Тренд пошуку "Безугла"

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на допис голови фракції Давида Арахамії.

У "Слузі народу" провели зустріч із Сибігою та Хмарою

У фракції нагадали, що саме глава держави має виключне право вносити до Верховної Ради кандидатури на керівників цих міністерств.

Андрія Сибігу депутати назвали досвідченим дипломатом і представником команди, який уже тривалий час працює у сфері міжнародних відносин.

"Андрій Сибіга — досвідчений дипломат, потужний член команди, якого ми всі добре знаємо. Він не потребує додаткових рекомендацій, важливо продовжувати роботу, яку він веде давно", — зазначили у фракції.

Щодо Євгенія Хмари депутати підкреслили його військовий досвід і службу в умовах бойових дій. У "Слузі народу" заявили, що кандидат добре зарекомендував себе як військовослужбовець та під час виконання обов’язків міністра оборони.

Під час зустрічі Хмара окреслив основні завдання, які бачить на посаді. Серед них — збереження стратегічної ініціативи, перенесення бойових дій на територію противника, захист людського ресурсу, розвиток військових технологій та оборонно-промислового комплексу.

Також кандидат виступив за те, щоб у Міністерстві оборони зберегли напрацювання та фахівців, які позитивно проявили себе у роботі.

У фракції заявили, що поділяють запропонований Хмарою підхід і мають намір підтримати його кандидатуру під час голосування у Верховній Раді.

Як писали Новини.LIVE, Мар’яна Безугла знову стала членкинею парламентської фракції "Слуга народу" після подання відповідної заяви. Про її повернення 18 серпня оголосив перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. Сама Безугла пояснила, що повернулася, зокрема, для створення спецкомісії щодо військової юстиції та можливості брати участь у фракційних нарадах.

Також нещодавно фракція "Слуга народу" поповнилася двома новими депутатами — Богданом Моркляником та Вікторією Рєзніковою. 18 серпня вони склали присягу у Верховній Раді та зайняли місця після дострокового припинення повноважень Дениса Маслова і Віталія Безгіна. Моркляник є доктором технічних наук і професором Львівської політехніки, а Рєзнікова — докторкою юридичних наук, адвокаткою та викладачкою КНУ імені Тараса Шевченка.

Розкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.

Народні депутати від партії «Слуга народу» Андрій Жупанин і Остап Шипайло написали заяви про складання мандатів.

Про це у вівторок, 18 серпня, повідомив народний депутат Олексій Гончаренко.

«Народний депутат та заступник голови Комітету з питань енергетики та ЖКП Андрій Жупанин написав заяву про складення мандата», — написав Гончаренко.

Сам нардеп підтвердив цю інформацію в коментарі «Українській правді». Він сказав, що «час спрямувати набуті навички та знання в енергетичному секторі в практичну площину, щоб допомогти країні підготуватися до найскладнішої зими в історії».

Жупанин був обраний народним депутатом України за партійними списками «Слуги народу» на виборах у 2019 році. Очолював підкомітет газової політики Комітету ВРУ з питань енергетики та ЖКП, а з 2024 року працював заступником Голови Комітету. Відомий як автор низки євроінтеграційних законопроєктів у сфері енергетики. У грудні 2025 року був одним з кандидатів на пост Міністра енергетики України. У 2024 році Жупанин отримав ступінь магістра з бізнес управління у London Business School.

Також написав заяву на складання мандата депутат від «Слуги народу» Остап Шипайло. Цю інформацію, яку першим повідомив Гончаренко, підтвердила речниця партії Юлія Палійчук.

За даними руху «Чесно»,  Остап Шипайло був обраний народним депутатом 9 скликання від партії «Слуга народу» номером 120 у списку як безпартійний. Був директором ТОВ «Карпатбуд Девелопмент» та дочірнього підприємства «Львівська енергетична». Бенефіціар, засновник та керівник ще кількох компаній.

У декларації за 2019 рік задекларував 21 млн грн готівкових коштів. Крім цього, Шипайло здійснив рекордних 11 операцій з відчуження.

22 липня 2025 року проголосував за законопроєкт 12414, яким запроваджувалась залежність роботи НАБУ і САП від Генерального прокурора. Цей законопроєкт фактично ліквідував незалежність антикорупційних органів та перетворив їх на підконтрольні владі.

Нагадаємо, 18 серпня до фракції «Слуга народу» повернулася Мар’яна Безугла, яка вийшла звідти в липні 2024 року. Також фракцію поповнили ще два народні депутати — вони прийшли в Раду замість двох депутатів, які вибули з фракції раніше.

Запис Двоє народних депутатів від «Слуги народу» склали мандати спершу з'явиться на Громадське радіо.

Богдан Моркляник та Вікторія Рєзнікова офіційно стали народними депутатами. Про це повідомила Центральна виборча комісія. Обоє обранці представляють владну фракцію. 

