Search trend "25 квітня"

Таку думку висловив заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, передає Дзеркало тижня. "З вартістю контракту в нашій країні склалася дивна ситуація. В Європі університетам установлюють верхню межу вартості навчання, а в Україні – нижню (це так звана індикативна собівартість). На жаль, чимало ЗВО ставлять ціни на контракт наполовину або й більш нижчі, ніж сума, яку сплачує держава університету за кожного студента-бюджетника", - зазначив Винницький.За його словами, коли держава виділяє, наприклад, на підготовку одного студента 55–56 тисяч гривень на рік, а студент-контрактник навчається за 25 тисяч, постає кілька питань. Зокрема, чи не коштом держави частково оплачується навчання цього контрактника. Насправді, так воно і є, додав  Винницький. Наступне запитання полягає в тому, чи можна якісно підготувати студента будь-якої спеціальності за 25 тисяч гривень. "Звісно, не можна. Це теж до питання про низькі зарплати викладачів. Через відсутність коштів в університеті, заклад не здатний виплатити доплати й премії, а далі фактично йдеться про деградацію системи. Тому нам поступово, не різко, але однозначно потрібно підвищувати вартість вищої освіти. Розуміючи, що платоспроможність нашого населення низька, ми не зменшуємо кількість бюджетних місць і впроваджуємо систему грантів для сильних студентів, які не потрапляють на бюджетні місця", - резюмував Винницький.За період з квітня до серпня 2024 року з українських ВНЗ відрахували понад 23 тис. чоловіків, старших за 30 років.

На прикладі невеликого, нічим непримітного за масштабами країни дитсадка на Херсонщині - виразно окреслюються проблеми великої відбудови країни. Дитячий садок "Сонечко" в селі Киселівка був зруйнований під час окупації. Та і сьогодні фронт від села також у двох десятках кілометрах. Зрозуміло, громаді потрібен дитячий заклад, де діти були б оточені увагою та перебували в безпеці. Але при достатньо значних вкладених коштах Киселівка досі не має такого закладу, безпеку дітей не забезпечено. Місцева ж влада продовжує приймати сумнівні рішення на користь тих, хто вже не раз себе дискредитував. Чому? Gаzеtа.uа з'ясувала, як сталось, що ремонт дитсадка обійшовшись бюджету в мільйони гривень. Окрім того він розтягується на роки і при цьому все це переходить у кримінальне провадження. Діти є, а дитсадка нема Спочатку розповімо про долю "Сонечка" під час війни. На початку березня 2022 року окупанти влучили в будівлю дитсадка під час артилерійського обстрілу. Був пошкоджений дах двоповерхової будівлі та приміщення однієї з груп дитсадка. Будівля залишилась без вікон, а підвальне приміщення окупанти засипали. Під час окупації села, яка тривала до листопада 2022 року, військові країни-агресора ще й пограбували дитячий садочок. Місцеві мешканці, з якими поговорила Gаzеtа.uа, впевнені, що можна було зробити косметичний ремонт. Але влада вибрала інший варіант демонтувати стіни і по суті заново пристосувати будівлю до потреб дитячого садка. Гроші на відновлення дитсадка прийшли з державного бюджету у вигляді субвенції на капітальний ремонт будівлі. Тендер на 31,9 млн грн оголосили в серпні 2023 року. Замовником виступив Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації (ХОДА. Gаzеtа.uа). Під оголошенням про тендер небайдужий херсонець запитав: "Ви впевнені, що наразі час для витрачання грошей на ремонт дитсадка за 23 км від лінії фронту? Скільки у вас дітей взагалі залишилось в селі, що є потреба в капітальному ремонті?". Батьки "виють", що в селі нема садочка і школи Gаzеtа.uа переадресувала ці питання голові Киселівського старостату Віталію Москаленку. Як розповів староста, до війни в садочку "Сонечко" було п'ять груп. Його постійно відвідували близько сотні дітей. І зараз дитячий садочок дуже потрібен, бо в селі залишаються багато сімей з дітьми. Адже після звільнення села від окупації в кінці 2022 року, частина сімей, що виїхали - повернулись додому. До того ж на території села зараз розташоване модульне містечко для переселенців з окупованих територій Донецької і Луганської областей. Як каже Віталій Москаленко, батьки "виють", що в селі нема садочка і школи, і це треба було, як то кажуть, ще "на вчора". Департамент розвитку територій ХОДА теж відповів небайдужому херсонцю, що до них не може бути ніяких претензій: проект погоджений Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України. А міністерство, в свою чергу, звітує перед Європейським Союзом як інвестором українського держбюджету. Але навряд чи з європейськими чиновниками погоджували те, що відбувалось далі. Від тендеру до кримінального провадження На тендер зайшов один учасник харківська компанія ТОВ "АТЛАС БУД ПРО". Її оголосили переможцем і уклали договір на 31,7 млн. грн. За цю суму ТОВ "АТЛАС БУД ПРО" обіцяв капітально відремонтувати дитячий садочок до грудня 2024-го року. Виконавцям виплатити третину суми договору в якості авансу вже в вересні поточного року. Підрядник запропонував все зробити набагато швидше - до кінця того самого, 2023-го. Але, як випливає з додаткової угоди з ТОВ "АТЛАС БУД ПРО", прискорення мало свою ціну - кошти компанія запропонувала заплатити їй теж прискорено і до того ж з невеликим бонусом: у 2023 році всю суму в 31,7 млн, а на початку наступного року додати ще 23, 5 тис з коштів місцевого бюджету. Про це сказано в додатковій угоді від 7 вересня 2023 року. Але не так сталося, як гадалося. Низка додаткових угод свідчить, що строки переносились і переносились знову, а ремонту не було видно кінця. Заступник голови ХОДА Володимир Клюцевський проінспектував ремонт дитсадка в Киселівці 1 квітня 2024 року і дав будівельникам місяць, як він каже, на виправлення ситуації. На 1 травня, як свідчить допис чиновника на його сторінці у Fасеbооk, все стало ще гірше. "Фактично роботи повністю зупинено. Немає людей, немає матеріалу, субпідрядники відмовилися робити електропроводку, інші відмовилися продовжувати робити каналізаційні мережі, пішов з обʼєкту й головний виконроб", - йдеться в дописі Клюцевського. Фактично роботи повністю зупинено. Немає людей, немає матеріалу Станом на 27 листопада, роботи на об'єкті тривають. Жителі Киселівки, з якими поговорила Gаzеtа.uа, кажуть, що в будівлі працює одна бригада, яка виправляє помилки будівельників. Давайте подивимось, що відомо про фірму, яка взялась за ремонт дитсадка. Це реально допоможе краще побачити, як місцева влада на Херсонщині розпоряджається серйозними коштами, що виділяються на відбудову. І зрозуміти, хто править бал в отриманні контрактів на тендерах. Як з'ясувала Gаzеtа.uа, капітальний ремонт "Сонечка" не єдиний об'єкт, де ТОВ "АТЛАС БУД ПРО" "запороло" виконання взятих на себе зобов'язань. Мова йде ще про капітальний ремонт Малоолесандрівської загальноосвітньої школи в Бериславському районі Херсонської області. В цьому тендері теж перемогло ТОВ "АТЛАС БУД ПРО". І, звичайно, без конкурентів. Заявлена в оголошенні сума не зменшилась ні на копійку. Ціна питання 18,9 млн. грн. Що відбувалось при цьому? Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області, яке моніторило дану та інші закупівлі, виходячи зі своєї інформації, рекомендує не заключати договір з "АТЛАС БУД ПРО". Але Департамент розвитку територій Херсонської облдержадміністрації робить все можливе, щоб скасувати висновок аудиторів і дозволити ТОВ "АТЛАС БУД ПРО" ремонтувати школу в Малій Олександрівці. Зокрема, представники ХОДА йдуть до суду. І зрештою свого досягають. Про це свідчить рішення Одеського окружного адміністративного суду. Але через півроку чиновники заговорили зовсім по-іншому. Той же заступник голови ХОДА В. Клюцевський після перевірки об'єкту весною 2024-го року написав: "Генеральний підрядник з Харкова ТОВ "АТЛАС БУД ПРО" згідно з технічною документацією мав завершити обʼєкт до липня 2024 року. Роботи фактично стоять. Обіцяні батареї так і не закуплено. Штукатурні роботи - в середньому по одному квадратному метру в день! На другому поверсі стіни ще не висохли після зимового підтікання нового даху, який перекривався три місяці тому. Людей на об'єкті - одиниці, а має працювати одночасно шість-сім бригад, аби встигнути завершити підготовку школи до нового 2024/25 навчального року". Чи мають зацікавитися правоохоронні органи тими, хто сприяв появі можливостей для саботажу? Як можна виправити ситуацію? Відповідь дає сам чиновник: замінити переможця торгів. А винними у саботажі, як він це називає, мають зацікавитися правоохоронні органи. Але виникає, принаймні, одне питання: чи мають зацікавитися правоохоронні органи тими, хто сприяв появі можливостей для саботажу? Наприклад, вже згаданим судовим позовом, що допоміг згаданому ТОВ отримати тендерні кошти? "Сонечко" стає ще дорожчим Невідомо, як буде зі школою в Малій Олександрівці, а от ремонтом дитсадка "Сонечко" правоохоронці дійсно зацікавились. Слідче відділення поліції №1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області проводить досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому 22 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України привласнення чи розтрата чужого майна. В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ "АТЛАС БУД ПРО" за попередньою змовою з службовими особами Департаменту розвитку територій ХОДА під час дії воєнного стану, можливо, привласнили бюджетні кошти при проведенні будівельних робіт та капітального ремонту дитсадка в с. Киселівка. Про це йдеться в ухвалі Херсонського міського суду від 22 серпня 2024-го року. Цією ж ухвалою суд надав слідчим тимчасовий доступ до документів по капітальному ремонту дитсадка "Сонечко", щоб дослідити всі обставини. А в жовтні вже громадська організація "Платформа "Громадський контроль" подає до поліції заяву про злочин. Громадські активісти заявили, що чиновники з Департаменту розвитку територій ХОДА та представники ТОВ "АТЛАС БУД-ПРО" маючи спільний злочинний умисел, розробили і реалізували схему щодо нецільового використання і подальшого привласнення бюджетних коштів на орієнтовну суму понад 0,46 млн. грн. Реалізували вони це шляхом завищення цін на будівельні матеріали і вартість будівельних робіт під час капітального ремонту дитсадка "Сонечко" в селі Киселівка. Про це йдеться в ухвалі суду від 31 жовтня 2024 року. Якщо у вас виникла надія, що це дорога до щасливого завершення історії з ремонтом "Сонечка", на жаль, ви помиляєтесь. Бо нема меж у прихильності чиновників Департаменту розвитку територій ХОДА до компанії "АТЛАС БУД ПРО". В жовтні вони оголосили ще один тендер на капітальний ремонт дитячого садка "Сонечко" в селі Киселівка. Зробіть припущення, хто переміг? Вірно, все відбулось за вже "накатаною" схемою: на тендер подав заявку один учасник - "АТЛАС БУД ПРО". Вже добре знайоме нам ТОВ і стало переможцем. Роботи оцінили в 22,6 млн. грн. За ці кошти підрядник до кінця 2025-го року взяв зобов'язання збудувати укриття для маленьких кисельчан. Чи збудує? Gаzеtа.uа буде уважно стежити за цим. Тим паче, як каже голова Киселівського старостату В. Москаленко, на черзі також капітальний ремонт школи та укриття для двох сотень учнів, які сьогодні навчаються он лайн. Кому буде довірено ці кошти, питання залишається відкритим.

Про це вона розповіла в етері Еспресо.1З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності для повнолітніх осіб буде проводитись експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право на теке оцінювання. Тобто замість окремих організацій МСЕК оцінювання будуть проводити команди лікарів-практиків на базі лікарень. Під кожен випадок обиратиметься команда за принципом випадкового добору відповідно до профілю справи. Індивідуальні дані лікарів та пацієнтів будуть приховані одні від одних до дня оцінювання. Планується створити Центр оцінювання функціонального стану осіб, який перевірятиме обгрунтованість рішень експертних команд та займатиметься справами, направленими на оскарження. Команда Центру складатиметься з лікарів різних закладів охорони здоров’я", - розповіла вона. Для людей, які мала пройти повторний огляд, і цей час припав на період ліквідації системи МСЕК, його буде продовжено на пів року."До 3 грудня 2024 року вже ці лікарні, де будуть такі оцінювання проводитись, керівником закладу потрібно визначити цей перелік лікарів та зробити наказ, затвердити цих лікарів, які будуть здійснювати вже з 1 січня цю роботу та адміністраторів, які будуть забезпечувати роботу команди. І тут важливо, що після 1 січня 2025 року документи для людей із безстроковим статусом інвалідності залишатимуться чинними, для решти людей з інвалідністю чий повторний огляд якраз припадає на час реформування системи МСЕК, продовжується термін повторного огляду на 6 місяців. Усі права, документи, виплати, пільги, соціальні послуги та відстрочки зберігаються. Для осіб, які під час воєнного стану не проходили встановлений повторний огляд, необхідно буде його пройти", - зазначида Людмила Денісова. Також, правозахисниця зауважила, що уряд рекомендував нацагентству з питань запобігання корупції включити лікарів, які мають право входити до складу експертних команд, до переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків. Тобто вони стануть суб’єктами декларування."Для чоловіків призовного віку, тобто 25-60 років, яким була встановлена 2 чи 3 група інвалідності потрібно пройти з 1 квітня до 1 листопада 2025 року. Для решти - до 1 квітня 2026 року. Виключення становлять особи, які проживають на тимчасово окупованих територіях та особи з важкими станами здоров’я за визначеним у цій постанові 1338 Кабінету міністрів переліком. Незалежно від дати прийняття рішення про встановлення інвалідності для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності продовжується на період проходження ними військової служби та ще на 60 календарних днів з дати звільнення з військової служби або до дати проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Щодо встановлення інвалідності дітям, то наразі для дітей залишається чинна система. Дітям статус інвалідності призначається за рішенням лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я", - сказала Людмила Денісова.Що передувалоДБР 4 жовтня  викрило керівницю Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи  Тетяну Крупу на незаконному збагаченні у великих розмірах, до якого можуть бути причетні інші члени родини. Під час обшуків знайшли готівку в еквіваленті $6 млн. При цьому  Тетяна Крупа намагалась викинути у вікно майже пів мільйона доларів.У підсумку керівник Хмельницької обласної прокуратури Олексій Олійник (теж начебто інвалід) звільнився з посади, а Офіс генерального прокурора України розпочав розслідування.Як установило попереднє розслідування громадського "Центру протидії корупції", фальшиву інвалідність з подальшою постійною виплатою пенсій мають прокурори не лише на Хмельниччині, а й на Харківщині, Сумщині, Дніпропетровщині.22 жовтня президент Володимир Зеленський підписав указ №732/2024, яким з 31 грудня 2024 року медико-соціальні експертні комісії будуть ліквідовані.25 жовтня уряд затвердив план щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням серед медико-соціальних експертних комісій.28 жовтня в уряді спростували чутки про те, що план щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням у МСЕК вплине на виплати з інвалідності.Наступного дня Верховна Рада України на засіданні ухвалила в цілому законопроєкт №11225 щодо вдосконалення процедур проведення медико-соціальної експертизи.4 листопада Кабмін підготував і вніс до Верховної Ради законопроєкт щодо ліквідації медико-соціальні експертні комісії.Верховна Рада України 20 листопада підтримала в першому читанні законопроєкт про ліквідацію медико-соціальних експертних комісій.

