Тренд пошуку "вікторія рощина"

Повністю розмову з Тетяною Катриченко слухайте в доданому аудіофайлі Запис Журналістка Вікторія Рощина померла не на етапі підготовки до обміну, а при етапуванні в інше місце, — Катриченко спершу з'явиться на Громадське радіо.

8 серпня у Києві попрощалися з журналісткою Вікторією Рощиною, яка померла у російському полоні. Її тілo передали в рамках обміну ще у лютому цьогоріч. В полоні вона знаходилася із серпня 2023-го. Росіяни затримали її, коли Вікторія збирала матеріали для публікацій на окупованій території. 27-річна Вікторія Рощина зробила чимало репортажів із зон активних бойових дій, окупованих територій. Писала про права людей та воєнні злочини. Кореспондентка Gazeta.ua побувала на прощанні з журналісткою та поспілкувалася з її колегами. ПАНАХИДА Панахиду за загиблою проводять в Михайлівському соборі на Подолі. Перед входом в ряд вистроїлися журналісти, багато з них працювали з Вікторією і знали її особисто. В багатьох у руках квіти - троянди, лілії, соняхи. До собору під'їжджає катафалк і всі мовчки спостерігають. Люди в чорно білому вбрані заносять закриту труну до собору. Попереду несуть портрет Вікторії Рощиної. Згодом всі заходять до зали, де розпочинається церемонія прощання. Вікторія Рощина народилась 6 жовтня 1996 року. Журналістка працювала в різних медіа - "Радіо Свобода", "Громадське" та "Слідство.Інфо" та була позаштатною авторкою "Української правди". Вікторію вперше затримали російські силовики у березні 2022 року в Бердянську. Вона провела 10 днів у полоні, після чого була змушена записати відеозвернення під тиском. Тоді її відпустили. Всередині собору стоїть запах ладану. Біля портрету загиблої стоїть кошик з квітами від однієї з редакцій, де та колись працювала та вінок сплетений з колосків. Перед церемонією дехто підходить лишити квіти. У залі стоїть суцільна тиша. Після панахиди всі повільно виходять і спостерігають як труну ставлять у катафалк. Потім повільною ходою всі слідують за автівкою у напрямку Майдану Незалежності, де проведуть прощання. ПОКЛИКАННЯ У ЖУРНАЛІСТИЦІ Посеред Майдану Незалежності вже встановлена апаратура. Люди формують півколо і до мікрофона виходить Ангеліна Карякіна. Зліва стоїть родина загиблої журналістки, а справа розташований чорно-білий портрет. - Я працювала з Вікторією майже три роки. Віка ніколи не кидала почате, - говорить Карякіна. - Якщо вона починала вести якусь справу, якусь історію, чи висвітлювати якусь подію, нам редакторам ніколи не доводилось їй нагадувати про те, що щось далі відбувається... Вона ніколи не жалілася, не брала відпусток, вихідних, вона завжди працювала, тому що для неї це була не робота. Журналістика - це було для неї покликання…Єдине, на що вона могла поскаржитись, це обмеження до доступу, її до інформації…Вона створювала величезну кількість проблем редакторам, продюсерам, прес-секретарям, іншим людям, про яких вона розповідала історії, особливо про зловживання чи порушення, але немає жодної людини в тому колективі, де ми працювали, яка б не згадувала про неї з посмішкою. 