Search trend "Театр франка"

12 березня 2020 року оголосили в Україні карантин через коронавірус. Спочатку він мав бути тритижневим, але продовжили на всю весну через погіршення епідеміологічної ситуації. Тоді закрили заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної, вищої, післядипломної освіти. Також заборонили масові зібрання понад 200 осіб. Це стосується і спортивних заходів, і культурних; закриття авіасполучення з деякими країнами. Також буде закрита більша частина контрольно-пропускних пунктів. ТРЦ зупинили роботу дитячих розважальних зон. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка у Києві переніс усі березневі вистави та скасував гастролі. Уряд запевнив, що має дієвий план зупинення поширення коронавірусної інфекції і скоро ситуація покращиться. На практиці все відбулося навпаки і кількість заражених та померлих тільки росла. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коронавірус лютує: як за добу змінилася ситуація в Україні Пацієнтам з легкою формою Соvіd-19 заборонено залишати будинки. Суворий карантин передбачено і для тих, у кого температура вище 37,5&dеg;С. Заборонили похорони й весілля. За порушення була адміністративна або кримінальна відповідальність. Православна церква України заявила, що не скасовуватиме богослужінь через загрозу поширення коронавірусу. Весняна хвиля Соvіd-19 буде набагато страшніша і потужніша, ніж всі попередні, тому запроваджений владою адаптивний карантин не зможе запобігти катастрофі - діяти треба жорстко і негайно. Таку думку висловив старший науковий співробітник відділу молекулярної імунології Інституту біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України Володимир Галицький.

Олексій Богданович: &lаquо;Новий театр &ndаsh; більше театр форми, аніж суті&rаquо;

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка у межах світового туру покаже постановку Івана Уривського «Конотопська відьма» у Франції, Німеччині та Великій Британії.

Після прем'єри вистави "Макбет" 28 лютого у Національному театрі імені Івана Франка у Києві режисер Іван Уривський на сцені відповів на питання журналістів. Про "Макбет":Я дивився фільми. Вистав в Україні небагато насправді. Я завжди цікавлюся. Є така історія, що не можна дивитися роботи інших. Але я дивлюсь. Мені цікаво, як той чи інший режисер відкривав цю п'єсу, щоб знайти ключі. У цій виставі буде своя історія. Комусь не сподобається, хтось піде, комусь сподобається, винесе з собою якусь історію і подумає ввечері, а може й наступного дня. Хтось залишиться байдужим, когось вона може роздратувати.Це неможливо прорахувати. Є певна історія, яку ми граємо з акторами, і є глядач. І далі хімія відбувається або не відбувається. Про те, коли склався остаточно пазл вистави:Він не склався ще досі для мене. Це процес. Ідея народилась десь, мабуть, за тиждень. І все почало складатися. Ми вже почали репетирувати, придумували концепцію. Але це не так просто було втілити. Тому ми ще в процесі пошуку в цій виставі. Про сценографію:Спочатку робили з художником-постановником Петром Богомазовим одну п'єсу, потім взяли Макбета. І в першій варіації сценографії Петра був екран. Я подумав що, якщо взяти три екрани, то це буде три відьми. Це дуже технологічно непросто. Але виникла ідея, що це світло. Сцена майбутнього темна, і тут велике світло.Воно якось закрутилося, певна історія склалася в моїй голові. Про кістяк акторів для вистав: Є певні актори, з якими я періодично співпрацюю. З Арсеном Тимошенком ми вперше зустрілися в роботі. Про вартість вистави: Я думаю, це вистава не дешева, але я в бюджети не лізу. Краще запитати директора. "Конотопська відьма" робилася в першій рік вторгнення. Ми її робили з того, що було. Будь-яка вистава зараз коштує грошей. Костюми, реквізити, сценографія, світло. Це недешеве задоволення, але я вдячний театру, що вони пішли на цю історію. Ми пропонуємо з художником, а театр каже "так". Може бути таке, що кажуть інколи "ні". Таке дуже рідко бувало.Але все-таки наші бюджети. Я б не порівнював з європейськими. Сподіваюся, ми колись дійдемо до того, що зможемо робити такі візуальні штуки, як в європейських театрах.Нам ще треба прийти до цього сучасно-технологічно. Це перші спроби, і це теж дуже важливо для мене. Мінятися і шукати якісь нові форми. Про показ "Конотопської відьми" за кордоном:У виставі багато музики, багато візуалу. Вона може бути без слів. Звісно, контексти з гарбузами, з українськими сенсами, з насінням можуть бути незрозумілими. Але воно візуально працює.Будь-яка вистава йде за кордоном з субтитрами. А далі глядач або візуально сприймає, або читає. Про телевізійну версію вистави "Конотопська відьма":Є багато пропозицій. Ми ще думаємо. Не знаю, чи варто це робити зараз, коли вистава ще активно йде і їздить на гастролі. Про Сашка Руденка і нагороду ВАFТА (Вrіtіsh Асаdеmy Fіlm Аwаrds щорічна нагорода, яку присуджує Британська академія телебачення та кіномистецтва. Британський аналог Оскара. З 2008 року церемонія нагородження проходить у Королівському театрі Ковент-Гарден: Коли Сашко повернувся з нагородження БАФТи, ми зустріли його оплесками. Саша дуже скромна людина. І він насправді не змінився, окрім того, що фільм, де він зіграв головну роль, отримав БАФТА.Це дуже приємно і це наша гордість. В акторському плані, я думаю, це додало йому впевненості. Якщо маєте на увазі, чи є там якась зіркова історія? Немає. Ми з Сашою працюємо достатньо давно, і зробили багато вистав. Ця роль потребує дуже багато енергетичних затрат. Якщо не помиляюся, це перша його головна роль на цій великій сцени.

