Search trend "Кучма"

Сьогодні, 27 липня, виповнюється 23 рік від дня Скнилівської авіакатастрофи. Це за кількістю жертв найбільша в Європі аварія в історії авіашоу. 2002 року на військовому летовищі "Скнилів" у Львові під час авіашоу, присвяченого 60-річчю 14-го авіаційного корпусу Повітряних сил України, на людей упав літак Су-27. Досвідчені пілоти не змогли виконати фігуру найвищого пілотажу - "напівпетлю". Борт спочатку зачепив дерево, далі крилом землю, кілька разів перевернувся, врізався в натовп глядачів і загорівся. Загинули 77 людей. 28 із них - діти. Ще понад 350 осіб зазнали травм. За штурвалом сиділи пілоти вищої категорії Володимир Топонар і Юрій Єгоров. Вони мали керувати літаком МіГ-29, проте за збігом обставин борт не змогли відправити до Львова. Машину замінили на фатальний винищувач. Пілоти катапультувалися й зазнали незначних травм. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найстрашніше - побачити, як літак падає на людей" - очевидці про Скнилівську трагедію Тодішній президент України Леонід Кучма поклав усю провину на військових. Звільнили з посади головнокомандувача Збройних сил України генерал-полковника Віктора Стрельникова. Водночас міністр оборони України Володимир Шкідченко подав прохання про відставку. Однак її не прийняли. Розслідуванням авіакатастрофи займалася Генеральна прокуратура і спеціальна комісія Міністерства оборони України. Виявили, що літак був заправлений на 3 т більше, ніж було необхідно. У результаті Топонар не зміг правильно оцінити його вагу й допустив небезпечне зближення із землею. За його версією причиною трагедії стало те, що літак не добрав потужності лівим двигуном. У результаті він не вийшов із піке й нахилився на один бік. Винуватцями трагедії назвали пілотів - полковника Володимира Топонара й другого пілота полковника Юрія Єгорова. Першого засудили до 14 років ув'язнення. Звільнили через 11 років. Юрія Єгорова засудили до восьми років. Звільнили через два з половиною роки. Анатолія Третьякова, заступника командувача 14-го авіакорпусу, засудили до шести років ув'язнення, так само як і Юрія Яцюка, заступник керівника польотами. Анатолія Лукіниха, начальника служби безпеки польотів 14-го авіакорпусу, засудили до чотирьох роки позбавлення волі умовно. Ніхто зі звинувачених своєї провини в трагедії не визнав. Щороку 27 липня в каплиці, яку спорудили після трагедії неподалік від аеродрому, служать панахиду. Туди рідні й близькі приходять із портретами загиблих.

