Search trend "9 серпня свято"

Православне свято сьогодні в народі називають Матвій-непогожий і Матвій-змієсос.

Завтра, 9 серпня, Всесвітній день книголюбів. Віряни вшановують пам’ять святого апостола Матвія. До Нового року залишилося 144 дні.

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

Це свято не лише має глибоке релігійне значення, але й багатий культурний контекст. У цей день християни дотримуються ряду традицій, які пов’язані з обрядом освячення яблук і інших фруктів нового врожаю. Проте, разом із святкуванням є й певні обмеження та заборони, які важливо враховувати.Коли відзначають Преображення Господнє та Спас у 2025?Раніше Преображення Господнє припадало на 19 серпня, але з переходом Православної церкви України на новий календар, дата змістилася. Згідно з новоюліанським календарем, цьогоріч свято, що є одним з дванадесятих, відзначатиметься 6 серпня.Історія та значення святаПреображення Господнє відзначається на честь події, яка описана в Євангелії від Матвія (17:1-6), Марка (9:1-8) і від Луки (9:28-36). Перед Хресним стражданням, Ісус Христос явив Свою божественну природу трьом апостолам — Петру, Якову та Іоанну. Подія сталася на горі Фавор, де Ісус, молячись, був преображений перед очима учнів:Його обличчя засяяло, мов сонце, а вбрання стало сліпучо білим. Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом, - йдеться в Євангелії від МатвіяПреображення Господнє має глибоке релігійне значення в християнській традиції. Це свято символізує явлення божественної природи Ісуса Христа, яке підтверджує Його місію. Згідно з Євангелієм, Ісус запросив апостолів на високу гору для молитви, де перед ними відкрилася Його божественна слава. Цей момент служить підтвердженням Його божественної сутності та підготовкою апостолів до майбутніх страждань Христа.Свято Преображення Господнього також є символом очищення і просвітлення людської душі. Це відзначення перемоги світла над темрявою і нагадування про трансформацію, яка можливе через віру в Бога. Преображення підкреслює важливість духовного просвітлення.Фото: сhurсh.uаТрадиції святкування Яблучного СпасаВ Україні, крім духовного значення свята Преображення Господнього, важливим є і народний аспект. Цього дня традиційно освячують плоди нового врожаю, особливо яблука, а також інші фрукти та ягоди. Свячені яблука вважаються особливим благословенням, їх їдять на знак подяки Богу за щедрість природи.Тут історія Преображення Господнього тісно переплітається з дохристиянськими традиціями. Наші предки святкували цього дня перехід від літа до осені, відзначаючи збір нового врожаю і підготовку до осінніх свят. Зокрема, в дохристиянські часи існували звичаї, що забороняли їсти плоди нового врожаю до спеціального свята, яке згодом перетворилося на Яблучний Спас або Другий Спас.Повір'я та обрядиНа Яблучний Спас в церквах відбувається святкове богослужіння, під час якого священники освячують плоди нового врожаю. Після служби віряни приносять до церкви яблука та інші фрукти, які потім споживають вдома, вірячи, що ці плоди стали святими і принесуть здоров’я та благополуччя.У народі існує звичай готувати в цей день традиційні страви з яблук, наприклад, пироги. Однак, важливо пам'ятати, що свято припадає на Успенський піст, який вважається досить суворим. Тому, якщо ви все ж вирішите приготувати солодку страву, подбайте, щоб вона була пісною.Яблуками та іншими освяченими фруктами, а також свіжим хлібом або пирогами, варто потім ділитись із родичами, сусідами та навіть незнайомцями. Це символізує єдність та взаємопідтримку в спільноті.Яблучний Спас також є часом для очищення і духовного відновлення. Віряни вважають, що в цей день важливо звільнитися від негативних думок і гріхів, а також звернутися до Бога з молитвою про захист і здоров’я.Фото: FrееріkЩо не можна робити цього дня?Існує ряд заборон і обмежень, яких традиційно дотримуються віряни в день Яблучного Спасу. Вони беруть своє коріння в народних звичаях та релігійних традиціях. Як і в будь-яке народно-церковне свято, цього дня не рекомендується:Вживати спиртні напої та влаштовувати гучні святкування.Займатися важкою фізичною працею чи господарювати. Вважається, що цього дня слід відпочити від важкої праці, тому не варто працювати на городі, прати, в'язати та інше.Сваритися та вступати в конфлікти. Яблучний Спас — це час для духовного очищення і благословення. Тому рекомендується уникати будь-яких сварок і конфліктів.Вбивати будь-яких комах.Крім того, у народних повір'ях йдеться про те, що на Яблучний Спас не слід розпочинати нові справи або важливі проекти. Це час для завершення літніх робіт і підготовки до осені, а не для починань.Дотримання цих рекомендацій допоможе не лише вшанувати свято відповідно до традицій, але й створить позитивний настрій на весь майбутній сезон.Преображення Господнє — це свято світла і радості, яке вказує на перемогу доброго над злом. Воно також підкреслює важливість духовного прозріння і очищення. Яблучний Спас — це час подяки за плоди землі та нагадування – все, що ми маємо, є благословенням Божим.

