Search trend "Карта бойових дій"

Протягом минулої доби відбулося 170 бойових зіткнень

ЗСУ звільнили село Новий Комар, розташоване на Времівському напрямку в Донецькій областіПісля того, як українські підрозділи зачистили правий берег річки Оскіл біля Новомлинська на Купʼянському напрямку, вже є продовження просування Сил оборони й на інших ділянках фронту. Сьогодні речник ОСУВ "Хортиця" підтвердив, що наші військові вибили російських окупантів з населеного пункту Новий Комар розташованого на Времівському напрямку в Донецькій області, за 5 км від Великої Новосілки, яку ворог весь час намагається взяти в кліщі й перерізати логістику Сил оборони. До Великої Новосілки ведуть три траси. Від Новосілки до Великої Новосілки діє, одна захоплена ворогом, й третя проходить саме біля населеного пункту Новий Комар. Карта бойових дій навколо населеного пункту Велика Новосілка станом на 5 грудня.Вчора в Новому Комарі почались зміни на нашу користь. Звідти ворога було вибито. Це зробили бійці 48-го окремого штурмового батальйону. Вчора вони повідомляли, що у Новому Комарі зачищають залишки противника. Насправді це була командна робота. Окрім, 48-го окремого штурмового батальйону там діяли підрозділи 51-ї ОМБр, танкісти 23-ї ОМБр, також досить добре попрацювали оператори дронів. Зокрема, оператори роти безпілотних ударних дронів "Вирій" 241-ї бригади ТрО. Це дуже хороші новини, але розуміємо, що зараз ворог буде перегруповуватись і знову проводити штурми Великої Новосілки. Найбільш небезпечним напрямком залишається з північного сходу. Зокрема, між річками Кашлагач та Шайтанка, де по трасі ворог виходив на схід від населеного пункту. Тому розуміємо, що бойові дії навколо Великої Новосілки триватимуть, оскільки цей населений пункт є дуже важливим для ворога і ворог це розуміє. Розуміємо це й ми також. Окрім вибиття ворога з Нового Комара, штурмовий батальйон "Скала" почав схожі штурмові дії в Роздольному, яке певний час перебуває під контролем противника. Це вказує на те, що військове командування такими штурмовими батальйони посилило наші підрозділи з метою суттєво ускладнити просування противника до Великої Новосілки.ЗСУ продовжують утримувати плацдарм в Курській областіВ Курській області РФ наші військові продовжують утримувати плацдарм, який скоротився до 600 квадратних км. Ворог зосередив на цій ділянці фронту понад 50 тис. особового складу. Зокрема, підрозділи морської піхоти, десанту, а також північнокорейських військових. Бої на Курщині тривають на декількох напрямках по всьому периметру фронту. Насамперед ворог атакує поблизу Дарʼїна, але без успіху. Також було зафіксовано просування наших підрозділів на захід від Малої Локні. Мала Локня та Свердликове є дуже важливими населеними пунктами, які прикривають просування ворога до Суджі. Ворог своїми атаками на Дарʼїно, Плехове та Зелений Шлях намагається просунутись до трас, які забезпечують наші підрозділи. Виникає питання - як довго зможуть утримувати наші військові саме цю ділянку фронту. Карта бойових дій на Курщині станом на 5 грудня.Втім, розуміємо, що це питання вже стало політичним. Кілька днів тому Володимир Зеленський сказав, що Путін хоче, щоб українські війська витіснили з Курської області до інавгурації Трампа. Для Путіна важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію, але це не так. Тому, можемо зробити висновок, що наші військові до цього часу будуть утримувати цей плацдарм саме до 20 січня, а можливо й більше. Оскільки варто згадати інтервʼю начальника Генерального штабу Віктора Муженка, який сказав, що сьогодні мова про вихід ЗСУ з Курської області вже не повинна йти взагалі. Адже нам потрібно утримувати певні рубежі. Ворог накопичив певні сили, а в нас є можливість вести мобільну оборону на території противника. Інакше ці ресурси ворог перекине на територію України.В Європі мають намір змінити хід війни на користь УкраїниАналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак розповів, що позиція європейських країн щодо війни в Україні відображається в політичних комюніке. Зокрема, в комюніке міністерського засідання країн НАТО пояснюється, що європейські країни мають надати допомогу Україні в такому масштабі, щоб змінити хід війни раз і назавжди. Тобто, в Європі чітко усвідомлюють, що важливо змінити хід війни на користь України, а не просто змінити бойові дії на окремій ділянці фронту. За словами Їжака, така позиція стала сьогодні основним європейським трендом. Ресурсів для таких дій, як вважають, більш ніж достатньо.Щодо позиції США, що ситуація в американському сприйнятті війни в Україні трішки складніша. Оскільки там змінюється адміністрація президента. За словами Їжака, сьогодні відомо про три плани нової адміністрації щодо війни в Україні. Зокрема, там мова йде лише про замороження війни. Щодо заяв ще чинної адміністрації Байдена, то там наголошують на тому, що зброї Україна отримала достатньо, тепер Київ має посилити мобілізацію. Така позиція, за словами Їжака, є викривленою щодо того, що відбувається в Україні.Олексій Їжак вважає, що головною темою розмови голови Генштабу РБ Валерія Герасимова та головою Об'єднаного комітету начальників штабів США Чарльза Брауна була Сирія. Зокрема, на самі події, які відбуваються в Сирії, а точніше як Росія реагує на це. Росія вивела власні військові кораблі з бази Тартус і обстрілюють повстанців ракетами “Циркон”. Самі обстріли ракетами "Циркон", яка є недовершеною і набагато гіршою за "Іскандер", нічого особливо змінити не можуть. Відповідно, як зауважив Їжак, це схоже на продовження історії схожої з запуском ракети "Орешник". Зокрема, росіяни продовжують залякування ядерною зброєю. В продовження залякування, росіяни почали розповідати, що ракети "Циркон" є еквівалентними ядерним боєприпасам. За словами Їжака, це чергова ознака того, що оточення Путіна намагається його заспокоїти черговою зброєю для залякування світу. Тому в цьому контексті й слід розглядати розмову Герасимова й Брауна. Росіяни знову використовують свій старий трюк із залякуванням зброєю "аналогів якої немає у світі", щоб спробувати стабілізувати ситуацію в Сирії.Альтернативи вступу до НАТО для України немаєОлексій Їжак вважає, що заява українського МЗС про безальтернативність НАТО, як гарантії безпеки України, є цілком правильною. Аналітик зауважив, що такі заяви точно не звужують можливості для майбутніх перемовин. Оскільки, будь-які гарантії безпеки, окрім вступу до НАТО, не можуть гарантувати повторення агресії з боку РФ. Це позначення рівня, який буде достатнім для України. Втім, за словами Їжака, така позиція точно не відкидає інші варіанти, які можуть розглядатись для України на майбутніх переговорах з Росією. Україна завжди буде просуватись й робити все можливе для вступу до Альянсу. Навіть, якщо Київ отримає гарантії безпеки менші, ніж розраховували.Олексій Їжак зауважив, що Росія продовжує вимагати від США та Заходу повної капітуляції України. Тобто, можна зробити висновок, що Росія не приймає будь-який план замороження війни Дональда Трампа. Росіяни далі вимагають демілітаризації, зміни політичної влади та політичного курсу. В США представники Дональда Трампа взагалі не говорять про мир, там акцентують саме на замороженні війни, а вже після смерті Путіна продовжити розмову про територіальні проблеми, про внутрішню та зовнішню політику України взагалі не йдеться. Сам Трамп щодо війни в Україні вже мовчить тривалий час, оскільки розуміє, що шанс завершити війну буде тільки один і це має бути швидке завершення цієї війни. Саме тому, як вважає Їжак, Трамп дуже ретельно розмірковує, який план завершення війни обрати. 