Молодь — це ще донька загиблого воїна Ярослава Журавля, яка бачила, як під особистим контролем президента "рятували" її батька.Діти загиблих батьків, батьків, які на фронті, дівчата, чиї хлопці на війні чи десь дрони роблять, чи технології розробляють, хлопці, чиї друзі та однокласники вже назавжди герої чи ще рубаються. Це молодь, яка навчається під вибухи шахедів і ракет, яка не знає, чи доживе до одержання диплома, чи добіжить до укриття. Молодь, яка завтра вже може бути там, де фронт. І такої молоді багато. Хоча, її не пхають в усі розкручені відосики, бо там зазвичай негатив чи хайп. Такої молоді, яка донатить, волонтерить, знає ціну свободі, яку має, креативить і, головне, залишається тут, багато. Її багато. Читайте також: Хто виявиться правим: Кучма чи ЗеленськийКабінетні технологи у вузьких штАнцях, які катаються в шикарних авто і збільшують крипту в гаманцях, не зрозуміють цієї молоді. Їй вже не страшно. І найбільша дяка війську. Яке навчило не боятися. 11 років тому була молодь, яку забивала беркутня на Майдані, а потім прийшов мільйон. І всі памʼятаємо, чим все закінчилось. Давайте зараз без цього. Є просто риби, які в українському морі не виживають. Скільки б ви їх туди не запускали. Не їхнє середовище. Це природа. Так буває.Зараз за Україну заплачено так багато, що вершки збирати тим, кому три повороти до бункера, не вдасться. Якщо хочеш мати щось — плати з власної кишені, своє. Оці люди, які вийшли, і які не вийшли, вони платять з власної кишені: рідними, близькими, будинками, бізнесом, втратою всього, що мали, психічним здоровʼям, фізичним здоровʼям, майбутнім, всім. І так просто сказати: я сказав! - не вдасться. З історією, психологією і логікою там у багатьох проблеми, ваша спеціалізація — основи схематозу в сучасній Україні: напрацювання та шляхи до новації, але повірте - "царєво слово и дєло" - то трохи північніше і на схід. А так, щастя, здоровля і синхронізації з реальністю. Бо коли з неї виходиш, починаються проблеми.ДжерелоПро автора. Василь Зима, український журналіст, телеведучий, письменникРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Для мене загадка, на що розраховує оточення Зеленського і він сам, якщо з квітня 2022 року буквально всі кампанії, що провокують розломи в українському суспільстві, виходять з Офісу президента? Невже важко зрозуміти, що це послаблює не опозицію, а загалом спроможність країни воювати і перемагати?Ці наїзди на НАБУ та САП — не щось унікальне. І не "спочатку вони прийдуть за...". Це "спочатку прийдуть..." відбулося ще напочатку квітня 2022, коли викинули з ефіру "Еспресо", "Прямий" та "5-й". І от під оглушливе мовчання купи світлих людей поступово дійшли до демонтажу антикорупційної інфраструктури. Читайте також: Хто виявиться правим: Кучма чи ЗеленськийАле при цьому всьому, владна група так і не спромоглася ні переграти РФ в інформвійні навіть всередині країни, ні подолати анархію в силових та правоохоронних структурах, ні мобілізувати суспільство і економіку.Всі зусилля ОП щодо провокування війни всіх проти всіх всередині країни призвели лише до хаосу і втрати керованості.Суїцид і дурість в одному флаконі.ДжерелоПро авторку. Ольга Лень, журналістка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Володимир Зеленський, 9 липня 2019 року:  "Якось нам казали, що при Зеленському долар буде по 45, буде війна, буде хаос, дивіться, нічого не сталося". Я давно скрутив свою критику Зеленського до кухонного рівня, це називається самоцензура.Так робить багато українців, але мародери такі самообмеження сприймають як дозвіл на реванш. Вони просто на наших очах пишуть продовження книжки Леоніда Даниловича Кучми. Правда, під іншою назвою. "Україна — це Росія". Читайте також: Перемоги не буде, допоки помилка 2019 залишається на місціМи припинили нагадувати Зеленському і про долар по 45, і про війну, і про хаос, глибина та масштаб яких, зокрема, є результатом його діяльності або бездіяльності. Крім долара по 45, війни та хаосу тоді, в сто разів проклятому 2019 році,  Зеленського звинувачували, що його перемога стане причиною скасування безвізового режиму. І хоча нині пів країні пофіг на цей безвіз, але демонтовуючи антикорупційну інфраструктуру — спільно з московською агентурою з ОПЗЖ, Зеленський робить крок аби ліквідувати безвізовий режим і для другої половини країни. Бо ці недосконалі й часто дуже неефективні НАБУ і САП є умовою надання нам безвізу. Про перспективу вступу в Євросоюз доведеться в принципі забути. Ось так і виглядає цей грузинський сценарій, про який нас попереджали. Тільки замість проросійського олігарха в нас державу зжере младопутін. Думає, що проканає? Хто ж виявиться правим? Леонід Кучма, який сказав, що Україна — не Росія, чи Володимир Зеленський, який каже, що Україна — це Росія.* Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

