Search trend "Х-22"

Книжковий фестиваль "Фундамент: історії про культуру" вперше провели в Національному центрі "­Український Дім" у Києві 1417 листопада. Складався з виставки-продажу літератури про культуру, тематичних експозицій про постать літературознавиці Соломії Павличко та харківське періодичне видання "Універсальний журнал", а також розмов про книжки за участю митців, видавців, інтелектуалів. Фокусна тема фестивалю модернізм як стиль та епоха у вітчизняному мистецтві. Про задум і наповнення нової культурної події організатори розповіли під час престуру перед офіційним відкриттям Олексій Ананов,мкуратор мистецьких проєктів Українського дому "Фундамент" фестиваль специфічний. Вузький, але тільки за фокусом теми аудиторія в нього якнайширша. У час повномасштабного вторгнення ми відчули су­спільний запит на більше знання про культуру й історію. Вирішили, що найкраще його репрезентує саме література. На виставку може прийти навіть 50 тисяч відвідувачів, але все одно пропускна здатність обмежена. А читати, передавати та повертатися до книжки може значно більше людей. Тож саме книжка вхід у поле, яке хочемо підкреслити та підсвітити. Книжка з'явилася в цьому просторі не тільки тепер. Торік разом із партнерами Вlоор Вооks організували в Українському домі стаціонарну книгарню "Фундамент". Її курована колекція дещо змінюється під кожен із наших проєктів. Це був відгук на побажання відвідувачів. Їм хочеться взяти щось із собою після виставок, щоб повертатися до вражень від експозицій і дізнаватися ще про побачене. Досвід роботи книгарні підвів нас до розуміння, що треба поговорити про літературу ширше та показати її більше. Так виникла ідея нішевого фестивалю, сфокусованого на нонфікшні про культуру, з формулюванням "читати глибше". Український дім звернувся до кураторок Богдани Неборак та Анастасії Євдокимової, які зорганізували та змодерували основну тему цього заходу. А співзасновник книгарні Андрій Онищенко став куратором спецпроєктів у межах фестивалю. 22 видавництва приєдналися до події завдяки опенколу. Вони підготували фокусні пропозиції та представили свої стенди з тематичними добірками. Ще частину видань ми зібрали у блоці, що має таку саму назву, як фестиваль і книгарня, "Фундамент". Богдана Неборак, культурна менеджерка, співкураторка фестивалю Цікавим викликом для нас була можливість робити нішеву подію в Українському домі. Розуміємо, що цей простір розташований у серці Києва і сюди приходить неймовірно різна аудиторія. Це зумовлює те, яку мову маємо добирати, щоб розповідати історії. Не зовсім просту, але одразу зрозумілу та відчутно актуальну. Нам було важливо зберегти нішевість і водночас зробити фестиваль доступним. Так само працюють видавці й автори, які нас надихають. Вони шукають спосіб дійти до якомога ширшої аудиторії, навіть якщо говорять про вузькі та складні теми. Або ж показують, як на відомі теми поглянути буцімто вперше. Ось таку атмосферу ми хотіли втілити у програмі, виставках і стендах. Літературознавиця Соломія Павличко у своїй книжці "Дискурс модернізму в українській літературі" 1997 року казала про те, що культуру неможливо переписати, але можна перечитати і кількість можливих її перечитань безмежна. Лише ця коротка цитата неймовірно мотивує нас у контексті фестивалю. Розуміємо, що в суспільстві є сильний запит на деколонізацію. З одного боку, багато речей було проговорено в 1990-ті, а то ще й у діаспорі, в часи Мистецького українського руху. Можна сказати, що ця історія вже позаду. Але ж питання не тільки в тому, щоб щось було написано. Має з'явитися коментар, рецепція, обговорення. Соломія Павличко вміла змінювати уявлення про культуру Соломія Павличко вміла змінювати уявлення про культуру. Вона присвятила велику частину життя зміні ставлення до української літератури. Наголошувала на її повноті та показувала, як можна її інтерпретувати. На жаль, мала недовгу професійну кар'єру, бо прожила коротке життя. Залишила багато начерків своїх ідей, більшості з яких до сьогодні не втілено. Однією з найцікавіших є ідея книжки про дискурс насильства в українській літературі. Соломія Павличко говорила, що в нашій культурі багато непроговореного насильства. І доки заплющуватимемо на нього очі, вповні себе не зрозуміємо. Але для нас чільною працею є "Дискурс модернізму в українській літературі". Саме третє видання книжки, яке вийшло цьогоріч, надихнуло на експозицію про її авторку. Завдяки видавництву "Основи" отримали ексклюзивний доступ до архіву Павличко, який нині опрацьовують та оцифровують. Коли цей процес завершиться, видавництво відкриє матеріали для всіх дослідників. А поки що ми представили фрагменти. Чому модернізм і чому дискурс, тобто розмова про нього? Це епоха, яку довго забороняли та замовчували через колоніальний статус України. За кордоном теж не було багато досліджень нашого модернізму за радянських часів, тому що Україна була бездержавна нація. Для Соломії Павличко було важливо зрозуміти, чи був у нас модернізм, який саме й де він ховався. Для цього вона досліджувала багато особистих документів. Це абсолютно різні матеріали, які пояснюють, яка була та епоха та що в ній свідчило про оновлення суспільства. На виставці можна дізнатися більше про Соломію Павличко. Її історію розповідаємо через книжки, до видання яких долучалася. Це тексти, які вона писала, перекладала, впорядковувала. Серед них збірка статей та інтерв'ю "Фемінізм" 2002 року, яку впорядкувала літературознавиця Віра Агеєва. Сьогодні вона продовжує багато ідей, закладених Павличко, зокрема тему феміністичних і гендерних студій. Також є праця "Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського" 2000-го, яку деякі фахівці вважають чільною для Павличко. Інший цікавий приклад творчості переклад "Коханця леді Чаттерлей" англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса. Цей роман Соломія переклала, щоб, зокрема, інтегрувати любовну лексику, великою мірою відсутню у вихолощеній радянським періодом українській мові. Попри те що Соломія Павличко була делікатна в розме­жуванні політичного та професійного, вона була заангажована в тому, щоб українська культура звучала на належному рівні. Тому її тривожив період 19901991 років, коли проросійські та проукраїнські сили змагалися в Києві та думали, що ж робити відколюватися чи ні. Ці переживання задокументовано в листах до її партнера, канадського політолога Богдана Кравченка, з яким вона створить родину та заснує видавництво "Основи". У неймовірній хроніці "Листи з Києва" Соломія розказує, з одного боку, про різні страхи, а водночас про те, як перекладає вірші американської поетеси Емілі Дікінсон і хвилюється, чи буде кому в Україні читати ці твори. Одним із ключових проєктів у житті Соломії Павличко стало видавництво "Основи", добірку перших видань якого теж зібрали в експозиції. 1992 року воно постає в період, коли видавництва в Україні закривають, бракує коштів і паперу. Павличко бачила своїм обов'язком видавати головні праці з гуманітарного знання, зокрема щоб з'являлася українськомовна термінологія. Їй важливо було показати, що українською можна писати все. Сьогодні "Основи" поновлюють і продовжують роботу. Багато речей, які хотілося б розказати виставкою, насправді блискуче коментує сама Соломія. Її голос можна почути на останньому артефакті експозиції ­відеозаписі львівської презентації "Дискурсу модернізму в українській літературі" з особистого архіву поета Віктора Неборака, який фіксує багато мистецьких подій Львова та Києва 1990-х. Анастасія Євдокимова, культурна менеджерка, співкураторка фестивалю Оскільки фокусна тема фестивалю модернізм, можемо рухатися до нього ще в один спосіб. Другу залу присвятили "Універсальному журналу", який виходив у Харкові з листопада 1928-го до серпня 1929-го. Саме це багато ілюстроване, передусім літературне періодичне видання з короткою історією ми обрали як точку входу в розмову про модернізм. Лише 10 номерів по 100120 сторінок, які оповідають про культурне життя в Україні та трохи у світі у 19281929 роках. Фіксуємо для себе, що тоді відбувалося найцікавішого та найважливішого, з погляду харків'ян. Молоді, красиві, бадьорі люди, які працювали над виданням, іще не знали, що скоро багатьох із них розстріляють, тому мали багато енергії. Хотіли жартувати, сміятися та всіляко експериментувати. Команда журналу постаті, які знаємо зі шкільної програми. Серед них Юрій Смолич, Майк Йогансен, Остап Вишня. Експозицію побудували за принципом журнальних сторінок. Зміст на початку анонсує, що таке "Універсальний журнал" і що дізнаємося далі. Потім з'ясовуємо новини театру, бачимо розгорти про художників, читаємо літературну сторінку, роздивляємося кіноафіші. Тобто можемо осягнути все, що відбувалося в різних видах мистецтва тих років. Нашу оповідь починаємо з яскравих обкладинок, які малювали ключові художники того часу, як-от Анатолій Петрицький та Іван Падалка. Ми не змогли б витягнути ілюстрації з журналів, бо якість не дала б змоги. Але зробили такий собі відеоогляд трьох випусків першого, третього та сьомого. Можна порозглядати малюнки до всіх текстів і послухати коментування кожного розгорту та статті. Музей театрального мистецтва надав нам унікальні артефакти афіші експериментальних постановок театру "Березіль" Леся Курбаса, про які активно писали в журналі. Звісно, не лише цей заклад був представлений на сторінках. Також висвітлювали, що відбувалося на київських театральних і музичних сценах. Ще одна сторінка літературна, оскільки журнал творили письменники і вони публікували свої найсвіжіші твори. Наприклад, 1928 року, заповнюючи літературну анкету, Валер'ян Підмогильний, Юрій Яновський, Борис Антоненко-Давидович та Олексій Кундзіч відповідали на запитання про свою останню написану книжку. Для Підмогильного це роман "Місто", який він взагалі планував робити кіносценарієм. Для Яновського "Майстер корабля", щодо якого в нього є якісь суперечливі відчуття. Антоненко-Давидович міркує про те, чи може він іще щось написати після смерті. А Кундзіч анонсує текст, який вийде лише 1930-го. Люди, які працювали над виданням, іще не знали, що скоро багатьох із них розстріляють У журналі з'являлися знакові твори. Наприклад, один із ключових творців видання Юрій Смолич поступово в п'яти випусках публікує свій роман "Господарство доктора Гальванеску". Це безмежно довгий процес. П'ять номерів фрагментами читати один роман уявити таке у ХХІ столітті не можемо. Взагалі література на сторінках "Універсального журналу" різноманітна. Наприклад, є фрагменти п'єси Миколи Куліша "Мина Мазайло", яка 1929 року з'явилася на сцені театру "Березіль". А в кожному номері обов'язково якась поезія, здебільшого футуристична. Ідеться і про фільми. Є текст про молодого Олександра Довженка, який іще не видатний режисер, але вже зрозуміло, що вражатиме світ. Власне, це стаття про його стрічку "Арсенал" 1928-го. Згадують також про прем'єру "Людини з кіноапаратом" Дзиґи Вертова, але лише побіжно, не приділяючи великої уваги. Також зазначають про режисерський дебют Івана Кавалерідзе "Злива". Моя улюблена сторінка розваг. У журналу було гасло: "Наша система 5 хвилин розумової гімнастики щодня". Творці видання були переконані: якщо щоденно напружувати мозок, розв'язувати головоломки та задачі, то все в житті буде добре. Вони дотримувалися цього принципу, тому в кожному номері є якісь загадки. Не знаю, який треба мати інтелект і як зосередитися, щоб їх розгадати, бо вони складні. Поруч із ними є й чисті розваги, зокрема народні загадки, анекдоти, байки. Можливо, до сторіччя "Універсального журналу" буде якийсь масштабніший експозиційний проєкт, який підсвітить усі грані цього видання. А поки що ми лише окреслили напрями й, може, надихнули якихось кураторів своїми діями. Андрій Онищенко, співзасновник книгарні "Фундамент" Перший тестовий день роботи книгарні "Фундамент" почався 17 листопада 2023-го. Тож останнього дня фестивалю рівно рік, як ми відкрилися в Українському домі. Наша книгарня виконує функцію доповнення до виставок. Дає змогу людям забрати щось із собою, поглибити свої знання про історію мистецтва та конкретних художників. Саме в цьому приміщенні зазвичай завершується шлях відвідувача закладу. Наш асортимент до кожної експозиції доповнюється свіжими книжками, присвяченими новому проєкту. Нині на основній вітрині можна побачити видання, які ми збирали впродовж останнього року. Це альбоми митців, що були представлені в Українському домі, дослідження про течії або творчі групи, які експонували тут, а також фотокнижки й альбоми різних сучасних авторів. В Українському домі вибаглива аудиторія. Це не тільки широке коло людей, а й митці, які добре знають свій фах і яких складно здивувати. Тому відшукуємо якусь цікаву рідкісну літературу та намагаємося розширювати смаки й уявлення про нонфікшн. Окрім вітрини, спеціально для фестивалю підготували спецпроєкти. Один із них присвячений явищу зінів і самодруків, яке можна назвати низовою книжковою культурою. Це видання з невеликим накладом, зроблені авторами власноруч. Форма, до якої часто звертаються як професійні художники, так і аматори, які мають творчий імпульс. Іще один спецпроєкт букіністична книгарня, яка збирає разом колекції чотирьох букіністів і має доповнити тяглість видань про культуру. Присутні на фестивалі 22 видавництва випускають актуальну продукцію і показують, що відбувається на літературному ринку сьогодні. Однак українська книжка існує давно, й цю тяглість підтверджує букіністична книгарня, де можна знайти видання від 1930-х до 2000-х, які нині складно відшукати. Цікаво подивитися на букіністику нової хвилі, щоб зрозуміти, яку місію вона виконує, як цифровізується, українізується та позбувається російських книжок, з якими зазвичай асоціюється ця сфера. "Фестиваль нішевий, але яка це ніша. Культура масштабна і значуща тема. Це те, про що сьогодні, можливо, найбільше хочуть чути й читати українці. Тому основною нашою метою було зібрати й показати в одному просторі весь масив такої літератури, виданої останніми роками. Щоб кожна людина могла побачити, як багато нині є українських видань про культуру, та наблизитися до цієї теми. Художниця Катя Лібкінд створила в атріумі Українського дому нестандартну інсталяцію, що символізує бібліотеку у процесі будівництва. Для нас це не просто літературна подія, а спільне створення платформи для діалогу, дослідження та роздумів", Ольга ВІЄРУ, директорка Українського дому

