося, також виходимо з прапорами. Торік ніде не повідомили, що будуть везти полеглого. Пізніше дізналася, що нібито заборонили давати оголошення про масові заходи. Але хіба ж прощання з воїном це масовий захід? Гірко від такої відмовки. Нещодавно ховали військового, який підірвав себе гранатою. Прощалися з ним без почестей. У той момент було найтяжче. У прощальному слові його вчитель сказав, що він був бойовим медиком, мав нагороду "Золотий хрест". Щоб виготовити один дрон, потрібно здати одну тонну шістсот кілограмів кришечок З моєю подругою, волонтеркою Вітою Долею давно думали, що в Гайсині варто щодня нагадувати про загальнонаціональну хвилину мовчання. У січні виготовили плакати. Дружина полеглого воїна, голова Гайсинського осередку Ради родин загиблих захисників і захисниць України Тетяна Чурікова й керівниця Об'єднання матерів і дружин захисників України у Вінницькій області Лілія Кузьменко написали запит до місцевого керівництва, щоб поліція перекривала рух транспорту о 9:00. Їм вдалося цього домогтися. Але поліція зупиняє транспорт, а пішоходи взагалі не реагують. Щоб привернути увагу людей, 17 березня ми вперше вийшли на центральну вулицю з прапорами і плакатами. Відтоді робимо це щодня. Переживали, як нашу ініціативу сприймуть гайсинці. Досі трапляється по-різному. Дехто плаче, дякує, є такі, що не зупиняються. Проте ми нікого не змушуємо, лише хочемо навчити правильно реагувати на хвилину мовчання. Зворушило, коли подруга розповіла, як вона з донькою лежала в лікарні, а о 9-й годині всі діти без нагадувань встали з ліжечок, щоб вшанувати загиблих. Нині активістів стало значно більше, приходять матері та дружини загиблих воїнів, приєднуються працівники магазинів, аптек. Ми замовили чотири великих банери й маємо 20 прапорів та портативну колонку, з якої лунає запис хвилини мовчання. Хоч іноді закрадається думка: а якщо поліція не перекриє руху, чи зупиняться люди? Маємо розуміти, що вшанування пам'яті загиблих це те, що для нашого покоління є пожиттєвим.

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

З 1 березня 2025 року в Україні провели індексацію пенсій, а також збільшили рівень мінімальних пенсійних виплат окремим категоріям пенсіонерів. Розмір мінімальних пенсійних виплат з 1 липня не зміниться.

Поки Київ повнився чутками про те, що віцепрем'єр-міністр національного єднання Олексій Чернишов так за кордоном єднає українців, що сам там нібито залишився, - у НАБУ зладнали йому підозру. Про неї детективи НАБУ повідомили Чернишову одразу після його повернення в Україну. У підозрі йдеться про зловживання службовим становищем та одержанні віцепрем'єром-міністром національного єднання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Ця історія стосується землі. За даними НАБУ, забудовник та його довірена особа розробили схему незаконного одержання земельної ділянки у Києві під будівництво житлового комплексу. До реалізації схеми нібито залучили Олексія Чернишова, коли він ще був у статусі міністра розвитку громад та територій України; його радника, тодішнього державного секретаря міністерства та директорку державного підприємства. Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки в управління зазначеному держпідприємству, державний секретар надав дозвіл на вчинення значного господарського зобов'язання, а директорка держпідприємства у незаконний спосіб уклала з "потрібною" будівельною компанією інвестиційні договори. НАБУ вказує, що забудовник мав віддати державі частину майбутніх квартир у кількості, пропорційній вартості земельної ділянки. Щоб звести цю кількість до мінімуму, землю та наявні на ній будівлі оцінили майже вп'ятеро дешевше, а різниця між такою оцінкою та ринковою вартістю перевищила 1 млрд грн. Саме на таку суму держава нібито недоотримала б нерухомості в разі виконання договорів. Цьому завадив арешт ділянки, який накладено за клопотанням НАБУ і САП. Сам Чернишов після відвідин слідчих написав у фейсбуці, що добровільно прийшов у НАБУ. "Мав конструктивний діалог з детективами НАБУ, який тривав більше 2 годин. Вдячний за коректне та поважне ставлення. Запевнив, що такий підхід є взаємним та підтвердив готовність до повної співпраці в юридичній площині. Ознайомлююся з усіма наданими документами", - написав