З 20 лютого Прокат фільму "Безвихідь", режисер Тарас Костанчук Люди ховаються від обстрілів у підвалі багатоповерхівки в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Після вибуху вхід завалює і вони залишаються в замкненому просторі на сім діб. Герої починають конфліктувати під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде - Збройні сили України чи росіяни. Такий сюжет драми "Безвихідь". Її зняв режисер-дебютант Тарас Костанчук. Він - колишній командир штурмової групи добровольчого батальйону "Донбас", чия історія лягла в основу фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Головні ролі зіграли Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Олег Драч та інші. Стрічку знімали дев'ять днів у підвалі 5 на 5 метрів. Актори імпровізували в межах заданої сюжетної лінії. - Ідея виникла внаслідок почутого від близьких людей, які пережили жахіття лютого-березня 2022 року, сидячи в підвалах під безперервними обстрілами російських окупантів, - каже Тарас Костанчук. - У такій ситуації опинилися десятки тисяч мирних жителів прифронтових міст. Хотілося показати, наскільки українці різні, а водночас що їх об'єднує. Вони різні за соціальним статусом, вихованням, освітою, походженням і життєвим досвідом. Але однакові у прагненні бути вільними та незалежними. У критичний момент, у найстрашніші хвилини готові піднятися, ризикуючи власним життям, заради майбутнього своєї країни. 1 березня Презентація альбому Вікторії Вітренко Lіmbо - Це 100 хвилин музики - складна, вимоглива програма для голосу та фортепіано, в якій кожен звук і пауза мають свою вагу. Це подорож через стан невизначеності, - говорить виконавиця сучасної академічної музики Вікторія Вітренко про свій сольний альбом Lіmbо. Містить вокальні цикли композиторів Алли Загайкевич, Агати Зубель, Свена-Інго Коха, Їн Ван і Максима Шалигіна. Твори зосереджуються на станах очікування, ізоляції, перебування між світами тощо. Платівка вийшла цього лютого на лейблі експериментальної музики Кyіv Dіsраtсh. - Майже вся музика була написана 2021 року. Присвячена моїй подрузі та колезі Марії Колесниковій - флейтистці, активістці та політичній ув'язненій у Білорусі, - продовжує вокалістка. - У Lіmbо йду проміжними фізичними та емоційними станами і намагаюся перекладати їх за допомогою різноманітних вокальних технік, зокрема розширених. Тембрально темні пісні Зубель співаються із закритим ротом - так, ніби голос ще треба вхопити. У Загайкевич легкий шепіт раптом переходить у народний спів. У макабричних піснях Коха - естетика бельканто і шансону. У Шалигіна - відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. Протягом лютого співачка презентувала альбом у форматі перформативних лекцій у Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. Під час концерту в Києві так само співатиме, акомпануватиме собі на фортепіано та розповідатиме про структуру творів і специфіку вокальних технік. 18:00, Київ, простір Vеrе Мusіс Нub, вул. Малопідвальна, 21/8 З 6 березня Прокат фільму "Порцелянова війна", режисери Слава Леонтьєв і Брендан Белломо - Україна - як порцеляна, що її легко пошкодити, проте неможливо знищити, - каже художник Слава Леонтьєв. Він став одним із героїв документального фільму "Порцелянова війна" спільного виробництва України, США та Австралії. Свою дебютну стрічку зняв разом з американським режисером Бренданом Белломо. За сюжетом, після початку повномасштабного вторгнення харківський художник-кераміст і військовий інструктор Слава Леонтьєв разом із дружиною Анею Стасенко залишаються в рідному місті та продовжують створювати вироби з порцеляни. Серед руїн вони знаходять красу у природі та мистецьких практиках. А зображення на їхніх статуетках "оживають" у кадрі завдяки анімації. - Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації. Історії, що ми їх розповідаємо через мистецтво, - теж наш спротив, - продовжує Слава Леонтьєв. - Це кіно - про наше життя, творчість і боротьбу. Світова прем'єра відбулася торік на кінофестивалі "Санденс" у США, де фільм отримав гран-прі журі конкурсу американської документалістики. Загалом стрічка має майже 50 відзнак на міжнародних фестивалях і преміях, а також номінацію на цьогорічний "Оскар". 7, 8, 9, 19 березня Прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", режисер Річард Нельсон Виставу про Леся Курбаса готує американський режисер і драматург Річард Нельсон. Це його друга постановка в Україні після "Тускульських бесід" у столичному Театрі на Подолі минулого травня. Під час перебуванні в Києві Річард Нельсон зацікавився постаттю засновника українського модерного театру, дослідив інформацію про нього та за кілька місяців написав п'єсу. Дія розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, поки режисер та інша частина колективу відвідують місцевий театр. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. - Ідея - провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво у розпал великої війни, - говорить Річард Нельсон. - Моя вистава про акторок, які репетирують постановку під час воєнних дій. Акторки, що гратимуть цю виставу, також репетирують її, перебуваючи у воєнному Києві, але водночас відчуваючи потребу та радість бути разом і створювати театр. 7, 19 березня о 18:00, 8, 9 березня о 14:00, Київ, Київський драматичний театр на Подолі, Андріївський узвіз, 20Б 9 березня Концерт "Ше.Пісня 2025" - Багато друзів мене питає: "А чому ви не проводите фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fеst" у Києві? Адже до Моринців не всі можуть доїхати, а хочеться потрапити на сучасну, молодіжну шевченківську подію", - каже режисерка та співведуча концерту "Ше.Пісня 2025" Єлизавета Бойко. - Відповідаю просто: приходьте на "Ше.Пісню". Це велика частина фестивалю, де ми відкриваємо молодих талантів і відбираємо найкращих виконавців на "Ше.Fеst". Це можливість відсвяткувати День народження Тараса Шевченка в колі однодумців і відчути енергетику єднання в залі. Це захід, на який хочеться вдягнути найкращу вишиванку чи стилізовану етносукню, прийти в затишну локацію та насолодитися якісним українським контентом. Національний президентський оркестр під керуванням диригента Максима Гусака разом із вокальним дуетом "Тельнюк: Сестри" виконають твори з проєкту "Наш Шевченко". Фіналісти конкурсу "Ше.Пісня" представлять власні композиції на слова поета. А запрошені актори прочитають його вірші. 18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 9, 31 березня Вистава "Сойка", режисер Слава Жила - Я декілька років тому потрапив до психоаналітика. Знання про людську природу, які здобув у цьому процесі, лягли в основу режисури вистави, - говорить режисер Слава Жила, який створив постановку за твором Івана Франка "Сойчине крило". Називає її сеансом психоаналізу. Прем'єра відбулася цього лютого. За сюжетом, 40-річний самотній працівник бюро отримує лист від колишньої коханої. У тексті вона згадує історію їхнього знайомства та розлуки. - Іван Франко написав дуже поетичну новелу, але насправді тут відбувається справжня внутрішня битва з демонами. Твір максимально психологічний і містичний, - продовжує Слава Жила. - На сцені - двоє бідолашних створінь зі своїми святощами та прикрощами. Вони зустрінуться, щоб переповісти історію своїх поневірянь у пошуках одне одного. У мене на носі вік Хоми - головного героя. Саме жага до життя або криза середнього віку привела мене до театру "Актор" з ідеєю поставити цю виставу. На створення сценографії надихнула Яйої Кусама - японська художниця, яка регулярно проходить лікування у психіатричній клініці. Не шукайте у нас приземленості чи буквальності. Дія відбувається у підсвідомості героя, а ми лише намагалися раціоналізувати мотивацію вчинків. 19:00, Київ, Київський театр "Актор", вул. Велика Житомирська, 40 15, 16 березня Прем'єра вистави "Король Лір", режисер Дмитро Захоженко Історія про жорстоку реальність, яка приходить на зміну солодким ілюзіям, і про неусвідомлений вибір, що стає точкою неповернення. Так у столичному Театрі на лівому березі описують виставу "Король Лір". П'єсу Вільяма Шекспіра ставлять у перекладі Юрія Андруховича. Король Лір вирішує поділити Британію між трьома доньками. Для цього влаштовує конкурс: чим сильніше кожна висловить свою любов, тим кращу частину володінь отримає від батька. Влада засліплює, самовпевненість притупляє пильність, а великий спадок сіє ще більший розбрат у королівстві, за сюжетом. - Мене ця трагедія заворожує якоюсь неймовірною амплітудою, - каже режисер Дмитро Захоженко. - Від моменту, коли Лір у радості та щасті робить якусь феноменальну дурість - він віддає своє королівство просто по приколу. І закінчується тим, що ховає дитину, плаче над її тілом. Мені здається, багато в чому ми нині проживаємо якийсь подібний досвід. Наш "Король Лір" відрізнятиметься від умовно класичного прочитання. Це буде веселіша та драйвовіша вистава, оскільки хочеться йти у природу театру. А вона завжди про гру та надбудови, які зможемо створити всередині тексту. 