Search trend "27 квітня свято"

Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

27 червня вшановують преподобного Самсона странноприємця. Самсон народився у знатній і багатій родині в Римі. Від юних років він відзначався великою побожністю та любов'ю до навчання. Його батьки подбали про його гарну освіту, навчаючи його різним наукам, зокрема медицині, яка пізніше стане важливою частиною його служіння. Бажаючи присвятити своє життя служінню Богу, Самсон залишив світське життя і став монахом. Він вирушив до Константинополя, де вступив до монастиря. Там він прославився своєю побожністю, смиренням і безкорисливою допомогою людям. Одним із найвідоміших аспектів життя Самсона було його служіння хворим і бідним. Він відкрив у Константинополі лікарню, де безкоштовно лікував усіх, хто потребував допомоги. Самсон не тільки лікував фізичні недуги, але й допомагав духовно, проповідуючи слово Боже. Легенди свідчать, що він зцілював хворих одним дотиком руки або молитвою. Одного разу, за переказами, він зцілив імператора Юстиніана, який після цього дуже цінував Самсона і підтримував його діяльність. Преподобний Самсон помер мирно в глибокій старості. Його святість була визнана ще за життя, а після смерті він був канонізований. Його спадщина живе і сьогодні у вигляді лікарень і притулків, які продовжують традицію допомоги ближнім. 27 червня також згадують блаженного священномученика єпископа Миколая Чарнецького. Миколай Чарнецький народився 14 грудня 1884 року в селі Семаківці на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область). Від дитинства він виявляв велике бажання служити Богові і після закінчення початкової школи вступив до Духовної семінарії в Римі. Після завершення навчання Миколай Чарнецький був рукоположений на священика 1909 року. Після цього він повернувся до України, де активно займався місіонерською діяльністю, проповідуючи і навчаючи в різних регіонах. Він також служив як професор у Львівській духовній семінарії, передаючи свої знання майбутнім священикам. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вранці, в обід та в який день тижня: коли відвідувати могили померлих і чому 1931 року він був призначений єпископом і апостольським візитатором для греко-католиків у Волинській області, Поліссі та Підляшші. Його місіонерська діяльність в цих регіонах була дуже важливою, оскільки він намагався відновити католицьке життя серед вірян, які опинилися під впливом радянської влади. 1945 року, після приходу радянських військ, єпископ Чарнецький був заарештований і звинувачений у співпраці з "ворогами народу". Його засудили до тривалого ув'язнення. Протягом наступних років він пережив численні тортури і переслідування, але залишався вірним своїй вірі та служінню. Через тяжкі умови в тюрмі і таборах його здоров'я значно погіршилося. Миколай Чарнецький помер 2 квітня 1959 року, перебуваючи під домашнім арештом у Львові. Його життя і мученицька смерть стали символом стійкості у вірі та відданості своїм релігійним переконанням. Прикмети Бджоли зляться - до посухи. Якщо дощить - така погода буде до бабиного літа. Світить сонце - ще сім тижнів буде така погода. Що не можна робити Дуже важливо було вранці окропити освяченою водою коней, якщо цього не зробити і вивести тварин на луг, вони точно захворіють. Дітей не залишали цієї ночі вдома на самоті, вірили, що прийде нечиста сила, яка залякає малюків. Щоб не жити в бідності, намагалися не просити гроші цього дня. Також не лежали на сіні, щоб не мати проблем зі здоров'ям і залишатися красивими. Для збереження багатства не кликали на побачення до берези. 29 червня українці відзначають Петра і Павла. Це свято є одним із найважливіших у літньому церковному календарі. День Петра і Павла традиційно настає після завершення Петрового посту - періоду духовного очищення, який розпочинається через тиждень по Святій Трійці з 16 червня і завершується 28 червня. Цей день слід присвятити молитві, добрим справам і духовному очищенні.

У Варшаві 27 квітня відбулося родинне свято «Великодні гаївки», що вже стало традиційним для української громади в Польщі. 

Сьогодні, 27 квітня, Всесвітній день дизайну. Віряни вшановують пам’ять святого священномученика Симеона. До Нового року залишилося 248 днів.