"Динамо", "Шахтар" і "Полісся" подолали 2-й раунд кваліфікації єврокубківЦього тижня відбулись повторні матчі 2-х кваліфай-раундів в усіх єврокубках. У Лізі чемпіонів київське "Динамо" знову розгромило мальтійський "Хамрун Спартанс" (6:0 за сумою двох матчів). Далі на українську команду чекає кіпріотський "Пафос", команди зустрінуться вже 5 серпня.У Лізі Європи донецький "Шахтар" підтвердив свій рівень і знову виявився кращим за турецький "Бешикташ". Після першої перемоги (4:2), у другому матчі "гірники" обіграли турків з рахунком 2:0. У наступному відбірковому раунді "Шахтар" гратиме з грецьким "Панатінаїкосом", перша зустріч відбудеться вже 7 серпня.У Лізі конференцій в України є перші втрати. З єврокубків вилетіла "Олександрія", яка за сумою двох матчів програла сербському "Партизану" з рахунком 0:6. Водночас боротьбу продовжує житомирське "Полісся". "Вовки" вибили андоррську "Санта Колому" (5:3), і 7 серпня зіграють з угорським "Пакш"."Шахтар", фото: gеttyіmаgеsS1mрlе остаточно покинув кіберспортивний клуб NАVІПісля завершення ВLАSТ.tv Аustіn Маjоr 2025 клубу NАVІ надійшло кілька пропозицій щодо продажу s1mрlе, які передали на розгляд кіберспортсмену."Сьогодні ми хочемо оголосити, що після 9 років з клубом s1mрlе залишає Nаtus Vіnсеrе. Ми неймовірно вдячні Саші за шлях, що ми пройшли разом: за численні трофеї та феноменальний 2021 рік з перемогами на РGL Маjоr Stосkhоlm, Іntеl Grаnd Slаm та інших ключових івентах, за незабутні емоції від матчів та яскраві хайлайти, які назавжди залишаться в серцях фанатів", - йдеться у повідомленні.У клубі додали, що в складі NАVІ s1mрlе тричі ставав найкращим гравцем світу та заробив 21 медаль МVР.У той же день ВС Gаmе повідомив, що вони підписують українця."Ми раді повідомити, що Олександр s1mрlе Костилєв офіційно приєднується до ВС Gаmе. S1mрlе, якого багато хто вважає одним з найкращих гравців СS усіх часів, приносить із собою спадщину неперевершених навичок, досвід чемпіонатів і жагу до нових перемог", - зазначили в ВС Gаmе. Снайпер NАVІ Олександр "s1mрlе" Костилєв, фото: Gеtty ІmаgеsІсторичне досягнення українок на ЧЄ з пляжного волейболуЦього тижня Тетяна Лазаренко і Марина Гладун вийшли до півфіналу чемпіонату Європи з пляжного волейболу. У чвертьфінальному матчі українська пара виявилась кращою за дует нідерландок Мілу Кенінк та Раїсу Шоон. Поєдинок закінчився з рахунком 2:0 (21-18, 22-20)."Ми дуже раді, бо це уперше, коли українська пара виходить у півфінал жіночого Євро. Це історія", - сказала Лазаренко у післяматчевому коментарі.Історичний півфінальний матч відбудеться в суботу, 2 серпня. Початок орієнтовно о 16:00 за Києвом.Тетяна Лазаренко і Марина Гладун, фото: Gеtty ІmаgеsУПЛ повернулась!Справжнє свято для фанатів українського футболу. У пʼятницю стартував новий сезон нашої Премʼєр-ліги. Стартові матчі закінчились з ідентичним рахунком - 2:1. "Колос" вдома" обіграв "Кривбас", а "Рух" показав себе краще за "Полтаву".Центральним матчем 1-го туру є протистояння львівських "Карпат" і житомирського "Полісся" - команд, яким прогнозують боротьбу за бронзові медалі УПЛ. Перша зустріч команд відбудеться у неділю, початок о 18:00."Динамо" у першому турі зустрічається з "Вересом", а "Шахтар" з новачком ліги - "Епіцентром".фото: ФК "Карпати"Теніс: впевнений старт українок у МонреаліЦього тижня у канадському Монреалі стартував престижний турнір WТА, де змагаються одразу 4 українки - Еліна Світоліна, Марта Костюк, Даяна Ястремська і Юлія Стародубцева.Світоліна стартувала на турнірі з 1/32 фіналу. У першому матчі вона здолала "нейтральну" Каміллу Рахімову (7:5, 6:2), а у наступному - розгромила ще одну "нейтральну" суперницю Анну Калінську (6:1, 6:1).В 1/8 фіналу на українку чекає американка Аманда Анісімова.