Search trend "28 липня свято"

День української державності, День хрещення Київської Русі — України, День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира — одразу три пам’ятні дати українці святкують сьогодні, 15 липня. До 2024 року свято відзначали 28 липня, однак після корекції церковного календаря Верховна Рада змінила дату. Розповідаємо, коли це свято з’явилося, яке зображення є його візуальним символом та чи погоджуються історики, що хрещення Русі відбулося саме цього дня.

Сьогодні, 15 липня відзначають День української державності. Свято співпадає з Днем хрещення Київської Русі та Днем пам'яті князя Володимира. Про започаткування Дня української державності президент Володимир Зеленський оголосив під час урочистостей з нагоди 30-ї річниці Незалежності України у 2021 році, а вперше його відзначили позаторік, пише Gаzеtа.uа. Свято української державності приурочили Дню хрещення Київської Русі та вшануванню пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Як наголошують в Українському інституті національної пам'яті, свято має нагадувати, що "українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада змінила дати трьох державних свят Саме період правління князя Володимира був часом розквіту Київської Русі. А офіційне прийняття християнства у 988 році стало вибіром на користь європейської цивілізації та розвитку. Із часів середньовічної Київської Русі походять основні атрибути сучасної української держави. Йдеться, зокрема, про знак тризуб, що став гербом України. Окрім того, у Київській Русі зародилась національна грошова одиниця ‒ гривня. Зрештою, назва "Україна" також сягає своїм корінням давньоруського періоду, адже вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році. День української державності покликаний нагадувати про зв'язок сучасної України із усіма попередніми поколіннями українського народу, про тисячолітню історію державотворення в Україні. Метою встановлення свята є також протидія російській дезінформації та ворожим фейкам про нібито єдність походження українського та російського народів. Раніше у свято відзначалося 28 липня. А з переходом Православної церкви України а новоюліанський календар, День державності, який пов'язаний з Днем пам'яті рівноапостольного князя Київського Володимира Великого, припадає тепер на 15 липня. Відповідне рішення торік офіційно затвердила Верховна Рада. Помісний Собор Православної Церкви України 27 липня ухвалив остаточне рішення про перехід на Новоюліанський календар. Зі 161 делегата за перехід проголосували 156, проти було п'ять. Парафії та монастирі ПЦУ, за бажанням можуть продовжувати використовувати старий календар. Митрополит ПЦУ Епіфаній сказав, що з 1 вересня 2023 року церква офіційно переходить на новий календар. Його вже підготувала календарна комісія.

13 липня 1991 року перед будівлею Московської райради Києва, нині в Голосіївському районі, підняли синьо-жовтий прапор. Він замайорів уперше над 14 районами столиці. Підняти синьо-жовтий прапор на флагштоку неподалік будівлі вирішив голова райради й виконкому Московського району, член Народного Руху Микола Бідзіля. Цього ж дня о 16:00 у палаці культури "Україна" мало відбутись урочисте зібрання до дня першої річниці проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня. Влада розпорядилася вивісити над райрадами прапори УРСР. Синьо-жовтий став своєрідною акцією протесту. На свято підняття прийшли депутати від Народного Руху, кілька сотень киян і гостей міста. Влада ж назвала Бідзілю націоналістом, а український прапор - бандерівським. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міфи та історія - назвали 11 фактів про прапор України "На той час були ще СРСР і УРСР, діяли райкоми-обкоми-ЦК та інші коморгани, зокрема КДБ. І ми недовго перебували в ейфорії. Уже через тиждень наш прапор зі щогли зник, восьмиміліметровий багатожильний трос, яким підіймали та на якому закріплювали прапор, "перекусили". Ми підняли нове полотнище. Скоро й воно зникло. Потім третій прапор. Теж зник. Далі вже наші прапори ніхто не чіпав. Я жартував тоді, що синьо-жовтий прапор ніде не можна купити, тому й крадуть наш", - писав Микола Бідзіля для порталу "Закарпаття онлайн". Дещо більше ніж за місяць у Москві розпочався серпневий путч ДКНС. Московська райрада не підтримала заколотників. Комуністи виступали проти української національної символіки. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук 4 вересня 1991-го підтримав ідею прапора. Тоді депутати погодилися підняти над будинком парламенту синьо-жовтий прапор. Леонід Кравчук постановив використовувати його як національний прапор. 28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gаzеtа.uа підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята. Головні церковні свята липня 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 20 липня - славного пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Церковний календар на липень 2025 року по днях 1 липня - чудотворців і безсеребреників Косми і Дам'яна; 2 липня - покладання ризи Пресвятій Богородиці у Влахерні; 3 липня - мученика Якинта; Анатолія, патріарха Царгородського; 4 липня - Пресвятої Євхаристії (На неділю); Андрія, архієпископа Критського; преподобної Марти; 5 липня - преподобного Атанасія Атонського; 6 липня - преподобного Сисоя Великого; 7 липня - Матері Божої Неустанної помочі; преподобних Томи й Акакія; 8 липня - великомученика Прокопія; 9 липня - священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського; 10 липня - преподобного Антонія Печерського; 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; священномучениці Євфимії; 12 липня - Христа-чоловіколюбця; мучеників Прокла та Іларія; преподобного Михайла Малеїна; 13 липня - Сострадання Пресвятої Богородиці; преподобного Стефана Савваїта; Собор святого архангела Гавриїла; 14 липня - Отців шести соборів; апостола Акили; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 16 липня - святого священномученика Атеногена та його учнів; 17 липня - великомучениці Марини; 18 липня - мучеників Якинта й Еміліяна; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 19 липня - преподобної Макрини, сестри Василія Великого; пророка Дія; 20 липня - славного пророка Іллі; 21 липня - преподобних Симеона й Івана; пророка Єзекиїла; 22 липня - рівноапостольної Марії Магдалини; 23 липня - мучеників Трохима, Теофіла та інших; 24 липня - мучеників Бориса і Гліба; великомучениці Христини; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці; 26 липня - мученика Єрмолая; святої преподобної мучениці Параскеви; 27 липня - великомученика Пантелеймона; Климента; 28 липня - апостолів Прохора, Никанора, Тимона і Пармена; 29 липня - мученика Калиніка; 30 липня - святих апостолів Сили, Силуана, Андроніка та інших; 31 липня - праведного Євдокима. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