він. Скандальний вояж А щодо чуток, що Олексій Чернишов нібито залишився за кордоном назавжди, то сам фігурант зазначив: "Нарешті вдома... Кампанію дискредитації розберемо по фактах, правда завжди перемагає". Нагадаємо, низка народних депутатів та медіа звернули увагу на те, що міністр довго не повертався з відрядження в Україну навіть для участі у форумі, який організовувало його міністерство. Депутати і журналісти припускали, що це певним чином може бути пов'язане з кримінальною справою щодо корупції, яку розслідує НАБУ. І там, як свідчать матеріали справи, можуть згадувати й міністра. Дійшло до того, що коментувати європейське турне міністра у парламенті довелось керівнику уряду Денису Шмигалю, а також і президенту Володимиру Зеленському у парламенті. Всі вони твердили - він був у відрядженні до 22 червня і потім має повернутись. Весь цей час журналісти уважно слідкували за переміщеннями міністра за кордоном на фоні вручення його колишнім підлеглим підозр у корупції. Пікантності додавав той факт, що сам міністр, як і його новостворене міністерство, мають працювати над поверненням українців додому. І це стало предметом численних жартів у соцмережах. Козирні підозрювані Отже, 13 червня НАБУ та САП повідомили про викриття масштабної корупційної схеми у сфері будівництва, до якої, за даними слідства, причетні високопосадовці найвищого рівня. Підозри отримали, зокрема, колишній держсекретар міністерства розвитку громад, чинний член правління НАК "Нафтогаз України" та ексрадник міністра. За даними ЗМІ, всі вони пов'язані з Олексієм Чернишовим. На момент оприлюднення інформації про справу сам Чернишов перебував у відрядженні за кордоном і довго не повертався. Журналіст-розслідувач "Української правди" Михайло Ткач зазначив: "НАБУ та САП затримали двох соратників віцепрем'єра Олексія Чернишова Максима Горбатюка та Василя Володіна. Обидва працювали з ним у Мінрегіоні, а згодом перейшли до "Нафтогазу" після того, як компанію очолив Чернишов. За даними джерел УП у правоохоронних органах, Горбатюка затримали під час спроби виїзду за кордон у відпустку. Сам Чернишов на той момент вже перебував за межами України у відрядженні". Неправомірну вигоду, за даними слідства, чиновники отримували від забудовника Сергія Копистири, власника групи компаній "КSМ Grоuр". 20-го червня стало відомо, що суд за поданням спеціалізованої антикорупційної прокуратури застосував до забудовника Сергія Копистирі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 100 млн грн. Під час обрання запобіжного заходу фігурантам справи, йдеться у розслідуванні журналістів, прозвучали матеріали, в яких описана активна роль самого Чернишова у схемі. Слідство вважає, що група осіб допомогла відчужити землю у столиці на користь забудовника, і це під час повномасштабного вторгнення могло завдати збитків державі на понад 1 млрд грн. минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели Як зазначалось раніше, минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели навіть попри наявність відповідної ухвали суду. "Тоді одразу чотири джерела в антикорупційних органах нам підтвердили, що обшуки не відбулися через вплив директора НАБУ Семена Кривоноса на детективів, у якого давнє знайомство з Чернишовим", - йдеться у розслідуванні. Цю інформацію також опублікував народний депутат Ярослав Железняк, який одним із перших минулого тижня почав писати, що міністр може не повертатись в Україну через загрозу від НАБУ. При цьому він посилається на власне джерело у правоохоронних органах. І Михайло Ткач, і Ярослав Железняк повідомили також, що до пана Чернишова за кордон могла виїхати родина. Понад те, НАБУ нібито направило в уряд виклик для Чернишова на вручення підозри на 23 червня. Однак коментувати цю інформацію в НАБУ відмовились. Нагадаємо, що посаду в міністерстві Олексій Чернишов займає з грудня 2024 року. До цього він два роки він працював керівником "Нафтогазу" - з листопада 2022 року. До призначення керівником нафтогазової сфери він працював міністром розвитку громад і територій, саме на цю каденцію припадають події, які розслідує НАБУ. На посаді міністра розвитку громад і територій 45-річний Олексій Чернишов перебував з березня 2020 року. До цього працював очільником Київської обласної адміністрації.