Російські війська продовжують спроби просуватися на різних напрямках фронту. Найскладнішою ситуація є на Покровському та Курахівському напрямках. Повний текст новини

Протягом минулої доби відбулося 156 бойових зіткнень

Протягом листопада гарячі ділянки фронту не змінилися, як і тактика росіян. Їхнє просування порівняно з жовтнем має дещо вищі темпи, убивати їх стали більше, хоча все ще недостатньо, щоб сповільнити наступ.

Сили оборони допомогли рашистам оновити рекорд "вантажу 200" – понад 45 700, а також мінусували рекордні 2470 автомобілів і майже 900 бронемашин, які возили ворогів. втрати ворога, Фото: ЕспресоЦікавою тенденцією є значне зниження кількості знищеної артилерії: і ствольної (вперше за довший час – менш ніж тисяча), і реактивної (тільки 9). Це передусім вказує не на зменшення наших ударних можливостей, а на початок дефіциту цієї зброї в окупантів. Недаремно вони просили допомоги в КНДР.   Як і в попередні періоди, понад 65% з усіх 1170 боїв відбувалися на Покровсько-Курахівському фронті та довкола Великої Новосілки.  втрати ворога, Фото: ЕспресоВелика Новосілка може опинитися без постачанняФронтальний наступ на Велику Новосілку загальмував на порозі самого селища, куди рашисти не змогли прорватися. Тож вони почали захоплювати фланги. З півдня – значну частину межиріччя Мокрих Ялів і Шайтанки, на підступах до сіл Макарівка і Благодатне. Тут росіяни будуть намагатися витискати Сили оборони з лівого берега Мокрих Ялів, щоб мати ширший  підхід до Великої Новосілки із цього боку. З півночі ворог пробився до села Новий Комар і фактично захопив його, сформувавши таким чином можливість наступу на селище ще й з цього флангу. В такій ситуації Силам оборони буде вкрай важко втриматися у східній частині Великої Новосілки.                                                                                                                          Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоОднак маємо шанс вибудувати стійку лінію оборони по річці та втримати західну частину селища. Велика Новосілка зможе триматися доти, доки її зможуть забезпечувати логістично. Наразі з усіх великих доріг вільною залишилася тільки траса з Гуляйполя. Наступ на Рівнопіль і Новодарівку спрямований на перерізання цієї траси, тож саме на цій ділянці фронту буде вирішуватися подальша доля Великої Новосілки.         Курахівський фронт гнеться, але не падаєУвесь свій наступальний потенціал зс РФ зосередили для наступу на Курахове. Так, тут вони щодня мають певні успіхи, але, якщо відверто, більшість експертів були впевнені, що Курахове буде оточене й упаде ще на початку листопада. І навіть найсміливіші не прогнозували, що Сили оборони ще й у грудні триматимуть оборону в Єлизаветівці, Романівці чи Ганівці, які вже тривалий період перебувають у напівоточенні. Однак ЗСУ вкотре показують свій неймовірний героїзм: на південному фланзі Курахового наступ ворога перейшов із просування в кілометри на день до метрів і поступово загальмував. Росіяни все ще атакують вервечку українських сіл уздовж річки Сухі Яли, як з півдня через Трудове, так і з півночі через Дальнє, концентруючи основний удар на Успенівку, оскільки це дозволить відрізати значну частину наших захисників. Одночасно вони завдають кинджальних ударів на Романівку та Ганнівку. Сили оборони тут постійно контратакують. Рашисти, бачачи свої скромні результати, цього тижня намагалися ще більше розтягнути лінію фронту вздовж річки та наступали в напрямку села Сухі Яли, де зуміли розширити сіру, ніким не контрольовану зону.                                                                                                                         Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоНа північ від Курахового окупанти повністю зайняли Берестки та просунулися вздовж водосховища до Старих Тернів, в яких саме зараз тривають бої. Тут ворог хоче продавити нашу оборону й вийти на трасу, в тил захисникам Курахового. Наразі росіяни підійшли до розбомбленої дамби, де просуватися їм буде вкрай складно, а відтак намагатимуться рухатися далі на захід, у межиріччя Вовчої й Солоної. Такий рельєф є доволі зручним для оборони, а тому будемо сподіватися, що ЗСУ зупинять тут росіян надовго.Принаймні до того часу, поки в самому Кураховому тривають бої. Саме тут ворог має найбільші успіхи. Він зайняв чимало важливих об’єктів у центральній частині міста, а Сили оборони здебільшого відійшли в західну частину, де планують побудувати свій захист на базі зруйнованої ТЕС.                                                                                                                                        Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоОкупанти продираються до Покровська з півдняНезважаючи на те, що в останній тиждень листопада росіяни здійснили чи не найбільше за всю осінь атак (понад 320) на Покровському напрямку, їхнє просування було доволі скромним, а наступ стагнує й тут. Увесь північний фланг залишився непорушним, а ключові зусилля окупанти спрямовували на подальше формування південної клешні, яка має охопити Покровськ і створити передумови для наступу на саме місто. Головним вектором їхньої атаки є селище Шевченко, розташоване за 3,5 км на південь від Покровська. За тиждень ворог завершив окупацію сіл Петрівка, Пустинка і Жовте й наблизився до Шевченка на відстань 2 км. Втім захопити селище буде не так просто, адже воно повністю прикрите з півдня річкою Солоненька. Тому перед наступом окупантам доведеться сформувати широкий плацдарм уздовж річки, а для цього потрібно спершу захопити всю територію від Новотроїцького до Лисівки. Ймовірно, на це в росіян піде весь грудень.                                                                                                                                      Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоРазом з тим рашисти наступають і в західному напрямку, де за тиждень розширили зону свого контролю навколо села Чумацьке (колишнє Пушкіне), але значного просування тут вони не мали, як і не змогли повністю захопити саме село. Основний задум росіян полягає в тому, щоб на доволі широкій ділянці фронту, у 8 км, спробувати вийти на трасу Покровськ – Курахове, десь між селами Новотроїцьке та Новооленівка. Звісно, це ще більше ускладнить логістику як для Курахівського фронту, так і для Великої Новосілки. Наразі найближча відстань від фронту до траси становить 3,5 км, саме в цьому місці після окупації Жовтого зс РФ наступають на Новотроїцьке.   Ворог витісняє ЗСУ навколо БоровоїУ районі Сенькового росіяни не мають суттєвого просування ні на північ, ні на південь уздовж Осколу. Це гальмує їхні плани зі знищення обидвох українських плацдармів на схід від Осколу. Попри це, ворог продовжує наступати, поступово витісняє Сили оборони на плацдармі на південь від Сенькового й рухається у напрямку до Борової. За тиждень рашисти просунулися на кілька кілометрів на південний захід від Берестового та пробують пробитися до північних околиць села Лозова. Водночас вони атакують Лозову з південного флангу, намагаючись реалізувати свій улюблений маневр – взяття Сил оборони у кліщі та поступове видавлювання з позицій. Ситуація в Першотравневому залишилася стабільною: попри численні спроби, зс РФ так і не зуміли захопити Копанки.                                                                                                                                        Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоКуп’янськ – Дворічна: знищення плацдармів зс РФНаприкінці тижня окупанти не тільки розвинули свій успіх у районі села Новомлинськ, що на північ від Куп’янська, а й форсували Оскіл ще в одному місці – нижче від Дворічної навпроти села Масютівка. Такий поспіх із форсуванням річки в чи не найбільш несприятливу пору року, коли вода дуже холодна, але ще не замерзла, вказує на те, що в зс РФ є наказ захопити Куп’янськ до якогось періоду, можливо, до інавгурації Трампа. Водночас це також свідчить, що наразі в них усе йде не за планом. Адже лобові атаки на передмістя Куп’янська з півночі Сили оборони розбивають вщент. Відтак росіяни задумали закріпитися на правому березі Осколу. Спочатку їм дещо вдавалося: вороги зуміли зайняти наші позиції й навіть зайти в село Новомлинськ, а завдяки другому плацдарму хотіли взяти в кліщі й захопити селище Дворічна. Втім воїни 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади "Едельвейс" із залученням танків і БМП на початку грудня увірвалися на позиції росіян і зачистили від них плацдарм біля Новомлинська. На другій ділянці, біля Масютівки, загарбникам також не вдалося закріпитися, наразі тривають бої, щоб витіснити їх.                                                                                                                                      Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоЗСУ тримають кругову оборону на КурщиніСитуація на Курщині залишається стабільно важкою, але контрольованою нашими воїнами. На східному фронті Сили оборони успішно відбивають усі атаки росіян і часто заманюють їх у вогневі пастки та знищують, як це було кілька разів у районі Плєхово. Також тут найбільша площа сірих зон, в яких ЗСУ можуть вести маневрову війну. Північний фланг теж залишається стабільним, за винятком незначного коливання лінії фронту на північний захід від Погребків. Однак це здебільшого пов’язано з тим, що ЗСУ були змушені відійти в районі біля Крем’яного, щоб вирівняти фронт, адже так його легше обороняти.                                                                                                                                        Карта бойових дій за 27 листопада – 4 грудня, Фото: ЕспресоЗахідний фланг залишається найбільш нестабільним – тут зс РФ змогли остаточно зайняти Дар’їно та відкинути наші війська від села на південь і схід. Водночас найбільш запекле протистояння розгорнулося в районі Новоіванівки, де росіяни намагаються перерізати нашу оборону й вийти до Малої Локні. Тут ніхто не хоче поступатись, адже зона вкрай відповідальна і може мати критичні наслідки для всього Курського фронту. Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Протягом минулої доби відбулося 180 бойових зіткнень

Протягом минулої доби відбулося 193 бойові зіткнення

За минулу добу на фронті відбулося 165 бойових зіткнень. Найактивніше російські загарбники атакують на Покровському, Времівському та Курахівському напрямках. Повний текст новини