26 червня віряни згадують преподобного Давида, що в Солуні. Давид народився в Месопотамії і від юних років присвятив своє життя служінню Богу. Він вирішив стати монахом і вступив до одного з монастирів у Солуні (нинішній Салоніки, Греція). Давид прийняв постриг та розпочав своє подвижницьке життя, яке характеризувалося суворим аскетизмом та молитвою. Одним із найбільш відомих подвигів преподобного Давида було стовпництво - форма аскетичного життя, коли монах проводить час на стовпі, піддаючи себе суворим умовам погоди і ізоляції. Давид провів на стовпі більше трьох років, постійно молячись і медитуючи. Цей подвиг привернув до нього багатьох учнів і шанувальників. Преподобний Давид Солунський відомий своїми численними чудесами. Він допомагав хворим, робив різні зцілення і був обдарований даром прозорливості. Люди з усього регіону приходили до нього за порадами та допомогою, і Давид ніколи не відмовлявся допомогти тим, хто потребував. Преподобний Давид помер близько 540 року, але його духовна спадщина та дива продовжували жити. Його мощі зберігалися в монастирі, і численні паломники приходили до його могили, щоб віддати шану і попросити про заступництво. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які ікони мають бути у домі: відповідь священника 26 червня - день пам'яті мученика Володимира Прийми. Володимир Прийма народився 17 липня 1906 року в селі Страдч, що на Львівщині, на Заході України. Він походив із простої селянської родини і з раннього віку проявив великий інтерес до релігії та духовного життя. З часом він вирішив присвятити своє життя служінню Богу і став католицьким священиком. Після закінчення духовної семінарії Володимир Прийма був висвячений на священика та призначений на парафію в рідному селі Страдч. Він служив у місцевій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, де старанно виконував свої обов'язки, проповідував, сповідав і допомагав своїм парафіянам. Його щирість, доброта і відданість своїй пастві швидко зробили його улюбленцем місцевої громади. Під час Другої світової війни, у червні 1941 року, Захід України був окупований німецькими військами. Володимир Прийма, незважаючи на небезпеку, продовжував виконувати свої священичі обов'язки, допомагав переслідуваним і підтримував своїх парафіян у цей важкий час. 26 червня 1941 року він був заарештований німецькими солдатами разом із своїм співслужителем, о. Миколою Конрадом, під час виконання пастирських обов'язків. Їх було жорстоко закатовано і вбито в лісі неподалік від села Страдч. Володимира Прийму поховали на місцевому цвинтарі, і його могила швидко стала місцем паломництва для багатьох віруючих. 2001 року під час візиту до України папа Іван Павло ІІ проголосив Володимира Прийму блаженним мучеником. Цей акт канонізації став великим визнанням його самопожертви і вірності вірі. Прикмети Спекотний день - прохолода прийде лише в вересні. Посуха - восени буде мало грибів. Дощить - така погода затягнеться до осені. Що не можна робити Не можна просити дати гроші в борг, інакше ви не зможете їх віддати і посваритесь з людиною. Не варто приміряти чужі прикраси, тому що вони принесуть в ваше життя біди. Заборонено сварити домашніх тварин - загубите найцінніше, а саме родинне щастя. 29 червня українці відзначають Петра і Павла. Це свято є одним із найважливіших у літньому церковному календарі. День Петра і Павла традиційно настає після завершення Петрового посту - періоду духовного очищення, який розпочинається через тиждень по Святій Трійці з 16 червня і завершується 28 червня. Цей день слід присвятити молитві, добрим справам і духовному очищенні.

25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон "Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час". За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад. З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі. Після повалення самодержавства пріорітетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову "Про відміну віросповідних та національних обмежень", а 27 липня - "Про свободу совісті". Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і радянські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік за старим стилем: історія свята, прикмети та заборони Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У "радянському" обґрунтуванні цього рішення зазначалося: "До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки". Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила радянська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет раднаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового. 23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання "про стиль і годину" та запропонував "установити на Україні київський час". Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: "Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї - у Європі заведено новий стиль". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без пірнання в ополонки - як відзначали Водохреще 1917 року Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників зʼявились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня - 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною "керенському" часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки. 1918 рік виявився не тільки без Різдва, але й із найкоротшим лютим - усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква, яка на той момент залишалась єдиною православною конфесією в Україні. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят - Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року. " " Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендує парламенту прийняти за основу законопроєкт, який скасує перехід на літній час. У Євросоюзі вже не 1-й рік точаться дискусії про скасування щорічного переходу на зимовий і літній час, і Європарламент вже підтримав це рішення.