Регуляція цін на ліки дозволила українцям зекономити понад 832 мільйони гривень з 1 березня по 1 червня.

Про це головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський написав у Fасеbооk.За його словами, ключовим завданням підрозділу було зберегти якнайбільше життів наших військових, зокрема піхоти."Обговорили з командувачем Медичних сил, начальником медичної служби Сухопутних військ та командиром цього батальйону досягнуті результати й можливість масштабування ефективного досвіду підрозділу", - написав Сирський.Він зазначив, що підрозділ об'єднав ключові напрями: евакуацію поранених (у тому числі за допомогою наземних безпілотних систем), стабілізаційну допомогу, передову хірургію, а також навчання бійців прямо на місцях бойових дій.Також Сирський заявив про успішну рекрутингову кампанію. За його словами, особовий склад сформовано з досвідчених лікарів-добровольців, які зараз проходять підготовку. У межах підготовки створено окрему роту безпілотних систем для евакуації."Окремо обговорили питання матеріального забезпечення. Зі свого боку, робимо все, аби лікарі та медики були забезпечені всім необхідним для роботи в зоні бойових дій", - резюмував головком.Перший окремий медичний батальйон був сформований у березні 2025 року шляхом розширення медичної служби 1-го Інтернаціонального легіону Збройних Сил України. Офіційно підрозділ було створено 31 березня 2025 року, що дозволило йому виконувати завдання як окремому функціональному медичному підрозділу в складі Сухопутних військ.Сирський заявив, що ЗСУ до кінця року завершать перехід на корпусну структуру.

Російська війна на знищення України вчить кожного дня. Вчать також і паралельні війни, як-от короткий авіаційно-ракетний конфлікт Пакистану та Індії, а також нова війна Ізраїлю проти Ірану з застосуванням величезної кількості бойової авіації. Ізраїль доволі впевнено виступив проти дуже потужної країни, що в 77 разів більше його самого, має набагато більші ресурси та дуже підготовлену армію з майже сучасним озброєнням. Чому роль ракет не зменшилась, а зрослаЗгадані війни дуже різні, але в них, незважаючи на епоху дронів, головну роль відіграють передусім ракети. Акцентуємо увагу саме на ударних керованих ракетах як засобі високоточного ураження та констатуємо факт: роль цього озброєння майже не змінилася, а можливо, навіть зросла. Хіба що в умовах війн високої інтенсивності перед країнами та військовими блоками постало питання кількості ракет і створення великої маси ударних ракет меншими зусиллями – відповідно, з меншими циклами виробництва та більш дешевими. Бо саме наша війна відрізняється від усіх інших тривалістю та випробуванням усієї нації на виснаження. Якщо брати ударні ракети, то в широкомасштабну війну у 2022 році Україна ввійшла практично без ракет. Хіба що мала певну кількість старих радянських ракетних комплексів “Точка”, які поступово відновлювала на одному з ракетних заводів та почала модернізовувати до рівня “Точка-У”. Але збільшення дальності старих радянських ракет до приблизно 120 км не вирішувало навіть тактичних завдань на фронті, бо для знищення противника на етапах підготовки до розгортання, ураження командних пунктів та логістичних центрів потрібна дальність ураження 200–300 км із гарантованою точністю. Ракета хоча й мала осколково-фугасну бойову частину масою 482 кг, точність ураження кульгала на обидві ноги та аж ніяк не відповідала необхідному рівню."Точка-У" на військовому параді до Дня Незалежності в Києві, 2008 рік, фото: wіkіреdіаТакож у межах контракту Міноборони створювалися нові протикорабельні ракети РК-360МЦ ракетного комплексу “Нептун” - їх на момент початку війни було катастрофічно мало, хоча саме їх використання дало можливість провести блискучу військову операцію зі знищення флагмана російського ЧФ - ракетного крейсера “Москва”. Бойові дії тривали, і “ракетне питання” в російсько-українській війні набуло символічної контраверсійності. Перебіг подій війни ретельно аналізувався Пекіном, і восени 2023 року китайці були дещо збентежені майже нульовими результатами для РФ війни надзвичайно високої інтенсивності в Україні. Зокрема, результатами використання ракет: фахівці Піднебесної не могли збагнути, як очевидна ракетна перевага РФ ніяк не вплинула на хід війни та не забезпечили Москві