Сюжет S.Т.А.L.К.Е.R.S.Т.А.L.К.Е.R - це серія відеоігор у жанрі шутер, яку створила українська компанія GSС Gаmе Wоrld. Сюжет "Сталкера" розгортається у 21 столітті в Україні, проте в альтернативному всесвіті. У 2006 році зона ЧАЕС зазнала несподіваного аномального "викиду": хімічні, фізичні та біопроцеси на цій території змінилися - тепер це світ небезпечних мутантів та аномалій.Головні скарби, які існують у Зоні - це артефакти - предмети з особливими властивостями, які породили аномалії. S.Т.А.L.К.Е.R. 2, Фото: GSС Gаmе WоrldЗбройні сили створили оточення навколо Зони, аби запобігти несанкціонованому проникненню на територію. Чимало людей хочуть збагатитися завдяки артефактам. Серед таких осіб сталкери - особи, які проникають у Зону, щоб віднайти скарби.    Велика кількість сталкерів працює самостійно, проте Зону також населяють різноманітні фракції. До прикладу, "Воля" вважає, що Зона має бути доступна кожному, а "Долг" (укр. "Обов'язок") хочуть захистити світ від цієї території.Слово S.Т.А.L.К.Е.R. є акронімом — Sсаvеngеrs, Тrеsраssеrs, Аdvеnturеrs, Lоnеrs, Кіllеrs, Ехрlоrеrs, Rоbbеrs (укр. Сміттярі, Правопорушники, Авантюристи, Одинаки, Вбивці, Дослідники, Грабіжники).Гравці у S.Т.А.L.К.Е.R. 2, Фото: Gеtty Іmаgеs Розробники S.Т.А.L.К.Е.R. 2Усі частини "Сталкера" створила українська компанія GSС Gаmе Wоrld, яку в 1995 році заснував Сергій Григорович. Окрім серії S.Т.А.L.К.Е.R. компанія також створила культову стратегію 00-х "Козаки" та менш популярні продукти: "Vеnоm. Соdеnаmе: Оutbrеаk", "Ноvеr Асе", "FіrеStаrtеr", "Завоювання Америки", "Олександр". Проте головним хітом компанії безумовно є ігри про альтернативну зону ЧАЕС.S.Т.А.L.К.Е.R. 2, Фото: StеаmУ грудні 2023 року на війні з російським агресором під Бахмутом загинув гейм-дизайнер "Сталкера" Володимир Єжов. Розробник пішов воювати добровольцем.Фото: з відкритих джерелРозробники S.Т.А.L.К.Е.R. 2 наголосили, що гра присвячується усім, хто боронив та боронить Україну. Усім, хто зробив сьогоднішній день можливим.Фото: скриншотМи 15 років чекали на S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля! Чому так довго?Перша гра серії "Тінь Чорнобиля" вийшла у 2007 році, "Чисте небо" - 2008-му, а третя частина "S.Т.А.L.К.Е.R.: Поклик Прип'яті" у 2009-му. Очікувалось, що "S.Т.А.L.К.Е.R. 2" вийде у світ ще у 2012-му. Гру анонсували майже одразу після виходу "Поклику Прип'яті".  GSС впевнено почали розробку, проте розпочались розмови про відміну проєкту. У результаті - 25 квітня 2012 року гру скасували, а студію фактично закрили.Наприкінці 2014 року компанія GSС Gаmе Wоrld відновила роботу. Новим проєктом компанії керує брат засновника компанії Сергія Григоровича — Євген Григорович. Розробники сфокусувалися на роботі над грою "Козаки 3".Євген Григорович, Фото: Gеtty ІmаgеsСправжнє диво сталось у травні 2018-го. Офіційно оголосили, що студія розпочинає розробку "S.Т.А.L.К.Е.R. 2". Планувалось, що гравці зможуть повернутись у Зону в 2021-му. Проте процес розробки затягнувся: пандемія коронавірусу, повномасштабна війна - одні з причин, чому реліз відеогри неодноразово переносили.Партнером у розробці нового "Сталкера" стала Місrоsоft. Компанія зберігає тимчасові ексклюзивні права на продукт. Тому гра поки доступна лише на ПК та консолях Хbох Sеrіеs. Проте очікується, що навесні у зону ЧАЕС зможуть повернутись також власники РlаyStаtіоn.Генеральний директор Хbох Gаmе Studіоs Філ Спенсер, Фото: Gеtty ІmаgеsЦіна S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце ЧорнобиляІснує декілька варіантів, щоб пограти у нового "Сталкера". У магазинах Stеаm та Еріс Gаmеs на ПК ціна стартує від 1399 грн.На Хbох офіційного українського регіону немає. Наші гравці змушені вдаватись до маніпуляцій та вказувати іншу країну. Найчастіше - Туреччину. Тут ціна стартує приблизно від 1700 грн.Гра також доступна на консолях та ПК за підпискою Gаmе Раss. Це найвигідніший варіант, щоб спробувати "S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля". Ціна за місяць підписки стартує від 200-300 грн.S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля, Фото: СкриншотКількість завантажень: українські провайдери не витрималиПомітили вчора проблеми з інтернетом? Перепрошуємо від імені спільноти українських геймерів. Просто вчора ввечері усі кинулись завантажувати "S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля", який важить майже 150 Гб! Провайдери просто не витримали такого навантаження. От і розпочались проблеми з інтернетом. Про падіння швидкості та збої через вихід "Сталкера" повідомляли Аstrа, Ланет, Теnеt, Тrіоlаn, Nаshnеt, Євролан, Люкслайт, Vоdаfоnе та інші. S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля - феномен української гейм-індустріїАжіотаж навколо "Сталкера" існує не лише в Україні. Зона ЧАЕС приваблює геймерів зі всієї планети. Напередодні релізу "S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля" захопила перше місце у хітах продажу магазину Stеаm по всьому світі. Це винятковий показник для українського продукту.Фото: скриншотУ перший вечір у гру одночасно грали 113,5 тис. геймерів на ПК! І це лише показник серед тих, хто купив гру у Stеаm. Тисячі гравців могли завантажити "Сталкера" з іншого магазину, а ще більше - скористались підпискою Gаmе Раss чи грали на Хbох. Очікуємо на цифри від Місrоsоft.Тhе Zоnе wеlсоmеs аnd thаnks еасh оnе оf yоu, stаlkеrs!Stаy sаfе оut thеrе, аnd rеmеmbеr: іn thе Zоnе, thе jоurnеy іs just аs іmроrtаnt аs thе dеstіnаtіоn.Gооd huntіng, fіrst 100,000 Stеаm-dеlvіng S.Т.А.L.К.Е.R.s. ріс.twіttеr.соm/ВFN6mр8JХ0— S.Т.А.L.К.Е.R. ОFFІСІАL (@stаlkеr_thеgаmе) Nоvеmbеr 20, 2024 S.Т.А.L.К.Е.R. 2 - це не просто відеогра. Це феномен української культури. Це особливий продукт, який не має конкурентів у своєму жанрі. Гра, яка допомогла світу більше дізнатись про Україну ще тоді у 00-х. Гра, яка виростила не одне покоління. Наша, рідна, довгоочікувана... "Лист любові до України", - як сказали розробники.Так у "Серця Чорнобиля" є свої проблеми: баги, не надто ідеальна оптимізація. Проте розробники пояснюють: це наймасштабніший продукт, який вони створювали. GSС Gаmе Wоrld обіцяють уважно стежити за відгуками та виправити усі недоліки. Вони вже анонсували, що в грудні вийде оновлення, яке додасть у гру новий контент.S.Т.А.L.К.Е.R. 2: Серце Чорнобиля, Фото: Скриншот"Це початок нової подорожі".Фото: GSС Gаmе Wоrld Теаm

Україна відзначає трагічну та водночас героїчну дату 19 листопада – 1000 днів із початку повномасштабного вторгнення Росії. Цей період став справжнім випробуванням для кожного українця, змусивши переосмислити цінності, подолати страх і об'єднатися заради перемоги. Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.З нагоди 1000 днів війни в Україні, 19 листопада Європарламент проведе позачергове пленарне засідання, яке включатиме спеціальне звернення президента України Володимира Зеленського. Про це повідомила президентка Європарламенту Роберта Мецола, пише Радіо Свобода.Світ визнав Росію агресором, що сіє терор і хаос, та відповів їй санкціями та ізоляцією. Натомість Україна стала прикладом незламного духу, об’єднавши довкола себе країни, що підтримують її прагнення до свободи. Наша боротьба уособлює глобальні цінності: перемоги світла над темрявою, демократії над тиранією, людяності над варварством.Болючі втрати Тисячі життів мирних людей та військових було втрачено через агресію РФ. Кожна смерть - це невимовний біль та трагедія, яка залишає рани у серцях близьких та народу загалом. Війна не оминає жодного регіону та населеного пункту, залишаючи по собі руїни та ріки сліз. У лютому 2024 року президент України вперше відкрито заявив про втрати серед наших захисників на пресконференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024". За його словами, станом на 25 лютого армія втратила близько 31 000 військових. Водночас втрати російської сторони, за оцінками, становили приблизно 180 000 осіб (загиблих та поранених - до 500 тисяч).Втім, у вересні 2024 року американське видання Wаll Strееt Jоurnаl опублікувало матеріал, де зазначалося, що кількість загиблих українських військових сягнула 80 000, а ще 400 000 зазнали поранення. Щодо російських втрат, оцінки дещо різняться: за одними даними, загинуло 200 000 окупантів, а поранених — також близько 400 000. За даними Генерального штабу Збройних сил України, станом на сьогодні росіяни втратили понад 717 тисяч військових. Проте, визначити реальну кількість загиблих і поранених сьогодні неможливо. Україна та РФ не розкривають повних даних про свої втрати, зокрема, з міркувань безпеки та задля протидії маніпуляціям.Ми всі пам’ятаємо, як проводжали в останній шлях Дмитра Коцюбайла на позивний "Да Вінчі", який став символом нескореності, Олександра Мацієвського, чий вигук "Слава Україні" перед лицем смерті став уособленням нашої сили, льотчика Валентина Коренчука на позивний "Бджоляр", відомого своєю майстерністю та відданістю небу. Нажаль, із кожним днем війни таких історій стає все більше. Кожного полеглого захисника українці проводжають в останній путь, стоячи на колінах. Перелічити всіх героїв складно, однак на їх честь переназивають вулиці та сквери, встановлюють пам'ятники та закарбовують імена у мистецьких творах. Пам’ятаймо про кожного військового, їх жертва ніколи не буде забута, бо вони боролися за наше сьогодення та наше майбутнє.Людина – це найцінніший скарб нашого народу. Багато цивільних сьогодні також пройшли нелегкий шлях, так, лише з серпня 2024 року понад 170 000 людей були змушені залишити свої оселі на сході України через активні бойові дії. Деякі з них знайшли безпеку в інших регіонах України, де вже перебуває близько 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, а інші - приєдналися до 6,7 мільйона біженців, які знайшли прихисток за кордоном.З початку 2024 року майже 400 000 українців перетнули кордони ЄС у пошуках захисту від вибухів та небезпеки. Ці цифри — не просто статистика, за ними приховуються долі, історії та мрії тих, хто був змушений залишити рідні місця. На підконтрольній частині нашої країни нині проживає близько 25-27 мільйонів людей. Руйнування інфраструктуриЗагарбники цілеспрямовано знищують критичну інфраструктуру: школи, лікарні, житлові будинки, електростанції. Особливо складним став опалювальний сезон 2022–2023 років через масовані обстріли енергетичної системи.За 2023 рік українська енергетика зазнала значних втрат внаслідок цілеспрямованих атак російських окупантів. Було зафіксовано 271 удар по об’єктах генерації, що призвело до масштабних руйнувань та пошкоджень. Як зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, в Україні не залишилося жодної теплоелектростанції (ТЕС) чи гідроелектростанції (ГЕС), яка б не постраждала від ворожих обстрілів упродовж зими. Низка населених пунктів залишались протягом декількох діб без електроенергії та водопостачання. За декількох років війни масштаби пошкоджень настільки великі, що відновити повну потужність енергетичної системи до початку нового опалювального сезону виявилося неможливо. Україна зазнала масштабних втрат у сфері енергетики також у 2024 році, адже близько 65% енергогенеруючих потужностей було зруйновано через масовані обстріли РФ. Загроза й досі залишається високою, оскільки обстріли тривають, ускладнюючи зусилля щодо відновлення енергетичної системи та забезпечення стабільності в умовах наближення холодної пори року. Навіть за умови, якщо більше не буде пошкоджень енергетичних об'єктів, експерти прогнозують, що за сильних морозів в українських оселях не буде світла щонайменше до чотирьох годин на добу. Енергетики та уряд продовжують працювати над мінімізацією наслідків для населення, відновлюють пошкоджені об'єкти та запроваджують нові технологічні моделі, однак всі ці процеси потребують значних ресурсів та часу. Сьогодні енергетичний терор – це ще один психологічний прийом агресора, що не полишає спроби дестабілізувати життєво важливі системи країни та посилити гуманітарну кризу. Вплив на довкілляВійна завдала Україні колосальних екологічних втрат, які мають довгострокові наслідки, деякі з них зараз навіть складно повністю оцінити.Через військові дії, на місці тисяч гектарів природних зон залишились вигорілі ліси та поля. Це не лише знищує природне середовище тварин, а й збільшує рівень СО2 у атмосфері. Заміновані поля, ліси та річки перетворюють величезні площі в зони екологічної катастрофи, роблячи їх небезпечними для використання людиною та природою. Сумна статистка говорить про те, що сьогодні Україна є найбільш замінованою країною у всьому світі. Станом на 1 липня 2024 року понад 144 тисячі квадратних кілометрів України вважаються потенційно небезпечними через вибухонебезпечні предмети, тобто замінованими. Цю інформацію оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України.Війська РФ окупували та знищили десятки національних парків та заповідників.  Так, відомий своєю унікальною фауною та флорою регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса", був просто спалений. Нелюдське ставлення до довкілля загарбники показали також в заповіднику "Асканія-Нова", знищуючи рослини та вивозячи тварин із їх природного ареалу. Однак, справжній екоцид та техногенну катастрофу світ побачив 6 червня 2023, вночі окупанти підірвали машинну залу Каховській ГЕС зсередини, повністю знищивши станцію. За даними "Укргідроенерго", відновлення ГЕС неможливе через масштабність руйнувань. Цей акт агресії завдав Україні збитків на суму майже 14 мільярдів доларів США, як зазначають на веб-порталі ООН України.Цей удар не лише завдав значної шкоди енергетичній інфраструктурі. Під воду пішли десятки населених пунктів, а в небезпеці опинились цивільні як на підконтрольній частині України, так і на окупованій. Підрив греблі має серйозні екологічні наслідки, адже знищено екосистеми, назавжди втрачено ендемічні види тварин, а купи сміття та відходів були змиті у Чорне море.Підрив Каховської ГЕС, Фото: Колаж Еспресо ТVВажливі досягнення та перемогиУкраїнська армія вразила світ своєю мужністю та професіоналізмом. Відбиття російського наступу на Київ, звільнення Харківщини, Херсона та багатьох інших населених пунктів — це перемоги, які увійдуть до підручників історії.Битва за Київ, де умовною точкою відправки є початок повномасштабного вторгнення, тривала приблизно до квітня 2022 року. Цей етап війни мав надзвичайно велике значення, оскільки окупанти були впевнені, що зможуть захопити столицю без супротиву. Російські війська почали наступ на столицю з декількох напрямків, зокрема через Ірпінь, Ворзель і Бучу, з метою стрімко прорватися до центру Києва і захопити урядові будівлі. ЗСУ та тероборона продемонстрували надзвичайну стійкість і рішучість, зірвавши плани агресора.Особливу важливість мали бої за ключові об'єкти, такі як аеропорт "Антонов" у Гостомелі, де війська агресора зазнали великих втрат, намагаючись захопити стратегічний пункт. Стійка оборона Києва та злагоджені дії українських сил, змусили ворога відступити. Ця перемога мала вирішальне значення для подальшого розвитку ситуації в країні, адже поставила російське командування в скрутне становище.Харківську стратегічну наступальну операцію можна назвати однією з найбільш значущих та яскравих подій у контексті російсько-української війни. Завдяки стратегічній майстерності та чітким військовим діям, українські сили змогли обманути противника, створивши враження, що наступ відбудеться в іншому напрямку. Цей маневр дозволив українським військам не тільки здобути стратегічну перевагу, а й розгромити деморалізовані російські підрозділи, які відступили до лінії державного кордону України.У вересні Сили оборони України звільнили від ворога важливі населені пункти, зокрема Богородичне та Святогірськ, що на півночі Донецької області. За результатами операції було звільнено понад 300 сіл та міст, а також очищено 3800 кв. км території, на яких проживає понад 150 тисяч українців. Ця невелика перемога стала важливим кроком у контексті звільнення окупованих територій і зміцнення українських позицій на Сході країни.Операція зі звільнення правобережжя Херсонської області стала важливою віхою в боротьбі України. Російські війська укріплювали свої позиції на цьому напрямку протягом місяців, зокрема, створюючи потужні фортифікації: бетоновані укриття, окопи та добре організовані вогневі точки. Однак завдяки майстерності українських командирів та точно спланованим тактичним маневрам, ЗСУ змогли провести серію ефективних операцій.А 11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Тисячі громадян зустрічали своїх визволителів з українськими прапорами, що стало символом великої перемоги та надії для всіх, хто пережив окупацію. Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Fасеbооk, Ще однією новиною, яка задавалась просто неможливою на початку повномасштабного вторгнення РФ – це те, що українці наважаться перенести військові дії на територію ворога. Курська наступальна операція стала однією з найбільш значущих в історії війни, продемонструвавши відвагу та стратегічне планування Сил оборони. Операція розпочалася орієнтовно 6 серпня 2022 року, саме тоді Росія заявила, що українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Курської області. Однак, "прорив" не став кінцевою точкою, а українські підрозділи продовжували ефективно просуватися вглиб території та закріплюватись на цих територіях.До кінця серпня ЗСУ досягли значних результатів, зокрема, взяли під контроль 100 населених пунктів, це близько 1294 кв. км території, та захопили в полон майже 600 солдатів РФ. Ця наступальна операція надала Україні деякої стратегічної переваги та значно зміцнила моральний дух на фронті.Крім того, всі пам'ятають запеклу боротьбу та звільнення острова Зміїний, блискавичне знищення флагмана російського Чорноморського флоту - крейсера "Москва", ретельно сплановане повернення під контроль України "вишок Бойка" та інше. Насправді, наші військові щодня виконують важливі завдання, як крок за кроком допомагають наближати нашу перемогу. Дуже багато місій та операцій сьогодні засекречені, їх подробиці ми зможемо дізнатись лише після закінчення війни. Вишки Бойка, Фото: Головне управління розвідкиВажливо згадати, що наші люди показали унікальний приклад згуртованості: волонтери, медики, підприємці та звичайні люди стали до лав опору. Кожен робить свій внесок у перемогу. Якщо росіяни намагались розколоти наше суспільство, тоді можна з впевненістю сказати, що війна стала поштовхом для піднесення української культури.Крім того, світова спільнота об’єдналася навколо України, надаючи фінансову, військову та гуманітарну допомогу. Постачання сучасної зброї, санкції проти РФ та політична підтримка стали важливими для нашої країни у цій війні.Що чекає українців попереду?Найбільша мрія всіх українців – перемога у війні та повернення всіх військових і цивільних додому, до мирного життя. Експерти зазначають, що війна в Україні найімовірніше буде продовжуватися і в 2025 році. Найближчими місяцями прогнозується зниження активності російського наступу на Донбасі, хоча це не означає завершення бойових дій. Залежно від подій, можливий розвиток низки сценаріїв. Серед низки варіантів розглядаються як нові контрнаступальні дії Збройних Сил України, так і політичні зміни, що вплинуть на хід війни. Зокрема, йдеться про потенційні переговори з Росією, адже міжнародна політична ситуація також відіграє важливу роль.Останніми місяцями інфопростір переповнений можливими сценаріями розвитку війни у зв'язку з обранням нового президента США. Дональд Трамп неодноразово наголошував на тому, що зможе зупинити війну в Україні "за один день". Деякі фахівці зазначають, що Трамп може ініціювати укладення мирного договору між Україною та РФ. На думку колишнього спеціального радника з російських і євразійських питань при головнокомандувачі сухопутних військ США в Європі Марка Войгера, такий договір може бути досягнутий "не заради справедливості, не заради відновлення суверенітету України та покарання російської агресії", а шляхом посиленого тиску на Київ. Однак, існують інші думки, зокрема, військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко припустив, що Путін не погодиться на пропозицію Трампа про заморожування конфлікту на нинішній відмітці фронту. Це пов’язано з тим, що Росія претендує на території, які залишаються підконтрольні Україні, тому такий план може викликати внутрішню критику в РФ. Коваленко вважає, що за таких умов, Трамп буде змушений активніше постачати Україні озброєння, навіть більше, ніж це відбувалось за адміністрації Байдена. Володимир Зеленський і Дональд Трамп, Фото: Gеtty ІmаgеsІнтерпретацій та сценаріїв розвитку подій дуже багато, напевно ніхто не може точно передбачити події, які будуть відбуватись. Однак кожен українець вірить, що Росія відповість за свої злочини: міжнародний трибунал, репарації та покарання винних. Це питанням не лише справедливості, а й безпеки.Сьогодні 1000 днів війни показали незламність українців, які вірять у свою перемогу, незважаючи на неймовірні труднощі. Попереду ще чекає багато випробувань, але об'єднана нація, яку підтримує цивілізований світ, зможе подолати всі перешкоди. Слава Україні! Героям слава!

