Search trend "хусити"

Про це повідомляє Rеutеrs.Як зазначили у виданні, ці удари стали найбільшою військовою операцією США на Близькому Сході з моменту вступу Дональда Трампа на пост президента.Політичне бюро хуситів назвало ці атаки "воєнним злочином"."Наші єменські збройні сили повністю готові відповісти на ескалацію ескалацією", - йдеться в заяві угрупування.Крім того, Трамп попередив Іран, головного союзника хуситів, про необхідність негайно припинити підтримку угруповання, зазначивши, що в разі загрози з боку Ірану США "притягне вас до повної відповідальності, і ми не будемо з цим милостиво поводитися".У відповідь на заяви Трампа, головнокомандувач Корпусу вартових ісламської революції Ірану, Хосейн Салямі, підкреслив, що хусити самостійно приймають стратегічні рішення, і Іран рішуче відповість на будь-які агресивні дії проти них."Ми попереджаємо наших ворогів, що Іран відповість рішуче і руйнівно, якщо вони втілять свої погрози в життя", - заявив Салямі.Президент США Дональд Трамп у суботу, 15 березня, наказав збройним силам США розпочати військові дії проти хуситів у Ємені.

Трамп заявив, що удари продовжуватимуться, поки хусити не припинять напади на морські судна біля узбережжя

Напередодні Дональд Трамп анонсував масштабну операцію.

Хусити погрожують відповіддю на удари США по Ємену: деталі заявиЄменські хусити заявили, що удари США не залишаться без відповіді, посилюючи їх підтримку палестинців. МЗС Ємену засудило дії Вашингтона, наголосивши на праві країни на самооборону.

Про це Трамп повідомив у соцмережі Тruth Sосіаl."Сьогодні я віддав наказ збройним силам США розпочати рішучі й потужні військові дії проти терористів-хуситів в Ємені. Вони ведуть невпинну кампанію піратства, насильства і тероризму проти американських та інших кораблів, літаків і безпілотників", – йдеться в дописі президента США.Він також додав, що "хуситські бандити за гроші Ірану обстрілювали ракетами американські літаки та завдавали ударів по наших військах та союзників". За словами Трампа, ці "безперервні напади" коштували США та світовій економіці багатьох мільярдів доларів."Наші відважні винищувачі зараз здійснюють повітряні атаки на бази терористів, їхніх лідерів та засоби протиракетної оборони, щоб захистити американські морські, повітряні та військово-морські активи, а також відновити свободу судноплавства", – написав президент США.У своєму дописі Трамп також звернувся до Ірану із закликом негайно припинити підтримку хуситів та "не погрожувати американському народу".Довідково. Хусити – це воєнізоване угруповання, яке діє на території Ємену. Бойовим крилом руху вважають угруповання "Ансар Аллах". У листопаді 2014 року Рада Безпеки ООН наклала санкції на військових лідерів угруповання Абдель-Халіда аль-Хуси і Абдаллаха Яхью аль-Хакіма за "загрозу миру, стабільності країни, і перешкоду політичному процесу". Дональд Трамп у січні підписав указ, яким визнав угруповання "Ансар Аллах", також відоме, як хусити, іноземною терористичною організацією.

Хусити погрожують атаками на ізраїльські судна у Червоному та Аравійському моряхЄменські повстанці-хусити заявили про відновлення атак на ізраїльські судна в прилеглих водах. Це сталося після закінчення терміну, встановленого Ізраїлю для поставок допомоги в Газу.

Єменські хусити заявили, що відновлять атаки на ізраїльські судна в Червоному та Аравійському морях, а також у Баб-ель-Мандабській протоці й Аденській затоці, якщо Ізраїль не зніме заборону на ввезення гуманітарної допомоги для сектора Гази протягом чотирьох днів.

Про це інформує Тhе Тіmеs оf Іsrаеl.Лідер угруповання Абдулмалік аль-Хуті заявив, що на такі кроки хусити вимушені піти через блокування допомоги для сектору Гази з боку ізраїльської влади. Він додав, що якщо Ізраїль не зніме блокаду протягом чотирьох днів, хусити вживуть відповідних військових заходів.Довідково. Хусити - це воєнізоване угруповання, яке діє на території Ємену. Бойовим крилом руху вважають угруповання "Ансар Аллах". У листопаді 2014 року Рада Безпеки ООН наклала санкції на військових лідерів угруповання Абдель-Халіда аль-Хуси і Абдаллаха Яхью аль-Хакіма за "загрозу миру, стабільності країни, і перешкоду політичному процесу". 19 січня єменські хусити оголосили про припинення атак на кораблі в судноплавному коридорі Червоного моря, за винятком суден, пов'язаних з Ізраїлем.Згодом кораблі США та Великої Британії почали повертатися до Червоного моря.

«З 2023 року хусити здійснили сотні атак на комерційні судна в Червоному морі й Аденській затоці, а також на військовослужбовців США, які захищають свободу судноплавства і наших регіональних партнерів»

Всесвітня продовольча програма ООН (Unіtеd Nаtіоns Wоrld Fооd Рrоgrаmmе, WFР) повідомила, що один з її співробітників помер у єменській в'язниці через три тижні після того, як його затримали хусити.

ООН повідомила про загибель співробітника Всесвітньої продовольчої програми під час ув’язнення на півночі Ємену. Обставини та час його смерті не уточнюються, проте відомо, що він був затриманий 23 січня разом із шістьма іншими колегами.

Лідер єменських хуситів Абдулмалік аль-Хуті заявив у вівторок, 11 лютого, що угруповання готове завдати ударів по Ізраїлю, якщо той відновить наступ на Газу та не дотримуватиметься угоди про припинення вогню.

Організація Об'єднаних Націй призупинила операції в регіоні Саада в Ємені після того, як хусити затримали ще кількох співробітників ООН.

