Search trend "Втрати Ворога На 26 Грудня 2025 Року"

Реактивні дрони "Паляниця", ракети "Нептун", морські безпілотники та ударні системи з морських платформ спрацювали по цілях за понад 300 кілометрів від лінії фронту. Наслідок – щонайменше чотири пошкоджені військові кораблі, уражена ППО та портова інфраструктура. Але за фасадом гучної вивіски ховається незручна арифметика: Україна б'є вигадливо саме тому, що не має достатньо того, чого нам треба саме зараз – американських протиракет від російської балістики. Більше про це розповість Еспресо. Чому саме НоворосійськЩе навесні 2022-го Чорноморський флот РФ базувався у Севастополі – і саме звідти отримував найболючіші удари: "Нептун" по крейсеру "Москва", серії атак морськими дронами, які змусили росіян ховати кораблі по бухтах. Логіка була проста: поки флот стоїть у Криму, він у зоні досяжності. Тому впродовж 2023–2024 років Кремль поступово перетягнув основну частину бойових кораблів – фрегати, ракетні катери, десантні судна – подалі від Криму, у Новоросійськ на Кубані. На думку росіян, це мала стати тиха гавань: подалі від морських дронів, під прикриттям гір, за сотні кілометрів від лінії фронту…Саме тому Зеленський у своєму зверненні назвав Новоросійськ останнім основним форпостом російського флоту в Чорному морі. Це не просто риторична фігура. Після втрати можливості безпечно базуватися в окупованому Криму росіяни фактично звезли туди, що залишилось боєздатного: ворог перемістив сюди значну частину своїх кораблів після успішних спецоперацій Сил оборони, коли втратив можливість безпечно базуватися в тимчасово окупованому Криму. Але цей притулок виявився не таким уже й безпечним, адже Україна періодично б'є по одній з небагатьох речей, якими Кремль ще міг похвалитися на морі.Варто додати важливий контекст. На початку серпня Україна за посередництва США погодилася не завдавати ударів по неросійських танкерах та об'єктах Каспійського трубопровідного консорціуму поблизу Новоросійська – після серії атак на судна, які загрожували експорту казахстанської нафти. Тобто удар був хірургічно спрямований саме проти військових і портових об'єктів, а не проти всього, що рухається в акваторії.Що зробило операцію справді унікальноюфото: Володимир ЗеленськийГоловна відмінність цього удару від десятків попередніх – не в потужності окремо взятого засобу, а в масштабі синхронізації. Як повідомив Володимир Зеленський, для удару по Новоросійську Україна вперше одночасно застосувала 15 видів зброї – це рекордне число для однієї операції. "Уперше в одній операції злагоджено спрацювали "Паляниця", "Пекло", "Барс" і "Довгий Нептун", а також дрони MICH, Fire Point, "Рамзай", "Січень", "Траст", "Харьок", "Бобер", "Лютий", "Довбуш" та БЕК "Сарган" і "Мамай", - відзначив президент України. У ній, за офіційними повідомленнями, узгоджено діяли Служба безпеки України, Генеральний штаб, ГУР, Держприкордонслужба, Військово-морські сили, Сили спеціальних операцій та інші компоненти Сил оборони.Результат такої масштабної оркестровки – не одна пошкоджена ціль, а ціла картина ураження. Генштаб підтвердив пошкодження чотирьох кораблів різного ступеня важкості: ракетних фрегатів проєкту 11356Р "Адмірал Макаров" і "Адмірал Ессен", малого ракетного корабля "Буян-М" та сторовжового корабля "Василь Биков". СБУ додала дані про уражені позиції ППО – зокрема радіолокаційну станцію зенітно-ракетного комплексу С-300 – та інфраструктуру: причали, паливний термінал "Шесхаріс" і мобільну вогневу групу в порту. За супутниковими знімками, які проаналізував і оприлюднив аналітик Інституту вивчення війни (ISW) Джордж Баррос, видно пошкодження саме у верхній частині обох фрегатів – там, де розміщені пускові установки для "Калібрів" і зенітний комплекс "Штиль". Це не випадковість: "Адмірал Макаров" і "Адмірал Ессен" – це саме ті кораблі, з яких Росія регулярно запускала крилаті ракети по цивільній інфраструктурі України. Наприклад, "Адмірала Макарова", за даними СБУ, влітку 2025-го стріляли "Калібрами" по підприємству в Мукачеві.Defense Express звертає увагу на неприємну для Кремля дилему, яка постала після удару: спробувати відремонтувати обидва фрегати у Новоросійську, якщо це взагалі буде можливо без відповідного оснащення, або відправити їх у окупований Севастополь під ще ближчі удари України. Тобто навіть ця "безпечна гавань" більше не гарантує спокійного ремонту – вибір лишається між поганим і ще гіршим варіантом.