Search trend "13 травня свято"

13 травня віряни вшановують пам'ять святої мучениці Гликерії. Вона загинула через відданість християнству. Повний текст новини

У народі день називається Лукер'я-комарниця

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

13 травня - день пам'яті мученика Олександра. Він жив за часів імператора Максиміана у ІІІ столітті, був чудовим воїном. Чоловік сповідував християнство, хоча це і було заборонено. Якось язичники влаштували свято, але Олександр залишився вдома і не клав пожертви ідолам. Імператор не хотів, щоб його хоробрий воїн був християнином, а тому наказав тому відмовитися від віри. Олександр відмовився, після чого імператор наказав відтяти йому голову. Що не можна робити Не можна розбивати посуд - це віщує нещастя. Заборонено віддавати іншим свої речі. Не варто купувати щось дороговартісне. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День вишиванки: коли відзначаємо і чому вона така важлива для українців Прикмети і традиції багато ластівок і стрижів - вже буде тепла погода; мало комарів - до кінця місяця дощів не буде; комарів взагалі немає - чекайте на великий урожай вівса; багато мошок до великого урожаю грибів восени. Не підходьте близько до водойм і не купайтеся в них. Вірили, що це накличе нещастя на всю родину. Не працювали в городі, адже цей день вважався несприятливим для висаджування культур. В останній місяць веснивідзначаємо Перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця,Третє обрітення глави святого пророка Іоанна Хрестителя, а також Вознесіння Господнє. А ще вшановуємо Рівноапостольних Кирила і Мефодія. Щоб не пропустити жодної дати, Gаzеtа.uа публікує зручний календар на кожен день місяця.

У світі 13 травня відзначається кілька цікавих урочистостей.

Сьогодні не варто купувати щось дороговартісне

Що відзначати 13 травня?

Розповідаємо, яке православне свято сьогодні, звичаї дати і чому не можна вбивати комарів.

У 2025 році лише 11% українців вважають День перемоги, 9 травня, важливим святом. Це рекордно низький показник за останні 15 років. Такі дані наводить за результатами нового опитування Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії заявили, представники яких держав приїдуть на парад 9 травня Згідно з дослідженнями, у 2013 році свято вже втратило 18% підтримки, а до 2021 року його важливим вважали тільки 30% опитаних. У 2023 році ця цифра впала до 13%, а у 2024-2025 роках до 11%. Для порівняння: навіть День праці має більше прихильників. Як свідчать соціологічні дані, День перемоги нині частіше підтримують люди старшого віку серед респондентів віком понад 60 років таких 15%. У молодших вікових групах цей показник становить 11%. Також свято є дещо популярнішим у сільській місцевості (16%), порівнюючи з містами (10%). Показники за регіонами варіюються: на заході України 9 травня вважають важливим 9% опитаних, у центрі 11%, на півдні 14%, а на сході 13%. Причиною такого стрімкого падіння популярності дослідники називають війну, розв'язану Росією. "День перемоги, який раніше мав символічне значення для вшанування пам'яті, нині дедалі більше сприймається як інструмент російської пропаганди та мілітаризму. Це свято більше не асоціюється з миром, а радше з агресією, яку Росія здійснює під цим гаслом", зазначається у звіті.