не те що перемогу, а й просування на полі бою. Дійшло до того, що китайські військові експерти дали в січні 2024 року вкрай низьку оцінку гіперзвуковим ракетам “Кинжал” – одному з п'яти видів “чудо-зброї”, які диктатор Путін з помпою презентував у 2018 році, стверджуючи, що вони "не мають аналогів" та здатні подолати навіть перспективні системи ПРО. “З'являється дедалі більше доказів того, що заяви США та України з цього питання відповідають дійсності”, – констатувалося у статті шанхайського військового журналу Оrdnаnсе Іndustry Sсіеnсе аnd Тесhnоlоgy, публікації якого схвалюються на рівні Компартії та Національно-визвольної армії КНР. Попри декларації Кремля, ці ракети неспроможні суттєво змінити ситуацію на полі бою, йшлося у статті видання.Не зважаючи на стримані оцінки,  майже всі країни світу, і насамперед сам Китай, продовжили стрімке нарощування ракетних спроможностей. Україна, зрозуміло, також не стала винятком. Новий етап російсько-української війни від травня 2022 року характеризувався гострою необхідністю підготувати перенесення війни на територію противника. При цьому саме ракетам під силу виконати ті завдання, які поки що не можуть реалізувати безпілотні авіаційні комплекси, зокрема через набагато меншу бойову частину дронів у порівнянні з ракетами та їхню більшу вразливість. Необхідність прискорення масштабування вітчизняних ракет стимулювалася ще й відмовою партнерів дозволити високоточні ураження військових цілей на оперативну глибину на території Росії. Тож, маючи крилаті й балістичні ракети українського виробництва,  Збройні Сили отримали б можливість здійснення дзеркальних ударів по території країни-противника, не чекаючи зеленого світла, щоб бити західним озброєнням углиб території РФ.Від невизначеності до “Москви” у фокусі: траєкторія українських ракетАби краще зрозуміти контекст “ракетного питання” в Україні, варто пригадати, що восени 2021 року з’явилася нова ракетна програма, що мала зафіксувати наявність значних змін у сприйнятті  владою необхідності створювати зброю захисту й стримування. Однак Україна застигла на роздоріжжі — була запланована велика робота, але реально вона й не розпочиналася. Напередодні Дня Незалежності в 2021 році РНБО затвердила рішення, згідно з яким до 2031 року Україна витратить на ракетне озброєння понад 200 млрд грн. Однак навіть на початку 2022 року було невідомо, як саме уряд формував зміст цієї програми.Факт феєричного та безумовно історичного ураження у квітні 2022 року “Нептуном” флагмана Чорноморського флоту РФ мав приголомшливі наслідки. Він підтвердив високі спроможності вітчизняної армії та ОПК, відновив віру у вітчизняне ракетобудування та створив ефект безпрецедентного психологічного удару, навіть дещо змінюючи уявлення противника про цю війну. Нарешті це стало надзвичайно важливим “ракетним маркером” на майбутнє – підтвердження вагомості ракетного щита-меча стримування агресії. Можна сказати, що це створило передумови для оновлення “ракетної перспективи”. Вже наприкінці травня 2022 року з’являється нова програма - з оновленими фінансовими показниками та орієнтирами. Враховуючи, що програма має статус таємного документу, розповідати про неї під час війни немає можливості. Але зафіксувати результати таки можливо, бо вони публічно обговорювалися, в тому числі першими особами в державі. Звісно, без деталізації.        Як летів “Нептун”: траєкторія української крилатої ракети “земля - земля”Розвиток подій з цією ракетою став наочною ілюстрацією послідовності в просуванні до результату. Хоча ДержККБ “Луч” продемонструвало тестовий пуск майбутньої протикорабельної ракети ще навесні 2013 року, повернення до проєкту відбулося лише в лютому 2016 року – програма була затверджена РНБОУ. У 2020 році протикорабельний ракетний комплекс був прийнятий на озброєння, а ще через рік розробник “Нептуна” Олег Коростельов, генеральний конструктор - генеральний директор ДержККБ “Луч” став Героєм України. Нова ракета призначалася для знищення кораблів водотоннажністю до 5000 тонн і мала бойову частину масою 150 кг. Дальність її застосування визначалося у 280 км; з дозвуковою швидкістю близько 900 км/год ракета РК-360МЦ здійснювала політ на надмалих висотах, буквально кілька метрів над рівнем моря, та маневрувала під час польоту. Незважаючи на успіх і той факт, що командувач ВМСУ Олексій Неїжпапа дуже хотів замовити три дивізіони нових берегових ракетних комплексів, Міноборони визначилося лише з одним. Тож командувач лише позначив плани сформувати три дивізіони “Нептунів” до 2025 року.    