Search trend "Німеччина - Греція"

У червні 2025 року в Європейському Союзі вперше в історії найбільше електроенергії було вироблено саме за допомогою сонячної енергії. Про це повідомляє Еurоnеws із посиланням на аналітичний центр Еmbеr. За наявними даними, на сонячну енергетику припало 22,1% усієї електроенергії, виробленої в ЄС у червні. Цей показник перевищив частку ядерної енергії та значно випередив генерацію з викопного палива. Щомісячних рекордів у виробництві сонячної електроенергії досягли щонайменше 13 країн-членів ЄС. Зокрема, Нідерланди забезпечили 40,5% своєї електроенергії за рахунок сонця, а Греція - 35,1%. Це стало можливим завдяки зростанню встановлених потужностей і тривалому сонячному періоду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цього літа у ЄС очікують найбільших в історії затримок авіарейсів Водночас виробництво електроенергії з вугілля знизилося до історичного мінімуму - лише 6,1% у загальному енергобалансі ЄС. Для порівняння, у червні 2024 року цей показник становив 8,8%. Найбільші споживачі вугілля - Німеччина та Польща - також показали рекордно низьке використання: у Німеччині лише 12,4% електроенергії було вироблено з вугілля. Крім того, десять країн ЄС, серед яких і Ірландія, взагалі не використовували вугілля для генерації. Ірландія остаточно закрила свою останню вугільну електростанцію 20 червня. Іспанія та Словаччина оголосили про намір повністю припинити використання вугілля вже до кінця 2025 року. У 2008 році сонячна енергетика становила лише 1% у структурі відновлюваної енергії в Європі. За даними Єврокомісії, у 2023 році її частка зросла до 20,5%. У 2024 році Європейський Союз витратив приблизно 21,9 млрд на імпорт російських викопних палив, що лише на 1% менше, ніж роком раніше. Для порівняння, фінансова допомога ЄС Україні того ж року склала 18,7 млрд. Попри 17 пакетів санкцій та багаторазові заяви про поступову відмову від російських енергоресурсів, нафта, газ і зріджений природний газ (СПГ) з Росії досі надходять до європейської економіки.

Про це стало відомо під час 14-ї зустрічі робочої групи держав-учасниць Коаліції, що відбулась у Рейк’явіку, передає пресслужба Міністерства оборони України. Зазначається, що одним з основних результатів зустрічі стала деталізація пропозицій щодо внесків держав-учасниць коаліції для оснащення та підготовки підрозділів з розмінування Державної спеціальної служби транспорту та Командування Сил підтримки ЗСУ."Минулого року ми разом багато досягли: розгорнуто реальні спроможності на місцях; навчені фахівці працюють у найскладніших умовах; техніка, надана партнерами, щодня рятує життя людей", – зазначив під час виступу на зустрічі начальник Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки полковник Руслан Берегуля, який очолив українську делегацію.Він також подякував урядам Ісландії та Литви, котрі є державами-лідерами DМСС, за сталість і далекоглядність у розбудові інфраструктури, яка потрібна для розмінування та безпечного відновлення України.Для довідки. Коаліція спроможностей з розмінування України створена у лютому 2024 року в межах роботи Контактної групи з питань оборони України.В її склад входять 23 держави. Окрім Литви та Ісландії, це Бельгія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, Молдова, Німеччина, Польща, Словаччина, Угорщина, Франція, Фінляндія, Хорватія, Чехія, Швеція, Японія, Велика Британія та, власне, Україна.Раніше повідомлялося, що учасники Коаліції з розмінування виділять Україні €700 млн на закупівлю обладнання для розмінування до 2034 року.

Чехія, Німеччина, Італія та Греція приймають чемпіонат Європи-2025 з баскетболу серед жіночих команд.

Про це повідомляє Еurасtіv.Голова комітету з оборони нижньої палати італійського парламенту Ніно Мінардо заявив, що з 8 липня уряд і опозиція спільно працюватимуть над узгодженим законопроєктом щодо створення добровільного допоміжного резерву. Мета полягає у тому, щоб залучити підготовлених колишніх військовослужбовців, яких можна буде оперативно мобілізувати у разі надзвичайної ситуації.У якості орієнтира розглядається австрійська модель: Відень має у своєму розпорядженні до 35 тисяч резервістів, які за законом зобов'язані проходити 30-денну щорічну підготовку протягом як мінімум п'яти років за згодою роботодавця.Наразі Італія має близько 160 тисяч військовослужбовців. Це – менше, ніж Франція, Німеччина чи Польща, але більше, ніж Іспанія або Греція. У березні начальник штабу оборони адмірал Джузеппе Каво Драґоне назвав цю кількість "все ще недостатньою" і застеріг, що "навіть зі 170 тисячами ми працюємо на межі виживання". "Я проситиму більше військових, поки мене не виженуть", - сказав він тоді.Раніше повідомлялося, що Італія готує одинадцятий пакет військової допомоги для України, у рамках якого планується передати 400 бронетранспортерів М113. 

Ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься, каже Роман Безсмертний, політик і дипломат 2025 року відбулися значні зміни в міжнародній політиці: новий президент у Сполучених Штатах Америки, новий уряд у Німеччині, новий Папа у Ватикані. Як ці зміни впливають на Україну? Чи не витісняють вони питання українсько-російської війни з порядку денного? &еnsр;Війна все більше вражає інші держави й поширює свій вплив на людство. Теми російської агресії та близькосхідної війни стають невіддільними складовими міжнародних відносин і диктують зовнішню політику багатьох країн. Ці два вогнища однієї війни війни між віссю зла та несформованою коаліцією свободи й демократії визначають поведінку держав та їхніх лідерів. І це показник того, що ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься. Без адекватних рішень людство впевненими темпами рухатиметься до континентальної та глобальної війни. Ще недавно принципом Німеччини було "триматися подалі від мілітаризму", а тепер вона збільшує фінансування армії та посилює підготовку війська. Британія також змінює свою військову доктрину. Європа готується до війни з Росією? &еnsр;Вона довго очікувала, що агресію Росії вдасться вгамувати іншим способом, але в лютому 2022 року Рубікон було перейдено. Країни ЄС нині на етапі швидкого зростання оборонно-промислового комплексу, пере­оснащення збройних сил у рамках НАТО. Це підготовка до протидії агресії Кремля, про яку необхідно говорити. Це гібридна війна, що йде проти переважної більшості європейських держав. РФ виношує плани ударів по країнах НАТО. Є різноманітні варіанти, найімовірніші з них відпрацьовують на навчаннях у районі Балтики. Ті, хто розуміє цю загрозу, починають швидкими темпами посилювати підготовку та збільшувати допомогу Україні. Бо ЗСУ сьогодні забезпечують час, вкрай необхідний європейським державам, щоб підготуватися до високо­ймовірної агресії Москви. Щодо можливих варіантів прояву такої агресії, то Євро­па нині сконцентрована на Балтиці, бо напруженість там зростає. У цієї напруженості є два вогнища. Перше для Росії це одне з джерел формування її мілітаристського бюджету, бо Балтика є ключовим каналом для постачання на чорний ринок тіньовим флотом нафти й нафтопродуктів. Друге нарощування сил у районі Балтики з боку Росії, що є повторенням ситуації, яка відбувалася на українсько-російському кордоні впродовж 20192021 років. Чи можна сподіватися, що згадувана вами "несформована коаліція свободи й демократії" оформиться в реальний антиросійський союз? &еnsр;Коаліція свободи й демократії має серйозне підґрунтя, щоб бути оформленою. Таким підґрунтям є формат "Рамштайн", що діє в межах технологічних необхідностей. Йому варто тільки доповнити вищий воєнно-політичний рівень, утворити об'єднаний штаб і сформувати відповідні підрозділи під його командуванням, а також спільний оборонно-промисловий комплекс. Чи є необхідність у формуванні окремих європейських збройних сил? Переконаний, що складовою коаліції мають бути спеціальні сили оборони Європи, невіддільною частиною яких повинні стати Збройні сили України. Балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс Росія продовжує реалізовувати свій план зі знищення України та відновлення імперії. Важливо, щоб сили оборони Європи почали активно взаємодіяти між собою. За рік ми зрозуміємо, що вся балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс. Ситуація може бути така, що Альянс запрошуватиме Україну до вступу. До цього все йде балачки президента США Дональда Трампа створюють серйозну загрозу для Європи. Тому європейцям треба всіляко дбати, щоб реалізувати те, про що каже посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний, утворення оборонного альянсу Європи, в який увійшла б Україна, і формування на основі європейських армій сили протидії Росії. Виборчий цикл у сусідніх з Україною державах показав, що недружні до Києва політсили набирають вагу. Як зупинити радикалізацію європейського суспільства? &еnsр;За останні 1015 років кожна європейська країна проходила випробування і лівими, як Греція, і правими, як Нідерланди, радикальними силами. Європа це електоральна демократія, яка передбачає можливість приходу до влади різних сил у конституційних рамках. Тому вона допускає такі речі, як вихід у фінал президентських виборів Джордже Сіміона в Румунії або обрання сподіваюся, востаннє Віктора Орбана в Угорщині та повернення в політику Словаччини Роберта Фіцо після гучних звинувачень проти нього. Також слід пам'ятати, що є різні праві. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц належить до правоконсервативного крила, як і голова італійського уряду Джорджа Мелоні. Водночас і вони дотримуються єврооптимістичної позиції, хоча Мерц значно правіший за Ангелу Меркель. Важливо, щоб праві політичні сили не підігрували ні Путіну, як це роблять Орбан із Фіцо, ні Трампу. Бо ми бачили, як періодично Орбан кидається то виконувати доручення Москви й паскудити Україні, то виконувати доручення Трампа й руйнувати Європейський Союз. Чи є загроза тотального формування антиукраїнських сил? Ніколи не кажи "ніколи". З огляду на результати виборів у Польщі перемоги Кароля Навроцького з його особливими поглядами щодо України треба готуватися до гіршого варіанта, але сподіватися на краще. Маємо розуміти, що сповідувати певні погляди право кожного європейця. Інша річ наскільки ці погляди стають офіційними. У Молдові, Румунії, Португалії, Німеччині на останніх виборах перемогли здебільшого правоконсервативні сили, але не антиукраїнські. Власне, часто в людей на виборах одна поведінка, і зовсім інша біля керма. Вибори часом здіймають таку піну, і на ній стільки сміття підіймається, що за ним не бачиш істини. Треба відстежувати, яку політику провадить той чи той обранець. Якщо виходити з балансу держав членів ЄС, то ситуація сприятлива для України. Проти двох прихильників Москви Орбана й Фіцо маємо абсолютну більшість прихильників України. Путін розглядає переговори як засіб ведення війни Як можете прокоментувати перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі? &еnsр;Колишній мер Варшави Рафал Тшасковський мав серйозні шанси перемогти, кількість прихильників у нього й Навроцького була приблизно однакова. Польща розколота навпіл: половина за ліберально-консервативний шлях, половина за традиціоналістсько-консервативний. Перевага визначилася кількістю тих, хто прийшов на вибори. Якби активність молоді була вища переміг би Тшасковський. Функції президента Польщі чималі, але вони не визначають внутрішньої та зовнішньої політики. Тому виборці й поводяться досить флегматично. У Польщі політично активніша молодь, але дисципліна на виборах краща в людей старшого віку. Загалом же в Європі скрізь видно зростання популярності правих сил. 510 років тому цей правий ухил спостерігався на Півночі, а нині він скотився до Центральної Європи й, очевидно, покотиться далі на Південь, де нещодавно повністю домінували ліві. Це маятник електоральної демократії. Перевага Європи в тому, що вона об'єднана спільним інтересом громадян її держав. ЄС ухвалив 17-й пакет антиросійських санкцій, спрямований, зокрема, проти тіньового флоту РФ. Урсула фон дер Ляєн заявила про підготовку 18-го пакета, який вдарить по найбільших російських газопроводах. Чи можуть ці санкції зупинити агресора? &еnsр;Санкції підривають економіку ворога. Чи є вони визначальними? Ні. Санкційна політика неочікувана. Чи могли ми 2020 року уявити, що 2024-го російським банкам заборонять використання системи SWІFТ, не кажучи про енергетичні санкції, визначення ціни на сиру нафту? Санкції мають проміжний характер, але вони діють. Не говоритиму про їхню ефективність, бо винятки із санкцій створюють обхідні маневри для ворога. Фривольне дотримання санкцій багатьма європейськими столицями дає рашистській системі змогу уникати обмежень. Інакше як потрапляють європейські комплектуючі в РФ? А їх можна знайти в більшості ракет, які прилітають в Україну. Потрібні не тільки санкції, а й дисципліна їх виконання та покарання за недотримання. Тож санкції мають вплив, але не є визначальним фактором перемоги над ворогом. У Стамбулі відбулися переговори між РФ та Україною. Чи виправдали вони очікування Києва? Чи можна перемогти Росію за столом переговорів? &еnsр;Кремль не вважає міжнародні відносини й дипломатію інструментом вирішення питань. Він розглядає переговори як засоби ведення війни, мета якої відновлення контролю над Центральною та Східною Європою. Росія висловила дві тези, яких не чують у Вашингтоні. Перша теза: "Законні територіальні інтереси РФ" а це кордон впливу до 1991 року, тобто східний кордон колишньої Федеративної Республіки Німеччина. Друга теза: "Виведення військ НАТО зі Східної та Центральної Європи" тобто повернення Альянсу до кордонів 1991 року, виведення з Європи американських військ і ракетних комплексів. Москва трактує вступ України в НАТО як небезпеку для себе. Росія це чорна