19 липня 1945 року в московській Бутирській в'язниці помер священник та колишній президент Карпатської України Августин Волошин. Витримав вісім допитів чекістів. Іще в березні 1939-го, після окупації Закарпаття угорськими військами, Волошин емігрував разом з українським урядом до Чехословаччини. Почав жити в Празі. Викладав педагогіку в приватному Українському вільному університеті, став деканом факультету, а згодом ректором навчального закладу. Після окупації Чехословаччини гітлерівськими військами, заклад підпорядкували ректорові німецького Карлового університету. Волошин поринув у наукову роботу. У травні 1945 року на територію Чехословаччини увійшли радянські війська. Новий ректор університету Андрій Яковлів наполягав на переїзді закладу до Німеччини, але Августин Волошин вирішив залишитись у Празі та спробувати знайти спільну мову із радянською владою. Очолив відділ університету. Невдовзі у двері його будинку постукали спецслужби СМЕРШу. Вченого заарештували без жодних пояснень та насильно вивезли до Москви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Все-таки ті люди не скавуліли й не склали зброю" - як проголошували Карпатську Україну 22 травня розпочалися багатогодинні допити з фізичними та психологічними тортурами. Волошину закидали ворожу діяльність проти СРСР, співпрацю із німцями та націоналізм. Слова, що заарештований несправедливо, адже є громадянином зовсім іншої держави, не допомогли. Після знущань Волошин "визнав", що "під впливом націоналістів і агентів Берліна скотився і проводив націоналістичну антирадянську діяльність". 19 липня 71-річному чоловікові стало зле. Того ж дня помер у тюремній лікарні. За офіційною версією, від паралічу серця. Утім, не виключали й умисне вбивство ще 11 липня, адже його ім'я мало велику вагу та вплив серед українців Закарпаття. Раніше, 29 червня 1945 року, Чехословаччина та СРСР підписали договір, за яким край приєднали до УРСР. Радянська влада прагнула уникнути будь-яких проблем. Августина Волошина реабілітували лише 1991-го, а за 11 років президент України Леонід Кучма підписав указ про надання діячеві звання Героя України посмертно, з врученням ордена Держави. У ніч на 14 березня 1939-го на територію Закарпаття зайшли війська Угорщини. Вони отримали підтримку канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Захотіли підпорядкувати собі новостворене державне утворення з центром у місті Хуст Карпатську Україну. Того ж дня прем'єр уряду Карпатської України Августин Волошин проголосив самостійність Закарпаття. На його захист стало військове формування "Карпатська Січ". До нього входили не лише місцеві чоловіки. Були приїжджі із Галичини та української діаспори.

Як зазначає YоuТubе-канал Суспільне Культура 17 липня відбулася пресконференція українського боксера Олександра Усика та Даніеля Дюбуа, присвячена бою за звання абсолютного чемпіона світу в надважкій вазі. На цю подію Усик з’явився в чорній шапці, відомій як “гетьманка”, “кучма” або “шлик”. Цей головний убір має глибоке коріння в українській культурі та асоціюється з козацькою старшиною та […] Тhе роst Усик у шапці-гетьманці: символ козацької старшини на пресконференції fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

У цьому самому фільмі президент України запевнив, що не збирається керувати Україною 30 чи 35 років, як Путін керує державою. "Повірте мені", - попросив  журналістів Зеленський.1. У 2019 році Зеленського пообіцяв балотуватися у президенти лише на один термін. Тепер, судячи із заяв Єрмака, Володимира Олександровича штовхають на другий термін. Отже, свою передвиборчу обіцянку 2019-го Зеленський вже готовий відкинути у бік. Що тоді буде з останньою обіцянкою, наприклад, після двох президентських  термінів?2. Зеленський перебуває у президентському кріслі 6 років і 2 місяці. Так, у країні йде війна. Так, вибори провести немає можливості. Але факт лишається фактом. Зеленський — другий в історії України президент, який керує державою понад 5 років. Більше керував лише Кучма. Але той двічі обирався в президенти України.Читайте також: Чи говорити про проблеми під час війни, чи ні3. Публічно говорити лідеру України, що він не буде 30-35 років керувати державою, це, як мінімум, — неповага до Конституції України та до українського суспільства. Ми — демократична, а не авторитарна держава. Основний закон чітко визначив для будь-якого громадянина України — максимум два президентських терміни. Крапка. Чи буде вдруге Зеленський президентом, визначатимуть не Андрій Єрмак чи Діма Литвин. Вибір — за українським народом.  Про 30 чи 35 років взагалі не варто навіть і говорити. Конституція цього не передбачає. І про це мав би знати гарант цієї самої Конституції, яким в Україні на цей час є президент Зеленський.ДжерелоПро автора. Сергій Руденко, журналіст, телеведучийРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Леонід Кучма посприяв переходу Дмитра Михайленка в київський клуб