Ракета Р-360 комплексу "Нептун", фото: рrеsіdеnt.gоv.uаІз широкомасштабною війною та після ураження крейсеру “Москва” ставлення до ракет в української влади, як бачимо, кардинально змінилося. Відповідно до медійних повідомлень, десь із серпня 2023 року почалися перші застосування модифікованої ракети на базі РК-360МЦ для ураження наземних цілей. Неофіційні оглядачі припускали, що ця модифікація використовує ті самі пускові установки як і протикорабельний варіант, але дальність польоту до цілі зросла до 400 км, а маса бойової частини була збільшена зі 150 кг до 350 кг. Використовувалася комбінована система наведення з супутниковою навігацією та розпізнаванням цілі через інфрачервону камеру на термінальній ділянці траєкторії. З 24 березня 2024 року, коли результативний удар ракетою «Нептун» забезпечив виведення з ладу великого десантного корабля “Константин Ольшанский”, фахівці почали говорити про “абсолютно нові можливості” крилатої ракети Р-360 “Нептун”. Про досягнення успіху наполегливою командою ДержККБ “Луч” свідчила й заява президента Зеленського 10 квітня 2024 року - після наради щодо ракетної програми країни він повідомив про старт “серійного виробництва” та “нові зразки ракет”.Крилата ракета "Нептун" на Військовому ярмарку "Зброя та безпека" в Києві, 2021 рік, фото: VоіdWаndеrеrПодія дозволила припустити, що йдеться про два типи дозвукових крилатих ракет розробки КБ «Луч» - удосконалену протикорабельну та крилату ракету “земля - земля”, обидві напевно зі збільшеною дальністю ураження. Але найважливішим у нараді виявився акцент щодо обговорення ракетної програми з міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, представниками Мінстратегпрому, керівниками відповідних підприємств. Тобто йдеться про формування ключових принципів військово-технічної політики держави, зокрема в розбудові ракет. Уже 6 серпня 2024 року президент Зеленський за результатами проведеної чергової Ставки верховного головнокомандувача повідомив, що  Україна збільшить фінансування ракетної програми для нарощення випуску ракет українського виробництва. Враховуючи, що двома тижнями раніше глава держави заявив про наближення до застосування вітчизняних ракет та повідомив про “гарну динаміку” ракетної програми, фахівці припустили розвиток модифікованих крилатих ракет для ударів по наземних цілях та помітили дуже очевидний натяк на розвиток саме програми балістичної ракети. На тлі цього варто пригадати, що Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив ураження крилатими ракетами нафтового терміналу в Краснодарському краї 31 травня 2024 року та завдання ударів по аеродрому “Саки”  й ураження батареї С-400 в Криму. У 2024 році ці крилаті ракети уражали склади боєприпасів як на тимчасово окупованій території, так і в Росії.Але також цілком очевидно, що вже запущену в серію крилату ракету потрібно було удосконалювати. Коли в березні вже 2025 року президент Зеленський повідомив про збільшення дальності “наземного Нептуна” до 1000 кілометрів, це вже була щонайменше четверта модифікація.“Довгий Нептун” - так уже називали ракету - пройшов випробування й успішне бойове застосування з точними влучаннями. За багатьма ознаками саме четверта модифікація ракети стала серійною.Куди доб’є “Сапсан”: розвиток української балістичої ракетиІсторія української балістичної ракети де-факто стала проєктом відновлення ракетобудівних спроможностей держави. Хоча ракетний комплекс демонстрували ще на параді до Дня Незалежності у 2021 році, він так і залишався проєктом. І саме широкомасштабне вторгнення РФ надало нового вітру у вітрила проєкту ОТРК “Сапсан”.У липні 2024 року балістична ракета, як стверджують фахівці ракетної справи, під час випробувань продемонструвала потужний результат. Глава держави сказав про те, що “ракетна програма має гарну динаміку”. Напевно, до серії ще була значна відстань, але від Михайла Подоляка, радника керівника Офісу президента, суспільство дізналося про те, що нова українська балістична ракета має дальність 600-700 км. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: сhаs.nеwsТа й сам Володимир Зеленський 27 серпня 2024 року оголосив про перше успішне випробування вітчизняної балістичної ракети.Балістичні ракети власного виробництва вкрай потрібні Силам оборони, бо небезпідставно вважаються більш потужною зброєю, ніж крилаті аналоги. Небезпечною для противника ракету робить передусім балістична траєкторія та велика швидкість: під час липневого випробування вітчизняна балістична ракета досягла швидкості 5,2 Маха.В РФ прискіпливо стежили за розвитком проєкту, і примітною стала публікація 4 жовтня 2024 року в російському виданні “Настоящее время”. У РФ раптом визнали наступне: “У Росії комплексів типу Раtrіоt, здатних збивати балістичні ракети, практично немає. Це комплекси з системи оборони Москви, і, можливо, російський новий комплекс С-500, який зараз перебуває на стадії випробувань. Тобто зі створенням української балістичної ракети Росія перетворюється на голого короля”. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: еnоvоstyТому, коли в середині травня 2025 року відбулося успішне випробування балістичної ракети для ЗСУ, у РФ ця подія спричинила бурхливу реакцію. Випробування було бойовим, бо на відстані майже 300 км українська балістична ракета вразила військовий об’єкт противника. Очевидно, ракета запускається в серію - перешкод для цього відтепер немає. Ця ракета - потужна зброя з боєголовкою у 480 кг. Для порівняння: нова американська балістична ракета для РСЗВ НІМАRS має бойову частину лише 91 кг. Можна не сподіватися - Україна йде шляхом ракетного нарощування оборонного потенціалу. Великі та міні крилаті ракети: як ракетна програма розвиватиметься далі Зрозуміло, ракети – це не тільки балістичні й крилаті, з потужною бойовою частиною. До ракетних спроможностей слід, без сумніву,  віднести й компактні, або міні, крилаті ракети, як то "Паляниця", "Пекло" чи "Барс". Для прикладу,  європейський МВDА показав у червні 2025 року свою нову ракетну розробку - Оnе-Wаy Еffесtоr, яка може вироблятися масово та відповісти на виклики війни високої інтенсивності. Компанія готова виробляти 1000 таких засобів далекобійного ураження на місяць, але це не крилата ракета, а реактивний дрон типу Shаhеd. Або “ракета-дрон” з дальністю польоту 500 км та швидкістю близько 400 км/год, при цьому бойова частина в ударного засобу тримається в межах 40 кг.Враховуючи всі фактори, для впливу на перебіг подій на війні Україні потрібно мати щонайменше кілька сотень “великих” ракет на місяць, хай там кілька десятків із них будуть балістичними. Тоді комбіновані атаки з використанням безпілотників та “ракет-дронів” стануть на порядок більш результативними.Як досягти такого результату? Очевидно, є кілька шляхів, деякі з них Україна почала опановувати. Так, у цьому червні Україна почне виробляти ракети за кордоном (ще також дрони та артилерію) – це історія про прискорення масштабування. Для цього в межах програми Вuіld wіth Ukrаіnе відкриватимуться нові виробничі лінії за кордоном в інтересах Сил оборони. Можна вважати вагомим досягненням той факт, що український ОПК також даватиме технології, а виробництва зброї передбачені як для ЗСУ, так і армії країн Європи. У цьому контексті цілком справедливим буде зауваження, що домовленість країн Північноатлантичного альянсу збільшити витрати на оборону до 5% ВВП значною мірою передбачає й нарощування оборонного потенціалу України. Крига скресла, оскільки в ЄС та європейській частині НАТО нарешті з’явилось усвідомлення того, що підтримка стійкості України напряму пов’язана з власною безпекою континенту. Звісно, президент Трамп розраховує на закупівлю зброї в США, що також важливо, якщо брати дефіцитну номенклатуру у вигляді протиракет до систем ПРО Раtrіоt, балістичних ракет РrSМ до РСЗВ НІМАRS та крилатих ракет до F-16. Але не тільки, бо спільні виробництва в Європі – це ще й шлях позбутися критичної залежності від США. Зенітно-ракетний комплекс Раtrіоt, фото: gеttyіmаgеs Здається, Німеччина тут тримає лідерство, бо першою заявила про намір профінансувати закупівлю українських ракет-дронів "Барс", ударних безпілотників "Лютий" і дронів-перехоплювачів "Фламінго" на 400 млн євро. І напевно це лише початок. Німеччина також планує виділити фінансування Україні на розробку та серійне виробництво крилатих ракет дальністю до 2500 кілометрів, і це вже надто серйозно, щоб інші країни Європи не помітили.