27 квітня вшановують пам'ять преподобного Стефана, ігумена Печерського, єпископа Володимир-Волинського. Він займався будівництвом церкви та віддано служив Господу. Повний текст новини

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

27 квітня згадують преподобного Стефана, ігумена Києво-Печерського. Стефан, ігумен Печерський і єпископ Володимиро-Волинський, жив у ХІ столітті. У Києво-Печерському монастирі він прийняв чернечий постриг і був улюбленим учнем ігумена Лаври, преподобного Феодосія Печерського. Перед смертю Феодосія ченці попросили призначити ігуменом саме Стефана. 1078 року ігумен Стефан пішов із Лаври і заснував новий монастир на честь Пресвятої Богородиці - Кловський, який довгий час процвітав, але в середині ХІІІ століття його зруйнували орди Батия. 1901 року Стефана поставили єпископом міста Володимира-Волинського. Він доклав чимало зусиль і навернув до християнської віри багато жителів Волині. Також єпископ Стефан брав участь у перенесенні мощей преподобного Феодосія - з печери до монастиря. У першу неділю після дня пам'яті Юрія Переможця (23 квітня за новим стилем) вшановують Львівську ікону Божої Матері "Одигітрія". Ікона Львівської Богородиці - одна з найцікавіших і найзагадковіших пам'яток української церковної культури. Вважається, що ікона написана в ХІV столітті в традиції православного іконописця. Директор Львівської галереї мистецтв, мистецтвознавець Борис Возницький стверджував, що ікону було перенесено з однієї з львівських церков до латинської катедри через пожежу в місті 1527 р. За часів латинського архієпископа Яна Соліковського образ передали вірменам - відтоді він зберігався у вірменському соборі до ХХ ст. Після Другої світової війни святиня на якийсь період зникла з поля зору, а 1984 року її викупили від приватної особи до фондів Львівської картинної галереї. Відтоді оригінальна ікона зберігалася в каплиці Палацу Потоцьких, а потім - у музеї "Івана Георгія Пінзеля" на площі Митній. Назва "Одигітрія" походить від грецького слова, яке означає "та, що вказує шлях", "путівниця". Львівська Богородиця понад 600 років є святинею Львова. Прикмети якщо сонце на світанку ясне - влітку будуть сильні вітри; на траві вранці немає роси - ввечері чекай дощу; дощ сьогодні - до багатого врожаю хліба; туман випав увечері - до потепління. Якщо цього дня погрітися на сонці, то можна позбутися багатьох хвороб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли відзначаємо Антипасху: головні традиції дня, про які потрібно пам'ятати У багатьох регіонах України цього дня відбуваються Проводи, або Гробки - це день, коли поминають померлих родичів. Ще одна назва дня - Красна гірка, народне свято, яке відзначали подекуди в Україні. Що не можна робити Церква не схвалює сварки, плітки, жадібність, заздрість, лінь. Не можна відмовляти в допомозі, ображати людей і тварин, бажати зла. Церква не радить у поминальні дні залишати на могилах їжу і, тим паче, алкоголь. Слід усе, що принесли із собою, роздати на милостиню. Також священники закликають не нести на цвинтар штучні квіти - візьміть живі. Не можна займатися важкою роботою, рукоділлям і прибиранням. Що можна робити У православне свято сьогодні звертаються з молитвами до святого Симеона - його просять про здоров'я близьких людей і дати пораду у важливій справі, вважається, що відповідь може прийти уві сні. Цього дня добре піти на службу до церкви, помолитися за померлих. Також, як уже говорили, на Проводи заведено йти на цвинтар, щоб пом'янути близьких, яких уже немає. Із собою беруть паски та крашанки, солодощі, які роздають іншим відвідувачам або нужденним і просять помолитися за упокій душі. Також у народі цього дня прийнято накривати святковий стіл, а на обід запрошують родичів - це вважається доброю прикметою. Похід на цвинтар дає змогу пом'янути покійних. Вважається, що на цвинтар правильно йти тільки у світлий час, щоб не турбувати душі померлих і не накликати на себе біди. Ранок вважається найсприятливішим часом для цвинтаря. Церква каже, що саме в ранні години Господь відпускає душі на зустріч із рідними.

Дізнайтеся, що для особистого щастя обов'язково потрібно зробити в сьогоднішній день.

На 27 квітня випадає Фомина неділя, в народі кажуть – Красна гірка

Яке церковне свято відзначають віряни 27 квітня за старим і новим стилем, що не можна робити, у кого іменини.