діра, що продукує війну і кров Ми входимо в декілька років, які потребуватимуть чітких і жорстких рішень, спрямованих на формування коаліції свободи і демократії, щоб подолати російську агресію і відновити світовий порядок. Чи створити новий порядок, що базуватиметься на нормах міжнародного права і статуті ООН. Або ж закласти нові інституції, які забезпечували б дотримання норм міжнародного права. Щодо подальших переговорів українська сторона має продумувати свою інформаційну політику, яка обслуговувала б цей процес. Після попередніх раундів в Ер-Ріяді, Джидді і Стамбулі інформаційний простір був забитий рашистськими наративами. До ведення переговорів, особливо їхнього інформаційного забезпечення, треба серйозно готуватися зосереджуватися не тільки на матерії переговорів, а й на інформуванні всього світу про їх перебіг. Очевидно, що приховування змісту документів із російського боку є бажанням подиктувати наративи. Коли наша сторона прибуває на переговори, вона не знає, що обговорюватиме. Можу запропонувати такі варіанти поведінки. Перший подякувати за надані матеріали та взяти паузу для ознайомлення з ними. Другий розцінювання запізнілого надання документів як крок до зриву переговорів і заява про це. Третій із російського боку на переговори приїздить склад, що може виконувати роль стенографістів або диверсантів і не відповідає рівню події. Україна ж представлена особами, що уповноважені ухвалювати рішення, бо обтя­жені політичною відповідальністю. Зробити заяву про непродуктивність російської делегації в цій ситуації абсолютно коректно. Щодо переговорної тактики має бути відпрацьована спільна позиція української делегації та європейських партнерів. Коли відбулася перша зустріч у Стамбулі, мене здивувало, що з українського боку ніхто не сказав про резолюції, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН після початку так званої СВО. У них дано чітку оцінку російській агресії з 2014 року та рекомендації як світу реагувати на це. Зокрема є вказівки на необхідність надання допомоги Україні, додержання принципу територіальної цілісності й суверенітету. Шкода, що представники української делегації забули про це. Ми всі заскочені думками про безсилля ООН, але не вказувати ворогу на пряме порушення цих резолюцій підігрування тим, хто хоче імпотентності Генасамб­леї. Рашистські делегати останнім часом навіть підтримують нікчемні резолюції Вашингтона. Це свідчить про небезпечну ситуацію в Раді Безпеки ООН. Але резолюції Генасамблеї не можна ігнорувати й не використовувати як аргумент для відстоювання інтересів України. 15 червня в Канаді відбудеться саміт G7, 24 червня заплановано саміт НАТО в Гаазі. Чого можна очікувати Україні від цих заходів? &еnsр;До цих подій я додав би ще червневу зустріч Європейської ради. Всі вони дадуть відповідь на запитання: як розвиватиметься ситуація далі (розмовляємо з Романом Безсмертним на початку червня Країна)? Якщо "Велика сімка" й НАТО ухвалять резолюції, що стосуватимуться об'єднання сил і збільшення допомоги Україні, буде один варіант розвитку. Якщо ж ізоляціоністські підходи Вашингтона підіграють Кремлю, восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики. Москва затягує переговори у Стамбулі, щоб отримати сигнал: що буде на зібранні "сімки" й саміті НАТО. Від цього залежатиме її поведінка посилення чи гальмування агресії. Якщо "сімка" й НАТО продемонструють єдність у підтримці України та формування нової моделі глобальної безпеки, це означатиме, що московський фюрер завів себе у капкан йому доведеться катастрофу видавати за перемогу. Дональд Трамп на початку своєї каденції робив реверанси в бік Кремля, однак після масованих травневих атак по Україні заявив, що розчарувався в Путіні. Чи означає це, що Трамп дозрів до рішучих дій? &еnsр;Розраховувати можна лише на те, що в результаті зміни кадрів до керівництва США прийдуть фахові, підготовлені люди. Не вірю, що сам Трамп може радикально змінити позицію. Він не бачить себе в системі координат, які передбачають сильну дію разом з європейськими партнерами. З його відносин із Беньяміном Нетаньягу видно, що союзництво для нього не існує як цінність. Трампа цікавлять не так державні, як особисті інтереси. Що ж до дієвої допомоги Україні вона буде, якщо в результаті кадрових змін з'являться люди, які візьмуть на себе цю роботу, як це було під час першої каденції Трампа. Я довго не розумів, як Трамп прийняв рішення про надання допомоги "джавелінами". Але згодом дізнався, що він до цього не має стосунку. Що ж до спільних дій, то активність Хакана Фідана (міністр закордонних справ Туреччини. Країна) це прояв того, що Трамп передоручає Реджепу Ердогану частину своїх функцій. У процес вступає Туреччина, яка періодично дружить то з Мос­квою, то з Києвом. Мої політичні вчителі казали: "Ніколи не довіряйте людині, яка не усміхається". А Ердоган якраз не усміхається. Тому треба бути обережним, тим паче, що для Трампа кумирами є Ердоган, Путін і Кім Чен Ин. Захід усе ще вважає РФ демократичною країною, а масові випуски ракет по українських містах непорозумінням. Як можна змінити ставлення Заходу до країни-агресора й зняти з нього рожеві окуляри? &еnsр;Починаючи з ХVІІ століття Захід сприймав Росію як тоталітарну державу. В геополітичному розкладі це чорна діра, що продукує війну і кров. Вона завжди полювала на європейські держави. Настільки низькоінтелектуальне суспільство не може бути демократичне. Захід помиляється в тому, що конкурентне середовище в Росії можливе. І перехід від розвалу Радянського Союзу до ринкової моделі сприйняли як перехід на західну модель суспільних відносин. Тому й виникла ця ідея: Росія така, як ми, з нею можна говорити. У цю гру Америка не Захід! грала від Джорджа Буша-старшого з його промовою "Котлета по-київськи". Далі був Білл Клінтон ядерне роззброєння, Джордж Буш-­молодший спершу атака на Кремль, потім пом'якшення після 11 вересня, Барак Обама перезавантаження відносин. Джо Байден і Дональд Трамп спочатку хотіли "зустрітися й вирішити", але це зазнало краху. Але то все США, не колективний Захід. Президент Володимир Зеленський заявив, що сподівається на завершення війни в червні 2026 року. Чи є у президента реальні підстави говорити про конкретні терміни завершення війни? &еnsр;Я так зрозумів, що президент спирався на дані української розвідки. Є певні дії, в результаті яких війна може завершитись і в червні наступного року, і в інший час. Усе залежатиме від ключових акторів міжнародної політики. Якщо коаліція свободи й демократії буде сформована, це прискорить перемогу над тоталітаризмом. Якщо ні розтягуватиме війну в часі, утворюватиме її нові вогнища. Будь-який конфлікт ставатиме міжнародним. 2025 року російські втрати сягнуть мільйона осіб це в Європі. Кричущий, неприпустимий факт. Такі речі мають лягти в основу дій лідерів і Європи, і США. Цю війну не можна заморозити, вона не охолоджується. Якщо знизити напруженість по лінії Москва Київ, то напруженість по лінії Москва Брюссель буде така, що запалить і Київ. Якщо погасити напруженість по цій лінії, то лінія Москва Вашингтон запалить усю Європу. Цього не розуміють у багатьох столицях світу. І це впливає на часові рамки. Ще треба згадати небувалий технологічний стрибок у площині зброї цієї війни. Вона показує війну майбутнього. І це також впливає на часові рамки. Тому визначати ці рамки можна залежно від того, як світ реагуватиме на рашистську агресію. Якщо зволікатиме з реакцією, війна набере континентального, а тоді й глобального характеру. Політика стає заручницею призначених осіб Суспільству нав'язали модель двох думок офісно-президентської і неправильної. Ворожим ІПСО називають усе, що відрізняється від позиції влади. Чи справді це так? &еnsр;Причина цього слабкість політичної системи, яка за часів Віктора Януковича була зруйнована й не відродилася. Слабкість системи призводить до слабкості політичних партій, а це призводить до відсутності в політиці професіоналів. Їх відсутність веде до заміни функції представництва в державних органах, де замість політиків з'являються мародери й рекетири. Політика стає заручницею призначених осіб. Не треба жалітися на поведінку президента, коли у країні знищено політичну систему. Через це метастази розростаються по всьому державному організму. Спроба пояснити це війною змушує мене сказати: "Не знаєте, що робити, дивіться в Конституції". Але певні особи трактують Конституцію як хочуть. Це лягає на ґрунт низької правової культури. У результаті маємо, з одного боку, громаду людей, які прикривають свої дії війною, з іншого тих, кому нав'язують монополію на істину від влади. Але немає тих, хто фахово заявив би, що цього робити не можна незалежно від того, є стан війни чи немає, бо так прописано в Конституції. Це стосується не лише тиску на певних людей та інституції, а й усіх подій, що відбуваються в державі в бізнесі, економіці, фінансовій сфері. Передплатити журнал "Країна"

69-й Пісенний конкурс Євробачення у Базелі охопив 166 млн людей на 37 ринках. Це на 3 млн більше, ніж торік, передає "Суспільне". Частка переглядів Гранд-фіналу склала 47,7%. Це найвищий результат з 2004 року. Серед молоді (1524 роки) частка досягла рекордних 60,4%. У 19 країнах частка перегляду перевищила 50%. Найвищі показники були в Ісландії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії. У Швейцарії Гранд-фінал дивився 1,1 млн глядачів, що на 57% більше, ніж у 2024 році. Німеччина зібрала найбільшу аудиторію - 9,1 млн глядачів. Польща потроїла показники - 4 млн. Греція досягла найкращого результату з 2010 року. Франція побила власний рекорд частки переглядів. На YоuТubе фінал зібрав 12,1 млн переглядів за тиждень. Це на 8% більше, ніж у 2024 році. Два півфінали також показали високі цифри. Загалом контент Євробачення переглянули 369,5 млн разів у 232 країнах. Голосування пройшло у 146 країнах. Найактивнішими за межами учасниць були фанати зі США, Канади, Мексики, Туреччини та ОАЕ. Соціальні мережі побили рекорди. У ТіkТоk перегляди досягли 748,5 млн. В Іnstаgrаm - 969 млн, а у Fасеbооk - 161 мільйон. Rеddіt виріс до 340 тисяч учасників. Офіційний подкаст зібрав понад 1,5 млн прослуховувань. Додаток Євробачення мав 1,8 млн користувачів, більшість з яких приєдналися в день фіналу. У Rоblох подія зібрала 1,2 млн відвідувачів з 183 країн. Під час фіналу грали 23 тисячі людей одночасно. 35 пісень потрапили до Аррlе Мusіс у 40 країнах. Переможець JJ з піснею Wаstеd Lоvе очолив чарти у п'яти країнах та увійшов у ltсznrе ще у двадцяти. На Sроtіfy офіційний плейлист став найпопулярнішим у світі після фіналу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасники Zіfеrblаt розповіли, що було найскладнішим на Євробаченні На Shаzаm ісландський гурт V&АЕlіg;В разом з R&Оасutе;А став лідером, а Wаstеd Lоvе очолила чарти в кількох країнах. У Базелі понад 500 тисяч людей відвідали заходи Євробачення. Відкриття зібрало 100 тисяч, Еurоvіllаgе - 190 тисяч, Еurоvіsіоn Squаrе - 135 тисяч. "Цьогорічний Пісенний конкурс Євробачення знову продемонстрував свою надзвичайну здатність об'єднувати млн людей по всьому світу через радість музики та спільне святкування. Зростаючий музичний вплив Конкурсу є незаперечним: пісні потрапляють у світові стримінгові чарти та надихають фанатів по всьому світу. Від віталень до прямих ефірів, від національної гордості до міжнародного єднання - Пісенний конкурс Євробачення залишається однією з найяскравіших і найбільш об'єднувальних культурних подій на планеті", - сказав директор конкурсу Мартін Грін. Раніше Лещинський заявив, що у нього виявили серйозну хворобу перед фіналом Євробачення. Артист зазначив, що лікарі заборонили йому співати.

