Тренд пошуку "СІМ'Ї 2025 день"

Українська співачка Джамала відзначає 42-й день народження. Артистка перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення 2016". Gazeta.ua зібрала добірку цікавих фактів із життя зірки, а також - те, як вона змінилась з юності. Справжнє ім'я виконавиці - Сусана Алімівна Джамаладінова. Народилася у сім'ї кримського татарина та вірменки. Пізніше переїхала до Мелітополя, а наприкінці 1980-х років - до села Малоріченське, що під Алуштою. Зростала в родині музикантів. Мати працювала викладачкою у музичній школі, а батько - диригент за освітою. Після закінчення школи вступила до Сімферопольського музичного училища, згодом здобула академічну освіту в Національній музичній академії. Під час навчання брала активну участь у пісенних конкурсах, де здобувала численні тріумфи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джамала привітала середнього сина з днем народження і показала, як він змінився за п'ять років Зірка обрала оперний стиль. Згодом отримала пропозицію взяти участь у конкурсі "Нова хвиля". Вона погодилась і виступила на конкурсі під псевдонімом Джамала (Jamala), що є першою частиною її прізвища. У 2016 співачка взяла участь у пісенному конкурсі Євробачення, де виконала присвячену депортації кримськотатарського народу пісню "1944". Виконавиця перемогла, набравши 534 бали. В травні того ж року отримала звання "Народної артистки України". Ще до повномасштбаного вторгнення Джамала активно підтримувала українські традиції, ставала на захист жінок, дітей і тварин. Після початку війни зірка засудила збройну агресію Росії. Наразі проживає в Києві. Долучається до фінансових зборів на допомогу армії і проводить благодійні концерти. У травні 2025 року Джамала продала будинок у Крюківщині, назвавши це невиправданими витратами під час війни. Зараз живе з чоловіком Бекіром та дітьми у квартирі, яку називає улюбленою.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у серпні, а також нові законодавчі ініціативи.В Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – із 7 серпня до 5 листопада 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.З вересня  Україні стартує базова військова службаЗ 1 вересня в Україні стартує базова загальновійськова підготовка (БЗВС) та базова військова служба (БВС). Це замінники строкової військової служби. Базова загальновійськова підготовка буде обов'язковою для судентів-чоловіків (для жінок - добровільно), окрім тих, що визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я. Вона має бути інтегрована у навчальний процес вишів. Базову військову підготовку зобов'язані пройти усі чоловіки віком від 18 до 25 років, які визнані придатними до військової служби. Для проходження БВС чоловіки отримуватимуть повістку. При цьому чоловіки можуть обрати рік проходження БВС, один раз оформивши відстрочку. Важливо, що її треба пройти до досягення мобілізаційного віку. Термін базової військової підготовки - 90 днів. Вона проходитиме на база військових навчальних центрів. При цьому робоче місце і зарплата працівника має зберігатись на час проходження ним БВП. По закінченні чоловік отримає військову спеціальність.Водночас, у парламенті в червні 2025 року було зареєстровано законопроєкт 13347, що пропонує замінити курс БЗВП на дисципліну "Основи національного спротиву". Ці програми фактично не різняться у теоретичній частині, але мають низку відмінностей щодо практичної частини. Польові навчання планують скоротити, а також зосередити більшу увагу на домедичні допомозі, теоретичних аспектах вогневої підготовки тощо. Однак законопроєкт наразі не прийнятий.Нова відстрочка у Резерв+У серпні у застосунку Резерв+  додалася нова відстрочка – для подружжя, в якому чоловік або дружина мають інвалідність І або II групи.Як повідомляє Міноборони, щоб отримати цю відстрочку, інформація про інвалідність має бути в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери або у відповідній інформаційній системі Пенсійного фонду України, а також необхідно мати запис про шлюб в Державному реєстрі актів цивільного стану.Відстрочки в Резерв+ запустилися в листопаді минулого року. За даними міністервва, нині  40% від усіх відстрочок оформлюється саме в застосунку.Обмежено придатних до військової служби більше не маєУ 2024 році набув чинності закон  "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист". Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності.Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Всі, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані були повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року). Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня 2025 року.  Також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Що треба знати військовозобов'язаним, які за кордономОновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Водночас юрист Юрій Танасійчук у повідомленні для телеканалу Київ24 розповів, що в Україні вже запроваджена автоматична система постановки на військовий облік:Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у вересніІз початку вересня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, IT-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 25 до 60 років, які придатні за станом здоров’я, а також немають права на відстрочку та не входять до числа заброньованих.чоловіки віком від 18 до 25 років (якщо вони є офіцерами запасу або пройшли строкову військову службу). Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; чоловіки віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня 2023 до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є зняття вікового обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Нині тим, кому виповнилось 60 років, відмовляють у проходженні військової служби.  На противагу цьому законопроєкту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Жоден з документів не пройшов навіть першого читання.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, він досі чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Telegram-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Що таке "Контракт 18-24"Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяInform опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? 26 серпня уряд оновив порядок перетинання державного кордону: чоловікам віком від 18 до 22 років безперешкодно перетинати кордон під час військового стану. Йдеться про всіх громадян відповідного віку. Про це повідомила прем'єрка Юлія Свириденко.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Водночас у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону, який може дозволити перетинати кордон чоловікам, які не досягли мобілізаційного віку - тобто 25 років.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LIGA.net. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".У липні 2025 року на брифінгу член оборонного комітету ВР Федір Веніславський розповів, що нині в Україні призивають на службу до 30 тисяч осів щомісяця, паралельно вдосконалюючи систему рекрутингу. Фото: gettyimagesЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YouTube-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. Водночас згідно зі статтею 38 КУпАП, притягнути людину до адміністративної відповідальності можливо лише якщо з дня виявлення порушення минуло не більше трьох місяців або якщо з моменту його вчинення ще не пройшов рік, пише . Тобто, беручи до уваги той факт, що граничний день оновлення даних – це 16 липня 2024 року, то вже 17 липня 2025 року пройшов останній термін для адміністративного стягнення.  Проте у коментарі ТСН речник Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев спростував таку інформацію: "Заяви окремих адвокатів про неможливість накласти штраф за неоновлення військово-облікових даних не відповідають дійсності. Штрафи, які передбачені за порушення військового обліку - залишаються. Якщо людина самостійно прибуде до ТЦК, то у неї буде можливість сплатити вдвічі менше — 8500". Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю I-II групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність I-II групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність III групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність III групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LIVE. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький. Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" було відкликано. Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LIVE, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Україна готується до святкування Дня Незалежності, коли сім'ї по всій країні традиційно зберуться за одним столом. Святкове меню можна скласти як із класики української кухні, так і з улюблених сучасних страв. Повний текст новини