Еспресо у огляді розповідає про життя та смерть патріарха Володимира, а також його поховання – день, який назвали "чорним вівторком" для українського суспільства і духовенства.Духовний діяч Василь Романюк 17 років перебував у засланнях, відмовився від радянського громадянства, та був членом Української Гельсінської спілки.Організація українських націоналістів і перший арештНародився майбутній патріарх 9 грудня 1925 року у селі Химчин, Косівського повіту, що на Прикарпатті. У молоді роки брав участь у національно-визвольній боротьбі. Вперше радянський режим засудив його, коли юнакові було лише 19 років, за приналежність до Організації українських націоналістів (ОУН). Восени 1944 засуджений Військовим Трибуналом НКВС тодішньої Станіславської, а нині Івано-Франківської області до двадцяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Згодом термін знизили до 10 років. Покарання відбував у Кустолівській сільськогосподарській колонії № 17 Полтавської області.Не оминули репресії і сім'ю Василя, як сім'ю "ворога народу". Батько, мати та двоє неповнолітніх братів (10 і 6 років) були направлені на спецпоселення в Іркутську область строком на 5 років.Та серед виселених бракувало ще одного брата Василя – Танасія. За словами жителів с. Химчин, Танасій втік із вагона у Коломиї, коли родину вивозили в Сибір. Повернувшись у рідне село, він деякий час переховувався у родичів. Однак прожити йому судилося недовго. Танасій був убитий у червні 1947 р. органами МҐБ. Голова родини – Омелян Романюк – помер від непосильної праці, голоду й холоду на засланні ще у 1946-му, – йдеться в матеріалі "Історичної правди"."У 1944 році мене, сина селян-бідняків, незаконно заарештували у військкоматі. Енкаведисти охарактеризували мене як націоналіста-церковника, і цього було достатньо, щоб мені дали десять років, а моїх родичів заслали до Сибіру, де від непосильної праці та голоду помер мій батько, а малолітнього брата вбили комуністичні карателі тільки за те, що він втік з дому, коли вивозили рідних", – так цитували спогади патріарха Володимира на сторінці Всеукраїнської правозахисної організації Меморіал імені Василя Стуса.У 1946 році в тюрмі йому дали другий термін за "антисовєцьку агітацію і пропаганду". Покарання відбував у Магаданській області. На засланні одружився з членкинею ОУН Марією Антонюк, родом з Рівненщини. Там у них народився єдиний син Тарас. У 1959 році їм дозволили повернутися в Україну."Священник-рецидивіст"Також у 1959 році Василь Романюк закінчив вищі богословські курси в Івано-Франківську, навчався в Московській духовній семінарії. У 1964-му мрія Романюка здійснилася – його висвятили у священника. З 1964 до 1972 року мав парафії Івано-Франківської і Коломийської єпархій Російської Православної Церкви.У зв'язку з арештом історика Валентина Мороза виступив на його захист. 4 травня 1970 року в оселі о. Василя у Космачі співробітниками КҐБ було проведено обшук. Було виявлено та вилучено ряд "антирадянської літератури", зокрема: книжки "Всесвітня історія" видання Івана Тиктора, "Історія України-Русі" Миколи Аркаса, підшивку газети "Неділя" за 1934-1936 роки тощо. Загалом у отця було вилучено 51 одиницю літератури та рукописів.Ці книги та газети відповідно до анотацій, наданих Львівською бібліотекою АН УРСР, "…написані з реакційних, буржуазно-націоналістичних поглядів і більшість з них містять наклепницькі матеріали антимарксистського, антирадянського напрямку…". Також бібліотекарі відзначали, що переважна більшість цих видань вилучена із загального вжитку та зберігається у спецфонді бібліотеки.Окрім літератури, у о. Романюка були вилучені й рукописи, що, як відзначали в КҐБ, "…за своїм змістом також наклепницькі, їх автор намагається очорнити радянський державний і суспільний лад, культуру, радянських людей…".На майбутніх допитах о. Романюк пояснював, що рукописи належать йому, але в них він записував думки, які десь прочитав чи почув, а також не збирався їх поширювати. Водночас він пояснював: "…я вважаю, що мої особисті записи скоріше сатиричного, ніж наклепницького змісту…", – зазначено в статті на "Історичній правді".