Видання Міlіtаry Wаtсh Маgаzіnе написало, що Росія нібито має можливість виробляти до 300 ракет "Орєшник" на рік. Водночас у ЦПД вже спростували цю інформацію. "Це 25 одиниць на місяць, за оцінками Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Ракети цього класу є першими у своєму роді, розробленими в Росії з 80-х років, і поєднують у собі дальність польоту до 4000 км і здатність нести кілька боєголовок із незалежним наведенням на ціль. Після першого бойового застосування Росією балістичної ракети середньої дальності "Орєшник" 21 листопада ГУР Міністерства оборони України оприлюднило дані розвідки про можливості російської промисловості з виробництва нової системи озброєння", - йдеться у матеріалі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Орєшнік" вже запускали двічі - сказав експерт і припустив, куди наступний удар Здатність цієї ракети розміщувати як ядерні, так і звичайні боєголовки та вражати до шести цілей робить її "вельми цінним засобом ураження", зокрема, сил Західного блоку в усій Європі, а також у глибині Тихого океану та Арктики. Очікується, що значна "асиметрична" цінність "Орєшника", як засобу протидії набагато більшим силам НАТО, призведе до того, що Росія розгорне її у великій кількості. Експерти підкреслюють, що існує ймовірність того, що збільшення виробництва цієї ракети може відбутися виключно за рахунок скорочення виробництва балістичних ракет міжконтинентальної дальності, зокрема РС-24 "Ярс". Хоча у 2010-х роках виробництво системи "Ярс" становило в середньому 22 ракети на рік, що робить досягнення виробництва 300 ракет "Орєшник" значною зміною. "Інформація про здатність росії виробляти 25 "Орєшників" на місяць не відповідає дійсності. Видання, через яке поширена дана дезінформація на англомовний простір, є своєрідною прокладкою для легітимізації вигідної для РФ інформації і подальшого її розповсюдження. Мета вкиду - поширення страху в західних суспільствах", - наголосив тим часом голова Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після удару "Орєшніком" Герасимов телефонував голові армії США - NYТ Внаслідок санкцій у Росії суттєво сповільнився цикл виробництва високотехнологічних ракет. "Так, вони виробляють Х-101 чи "Калібр" і накопичують їх завдяки інтенсивному використанню "Шахедів". Втім, виробництво більш технологічних ракет, таких як "Кинджал", йде на одиниці. А "Орєшнік" - це ще більш технологічний цикл, тому інформація про штампування цієї МБР є свідомим фейком", - додав Коваленко. Цьогоріч Україна вже виготовила перші 100 ракет. Це стало можливим завдяки роботі Міністерства оборони, яке координує як державні, так і приватні ініціативи у ракетобудуванні. Зокрема, відновлене та масштабоване серійне виробництво крилатих ракет Р-360 комплексу "Нептун". Модифіковані ракети тепер здатні вражати цілі на більшій дальності. Приватні підприємства також демонструють неймовірні результати. Наприклад, новий стартап реалізував проєкт ракети "Паляниця", яка вже вийшла у серійне виробництво завдяки підтримці Міноборони.

Про це він написав у Х."На вчорашній Раді Україна-НАТО я також наголосив на важливості зміцнення військового потенціалу України", - йдеться у дописі.За його словами, країна виділяє додаткові €22 млн на проєкти, спрямовані на протиповітряну оборону та кіберстійкість України.Велдкамп також наголосив, що дії Росії становлять пряму загрозу для НАТО - своїм масованим нарощуванням військової присутності, вторгненнями у повітряний простір і актами саботажу.Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс повідомив, що його країна передала Україні три пускові установки зенітних ракетних комплексів Раtrіоt.

Міністр закордонних справ Нідерландів Каспар Велдкамп оголосив про рішення виділити Україні додатково 22 мільйони євро на потреби оборони й кібербезпеки. Про це він написав у соцмережі Х, пише Рубрика. «На вчорашньому засіданні Ради Україна-НАТО я наголосив на важливості посилення військового потенціалу України. Нідерланди виділяють додатково 22 мільйони євро на проєкти, спрямовані на протиповітряну оборону і кіберстійкість України», – […] Тhе роst Нідерланди виділили Україні додаткові 22 млн євро на ППО і кібербезпеку арреаrеd fіrst оn Рубрика.

2 грудня 1993-го колумбійські й американські спецназівці вбили наркобарона Пабло Ескобара. Пабло Ескобар народився 1 грудня 1949 року в колумбійському Ріонегро, в сім'ї фермера і шкільної вчительки. Більшу частину молодості проводив у бідних кварталах колумбійського мегаполіса Медельїн. Крав надгробки з місцевого кладовища і, стираючи написи, продавав панамським перекупникам. Продавав сигарети і марихуану, підробляв лотерейні квитки. Створив банду і крав дорогі авто для продажу на запчастини. 1971-го банда зайнялася рекетом. Грабуючи в багатих, будував біднякам дешеве житло, і авторитет у Медельїні ріс. У 22 роки став найвідомішим злочинним авторитетом мегаполіса. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Племінник наркобарона знайшов у його квартирі $18 млн Тоді зайнявся контрабандою кокаїну в США. Жоден наркоділок не міг без його дозволу вивозити кокаїн за межі Колумбії. Пабло знімав так званий 35% податок із кожної партії наркотиків і забезпечував доставку. У джунглях Колумбії відкрив хімічні лабораторії. Вирощував плантації коки. 1977-го Ескобар і ще троє наркоторговців об'єдналися в Медельїнський картель. Це була найпотужніша фінансово-кокаїнова імперія в світі. Для доставки мала літаки, і навіть підводні човни. Картель купував поліцейських, суддів, політиків. Якщо підкуп не діяв, використовували шантаж або убивства. До 1979 року Пабло став одним із найбагатших людей світу. Щоб заручитися підтримкою населення, розгорнув у Медельїні широке будівництво. Прокладав дороги, будував стадіони, зводив безкоштовні будинки для бідних. 1982-го висунув кандидатуру на виборах і в 32 роки став замісником конгресмена. Згодом міністр юстиції Родріго Бонілья розгорнув кампанію проти вкладення кокаїнових грошей у політику. Тож Ескобара 1984-го позбавили мандата. Стараннями Бонілья політична кар'єра закінчилася. Згодом 2 бойовика картелю влаштували засідку й застрелили міністра на вулиці столиці Боготи. У 1980-х Ескобар контролював майже всі сфери життя колумбійського суспільства. Але президент США Рональд Рейган оголосив війну проти поширення наркотиків в Америці. Між США і Колумбією досягли угоди, за якою Богота видавала американцям своїх кокаїнових баронів, які продавали наркотики в США. На війну, розпочату владою, наркомафія відповіла терором. Ескобар створив терористичну групу. Її учасники нападали на чиновників, поліцейських, та всіх, хто виступав проти наркоторгівлі. Ескобар будував таємні притулки по країні. Завдяки інформаторам на крок випереджав правоохоронців. Також селяни попереджали при появу підозрілих людей, авто з поліцейськими чи солдатів. 1989-го кілери Ескобара вбили суддю Верховного суду, полковника поліції, відомого колумбійського політика. Його люди підклали бомбу в пасажирський літак Воеіng-727, на борту якого був 101 пасажир і 6 членів екіпажу. Усі загинули. Країною прокотилися рейди, під час яких нищили хімічні лабораторії і плантації коки. Сотні учасників наркокартелів садили. У відповідь Ескобар розгортав ще більший терор. Під час одного з замахів від вибуху бомби загинули 62 особи. У 1990 роках Ескобар очолив список найрозшукуваніших наркоторговців США. 1 грудня 1993-го Ескобару виповнилося 44 роки. Він знав, що за ним стежать, тому намагався говорити телефоном коротко, щоб дзвінок не зареєстрували американські агенти. Наступного дня після дня народження, Ескобар подзвонив родині. Розмовляв із сином 5 хв. Його засікли в Медельїні. Будинок оточив спецназ. Вибили двері й увірвалися. Охоронець відкрив вогонь і був поранений. Сам Ескобар відкрив безладну стрілянину, виліз у вікно і спробував втекти через дах. Снайпер поранив пострілом у ногу. Наступна куля потрапила в спину. Після цього снайпер підійшов до наркобарона і зробив контрольний постріл у голову.

