Search trend "День юриста"

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Усе почалося з мами"У кінотеатрах з 8 травняДень матері, напевно, саме те свято, під яке ця французька комедійна мелодрама режисера Кена Скотта за написаним ним сценарієм пасує особливо. В її основу ліг автобіографічний твір "Моя мама, Бог та Сільвія Вартан" юриста, радіо- та телеведучого Ролана Переза про самовідданість його матері, яка не зважила, що лікарі поставили її щойно народженому синові діагноз: через вроджену ваду стіп він не зможе ходити, а зробила усе, щоб син став на ноги. У певному сенсі мотиваційна стрічка, що ніколи не можна складати рук. Критики зазначають, що фільм жодного разу не опускається до вульгарного фарсу, сором'язливої ​​сімейної хроніки чи слізливої ​​мелодрами. Під час фінальних титрів глядач виходить із кінотеатру з радістю, що потайки перегорнув старі сімейні фотоальбоми. Важливо, що увесь процес екранізації супроводжувався тісною співпрацею режисера та Ролана Переза. Французька співачка Сільвія Вартан, фанатом якої був Ролан у дитинстві, охоче знялася у фільмі.Отож Париж, 1963 рік. Естер народжує свою шосту дитину, однак при народженні лікарі діагностують у малюка ваду, через яку його майбутнє виглядає невесело. Такий вердикт маму не влаштовує. Що їй до думки навколишніх, якщо вона знає, що її хлопчик найталановитіший? Він не просто ходитиме, а й танцюватиме краще за них всіх. Підтримка матері трощить усі перепони на шляху Ролана. І Ролан не тільки вийде з дому, а й стане блискучим юристом.У ролях Лейла Бехті, Джонатан Коен, Сільвія Вартан та ін."Сентиментальна подорож до планети Параджанова"У кінотеатрах з 8 травняДокументальний фільм-пошанування геніального митця Сергія Параджанова з нагоди його сторічного ювілею. Режисер Тарас Томенко ("Будинок "Слово". Нескінчений роман") зняв цей фільм з активним використанням не тільки архівних кадрів, а й лялькової анімації і це вирізняє цю стрічку із низки інших, присвячених особистості Параджанова. До речі, сам Сергій Параджанов теж створював ляльки. Навіть в ув’язненні - зі всього, що потрапляло під руки. Приміром у таборі він не тільки зробив ляльку Лілії Брік ( жінки, якій зобов’язаний звільненням на рік раніше), а й зумів передати цю ляльку на волю. Фільм презентує унікальне художнє бачення знаменитого на увесь світ генія українського кінематографа, в оригінальний спосіб розкриває його творчий шлях та показує його боротьбу з радянськими репресіями. Продюсером стрічки став син видатного українського режисера Юрія Іллєнка (який працював оператором на зйомках "Тіней….") Пилип Іллєнко. "Серфер"У кінотеатрах з 8 травняЦей психологічний трилер про людину, яку загнали в кут і яка відмовилася здатися, зняли спільними зусиллями Австралія, США, Ірландія та Велика Британія. Усі зйомки проходили в Австралії. Ірландський режисер Лоркан Фіннеган та сценарист Томас Мартін зауважили, що надихалися фільмом 1968 року "Плавець" з Бертом Ланкастером в головній ролі – стрічкою, яка є яскравим поєднанням мистецтва кіно й вічних проблем, що можуть спіткати кожного. У цій стрічці режисер зумів не тільки передати  своє захоплення далекою Австралією, а й максимально використати спроможність Ніколаса Кейджа, щоб збагатити цю психодилічну історію новими барвами.Отож "повернувшись до мальовничої місцини свого дитинства, головний герой прагне провести день із сином, але замість спокою стикається з агресією місцевих серферів, які проголосили себе володарями пляжу. Принижений, він вирішує не тікати, а залишитися. Його самотній протест перетворюється на безкомпромісну війну — за повагу, за гідність, за себе самого. Протягом семи днів напруга наростає, межі стираються, а боротьба стає все більш жорстокою".