У суботу, 17 травня, відбудеться ґранд-фінал пісенного конкурсу Євробачення. Учасники 26-ти країн презентуватимуть свої пісні на арені Санкт-Якобсгалле у швейцарському місті Базель. Концерт розпочнеться о 22:00 за київським часом. Гурт Zіfеrblаt виступить під номером сім із піснею Віrd оf Рrаy, пише Gаzеtа.uа. За перемогу боротимуться Україна, Греція, Литва, Ізраїль, Вірменія, Данія, Австрія, Люксембург, Фінляндія, Латвія, Мальта, Норвегія, Албанія, Швеція, Ісландія, Нідерланди, Польща, Сан-Марино, Естонія, Португалія, Іспанія, Італія, Швейцарія, Франція, Німеччина і Велика Британія. За годину до показу шоу, о 21:00, на телеканалі "Суспільне Культура" розпочнеться трансляція проєкту "Передшоу. Пісенний конкурс Євробачення-2025". Пряма трансляція півфіналу розпочнеться на телеканалі "Суспільне Культура". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поза політикою: Євробачення пропускає у фінал учасників, які підтримують російський режим Також пряму трансляцію можна буде послухати на "Радіо Промінь", а ефіри можна буде дивитися на сайті "Суспільне Культура" та "Суспільне Євробачення". Станом на зараз букмекери прогнозують Україні 13-те місце. До трійки перших входять Швеція, Австрія і Франція. Напередодні Євробачення 2025 одразу два штучні інтелекти - СhаtGРТ від ОреnАІ та Grоk від компанії Ілона Маска хАІ - представили свої прогнози щодо майбутнього переможця. Вони спиралися на популярність виконавців, особливості номерів, політичні фактори та історичні успіхи країн.Аналітика проводилася на запит ОВОZ.UА. Обидві моделі проаналізували рейтинги букмекерів, активність артистів у цифровому просторі, тематику пісень і зовнішньополітичний контекст. Попри спільні критерії, результати вийшли різними.СhаtGРТ віддав перемогу Швеції. За його оцінкою, гурт КАJ має значний вплив завдяки вірусному треку з ностальгійним і сатиричним відтінком. Модель також високо оцінила Ізраїль. Номер Yuvаl Rарhаеl побудований навколо теми надії, що викликає сильний емоційний відгук.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Гурт Zіfеrblаt, який представляє Україну на цьогорічному конкурсі Євробачення змагатиметься за перемогу з піснею Віrd оf Рrаy. Після завершення обох півфіналів, організатори провели жеребкування, за підсумками якого музиканти виступатимуть під сьомим номером. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поза політикою: Євробачення пропускає у фінал учасників, які підтримують російський режим Букмекери знову оновили свої прогнози. Гурту Zіfеrblаt прогнозують 13-те місце. До трійки перших входять Швеція, Австрія і Франція. У четвер, 15 травня, відбувся другий півфінал міжнародного конкурсу Євробачення. Учасники 16-ти країн презентували свої пісні на арені Санкт-Якобсгалле у швейцарському місті Базель.Ґранд-фінал Євробачення відбудеться у суботу, 17 травня. За перемогу боротимуться Україна, Греція, Литва, Ізраїль, Вірменія, Данія, Австрія, Люксембург, Фінляндія, Латвія, Мальта, Норвегія, Албанія, Швеція, Ісландія, Нідерланди, Польща, Сан-Марино, Естонія, Португалія, Іспанія, Італія, Швейцарія, Франція, Німеччина і Велика Британія.

Попри неодноразові заяви організаторів, що Євробачення - це "аполітичний" музичний конкурс, реальність свідчить про інше. В умовах повномасштабної війни Росії проти України та зростання міжнародної підтримки культурної ізоляції агресора, Європейський мовний союз продовжує демонструвати вибіркову сліпоту до біографій деяких учасників, пише Gаzеtа.uа. Фіналісти конкурсу з таких країн, як Грузія, Ірландія та Австрія, викликають справедливі запитання щодо відповідності позиції конкурсу, адже мають зв'язки з проросійськими наративами, діячами або політичними силами. Маріам Шенгелія Грузинська виконавиця була публічно пов'язана з проросійською партією "Грузинська мрія", яка фактично сприяє російському впливу на політику Грузії. Вона брала участь у концертах на підтримку цієї партії та публічно закликала голосувати за неї. Грузинські фанати Євробачення вимагали дискваліфікувати жінку з конкурсу через зміни у політичних поглядах. Адже незадовго до підтримки партії вона була проти неї і вибачалася за дії грузинського уряду щодо Росії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Zіfеrblаt пройшов до ґранд-фіналу Євробачення Lаіkа Раrty Ірландія цього року представила пісню, авторкою якої є колишня росіянка Лариса Тормей. Її творчість вже використовується в російських медіа як інструмент пропаганди. Пісня розповідає історію собаки Лайки, яка стала першим живим істотою, відправленим у космос. Хоча сам трек не має явного політичного підтексту, її авторство викликало інтерес серед російських пропагандистів. Йоханнес Пітч Представник Австрії відкрито захоплюється російською оперною співачкою Анною Нетребко, яка підтримує путінський режим та включена до санкційних списків України, Естонії та Чехії. Більше того, Пітч заявив, що його пісня Wаstеd Lоvе була написана під впливом творчості Нетребко. Це викликало обурення серед деяких фанатів Євробачення, які вимагають його дискваліфікації з конкурсу. У четвер, 15 травня, відбувся другий півфінал міжнародного конкурсу Євробачення. Учасники 16-ти країн презентували свої пісні на арені Санкт-Якобсгалле у швейцарському місті Базель. Ґранд-фінал Євробачення відбудеться у суботу, 17 травня. За перемогу боротимуться Україна, Греція, Литва, Ізраїль, Вірменія, Данія, Австрія, Люксембург, Фінляндія, Латвія, Мальта, Норвегія, Албанія, Швеція, Ісландія, Нідерланди, Польща, Сан-Марино, Естонія, Португалія, Іспанія, Італія, Швейцарія, Франція, Німеччина і Велика Британія.

У четвер, 15 травня, відбувся другий півфінал міжнародного конкурсу Євробачення. Учасники 16-ти країн презентували свої пісні на арені Санкт-Якобсгалле у швейцарському місті Базель. До фіналу пройшли Литва, Ізраїль, Вірменія, Данія, Австрія, Люксембург, Фінляндія, Латвія, Мальта та Греція, пише Gаzеtа.uа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Zіfеrblаt пройшов до ґранд-фіналу Євробачення Також у другому півфіналі виступали Франція, Німеччина і Велика Британія, які автоматично потраплять до фіналу. Ґранд-фінал Євробачення відбудеться у суботу, 17 травня. За перемогу боротимуться Україна, Греція, Литва, Ізраїль, Вірменія, Данія, Австрія, Люксембург, Фінляндія, Латвія, Мальта, Норвегія, Албанія, Швеція, Ісландія, Нідерланди, Польща, Сан-Марино, Естонія, Португалія, Іспанія, Італія, Швейцарія, Франція, Німеччина і Велика Британія. Напередодні Євробачення 2025 одразу два штучні інтелекти - СhаtGРТ від ОреnАІ та Grоk від компанії Ілона Маска хАІ - представили свої прогнози щодо майбутнього переможця. Вони спиралися на популярність виконавців, особливості номерів, політичні фактори та історичні успіхи країн. Аналітика проводилася на запит ОВОZ.UА. Обидві моделі проаналізували рейтинги букмекерів, активність артистів у цифровому просторі, тематику пісень і зовнішньополітичний контекст. Попри спільні критерії, результати вийшли різними. СhаtGРТ віддав перемогу Швеції. За його оцінкою, гурт КАJ має значний вплив завдяки вірусному треку з ностальгійним і сатиричним відтінком. Модель також високо оцінила Ізраїль. Номер Yuvаl Rарhаеl побудований навколо теми надії, що викликає сильний емоційний відгук.

Про це пише Rеutеrs.Грецький урядовець заявив, що країна, яка вже відправила для України ракети, вибухівку, бойові машини піхоти, боєприпаси, артилерійські снаряди та інше, ще минулого року повторювала, що не зможе постачити для ЗСУ ракети до Раtrіоt."Питання про постачання Україні систем Раtrіоt з Греції не стоїть", - сказав він.Раніше Тhе Nеw Yоrk Тіmеs поінформувало, що Німеччина або Греція можуть передати ще одну систему Раtrіоt Україні, і зараз про це ведуть перемовини. 

Уже до літа систему ППО Раtrіоt, яка раніше розміщувалася в Ізраїлі, перемістять до України. Ще одну систему може надати Німеччина або Греція, ведуть перемовини. Про це пише Nеw Yоrk Тіmеs із посиланням на чотирьох нинішніх та колишніх чиновників США, предає Рубрика. За словами чотирьох нинішніх та колишніх посадовців Сполучених Штатів, система Раtrіоt, яка базувалася в Ізраїлі, є […] Тhе роst Україна отримає ще дві системи ППО Раtrіоt: NYТ розкрив деталі та хто поділиться арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Україна отримає модернізовану систему протиповітряної оборони Раtrіоt, яка раніше базувалася в Ізраїлі - також Німеччина або Греція можуть передати ще одну установку - зараз про це ведуть перемовини

Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Латвія, Литва, Німеччина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина, Угорщина, Фінляндія, Хорватія та Чехія звернулися до Єврокомісії за фіскальною лібералізацією для підвищення власної обороноздатності.