Протягом минулої доби відбулося 158 бойових зіткнень

Протягом минулої доби відбулося 211 бойові зіткнення

Російські війська продовжують тиснути на фронті. Найбільше атак було здійснено на Курахівському напрямку. Повний текст новини

Протягом минулої доби відбулося 172 бойові зіткнення

Російські війська продовжують штурмувати мало не на всіх ділянках фронту, щоб прорвати оборону українських захисників. Найважча ситуація на Покровському та Курахівському напрямках. Повний текст новини

Еспресо пояснить, скільки РФ захопила території, як змогла змінити ситуацію на фронті на свою користь, і чи має Україна можливості зупинити окупантів найближчим часом.Україна втратила за 11 місяців площу, яка більша за Люксембург Попри колосальні втрати, ворог має регулярні територіальні здобутки, у більшості на Донеччині, але також і на Харківщині. Якщо у першому півріччі цього року Росії вдавалось захоплювати 50-200 квадратних кілометрів на місяць, то у серпні – 351, а у вересні вже 468. Хоча за весь 2023 рік, за даними проєкту UА Wаr Іnfоgrарhісs, вороги захопили лише близько 150 квадратних кілометрів.За останні два місяці ситуація лише погіршилася. У жовтні, за даними DеерStаtе, окупанти захопили 490 квадратних кілометрів території, а в листопаді, як пише Rеutеrs, ще більше – понад 600. В сумі – це територія Києва та Харкова. Якщо додати всі наявні цифри, то за 11 місяців росіяни окупували понад 2,7 тис. квадратних кілометрів України. Щоб уявити цей розмір, нагадаємо, що площа Чернівецької області, найменшої в Україні, становить 8,1 тис. квадратних кілометрів, тобто 2,7 тис. – це як третина Буковини. Приблизно такі ж розміри має і Люксембург. За даними DеерStаtе, з 2014 року росіянами всього тимчасово окуповано 111,34 тис. квадратних кілометрів, а це 18.44% України. До 24 лютого 2022 року уряду не підпорядковувалися 43,969 тис. квадратних кілометрів, тобто за час повномасштабної війни росіяни зайняли близько 67,4  тис. квадратних кілометрів української землі, фактично 95-96% з них було здобуто у 2022 році, і лише 4% – у 2024. Пришвидшення темпів просування, які найбільші з часів початку повномасштабної війни, свідчать про бажання Кремля за будь-яку ціну окупувати всю Донеччину, особливо до 20 січня, коли у Білому домі офіційно загосподарює Дональд Трамп, який обіцяв завершити війну за 24 години завдяки примусовій дипломатії.Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. Пояснюємо Зміна російської тактики: від "Київ за три дні" до методичних "м’ясних штурмів"Наші військові вже майже три роки героїчно обороняються проти колосальної військової потуги, яка номінально у світовому рейтингу Glоbаl Fіrероwеr продовжує залишатися другою армією у світі. На початку повномасштабної війни українці показали, що навіть не маючи достатньої кількості зброї та сучасної техніки, ворога можна зупинити, особливо, якщо він свої переважаючі сили довгими колонами кидає на прорив проти вмотивованих й мобільних груп солдатів. Тому 2022 рік і був успішним для українських Збройних сил – контрнаступи на Київщині, Харківщині й Херсонщині тому свідчення. Чому вони вдалися? По-перше, через погане російське планування, хибність уявлення Кремля про "Київ за три дні". А, по-друге, допоміг національно-патріотичний запал українців, які масово линули до війська, цивільні ж були готові всіма способами допомагати. Звісно, що не варто забувати і про дипломатію, Україна об’єднала демократичний світ довкола своєї ідеї і допомога союзників дозволила продовжувати війну до перемоги. Однак 2023 рік став суттєво іншим. За рік часу російське командування змінило думку про можливості швидкої перемоги та почало планувати іншу, більш довгострокову й локальну тактику, методично застосовуючи перевагу в артилерії та людях, шукаючи слабинки української оборони, але не забуваючи при цьому окопуватися та заміновувати вже здобуті території. А так звані "м’ясні штурми", коли російських солдатів масово кидали під українські снаряди, кулемети, танки й дрони, почали давати свої результати. Особливо це помітно у битві за Бахмут, коли у травні 2023 року ЗСУ після 9 місяців запеклих боїв змушені були піти з цього районного центру на Донеччині. Зокрема, ПВК "Вагнер" назбирав десятки тисяч солдатів серед ув’язнених і завдяки "людській м’ясорубці" зміг продавити українську оборону.Влітку 2023 року українці мали змогу відповісти своїм контрнаступом, який, щоправда, не приніс бажаних результатів. Адже не вдалося звільнити південь Запоріжжя й Херсонщини та вийти до Криму й Азовського моря. Натомість було втрачено чимало ресурсів, а що найважливіше – людей. Читайте також: Український контрнаступ: на що сподівалися та чого (не) досягли ЗСУ під час літньо-осінньої кампанії. ПояснюємоПопри періодичні сутички, восени минулого року здавалося, що на фронті склалася патова ситуація, як про це писав тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який закликав шукати "новий порох", тобто нові технології, щоб здобути бажаний результат у війні. Бо ні українські, ні російські сили не могли здійснити масштабні зміни на полі бою. Та виявилося, що це було затишшям перед бурею, адже у кінці 2023 року розпочався штурм Авдіївки, який співпав у часі з двома важливими проблемами, з якими стикнулася Україна. Перша – політики США на пів року затягнули з виділенням $60 млрд допомоги, тому ЗСУ катастрофічно бракувало боєприпасів та військової техніки. А друга проблема – мобілізація та брак військових, тоді вперше озвучили, що треба ще 500 тис. людей у військо через втрати на потребу в ротації. У підсумку в лютому 2024 року росіяни взяли Авдіївку. У квітні американці таки виділили гроші, а в травні парламент змінив мобілізаційне законодавство, однак щоденне просування росіян не припинилося, а лише посилилося. Чому?Брак людей веде до падіння бойового духу та втрати території Найперше варто зрозуміти, що війна такого масштабу та інтенсивності раніше чи пізніше призводить до проблем з ресурсами. А в України їх значно менше, ніж у РФ, особливо людей. Хоча ні Україна, ні Росія не оприлюднюють точні дані про загиблих військових, однак, як у вересні писало видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl сумарні втрати обох країн вже досягли мільйона людей. За нещодавніми даними Тhе Есоnоmіst за майже три роки повномасштабного вторгнення Україна могла втратити від 60 до 100 тисяч військових загиблими, ще близько 400 тисяч, ймовірно, поранені (кожен 20-й чоловік бойового віку мертвий або отримав значне поранення, щоб далі боротися). При цьому армія РФ втратила близько 200 тисяч убитими й приблизно 400 тисяч поранено. "Число загиблих солдат обох країн швидко наближається до втрат США у Другій світовій війні", - пишуть у виданні.