Search trend "9 травня свято"

Ймовірно, Україна не завдаватиме ударів по Червоній площі на 9 травня, оскільки не прагне жертв серед цивільних чи лідерів інших країн. Натомість можливі 2 інші сценарії: психологічний тиск та більш зухвалі дії. Повний текст новини +Відео

9 травня – День Весняного Миколи

Це свято замінило 9 травня.

Країна-агресор тільки так і може відзначати вкрадене у союзників свято: озираючись.

У 2025 році лише 11% українців вважають День перемоги, 9 травня, важливим святом. Це рекордно низький показник за останні 15 років. Такі дані наводить за результатами нового опитування Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії заявили, представники яких держав приїдуть на парад 9 травня Згідно з дослідженнями, у 2013 році свято вже втратило 18% підтримки, а до 2021 року його важливим вважали тільки 30% опитаних. У 2023 році ця цифра впала до 13%, а у 2024-2025 роках до 11%. Для порівняння: навіть День праці має більше прихильників. Як свідчать соціологічні дані, День перемоги нині частіше підтримують люди старшого віку серед респондентів віком понад 60 років таких 15%. У молодших вікових групах цей показник становить 11%. Також свято є дещо популярнішим у сільській місцевості (16%), порівнюючи з містами (10%). Показники за регіонами варіюються: на заході України 9 травня вважають важливим 9% опитаних, у центрі 11%, на півдні 14%, а на сході 13%. Причиною такого стрімкого падіння популярності дослідники називають війну, розв'язану Росією. "День перемоги, який раніше мав символічне значення для вшанування пам'яті, нині дедалі більше сприймається як інструмент російської пропаганди та мілітаризму. Це свято більше не асоціюється з миром, а радше з агресією, яку Росія здійснює під цим гаслом", зазначається у звіті.

Укрпошта оголосила про запуск нової поштової марки до Дня матері. Свято щороку відзначають у другу неділю травня. Марка отримає назву "До Дня матері. Я живу тобою&hеllір;" і з'явиться в обігу 9 травня. Про це повідомила пресслужба компанії. "Четвертий рік українці святкують День матері на тлі повномасштабної війни. Попри труднощі, ми вшановуємо жінок, які виховали незламну націю. Ця марка присвячена матерям, що проводжали дітей на захист держави, зберігають памʼять про загиблих, яка сильніша за ворожі кулі, а також тим, хто сам став до лав оборони заради майбутнього власних дітей", - зазначили в Укрпошті. Над дизайном марки працював Олександр Охапкін. Він має звання заслуженого художника України. Його попередня робота "Під покровом Богородиці" була визнана найкращою поштовою маркою року за результатами онлайн-голосування у 2024-му. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері 2025: коли вітаємо найдорожчих, цікаві факти та що важливо зробити в цей день На зображенні - сцена прощання. Жінка в українському строї обіймає військового в камуфляжі. Це символ матері, яка загортає сина у жовту хустку з вишивкою. На її обличчі - смуток і ніжність. Тираж марки становитиме 320 тисяч екземплярів. Її номінал - U, що відповідає вартості пересилки звичайного листа до 50 грамів. Крім того, буде надруковано 20 тисяч конвертів "Перший день" і 500 презентаційних папок. У Києві марку погасить спеціальний штемпель. В усіх інших регіонах відбудеться спецпогашення. Передзамовлення вже доступне через Поштовий маркет. З нагоди Великодня Укрпошта випустила марки з писанками різних регіонів України. Колекція вийшла в обіг 21 квітня. У березні Укрпошта випустила марки, присвячені річниці деокупації Київської області: "Не забудемо! Не пробачимо! Буча. Ірпінь. Гостомель".

Російський Z-блогер у середу, 7 травня, поскаржився, що українські БПЛА атакували аеродром у Підмосков'ї, де базуються літаки, що беруть участь у параді в Москві 9 травня. Він заявив, що Сили оборони намагаються «зіпсувати свято».