Я просто відчуваю: ми з вами починаємо нашу розмову, а в Сполучених Штатах відбуваються паралельні процеси. І поки ми з вами будемо оцінювати одну ситуацію, буквально за п'ять хвилин з'явиться якщо не Марко Рубіо, так Ді Венс, а можливо, канцелярія Трампа опублікує ще чергову геополітичну «нєтлєнку». Аж страшно стає жити, хоча, знаєте, і без Трампа було непросто.Російсько-українських перемовин немовби й бути безпосередньо не може, але ми відчуваємо «трампівський вітер», Трампу потрібна перемога - перемога Трампа, можливо, навіть не перемога України. Він готовий нас підтримувати для того, щоб «пошатати» і китайців, і китайських союзників у Кремлі. І, звісно, Трамп узагалі збирається перебудовувати світову архітектуру безпеки і всерйоз «побрити» наших європейських друзів. Путін немовби готовий іти на контакт - і немовби ті контакти відбуваються.Ось із чого варто почати, щоб зрозуміти, що відбувається, шляхом аналізу: усе суперечливе та неоднозначне, що лунає з Вашингтона, викликане тим, що Москва не збирається домовлятися не на своїх умовах. Саме тому там борються дві тенденції. Одна полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на Москву, змусити її піти на переговори та укласти мир через перемир’я, через прийняття умов, які передбачає американський план. Очікується, що цей план буде озвучений на Мюнхенській конференції в середині лютого.З іншого боку, є група, яка каже: навіщо нам тиснути на Москву, якщо це складно й, можливо, безперспективно? Вони пропонують тиснути на Київ, змусити його прийняти кабальні умови. Адже Трамп під час виборчої кампанії обіцяв завершити цей конфлікт. Та він його й завершив — погляньте, гармати мовчать, люди не гинуть. А от на яких умовах - то вже деталі, які потребують доопрацювання. І якщо поступок буде більше, ніж вимагають інтереси України, то нічого страшного.Хтось може сказати, що це абстрактна схема. Але як тоді розцінювати заклики провести вибори в Україні до 2025 року? Адже всім зрозуміло, що як би не ставитися до влади в Україні, бути противником чи прихильником чинної влади, - реально провести чесні вибори під час війни саме в Україні неможливо.Тому що близько 9 мільйонів людей перебувають за межами країни - для них потрібно організувати голосування. Частина території окупована, звідти люди втекли, не тільки в РФ. До речі, в РФ також будуть дільниці створюватися? Москва, ймовірно, на це розраховує. Дільниці потрібно створювати й усередині України.Яким би не був результат виборів, у Москві точно, а й у Вашингтоні, можливо, теж, розраховують на зміну влади в Україні, що прийдуть ті, з ким можна буде домовитися. Я таких не бачу й не розумію, як вони можуть прийти в країні, де понад мільйон людей у військовій формі, на передовій сотні тисяч. Чи можливо привести до влади політиків, готових підписати капітуляцію перед Москвою?Отже, заяви Келлога та деяких осіб із команди Трампа – для чого вони зроблені? А тут ключова історія в тому, хто згенерував. Політ Трампа над гніздом зозулі: Гренландія, Панамський канал, торгова війна з Канадою і так далі - і тут вибори в Україні. Якби він хотів знести Спаську вежу одним прицільним пострілом «томагавку» - це одна історія, а от вибори, значить, хтось згенерував, хтось запропонував і хтось наполіг.Я не вірю в те, що Трамп буде танцювати по цій партитурі, але це лягає в російський сценарій, Тому що в Путіна особиста ненависть, зокрема, і до Зеленського. Тобто до всього українського політикуму, але до Зеленського персонально.На кого Трампу простіше тиснути і від кого добиватися результату? Він досягає успіху від тих, хто є частиною західної спільноти. Він добивається поступок від Мексики, Канади, хоча це може бути виправдано питанням боротьби з наркотрафіком, фентанілом тощо. Але тиснути на своїх простіше, неважливо, чи це Колумбія, Гренландія, точніше Данія, чи вже Україна. На них тиснути простіше, добиватися результатів легше. А ти спробуй натиснути на Пекін або Москву. Це значно складніше, ніж змушувати європейських союзників виконувати певні умови. Наприклад, щодо збільшення оборонних витрат у Європі. Ніхто не заперечує, що це необхідно. Але методологія, яку застосовують,  працює щодо союзників, тих, хто є слабшим відносно Вашингтона і не хоче сваритися з Вашингтоном через можливі економічні та інші наслідки.Але вибори в Україні, безперечно, в інтересах Москви. Чому? Бо Зеленський їх не влаштовує. Та й загалом українська державність їх не влаштовує - в особі Зеленського, Залужного, Порошенка, Тимошенко, та будь-кого. Їх влаштовує лише Медведчук або хтось подібний.Так, тільки Медведчук, це очевидно. Але які в нього шанси не просто посісти президентський пост, а навіть вижити? Тому Вашингтон у цьому питанні певною мірою діє відповідно до вимог Москви.Москва ставить питання: з ким ми будемо домовлятися? З ким підписувати угоду? Де легітимна влада? Але чому взагалі Москва бере на себе право оцінювати легітимність української влади? А легітимність влади в самій Москві - там хоча б коли-небудь відбувалися реальні вибори президента? Ні, таких не було. У 1990-х ще можна дискутувати, але у 2000-х виборів не було взагалі – навіть не йдеться про сфальсифікований результат, просто виборів не було. В Україні ж влада змінювалася: лише Кучма був два терміни, всі інші президенти йшли після першого, а на їхнє місце приходили опоненти.Якщо Вашингтон виходить із того, що з кимось іншим буде легше домовлятися, ніж із Зеленським, - це ілюзія. Це спроба Москви внести хаос в український політикум через підтримку і Вашингтона також. Щоб люди займалися не війною, а виборами. Але для Путіна також непросто спілкуватися з Зеленським. Водночас Кремль може зірвати будь-які перемовини.Путін використовує різні інструменти, щоб домогтися перемир’я на своїх умовах, тобто капітуляції України та знищення її суверенітету. Він тестує різні напрями: вибори, рішення РНБО про заборону переговорів із ним, ультиматуми щодо територій. Його тези «на землі» означають, що Росія наступає й може все захопити, то вимагає їй віддати навіть ті території чотирьох областей, які ще не окуповані.Стамбульські так звані домовленості, про які він говорить, передбачали скорочення армії, русифікацію через нав’язування російської мови. Це не питання мови – це питання суверенітету України. Денацифікація, демілітаризація – це прагнення деукраїнізувати Україну. Це все пропонується у вигляді різних способів, щоб не було демілітаризованої зони, не було членства в НАТО України. Ідеться про збереження російської військової присутності в Україні через окупацію областей, навіть якщо вони юридично визнаються тимчасово окупованими, перебувають під контролем Москви й Україна поки не має достатньо сил для їхнього звільнення. В підсумку Москва прагне встановити в Україні владу, яка буде підконтрольна їй, за тим же сценарієм, що і в Грузії, де вже повністю маріонеткова, підконтрольна Москві, встановлена й підтримувана Москвою влада.Кінцева мета цього сценарію – повне захоплення української політичної системи, її влади, а згодом і всієї України. Вони рухаються до цього поступово, поетапно, і їх не лякає, що це забере час. Тобто сценарій рухається поетапно. Як вони почали у 2014 році зі спроби окупувати Крим, так і далі по накатаній.Проблема Трампа в тому, що він не бачить у цьому небезпеки. Він не хоче втрати суверенітету України. Він не хоче продовження війни, це очевидно. Але через різні причини, зокрема через власні зобов’язання, він опинився у складній ситуації. Він пообіцяв, що завершить війну за 24 години. Хоча б за 100 днів, але завершить.Він став заручником своїх обіцянок. Він має виконати їх за будь-яку ціну, тому що дав слово під час передвиборчої кампанії, а він людина, яка вважає себе людиною слова. Якщо пообіцяв припинити війну у Східній Європі й Україні – значить, зроблю це будь-якими методами. Це дуже спокусливо для нього - показати, що він здатний вирішити те, чого не змогли інші.Але якою буде ціна за швидкість і поступки? Якщо задекларують поступки, такі як відмова від демілітаризованої зони з європейськими, натівськими контингентами всередині, це буде серйозна поступка, навіть небезпечніша за територіальні втрати чи мораторій на вступ України до НАТО.