24 квітня стало відомо, що наприкінці лютого цього року тіло Вікторії Рощиної було повернуто в Україну. Її особу підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. Про загибель журналістки у російському полоні повідомили 10 жовтня 2024 року. У листі від Міністерства оборони РФ, який того дня отримав батько Вікторії, зазначалося, що вона померла 19 вересня 2024 року. На церемонії прощання також був присутній народний депутат України Ярослав Юрчишин, який виступив з промовою. - Я пам'ятаю її політичним журналістом, який приходив на різні прес-конференції, задавав незручні питання. Вона ставила ті питання, які хотіла, там, де хотіла, так, як хотіла і ніхто не міг їй заборонити, - каже Ярослав Юрчишин. - Справжні вони не палають, вони горять. Вони запалюють всіх навколо, але дуже часто цей запал їм коштує найдорожчого - здоров'я, життя. Вікторія була людиною, яка не знала слова "ні". Усі відмовляли її від поїздок на окуповані території, ніхто не хотів брати відповідальність, але вона розуміла, що це її місія. І вона це зробить. За інформацією Координаційного штабу, Рощину планували включити до обміну полоненими 13 або 14 вересня, однак цього не сталося. Серед присутніх сьогодні тут є Юлія Макаренко. Вона познайомилася з Вікторією Рощиною ще у 2017 році на тренінгу від Інституту розвитку регіональної преси в Харкові. - Я тоді працювала в розслідуваннях. Вона, здається, тільки хотіла стати журналістом-розслідувачем, - каже Юлія тримаючи в руках мікрофон. - Вона була дуже завзята. Коли ми починали тему на тренінгу, то в неї була дуже міцна хватка. Вона завжди починала з початку, навіть якщо чогось не розуміла, постійно запитувала. Юлія розповіла, що згодом зустріла Вікторію під час роботи в судах. - Коли ми були на суді по Паші "Мерседесу", де журналісти стояли з одного боку й дотримувалися певної позиції, вона намагалася з'ясувати, що ж насправді сталося, і дивилася на ситуацію з усіх боків, - розповідає Юлія. - Я всі відео, які бачила в Telegram тоді, - це все були зняті Вікою кадри з якихось різних місць, кімнаток. Не знаю, як вона туди потрапляла, але їй завжди вдавалося взяти коментар. Останній раз вони бачилися в суді по справі Червінського, трохи поговорили і все. В смерть Рощиної Юлія спочатку не повірила. - Я думала, що побачу її на наступному суді, але коли з'явилась інформація про зникнення, я, як і всі колеги, чекала її повернення і не вірила навіть тоді, коли прийшло повідомлення батьку, що вона загинула. Думала, що це помилка. Коли довго тіло не повертали, це ще здавалося ознакою, що Віка точно не загинула. Розслідувачі з "Слідство.Інфо" у співпраці з іншими медіа зібрали свідчення очевидців та дізналися умови утримання журналістки. У полоні українську журналістку жорстоко катували: на її тілі були численні ножові поранення і травми, її вага була близько 30 кілограмів. - Думаю, що Віка ніколи не йшла на компроміси з росіянами. І навіть якщо ціна цього була її життя. Вона багато знала, багато дізналася, і вони не дали їй шансу це розповісти. Вона розуміла, на що йде, і що з нею щось може трапитися. Знала про свій стан здоров'я, коли відмовлялася від їжі та навіть голодувала. Усвідомлювала, чим це може закінчитися, але не пішла на співпрацю з ворогом, - наостанок додає Юлія Макаренко. ЗГЛАДЖУВАЛИ КУТИ Одним серед тих, хто працював з журналісткою Вікторією Рощиною є Тарас Ільків. Чоловік одягнений у чорну сорочку. Зараз він військовий, але раніше працював редактором на Радіо Свобода. - Ми з Вікою працювали на початку широкомасштабного вторгнення. Кілька місяців я працював як редактор Радіо Свобода над серією репортажів з окупованих міст - Маріуполя, Бердянська, Мелітополя, Херсона. Це була дуже важлива робота, - каже Тарас. - Колеги часто казали, що з Вікторією важко працювати. Але справа не в тому, що вона не слухала редактора - просто все було навпаки. Зазвичай редактор ставить завдання, а журналіст виконує. Віка ж приходила зі своїм баченням і чітким планом, і ти вже міг або погодитися, або ні. Через це були довгі перемовини, ми злагоджували