18:00, Київ, Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25 До 30 березня Ретроспективна виставка "Всесвіт Володимира Микити" - Я прагнув показати неповторність та особливість життя закарпатців, - говорить народний художник України, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Його називають легендою закарпатської образотворчості та провідником у світ Карпат, а стиль - поєднанням закарпатських традицій із модерністськими пошуками. Ретроспектива творчості Володимира Микити містить майже 100 робіт, які охоплюють 75-річний творчий шлях художника. Простежує еволюцію його мистецьких спрямувань - від реалістичного живопису раннього етапу до абстракцій та напівфігуративних експресивних композицій сьогодення. Однією з родзинок експозиції організатори називають демонстрацію трьох варіантів "візитівки" автора - картини "Ягнятко" 1960-1980-х. Поруч із пейзажами, портретами та натюрмортами представлено графічні твори. - Володимир Микита - один із найяскравіших представників Закарпатської школи живопису, - каже кураторка виставки, мистецтвознавиця Олена Боримська. - Він зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт - із традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком осель, красивими й гордими жителями. Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 4 квітня Виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" Найповніший на сьогодні огляд українського модернізму, за словами організаторів, пропонує виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті". Демонструє майже 60 творів живопису та графіки. Серед 27 представлених митців - Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Михайло та Тимофій Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов тощо. Протягом 2022-2024 років проєкт побував у Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні та Лондоні. - Виставка розповідає історію художників, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво, - говорить кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач. - Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні мистецькі концепції. Попри складні історичні обставини - від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х - цей період став часом розквіту українського мистецтва. Експозиція порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців неправомірно зараховували до "російського авангарду". Проєкт уперше всебічно презентував український модернізм світовій спільноті, викликавши резонанс серед арткритиків видань Тhе Тіmеs, Тhе Guаrdіаn, Тhе Аrt Nеwsрареr. Та став актом порятунку унікальних творів під час повномасштабної війни. В умовах постійної загрози ці роботи були вивезені з Києва, щоб зберегти спадщину і донести світові правду про українське мистецтво, яке залишалося в тіні імперських і радянських наративів. Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6 До 4 травня Виставка Анни Звягінцевої "Світлячок" - Мені цікаво фіксувати те, що складно вловити. У непомітних, ефемерних, рутинних дій часто немає результату, проте це якась повсякденна діяльність, і вона має сенс, - каже художниця Анна Звягінцева. Вона використовує різні матеріали та медіа - від металу до паперу, від фотографії до живопису. До її персональної виставки увійшли роботи, створені з 2013 року і дотепер. Серед них - інсталяція "Посадити палицю", скульптури "Недоречні доторки" та "Намалювати вікно, зімʼяти папір", відео "Декларація про намір і сумнів". - Анна Звягінцева - художниця тонкої уважності. Вона зосереджена на пошуку найдрібніших життєвих рухів. Вихоплюючи їх із потоку життя, авторка перетворює каракулі розписаної кулькової ручки, подряпини на дверній ручці чи випадкові доторки на мистецтво, - говорить кураторка виставки, мистецтвознавиця Наташа Чичасова. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 До 1 червня Ретроспективна виставка "Всесвіт Любові" Першу ретроспективну виставку Любові Панченко у Музеї історії міста Києва позиціюють як символічне вшанування її життя та творчості. Мисткиня-шістдесятниця померла 30 квітня 2022 року після голодування в окупованій російськими військами Бучі. Проєкт є екскурсом у творчість Любові Панченко як художниці, дизайнерки, конструкторки, вишивальниці, дослідниці старовини. Розповідає про її життя через ескізи одягу, вбрання та аксесуари, картини, колажі, декоративні розписи, фотографії, особисті речі. Пояснює, чим особливий стиль Любові Панченко, за яких умов та в якому середовищі формувався її світогляд, чому вона не отримала успіх і визнання за життя. - Пишаємося тим, що ще за життя художниця передала весь свій творчий спадок нашій філії - Музею шістдесятництва. Понад 500 експонатів нині опрацьовуються, реставруються, досліджуються науковцями та спеціалістами і є перлиною фондової колекції, - каже генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова. - Історія Любові Панченко нагадує, що всі імперії рано чи пізно зникають, а традиції живуть, допоки є ті, хто їх відроджує та плекає. Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка п’ять разів зіграв у Варшаві виставу «Дзяди» за поемою Адама Міцкевича, щоб нагадати про спільну боротьбу проти імперського гноблення, усі покази пройшли з аншлагами.