Костюк почала турнір з перемоги над чемпіонкою Вімблдону-2023 Маркетою Вондроушовою (2:6, 6:3, 6:2). Далі українка пройшла ексросіянку, а зараз австралійку, Дарію Касаткіну (3:6, 6:3, 7:6). В 1/8 фіналу українка гратиме проти 32-ї ракетки світу Маккартні Кесслер.Ястремська стартувала у Канаді з перемоги над колумбійкою Камілою Осоріо (3:6, 7:6, 6:2). В 1/16 фіналу українка стала авторкою однієї з головних сенсацій турніру, обігравши 8-му сіяну Емму Наварро з рахунком 7:5, 6:4. Далі Ястремська гратиме проти казахстанки Єлени Рибакіної.Стародубцева єдина з українок, яка починала турнір з 1/64 фіналу. У першому матчі вона перемогла китаянку Яфань Ван (6:7, 6:4, 6:4), а після цього здолала Магдалену Фреч (6:1, 6:1) і вперше в кар'єрі пробилася до третього раунду турніру рівня WТА 1000. Проте у наступному колі вона поступилася Кларі Таусон (3:6, 0:6), завершивши свій виступ у Монреалі.Матчі 1/8 фіналу стартують вже сьогодні ввечері. У грі залишаються Світоліна, Костюк і Ястремська.Еліна Світоліна, фото: Gеtty Іmаgеs

Серпень багатий на важливі церковні події, які шанують віряни по всій Україні. Цей місяць завершує літній цикл церковного календаря та включає кілька великих свят, серед яких - Спасівські дні, Успіння Пресвятої Богородиці та дні вшанування визначних святих. Саме у серпні християни дотримуються Успенського посту, готуючи душу й тіло до одного з головних свят - Успіння. Gаzеtа.uа публікує церковний календар свят на кожний день. Збережіть, щоб не загубити. Церковні свята в серпні 1 серпня - Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього (Медовий спас), семи мчч. Маккавеєвих, матері їхньої мч. Соломонії (Соломії) і вчителя їхнього мчч. Єлеазара, початок Успенського посту. 2 серпня - сщмч. Стефана, папи Римського, та інших. 3 серпня - прп. Ісаакія, сповідника, Далмата і Фавста. 4 серпня - святих семи отроків у Ефесі. 5 серпня - мч. Євсигнія Антіохійського. 6 серпня - Преображення Господнє (Яблучний Спас). 7 серпня - прп. Пимена Багатохворобливого, Печерського і Пимена, ігумена, постника Печерського, Меркурія Києво-Печерського. 8 серпня - свт. Еміліана, єпископа Кизичного, прп. Григорія, іконописця Києво-Печерського. 9 серпня - апостола Матфія. 10 серпня - свмчч. Лаврентія, архідиякона, Сикста ІІ, папи Римського, Фелікіссіма і Агапіта, дияконів, мч. Романа, Римських. 11 серпня - мч. архідиякона Євпла, прмчч. Феодора і Василя Києво-Печерських, прп. Феодора, кн. Острозького, Києво-Печерського. 12 серпня - мчч. Фотія, Анікіти і багатьох із ними, сщмч. Олександра, єпископа Команського. 13 серпня - прп. Максима Сповідника. 14 серпня - прор. Михея (з 12-ти пророків), перенесення мощей прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського, закінчення Успенського посту. 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці, ікони Успіння Божої Матері Києво-Печерської. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Горіховий Спас-2025: коли відзначаємо і що варто знати про цей день 16 серпня - Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа (Горіховий Спас), мч. Діоміда лікаря. 17 серпня - прп. Аліпія, іконописця Печерського. 18 серпня - мчч. Флора і Лавра, ікон Божої Матері "Всецариця". 19 серпня - мч. Андрія Стратилата і з ним 2593 мучеників. 20 серпня - прор. Самуїла. 21 серпня - ап. від 70-ти Тадея, мч. Васси і чад її мчч. Феогнія, Агапія і Піста, прп. Аврамія Трудолюбивого, Києво-Печерського. 22 серпня - мчч. Агафоника, Зотіка, Феопрепія та інших. 23 серпня - мч. Луппа Солунського (Фессалонікійського). 24 серпня - свмч. Євтихія, єпископа, учня апостола Іоана Богослова. 25 серпня - перенесення мощей ап. Варфоломія (Нафанаїла), ап. від 70-ти Тита, єп. Критського. 26 серпня - мч. Адріана і мц. Наталії. 27 серпня - прп. Пимена Великого, прп. Кукші, ієромонаха, і Пимена Постника, Печерських. 28 серпня - прп. Мойсея Муріна, ієромонаха, обрітення мощей прп. Іова Почаївського, Собор прп. отців Києво-Печерських, у Дальніх печерах. 29 серпня - Усікновення глави Іоана Предтечі, поминання загиблих захисників України. 30 серпня - свтт. Олександра, Іоана Постника і Павла Нового, Константинопольських патріархів. 31 серпня - Положення чесного Поясу Пресвятої Богородиці. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