У ролях Ніколас Кейдж, Фінн Літтл, Джуліан Макмехон, Джастін Росняк та ін."Бабуні"На Nеtflіх з 9 травняАмериканська комедія режисера Стівена Чбоскі, створена за мотивами реальних подій, але не є їх буквальним відтворенням. Сюжет розгортається у Нью-Йорку і прославляє італійську кухню та родину. Про цю стрічку вже написали, що вона мудра, чесна і підбадьорлива, позбавлена нав'язливості і моралізаторства та є кінематографічним еквівалентом смачної їжі. І хоча фільм навряд чи претендуватиме на якісь визначні кінонагороди через доволі шаблонний розвиток подій та передбачуваність, однак торкає душу м'якою атмосферою, чудовою акторською грою ( передовсім актрис, які втілили образи бабусь - попри те, що хедлайнером фільму зазначений Вінс Вон ), та - хай неоригінальними - але людяними посилами. Приміром, як їжа спроможна долати мовні та культурні бар'єри чи наскільки вагомим можуть бути домашні кулінарні традиції. Ця стрічка про важливість дому і важливість відчувати себе людьми, а ще про зв'язок між людьми. І цим варто насолодитися."Утративши любу матір, чоловік ризикує всім, щоб ушанувати її пам’ять і відкрити італійський ресторан, у якому шеф-кухарками працюватимуть бабусі".У ролях Вінс Вон, Сьюзен Серендон, Лоррейн Бракко, Талія Шайр, Бренда Ваккаро, Лінда Карделліні та ін."Покерфейс" ( 2 сезон)На Реасосk з 8 травняАмериканський детективний серіал про таку собі Чарлі Кейл, яка має особливість: завжди чітко розуміє, хто їй бреше. Якось втрапивши у дуже небезпечну ситуацію, вона стає переслідуваною - спочатку своїм босом, а в другому сезоні — цілим злочинним синдикатом.Тікаючи, Чарлі подорожує Америкою та розв’язує різні заплутані історії, намагаючись також знайти вихід  зі своєї. Критики стверджують, що увазі глядача - добротний і захопливий серіал, який впевнений, безкінечно кумедний та водночас несподівано емоційний. Чарлі Кейл завжди залишається людиною, за якою можна стежити годинами, куди б її не завела наступна дорога.У ролях Наташа Ліонн, Синтія Еріво, Джанкарло Еспозіто та ін.

Про це пише українське видання "Трибун", що висвітлює життя на ТОТ Донеччини, Луганщини та проблеми ВПО. Про поточну ситуацію в муніципальних притулках Як зазначають у виданні, муніципальні притулки по всій країні практично вичерпали свої можливості. Вони заповнені на 99,8%."За офіційними даними, сьогодні в Нідерландах зареєстровано близько 120 820 громадян України, з яких більшість перебуває в муніципальних центрах. Останнім часом влада отримує все більше сигналів про те, що нових біженців розмістити вже ніде", - йдеться у матеріалі.Повідомляється, що муніципалітети Амстердама, Роттердама, Утрехта та Гааги виступили зі спільною заявою, в якій підкреслили, що в країні залишилося менш як 35 вільних місць для розміщення. Представник муніципалітету Амстердама Рутгер Гроот Васінк заявив, що Нідерланди фактично опинилися в ситуації, коли більше не можуть приймати українських біженців.До початку березня 2025 року влада Амстердама намагалася скеровувати новоприбулих українців до інших регіонів, однак із 5 березня це стало неможливим через відсутність вільних місць у країні."Серед причин такої кризи муніципалітети називають не лише нестачу доступних приміщень, а й скорочення фінансування. Від початку року уряд знизив компенсацію на одну особу з 61 до 44 євро на день, тоді як реальні витрати на утримання біженців складають від 55 до 60 євро", - зазначають автори.