Фіаско в єврокубках: "Динамо" та "Шахтар" знову програли свої матчіЦього тижня повернулись єврокубкові матчі, де Україну в Лізі чемпіонів презентує "Шахтар", а у Лізі Європи - "Динамо". Проте результати наших команд не принесли нашій країні очок у рейтинг коефіцієнтів.У Лізі чемпіонів "Шахтар" насправді був близький до перемоги. Донецька команда до 87-ї хвилини вела в рахунку 2:0, при цьому перебуваючи у меншості. Проте у кінцеві хвилини нідерландський ПСВ забив тричі й у результаті переміг 3:2."Шахтар" після 5-х турів має 4 бали та займає 26 позицію. Для виходу у стикові матчі потрібно фінішувати у топ-24. Далі на українців чекають матчі проти німецьких "Баварії" та "Борусії" (Дортмунд) і французького "Бреста".Рікардо Пепі та Дмитро Різник (праворуч). Фото: Gеtty ІmаgеsКиївське "Динамо" перебуває у гіршому становищі. У 5-му турі ЛЄ українці програли чеській "Вікторії Плзень" (1:2). Єдиний гол на завершальних хвилинах забив Владислав Кабаєв.За словами тренера "Динамо", команда не дуже впевнено почала гру."Я думаю, що на такому рівні індивідуальна майстерність має велике значення. Я не можу дорікнути своїм гравцям у небажанні. Вони прагнули, намагалися, але індивідуальна майстерність як у завершенні, так і в обороні дається взнаки", - заявив Олександр Шовковський."Динамо" залишається єдиною командою в нинішній ЛЄ, яка не набрала жодного очка та займає останнє, 36-те місце.  Денис Попов (ліворуч). Фото: Gеtty ІmаgеsПроте для українського футболу був і позитив! 17-річний українець Артем Степанов зіграв за німецький "Баєр" у Лізі чемпіонів.Тренерський штаб "Баєра" довірився Степанову у матчі проти австрійського "Зальцбурга" на 73-й хвилині. Станом на цей час рахунок був 5:0 на користь німецької команди.Для 17-річного форварда це дебют в основній команді. У поточному сезоні Степанов провів 16 матчів за "Баєр" U-19, в яких відзначився 11 голами та 4 асистами.Артем Степанов у матчі за "Баєр", Фото: Gеtty ІmаgеsСтрибки на лижах з трампліна: 17-річна Глухова побила рекорд УкраїниНа минулих вихідних 17-річна спортсменка Жанна Глухова пробилась до основного раунду Кубка світу зі стрибків на лижах з трампліна.У кваліфікації Глухова пролетіла 105,5 м, отримала за свій стрибок 78 балів та оновила національний рекорд України. Цей результат дозволив їй потрапити в найкращі 40 та пробитися до основного раунду Кубка світу.В основному раунді Глухова стала авторкою ще одного нацрекорда. Українка змогла посісти 36-те місце — найкращий результат України в історії на рівні КС.Фото: Ваsе оf Ukrаіnіаn SроrtsФутболіст збірної України зацікавив "Манчестер Сіті"За інформацією Fооtbаll Іnsіdеr, "Борнмут" готовий до продажу Іллі Забарного та прийме пропозицію від "Манчестер Сіті". Український футболіст нібито не проти перейти в команду Хосепа Гвардіоли.У "Борнмута" вже є досвід продажу своїх найкращих футболістів. Влітку клуб покинув Домінік Соланке. Тоді клуб заробив більше ніж 60 млн євро. Подібну суму вони розраховують отримати за Забарного.Раніше повідомлялось, що Забарним також цікавиться "Реал", англійські "Челсі" та "Тоттенгем".Ілля Забарний у матчі за "Борнмут" в АПЛ. Фото: Gеtty ІmаgеsУ Кличка зірвались переговори про повернення на ринг заради чемпіонського бою, - ЗМІЗа інформацією Маіl Sроrt, Володимир Кличко хотів битись за титул чемпіона світу ІВF (Міжнародної боксерської федерації) з Даніелем Дюбуа на вечорі боксу у Саудівській Аравії 22 лютого.Проте переговори зірвались після поєдинку Майка Тайсона та блогера Джейка Пола. Організатори івенту у Саудівській Аравії вирішили не ризикувати повторенням ситуації з 58-річним американцем, який у 8-раундовому поєдинку зміг завдати лише 18 точних ударів.Володимир Кличко ж нібито "одержимий" ідеєю перемогти Даніеля Дюбуа та стати найстаршим чемпіоном світу ІВF.Володимир Кличко, Фото: Gеtty Іmаgеs

Ми будуємо гіпотези  — а як би було, якби до всього, що ми маємо зараз, ще б ядерну зброю. Ми уявляємо, наче  українська ядерна зброя прямо з 1993 року перелітає одразу в руки Порошенку чи Зеленському і вони такі перед Путіним - ха! Як ковбої з пальцем на гачку. Але ніт. Українській ядерній зброї зразка 1993 року довелось би пройти весь історичний процес разом з Україною, побувати в руках Кучми та в руках Януковича. Безпосередньо вплинути на історію нашої країни і її демократичний та цивілізаційний розвиток. Себто, цілком імовірно загальмувати його і звернути з праведної дороги. Бо ми й без ядерки звертали з неї не раз і повертались на потрібні стежки через глибокі політичні потрясіння і великі жертви.Так, теперішньої війни може б і не було, бо до неї б і не дійшло — Яника з ядерною зброєю не сковирнув би ніякий Євромайдан, а Небесна сотня легко стала б Небесними тисячами. І Помаранчева революція пройшла б не так лагідно. США остерігалися б наших президентів-диктаторів з ядерною валізкою так, як зараз остерігаються Путіна. І нас, імовірно, чекала б доля Білорусі. Америка відбирала зброю в корумпованої бідної пострадянської держави, котра щойно отримала незалежність і навіть не знала до ладу, що з нею робити. Америка не була упевнена в майбутньому нової держави на карті світу. Читайте також: Будь ласка, не називайте це Третьою світовою...Остерігалась що інфантильні та без досвіду українці оберуть собі у президенти когось, хто вбиватиме журналістів чи взагалі крадія шапок і вручать йому в руки ядерну валізку з червоною кнопкою. І скажіть тепер чесно, що їх страхи були марними й ми достойно б донесли цю ядерну зброю аж дотепер.Ми всі забули про економічну кризу і гіперінфляцію 90-х і перманентні непіднімні борги за російський газ, заплатити за який ми не мали власних коштів, а кредитних нам не давали через ядерку. Цією угодою ми викупили себе з російського рабства, бо в нас було два шляхи — або російські кредити, або західні. І під економічною блокадою Заходу ми б просто впали в обійми Росії. Ми обрали розумно. Серед тих варіантів, які були.Казати, що США нас кинули — невдячна неправда. З 1995 року США активно включились у підтримку економіки та демократичних процесів нашої держави, політичного стримування Росії, активну підтримку наших революцій. Забуваючи це, ми колективно приміряємо роль Путіна, який стверджує, що Другу світову виграв СРСР сам без союзників, а здебільшого Росія. Це не так.Вже не кажучи про роль і підтримку США від 22 року. Але без їх підтримки ми б навіть не доповзли до 22-го демократичною державою зі стабільною хоч трохи сильною економікою. Не вміємо ми наразі таке самі, потрібні партнери. Справді порушила Будапештські домовленості лише Росія, порушивши нашу суверенність і кордони. Всі претензії мають бути лише туди. Читайте також: Про ядерну зброю та ілюзіїТа і, зрештою, навіть якщо гіпотетично уявити що в нас зараз є ядерна зброя — і що? Вдарити по Москві, щоб автоматично прилетіло таке ж назад? А сенс? Ядерна зброя стримала б Росію від нападу? У 2014-му вони використали сепаратистів, бити не було по кому, не по своїх же Донецьку чи Луганську. І зараз Зеленського від застосування ядерки Захід стримував би так само як стримує Путіна. Жорсткими погрозами та ультиматумами. І хіба ядерна зброя Росії стримала Україну від операції в Курській області? Нічим би нам це не допомогло, це просто чергова мрія про чарівну таблетку, в ряду з хаймарсами, леопардами, F-16 і ударами по Росії західною зброєю. Ну от маємо ми це все і що? Навпаки, війна між Росією та Україною, в яких в обох є ядерна зброя дуже сильно ускладнила б завдання НАТО. І не такою очевидною була б їх підтримка однієї з супротивних сторін, тобто нас.То сенс взагалі стільки часу витрачати за ностальгію за цим страшним спадком Радянського Союзу? Ми обміняли його на нормального друга, який приніс нам у підсумку більше користі та перспективу рухатись  від Росії до розвинутих країн. Ну, а швидкість і спосіб руху — вже повністю наша проблема.ДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Ресурси російської економіки вичерпуються. Про це заявила голова російського центробанку Ельвіра Набіулліна 19 листопада, пояснюючи у думі причини підняття облікової ставки до 21% – найвищий показник від початку вторгнення в Україну. Це означає, що гроші у РФ дорожчають. Щобільше, Набіулліна згадала про стагфляцію – кризовий стан в економіці, коли стагнація виробництва поєднується зі зростанням цін у країні. Та чи означає це, що РФ втрачає ресурси для ведення війни з Україною та утримання окупованих територій України? Адже окупаційна влада анонсує масштабну відбудову житла та інфраструктури на ТОТ?Дані про стан російської економіки – елементи пропагандиЩе 27 червня 2022 року у Вlооmbеrg повідомили про дефолт у Росії за зовнішніми боргами. Утім, очікуваного економічного колапсу не сталось, навіть попри численні санкції. У жовтні Міжнародний валютний фонд навіть поліпшив прогноз для РФ на цей рік до 3,6%. Щоправда, у наступному році темпи зростання російської економіки, за даними МВФ, сповільняться до 1,3%. Та що насправді стоїть за цими цифрами?Уряд Швеції дав доручення Національному інституту економічних досліджень проаналізувати економічний розвиток Росії. І аналітики дійшли висновку, що офіційні дані про стан економіки РФ не відповідають її реальному стану, бо економічна звітність Росії переплітається з її воєнною пропагандою. Шведські дослідники вважають що фінансові резерви російського уряду, які були використані для фінансування військових витрат, швидко закінчуються і можуть бути вичерпані впродовж року. "Зрозуміло, що російська економіка працює не так добре, як хотів би Путін. Ресурси виснажуються у військову промисловість, а економіка перегрівається. Очевидно, навколо офіційних цифр стоять великі знаки питання. Треба й надалі активно боротися з путінською пропагандою. Обговорення в середу є важливою частиною цих зусиль", – заявила міністерка фінансів Швеції Елізабет Свантессон.Такої ж думки дотримується і керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор порталу ВlасkSеаNеws Андрій Клименко."Перше, що треба розуміти, коли говоримо про економіку Росії, – країною керують розвідники.Тому не можна користуватись будь-які даними, які озвучують російські посадовці чи публікують російські структури. Дивно, коли такими цифрами користують експерти, навіть серйозні аналітичні структури у США та Європі, адже вони таким чином підтримують дезінформаційну діяльність реального стану російської економіки", – каже він у коментарі Еспресо.  Саме тому традиційні дослідження та економічні рейтинги міжнародних агенцій не відображають реального стану економіки РФ, оскільки часто ґрунтуються на даних офіційної статистики.Експорт нафти є одним з індикаторів економіки РФ "Аби аналізувати стан російської економіки, треба шукати не цифри, а  індикатори, які можна порахувати самостійно. Одним з основних індикаторів може бути експорт нафти, – каже Андрій Клименко. – Від лютого 2022 року основна увага чомусь була прикута до експорту природного газу, зокрема через Північний потік. Тепер пішов перекос у бік зрідженого газу. Але 70% енергетичного експорту РФ – це саме нафта. З Балтійського моря Росія експортує 10 – 12 млн тонн нафти на місяць. Це приблизно 100 танкерів сирої нафти і ще 3-4 млн тонн нафтропродуктів. Через Чорне море йде 4 – 5 млн т нафти та 3 – 4 млн т нафтопродуктів. Тут у Росії все добре. Ми вже кілька місяців намагаємось донести: якщо не зупинити експорт нафти з Балтійського моря, РФ матиме ресурси купувати все, що завгодно і як завгодно довго для ведення війни в Україні".Керівник аналітичного напряму мережі "АNТS" Ілля Несходовський у коментарі Еспресо заявив, що спроможність РФ вести війну напряму залежить від цін на нафту."Економічне становище Росії значною мірою залежить від ціни на нафту. Якщо Росія матиме можливість продавати нафту за ціною орієнтовно 65 доларів, то вона матиме можливість продовжувати війну, навіть враховуючи інші санкції, які обмежують потужності військового виробництва, – каже аналітик. – Тому для нас ключовим фактором є зниження ціни на нафту, або обмеження поставок російської нафти на світовий ринок. Це може бути через закриття відповідних логістик. Наприклад, Україна при відповідному дозволі могла б не допустити проходження російських суден Чорним морем".За словами Іллі Несходовського, від початку 2025 року має припинитись транзит російської нафти територією України через нафтопровід "Дружба".  За даними моніторингу Центру досліджень енергетики та чистого повітря (СRЕА), за тиждень з 11 до 17 листопада Росія експортувала викопного палива на 4,05 млрд євро: нафти — на 1,87 млрд євро, нафтопродуктів і хімікатів — на 0,96 млрд євро, газу — на 0,81 млрд євро та вугілля — на 0,4 млрд євро. "На танкери, що належать європейським країнам чи країнам G7 або застраховані в них, було завантажено викопне паливо на суму 1,31 млрд євро, що сприяє фінансуванню вторгнення Росії в Україну", – повідомляють у центрі. Падіння російських літаків та мостів – непрямий ефект санкційНа сьогодні вже зрозуміло, що анонсовані "пекельні санкції" для Росії не досягли очікуваного ефекту. "Пригадати лютий 2022 року і виступ президента США, де він заявляв про потужні санкції, які обвалять російський ВВП на 20 – 30%. Або вони не розуміли російську економіку і природу російського режиму, або вся ця санкційна політика моделювалась з того, що РФ переможе Україну за кілька тижнів і все буде, як було, – каже Андрій Клименко. – Коли у країні 300 банків, а санкції запроваджують до 5 – 7 – 50, то який буде ефект? Ми вважаємо, що замість адресних чи блокувальних санкції треба переходити до ембарго – повної заборони на торговельні операції з РФ, за винятком хіба що якихось гуманітарних позицій. Звичайно, повне ембарго – це потужна річ і зрозуміло, що будуть проблеми у глобальні економіці. Але треба вивчати вплив такого ембарго на глобальну економіку. РФ має опинитись в ізоляції".За словами Андрія Клименка, РФ обходить санкції через розрахунки у крипті, а також взаємозаліки між країнами, що виявилось сюрпризом для США."Десь два-три місяці ми тішились інформацією про те, що РФ має проблеми з розрахунками з Індією та Китаєм. Ці дані брали з Центробанку РФ. Але ж не могло такого бути, що експорт йде стабільно, а грошей нема. Логічно було припустити, що розрахунки відбуваються в якийсь інший спосіб. І лише потім, здається Rеutеrs сказали, що гроші не фіксуються офіційно, бо йдуть іншими каналами. Для американців це нова, але нам добре відома з 90-х річ – взаємозаліки або бартер: я за тебе плачу тут за те, а ти за мене там за те. І формально гроші кордон не перетинають" При цьому не можна стверджувати, що запроваджені санкції не працюють взагалі."Є  інші сигнали, які свідчать про проблеми в економіці РФ. Які саме – це уже справа розвідок, – каже Андрій Клименко. – Скажімо, якщо у них все так добре з мілтехом, чому вони закуповують снаряди у корейців мільйонами? Якщо використовують корейський аналог Іскандера, то що не так з їхнім? Є речі, які складно приховати. Як-от аварії літаків  (наприклад, загоряння російського Sukhоі Suреrjеt у Туреччині). Так, якісь деталі вони можуть знаходити, але коли немає обслуговування від виробника, підтримувати їх належний стан дедалі складніше. Комп’ютерні чіпи можна провезти контрабандою у сумці, але з верстатами так не вийде". "Відсутність компетентних людей, які можуть здійснювати відповідні ремонти, відсутність поставки обладнання, особливо високотехнологічного, призводить до катастроф і поламок, які неможливо швидко виправити. Ми вже бачимо, що Suреrjеt, який залежить від  імпортних комплектуючих, постійно в аваріях. Це стосується автомобільної галузі – китайці так і не розмістили свого виробництва на території РФ, тож вони купують китайське, – каже Ілля Несховський. – Стан російської економіки погіршується, розвалюється інфраструктура, зокрема уже є випадки падіння мостів, проблеми у житлово-комунальному секторі. Але це не впливає на можливість ведення війни".Чи здатна РФ утримувати окуповані територіїНа фоні проблем в економіці РФ обіцяє витратити до 2027 року 1, 3 млрд доларів у відновлення окупованих територій. На пропагандистських каналах з’являються сюжети про відновлення житла у Маріуполі чи відкриття масштабного мультимедійного центру "Росія – моя історія" у Мелітополі тощо. "З економічної точки зору у "нові території РФ" вкладають більше фінансів, ніж в інші території. Щорічні видатки на відновлення і розбудову окупованих територій значно перевищують видатки 73 інших регіонів РФ. Виключенням є Москва, Санкт-Петербург, Московська область, Краснодарський край, Свердловська область, Республіка Татарстан, Красноярський край, – каже директор Центру стратегічного розвитку території (Мелітополь) Андрій Орлов. – На так званих нових територіях владі РФ доводиться багато коштів вкладати у пропаганду, діяльність спецслужб, оборону. Але з іншого боку – ці території на сьогодні є максимально дотаційними, вони не виробляють продукцію і не мають свого внеску в загальну економіку.  Хоча для внутрішньої аудиторії розповідають, що майже за дев'ять місяців 2024 року зведені бюджети так званих ДНР, ЛНР, окупованих частин Запорізької та Херсонської областей (тобто разом з муніципалітетами) зібрали 118 млрд руб. податків на своїх територіях".При цьому Андрій Орлов переконаний – відбудова зруйнованих будинків на окупованих територіях відбувається лише для картинки. А на весь Маріуполь є лише одна бригада з 8 людей, яка постійно пересувається з об’єкту на об’єкт, аби це мало вигляд масових робіт."У Маріуполі через бойові дії навесні 2022 року було зруйновано або сильно пошкоджено 90% інфраструктури, понад 2 тис. багатоквартирних та 61 тис. приватних будинків, 7 лікарень, 4 поліклініки, 57 шкіл, 70 дитячих садків та 3 пологові будинки, - каже експерт. - У травні 2022 року відповідальним за відновлення Маріуполя призначили міжрегіональний фонд Петербурга та Ленобласті "Перемога", який з резервного фонду Петербурга  отримав 1,745 мільярда рублів. Віцепрем'єр Марат Хуснуллін підтвердив плани відновлення всіх багатоквартирних будинків (БКБ) у Маріуполі до кінця 2024 року, а це понад 4 тисячі об'єктів і 1,5 тисячі фасадів. Але йдеться, наприклад, про 800 будинків баракового типу, які перевели у статус багатоквартирних".Нещодавно колабораційна влада Маріуполя ухвалила рішення про відновлення будівель, які у 22-23 роках були визнані таким, що мають бути знесені. Це свідчить про те, що насправді потужностей і коштів на повноцінну відбудову міста у влади РФ немає. А гучні заяви про це – лише фейк, пропаганда для внутрішньої аудиторії, а також  замилювання очей Кремлю". Водночас, окупаційна влада не шкодує коштів на пропаганду "русского міра" на ТОТ. І масштабний мультимедійний музей у Мелітополі – яскраве свідчення цього. "Музеїв "Росія – моя історія" є декілька. Якщо поглянути на мапу розташування – вони присутні на окупованих територія і територіях, які зазнають значного впливу корінних народів або сусідів.  Найдорожчий відкрили у Ростові-на-Дону в середині жовтня 2018 року. Він коштував владі РФ 862 млн руб., – каже Андрій Орлов. – Порівнявши вартості інших подібних проєктів в інших регіонах РФ, можна дійти висновку, що середня вартість мультимедійного центру у Мелітополі – 545 млн руб. Приблизно стільки й вклала окупаційна влада у об’єкт з промивання мізків мешканцям окупованих територій. У будівельних роботах задіяли 220 осіб і 14 одиниць спецтехніки. Для зручності запустили рейсовий автобус, що проходить поруч з музеєм. Цей проєкт має лише одну мету – пропаганда. До слова, кураторство над цим проєктом віддали РПЦ. І навіть у наукових колах РФ цей проєкт визначають як "жахливий історичний непрофесіоналізм", через перекручування історичних подій на користь РПЦ.Ми створили цей матеріал як учасник Мережі  "Вікно Відновлення". Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі rесоvеry.wіn