В останній місяць літа на українців чекає багато важливих державних та професійних свят. У серпні відзначаємо День прапора, День Незалежності, День Повітряних сил Збройних Сил України, День молоді. Що святкуємо у серпні: календар на кожний день 1 серпня - День інкасатора, Медовий спас (Винесення чесних древ животворящого Хреста Господнього) 2 серпня - День пам'яті загиблих десантників ЗСУ 3 серпня День сестер, День Повітряних сил Збройних Сил України 5 серпня - Міжнародний день світлофора 6 серпня - Яблучний спас (Преображення Господнє) 8 серпня - День військ зв'язку ЗСУ 9 серпня - День (міжнародний) корінних народів світу, День (всесвітній) любителів книг 10 серпня - День будівельника, День працівників ветеринарної медицини 12 серпня - День молоді в Україні 15 серпня - День археолога, День міста в Тернополі, Успіння Пресвятої Богородиці 16 серпня - Горіховий Спас (Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа) 19 серпня - День пасічника 23 серпня - День прапора України, День міста в Харкові 24 серпня - День Незалежності України ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із Днем Незалежності: гарні вітання у віршах, прозі та картинках 26 серпня - Міжнародний день собак 27 серпня - День українського сала 29 серпня- День пам'яті захисників України 30 серпня - День авіації України 31 серпня - День далекобійника, День шахтаря, День міста в Рівному та Донецьку Вихідні в серпні Працювати будемо 21 день, а вихідними будуть - 10 днів. Додаткових вихідних не передбачається, поки триває воєнний стан. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

1 серпня розпочинається Успенський піст. Він передує святу Успіння Пресвятої Богородиці. Цей піст триватиме до 14 серпня. В цей особливий період потрібно дотримуватися деяких обмежень у їжі та більше часу приділяти молитві. Що не можна їсти під час Успенського посту За суворістю Успенський піст можна порівняти лише з Великим постом. В цей час віряни повинні повністю утримуватися від їжі тваринного походження, молочних продуктів, риби й морепродуктів. Невелике послаблення діє на свято Преображення Господнього (6 серпня) в цей день можна їсти рибу. Слід зазначити, що під час посту головним не є обмеження в їжі. В цей період необхідно приділити увагу духовному очищенню допомагати іншим, робити добрі справи, не допускати злих думок, заздрості. Що можна їсти в Успенський піст Найсуворішими днями Успенського посту є: Понеділок (5, 12 серпня) Середа (7, 10, 14 серпня) П'ятниця (2, 9 серпня) В ці дні вірянам дозволяється їсти лише сирі овочі та фрукти, горіхи, сухофрукти, мед, хліб, сіль та запивати їх водою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які важливі церковні свята відзначають у серпні Гарячі страви без олії можна їсти вівторках та четвергах. У суботу та неділю в пісний раціон можна включити гарячі страви з додаванням олії. Також в ці дні можна пити вино. Слід пам'ятати, що найсуворіші обмеження під час посту діють для ченців. Віряни можуть дотримуватися не таких суворих правил. До обмежень у харчування під час посту слід з обережністю ставитися вагітним жінкам, дітям, людям похилого віку та тим, хто має хронічні захворювання. Першим у серпні віряни святкують Медовий Спас, який ще часто називають Маковієм. Це день, коли в Церкві вшановують три святині: Животворящий Хрест Господній, Образ Спасителя та ікону Володимирської Божої Матері. До храмів несуть мед, щоб там його освятити та маковійчики.