За перший тиждень у якості переможця президентських виборів Дональд Трамп ще не робив офіційних заяв про те, якими будуть конкретні кроки, щоб завершити російське вторгнення в Україну. Найімовірніше, це означає, що поки команда Трампа лише формує варіанти та "прощупує ґрунт", а його телефонні дзвінки тому свідчення. Як вдало підкреслив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко, наразі ніякий з опублікованих у медіа мирних планів до інавгурації Трампа "не має жодного підґрунтя, є більше хайпом". У будь-якому разі, диму без вогню не буває, а якщо проаналізувати попередню риторику Дональда Трампа та його бажання швидко покласти край цій "безглуздій війні", тоді стає зрозуміло, що новий президент США готовий прийняти рішення, які можуть не сподобатися ні Україні, ні Росії, однак точно можуть змінити саму парадигму війни, заморозивши її без офіційного завершення. Еспресо розповість, якими можуть бути мирні сценарії Дональда Трампа, як новий очільник Білого дому може змусити сісти за стіл переговорів Київ та Москву. Чому Дональд Трамп настільки поспішає й зацікавлений в завершенні війниВійна в Україні стала зручним політичним трампліном для повернення у Білий Дім республіканця Дональда Трампа. Адже критикувати завжди простіше. Під час передвиборчих змагань, які у США розпочалися ще у 2023 році, Трамп та його команда визначили декілька ключових тез, щоб отримати підтримку більшості американців: "дірявий" кордон з Мексикою, виселення незаконних мігрантів, зменшення бюрократизму й скорочення податків, покращення економіки та сфери здоров’я, а у зовнішній політиці чи не найголовніше – швидке вирішення війни в Україні. Читайте також: Чому мексиканський кордон "блокує" військову допомогу США для України та чи вплине на це ситуація з Техасом: пояснюємо по пунктахТак, саме у 2023 році українське питання стало ласим шматком для політичних ігор, які все більше розгорталися між республіканцями та демократами. Адже минулий рік був кардинально іншим від початку повномасштабної війни. У 2022 році Україна показала, що "за три дні" її не здолати, дала відсіч, проводила вдалі контрнаступи та об’єднала чи не весь демократичний світ довкола себе. У 2023 році українська влада та військове командування прагнули продовжити цей позитивний імпульс і влітку деокупували південь країни. Однак задум не вдався – ресурсів було витрачено чимало, а очікуваних всіма результатів так і не було досягнуто. Тоді вперше республіканці почали публічно нарікати на політику президента демократа Байдена, кажучи, що США витрачає забагато грошей на Україну, замість того, щоб покращувати життя американців. Тому республіканці на пів року затримали схвалення 60 млрд доларів для України. Це одразу стало відчутно і на фронті, коли з кінця 2023 року почався масований російський штурм на Авдіївку, який, по суті, і досі не вдалося зупинити, бо окупанти просунулися на десятки кілометрів і тепер на підступах до Покровська, що втримує чи не всю українську логістику на Донбасі. Та найголосніші й зрозумілі виборцю заяви почав робити лідер республіканців Дональд Трамп. Спершу кажучи, що цієї повномасштабної війни взагалі б не було, якби він продовжував очолювати Білий дім, а далі запевняючи американців, що президент Зеленський "найкращий продавець", бо кожного разу після приїзду до США, Вашингтон виділяє Києву мільярди допомоги. У підсумку Трамп як мантру повторював про свої фірмові "24 години", які потрібні йому, щоб покласти край цій війні, коли його виберуть президентом. У запалі обіцянок він почав говорити, що зможе це зробити навіть до офіційного вступу на посаду. Також Трамп любив повторювати, що навіть "погана угода" для українців, яку б уклали у 2022 році, краща за повномасштабну війну. Тому так виглядає, що зараз Трамп займається виконанням своїх передвиборчих обіцянок, щоб зберегти любов виборців та показати світу, що він сильний лідер, який здатен швидко вирішувати складні проблеми, а США – досі наддержава. Якщо ж він не зможе виконати таке амбітне зобов'язання, це може призвести до втрати його політичного капіталу як серед американців, так і світових лідерів. А втрата довіри вже на початку президентства, точно не входить у його плани. Відповідно, українське питання – одне з найважливіших для нього, йому важливо показати, що його політика, на відміну від Байдена, діє рішуче та ефективно. Трамп пропонує відхід від формули теперішнього очільника Білого дому – допомагати стільки, скільки буде потрібно, до політики – вирішити тут і зараз.Чимало європейських лідерів справді вірять в дієвість такої риторики Трампа. Звісно, найпершим соратником в цьому є угорський прем’єр Віктор Орбан, який ще до перемоги Трампа декілька разів з ним зустрічався та говорив про "пошуки мирного, не військового рішення" у цій війні. Нещодавно приголомшив заявою й прем’єр Польщі Дональд Туск, який сказав, що "найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і РФ, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва". Також президент Фінляндії Александр Стубб після телефонної розмови з Трампом запевнив, що той "налаштований якнайшвидше укласти мирну угоду". Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган теж дотримується думки, що війну в Україні можна "легко завершити" завдяки рішучому підходу адміністрації Трампа. Чи готова Україна та РФ до переговорів та поступок Українсько-російські переговори на кордоні України та Білорусі 28.02.2022 рокуПопри всі складності, з якими стикнулася Україна за ці майже три роки повномасштабної війни, більшість українців проти територіальних поступок агресору. Результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного у вересні-жовтні 2024 року, показують, що 58% українців проти територіальних поступок, однак третина – все ж готові, щоб завершити війну. Якщо проаналізувати тенденцію, то помітно, що тих, хто погоджується з такими поступками стало більше – було 8-10%, а тепер – 32%. Українська влада за час повномасштабної війни також змінила свою думку про територіальні поступки, але в протилежну сторону – від готовності до повної відмови. До квітня 2022 року тривали офіційні переговори, спершу у Білорусі, а потім в Стамбулі. Хоч громадськості так і не були представлені всі пункти тодішньої угоди, однак згідно з заявами Михайла Подоляка та Давида Арахамії, які брали участь у переговорах, Україна була готова "на 15 років заморозити питання про статус Криму". Тобто президент Зеленський погоджувався на компромісне рішення як мінімум щодо окупованого Криму. Однак у квітні українські війська змогли відкинути росіян з Київщини й світ побачив Бучанську різанину та інші звірства окупантів. Надалі ЗСУ змогли здійснити контрнаступи й на інших позиціях, що призвело до того, що Україна зайняла кращі переговорні позиції, президент Зеленський почав говорити про повне звільнення країни та неможливість миру з тими, хто хоче знищити українську націю. Українська влада поставила єдину ціль для можливого завершення війни – повна перемога, тобто вихід ЗСУ на кордони 1991 року та завдання поразки режиму Путіна, якого б мали судити на міжнародному трибуналі. Власне, що у 2022 році хотіли понад 90% українців.Однак з невдачами на полі бою у 2023 та 2024 роках, коли суспільний барометр почав хилитися до можливих поступок задля миру, українська влада залишилася на максимальних позиціях, які були прописані у Українській формулі миру та Плані перемоги, що цього року був представлений як світовим лідерам, так і українцям. Цікаво, що за даними джерел британської газети Fіnаnсіаl Тіmеs, Дональда Трампа зацікавили два пункти Плану перемоги, які, здається, і були прописані для нього – доступ до українських природних ресурсів та заміну частини військ США, дислокованих у Європі, українськими військами після війни. Тобто українська влада, можливо, передбачаючи прихід Трампа до влади, вперше почала не лише просити-вимагати допомоги, але й запевнила, що готова за неї заплатити чимось цінним. Щодо Росії, їхня позиція у війні завжди була взаємосуперечлива: від бажання виконати "всі поставлені цілі СВО" (по суті, перетворити Україну на маріонеткову державу, а національно свідомих українців ліквідувати як "нацистів") до "готовності до переговорів" (але лише на своїх умовах). Наприклад, у середині жовтня російський диктатор Володимир Путін сказав, що "готовий до діалогу про мирне завершення конфлікту, але лише на базі стамбульської угоди", водночас він заявив і про готовність "продовжувати збройну боротьбу" до виконання поставлених цілей. Тому серед експертів та української влади так багато скептицизму щодо бажання переговорів з росіянами, адже у будь-який момент вони можуть змінити думку і зайнятися війною. Бо так вигідно режиму Путіна, для якого фактор війни став можливістю міцно втримувати владу. "Для Путіна переговори є фактично умовами капітуляції України й того, що НАТО самоліквідується, а США заберуть свої війська з європейського континенту. Тому нашим партнерам потрібно постійно пояснювати, що Україна є ціллю Путіна, але також і його засобом, яким він хоче встановити своє панування в Європі. Він готовий до переговорів, втім, я не вірю, що він готовий до дипломатичного вирішення цієї війни", - пояснив в етері Еспресо експерт з питань зовнішньої та безпекової політики "Центру оборонних стратегій" Олександр Хара.До того ж, як вдало відзначив директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець, Путін відчуває певний кураж через успіхи своєї армії, тому йому поки немає сенсу ставати на шлях перемовин. Власне, про це днями натякнули й у МЗС РФ, що росіяни готові слухати пропозиції Трампа, однак лише в разі відмови Заходу від подальшого надання Україні "усіх видів допомоги" та уникнення "стратегічної поразки" Москви, натякаючи, що США мають дозволити Росії виграти, а Україні програти і це, на їхню думку, буде дипломатичним вирішенням. Про самих росіян ніхто і не говорить, адже вони нічого не зробили, щоб зупинити Путіна і, здається, нічого не збираються робити, відкрито чи тихо підтримуючи будь-які його дії. Навіть попри те, що сотні тисяч російських солдатів загинули й були покалічені на цій війні, та це не цікавить більшість російського суспільства. Як Трамп може змусити Україну та Росію сісти за стіл переговорівТож, як Дональд Трамп може стимулювати Україну та Росію сісти за стіл переговорів і змусити дотримуватися миру? Стосовно України, тут все доволі просто. Трамп може зробити те, що вимагала частина республіканців і за що, по суті, проголосували американці – скоротити або навіть припинити військову допомогу Україні. Враховуючи, що США –  найбільший військовий союзник України, який надав зброї на десятки мільярдів доларів, такі дії можуть дуже швидко вплинути на рішення Києва, адже без американської допомоги, ЄС, Німеччина, Велика Британія, Франція та інші країни-союзники мали б подвоїти свої зусилля. Та вони цього не зробили. Стосовно Росії, то Трамп, крім віри у свою харизму та "дружні стосунки" з Путіним, має кілька способів. Найкращий – економічний. Ще під час передвиборчої кампанії він запевняв, що зменшить ціну на пальне, завдяки тому, що почне "бурити, бурити та ще раз бурити". Тобто США будуть нарощувати видобуток нафти й газу, що автоматично сприятиме зниженню цін. При бажанні, Трамп може навіть обвалити ціни на пальне у всьому світі. У підсумку, як аналізують у виданні Вusіnеss Іnsіdеr, нафтогазова галузь РФ опиниться під загрозою, а воювати без нафтових грошей Путіну не вдасться.  "Думаю, що перше, що зробить Трамп, це збільшить видобуток нафти і газу у США, щоб спробувати наповнити світові ринки якомога більшою кількістю дешевої енергії. Це буде добре для економіки США, це буде добре для світової економіки. Це також буде погано для бюджету Путіна, і тому я думаю, що це те, що він майже гарантовано зробить", - вважає колишній спецпредставник США під час переговорів з Україною Курт Волкер.Іншим можливим способом є спроба залякати Кремль – замість того, щоб скоротити військову допомогу Україні, Білий дім може передати їй всі можливі, крім ядерної, види озброєння. Адже Трамп готовий робити те, чого постійно побоювалася адміністрація Байдена – швидко перетинати "червоні лінії", робити стратегічну ескалацію, щоб досягти поставлених цілей. Хоча цей варіант складніший, бо його треба буде пояснити виборцям, які очікують швидких результатів та зменшення допомоги Україні. Які потенційні сценарії розглядає Трамп для завершення російсько-української війни Через значні територіальні втрати, які Україна зазнала цього року (лиш у жовтні РФ захопила більше, ніж в будь-який місяць із середини 2022 року), українській стороні не вигідно зараз сідати за стіл переговорів. Адже переговори можуть потенційно завершитися замороженням конфлікту, відповідно, близько 20% території України залишаться окупованими, а українці, які там живуть, продовжать зазнавати незаконних дій з боку Росії. Однак, якщо новообраний президент США Дональд Трамп все ж примусить до цього, то існує кілька потенційних сценаріїв, якою може бути ситуація після 20 січня 2025 року. Найперше – це корейський сценарій. Як відомо, у 1953 році на Корейському півострові закінчилася війна без офіційного мирного договору, але була узгоджена розмежувальна лінія (демілітаризована зона) між Південною та Північною Кореєю. Таким чином вже 71 рік існує демократична Південна Корея та тоталітарна КНДР. Хоч напруга в регіоні зберігається і по сьогодні, але не було активних бойових дій. Тобто переносячись в Україну, головна мета такого гіпотетичного сценарію – заморозити конфлікт без остаточного міжнародного вирішення статусу окупованих територій."Це може бути, як завершення Корейської війни. Путін, на жаль, але такі реалії, отримає близько 20% території України, які зараз його війська втримують, але решта України, тобто всі ці ресурси, більшість населення вони залишаться демократичними, вільними та будуть на шляху до ЄС й НАТО. Напевно, знадобиться 3-5 років для вступу до Альянсу, якщо бути реалістами. Це точно не найгірший сценарій. Вірогідно, що буде створена якась демілітаризована зона між двома частинами України, як у Кореї, яку контролюватимуть солдати НАТО, але не США, а Європи", - сказав в ефірі СNN колишній верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.Як пише британське видання Тhе Теlеgrарh з посиланням на оточення новообраного президента США, такий план є одним з декількох, які розглядає Трамп, і кожен має свої деталі та пункти для переговорів. "Наприклад, ідея, викладена трьома співробітниками штабу Трампа, передбачає заморожування нинішньої лінії фронту, а також згоду України відкласти на 20 років свої амбіції щодо вступу до НАТО. В обмін на це США наповнять Україну зброєю, щоб утримати Росію від відновлення війни", - йдеться у статті.У Тhе Есоnоmіst також пишуть, що ніхто, можливо, навіть сам Трамп не знає, "з чого насправді складається його мирний план". "Наразі українські чиновники працюють із двох публічних формулювань. Перший, пов’язаний із кандидатом у віцепрезиденти Трампа Джеймсом Ді Венсом, передбачає заморожування конфлікту на нинішньому рівні, а Україну змушують дотримуватися нейтралітету без очевидних гарантій безпеки чи обмежень для Путіна. Другий план, якому Україна дуже надає перевагу, був викладений колишнім держсекретарем Трампа Майком Помпео. Це зосередження на посиленні військової та фінансової підтримки як стримуючого фактору для Москви, водночас залишаючи відкритою перспективу членства в НАТО. Багато чого може залежати від того, якому плану захоче віддати перевагу Трамп", - відзначали у виданні.Цей другий можливий підхід команди Трампа можна назвати хорватським сценарієм, або військове повернення територій. Як відомо, на початку 90-х років минулого століття, коли Сербія напала на Хорватію і захопила частину їхніх земель, хорвати у підсумку силою зброї змогли повернути окуповані території. Про це писав у своїй колонці для Dаіly Маіl експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон, що Трамп міг би застосувати "двоетапний підхід": дати українцям ті дозволи на застосування зброї, які їм потрібні, а потім, коли війська Путіна знову відштовхнуть, він міг би запропонувати угоду. "Путіну доведеться відійти принаймні до кордонів, які були до вторгнення у 2022 році, і щоб уникнути майбутніх конфліктів і невизначеності, решта України має бути визнана вільною країною, здатною вибирати свою долю в ЄС і НАТО", – написав Джонсон.Цікаво, що до перемоги Трампа на виборах, західні ЗМІ активно говорили про інший сценарій, а саме досвід Німеччини у часи Холодної війни, тобто німецький сценарій. Як відомо, після Другої світової війни Німеччина була розділена на демократичну ФРН і комуністичну НДР. Однак особливістю було те, що ФРН увійшла в НАТО, таким чином змусивши НДР і Радянський союз припинити потенційні спроби подальшого просування. У виданні Fіnаnсіаl Тіmеs відзначали, що для України цей шлях коротко можна підсумувати так – території в обмін на вступ до НАТО. У такому разі ні Україна, ні партнери не визнавали б суверенітет Росії над захопленими з 2014 року територіями, але була "мовчазна згода" про те, що ці землі у майбутньому мають повернутися дипломатичними засобами. Однак такий сценарій, найімовірніше, відкинув би сам Кремль на переговорах, адже режим Путіна продовжує стверджувати про єдино можливий шлях – нейтралітет України. У будь-якому разі, як нещодавно сказав колишній держсекретар США Майк Помпео, що новобраний президент США "не дозволить Путіну прокотитися через Україну", тобто точно не дасть більше, ніж той встиг захопити, чи поступитися чимось, що українці вже відвоювали. Адже програш України у війні з Росією розглядався б також, як поразка політики Трампа, який налаштований лиш здобувати перемоги. Тому питання про те, якою ця перемога буде для США, України, Росії й світу залишається відкритим до моменту офіційного вступу Трампа на посаду. А поки росіяни продовжують тероризувати населення України своїми ракетами та наступальними діями, щоб захопити чимбільше території, українські воїни продовжують героїчно оборонятися, а в США Дональд Трамп роздає перші важливі посади у своєму новому кабінеті. Зокрема, у виданні Fох Nеws пишуть, що Трамп "вже незабаром" призначить спецпредставника для перемовин щодо припинення війни в Україні, також це буде "людина з великим авторитетом".  "Зараз мова йде лише про Дональда Трампа та гру в очікування. Чи змінить його нова адміністрація шлях України чи Росії? Чи зможе він запровадити припинення вогню? Чи будуть вибори Україні?", - вдало резюмують про загальні настрої у Тhе Есоnоmіst і додають, що наразі українці можуть розраховувати на дві дати, які наступного року можуть мати важливе значення для всієї країни: 20 січня 2025 року, дата інавгурації Трампа, перший момент для можливого припинення вогню та скасування воєнного стану, і 25 травня, як обговорювана дата виборів. Читайте також: Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. Пояснюємо