Чим Росія вдарила по "Південмашу"Інформація про те, що Росія планує вдарити по Україні ракетою "Рубеж" активно ширилася в українському медіапросторі напередодні удару. Після удару експерти ідентифікували ракету, якою завдали удару, саме як "Рубеж", хоча Повітряні сили не підтверджували і не спростовували цю інформацію. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що Росія використала нову ракету, яка за характеристиками є міжконтинентальною балістичною зброєю. А конкретнішими були спікери за океаном. Ввечері 21 листопада заступник прессекретаря Пентагону Сабріна Сінгх підтвердила, що для удару по Дніпру було застосовано саме РС-26 "Рубеж" чи то пак його модифікацію. Що таке РС-26 "Рубеж"РС-26 "Рубеж" (з рос. – "рубіж") – це російський мобільний ракетний комплекс, розроблений для запуску твердопаливних балістичних ракет середньої дальності та міжконтинентальних балістичних ракет класу "поверхня – поверхня". Ракета може бути оснащена термоядерними бойовими частинами, що використовують технології роздільного керованого маневрування (на завершальній стадії ракета розділяється на кілька частин, кожна з яких атакує ціль). Над цією розробкою у РФ працювали з 2006 року. Ця розробка мала доволі високий ступінь секретності через те, що вона порушувала Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, який діяв на той час. У 2019 році США та Росія вийшли з цього договору. До слова, різниця між ракетами середньої дальності (тоді забороненими) і міжконтинентальними ракетами (не підпадали під дію договору) полягала в дальності польоту. Ракети з радіусом дії від 5500 км вважаються міжконтинентальними. До якої категорії належить РС-26 сказати важко. Ймовірно росіяни навмисне завищували показники озброєння, щоб номінально вивести його з-під дії ДРСМД.Ракета РС-26 "Рубеж", Фото: rіа.ru Комплекс ґрунтувався на складниках до балістичної ракети "Тополь-М" або "Ярс-С". Перший її пуск був здійснений 27 вересня 2011 року, а на озброєння планували взяти у 2017-му."Ця ракета не стоїть на озброєнні. У 2017 році мали б її прийняти на озброєння, але у 2018 році за першістю до програми прийняли "Іскандер-К". І найцікавіше, що, ймовірніше за все, у росіян є тільки та кількість цих ракет, яка була виготовлена для проведення випробувань. Вони мають РС-26 у дуже обмеженій кількості, можливо, 8-10 штук, не більше", – зауважив в етері телеканалу Еспресо президент Української авіаційної асоціації пілотів та власників літаків "АОПА Україна" Геннадій Хазан. Dеfеnsе Ехрrеss називає РС-26 "Рубеж" "реінкарнацією відомого радянського РСД-10 "Пионер"​, розробленого ще в 1970-их. А ексголова СБУ Валентин Наливайченко в етері Еспресо назвав ракету "модернізованим радянським мотлохом, який, на жаль, швидко літає".Звідки взялися назви "Орешник" і "Кедр"Назву "Орешник" для ракети, якою вдарили по Дніпру оприлюднив Володимир Путін. Російський диктатор у день удару заявив, що 21 листопада РФ випробувала балістичну ракету середньої дальності "Орешник" (з рос. – "Ліщина"). Очільник Кремля заявив, що це відповідь на українські атаки ракетами АТАСМS і системами Stоrm Shаdоw по об'єктах у Курській та Брянській областях. Тож чому Путін вжив нову назву до вже відомої ракети? "До 2018 року РФ успішно створила РС-26 "Рубеж", котру можна назвати реінкарнацією РСД-10 "Пионер", і яка мала заявлену дальність пуску до 6000 кілометрів. Самі росіяни заявляли, що РС-26 "Рубеж" була створена на базі МБР "Ярс", показник дальності в 6000 кілометрів був заданий для "легального" обходу обмежень по ракетах середньої дальності", – пише Dеfеnsе Ехрrеss.Іншими словами, росіяни вже презентували "Рубеж" як міжконтинентальну ракету, щоб приховати порушення міжнародних договорів. Улітку цього року Кремль почав погрожувати відновити виробництво ракет середньої та малої дальності, тому тепер потрібно було подати той самий "Рубеж" під новим соусом. Тим паче, що, за словами речниці Пентагону, при атаці на Дніпро йшлося власне про російську балістичну ракету середньої дальності, розроблена на основі РС-26. ймовірний вигляд РС-26 "Рубеж", Фото: dеfеnсе-uа Зрештою неймінг є одним із напрямків розвитку російського оборонпрому. Одна й та сама зброя часто має по кілька назв (наприклад ракета Х-101 і "Изделие 504"). А деякі назви лише трапляються в російських пропагандистських виданнях, а жодного підтвердження, що це озброєння коли-небудь існувало, немає (напр. протикорабельна ракета "Змеевик"). Тому, ймовірно, Кремль хоче заплутати опонентів, вигадуючи нові назви для зброї, про які ті не чули. Такої ж думки - в українській розвідці. Керівник Головного управління розвідки МО Кирило Буданов пояснив, що загадковий "Орешник" – це майже "Рубіж" і той самий "Кедр", про який відомо доволі давно. "Російський диктатор відкрито, відверто, публічно заявив, що була застосована ракета "Орешник". Так він її назвав. "Орешник" - це назва науково-дослідної роботи, це її просто шифр. Сама ж система називається "Кедр. Ракета експериментальна. Ми точно знали, що на жовтень місяць мали зробити два дослідних зразки, можливо, зробили трошки більше. Але це дослідний зразок", – сказав очільник ГУР. Ймовірні технічні характеристики "Орешника"Довжина – 23 м,Діаметр – 2 м,Вага – бл. 40-50 т,Бойова частина – 1000-1200 кг,Дальність – 5000-5800 км,Швидкість – понад 11 Махів (майже 4 км/с),Точність – до 150 м,Ціна – від $40 млн.Яку загрозу несе РС-26 "Рубеж"Ракету "Рубеж" розробляли та випробовували з тротиловим еквівалентом лише для того, щоб потім встановити на неї ядерний боєзаряд, розповів в етері телеканалу "Еспресо" військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих. Використовувати її без ядерного боєзаряду нема жодного сенсу. "Щодо міжконтинентальної балістичної ракети "Рубеж" подають дані, що вона може нести загальну масу бойової частини до 1200 кг. Використовувати її у звичайному спорядженні просто нема жодного сенсу, тому що цінник цієї ракети починається щонайменше з $50 млн, а ефект від вибуху у 1,5 т тротилового еквівалента не буде настільки руйнівним", - прокоментував Валерій Рябих.Такої ж думки й інші експерти. Немає жодного сенсу використовувати настільки дорогі ракети із 1200 кг бойової частини аналогової вибухової речовини, якщо та ж Х-22 має ненабагато меншу БЧ – 960 кг."Путін надув свої щоки та хотів показати цілому світу, мовляв, дивіться, чим я вдарю. Він вдарив міжконтинентальною ракетою, а це те саме, що електронним мікроскопом забивати цвяхи у бетонну стіну", – описав інцидент Геннадій Хазан.Для чого Путін обстріляв "Кедром" УкраїнуЯкби Путін мав на меті провести репетицію ядерного удару, то жодних "рубежів" чи "орешників" йому б не знадобилося. "Абсолютна більшість російських далекобійних ракет може мати ядерне оснащення. В тому числі "Искандер", "Кинжал", крилаті ракети типу Х-55 та Х-102, а також багато інших. Тому є питання щодо сенсу використання саме ракети середньої чи взагалі міжконтинентальної дальності проти України навіть для завдання ядерного удару", – пояснює Dеfеnsе Ехрrеss.Росія провела демонстрацію здатності завдати ядерний удар. Але хоч дійство відбулося в Україні, цільова аудиторія була не тут."Це сигнал не Україні. Це спроба підкріпити російський ядерний шантаж стосовно Європи і, викликати відповідну реакцію союзників у США, щоб лякати Третьою світовою війною. Тобто по суті – психологічна операція, тому що з військового погляду таке застосування (відстань і мала точність ураження) без ядерної бойової частини абсолютно недоречне", – переконаний дипломат, експосол України в США Валерій Чалий.Dеfеnsе Ехрrеss наголошує, що наявність у РФ ракет середньої дальності, що є потенційними носіями ядерної зброї – то послання європейським країнам. "Бо для Європи середньої дальності достатньо для ураження будь-якої цілі. Дальність 3500 км для РФ гарантує ядерний удар по будь-якій точці ЄС зі своєї території. При цьому ракети середньої дальності дешевші за міжконтинентальні, а також масовіші, йдеться в матеріалі.Однак адресати цих ядерних погроз, найймовірніше, вже провели свої підрахунки. Так співрозмовник ВВС в американській адміністрації заявив, що в США серйозно ставляться до всіх загроз Україні, але враховують, що в Росії є лише "невелика кількість цих експериментальних ракет". Крім того, у випадку застосування росіянами ракет з ядерними боєголовками, від росіян можуть відвернутися їхні основні партнери – Китай та Індія.Чи можна збивати "Орешник"Фахівці називають ракету "Рубеж" дуже складною ціллю. Наявні засоби ППО не здатні збивати ракету на першому етапі польоту. Після того, як "Орешник" набирає висоту, головні блоки діляться на 6 бойових частин, а вже вони можуть стати ціллю, скажімо, для систем Раtrіоt. Але ефективнішим було б ураження цілісної ракети на висоті понад 100 км. Такі системи ППО існують, наприклад Аеgіs або ТНААD і Україна точно проситиме їх для протидії ракетам середньої дальності."Версій може бути кілька. Перша версія - використання для захисту протиракетної оборони з ракетою СМ-3, з американської системи Аеgіs, яка має бази у Польщі та Румунії.протиракетна станція Аеgіs Аshоrе на військовій базі в Румунії, Фото: gеttyіmаgеs  Друга версія – Київ, ймовірно, буде наголошувати на можливості отримання комплексу ТНААD. Це американський комплекс для перехоплення балістичних ракет середньої дальності на кінцевій ділянці траєкторії, на дальностях до 200 км й на висоті до 150 км. Це набагато потужніше, ніж можливості ЗРК Раtrіоt. Україна вже в березні зверталася до США, аби отримати таку батарею. Проте позитивного продовження це звернення не мало", – пояснює в матеріалі на сайті Еспресо директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець.Шансів отримати такі засоби ППО небагато. У США таких батарей у США і три з них перебувають за межами американської території. Крім того, це доволі дорогий комплекс ($2-3 млрд за одну батарею), а одна ракета коштує близько $20 млн.