Наприкінці Світлого тижня віряни відзначають Антипасху. В народі її називають Червона гірка або Фомина неділя. Антипасха - перша неділя після святкування Великодня і припадає на 27 квітня. Є думка щодо назви "Антипасха" - чому так називається - що "анти" - це "проти", але насправді, в перекладі з грецької, це означає "замість". Тобто, день замість Великодня або подібний до Великодня, коли знову святкують перемогу світла над темрявою і життя над смертю. Є ще одна назва дня - Фомина неділя. У свято згадують, як один з апостолів, Фома, який не бачив воскреслого Ісуса, засумнівався в тому, що Спаситель воскрес. І тоді Христос постав перед Хомою - "невіруючий" одразу ж увірував у те, що сталося диво. До речі, фраза "Фома невіруючий" бере початок саме звідси. У народі день називають Красна гірка - свято тепла, весни і родючості. За народними повір'ями весна вже повністю вступила у свої права. Слово "червона" в назві має на увазі "красива", а "гірка" - піднесення, тобто, красива піднесена земля. На гірках і пагорбах швидше сходив сніг, тому за старих часів молодь збиралася на них, влаштовувала різного роду гуляння і підшукувала собі пару. Красна гірка, на думку етнографів, більше асоціюється з російською традицією, ніж українською. Відзначають її в деяких областях України і подекуди вважають як Проводи. Що потрібно робити і що заборонено Цього дня віряни йдуть до храму, потім вирушають на цвинтар, щоб пом'янути померлих близьких, а після збираються за спільним сімейним столом. День також називають Проводи, або Гробки, хоча це звичай, швидше, народний, а не церковний. Згідно з церковним календарем ПЦУ Проводами називають другий тиждень після Великодня, у 2025 році він починається 28 квітня. З Антипасхи в церкві починають вінчати, звідси й пішов звичай на Червону гірку шукати собі пару. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свята травня: що відзначаємо і коли відпочиваємо в останній місяць весни На Антипасху забороняється лаятися, підвищувати голос, скандалити. Не слід робити важку роботу. Не можна відмовляти, якщо просять про допомогу. У церкві, як такої, заборони на роботу немає, головне - знайти час для молитви. Але церква не схвалює, коли на Проводи залишають їжу і, тим паче, алкоголь, на могилах - усе, що принесли, слід віддати на милостиню іншим. Також священики просять не приносити на могили штучні квіти, які шкодять екології - краще взяти з собою або ж посадити живі. Похід на цвинтар дає змогу пом'янути покійних. Вважається, що на цвинтар правильно йти тільки у світлий час, щоб не турбувати душі померлих і не накликати на себе біди. Ранок вважається найсприятливішим часом для цвинтаря. Церква каже, що саме в ранні години Господь відпускає душі на зустріч із рідними.