24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув В’ячеслав Буковський, Sеnіоr Моbіlе Еngіnееr (іОS) компанії Іntеllіаs. Йому було 36 років. У нього залишились дружина та 10-річна донька. Про це DОU повідомили в компанії. В Житомирській міській раді розповіли, що В’ячеслав народився 13 березня 1989 року в Житомирі. Навчався ЗОШ № 7 (зараз ліцей № 7), потім Житомирському ліцеї при Житомирському політехнічному університеті. Вищу освіту здобув в ДУ «Житомирська політехніка» за спеціальністю інженер програмного забезпечення. До Іntеllіаs В’ячеслав приєднався у 2023 році. У травні 2024 року він вступив до лав Збройних сил України та служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді оператора безпілотних авіаційних комплексів. Компанія Іntеllіаs висловила свої співчуття родині В’ячеслава та пообіцяла надати їй необхідну допомогу. Окрім цього, колеги організували збір коштів на внутрішній платформі ІntеllіShаrе для придбання автівки для підрозділу, в якому служив В’ячеслав. Збір буде завершено та авто передане побратимам полеглого. «Він був не просто колегою — він був справжньою, світлою людиною. Завжди спокійний, уважний до деталей, надійний у будь-якій ситуації. З ним завжди було легко працювати — він умів тримати баланс, навіть коли все навколо виходило з-під контролю. Його внутрішня сила відчувалась у кожному рішенні. В’ячеслав був класним технічним спеціалістом, професійним, з глибоким розумінням справи. Він мав справжні лідерські якості, підтримував команду та надихав. Його високо цінував клієнт, з яким у нього склалися щирі й довірливі стосунки. Це велика і болюча втрата для всіх нас», — Олександр Сарнавський, Dеlіvеry Сооrdіnаtоr. «Я працював з Вʼячеславом в одній команді. Він топовий спеціаліст, товариська і щира людина. Завжди можна було покластися на нього як на професіонала, і на людину. Він надійний і принциповий. Це велика втрата для всіх, хто працював з ним», — Сергій Шандюк, Sеnіоr Аndrоіd Еngіnееr. «Я досі пам’ятаю, як він підтримував мене під час проєкту. Його спокій і здатність заземлити, коли рівень напруги був на межі, завжди допомагали втриматися. До нього можна було звернутися будь-коли і він завжди знаходив спосіб допомогти, навіть якщо був зайнятий. Світла пам’ять», — Любомир Древич, Sеnіоr Моbіlе Еngіnееr. Також до 15 травня триває відкритий збір коштів на підтримку родини В’ячеслава. Збір організував менеджер інженера Олександр Сарнавський, і всі зібрані кошти будуть передані його рідним. Підтримати родину загиблого можна за посиланням. Прощання із В’ячеславом Буковським відбулося 29 квітня у Житомирі, в Свято-Михайлівському кафедральному соборі. Редакція DОU висловлює щирі співчуття сім’ї В’ячеслава. На честь загиблих айтівців у російсько-українській війні DОU створив проєкт Меморіал ІТ-спільноти. Тут зібрані короткі біографії військових, які віддали життя за Україну, а також цивільних, які загинули від рук росіян.

Про це повідомили на сайті Євробачення.Швейцарський мовник частково оприлюднив лайнап виступів в інтервал-актах. Шоу в прямих ефірах відбудуться 13, 15 травня (перший і другий півфінали) та 17 травня (гранд-фінал).SRG SSR реалізує три святкові теми. У фокусі буде повернення до початків Євробачення. Глядачам нагадають, що перший конкурс провели саме у Швейцарії в 1956 році.Кожне з шоу розповість свою історію, які разом об’єднаються девізом "Ласкаво просимо додому".Перший півфінал, який відбудеться 13 травня, проведуть під темою "З чого все почалося", щоб вшанувати Луґано - місце народження пісенного конкурсу "Євробачення".Другий півфінал, 15 травня, відзначатиме шанувальників Євробачення - "Фанати Євробачення". Це буде свято для єврофанів усіх часів.Гранд-фінал, 17 травня, відбудеться під гаслом "Святкуймо нового переможця". 26 країн змагатимуться за омріяний скляний трофей.Хейзел Бруггер і Сандра Студер будуть ведучими двох півфіналів, а у гранд-фіналі до них приєднається Мішель Хунцікер.На шоу виступатимуть виконавці, які об’єднають різні музичні жанри: від неочікуваних сюрпризів до суміші швейцарської самобутності та міжнародної попкультури.Виступатимуть представники Швейцарії попередніх років — Раоlа, Реtеr, Suе & Маrс, Luса Нännі та Gjоn’s Теаrs, які виконають попурі, присвячене багатій спадщині країни. Окремо віддадуть шану історичній перемозі Nеmо на конкурсі 2024 року.До створення шоу приєдналась шведська хореографка, танцівниця й продюсерка Саша Жан-Батист, яка працювала над виступами Lоrееn, Елені Фурейри та Gjоn’s Теаrs.У суботу, 8 лютого 2025 року, відбувся фінал національного відбору на Євробачення-2025, у якому переміг гурт Zіfеrblаt з піснею Віrd оf Рrаy. Після змін умов для отримання листа сприяння від Мінкульту для перетину кордону митцями і медійниками у МКСК пояснили, чи зможе Zіfеrblаt поїхати на Євробачення за новими правилами виїзду.Гранд-фінал 69-го пісенного конкурсу "Євробачення-2025" відбудеться 17 травня в місті Базель, а півфінали проведуть 13 і 15 травня. Раніше у липні правохристиянська націонал-консервативна політична партія Швейцарії "Федерально-демократичний союз" (UDF) виступила проти фінансування пісенного конкурсу "Євробачення-2025". Питання про це політики запропонували винести на референдум. Наприкінці листопада Базель проголосував за фінансування Євробачення-2025. Виборці підтримали рішення про державне фінансування Євробачення на суму майже $40 млн.У Базелі оголосили, що гаслом пісенного конкурсу залишається "Об'єднані музикою", а також показали, який вигляд матиме головна сцена Євробачення-2025.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.