У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gаzеtа.uа підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята. Головні церковні свята липня 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 20 липня - славного пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Церковний календар на липень 2025 року по днях 1 липня - чудотворців і безсеребреників Косми і Дам'яна; 2 липня - покладання ризи Пресвятій Богородиці у Влахерні; 3 липня - мученика Якинта; Анатолія, патріарха Царгородського; 4 липня - Пресвятої Євхаристії (На неділю); Андрія, архієпископа Критського; преподобної Марти; 5 липня - преподобного Атанасія Атонського; 6 липня - преподобного Сисоя Великого; 7 липня - Матері Божої Неустанної помочі; преподобних Томи й Акакія; 8 липня - великомученика Прокопія; 9 липня - священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського; 10 липня - преподобного Антонія Печерського; 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; священномучениці Євфимії; 12 липня - Христа-чоловіколюбця; мучеників Прокла та Іларія; преподобного Михайла Малеїна; 13 липня - Сострадання Пресвятої Богородиці; преподобного Стефана Савваїта; Собор святого архангела Гавриїла; 14 липня - Отців шести соборів; апостола Акили; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 16 липня - святого священномученика Атеногена та його учнів; 17 липня - великомучениці Марини; 18 липня - мучеників Якинта й Еміліяна; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 19 липня - преподобної Макрини, сестри Василія Великого; пророка Дія; 20 липня - славного пророка Іллі; 21 липня - преподобних Симеона й Івана; пророка Єзекиїла; 22 липня - рівноапостольної Марії Магдалини; 23 липня - мучеників Трохима, Теофіла та інших; 24 липня - мучеників Бориса і Гліба; великомучениці Христини; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці; 26 липня - мученика Єрмолая; святої преподобної мучениці Параскеви; 27 липня - великомученика Пантелеймона; Климента; 28 липня - апостолів Прохора, Никанора, Тимона і Пармена; 29 липня - мученика Калиніка; 30 липня - святих апостолів Сили, Силуана, Андроніка та інших; 31 липня - праведного Євдокима. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gаzеtа.uа. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

8-9 березня вдалий час для того, аби щось змінювати на краще. Почніть із маленьких змін всередині себе. Станьте менш забобонними і заклопотаними. Озирніться навколо, аби помітити неймовірну красу. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цього дня не намагайтеся завоювати жінку подарунками, говорить астрологиня. Її цікавлять не квіти та обіцянки, а вчинки. Зробіть щось особливе для тих, кого любите. Відремонтуйте те, що давно потребує чоловічої руки. Запросіть милих на концерт їхнього улюбленого виконавця чи відвідайте разом театр. Запитайте про їхні мрії та самопочуття, плани і враження. Більше читайте. У книзі знайдете цікаві підказки. Деякі з них нагадуватимуть пророцтва. Цього дня вам вдасться зазирнути у майбутнє. Можуть наснитися віщі сни. Леви і Терези, Скорпіони і Водолії будуть на коні. Ці чотири знаки перевершать власні сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Надійдуть очікувані заробітки. Робіть те, що приносить задоволення. Цінуйте особистий простір друзів. Не надокучайте дзвінками, не давайте непроханих порад. Влаштуйте собі свято шлунку. Побалуйте себе смачненьким. Дивіться улюблені фільми. Телець (21 квітня - 20 травня) Більше часу присвятіть справам, які приносять вам задоволення. Відвідайте місця, з якими пов'язані щасливі спогади. У суботу погомоніть з батьками, завітайте до них на обід. У неділю запросіть коханих на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Якщо займаєтеся торгівлею, розміщувати рекламні оголошення краще вранці. Легко буде знайти покупця. Прислухайтеся до інтуїції, довіртеся долі. Якщо доведеться змінити місце проживання чи роботи, не жалкуйте ні про що. Життя веде вас у правильному напрямку.= Рак (22 червня - 22 липня) Довіртеся долі і не намагайтеся усюди встигнути. У суботу перепон стає менше. Вас майже не контролюватимуть і це дозволить досягти бажаного за короткий час. У неділю уважно вивчайте документи, під якими ставите підпис. Якщо від вас ідуть партнери, згодом вони про це пошкодуєте. Ви ж від цього тільки виграєте. Лев (23 липня - 23 серпня) Відпустіть образу. Нема часу на такі почуття, коли поруч вирує справжня пристрасть. По вуха закохаєтеся у того, кого недавно вважали своїм другом. Візьміть відпустку на кілька днів і відчуєте, як відкриється друге дихання. Вдалий час, щоб завести домашнього улюбленця. Але перед цим порадьтеся з коханими. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не намагайтеся будь-що сподобатися тим, хто запав вам у серце. З вами бажають познайомитися набагато достойніші партнери. Доробіть те, на що раніше бракувало часу. Це ідеальний час для купівлі одягу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багатітимуть щогодини - астрологиня назвала знаки-щасливчики Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам хотітиметься усього та одразу. Не стримуйте своїх апетитів. Насолоджуйтеся життям. Проявляйте свої здібності. Використайте можливість покращити матеріальне становище та житлові умови. Перемагатиме той, хто бореться за своє. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Магнітом притягуватимете до себе гроші і розпочнете бізнес, який годуватиме вашу сім'ю багато років. Сумувати не доведеться. Вир подій потребуватиме швидких рішень і реакцій. Пильнуйте за змінами на роботі. Поява нових колег помітно вплине на звичний хід справ. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Насолоджуйтеся святковим настроєм. Запросіть у гості тих, кого любите. Друзі та знайомі будуть щедрими на подарунки. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна діяльність. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтеся гребти проти течії. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Поруч будуть яскраві та сильні особистості. Не перетворюйте їх на своїх конкурентів. Водолій (21 січня - 20 лютого) Люди, яких кохаєте, запропонують дружбу. Вас такі стосунки навряд чи влаштують. Настав час змінити зовнішність. Вам пасуватиме нова зачіска. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте оточенню, як вам це вдається. Риби (21 лютого - 20 березня) Не підозрюйте усіх навколо у зраді і брехні. Довіряйте тим, кого любите. Один з найцікавіших днів у році. Придивляйтеся до свого оточення, розберіться зі своїми бажаннями. Маєте шанс стати найкращим у своїй сфері. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

З грудня 2013-го у Криму активно працювали російські спецслужби &еnsр;Одягатися треба тепліше, щоб не застудитися, майор Сергій Цехоцький промовляє під час зустрічі свою незмінну фразу. Говоримо 9 листопада в розташуванні одного з підрозділів Ваш позивний "Андре". Чому обрали його? &еnsр;Він уособлює моє ставлення до життя. Сама назва прообраз професії військового, яку визначив для себе ще у школі. Читав багато літератури. Особливо в дитинстві і старших класах. Складався свій образ ставлення до життя. Він збірний, не прив'язаний до конкретного героя. Яке було ваше дитинство? &еnsр;Щасливе. Я виріс у сім'ї, де всі любили одне одного. Проте було нелегко радянська влада давала всім можливість жити стабільно важко. Тільки окремі люди могли претендувати на більше. Якщо обіймали високі партійні посади. У сім'ї було троє дітей. Я найстарший. Весь тягар відповідальності ніс на собі будівництво, господарство. І сварили батьки найчастіше мене. Але жодних образ. Влітку обов'язково працював. У колгоспі. Усі зароблені гроші віддавав матері. Батько був вольовий, чутливий, емоційний. З повагою ставився до людей. Депутат районного рівня, він часто бував на різних нарадах, сесіях, конференціях. Звідти неодмінно привозив книжки. Я завжди їх читав. Товстенну міг ковтнути за вечір. Ті, що сподобалися найбільше, перечитував двічі-тричі. Бувало так: приходиш із роботи важкої, помічником комбайнера й усе одно берешся за книжку. Батьки чітко розподіляли свої ролі. За все, що стосувалося домашнього господарства, відповідала мама. Кому купити куртку, черевики вона. Батько забезпечував зовнішній захист родини. Померли в один день із різницею в 20 років. Спочатку пішов тато. 30 серпня 1999-го у 58. Мені за кілька тижнів мало виповнитися 32 роки. Жив тоді у Криму Приїхав до батька в лікарню Бердичева. Він був у комі, все стало ясно. Коли повернувся до Сімферополя, вийшов на водосховище, бо там не було людей, і вив вовком. Минуло 20 років. Їду з Києва до Бердичева. Мама телефонує і запитує: "Де ти?" "За 20 хвилин буду", відповідаю. "Ок, чую, я тут стіл накриваю, сьогодні в батька роковини". Приїжджаю додому, заходжу в хату і бачу: мама вже лежить. Викликав швидку, благав їх щось зробити. Не може так бути, горлав. Але мама пішла. Кажуть, легка смерть. Досі цього не сприймаю. Не віриться. Батьки померли в один день із різницею у двадцять років Після таких моментів замислюєшся над сенсом життя. Для чого це все? Жити, щоб що? Максимально триматися за життя і до 100 років? Чи мати мету й заради неї жити? Напередодні смерті матері сестрі наснився батько. Сказав: "У мене буде велике свято на день народження". Виявилося, що, коли цей день настав, з ним уже була мама. Коли зрозуміли, що Радянський Союз зло? &еnsр;Батько був комуніст. Справжній вірив в ідеали. Хоча його старші брат і сестра пережили Голодомор. Моя бабуся по маминій лінії німкеня. Бачила Гітлера, коли той приїжджав до Бердичева 1941-го. Врятувала дівчинку-єврейку, коли ту з матір'ю вели на розстріл. Це сталося 1516 вересня, за два тижні до трагедії в Бабиному Яру. Бабуся з натовпу різко вихопила дитину і сховала за собою. Колона