Представляю нашого гостя, нашого співрозмовника - це є повноважний надзвичайний посол України в Республіці Польща Василь Боднар.Пане Василю, менше року ви на цій позиції, і якщо б я вам запропонував, умовно кажучи, виставити якийсь рейтинг важливості такої країни, як Польща, для України, чи була би вона в десятці?Вона не тільки в десятці - вона у першій трійці серед країн, без яких Україні важко вижити у цій війні. Ми зараз звикли дивитись тільки на глобальний вимір, дивитись, хто скільки постачає і як забезпечує Україну під час війни. Але без Польщі ці постачання були би неможливими.Окрім того, мільйони українців, які знайшли свій прихисток з перших днів війни у Польщі і зараз проживають тут, приносять досить серйозний здобуток для самої Польської держави. Окрім того, вони ще й себе забезпечують, певним чином допомагаючи Україні.Крім того, ми зараз говоримо про те, що Польща була першою, хто надав досить суттєву військову підтримку, яка допомогла певним чином врятувати і Київ від оточення, і відбити перші атаки росіян. Тому Польща - це один із ключових стратегічних партнерів. Польща - це важливий логістичний хаб і Польща - це наш близький союзник і партнер, не тільки у двосторонньому вимірі, але і в контексті ЄС і НАТО.Власне для вас, як для посла, що означає бути представником України в настільки важливий час і в настільки важливий момент? Ну, якщо ми порахуємо тільки цифри, то найбільша кількість українців - раз, друге - це постачання і необхідне забезпечення для збройних сил, третє - це питання, пов'язані з політичним і історичним діалогами. Це також важлива тема, яка на двосторонньому рівні займає левову частку нашої роботи.І, звичайно, це найбільше на сьогодні посольство України за кордоном. Тобто це показує, наскільки Польща є важливою для України і яку роль вона відіграє в тому, щоби Україна вистояла, Україна боронилася. І давайте говорити чесно - у національному інтересі Польщі, аби Україна в цій війні вийшла переможцем, а не так, як деякі інші партнери бажають стосовно майбутніх перемовин з країною агресором.У 2022 році, після початку повномасштабної російської агресії, наші стосунки з Польщею були безхмарними. Тобто була величезна підтримка на рівні простих поляків, ті українські прапори, які майоріли на вулицях, які люди вивішували просто на балконах чи вікнах. Зараз, на четвертий рік війни, ми відчуваємо певну втому від українців, зростання антиукраїнських навіть настроїв - це те, про що говорять і самі поляки, і польські інтелектуали, і польські журналісти-колеги. Це очевидні речі. Як на це реагувати, звідки вони берутьсяь - ті настрої антиукраїнські? Дивіться, це природня реакція суспільства на присутність чужого елементу. Давайте називатимемо речі своїми іменами, тому що українці є іноземцями. У Польщі українців багато: традиційно ми говоримо про умовних 2 млн. Перший мільйон приїхав до війни - це трудові мігранти, які тут доволі сильно інтегрувалися: вони знають польську мову, мають працю, їхні діти навчалися в школах чи навчальних закладах вищих. І їх не було так помітно, оскільки це були здебільшого люди, які працювали на якійсь низькооплачуваній праці і в суспільстві їх не було видно.Другий мільйон, який вже офіційно зафіксований, там десь 988 000, - це біженці і це доволі різні люди з різних регіонів, з різним достатком. І це досить серйозний елемент, який певним чином якби впливає на суспільство, але з другого боку, також допомагає Польщі розвиватися. На сьогодні міжнародні організації дають оцінку, що десь до 3% ВВП приносять українці щороку для польської економіки.З іншого боку, давайте поставимо себе на місце поляків: коли б до нас приїхало 2 млн іноземців, і вони були б відчутні фактично в кожній сфері життя, починаючи від магазину чи кафе, куди ви заходите, до роботи, де ви працюєте і з вами працюють також іноземці. Зрозуміло, що це викликає певним чином зворотну реакцію після піднесених емоцій.Я б на статистику підтримки там чи ставлення до українців дивився трохи ширше. Давайте глянемо на 1991-й і 2025 рік та на цю синусоїду ставлення поляків до українців, ну і, звісно, українців до поляків. Завжди був пік, був спад, потім піднесення. Згадаємо 2004 рік, Помаранчеву революцію: ця підтримка була доволі великою.Потім Революція гідності, знову підтримка піднялася. Спад був перед війною, ви знаєте, які були проблеми, з якими ми стикалися, - це і історичний вимір, і багато інших незгод. І коли війна почалася, Польща показала безпрецедентну підтримку, без перебільшення, відкривши свої серця і двері своїх домівок для наших громадян. Але час минає, свої інтереси переважають, домінують політичні інтереси.Традиційно, опозиція завжди використовує ситуацію контрдій уряду. Тобто критикуючи дії уряду, в тому чи іншому напрямку. І, наприклад, на останніх виборах ми бачили, як пробували використовувати українську тему деякі політичні партії, зокрема антиімігрантського виміру. Що відповідним чином відбилося на суспільних настроях.Окрім того, якщо ми подивимось на напрямки того, як розвивається взагалі політика в Європейському Союзі чи в державах Європи - це тяжіння "вправо", і зрозуміло, що ці тенденції відображаються також на ставленні до українців. Безпосередньо якщо ви запитаєте громадян України, які проживають в Польщі, чи відчувають вони якийсь тиск чи особисті якісь там образи, булінг чи щось інше, - це у нечастих випадках трапляється. Насправді це більше в суспільних настроях, у політичному дискурсі. Але, на жаль, трапляються такі ситуації, наприклад які ті, що відбулися минулими вхідними на національному стадіоні, на концерті одного білоруського виконавця. Вони певним чином є такими наче запальничками до висловлення незадоволення українцями.Це, звичайно, трошки, може, з перебільшенням, але це такий елемент, який показує суспільний настрій і виливається у безпосереднє нагнітання від публічних медіа і в публічному дискурсі. Тому для нас це також важливий елемент - розуміти чутливість польського суспільства.Ну, насправді, навіть в Україні кадр цього стадіону, де, як повідомлялося, до 70 000 молодих людей, дуже багато чоловіків зовсім молодих, здорових стрибали разом, і я розумію, що якийсь відсоток серед них - це, напевно, росіяни, які проживають у Варшаві, їх немало там. Це білоруси ті самі, але також і, напевно, багато українців. І це, знаєте, це ставить питання: ми всі розуміємо, що Україна переживає дуже швидку трансформацію зараз тут. Дуже багато людей переходить на українську мову, читають українську історію, в принципі віднадходять себе як українці до певної міри, шукають власну ідентичність. І я розумію також, що люди, які опинилися на самому початку війни у Польщі, вони можуть бути відірвані від цих процесів, вони консервуються в тому, що було до 22-го року.Чи це виклик? Як, в принципі, Україна може впливати на своїх громадян, які десь залишаються в дуже російському середовищі? Насправді, дивіться, я, користуючись цією оказією, хотів би звернутись до наших громадян, зокрема тих, які перебувають за кордоном, в Польщі. Я не розумію, наприклад, мотивацію цих людей. Чого йти на російськомовний концерт, коли вас цією мовою вбивають? Я не розумію цієї мотивації.Тобто це ні для мене, ні для багатьох, навіть моїх польських знайомих, це взагалі незрозуміле пояснення. Як можна підтримувати такі рухи, які абсолютно не є українськими чи проукраїнськими і висловлювати свої якісь емоції там, де це не має жодного відношення до України. Це раз. Друге - ця людина, яка там, чи люди, які використовували символіку, яка в нас якби звична, але тут викликає роздратування. Це або свідомі провокатори, або, в що я менше вірю, можливо цей громадянин України, він десь приїхав і не він не проживає постійно в Польщі. Може він десь приїхав з іншої країни, і використовуючи ці прапори, ті, які в Польщі викликають досить серйозну реакцію, він просто не розуміє, що завдає шкоди мільйонам українцям, які на щодень важко працюють, заробляючи собі на життя тут в Польщі. Тому що цей хейт відіб’ється не на цій особі, а на багатьох інших, хто до цього відношення не має, хто відчуває цю чутливість і якби поважає законодавство, як ми кажемо, країни перебування.Тобто, що стосується збереження себе в оцих середовищах російськомовних, звичайно, якийсь відсоток консервується, але він невеликий. Насправді, в багатьох випадках, і це видно, наприклад, по українських школах, які функціонують чи в Варшаві, чи в Кракові, чи в інших містах, є досить серйозний елемент українізації навіть серед тих, хто раніше завжди спілкувався російською мовою.І тут можна сказати, що Польща певним чином сприяє цій українізації. Є частина, звичайно, хто з російської переходить одразу на польську. Але ідентифікація себе українцем, саме за кордоном, вона в багатьох випадках якраз зумовлена тим, що ти перебуваєш в чужому середовищі і тобі треба себе якось ідентифікувати.Ніхто себе не намагається ідентифікувати з російськомовними українцями, а навпаки, стараються показати, що вони представляють тут Україну, представляють тут народ, який бореться. І, звичайно, саме успіхи нашої оборони, як би ми до цього не ставилися, але це успіхи з точки зору закордоння. Жодна країна не дозволила собі стільки боротися з переважаючим ворогом.Вона також певним чином відображається на національній гордості, на мобілізації внутрішній, на допомозі Україні, тому що давайте не забувати про те, що ті ж закордонні українці також є частиною великої української спільноти, яка допомагає Україні, яка скидається на дрони, скидається на допомогу в закупівлі різного обладнання, постачання гуманітарки.Тільки в одній Варшаві функціонує понад 20 організацій, які навзаєм допомагають, а також допомагають і фронту, і регіонам, допомагають в розвитку бізнесу. Тобто, це все-одно українське життя. І його треба розуміти, його треба підтримувати і, звичайно, протидіяти тим проросійським чи російським тенденціям. Адже російська пропаганда, російська дезінформація, російські спецслужби надзвичайно тут активні, і вони намагаються використати будь-які, навіть самі невинні дії для того, щоби розпалювати ворожнечу. От подивіться, будь ласка, на прем'єра Туска, який чітко написав, що ті самі російські агенти використовують ситуацію для того, щоби вбити клин між Україною і Польщею.Власне, напевно, найкращі тут ліки, щоби було важче ці клинки вбивати - це краща обізнаність, аби українці краще розуміли поляків. Мені не йдуть з голови слова Романа Вощука про те, що українці досить погано розуміють польську політику і досить погано розуміють польську історію.Ми закидаємо це полякам, але ми так само… ну, от ми зараз з вами розмовляємо, і, в принципі, вчора була, наприклад, річниця сумнозвісного наказу Єжова, за яким понад 100 000 поляків і польських офіцерів були розстріляні в 39-му році. Це цифри, які більше, ніж навіть офіційні, які стосуються Волинської трагедії.У нас днями буде річниця битви за Варшаву 1920 року, де вся українська армія, яка на той час лишалася, нехай вона була в складі трошки більше дивізії, але в повному складі воювала на боці Польщі, і зробила свій внесок у те чудо над Віслою, коли армія Будьонова була зупинена.Я абсолютно з вами згодний. Дивіться, на жаль, чомусь завжди і медіа, і політики звертають увагу тільки на складні сторінки історії. Звичайно, ми не повинні забувати про Волинську трагедію чи Волинську різанину, про яку говорять в Польщі, але другою стороною цієї медалі є також десятки тисяч вбитих українців, які загинули як на Волині і Галичині, так і на території сучасної Польщі. Це також наше завдання, повертати собі історичну пам'ять, вшановуючи тих, хто там загинув. Звичайно, не виправдовуючи злочини, вчинені проти поляків. Тому що шлях до примирення, він іде тільки через взаємне вибачення і через вшанування пам'яті тих, хто загинув. Тобто питання ексгумації, питання пошуків, які ми з листопада минулого року розпочали. Це тоді міністр закордонних справ Андрій Сибіга взяв на себе політичну відповідальність, відписав відповідну заяву з польським колегою. Через майже місяць почала роботу відповідна робоча група і ми вже мали в травні перші ексгумації в Тернопільській області. На сьогодні триває черговий етап ексгумації в Львові, де поховані солдати війська польського з 39-го року. Я маю надію, що у вересні, у жовтні максимум почнуться пошукові роботи тут, на території Польщі, де наша група також приїде проводити відповідні дії.На черзі відповідні дозволи на певні місця на території Волині. Тобто, це шлях, яким правильно іти. Оскільки ми розділяємо спільні європейські цінності, ми маємо вшанувати пам'ять тих, хто загинув і гідно їх поховати. Звичайно, це чутлива тема, але в нас багато сторінок спільної історичної пам'яті, які мають досить серйозний вплив взагалі на становлення і розвиток наших народів.Давайте згадаємо Грюнвальд, давайте згадаємо про Гадяцьку угоду, давайте згадаємо про битву над Оршею. Є дуже багато історичних фактів, згадаємо ту ж другу Річ Посполиту. Не все ж так було, не все будувалося на протистоянні. Були українські депутати в польському сеймі, була діяльність "Просвіти", тобто українське життя на території Республіки Польської зовсім по-іншому розвивалося, ніж на території Радянської України. Про це також треба говорити.Наприклад, один з позитивних факторів, який прив'язаний до нашого з вами університету, це те, що в 30-му році було засновано дипломатичні студії, для вчилися і українці, і поляки, і пізніше ставали відомими дипломатами. В цьому році ми якраз від визначаємо 95 років від започаткування цих студій, які були ще раніше, ніж у Віденській дипломатичній академії. Таких речей дуже багато.Ми зараз говоримо про Львівський національний університет, я так розумію. Так, так, так. Якщо ми говоримо про Чудо над Віслою, то на цьому тижні, 14 серпня, ми проводимо акцію, яка називається "Полум'я братерства", де вшановуємо пам'ять українських військових, які воювали поруч з польськими військовими. Тут є в Варшаві цвинтар, де похований якраз генерал Безручко і багато інших козаків і офіцерів армії УНР. Це надзвичайно позитивний елемент українсько-польської історії.Я також закликаю наших громадян долучитись до цієї акції на території України, підтримати акції проведення вшанування пам'яті на кладовищах, де поховані польські військовослужбовці, Не секрет, що і сьогодні багато поляків воюють за Україну. Це також показник того, що Україна не є сама і що загроза зі сходу, вона нас об'єднує.Є ідея, яку висловила міністерка освіти Польщі про те, що Україна і Польща могли би узгодити підручники з історії. І це, напевно, конструктивна ідея, але там були такі нотки, що Польща буде вимагати якогось свого трактування, наприклад, фігури постаті Бандери і діяльності УПА, ну і операцій, звичайно, які УПА проводили в 40-х роках на Волині.Дивіться, насправді, в нас різне трактування історії, і в тому є якраз демократичний підхід, що кожен має представляти свою позицію. Там, де є факти беззаперечних злочинів, ще раз повторюсь, їх треба засуджувати, щодо обох народів. Але ніхто не зможе Україні, тим паче Україні сьогодні, яка доволі мобілізована і захищає себе в збройний спосіб, диктувати умови формування історичної пам'яті.Ми готові дискутувати, ми запропонували для цього створити чи відновити діяльність форуму істориків. Ми запропонували відновити діяльність так званого громадського форуму чи форуму партнерства, який існував до 2019 року. Ми очікуємо також на відновлення діалогу між інститутами національної пам'яті. Оскільки в нас є новий голова, я сподіваюсь, що в Польщі також буде новий керівник, оскільки колишній керівник Польського інституту Національної пам'яті став президентом Польщі, пан Навроцький. І це якби відкритість української сторони до діалогу. Звичайно, ми комунікуємо також на рівні міністрів освіти. Нещодавно резонансу набув якраз лист пані міністерки, стосовно одного з підручників українських, де, на думку польської сторони, було некоректно висловлено щодо якраз оцієї Волинської трагедії.Тобто, це питання діалогу. У нас є одна група, яка давно пробує найти спільні точки дотику для формування цього підручника. Зараз, я думаю, настав час для того, щоби активізувати роботу і, можливо, певним чином змінити підходи до роботи цієї спільної групи.Це, до речі, добра практика, оскільки в Європейському Союзі багато країн між собою домовлялися про те, як вони подають спільну історію, даючи просто факти без трактовки, які пізніше вчитель історії викладає під тією чи іншою конотацією, в залежності від країни. Звичайно, ми можемо на таку співпрацю піти, і українська сторона декларує повну готовність до такої взаємодії.