Сьогодні в Україні відзначається День гідності та свободи. Свято запровадили у листопаді 2014-го - на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої та Революції гідності. Остання почалася саме 21 листопада 2013-го. Того дня президент Віктор Янукович заявив про призупинення переговорів про асоціацію з Європейським Союзом. У Києві на Майдан Незалежності вийшли невдоволені таким рішенням студенти. Це і стало початком Революція гідності, яку у перші тижні називали Євромайданом. Майже 1 тис. людей залишилися ночувати в центрі столиці. До ранку термін "Євромайдан" став трендом Тwіttеr. Протягом кількох днів мітинги з вимогою продовжити курс на євроінтеграцію почали збиратися в інших містах. 24 листопада в Києві на Народне Віче вийшли близько 100 тис. учасників, у Львові - майже 20 тис. Також у ці дні тривали масові акції в Луганську, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Одесі, Черкасах та інших містах. Однак у деяких - мітинги розігнали силовики. У ніч на 30 листопада на Майдані Незалежності відбувся силовий розгін демонстрантів. Близько 4:00 спецпідрозділ "Беркут" почав по-звірячому витискати активістів - били кийками та ногами. Операцію назвали "розчисткою території для встановлення новорічної ялинки". "Ніч 30 листопада і стала каталізатором, який зробив революцію. Це розгін, жорстокий силовий розгін. Потім я приїхав на Михайлівську площу. Бачив як люди стікаються туди, готові боронити. Хлопці з палками тренувалися, пораненим допомогали в соборі. Тоді я зрозумів: усе, революція станеться", згадував Сергій Кротенко, який тоді навчався в педагогічному університеті ім. Михайла Драгоманова. 1 грудня в центрі Києва пройшло віче, яке зібрало від 500 тис. до 1 млн осіб. Люди зайняли Майдан Незалежності, де київські комунальники вже почали встановлювати новорічну ялинку та готувати місце для ярмарку. Площу від мітингувальників охороняли бійці Внутрішніх військ, якими переважно були солдати строкової служби. Вони особливого опору не чинили. Зайнявши Майдан, протестувальники звели барикади, щоб запобігти повторенню розгону, що стався в ніч на 30 листопада. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці анонсували заходи до Дня гідності та свободи Однією із знакових подій початку Революції гідності стало 11 грудня. Вночі спецназівці знову спробували розігнати протестувальників. Уперше за кілька сотень років дзвони Михайлівського собору забили на сполох. 16 січня 2014 року у Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування прийняли 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. За три дні в Києві на Народному Вічі зібралися кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили обурення ухваленням "Законів про диктатуру". Мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та Внутрішніми військами. Активісти зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу. Унаслідок сутичок був підпалений автобус "Беркута", а самих бійців закидали камінням і петардами. 22 січня 2014-го під час протистоянь на вул. Михайла Грушевського були вбиті з вогнепальної зброї Сергій Нігоян і Михайло Жизневський. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера. У лісосмузі в Бориспільському районі Київської області знайшли тіло Юрія Вербицького, якого викрали з лікарні. Найдраматичнішим етапом революції стали події в Києві 18-20 лютого, в ході яких загинули більш як сотня протестувальників і кілька тисяч було травмовано. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням утік з України. Спочатку він залишив Київ й виїхав до Харкова. Там за підтримки Росії намагався влаштувати з'їзд своїх прихильників та соратників зі східних регіонів України. Однак йому нічого не вдалося. Тому Янукович та члени його уряду - втекли до РФ. 22 лютого тисячі активістів та волонтерів приїхали до Межигір'я аби перевірити інформацію про втечу Януковича. Маєток був пустим. Того ж дня Верховна Рада підтримала постанову про самоусунення Януковича з посади президента. Вибори глави держави були призначені на 25 травня 2014-го. Проти самого Януковича була порушена кримінальна справа. У січні 2019-го його заочно засудили до 13 років тюрми - за державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни. Колишній президент-утікач нині продовжує переховуватися у Росії. День гідности та свободи святкують в Україні 21 листопада на честь початку цього дня помаранчевої революції 2004-го та Революції гідності 2013 року. Свято є наступником Дня свободи, що відзначали 22 листопада у 2005-2011 роках на честь помаранчевої революції. Його скасував указом президент Віктор Янукович. 13 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи.