Search trend "2 травня свято"

Сьогодні, 2 травня, у Свято-Георгіївському храмі Хмельницького попрощалися з 44-річним загиблим воїном Сергієм Ковальчуком. У чоловіка залишилося пʼятеро дітей.

Сьогодні, 2 травня, Міжнародний день тунця. Віряни вшановують пам’ять святого Анатасія Великого, архієпископа Олександрійського. До Нового року залишилося 243 дні.

2 травня віряни вшановують пам'ять святого Афанасія Великого, архієпископа Александрійського. Він був відданим захисником віри, який викривав аріан. Повний текст новини

У народі 2 травня - свято Бориса та Гліба

Яке церковне свято відзначають віряни 2 травня за старим і новим стилем, що не можна робити, у кого іменини.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

Дізнайтеся, що сьогодні потрібно зробити в домі для щастя.

Сьогодні після заходу сонця заборонено перераховувати гроші

У народі відзначають день Бориса і Гліба

17 квітня в Україні відзначається День пожежної охорони - свято, присвячене важливій та небезпечній професії. Люди, які щодня ризикують життям, щоб захищати інших та майно від небезпечної стихіі. Цей день є не лише вшануванням їх подвигів, але й нагадуванням про важливість пожежної безпеки та професійної підготовки.Історія встановлення професійного святаПожежна охорона в Україні є невід'ємною складовою системи цивільного захисту країни. Її співробітники працюють ускладненими умовами, іноді стикаючись з надзвичайно складними ситуаціями, де кожна секунда має значення. Вони виконують важливі функції не лише під час пожеж, але й під час аварій, надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.У нашій країні протягом років дата відзначення цього свята змінювалась та трансформувалась. У період із 1995 до 2004 року працівники пожежної охорони України відзначали професійне свято щорічно 29 січня, відповідно до Указу Президента №7/95 від 2 січня 1995 року. У той же час з 1998 року відзначалося професійне свято "День рятівника", яке припадало на останню суботу жовтня. Тоді свято відзначалось згідно з Указом Президента №1170/98. Проте з 27 серпня 2004 року відзначення цих свят було скасовано і того ж року запроваджено "День працівників цивільного захисту", що відзначався 17 вересня.Згодом у 2008 році відповідно до нового Указу № 830/2008 свято було перейменовано на "День рятівника". Проте, у 2013 році враховуючи внесок працівників пожежної охорони в боротьбі з вогнем та надзвичайними ситуаціями, Указом Президента України № 555/2013 було встановлено нове професійне свято – "День пожежної охорони", яке святкується щорічно 17 квітня.Історія Дня пожежної охорони в Україні пов'язана з багаторічною традицією вшанування пам'яті пожежників, які віддавали життя заради інших. Це свято є символічним актом визнання героїчного внеску цих людей у збереження життів та боротьби із стихією.На День пожежної охорони проводяться різноманітні заходи: від урочистих церемоній покладання квітів до пам'ятників пожежникам і відзначених особистостей, до семінарів та навчань з пожежної безпеки. Це також час для підвищення свідомості громадян та ретельного дотримання правил пожежної безпеки.У цей особливий день давайте вшануємо тих, хто служить в пожежній охороні. Дякуємо мужнім та відважним професіоналам за їх самовіддану працю!День пам’яті святих преподобних Симеона Персидського і Акакія МелетійськогоВ народі 17 квітня носило назву Симеон Бджоляр. У народі цей день пов’язували не з духовною посадою святого Симеона, якого вшановує православна церква 17 квітня, а з початком активної роботи бджіл і взагалі пробудженням природи.У цей день не варто:працювати після обіду Забороняється шити, в’язати, прясти Не можна сваритися, ображатися Народні прикметиясна, сонячна погода — чекайте на тепле та врожайне літо;дощ цього дня — буде багато грибів улітку, але літо обіцяє бути прохолодним і вологим;заморозки або холодний вітер — літо буде коротким і нестабільним;сильний вітер — знак, що рік буде неспокійним, з бурями та негодою;туман зранку — до теплого, але дощового травня.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

Протягом тижня з 24 лютого по 2 березня люди хапатимуться за кілька справ одночасно, але навряд чи доведуть хоч щось до кінця. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цей тиждень стане точкою перезавантаження для багатьох знаків зодіаку, - говорить астрологиня. - Дехто отримає шанс виправити помилки минулого, хтось зустріне людину, яка змінить його майбутнє, а комусь випаде нагода здійснити фінансовий прорив. Зараз час діяти, а не сумніватися. Прислухайтеся до підказок долі і не бійтеся виходити за межі звичного. Всесвіт готує несподівані можливості для тих, хто не боїться і готовий боротися за своє щастя. Прощавай самотність і безробіття. Життя Левів, Терезів, Скорпіонів і Водоліїв зміниться на краще за тиждень до весни". Овен (21 березня - 20 квітня) Задовольняйте свої естетичні потреби. Слухайте музику, ходіть у театр. Кохані бажатимуть проводити з вами увесь вільний час. Не дорікайте їм за нав'язливість. Страх примусить вас відмовитися від пропозиції руки й серця. Про це ви з часом пошкодуєте. Бо стосунки з новими партнерами не виправдають ваших сподівань. Телець (21 квітня - 20 травня) Щойно відчуваєте, що негативні думки переповнюю вашу голову, ідіть на прогулянку. Більше рухайтеся. Спорт зарядить вас енергією. Купуйте нові книги, записуйтеся на курси, про які давно мрієте. Вкладання у саморозвиток стане чудовою інвестицією. Близнюки (21 травня - 21 червня) Потерпіть, скоро свято буде на вашій вулиці. Надійде солідна сума грошей. Контролюйте вагу, не допускайте переїдання. Перші дні весни слід провести активно. Записуйтеся у спортзал, розпочинайте ранок із пробіжки. Рак (22 червня - 22 липня) Творчі особистості переживатимуть кризовий період. Не сидіть в очікуванні натхнення. Подорожуйте, займайтеся спортом, ходіть у походи. У вихідні влаштовуйте пікнік та зустріньтеся з друзями. Лев (23 липня - 23 серпня) Не призначайте зустріч одразу двом партнерам. Станеться неприємна накладка. Одруженим хотітимете чогось більшого і кращого. Відчуєте відразу до людей, яких любили багато років. Схаменіться і обійміть коханих. Якщо розіб'єте їм серце, відновити стосунки не вдасться. Діва (24 серпня - 23 вересня) Це повчальний період, який допоможе краще розібратися у собі та багато чого переосмислити. Подякуйте долі, що ненадійні і підлі люди зникають із вашого життя. За потреби побудьте наодинці. Почитайте улюблену книгу, перегляньте новий серіал. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гроші потечуть до вас рікою: перевірте, чи є ваш знак у списку щасливчиків Терези (24 вересня - 23 жовтня) Дефіциту коштів не відчуватиметься. У неділю можна розраховувати на додатковий заробіток. Задумаєтеся над розширенням бізнесу. Вкладайте гроші з розумом. Добре зважте кожен крок. Але не виставляйте на продаж своєї нерухомості. Куплені у вихідні товари служитимуть довго. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це тиждень великих можливостей. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте іншим, як вам це вдається. Середа надихатиме на одкровення. Познайомте милих зі своїм хобі. Поділіться відкриттями та досвідом. Так ви неодмінно станете ближчими одне до одного. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) У вівторок важливо зосередитися на планах на майбутнє. Розставте пріоритети, прислухайтеся до власних бажань. Заробітня плата перевершить ваші сподівання. Не поспішайте змінювати професію. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Відчуєте, що закохалися. Не варто сліпо йти за своїми почуттями. Дізнайтеся побільше про свого обранця, перш ніж погодитеся на цивільний шлюб. Доки усі святкуватимуть Масляну та об'їдатимуться млинцями, ви обкладетеся книгами та складатимете плани на майбутнє. Водолій (21 січня - 20 лютого) У вас гарно працюватиме голова. Прислухайтеся до своєї інтуїції. Сміливо складайте плани на весну. Частину коштів відкладіть на освіту. Це найкращий час, аби здобути другу освіту або записатися на курси. Керівництво залишиться задоволеним вашою роботою. Грошей у гаманці стане більше. Виплатять премію. Риби (21 лютого - 20 березня) Не шукайте милих за морями. Придивіться уважніше до свого оточення. Ваше щастя буде поруч. Не скупіться. Відгукніться на прохання людей про фінансову допомогу. Інакше не уникнути матеріальних втрат. Протезування зубів пройде невдало. Стоматолога краще відвідати у березні. Овни - справжні хижаки у ліжку. Тельцям треба більше часу, аби завестися. У березні обом цим знакам пощастить знайти свою пару і відчути себе коханими та жаданими. Астрологиня здивувала любовним гороскопом на березень.

Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею. &еnsр;Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін. &еnsр;Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного. &еnsр;Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує: &еnsр;Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам. &еnsр;Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо ВВС передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль. &еnsр;А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках &еnsр;Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами. &еnsр;Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав. &еnsр;Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка. &еnsр;Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів. &еnsр;Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока&hеllір; я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив. &еnsр;Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. &еnsр;Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет. &еnsр;Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок. &еnsр;Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса. &еnsр;Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.

Президент Володимир Зеленський своїм указом запровадив День армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Його будуть відзначати щороку 3 липня, йдеться у документі. Свято заснували з метою вшанування мужності та героїзму воїнів армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України, виявлених у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також започаткування сучасних військових традицій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Європи: Україна відзначає нове свято 9 травня 3 липня 1994 року армійська авіація увійшла до складу Сухопутних військ України як їх рід. Вона виконує завдання авіаційної підтримки у різноманітних умовах загальновійськового бою. Українська армійська авіація складається з чотирьох бригад та має на озброєнні гелікоптери Мі-24, Мі-8 та Мі-2. За словами президента Володимира Зеленського, українська держава повертає собі "чесну історію без ідеологічних домішок". Про це він сказав у зверненні з нагоди Дня пам'яті та примирення 8 травня. Зеленський нагадав, що саме 8 травня більшість народів світу вшановує перемогу над нацизмом. Президент також розповів, що подав до Верховної Ради України законопроект, яким пропонується встановити 8 травня Днем памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 19391945 років.