У 1972 році його заарештували на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання та визнали особливо небезпечним рецидивістом. фото: з відкритих джерел Підставою стали всі матеріали, які довго і ретельно збирали на о. Василя із початку 60-х. Так, зокрема у Постанові йшлося: "…будучи вороже настроєним до радянської влади, з метою підриву та ослаблення її, під час проживання в Харківській області в 1963 році власноручно виготовив і направив в закордонні радіоцентри два документи антирадянського змісту, в яких зводить наклеп на радянський державний та суспільний лад, закликає до боротьби за повалення радянської влади та побудову так званої "самостійної України"……систематично прослуховуючи передачі закордонних радіостанцій, допускав наклепницькі антирадянські висловлювання, які паплюжать радянський державний та суспільний лад……крім цього, мешкаючи в с. Космач Косівського району, в 1970 році Романюк зберігав у себе дома окремі книги старого видання антирадянського наклепницького змісту…"Відбував покарання у Мордовії. Чернець, митрополит, патріархУ 1976 році відмовився від радянського громадянства. А під час перебування на засланні задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви, звернувся до митрополита Мстислава з заявою про перехід в УАПЦ.Із листопада 1979 року був членом Української Гельсінської спілки. Після відбуття заслання духівник повернувся на рідну Гуцульщину. Однак служити священником йому не довелося. Постійний "всюдисущий" КҐБ старався запобігти цьому всіма методами, тож Романюк був змушений певний час працювати сторожем та двірником при Косівській районній лікарні.Після смерті Брєжнєва у 1983 році отцеві таки дали можливість повернутися до служіння церкві і певний час він правив на різних парафіях у Косівському районі.28 квітня 1990 року був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім'ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського."Ми віримо і знаємо, що близький вже час, як здійсниться заповітна мрія наших батьків, і в Києві буде воздвигнуто престол Всеукраїнських Київських Патріархів, і Київ знову стане стольним градом Незалежної Соборної Української Держави, за що невтомно боролися і молилися усі мученики нашої Церкви", – сказав він на хіротонії.Виступав за створення незалежної Української православної церкви з центром у Києві, піднесеної у статус патріархату.З 1991 року очолив місійний відділ Патріархії УАПЦ, виконує обов'язки вікарія Київської єпархії з титулом архієпископ Білоцерківський.Був одним із фундаторів УПЦ Київського патріархату. У 1993 році призначений архієпископом Львівським і Сокальським. Після смерті патріарха Мстислава возведений у сан митрополита. На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року обраний Патріархом та інтронізований 24 жовтня у Софійському соборі.Загадкова смертьВ останні місяці життя патріархові регулярно погрожували невідомі, а незадовго до смерті він звернувся в Управління по боротьбі з організованою злочинністю із заявою, в якій попросив захисту від свого заступника Філарета (Денисенка), пише освітній проєкт "На урок". Там він нібито вказував на зв'язок Філарета з кримінальними кланами Києва і просив допомоги в тому, щоб знайти церковну касу УПЦ, привласнену Філаретом (Михайлом Антоновичем Денисенком). "Патріарх Володимир (Романюк) збирався здійснити комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності очолюваної Філаретом Київської Єпархії. Він просив керівництво ГУ МВСУ в місті Києві надати допомогу в проведенні перевірки. Особливо Володимира (Романюка) цікавила доля присвоєної Філаретом каси Київського екзархату, в якій, станом на 1990 рік, перебувало близько 3 млрд рублів. На думку Володимира (Романюка), ці гроші були переведені в вільно конвертовану валюту і вкладені на депозитні рахунки в банки за межами України", — посилаються в матеріалі на Доповідну керівництву МВС начальника ІІ відділу УБОЗ в Києві майора міліції І. Т. Загребельного від 25 липня 1995 р.