всі кути, щоб це подивилося як можна більше людей. Тарас Ільків наголошує, що саме завдяки цим репортажам суспільство дізнавалося правду про життя в окупації. - Згадайте весну 2022-го: всі писали про відхід окупантів з Київщини. А про окуповані мало, що було відомо. Вона зробила там колосальну роботу по збору інформації, тому що ми спрацювали вже після її першого полону і вона явно хотіла доробити те, що не змогла зробити першого разу, коли пробувала туди прорватися, - згадує Тарас. - Вона показала те, що там живуть українці, там живуть наші люди. Важливо про них пам'ятати. Люди важливіші за території. І про те, що варто не забувати цих людей. Ільків каже, що матеріали Рощиної викривали російську пропаганду і розвінчували міфи про "звільнення" територій. - Я впевнений, що через роки її репортажі будуть вивчати на журфаках. Я надіюсь, не тільки в Україні, тому що вони показують і руйнують міф, який росіяни нав'язують. Це все можна побачити в репортажах про обмеження свободи слова, про брак ліків в аптеках, придушення малого бізнесу. Тобто ті речі, які зовсім небагато збирають переглядів, але вона вміла зібрати цю інформацію, поговорити з людьми, щоб це дійсно прочитало дуже багато. І час був підібраний саме такий, коли важливо було показати, що це наші люди, наші міста і там гуманітарна катастрофа, - додає Тарас. КАТУВАННЯ І ПОБИТТЯ Люди по черзі підходять до труни, затримуються на кілька секунд, залишають квіти, прикладають руку, або чоло до труни. Дехто мовчки торкається труни. Інші стають навколішки, нахиляються, прикладають чоло до краю. - На момент початку повномасштабної війни я відслідковувала всі важливі події, як і зараз. Історія Вікторії Рощиної, особливо її перший і другий полон, була для мене дуже показовою. Особливо мене цікавили деякі території Запорізької області, бо звідти родом мій батько і бабуся, тому це було для мене близько, - каже Катерина, - Звістка про смерть в полоні абсолютно жахлива, брутальна і зрозуміло було, хто відповідальний за це. Стосовно тортур над українськими полоненими Катерина каже, що це спосіб залякування. - Я можу сказати про цивільних, які потрапляють в полон. Це метод залякування і тиску. Вони вибирають на окупованих територіях окремі категорії людей, які виступають проти системи і закривають цих людей, беруть в полон, катують їх, інколи випускають, щоб ці люди були прикладом того, що інші мають мовчати, - каже Катерина. - Інколи ці люди зникають і їх очевидно вбивають. Це теж ознака для всіх інших і для родичів про те, що треба мовчати. Це абсолютна тактика. Катерина сподівається, що винні у смерті Рощиної та інших закатованих українців понесуть покарання. - Я знаю, що методом Osint ( Розвідка на основі відкритих джерел, процес збору та аналізу інформації з загальнодоступних джерел для отримання розвідувальних даних - Gazeta.ua ) і інших технологій, вбивць знаходять, - каже жінка. -Ми живемо в цифрову еру, де багато що фіксується. Чи вдастся їх покарати, залежатиме від того, хто буде влада в РФ. Я думаю, при зміні влади, можливо, це буде ймовірно. Прокуратура заочно оголосила підозру начальнику СІЗО №2 у Таганрозі Ростовської області РФ, причетному до катувань журналістки Вікторії Рощиної, а саме 44-річному підполковнику внутрішньої служби РФ Олександру Штоду. У неволі вона зазнала систематичних катувань, побиттів, принижень, погроз, а також суворих обмежень у доступі до медичної допомоги, питної води та їжі. Крім того, щодо неї застосовували фізичні покарання та психологічний тиск. Вікторію Рощину поховали на Байковому кладовищі.