Про це йшлося на засіданні Комітету з монетарної політики Національного банку України (КМП), яке відбулося 30 жовтня."Більшість членів КМП очікує збереження облікової ставки на рівні 13% упродовж наступних місяців, однак не виключає можливість її підвищення", - йдеться у повідомленні на сайті НБУ.Регулятор зазначає, що жоден з учасників дискусії не бачить підстав для пом’якшення процентної політики найближчими місяцями."Вісім членів КМП вважають, що за поточного стану інфляційних очікувань і збереження стійкості валютного ринку утримання облікової ставки на рівні 13% буде достатнім для забезпечення належного рівня захисту гривневих заощаджень від інфляційного знецінення", - розповіли в НБУ.Водночас деякі члени Комітету вважають, що в грудні облікову ставку потрібно буде підняти до 14%."Натомість на думку двох членів КМП, в міру посилення цінового тиску та можливої реалізації частини проінфляційних ризиків очікування економічних агентів можуть помітно погіршитися, що негативно позначатиметься на реальній дохідності гривневих інструментів і вимагатиме відповідної реакції з боку НБУ. Вони очікують, що в грудні ставку необхідно буде підняти до 14%", - поінформували у пресслужбі.Водночас у наступному році можливе обережне пом’якшення процентної політики.Облікова ставка визначає відсоток, під який НБУ надає кредити комерційним банкам, а від цього, відповідно, залежить те, під який відсоток банки надаватимуть кредити населенню та бізнесу, а також прийматимуть депозити.НБУ знижує облікову ставку, коли немає причин очікувати інфляції. Підвищення ж облікової ставки навпаки відбувається тоді, коли країна зазнає потрясінь, економіка регресує і є передумови інфляції. Варто зазначити, що в червні 2022 року регулятор підвищив її з 10% одразу до 25% річних. І на цьому рівні вона трималася до липня 2023-го. Потім НБУ знизив облікову ставку з 25% до 22%, а у вересні – до 20%.З 27 жовтня облікова ставка була на рівні 16%, а з 15 грудня сягає 15%. 25 січня 2024 року НБУ ухвалив рішення зберегти облікову ставку на рівні 15%, пояснивши це тим, що регулятор прогнозує більш тривалі бойові дії в Україні.Однак 14 березня НБУ знизив облікову ставку до 14,5%, а з 26 квітня її було знижено до 13,5%. У червні облікову ставку встановили на рівні 13%, а липні зберегли на тому ж рівні.У серпні в НБУ заявили, що на етапі очікуваного пришвидшення інфляції та ймовірного погіршення інфляційних очікувань знижувати облікову ставку щонайменше до кінця року не варто.31 жовтня правління Нацбанку ухвалило рішення зберегти облікову ставку на рівні 13%.

"Еспресо" нагадує, як відбувалося звільнення правобережжя Херсонщини, в яких умовах жили люди під час окупації та що змінилось після звільнення низки населених пунктів. А також що відомо сьогодні про лівобережжя Херсонщини та чи має регіон плани на відбудову після повної деокупації.Місто було в окупації вісім з половиною місяців. За цей час люди переживали щоденний терор, психологічний тиск і тортури, однак не здались. Під час звільнення херсонці зустрічали ЗСУ українськими прапорами та вигуками: "Херсон – це Україна".Херсон був і залишається Містом-героєм попри щоденні обстріли та наближеність до ворожих позицій.Херсон під час тимчасової окупаціїРосійські війська на початку війни просувалися територією України досить високими темпами. Захоплення стратегічно важливих міст та обласних центрів було однією з важливих цілей окупантів. Херсон потрапив під тимчасову окупацію на початку березня 2022 року, незважаючи на значний опір з боку місцевого населення. Численні мітинги та акції на підтримку України були дуже масовими, однак російська сторона з агресією розганяла будь-які протести та з особливою жорстокістю карала людей у катівнях за непокору.Херсонці об’єднувалися в підпільні дружини та варти, що мали на меті протидію мародерству, пильне стеження та збір інформації, яку потім передавали українським військовим, про окупантів і техніку. Такі партизанські угруповування також підтримували моральний дух людей під час окупації патріотичними графіті, залишали "послання" окупантам. "Те, що ми були заряджені на супротив, це, напевне, і допомогло багатьом із нас просто не зламатися, звичайно, що не тільки не перейти на бік ворога, але й до останнього влаштовувати всіма можливими засобами будь-який вид спротиву", - розповів херсонець, учасник підпільного спротиву Андрій Андрющенко в етері об'єднаного марафону.Українці відразу опинилися не лише в умовах поневолення та жорстокої агресії з боку ворога, а також у своєрідному інформаційному вакуумі, де телебачення та радіомовлення було вимкнуто. Згодом в місті ставало все важче діставати ліки, а стихійних ринків було все більше, оскільки багато містян втратили роботу та не хотіли співпрацювати з окупантами. Затримання, катування, полон та незаконна депортація – це лише невеликий список того, що переживають наші громадяни, які живуть на ТОТ.Окупантам удалося захопити будівлю херсонської міської ради 25 квітня, а вже наступного дня вони під час військової наради оголосили своїх представників, що мали зайняти керівні посади. Ними стали українські зрадники та колаборанти. Головуючим обласної адміністрації був назначений Володимир Сальдо, а міським головою – Олександр Кобець. Кремлівська влада згідно з уже відомим сценарієм мала намір "узаконити" своє перебування на ТОТ в Херсоні. Тому в період 23-27 вересня був проведений псевдореферендум, результати якого були відомі заздалегідь.Через майже дев’ять місяців окупації, 11 листопада українські військові офіційно зайшли в місто-герой Херсон. Ці 256 днів міцно закарбувалися в пам'яті людей, хоча більшість воліють їх якомога швидше забути. "Ми ж були без інформації, тобто не було ні зв’язку, ні світла, ні води, і коли сказали, що зайшли наші війська, ми плакали, я й зараз не можу спокійно говорити. Ми просто всі плакали і бігли на вулицю, наче діти малі, і раділи. Так, обстрілюють, важко зараз, але ми розумієм, що ми у своїй країні", — розповіла в інтерв’ю Суспільному місцева жителька Тамара.Фото: Еспресо.ТVЯк відбувалося звільнення правобережної ХерсонщиниПідготовка операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області тривала довгий час.  Адже російське військове керівництво чітко усвідомлювало стратегічну важливість Херсона. З цього напрямку відкривається прямий шлях до Миколаєва, Одеси та інших великих міст, що становило велику загрозу аж до частини Вінницької області, - пояснює в своєму інтерв’ю Дмитру Комарову командувач ОК "Південь" Андрій Ковальчук.Населений пункт Посад-Покровське був точкою, після якої вже була серйозно укріплена лінія оборони окупантів, яку вони зміцнювали протягом багатьох місяців. Це бетоновані бліндажі, фортифікаційні брили, глибокі рови, добре напрацьовані вогневі позиції та інше. Саме з таких районів вони атакували українські позиції зі всього наявного важкого озброєння, тому прорвати таку лінію дуже важко. Однак наша артилерія завдавала сильних ударів по позиціях окупантів, - наголошує снайпер підрозділу "Хорт" з позивним "Дєд" в етері об'єднаного марафону.Далі, вже на підступах до Херсона, розташована знаменита Чорнобаївка, аеропорт якої став всенародним мемом і жахом для окупантів. А легендарною вона стала завдяки тому, що російські військові регулярно стягувати туди колони техніки, вертольоти та особовий склад, які раз за разом прицільно знищували ЗСУ. Загалом 26 вдалих епізодів "бавовни" в Чорнобаївці. Звичайні українці вели рахунок, вийшов навіть жартівливий серіал "Чорнобаївка". Фото: автор Юрій Журавель (Український культурний фонд)Завдяки вдалим наступальним діям українських військових, добре продуманим тактичним маневрам, російська армія почала відступати з правобережжя, лишаючи по собі мінні поля, зруйновані будинки та купу залізяччя. Більш глибоко про всі деталі цієї історичної події ми зможемо дізнатись після закінчення війни.Життя після деокупації ХерсонаСьогодні Херсон та все правобережжя потерпає від щоденних обстрілів, адже росіяни б’ють хаотично по містах і селах області. В основному поранень зазнає цивільне населення. До того ж, частина Херсонської області ще й досі в окупації, а місцеві мають щоденно виборювати своє право на свободу.Щодня спостерігається значна активність ворожих обстрілів, зазнають пошкоджень і руйнувань будинки, магазини, лікарні та інші цивільні об’єкти. Однак є дні, що стають чорними сторінками в історії. Так, 3 травня 2023 року російські агресори здійснили 98 обстрілів Херсона та області, випустили 539 снарядів із важкої артилерії, танків, "градів", авіації та БПЛА. Внаслідок цього загинуло 23 людини, в пам’ять про загиблих Херсонська ОВА оголосила триденну жалобу.Життя на деокупованих територіях зараз досить складне. Хоча українські служби відновили зв'язок та інші комунікації, багато людей покинули громади та райони, які перебувають під постійним вогнем. Однак, попри значні руйнування, багато мешканців навіть не думають про виїзд. Так, у коментарі Суспільному, місцевий житель підкреслює, що, незважаючи на можливість виїхати, не покине рідне місце, адже це його рідний дім."Херсон тримається, але все тяжче і тяжче. Але віримо в майбутнє і дякуємо нашим захисникам. Я думаю, що все буде добре", - розповів Михайло Суспільному.Українська влада запевняє, що всі винні у знущаннях над українцями та агресії проти цивільних людей будуть притягнені до відповідальності. "Всі особи, причетні до злочинів в Україні, як найвище керівництво Росії, так і безпосередні виконавці, будуть неодмінно покарані", — повідомляють у МЗС.Українські служби постійно працюють над розслідуваннями злочинів російських військових та знаходять колаборантів, що допомагають окупантам у звірствах, які вони вчиняють на території України. Так, нещодавно СБУ встановила ще 26 осіб учасників злочинного угрупування "головного управління мвс рф Херсонської області" на ТОТ, які викрадали цивільних людей і в катівнях піддавали жителів жорстоким тортурам.Техногенна катастрофа: знищення Каховської ГЕСЩе одним випробуванням для південного регіону став підрив Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. Це без перебільшення можна назвати екологічною катастрофою та актом тероризму. У небезпечній зоні підтоплення опинилося близько 80 населених пунктів, більшість з яких перебуває під тимчасовою окупацією.На сьогодні збитки від руйнування Каховської ГЕС оцінюють у більш ніж 11 мільярдів доларів, - повідомляють на сайті ООН Україна. З цієї суми приблизно 2,79 мільярда доларів збитків припадає на інфраструктуру та активи, понад 1,1 мільярда доларів – збитки у житловому фонді. Однак ці цифри не є кінцевими, оскільки оцінити збитки від екоциду в довгостроковій перспективі досить складно.У жовтні 2023 року був опублікований спільний звіт ООН та Уряду "Оцінка потреб після катастрофи на греблі Каховської ГЕС", відповідно до якого потерпілими вважаються міста і села Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Безпосередньо від повені постраждали близько 100 тисяч українців, приблизно 20-30 тисяч будинків були в зоні підтоплення. Знищення дамби електростанції порушило значущі аспекти життя півдня України, включно з генерацією електроенергії, доступом населення до чистої питної води та переміщенням річкового транспорту. Це призвело до пошкодження житлового господарства, збитків інфраструктури та промисловості, незворотних змін навколишнього середовища та знищення культурної спадщини.Фото: скріншотАнтонівський міст і його значення під час воєнних дійЩе одним стратегічним об'єктом, важливість якого розуміє кожен, є Антонівський міст через річку Дніпро, який сполучає Херсон з лівобережжям. Він важливий з точки зору логістики, адже саме через  нього окупанти забезпечували свої війська технікою та боєприпасами. Для того щоб перерізати шляхи постачання зброї, українські військові завдавали влітку 2022 року ударів по переправі. Міст був пошкоджений, але не зруйнований.Відступаючи з правобережжя Херсонської області, росіяни підірвали декілька прольотів Антонівського мосту, маючи на меті зупинити наступ ЗСУ. Щоденно окупанти рясно обстрілюють авіабомбами, ракетами, снарядами все, що поряд із переправою. Через це особливо потерпає однойменне селище Антонівка, що є передмістям Херсона.Відповідно до останніх даних Інституту дослідження війни ІSW, українські військові мають просування далі під Антонівським мостом, що на півночі від міста Олешки. Це можна побачити на геолокаційних кадрах, що були опубліковані ще 27 жовтня. "Ми продовжуємо досягати непоганих результатів у своїй боротьбі – і в контрбатарейній, і в інших методах роботи. Але висвітленню це поки що не підлягає саме для того, щоб результат був дуже потужним і зафіксованим, щоб це не було такою короткочасною перемогою", - розповіла керівниця ОК "Південь" Наталія Гуменюк в етері телемарафону.Фото: ефірПлани після повної деокупації регіонуХоча частина Херсонської області й досі перебуває під окупацією, однак громадські діячі та звичайні херсонці з оптимізмом розглядають перспективи регіону після повної деокупації. Громадський центр "Нова генерація" провів першу конференцію "Степ і воля: якою буде Херсонщина після звільнення". Організатори вважають, що важливо закласти головні вектори розвитку та відновлення Херсонщини вже сьогодні.Загалом питання розвитку цього регіону дуже актуальне. Переосмислення економічної сфери, трансформації в соціальній сфері, збільшення впливу культурної сфери, перспективи розвитку області та подолання екологічних збитків важливе для розвитку країни в цілому.Мітинг підтримки у 2024 роціРух спротиву "Жовта Стрічка", що діє на окупованих територіях півдня України, на честь другої річниці визволення Херсона від окупаційних військ організовує онлайн-мітинг у Іnstаgrаm, що триватиме тиждень. Він має на меті підтримку окупованого лівобережжя Херсонщини. Загарбники мають пам'ятати: Херсон – це Україна!Організатори розповідають, що їхній рух опору зародився в окупованому Херсоні ще у квітні 2022 року, коли вони провели перший проукраїнський мітинг. Сьогодні долучитися до цієї онлайн-події може кожен охочий, незалежно від місця проживання. Щоб узяти участь, необхідно лише виконати такі дії:Знайдіть сторінку thіs.іs.uа в соціальній мережі Іnstаgrаm та залиште коментар: "Херсонщина – це Україна" під обраними постами.Отримайте тег від організаторів.Поділіться зображенням у своїх сторіс.Опублікуйте сторіс, долучившись так до онлайн-мітингу. 