Динаміка Німеччини є особливо обнадійливою, оскільки навіть Франція, найбільш рішуча країна в намірі відірватися від американської пуповини в ракетних озброєннях, демонструє волаючу повільність. У листопаді 2024 року Париж зажадав власної балістичної ракети на 1000 км, щоб дістала до Москви. Через пів року, у рамках виставки "Ле Бурже - 2025" французька ракетобудівна компанія представила своє бачення конструкції балістичної ракети, яка матиме ураження на відстань 2000 кілометрів, однак були представлені тільки макети витягнутої одноступеневої ракети з відокремлюваною головною частиною, яка матиме розвинуті аеродинамічні поверхні для маневрування на термінальній ділянці польоту. Нова ракетна розробка Франції - Оnе-Wаy Еffесtоr, МВDА, фото: mbdа-systеms.соm А французький МВDА показав лише модель пускової установки наземного комплексу під крилаті ракети середньої дальності LСМ. Виявилось, що цей ракетний комплекс має вийти на випробування не раніше 2028 року. Чи чекатиме міжнародний злочинець Путін та його кривава команда в Кремлі до 2028 року?!Ще одним із найважливіших напрямків розвитку вітчизняної ракетної техніки має стати локалізація виробництва західних ракетних систем та кооперація в організації масштабування відомих ефективних систем ракетного озброєння. Цей напрям діяльності Міноборони вже розбудовує – він має дозволити отримувати сучасні західні технології та відчутно модернізувати виробничі потужності шляхом опанування виробництв новітньої військової техніки.Отже, підсумовуючи сказане, для України логічним буде просування паралельно кількома шляхами: самостійним доведенням та удосконаленням власних ракет, спільними розробками з європейськими партнерами та допомогою американців, які свого часу доклали зусиль для втрати Україною деяких ракетних компетенцій. Тому, серед іншого, за адвокації країн ЄС і НАТО мають бути забезпечені передумови для результативного військово-технічного співробітництва. Не в останню чергу тут ідеться, зокрема,  про використання досвіду американської школи – від компаній Nоrthrор Grummаn та Rаythеоn Тесhnоlоgіеs, які ще у 2024 році розгорнули розробку проєктів нової балістичної ракети РrSМ Іnсrеmеnt 4 з дальністю польоту понад 1000 км.Загалом, перефразовуючи Наполеона, можна стверджувати, що в ХХІ столітті вже не “великі батальйони завжди праві”, а саме великі ракети. І Україна тут на правильному шляху, маємо впевнено йти далі,  не звертаючи на манівці. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  

Про це Еспресо повідомили у Fіlm.UА.Показали тизер художнього фільму "Мавка. Справжній міф" режисерки Каті Царик. Відео дає перше враження про містичну і чарівну атмосферу фентезі, що натхнене українською міфологією.У тизері можна побачити деякі основні елементи з майбутнього фільму — частину русалчиного костюма, який створює дизайнерка і засновниця бренду ТТSWТRS Анна Осмєхіна, магічний Мавчин шепіт, яким мавки заманюватимуть людей до Темного Озера. Також у тизері заявлений образ самої Мавки, яку зіграє дебютантка Аріна Бочарова."Кіно про Мавку — це розширення Мавчиного Всесвіту. Воно буде створене в іншому жанрі й форматі для трохи дорослішої аудиторії, ніж була наша анімаційна "Мавка. Лісова пісня". Незмінно лише одне: все, що ми робимо, — від душі й власними руками. Так, Ірина Костюк (продюсерка) сама сплела вінок для тизеру, а в холодне озеро "кіноселища" (натурний майданчик кіностудії FІLМ.UА) занурювалася виконавча продюсерка стрічки Олександра Лозинська", — поділилась продюсерка Анна Єлісєєва.У центрі сюжету кінофентезі "Мавка. Справжній міф" — міфічна Мавка. Вона закохується у біолога Лук’яна замість того, щоб згубити його в таємничому лісовому озері, де на людські душі чекають русалки та інші мавки, що живляться їхньою життєвою силою. Вони ладні на все, щоб Мавка залишилася на темній стороні.Продюсерками виступили Ірина Костюк та Анна Єлісєєва, а сценаристом — Ярослав Войцешек з команди анімаційного фільму "Мавка. Лісова пісня", що зібрала понад $21 млн у світовому кінопрокаті та стала найкасовішим українським фільмом усіх часів.Зйомки фільму стартують вже цього липня, а в український прокат романтичне фентезі вийде вже з 1 березня 2026 року. 