Для росіян музика стала одним з інструментів впливу і втримання України в орбіті, тож із 2000-х Україна зіткнулась із безпрецедентною експансією російського шоубізнесу та витісненням з ефірів україномовних виконавців. Про це розповів музикант Фоззі (Олександр Сидоренко) у документальному фільмі "Моя прекрасна колонізація". Фільм досліджує, яким чином десятиліттями Росія формувала образ "спільного культурного простору" та знищувала українську культурну самоідентичність. У середині 90-х-на початку 2000-х Україна вибухає талантами. "Я тоді працював на радіо і пам'ятаю, який проривний продукт був. Наприклад, "Весна" Воплів Відоплясова, хіти Ірини Білик - "Я пливу у човні", "Так просто"... Це були такі проривні безпрецедентні треки, які пробивали дорогу українській музиці саме в ФМ просторі, який тоді з'явився", - пригадує Фоззі. Але імперія вступає у боротьбу за вплив, застосовуючи цілий арсенал ідеологічних інструментів: поступово україномовні пісні були витіснені з ефірів ТБ і радіо як неформат, їх заполонили російські виконавці, а українські стали переходити на російську. Фоззі пригадує, як незабаром ситуація змінилась настільки, що пробитися в ефір з українською музикою було майже неможливо. "Я пам'ятаю, що потрапити, скажімо, в ефір програми "Мелорама" на каналі "Інтер" ми могли, тільки повернувшись з фестивалю в Москві". Виконавці з Росії заполонили ефіри та фестивалі. Шоубізнес став "десантом" російської інформаційної армії, а вже за ним поїхали танки. "Пісня - найзручніша форма поширення. Книжки не всі читають, пісні слухають всі, і навіть дитина може повторити. Тож тримати при собі за допомогою пісень, фільмів, серіалів - це найпростіше", - зазначає Фоззі. "Російська культурна політика на українському напрямі була повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Постріли ідеологічної зброї вражали не тіло, а мозок українців", - стверджує автор фільму Олег Манчура. Фільм "Моя прекрасна колонізація" вже доступний в Yоutubе. У суботу, 30 листопада, о 22:00 фільм покаже телеканал Еспресо. У фІльмі "Моя прекрасна колонізація" люди, які безпосередньо брали участь та спостерігали за культурними процесами останніх десятиліть, - співаки і музиканти Олександр Пономарьов, Фоззі, Олег Скрипка, продюсер і музичний критик Олександр Ягольник, журналіст і публіцист Віталій Портников, ексмедіаменеджер та член парламентського комітету з гуманітарної політики Микола Княжицький - діляться своїми думками, як росіянам вдалось придушити злет української популярної культури 90-х, чому в українському шоу-бізнесі з'явилися "артисти-зрадники", як українська культура змогла вистояти та розпочати нове відродження та чому підтримувати своє - це не лише модно, а й життєво необхідно.

Про це повідомляється на сайті Шевченківської премії.26 листопада відбувся перший тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року. Члени комітету заслухали експертів, розглянули, обговорили та шляхом таємного голосування визначили літературно-мистецькі твори, що братимуть участь у другому турі конкурсу.Серед цих творів у третій декаді січня 2025 року оберуть ті, які пройдуть у третій тур конкурсу.Національна премія України імені Тараса Шевченка, або Шевченківська премія, — державна нагорода України, заснована у 1961 році, що вручається за вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва.Наразі список тих, хто пройшов у другий тур, виглядає так.Література1. Олександр Балабко.Роман "Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької".2. Артур Дронь.Книга поезій "Тут були ми".3. Юрій Іздрик.Книга поезій "Колекція".4. Олександр Клименко (Олаф Клеменсен).Книга поезій "Імена, що залишилися".5. Світлана Короненко-Слабошпицька.Поетична книга "Поезії".6. Зіновій Легкий.Книга "Час каяття і розплати".7. Світлана Поваляєва.Книга поезій "Мінлива хмарність з проясненнями".8. Оксана Рубаняк.Книга поезій "Назустріч смерті".9. Мар’яна Савка.Книга поезій "Навіки ніжні: 77 віршів любові і віри".10. Микола Славінський (Славинський).Поетичне трикнижжя "Магічний кристал", "Магічний кристал 2", "Магічний кристал 3".11. Артем Сопронюк (Маркіян Камиш).Роман "Хазяїн".12. Віктор Таран (Терен).Книга поезій "Любов і свобода".13. Юрій Тарнавський.Роман "Теплі полярні ночі" (авторизований переклад з англійської М. Нестелєєва), англомовний варіант WОRМ АRСТІС NІGNТS.14. Богдан Томенчук.Книга поезій "Вишийте, мамо, бронежилет".15. Артем Чередник (Артем Чех).Роман "Пісня відкритого шляху".16. Рауль Чілачава.Книга "Бельканто". Українська творчість грузинського поета. Інтерв’ю, поезії, переклади, статті, маргіналії.Літературознавство і мистецтвознавство17. Валерій Бітаєв, Владислав Корнієнко, Юрій Мосенкіс.Книга "Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги".18. Ігор Набитович.Книга "Сага мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький".Публіцистика і журналістика19. Віктор Жадько.Книга "Іду дорогами твоїми".20. Олександр Зінченко.Книга "Як українці зруйнували імперію зла"21. Павло Казарін."Ретроспектива блогів на "Українській правді".22. Віолетта Кіртока.Книга "Народні герої України. Історії справжніх" у 2 томах.23. Ірина Малицька (Ірина Говоруха).Книга "Код нації".24. Володимир Мула (режисер, продюсер).Документальний проєкт "Футбол має тривати".Музичне мистецтво25. Олександр Шимко."ВИРІЙ" сакральна містерія для мішаного хору, автентичних голосів, сопрано та симфонічного оркестру на стародавні молитовні, біблійні та українські народні тексти.26. Зоряна Кушплер.Компакт-диск "Українське інтерМеццо" (СD Ukrаіnіаn ІntеrМеzzо).27. Мар’ян Пирожок, Олександр Драчук, Маркіян ТурканикМузичний альбом "Зелений", гурт "Пиріг і Батіг".28. Олексій Скрипник.Хоровий концерт "Катарсис", Симфонія №3 "Галина" для скрипки і симфонічного оркестру.29. Богдана Півненко (авторка концертних програм та виконавиця).Концертні програми 2019-2024.Театральне мистецтво30. Василь Вовкун (режисер-постановник).Опера "Лис Микита" (музика І. Небесного, лібрето В. Вовкуна), опера "Діалоги кармеліток" (музика, лібрето Ф. Пуленка), балет "Тіні забутих предків" (музика І. Небесного, лібрето В. Вовкуна), модерн-балет "Пізнай себе!" (музика Д. Данова, лібрето В. Вовкуна), театралізована кантата "Псальми війни!" (музика Є. Станковича, лібрето В. Вовкуна) Львівської Національної опери.31. Голенко Максим (режисер), Заулична Юлія (сценографка), Бусько Олексій (хореограф-постановник), Дробот Марк (актор).Вистави: "Червона рута" Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, "Зерносховище" Рівненського академічного українського музично-драматичного театру за п’єсами Наталки Ворожбит.Кіномистецтво32. Олександр Санін (кінорежисер-постановник, автор сценарію), Михальчук Сергій (оператор-постановник), Загайкевич Алла (композиторка).Повнометражний ігровий фільм "Довбуш".Візуальні мистецтва33. Віра Баринова (Кулеба).Проєкт "Крик мовчання". Твори: "Додому. До мами", "Допоможіть", "Катерина", "Наймичка".34. Жанна Кадирова.Персональна виставка "Траєкторія польотів".35. Катерина Косьяненко.Мистецький проєкт Vісtоry (серія творів станкового живопису).36. Олег Пінчук (скульптор).Скульптурна композиція "Тризуб".37. Іван Світличний.Виставка Маybе Wе Саn Наvе Fun Тоgеthеr ("Можливо, ми зможемо повеселитися разом").38. Микита Тітов.Серія політичних плакатів "Шлях Свободи".39. Анатолій Федірко.Мистецький проєкт "Відродження України" (серія вітражів для Головної Синагоги ім. родини Марбергів м. Чернівці).Декоративно-прикладне мистецтво40. Олег Боньковський, мистецька серія "Хресна дорога України" (2012-2023)41. Валентина Карпець-Єрмолаєва, Андрій Пікуш, Марія Пікуш, Наталія Рибак, мистецький проєкт "Петриківський розпис: на захисті ідентичності" (серія художніх робіт автентичного петриківського декоративного розпису).      