Зрив параду у Москві став би ударом по іміджу Кремля

Куди і коли можуть ударити Сили оборони України, щоб зіпсувати росіянам свято 9 травня, в інтерв'ю Rаdіо NV розповів авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко.

Ступак зазначив, що росіяни полюблять це свято "мракобєсія", а тут ще й кругла дата - 80 років. Але справа не лише в цьому.

Про це повідомляє військовий журналіст Андрій Цаплієнко. За його інформацією, додаткові системи ППО перекидали навіть з регіонів, зокрема з Казані та Грозного.Цаплієнко зазначає, що вся ППО Москви вибудована в кілька ешелонів:Перший ешелон – виявлення. "Для цього працює станція радіолокації "Дон-2Н". Навколо Москви працюють мобільні РЛС "Небо-М", "Гамма-С1", "Каста", - зазначив журналіст. Другий ешелон – для перехоплення стратегічних загроз.Третій ешелон – ППО великої дальності. "С-400 прикривають підходи з відривом до 400 км", - зауважив Цаплієнко.Четвертий ешелон – ближній бій. "Системи "Панцир-С1" і "Тор-М2" стоять не тільки в Підмосков'ї, а й у самій Москві на дахах будівель, на мобільних платформах", - розповів Цаплієнко.Читайте також: Україна в силі "зірвати" росіянам свято 9 травня, - генерал-майор запасу ЗСУ КривоносЗа вказівками ФСБ у декількох регіонах РФ готуються показові теракти під час парадів на 9 травня, щоб звинуватити Україну.

Хто зі світових лідерів підтвердив участь у параді 9 травня 2025 року в Москві, хто відхилив запрошення Путіна, як Росія готується до заходу та що каже міжнародна спільнота

Про це заявив генерал-майор запасу ЗСУ, політичний та військовий діяч, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ (2016-2019), Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019-2020) Сергій Кривонос в етері Еспресо."З нашої точки зору, ми в силах зробити так, щоб на параді 9 травня ті, хто приїхав, були змушені швидко просуватися в бік бомбосховищ", — наголосив генерал.За його словами, нинішня ситуація дає Збройним силам України унікальну можливість вразити важливі об’єкти на території Російської Федерації. Причина — концентрація російських систем ППО довкола Москви, щоб забезпечити безпеку параду."По-перше, зірвати їм свято, а по-друге, щоб забезпечити проведення цього свята, росіяни зараз тримають свої комплекси ППО для захисту Москви. Для нас це чергове свято, тому що з сьогоднішнього дня і до 9 травня включно російське ППО має значні "дірки", - пояснив Кривонос.Він підкреслив, що пріоритетом на найближчі дні має стати ураження ключових виробничих потужностей військово-промислового комплексу РФ."Завдання номер — завдати якомога більше ударів по важливих об’єктах і підприємствах Російської Федерації, які виробляють зброю та боєприпаси для російської армії. Таким чином, відкривається вікно можливостей. Сподіваюся, наші Збройні сили не втратять ці можливості й використають стовідсотково", - додав Кривонос.12 квітня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повідомив, що президент Венесуели Ніколас Мадуро планує відвідати Росію 9 травня.15 квітня глава дипломатії ЄС Кая Калла попередила, що країни Євросоюзу, які надішлють своїх представників на парад 9 травня в Москві, відчують наслідки.16 квітня прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що планує відвідати парад у Москві 9 травня, підкресливши, що не дозволить нікому диктувати йому, куди їхати.Україна запропонувала лідерам Євросоюзу відвідати Київ 9 травня, щоб продемонструвати єдність та дипломатичний тиск на противагу щорічному військовому параду російського диктатора Володимира Путіна в Москві.