Ви знаєте, у нас понад 30 років існували різні комісії істориків і були дуже непогані діалоги, ще Кошматика, наприклад, професор Гуть наш і так далі. І здається, були якісь консенсусні рішення, були якісь заяви, зрештою, жести президентів, але воно якось не приводить до якогось результату. І ми, мені здається, в той час живемо, коли дуже важливо, щоби була якась дискусія.Умовно кажучи, один фільм Волинь міг змінити більше громадську думку, ніж, наприклад, десяток важливих наукових конференцій, які залишалися там, у вузькому колі посвячених. От як нам перервати це?Дивіться, давайте подивимося на історичну політику Польщі. У Польщі існує суспільний консенсус щодо історії чи її польського бачення історії, і це підтримується не тільки істориками чи політиками, це підтримується всім суспільством.Тобто є певний моноліт. Цей моноліт збудований на сформованому баченні, і для того, щоби довести свою ідею, ми також маємо сформувати свій моноліт. Давайте подивимося на нашу історичну думку. Ми ж до 14-го року до історії ставилися як до чогось другорядного.У нас тільки зараз публічна, чи, вірніше, така популярна історія набула популярності завдяки тому, що ми використовуємо YouTube, інші можливості запису. Ми тепер розповідаємо про історію людською мовою, а не за книжками тими тих істориків, які давно писали ще історію КПРС. Перепрошую, при всій повазі до наших відомих істориків.Нам на сьогодні потрібно, насамперед для себе виробити консенсус історичної думки в Україні, який буде трансмітований до суспільства. Як ми ставимося до історії Другої світової війни, як ми ставимося до таких постатей, як Бандера, Шухевич і інші лідери національно-визвольного руху, як ми їх називаємо, і як цю ідею презентувати на закордон.Тому що у нас виникає, насамперед, проблема всередині суспільства - відсутність єдиної думки чи узгодженого підходу до цих подій. Але це наш елемент становлення і наше розуміння, щоб без основ, без історії, без ідентичності, немає держави, немає майбутнього. Тому це наше базове завдання, з яким ми потім маємо виходити на комунікацію з партнерами, також презентуючи свій підхід.Бо навіть в Україні мало хто знає… хтось може чув про акцію Вісла, хоча це не була кривава акція, це було переселення. Але ніхто не знає, наприклад, про село Сагринь, чи про Павлокому, чи про Березівці. От я вам чесно скажу, я поїздив зараз по східній Польщі, і на декількох цвинтарях я знайшов десятки могил з моїм прізвищем, з прізвищем Боднар.Це означає, що там жили українці якісь, можливо не мої родичі безпосередні, але точно однофамільці, які загинули чи трагічно, чи поховані там в наслідок природньої смерті. Це показує про те, що історичну пам'ять треба зберігати і опікуватись нею. І це також завдання не тільки держави, але й суспільства. І з цим якраз оцей меседж про те, що ми маємо формувати свою історичну політику, яка базується на наших національних інтересах.Один з таких польських популяризаторів, власне, українського погляду на ті складні сторінки - це професор-емерит Казімєж Вуйцицький, який дуже часто, до речі, буває в Україні, допомагає, волонтерить, щось привозить для фронту. І він автор книжки "Історія ОУН-УПА для поляків". На жаль, немає українського перекладу, він може бути корисний для нас, тому що це був би також погляд поляка, власне, на нашу історію, але приязного дуже до українців. І він каже, що, можливо, одна з проблем, чому українцям важко буває донести свій погляд на історію, окрім того, що в поляків, очевидно, також є комплекс жертв, це те, що поляки не звикли сприймати українців модерною нацією.Це його слова, достатньо дипломатичні. Наскільки це є проблема, наскільки поляки мають позитивний погляд на Україну, враховуючи те, що вони справді подолали дуже великий шлях, там, де Україна, умовно кажучи, з 90-х була менш успішною?Ну, тут трошки не так. Дивіться, я коли їхав з попереднього місця роботи, з Анкари до Польщі, мені здавалося, що я їду в полум'я, на мінне поле. Насправді це приязна, дружня країна, з якою треба працювати і якій доводити свою позицію. Поважають, звичайно, сильних. А Україна сьогодні сильна. Якими би ми не були збомбардованими і знекровленими, ми все-одно маємо найкращу, найсильнішу армію, найновіші технології.  нас великий потенціал до співпраці і є що запропонувати, від зброї і технологій до якихось певних смарт-рішень. Наприклад, як функціонують місцеві органи влади, як функціонують школи в час війни, як ми формуємо міжнародну політику чи міжнародний погляд на триваючу російську агресію проти України. Тобто багато речей, які вже сьогодні, навіть з погляду Варшави, є доданою вартістю.Я ні разу не чув, щоб до мене, як до посла, чи до України, як держави, ставилися як до чогось другорядного чи менш вартісного. Навпаки, всі політики, от буквально всі, може, я не спілкувався там з Брауном і його оточенням, але всі політики, з якими я спілкувався, вони говорять, що захоплюються силою духу України, переживають за нашу оборону і хто чим може допомагає.От чесно, я ще не зустрів жодного політика, який би сказав, що в 22-му році або не їздив на кордон помагати біженцям, або не приймав вдома когось. При чому, це не просто одна-дві сім'ї, це десятки людей, які проходили через допомогу того чи іншого політичного діяча. Я вже не говорю про звичайних громадян. Тому нам самим не треба формувати собі комплекси. Ми зараз велика європейська держава, яка показує, яка змінює, по-перше, геополітику і показує приклад іншим. І це те, що я зараз пробую формувати тут, мовляв, беріть наш досвід і ставте собі на озброєння. Бо якщо ви інвестуєте в сьогоднішні танки чи гелікоптери, вам завтра вони будуть не потрібні, вони просто будуть знищені в перший день війни. А новочасні технології, виробництво, десь, не знаю, під землею там чи децентралізоване, це набагато ефективніший спосіб протидіяти переважаючому ворогу. А ворог, ми всі бачимо, для нас один - це Російська Федерація. Я стежу за настроями в соцмережах, коли заходить мова про якісь скандали з Польщею, чи якийсь зірваний прапор з якоїсь установи української, чи це розсипане збіжжя, наприклад, на кордоні, які зразу викликають гостру реакцію.І кожного разу я побоююся, знаєте, ви сказали про комплекс неповноцінності, меншовартості, це те, що точно описує наші стосунки колись, принаймні, з Російською Федерацією. Але мені здається, що комплекс меншої вартості має, умовно кажучи, аверс і реверс, дві сторони. І з одного боку, це підвищення когось іншого і применшення себе, а з іншого боку це заперечення власних недоліків і що може так само заважати змінюватися.І Польща в цьому сенсі для нас в принципі готовий приклад того, щоби наслідувати якісь практики добрі. ЦЕ країна, яка, з рештою, в п'ять разів збільшила ВВП, в дуже короткий термін провела успішні реформи і яка в цілому має подібну ментальність і подібну мову. Польська мова ближче до української, це визнають і поляки, і лінгвісти.Тим не менше, чи цей комплекс меншовартості не запрацює зараз в інший бік в стосунках з Польщею, коли українці будуть відкидати нового старшого брата з його порадами?А в нас не буде старшого брата. Україна сьогодні пережила такий стрес війни, що старших братів у нас навіть в Вашингтоні не було.Те, що ми мусимо сьогодні, в умовах важкої війни і пресингу з різних сторін знаходити рішення, це не означає, що ми будемо собі обирати патрона. Багато хто до нас буде приходити за порадами, за допомогою. І нам треба себе представити, як велику європейську державу, яка має що сказати, голос якої чутний в міжнародній спільноті, і суб'єктність якого ніхто не знецінює.Звичайно, для декого з польських політиків, можливо, це і грає роль, що тепер Київ комунікує напряму зі всіма столицями і так далі. Але це, мені здається, вже видима історія з 22-го року і ніхто цьому не дивується. Навпаки, нам не треба собі нав'язувати, знову ж таки, вже майже неіснуючого комплексу меншовартості, оскільки ми його побороли, вибиваючи росіян з-під Києва. Нам треба собі будувати своє місце в Європі. А воно, при розумній політиці досить суттєве і важливе. Давайте просто порахуємо, ким ми можемо бути в Європі з поляками, якими ми можемо бути самостійно в Європі. Тобто, якщо ви подивитесь на домінуючий в Європі тандем франко-німецький, він може бути, як-то кажуть, збалансований Україною і Польщею, навіть з простими голосами в Європарламенті.Я не говорю вже про якусь конкретну участь в прийнятті рішень, у вирішенні тих чи інших проблем геополітичного характеру і так далі. Тобто сьогодні нам важливо не втратити оцю додану вартість, яку ми набули під час війни, нашу суб'єктність і те, чим ми можемо зміцнити і Євросоюз, і НАТО: тобто військову і технологічну спроможність.І якщо ми це правильно використаємо, то наше місце в Європі гарантоване. Ми швидкими темпами зможемо модернізувати країну, як це зробили зробила Польща, як це зробили деякі інші країни, які пройшли досить швидкий шлях трансформації. Ми говоримо зараз про взаємовигідні економічні або інші стосунки, питання безпекові, це очевидно, це зрозуміло і це те, що підштовхує дві країни до співпраці. Якщо казати про культуру, українські громадяни воленс-ноленс можуть назвати якихось відомих акторів російських. Та ми, з рештою, починали з того, що велика кількість українців, очевидно, пішла на цього білоруського репера у Варшаві. І ви не розумієте для чого, я не розумію для чого. Питання в тому, що більшість українців взагалі не знають, наприклад, польських кінозірок чи телезірок, не цікавляться польською музикою.У мене навіть є відчуття, що цікавляться менше, ніж поляки, які все-таки ходили на концерти того самого Вакарчука чи інших українських гуртів, які успішні всі ті 30 років в Польщі. Чи не настав час трошки нам розвернутися також і культурно, і більше пізнати польського ніж російського в даному випадку.Дивіться, це взагалі відкритість на Європу. Тобто в нас це не тільки з Польщею. Але давайте подивимося на об'єктивну, на фактичну сторону справи. Якщо ви прийдете сьогодні, наприклад, до "Книгарні Є", там є велика кількість перекладів польської літератури, яку можна купити, почитати, зрозуміти, чим зараз живе сучасна Польща.Ті українці, які перебувають в Польщі, хочеш-не хочеш, як ви сказали, воленс-ноленс, слухають радіо, телебачення, де, звичайно, частини польської культури присутні, ходять до польських кінотеатрів. Велика кількість українських акторів і представників різних театрів, естради, також виступають в Польщі. І це не тільки українці, які ходять на їхні концерти, але це також і польські громадяни.Деякі виконавці є доволі успішними, наприклад наші театральні трупи. Є українські гурти, які приїжджають. Звичайно, можливо, я не до кінця можу зрозуміти, наприклад, чи подобається комусь польська естрада, але мені здається, що зараз ми трошки в односторонній позиції, оскільки до України мало хто може приїхати. Є там десятки, можливо, волонтерів, які на постійно їздять, які відчувають Україну, які не бояться, але все-таки маса європейців тримається осторонь через війну, а декому, можливо, прямо заборонено приїжджати до України, щоб презентувати себе. Я сподіваюсь, що ця ситуація серйозно зміниться після війни, і оце взаємне культурне проникнення, воно якраз матиме двосторонній рух, аби Україна більше відчувала Європу. Європа, мені здається, вже доволі добре пізнала українську культуру, українську естраду. І, звичайно, наше завдання, як дипломатії, також формувати і українську мову, і українські культурні надбання, і вплив, і вклад України в світову культурну спадщину. От, власне, повертаючись до проблем українців в Польщі, до громади української в Польщі, точніше. Ми згадували чоловіків молодих, які прийшли на концерт, але величезна кількість громади, це є жінки, це є діти, які ходять до польських шкіл. Віднедавна вони мусять обов'язково ходити на заняття польською мовою, і завжди є питання: якщо дитина розмовляла російською мовою і мова також спілкування в родині, а також є обов'язково польська, чи вона мусить ще тягнути українську мов? Я маю особисто кілька прикладів, коли українськомовні діти, не тільки, до речі, у Польщі - це проблема і в Австрії, і в Німеччині, потрапляючи в українські ніби класи, змушені переходити на російську, вчити російську деколи навіть. Просто тому, що є тиск оточення, навколо всі розмовляють російською. Чи це є проблема і як можна на неї впливати? Чи ви як посол з цим стикаєтеся? Насправді, з російською мовою тут менше проблем. На сьогодні десь приблизно 148 000 дітей входить до польських шкіл українських. В основному вони навчаються польською мовою, бо це польська система освіти. Є десятки шкіл, зокрема в Варшаві є 10 шкіл українських, де хтось функціонує виключно на українській програмі, всі предмети викладаються українською мовою. Є школи, які зараз, після введення минулого року закону про обов'язковий шкільний обов'язок, мають партнерські школи польські і вони інтегруються. Фактично, це білінгвальна система українсько-польська: вони мають дві частини програми, і українську, і польську.І є частина виключно українських шкіл, які створені для української громади. Це для української меншини, це польські державні школи, які фінансуються з польського державного бюджету. Це чотири школи, де все викладання ведеться українською мовою з відповідними викладачами і програмним забезпеченням. Звичайно, проблем багато. Як в кожному суспільстві, яке приймає іноземців, перша проблема, звичайно, мовна. Діти, які йдуть до польської школи, вони стикаються, насамперед, з мовним бар'єром, який, в принципі, доволі швидко долається. Є деякі випадки булінгу, але, як правило, батьки дають собі раду разом з дітьми, як реагувати в тій чи іншій ситуації. Бувають, що переводять до інших шкіл або до українських шкіл, але здебільшого знаходять шляхи вирішення комунікації з іншими дітьми, з викладачами чи вчителями, з керівництвом шкіл.Зараз, наприклад, ми допомогли одному з наших професорів розробити програму викладання української мови як другої іноземної і, відповідно до польського законодавства, можна впроваджувати цю мову на вимогу батьків. Якщо певний процент батьків висловлює таке прохання, то дирекція школи мала би позитивно розглядати такі звернення і впроваджувати вивчення української мови як предмету, як другої іноземної.Це елемент збереження української ідентичності. Окрім того, є так звані суботні школи або позашкільні пункти навчання мови, які також використовуються досить сильно, як для меншини, так і для біженців, назвемо це так, розділимо. Для того, щоби вивчати і не забувати мову, вивчати основи літератури та україністики.Далі, якщо підемо до університетів, то ми зараз працюємо над тим, щоб сформувати чи залучити, вірніше, польські університети до коаліції українознавчих студій, які були засновані за ініціативою першої леді Олени Зеленської. І зараз вже є попередня згода шести навчальних закладів.Поки ми ще з ними угоди не підписали, не буду їх називати, але ми працюємо з ними, щоб ті заклади, Інститут україністики, кафедри, окремі викладачі, які викладають українську мову, вони якраз були тим балансом традиційній русистиці, традиційній славістиці, які певним чином займали свої ніші взагалі в європейських університетах, не тільки в Польщі.Ну і давайте подивимося на Польщу, як на країну, яка, скажемо так, не завжди толерує російськість і має певні свої історичні підстави для цього, щоб не допускати посилення російських впливів в своєму середовищі. Тому тут якраз проблем з російською мовою менше.Навіть є зворотня історія, коли деякі діти, які приїжджають з сходу України, відчувають певний пресинг з боку українськомовних дітей, тому це також треба враховувати, але, звичайно, це ці питання долаються шляхом діалогу. Діти повернуться в Україну? Що для цього треба? Якщо ви запитаєте біженців, то більш ніж 70% кажуть, що хочуть повернутися.Тому що більшість з них залишили частини сімей вдома, тобто батьки, як правило, або на фронті, або залишились в Україні, працюють чи займаються волонтерством. У доброї частини є, звичайно, житло, є колишня робота чи там бізнес якийсь.Мені здається, що тут та частина біженців набула певного додаткового досвіду і я не виключаю, що це зворотнє повернення до України якраз-таки буде з доданою вартістю, оскільки багато хто стикнувся з формами і методами функціонування держави, які у нас також треба буде запровадити.Тобто, деякі речі ми можемо запропонувати: візьміть навіть "Дію" чи будь-який інший застосунок, які є в нас доволі прогресивними, але, наприклад, у питанні функціонування державних установ нам треба багато чому у поляків ще вчитися. 