Вікторія Рощина зникла на тимчасово окупованій території 3 серпня 2023 року. У травні 2024 року Росія вперше підтвердила, що утримує українську журналістку в полоні. 10 жовтня 2024-го стало відомо, що Вікторія Рощина померла під час етапування з Таганрога до Москви. Смерть української журналістки в російському полоні розслідується як воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством. Колеги Вікторії закликали владу і суспільство зробити все, щоб убивці Вікторії Рощиної були покарані.

Матеріали про окуповані території, які готувала Вікторія Рощина, ще будуть свідченням проти путінської Росії — коли прийде час.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо. Прощатися з Вікторією прийшли більше сотні людей. Серед присутніх – рідні, близькі та колеги журналістки. фото: Наталя Стареправо/ЕспресоПісля чину похорону присутні рушили колоною на церемонію прощання на Майдані Незалежності.фото: Наталя Стареправо/Еспресофото: Наталя Стареправо/Еспресофото: Наталя Стареправо/ЕспресоНа вулиці перехожі зупинялися, а працівники виходили з приміщень і ставали на коліна, вшановуючи пам’ять української журналістки. фото: Наталя Стареправо/Еспресофото: Наталя Стареправо/Еспресо На Майдані Незалежності продовжилася церемонія вшанування памʼяті Вікторії Рощиної. Присутні виступали з промовами, згадували Вікторію та наголошували на необхідності знайти й притягнути до відповідальності всіх причетних до її загибелі.Зокрема, слово взяли головна редакторка новин на Громадському телебаченні Ангеліна Карякіна та головна редакторка онлайн-видання "Українська правда" Севгіль Мусаєва, а також народний депутат України, голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.Поховання Вікторії відбудеться на Байковому кладовищі.Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hromadske та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Вікторія Рощина загинула. Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.24 квітня 2025 року в Україну повернули тіло жінки. Пізніше стало відомо, що деякі внутрішні органи, зокрема, мозок, очні яблука та частина трахеї, були відсутні.29 травня відбулася церемонія нагородження конкурсу "Честь професії 2025". Журналістці Вікторії Рощиній посмертно присудили відзнаку "За відданість професії за найтяжчих умов". На початку серпня президент України Володимир Зеленський відзначив Вікторію Рощину орденом Свободи. Пізніше Україна оголосила колишньому начальнику СІЗО №2 в місті Таганрог (Росія) підозру в жорстокому поводженні з журналісткою Вікторією Рощиною. 

У столиці 8 серпня відбувається церемонія прощання з українською журналісткою Вікторією Рощиною, яка загинула в російському полоні. Як повідомляє Радіо Свобода, попрощатися з журналісткою прийшли її рідні, друзі, колеги з різних редакцій, з якими вона співпрацювала. Прощання розпочалося в Михайлівському соборі. О 13:00 відбулася коротка громадянська церемонія на Майдані Незалежності, після чого о 14:00 заплановане поховання на Байковому кладовищі. Організацією церемонії займалися колеги Рощиної з кількох українських медіа з якими вона співпрацювала. Журналістка зникла у серпні 2023 року на тимчасово окупованій території України. Лише у жовтні стало відомо про її смерть. Тіло Вікторії не повертали до України кілька місяців. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський нагородив Вікторію Рощину орденом Свободи посмертно У квітні 2025 року міжнародний проєкт Viktoriia Project оприлюднив результати розслідування, згідно з якими тіло Рощиної мало численні сліди катувань та розтину, здійсненого на території Росії. Слідчі, що працюють над справою, повідомили, що під час огляду виявили відсутність частини органів, зокрема головного мозку, очних яблук та частини трахеї. Міжнародний патологоанатом, на якого посилаються журналісти проєкту, вважає, що це могло бути спробою приховати сліди задушення. Вікторія Рощина була відома серією репортажів з лінії фронту, тимчасово окупованих територій та прифронтових регіонів. У 2022 році вона працювала фрілансеркою для Радіо Свобода, а також співпрацювала з провідними українськими медіа - "Українською правдою", hromadske, "Українським радіо", "UA:Перший" і "Цензор.нет". Президент України Володимир Зеленський присвоїв журналістці Вікторії Рощиній, яка загинула в російському полоні, найвищу державну нагороду - орден Свободи. Указом президента відзначено її громадянську мужність, патріотизм, самовіддане відстоювання суверенітету та незалежності України, а також конституційних прав і свобод людини. "Нагородити орденом Свободи Рощину Вікторію Володимирівну - правозахисницю, тележурналістку, військову кореспондентку (посмертно)", - йдеться у документі.

Слідчі Нацполіції повідомили про підозру колишньому начальнику СІЗО №2 у Таганрозі. За його керівництва там катували українських полонених, зокрема цивільних. Серед жертв – закатована у полоні українська журналістка Вікторія Рощина.