Це так зване перемир'я дуже важливе для Путіна і путінської Росії. Якщо Зеленський приєднається до "перемир'я" Путіна, він забезпечить Путіну комфортне святкування його шизоїдного свята перемоги одного людоїда над іншим. Путін дуже боїться бути обіс*аним на трибуні мавзолею, коли в Москву прилетять українські дрони. Путін боїться виглядати слабким, коли не зможе захистити своє населення і своїх гостей від української відплати. Для Путіна неприйнятні ризики зіпсувати головне свято десятиріччя в росії. Тому для чого це перемир'я йому, я розумію. Читайте також: Лавров реагує на непослух ТрампаАле я не розумію, для чого "перемир'я" на 8-11 травня Україні? Чим ці три дні відрізняються від вже кількох тисяч днів, коли Росія атакує Україну на українській землі? Чому президент України має робити подарунок кінченому маніяку, який хоче всіх нас вбити?Зараз Путін із Трампом заганяють президента Зеленського у хибну дилему вибору миру чи війни на ці три дні. Ця дилема хибна, бо триденне перемир'я – це взагалі не про мир. Перемир'я не наближає нас до миру ні на крок і не відповідає інтересам України. Я думаю, президент Зеленський зобов'язаний продемонструвати суб'єктність і відмовитися грати в гру Путіна, незважаючи на те, що Трампушка буде скаженіти. Міністерство закордонних справ України має випустити стейтмент, що Україна не буде маріонеткою Кремля і приєднуватися до путінських симуляцій миру на 9 травня, день народження Путіна, Кабаєвої чи ще якісь, дорогі Путіну, дати. Маємо заявити, що Україна готова до повного припинення вогню без будь-яких умов, як пропонував президент США, до кінця проведення перемовин про тривалий мир. Така заява покаже нашу вірність мирному урегулюванню і тверду позицію з відстоювання свого суверенітету. Читайте також: Ми довели собі та світу, що ми сильні. Настав час довести, що ми також розумніЗвертаю увагу, що сама заява Путіна про "перемир'я" є глибоко знецінюючою і ганебною стосовно України. Путін оголосив перемир'я сам, без узгодження з українською стороною, показуючи, що Україна – не рівня Росії, щоб з нею про щось домовлятися. Так поводили себе конкістадори по відношенню до тубільців. І саме так Путін зараз принижує Зеленського оголошеним одноосібно "перемир'ям". Завдяки Трампу зараз склалася абсолютно дебільна ситуація, коли Путін, який не перемагає у війні, виглядає абсолютним переможцем. Сполучені Штати плазують перед ним і виконують всі забаганки. Воєнний злочинець Путін, табуйований і забутий за Байдена, з Трампом тріумфально повертається у світову політику. Україна не повинна йти в фарватері Путіна і зміцнювати його владу та авторитет у світі. Треба запхати те перемир'я Путіну в саме горло і там підірвати. Україна має всі спроможності демонструвати світу свою силу і зіпсувати Путіну найголовніший за 10 років день фетиша на чужу перемогу. Тільки від президента Зеленського зараз залежить, чи буде 9 травня 2025 року днем тріумфу Путіна, чи буде днем його всесвітньої ганьби під телекамерами всього світу. ДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Очевидно, що про зрушення маються на увазі кроки російської сторони. Терпіння команди Трампа вже давно на виході. Вже всі зрозуміли, що Путін їх водить за ніс, окрім Віткоффа, ну і самого Трампа, бо він дуже не любить прощатись зі своїми ідеями. Та схоже, що і вони вже не бачать шансів на успіх цієї історії.