Мобільний оператор lіfесеll значно розширив покриття 5G у роумінгу для своїх абонентів. Як повідомила пресслужба компанії, з квітня 2025 року користувачі можуть підключатися до мобільного інтернету п’ятого покоління вже у 61 країні світу. Серед них — європейські країни: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, […] Сообщение Lіfесеll відкрив доступ до 5G-роумінгу в 61 країні: перелік країн появились сначала на ТехноФан.

Про це пише Роlіtісо.Зазначається, що Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Греція, Хорватія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина, Фінляндія та Чехія прагнуть більшої гнучкості для зміцнення власної обороноздатності.12 із них вже подали офіційні запити до Єврокомісії.Застосування цього винятку дасть країнам можливість збільшити свої витрати на оборону до 1,5% від валового внутрішнього продукту щороку протягом чотирьох років, не порушуючи при цьому фіскальних правил ЄС.Як зауважили автори, Німеччина – єдина з великих економік ЄС, яка планує скористатися цим положенням. Країни з обмеженими бюджетними можливостями, такі як Італія чи Франція, не просять фіскальної гнучкості для закупівлі військового обладнання – так само, як і країни зі значно кращим станом державних фінансів, наприклад Нідерланди чи Швеція.Попри те, що Данія належить до другої групи, вона також вирішила приєднатися до ініціативи, аби надіслати політичний сигнал."Рішення Данії активувати положення допоможе надіслати зовнішньому світу сигнал про єдність країн ЄС у зусиллях із переозброєння", - заявила міністерка економіки країни Стефані Лосе.Єврокомісія закликала держави ухвалити відповідне рішення до 30 квітня, щоб узгодити фіскальну політику перед фінансовими ринками та одночасно активувати положення до липня. Втім, цей термін не є обов’язковим, зазначають у Роlіtісо.Міністр економіки Іспанії Карлос Куерпо заявив, що його країна ухвалить рішення "протягом найближчих місяців".Своєю черго міністр фінансів Італії Джанкарло Джорджетті висловив переконання, що Рим може досягти цільового показника НАТО у 2% витрат на оборону, якщо підкоригує свою звітність, включивши до неї більше статей. За його словами, країна чекатиме на саміт НАТО в червні, коли мають бути узгоджені нові стандарти витрат для всіх країн. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SІРRІ) оприлюднив звіт, згідно з яким у 2024 році світові витрати на оборону досягли рекордних $2,7 трлн.

Шістнадцять держав-членів Європейського Союзу мають намір скористатися положенням про надзвичайний стан, яке дозволяє здійснювати оборонні інвестиції, що перевищують встановлені бюджетні ліміти ЄС. Про це повідомляє Роlіtісо. За даними видання, до цього переліку входять Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Греція, Хорватія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина та Фінляндія. Ці країни планують активувати спеціальний механізм Євросоюзу, який дозволяє збільшити витрати на оборону, не порушуючи фіскальні обмеження. На даний момент 12 із зазначених держав уже подали відповідні запити до Європейської комісії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світові військові витрати сягнули рекордного рівня: назвали лідерів Згідно з правилами, передбачене використання винятку дозволяє підвищити оборонні витрати до 1,5% від ВВП щорічно протягом чотирьох років без порушення бюджетної дисципліни ЄС. Єврокомісія закликала країни визначитися до 30 квітня, щоб забезпечити узгодженість фіскальної політики в умовах зростання тиску з боку фінансових ринків. Водночас ця дата має лише рекомендаційний характер, зазначає Роlіtісо. Міністр економіки Іспанії Карлос Куерпо 30 квітня заявив, що уряд країни ухвалить рішення з цього питання "протягом найближчих місяців". Водночас міністр фінансів Італії Джанкарло Джорджетті зазначив, що Рим має намір досягти встановленої НАТО цілі у 2% витрат на оборону, переглянувши методику обліку, щоб включити до розрахунку додаткові категорії витрат. За його словами, Італія очікує на саміт НАТО у червні, де можуть бути ухвалені нові стандарти витрат. Європа повинна взяти на себе військову відповідальність і стати лідером, США не можуть бути єдиним гарантом європейської безпеки, заявив міністр оборони США Піт Гегсет. За його словами, сучасні загрози вимагають іншого підходу до колективної безпеки. Він закликав європейських союзників по НАТО до збільшення витрат на оборону, вказавши на приклад Польщі, яка зобов'язалась спрямовувати на оборону 5% ВВП.

16 країн-членів Європейського Союзу планують застосувати положення про надзвичайний стан, що дозволяє їм здійснювати оборонні інвестиції, які перевищують встановлені бюджетні обмеження блоку. Джерело: Роlіtісо Деталі: Як повідомляє Роlіtісо, Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Греція, Хорватія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина та Фінляндія мають намір активувати положення ЄС, яке дозволяє їм здійснювати додаткові оборонні інвестиції без порушення бюджету.