Про альтернативні варіантиЗа словами політичного аналітика та юриста Дмитра Франчука, українські переселенці, які не змогли отримати місце в муніципальних притулках, можуть орендувати житло самостійно або тимчасово зупинитися у знайомих, друзів чи приймаючих сімей."Станом на 19 березня 2025 року понад 27 000 зареєстрованих українців у Нідерландах не перебувають у муніципальних центрах для біженців", - зазначив він.Франчук також повідомив, що наразі офіційних планів щодо переселення біженців до інших країн немає. Водночас вони можуть самостійно шукати можливості переїзду до інших країн ЄС, де умови для їхнього прийняття будуть більш сприятливими.Про юридичну допомогу та самостійний пошук житлаЯк зауважили у виданні, українці, яким відмовляють у прийнятті або в правах на житло, можуть звернутися до місцевих правозахисних організацій або адвокатів, які спеціалізуються на питаннях імміграції та правах біженців. Вони зможуть забезпечити як підтримку, так і надати консультації.Якщо українці бажають залишитися в Нідерландах, але не мають можливості отримати місце в пунктах розміщення, юрист радить самостійно шукати варіанти приватного житла, звертатися за допомогою до місцевих благодійних та громадських організацій або розглядати можливість тимчасового проживання в приймаючих сім’ях."Біженці, які вже отримали муніципальне житло, можуть продовжувати в ньому перебувати. Однак умови можуть змінюватися залежно від політики місцевих органів влади та наявності ресурсів", - наголосив Дмитро Франчук.За його словами, наразі інформації про урядові програми, спрямовані на заохочення переселенців до самостійного пошуку чи придбання житла, немає.У середині березня глава Міністерства національної єдності Олексій Чернишов заявив, що 40% українців, які виїхали за кордон через повномасштабну російську агресію, розглядають можливість повернення в Україну після закінчення війни.

Про те, як відбувається адаптація ветеранів і ветеранок до цивільного життя в межах програми "МХП Поруч", в ефірі Еспресо розповіла Інна Захарчук, старша бізнес-партнерка з персоналу МХП за напрямами сталий розвиток, маркетинг, комунікації.У компанії запровадили посаду координатора та фахівця із супроводу в питаннях реінтеграції ветеранів. Це було зроблено для того, аби полегшити адаптацію співробітників, які повернулися з війни."У компанії МХП – люди є найбільшою цінністю. Ми – компанія, яка налічує понад 30 тис. працівників, і зараз у лавах мобілізованих понад 2600 наших співробітників. Вони повертаються, і ми створюємо можливості, щоб вони отримали комплексну підтримку на шляху реінтеграції та професійної адаптації", – пояснила Інна Захарчук.Вона наголосила, що компанія зберігає за своїми мобілізованими співробітниками робочі місця та продовжує платити заробітну плату.Юрій Грицай – ветеран, шеф-кухар провідних ресторанів світу, який у перший день повномасштабної війни повернувся з-за кордону, аби захищати Батьківщину. Після демобілізації чоловік знайшов себе в проєктах Кулінарної школи МХП і не приховує захвату від наданих йому можливостей. Медичний супровід, матеріальна допомога, робоче місце, правова підтримка, соціальна реінтеграція, професійна адаптація, психологічна підтримка та дружня атмосфера – головні чинники програми "МХП Поруч". Саме цього потребують українські військові, які повертаються з війни в суспільство.За словами Інни Захарчук, Юрій Грицай не був співробітником МХП, коли його мобілізували, однак історія, яку він розповів на співбесіді після демобілізації, вразили, тому для нього вирішили створити нове робоче місце."Ми радо створили для нього це робоче місце й зараз опікуємося не тільки його професійним зростанням, а й тим, аби він комфортно почувався, аби мав усі необхідні для його здоров'я послуги, щоб він мав кваліфікований лікарський догляд. Юрій постійно розвивається і зараз у компанії працює фахівцем із ветеранських проєктів та заходів ", – розповіла старша бізнес-партнерка з персоналу МХП.Вона зазначила, що фахівці із взаємодії з військовими та ветеранами – це робота, знання для якої не знайдеш у підручниках."По суті, ми створювали цю посаду з нуля. Для нас було і є ключовим мотивація людини працювати з ветеранами", – пояснила Інна Захарчук і додала, що на цій посаді працюють зокрема колишні військові або дружини наших захисників."Створюючи таку посаду, ми створювали й цілі навчальні програми для цих людей. Ми вчили їх якихось основ психологічного супроводу: як працювати з людьми, які переживають горе, як підтримувати дружин, які чекають на своїх чоловіків, як працювати з ветеранами, які дістали бойові поранення", – розповіла представниця компанії.Аеророзвідниця Валентина Ведровська літала на розвідувальних безпілотниках. Її завданням було знайти супротивника та його техніку, а потім надати координати артилеристам і скоригувати удар по ворогу. Часом за один виліт жінці вдавалося виявити 55–60 одиниць ворожої техніки. Пробувши півтора року на фронті, через сімейні обставини Валентині довелося залишити службу й повернутися до цивільного життя. Про програму "МХП Поруч" вона дізналася, ще перебуваючи на Донеччині. Більше про те, як ветеранці вдалося адаптуватися до цивільного життя, ми розповідали в цьому сюжеті.Інна Захарчук зазначила, що станом на 1 січня цього року близько 600 ветеранів повернулися в компанію."226 із них – на їхні попередні робочі місця, які компанія зберігала для них, і понад 240 - це були створені нові робочі місця. І 118 людей долучилися до компанії вже в статусі ветерана, які раніше не працювали. І кожен кейс по-своєму індивідуальний", – уточнила представниця МХП.Так, для співробітників Вінницької птахофабрики, Марії Войтенко та Віктора Майорова, розробили індивідуальні програми адаптації. Марія була кулеметницею й демобілізувалася, аби виховувати дитину, а Віктор втратив ногу, підірвавшись на ворожій міні на Запорізькому напрямку. Для обох ветеранів створили умови, які враховують їхній стан здоров’я, як фізичний, так і психічний. Більше про це ми розповідали у нашому грудневому сюжеті.Розповідаючи про етапи реінтеграції ветеранів, старша бізнес-партнерка з персоналу МХП зазначила, що цей процес можна поділити на два етапи."Загалом я б поділила всю програму на два важливих етапи. Це мобілізація і демобілізація співробітника. На етапі мобілізації компанія зберігає робоче місце і продовжує виплату заробітної платні. Крім того, ми поруч з  цією людиною, коли вона вже мобілізована, бо розуміємо, що часто є запити від тих бригад, де людина служить, або безпосередньо від людини, яка служить", - сказала Інна Захарчук."Ще дуже важливий момент, пов'язаний із сім'єю мобілізованого. Коли людина на фронті, їй дуже важливо, щоб про її близьких підтримували Координатор із взаємодії спілкується з сім'єю, за потреби допомагає. Це можуть бути дуже різні запити: від консультації психолога чи юриста до, наприклад, нарубати або привезти дрова, бо там немає кому цього зробити, чоловік на війні. Також ми організовуємо різні групи підтримки та ретрити для жінок, які чекають своїх військових", - додала вона.Коли співробітник МХП демобілізується, для нього організовують зустріч із координатором із взаємодії  та керівником колективу. Він має можливість пройти медичні обстеження, за потреби – реабілітацію, а відтак повертається на своє робоче місце, або ж за потреби створюємо нове, пояснила Інна Захарчук.

Війна скалічила безліч доль та принесла страшні трагедії. Але навіть на фоні багатьох інших втрат ця моторошна історія виділяється. В Чернігові поховали 47-річного Костянтина Антонова. Чоловіка знайшли мертвим лісники біля полігону. Закопаного в землі. Без документів і шевронів. У кишені лежала банківська картка на його ім'я. Для підтвердження, що це саме Костянтин, родичі здали аналіз ДНК. Результатів чекали чотири місяці. Костянтин був військовим. Отримав повістку і пішов служити в липні минулого року. А в жовтні того ж року зник з військової частини. Тривогу забили рідні, оскільки Костянтин не виходив на зв'язок. Батько, Олександр Антонов написав заяву до поліції. Додому прийшли слідчі, провели обшук. А в частині Костянтина Антонова визнали сзчшником (самовільне залишення військової частини ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу. Gаzеtа.uа). 19 липня минулого року сина мобілізували, розповідає 77-річна Ніна Антонова, мати Костянтина. Добре запам'ятала, бо це був мій день народження. Забіг додому, каже: "Я вже у формі, їду". Від служби не відмовився. Додому приїздив на вихідні. Жили десь у лісі, простудився, поклали в госпіталь, потім перевели в частину. Останній раз спілкувалися з ним у кінці вересня. А потім - жодного дзвінка. Телефон не відповідав. Чоловік пішов до військкомату, написав заяву. Відповіді чекали місяць, а її так і не було. Вирішили звертатися в поліцію. Подзвонила, перепитала: чи можу до них звернутися? А вони сказали, що самі прийдуть. Прийшли, обійшли всі кімнати. Можливо, думали, що ми його тут ховаємо. Писали до обласного військкомату, військової частини, поліції Родина найняла адвоката. - І з того часу нам йшли відписки: одні писали, що сам залишив військову частину. Інші, що не вийшов на шикування, Ніна Іванівна показує сфотографовані документи на телефоні. І ксерокопії заяв, що писали до обласного військкомату, військової частини, поліції. "11.10.2023 молодшого сержанта на шикуванні не було виявлено&hеllір; в шпиталі, куди був направлений на лікування, не було виявлено&hеllір; на телефонні дзвінки не відповідав, місцеперебування невідоме". Так написано у відповідях на запити адвоката із військової частини. Лісник у лісі знайшов могилу, в ній - труп У відповіді від командира військової частини від 10 грудня написано, що Антонов 10 жовтня самовільно залишив військову частину. За даним фактом проводиться службове розслідування. Матеріали справи будуть направлені до органів досудового розслідування. - І тут, більш ніж через півроку приходять і кажуть, що лісник у лісі знайшов могилу, в ній - труп. І жодних документів, лише банківська карта на Костіне ім'я та прізвище, - веде далі жінка. - Експерти після огляду казали: попередньо смерть настала приблизно в кінці вересня. Сказали, що треба їхати на впізнання і здавати зразок ДНК. Набрала номер слідчої. А вона каже: "Ніякого опізнання. Він дев'ять місяців пролежав у землі". Щось іще почала казати. Чи то я її неправильно зрозуміла, чи мені так здалося. Кажу: "Виходить, він сам себе пристрелив, викопав могилу, ліг і закопав?". Костянтин у частині був не один, але родина стверджує поки вони самі не звернулися у поліцію військового ніхто не шукав. - Син був молодшим сержантом у розвідці, - продовжує Ніна Антонова. - До мобілізації працював у чернігівській фірмі "Основа", проводив інтернет. Коли отримав повістку, сам пішов. В голові у нього була гематома, міг лягти на операцію. Відмовився від лікування .Під час навчання дзвонив, казав, що командування його хвалить. Із 10 потрапив 9 разів у мішень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти завдали удару по Чернігівщині Ніна Іванівна показує останні фото сина, де він у військовій формі. Онук надіслав. Коли приходив додому, хотіли з ним сфотографуватися, а він казав: "Мені не можна". Родина у нас військова. Чоловік військовий льотчик, 30 років стажу, підполковник запасу. Пройшов Афганістан. Уявляєте, як йому зараз, коли кажуть, що син самовільно залишив військову частину? Компенсації на поховання не отримали В середині жовтня батькам подзвонили з моргу, каже Марина Шевцова, сестра Костянтина