Втім, ситуація не стане однозначною раніше 9 травня. Путін відомий совкодрочер, і провести 80-річчя "Перемоги" для нього сакральна історія. Якщо мирні переговори по Україні закриються до цієї дати, то багато дрібних політиків, які хотіли відвідати парад — явно замисляться над поїздкою в Москву і майбутніми стосунками з Трампом. Щобільше, ще й ми можемо зіпсувати свято, якимись додатковими операціями, які нам заблокують, якщо будуть вірити успіх переговорів. Читайте також: Мир за 24 години. Кінець ілюзіїТому скоріше за все Путін почне з наступного тижня почне підігрувати в якесь умовне перемир’я, щоб дотягнути до 9 травня, а там розпочати по новій.Є ще одна історія, яка не сильно розійшлася у нас, але теж має прямий стосунок до спроб досягнути мирної угоди — Іран. Ще в перших своїх розмовах з Путіним Трамп просив його допомоги в підтримці ядерної угоди з Іраном, і оскільки він зупинив Ізраїль від завдання удару по ядерних об’єктах, мабуть, повірив Путіну. Однак кілька тижнів тому прямо перед початком переговорів США з Іраном Держдума ратифікувала підписаний в січні договір про стратегічне партнерство з РФ. Це була досить відчутна підкладена свиня, оскільки таким кроком Росія зміцнила переговорні позиції Ірану. Трамп, який відчайдушно шукає свої переможні перемоги, може почати сильно лютувати на Путіна. Провал і по Україні, і по Ірану, буде свідчити, що його просто "поимели", а він не любить бути в такій ролі. Тому наближається час Ч, за яким я очікую нового Трампа, для якого Путін буде ворогом.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."У Трампа на столі є реальний аналіз стану російської економіки, яка перебуває в катастрофічному становищі й стрімко котиться вниз. Зупинити це падіння дуже важко. Водночас у Путіна є сліпа віра, він вірить у можливість останнього вирішального удару. Тобто він зосереджує всі сили на тому, щоб спробувати здійснити бліцкриг. Я впевнений, що йому не вдасться ані зібрати достатньо ресурсів для цього, ані реалізувати свій план, але він у це вірить. Тому Путін максимально затягує будь-які переговори щодо перемир'я. Трамп це розуміє і злиться, що його водять за носа", - зауважив Омелян.За словами дипломата, наразі не виглядає так, що ми наближаємось до вирішальної стадії, і малоймовірно, що до 20 квітня, 1 чи 9 травня вдасться досягти значного результату. Однак у ситуації, коли всі сторони перебувають у хиткому становищі, будь-яка подія може змінити хід ситуації."Наприклад, Володимир Олександрович сподівається на смерть Путіна. Трамп вважає, що він може досягнути прориву завдяки своєму авторитету. А Путін свято вірить, що він має довести ситуацію до бажаного для себе результату. Про Париж, Берлін і Лондон вони вже забули, але для Путіна, в його розумінні, Україна - це екзистенційна загроза, яку необхідно вирішити на користь Росії. У цій ситуації єдиний гарант нашої безпеки та сила – це Збройні Сили України", - наголосив Омелян.Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець зазначив, що ворог і далі намагатиметься тиснути на всю лінію оборони ЗСУ.