Це означатиме, що війна може розпочатися знову, коли Москва цього забажає. Вибори пройшли «погано», знову обрали Зеленського - Москва просто відновлює бойові дії. У цьому немає сумнівів. Мусить бути реальна військова, політична та економічна перешкоди для нового вторгнення. Щоб його неможливо було розпочати, і щоб у разі атаки жертвами стали не лише українці, а й британці, французи, німці й інші. Але не американці, так? Америка потрошечку виходить з Європейського континенту. І це дуже серйозно, це серйозніше, ніж вихід американських військ із Сирії. Це навіть серйозніше, ніж дуже дивна конструкція Трампа стосовно так званої палестинської автономії. Це дуже небезпечно, і поки всі ще обговорюють лайтовіші сценарії про американські гроші, але зміна sоftроwеr американської - ось вона, на поверхні, тобто заморозка старих класичних програм. І це програми не тільки демократів. Це програми ще і старих республіканців часів молодшого Буша.  От в USАІD взяли і приїхали ревізори.Безумовно, хоча варто підкреслити, що є певна різниця між тим, як Трамп діє на Близькому Сході (я схвалюю його політику, вона ефективна), і тим, як він діє в Європі, зокрема у війні в Україні.Наприклад, щодо палестинської автономії, сектору Гази під час останнього візиту прем'єр-міністра Нетаньягу Трамп заявив, що США беруть на себе відповідальність. Це означає аж навіть до введення військ у сектор Гази. Він про це сказав: ми беремо відповідальність. Не арабські країни, не Саудівська Аравія – вони всі по черзі відмовляються, не хочуть брати на себе цей тягар. Там він готовий брати відповідальність, а тут, у демілітаризованій зоні на території України – чомусь ні.Хтось може сказати: ну, ти порівняв - ядерну Росію, великомасштабну війну в Україні і сектор Гази, локальну операцію на Близькому Сході. Хоча зараз охоплений вогнем увесь Близький Схід, ці осередки загрози гасяться і в Сирії, і в Лівані, і в інших місцях. Подивимося, що буде з хуситами, що буде з Іраном. А тут масштаб інший, але проблема не в цьому, а в методах.Якщо в одному випадку Трамп ставить жорсткі умови, то чому він цього не робить у випадку з Україною? Наприклад, щодо Близького Сходу він заявив: "Не віддасте заручників – я вам влаштую пекло", звертаючись до ХАМАСу. Було укладено мирну угоду, хоч і далеко не ідеальну, але все ж таки укладено. Він попередив Іран, що якщо той не піде на умови Вашингтона, то війна можлива. У листопадовому інтерв’ю журналу Тіmе йому прямо поставили запитання: чи можлива війна з Іраном? Він відповів: можлива.А що він говорить про Москву? "Я хочу допомогти своєму другу Путіну, я йому роблю послугу, у нього погана економіка, нехай укладе вигідну угоду". Він каже, що слово за Москвою, що Зеленський готовий. Саме це він заявив після 20-го числа.Чому ж він не ставить такі ж ультиматуми Москві? Чому не каже: припиняйте це безумство, інакше ми запускаємо «томагавки» та вмикаємо режим повного ембарго на ваші вуглеводні? Було б цікаво подивитися, як цей механізм спрацював би. Самі ж декларують принцип миру через силу. Але мир через силу – це не порятунок режиму Путіна через укладення вигідної йому угоди щодо України та збереження його влади. Це означає встановлення чітких умов: досить, ви вже вбили сотні тисяч людей, захопили території, занурили Європу в хаос з мігрантами, з ринками. Досить, або ми застосуємо механізми, які коштуватимуть вам удесятеро більше, навіть без безпосереднього втягування США у війну - як на Близькому Сході, у секторі Гази, де американські війська не беруть безпосередньої участі, але результат досягається швидко.Але чомусь цього не робиться. Хтось скаже: це страх. Можливо. А можливо, небажання сваритися з Путіним. Можливо, це просто інше ставлення до опонентів. До Китаю також - замість 25% мита, як для Канади чи Мексики, запровадили лише 10%, хоча й відклали ці заходи на 30 днів. Але тут тактика інша у взаєминах із сильними суперниками – Москвою та Китаєм, тут набагато обережніше діють Трамп і його адміністрація, ніж з Іраном чи іншими опонентами США. Саме через відсутність єдиної політичної лінії ці конфлікти лише розпалюються. Якби Вашингтон мав єдину методологію, то результати були б досягнуті значно швидше, а через поступки чи тиск на Київ результату досягти не вийде, це вже випробувано - ось у чому проблема. Тобто, наскільки я розумію, хімія між Трампом і Зеленським на порядок менша, ніж могла би бути, і ця історія може тягнутися з часів старої образи, яка була пов'язана з першим трампівським імпічментом. Тоді з'явилася нечесна, недобра пропозиція - щоб в Україні почали полювати в слідчий спосіб за сином президента Джозефа Байдена, Гантером Байденом. Тут, можливо, є ще якісь особистісні моменти між Трампом і Зеленським.Ні, вони точно є. Не можна робити велику політику заручником особистих відносин - ось у чому суть. До речі, Трампа дуже легко образити. Він навіть на Нетаньягу ображався, коли той у 2020 році привітав президента Байдена з перемогою на виборах. Трамп сприйняв це як особисту образу, як певне приниження. Але він це подолав – і ось перший державний візит до Вашингтона здійснив саме прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу.Це ж означає пріоритети американської зовнішньої політики. Тож теоретично Трамп може долати такі речі.  Сьогодні президентом є Зеленський. Якщо завтра буде хтось інший –  з ним теж доведеться вибудовувати відносини. Це стосується і Банкової, президента Зеленського та його адміністрації. Був Байден – тепер Трамп.Зрештою, державна політика має бути послідовною. Саме в цьому її сутність – вона не повинна залежати від особистих симпатій, компліментарності, якоїсь особливої теплоти у стосунках. Якщо все ґрунтуватиметься лише на особистих уподобаннях, далеко не заїдеш. Я не допомагатиму, бо мені не подобається Зеленський? Добре, але що як він знову виграє вибори в Україні - що з цим робити? Тому зараз це, безумовно, впливає, але цілком можливо, що цю проблему буде подолано.Зрештою, відносини між країнами-союзниками будують не лише на взаємодії Трампа та Зеленського, не лише на образах чи старих рахунках через справу "Бурісми", Гантера Байдена тощо. Вони формуються у співпраці адміністрацій, міністерств, відомств, військових структур. Наприклад, якщо в Умєрова та нового глави Пентагону складуться хороші відносини, що це змінить? Це може стати навіть важливішим фактором, ніж особисті відносини між президентами.Так, головні питання вирішуються на найвищому рівні, але це комплекс відносин. І якщо Трамп не має особливої симпатії до Зеленського, це не є нездоланною перешкодою. Чотири роки – це лише чотири роки. За цей час потрібно досягати результатів, а не чекати зміни влади в Україні чи намагатися стимулювати цей процес. Тим більше що з огляду на війну це не буде швидким процесом.Тому я вважаю, що цю проблему буде подолано. Це точно не стане головною перепоною. Тим більше що Україна перебуває в залежному становищі, і Зеленський не стане свідомо дратувати Трампа чи його адміністрацію. Навіщо це робити, якщо Україна потребує підтримки США?За багатьма ознаками можна судити, що цей бар’єр уже долається. Адже військову допомогу Україні відновлено – її ж не скасували повністю. Так, можливо, її обсяги недостатні, необхідні нові засоби. Але це точно не буде залежати лише від особистих відносин між Трампом і Зеленським. Скоріше за все, з цим якось упораються. Повертаючись до параметрів – тих, які висуватиме Кремль, тих, на які можуть погодитися у Вашингтоні, і тих, які відповідають нашим інтересам, - цей трикутник не складається. Відповідно, можуть тиснути на нас шляхом ненадання нам певної допомоги - фінансової чи військової. Наприклад, по-тихому її скоротити. Але, якщо вірити кільком аналітикам-блогерам, адміністрація Байдена теж трошки зекономила і далеко не все, що вона обіцяла, було виділено Україні. Це також така собі не надто порядна арифметика. Але тиснутимуть на нас.І якщо брати, наприклад, Кремль і опозицію, вони, в принципі, були готові вступати в перемовини з Вашингтоном. Але вони будуть намагатись продавлювати свою лінію, чи купувати свою лінію. Торгова позиція: ви нам можете поступитися в українському питанні, а ми віддамо вам ваші права на Панамський канал. Це я надто грубо формулюю. Але  це питання торгів, так? І ось питання: як нам правильно озвучити нашу позицію і продавлювати нашу позицію? Тому що ми не можемо собі дозволити сваритись із Вашингтоном, але якщо ми не будемо активними, тоді Кремль буде просто продавлювати чи купувати  конкретні переговірні ситуації. Тому що для Путіна війна з Україною - це екзистенційна історія. Це не про гроші, не про вплив. Путін живий завдяки агресії проти України. І це може тривати нескінченно.