"Під час сьогоднішнього засідання Комісія розглянула заяви і необхідні документи Богдана Моркляника й Вікторії Рєзнікової та відповідно до виборчого законодавства зареєструвала їх народними депутатами України, обраними на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від політичної партії "Слуга народу", – йдеться у повідомленні. 

Богдан Моркляник та Вікторія Рєзнікова балотувалися за партійними списками. Вони були під 163 та 165 номерами відповідно. Народні депутати вже склали присягу у Верховній Раді. Це означає, що вони набули офіційних повноважень. 

Вікторія Рєзнікова народилася в Хмельницькому. За даними руху "Чесно", вона є викладачкою на науковицею. Рєзнікова стала народною депутаткою замість Віталія Безгіна, його призначили міністром у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України. До роботи в Парламенті обраниця працювала членом-кореспондентом Національної академії правових наук України та завідувала кафедрою економічного права та економічного судочинства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

Богдан Моркляник також є викладачем та науковцем. Останніми роками він працював у освітній галузі. Зокрема, був заступником голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). А у 2022 році мобілізувався до лав Збройних сил. За даними руху "Чесно", з 2018 до 2019 року Богдан Моркляник працював директором державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

Крім того, Мар'яна Безугла знову увійшла у фракцію "Слуга народу", передає "5 канал". Про це під час пленарного засідання оголосив перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко.

"Пояснювала, чому повернулась у "Слугу народу": аби створити спецкомісію щодо військової юстиції, яку не може очолювати позафракційний нардеп, а також мати стабільне право брати участь у всіх нарадах, не мовчати там, звісно. Можливо, це тимчасово, – написала сама нардепка. 

Нагадаємо, що Верховна Рада України 18 серпня після перерви в засіданні не розглядатиме питання призначення міністра оборони та міністра закордонних справ, оскільки президент Володимир Зеленський наразі офіційно не вніс кандидатури до парламенту. Водночас у кулуарах не виключають появу відповідних подань найближчим часом. Про це повідомило "Суспільне" з посиланням на порядок денний парламенту та джерела серед народних депутатів.

• Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
• Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Невже досі протестують? Уявіть собі! Картонковий майдан не збирається припиняти свою активність. Недільного вечора в кількох містах знову відбулися нові умовно масові акції. Місяць тому, в перші дні протестів, роззлючені, але життєрадісні активісти досягли нечуваного успіху: вони спромоглися прибрати Сирського як носія і символ радянської військової школи. Зміна командувача Збройними силами під час війни під тиском вулиці — гадаю, цей прецедент гідний того, щоби ввійти до підручників історії. Як приклад успішної «прямої демократії». Успішної?

В перші роки повновісної війни будь-які протестні акції, ба навіть просто прояви незгоди були табуйовані зсередини суспільства. Вірилося, ми не маємо права розгойдувати човен. Не лише виходити на вулицю, а й просто критикувати військове керівництво включно з Верховним здавалося неприпустимим. Окремі виступи окремих публічних постатей на кшталт народної депутатки Безуглої звучали як відверте шкідництво. Навіть постійні зауваження репутаційно бездоганного Бутусова сприймалися на межі. Ще недавно розслідування «Бабеля» стосовно «Скелі» називали диверсією.

Час, жертви, втома суттєво зминили правила. Торішній «Картонковий майдан» уже дозволив навести фокус на протестне ядро в Україні: розкуту, гостру на язик і достатньо освічену молодь, здатну не просто розуміти різницю між повноваженнями НАБУ та ДБР, а й оцінювати наслідки змін у їхньому підпорядкуванні. Будьмо відверті, це дещо протилежне легковажній більшості, яка купується на нові обличчя й обіцянки швидкого миру, принаймні, як ми її уявляємо. За рік, що минув, Міндіч додав до протестного словника трохи перцю й дозволив перейти від локальних, більш-менш чітко окреслених вимог до узагальнень.

Небезпека для влади в таких перформансах із гаслами, які хочеться колекціонувати, здавалося б, не така велика. Станом на сьогодні більшість населення, гарантую, встигла забути про збіговисько на площі Франка й не вважає його політично визначальним. Підозрюю, в суспільній увазі їх трохи затулили дрібні медіа-скандали, яких не бракує. Наше щастя, що український президент залежить від оплесків вулиці, так би сказати, «за життєвими показниками» й не може ігнорувати організовані скупчення народу під своїми вікнами. Торік спрацювало, цьогоріч… теж спрацювало, а от наскільки, — тут треба вдивлятися уважніше.

Останні за часом висловлювання неформальних лідерів Майдану 5.0 не дають уявлення про кінцеву мету тривалого движу. Ключова проблема в стосунках України з її владою — відсутність комунікації, — стверджує весь цей час Дмитро Козятинський, ветеран-медик і один із фактичних ініціаторів як торішнього, так і чинного паперових флешмобів. Оголошений порядок денний чергової ходи минулої неділі — знову повернення Федорова в МО і знову діалог… Але сказати, що влада взагалі не спілкується з суспільством, було би перебільшенням, точніше, применшенням. Президент регулярно виступає з відео зверненнями, думка Офісу постійно транслюється в ЗМІ, працює мережа офісних ботів і взагалі. Питання, чи має це характер діалогу — тест на почуття гумору. Що ж стосується персонально Федорова, то, судячи з його власних виступів на різних платформах, він має власний сценарій і не факт, що його захисники достатньою мірою цікавилися планами об’єкта захисту.