Українська зброя, яка це зробилафото: Генеральний штаб ЗСУЗа офіційними даними, по цілях у Новоросійську відпрацювали українські безпілотники, реактивні дрони-ракети "Паляниця", "Пекло" і "Барс", крилаті ракети "Довгий Нептун", ударні дрони різних типів та безекіпажні катери. Кожен із цих компонентів варто розкласти окремо, бо йдеться не про постачання від партнерів, а про власну розробку."Нептун" / "Довгий Нептун" – крилата ракета українського виробництва (конструкторське бюро "Луч"). Базова протикорабельна версія Р-360 мала дальність близько 280–300 км і бойову частину близько150 кг. Модифікація "Довгий Нептун" (РК-360Л) збільшила дальність до 1000 км і вагу бойової частини до260 кг, зберігши можливість роботи як по морських, так і по наземних цілях. Саме "Нептун" у квітні 2022-го відправив на дно крейсер "Москва" і відтоді залишається символом української спроможності діставати ворога далеко за лінією фронту."Паляниця" – реактивний безпілотник (ракета-дрон). Поєднує відносну дешевизну та масовість дрона зі швидкістю й бойовою частиною, ближчою до ракети. Дальність – до 650 км, бойова частина – близько 100 кг, максимальна швидкість заявляється до 900 км/год. Назва не випадкова: "паляниця" стала своєрідним паролем, який росіяни фізично не можуть вимовити правильно, тож зброя з такою назвою – ще й культурний жест."Пекло" – наступна в лінійці реактивних дронів-ракет. Розроблена з нуля приблизно за рік, перші партії передані військам у грудні 2024-го. Дальність – до 700 км, швидкість – до 700 км/год. По суті, швидший і дещо більш "ракетний" варіант порівняно з "Паляницею"."Барс" – ще один реактивний дрон-ракета середньої дальності. Дальність оцінюється в 700–800 км (деякі модифікації заявляють до 1000 км), бойова частина – від десятків до понад 100 кг залежно від варіанту. Запускається з наземних установок за допомогою твердопаливного прискорювача. Головна перевага – можливість масового виробництва всередині України.Морські безекіпажні системи продовжують лінію, яку розпочали Magura та Sea Baby. У цій операції працювали БЕК "Сарган" і "Мамай". "Мамай" – швидкісний безекіпажний катер (розробка, пов’язана зі СБУ), відомий ще з 2023 року; здатен нести значну бойову частину і розвивати високу швидкість. "Сарган" – новіша платформа, яка вже застосовувалася в операціях і існує в кількох модифікаціях (ударна, з можливостями ППО тощо). Саме морські дрони свого часу змусили залишки Чорноморського флоту тікати з Криму – і тепер дістають їх у новій гавані.Окрему роль відіграли ударні дрони різних класів:Fire Point (FP-1 та інші) – одна з основних платформ глибоких ударів; дальність FP-1 сягає 1600 км, бойова частина – 60–120 кг, відносно недорогий і масовий."Рамзай", "Січень", "Траст", "Харьок", "Довбуш" – різні типи далекобійних ударних дронів українського виробництва (частина з них – середньої та великої дальності, частина – спеціалізовані)."Бобер" (UJ-26) – один із перших масових далекобійних дронів ГУР, з’явився ще 2023 року."Лютий" (Ан-196) – один із основних "робочих коней" глибоких ударів; дальність офіційно до 1000–1200 км (у бою фіксували й далі), бойова частина 50–75 кг.MICH – лінійка ударних безпілотних літальних апаратів далекої дії, створена у 2024 році, яку використовує Центр спеціальних операцій СБУ "Альфа"; за зовнішнім виглядом нагадує "Шахед", але є українською адаптацією/розробкою. Лінійка містить MICH 2000 – автономний апарат для ударів поза зоною дії засобів зв'язку, та MICH PLUS – апарат із керуванням у реальному часі.MICH 2000 – автономний ударний БпЛА із дальністю до 2000 км, призначений для ударів у глибині території противника, поза зоною дії засобів зв'язку. Апарат діє за попередньо запрограмованим польотним завданням: автономно прямує до визначених цілей та уражає їх, не потребуючи постійного зв'язку чи керування з боку оператора.MICH PLUS – ударний БпЛА з радіусом дії від 250 до 1700 км залежно від обраної конфігурації бойового навантаження. Апарат виконано за схемою «літаюче крило» без хвостового оперення, з двома вертикальними кілями.