Отже, цей ролик, на мою думку, пропонує починати розмову про мобілізацію з того, що повертає право військовим і їхнім рідним пишатися.Не пояснювати кожній сусідці, "чому відпустила", а пишатись.Не витримувати погляд з презирством, що, мовляв, ви "лохи" і "раби", а пишатись.Ви не уявляєте, скільки разів мені ставили запитання "Чи твого зловили?" люди з освітами й притомні, на перший погляд, у відповідь на те, що мій чоловік в армії.Бо нікому в голову не приходить, що бувають інші способи мобілізації.Скільки дружини чують закидання про великі виплати військовим (а насправді — залежить від посади, звання, місця служби, умов, тривалості тощо).Якщо ти доброволець - "тебе ніхто не просив іти", якщо ти по повістці — значить, "шукав собі тепле місце".Це дуже правильна емоція — пишатись.І мати право на запитання "А твій де, чого не в армії?"І мати право на з'ясування, так що ж з нами сталося як із суспільством між 2022 і 2025 роком, що "пишаюся ЗСУ" перетворилось на те, що тепер люди — як норму! - розказують, що вони били військових.Під час війни. Це не питання про ТЦК. І навіть не про владу.Це питання про суспільство.Читайте також: Маємо перемагати ефективністю застосування людського ресурсуТому це комунікація, яка важлива для того, щоб ми говорили про честь, вдячність і вічну  повагу тим, хто поліг, про честь і вдячність за чин і вибір (а не ручки й ангелочки).Особливий плюсик  — бо це комунікація через жінок (мам, дружин). Якщо чесно, я ще років два тому писала, що цей канал — через жінок — взагалі випущено з уваги (як і все в мобілізації).А даремно. Бо це ж очевидно,  що в ухваленні таких життєво важливих рішень роль сім'ї в Україні величезна.Правда, під роликом вже набігли коментарі, що це "поділ на сорти" і експлуатація почуття провини.Це не поділ на сорти.  Це відмежування доброго вчинку від недоброго вчинку.Ми ж здатні розрізнити добрі та погані вчинки?Ми ж здатні на вдячність тим, хто здатен на більше, ніж ми самі?А щодо почуття провини, то реклама — не ваш психотерапевт. Вона не працює з вашими тонкими налаштуваннями.Крім того, почуття провини так само легко можна протиставити почуттю несправедливості щодо тих людей і сімей, які давно в Силах оборони й не бачать перспектив заміни собі.Це люди, які взагалі не питали  про справедливість, які не чекали обіцянок ні про що, які не чекали, поки перед ними станцюють щось мотиваційне.І саме завдяки їм ми умнічаємо у фейсбуках.Але це не може тривати вічно, їхній досвід треба розділити з іншими людьми.Тому далі — треба багато розмов про рутинність служби. На кожну істерику, що когось суперцінного мобілізували, має бути 20 і 200 матеріалів про те, що відбувається після проходження ВЛК, як і скільки триває БЗВП, які види служби є, які є контракти і т.д., і т.п.Це не так цікаво, як історії про "людоловів", але дуже важливо розірвати ланцюжок "зловили на вулиці — за два дні на передовій — ще за день загинув".Ці історії мені переказують реальні люди.Тоннами.Читайте також: Про чіткі терміни службиЯкщо ми як медіа хочемо балансу (і збереження своєї країни), на кожен матеріал про затриманих ТЦК на вулиці має бути матеріал про людей, які мобілізувались.Бо правда ж, є такі люди і їх багато?Якщо ми як журналісти  хочемо балансу, то перша інформація, яку треба з'ясувати, коли є щось про "звірства ТЦК", - чи було порушено правила військового обліку? Ви здивуєтесь, але у більшості випадків виявиться, що порушували. Це не означає, що військові ТЦК мають перевищувати повноваження, але це трохи змінює фокус про "звірства".Такої комунікації мають бути тонни й гігабайти.В ідеалі мало б бути соромно розповідати публічно  про те, як ви "порішали". Мало б бути так само соромно, як лежати на купі грошей, як відомий пан Крупа.Він же на чиїй купі грошей лежав - не тих людей, що  наносили, щоб "порішати"? Я чудово знаю, що комунікація — це завжди обслуговування управлінських рішень, а не дія сама по собі. Тому так, є багато питань щодо всього подальшого проходження служби.Але говорити про це мають право лише  військові і їхні родини, а не ті, хто нападає на них із битами.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Фантастична 4: Перші кроки" У кінотеатрах з 24 липняЦей фантастичний пригодницький бойовик є 37-м фільмом у Кіновсесвіті Марвел і третьою спробою екранізації коміксів про персонажів. Зосередившись на нових пригодах героїв, а не на черговому переповіданні історії їхнього походження, творча група створила ніжний, веселий і захопливий фільм, який уже охрестили одним із найкращих знайомств зі знайомими персонажами і, можливо, найзахопливішим фільмом про супергероїв  у цьому році. Про початок роботи над проєктом оголосили у 2019 році. Сценарій кілька разів переписували, поки, нарешті, у липні 2023 року не  почали поблизу Лондона на студії Pinewood Studios . Отож "події розгортаються у ретро-футуристичному світі. Рід Річардс, якого також називають Містер Фантастик, та його дружина Сью Шторм, відома як Невидима жінка – перше подружжя супергероїв. Разом із ними живе брат Сью Джонні, якого називають Людина-факел. Довершує четвірку супергероїв Істота, тіло якого нагадує камінь. Насправді його звати Бен Ґрімм. Разом вони мають захистити Землю від нападу Ґалактуса, космічного монстра, який живиться енергією планет"."Чорний Вашингтон" (1 сезон) На Hulu та Disney+ з 23 липняАмериканський драматичний історичний серіал, знятий за однойменним романом канадської письменниці Есі Едугян, який у 2018 році потрапив до короткого списку Букерівської премії. Досліджуючи теми свободи, пам'яті, сім'ї, стійкості та пошуків ідентичності, серіал пропонує одіссею чорношкірого хлопчика, який від раба з цукрової плантації Барбадосу виростає до особистості, яка намагається створити світ, про який мріє. Даючи своєрідний урок історії, ця кінорозповідь  багата на гарний візуал, несподівано повороти сюжету, цікаві сюжетні лінії й на щиру і професійну акторську гру.  Дехто із західних критиків пише про те, що "Чорний Вашингтон" має усі підстави претендувати на звання одного з найамбітніших та найзворушливіших міні-серіалів року. Отож 19 століття. 11-річний Джордж Вашингтон "Вош" Блек працює на цукровій плантації на Барбадосі. Там його зауважує брат його жорстокого рабовласника, вчений, який, вражений допитливістю та інтелектом хлопчика, починає з ним займатися науками. Обставини складаються так, що життя Воша опиняється під загрозою, і він змушений тікати. Утім втікає не сам, а зі своїм вчителем. І пригоди - не лише рожеві та світлі - тільки починаються. У ролях Стерлінг Келбі Браун, Ернест Кінгслі-молодши, Том Елліс, Іола Еванс"Не всі чоловіки такі"У кінотеатрах з 24 липняФранцузький комедійний трилер режисера Мішеля Леклерка, який відомий своїми намаганнями підіймати гостросоціальні теми. У його доробку чимало таких фільмів, зокрема стрічка "Імена любові", за сценарій якої Мішель отримав нагороду премії "Сезар". Граючи на кліше, щоб розкрити глибші проблеми, ця стрічка пропонує роздуми про груповий вплив, його тенденції та ідеології й, зрештою, про міжлюдські взаємини, змушуючи критиків припустити, що професійність режисера, провокаційний сюжет, спосіб викладу теми та поєднання жанрів - від комедійного трилера до соціальної драми - можуть зробити цю стрічку однією із найвидатніших французьких стрічок 2025 року."Сімон— поліцейська під прикриттям, - анонсують фільм. - Вона проникає у групу жінок-феміністок, щоб знайти докази їхньої причетності до вбивства жорстокого чоловіка. Але познайомившись з цими жінками ближче, Сімон починає ставити під сумнів свої власні переконання. Її прикриття зазнає підозри зі сторони, тож жінка вимушена піти на імпульсивний крок, звинувативши незнайомця у зґвалтуванні. Ним стає Поль — актор-невдаха, який живе у тіні своєї більш успішної дружини Шарлотти. Поль — абсолютно не такий, яким тепер його бачить громадськість. І як би сильно Сімон не намагалась повернути час назад, звинувачення швидко стає публічним і наслідки її дій вже неможливо зупинити". У ролях Леа Дрюкер, Бенджамін Лаверн, Венсан Ельбаз та ін."The Sandman. Пісочний чоловік" (продовження 2-го сезону)На Netflix з 24 липняДругий сезон цього серіалу насправді стартував 3 липня з шести епізодів. Зараз мова про прем'єру ще п’яти наступних, які теж вийшли в один день. Творча група анонсує також, що 31 липня вийде окремий спецвипуск "Пісочний чоловік представляє: Смерть: Висока вартість життя", який стане останнім релізом у межах серіалу.Відтак знову говоримо про продовження британського фентезійного телесеріалу 2022 року, заснованого на однойменних коміксах 1989—1996 років авторства Ніла Ґеймана та опублікованих компанією DC Comics. Однак це продовження стане й завершальним попри те, що перший сезон (який називали візуальним святом фантастичних світів, що не служить маскуванню дискурсивної порожнечі, а радше захоплює людяністю своїх персонажів і посилює та живить роздуми про душу, смерть, творчий імпульс та власну ідентичність) здобув високі оцінки професійних критиків та звичайних глядачів. Офіційно пояснили, що, мовляв, вичерпалася історія головного героя. Однак злі язики стверджують, що насправді причина в особистості Ніла Ґеймана, який (попри те що входить до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time) рік тому опинився в епіцентрі секс-скандалу. Близько десятка жінок звинуватили його в зґвалтуваннях.Отож, "провівши багато років у неволі, Король Снів Морфей вирушає в подорож світами, щоб віднайти те, що в нього вкрали, та повернути свою силу".У ролях: Том Старрідж, Бойд Голбрук, Вів’єн Ачампонг та ін."Брудна робота"У кінотеатрах з 24 липняАмериканський кримінальний трилер та бойовик режисера Джона Кійєса без претензій на особливу глибину, але з кров'ю, грошима, цитатами  з епохи Відродження та харизматичним у своїх ролях Антоніо Бандерасом, який відверто отримує задоволення від того, що відбувається на знімальному майданчику. Про цю стрічку пишуть, що її слабкий сюжет певною мірою врівноважують її добрий темп, чорний гумор та  цікаві персонажі. Зрештою, не завжди потребуємо шедеврів: іноді достатньо подивився, розважитися і забути."Події розгортаються в Ірландії. На місце злочину приїздить команда спеціально навчених прибиральників, які мають відмити все від крові. Під керівництвом свого боса Шівон Чак, Алекс та його кохана Меган можуть впоратись з будь-якими плямами. У кімнаті, де сталося вбивство, вони знаходять валізу з чималою сумою готівки. Зрозуміло, що поліція її не побачила, а мертвим злочинцям вже не до грошей. То чому б не забрати собі? Але виявляється, що не всі охочі до цих грошей на тому світі. Бо ж справжній власник – іспанський кримінальний авторитет Габріель. Він підготував цю суму для хабарів поліцейським, але готівку поцупили його хитрі підлеглі, чию кров саме відмивала команда прибиральників". У ролях Антоніо Бандерас, Свен Теммел, Джонатан Ріс Маєрс, Мелісса Лео