По-перше, чи має Москва торгову позицію? У цьому є великі сумніви. Москва ніколи не торгує чимось реальним. Навіть раніше вона не пропонувала жодних реальних поступок. Це завжди були фантомні пропозиції.Я поясню, про що це. Москва завжди пропонує щось нематеріальне, якесь «повітря». Наприклад, ви віддаєте їй Україну, а вона обіцяє не просуватися далі в Європу, не йти в Сувальський коридор, Гельсінкі, Жешув, країни Балтії тощо. Але нічого реального ніколи не пропонувалося.А що Москва може реально запропонувати? Не втручатися в Арктику? Але там її можливості обмежені – і фінансові, і військові, і технологічні. Дотримуватись угод, з яких вона давно вийшла? Навіть Вашингтон, якщо говорити про ДРСМД, його вже не дотримується. Чим Москва може торгувати зараз? Близьким Сходом? Але там вона все втратила. Іранський союзник - у кризі, і невідомо, чим це закінчиться. «Хезболла» більше не є самодостатньою силою, ХАМАС у підвішеному стані, невідомо, чи він взагалі залишиться. Проксі-угруповання, які Москва вважала союзниками, зокрема хусити, також у складному становищі.Чим Москва може торгувати? Що вона може запропонувати? Бази в Тартусі вже нема, «Хмейміма» може скоро не бути. Москва не має жодного реального ресурсу для торгу. Вона продає лише фантоми.Вона заявляє, що агресивно налаштована й має плани повернути всі пострадянські території під свій контроль – Молдову, Грузію, Україну, можливо, країни Балтії, а також інші країни НАТО, що межують із Росією. Вони наполягатимуть на виконанні меморандуму Путіна – того, що він запропонував у грудні 2021 року, коли вимагав демілітаризації країн, які вступили в НАТО після 1997 року. Тобто фактично скасування членства цих держав у Північноатлантичному альянсі.Москва торгує лише обіцянками не робити чогось. Вона ніколи не пропонує щось натомість, якщо це вимагатиме від неї реальних жертв. Наприклад, якщо їй запропонувати розірвати відносини з Китаєм, як хоче Трамп. Але це точно не відбудеться. Це наївне та недалекоглядне припущення. Москва та Пекін тісно пов’язані, і Москва не може погодитися на такий розрив із Китаєм, щоб його геополітично огороджувати від Вашингтона і його союзників. І Москві доводиться пропонувати лише фантомні речі.Щодо України, вона може пропонувати рідкісноземельні метали, розробку сланцевої нафти, інвестиційні проєкти, співпрацю в рамках плану Маршалла після війни. Але це другорядне. Головним активом є повне інтегрування України в західне співтовариство.Втрата України стане для Заходу стратегічною катастрофою. Це найбільша країна Східної Європи, яка до війни мала 40 мільйонів населення. Зараз, можливо, 25 мільйонів. Але все одно це не можна просто так віддати. Це єдиний геополітичний буфер, який відділяє Європу від Росії. Без нього Європа залишиться беззахисною перед східною загрозою.Якщо Україна буде поглинута, а Білорусь уже фактично окупована, тоді три найбільші східнослов’янські народи опиняться під контролем Москви. Це стане серйозною загрозою для країн Балтії, Польщі та інших держав.Тому для України не потрібно нічого вигадувати. Якщо Захід не зрозуміє, що існування України – це питання його власної безпеки, то жодні аргументи вже не допоможуть. Якщо не буде України, загроза прийде безпосередньо до них.У Європі це вже розуміють. У США – менше, бо вони за океаном, вони «острів». Але в Європі все частіше говорять, що війна з Росією можлива через рік чи два. Вони вже розуміють реальність конфлікту з Москвою, намагаються готуватися: змінюють законодавство, повертаються від контрактних армій до призову - у Німеччині цей процес уже триває, у Франції поки що добровільний.Європа збільшує витрати на оборону, військовий бюджет. Раніше був мінімум 2% ВВП, зараз говорять уже про 5%. Хоча це відбувається під тиском Вашингтона, не всі країни можуть собі це дозволити, але дискусія вже йде, уже розглядають ці нормативи для забезпечення обороноздатності Європи.Але поки не буде України як редуту проти Москви, всі ці зусилля марні. Якщо Європа хоче захиститися від загрози зі сходу, без України вона цього не може зробити. Та ключова проблема – це непередбачуваний Дональд Трамп. Якщо брати ті самі параметри, так сказали, що не буде в нас «Мінська-3». І «Стамбула-2» чи «Стамбула-3» також не буде. Може бути Женева, якийсь Лісабон чи Ер-Ріяд. Стосовно нашого членства в євроатлантичній спільноті американці сказали, що це далеко не факт, а може, і ні.Другий момент - ядерна зброя. Відразу після того як Зеленський згадав про неї, одразу почали: о ні, вірогідність мінімальна або навіть від'ємна. Відповідно, що нам залишається? Виведення російських окупантів з наших територій - так наразі ніхто нічого не спростовував.Я би сказав, що жоден із цих пунктів не знімається з порядку денного.Щодо ядерної зброї – це відкрите питання. Незважаючи на те що й Україна декларує свою відданість без'ядерному статусу та не має офіційних планів щодо його перегляду, ситуація може змінитися та розвиватися радикально. Україна, напевно, не закриває для себе цей шлях. Зеленський недаремно про це обмовився.У вересні 2024 року, наприкінці Генеральної Асамблеї ООН, під час зустрічі з Трампом він сам себе цитував: "А який у нас вихід? Або членство в НАТО, або ядерна зброя". І Трамп, за словами Зеленського, навіть погодився, що це логічно. Якщо Вашингтон не приймає Україну в НАТО, вводить мораторій на 20 років або щось подібне, то має бути щось взамін.Гарантії безпеки, які Україна укладала раніше, або ж розміщення військового контингенту, який не дозволить відновити війну в демілітаризованій зоні, – це фактично майже НАТО. Якщо 100 000 військових європейських контингентів НАТО опиняться на території України, це буде майже аналогічно членству в Альянсі, не повністю, але все ж таки дуже близько, адже це суттєві сили, які, прибувши в Україну, вже ніколи не підуть.І Москва це розуміє, тому буде всіма силами перешкоджати, аби ці контингенти не з'явилися. Інакше заради чого вона воювала? Це піррова перемога, це означає, що решта, 80% України ніколи не буде під контролем Москви. У військовому сенсі точно, а питання суверенітету випливає з військової безпеки України, що також очевидно.Україна може втратити ще більше територій, якщо їй взамін запропонують щось конкретне, а не абстрактне. Єдиною реальною пропозицією може бути тільки військова допомога, втручання або постійна військова присутність на її території, що гарантуватиме захист від відновлення війни та збереження суверенітету. Усе інше – фікція.Москва може в певний момент піти на маневр - погодитися на демілітаризовану зону, не заперечувати проти військових контингентів, але не НАТО. Вона може пропонувати присутність військ М'янми, Північної Кореї, Білорусі чи інших союзників, щоправда, невідомо, хто на це пристане. Гутерреш особисто приїде в касці миротворця на розмежувальну лінію фронту. Але очевидно, що це не розв’яже проблему, а лише зробить відновлення війни неминучим. І питання не буде розв’язане з появою лояльних до Москви чи союзних їй армій, казахстанської наприклад.Тому Москва буде опиратися до останнього, аби не допустити військової присутності НАТО в Україні під будь-яким мандатом. І питання зведеться до того, чи готові Вашингтон та європейські країни самостійно реалізувати гарантії безпеки, розмістити війська на території України, що є абсолютно законним - якщо український уряд і народ на це погоджуються, ніхто не може цьому завадити. Також можливо створення безпольотної зони над Україною, щоб ці війська НАТО не зазнавали авіаударів. Це логічно.Це безальтернативне рішення. Коли Вашингтон і НАТО зважаться на це? Ймовірно, коли стане очевидним, що Путін не збирається домовлятися й іти на жодні поступки. Він хоче всього. Його маневри, заяви про готовність до переговорів – лише слова, які нічим не підкріплені. А реальні дії – це продовження наступу, нарощування військового виробництва, залучення північнокорейських військових.Отже, слід чекати тупикової ситуації в мирному процесі, коли всім стане зрозуміло, що з Москвою домовитися неможливо. Ось такою є моя оцінка ситуації.  

Авіаносна ударна група США залишила Червоне море і вирушила до Європи через кілька тижнів після того, як єменські хусити заявили, що припинять напади на судна у регіоні.

Більшість ворожих цілей у Червоному морі вразили ракети, але есмінець також був змушений застосувати свою п'ятидюймову гармату проти одного з безпілотників. Таким чином хусити змусили ВМС США згадати про важливість корабельної артилерії.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Дивлячись, який підхід до саудитів продемонструє уже тепер нова адміністрація Трампа. Їхні вимоги, в принципі, лишаються незмінними з часів ще попередньої каденції Трампа, до речі. Коли він виконував свій знаменитий танок з шаблями разом з саудівськими господарями, які приймали його в 17-му році в Ер-Ріяді. То власне, тоді були позначені потреби королівства, і вони залишаються незмінними. Ну, там адміністрація Байдена як би ігнорувала все це. Головні вимоги, чи побажання саудитів до американської адміністрації були і лишаються незмінними. Це з точки зору, скажімо, укладення договору про спільну оборону, щось на кшталт японо-американської, тобто з реальними, а не паперовими гарантіями", - зауважив він.Михайло Гончар також вважає, що вимогою саудитів буде надання з боку США найсучаснішого озброєння та співпраця у сфері ядерної енергетики."Надання саудитам, отримання найсучаснішої зброї. Ну, так і це було, в принципі, в часи холодної війни. Ну, хіба що Ізраїль отримав трошки раніше, а потім саудити. Ну і, власне, в сфері ядерної енергетики максимально можлива співпраця, але з таким прицілом, що це має бути паливно-ядерний цикл з можливістю збагачення урану, якщо виникне необхідність виготовити атомну зброю з благословення американців для захисту королівства. А вороги королівства нікуди не поділись. Вони поруч: Іран через протоку, хусити - проксі з Ірану поруч. І тому саудити хочуть реальних безпекових гарантій, як це було в часи холодної війни. А тут є питання, звичайно", - вважає він. Експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин зауважив, що своєю чергою Трамп також хоче заробити. За його словами він свою умову до саудитів: "Цифра була названа - 600 мільярдів інвестицій в американську економіку. Ну, мається на увазі, я думаю, значною мірою це будуть закупівлі тих озброєнь, які в принципі Сполучені Штати будуть готові надати Саудівській Аравії". Читайте також: Росія за рік заробила на експорті нафти близько $130 млрд, це майже повністю збігається з бюджетом війни, - експерт з енергетики ОмельченкоВін вважає, що або найближчим часом, або вже йдуть відповідні торги. "Недаремно Трамп позначив, що він буде готовий прибути до Ер-Ріяду замість Лондона. Ну, в принципі, він так робив і минулого президентства. А як розгорнуться події далі? Ну от в понеділок, буде сесія ОПЕК у Відні, яка, зрозуміло, що вимогу Трампа відкине. Вони її не схвалять. Але одна справа - це те, що йде в форматі ОПЕК чи ОПЕК плюс точніше, де є Росія. І зрозуміло, що вони будуть це ігнорувати. Інша справа, власне, те, як поведуть себе саудити. А вони просто тримають паузу", - сказав експерт. Водночас Михайло Гончар зауважив, що зміни цін на нафту вже відбуваються."Тому сценарій в принципі такого, ну, я б не сказав, що це буде круте піке нафтових цін, але ми бачимо, що ціни все ж таки зрушили. Хай на кілька доларів, але напрямок руху зрозумілий. І це, безперечно, не може не викликати стурбованості у Кремлі. Тому, я думаю, що найближчі, ну, не тижні, може, місяці, ми подивимось, куди буде розвертатися ось цей тренд, який позначився", - додав він.22 січня Трамп закликав російського диктатора Володимира Путіна укласти угоду щодо припинення війни в Україні. У разі ж відмови пригрозив Росії запровадити високі податки, тарифи й санкції на весь експорт у США.23 січня президент США Дональд Трамп заявив, що проситиме знизити ціни на нафту Саудівську Аравію й ОПЕК. На його думку, війна Росії проти України тоді припинилася б.