Театр Франка: Ми цінуємо повагу до акторів та інших глядачів

Творці порівнюють виставу із сеансом психоаналізу

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Франка провів розіграш монографії Володимира Шухевича "Гуцульщина" та зібрав для українських військових 117 000 гривень. Про це у Фейсбуці повідомляє Франківський драмтеатр, інформує Рубрика. "Минулого тижня ми провели розіграш монографії Володимира Шухевича "Гуцульщина" та обрали переможця, який невдовзі отримає свою книгу. Результати розіграшу можна знайти в попередніх дописах, а сьогодні ділимося […] Тhе роst Драмтеатр Івано-Франківська провів розіграш книги “Гуцульщина”, зібравши для ЗСУ понад 100 тисяч гривень арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Франка провів розіграш монографії Шухевича «Гуцульщина» і зібрав для ЗСУ понад 100 тис. грн.

Укрпошта, Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка та ТЕАТR.оrg.uа об'єднали зусилля, щоб придбати для ГУР МО України морський дрон Маgurа V5, який отримає ім'я "Конотопська відьма". Про це повідомляє Укрпошта, пише Рубрика. Нехай ворогам буде "сумно й невесело", прокоментували у компанії. Розповідають, що Укрпошта випустила лімітовану серію марок "Конотопська відьма", лише 100 примірників. Своєю чергою актори […] Тhе роst Актори “Конотопської відьми” та Укрпошта відкривають збір на морський дрон для ГУР арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Топ вистав сучасних українських драматургів: що подивитися у київських театрах, сучасні вистави у Молодий театр, Театр Франка, Театр Лесі України, Театр "Золоті ворота", Театр на Печерську, Дикий театр, що подивитися в театрі.

У Києві внаслідок атаки "Шахедами" 1 січня загинули науковці Олеся Сокур та Ігор Зима. Того ж дня подружжя мало йти на виставу в театр імені Івана Франка. Повний текст новини

Національний театр імені Івана Франка вирушає на гастролі до Європи з виставою &lаquо;Конотопська відьма&rаquо;. Глядачі у Берліні, Празі, Відні та Женеві матимуть змогу побачити знакову постановку режисера Івана Уривського.

Росія убила подружжя Олесі Сокур та Ігоря Зими, які увечері 1 січня мали дивитись "Наталку Полтавку". РФ вчинила злочин, за який не буде прощення, написали на сторінці театру Франка.

Науковці Ігор Зима та Олеся Сокур збирались подивитися виставу "Наталка Полтавка" у театрі Франка 1 січня, однак загинули внаслідок дронової атаки Росії на Київ

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка вшанував пам’ять український науковців, нейрофізіолога Ігора Зими та біохіміка Олесі Сокур, які загинули 1 січня внаслідок влучання російського дрону у їхній будинок.