пішла далі. Матір дівчинки розстріляли серед інших 30 тисяч за два дні. Дитина залишилася жива. 1943-го бабусю погнали в Німеччину. За два роки "звільнили". Приходять радянці. Кажуть, додому їдемо, батьківщина чекає. Німецька сім'я подарувала їй купу всього. Радянський Союз підігнав м'які вагони з квіточками. Бабуся сідає в нього разом із дитиною, яка щойно народилася. Тільки-но перетнули кордон лунає команда: вийти з вагона без речей! Дитина в одній пелюшці. Бабусю в товарняк і до житомирської в'язниці. Стаття 58 зрада Батьківщини. Пощастило, що разом із нею була дружина Героя Радянського Союзу. Він знав Василя Сталіна. Поїхав до нього й вирішив питання щодо звільнення. Обох, і моєї бабусі також, бо дружина сказала: "Вийду тільки з нею і її немовлям". Мені було 15, коли почув цю історію. Це був перший штрих. Коли 1991-го наша держава проголосила незалежність, був уже офіцером, служив у Москві. Після 24 серпня 1991-го не вагався ні на мить. "Повертаємося", сказав дружині. Не уявляв себе поза Україною. І коли служив у ЗСУ, бачив великий відсоток офіцерів із Костроми, Владіміра, Новосибірська. У Росію повертатися не хотіли. Бачили, що в Україні зовсім інше життя. У 1990-х ви жили у Криму. Який тоді був півострів? &еnsр;"Веселий". Групування, поділ грошей, постійні стрільби та вбивства. Моє правило тоді: ні з ким не мати близьких стосунків. Знав багато кого. Але тримав ди­станцію. Бо я з цим товариством різний духом. Ви говорили, що велика війна для вас почалася 23 лютого 2014 року. Як так сталося? &еnsр;Бачив напруженість, яка росте на території Криму. Саме того дня на площі в Сімферополі зібрався кримськотатарський мітинг. Уже втік Янукович, було зрозуміло, що Євромайдан переміг, а Україна пішла правильним шляхом. Продавали ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік Я тоді був членом Української республіканської партії. Її голова Левко Лук'яненко попросив виступити на цьому мітингу. "Не готовий, відповів, мене там ніхто не почує". Він зрозумів. Я постояв, подивився і пішов до Верховної Ради Криму. Там уже формували роти самооборони, призначали командирів. Вони видавали зброю. Потім був мітинг 26 лютого. Коли проросійські елементи хотіли зібрати сесію і проголосити незалежність Криму, кримські татари й проукраїнські активісти не дали це зробити. Після цього в ніч на 27 лютого люди російського терориста Гіркіна захопили будівлю Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Чи могла Україна зберегти півострів? &еnsр;Вважаю, так. З'являються люди без розпізнавальних знаків, захоплюють державні будівлі. Поводять себе, як терористи. Що роблять із терористами? Знищують. Тільки альфівців було в Криму 2 тисячі людей, заточених на боротьбу з тероризмом. Що мали вони зробити? Оточити приміщення, поставити БТР і розтрощити всіх ворогів. Чому цього не зробили? Бо з грудня 2013-го у Криму активно почали працювати російські спецслужби. У них був зв'язок із місцевим криміналітетом, командирами військових частин. Ті почали збирати людей, "любящих Россию". Було боляче дивитися, знаючи, хто це робить. Що Україна за роки незалежності зробила не так, щоб допустити нинішню війну таку, яка загрожує втратою державності? &еnsр;Весь час ми перебували під протекторатом Росії. Це все результат програмування КДБ та вищого партійного керівництва. І комсомолу. У їхніх керівників були великі гроші. Кожен член партії чи комсомолу платив внески. Фінанси вивозили за кордон, вкладали у валюту. Коли розпався Радянський Союз, запровадили ваучери. Насамперед на об'єкти промисловості. Приклад: оцінили Запоріжсталь у мільярд. Скільки там працівників? Тисяча. Розділіть цей мільярд на тисячу працівників. Дали робітнику 100 ваучерів. Ті думають, що з ними робити? Люди ж здебільшого неграмотні. І тут підходить директор і каже: готовий у вас купити ці ваучери. На окремих підприємствах директори шантажували працівників: або ти продаєш, або я тебе звільняю. А гроші йому дав хто? Агент КДБ чи колишній секретар обкому партії. Зрозуміло, що робітники продають ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік. Так директор отримує контрольний або навіть домінантний пакет акцій. І стає власником заводу, яким розпоряджається як хоче. Є мізки розвиває підприємство. Немає скорочує штат, ріже на брухт. Підтягується нижча ланка рекет. "Підмітають" готелі, санаторії. Ідуть бандитські розбірки. Гине "піхота", а верхівка залишається. Нікому не поскаржишся, бо з мілі­цією всі пов'язані. Потихеньку починають купувати суддів. Ті відчули смак валюти й не встояли перед спокусою. Не було розчарувань під час війни. Умію добирати коло спілкування Усе було зроблено штучно. Державні інституції ослаб­лені. Весь час, із 1991-го, в нас постійна експансія Росії кіно, музика, мова. Ключові гравці на будь-якому ринку пов'язані з Москвою. Там вважали, що Україна це плід, який достиг і варто тільки його зірвати і з'їсти. Окремо