Еспресо розповість детальніше про нові імена в Кабінеті міністрів, хто залишився, і чому опозиція називає такі зміни "великим ліжкопересуванням". Передісторія відставки уряду ШмигаляРозмови про можливу відставку Дениса Шмигаля – рекордсмена за тривалістю перебування на посаді прем’єр-міністра (понад 5 років з березня 2020 року) – та про реорганізацію уряду точилися вже щонайменше кілька місяців, хоча перші чутки були ще від літа минулого року. Наприклад, у середині червня цього року народний депутат і ексспікер Верховної Ради Дмитро Разумков ініціював збір підписів за відставку Шмигаля, звинувативши його у провальній економічній політиці. Багато інсайдів розповідав нардеп Ярослав Железняк. За його словами, такі масштабні зміни були несподіванкою як для самого уряду, так і для провладної коаліції у ВР. Хоча, як повідомляє УП з посиланням на топчиновника з президентської команди, звільнення і призначення нового Кабміну мало відбутися ще швидше – 7 чи 8 липня. Однак цього не сталося через логістику – багато депутатів та міністрів були зайняті різними масштабними заходами, як Ukraine Recovery Conference у Римі. Президент Володимир Зеленський до останнього не повідомляв суспільству про наймасштабніші зміни в Кабміні від початку повномасштабної війни. До цього були точкові перестановки, як заміна міністра оборони Резнікова на Умєрова та міністра закордонних справ Сибіги замість Кулеби. Однак у понеділок, 14 липня, Володимир Зеленський запросив на особисту зустріч першу віцепрем’єр-міністерку та міністерку економіки Юлію Свириденко та запропонував їй очолити уряд. У той же день він повідомив, що досвід прем’єра Шмигаля буде корисним на позиції міністра оборони України.Нова коаліція у Верховній Раді? фото: rada.gov.ua У середу, 16 липня, Верховна Рада України 261 голосом підтримала відставку Дениса Шмигаля з посади прем’єр-міністра, що автоматично означало відставку всього Кабінету міністрів відповідно до Конституції України. Голосування відбулося швидко, після кількох годин виступів депутатів і самого Шмигаля, якого проводжали оплесками, хоча саму промову мало хто слухав. Однак опозиція, зокрема фракція "Європейська Солідарність" заявила про порушення закону. Адже стаття 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" забороняє припиняти повноваження Кабміну під час воєнного стану. Крім цього, було змінено процедуру – фактично президент подав кандидатуру, яку затвердив парламент, а мало бути, що коаліція висуває, парламент приймає і президент лише тоді схвалює, як це є у парламентсько-президентських республіках. Хоча спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук стверджував, що, за "словами юристів ВР", чіткої заборони на відставку уряду немає, оскільки подібне порушення вже мало прецедент під час звільнення омбудсмана. Проте опозиція наполягала, що швидке голосування та ігнорування конституційних норм свідчать про політичну мотивацію змін, спрямованих на посилення впливу Офісу президента. Деякі депутати, як-от Ярослав Железняк, назвали ці зміни бутафорними та "великим ліжкопересуванням" вказуючи на те, що Шмигаль не залишив уряд, а лише перейшов на іншу посаду. Те саме стосується великої частини міністрів – без якихось помітних нових облич в уряді. "Сьогодні ти міністр одного, завтра – міністр іншого, потім – посол туди, а далі – посол ще й туди, потім ще на Банкову замом прилаштують … Була б людина хороша, перевірена, "своя" – і посада знайдеться. Бо кругом – спеціалісти широкого профілю… Мабуть, ніщо так добре не показує, що на державні посади у нас призначають не найкращих професіоналів у своїй сфері, а найвірніших товаришів. Замість обіцяних колись соціальних ліфтів – натуральні каруселі і стрибання по посадових пеньках", - критично зауважив журналіст-розслідувач Данило Мокрик. У четвер, 17 липня, перед голосуванням за нову очільницю уряду у Верховній Раді виступив президент України  Володимир Зеленський. Він відзначив, що Україні зараз "потрібно більше власної сили". Відтак оновлений уряд України має провести аудит усіх домовленостей, угод, меморандумів із партнерами у сфері оборони, оборонного виробництва, усіх програм стійкості, щоб виконати домовленості на 100% в інтересах України. "Будуть і нові угоди зі Сполученими Штатами Америки, що посилять позиції України і заради яких нам потрібні зміни в дипломатичній роботі з Америкою. Ми маємо гарантувати нашим воїнам упевненість у забезпеченні Сил оборони і для цього збільшуємо, зокрема, внутрішній економічний потенціал України", - додав Зеленський, який раніше окреслив, що новий Кабмін за пів року має збільшити вітчизняне забезпечення зброї ЗСУ з теперішніх 40% до 50%. Тож у підсумку 262 нардепи, з 226 необхідних для ухвалення рішення, підтримали призначення Юлії Свириденко прем'єр-міністром. Однак склалася цікава картина з парламентською коаліцією. Адже депутати від "Слуги Народу" надали лише 201 голос. Натомість фракція "Європейської Солідарності" дала нуль голосів, "Голос" - 1, депутатська група "Відновлення" - 10, "За майбутнє" - 12, "Довіра" - 15."У нас сьогодні під час призначення премʼєра офіційно фактично зʼявилась коаліція: СН + ПЗЖМ + "Відновлення" + "За майбутнє" + "Довіра". Говорять, що навіть на фракції було менше 200 підписів у протоколі", - написав нардеп Железняк. А нардеп Петро Порошенко з трибуни ВР прямо сказав, що "наразі 231 депутат коаліції монобільшості – це фейк". "Частина з них ховаються від корупційних органів за кордоном. Частина точно не підтримують кандидатуру прем’єр-міністра і не є членами коаліції", - підкреслив експрезидент. Хто є хто: як змінився новий КабмінЮлія Свириденко, фото: gettyimages За новий уряд України депутати дали 254 голоси. Показово, що монобільшість від "Слуги Народу", надала лише 194 голоси. Решту голосів новий уряд отримав завдяки депутатській групі "За життя" – 13 голосів, "Голосу" – 1, "Довірі" – 15, "За майбутнє" – 13, "Відновлення" – 10 та позафракційним депутатам – 7 голосів. "Уряд затверджений голосами ОПЗЖ. Прем'єр-міністра затверджено голосами ОПЗЖ. Лише 194 голоси було від "Слуги Народу". Потужна коаліція", - іронізував нардеп Олексій Гончаренко. Міністри, які змінилися: Тож найперша зміна – новий прем’єр України. Вдруге за історію країни це жінка, як і першого разу, в неї те саме ім’я.  39-річна Юлія Свириденко, родом із Чернігова, замінила Дениса Шмигаля, але вона не нове обличчя в Кабміні. Свириденко потрапила до вищих ешелонів влади під протекцією керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, заступницею якого була з грудня 2020-го по листопад 2021 року. Після цього 3 роки і 8 місяців вона працювала першою віцепрем’єр-міністеркою та міністеркою економіки в уряді Шмигаля.Читайте також: Урядова прем’єра. Що відомо про Юлію Свириденко, яка очолила урядСтосовно долі 49-річного уродженця Львова Дениса Шмигаля, як і прогнозувалося, він став новим міністром оборони України (його підтримали 267 депутатів). Денис Шмигаль потрапив до влади завдяки призначенню президентом Зеленським спершу його головою Івано-Франківської ОДА, а у 2020 році – віцепрем'єр-міністром України, міністром розвитку громад і територій. З березня 2021 року почалося найдовше прем’єрство в історії України. Ще одна важлива зміна – Олексій Соболєв, колишній перший заступник міністра економіки України, а відтепер глава об’єднаного міністерства, яке має стати "економічним гігантом". Мова йде про Міністерство економіки, сільського господарства та екології, що має об’єднати економічний потенціал України. Відповідно, посаду втратив колишній міністр аграрної політики та продовольства Віталій Коваль. Фото взяте з facebook-сторінки Олесія Соболєва Стосовно біографії Соболєва, він народився у 1983 році в Києві. Вищу освіту здобув у Київському національному економічному університеті, отримав ступінь магістра фінансів. Також має сертифікат фінансового аналітика від CFA Institute (США). Як ідеться в офіційній його біографії, він має значний досвід роботи в інвестиційному та фінансовому секторі. Працював керуючим активами у Dragon Asset Management.У політиці вже 10 років, адже у 2015-2016 роках був на посаді радника міністра інфраструктури України, координував проєкти з підвищення прозорості діяльності, відкритих даних та покращення корпоративного управління державними підприємствами.  У 2016-2018 роках керував проєктом Prozorro.Sale в Transparency International Ukraine, здійснював координацію розробки ІТ-рішень для прозорого продажу державних активів. З 2018 року очолював ДП "Прозорро.Продажі". Посаду першого заступника міністра економіки отримав у січні 2023 року. Ще одна несподівана зміна пов’язана з міністерством енергетики. Адже колишня міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України 39-річна Світлана Гринчук замінила Германа Галущенка й очолила Міністерство енергетики. Світлана Гринчук, фото: mepr.gov.ua Стосовно Гринчук, вона родом із Чернівців. У 2008 році закінчила Чернівецький торговельно-економічний інститут, а в 2013 році захистила кандидатську дисертацію з економіки, здобувши ступінь кандидата наук. З 2016 року очолювала департамент з питань зміни клімату в Міністерстві захисту довкілля, працюючи над виконанням Паризької угоди та міжнародних протоколів. У 2019–2020 роках була радницею прем’єр-міністра та міністра фінансів з питань екології. А у 2022 році стала заступницею міністра захисту довкілля, відповідальною за євроінтеграцію, а у 2023 році – заступницею міністра енергетики та керівницею офісу реформ. 5 вересня 2024 року призначена міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів України, де вона працювала до теперішнього звільнення.Натомість уже загаданий 52-річний Герман Галущенко з керівника Міністерства енергетики перестрибнув на міністра юстиції, тим самим посунувши Ольгу Стефанішину. Галущенко родом зі Львова. 30 років тому він закінчив Львівський державний університет імені І. Франка за спеціальністю "Правознавство", отримав диплом юриста з відзнакою. Герман Галущенко працював у прокуратурі Львова, МЗС України, представляв Україну в комітеті Ради Європи з боротьби з корупцією. Цікаво, що він встиг попрацювати в Адміністрації як президента Кучми, так і президента Ющенка. Від 2011-го був у Мін'юсті, після чого вперше потрапив до Енергоатому.У 2013–2014 роках був виконавчим директором з правового забезпечення НАЕК "Енергоатом", а з 2020 по 2021 рік – віцепрезидент компанії. Після 2014 року захищав інтереси України в міжнародних судах, зокрема щодо експропріації активів у Криму. Є членом Американської асоціації міжнародного права та арбітром ICSID та ICC. Від квітня 2021 по липень 2025 року працював міністром енергетики України в уряді Шмигаля.А от епопея стосовно долі 39-річної Ольги Стефанішиної, яка родом з Одеси, була до останнього невідома. Тепер уже ексміністерка юстиції, яка останнім часом відзначилася через двояку піар-кампанію з її заставкою на телефонах працівників міністерства, буде уповноваженою з питань розвитку співробітництва зі США. "У цьому статусі Ольга працюватиме, щоб не втрачати темпу у відносинах з Америкою, поки тривають всі належні процедури погодження з Вашингтоном її кандидатури на посаду посла України в Сполучених Штатах", - додав Зеленський. Тобто в останній момент Офіс президента змінив рішення стосовно нового посла України в США, яким мав бути ексміністр оборони Умєров, а тепер це Ольга Стефанішина. Сам же Рустем Умєров може очолити РНБО, як кажуть в УП.Якщо коротко про їхні біографії, то варто сказати, що Стефанішина в уряді була понад п’ять років. Адже працювала віцепрем'єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України з червня 2020 року по вересень 2024 року, а після дотепер – міністеркою юстиції. Натомість 43-річний Рустем Умєров, кримський татарин, родом з Узбекистану, потрапив до влади від партії "Голос", адже був нардепом у 2019-2022 роках, однак з 2022 року перебрався в команду президента і очолив Фонд держмайна України. У 2023 році замінив Олексія Резнікова і став 18-м міністром оборони незалежної України. Тож замість Стефанішиної новим віцепремʼєр-міністром з євроінтеграції став 46-річний Тарас Качка, який до цього був заступником міністра економіки та торговим представником України. Тарас Качка, фото: facebook.com/taras.kachka Він родом із Кіровоградської області. Тарас Качка здобув ступінь бакалавра права в Міжнародному науково-технічному університеті (Київ) та магістра права в КНУ ім. Тараса Шевченка та навчався в Національному інституті державного управління (Варшава). З 2014 року був віцепрезидентом зі стратегічного розвитку, а з листопада 2014 по квітень 2015-го – в.о. президента Американської торговельної палати в Україні. Працював у міжнародних корпораціях, Мінагрополітики та Мін’юсті. З вересня 2019 року – заступник міністра економіки та торговий представник України. Тобто роботу в уряді він розпочав ще в часи прем’єра Гончарука – першого прем’єр-міністра, якого підтримав президент Зеленський.  Ще одна зміна позицій – це 43-річний Денис Улютін, який донедавна був першим заступником міністра фінансів, а тепер став міністром соціальної політики, сім'ї та єдності - це міністерство виникло внаслідок приєднання Міністерства національної єдності, яке створили всього пів року тому, до Міністерства соцполітики. До Дениса Улютіна Мінсоцполітики очолювала львів’янка Оксана Жолнович, яка втратила роботу. Також без роботи залишився скандальний керівник Міннацʼєдності Олексій Чернишов, проти якого триває судовий процес через підозру у зловживанні службовим становищем.Денис Улютін, фото: mof.gov Денис Улютін здобув ступінь магістра фінансів у Національній академії державної податкової служби у 2004 році. Має понад 20 років стажу та 3-й ранг держслужбовця. Починав кар’єру головним податковим інспектором. З 2010 по 2016 рік працював в Апараті прем’єр-міністра, з 2016 по 2018 рік – керівником Патронатної служби Мінфіну. З квітня 2019 року був заступником державного секретаря Кабміну, а з квітня 2020 року – першим заступником міністра фінансів.Дещо змінилася робота у міністра цифрової трансформації 34-річного Михайла Федорова, який тепер є першим віцепрем'єр-міністром, а до цього був просто віцепрем'єр-міністром. Посада першого віцепрем'єр-міністра України передбачає, що особа є головним заступником прем’єр-міністра і виконує його обов’язки в разі відсутності чи неможливості виконання прем’єром своїх функцій. Також перший віцепрем'єр-міністр займається координацією роботи з підготовки та виконання програми діяльності Кабінету міністрів, координацією євроінтеграційних процесів тощо. Михайло Федоров народився в Запорізькій області. Здобув ступінь магістра з економіки в Запорізькому національному університеті. З 2013 року займався ІТ-підприємництвом, заснувавши цифрове агентство. У 2019 році став народним депутатом від партії "Слуга Народу" та очолив Міністерство цифрової трансформації України ще за уряду Гончарука, створивши сервіс "Дія", просуваючи цифровізацію держпослуг та останнім часом займаючись розвитком виробництва дронів. Наразі без керівника лише Міністерство культури. 57-річного Миколу Точицького, який займав це крісло з вересня 2024 року, відправили у відставку, але натомість не призначили заміну. Тому тимчасовою виконувачкою обов'язків стала 46-річна Галина Григоренко, яка була першою заступницею міністра культури та стратегічних комунікацій України. Галина Григоренко, фото: suspilne.media Вона має економічну освіту. У 2019 році Галина Григоренко почала працювати в Офісі з розробки гуманітарної політики при Мінкульті, а з жовтня 2019 року – позаштатною радницею міністра з питань музичного мистецтва. У 2020 році очолила Держагентство з питань мистецтв, а з червня 2020 до липня 2022 року – Держагентство з питань мистецтв та мистецької освіти. З липня 2022 до серпня 2023-го була заступницею міністра культури, відповідаючи за мистецтво, мистецьку освіту та креативні індустрії.Міністри, які залишилися на посадах:Чергове старе-нове ім’я в уряді – це 41-річний киянин Олексій Кулеба. Віцепрем'єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій. Його робота не змінилася після перестановок. Він в уряді з осені 2024 року. До цього рік був заступником Андрія Єрмака. До вищої влади прийшов від роботи в Київській міськраді, звідки з початку президентства Зеленського перейшов до Київської міської державної адміністрації, а потім очолив Київську військову обласну адміністрацію. Також без змін у міністра фінансів 44-річного Сергія Марченка, якого раніше хотіли відправити у відставку. Марченко з Київщини. У 2002 році закінчив Академію державної податкової служби України, у 2009 році став кандидатом економічних наук. З 2002 року працював у Мінфіні, ДФС, Секретаріаті Кабміну, брав участь у розробці Бюджетного кодексу. У 2016–2018 роках – заступник міністра фінансів, у 2018–2019 – заступник глави Адміністрації президента. З 30 березня 2020 року і по сьогодні – міністр фінансів України за двох прем’єрів.  Ключову посаду за собою зберіг і Андрій Сибіга – він досі міністр закордонних справ, за нього проголосував 271 депутат. Сибіга обіймав цю посаду з вересня 2024 року. До цього 50-річний Сибіга, уродженець Тернопільщини, був першим заступником МЗС, а перед цим три роки працював заступником Офісу президента.Без змін і в Міністерстві охорони здоров’я. 45-річний Віктор Ляшко, який працює на цій посаді з 20 травня 2021 року, зберіг своє крісло після урядових змін. Народився в Рівненській області, закінчив Національний медичний університет ім. Богомольця, працював у Санітарно-епідеміологічній службі та Центрі громадського здоров’я, а також був головним державним санітарним лікарем України в часи епідемії коронавірусу.Міністр освіти і науки 52-річний Оксен Лісовий, хоча раніше його відставка розглядалася, теж зберіг посаду. Він очолює міністерство з березня 2023 року. До цього воював у лавах ЗСУ, був добровольцем у складі ДФТГ 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. А з 2010 року був директором Національного центру "Мала академія наук України". Родом Лісовий з Київщини.Оминули зміни і Міністерство спорту. 45-річний Матвій Бідний з вересня 2024 року очолює це міністерство. До цього він рік був т.в.о. міністра молоді та спорту України. Бідний родом із Києва. На початку 2000-х був членом національної збірної України з бодібілдингу. Закінчив декілька університетів, щоб стати держслужбовцем.У Міністерстві у справах ветеранів теж усе стабільно. 43-річна Наталія Калмикова зберегла посаду. Вона родом з Вінниці. Навчалася в медичному університеті, а нещодавно стала ще й магістром публічного управління та адміністрування. Працювала лікаркою. З червня по грудень 2021 року вона була радником з гендерних питань командування Сухопутних військ ЗСУ, а з лютого 2022 по вересень 2023 року була виконавчим директором Українського ветеранського фонду. Рік вона попрацювала заступником міністра оборони України з питань соціального розвитку, а тоді у вересні 2024 року стала міністеркою у справах ветеранів. Без жодних змін і в Міністерстві внутрішніх справ. Були чутки, що 52-річного Ігоря Клименка хотіли призначити міністром оборони, але він нібито відмовився від цього, зосередившись на своїй роботі в МВС. Він народився в Києві, закінчив Харківський військовий університет, має докторський ступінь з психології. З 2019 року очолював Нацполіцію, а з січня 2023 року – міністр внутрішніх справ після трагічної загибелі Дениса Монастирського.У підсумку, як бачимо, половина уряду Шмигаля зберегла за собою ті ж самі посади, в інших міністерствах відбулися рокірування, об'єднання та підвищення різних заступників до ролі міністрів.Читайте також: Україна поступово занурюється в епоху застою