Правоохоронці повідомили про підозру ексначальнику Таганрозького СІЗО № 2 Ростовської області РФ, де зазнавала регулярних катувань українська журналістка Вікторія Рощина. За версією слідства, саме він віддавав накази катувати журналістку. Про це в четвер, 7 серпня, повідомила Національна поліція. В повідомленні правоохоронців не вказано імені журналістки, але з нього випливає, що йдеться саме про Вікторію Рощину.... Запис Поліція оголосила підозру колишньому начальнику російського СІЗО, де катували Вікторію Рощину спершу з'явиться на Громадське радіо.

Про це повідомила пресслужба Нацполіції.Зазначається, що під керівництвом підозрюваного була організована система репресивного поводження з незаконно утримуваними українцями, зокрема з українською журналісткою Вікторією Рощиною, яку російські військові затримали на тимчасово окупованій території Запорізької області.У СІЗО вона зазнала катувань, принижень, фізичних покарань, погроз, обмеження доступу до медичної допомоги, їжі, води, сну та навіть можливості сидіти вдень. Начальник ізолятора особисто віддавав накази щодо застосування тиску з метою примусити її до співпраці.Розслідування Нацполіції та ГУР МОУ довело умисний характер злочину й задокументувало порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.Фігуранту повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України — жорстоке поводження з цивільним населенням, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hromadske та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Вікторія Рощина загинула. Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.24 квітня 2025 року в Україну повернули тіло Вікторії Рощиної. Пізніше стало відомо, що деякі внутрішні органи, зокрема, мозок, очні яблука та частина трахеї, були відсутні.29 травня відбулася церемонія нагородження конкурсу "Честь професії 2025". Журналістці Вікторії Рощиній посмертно присвоїли відзнаку "За відданість професії за найтяжчих умов". 8 серпня Рощину поховали у Києві.Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії Рощиної

Шокуючі деталі загибелі журналістки

Як повідомляється на сайті Офісу президента Президент України Володимир Зеленський посмертно вручив орден Свободи журналістці Вікторії Рощині, яка загинула в російському полоні у 2024 році. Відповідний указ був опублікований на офіційному сайті Офісу президента. Прощання з Вікторією Рощиною відбудеться 8 серпня 2025 року в Києві. Деталі про Вікторію Рощину Вікторія Рощина активно працювала на фронті […] The post Вікторія Рощина посмертно нагороджена орденом Свободи від Зеленського first appeared on Межа. Новини України..

Журналістка Вікторія Рощина, яка загинула в російському полоні, посмертно отримала орден Свободи.

Президент Володимир Зеленський 2 серпня нагородив орденом Свободи журналістку Вікторію Рощину, яку росіяни вбили у полоні в жовтні 2024 року. Джерело: Зеленський в Instagram Пряма мова Зеленського: "У жовтні 2024 року ми дізналися про важку й несправедливу втрату: в російському полоні загинула українська журналістка Вікторія Рощина.

Про це стало відомо з указу №569/2025, розміщеного 1 серпня на сайті президента."За громадянську мужність, патріотизм, самовіддане відстоювання суверенітету та незалежності Української держави, конституційних прав і свобод людини постановляю нагородити орденом Свободи РОЩИНУ Вікторію Володимирівну - правозахисницю, тележурналістку, військову кореспондентку (посмертно)", - йдеться в указі.Президент Зеленський зазначив, що загибла журналістка була однією з тих, хто говорив правду про війну. Вона працювала на фронті, на тимчасово окупованих територіях, ризикуючи життям.Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії Рощиної"У лютому цього року її тіло з численними слідами катувань повернули в Україну. Відтоді тривали всі відповідні експертизи. Сьогодні ми вшановуємо Вікторію Рощину посмертно. Вона нагороджена орденом Свободи. За непохитну віру в те, що свобода здолає все. Шана і світла памʼять Вікторії Рощиній", - додав Зеленський.Зазначимо, що орден Свободи - державна нагорода України, що вручається за видатні заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, розвитку демократії та захисті прав і свобод громадян. Це найвища нагорода, якою можуть бути відзначені як громадяни України, так і іноземці. Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hromadske та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Вікторія Рощина загинула. Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.24 квітня 2025 року в Україну повернули тіло жінки. Пізніше стало відомо, що деякі внутрішні органи, зокрема, мозок, очні яблука та частина трахеї, були відсутні.29 травня відбулася церемонія нагородження конкурсу "Честь професії 2025". Журналістці Вікторії Рощиній посмертно присудили відзнаку "За відданість професії за найтяжчих умов". 8 серпня у Києві відбудеться прощання з журналісткою, яка загинула в російському полоні торік.