Літературно-мистецька зустріч  відбувається в межах 7-го міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Vіа Саrраtіа 2024 за підтримки Українського інституту книги та Міжнародного фонду "Відродження". Еспресо знаоймить із учасниками резиденції - воїнами  які, попри свою основну роботу на фронті, знаходять час і натхнення на літературну творчість.Андрій ГуменюкПисьменник, живописець. Родом зі Львова. Один із засновників у 1988-му Львівського театру імені Леся Курбаса, де до початку війни пропрацював художником-постановником. Брав участь у численних виставках живопису, графіки. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. З початком війни у 2014 році став волонтером, згодом - парамедиком. З 2016 року – боєць Добровольчого батальйону ОУН.Автор книжок "Пісні війни" (2018) і "Африка" (2022). "Африка" – це збірка біографічних новел-нотаток про війну, до якої ввійшли також і малюнки автора. "Найбільше мене нервує, коли кажуть: от, художник узяв зброю до рук. Пацифістів з художників не треба робити! - каже Андрій Гуменюк. - У нашій історії море художників захищали свою землю. Маємо прекрасний приклад зараз, коли і лікарі, і комп’ютерники, і вчителі стали воїнами. Я завжди кажу: неважливо, чим ти займаєшся в мирний час, скільки тобі років. Якщо ти воїн – то ти воїн". Андрій Карпенко Начальник капеланської служби Центрального територіального управління Національної гвардії України, підполковник капеланської служби, протоієрей Православної церкви України, поет. У цивільному житті був актором театру та викладачем. Родом із Дніпра.Отець Андрій опікується військовослужбовцями з 2014 року. Від початку російського вторгнення був на посаді офіцера з культурно-просвітницької діяльності та служби військового духовенства, перебував біля витоків зародження служби військового капеланства, а у вересні 2023-го і сам став капеланом.Член Національної спілки письменників України. У творчому доробку Андрія Карпенка - дві поетичні збірки: "Я живу в Раю" і "Кохання, загартоване війною" (2023), три персональні фотовиставки, а ще - захоплення вишивкою та авторські пісні."Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі, - розповідає Андрій Карпенко. - Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат".Богдан НазаренкоПоет, за освітою - вчитель історії та права. Зараз – офіцер відділення соціального супроводу Головного управління Національної гвардії України. Народився на Донеччині. Учасник Революції Гідності. До повномасштабної війни був головою Громадської ради при КМДА. Відповідав за зв’язки з громадськістю та здійснення громадського контролю за діями влади. Організатор проєкту "Голос бойового серця" – книги поезій киян-військових, автор збірки "П’ятнадцять місяців війни" (2023)."Творчість – це якраз один із механізмів соціальної реабілітації на війні, - вважає Богдан Назаренко. - Це є місточок між минулим і майбутнім. Це місточок між жахливим реальним сьогоденням і мирним спокійним життям. Ми прагнемо, щоб нас почули. І поки ми живемо та б’ється серце кожного з нас, будемо творити й воювати за нашу державу".Валерій Пальчик Письменник, журналіст, громадський діяч. Був учасником війни в Придністров’ї, кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії й Чечні). Командир Полтавської обласної організації УНСО в 1991–1999 роках.У 1998-му балотувався до Верховної Ради від УНА. У парламенті VІІІ скликання був помічником на громадських засадах нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука.Після початку російсько-української війни взяв до рук зброю та пішов захищати рідну землю. Отримав поранення в боях під Маріуполем, переніс кілька операцій. Після повномасштабного вторгнення став на захист України зі зброєю в руках.Автор книжки "УНСО. Перший посвист куль" (2019), автор і упорядник збірки "Дружба, скріплена кров’ю. УНСО і Грузія" (2023).Віталій Запека Воїн, письменник, фотохудожник. Зараз перебуває на тривалому лікуванні після поранення від кулі снайпера, якого зазнав на Курахівському напрямку, у с. Новомихайлівка Донецької області, у квітні 2024 року.Родом із Полтави, воював у складі батальйону "Полтава" у 2015–2018 роках. З 25 лютого 2022-го знову на війні. Командир відділення РПГ у 116-й бригаді Тероборони. Перші оповідання та нариси почав писати у 2015-му, коли пішов добровольцем на війну. Автор книжок  "Цуцик" (2019), "Герої, херої та не дуже" (2020), "Абсурд" (2021), "Полінка" (2022), "Бабах на всю голову" (2022), "Полінка в Країні дурниць" (2023), "Ковбасокрад у Раю" (2024).За романом "Герої, херої та не дуже" написав п'єсу, за якою в Дніпровському національному театрі імені Т. Г. Шевченка в лютому 2020-го відбулася прем'єра вистави "Пригоди НЕбравого вояка Шрамка".Лауреат Премії «Воїн світла» (2021), Премії імені Ірини Вільде (2021) і Премії ім. Всеволода Нестайка (2022).Володимир КоротяПисьменник, громадський діяч. У цивільному житті був харчовим технологом, будував сонячні електростанції в Україні та Євросоюзі. Був депутатом Бучанської міської ради.У 2014-му вступив добровільно до Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у складі розвідувального взводу одного з батальйонів 10-ї Окремої гірсько-штурмової бригади на сході України, 2016-го демобілізувався.Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створив та очолив добровольчу ротно-тактичну групу «Ірпінь», завдяки якій, зокрема, російським окупантам не вдалося прорвати оборону в районі м. Ірпінь. Зараз командир 1-го стрілецького батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2023), кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (2022), ордена "Народний Герой України" (2023), нагороджений медаллю "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня.Автор книги "Пригоди фантома" (2020) і збірки оповідань "Роздуми фантома про державотворення" (2022).Володимир Скоростецький Військовий журналіст, поет. Професійний військовий, закінчив Львівський військовий інститут у 2001 році. З 2014-го бере участь у війні з російськими загарбниками. Полковник Збройних Сил України.Літератор-початківець. Автор віршів і новел на військову тематику. Герої його творів – реальні українські воїни. Під час фронтових редакційних відряджень працює в окопах та на бойових позиціях наших військ, де й черпає натхнення і сюжети для творчості.Від 2014-го активно підтримує волонтерський рух. Зняв серію промороликів про те, як обирати броню, шоломи, турнікети. Організовує курси першої допомоги і всіляко допомагає розібратись в облаштуванні функційних волонтерських штабів. Співзасновник Всеукраїнського форуму військових письменників. За його ініціативи чимало подій Форуму військових авторів проходять у середовищі курсантів.Ірина БобикВетеранка російсько-української війни, письменниця. Родом із села Острів, що біля Червонограда на Львівщині. У цивільному житті працювала керівницею літературного гуртка в МАН, а також художницею-декораторкою. У 2017-му долучилася до волонтерської медичної організації АSАР RЕSСUЕ, працювала в Донецькій області. У 2019-му підписала контракт із ЗСУ, служила в складі Королівської 24-ї бригади, працювала інструктором у «Десні». З початком повномасштабного вторгнення брала участь у боях за Київ. Воювала у складі 1-ї ОБрСпП імені Івана Богуна. У червні 2024 року звільнена з військової служби у зв’язку з сімейними обставинами.У творчому доробку - електронна збірка новел “Художниця” (видавництво «Стрелбукс», 2017), збірка поезії та прози "Д'воїна" (видавництво "Білка"). "Ці тексти – і віршовані, і прозові – народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д’воїна» – бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість", - зізнається Ірина Бобик.  Леонід МатюхінПолковник, військовий журналіст. З першого дня окупації АР Крим у 2014-му і до виведення українських військ на материк перебував на території 36-ї окремої бригади берегової оборони (гарнізон "Перевальне") та постійно інформував українські та зарубіжні мас-медіа про ситуацію у військових частинах.З 2014-го по 2017-й був речником АТО.Родом із Рівненської області. Довгий час проживав і служив у Криму. У 2019-му вийшла книжка "А мама зрозуміє…", яку Матюхін написав у співавторстві зі ще двома військовослужбовцями ЗСУ, Юрієм Головашенком, комбатом гірсько-штурмового батальйону, та Ігорем Підопригорою, офіцером ПВО. Книжка відтворює щоденник кримських подій 2014-го."Писати про війну потрібно відразу, адже з часом ракурс та відчуття змінюються. Занотовувати потрібно в той момент, коли ти відчуваєш саме ті емоції", - каже Леонід Матюхін.Микола Ніколаєв Письменник. Начальник однієї зі служб логістики 139-го батальйону 115-ї окремої бригади ТрО. Народився у м. Бердичів Житомирської області. Строкову службу проходив у Афганістані. У цивільному житті був підприємцем.Учасник Революції Гідності. Мобілізувався до лав ЗСУ в лютому 2015-го. Служив у 14-й Окремій механізованій бригаді, воював на сході та півдні на посадах командира взводу та командира роти. З 2016-го продовжив службу за контрактом. У 2017-му переведений до оперативного резерву у званні капітана.В лютому 2022 року став на захист України в лавах ТрО, де і служить дотепер. Під час проходження військової служби у 2015-2016 роках вів рукописний щоденник, який 2019-го надрукував власним коштом під назвою "Щоденник непрофесійного військового". Реалізував увесь наклад і у 2023-му випустив 2-ге видання. У 2020-му почав писати художній роман "Хижаки", який планував видати 2022-го. Та повномасштабне вторгнення внесло корективи, і тепер вихід очікуємо наступного, 2025 року.Мирослав ОтковичЖурналіст, прес-офіцер 241-ї бригади ТрО Києва.У цивільному житті був ведучим та редактором на телеканалах 1+1, ІСТV,  НТН, ТВі, СТБ, НТА. Родом зі Львова.Свого часу, з приходом до влади Януковича, відкрито виступив проти цензури в мас-медіа. З чого і почався рух "Стоп Цензурі", який переріс в системний спротив тогочасній владі.З першого дня повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони столиці. Був навідником міномета у складі мінометної батареї 130-го батальйону 241-ї бригади ТрО. Зазнав травми коліна, під час відновлення пройшов навчання і став офіцером. Очолював службу зв'язків із громадськістю 150-го навчального центру Сил ТрО ЗСУ, тепер пресофіцер 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ м. Києва.Планує упорядкувати першу збірку прози та поезії. "Вірші – це моя рефлексія, бажання видобути себе за межі контексту, в якому я перебуваю, - розповідає Мирослав Откович. - Бо якщо довго зосереджуватися лише на військовій буденності чи небуденності і переживаннях, людина перестає мислити себе поза війною. Вірші дають можливість вирвати себе з цього контексту і на рівні почуттів знову відчути себе вільною, цивільною людиною, яка вміє бути щасливою. Це – інший вимір, простір, що дає змогу відірватися від реалій війни".   Олег БородайПоет, прозаїк, музикант-бард. За фахом - учитель. Родом із Миргорода на Полтавщині. Добровольцем пішов на фронт 2014 року. Досі на фронті, військовослужбовець Національної гвардії України.На війні почав писати вірші та спогади, які згодом надрукував. Лауреат фестивалю-конкурсу "Слобожанський Спас" та конкурсу "Від слова до слова". Член Миргородського літературного об’єднання "ДієСлово".Автор чотирьох книг, які вийшли друком у харківському видавництві "Майдан": "Відлуння окопів" (2018), "Релаксація душі" (2021), "Вогневий вал" (перша частина – 2022 року, друга – 2023 року). Олександр Продан Тимчасово виконуючий обовʼязки командира взводу, мінометної батареї у 219 батальйоні 125-тої бригади ТРО, поет. У цивільному житті був менеджером з продажу в меблевій компанії. До війська приєднався  добровольцем 22 березня 2022 року – до лав львівської 125-ї бригади ТРО. Молодший сержант. Олександр родом із селища Томашпіль Вінницької обл. За освітою – спеціаліст із фінансів та кредиту, закінчив Вінницький навчально-науковий інститут економіки Тернопільського національнального економічного університету. Автор збірки "Марафон" (2024). Каже, що вірші писав ще зі школи. Хоча часто бували періоди кількарічних перерв. На початку ж війни творчість дуже сильно допомагала воїнові розвантажитись емоційно. "В більшості я пишу про кохання, - додає Олександр Продан. - Переважно, моя творчість складалась із віршів про нерозділене кохання. Зараз все змінилось – тепер просто про кохання. Іноді зʼявляються вірші про війну і про світ навколо мене. Зараз збираю матеріал на збірку віршів саме про війну. Наступною буде саме така збірка".Олена Лотоцька Письменниця, старший сержант, військовослужбовиця Військової служби правопорядку. Родом із Полісся, з 1999-го по 2014 рік жила в Криму, де працювала в Євпаторійському архіві. За освітою - філолог. Після анексії півострова виїхала й оселилася у Львові. З 2015 року – у Збройних Силах України.  Авторка збірок короткої прози "Нині зозуля кувала" (2020), "Ангели в намистах" (2023). Активно пропагує говірку, ужиткове і прикладне мистецтво свого Полісся. Лауреатка Премій імені Василя Скуратівського, Василя Стефаника, Івана Чендея. "Творчість для мене не розвага, а друга після ЗСУ робота, - розповідає Олена Лотоцька. - Моє писання не спонтанне, це свідоме рішення, яке прийшло після глибокого аналізу причин анексії Криму. Я задумалася: а що я зробила, щоб того загарбання не сталося? І зрозуміла: особисто нічого".Олена МокренчукМайор, пресофіцерка Збройний Сил України, журналістка, письменниця. Позивний - “Ластівка”. Мама чотирьох дітей, бабуся трьох онуків і онучки. У цивільному житті – вчителька, історикиня та диригентка церковного хору. Родом з  м. Сніжне Донецької області.Учасниця бойових дій з 2015-го. Була пресофіцеркою 72-ї окремої механізованої бригади, начальницею пресцентру Оперативного командування "Північ", начальницею пресслужби ОТУ "Північ", офіцером Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Має численні  військові відзнаки.Член Національної спілки журналістів України з 2000 року, Національної спілки письменників України з 2019 року. Авторка книжок "Аліска, фронтова лисичка" (2018), "Афінка з "Куби" (2019), "Вітер з Дикого поля" (2023), "Герої моєї країни: Михайло Драпатий" (2023). Співавтор Національної Книги історії Голодомору, серії альманахів "Приазов’я: портрет сучасника" та інших.Роман ДронюкАвтор прозових і гумористичних збірок, керівник аматорського театру, режисер і постановник.Родом із Покуття, з Городенківського району Івано-Франківської області. До повномасштабного вторгнення був керівником Городенківського аматорського театру "Сучасник". Грав на сцені ролі провідника ОУН Степана Бандери, командарма УПА Романа Шухевича, перевтілювався в інших знакових для України історичних персонажів. На 27 березня 2022 року була запланована прем'єра його авторської вистави "Притрафунки вуйка Міся".Попри інвалідність по зору, з першого дня повномасштабної війни разом з іншими добровольцями записався до місцевого підрозділу Тероборони. А вже 4 березня опинився в 17-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби Повітряних сил. Служив військовим кухарем. Через півтора року служби ветеран повернувся додому.Створив серію гумористичних оповідок "Притрафунки вуйка Міся" на покутському діалекті, що має неабиякий попит серед читачів, як і однойменний телеграм-канал та група у Фейсбуці "Вуйко Місь". Лауреат Премій Леся Мартовича й Павла Глазового.Руслан Леськів Воїн, поет. Зараз перебуває на південному напрямку, є стрільцем ПЗРК.  Родом зі Стрийщини Львівської області, багато років проживав у Стрию. У цивільному житті був телеоператором: 13 років пропрацював на ТРК "Лан" у місті Стрий. На початку березня 2022-го пішов на фронт. За ці майже три роки великої війни воював переважно на півдні України, де захищає нашу землю й досі. Перші проби пера були ще у школі. Але до 2014-го до поезії не повертався. Страшні кадри із зруйнованого у Маріуполі пологового будинку наштовхнули на написання першого вірша "Колискова", який Руслан Леськів присвятив синові, якому на той час ще не виповнилося й трьох років. З цього і почалася поетична творчість воїна.Зараз у доробку Леськіва – одна поетична збірка "Слова тиші і грому", яку було презентовано у травні 2024 р. (видавництво "Український пріоритет"). Наразі ж працює над другою збіркою віршів. "Щоб слухати грім, треба навчитися чути тишу, - каже Руслан Леськів. - Я намагаюся робити це щодня, кожну вільну хвилину, особливо тепер, коли в Україні війна. Коли, окрім фізичних руйнувань, розривається вибухами тиша і затишок – той стан, коли люди відчувають спокій у душі, у сім’ї, у домі. Намагаюся цінувати ці прості речі, усвідомлюючи, скільки зламаних душ, втрачений сімей та зруйнованих будинків вже побачила наша земля…".Рустам Дмитрук Поет, воїн. У цивільному житті був професійним барменом. У лютому 2022-го разом із партнером планував відкриття коктейльного бару в центрі Львова, та повномасштабне вторгнення зруйнувало ці плани.24 лютого 2022-го пішов до ТРО, став солдатом-стрільцем 103-ї бригади тероборони. Зараз – старший солдат, рота РЕБ у 103-ій бригаді ТРО. У березні 2023-го вийшла перша збірка поезій Рустама Дмитрука "Африка". Бере участь у поетичних батлах, активно долучається до літературних подій, якщо дозволяє оперативна ситуація на службі. Зараз автор готує матеріал для нової книги і вона стане цікавим досвідом поєднання вражень від спостережень за тиловим життям і життям на війні. "Ми мусимо писати історію яскравими барвами. Бо робити нам темно і боляче є кому", - каже Дмитрук.Сергій ДзюбаПисьменник, сценарист, автор кількох телевізійних шоу. Зокрема, сценарист художніх фільмів "Позивний Бандерас" та "Заборонений", документального фільму "Життя після 16:30". За фахом – режисер театру, працював на телебаченні. Народився в Києві. З 2009-го обіймав посаду креативного продюсера компанії "Творчий альянс".2022 року вступив до лав ЗСУ. Молодший сержант, військовослужбовець у 5-й штурмовій Київській бригаді. Нагороджений медаллю "Залізний хрест" та медаллю "Честь. Слава. Держава". У вересні 2022-го був поранений у бою під Горлівкою.Співавтор книг "Позивний Бандерас", "Позивний Бандерас. Операція "Томос", "Заборонений".Сергій Пантюк Письменник, перекладач, редактор, журналіст, громадський діяч і видавець, воїн. Член Національної спілки журналістів України (від 1993-го). Член Національної спілки письменників України (від 1997-го), її секретар (2011–2014 рр.). Працював на заводі, у школі - вчителем української мови, німецької мови, малювання та фізкультури. Згодом – в редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. Заснував «Видавництвом Сергія Пантюка», в якому виходили як поетичні збірки, так і історико-публіцистичні видання. Брав участь у студентському протесті "Революція на граніті", рухах "Україна без Кучми" та "За правду". Учасник Помаранчевої революції і Революції Гідності.З 2014-го року воював у складі Добровольчого батальйону ОУН.Від 24 лютого до 12 травня 2022 року – доброволець ТРО. Від 13 травня 2022-го – військовослужбовець ЗСУ, головний сержант батареї протитанкових керованих ракет 23-го ОБСП.Автор 19 поетичних збірок: "Таїнство причастя" (1994), "Тінь Аріяни" (1994), "Храм характерників" (1996), "Володар вогню" (2000), "Цілунок блискавки" (2002), "Босяцький калфа" (2003), "Босяцький калфа. Вибрані поезії" (2005), "Смак Бога" (2009), "Неслухняники. Вірші для дітей" (2010), "Соло для дримби" (2012), "Мовизна" (2014), "Оченята кольору антрациту" (2015), "Поранений херувим" (2015), "Дев'яностіада. Поема-есей про поетів і поеток" (2016), "Так мовчав Заратустра. Вибрані поезії" (2017), "Про100 вірші. Емоції, стани" (2018), "Абетка грибничка" (2019), "Емоджинаріум, або Подорож у світ почуттів" (2020), "Зникома зима" (2023). А також прозових творів:  роман "Сім днів і вузол смерті"(2007), збірка новел "Як зав'язати з бухлом і курінням" (2009), роман "Війна і ми" (2012), науково-фантастична повість для дітей "Вінчі й Едісон", (2015), повість для дітей "Тимко і ґелґотунчик Шкода", (2016), повість для підлітків "Швидше не буває", (2020), збірка новел та оповідок "Книжка в дорогу" (2021), повість-казка для дітей "Фікус Бенджамін розповідає про щастя" (2024). Лауреат численних літературних премій.Засновник Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Під знаком Водолія" (1996, з 2000-го – "Сліва-фест", з 2012-го – "Віршень"). Співорганізатор (з Максимом Розумним) першого Всеукраїнського поетичного мегамарафону "Віршень", який тривав з 1 березня до 7 квітня 2012-го. 

Про це він сказав в інтерв'ю DW.На думку Чмута, в Україні потрібно мобілізувати 500 тис. людей."У нас бригада може бути укомплектована на 50%. А якщо запитати у комбата, скільки стрільців і безпосередньо піхоти, то в роті може бути 15, 20, 25 людей. Але на паперах людей нібито багато. У вас укомплектований штаб, тил, зв’язок, безпілотники, снайпери, розвідники, трохи артилерії, мінометники тощо. Але піхоти немає", - заявив голова фонду.На його переконання, в нинішніх реаліях важлива не якість, а кількість людей."Ми вже давно не говоримо про якість людей. Ми просто говоримо про якихось людей. Оці цифри - вони просто цифри. Вони дуже відірвані від реальності. 500 тисяч - це адекватна цифра", - висловився Чмут.19 грудня президент Володимир Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців.Верховна Рада України на засіданні 11 квітня 2024 року ухвалила в цілому законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. За це віддали свої голоси 283 нардепи. 16 квітня президент Володимир Зеленський підписав закон про мобілізацію, а 17 квітня документ опублікували в офіційному парламентському виданні "Голос України". Закон набув чинності 18 травня.29 жовтня 2024 року секретар РНБО Олександр Литвиненко заявив про необхідність призвати в Україні ще 160 тис. людей для того, щоб укомплектувати до 85% військових частин.

Пройшло жеребкування 1/4 фіналу Кубка України з футболу сезону 2024/25. Суперником донецького "Шахтаря" стала "Олександрія", а київське "Динамо" зустрінеться з львівським "Рухом", повідомив офіційний сайт УАФ. Зазначається, що у ще двох парах зіграють "Буковина" (Чернівці) та "Вікторія" (Суми), а також "Верес" (Рівне) та "Полісся" (Житомир). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Шахтар" переміг швейцарський "Янг Бойз" За наяною інформацією, базовим днем проведення поєдинків буде 2 квітня 2025 рік, а фінал відбудеться 14 травня. Місце його проведення згодом назве Виконком УАФ. Повідомляється, що чинним володарем Кубка України названо "Шахтар", який у фіналі розіграшу-2023/24 переміг "Ворсклу" з рахунком 2:1. У Гамбурзі на арені "Фолькпаркштадіон" відбувся матч четвертого туру основного етапу Ліги Європи. Київське "Динамо" приймало угорський "Ференцварош". Поєдинок завершився поразкою "біло-синіх" із рахунком 0:4, повідомляє Чемпіон. Після цієї розгромної поразки "Динамо" опустилося на останнє місце в турнірній таблиці Ліги Європи.

Остання перемога датується 25 квітня

Про це повідомила в.о. начальника служби у справах дітей Донецької ОВА Юлія Рижакова, передає Укрінформ."Додалося (до 10 населених пунктів, - ред.) у нас ще сім населених пунктів Великоновоселківської сільської територіальної громади, де оголосили примусову евакуацію – це села Андріївка, Богатир, Олексіївка, Зелений Кут, Костянтинопіль, Улакли й Отрадне. Станом на сьогодні залишаються перебувати тепер у 17 населених пунктах 234 дитини, це 177 сімей", - зазначила Рижакова.За її словами, найбільше дітей, як і раніше, залишається в населених пунктах Костянтинівської та Покровської міських тергромад."У Лиманській міській територіальній громаді так і залишається одна дитина, це одна сім’я. В Іллінівській сільській тергромаді – 19 дітей, це 15 сімей. У Костянтинівській міській територіальній громаді, а саме в місті Костянтинівка залишаються 76 дітей, це 73 сім’ї. У Покровській міській територіальній громаді залишається 99 дітей, це 63 сім’ї", - розповіла Юлія Рижакова.Вона уточнила, що в Покровській громаді в самому місті Покровськ залишається 51 дитина, це 33 сім’ї, і в місті Родинське – 48 дітей, це 30 сімей. Також у семи населених пунктах Великоновоселківської сільської територіальної громади залишаються 39 дітей, це 25 сімей.За словами Рижакової, евакуація у примусовий спосіб дітей з родинами, яка була розпочата на Донеччині з 7 квітня 2023 року, не припиняється. За останній тиждень з регіону евакуювали ще 217 дітей, які виховуються у 170 сім’ях.У населених пунктах Донецької області, які перебувають у зоні активних бойових дій, залишається близько 61 тис. населення, зокрема 580 дітей.

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."Влітку був підйом і мобілізації, і добровільного рекрутингу - десь до 35 тисяч на місяць. У вересні та жовтні цифри просіли до рівня нижче травня минулого року. Сьогодні ми набираємо в півтора раза менше людей за місяць, ніж за цей самий час становлять наші санітарні втрати. Українська армія фізично тане, і це веде нас до катастрофи.160 тисяч до нового року - це те, що зараз критично необхідно. Залужний ще восени 2023 року озвучив цифру півмільйона. З того часу не тільки нічого на краще не змінилося, а стало значно гірше. Тобто, якщо рік тому нам були потрібні півмільйона, то зараз терміново треба мінімум стільки", - зауважив Дикий. За словами колишнього командира взводу батальйону "Айдар", потрібно негайно ухвалити дуже жорсткі законодавчі рішення щодо мобілізації."Перше – це встановлення граничного терміну служби, друге рішення – це криміналізація ухилення. Не адміністративний штраф 25 тисяч, а тюремний термін. Тобто є вибір – чотири роки в пікселі й повертаєшся героєм, або чотири роки на зоні безплатною робочою силою і з тавром засудженого до кінця життя", - наголосив Дикий.  19 грудня президент Володимир Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців.Верховна Рада України на засіданні 11 квітня 2024 року ухвалила в цілому законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. За це віддали свої голоси 283 нардепи. 16 квітня президент Володимир Зеленський підписав закон про мобілізацію, а 17 квітня документ опублікували в офіційному парламентському виданні "Голос України". Закон набув чинності 18 травня.Секретар РНБО Олександр Литвиненко заявив про необхідність призвати в Україні ще 160 тис. людей для того, щоб укомплектувати до 85% військових частин.

Депутат Київради ІХ скликання Сергій Мамоян 3 листопада загинув у ДТП на Одещині. Йому було 40 років, повідомив заступник міського голови - секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко. Аварія сталася вчора о 19:00 у Старокозацькій ОТГ Білгород-Дністровського району. Поліцейські встановили, що 40-річний житель Київщини за кермом позашляховика Тоyоtа на кільцевій ділянці дороги не впорався з керуванням. Він з'їхав з проїжджої частини у кювет, авто перекинулося та загорілося. На місці загинула 52-річна жінка, що перебувала на передньому пасажирському сидінні. Ще двоє пасажирів, що перебували на задніх сидіннях, травмувалися та були госпіталізовані до лікарні. 51-річній жінці діагностували забої хребта та верхньої кінцівки, а 55-річному чоловіку перелами ключиці та ребра. Сергій Мамоян народився 1 квітня 1984 року в селищі Каракерт у Вірменії. Він мав трьох дітей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали фото смертельної ДТП у Києві З 2007 по 2018 рік Мамоян працював на керівних посадах у ТОВ "МАЛДС груп". 3 серпня 2015 року очолив "Всеукраїнську Громадську Організацію "Побудуємо майбутнє". З 2015 року є членом місцевої організації політичної партії "Партія простих людей Сергія Капліна". У жовтні 2015 року його обрали депутатом Полтавської обласної ради сьомого скликання від "Партії простих людей Сергія Капліна". Мамоян був головою депутатської комісії з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр. Його обирали депутатом Київської міської ради дев'ятого скликання по списку ОПЗЖ 25 жовтня 2020 року. Був заступником голови постійної комісії Київської міської ради з питань транспорту, зв'язку та реклами. У столичному районі Теремки автобус на великій швидкості протаранив авто, а потім вилетів на тротуар та врізався у кіоск. Перед аварією нібито стався вибух, після чого автобус протаранив автомобілі, які стояли на аварійці й злетів з траси.

Родрі випередив Вінісіуса Жуніора в боротьбі за "Золотий м'яч" 28 жовтня журнал Frаnсе Fооtbаll оголосив володаря "Золотого м'яча - 2024". Володарем найпрестижнішої індивідуальної нагороди світового футболу став іспанський півзахисник "Манчестер Сіті" Родрі, який залишив другим у суперечці за трофей фаворита - бразильського вінгера "Реалу" Вінісіуса Жуніора.Через це представники мадридського клубу влаштували демарш та не приїхали на церемонію нагородження до Парижу. Окрім Вінісіуса Жуніора там не з'явився український голкіпер Андрій Лунін, що став третім у боротьбі за звання воротаря року, яке отримав аргентинець Еміліано Мартінес з англійської "Астон Вілли".   28-річний Родрі здобув "Золотий м'яч" уперше в кар'єрі. Минулого сезону він зіграв за "Манчестер Сіті" 50 матчів, забив 9 голів та зробив 14 асистів. Разом з клубом хавбек став чемпіоном Англії, а у складі збірної Іспанії виграв Євро-2024.Вінісіус Жуніор, Фото: Gеtty Іmаgеs 24-річний Вінісіус Жуніор у минулому сезоні зіграв за "Реал" 39 матчів, забив 24 голи та віддав 11 результативних передач. Разом із мадридцями він виграв Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА, чемпіонат та Суперкубок Іспанії.За словами головного редактора Frаnсе Fооtbаll Венсана Гарсії, бразилець вочевидь поступився Родрі через партнерів по "Реалу", які теж потрапили у п'ятірку найкращих в опитуванні. "У голосуванні були близькі результати. Вінісіус, напевне, постраждав від присутності Джуда Беллінгема і Дані Карвахаля в топ-5. Це забрало в нього кілька очок. Це також підсумовує сезон "Реала", в якому було три-чотири яскраві гравці, тож журі розділило свої голоси між ними, що пішло на користь Родрі", - пояснив Гарсія.Вперше з 2006 року серед номінованих на "Золотий м'яч" футболістів виявився український футболіст - Артем Довбик. Форвард італійської "Роми", який минулого сезону в складі "Жирони" і став з 24 голам найкращим бомбардиром чемпіонату Іспанії, посів в опитуванні 29-те місце. Ферстаппен перервав безвиграшну серію у Формулі-1Макс Ферстаппен (ліворуч на передньому плані), Гран-прі Бразилії, Фото: Gеtty Іmаgеs За чотири етапи до завершення чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1 здавалося, що у боротьбі за титул вперше за три сезони відродилася інтрига. Британський пілот МсLаrеn Ландо Норріс скоротив відрив від лідера та триразового чемпіона світу Макса Ферстаппена до 47 очок. Ще більше напруга зросла перед стартом Гран-прі Бразилії, коли нідерландця з Rеd Вull покарали штрафом у 5 позицій через заміну двигуна напередодні етапу. Тому Ферстаппен після й так невдалої кваліфікації з 12-м підсумковим місцем, розпочинав перегони 17-м, в той час, як Норріс здобув поул. До всього, в перебіг боротьби втрутилася злива, через яку кваліфікацію перенесли з суботи на неділю, 3 листопада. Попри це, Макс Ферстаппен створив диво та довів, що наразі у Формулі-1 йому немає рівних. Нідерландець піднявся на першу позицію, виграв Гран-прі Бразилії та перервав безвиграшну серію, яка тривала дев'ять етапів. Ландо Норріс фінішував шостим та збільшив відставання від лідера ЧС в загальному заліку до 62 очок. Наступний етап Формули-1 відбудеться в Лас-Вегасі (США) 24 листопада. "Манчестер Юнайтед" призначив Аморіма новим головним тренеромРубен Аморім, Фото: Gеtty Іmаgеs 28 жовтня англійський футбольний клуб "Манчестер Юнайтед" звільнив Еріка тен Гага з посади головного тренера. МЮ відправив нідерландця у відставку після поразки 1:2 від "Вест Гема" у 9-му турі чемпіонату Англії, в якому "Юнайтед" скотився на 14-те місце. А вже 1 листопада МЮ оголосив про призначення португальця Рубена Аморіма. Його контракт з манчестерцями розрахований до літа 2027 року з можливістю продовження ще на сезон. Португалець розпочне роботу в "Юнайтед" 11 листопада. Поки ж командою керує асистент Еріка тен Гага - нідерландець Руд ван Ністелрой. У першому матчі під його орудою МЮ зіграв вдома внічию 1:1 з "Челсі" та піднявся на 13-ту позицію в турнірній таблиці. 39-річний Рубен Аморім тренував "Каса Піа", "Брагу" та "Спортинг", з яким у 2021 та 2024 роках виграв чемпіонат Португалії. Під час ігрової кар'єри виступав на позиції півзахисника за "Белененсеш", "Брагу", "Бенфіку" та катарський "Аль-Вакра". Тричі ставав чемпіоном Португалії. На рахунку Аморіма 14 матчів за збірну Португалії. 54-річний Ерік тен Гаг очолював "Манчестер Юнайтед" з квітня 2022 року. Під його керівництвом команда виграла Кубок Англії та Кубок ліги. Також він працював головним тренером нідерландських "Гоу Ехед Іглз", "Утрехта" та "Аякса"."Манчестер Сіті" вперше з 2023 року програв у АПЛФіл Фоден (у центрі) та Ілля Забарний (праворуч), Фото: Gеtty Іmаgеs 2 листопада в 10-му турі чемпіонату Англії з футболу "Борнмут", з українським захисником Іллею Забарним у складі, несподівано переміг на своєму полі "Манчестер Сіті" - 2:1. На 9-й хвилині Антуан Семеніо вивів господарів вперед, а на старті другого тайму Евенілсон збільшив перевагу. Наприкінці зустрічі Йошко Гвардіол скоротив відставання "Сіті", проте більшого манчестерці досягти не змогли. "Ман Сіті" програв у Прем'єр-лізі вперше з грудня 2023 року та перервав рекордну клубну серію без поразок в турнірі, яка сягала 32-х матчів."Манчестер Сіті" з 23 очками втратив лідерство в АПЛ. На перше місце з 25 пунктами вийшов "Ліверпуль". "Борнмут" з 15 очками йде дев'ятим.Леброн Джеймс закликав голосувати за Камалу ГаррісЛеброн Джеймс, Фото: Gеtty Іmаgеs 1 листопада зірковий гравець Національної баскетбольної асоціації Леброн Джеймс заявив, що на президентських виборах у США голосуватиме за Камалу Гарріс. "Про що ми взагалі тут говоримо? Коли я думаю про своїх дітей і сім’ю та про те, якими вони виростуть, вибір для мене очевидний. Голосуйте за Камалу Гарріс!" - закликав Леброн Джеймс.Читайте також: Змагаються двоє, обирає Колегія. Як американці голосують за президента і до чого тут штати-гойдалки. Спецпроєкт "Вибори у США: український погляд"39-річний баскетболіст "Лейкерс" є найрезультативнішим гравцем в історії НБА, де набрав 40 607 очок. Він має чотири чемпіонські титули асоціації, та стільки ж разів визнавався найкращим баскетболістом сезону. Окрім "Лос-Анджелес Лейкерс", Джеймс виступав за "Клівленд Кавальєрс" та "Маямі Хіт".  Зі збірною США тричі став олімпійським чемпіоном.     Вибори в США відбудуться 5 листопада.

В православному календарі є 12 дванадесятих свят, які за своїм змістом поділяються на Господні та Богородичні. Перші прославляють Ісуса Христа, а другі - Діву Марію. Три з них є перехідними - тобто їхня дата щороку змінюється і залежиться від святкування Великодня. Дев'ять інших неперехідні - їхня дата не змінюється. Після переходу на новоюліанський календар 1 вересня 2023 року дата неперехідних свят змінилася. Святкуються на 13 днів раніше. Основними перехідними дванадесятими святами 2025 року будуть: Вербна неділя або Вхід Господній до Єрусалима - 13 квітня; Вознесіння Господнє - 29 травня; День святої Трійці (Зелені свята, П'ятдесятниця) - 8 червня. 2025 року неперехідні дванадесяті свята ми знову будемо святкувати за новоюліанським календарем: Богоявлення або Хрещення Господнє - 6 січня; Стрітення Господнє - 2 лютого; Благовіщення Пресвятої Богородиці - 25 березня; Преображення Господнє - 6 серпня; Успіння Богородиці - 15 серпня; Різдво Богородиці - 8 вересня; Воздвиження Господнього Хреста - 14 вересня; Введення в храм Пресвятої Богородиці - 21 листопада. Різдво Христове - 25 грудня. Коли святкуємо великі свята Не лише дванадесяті свята вважаються серед вірян важливими в церковному календарі. Існують й інші дати, які особливо вшановуються церквою. Основними такими святами 2025 року будуть: Обрізання Господнє - 1 січня; Різдво Іоанна Предтечі - 24 червня; Святих апостолів Петра і Павла - 29 червня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Покров Пресвятої Богородиці - 1 жовтня. Коли віряни будуть поститися 2025 року За церковною традицією існують одноденні, багатоденні пости та суцільні тижні (коли навіть у середу та п'ятницю немає посту). Одноденні пости 2025 року будуть: Хрещенський Святвечір (Надвечір'я Богоявлення) - 5 січня; Усікновення глави Івана Предтечі - 29 серпня; Воздвиження Хреста Господнього - 14 вересня. Багатоденні пости 2025 року припадатимуть на: Великий піст - від 3 березня до 19 квітня; Петрів піст - від 16 червня до 11 липня; Успенський піст - від 1 до 14 серпня; Різдвяний піст - від 15 листопада до 24 грудня. Не забуваймо і про суцільні тижні, коли немає посту навіть у середу та п'ятницю: Святки - від 25 грудня до 4 січня; Тиждень Митаря та Фарисея - від 10 до 16 лютого; Масниця (Сирний тиждень) - від 24 лютого до 2 березня; Великодній (Світлий тиждень) - від 20 до 26 квітня; Троїцький тиждень - від 9 до 15 червня. Поминальні дні 2025 року: коли йти на кладовище Вселенська батьківська субота (м'ясопусна) - 22 лютого; Субота другого тижня Великого посту - 15 березня; Субота третього тижня Великого посту - 22 березня; Субота четвертого тижня Великого посту - 29 березня; Радониця - 29 квітня; Поминання померлих воїнів - 9 травня; Троїцька батьківська субота - 7 червня; Димитрівська батьківська субота - 1 листопада. Православний календар на 2025 рік: важливі церковні свята на кожен місяць Січень 1 січня - святого Василія Великого; 5 січня - Хрещенський Святвечір. Пісний день; 6 січня - Святе Богоявлення. Хрещення Господнє; 12 січня - святої мучениці Татіани; 30 січня - трьох святих: Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Златоустого. Лютий 2 лютого - Стрітення Господнє. Березень 25 березня - Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня - Собор архангела Гавриїла. Квітень 6 квітня - Кирила і Мефодія Солунських; 12 квітня - Лазарева субота; 13 квітня - Вербна неділя (Вхід Господній до Єрусалиму); 17 квітня - Чистий четвер; 18 квітня - Велика (Страсна) п'ятниця; 19 квітня - Велика субота; 20 квітня - Великдень; 23 квітня - святого Юрія Чудотворця. Травень 9 травня - перенесення мощей Миколи Чудотворця; 11 травня - рівноапостольних Кирила і Мефодія; 29 травня - Вознесіння Господнє. Червень 8 червня - Трійця; 9 червня - День Святого Духа; 22 червня - день усіх святих українського народу; 24 червня - Різдво Іоанна Хрестителя; 29 червня - апостолів Петра і Павла; 30 червня - собор 12 апостолів. Липень 11 липня - княгині київської Ольги; 15 липня - князя Володимира Великого, День хрещення Київської Русі; 20 липня - пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третя Пречиста: нова дата свята і що треба знати про цей день Серпень 1 серпня - початок Успенського посту; 6 серпня - Преображення Господнє; 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці; 29 серпня - Усікновення голови Іоанна Хрестителя. Вересень 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці; 14 вересня - Воздвиження Чесного і Животворящого хреста Господнього. Жовтень 1 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці; 26 жовтня - великомученика Дмитра. Листопад 8 листопада - Собор архистратига Михаїла; 21 листопада - Введення в храм Пресвятої Богородиці; 30 листопада - святого апостола Андрія Первозванного. Грудень 6 грудня - святого Миколая; 9 грудня - Непорочне зачаття Пресвятої Богородиці; 24 грудня - Різдвяний святвечір; 25 грудня - Різдво Христове; 31 грудня - святої Меланії Римської. У листопаді є кілька великих церковних свят, які відзначають українці. За новим церковним календарем ПЦУ другий рік поспіль їхня дата вже інша. Зокрема. 8 листопада святкуємо Собор Архістратига Михаїла, а 21 листопада відзначаємо Введення в храм Пресвятої Богородиці, апостола Андрія Первозванного - 30 листопада. Також у листопаді починається Різдвяний піст і триватиме до Різдва Христового.

Про це повідомила пресслужба регулятора.У НБУ переконані, що таке рішення в поєднанні з підтриманням стійкості валютного ринку дасть змогу зберегти контроль над інфляційними очікуваннями, сповільнити інфляцію наступного року та надалі повернути її до цілі 5%. У правлінні констатували, що у вересні інфляція пришвидшилася до 8,6% у річному вимірі й продовжила зростання у жовтні. Так сталося через подорожчання продовольчих товарів унаслідок гірших, ніж очікувалося, урожаїв різних сільськогосподарських культур і пов’язаного з цим зростання вартості сировини для харчової промисловості. Іншими причинами були ціни на енергоносії й збільшення витрат на оплату праці."Враховуючи, що пік інфляції ще не пройдено, а проінфляційні ризики на найближчі місяці навіть посилилися, НБУ вважає за доцільне залишатися обережним у процентній політиці, а також вживати виважених заходів для забезпечення стійкості валютного ринку", - йдеться у повідомленні пресслужби.НБУ прогнозує, що облікова ставка на рівні 13% зберігатиметься щонайменше до літа 2025 року."У разі подальшого зростання цінового тиску понад прогноз та загрози розбалансування інфляційних очікувань НБУ буде готовий посилити процентну політику та застосовувати додаткові монетарні заходи", - резюмували в Нацбанку.Облікова ставка визначає відсоток, під який НБУ надає кредити комерційним банкам, а від цього, відповідно, залежить те, під який відсоток банки надаватимуть кредити населенню та бізнесу, а також прийматимуть депозити.НБУ знижує облікову ставку, коли немає причин очікувати інфляції. Підвищення ж облікової ставки навпаки відбувається тоді, коли країна зазнає потрясінь, економіка регресує і є передумови інфляції. Варто зазначити, що у червні 2022 року регулятор підвищив її з 10% одразу до 25% річних. І на цьому рівні вона трималася до липня 2023-го. Потім НБУ знизив облікову ставку з 25% до 22%, а у вересні – до 20%.З 27 жовтня облікова ставка була на рівні 16%, а з 15 грудня сягає 15%. 25 січня 2024 року НБУ ухвалив рішення зберегти облікову ставку на рівні 15%, пояснивши це тим, що регулятор прогнозує більш тривалі бойові дії в Україні.Однак 14 березня НБУ знизив облікову ставку до 14,5%, а з 26 квітня її було знижено до 13,5%. У червні облікову ставку встановили на рівні 13%, а липні зберегли на тому ж рівні.У серпні в НБУ заявили, що на етапі очікуваного пришвидшення інфляції та ймовірного погіршення інфляційних очікувань знижувати облікову ставку щонайменше до кінця року не варто.

Усю владу у країні тримав у своїх руках Салазар "Його фігура влаштовувала промислових магнатів, аристократію і простий люд, підходила для армії та духовенства. Потім він казав: я не граю в політику, я працюю в уряді", говорив політолог Жейме Пінту про прем'єр-міністра Португалії Антоніу Салазара, відомого встановленням у країні авторитарного режиму. Сам же Салазар повторював: "Я не вірю у рівність, я вірю в ієрархію". Це був диктатор досить дивний. І тиран досить незвичайний. Автократ, проте він не будував для себе палаців, не вів жодних воєн. У владу зайшов просто з університету, де викладав, і протримався на її вершині 36 років, став таким чином найдовговічнішим диктатором Європи. Він автор і творець режиму Еstаdо Nоvо Нова держава. Антоніу де Олівейра Салазар народився 28 квітня 1889-го в парафії Віміейру в Португалії в сім'ї дрібних землевласників і побожних католиків. Відвідував початкову школу у своєму маленькому селі. В 11 років виграв безкоштовне місце в семінарії Візеу, де навчався вісім років. Салазар думав стати священником, але, як і багато інших, хто вступив до семінарії молодим, вирішив не втілювати своїх планів після прийняття священницького сану. 1910 року він поїхав до міста Коїмбра вивчати право в Коїмбрському університеті, одному з найстаріших у Європі. Під час студентських років у Коїмбрі він особливо зацікавився фінансами та 1914-го закінчив юридичний факультет із відзнакою, спеціалізуючись на фінансах та економічній політиці. Отримав 19 балів із 20. Далі став викладачем, очолив кафедру політекономії та фінансів, а 1918-го захистив докторську дисертацію. У Португалії час був неспокійний. 1910-го на зміну монархії прийшла Перша республіка, 19101926 роки. Її епоха була описана як період "безперервної анархії, корупції в уряді, бунтів і грабежів, убивств, довільних ув'язнень і релігійних переслідувань". Салазар став свідком інавгурації восьми президентів, 44 реорганізацій кабінету міністрів і 21 революції. Перший уряд республіки проіснував менш як 10 тижнів, а найдовше правління уряду тривало трохи більш як рік. Революція в Португалії стала притчею в Європі. Прожитковий мінімум зріс у 25 разів. Між 1920-м і 1925 роком, за офіційними даними поліції, на вулицях Лісабона вибухнуло 325 бомб. Британський дипломат, сер Джордж Репдел, сказав, що жалюгідне політичне середовище того часу дуже відрізнялося від притаманного упорядкованій та добре керованй країні, якою Португалія стала згодом за часів правління Салазара. Перебуваючи на посаді професора економіки Коїмбрського університету, Салазар висловлював своє бачення виходу з кризи. Після військового перевороту у травні 1926-го йому запропонували посаду міністра фінансів. Саме його модель корпоративного устрою зацікавила нового правителя країни. Але Салазар зажадав, щоб йому до всього надали можливість контролювати державу, інакше пообіцяв піти у відставку. Такого права контролю йому не надали, й за два тижні він обіцянку виконав повернувся до університету. "Я реально відчував, як мене гнітить думка про те, що треба покинути університет. І потім я боявся. Я справді боявся, а що як мені не вдасться виправити ситуацію. Що думатимуть про мене мої студенти?" розповідав Антоніу Салазар. А 1928-го генерал Антоніу де Кармона, який був тоді президентом, знову запропонував Салазару очолити міністерство фінансів. Тільки цього разу вже з повноваженнями повного контролю над доходами та витратами уряду. І Салазар погодився. Став міністром фінансів і вирішив змінити традицію дефіциту бюджету країни, що складалася століттями. Протягом одного року Салазару вдалося стабілізувати португальську економіку, він зміцнив курс національної валюти, а ще створив профіцит бюджету. Це була подія, яка шокувала Португалію тих років. Салазар став свідком двадцяти однієї революції Салазар почав із того, що встановив жорсткий контроль над фінансами, тобто фінансову диктатуру. Прибрав корупційні схеми й потоки. Далі скоротив видатки урядових міністерств. Завдяки таким діям виявилося, що гроші у країні були і є. Увесь зовнішній борг було погашено, інфляцію переможено, а за кілька років країна вже експортувала свою пшеницю, хоча раніше закуповувала її за кордоном. Салазар домігся такого ефекту простим способом він скоротив окремі статті витрат бюджету. Така політика виявилася вельми ефективною, й рейтинг професора одразу злетів угору в очах не тільки еліти, а й народу. У країні почали працювати католицькі профспілки, завдяки фінансуванню ожив аграрний сектор і відбулася модернізація війська. 5 липня 1932-го президент Кармона призначив Салазара сотим прем'єр-міністром Португалії. Той отримав можливість прямого управління країною. У президенти він не йшов, а ось Кармона шляхом виборів переобирався постійно й залишався президентом Португалії практично до своєї смерті 1951 року. Реально ж усю владу у країні тримав у своїх руках Салазар. Авторитарний уряд складався з правої коаліції, і він зміг кооптувати поміркованих представників кожної політичної течії за допомогою цензури та репресій, спрямованих проти тих, хто не входив до неї. Тих, кого вважали фашистами, ув'язнювали чи засилали. Консервативні католики були найперші й найвідданіші прихильники Салазара, тоді як консервативні республіканці стали його найнебезпечнішими опонентами в ранній період. Вони здійснили кілька спроб державного перевороту, але ніколи не виступали єдиним фронтом, тому ці спроби легко придушували. 1933-го Салазар розробив нову конституцію, яка повністю реструктурувала політичну систему Португалії за авторитарним принципом. В основі її лежав корпоративізм явище, що виникло ще в середньовіччі й відродилося 1922-го разом з італійським фашизмом. Салазар подавав корпоративізм як засіб для гармонійного поєднання інтересів усіх соціальних груп і без будь-якої капіталістичної експлуатації. Люди, об'єднані в корпорації, працювали на загальне благо, класові конфлікти нівелювалися, а виробництво, як передбачалося, мусило показувати високе зростання. А ще Салазар проголосив своєму народу три головні цінності: Бог, Батьківщина, сім'я. Католицька церква, яка після революції 1910-го втратила вплив, поновила його за Салазара. Бо сам диктатор був побожний. Завжди вважав, що керувати країною має еліта, а не народ Португальський парламент Салазар зробив декоративним додатком до своєї влади. Там засідала лише одна партія "Національний союз". Її членами були винятково прихильники уряду. Салазар сам вибирав міністрів і контролював їхню роботу. В одній зі статей конституції йшлося про те, що уряд має право обмежувати свободу слова та зібрань, а також преси просто так, "для суспільної користі". Салазар завжди вважав, що керувати країною має еліта, а не народ. Таким чином, політичні свободи в Португалії обмежували, військова поліція придушувала дисидентів, а увагу зосереджували на відновленні економіки. Салазар назвав свій новий порядок у Португалії Еstаdо nоvо Нова держава. Чільну роль в управлінні грала державна воєнізована організація "Португальський легіон". Європейська політика 1930-х запам'яталася тенденцією до встановлення й розвитку авторитарних режимів. Режим Салазара був одним із них. Однак у ньому не було ані націоналізму, ані расової дискримінації, на відміну від італійського фашизму чи німецького нацизму. Салазар влаштовував багатьох досить довгий час, і в цьому пункті він обійшов інших тиранів. Серед прихильників його влади були підприємці, великі ділки агросектора, фінансові акули, церква, вищі чини в армії, а також чиновники. Простих людей теж багато що влаштовувало. Попри відносну бідність за режиму Еstаdо Nоvо мінімальні соціальні гарантії вони все ж отримували. Якщо говорити про найближче оточення Салазара, тут усе зрозуміло: на ключових постах у парламенті й уряді його хороші знайомі, здебільшого випускники Коїмбрського університету. Університетський товариш Салазара навіть став патріархом Лісабона. Вражала неграмотність майже 40% португальців кінця 1950-х. Для повоєнної Європи це було щонайменше дивно. Ось реалії дій Салазара та його політики. Хоч сам походив із небагатої сім'ї, простий народ він недолюблював. Вважав, що народ має тільки коритися, а ось керувати державою цим займатиметься він сам і підконтрольна йому еліта. Тому, на його думку, давати людям освіту зайве. "Вважаю створення широкої еліти більш терміновою справою, ніж навчання всього населення читання. Бо великі національні проблеми має вирішувати не народ, а еліта", казав Салазар. Диктатура Салазара трималася на тотальній цензурі й репресіях. Хоч у штаті Міжнародної поліції захисту держави (португальською Роl&іасutе;сіа Іntеrnасіоnаl е dе Dеfеsа dо Еstаdо, або РІDЕ. Країна) було майже 300 працівників, цей репресивний орган влади був ефективний завдяки безлічі інформаторів. Вони були присутні як в армії, так і в корпораціях, а ще в муніципалітетах. Директорами РІDЕ були найближчі сподвижники Салазара, ключові фігури його режиму. А створили цю таємну поліцію із залученням німецьких інструкторів із гестапо. В 19361974 роках у країні популяризували вступ до Португальського легіону й у скаутську організацію "Португальська молодь". Головне завдання цих організацій зводилося до гасла Салазара: "Все для Батьківщини. Нічого від Батьківщини". Формально у країні не було смертної кари, але агенти РІDЕ все одно розправлялися з неугодними без суду і слідства. В'язниця Таррафал на островах Кабо-Верде перетворилася на концтабір, ув'язнені помирали там від хвороб і тортур. Якщо вірити цифрам, майже 30 тис. осіб стали жертвами репресивного апарату. На це пішло майже 40 років диктатури прем'єр-міністра Салазара. Людських втрат було набагато менше, ніж за правих режимів у Іспанії, Німеччині й Італії, ось чому про режим Салазара деколи говорять, як про м'яку диктатуру. А ще Салазар діяв на випередження, він передбачав приховані загрози і знаходив способи нейтралізації своїх потенційних опонентів. Щоправда, збій у системі владарювання одного разу стався. Це були вибори 1958-го. На посаду президента свою кандидатуру несподівано висунув генерал Умберто Делгадо, представник Португалії в НАТО. За реальної перемоги генерала на виборах Салазар організував підтасовування голосів на користь суперника Делгадо Амеріку Томаша. І одразу після цього випадку португальський диктатор підвищив градус репресій, особливо проти комуністів та інших лівих. А щоб народ не нарікав, став проводити реформи в економіці. Якщо до початку 1960-х Португалія була відсталою аграрною країною, то тепер уряд різко змістив акцент у бік будівництва доріг і спроб стимулювати розвиток промисловості. У єдиному екземплярі для нього друкували газети з "правильними" новинами Коли в сусідній Іспанії спалахнула громадянська війна, Салазар не збирався залишатися осторонь. Ще й тому, що Франсіско Франко також належав до ревних католиків і мав намір втілити мрію про християнську державу. Португальський корпус Салазара допомагав іспанцям битися з "найманцями комінтерну" і скинути комуністичний режим. Салазар зберіг нейтралітет Португалії під час Другої світової війни. У ці роки несподівано покращилося фінансове становище країни. У Португалії завжди був у надлишку вольфрам метал, що його використовують у військовій промисловості. Попит на нього різко зріс. І Салазар зумів цим скористатися. Він продавав вольфрам не тільки англійцям, а й німцям. У підсумку золотовалютний запас Португалії зріс усемеро. І вперше за довгі роки Лісабон перестав бути вічним боржником Лондона і став його кредитором. Під час війни в Португалії разом зі своїми капіталами ховалося багато королівських сімей Європи. Гарантій чітко дотримувалися. Інвестиції зростали, економіка теж країна розвивалася. Португалія приєдналася до західного блоку в холодній війні проти комунізму вже після закінчення Другої світової її прийняли в НАТО 1949 року. Повоєнне життя практично нічим не нагадувало військову диктатуру. Салазар задавав ритм життя власним прикладом. Жив скромно. У невеликій двокімнатній квартирі. Не пив і не курив. Його іноді можна було побачити у старому потертому костюмі. Прем'єр не витрачався навіть на закордонні поїздки. Тільки одного разу побував у гостях у Франко, з яким досі лише листувався чи спілкувався телефоном. Тоді як великі європейські держави йшли шляхом деколонізації, втрачаючи свої імперії, Салазар за будь-яку ціну підтримував колоніальну присутність Португалії в Азії й Африці. Це змусило країну витрачати великі кошти на колоніальні війни. Повстання в колоніях почали спалахувати на початку 1960-х, на їх придушення надіслали майже 200 тис. португальських солдатів. Щоб утримувати армію, доводилося витрачати до 40% держбюджету. Економіка просідала шаленими темпами. Фінансування на розвиток промисловості, освіти й медицини доводилося раз по раз урізати. Так у Салазара під кінець життя з'явилася ідея фікс зберегти колоніальну імперію. Він, як мала дитина, яку образили, страждав від втрати португальських колоній в Індії. Антоніу Салазар мав репутацію людини рішучої, небагатослівної та скромної. Його особисті якості суперечили рисам, притаманним португальській нації: він був аскет, ніколи не одружувався й не терпів публічності. 1968-го 79-річний Салазар несподівано впав із крісла-­гойдалки й ударився головою, що призвело до інсульту. Відновитися йому вдалося не повністю, він став частково недієздатним і керувати країною вже не міг. Дивно, але йому вирішили продовжити задоволення бути тираном і повідомляти про відставку не стали. До вже колишнього диктатора приходили міністри з "доповідями", приносили на підпис "документи". У єдиному екземплярі для нього друкували газети з "правильними" новинами. Від старого Салазара вдалося приховати навіть новину про висадження американців на Місяць. Салазар помер 27 липня 1970-го. Його режим протримався трохи довше до 1974 року. 2007-го Салазар посів перше місце в національному опитуванні "Великі португальці". Земляки назвали його найвидатнішим португальцем усіх часів.