Про це Еспресо повідомили організатори фестивалю-премії "ГРА".2 грудня у Національному театрі Івана Франка пройшла церемонія нагородження 6-го всеукраїнського фестивалю-премії "ГРА", організатором якого є Національна спілка театральних діячів України (НСТДУ). Шість нагород отримали львівські театри, по чотири – харківські та київські театри, одну – івано-франківський театр. Найбільше статуеток забрала вистава "Кортес" київського театру "Золоті ворота"."У цей нелегкий для України час я дуже радий, що фестиваль-премія "ГРА" дійшов до фіналу, і ми доклали чимало зусиль для цього. Сьогодні український театр говорить про свою потрібність і важливість аншлагами в глядацьких залах", - зазначив голова НСТДУ Богдан Струтинський.Лауреатів визначило міжнародне журі:асоційована професорка факультету польської мови Ягеллонського університету, очільниця Дослідницького центру локальних культур Ева Баль (Польща);дипломований мистецтво- та театрознавець, художній керівник театру Вlасk Вох в Осло, мультижанровий композитор Йорґен Кнудсен (Норвегія);естонський театральний критик та журналіст, головний редактор вебпорталу оборонних новин bаltісsеntіnеl.еu, співавтор та ведучий подкасту про театральне мистецтво Теаtrіvаht на культурному порталі ЕRR Мееліс Ойдсалу (Естонія);виконавча директорка Nоrdіс Drаmа Соrnеr, працювала гастрольною менеджеркою, продюсеркою та проєктною координаторкою у сфері перформативних мистецтв Гінріікка Ліндквіст (Фінляндія)."Це був неочікувано цікавий, довгий та по-своєму непростий театральний фестиваль. Український театр надзвичайно розмаїтий, у тому числі у своїй експериментальності. Він демонструє дуже чітку внутрішню свободу, яка призводить до важливих результатів", - поділився Мееліс Ойдсалу.Повний список лауреатів виглядає наступним чином:За найкращу драматичну виставу - "Вороги. Історія любові" (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької);За найкращу камерну виставу (до 150 глядачів) - "Кортес" (Київський академічний театр "Золоті ворота");За найкращу виставу для дітей - "Жираф Монс" (Харківський академічний театр ляльок імені Віктора Афанасьєва);За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу - "Тигролови" (Київський національний академічний театр оперети);За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру - "Тіні забутих предків" (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької);За  найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм - "Веселка на Салтівці" (Харківський альтернативний театр "Нафта");За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни - "Доця" (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької);За найкращу жіночу роль - Соломія Кирилова за роль Доці у виставі "Доця" (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької);За найкращу чоловічу роль - Андрій Кравчук за роль у виставі "Клуб "Зневіра" (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки);За найкращу режисерську роботу - Тетяна Губрій за виставу "Кортес" (Київський академічний театр "Золоті ворота");За найкращу сценографію - Костянтин Зоркін за сценографію до вистави "Жираф Монс" (Харківський академічний театр ляльок імені Віктора Афанасьєва);За найкраще хореографічне рішення вистави - Артем Шошин за хореографію до вистави "Тіні забутих предків" (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької);За найкраще музичне рішення вистави - Іван Кондратов та Віктор Кондратов за музику до вистави "Веселка на Салтівці" (Харківський альтернативний театр "Нафта");Спеціальний приз журі "За найкращу сучасну п’єсу" - Лєна Лягушонкова за п’єсу "Кортес";Відзнака журі "За краще використання простору для сценічної оповіді" -  "Дзяди" (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка). 

"Молодий театр" та театр Франка стали найуспішнішими закладами у 2024 році, збільшивши доходи на 35,5 млн грн (+82%) та на 32,5 млн грн (+112%) відповідно, які вистави були найуспішнішими