Через такі масштабні цифри не дивно, що Україна першою зіткнулася з загрозливою нестачею людей на фронті. Оскільки населення Росії приблизно вчетверо більше, ніж в України, відповідно, її мобілізаційний ресурс є значно більшим. У РФ після шуму довкола мобілізації восени 2022 року, коли молоді люди масово втікали за кордон, перейшли до тактики "тихої мобілізації", залучаючи чоловіків з провінцій, обіцяючи їм захмарні зарплати. До того ж завдяки тісній дружбі диктатора Володимира Путіна з диктатором Кім Чен Ином вдалося залучити тисячі північнокорейських солдатів на бік Росії. Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. ПояснюємоВ Україні ж мобілізація пройшла складний шлях: від переповнених добровольцями територіальних центрів комплектування у перші дні та тижні повномасштабної війни до набуття суперечливої репутації через випадки примусового доставлення людей до ТЦК, що отримало народну назву "бусифікація". Через скандали, пов’язані зі збагаченням військкомів та МСЕК, які за гроші знімали з військового обліку чи виписували інвалідності, в багатьох людей зникла довіра до способу, яким держава поповнює лави війська. З великим запізненням, у травні 2024 року депутати змінили мобілізаційне законодавство, щоб чоловіки у зручний спосіб оновили свої дані, та більшість цього не зробили, тому багато експертів почали говорити про провал мобілізаційної політики. "У нас понад 6 млн військовозобов'язаних не приходять, не оновлюють свої дані. Їм краще платити штрафи, ховатися, поки їхні життя, їхніх родин, дітей, сімей захищають інші хлопці. Який ще потрібно прийняти закон для того, щоб стимулювати ці 6 млн прийти згідно з чинним законодавством стати на облік, оновити свої дані", – сказав у жовтні нардеп Олександр Федієнко.Також варто не забувати, що багато чоловіків виїхали з України, як легально, так і незаконно. Чи не щодня прикордонники та поліціянти повідомляють про затримання чоловіків, які без дозволу хочуть потрапити за кордон. У народі річка Тиса стала "рікою смерті", бо відомо про близько 40 чоловіків, які пробували її переплисти та бурхлива вода забрала їх навіки. У лютому цього року у звіті Міжнародної організації з міграції ООН йшлося, що 6,5 млн українців мають статус біженців і живуть за кордоном, з них, за приблизними підрахунками, 700 тис. є чоловіками призовного віку. Західні чиновники, які постійно з запізненням відправляли Україні необхідну зброю, тепер відверто кажуть, що саме мобілізація – основна проблема невдач українців на полі бою. "Чи побачили ми помітну різницю на полі бою після того, як надали танки Україні? Аналогічно, чи помітили ми помітну різницю у використанні винищувачів F-16? Ми вважаємо, жодна система озброєнь не має вирішального значення у цій битві. Йдеться про людські ресурси, і, на нашу думку, Україні потрібно зробити більше, щоб зміцнити свої позиції з точки зору кількості сил, які вона має на лінії фронту", – нещодавно сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.У Rеutеrs пишуть, що американські чиновники вже не один місяць закликають Україну знизити мобілізаційний вік до 18 років. В Аssосіаtеd Рrеss написали, що через брак людей, ЗСУ скоро залишать Курську область, мовляв, українці думають мобілізувати близько 160 000 додаткових військ, але водночас адміністрація США вважає, що, ймовірно, знадобиться більше. Хоча в Офісі президента Зеленського відповіли, що проблема не лише в пошуку нових військових, але й в тому, що Україна не має того, що потрібно для оснащення військ, які вона зараз мобілізує, тобто достатньо зброї. У будь-якому разі кадрова проблема, відсутність ротацій, а що важливо, відсутність термінів служби призвели не лише до падіння бойового духу серед частини військових, але й до зростання СЗЧ – самовільного залишення частини. У жовтні нардепка Анна Скороход озвучила цифру у 100 тис. військових, які були у СЗЧ (близько 10% від всього числа мобілізованих). Деякі військові почали навіть показово йти в СЗЧ, щоб привернути увагу до проблеми "вічної служби". Читайте також: СЗЧ як сигнал проблем: приклад Гнезділова – наслідки затяжної війни чи криза ротаційної системи. ПояснюємоСитуація важка, але українська армія успішно застосовує маневрову оборонуУ підсумку маємо ситуацію, коли катастрофічно не вистачає піхоти, щоб стримати постійні спроби росіян просуватися далі. Найважче на Покровському напрямку, де співвідношення сил противника в особовому складі до Сил оборони України 5:1. Росіяни вже захопили південну фортецю Вугледар, оточують Курахове, штурмують Велику Новосілку і всього за кілька кілометрів від стратегічно важливого Покровська, падіння якого може призвести до відкриття дороги на Дніпропетровщину. Загрозлива ситуація і в Часовому Яру, захоплення якого відкриває дорогу до Костянтинівки, а звідти вже відкритий шлях до останніх великих міст Донеччини, які під контролем України – Краматорська та Слов’янська. "Недавні підтверджені успіхи російських військ на полі бою поблизу Вугледара та Великої Новосілки демонструють, що війна в Україні не зайшла в глухий кут. Лінія фронту в Донецькій області стає дедалі мінливішою, оскільки останнім часом російські війська просувалися значно швидше, ніж протягом усього 2023 року. Просування російських військ на південному сході України значною мірою є результатом виявлення та тактичного використання вразливих місць на українських лініях. Російські війська здійснюють поступове тактичне просування на південному сході України з осені 2024 року", - констатують в Інституті вивчення війни. Там додають, що російські окупаційні війська "невдовзі можуть захопити Велику Новосілку та просунутись до наземних ліній постачання ЗСУ, які проходять до Дніпропетровської і Запорізької областей".Читайте також: Карта бойових дій за період 20-27 листопада: окупанти наступають усюди, а в нас рекордні втрати територійЯк розповіли виданню СNN українські солдати, які воюють під Покровськом, через гостру нестачу живої сили, вони бояться, що Росія може здійснити значний прорив, і скаржаться на те, що їм доводиться використовувати безпілотники для удару по наступаючих російських підрозділах, бо не вистачає піхоти, щоб протистояти їм.Бійці також розповіли американським журналістам, що Селідово, яке росіяни захопили у жовтні, обороняли лише 60 солдатів, яких швидко оточили російські війська. А новобранці, яких присилають, не готові до боїв, до того ж командири часто роблять помилки. Про складність ситуації говорить й те, що військові навколо Покровська отримали наказ відкривати вогонь по всіх невідомих, побоюючись ворожих розвідувальних груп. Однак, як зазначають українські експерти, не треба робити панічних висновків, оскільки "фронт тріщить, але не сиплеться", як сказав в етері телеканалу "Еспресо" Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець.Хоч закордонна преса часто подає ситуацію на сході як критичну, але військовий експерт, директор аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь теж висловив інший погляд. Він наголошує, що просування росіян не означає прориву, а українська армія успішно застосовує маневрову оборону, завдаючи ворогу значних втрат та виграючи час для укріплення позицій. Самусь вважає, що подібні прогнози про "падіння" українських міст лунали й раніше, але вони не справдилися. Наприклад, ситуація на Куп’янському та Лиманському напрямках, які критично важливі, залишається стабільною. Українські війська, де можливо, тримають позиційну оборону, а де це недоцільно – проводять маневрову. Щодобові втрати росіян сягають 1,5 тисячі осіб та десятків одиниць техніки, що говорить про ефективність дії ЗСУ."Війна – складна річ і малювати все негативним кольором я не думаю, що варто. Ми всі відповідаємо за те, що відбувається на фронті", - зауважив військовий експерт.Якщо росіяни таки увійдуть в Покровськ, міські бої затримають їх, але чи зупиняться окупанти і чим може відповісти Україна?Стійкість, можливий контрнаступ та геополітична підтримкаУ 2024 році Україна нагадала світу, що здатна не лише оборонятися, але й наступати. У серпні вдалося прорвати російську оборону на Курщині і захопити 1376 квадратних кілометрів РФ, щоправда, зараз ЗСУ втримує близько 800. Як нещодавно сказав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, перемога неможлива, якщо українські сили працюватимуть тільки в обороні, тому "ми маємо перехоплювати ініціативу та контратакувати, маємо і будемо, де і хто – побачите".Оптимізму додає кілька важливих факторів:Зимова погода. На Донеччині взимку часті відлиги, які перетворюють поля та дороги на важкопрохідні грязьові місцини. Це ускладнює маневри бронетехніки та логістику, змушуючи російські війська просуватися лише основними шляхами, які добре захищаються українською армією. Снігопади, тумани та короткий світловий день обмежують видимість і ускладнюють використання дронів, розвідки та коригування артилерійського вогню. Крім цього солдати зазнають більшого стресу через холод, що зменшує їх маневровість та бойовий дух. Посилення американської допомоги. Як відзначають у Тhе Wаshіngtоn Роst, президент Джо Байден всіляко намагається зміцнити позиції України до того, як Трамп вступить на посаду. Байден хоче використати усі надані Конгресом кошти для допомоги Україні, тому США щотижня надсилають все нові пакети допомоги, а також зняли декілька заборон, зокрема, на використання далекобійних ракет вглиб РФ та застосування протипіхотних мін. Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. ПояснюємоРеформи ЗСУ. В українській армії також відбуваються постійні внутрішні реформи, які покращують ситуацію. Зокрема, все більше поширюється рекрутингова модель для поповнення війська, а також йдеться про впровадження чи повернення таких військово-оперативних тактичних з'єднань як дивізія чи армійський корпус, які можуть бути більш ефективні на фронті. Читайте також: Чітка структура, відповідальність генералів і ніякого ручного управління: чому в Україні хочуть повернути дивізії та армійські корпусиПозиція Трампа. Хоч Дональд Трамп ще офіційно не представив свого плану врегулювання російсько-української війни, однак висування ним на посаду спецпредставника з врегулювання війни в Україні генерала у відставці Кіта Келлога, багато про що говорить. Раніше Келлог пропонував свій план припинення війни в Україні, який передбачає, що постачання американської зброї продовжать тільки за умови, якщо Україна погодиться на мирні переговори з Росією. Водночас США готові попередити Москву про наслідки відмови від переговорів, включно з ще більшим посиленням підтримки Києва та новими санкціями. У СNN кажуть, що команда Трампа наполягатиме на тимчасовому припиненні вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною. У такому разі російський наступ у будь-якому разі зупиниться.Позиція Європи. Хоча європейські союзники України точно не знають, чого чекати від Дональда Трампа, однак запевняють, що готові продовжувати допомагати Києву. Зокрема, нещодавно перша українська бригада, підготовлена та екіпірована у Франції, завершила свій вишкіл. А це 4,5 тис. військових. Також Рада ЄС продовжила мандат своєї тренувальної місії для підготовки українських військових ще на 2 роки. Німеччина та Велика Британія нещодавно виділили нові пакети військової допомоги і готові це робити й надалі. Негаразди в російській економіці. Попри видиму стабільність і перехід на військові рейки, російська економіка починає щораз більше втрачати свої позиції. Останніми днями курс рубля залишається на найнижчій позначці з початку війни. Послаблення курсу рубля спричинить ріст цін в Росії, що посилить невдоволення населення. "Війна Росії проти України руйнує основи російської економіки", - кажуть в Британській розвідці. А без стабільної економіки, Кремлю буде все важче воювати. Тож попри складнощі та нові виклики, включаючи зміну політичної ситуації у США, Україна продовжує демонструвати готовність не лише оборонятися, але й наступати, щоб перехопити стратегічну ініціативу і мати більш вигідну позицію на імовірних переговорах, які, як очікується, можуть відбутися на початку наступного року.Як сказав один зі співрозмовників Української правди в політичній верхівці України, головне завдання Києва зараз – це "пройти зиму і дочекатись інавгурації Трампа, а тоді уже предметно говорити".

ЗСУ 27 листопада вдалося відбити 157 атак ворога на ключових напрямках. Російська армія здійснила понад 4800 обстрілів, завдала 21 авіаудар і застосувала 1672 дрони-камікадзе. Повний текст новини

Протягом минулої доби відбулося 150 бойових зіткнень

Прорив до Великої НовосілкиСитуація біля Великої Новосілки, яка є одним із найбільших наших укріпрайонів на південному фронті, значно загострилась. У той час, як на західному та південному флангах українські воїни стримали окупантів на попередніх позиціях, на східному фронті стався провал. Рухаючись дорогою з Золотої Ниви, рашисти за 5 днів майже безперешкодно зуміли подолати понад 10 км і підійти до околиць Великої Новосілки. І це при тому, що шлях росіян пролягав на височині між річками Кашлагач і Шайтанка й легко прострілювався, але, вочевидь, Сили оборони не мали засобів чи можливості.Аналогічною була ситуація на дорозі від Шахтарського, де ворог проїхав ті ж понад 10 км і також підійшов до нашого укріпрайону. Тим часом передові загони окупантів уже зробили спроби зайти в селище. Ймовірно, в самій Великій Новосілці буде організована гідна оборона. Однак для того, щоб вона була нетривалою, ворог намагається обійти населений пункт з півночі, де росіяни захопили половину Роздольного й далі рухатимуться напереріз до траси Велика Новосілка – Курахове. Це значно ускладнить логістику до селища, а також підірве його обороноздатність.Карта бойових дій за 20-27 листопада, фото: ЕспресоПо міру просування зі сходу зс РФ також активізувалися з півдня. Тут вони хочуть не тільки якомога швидше захопити територію, яку ЗСУ звільнили під час торішнього контрнаступу, а й створити умови для подальшого наступу на Запорізьку область, зокрема на сусідню ділянку фронту навколо Гуляйполя.ЗСУ поступово відходять біля Курахового  Ситуація і на північ, і на південь від Курахового ще від початку жовтня склалася доволі загрозливою для оборони міста. Втім увесь цей час, упродовж двох місяців, Сили оборони титанічно стримували ворога, ведучи оборонні й ар’єргардні бої, та виграли час для своєї країни, часто ціною власних життів.Наразі на деяких ділянках фронту обставини є настільки складними, що ЗСУ передусім думають про безпечний відхід, а не про оборону. Зокрема, на південному фланзі ворог здійснив прорив на 5 км до Романівки, відсікши наших військових, які обороняли Антонівку, Іллінку та Єлизаветівку. Втім навряд чи Силам оборони вдасться стабілізувати тут фронт, адже з іншого боку окупанти штурмують Трудове й Успенівку, щоб обвалити його ще на 35-40 км кв. Наразі військовим вдається зупиняти рашистів, щоб дати можливість відносно безпечного відступу тим силам, які опинилися в напівоточенні. Успенівка та Константинопольське найближчим часом будуть тими опорними пунктами, які стримуватимуть ворога, поки нову лінію оборони будують десь на захід від Курахового.Карта бойових дій за 20-27 листопада. Фото: ЕспресоТим часом у самому місті росіяни зайняли всю його східну частину. Їхні штурмові групи переходять балку й намагаються прорватися до центральної частини Курахового, щоб закріпитися там у багатоповерхівках. Сили оборони поки що знищують усіх, хто проривається до центру, однак незабаром їхня кількість буде надмірною і ЗСУ доведеться відходити. Згідно з заявами головнокомандувача Сирського, саме на цій ділянці фронту ворог переважає нас кількісно 1:5. З цих самих причин не вдається зупинити рашистів біля Дачного, просування біля якого загрожує одночасно як південним околицям Курахового, так і оборонцям у районі Успенівки.На північному фланзі ворог повністю окупував Берестки та здійснив кількакілометровий прорив на південь із Вознесенки. У Сонцівці наші герої стримували росіян упродовж кількох тижнів і навіть робили спроби контрнаступу. Зараз лінія оборони пролягає по річці Солона, а з Берестків ЗСУ відходитимуть у напрямку Старих Тернів, де спробують надовго загальмувати окупантів у межиріччі Солоної та Вовчої. Від того, наскільки затяжними тут будуть оборонні бої, залежить, як довго триватиме оборона Курахового. Так чи інакше, росіянам не вдалося швидко захопити місто, як вони це планували, а його оборона продовжиться в грудні. На Покровському фронті росіяни формують південну клешнюПокровський фронт ще більше активізувався і знову вирвався вперед за кількістю боїв: упродовж останніх 7 днів – понад 300 атак. Поки на північному фланзі фіксується помірна активність і немає жодних територіальних змін, окупанти докладають основних зусиль для створення обходу міста з півдня та формують так звану ударну клешню. Ключовими їхніми цілями тут є село Новотроїцьке і селище Шевченко. Це дасть змогу почати обходити місто з півдня. Однак ця перспектива – не найближчого часу. Поки що ворог пробився на два кілометри вздовж річки Солона, в напрямку села Жовте, за яке зараз тривають бої. Також він розширив зону свого контролю навколо вже окупованої Юр’ївки, де доволі широким фронтом у 10 км окупанти поступово рухаються на захід. Втім темпи їхнього просування є незначними. ЗСУ намагаються стабілізувати фронт і нав’язують бої за кожен опорний пункт.  Карта бойових дій за 20-27 листопада. Фото: ЕспресоТорецькі гойдалкиНайактивніші бої тривають у південному районі міста під назвою Забалка. Кілька тижнів тому ЗСУ тут контратакували та звільнили весь мікрорайон. Проте вже цього тижня росіяни знову пішли на його штурм і захопили центральну частину, а також перерізали вулицю Центральну, яка була важливою для забезпечення оборонців Неліпівки. Ще одним напрямком їхнього наступу став обхід Забалки з півдня, з боку Залізного, задля сегментування лінії фронту та відрізання південного краю. Карта бойових дій за 20-27 листопада. Фото: ЕспресоБільша частина оборонців Забалки опинилася під перехресним вогнем, тож якщо не буде швидкого контрнаступу, Силам оборони доведеться відходити на околиці цього мікрорайону. Це водночас відкриває ворогу шлях для наступу на центральну частину Торецька зі ще одного боку. В самому Торецьку ведуться бої за кожен будинок, який часто переходить із рук у руки, тому точної лінії фронту в місті немає. Карта бойових дій за 20-27 листопада. Фото: ЕспресоЧасів Яр: ні кроку назадВ центральному районі міста тривають бої, особливо активно в районі вогнетривкого комбінату. 24-та бригада, яка тримає оборону міста, запевняє, що, попри закріплення окупантів у низці районів міста, за канал не вдалося перейти ще ні одній одиниці бронетехніки, а штурмові загони в місті поступово знищуються. Не маючи значних успіхів у самому місті, росіяни концентрують атаки здебільшого на південний фланг, де вони мали просування минулого тижня. Тут стрімко розширюється сіра зона між Кліщіївкою і Андріївкою, а рашисти штурмують канал з метою його форсування та створення південної клешні для обходу Часового Яру та просування на Костянтинівку, а також створення можливості удару на Торецьк із півночі.    Карта бойових дій за 20-27 листопада, фото: ЕспресоСхідний фронт на Харківщині: Куп’янськ і БороваОкупанти поступово продовжують звужувати наш плацдарм на схід від Борової. Зокрема, зайняли кілька квадратних кілометрів території між Стельмахівкою і Лозовою, де вони вийшли за межі Луганської області. Тут вони також намагаються обійти Лозову з півдня. Крім того, рашисти дещо просунулися на південь у Кругляківці. Одним із найскладніших полів бою стало Першотравневе, яке ворог захопив кілька тижнів тому й намагався рухатися на південь на Копанки. Втім, Сили оборони відбили тут усі штурми та відкинули окупантів назад.Карта бойових дій за 20-27 листопада, фото: ЕспресоНа північному плацдармі, в районі Куп’янська, не відбулося жодних змін на лінії фронту, а ЗСУ врешті завершили зачистку в самому Куп’янську, куди минулого тижня прорвалися ворожі десантники.Однак несподіванкою для наших оборонців стало форсування окупантами Осколу на північ від Куп’янська, де лінія фронту була стабільною від 2022 року. В районі між Новомлинськом і Дворічним ворог зумів зайти на наші позиції та зараз намагається там закріпитися та просуватися в напрямку Новомлинського. Тривають бої.  Карта бойових дій за 20-27 листопада, фото: ЕспресоКурщина під прицілом Stоrm ShаdоwНе зважаючи на те, що найкращі частини зс РФ чинять неймовірний тиск на Курщині, однак вони не мають жодних успіхів і, навпаки, всі їхні атаки розбиваються об нашу оборону. ЗСУ вдалося стабілізувати лінію фронту, хоча раніше таких намірів не було, адже ми воювали завдяки розширенню сірих зон. Однак після того, як росіяни зібрали 50-тисячний кулак і почали наступ, Сили оборони були змушені відступати з сірих зон, а лінія фронту скоротилась до 100 км у протяжності. На цій ділянці концентрація ворога становить 500 військових на 1 км кв. – така ж концентрація фіксується і на Курахівському напрямку, де, за відомостями з Генштабу, ворог переважає нас у 5 разів. Однак, на відміну від Курахівського фронту, на Курщині ЗСУ діють злагоджено та розбивають ворога. Як, наприклад, ЗСУ розбили наступ росіян на Плехово, заманивши їх у вогневу пастку. Карта бойових дій за 20-27 листопада, фото: ЕспресоІмовірно, саме бойові дії на Курщині та провали біля Курахового вчергове продемонстрували гостру потребу реформ у ЗСУ та перехід на корпусне формування Сил оборони.Тим часом 6 наших Stоrm Shаdоw врешті націлились у глиб Росії та вразили першу жирну ціль у Мар’їно, де розташовувався командний пункт зс РФ, який керував боями на Курщині. Загинули десятки офіцерів, в тому числі й північнокорейських. Після першого залпу не забарився й другий, який ударив по Курському аеродрому, де ракети знищили місцеву ППО.  Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.

Російські війська продовжують масовані атаки на позиції ЗСУ та мирні населені пункти, застосовуючи авіацію, артилерію, ракети та дрони-камікадзе. За добу ворог завдав понад 4 тисячі обстрілів і здійснив понад сотню авіаударів. Наші захисники стійко тримають оборону, відбиваючи атаки на ключових напрямках та завдаючи ворогу значних втрат. Повний текст новини

Протягом минулої доби відбулося 208 бойових зіткнень