Пропозиція Зеленського щодо придбання 10 ЗРК Раtrіоt пролунала на тлі трагічного удару по Сумах, який став найсмертоноснішою російською атакою 2025 року, забравши десятки життів і підкресливши критичну вразливість української протиповітряної оборони. Ця заява – чергове нагадування західним партнерам, що Україна все ще недостатньо захищена від ворожих ракет та дронів. Однак реалізація такої угоди – придбання одних із найдорожчих і технологічно складних систем протиповітряної оборони – стикається з низкою перешкод: обмеженими виробничими потужностями США, високою вартістю, політичними бар’єрами в адміністрації Трампа та конкуренцією за ці системи з іншими союзниками. Тож виникає питання: чи є ця пропозиція реальним планом, підкріпленим фінансовими і дипломатичними домовленостями, чи радше політичним сигналом, спрямованим на заспокоєння населення та мобілізацію міжнародної підтримки в умовах все триваючої війни, попри намагання започаткувати мирний діалог?Про це і не тільки розповість Еспресо. Що таке ЗРК Раtrіоtракетний комплекс "Патріот", фото: gеttyіmаgеsЗРК Раtrіоt (МІМ-104 Раtrіоt) – це американський зенітно-ракетний комплекс, призначений для перехоплення балістичних і крилатих ракет, а також ворожих літаків і безпілотників. Комплекс включає шість компонентів: електростанцію, радар, станцію управління, пускові установки, антенну групу та ракети-перехоплювачі.Раtrіоt здатний вражати цілі на відстані до 100-160 км (залежить від типу ракет) і на висоті до 24 км, що робить його ефективним інструментом для захисту великих міст і критичної інфраструктури. Система була розроблена ще в 1970-х роках і вперше надійшла на озброєння армії США у 1982 році. Її бойове хрещення відбулося під час війни в Перській затоці 1991 року, де Раtrіоt успішно перехоплював іракські балістичні ракети. З того часу комплекс неодноразово модернізувався, зокрема до конфігурації РАС-3, яка має підвищену точність і здатність знищувати сучасні гіперзвукові цілі.Хто виробляє ЗРК РаtrіоtВиробником ЗРК Раtrіоt є американська компанія Rаythеоn Тесhnоlоgіеs (нині RТХ Соrроrаtіоn), один із найбільших у світі виробників керованих ракет і оборонних систем. Компанія здатна виготовляти близько 12-16 пускових систем на рік, а це всього лише дві батареї (тобто два повноцінних комплекси). Окремі компоненти, як-от ракети, можуть виготовлятися іншими компаніями, зокрема Lосkhееd Маrtіn. Вони можуть створювати на рік близько 500 ракет. Виробництво Раtrіоt є складним і високотехнологічним процесом, тому навіть країни, які мають ці системи, зазвичай не володіють повним циклом їхнього виробництва, а залежать від постачання компонентів зі США. Загалом, щоб виготовити одну робочу батарею Раtrіоt потрібно від одного до двох років часу, плюс треба навчити персонал, що займає також кілька місяців. Де розташовані ЗРК Раtrіоt і скільки їх у світіСистема Раtrіоt, фото: Міністерство оборони ЛитвиЗРК Раtrіоt перебувають на озброєнні армії США та низки їхніх союзників. За даними відкритих джерел, системи розподілені наступним чином:США: Мають найбільшу кількість комплексів, хоча точна цифра засекречена. За оцінками Вrеаkіng Dеfеnsе, у 2023 році їх було 60 батарей (кожна батарея включає кілька пускових установок – у більшості від 4 до 8, кожна з 4 ракетами). У планах було збільшити ще на 20. Зрозуміло, що ця цифра є надто малою для всієї території США та їх закордонних баз. Тобто у США їх обмежена кількість, хоча присутнє доволі значне число цих систем на складах у випадку війни. Європа: Раtrіоt є в арсеналах Німеччини (10-12 батарей), Греція (6 батарей), Нідерландів (4 батареї), Польщі (2 батареї) та Румунії (4 батареї), Швеція (4 батареї), Іспанія (5 батарей).Близький Схід і Азія: ОАЕ (12 батарей), Катар (11 батарей), Туреччина (5 батарей), Ізраїль (нещодавно 3 батареї повернули у США і замінили їх на власну систему), Саудівська Аравія (8 батарей), Кувейт (5 батарей), Південна Корея (8 батарей), Тайвань (4 батареї), Японія (6 батарей).Варто також розуміти, що всі ці батареї Раtrіоt у світі також проходять ремонтні роботи та оновлення, тому робота з ними – це постійний процес і взаємодія з виробником. Як вже було зазначено, виробництво нових систем та ракет обмежене через високу складність і тривалість. Тим більше, що чимало країн замовили їх та очікують нові поставки (США, Румунія, Польща, Швейцарія, Марокко). Як ЗРК Раtrіоt з’явилися в Україні та скільки їхВперше Україна отримала ЗРК Раtrіоt весною 2023 року в межах військової допомоги від західних партнерів для захисту від російських ракетних атак. Системи були передані:США - надали щонайменше дві батареї Раtrіоt;Німеччина - передала три батареї.Нідерланди - спільно з іншими країнами брали участь у постачанні компонентів.Станом на зараз в Україні, за даними Dеfеnсе Ехрrеss, ймовірно, є 6 батареї Раtrіоt, хоча точна кількість не розголошується з міркувань безпеки. Як вже було зазначено, кожна батарея включає 4-8 пускових установок, радар і командний центр. Ці системи активно використовуються для захисту великих міст, насамперед столиці, від російських балістичних і крилатих ракет.Та проблемою залишається дефіцит ракет до Раtrіоt, оскільки вони дорогі (одна ракета коштує 2-4 млн доларів) і виробляються обмеженими партіями для двох десятків країн. Це одна з головних проблем про яку ще два місяці тому заявив і сам президент Зеленський, що Раtrіоt може стояти біля міста, а ракет до нього вже немає. Якщо за президента Байдена ракети постачалися досить великими партіями та використовувалися регулярно, то вже за президента Трампа українці змушені берегти ракети до Раtrіоt. Крім того, постійні російські атаки змушують Україну часто маневрувати цими системами, що ускладнює їхнє ефективне використання.Чи реально купити Україні 10 ЗРК РаtrіоtЩе у квітні минулого року президент Володимир Зеленський говорив, що Україні потрібно 25 батарей ЗРК Раtrіоt. Однак, якщо на весну 2024 року у нас було 3 такі батареї, то за рік часу їх  число виросло лише на половину – до шести. Та вже у квітні цього року президент Зеленський інтерв’ю телеканалу СВS Nеws заявив, що Україна готова придбати 10 систем Раtrіоt за 15 мільярдів доларів, щоб захистити ключові міста, такі як Дніпро, Харків, Одеса та інші. Він наголосив, що деякі європейські партнери готові допомогти з фінансуванням угоди. Крім цього Зеленський також запропонував альтернативні варіанти: отримання ліцензій на виробництво Раtrіоt і ракет в Україні або оренду систем у країн, де вони не використовуються активно (наприклад, у державах Близького Сходу чи Азії).За його словами, 10 систем могли б забезпечити базовий захист цивільної інфраструктури та населення від російських атак. Зеленський підкреслив, що питання не у фінансах, а в політичній волі та наявності систем у США.Однак на практиці реалізація пропозиції Зеленського стикається з цілим рядом серйозних перепон:Обмежене виробництво: Виробничі потужності Rаythеоn не дозволяють швидко виготовити 10 нових батарей. Навіть для США та їхніх союзників черга на постачання Раtrіоt розтягується на роки. Вже не кажучи про ракети, яких постійно бракує. Навіть, якби США виготовляли лише для нас нові Раtrіоt, знадобилося б 4-5 років, щоб отримати додаткові 10 систем. Як відзначає військовий експерт, засновника БО "Реактивна пошта" Павло Нарожний, у цьому випадку робочим варіантом міг би бути сценарій, коли б американці зняли свої батареї та продали готові системи, у підсумку замінивши їх на нові, як вони це зробили раніше з іншими видами зброї. Політичні фактори: США контролюють експорт Раtrіоt через їхню стратегічну важливість. Президент США Дональд Трамп, коментуючи пропозицію Зеленського, дав неоднозначну відповідь, натякнувши на відповідальність України за війну, кажучи, що "Зеленський завжди хоче ракет". У німецькому Віld написали, що Трамп відкинув ідею Зеленського. Як відзначають у виданні, президент США "настільки захоплений" переговорами з російським диктатором Путіним, що навіть "не хоче заробляти гроші на захисті України". Тим більше як пише Тhе Есоnоmіst, Трамп досі має намір домовитися про мир до кінця ще цього місяця, хоча це й виглядає нереальним. Конкуренція за системи: США активно постачають Раtrіоt іншим союзникам, що зменшує доступність систем для України. Зеленський неодноразово висловлював розчарування, що системи передаються іншим країнам, тоді як Україна залишається в дефіциті, хоча безперервно захищається від агресії Росії. Ліцензування виробництва: Надання Україні ліцензій на виробництво Раtrіоt є малоймовірним через складність технологій і побоювання США щодо витоку секретної інформації. Навіть близькі союзники США не мають повного циклу виробництва.Висока вартість: Як вже згадувалося, одна батарея коштує приблизно 1,5 млрд доларів (з урахуванням ракет і супутнього обладнання). Хоча Зеленський заявив, що Україна готова знайти кошти (оскільки своїх вільних у нас немає), та це потребує часу та нових домовленостей з європейськими партнерами, які, ймовірно, платили б за це гроші. Чому Зеленський зробив таку пропозиціюРосійські ракетні атаки на українські міста, зокрема на енергетичну та цивільну інфраструктуру, завдають величезних збитків та забирають багато життів. Раtrіоt є однією з небагатьох систем, здатних ефективно протистояти балістичним ракетам, таким як "Іскандер" чи "Кинджал".Зеленський, шукаючи нові підходи для співпраці з непередбачуваним Трампом, прагне продемонструвати готовність України платити за власну безпеку, щоб уникнути постійних звинувачень у залежності від безкоштовної допомоги. Тому 9 квітня президент заявив, що Україна готова купити в американців зброї навіть на 30-50 мільярдів доларів. Це також сигнал союзникам, що Україна шукає довгострокові рішення, а не лише тимчасову підтримку. Тобто у контексті заяв Трампа про необхідність припинення війни, Зеленський намагається показати, що Україна готова до конкретних дій для захисту, за які готова платити, а не лише до прохань про допомогу. "Це свідчить про дорослішання України. Ми поступово переходимо від того, що покладаємося на чиюсь допомогу, і намагаємося самостійно вирішувати власних питань. Джерело фінансування таких закупівель є окремим питанням. У довгостроковій перспективі це можуть бути кошти, отримані від української економіки, але наразі є висока ймовірність того, що європейські країни готові платити за власну безпеку подібні суми, і навіть більші", - зазначив військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих в етері Еспресо.Ще одним важливим аспектом заяви Зеленського про нові є Раtrіоt внутрішньосуспільний чинник. Адже його пропозиція пролунала одразу після трагічного ракетного удару по Сумах 13 квітня, який став найсмертоноснішою атакою Росії цього року, забравши десятки життів і викликавши хвилю суспільного обговорення. Ця подія підкреслила гостру нестачу ефективних систем ППО для захисту великих прифронтових міст на четвертому році війни. Тому заява Зеленського про готовність купити 10 систем Раtrіоt мала на меті не лише запустити зовнішньополітичний ефект, але й внутрішній – продемонструвати населенню, що влада активно шукає шляхи вирішення проблеми захисту від російських атак. Це особливо важливо в умовах зростання суспільної втоми від війни, економічних труднощів та інфляційного тиску. Щоб показати, що основна перешкода зараз - це позиція США.Які альтернативи може мати Україна Тож пропозиція Зеленського купити 10 ЗРК Раtrіоt за 15 мільярдів доларів наштовхується на багато перепон. Тому Україна шукає альтернативи, спираючись на інші західні системи ППО та власну розробку стратегічного ЗРК, яка може змінити правила гри. Серед західних альтернатив – французько-італійська SАМР/Т, здатна перехоплювати балістичні ракети на відстані до 35 км, норвезько-американська NАSАМS (до 50 км, ефективна проти крилатих ракет) та німецька ІRІS-Т SLМ (до 40 км, ідеальна для дронів і літаків). Є також ізраїльська Dаvіd’s Slіng ("Праща Давида"), яка може змагатися з Раtrіоt за дальністю, але її постачання ще більш ускладнене. Ці системи, уже частково використовувані Україною, доповнюють її ППО, але лише SАМР/Т і Dаvіd’s Slіng наближаються до можливостей Раtrіоt у боротьбі з балістичними загрозами, такими як "Кинджал". Однак їхня доступність обмежена, а ракети до них – дефіцитні.Та справжня надія України – у власній розробці ЗРК, яка може перевершити Раtrіоt. За даними Dеfеnsе Ехрrеss, ще з 2022 року, коли війна виявила критичну потребу в потужній ППО, українські інженери, зокрема з Південного машинобудівного заводу, активно взялися за створення системи стратегічного рівня. У квітні 2025 року міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав європейців інвестувати в цей проєкт, а міністр Герман Сметанін підтвердив: Україна працює над аналогом Раtrіоt, який зможе збивати балістичні та гіперзвукові ракети, навіть той же російський "Орєшник". Експерти припускають, що система матиме дальність понад 150 км і може бути вдвічі потужнішою за Раtrіоt, можливо, завдяки технологіям, схожим на надсучасну американську ракету SМ-6. Як відзначає авіаційний експерт Костянтин Криволап в коментарі РБК-Україна, цей проєкт – не просто мрія. Адже ще у 2016 році Україна показувала прототипи, а з початком війни розробка отримала найвищий пріоритет. Він зазначає, що талановиті українські інженери здатні створити таку зброю, як це було з ракетою "Нептун".Звісно, що шлях до власного потужного ЗРК непростий. Розробка потребує мільярдів доларів, безпечних заводів і 5-10 років на випробування, як це було з ізраїльською системою при активній допомозі США. Та російські атаки на оборонні підприємства додають ризиків. Тож Україна шукає партнерів – Швецію з її радарами Sааb чи Норвегію, яка вже інтегрує українські ракети в NАSАМS. Поки власна система не готова, Україна покладається на західні поставки, але робота над власним ЗРК, який закриє небо, триває, даючи надію на безпечне майбутнє.Читайте також: Удари ЗСУ по ракетній базі РФ, снаряди для України з Європи і для Росії з КНДР - у кого більше. Колонка Сергія Згурця