З 28 листопада Науковець природничого музею Юра стає свідком ­навмисного підпалення лісу в Херсонській області. Прагнучи розповісти правду про лісові пожежі, починає працювати журналістом у місцевій газеті. Він головний герой сатиричної комедії "Редакція". За сюжетом, опиняється у вирі фейків, постправди та корупції напередодні виборів мера. Це четвертий повний метр лауреата Шевченківської премії, 42-річного Романа Бондарчука. Знімав 2021-го на ­Херсонщині. "Редакція" продовжує серію фільмів режисера, присвячених дослідженню Півдня України "Українські шерифи", Dіхіе Lаnd і "Вулкан". У головній ролі дебютував 31-річний Дмитро Багненко журналіст, а нині військовий. Світова прем'єра відбулася цього лютого на Берлінському кінофестивалі. Стрічка здобула національну премію кінокритиків "Кіноколо" за найкращий сценарій. &еnsр;Щоб написати сценарій, ми говорили з десятками журналістів, які працюють у регіонах. Цікавило, чому реальність навколо не збігалася з тим, що про неї писали. Чому в медіа час ніби застиг, наче суцільний день бабака, каже режисер. Із початком повномасштабного вторгнення стало неможливо ігнорувати реальність. Багатьом медіа довелося закритися, евакуюватися, остаточно перейти в онлайн. Окупанти захоплювали редакції та видавництва. З'явилося ще більше каналів поширення інформації, ворожих фейків та інформаційних диверсій. &еnsр;Роман Бондарчук створює кафкіанський світ, де здоровий глузд здається лише відблиском із минулого, а сатира з кожною хвилиною стає дедалі божевільнішою, говорить нідерландський кінокритик Фабіан Мелхерс. Це темна та смішна стрічка, подібна до "Бразилії" Террі Ґілліама або "Усі страхи Бо" Арі Астера, але закорінена в реальності, набагато ближчій до нас. Абсурдно перебільшена, а водночас навдивовижу болюча. Прокат фільму "Редакція", режисер Роман Бондарчук 1, 20 грудня Литовський режисер, 29-річний Йокубас Бразіс, дебютував на українській сцені торік із виставою "Мертві без поховання" за п'єсою французького письменника Жана-Поля Сартра у Франківському драмтеатрі. Цього листопада поставив спектакль "Прометей закутий" за трагедією давньогрецького драматурга Есхіла у столичному Театрі ім. Івана Франка. В основі твору міф про титана Прометея, який викрав з Олімпу вогонь і передав його людям, за що був ув'язнений богами. За наказом верховного бога Зевса головного героя приковують до скелі, за сюжетом. У своєму новому прочитанні античного міфу Йокубас Бразіс бачить Прометея в кожному українцеві. &еnsр;Досліджувати світ через театр в Україні особливий досвід, наче іспит на майстерність, каже Йокубас Бразіс. Коли ставиш у Литві, світ за театральними стінами часто зникає. Тут, навпаки, страх, загроза й історії людей повертають із летаргійного сну. Змушений виправдати своє ремесло всіма чуттями, інакше можеш померти від сорому. Це найбільший дар можливість рефлексувати над користю та важливістю театру. Бути тут страшно. Але страх перетворюється на злість неосяжне відчуття несправедливості, на прометеївський бунт. Творити тут і тепер необхідно. Вибір створити виставу про Прометея виник із бажання дослідити теми відповідальності, вогню та людської природи крізь призму міфології. Античність із театральної перспективи є Ґраалем, а міфологія способом аналізу людини. Хочу притягнути Прометея до відповідальності. Запитати, що він відчуває, спостерігаючи, як його дар у руках людини ненаситно пожирає свій шлях назад до Олімпу. Водночас усе мистецтво нині про Україну, неможливо не творити про неї. Вистава "Прометей закутий", режисер Йокубас Бразіс 1 грудня, 17:00, 20 грудня, 18:00, Київ, Національний театр ім. Івана Франка, пл. Івана Франка, 3 До 4 грудня Свій перший концертний тур в Україні з початку повномасштабної війни проведе співачка й авторка пісень, 41-річна Джамала. З 27 листопада до 4 грудня вона виступить у шести містах. Джамала поєднує у творчості соул, джаз, електроніку та поп з елементами фольклору. Цьогоріч отримала Шевченківську премію та національну музичну премію Yunа за свій сьомий студійний альбом Qіrіm 2023-го із кримськотатарськими народними піснями. На концертах туру виконає не лише композиції з цієї платівки, а й хіти "Шлях додому", "1944", "Крила", новинки "Мій брате" та "Люблю". &еnsр;За понад два роки після повномасштабного вторгнення я побувала майже всюди, говорить артистка. У різних країнах відчувала важливість виступати для іноземної ­аудиторії, яка не знає про нас. Розказувати через творчість про нашу боротьбу та біль, щоб вони