Повністю переформатувалися категорії Усе життя мріяла про професію журналіста, здобула її і ніколи не розчаровувалась. Можливість знаходити неординарні події і показувати їх світові привела мене до реєстру рекордів. Нині продовжую писати і вважаю, що це дві професії, що чудово поєдналися. Ідеальний рекорд це не лише параметри, максимальна ширина, довжина, вага, а насамперед добре продумана ідея. У цьому полягає велика робота організаторів. Слід добре продумати, що хочете сказати через свій здобуток. Також ідеальний рекорд там, де є потужна енергетика. Завжди кажу: "Беріть групу підтримки чоловіка, дружину, батьків, дітей, друзів. Розділіть це неймовірне відчуття перемоги з командою". Хоч би який індивідуальний був рекорд, усе одно є група людей, яка підтримує та супроводжує до мети. Рекорд це щось унікальне, його неможливо повторити двічі, й таких емоцій не буде. Тому пережити цю мить із близькими багато чого вартує. Звичайно, є люди, які не хочуть брати нікого з рідних. Пояснюють тим, що родичі почнуть хвилюватися і це хвилювання передасться. Не можна уявити ідеальний рекорд без присутності журналістів. Вони стають не просто глядачами, а й групою підтримки, адже на рекорді неможливо залишатися байдужим. Це така емоційно загострена мить, до якої виявляються залученими всі. Крім того, рекордсмени чекають публікацій і сюжетів про подію. Пережити цю мить із близькими багато чого вартує Часто стаємо з рекордсменами, як рідні. Продовжуємо спілкуватися, в нас на очах виростають діти-рекордсмени. Цікавимося, як склалася їхня доля, знаємо, хто яку професію обрав. Трапляється, що повторно подають заявки на нові рекорди. Пояснюю це так: хто один раз відчув, що може, той і далі прагнутиме нових досягнень. Рекорди дають імпульс рухатися вперед і мотивують інших. Це і є їхня неперевершена місія. Багатьох людей вона вивела з депресії, із зневіри, надихнула, допомогла досягти успіху, й це стосується не тільки рекордсмена. Мені іноді говорять: "Вас уже, мабуть, нічим не здивувати" і мене це так дивує. Адже завжди, коли приїжджаю на рекорд, дивуюся, захоплююся, щоразу переживаю. Таке відчуття, що важливішого в цей момент нічого немає. Здебільшого рекорди встановлюють на вихідних, адже це публічне дійство. Тому в нас семиденний робочий тиждень. Але, коли працюєш з інтересом, тебе це не обтяжує. Необхідно завірити унікальний продукт, а це велика відповідальність. Систему роботи побудовано так, що заявку ніколи не реєструють без формування доказової бази. Усі операційні процедури підведено до одних стандартів. За такими ж працюють фахівці зі "Світових рекордів Гіннеса". Кожна заявка проходить чотири етапи. На першому подається, реєструється, їй присвоюється номер і під цією номінацією відкривається рекордна справа. На другому формується доказова база. Що ретельніше її буде сформовано, то ймовірніше буде позитивний результат. На третьому працює відділ експертизи, що перевіряє заявку на рекордопридатність. Тобто чи були якісь подібні рекорди, якщо були, то коли встановлені, ким, які параметри у світі та в Україні. На основі цього видається експертна оцінка. І вже тоді експертна рада вирішує, схвалено заявку чи відхилено. Якщо ми відхиляємо заявку, то на відміну від Гіннеса завжди пишемо причину. Консультуємо, що потрібно змінити. Особливо це стосується фізичних вправ ми часто відхиляємо заявку через неправильну техніку виконання. Добивайтеся далі, щоб рішення було схвальне. Уперше побачила, як у дитини формується характер До повномасштабного вторгнення фіксували різнопланові й різножанрові рекорди досягнення в мистецтві, спорті, дитячі здобутки, професійні. Наприклад, останній мирний рекорд встановив фотохудожник Олег Кушнір із найбільшою кількістю мініатюрних фоторобіт на персональній виставці. Усі фотографії були завбільшки з сірникову головку, і їх можна було роздивитися лише зі збільшувальним склом із підсвіткою. 24 лютого 2022 року в нас мав бути абсолютно мирний рекорд найбільша кількість авторів, які написали трилогію. Звісно, його скасували. Наступний рекорд, що мав відбутися 26 лютого, теж скасували. Але знаєте, скільки потрібно було часу, щоб українці оговталися? Рівно 10 днів. Зателефонувала жінка й запитала: "Ви рекорди реєструєте? Мій син годинами набиває футбольного м'яча ногами. Я хочу зареєструвати рекорд". Вона із сином переїхала з Харкова до Мукачева. На той час 11-річний Даніїл вчився у спортивній школі й хотів розвиватися далі. Під час рекорду зробив 6565 набивань футбольного м'яча ногами за 1 годину й 11 хвилин. У той момент було відчуття, що люди пережили шок і зрозуміли, що слід жити далі. Нині рекорд Даніїла побитий іншим спортсменом, але він став символічним, показав, що життя триває. 2014-го, коли почалася російська агресія, на перший план вийшли масові рекорди. Ми дійшли висновку, що в той період була потреба гуртуватися, була необхідність у масових заходах патріотичної тематики, щоб наш голос звучав гучніше: ми непереможна нація. Після повномасштабного вторгнення можемо сказати, що рекорди втримали динаміку і їх кількість залишається на довоєнному рівні, проте повністю переформатувалися категорії. Передусім це військові рекорди, волонтерські, медичні. На другий план відійшли масові у зв'язку з небезпекою повітряних тривог. Також на перше місце вийшли силові рекорди. В українців є потреба показати, що ми сильна нація, в нас залізна витримка й ми переможемо. Отож найсильніший чоловік у світі українець, найсильніша жінка у світі українка, й найсильнішою дитиною у світі став Василь Маєвський із Закарпаття. Торік тоді ще 9-річному хлопчику вдалося підняти 16-кілограмову гирю 20 разів, а нині він побив свій рекорд, піднявши 24-кілограмову гирю 15 разів. Іноді доводиться чути: "Це ж дитячі рекорди. Діти не самі прийшли до цього. Це заслуга батьків". Але так і повинно бути дітей до перших успіхів за руку ведуть батьки. Проте рекорд це завжди на межі можливого, це складно. У нас були випадки, коли не лише діти, але й дорослі відступали. Тоді доводилося оголошувати рекорд таким, що не відбувся. Але під час підготовки дитини-рекордсмена в батьків є шанс закласти характер переможця. Формується така шалена віра в себе, що в житті ця дитина знатиме: вона все зможе. Потужною категорією одразу після повномасштабного вторгнення стали рекорди волонтерів. Наприклад, багато досягнень стосується маскувальних сіток. Увесь Хрещатик застеляли сітками, також робили з них контур карти України. І звісно, фіксували найбільшу кількість сіток, переданих на фронт. А ще волонтерські рекорди мають одну особливість усім хочеться, щоб їх перебивали, притому не тільки працівникам Національного реєстру, але й самим волонтерам. Вони з великою радістю сприймають інформацію, що їхній рекорд перебили. Це ті досягнення, яких багато не буває. Кожен рекорд має в собі ідею. За 15 років іще не бачила порожніх рекордів. Навіть якщо людина каже, що встановлює рекорд просто так, то все ж вона реалізовує власні амбіції, а це потрібно для якоїсь мети. Один хлопець мріяв вступити в циркове училище і які тільки рекорди не придумував заради цього. Він ловив найбільшу кількість виноградин ротом, вкладався в маленький ящик. Тобто настільки прагнув відрізнитися від інших, що врешті вступив до училища. Свого часу наробив розголосу рекорд про найбільші натуральні груди в Україні. Для підтвердження ми вимагаємо медичну довідку. Міла Кузнєцова, встановивши цей рекорд, нині робить кар'єру фотомоделі. До речі, після цієї події була купа звернень від дівчат і жінок, які теж претендували на титул володарки найбільших грудей. Але для таких рекордів важлива естетика ми враховуємо пропорцію між обхватом грудей і обхватом талії. Є кумедні чи дивні рекорди. Якщо ви й через п'ять років про нього згадуєте, усміхаєтеся й розказуєте друзям, то в цьому і є місія додати трохи позитиву, несподіваних емоцій. Людина, яка наважилася на такий рекорд, демонструє, що вона відкрита, смілива, не боїться здаватися смішною. Тоді як більшість переймається, що їх не так зрозуміють, що про них не так скажуть чи не так напишуть. Був унікальний рекорд, коли закохані прикували до своїх рук ланцюг і так жили чотири місяці. Це був експеримент, на якому можна було б захистити докторську дисертацію з психології стосунків. Цей матеріал безцінний. Проте згадую цей рекорд із сумом закохані розійшлися. Адже людина повинна мати свій індивідуальний простір, а ці хлопець і дівчина пішли поза правилами, щодня накопичувалося роздратування, негативні емоції. Вони не витримали. За п'ятнадцять років іще не бачила порожніх рекордів Уже під час великої війни було встановлено рекорд, коли чоловік за 1 хвилину відкрив зубами найбільшу кількість пляшок із металевими кришками. Ніби дивний рекорд, проте Олексій Кордзіховський поставив ціль зацікавити незвичною ідеєю якнайбільше людей, щоб зібрати гроші на дрони. Брат рекордсмена військовослужбовець, на початку повномасштабної війни зник безвісти. Востаннє Олексій спілкувався з ним телефоном 25 лютого 2022 року. Потім зв'язок обірвався. А 1 квітня слухавку взяв російський солдат і сказав, що витягнув телефон у 200-го. Олексій йому не повірив. Він сподівається, що брат живий. Ще один вражаючий рекорд заради донатів на гастроскоп для госпіталю встановили ветерани російсько-української війни Олександр Швецов та Сергій Храпко. Номінація рекорду "Найбільша кількість кроків, зроблених двома протезованими людьми назустріч один одному". У Швецова ампутовано ногу, а у Храпка руку та ногу. Проте чоловіки здолали 120 кілометрів назустріч один одному Олександр вийшов із Житомира, а Сергій із Києва. Їм було важко йти, тим більше, що марафон тривав наприкінці спекотного травня. Ветерани зуміли зібрати понад 3 мільйони гривень. Завжди обурює, коли бачу ненормальне ставлення до тварин, яке взагалі є неприпустимим. Тоді не просто пишу гнівного листа, але й телефоную і вичитую. Наприклад, була заявка "Собака, який їсть усе". Заявники вирішили, що це може бути рекордом. Проте як можна допустити, щоб собака їв усе, коли повинен харчуватися тим, чим потрібно. Так само обурила заявка про дворняжку, яка народила найбільшу кількість цуциків. І це не вдома в заявників, а десь на вулиці. Як це розцінювати? Що ці люди зробили, щоб собачку прихистити, а щенят прилаштувати? Є багато заявок на найтриваліше життя тварин. Люблю такі рекорди. Усі вони свідчать про те, що людина дбає про тварину і створила всі умови, щоб та жила довше. Але бувало й інше. Нам подали заявку про те, що кіт прожив 25 років. Кажу: "Прекрасно. Дайте ветеринарний паспорт". Виявилося, що ветеринарного паспорта немає, котик живе десь надворі, від бліх його жодного разу не обробляли. То в чому тоді заслуга людини, що подає на рекорд? Звичайно, ми відмовили. Завжди допомагаю притулкам і бездомним тваринам. У мене з'явилися собачки з притулку. Спочатку одна, потім друга, третя, а ще кішка Міка, яку ми підібрали на дорозі і яка прожила 22,5 року. Потім у горах ми знайшли ще одного котика. Він був, як скелет, кістки та шкіра. Я навіть боялася взяти його в руки було враження, що в нього хребет зламається. Цей котик був настільки висохлий, що в нього вушка були, як папірці, геть потріскалися. Тепер це шикарний кіт. За три місяці ми його відгодували. Назвали Пікуй на честь гори, біля якої знайшли. Наша лайка Дзиґа встановила два рекорди. Мій чоловік світовий рекордсмен із парапланерного спорту. До повномасштабної війни ми часто підіймалися на гору, щоб політати. Коли чоловік відривався від землі й летів, Дзиґа хвилювалася вона бігала по горі, а тільки-но бачила, де він приземлився, неслася туди через хащі й байраки. Тому якось чоловік запропонував узяти Дзиґу із собою. Ми зробили їй спеціальну страховку та прикріпили чоловікові на груди. Вони полетіли вдвох. Таким чином Дзиґа стала першим в Україні собакою, який літав у тандемі з господарем на параплані. На жаль, на початку повномасштабної війни під час евакуації вона загинула. Для нашої сім'ї це величезна втрата, яку ми ледь пережили. Буває, дзвонять і кажуть: "Я найстаріший рекордсмен у певній сфері". А я по голосу чую, що ця людина точно не потягне на звання найстарішого. У нас категорія найстаріших це люди старші 80 років. А мені телефонують 60-річні. Проте є справді старожили. Харків'янин Леонід Станіславський найстаріший тенісист у світі, зареєстрований і в нас, і у Книзі рекордів Гіннеса. Через повномасштабну війну він виїхав у Литву. Проте на своє 100-річчя приїздив до Києва. Нині йому 100 років і 6 місяців. Леонід Якович мріє повернутися додому в Харків. Він щодня тренується, але в нього одна біда немає з ким грати в теніс, адже всі молоді. Так і каже: "Виставили мені 80-річного. А він для мене молодий". Встановлю рекорд і далі на передову Якщо люди у відповідь на постійні наступи ворога реєструють рекорди, то це той беззаперечний факт: Україна переможе. Особливо це стосується Харкова й харків'ян. Їх пів дня обстрілюють, а вони нам дзвонять і кажуть: "Приїжджайте. У нас рекорд". Якщо раніше я думала, що після кожного прильоту вони скасовуватимуть реєстрацію рекордів, то тепер знаю: ні. Здається, в характері українців є щось унікальне, чого немає більше ні в кого. Що складніше, то ми стаємо тугішими. Що більше на нас тиснеш, як ворог нині, то ми більше розпрямляємося. І це не дає ворогу нас зламати. Рекорди суттєво підіймають бойовий дух, упевненість, силу волі, формують націю непереможних українців. Серед рекордсменів чимало військових. Часто вони попереджують, що приїдуть лише на декілька годин: "Встановлю рекорд і далі на передову". Важко на серці, бо чимало наших рекордсменів і навіть дітей рекордсменів загинуло, одного хлопця знайшли закатованим. Плануємо видати книгу пам'яті про тих, кого вже немає. На реєстрацію рекорду завжди беру секундомір, навіть якщо рекорд не пов'язаний із швидкістю чи тривалістю. Ця річ нагадує мені про цінність часу. Коли чую, як секундомір рівномірно цокає, розумію: це той час, який потрібно наповнити тим, про що ніколи не пошкодуєш.