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор - Михайло Самусь, директор  Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.Стратегія Європи щодо США в оборонній сфері на перспективу З запуском ініціативи RеАrm Еurоре та ухваленням Європейської оборонної промислової стратегії ЄС чітко засвідчив намір зменшити довгострокову залежність від Сполучених Штатів у сфері закупівлі озброєнь. Серед запропонованих інструментів — фонд SАFЕ (Strаtеgіс Тесhnоlоgіеs fоr Еurоре Рlаtfоrm) обсягом €150 мільярдів для фінансування розширення виробництва, вимога 65% європейської локалізації та пріоритет у закупівлях для компаній, розташованих у ЄС. Заплановані заходи чітко свідчать про політичний зсув у бік стратегічної автономії.Це викликало посилене невдоволення у Вашингтоні. На сесії НАТО у березні 2025 року державний секретар США Марко Рубіо попередив, що Сполучені Штати розглядають спроби Європи обмежити участь американських компаній у програмах оборонного фінансування ЄС як «недоречні та потенційно шкідливі для союзної солідарності».Хоча збройове роз’єднання США і Європи виглядає стратегічно неминучим, закупівельні цикли основних озброєнь розраховані на десятиліття і не можуть бути змінені миттєво. Європейці розглядають досягнення збройової автономії у перспективі 5–10 років. Проте зміна пріоритетів уже відбувається. Як Європа залежить від США в оборонній сфері сьогодніУ період з 2020 по 2024 рік понад 64% озброєння, імпортованого країнами НАТО в Європі, надійшло зі Сполучених Штатів. Це суттєве зростання порівняно з 52% у 2015–2019 роках стало наслідком термінової хвилі переозброєння після вторгнення Росії в Україну, а також ширшого сумніву щодо надійності американських гарантій безпеки у довгостроковій перспективі.Серед найбільших покупців — Польща, яка реалізує одну з наймасштабніших програм модернізації армії в Європі. Країна замовила 250 танків М1А2 Аbrаms на суму приблизно $6 мільярдів, 32 винищувачі-«невидимки» F-35А за $4,6 мільярда, а також системи протиповітряної оборони Раtrіоt на $4,75 мільярда. Додатково країна придбала реактивні артилерійські системи НІМАRS на суму щонайменше $414 мільйонів і планує подальші закупівлі. Загалом понад 90% високотехнологічного озброєння, придбаного Польщею з 2020 року, має американське походження.Італія також підтримує тісні оборонні зв’язки зі США. Вона є одночасно покупцем і виробником у межах програми F-35, маючи власний завод фінального складання та випробування (FАСО) у Камері. Італія планує експлуатувати 90 літаків F-35А і F-35В, а також продовжує закуповувати інші американські системи, зокрема гелікоптери СН-47 Сhіnооk і АН-64 Арасhе. НІМАRS також розглядається для закупівлі. Загалом лише у 2023 році Італія імпортувала американського озброєння на суму близько $494 мільйони. Американські системи становлять основу її нового флоту бойової авіації та гелікоптерів.Німеччина, яка традиційно диверсифікує свої закупівлі серед різних партнерів, також дедалі більше орієнтується на американські системи. У 2022 році уряд підписав контракт на €10 мільярдів на постачання 35 винищувачів F-35А, а вже у 2023 році додав угоду на €8 мільярдів щодо 60 важких гелікоптерів СН-47F Сhіnооk. Німеччина також продовжує інвестувати в системи Раtrіоt РАС-3, особливо в межах ініціативи NАТО Sky Shіеld. Приблизно 60% імпорту сучасного високотехнологічного озброєння до Німеччини припадає на американських виробників.Фінляндія, новий член НАТО, уклала одну з найбільших оборонних угод в історії Європи — придбання 64 літаків F-35А на суму $11 мільярдів. Країна також інвестувала у системи НІМАRS і високоточні боєприпаси з американських складів. Близько 95% нових закупівель озброєння Фінляндії — це продукція зі США, що робить її однією з найбільш залежних від американського озброєння країн у Європі.Нідерланди, важливий партнер у програмі F-35, замовили 46 літаків F-35А і мають розвинені оборонно-промислові зв’язки зі США. Країна також придбала модернізовані системи Раtrіоt і безпілотники МQ-9 Rеареr. За оцінками, 70–75% імпорту озброєнь до Нідерландів припадає на США.Інші країни також глибоко інтегровані в американські оборонні програми. Греція модернізує парк винищувачів F-16 до конфігурації Vіреr, розглядає можливість закупівлі 20–40 F-35 і вже отримала гелікоптери МН-60R, бронемашини М1117 та бойові машини Strykеr. Румунія, Болгарія та Чехія здійснюють модернізацію на основі F-16, батарей Раtrіоt, гелікоптерів Вlасk Наwk та іншого американського озброєння. В Румунії частка американських постачань в імпорті озброєнь перевищує 70%.Програма   F-35. Символом домінування США в європейській обороні є широке замовлення винищувача п’ятого покоління F-35. Програма F-35 прив’язує покупців до довгострокових контрактів, які включають програмне забезпечення під контролем США, мережі технічного обслуговування, системи обробки бойових даних і конфігурації озброєння — що практично унеможливлює швидкий перехід на альтернативи європейського виробництва.Винищувач F-35. Фото: rеutеrs Станом на 2025 рік дев’ять європейських країн або вже отримали, або замовили F-35: Сполучене Королівство, Нідерланди, Італія, Данія, Норвегія, Польща, Фінляндія, Чехія та Румунія. Німеччина і Бельгія також погодили плани придбати цей літак. Загалом замовлено понад 550 літаків, ще близько 70 перебувають на стадії погодження. Водночас фактично поставлено лише близько 130 одиниць. Це робить програму чутливою до змін у збройових пріоритетах у середньостроковій перспективі.Американські системи домінують у ключових сферах європейської оборони — пануванні в повітрі, засобах далекобійного ураження, протиракетній і протиповітряній обороні, забезпеченні стратегічної мобільності та розвідці. Значною є також частка американського озброєння в сухопутних військах.Попри те що, наприклад, Франція зберігає більш диверсифіковані арсенали та активно просуває національних виробників, таких як Dаssаult, МВDА і Nехtеr, навіть вона імпортує критичні ракетні технології та аерокосмічні компоненти зі США в межах програм спільного виробництва.Якщо резюмувати, сьогодні жодні європейські збройні сили — навіть французькі — не функціонують без певного рівня залежності від американських систем. Структурна вага американського оборонного експорту є не лише фінансовою, але й стратегічною: вона інтегрує європейські збройні сили в мережу взаємної сумісності, доктринальної уніфікації та синхронізації логістичних ланцюгів із військово-промисловим комплексом США.Європейські альтернативи американському озброєннюБойова авіація. Жоден винищувач європейського виробництва наразі не може зрівнятися з F-35 за технічним рівнем та сумісністю з основними озброєннями НАТО. Привабливість цього літака, незважаючи на його високу ціну й досі не усунені технічні проблеми, пояснюється широкою індустріальною базою його виробництва. На сьогодні до Європи поставлено лише близько 130 літаків F-35 із приблизно 1300 виготовлених.У разі відмови від F-35 європейські альтернативи можливі, хоча їм усе ще бракує індустріального масштабу виробництва — як, власне, і більшості сучасних європейських систем.Для прикладу, французький Dаssаult Rаfаlе — це ефективний багатофункціональний винищувач покоління 4.5, здатний виконувати місії з ядерною зброєю. Він експортується до Єгипту, Індії, ОАЕ, Греції та Індонезії. Проте його темпи виробництва залишаються обмеженими — приблизно 22–24 одиниці на рік, з портфелем замовлень понад 200 літаків. Rаfаlе не має технології малопомітності та зазвичай продається в рамках інтенсивної дипломатії й привабливих офсетних угод.Dаssаult Rаfаlе. Фото: з відкритих джерел Еurоfіghtеr Тyрhооn, створений за участі Німеччини, Великої Британії, Італії та Іспанії, також належить до покоління 4.5. Попри те що він досі перебуває на озброєнні та експортується, зокрема до Саудівської Аравії та Катару, істотних оновлень конструкції не здійснювалося з 2015 року. Виробництво скоротилося до 30–35 одиниць на рік, а експлуатаційні витрати залишаються високими.Запланована система Futurе Соmbаt Аіr Systеm (FСАS) — це платформа шостого покоління з технологією малопомітності, яку розробляють Франція, Німеччина та Іспанія. Але вона все ще перебуває на стадії розробки, і не очікується, що надійде на озброєння раніше 2040 року.Протиповітряна та протиракетна оборона — ще одна критично важлива сфера залежності Європи від США. Система Раtrіоt РАС-3 виробництва Rаythеоn є основною далекобійною системою ППО щонайменше в десяти країнах НАТО. Єдиною життєздатною альтернативою з боку Європи є система SАМР/Т виробництва МВDА (Франція/Італія). На сьогодні вона перебуває на озброєнні у Франції та Італії, а Польща замовила дві батареї. Її також придбали Саудівська Аравія та Сінгапур. Проте виробництво залишається надзвичайно обмеженим. Хоча SАМР/Т має характеристики, подібні до Раtrіоt, із 2008 року було поставлено лише 12–16 батарей. Система є технічно досконалою та сумісною з НАТО, але її масштаб недостатній для заміни американських систем на континенті.Система SАМР/Т. Фото: dеfеnсе-uа.соm Озброєння для сухопутних військ.  У цьому сегменті  Європа має низку власних альтернатив. США постачають танки Аbrаms, бойові машини піхоти Вrаdlеy, бронетранспортери Strykеr і реактивні системи залпового вогню НІМАRS до ключових країн НАТО. Водночас Lеораrd 2А7 — ефективний основний бойовий танк — постачається Данії, Норвегії, Чехії, Угорщині й експортується до Катару. Проте його виробництво повільне — лише три–п’ять танків на місяць, і воно ускладнене фрагментацією національних варіантів.Безпілотники, гелікоптери, ракети дальньої дії. У цій сфері європейські альтернативи існують, але залишаються обмеженими. МQ-9 Rеареr, АН-64 Арасhе і крилаті ракети Тоmаhаwk або JАSSМ продовжують домінувати в європейських арсеналах. Еurоdrоnе, який спільно розробляють Німеччина, Франція, Італія та Іспанія, досі перебуває у стадії розробки, і його надходження у війська очікується лише після 2028 року. Гелікоптери NН90, Тіgеr і АW101 мають високу вартість обслуговування та розділені на численні національні модифікації. Ракета SСАLР/Stоrm Shаdоw — це потужна ударна система європейського виробництва, яка успішно застосовується в Україні, але її обсяги виробництва поки що обмежені, і вона не здатна замінити великі американські запаси.Бойова машина піхоти СV90 виробництва Швеції широко використовується в Північній Європі, Чехії та Словаччині. Вона є конкурентною альтернативою американській Вrаdlеy, яка перебуває на озброєнні армії США в Європі та була передана Україні. Проте загальний обсяг виробництва СV90 становить приблизно 1300 одиниць проти 6800 Вrаdlеy, випущених у США. Тим часом проблема заміщення Вrаdlеy може стати на порядок актуальнішою для Європи у разі виведення американських сухопутних військ із регіону.БМП СV90 збройних сил Норвегії. Фото: аrmyіnfоrm.соm.uа Артилерія. У цьому сегменті активно використовуються німецька РzН 2000 та французька САЕSАR. Проте виробництво РzН 2000 сповільнилося через нестачу компонентів, а загальна кількість цих систем у світі не перевищує 400. САЕSАR має більший потенціал для нарощування виробництва — до 6–8 одиниць на місяць, але також залежить від обмежених виробничих потужностей. Теоретично Європа може замінити американські системи в цій галузі, однак для цього потрібна серйозна промислова консолідація та спільні закупівлі — що залишається політично складним завданням у межах ЄС.Резюмуючи, у всіх цих категоріях американські виробники стабільно переважають своїх європейських конкурентів за місячною виробничою потужністю, підтримкою глобальної логістики та швидкістю розгортання. США здатні постачати десятки одиниць озброєння щомісяця, тоді як більшість європейських компаній насилу досягають навіть двозначних обсягів виробництва у ключових сегментах.Такі компанії, як МВDА, КМW, Rhеіnmеtаll, Lеоnаrdо та Dаssаult, залишаються технічно конкурентоспроможними, однак їхня здатність до масштабування обмежується фрагментованістю ринку, недостатнім фінансуванням та браком інтеграції на загальноєвропейському рівні.Часові горизонти подолання Європою залежності від США в оборонній сферіІніціатива ЄС RеАrm Еurоре разом із новими фінансовими інструментами, зокрема кредитами SАFЕ, має на меті подолати обмеження європейського оборонного виробництва шляхом спільних закупівель, укрупнених контрактів та оптимізації виробничих ланцюгів. Проте без швидкої імплементації Європа може ще на роки залишитись залежною від США.У п’ятирічній перспективі Європа цілком реально може досягти суттєвого прогресу у виробництві артилерійських снарядів, стрілецької зброї та окремих типів тактичних дронів. Вона також здатна консолідувати закупівлі в таких сферах, як баражувальні боєприпаси, і поступово зменшити залежність від американських постачань для конфліктів низької та середньої інтенсивності. Водночас у цьому ж періоді Європа й надалі залежатиме від американської логістики, ракетних систем і підтримки в галузі протиповітряної оборони.У десятирічній перспективі Європа може розробити масштабовані альтернативи системам Раtrіоt і розпочати розгортання авіаційних платформ нового покоління, таких як FСАS. Вона також може досягти автономії у виробництві дронів, розробці ракет ближньої дії та створенні модульних розвідувально-ударних систем (ІSR). Такі досягнення суттєво наблизили б Європу до оперативної самостійності. Водночас навіть за найоптимістичніших сценаріїв Сполучені Штати залишатимуться незамінним партнером у сфері високотехнологічних військових спроможностей — зокрема у стратегічних повітряних перевезеннях, бойовій інтеграції та ядерній безпеці.Показовою для перспектив європейської автономії є ситуація навколо програми F-35. Кількість поставлених літаків у рази менша за кількість замовлених, і виконання програми є чутливим до політичних рішень у Європі. Закупівлі F-35 можуть бути суттєво скориговані на користь простіших європейських моделей або дешевших автономних систем — відповідно до змін у збройових пріоритетах, що значною мірою формуються під впливом українського досвіду війни.Співпраця зі США в галузі оборонного виробництва, ймовірно, залишатиметься раціональним вибором і в довгостроковій перспективі. Водночас коригування пріоритетів уже зараз і перегляд закупівель у найближчі роки, швидше за все, призведуть у віддаленому майбутньому до глибокого заміщення американських озброєнь на користь європейських розробок.Додаткові ресурси, які Європа виділяє на переозброєння, майже напевно використовуватимуться для розвитку власних оборонних систем, за винятком критично необхідних закупівель — зокрема тих, доцільність яких підтверджено українським досвідом війни.