Вікторія Рощина зникла безвісти 3 серпня 2023 року під час поїздки на окуповані Росією території. 10 жовтня 2024 року стало відомо про її смерть у полоні РФ

Про це Офіс генпрокурора повідомив у відповідь на запит LIGA.net.Нова експертиза тіла Рощиної виявила низку тілесних ушкоджень, про які раніше не повідомлялося. Виявилося, що журналістка мала травму шиї, переломи кісток, крововиливи у м'які тканини скроневої ділянки, правого плеча і гомілок, садно лівої стопи.Попередня експертиза вказувала на крововиливи на різних частинах тіла та зламане ребро.Попри додаткові дані встановити причини смерті жінки так і не вдалося."На момент проведення експертизи тіло Рощиної знаходиться в стані виражених трупних змін із порушенням структури тканин, що не дозволяє встановити причину смерті та пов'язати її з тілесними ушкодженнями", – повідомила начальниця управління інформаційної політики та комунікацій Офісу генпрокурора Мар'яна Гайовська-Ковбасюк.Вона додала, що тіло було передане в Україну у стані "глибокого замороження з ознаками муміфікації та гниття".Результати аналізу біологічних зразків з тіла української журналістки Вікторії Рощиної, які раніше відібрали французькі експерти, ще не отримані. Водночас в Україні триває додаткова судово-медична експертиза.У межах розслідування справи про незаконне утримання і вбивство Рощиної на території Росії Національна поліція допитала свідків, які надали інформацію про її перебування у російських СІЗО — зокрема в Таганрозі та місті Кізел.Правоохоронці продовжують установлювати осіб, причетних до катувань і вбивства журналістки. Кримінальне провадження відкрито за статтею про жорстоке поводження з цивільними, що призвело до смерті, — за нею передбачене довічне ув’язнення.Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hromadske та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Вікторія Рощина загинула. Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.24 квітня 2025 року в Україну повернули тіло Вікторії Рощиної. Пізніше стало відомо, що деякі внутрішні органи, зокрема, мозок, очні яблука та частина трахеї, були відсутні.29 травня відбулася церемонія нагородження конкурсу "Честь професії 2025". Журналістці Вікторії Рощиній посмертно присвоїли відзнаку "За відданість професії за найтяжчих умов". 8 серпня в Києві відбудеться прощання з Рощиною.Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії Рощиної

Про це повідомляє hromadske, з яким співпрацювала журналістка.Прощання розпочнеться зі служби в Михайлівському соборі о 12:00.Коротка цивільна церемонія відбудеться на майдані Незалежності о 13:00, на 14:00 заплановано поховання на Байковому кладовищі.Прощання організовують колеги Вікторії з кількох редакцій, з якими вона співпрацювала.Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hromadske та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Вікторія Рощина загинула. Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.24 квітня 2025 року в Україну повернули тіло Вікторії Рощиної. Пізніше стало відомо, що деякі внутрішні органи, зокрема, мозок, очні яблука та частина трахеї, були відсутні.29 травня відбулася церемонія нагородження конкурсу "Честь професії 2025". Журналістці Вікторії Рощиній посмертно присудили відзнаку "За відданість професії за найтяжчих умов". Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії Рощиної

Експертиза свідчить, що Рощина мала травму шиї, переломи кісток, крововиливи у м’які тканини скроневої ділянки, правого плеча і гомілок