Незабаром після цього, 14 липня 1995 року, патріарх Володимир помер за загадкових обставин. Після телефонного дзвінка він переодягнувся в мирський одяг і вирушив зі своєї резиденції в Ботанічний сад Київського університету. Там йому була призначена зустріч, а на одній із лавок на патріарха чекали дві жінки. За офіційною версією, Романюку стало погано, а жінки впродовж двох годин намагалися його реанімувати і поламали йому ребра (можливо, при масажі серця). В акті судмедексперта вказано, що патріарху Володимиру робили прямі уколи в серце, однак після того, як прибула медична допомога, ці жінки втекли. Це був четвертий інфаркт патріарха. Син Тарас та деякі близькі друзі померлого припускали ймовірність насильницької смерті. "Чорний вівторок": похорон патріарха ВолодимираПохорон патріарха перетворився на побоїще і увійшов в історію як "чорний вівторок", запам'ятався жорстоким свавіллям працівників спецпідрозділу міліції "Беркут" і бійців внутрішніх військ МВС.Рух учасників похорону починався від Володимирського собору, фото: з відкритих джерелКерівництво Київського патріархату вирішило поховати патріарха Володимира 18 липня на території Софійського собору. Влада, що перебувала в тісних зв'язках із церквою московського патріархату, відмовилася надати дозвіл на поховання у Святій Софії. Це мотивували тим, що собор Святої Софії є історико-архітектурною пам'яткою. Натомість Володимира Романюка запропонували поховати на Байковому кладовищі. Похоронна процесія йшла від Володимирського собору, а дійшовши до Володимирської вулиці, повернула не в бік Байкового кладовища, а ліворуч – в бік Софії Київської.  Згодом тодішній прем'єр-міністр Євген Марчук стверджував, нібито рішення про зміну напрямку руху приймали експрезидент Леонід Кравчук та народний депутат і один із засновників Народного Руху України Микола Поровський. На похороні були також присутні депутати Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, Володимир Яворівський, Іван Драч, Олександр Гудима та багато інших.фото: з відкритих джерелНа Володимирській вулиці шлях процесії перегородив міліцейський кордон, відбулися перші сутички. Прорвавши кордони, процесія дійшла до зачинених воріт Софійського собору. На території храму зауважили скупчення силовиків."За православною традицією  поховати небіжчика треба було до заходу сонця. Спонтанно виникла думка викопати могилу просто біля головних воріт Софії", пише Український інститут національної пам'яті.Близько 16:30 активісти УНА-УНСО почали копати могилу просто в тротуарі, ламаючи асфальт праворуч від входу до собору. Після 19-ї домовину з тілом патріарха опустили в яму.фото: з відкритих джерел"Коли могила була готова, труну з тілом Патріарха Володимира почали опускати. Центральні ворота Софії розчинилися і звідти вискочили до тисячі бійців спецназу. За кілька хвилин площу окропила кров: під міліцейські дубинки потрапляли і жінки, і старі, і каліки", – йдеться на сторінці Українського інституту нацпам'яті.фото: з відкритих джерелБійці загонів спецпризначення вирвались з-за воріт храму та почали зачищати площу, б'ючи людей."Коли робота по копанню могили була завершена, перший заступник начальника ГУ МВС в м. Києві В. Будніков дає розпорядження загонам “Беркуту” розігнати процесію. Хтось скомандував: "Натовп бити – унсовців калічити!" Деякий час стрільці УНСО разом зі священниками своїми тілами стримували натиск "Беркуту", поки інші намагалися засипати землею могилу. За короткий період площа була заповнена міліцією, яка добивала лежачих, шматувала українські державні прапори. Дісталося і народним депутатам. Внаслідок злочинних дій міліції багато людей отримали серйозні травми", – описував події сайт УНСО.фото: з відкритих джерелУсіх затриманих було доставлено до райвідділку міліції, згодом вони розповідали, що щодо них застосовували тортури. Кілька людей, що лишилися біля могили (серед них В’ячеслав Чорновіл) руками засипали яму.Президент України Леонід Кучма, який, за словами Марчука, особисто дав наказ не допустити похорону патріарха у Святій Софії, в "кривавий вівторок" терміново відбув до Білорусі, нібито щоб дистанціюватися від цих подій. Сам Кучма перекладав відповідальність на Марчука. А міністром внутрішніх справ на той час був Юрій Кравченко, який у 2005 році, перед допитом у справі Гонгадзе, вчинив самогубство. Ніхто з працівників чи керівників "Беркута" не був покараний за масове побиття вірян у "чорний вівторок". Патріарх Володимир і досі лежить похований біля стін Софійського собору.фото: wіkіреdіа.оrg