Про це він сказав увечері в п'ятницю, 11 липня 2025 року, на території майбутнього Музею пам'яті жертв Волинської трагедії, що створюється в місті Холм, передає Polska Agencja Prasowa."Ми не можемо змиритися з тим, що нам, полякам, відмовляють у праві поховати жертв Волинського геноциду, тому що вони кричать не про помсту: вони кричать про хрест, вони кричать про могилу, вони кричать про пам'ять. І як майбутній президент Польщі я зобов'язаний говорити їхнім голосом. Ніхто не звільнить мене від цього", – підкреслив Навроцький, кілька разів використавши поняття "геноцид" протягом свого 11-хвилинного виступу, який повністю можна подивитися тут.Читайте також: Польща вперше вшановує "геноцид, скоєний ОУН та УПА": між історичною правдою та політичними спекуляціямиУ своїй промові польський президент-елект апелював до українського президента Зеленського та українського посла Боднара. "Ще раз, пане посол, як обраний президент, я хотів би офіційно звернутися до вас та президента Зеленського з проханням про можливість проведення повномасштабних ексгумацій на Волині. Поляки чекають на цю правду і (...) сім'ї Волині досі страждають від травми, яка сталася 82 роки тому", – сказав він.За словами Навроцького, це необхідно для того, щоб Польща та Україна "примирилися в правді" і "через правду".Як відреагував посолПосол України в Польщі Василь Боднар, який теж був присутній на заході у Холмі, подякувавши за запрошення на цю "сумну, але дуже потрібну подію", підкреслив, що повністю згоден з тим, що майбутнє можна будувати лише на правді. "Але про цю історію треба говорити відкрито. Звичайно, назвати злочин злочином. Просити вибачення, але також вшановувати пам'ять тих жертв, які цього потребують, по обидва боки кордону", – наводить PAP слова посла.Він нагадав, що нещодавно були проведені роботи з ексгумації в Пужниках на Тернопільщині, на черзі – у Збоїськах на Львівщині, а також очікуються дозволи на проведення робіт в Углі, Гуті Пеняцькій та інших місцях, про які просила польська сторона. Боднар особливо виділив те, що потрібен діалог між польськими та українськими експертами та істориками, та запевнив Навроцького в готовності української сторони до обговорення складних питань. "Для нас зараз важливо, що Польща відкрилася від початку війни та допомагає Україні в її боротьбі з Росією. Україна сьогодні закривавлена, змучена, але вона стоїть і захищає нашу спільну свободу", – сказав посол України в Польщі.Читайте також: Міхал Ольшевський. Уряд має стати на захист українців у ПольщіСтворення Музею пам'яті жертв Волинської трагедії у Холмі розпочалося 2020 року.Навроцький звинувачує уряд Дональда Туска у небажанні підтримувати розбудову музею.У п'ятницю, 11 липня 2025 року, у Республіці Польща на загальнодержавному рівні вперше відзначався затверджений сеймом "День пам'яті поляків – жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних землях Другої Речі Посполитої". Незгодні з його впровадженням польські політики, громадські діячі та лідери думок вважають подібне рішення і його впровадження маніпулятивним, таким, що шкодить польсько-українським взаєминам, розпалює неприязнь до українців у Польщі та явно підігрує Москві, яка постійно використовує у своїй антиукраїнській пропаганді тематику подій 1943 року на Волині.Читайте також: Квасневський: у Польщі таксі, лікарні й уся сфера послуг тримаються на українцяхПри цьому польський політикум досі не готовий до обговорення теми операції "Вісла" на тому рівні, на якому просять представники України та української громади Польщі.