Тут важливо не забувати, що причини й глибинний сенс масових виступів дуже рідко збігаються з безпосереднім приводом. Так, «п’ятий майдан» допоміг зрушити з місця давно назрілі й перезрілі кадрові зміни в ЗСУ, перевести фокус на цінність життя й гідності воїна, й це вже слід визнати визначним успіхом. На цьому можна було би й розійтися з відчуттям досягнутої мети й виконаного обов’язку. Але справжнім рушієм протесту було й залишається гірке незадоволення станом речей у державі загалом. Цього разу вимоги преміум-авдиторії збігаються із запитами широких мас, хоча важко піддаються раціональному опису. Громадський контроль, як його бачать активісти, — значною мірою недосяжна ілюзія, для цього масам не вистачає ані компетенції, ані інструментів, ані постійної організації. Майданна романтика в кінцевому рахунку передбачає пряму демократію, а це шлях мало ефективний, хоч і спокусливий.

Звичайні традиційні демонстрації протесту — буденність будь-якої демократичної країни. Вони є законним і часом ефективним способом привернення уваги до тієї чи іншої проблеми, тому цю практику слід лише вітати. Гірше, коли такі акції нарікаються знаковим, мало не, перепрошую, сакральним для нас словом «майдан» і в такий спосіб набувають надзвичайного статусу загальнонаціонального повстання. Українці, можливо, на рівні епігенетики пам’ятають про практики скидання гетьманів бунтівними козаками, не кажучи про повстання без берегів. Однак саме тому бажання посполитих безпосередньо впливати на політичну реальність у щоденному режимі несе в собі руйнівний потенціал.

Майдан як суто вітчизняна технологія тому й ефективний, що є подією надзвичайною, ultima ratio populi. Було би бажано не допустити девальвації цього сильного засобу, не кажучи про його баналізацію. Як і всі мої друзі та знайомі, я в захваті від дотепних засобів паперової агітації, мене не змушує червоніти неконвенційна кількість обсценної лексики. Я лише волів би, щоби креативний потенціал вулиці поступово не перетворився на імітацію, на кшталт знаменитого «перехрестя ораторів» у лондонському Гайд-парку, як одна крайність, або зручну політтехнологічну ілюзію, як протилежна.

Можливо, я старомодний, але мені здається, що всі інструменти, які ми випробовуємо, ніби вперше, вже давно працюють. Нікколо Мак’явеллі — геній не тому, що вправлявся у вишуканих інтелектуальних провокаціях, а тому, що винайшов універсальний принцип сучасної держави: stato. Це такий порядок, коли між народом і правителем виростає фільтр у вигляді певної мережі інститутів: вони об’єктивізують капризи, забаганки, захоплення як згори, так і знизу. З часом вони виросли в те, що ми називаємо системою стримувань і противаг, тобто демократією, а простіше — правильними алгоритмами ухвалення політичних рішень.

Той стихійний набір побажань, вимог і претензій до влади, який ми читаємо на картоні, є достатнім будматеріалом для творення повноцінних політичних партій і рухів, із досить чіткими програмами, спільними цінностями й переконаннями щодо способу їхнього досягнення. Дано: є активна частина суспільства, яка здатна не лише лаятися всередині себе, а й солідаризуватися навколо певної мети; є більш-менш спільний набір уявлень про функції, які має виконувати держава, про сферу її відповідальності; є давня, глибоко прихована, тим не менше, актуальна традиція самоврядування. Є зрештою певний відсоток людей з відповідним темпераментом, освітою, амбіціями, які могли би стати успішними політиками — не згірш за скороспілих випускників експрес-курсів народних депутатів у Трускавці. Знайти: чому за таких вводних ми не маємо півдесятка повноцінних політичних партій замість наявних лідерських проєктів, чому політичне змагання обмежується буцанням між Офісом і напівзадушеними олігархами? Чому пара громадянського темпераменту йде в свисток разових акцій і воєн на сторінках соцмереж?

Колись, років десять тому, коли багатьом здавалося, що найкривавіші епізоди війни вже позаду, всі сподівання на світле майбутнє супроводжувалися рефреном: «Хлопці прийдуть — порядок наведуть». Сьогодні ясно, що ветерани, які повертаються з пекла, самі потребують захисту й наведення порядку. Без повноцінного stato, яке, в свою чергу, сьогодні неможливе без реальної низової політики, на це годі сподіватися, як і на повернення тих, хто рятувався за кордоном у 2022-му, як і на відновлення економіки, як і на державу з людським обличчям. Ну а без цього… ви взагалі про що?