З дня повернення Артема додому минуло лише три тижні. Чоловік поки проходить реабілітацію. Його історію боротьби та водночас свою історію очікування розповідає кореспондентці Еспресо Катерині Галко Софія Черепанова - двоюрідна сестра Артема.Наша перша розмова тривала півтори години"Спочатку був дзвінок від представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Стандартна процедура: в мене запитали, хто я, чи дійсно я є сестрою такого-то полоненого. Повідомили мені гарну новину, що наш Артем вдома і щоб ми чекали на дзвінок від нього особисто", - так про першу звістку розповідає Софія. Зізнається: їй і досі не віриться. "Зараз в голові прокручую це все і в мене досі йдуть мурахи по тілу. Вже минуло два тижні, як він вдома. Малого поміняли 23 травня, але досі усвідомлення 100% не прийшло". Те саме повідомлення про звільненняПершою, кому Артем подзвонив з української землі стала Софія. "Перше, що він сказав, сказав "дякую". Сказав, що вони там відчували оцю енергетику боротьби та нескореності". Софія розповідає, що перша розмова з Артемом, попри поганий звʼязок та пізню годину, тривала півтори години: "він не хотів зі мною ні на хвилинку розлучатись". Довгі телефонні розмови й досі залишаються для Артема та Софії важливим елементом комунікації. "Він поки що в ребцентрі, не був ще саме вдома-вдома, ми не бачимося тоді, коли нам хочеться. Але спілкуємось телефоном 24 на 7: повідомлення, аудіо, кружечки, відео. Говоримо багато, дуже-дуже багато говоримо". Артем із двоюрідною сестрою Софією під час складання присягиПершим запитанням, яке задав Артем, стало: чи не дісталося родичам на окупованих територіях за його проукраїнську позицію. "Це є таким оголеним дротом, якщо можна так сказати, як інструмент впливу на наших хлопців та дівчат полонених", - пояснює Софія. Та окрім гарних новин, доводиться сповіщати й про погані. Софія розповіла Артему про загибель ще одного брата у 2022-му році та про смерть дідуся, попрощатися з яким не вдалося, оскільки він залишився на Луганщині. "І ще третім запитанням, яке мені особисто дуже боліло всі ці три роки… Я знала, що я буду відповідати на це питання, але я дуже боялась, що він мені його задасть. І, звісно, він його задав. Це стосовно його колишньої дівчини, яка, на жаль, його не дочекалась", - зі сльозами на очах розповідає Софія, - я не засуджую, вона молода, красива дівчина. Але він мій брат. І мені б дуже хотілося, щоб він отримав позитивну відповідь на це запитання". Мій молодший брат після 3 років катувань прийшов до мене із квітами Зустрітись наживо Софії та Артему вдалося за тиждень після обміну. Жінка зізнається, цей момент стане найціннішим спогадом на усе життя. "Мій молодший брат після трьох років полону, після трьох років катувань, прийшов на першу зустріч з квітами", - ділиться з нами Софія, - це найцінніші квіти в моєму житті, однозначно. Я не знаю, де він взяв гроші, зайняв там, можливо, у побратимів. Але, чесно, я й знати не хочу. Коли я побачила його з квітами, що він йде до мене на зустріч, я зрозуміла, що Росія його не зламала". Квіти, що їх Софії подарував Артем на першій зустрічі після обміну "Я біжу до нього, бачу ці квіти, розумію, що, звісно, ці квіти для мене. І повисла йому на шию, плачу, кричу", - Софія пригадує перші хвилин зустрічі, - Боже, кажу, братику, як я тебе чекала, як я тобі вдячна, дякую за все! Що ти там не зламався". Вона добре памʼятає і відповідь Артема: "Ну тихо, тихо, заспокойся. Не плач, все добре. Все добре, я вже тут". До думки, що брат вже вдома, Софія ще довго буде звикати. "Як наче броня, яку я на себе вдягла, і йшла в ній ці три роки боротьби, спала. І, мабуть, мені теж разом з братом доведеться проходити психологічну реабілітацію", - посміхається Софія. Можливості людського організму нам невідомі За усі три роки полону, першу й останню звістку від Артема Софія отримала 22-го травня 2022 року. Тоді Артем, після виходу з Азовсталі, зателефонував їй з Оленівки. Усі наступні дні, місяці та роки утримання Артем провів у невідомості. Він не міг телефонувати рідним чи принаймні отримувати листи. Однак Софія продовжувала боротися з невідомістю і шукала будь-які звістки про Артема. "Інформація, яку я отримувала про Артема, це було 5 разів за ці 3 роки від звільнених з полону, які десь його бачили. А крайня інформація на січень 25 року була від звільненого з полону, який просто його чув", розповідає Софія, - сказав, що Артема не бачив, але чув, тому що поверхи там розподілені по прізвищах. І прізвище Ткаченко, і прізвище на "С" вони були поруч". Скріншот з відео, опублікованого росіянами, під час утримання Артема в полоніАртему змінили 4 місця утримання, одне з яких - Таганрог, вважається найжорсткішим у Росії. Для контексту: саме під час етапування з Таганрога загинула українська журналістка Вікторія Рощина. "В Таганрозі, коли ти вигружаєшся з КамАЗа, ти до землі не долітаєш. Тобто ти сплигуєш з кузова і потрапляєш на черевики вертухаїв російських", - ділиться спогадами брата Софія.Вона також додає, що це єдине, чим поділився Артем стосовно умов утримання в російському полоні. "Він сказав, що можливості людського організму нам невідомі. Це єдине, про що він мені сказав. Але мені цього достатньо. Я розумію, що там відбувалося. І я ніколи не буду лізти йому в душу". Жінка каже, що готова буде вислухати та допомогти, як тільки брат захоче повернутися до цієї теми. Ми одна одну розуміли, ми просто були разом Боротьба Софії ж досі триває. У 2022-му жінка долучилася до ГО "Жінки зі сталі". Каже, що саме коло однодумиць надавало їй сил: "Ми всі там були об'єднані одним болем, ми одна одну розуміли, не засуджували за сльози, за надмірні емоції, за якісь там, можливо, помилки. Ми просто були разом". Софія Черепанова на мирній акції на підтримку військовополонених Тепер Софія працює заступницею голови Всеукраїнської профспілки захисників України. Надалі по життю жінка планує займатися правозахисною діяльністю. "Ось це спасибі від військового або мами зниклого безвісти за якусь таку дрібничку - воно надає сили рухатись далі. І якщо можеш врятувати одну людину - ти можеш врятувати весь світ". А попереду, каже Софія, усе буде добре. "Зараз будемо тільки жити, тільки вперед, тільки щастя, любов, легкість, бо Артем на це заслуговує". 