обов'язково допомагали нам. Часто це вдавалося. Використовувала свою музику, слово й імідж переможниці Євробачення-2016 у Європі, Канаді, США, Австралії. За кордоном зустрічалася з волонтерами, нашими військовими, які чекають протезування, дітьми. Надихати людей, які не в Україні, так само важливо. Нарешті можу обійняти піснями вдома. Назвала цей тур "Свої", бо хочу побачити своїх слухачів уперше за довгий час, іще й у новому статусі багатодітної матері. Поділитися та відчути енергетику, підтримати, надихнути. Концерти нині це також один із фактів сміливості та життя попри все. Тур Джамали "Свої" Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Львів, Луцьк, Рівне 10 грудня &еnsр;Хто насправді Юда? Лише інструмент у великій грі чи усвідомлений творець зради? Це занурення у психологічний лабіринт людини, чий вчинок відгукнувся лункими хвилями в історії людства, говорить режисерка, 30-річна Маргарита Стельмах-Юр, про виставу "На полі крові" за драматичною поемою Лесі Українки. Цього листопада поставила її в камерному театрі "Маланка", створеному торік у Києві. Заклад спеціалізується виключно на творах української літератури. В основі драми біблійна історія зради апостолом Юдою Ісуса Христа. Продавши вчителя, він не повісився, а купив за отримані гроші клапоть неродючої землі біля Єрусалима. Бесіда із прочанином переходить у філософську та морально-етичну дискусію, за сюжетом. У постановці додали третю дійову особу міфічну жінку. &еnsр;Чому 30 срібників стали ціною зради й чи була вона простим людським гріхом, чи щось більше ховається за цим? Юда, затінений провиною, готовий розкрити душу. Але що ми почуємо виправдання, каяття чи холодний розрахунок? продовжує режисерка. Леся Українка оживила Юду. Найцікавіше зрозуміти, яке це було життя. Персонаж має стале історичне кліше. Але злочинцями не народжуються. Ми даємо йому змогу розкрити свій бік страшної правди. Це сповідь людини, яку зненавиділи на всі віки. Вистава переносить у морок Юдиної душі та змушує замислитися над природою зради, спокути й людської слабкості. Міфічний простір огортає сцену, на якій відбувається зустріч. Кожна постать тут не випадкова. Як і Юда, прочанин і жінка мають таємниці. У загальному сенсі це про кожну людину і прийняття власних негативних сторін. Ми інколи робимо неприємні речі та намагаємося виправдати себе, але нам усім важкий тет-а-тет зі своїм темним "я". Вистава "На полі крові", режисерка Маргарита Стельмах-Юр 19:00, Київ, Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, вул. Володимирська, 23в До 11 грудня &еnsр;Може виникнути враження, що чудернацькі персонажі та грайливі сюжети Марії Василенко мають ескапістський настрій. Однак окремі деталі та загальна напруженість фантасмагоричного світу особистих візій художниці повертають із виміру вигаданого до виміру реального та гостро відчуваного, кажуть кураторки, 36-річна Лізавета Герман і 38-річна Марія Ланько. У галереї сучасного мистецтва Тhе Nаkеd Rооm вони відкрили дебютну персональну виставку мисткині Марії Василенко, 23 роки. До експозиції "Місце, якого немає" увійшли понад 40 цьогорічних картин. Марія Василенко закінчила Київський коледж мистецтв і дизайну й Академію імені Михайла Бойчука. Свої роботи виконує у традиції темперного живопису на фігурних дошках. Головними темами її творчості кураторки називають спробу зазирнути за ширму фізичних явищ, дотик до позалогічного досвіду та дослідження феномена свідомості. &еnsр;Василенко пропонує прогулятися помисленим нею світом, де немає звичного часопростору. Вона проживає потрясіння власним способом міфологізує та перетворює на символи. Її світ це проєкція свідомості, яка набуває тіла й починає діалог із довкіллям, продовжують Лізавета Герман і Марія Ланько. Художниця навчалася академічного станкового та сакрального живопису, але відмовилася від класичного набору прийомів. Її візуальна мова сформувалася на перехресті роботи з кольором і формальних аспектів іконопису, як-от зворотна перспектива. Марія відмовляється від стандартної прямокутної форми картини як вікна у світ. Вона пише твори на аркушах із переробленої деревини, щоб надати їм тіла. Це наближує сакральне та казкове до глядачів. На виставці Василенко створює спільний простір існування відриває деякі роботи від стін і робить свій міфічний світ осяжним, запрошуючи до тимчасового співжиття. Виставка Марії Василенко "Місце, якого немає" Київ, галерея Тhе Nаkеd Rооm, вул. Рейтарська, 21 Повну версію "Афіші" читайте на сайті Gаzеtа.uа