Еспресо розповість про значення підводних кабелів та гібридну війну, яка відбувається під водами Балтійського моря.Як виникли підводні комунікаційні кабелі та чому без них не працював би інтернет Фото: Вікіпедія, мережа підводних кабелів станом на 1901 рікПідводні комунікаційні кабелі є основою сучасного глобального зв’язку. Однак їхня історія почалася майже 200 років тому, коли в 30-х роках ХІХ століття винайшли телеграф. Цей пристрій став революційним для свого часу, адже дозволяв майже моментально передавати важливу інформацію на відстані, куди простягався його дріт. Успішна комерціалізація цього винаходу та залучення до державного управління, спонукала тодішніх бізнесменів й владу шукати способи, як прокласти дріт під водою, щоб з’єднати між собою цілі материки. Перші спроби розпочалися в 50-х роках позаминулого століття. Лідером у цьому ділі була Британська імперія, чия найбільша у світі морська держава потребувала якісного зв’язку між Лондоном й Індією та іншими колоніями. Спершу кабелями обростали узбережжя, але згодом виникла потреба в появі трансатлантичного підводного кабелю, щоб інформаційно з’єднати ринки Старого і Нового світів. Декілька таких кабелів на тисячі кілометрів проклали вже у 60-х роках ХІХ століття і відтоді Європа та Америка вже не лягали спати без того, щоб оперативно знати, що діється у світі.До початку ХХ століття ці кабелі з’єднували Європу не лише з Північною Америкою, але й з Південною, Африкою, Азією та навіть Австралією. Таким чином світ став єдиним "інформаційним вуликом". Однак проблемою тодішніх проводів була їх мала пропускна здатність. Тому знадобилося ще 50 років, щоб прокласти відповідні підводні дроти, які дозволяли здійснювати, наприклад, телефонний дзвінок з Парижа до Нью-Йорка.Наступна революція у цій галузі, що змусила прокладати все більшу кількість нових проводів по дні морів та океанів, сталася у 80-х роках ХХ століття з появою сучасного оптоволокна, яке у рази збільшує кількість та якість передачі даних. У 90-х та 00-х роках у всьому світі стався інтернет-бум, який у підсумку призвів до того, що майже 99% світового інтернет-трафіку передається саме через підводні комунікаційні кабелі. Тому вони є критично важливою інфраструктурою сучасної цивілізації, яка потребує онлайн режиму 24 на 7. До речі, найдовший у світі підводний кабель — 2Аfrіса, який завершує прокладати Меtа (Fасеbооk) спільно з іншими компаніями, має довжину понад 45 000 км, охоплюючи Африку, Європу та Азію. Хоч такі компанії як SрасеХ та Аmаzоn намагаються максимально розширити свої супутникові проєкти, зокрема, Stаrlіnk, проте підводні кабелі залишатимуться основним засобом передавання даних через свою високу швидкість та низьку затримку сигналу. Вірогідно, що так воно буде протягом багатьох наступних років, якщо не десятиліть.Які підводні кабелі є у Балтійському морі Фото: submаrіnесаblеmарУ Балтійському морі один із перших підводних телеграфних кабелів проклали між Швецією та Данією ще в 50-х роках ХІХ століття. Згодом інші країни Балтійського регіону також долучилися до розвитку підводних комунікацій. Протягом ХХ століття з популярністю телефонного зв’язку підводні лінії стали невід’ємною частиною міжнародних комунікацій країн довкола Балтійського моря. З появою інтернету у 1990-х роках Балтійське море стало важливим маршрутом для прокладання оптоволоконних кабелів, які забезпечили високошвидкісний зв’язок між Європою та світом.Сьогодні підводні кабелі в Балтійському морі є основою для інтернету, фінансових транзакцій та комунікацій між урядами й корпораціями. Деякі з найважливіших кабельних систем у цьому регіоні:С-Lіоn1 (2016) – з’єднує Гельсінкі (Фінляндія) та Росток (Німеччина). Важливий для трафіку між Скандинавією та Західною Європою.Еаstеrn Lіght – система, що зв’язує Швецію, Фінляндію, Естонію та Латвію.Ваltіс Саblе – забезпечує з’єднання між Швецією та Німеччиною.Nоrdіс-Ваltіс Gаtеwаy – з’єднує країни Балтії з Польщею та Швецією.Як відзначає видання Віld, ці та багато інших кабелів є критично важливими для стабільності інтернет-з’єднання в Європі, зокрема для фінансового сектору, оборони та кібербезпеки. 11 атак в Балтійському морі: чому підводні кабелі так часто виходять з ладу і чи причетна Росія  Фото ілюстративнеЗа свою історію підводні комунікаційні кабелі неодноразово зазнавали пошкоджень з різних причин. У більшості мова йде про природні фактори. Наприклад, землетруси, підводні зсуви. Також неодноразово фіксували випадки, коли кити заплутувалися у них, або навіть акули їх прокушували. Присутній і людський фактор, у більшості через риболовлю і кидання якорів в недозволених місцях. Тому щороку підводні комунікаційні кабелі постійно ремонтують по всьому світові. Та крім ненавмисних людських дій присутній також інший фактор – цілеспрямовані диверсії між ворогуючими країнами, а також бажання підзаробити. Наприклад, вперше атака на підводну комунікацію відбулася ще під час Першої світової війни, тоді німецький крейсер "Нюрнберг" атакував атол Фаннінг у Тихому океані, де була розташована британська ретрансляційна станція. А у 2000-х роках фіксували випадки, коли морські пірати викрадали кілометри кабелю, щоб продати його на металобрухт. На початку березня 2024 року стався масштабний збій у роботі ключових інтернет-сервісів, а все, тому що були пошкоджені одразу три підводні комунікаційні кабелі у Червоному морі. Офіційно досі невідомо, хто це зробив, але головна версія – єменські хусити, які в той час активізувалися і погрожували іншим країнам. Останнім часом незрозумілі дії, які підпадають під загальну класифікацію гібридної війни, відбуваються теж у Балтійському морі. Там стаються, найпевніше, диверсійні дії, нитки слідів яких ведуть до Росії та її війни не лише проти України, але й всього Західного світу.   Вперше про таке пошкодження повідомлялося ще у жовтні 2023 року. Тоді постраждав підводний газопровід Ваltіссоnnесtоr, що сполучає Фінляндію з Естонією, а також телекомунікаційний кабель, який пролягає поруч. Тоді президент Фінляндії заявив, що ймовірна причина була в зовнішньому втручанні, розпочалося розслідування. Як відзначає ЄП, високопосадовці не хотіли прямо звинувачувати Росію в цьому, але експерти чітко назвали винуватця – ймовірно, російський корабель, який умисно протягнув по дні моря свій якір. Згодом уряд Швеції повідомив про ще одне пошкодження телекомунікаційного кабелю, що йде до Естонії. "Ми живемо в час, коли цивільна інфраструктура також перебуває під великою загрозою. Ми маємо дуже чіткий урок з України, де відбуваються атаки росіян на інфраструктуру", – сказав тоді прем’єр Швеції, коментуючи інцидент. У 2024 році таких інцидентів сталося ще більше. У листопаді 2024 року пошкодили кабелі зв’язку між Швецією та Литвою, а також між Фінляндією та Німеччиною. Слідство виявило, що китайський суховантаж Yі Реng 3 міг навмисно протягнути якір дном Балтійського моря. 25 грудня стався обрив кабелю Еstlіnk 2 між Фінляндією та Естонією. Підозрюють нафтовий танкер Еаglе S, що входить до тіньового флоту РФ, його затримали. Правоохоронці знайшли сліди від якоря танкера, які тягнулися на десятки кілометрів.