Стосовно лінійки MICH, у них система зв’язку в реальному часі (супутник, цифровий радіо, mesh) забезпечує ручне керування, зміну завдання та корекцію маршруту. Мережа підтримує до 42 апаратів з рознесенням до 60 км. ATR автоматично розпізнає й наводить на цілі. Відео — денне/тепловізійне; є лазерний цілевказівник і ГСН. Злітна маса — 156 кг, бойове навантаження — 20–70 кг. Розміри: довжина 3050±50 мм, розмах 2200±50 мм. Політ до 630 хв, висота 50–160 м (макс. 2000 м). Швидкості: 144 / 162 / 180 км/год. Точність навігації (автономна) — ≤10 м. ДВЗ (поршневий/імпелерний), старт з RATO. Навігація: GNSS INS Starlink ATR CRPA (8–12 ел.) візуальна. Захист від РЕБ — CRPA. Експлуатація: −20… 40 °C, вологість до 98 %, вітер до 15 м/с. Комплект: НСК, засоби зв’язку, пускова рейка, ЗІП. 6 варіантів пускових систем. Власне виробництво БЧ (25/33/40/60 кг: HE, HE-FRAG, EFP, тандем), прискорювачів і двигунів. Потужність — 6000 од./рік. Мін. вартість — $40 000.Сукупно це все вже не поодинокі експериментальні зразки, а усталена, серійна лінійка озброєнь власного виробництва. Те, що саме вони (а не імпортна зброя) стали основою для найбільш "упорядкованого" і масштабного комбінованого удару війни – промовиста ілюстрація того, наскільки виросла українська оборонна промисловість за майже п’ять років повномасштабної війни.Зворотний бік медалі: чому Україна змушена бити точковоCистема ППО Patriot, фото: GettyImagesТут варто проаналізувати один момент. Настільки складна, ретельно скоординована операція – це не лише демонстрація сили. Це також компенсація браку західної протиповітряної оборони винахідливістю ударів углиб території ворога, як задля зменшення можливостей противника, так і інформаційної картини. Ситуація з ППО дійсно критична. У першому півріччі 2026 року обсяги постачання ракет для ППО скоротилися втричі порівняно з аналогічним періодом торік – і Росія цим відверто користується, нарощуючи саме балістичні удари (особливо по Києву та Київщині), проти яких у України найменше засобів перехоплення. Аналітики прямо кажуть, що Росія активізувала удари балістичними ракетами, користуючись нестачею в України протиракет-перехоплювачів, і Путін прагне максимально посилити тиск напередодні зими. Генерал Ігор Романенко в коментарі ТСН описує це через таку показову деталь: він нещодавно зустрічався з представниками Київської зенітної бригади, які змушені бити однією ракетою по кожній балістичній цілі – тобто буквально "один постріл – одна ціль", без запасу, хоча в теорії треба як мінімум 3-4. Але в цьому дефіциті є й дзеркальна сторона. Той-таки американський аналітик Роб Лі з Інституту досліджень зовнішньої політики звертає увагу, що дефіцит працює в обидва боки: Україна може виробляти більше безпілотників для нанесення ударів углиб, ніж Росія, у деяких випадках, може виробляти ракет ППО. Тобто поки українська ППО голодує через залежність від західних поставок, українська наступальна зброя – "Нептуни", "Паляниці", морські дрони і так далі – це власне виробництво, яке не залежить від чужого політичного рішення про чергову партію ракет. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов формулює цю логіку прямо: на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів Україні варто зміщувати акцент – не тільки просити партнерів про постачання, а системно бити по підприємствах російського оборонно-промислового комплексу, які виробляють ракети та безпілотники.Саме тут і народжується поняття асиметричної відповіді. Це не про те, щоб зрівнятися з Росією у прямому воєнному потенціалі – ресурсів на це просто немає. Це про те, щоб знаходити точки, де відносно недорога, повністю своя зброя завдає шкоди, непропорційної своїй вартості: топить чи калічить фрегат вартістю в сотні мільйонів доларів, паралізує роботу нафтового терміналу, змушує ворога забирати кораблі подалі навіть від, здавалося б, тилової бази. І в цьому є друга, не менш важлива функція таких ударів – не суто військова. Коли ППО не встигає за балістикою, а черги по ракетах-перехоплювачах розписані на місяці вперед, суспільству – і всередині країни, і за кордоном – потрібно бачити не лише оборону, а й відповідь. Новоросійськ у вогні – це наочний доказ того, що Україна не просто відбивається тим, чим може, а й боляче кусає у відповідь своїми домашніми заготівками. Читайте також: Резиденції-фортеці Путіна: де диктатор ховається від дронів і власного оточення