28 квітня 2025 року Міністерство сім'ї, праці та соціальної політики Польщі оголосило про плани запуску пілотної програми скорочення робочого часу зі збереженням поточної оплати праці працівників та без скорочення зайнятості. NV дізнався, скільки тепер триватиме робочий день у Польщі, що це означає і кого торкнеться.

19 червня згадують апостола Іуду, брата Господнього. Апостола Іуду називають братом Господнім, оскільки Іуда був сином праведного Йосипа Обручника і його першої дружини. Не варто плутати апостола Іуду з Іудою Іскаріотом, який зрадив Христа. Апостол Іуда був вірний Христу до кінця, хоча й не одразу повірив у Божественну сутність Христа. Після Вознесіння Іуда проповідував Євангеліє в Юдеї, Ідумеї, Самарії, Галілеї, а також у країнах Аравійського півострова. Але 80-го року у Вірменії апостола Іуду розіп'яли на хресті. Від апостола збереглося послання, написане ним у Персії, яке містить багато глибоких думок про Святу Трійцю, втілення Христа, добрих і злих ангелів і Страшний Суд. Прикмети У народному календарі 19 червня - свято Зосима Бджоляр, прозвали його так на честь святого мученика Зосими Аполлоніадського, пам'ять якого також звершують цього дня. За прикметами дня судять про погоду, а пов'язані вони в основному з бджолами: бджоли з самого ранку збирають мед - день видасться хорошим; бджоли сонні - чекай похолодання; бджоли не влазять із вулика - піде дощ; бджоли злі - до посухи. За народними прикметами, 19 червня бджоли жалять тільки недобрих людей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Петра і Павла-2025: коли відзначаємо і що потрібно зробити в цей день Що не можна робити Церква не схвалює сварок, образ, наклепів, виступає проти жадібності, заздрості, зневіри. Народні прикмети цього дня не радять відмовляти в допомозі, інакше сам опинишся в скрутному становищі, давати в борг гроші, а також перераховувати бджіл пасічникам - комахи хворітимуть і можуть загинути. Що можна робити Святий Зосима - покровитель сім'ї. У нього просять благополуччя для сім'ї, а закохані моляться святому про міцне кохання. У народі день вважається вдалим для початку будь-яких справ, наприклад, ремонту, переїзду - все, розпочате 19 червня, буде успішним. Також цього дня радять віддавати борги - якщо повернути навіть невелику частину, то гроші потечуть рікою, і в домі буде достаток. 24 червня віряни відзначають Різдво Івана Хрестителя. Саме цього дня церква вшановує народження одного з найбільших пророків, який передрік пришестя Спасителя та охрестив Ісуса Христа у водах Йордану. У народі цей день оповитий численними прикметами й традиціями, адже з ним пов'язують і літнє сонцестояння, і очищення водою.Цей день варто присвятити відвідуванню церкви, очищенню через купання та подаванню милостині нужденним. Це час для тиші та спокою.

Батьківство – це завжди непросто, адже немає достовірного плану чи покрокової інструкції, як правильного виховувати дитину. Проте турботливі батьки щодня намагаються бути опорою для своїх дітей, навчити їх важливих життєвих цінностей, дарують любов та підтримку навіть тоді, коли самі не знають, як правильно діяти. Для того щоб віддячити матусям та акцентувати на важливості їхньої ролі в житті кожної людини, у травні відзначають День матері. Проте в червні відзначають не менш важливе свято – День батька. Свято поступово набирає популярності, адже в суспільстві дедалі більше говорять про роль тата у вихованні дітей, підтримці родини та формуванні здорових емоційних зв'язків.Коли День батька у 2025 році: дата й історія свята У 2019 році тодішній президент України Петро Порошенко підписав указ №274/2019, яким було встановлено щорічно відзначати День батька у третю неділю червня. У тексті документа зазначено, що свято запроваджено "з метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім'ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей". Тобто, якщо сім’я є основою кожного суспільства, то батько – незамінна опора. Тато з сином, фото: freepikВсесвітній день батька, як і в Україні, відзначають у другій половині червня. Історія свята сягає початку ХХ століття, вирішальну роль зіграла американка Сонора Смарт Додд. Вона виросла у багатодітній родині, де було п'ятеро дітей, але виховував їх батько самостійно. Після того як її батько помер, Сонора вирішила вшанувати його пам’ять та виступила з ідеєю запровадити спеціальний день, присвячений усім відповідальним і турботливим татам. Її пропозицію не одразу сприйняли на офіційному рівні, проте вже до початку ХХІ століття свято поширилося світом. Так третя неділя червня стала датою, коли в більш ніж 80 країнах світу відзначають День тата.Проте не всі держави дотримуються такого ж принципу. Так, в Італії, Іспанії, Швейцарії та ще в низці країн День батька припадає на 19 березня – день ушанування святого Йосифа, якого вважають зразком турботливого батька. У Німеччині це свято нерозривно пов’язане з Вознесінням Господнім, тож щороку дата змінюється залежно від церковного календаря. Загалом день святкування значною мірою залежить від культурних, релігійних та історичних особливостей кожного регіону. День батька в Україні: традиції святкування Свято почали відзначати в Україні відносно нещодавно, тому усталених традицій нині немає. Проте найвищою цінністю для багатьох батьків є щира увага та турбота з боку дітей. Цікаво також те, що цього дня варто привітати не лише татусів, а також вітчимів, дідусів та інших членів родини, які відіграють важливу роль у родоводі. Тобто тих людей, які є батьками, або хранителями роду. Українці відзначають це свято по-різному, залежно від життєвих обставин. Комусь доводиться вітати рідних аудіо- чи відеодзвінком, тоді як інші влаштовують застілля, збираючи всю родину разом.День батька, фото: freepikУ будь-якому разі не варто просто нехтувати цим днем, адже навіть невеликі прояви уваги, наприклад листівка від онуків або саморобний торт, будуть цінними. Якщо у вас є можливість, проведіть цей день разом із найріднішими. Звичайна прогулянка, рибалка, спільна поїздка на природу – це один день із життя, який залишить теплі спогади на роки. 

11 червня в церковному календарі - день пам'яті апостола від 70 Варнави. Виховувався він разом з апостолом Павлом в Єрусалимі. Вів благочестиве життя, відвідував храми, весь свій вільний час проводив у молитвах. Варнава жив у часи Ісуса Христа, тому на власні очі бачив його чудеса та увірував у них. Згодом став одним з 70 апостолів. Саме Варнава привів до Єрусалима Павла та почав з ним разом проповідувати. Помер у 76 років після жорстокого побиття іудеями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати Що не можна робити цього дня Цього дня краще не рвати траву, адже по ній катається нечиста сила. Не рекомендовано їсти жирну їжу, пити алкоголь. Не сваріться і не лайтесь з рідними. У цей день подружжю суворо не рекомендується сваритися - інакше можна "налякати" своє щастя і зруйнувати гармонію в сім'ї. Не варто ні позичати, ні давати гроші в борг, бо весь наступний рік доведеться жити у фінансових труднощах. В народі існувало повір'я "На Варнаву трави не рви", тому що в ній плутається нечиста сила, яка може вчепитися в людину і не відпускати. Цікаво, що 24 червня за словами людей нечиста сила розгулює не в нічний час, а в полуденний. Саме тому створювали спеціальні обереги з сушеної трави. А жінки часто ворожили на вірність своїх чоловіків. Прикмети Багато роси цього дня - буде багатий урожай. Захід сонця яскравий - до теплої погоди. Погода ясна і спокійна - чекайте на тепле і врожайне літо. У перший місяць літа українці відзначають багато церковних свят. Серед них - Трійця, Різдво святого Івана Хрестителя, а також наприкінці місяця вшановуємо апостолів Петра і Павла та Всіх святих, Собор 12 апостолів.

Висловлювання експрем'єра 7 червня 2025 року помітив голова Меджлісу кримськотатарського народу, історик-архівіст за фахом Рефат Чубаров."Переказувати весь маразм немає сенсу –  усе за шаблоном. Але один "факт" таки вразив. За словами Азарова, знаменитого чеського письменника Ярослава Гашека (нагадаю, він помер природною смертю ще 1923 року) зарубали на очах у сім'ї сокирою "бандерівці", – прокоментував голова Меджлісу у себе на фейсбуці.Майбутній провідник ОУН(р) Степан Бандера, враховуючи дату його народження, на момент, коли Гашек відійшов з життя, мав 14 років.Повний запис програми за участю Азарова - за цим посиланням.У коментарях під дописом Чубарова читачі звернули увагу на те, що Азаров, якого нещодавно оголосили "академіком Російської академії наук" вочевидь "переплутав (Ярослава Гашека - ред.) з Ярославом Галаном, радянським пропагадистом, хоча то також велика гебіська ІПСОшка".Хто й для чого вбив Ярослава Галана24 жовтня 1949 року радянського письменника Галана, з якого потім в Українській РСР зроблять "ікону" мученика, знайшли зарубаним у власній квартирі у Львові. У листі від 25 жовтня 1949 року Хрущов очобисто доповідав Сталіну про цю криваву подію, особливо наголосивши на тому, що вбивство буцім-то скоєно "національною гуцульською сокиркою". Оперативники Міністерства державної безпеки (МДБ) СРСР зробили винними 18-річного студента, колишнього семінариста Іларія Лукашевича та 17-річного вихідця з баптистської родини Михайла Стахура. Мовляв, їм не подобалася атеїстична та антинаціоналістична діяльність Галана. За наказом Сталіна було розпочато операцію з виявлення та фізичного усунення головного командира підпільної УПА Романа Шухевича, адже "вбивці" начебто діяли не самостійно, а за наказом "українських буржуазних націоналістів".Читайте також: Цей день в історії: в бою загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич, а рівно за три роки не стало Сталіна Проте, як розповідало Радіо Свобода, 2002 році в Ужгороді вийшла книжка "Вбивство на замовлення: хто ж організував вбвивство Ярослава Галана?" авторства професора кафедри кримінального права і кримінального процесу Національної академії Служби безпеки України кандидата юридичних наук Олександра Бантишева та декана юридичного факультету Ужгородського державного інституту інформатики економіки і права, генерал-майора у відставці, а на той час кандидата юридичних наук Арзена Ухаля. Обоє були колишніми офіцерами радянської системи безпеки й особисто вивчали тоді ще засекречені матеріали справи Галана."Серед версій подій високопоставлені спецслужбісти висунули і наступні: вбивство могли здійснити "бійці" спецпідрозділів МДБ, а Лукашевич і Стахур були обрані на роль "убивць" як найбільш годящі для пропагандистської кампанії (один – син уніатського священика, другий – перебував у підпіллі). А могла бути ще й тонша гра: коли згадані вбивці реальні, але наказ їм віддавали через підставну московську агентуру. У будь-якому разі, зазначали автори, замахи такого рівня українським підпіллям майже не практикувалися, оскільки могли дискредитувати Рух Опору і привести до масових арештів. Тим паче такими недосвідченими "диверсантами", коли УПА воювало вже сім років. До слова, напередодні в Галана органи зняли охорону і забрали особисту зброю", - йшлося у матеріалі Радіо Свобода.