Як нарахували у виданні Коrrеsроndеnt.nеt, таких атак станом на 20 січня було 10. Однак уранці 26 січня зазнав пошкодження ще один підводний оптоволоконний кабель, що прокладений між Латвією і Швецією. За кілька днів у Норвегії затримала судно Sіlvеr Dаnіа, яке підозрюють у причетності до цієї диверсії. Показово, що всі члени екіпажу – росіяни. Тобто за останні півтора року загалом вже нараховується 11 таких атак на підводні комунікаційні кабелі в Балтійському морі, імовірна причина яких – свідоме "катання" якорів по дну моря з боку росіян та китайців. "Попри відсутність публічної інформації, яка б чітко доводила координацію та змову Китаю та Росії, я не вірю у випадковість у міжнародних справах", — сказав Fох Nеws колишній заступник помічника міністра оборони США у справах Східної Азії Хайно Клінк. "Обидва зловмисники процвітають у сірій зоні, і ці атаки, здається, взаємопідсилюють і надихають їх, оскільки вони демонструють неефективну міжнародну відповідь на теперішні виклики".Як реагують у НАТО і що кажуть експерти на гібридну війну в Балтійському моріВертоліт Королівського флоту Wіldсаt, оснащений ракетною системою Маrtlеt, Фото: dеs.mоd.ukНещодавно речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук в телеефірі заявив, що росіяни могли опанувати новий вид нападу на європейські країни – "якірний напад"."Росіяни бояться відкрито діяти, тому що фактично Балтійське море вже стало внутрішнім морем НАТО і, звісно, у росіян там переваг ніяких немає. Більше того, вони можуть там опинитися в реальній блокаді. Але щодо тих кейсів і цих гібридних способів впливу на сусідів, ну насправді я якраз був прихильником того, що це випадковість. Тому що з точки зору практики таке вчинити в такий спосіб ну, насправді, якщо навмисно це робити, це доволі складно зробити. Але кількісний показник вже каже про те, що, ймовірно, це вже якась тактика, і, мабуть, вони опанували такий новий вид нападу, як "якірний напад", коли відбувається те, що ми з вами спостерігаємо", – зауважив Плетенчук.У відповідь на таку закономірність "випадкових" атак на підводну інфраструктуру, у кінці грудня країни НАТО посилили свою присутність в Балтійському морі. А в середині січня Генеральний секретар НАТО Марк Рютте оголосив про початок нової місії Ваltіс Sеntry ("Балтійський вартовий"), котра передбачає гарантування безпеки інфраструктури в Балтійському морі. Керівником місії призначили головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Крістофера Каволі. Альянс залучив більшу участь фрегатів, літаків, дронів та інших передових технологій для патрулювання моря.Міністр оборони Естонії Ханно Певкур запропонував стягувати податки з суден, які проходять через Балтійське море, щоб таким чином мати кошти на покриття витрат із захисту підводних кабелів. Але поки щодо цього немає згоди, тому розглядаються різні варіанти. Як відзначає експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар, західні військові ще до повномасштабної війни Росії проти України неодноразово говорили про те, що підводна інфраструктура потребує більшої захищеності, однак до останнього часу на ці застереження не зважали."Бездіяльність чи недостатня діяльність провідних країн Заходу США, Великої Британії, Німеччини, Франції та НАТО загалом створили чималу зону вразливості, якою вже користується Росія у своїй гібридній агресії (гібресії) проти Альянсу. Якщо загальна слабкість Росії робить конвенційний конфлікт з НАТО малопривабливим для Кремля, то це автоматично підвищує привабливість асиметричних дій, таких як знищення підводних телекомунікаційних мереж в час "Ч", - наголошує експерт.Час "Ч" – це загальноприйнятий у військовій справі термін, яким позначається час початку військової операції. Михайло Гончар припускає, що Росія продовжує працювати над тим, щоб в час "Ч" створити "стан дезінформації, хаосу та дезорганізації системи державного управління США та країн ЄС й отримати вікно можливостей для геополітичного відкидання Заходу". "Дисфункція енергетичних та телекомунікаційних мереж автоматично означає хаос в державному управлінні, обороні та безпеці, а також, що не менш важливо — в національних фінансових та міжнародних платіжних системах. Цього й прагне Росія, щоб в час "Ч" комплексно та багатовимірно уразити свого екзистенційного ворога – Захід", - пояснює експерт.Однак варто відзначити, що не всі погоджуються з тим, що зростання інцидентів з підводними кабелями у Балтійському морі обов’язково пов’язане з діяльністю Кремля. 19 січня у Тhе Wаshіngtоn Роst написали ексклюзив, що серед американських і європейських служб безпеки нібито "з’явився консенсус щодо того, що за пошкодженням підводних кабелів стоять морські аварії, а не російська диверсія". "Розслідування за участю США та європейських спецслужб не виявило доказів навмисних дій підозрюваних суден або їхнього зв’язку з Москвою", - кажуть у виданні. Зібрані дані, зокрема перехоплені комунікації, начебто вказують, що аварії могли спричинити "недосвідчені екіпажі на суднах, що погано обслуговуються". Тому американські та європейські офіційні особи у правоохоронних органах погоджуються, що пошкодження, ймовірно, були випадковими, а доказів вини Росії немає. Хоча, як відзначають Тhе Wаshіngtоn Роst, деякі європейські чиновники вказують на "контрдокази, які свідчать про протилежне". Зокрема, фінський євродепутат і колишній керівник військової розвідки Пекка Товері вважає інциденти в Балтійському морі "типовою гібридною операцією" Москви. Він наголошує, що головне в таких операціях — заперечення, і хоча Росія могла не залишити доказів для суду, вважати це нещасними випадками — "повна дурниця".Товері зазначає, що РФ роками досліджувала вразливість західної морської інфраструктури. Він та інші експерти вказують на аномальну поведінку підозрюваних суден, деякі з яких тягнули якорі понад 160 км. За його словами, у разі випадкового обриву екіпаж негайно б реагував на це.У будь-якому разі, розслідування всіх інцидентів з обривами кабелів комунікацій тривають. Цілком ймовірно, що могли бути випадкові моменти, але їхня кількість та безвідповідальна діяльність членів команд цих кораблів все ж свідчать на користь скоординованої атаки Кремля на лінії комунікації країн НАТО. Читайте також: Війна за острів Готланд: як Швеція готується до можливого конфлікту з Росією. Пояснюємо