Уперше хлопець долучився до рятувальної операції у січні 2023 року після влучання російської ракети Х-22 в дев'ятиповерхівку на житломасиві Перемога

Про це повідомляє проєкт журналістських розслідувань "Схеми".Журналісти проаналізували дані з міжнародних авіареєстрів, серійні номери літаків, зазначені в угоді про їхню передачу Росії, та співставили інформацію з номерами бомбардувальників, зафіксованими Головним управлінням розвідки.Також розслідувачі знайшли відео та фото з колишніми українськими бомбардувальниками у відкритих джерелах: сюжетах російського телебачення, публікаціях і соцмережах.Крім того, журналісти з'ясували особи російських льотчиків, призначених керувати переданими Україною бомбардувальниками. За даними Схем, це пілоти, яких українська розвідка вважає причетними до масованих ракетних ударів по Україні.Загалом "Схеми" встановили 10 стратегічних літаків, переданих Україною Росії - сім Ту-160 і три Ту-95МС. Росіяни дали літакам нові назви: Ту-160 назвали "Микола Кузнецов" (раніше це був український літак з бортовим номером "10"), "Василь Сенько" ("11"), "Олександр Новиков" ("12"), "Володимир Судець" ("15"), "Олексій Плохов" ("16"), "Андрій Туполев" ("18"), "Ігор Сікорський" ("22"), а Ту-95МС - "Красноярськ", "Севастополь", "Ізборськ".З цих літаків щонайменше шість Ту-160 перебувають у бойовому складі російської армії.Загалом у міжурядовій угоді кабмінв Валерія Пустовойтенка та Володимира Путіна йшлося про передачу 8 важких бомбардувальників Ту-160, трьох Ту-95МС і 575 крилатих ракет Х-55.На тлі літака, який в Росії отримав назву "Микола Кузнецов", давав інтерв'ю командувач дальньої авіації Росії Сергій Кобилаш. У 2024 році Україна заочно оголосила йому підозру за командування ударом по "Охматдиту".Інший російський пілот - Олег Скитський, який керував літаком "Василь Сенько". За даними Схем, Скитський, - військовослужбовець 22-ї авіадивізії, яку ГУР вважає відповідальною за численні жертви та руйнування в Україні внаслідок ракетних ударів. Раніше Схеми ідентифікували його як командира 121-го авіаполку важких бомбардувальників у складі цієї дивізії. Він імовірно керував атакою на Київ 28 квітня 2022 року, коли внаслідок влучання ракети в будино загинула журналістка "Радіо Свобода" Віра Гирич.Ще один росіянин - Олексій Печкарьов - ідентифікований як командир літака Ту-95МС "Ізборськ". Він керує відділенням бойової підготовки 22-ї авіадивізії, а влітку 2022 року на акції у підтримку вторгнення в Україну розповідав, що російські вояки "на суходолі та в повітрі трощать відроджений нацизм".За даними журналістів, за передачу цих літаків, а також 575 крилатих ракет Х-55 Росія списала Україні газові борги на $275 млн. При цьому розслідувачі наголосили, що літаки та ракети передали без погодження Верховної Ради, а вартість озброєння занизили у 10 разів - такий висновок зробила Тимчасова слідча комісія Верховної Ради щодо розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у 2004-2017 роки.Коментар другого президента України Леоніда КучмиПри цьому Схеми отримали коментар другого президента України Леоніди Кучми, який заявив, що якби стратегічні бомбардувальники залишились на озброєнні України, це не дуже допомогло би захиститися від РФ."Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах. Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності - адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору", - написав Кучма.Раніше, у серпні 2023 року, журналісти "Схем" заявили, що російська армія обстрілює українські міста крилатими ракетами Х-55, які Україна віддала Росії у 1999 році за газові борги.

Росія використовує стратегічні бомбардувальники Ту-160, які Україна передала їй в 1999 році в обмін на погашення заборгованості за спожитий російський газ. Журналісти "Схем" співставили серійні номери літаків в угоді тих часів, яку розшукали в архіві, дані з міжнародних авіареєстрів і номери бомбардувальників, які використовує РФ, що зафіксувало Головне управління розвідки. Ідентифікували десять українських стратегічних літаків, переданих Україною до Росії, йдеться в їхньому розслідуванні. Це Ту-160, яким в Росії надали інші назви: "Микола Кузнецов" (раніше це був український літак з бортовим номером "10"), "Василь Сенько" ("11"), "Олександр Новиков" ("12"), "Володимир Судець" ("15"), "Олексій Плохов" ("16"), "Андрій Туполев" ("18"), "Ігор Сікорський" ("22"). Щонайменше 6 літаків перебувають у бойовому складі армії РФ. Також знайшли в архіві угоду між Кабінетом міністрів України на чолі з Валерієм Пустовойтенком та урядом РФ за керівництва Володимира Путіна, підписану в Ялті 1999 року. Згідно з нею, Київ передав Москві вісім важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55. За це Росія компенсувала Україні борг за російський газ на суму 275 мільйонів гривень. Це визначена вартість переданого обладнання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя світова війна та ризик ядерного удару: що пишуть світові ЗМІ Передача літаків та ракет відбулась без погодження Верховної Ради. Вартість озброєння була заниженою у десять разів. Це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Тодішній президент України Леонід Кучма в коментарі "Схемам" зазначив, що ці стратегічні бомбардувальники не допомогли б нам у війні. "Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах. Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору", - виправдався Кучма. З початку цієї доби загальна кількість бойових зіткнень вздовж усієї лінії фронту зросла до 143. Російські загарбники продовжують застосовувати авіацію, зокрема КАБи, та здійснювати атаки майже на всіх напрямках сходу та півдня України. Особливо активно ворог атакує на Покровському та Курахівському напрямках.

Нічні удари по об'єктах на території РФСьогодні вночі, 25 листопада, ударними безпілотниками та ракетним озброєнням Збройні сили України атакували низку цілей ворога в Брянській, Калузькій та Курській областях. Генштаб ЗСУ підтвердив успішне ураження нафтобази в Калузькій області, яка перед тим, 22 листопада, палала не так яскраво, як зараз. Ця база залучена до логістичного забезпечення російської армії.Але серед інших об'єктів є й військове летовище в Курській області, по якому було завдано удар АТАСМS, — це аеродром Халіно. Є відео з вибухами та детонацією суббоєприпасів, оскільки використовувалися касетні АТАСМS. На окремих відео видно, що ворог намагається протидіяти ударам АТАСМS за допомогою С-400, але без успіху. Ймовірно, крім позиції С-400, було завдано удару по стоянках бомбардувальників Су-30. Ми не знаємо, скільки бомбардувальників там було, але розуміємо, що вони використовуються для застосування УМПК (плануючих бомб). Розуміємо, що якби такі можливості для ударів були в нас раніше, то й втрати у противника були б набагато більші на таких летовищах. Але дочекаємось супутникових знімків, аби робити висновки.Ще одна ціль сьогодні, яка була під ударом наших дронів, - підприємство з назвою НПО "Тайфун" у Калузькій області. Загалом, як всі писали, це виробник радіоелектронної апаратури для військових потреб. Але з'ясувалося, що це доволі цікаве підприємство, оскільки воно виробляє пункти управління та зв'язку для протикорабельних ракетних комплексів "Бал" з ракетами Х-35, а також для протикорабельного комплексу "Бастіон" з ракетами "Онікс". Також на цьому підприємстві виготовляється станція розвідки "Моноліт-Б" і ці комплекси використовувалися противником для обстрілу українських причорноморських міст. А ще це підприємство - кінцевий виробник ракетного комплексу "Рубеж-МЕ", експортний варіант. Розуміємо, що ціль досить важлива для того, аби її знищити. Ми поки що не знаємо підсумків ударів по цьому підприємству, але відстань у 290 км є такою, що цілком досяжна для повторних атак нашими дронами по цьому об'єкту.Рада Україна-НАТОА завтра в Брюсселі відбудеться екстрена зустріч Ради Україна-НАТО, на якій будуть обговорювати використання Росією нової чи ново-старої ракети середньої дальності "Рубеж"-"Орешник"-"Кедр", якою ворог вдарив по Дніпру. Рада Україна-НАТО збирається на прохання Києва і, ймовірно, представники України будуть наголошувати на посиленні протиракетного щита над Україною. Версій може бути кілька. Перша версія - використання для захисту протиракетної оборони з ракетою СМ-3, з американської системи Аеgіs, яка має бази у Польщі та Румунії. Друга версія - Київ, ймовірно, буде наголошувати на можливості отримання комплексу ТНААD. Це американський комплекс для перехоплення балістичних ракет середньої дальності на кінцевій ділянці траєкторії, на дальностях до 200 км й на висоті до 150 км. Це набагато потужніше, ніж можливості ЗРК Раtrіоt. Україна вже в березні зверталася до США, аби отримати таку батарею. Проте позитивного продовження це звернення не мало.Таких батарей у США лише сім, з них три перебувають за межами американської території. Проблема в тому, що це доволі дорогий комплекс, у межах від $2 млрд до $3 млрд за одну батарею, а одна ракета коштує близько $20 млн. Але я впевнений, що українська сторона порушить питання про можливість прикриття України новими засобами протиповітряної оборони. Будемо чекати на реакцію від наших партнерів. Завтра цю тему продовжимо за підсумками зустрічі Ради Україна - НАТО.Ситуація на фронтіСитуація на лінії фронту, де впродовж двох днів інтенсивність зросла. Фактично, ми маємо понад 200 ворожих атак на добу - це значний показник. 120 з них припадає на Покровський та Курахівський напрямки. Крім цього, ворог активізував дії на півдні, зокрема, це Велика Новосілка Донецької області.Але противник спрямовує зусилля також і на Запорізький напрямок. Наразі Велика Новосілка піддається атакам з кількох напрямків. Ворог намагається зі сходу здійснювати тиск і впливати на логістичне сполучення, яке забезпечує Велику Новосілку. Також є декілька інших напрямків, де ворог намагається просуватися.Сергій Лещенко, командир мінометної батареї 4-го батальйону оперативного призначення бригади "Спартан" з Запорізького напрямку, розповів, що ворог продовжує активно застосовувати малі групи для штурмів та проводити розвідку боєм наших позицій. За останню добу, 24 листопада, відбулося декілька таких ворожих штурмових дій. І сьогодні 25 листопада група з 12 російських військових робила спробу штурмувати, але нашим влучним вогнем всі вони були знищені. Загалом за останній місяць дії загарбника не змінилися, він активно нарощує свої сили та намагається пробивати нашу оборону. Українські захисники дають потужну відповідь окупантам завдяки роботі ствольній артилерії, мінометів та дронів.Офіцер зазначив, що типовий день мінометного батальйону складається з фізичних вправ, бо міномет сам по собі важка за вагою зброя. Наприклад, 120 мм міномет має вагу 12 кг. Вихідний день мінометника складається так, щоб потім день на позиції був легким та безпечним.Командир мінометної батареї додав, що на третій рік війни відбулися докорінні зміни ситуації на фронті, а також методів та способів ведення бойових дій. Маvіс, FРV-дрони вийшли на перший план за влучністю, навіть виконують більшу роль за артилерію або за піхоту. Якщо взяти ситуацію на полі бою, коли йде група ворожої піхоти, розвідка про це повідомляє, тому відразу вилітають FРV-дрони та Маvіс-бомбардувальники, які скидають боєприпаси. Ці засоби досить потужно та якісно знищують російського піхотинця. А мінометники зараз грають роль стримування, також знищення ворожих груп, а не поодиноких російських вояків. Тому мінометна батарея більше уповільнює рух загарбника, а пілоти дронів ліквідовують окремі групи противника та створюють умови для їхнього відходу.Військовослужбовець зауважив, що ворог швидко навчається і в жодному разі його не можна недооцінювати. Є дуже часті випадки, коли противник відправляє безцільно свою піхоту тільки для того, щоб ця піхота була знищена нашими засобами й таким чином вони змогли виявити місце роботи наших розрахунків. Хлопці з мінометної батареї 4-го батальйону оперативного призначення бригади "Спартан" вже не перший рік воюють, тому знають, як правильно маскуватися, як обладнувати інженерні фортифікаційні споруди. Наприклад, треба правильно герметизувати бліндажі, щоб не було витоку тепла, оскільки вночі ворожі дрони перемикаються на нічний режим і бачать всі прояви тепла, навіть інколи мишей.Лещенко розказав, що ворог також добре знає, як краще маскуватися, і використовує плащі, які герметизують тепло, тому дуже важко інколи їх виявити вночі. Коли в нічний час йде в таких плащах ворожа піхота, то для наших нічних "пташок" вона як невидимка. Але у нас всі пілоти досвідчені, тому нам вдається виявляти російських вояків як вночі, так і вдень. Крім того, противник дуже добре окопується, однак ми також знаємо, яким чином у них відбуваються подібні інженерні заходи. Тобто, як тільки ми бачимо якесь сміття, маскувальну сітку, то розуміємо, що там ведеться якась робота. Ми можемо туди постріляти турбуючим вогнем, щоб ворог сам себе виявив, можливо, запанікував та побіг з укриття.Мінометна батарея 4-го батальйону оперативного призначення бригади "Спартан" тримає найважчі рубежі оборони, виконувала це завдання раніше і буде виконувати надалі.

Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо.Уражений АТАСМS арсенал на Брянщині, удар БПЛА по військовому арсеналу у Новгородській області та атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської областіУ ніч на понеділок, 18 листопада, як переконували у ворожому міноборони, російські ППО нібито збили 59 українських безпілотників над територією п'яти областей РФ: 2 з них – над територією Московської області, 45 – над територією Брянської області, 6 – над територією Курської області, 3 – над територією Бєлгородської області й 3 – над територією Тульської області.І вже у ніч на 19 листопада підрозділи Збройних Сил України завдали вогневого ураження по арсеналу 1046 центру матеріально-технічного забезпечення у районі міста Карачев Брянської області РФ, для цього використали АТАСМS.  За інформацією джерел у Силах оборони, Україна вперше використала АТАСМS для удару по об'єкту в Карачеві. Перед появою цієї інформації Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про атаку на військовий арсенал РФ у Брянській області. Станом на 02:30 було зафіксовано 12 вторинних вибухів та детонація в районі цілі. "Ураження складів з боєприпасами для армії російських окупантів з метою припинення збройної агресії РФ проти України триватиме", – кажуть в Генштабі. Як повідомляли також керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко та паблік "Кримський вітер", удару зазнав 67 арсенал ГРАУ РФ: "Там були артилерійські боєприпаси, включно з каендеерівськими до їхніх систем, КАБи, зенітні ракети та боєприпаси до РСЗВ". А 20 листопада російське міноборони знову звинуватило Україну в атаці БПЛА. У мережі пишуть про удар по військовому арсеналу у Новгородській області.  Зазначається, що над територією Новгородської області було знищено 20 БПЛА. Ще 5 цілей знищені над територією Курської області, 4 – над територією Орловської області, по 3 БПЛА збито над територіями Бєлгородської, Тульської та Тверської областей і по 2 дрони – над територіями Брянської, Московської та Смоленської областей. Як пише російський тг-канал, у селищі Котове Новгородської області був атакований 13 арсенал ГРАУ.  На відео, що шириться у соцмережах, чути та видно вибухи, стрілянину і спалахи. Однак достовірність кадрів журналістами АSТRА наразі не підтверджено.  Тим часом місцеві жителі стверджують, що атака була націлена на військову базу. Крім цього, відповідну інформацію підтвердив керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко. "БПЛА атакували 13-й арсенал ГРАУ у Новгородській області, поблизу Котова. Це орієнтовно 680 км від кордону з Україною", – пише він. Зазначається, що на 13-му арсеналі ГРАУ зберігаються снаряди для ствольної артилерії, міни для мінометів, ракети для РСЗВ "Град", "Смерч" та "Ураган", також ракети "Іскандер", КN23, зенітні ракети до С-300,С-400, і боєприпаси для комплексу "Тор".Також 20 листопада з'явилась інформація про те, що Україна вперше використала британські ракети Stоrm Shаdоw по РФ. Про це повідомили у Вlооmbеrg із посиланням на західного чиновника, ознайомленого із ситуацією. За словами співрозмовника інформаційного агентства, використання Stоrm Shаdоw Україною схвалили через розгортання у РФ північнокорейських військових. Джерело додало, що такий крок Кремля у Лондоні трактували як ескалацію. А вже згодом завдяки повідомленню Glоbаl Dеfеnsе Grоuр із посиланням на джерело та Dеfеnsе Ехрrеss, з'явилась інформація, що, ймовірно, унаслідок атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської області 20 листопада могли бути вбиті генерал-лейтенант РФ Валерій Солодчук і 18 ворожих військових. Також могли бути знищені офіцери з КНДР. Співрозмовник стверджував, що під час удару Stоrm Shаdоw по підземному штабу окупантів на Курщині помер високопоставлений російський командувач, який раніше очолював перший армійський корпус "ДНР" у 2014 році, Солодчук. Також були вбиті 18 військових РФ. Водночас через удар британським Stоrm Shаdоw поранення отримали 33 російські військовослужбовці та 3 представники Пхеньяна: два офіцери й жінка, яка вважається медиком, але джерела припускають, що вона могла служити перекладачкою. Білгородської області уразили командний пункт "Сєвєр" російської армії. Місцеві мешканці мали нагоду спостерігати густий чорний дим, відчували його запах і чули гучні звуки вибухів. Тим часом у ГУР МО України нагадали, що за кожен здійснений проти українського народу злочин буде адекватна, справедлива відплата.Тим часом у четвер, 21 листопада, добре знаний за останніми новинами ракетний полігон "Капустин Яр" в Астраханській області також потрапив під атаку безпілотників. За інформацією джерела, щонайменше 2 безпілотники не були збиті та завдали ударів по 105-му майданчику полігону "Капустин Яр". Офіційні російські ресурси теж визнали атаку на Астраханську область, проте деталей не розголошували. "Сьогодні вранці український режим знову спробував атакувати наші північні райони області. Усі служби відпрацювали штатно. Частину БПЛА було придушено РЕБом та ліквідовано, частину збито засобами ППО, саме її роботу і чули жителі. Під час падіння збитого безпілотника сталася пожежа, яку оперативно було ліквідовано черговою службою МНС. Постраждалих серед мешканців та руйнувань цивільної інфраструктури немає. Прошу керуватися лише офіційною інформацією та не піддаватися на провокації", – йшлось у заяві губернатора Астраханської області.Ніч неділі, 24 листопада, також видалася неспокійною для російських областей. У російському відомстві звітують, що упродовж ночі ППО нібито збила 34 українських БПЛА. Зокрема, 27 дронів перехопили над Курщиною, 4 - над Липецькою областю, 2 - над Білгородщиною та один над територією Орловського регіону. За словами губернатора Курської області Олексія Смірнова, пізно ввечері 23 листопада регіон нібито атакували дві українські ракети й 27 дронів. "Наша ППО відбиває атаку: дві українські ракети й 27 БПЛА збито в небі Курської області", – написав Смірнов. Крім того, вже на ранок росіяни заявили про збиття ще двох безпілотників над Брянською та Білгородською областями.Фото: АрміяІнформ (YоuТubе)Вибухи на тимчасово окупованій Донеччині, зокрема у Маріуполі та Бердянську22 листопада виявилося днем багатим на новини про вибухи на окупованих територіях Донеччини. Зокрема, партизанський рух "Атеш" допоміг знищити російський підрозділ БПЛА на Донеччині. Близько 6 місяців тому проукраїнський агент підписав контракт з російською армією і був направлений один з навчальних центрів операторів БПЛА. Після навчання агента "Атеш" розподілили в одну з бригад та направили у зону бойових дій на Донеччину. У результаті Сили оборони України отримали від нього низку оперативної інформації. Серед іншого це були дані про розташування штабів та складів із боєприпасами. "Якийсь час тому наш агент передав інформацію про плани наступу одного з підрозділів супротивника на Торецькому напрямку. Результат: 2 – 200-х, 3 – 300-х. Також повідомляємо, що більшість тих, кого видно, вже мертві", – написали партизани під медіаматеріалами."Також у п'ятницю, 22 листопада, в окупованому Маріуполі спрацювала російська протиповітряна оборона. Після цього в районі площі Свободи зникло електропостачання.І в тимчасово окупованому Бердянську пізно ввечері 22 листопада пролунав гучний вибух. "Гучно в районі порту. Приблизно о 23:40 бердянці почули гучний вибух. Попередньо – є влучання по порту", – повідомляла Бердянська міська військова адміністрація. Тим часом українські військові інформації не коментували.Думки експертівЯк зазначає міноборони Великої Британії, від початку російського повномасштабного вторгнення українські сили знищили чи пошкодили 25% основних військових кораблів РФ у Чорному морі."Після 1000 днів війни військово-морський потенціал Росії в Чорному морі був відчутно виснажений завдяки високоефективним українським операціям, – кажуть там, проте додають: – Попри те, що Чорноморський флот Росії наразі обмежений східною частиною Чорного моря, він зберігає здатність завдавати удари з великої відстані по території України на підтримку сухопутних операцій".За словами міністра оборони Рустема Умєрова, Україна масштабувала серійне виробництво крилатих ракет Р-360 "Нептун" з удосконаленням для ураження цілей на дальших відстанях. Також розробляються нові ракети-дрони, зокрема "Паляниця", яка є прикладом успішної співпраці держави та приватного сектору. Крім цього, є робота у цьому напрямку з іноземними партнерами. А Литва тим часом погодилась профінансувати виробництво українських ударних дронів. Вже погоджений перший транш, який витратять, зокрема, на далекобійні ракети-дрони "Паляниця"."Литовська сторона вже працює над фіналізацією бюрократичних процедур, перший транш на підтримку українських DеерStrіkе буде перераховано найближчим часом", – підкреслив Умєров.

Протягом минулої доби, 22 листопада, війська РФ вдарили по 10-х населених пунктах: містах Покровськ, Торецьк, селищах Красноторка, Удачне, селах Костянтинопіль, Котлине, Крива Лука, Сонцівка, Терни, Шахове.