Сюди приїжджали Кравчук і Кучма за часів президенства Януковича

Лазаренка було засуджено американською Фемідою за корупцію

Кучма став другим президентом незалежної України

Президент України встиг вранці прибути голосування Ради за Основний закон

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gаzеtа.uа. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

Борчиня Каміла Кучма з Кривого Рогу посіла третє місце на чемпіонаті Європи U17 у Скоп'є, що у Північній Македонії. Дівчина перемогла суперницю з Болгарії у втішному поєдинку

З0 років тому президенти Леонід Кучма і Борис Єльцин розділили Чорноморський флот. Україні дісталися "відходи" радянських кораблів, які не дожили до великої війни, а флагман "Гетьман Сагайдачний" був затоплений у 2022 році. Що залишилося від радянського флоту і куди рухаються морські сили України, з'ясовували Фокус і військовий експерт Максим Паламарчук.

При Кучмі відбулося вбивство В'ячеслава Чорновола та Георгія Гонгадзе, з'явилася олігархія

В Україні День захисту дітей більше не відзначатимуть 1 червня, оскільки глава держави Володимир Зеленський вирішив перенести дату. Про це повідомляється на сайті президента, передає Рубрика. це свідчить указ №355/2025. Указ президента "Про день захисту дітей", який у 1998 році підписав тодішній президент Леонід Кучма, втратив чинність. Саме ним була закріплена дата 1 серпня. Тепер же […] Тhе роst Президент переніс День захисту дітей, його відзначатимуть 20 листопада арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Журналісти, які дивуються тому, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров згадав книгу Леоніда Кучми "Україна — не Росія" як "Біблію українського націоналізму" - у той час, як у 2003 році на цю книжку мало хто звернув увагу в Москві — мають рацію хіба що з точки зору публічної реакції. Її й не могли собі дозволити — навіть на тлі подій навколо Тузли Україна залишалася "братерською республікою", а Кучма займав своє місце у клубі лідерів країн СНД, поруч із Назарбаєвим, Лукашенком і самим Путіним.Однак вихід цієї книжки — й те, що її ще й презентували в Москві — викликав нестримну лють, із проявами якої у високих ешелонах російської влади я стикався неодноразово. Тому що її сприйняли як маніфест остаточного розриву Кучми із політичним планом, який Москва намагалася здійснювати в Україні з 1994 року. Якщо дуже просто: Кремль допоміг Кучмі стати президентом України для того, щоб він переконав українців в тому, що Україна — це Росія або ж майже Росія, а не навпаки. Книжка сприймалася як зрада, між тим сам Кучма вважав, що його зраджують росіяни, бо давно вже повірив — безпідставно — що вони сприймають його як партнера, а не як тупорилого Лукашенка. Читайте також: Україна в жодному разі не варто влазити у дискусію про "першопричини конфлікту"У цій його щирій вірі я переконаюсь після 2014 року, коли на одній з неформальних зустрічей ми з Леонідом Кравчуком будемо говорити з Кучмою про його участь у перемовинах з Росією і я дещо розгублено скажу йому, що ми й не думали, що в нього є державницький інстинкт. На що Леонід Данилович у властивій йому манері відповів, що нам обом знадобилося 20 років, щоб це зрозуміти.Але все це буде потім. А у 2003 році Путін остаточно переконався у важливості докорінної зміни української політики та необхідності зробити ставку на відвертих навіть не маріонеток — агентів. Кадрові зміни в бік дієвої реанімації імперського проєкту будуть відбуватися і в самій Росії. Так, в березні 2004 року новим міністром закордонних справ Росії замість класичного дипломата Ігоря Іванова стане близький до "сусідів" - так у МЗС називають чекістів та їхніх посіпак — Сергій Лавров.Так що він зовсім не випадково згадав цю книжку.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров виступив проти організації російсько-українських мирних переговорів у Ватикані і висловився про роль, яку нібито зіграв другий президент України Леонід Кучма в розвитку українського націоналізму. Заяви російського міністра викликали жваве обговорення у соцмережах, пише ВВС Україна.