Про це він розповів в етері Еспресо."Дональд Трамп вже за перший тиждень перебування на посаді президента, це пише саме американська преса, зробив більше ніж президенти за роки до нього, тут прізвища неважливі. Насправді та інтенсивність, з якою почав працювати Трамп та його команда, вражає. Ми й раніше говорили, що у нього як американського президента на першому місці – США, тобто внутрішні справи країни: нелегальна еміграція, кордон з Мексикою, тарифи й так далі. І зараз у США ініціюються указами президента дуже серйозні зміни", - зауважив колишній голова Служби безпеки України.За його словами, укази президента США – це укази керівника виконавчої влади, де президент та уряд є одною адміністрацією. А також важливо сказати, що з самого старту президент Трамп має повну підтримку у конгресі та сенаті, оскільки у республіканців більшість в обох палатах. Тому так швидко і пройшли всі призначення нового президента."Думаю, що з подальшими призначеннями маховик прийняття швидких рішень призведе до змін, можливо, для когось неприємних, і темп буде тільки збільшуватися. Я впевнений, що з призначенням людей на посади особливо в силових відомствах відбуватиметься нарощування сили, тиску, який і Путін, і його режим далі будуть відчувати ще більше", - резюмував Валентин Наливайченко.21 січня президент США Дональд Трамп у перший день президентства піписав указ про смертну кару. Генпрокурор має "вжити всіх необхідних і законних заходів", щоб забезпечити країну достатньою кількістю смертельних ін'єкційних наркотиків.22 січня Дональд Трамп своїм  указом призупинив фізичний в'їзд іноземців у США через південний кордон.23 січня Трамп поставив свій підпис  під указом, який передбачає розсекречення документів щодо убивств 35-го президента США Джона Кеннеді, сенатора Роберта Кеннеді та громадського діяча Мартіна Лютера Кінга-молодшого.Також був підписаний указ, яким визнав угрупування "Ансар Аллах", також відоме, як хусити, іноземною терористичною організацією26 січня Дональд Трамп звільнив із понад десяти федеральних відомств генеральних інспекторів, відповідальних за боротьбу з корупцією та контроль за законністю діяльності урядових агентств28 січня президент США підписав указ про створення протиракетного щита наступного покоління, відомого як "Залізний купол". Він доручив голові Пентагону Піту Хегсету протягом 60 днів представити проєкт та план розгортання системи ПРО

Британські та американські кораблі почали повертатись у Червоне море після того, як єменські хусити пообіцяли припинити напади на судна цих країн.