Антонова. Сказали, що результат ДНК позитивний, можна привозити речі та забирати тіло для поховання. Ховали не як військового. Бо офіційно його вважають сзчшником. Компенсації на поховання не отримали. Хоча на це і не розраховуємо. Не треба нам ті гроші. Хочемо, аби було справедливе розслідування. Щоб зняли з брата тавро сзчшника. Бо він не тікав. Востаннє розмовляли з ним 14 чи 15 вересня. Запитував, чи немає військового юриста для консультації. Але що сталося, не сказав. Що вказано у висновку судово-медичної експертизи? Орієнтовна дата смерті з 14 по 23 вересня минулого року. У свідоцтві написано, що встановити причину смерті неможливо. Але в описі стану тіла написано, що в нього численні внутрішні травми грудної клітки та шиї. Ми розуміємо, що там щось сталося. Можливо, брата вбили. Жодного папірця від військової частини не отримали. З нами ніхто не зв'язався. Їхати туди не хочу. Уже минув рік. Мабуть, тих, хто там міг бути і міг бути причетний до цього, немає в тій частині. Можливо, декого і в живих. У документі від них, який отримав адвокат, написано, що на шикування Костя не з'явився 11 жовтня 2023 року. Останню зарплату (грошове забезпечення) отримав за серпень - на початку вересня. Частину лишив батькам, частину собі. За вересень, наскільки нам відомо, нарахувань на картку не було. Не повернули його речі. Що кажуть слідчі? Мати подзвонила. Сказали, що справу не закривають. Та я припускаю, що її можуть закрити за строками давності. Поліція знайшла таксиста, який 20-го чи 21-го вересня віз його з Чернігова до військової частини. Якщо людина хоче втекти, то не їде до частини і не у військовій формі. Інколи бувають думки: мабуть, Бог робить так, щоб ми не знали правди. Не знали, що там насправді відбулося. Батюшка сказав: "Дайте Богу робити його роботу". Якщо продовжувати щось ворушити, добиватися правди, треба повторно робити незалежну судово-медичну експертизу. Наймати адвокатів. Справу можуть розглядати роками. Краще тими грошима допоможу Костіному сину. Мені шкода батьків. Уже у віці. Можуть не пережити цього. Мати ще більш-менш намагається триматися. Тато переносить дуже важко. Для нього це як плювок в обличчя. Не просимо робити з Костянтина героя, але і тавро сзчшника він не заслужив. Я вже не кажу про те, що десь по світу ходить чи ходять його вбивці і залишаються непокараними. Від редакції Якщо прийняти версію командування частини, що Костянтин Антонов залишив частину самовільно, залишається безліч питань, на які немає відповіді. Зокрема: - Чому він не з'явився вдома?; - Де перебував весь цей час?; І головне, факт його загибелі та факт самого вбивства означає, що вбивство справді не розкрито і вбивці не покарані. Крім того, очевидно, потребує ретельної перевірки і сама версія того, що військовий саме самовільно залишив частину, адже без цього слідство ніколи не буде проведено об'єктивно. Сьогодні кримінальне провадження ведеться за статтею 407 ("Самовільне залишення військової частини або місця служби), розслідує справу Державне Бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Чернігівської обласної військової прокуратури. На запит редакції про хід розслідування Оксана Згіблова, начальниця відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР відповіла, що Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює особливий порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування для сторін та учасників кримінального провадження. За цим порядком редакція належить до "інших учасників кримінального провадження, і може реалізувати своє право "на отримання відповідної інформації" лише "з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливими". Іншими словами - таємниця слідства. Виходить, замкнуте коло: якщо військовий самовільно залишив військову частину, або загинув не на фронті, розслідування проводить Державне бюро розслідувань, а не поліція. А якщо версія про самовільне залишення частини не відповідає дійсності, хто перевірить її? Редакція звернулась до прокурора Чернігівської обласної військової прокуратури за письмовим дозволом про надання редакції інформації про хід слідства. Можливо, це зрушить справу з місця.