Про це повідомили в МЗС і в Кабінеті Міністрів України.Чехія передасть Україні 500 тис. артилерійських снарядів до кінця рокуПро це Ян Ліпавський заявив у Києві під час спільного з очільником МЗС України брифінгу."Як ви знаєте, моя країна запустила ініціативу щодо боєприпасів. До кінця року буде поставлено 500 тисяч снарядів великого калібру. Ми не будемо зупинятися на досягнутому, а продовжуватимемо надавати підтримку Збройним Силам України", - сказав Ліпавський.Він додав, що Чехія й підтримуватиме України на шляху до НАТО та Європейського Союзу.Очільники МЗС обговорили продовження оборонної співпраціАндрій Сибіга і Ян Ліпавський, Фото: МЗС України Андрій Сибіга та Ян Ліпавський обговорили  небезпечні кроки Росії з розширення війни (залучення північнокорейських військ та обстріл України експериментальною балістичною ракетою), і шляхи протидії їм. Окрім того,  йшлося про продовження оборонної співпраці, зокрема розвиток чеської ініціативи із закупівлі боєприпасів для України. А також про посилення санкційного тиску на Росію та запровадження нових жорстких обмежень проти галузей, завдяки яким фінансується російський військово-промисловий комплекс, насамперед проти металургії та "тіньового флоту" Росії."Світ має рішуче відреагувати на погрози, ядерний шантаж і залучення Росією іноземних військових до своєї злочинної агресії, – зазначив Сибіга. – Україна обговорить з країнами-партнерами шляхи протидії цій ескалації під час екстреного засідання Україна – НАТО”.Ліпавський зі Шмигалем спілкувалися про двосторонню співпрацю та впровадження реформ Під час зустрічі Яна Ліпавського та Дениса Шмигаля йшлося про активний розвивати двостороннього співробітництва між країнами. Домовилися провести наступного року міжурядову зустріч. "Подякував Чехії за ініціативу з постачання Україні артилерійських боєприпасів. Ініціатива працює. Маємо хороший темп постачання. Озвучив також наші нагальні потреби й підкреслив необхідність посилити українську систему ППО", - зазначив Шмигаль.Він також подякував чеському міністру за підтримку його країни у сфері фінансів, розмінуванні та відновленні, за високий рівень підтримки України під час повномасштабної агресії Росії. Окремо під час зустрічі обговорили впровадження реформ для зближення України з ЄС і подальше сприяння Чехії на цьому шляху.Про свій візит в Україну Ліпавський  вранці 22 листопада поінформував у Х."Сьогодні вранці я приїхав до Києва. Мені цікаво, як українці справляються з вибухами, як чеські проєкти працюють на місцях і як краще спрямувати міжнародну допомогу в найближчі місяці. Я обговорю все це тут", - зазначив Ліпавський.І аrrіvеd іn Кyіv thіs mоrnіng.І аm іntеrеstеd іn hоw thе Ukrаіnіаns аrе соріng wіth thе bоmbіngs, hоw Сzесh рrоjесts аrе wоrkіng оn thе grоund аnd hоw tо bеttеr tаrgеt іntеrnаtіоnаl аіd іn thе соmіng mоnths. І wіll dіsсuss аll оf thіs hеrе. ріс.twіttеr.соm/szе1РGQDz9— Jаn Lіраvský (@JаnLіраvsky) Nоvеmbеr 22, 2024 "Українська Бронетехніка" і чеський виробник зброї Сzесhоslоvаk Grоuр (СSG) домовилися про спільне виробництво снарядів 155-мм та інших боєприпасів великого калібру в Україні. Воно має стартувати у 2025 році.

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Сімейний альбом"У кінотеатрах з 21 листопадаНапередодні відзначення Дня пам'яті жертв Голодоморів ця документальна стрічка української режисерки Марини Ткачук, знята у партнерстві з Національним музеєм Голодомору-геноциду та Українським культурним фондом, набуває особливого звучання. В її основі - історія британської фотохудожниці Самари Пірс та її прадіда — австрійського інженера Александра Вінербергера, якому судилося стати випадковим свідком Голодомору в Харкові 1932-33 років. Цьому чоловікові таємно вдалося не тільки зробити фотофіксацію тих подій, а й дипломатичною поштою передати свої світлини до Австрії. Сьогодні, якщо заходить про нього мова, то його називають "головним фотографом Голодомору". Марина Ткачук, яка не вперше знімає кіно про радянські репресії та поневіряння українців, наголошує, що "Сімейний альбом", який не лише про минуле, а й нас сьогоднішніх, демонструє важливий причинно-наслідковий зв’язок: за злочин Голодомору ніхто так і не відповів і саме тому стала можливою сьогоднішня війна в Україні. Важливо, що фільм уже переклали та озвучили п’ятьма мовами: польською, англійською,  німецькою, французькою та іспанською. А отже, правда про геноцид щодо українців стане у світі доступнішою. Стрічку, світова прем’єра якої відбулася у жовтні 2024 року на Варшавському кінофестивалі і яку планують показати в багатьох країнах світу, окремо також покажуть у Раді Європи та Європарламенті. "Австрійський інженер-хімік Александр Вінербергер з 1915 до 1934 роки жив та працював спершу у Російській імперії, а згодом у СРСР, - супровід до фільму. -  У 1932-33 роках у Харкові він на власні очі бачив наслідки Голодомору. Александр фотографував вулиці міста, на яких лежали мертві люди та плакали голодні сироти. Розуміючи небезпеку того, що він робить, чоловік вислав фотографії дипломатичною поштою до Відня та разом з родиною виїхав з Союзу. У роки Другої світової війни Вінерберги знову тікали від людоненависницького режиму, цього разу до Британії. Фотохудожниця Самара Пірс є правнучкою Александра. У 2018 році вона вже приїздила до Харкова та фотографувала ті ж вулиці, що й прадід. Її метою було привернути увагу світу до Голодомору. Після повномасштабного вторгнення Самара знову приїхала до України, аби вкотре засвідчити, як виглядає геноцид українського народу". "Конклав"У кінотеатрах з 21 листопадаПсихологічний трилер за виданим 2016 року однойменним романом Роберта Гарріса у режисеруванні оскароносного Едварда Бергера. Основні зйомки проходили у Римі, на кіностудії Чинечитта, де знято понад 3000 фільмів. Про цю стрічку пишуть, що вона присвячена балансу між світлом і темрявою, чесністю і брехнею, сучасним і традиційним. А ще про те, що це висококласний трилер про світ релігії та церкви загалом і людину (яка є тільки людиною), зокрема, кінорозповідь з чудовою музикою і потужною грою акторів, яка є однією із найцікавіших на великому екрані цього року. "Помирає Папа Римський, - йдеться в анотації до фільму. - Конклавом, на якому буде обрано нового понтифіка, має керувати кардинал Томас Лоуренс. Покійний Папа ніколи не сумнівався у його чесності, і тепер на ньому лежить велика відповідальність. З усього світу до Ватикану приїжджають кардинали, кожен з яких одночасно і виборець, і потенційний кандидат. На час дії конклаву кардинали живуть ізольовано від решти світу, аби жоден сторонній вплив не змінив їхнього рішення. Однак конкуренція між ним змиває усі кордони приватності і відомими стають таємниці, які приховувалися роками. Скрупульозність Лоуренса не дозволяє йому заплющити очі на секрети, які спливають по мірі обговорення кандидатур.У головних ролях Райф Файнс, Стенлі Туччі, Джон Літгоу, Ізабела Роселліні "Джой: Диво життя" На Nеtflіх з 22 листопадаБританська біографічна драма 2024 року режисер Бена Тейлора на основі справжньої історії першої у світі дитини Луїзи Браун, народженої внаслідок запліднення іn vіtrо. Її народження було визнане одним із найвидатніших медичних проривів ХХ століття. Режисер дуже тепло і дружньо описує цей великий момент наукової історії, але водночас показує, який спротив у суспільстві вона мала."Драма про трьох британських учених-новаторів, - анонсують фільм на Nеtflіх, - які в 1960–1970-х рр. намагалися розробити процедуру штучного запліднення попри численні перешкоди. На основі реальної історії".У ролях Томасен Маккензі, Джеймс Нортон і Білл Наї. "Назавжди-назавжди"У кінотеатрах з 21 листопадаЩемка драма про дорослішання підлітків у нестабільному суспільстві та за відсутності уваги від батьків. Режисеркою є знана кліпмейкерка Ганна Бурячкова, для якої стрічка стала дебютною у повному метрі. Сценарій допомагала писати Марина Степанська. В супровідній інформації про фільм зазначено, що його зйомки завершилися у Києві за два тижні до повномасштабного вторгнення, а постпродакшн відбувся у Нідерландах. Для людей, котрі дорослішали в 1990-х, потрапити до кінозалу буде особливо цікаво. Адже вітчизняного кіно про тінейджерів і для тінейджерів у той час практично не було. А тодішні західні стрічки з пострадянською реальністю не мали нічого спільного. Згадати себе, ту атмосферу, власний досвід, ще раз відрефлексувати, щоб зайвий раз усвідомити:  підлітковий стан "назавжди-назавжди" насправді оманливий, - і щоб ще раз осягнути, чому ми, загартовані 1990-ми, сьогодні такі, які є. Як пишуть про цей фільм (який здобув щиру прихильність і критиків і глядачів, починаючи від прем'єри минулого року на Венеційському кінофестивалі), він болючий, але стимулює спрагу жити.Отже, "Київ, кінець 1990-х років. Нещодавно Тоню  перевели в школу на околиці Києва, вона переїхала із передмістя. Тепер вона з новими друзями проводить час посеред похмурих пострадянських пейзажів, гублячись в напіводнакових типових багатоповерхівках. Після тривалої перерви Тоня повертається до занять плаванням, де знаходить собі подругу Лєру. Нові друзі з’явилися швидко. У тому числі й хлопці, з якими дівчині цікаво будувати стосунки. Лєрин брат проявляє до неї симпатію, а їй самій цікавіше з Журіком". У головних ролях Аліна Чебан, Захар Шадрін, Артур Алієв, Єлизавета Цілик, Дар’я Жихарська "Таємний інформатор" (серіал)На Nеtflіх з 21 листопадаКомедійний серіал від американця Майкла Шура з двічі лауреатом "Еммі" та тричі лауреатом премії "Золотий глобус" Тедом Денсоном в головній ролі. Один із засновників компанії, що займається проблемами забруднення океанів, Тед Денсон у цій кіноісторії через свого персонажа промовляє, наскільки важливим є зв'язок між людьми незалежно від віку і як по-особливому він важить для тих, хто переживає свою пізню осінь чи й зиму. Фільм, який стверджує, що життя не завершується тільки тому, що сьогодні воно може виглядати інакше, ніж раніше. А також те, що часом потрібна мужність, щоб зламати стереотипи і стати на цілком новий для себе новий шлях, який обов'язково додасть наснаги жити. І жити цікаво.Отже, професор на пенсії Чарльз відгукується на оголошення про пошук помічника приватного детектива і другий шанс на самореалізацію, коли приватна детективка залучає його до розслідування під прикриттям у будинку для літніх людей у Сан-Франциско.У головних ролях Тед Денсон, Мері Елізабет Елліс, Стефані Беатріс, Марк Івен Джексон та ін.  

Про це він розповів в етері Еспресо."Щодо удару міжконтинентальною балістикою по Дніпру, то велика кількість серйозних фахівців стверджують, що, ймовірно, йде мова про ракету РС-26, яка називається "Рубеж". По-перше, ця ракета не стоїть на озброєнні. Роботу над нею у РФ почали ще у 2006 році, а у 2017 році мали б її прийняти на озброєння, але у 2018 році за першістю до програми прийняли "Іскандер-К". І найцікавіше, що, ймовірніше за все, в росіян є тільки та кількість цих ракет, яка була виготовлена для проведення випробувань. Вони мають РС-26 у дуже обмеженій кількості, можливо, 8-10 штук, не більше", - зауважив президент української АСП.За його словами, за тактико-технічними даними РС-26 має 1200 кг бойової частини аналогової вибухової речовини, хоча ракета розраховувалася для несення ядерного заряду."Хочу звернути увагу, що ракети з подібною вагою бойової частини вже, на превеликий жаль, довго використовуються для ураження України, українських об'єктів та українців. Це ракети Х-22, в якої бойова частина важить 960 кг, тобто на 1/6 легша від тої частини, яка була заявлена у РС-26. На відео, які ми всі бачили, видно, що бойова частина, коли розділилася, полетіла на землю. І що далі? Кінетичне ураження поверхні землі було, а вибухів не було! Що трапилося? На мою думку, Путін надув свої щоки та хотів показати цілому світу, мовляв, дивіться, чим я вдарю. Він вдарив міжконтинентальною ракетою, а це те саме, що електронним мікроскопом забивати цвяхи у бетонну стіну", - резюмував Геннадій Хазан.  Раніше військовий експерт Dеfеnsе Ехрrеss Іван Киричевський зауважив, що ажіотаж навколо ймовірного застосування ракети РС-26 "Рубеж" є виправданим.21 листопада російська армія запустила по території України міжконтинентальну балістичну ракету, "Кинджал" і Х-101. Сили протиповітряної оборони знищили 6 ворожих цілей.Також Валерій Рябих, військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss розповів, що ракету "Рубеж" розробляли та випробовували з тротиловим еквівалентом лише для того, щоб потім установити на неї ядерний боєзаряд