Про це повідомляє ГУР МО України.Йдеться передусім про трудових мігрантів, які прибувають до Росії у пошуках заробітку.Представники російської армії вводять в оману іноземців обіцянками "швидкого заробітку" за короткостроковими контрактами."Насправді ж шанси не лише заробити, а й вижити – мінімальні. Більшість таких "добровольців" гине", - пояснює українська розвідка.Серед нещодавно знищених найманців з-поміж громадян Узбекистану і Таджикистану:Умаров Сирожиддін Сабирджанович, рядовий 164 окремої мотострілецької бригади (в/ч 11740), жетон АВ-986480, народився 19 березня 1984 року, м. Ташкент.Холбувозода Мухаммад Файзулло, позивний "Басмач", рядовий 1 мотострілецького полку (в/ч 31135), жетон АБ-052894, народився 28 січня 1984 року. Контракт підписав 25 лютого 2025 року.В ГУР розповіли, що з мобілізованих мігрантів формують окремі підрозділи, які переважно використовують на найбільш небезпечних ділянках фронту."Навіть у разі виживання після служби на фронті такі комбатанти не можуть повернутися до нормального життя: в країнах походження на них чекає кримінальне переслідування за участь у збройних формуваннях іноземної держави з перспективою довгострокового ув’язнення", - зазначили у відомстві.У тимчасово окупованому Генічеську Херсонської області росіяни проводять нову хвилю обшуків та переконують людей підписати контракт зі своїми збройними силами "для власної безпеки". 

7 березня 2007 року я вдосталь кепкував із нього. Щойно закінчилися по­вторні матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. "Мілан", за який уболіваю я, пройшов далі. А його "Реал" поступився "Баварії" й вилетів із турніру. Далі "Мілан" показав, як треба обігрувати найсильнішу німецьку команду, й у підсумку виграв турнір. Усьоме в історії. У "Реала" на той момент було дев'ять перемог. Тож я мав сподівання, що найближчим часом італійський клуб перевершить іспанський і стане найкращим в історії. Через 18 років глузувати можна вже з мене. Бо "Мілан" почав настільки стрімке падіння, що вісім років навіть не грав у турнірі. Обставини склалися так, що позаторік поталанило вийти до півфіналу, де на очах Андрія Шевченка програли "Інтеру" найпринциповішому супернику. А щодо "Реалу", то таке враження, ніби за цей час він тільки те й робив, що перемагав і тричі поспіль, і двічі за останні три сезони. Тож із того, чим мені залишалося тішитися в розмовах із ним, лише торішня перемога в особистій зустрічі в юнацькій Лізі чемпіонів і сенсаційний виграш на полі суперника 5 листопада торік. Частково я ще тішив себе тим, що останні перемоги мадридський клуб здобув під керівництвом Карло Анчелотті "історичного" тренера "Мілана". Та, зрозуміло, відмовився від "ідеї" наздогнати найвеличніший клуб Європи тут би другого загального місця не втратити. Все одно вболівав проти "Реала" і за звичкою, і тому, що його тріумфи набридли у спорті немає нічого гіршого, ніж постійні чемпіони. Тож утішився, коли "Арсенал" став на шляху Королівського клубу до чергового найвищого титулу. А за кілька днів сильно пошкодував про це. Бо прийшла трагічна звістка він, який пішов добровольцем у ЗСУ, загинув, захищаючи Україну. Є надія, що наступного року "Реал" відсалютує перемогу своєму відданому вболівальнику. І справжньому ­чоловікові.