про армію. В останні роки до війни росіяни почали її цілеспрямовано нищити. Запорізька область вибух боєприпасів, Харківська. Через своїх агентів московити почали скорочувати чисельність ЗСУ. Спочатку в нас були дивізії, корпуси. Трансформували у бригади, як 32-й Сімферопольський. А корпус це корпус, там пункти управління, фронт може тримати. Плюс за російський газ ми розраховувалися ракетами. Путін почав війну 2014-го. Але на "обмеженій" українській території. Це була його помилка? &еnsр;Так. Але він не стратег, а оперативник. Може мислити тільки на короткий проміжок часу не далі. Тому й дали прізвисько Бліда Міль. Якби тоді пішов далі, взяв би Україну, поставив би гауляйтером Медведчука чи Януковича, розстріляв непокірних і царював би. Власне, це планувалося, коли почав повномасштабну війну в лютому 2022-го. Але з 2014-го наша армія почала відроджуватися. Тепер ми готові давати відсіч окупантам і робимо це. Ми робимо це. У якій точці війни ми перебуваємо наприкінці 2024-го? &еnsр;Нульовій. Вона дає можливість стартанути й піти в плюс. Що для цього потрібно? Насамперед усій державній машині переключитися на війну. Поки що цього не помітно. Депутати, приміром, як працюють? Їм сказали зібратися такого-то дня і проголосувати за такий-то закон. А в наших умовах народні обранці повинні працювати цілодобово, а не час від часу. Як можна закони, пов'язані з ухваленням бюджету чи допомогою військовим, переносити на потім, після вихідних? Це в державі, що воює, відбувається. На місцях треба ставити людей, готових гарувати 24 на 7. Те саме стосується і дипломатів. У всіх країнах світу мають порушувати тему про війну в Україні: виставки, фільми, в яких нагадують, що тут дітей убивають. Частина українців втомилася від війни. Вас це непокоїть? &еnsр;Втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші відчувають незручності. Тривога, інколи світла немає, манікюр зробити не можна й за кордон поїхати, якщо ти військовозобов'язаний. Відчуваєте різницю? Це несправедливе ставлення громадян нашої країни до тих, хто вивозить війну. Недаремно військові просять офіційного дозволу, щоб дати по пиці тому, хто їх перестріне у відпустці і скаже: "Я тебе туди не посилав". Ви часто спілкуєтеся з іноземними журналістами. Який ваш головний меседж Заходу? &еnsр;Перше: доносити громадянам своїх країн і їхнім урядам, щоб активніше допомагали Україні. Бо ми воюємо за демократичні цінності, за те, щоб минуле не перемогло майбутнього. Друге: завжди дякую іноземцям за те, що прихистили наших людей. Третє: щоб західні уряди тиснули на український. Це допоможе звернути увагу на корупцію в державі. Чиновник обласного рівня офіційно доларовий мільйонер. І весь час на державній службі. Звідки гроші? Чи можливі в нас компроміси з Росією? &еnsр;Можливі. Після того як країна-агресор виведе свої війська з нашої території. І не по лінії 24 лютого 2022 року, а на кордони 1991-го. Плюс репарації. Тоді можна буде говорити про компроміси. І забути про них назавжди. У вас були розчарування за час війни? &еnsр;Ні. Я вмію добирати коло спілкування й емоційно підлаштовуватися під ситуацію. У наш час це необхідно. Що можна сказати про українського солдата? &еnsр;Він герой. ЗСУ роблять щось неймовірне, стримуючи таку орду. Що найбільше цінуєте в людях і намагаєтеся вкладати у своїх дітей? &еnsр;Чесність і любов до світу. Дітей завжди націлював на те, щоб поважали старших. А головний мій принцип у їх вихованні не нагодувати, а образно кажучи, навчити ловити рибу. Вважаю, вдалося. Якось потішив онук. Мав 6 років і сказав: "Дідусю, я придумав. Доки буде ніч і росіяни спатимуть, треба забрати в них ядерну бомбу й бахнути по них їхньою ж бомбою".

Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею. &еnsр;Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін. &еnsр;Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного. &еnsр;Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує: &еnsр;Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам. &еnsр;Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо ВВС передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль. &еnsр;А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках &еnsр;Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами. &еnsр;Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав. &еnsр;Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка. &еnsр;Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів. &еnsр;Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока&hеllір; я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив. &еnsр;Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. &еnsр;Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет. &еnsр;Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок. &еnsр;Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса. &еnsр;Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.