За кілька днів до 32-го дня народження захисник виконував бойове завдання, яке стало для нього останнім.

Про це повідомляє Державна прикордонна служба України на своєму сайті.

Віктор Бриткару народився 15 липня 1993 року в селі Любашівка Одеської області. Серед шкільних предметів він особливо любив математику, історію та географію, а також із радістю допомагав молодшій сестрі опановувати навчальні завдання.

З дитинства його захопленням була рибалка. Разом із сестрою він часто обирав змагання: хто зловить більше риби. Батькам допомагав доглядати за садом та дбайливо ставився до родинних обов’язків.

Мріяв про навчання для роботи у мореплавстві. Проте згодом обрав інший шлях у житті.

Початок служби та військові роки

У 2015 році Віктор Бриткару розпочав військову підготовку. Добровільно став до лав Краматорського прикордонного загону, про що повідомляє Державна прикордонна служба України. Брав участь у бойових діях на сході України під час АТО.

12 грудня 2017 року Віктор Бриткару розпочав військову службу за контрактом у 26-му прикордонному загоні ДПСУ. За даними Книги пам’яті органів системи МВС, пройшов комплексну адаптацію і відразу зарекомендував себе як військовослужбовець, що не ухиляється від виконання складних завдань. Брав участь у посиленні ділянки, закріпленої за підрозділом, та ніс чергування на одному зі спостережних пунктів.

Згодом Віктор повернувся до мирного життя. За словами дружини Анни, працював у сфері безпеки: займався встановленням систем відеоспостереження та пожежної сигналізації.

Зростав у постійному прагненні захищати країну

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну він без вагань знову вдягнув військову форму, про що повідомляє Південне регіональне управління Держприкордонслужби України. Спочатку виконував бойові завдання у складі Одеського прикордонного загону, боронячи південні рубежі країни. Згодом продовжив службу в підрозділі «Фенікс», де став оператором безпілотних авіаційних комплексів, успішно виконуючи бойові та спеціальні операції на Харківському напрямку та Костянтинівському на Донеччині.

Військовослужбовець із 15 січня 2025 року продовжив службу у Третьому прикордонному загоні. За місяць виконував бойові завдання у головному відділі безпілотних авіаційних систем. Він увійшов до складу третього відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів, де здійснював бойові вильоти на Харківському напрямку в районі населеного пункту Дворічанське.

За даними Книги пам’яті органів системи МВС, Віктор Бриткару разом із побратимами виконував завдання зі знищення ворожих сил на території країни-агресора. Так, 16 квітня 2025 року в районі н.п. Борки російської Федерації екіпаж БпАК «Vampire», у який входив Віктор Бриткару, виявив та знищив легковий автомобіль, який підвозив боєкомплект до позицій ворога. Внаслідок цього противник втратив боєздатність на цій ділянці.

За кілька днів, 21 квітня 2025 року, в районі н.п. Двулучне РФ екіпаж виявив вантажний автомобіль із продовольством. Точним ударом з БпЛА його знищили, залишивши ворога без постачання.

Із 19 травня минулого року прикордонник Віктор Бриткару виконував бойові завдання на Донесецькому напрямку. Понад місяць, із 3 червня по 9 липня 2025 року, майстер-сержант виконував бойові завдання в районах н.п. Яблунівка та Олександропіль. За цей період він ліквідував п’ятьох противників, один легковий автомобіль і мотоцикл, а також дві ворожі позиції.

9 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на спостережному посту «Мальборо» в районі н.п. Довга Балка Донецької області ворог завдав удару FPV-дроном. Унаслідок атаки майстер-сержант Віктор Бриткару отримав поранення, несумісні з життям.

Про сумну втрату повідомила Любашівська громада.

Побратими згадують Віктора як відповідального, надійного та відданого своїй справі воїна, який ніколи не залишав товаришів сам-на-сам із труднощами. Захисника цінували за професіоналізм, людяність, витримку та готовність у будь-яку мить підставити плече тим, хто потребував підтримки.

Віктор Бриткару, життєвий шлях якого обірвався за кілька днів до його 32-го дня народження, відзначався готовністю допомагати іншим; сестра Анастасія згадує його як доброзичливого, щирого та відповідального брата. Сім’я була для нього особливо цінною.

Поховали Віктора в Одеській області, у селі Вишневе, де він провів дитинство та проживав.

Нещодавно медаль «За військову службу» передали родині полеглого прикордонника; урочисту церемонію провели з участю Одеського прикордонного загону та представників Пересипської районної адміністрації.

Вічна пам’ять і шана захиснику України.

Корисне для прочитання:

• Молодший лейтенант ЗСУ Андрій Марків із позивним «Маркіз» загинув на Донеччині. У червні 2026 року йому посмертно присвоїли звання Героя України.
• Матеріал про життя і загибель старшого лейтенанта Артема Калінки, прикордонника 10-го мобільного загону, який загинув 24 грудня 2024 року на Сумщині та був посмертно нагороджений.
• ДПСУ не фіксує ударного угруповання на території Білорусі, але Росія продовжує тиснути на Мінськ, щоб залучити його до війни проти України.

The post Прикордонник Віктор Бриткару загинув, захищаючи Україну на Донеччині first appeared on Межа. Новини України..