4 червня вшановують святого Митрофана, патріарха Царгородського. Він жив у часи першого імператора-християнина Костянтина Великого. Його називають першим імператором, який був вірним Богові. Митрофан народився у сім'ї царського року, його батько був римлянином Дометій. Його батько зрікся від ідолопоклонництва та став на шлях християнства. Коли у Римі почали переслідувати людей за християнську віру, тоді ж батько Дометій разом з своїми дітьми вирушити з синами до Візантії. Згодом святий Митрофан став архієреєм після смерті Прова. Коли до Візантії прибув імператор Костянтин і побачив Митрофана, то взяв його з собою до Риму. У 325 році Митрофан спочив у Бозі, а його мощі були нетлінними. Що не можна робити У цей день не можна лягати рано спати. Зазвичай 7 червня на полі працювали допізна. Якщо не зробити цього, можна привернути до себе біду. Не можна потурати ліні. Не можна сваритися і вживати алкоголь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Троїцька батьківська субота 2025: як правильно поминати покійних родичів вдома Прикмети східний вітер - до хвороб у рослин, веселка зранку - буде дощ, надвечір - буде спекотно, дощ у цей день не завершиться одразу і буде тривати ще два-три дні. 8 червня віряни відзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.

25 пар мають одружитися 15 травня у Міжнародний день сім'ї на Рівненщині. Загалом за чотири місяці 2025 року в області зареєстрували понад 1200 нових сімей. Також реєструють й розірвання шлюбу

Президент Володимир Зеленський звернувся до українців з нагоди Дня вишиванки та Дня сім'ї, які цього року відзначаються в один день. У своєму зверненні він підкреслив глибоку символіку цих свят і важливість родинних цінностей та національних традицій. "Сьогодні - про дуже важливе: наше коріння, родину. Сенси, які цього року об'єднані однією датою. У кожному візерунку українських вишиванок - сила роду, традицій, історії. Сила багатьох людей, завдяки яким ми всі є", - зазначив президент. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День вишиванки-2025: коли одягаємо колоритне українське вбрання Він наголосив на важливості збереження національної ідентичності, передачі культурної спадщини між поколіннями та єдності українського народу. "Обов'язково збережемо й передамо українське, наше рідне, наступним поколінням", - підкреслив глава держави. День вишиванки українці цього року відзначають 15 травня. Це свято набуло особливого значення у час повномасштабної війни, розв'язаної Росією проти України. Gazeta.ua зібрала патріотичні та надихаючі вітання із Днем вишиванки та листівки, які варто відправити друзям та знайомим.

15 травня в усьому світі відзначають Міжнародний день сім'ї. У цей день родини проводять час разом та дарують один одному любов і щастя. Повний текст новини

День сім'ї в Україні 2025 року відзначають в один день з міжнародним святом.

15 травня – Міжнародний день сім’ї. Більше про історію та сенс свята. Які привітання добрати до дня сім'ї

Роман Лябига. Любов і влада. - Брустури: Дискурсус, 2025Здається, всі ми давно вже звикли як до змусульманеної Роксолани з відомого турецького серіалу, так і до вилучених з нього комедійних мемів, де вона сварить свого султана Колю за те, що він не хоче садити картоплю, ходить в одному й тому ж халаті й не дає грошей на вечірку з кумою. Натомість "Любов і влада" Романа Лябиги повертає нам історичний образ народної героїні, що гідно доповнює картину епохи, в якій українська дівчина-полонянка з Рогатина підкорила не лише серце султана, але й думки багатьох наступних поколінь, де оспівували її долю. У цьому 600-сторінковому романі Роксолана, ставши наложницею, а потім коханою дружиною,  залишається вірною рідній вірі та своєму корінню. Вона ховає свій срібний хрестик, вишиває українським орнаментом спочатку хустинку, а тоді й сорочки султану, вкраплюючи арабське письмо й цитати з Корану. Вона оточує себе українцями, серед яких Іван Кердей з Поморян та Яким Страж зі Збаража. Вона тісно спілкується з Папою Римським (Левом Х), Боною Сфорцою, Ізабеллою Ягеллонкою. А грізний султан, наслухавшись розповідей Роксолани про Рогатин, хоче туди потрапити й навіть переходить Прут. Ще багато про що цікавого та захопливого з історії легендарної Роксолани можна прочитати у цьому романі – справжній колекції фактів, думок, почуттів і лірико-епічного поетичного супроводу. В якому з достоту шекспірівською величчю звучить "Монолог Роксолани перед смертю": "Життя, криваве й невгамовне. / Та я змістовне прожила, / Була щаслива, і достойно / Я помираю. Не раба!".Миро Ґавран. Таємниця Ґрети Ґарбо. Ніч богів. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2025"Якщо ви дасте хоча б одне інтерв'ю про неї журналістам чи опублікуєте книжку про неї, - попереджають нас на початку цієї історії, - всі ваші прибутки від будь-якої діяльності, які ви отримаєте до кінця життя, дістануться їй, а ви будете фінансово і професійно мертві". Хай там як, але саме з такими умовами стикається героїня психологічної драми "Таємниця Ґрети Ґарбо",  якою (а також трагікомедією "Ніч богів") у видавничій "Колекція #Особливі прикмети (II): Театр без кордонів" представлена творчість відомого хорватського драматурга Миро Ґаврана. Тож у найкращих традиціях мелодрами автор змальовує життя голлівудської зірки після того, як вона завершила свою кар’єру акторки. Яка, додамо, в цей період уникала інтерв’ю і публічних виступів, тож автор пропонує свою версію історії легенди кіно. "Ви не маєте права нікому розказувати про той її будинок, про той маєток, - попереджають чергову психіаторку акторки. - Ніхто не має довідатись, що він належить Ґреті Ґарбо, інакше вона не зможе там спокійно жити. ЛІНДА: Я ніколи нікому не відкрила таємницю жодного свого пацієнта. Ніколи нікому. РОБЕРТ: Вона - це щось інше. Вона справді особлива. Всі хочуть знати про неї все, а ніхто не знає нічого". Втім, розмірковуючи над причинами, які змусили Ґрету Ґарбо усамітнитись, у своїй драмі автор змальовує її життя і намагається зрозуміти її почуття. Натомість "Ніч богів" у цій книжці за жанром наближається до політичного фарсу з алюзіями на сучасність, хоча дія твору відбувається у ХVІІ столітті. Король Франції Людовик ХІV, славний драматург Жан-Батист Мольєр та придворний блазень весело випивають, згадуючи старі часи. Все змінюється у той момент, коли король повідомляє, що знає про фарс, в якому вони його висміюють, і пропонує цей фарс зіграти для нього Це не історична драма: дійсність, яку вивчають історики, і "дійсність", яку будує драматург, – різні. Може, саме тому "Ніч богів" відлунює і в нашому часі.Віталій Дуленко. Там, де живуть книжки. – К.: Лабораторія, 2025Хто такі книжкові блогерки? Це справжні аматорки літературного процесу, яким хитруни-видавці платять книжками, які потім здають до районних бібліотек. У цій книжці, до речі, навіть є розділ на цю тему: "Настав час закенселити книжкову блогерку". Але ані автор історії "Там, де живуть книжки", ані будь-хто інший цього робити не буде, оскільки мова про справжню пристрасть, яка, на жаль, минає з віком. Чи не минає? "Якби Надя опинилася на безлюдному острові, але мала що почитати, вона б вижила, хай і з мінімумом їжі, - дізнаємося ми подробиці життя нашої героїні. - Залиште її там без жодної книжки, навіть поганенької, навіть якоїсь "Помсти Сліпого 3: Повернення бандитських мусорів", - і вона сконала б на другий день". Втім, за сюжетом, саме життя перевіряє дівчину на стійкість її уподобань. Адже коли коронавірус відрізав головну героїню від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть книжки не рятують від самотності. І лише тоді, коли життя починає римуватися з сюжетом, тобто коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її будні, – все змінюється. Спершу це виглядає як злий жарт, який навіть змушує дівчину повернутися в рідне містечко зі старими сімейними драмами, колишніми друзями й безліччю таємниць, але чи допоможе дізнатися, хто ж надіслав їй цю книжку? І чи зникне загроза, яка нависла над її життям, коли вона гляне нарешті правді у вічі?Даниїл Міліковський. Хай буде дощ. Психологічні практики, щоб прийняти складність життя. – К.: Віхола, 2025Нестерпна легкість буття, оспівана чесько-французьким класиком, можлива хіба що в його однойменному романі, натомість у дослідженні Даниїла Міліковського "Хай буде дощ. Психологічні практики, щоб прийняти складність життя" все трохи інакше. Адже автор-психолог вважає, що наш біль - як дощ: ми не можемо його ані контролювати, ані уникнути, але кожна злива рано чи пізно закінчується. "Перша мета написання книжки, яку я амбітно визначив, - зауважує він, - допомогти вам побачити, що біль – це невіддільна частина людського існування, закодована в нас еволюційно. Ба більше, він є так само важливим у нашому житті, як і спокій та щастя. Ми всі відчайдушно намагаємося уникнути неприємних почуттів і робимо все можливе, аби якось позбутися цього внутрішнього дискомфорту. Вживаємо надмірну кількість алкоголю, хоча знаємо, яка від нього шкода, палимо, бо віримо, що це хоч якось допомагає нам відійти від неприємних думок про роботу або проблеми в стосунках; відкладаємо похід до стоматолога до останнього, поки вже притисне, адже боїмося відчути біль і почути слова лікаря про десять карієсів, які треба терміново лікувати, щоб не втратити всі зуби в сорок років". Таким чином автор пояснює, що впливає на нашу психіку та що з цього ми можемо контролювати, а що ні; як прийняти свої емоції й навчитися ними керувати. Загалом книжка вчить мислити гнучкіше та плекати корисні думки навіть у найскладніших обставинах, зберігати внутрішню стійкість і справлятися з деструктивними думками. Поміж історій своїх клієнтів автор вплітає вправи, які допомагають вирішувати, спираючись на ваші життєві цінності, та рухатись до плідного й наповненого сенсами життя.Олівія Стоун. Чаклунство: любовні привороти та відвороти. – К.: ОВК, 2025На початку цієї книжки нас попереджають, що любовна магія – це потужний інструмент, який вимагає відповідальності. Вірите ви в це чи ні, але якщо збираєтесь відкрити її секрети, то стародавні ритуали та сучасні практики любовної магії, викладені у "Чаклунстві" Олівії Стоун – саме для вас. Оскільки ж любов – це найзагадковіша і найсильніша енергія, що керує долями людей, яка може принести щастя або перетворитися на джерело страждань, то й ця книжка – по суті, практичний посібник із любовної магії – відкриває завісу саме над давніми таємницями прив’язування і розриву стосунків. Бо що робити, коли кохана людина віддаляється, почуття згасають або доля не зводить вас із тим, кого шукаєте? Правильно, вживати чар-зілля і не тільки, хоч би як нас застерігав автор попередньої книжки. Ось чому видання буде цікавим не тільки для того, хто просто цікавиться містикою, ритуалами та традиціями любовної магії, але й для людей, які прагнуть знайти кохання або зміцнити вже наявні почуття. Принаймні так вважає авторка, яка пропонує детальні інструкції, ефективні ритуали, поради щодо використання білої та чорної магії, а також важливі етичні аспекти, які слід враховувати перед тим, як звернутися до магічних сил. Тож начувайтеся ті, хто завдає нам болю, як, знов-таки, нагадує не лише авторка цієї книжки, але й попередній психотерапевт. Бо у книжці маємо зокрема: приворот, щоб ваша людина тужила за вами; приворот, якщо ваш коханий покохав іншу; приворот, якщо ваша кохана людина має роман на стороні, але проживає у вашому спільному домі; приворот, якщо ваш коханий уже пішов до когось, а ви все ще хочете, щоб він чи вона повернулися додому до вашої сім'ї, а також опівнічний приворот на розбивання чужого кохання. Словом, привертайте – і вам повернеться!