17 квітня в Україні відзначається День пожежної охорони - свято, присвячене важливій та небезпечній професії. Люди, які щодня ризикують життям, щоб захищати інших та майно від небезпечної стихіі. Цей день є не лише вшануванням їх подвигів, але й нагадуванням про важливість пожежної безпеки та професійної підготовки.Історія встановлення професійного святаПожежна охорона в Україні є невід'ємною складовою системи цивільного захисту країни. Її співробітники працюють ускладненими умовами, іноді стикаючись з надзвичайно складними ситуаціями, де кожна секунда має значення. Вони виконують важливі функції не лише під час пожеж, але й під час аварій, надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.У нашій країні протягом років дата відзначення цього свята змінювалась та трансформувалась. У період із 1995 до 2004 року працівники пожежної охорони України відзначали професійне свято щорічно 29 січня, відповідно до Указу Президента №7/95 від 2 січня 1995 року. У той же час з 1998 року відзначалося професійне свято "День рятівника", яке припадало на останню суботу жовтня. Тоді свято відзначалось згідно з Указом Президента №1170/98. Проте з 27 серпня 2004 року відзначення цих свят було скасовано і того ж року запроваджено "День працівників цивільного захисту", що відзначався 17 вересня.Згодом у 2008 році відповідно до нового Указу № 830/2008 свято було перейменовано на "День рятівника". Проте, у 2013 році враховуючи внесок працівників пожежної охорони в боротьбі з вогнем та надзвичайними ситуаціями, Указом Президента України № 555/2013 було встановлено нове професійне свято – "День пожежної охорони", яке святкується щорічно 17 квітня.Історія Дня пожежної охорони в Україні пов'язана з багаторічною традицією вшанування пам'яті пожежників, які віддавали життя заради інших. Це свято є символічним актом визнання героїчного внеску цих людей у збереження життів та боротьби із стихією.На День пожежної охорони проводяться різноманітні заходи: від урочистих церемоній покладання квітів до пам'ятників пожежникам і відзначених особистостей, до семінарів та навчань з пожежної безпеки. Це також час для підвищення свідомості громадян та ретельного дотримання правил пожежної безпеки.У цей особливий день давайте вшануємо тих, хто служить в пожежній охороні. Дякуємо мужнім та відважним професіоналам за їх самовіддану працю!День пам’яті святих преподобних Симеона Персидського і Акакія МелетійськогоВ народі 17 квітня носило назву Симеон Бджоляр. У народі цей день пов’язували не з духовною посадою святого Симеона, якого вшановує православна церква 17 квітня, а з початком активної роботи бджіл і взагалі пробудженням природи.У цей день не варто:працювати після обіду Забороняється шити, в’язати, прясти Не можна сваритися, ображатися Народні прикметиясна, сонячна погода — чекайте на тепле та врожайне літо;дощ цього дня — буде багато грибів улітку, але літо обіцяє бути прохолодним і вологим;заморозки або холодний вітер — літо буде коротким і нестабільним;сильний вітер — знак, що рік буде неспокійним, з бурями та негодою;туман зранку — до теплого, але дощового травня.

У березні буде кілька значних церковних свят. Найважливішими серед них є початок Великого посту та свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Також 2 березня - Прощена неділя. Цей день завершує Масляний тиждень і передує Великому посту. Віряни просять одне в одного пробачення за образи, готуючи душу до посту. А 3 березня початок Великого посту. Це найтриваліший і найсуворіший піст у християн. Gаzеtа.uа публікує календар церковних свят, які припадають на перший місяць весни за новим календарем. Церковні свята у березні на кожний день 1 березня - святої преподобної мучениці Євдокії; 2 березня - святого священномученика Теодота, єпископа Киренейського; 3 березня - про блудного сина; святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василіска; 4 березня - святого преподобного Герасима, що в Йордані; 5 березня - святого мученика Конона; 6 березня - святих 42 мучеників Аморійських; 7 березня - святих священномучеників Василія, Єфрема, Капітона та інших; 8 березня - святого преподобного ісповідника Теофілакта, єпископа Нікодимійського; 9 березня - святих 40 мучеників Севастійських; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем 10 березня - святих мучеників Кондрата, Кипріяна та інших; 11 березня - святого Софронія, патріарха Єрусалимського; 12 березня - святого преподобного ісповідника Теофана Сигріянського; святого папи Григорія; 13 березня - перенесення мощей святого Никифора, патріарха Царгородського; 14 березня - святого преподобного Венедикта; 15 березня - святих мучеників Агалія і шістьох інших; 16 березня - святих мучеників Савина і Папи; 17 березня - Прощення; святого преподобного Олексія, чоловіка Божого; 18 березня - Початок Великого посту; святого архієпископа Кирила; 19 березня - святих мучеників Хризанта і Дарії; 20 березня - святих преподобних Отців, убитих у монастирі святого Сави; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Благовіщення-2025: коли святкуємо і чим цей день особливий для вірян 21 березня - святого преподобного ісповідника Якова, єпископа Катанського; 22 березня - святого священномученика Василія Анкірського; 23 березня - святого преподобного мученика Нікона та його учнів; 24 березня - святого преподобного Захарії; 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - собор архангела Гавриїла; 27 березня - святої мучениці Матрони; 28 березня - святого преподобного Іларіона Нового; святого преподобного Стефана; 29 березня - святих священномучеників Марка і Кирила; 30 березня - святого преподобного Івана Ліствичника; 31 березня - святого преподобного Іпатія, єпископа. Великдень об'єднує мільйони християн по всьому світу. Уперше за вісім років римо-католики й православні святкуватимуть Воскресіння Христове в один день - 20 квітня. Останній раз ця подія відбулася 2017 року. Такі збіги є рідкісними через різні календарі, за якими ведуть підрахунок дати Пасхи в західній і східній традиціях.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.