8-9 березня вдалий час для того, аби щось змінювати на краще. Почніть із маленьких змін всередині себе. Станьте менш забобонними і заклопотаними. Озирніться навколо, аби помітити неймовірну красу. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цього дня не намагайтеся завоювати жінку подарунками, говорить астрологиня. Її цікавлять не квіти та обіцянки, а вчинки. Зробіть щось особливе для тих, кого любите. Відремонтуйте те, що давно потребує чоловічої руки. Запросіть милих на концерт їхнього улюбленого виконавця чи відвідайте разом театр. Запитайте про їхні мрії та самопочуття, плани і враження. Більше читайте. У книзі знайдете цікаві підказки. Деякі з них нагадуватимуть пророцтва. Цього дня вам вдасться зазирнути у майбутнє. Можуть наснитися віщі сни. Леви і Терези, Скорпіони і Водолії будуть на коні. Ці чотири знаки перевершать власні сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Надійдуть очікувані заробітки. Робіть те, що приносить задоволення. Цінуйте особистий простір друзів. Не надокучайте дзвінками, не давайте непроханих порад. Влаштуйте собі свято шлунку. Побалуйте себе смачненьким. Дивіться улюблені фільми. Телець (21 квітня - 20 травня) Більше часу присвятіть справам, які приносять вам задоволення. Відвідайте місця, з якими пов'язані щасливі спогади. У суботу погомоніть з батьками, завітайте до них на обід. У неділю запросіть коханих на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Якщо займаєтеся торгівлею, розміщувати рекламні оголошення краще вранці. Легко буде знайти покупця. Прислухайтеся до інтуїції, довіртеся долі. Якщо доведеться змінити місце проживання чи роботи, не жалкуйте ні про що. Життя веде вас у правильному напрямку.= Рак (22 червня - 22 липня) Довіртеся долі і не намагайтеся усюди встигнути. У суботу перепон стає менше. Вас майже не контролюватимуть і це дозволить досягти бажаного за короткий час. У неділю уважно вивчайте документи, під якими ставите підпис. Якщо від вас ідуть партнери, згодом вони про це пошкодуєте. Ви ж від цього тільки виграєте. Лев (23 липня - 23 серпня) Відпустіть образу. Нема часу на такі почуття, коли поруч вирує справжня пристрасть. По вуха закохаєтеся у того, кого недавно вважали своїм другом. Візьміть відпустку на кілька днів і відчуєте, як відкриється друге дихання. Вдалий час, щоб завести домашнього улюбленця. Але перед цим порадьтеся з коханими. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не намагайтеся будь-що сподобатися тим, хто запав вам у серце. З вами бажають познайомитися набагато достойніші партнери. Доробіть те, на що раніше бракувало часу. Це ідеальний час для купівлі одягу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багатітимуть щогодини - астрологиня назвала знаки-щасливчики Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам хотітиметься усього та одразу. Не стримуйте своїх апетитів. Насолоджуйтеся життям. Проявляйте свої здібності. Використайте можливість покращити матеріальне становище та житлові умови. Перемагатиме той, хто бореться за своє. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Магнітом притягуватимете до себе гроші і розпочнете бізнес, який годуватиме вашу сім'ю багато років. Сумувати не доведеться. Вир подій потребуватиме швидких рішень і реакцій. Пильнуйте за змінами на роботі. Поява нових колег помітно вплине на звичний хід справ. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Насолоджуйтеся святковим настроєм. Запросіть у гості тих, кого любите. Друзі та знайомі будуть щедрими на подарунки. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна діяльність. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтеся гребти проти течії. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Поруч будуть яскраві та сильні особистості. Не перетворюйте їх на своїх конкурентів. Водолій (21 січня - 20 лютого) Люди, яких кохаєте, запропонують дружбу. Вас такі стосунки навряд чи влаштують. Настав час змінити зовнішність. Вам пасуватиме нова зачіска. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте оточенню, як вам це вдається. Риби (21 лютого - 20 березня) Не підозрюйте усіх навколо у зраді і брехні. Довіряйте тим, кого любите. Один з найцікавіших днів у році. Придивляйтеся до свого оточення, розберіться зі своїми бажаннями. Маєте шанс стати найкращим у своїй сфері. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею. &еnsр;Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін. &еnsр;Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного. &еnsр;Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує: &еnsр;Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам. &еnsр;Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо ВВС передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль. &еnsр;А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках &еnsр;Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами. &еnsр;Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав. &еnsр;Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка. &еnsр;Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів. &еnsр;Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока&hеllір; я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив. &еnsр;Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. &еnsр;Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет. &еnsр;Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок. &еnsр;Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса. &еnsр;Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.

Президент Володимир Зеленський своїм указом запровадив День армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Його будуть відзначати щороку 3 липня, йдеться у документі. Свято заснували з метою вшанування мужності та героїзму воїнів армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України, виявлених у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також започаткування сучасних військових традицій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Європи: Україна відзначає нове свято 9 травня 3 липня 1994 року армійська авіація увійшла до складу Сухопутних військ України як їх рід. Вона виконує завдання авіаційної підтримки у різноманітних умовах загальновійськового бою. Українська армійська авіація складається з чотирьох бригад та має на озброєнні гелікоптери Мі-24, Мі-8 та Мі-2. За словами президента Володимира Зеленського, українська держава повертає собі "чесну історію без ідеологічних домішок". Про це він сказав у зверненні з нагоди Дня пам'яті та примирення 8 травня. Зеленський нагадав, що саме 8 травня більшість народів світу вшановує перемогу над нацизмом. Президент також розповів, що подав до Верховної Ради України законопроект, яким пропонується встановити 8 травня Днем памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 19391945 років.