У неволі в Росії 31 представник ЗМІ. Загинули 97 представників ЗМІ, 42 отримали поранення. Про це заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час онлайн-виступу на засіданні Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки та медіа. Він звернувся до Парламентської асамблеї Ради Європи із закликом посприяти визволенню українських журналістів, які наразі незаконно утримуються Росією. Омбудсмен окреслив критичну ситуацію, в якій опинились українські журналісти, захоплені в полон на тимчасово окупованих територіях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗМІ ідентифікували понад 110 тисяч загиблих росіян у війні та назвали регіон з найвищими втратами "Російська влада цілеспрямовано переслідує журналістів, які виконують свій обов'язок - документують злочини війни. Їх арештовують без підстав, піддають тортурам, тримають у нелюдських умовах, відмовляючи у медичній допомозі", - наголосив Лубінець. Серед згаданих ним жертв - Вікторія Рощина, яка загинула під час перебування в російському полоні, Дмитро Хилюк, викрадений з Київщини, та Ірина Данилович, яка, за словами омбудсмана, досі утримується без належного лікування. За даними Лубінця, з початку повномасштабної агресії РФ зафіксовано 823 злочини проти українських журналістів і медіа. Загинули 97 представників ЗМІ, 42 отримали поранення, а щонайменше 31 журналіста - як цивільних, так і військових - утримуються Росією у неволі. На думку омбудсмена, одним із важливих кроків на підтримку журналістів має стати ухвалення ПАРЄ спеціальних тематичних резолюцій. Такі документи, за його словами, вже приймались у минулому, але тепер необхідні чіткі та практичні дії. "Міжнародна спільнота має посилити тиск на Росію - як дипломатичний, так і політичний, аби домогтися звільнення не лише журналістів, а й усіх незаконно ув'язнених українських цивільних", - підкреслив Лубінець. На війні загинув польський журналіст Ґожеляк. Він добровільно воював з 2023 року.