Search trend "3 березня"

24 роки тому Чорнобильська АЕС припинила свою роботу. 5 грудня 2000 року о 13 годині 17 хвилин зупинили реактор 3-го енергоблоку через несправності у системі захисту. 14 грудня його знову запустили на 5% потужності, щоб вже наступного дня провести офіційну церемонію зупинки реактора. 15 грудня 2000 о 13:17 за наказом президента України Леоніда Кучми ЧАЕС назавжди перестала працювати. Станція почала працювати ще в 1972 році. Перший енергоблок запустили в 1977 році. Уже за 5 років сталася перша аварія на ЧАЕС. А 26 квітня 1986 року стався вибух на четвертому реакторі. У наслідок трагедії будівля блоку частково обвалилася. Стався значний викид радіації в повітря. Кількість радіоактивних частинок порівнюють з наслідкам вибухів 500 атомних бомб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Французи моляться за український народ За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей. Майже 50 тис. мешканців міста Прип'ять були змушені покинути домівки. Довкола АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження, Однак станція все ж відновила свою роботу після аварії. Але під впливом світової спільноти прийняли рішення про остаточне припинення роботи ЧАЕС. 29 березня 2000 Кабмін ухвалив постанову про дострокову зупинку 3-го енергоблоку. До повномасштабного вторгнення Росії Прип'ять була туристичною пам'яткою. У місті проводили платні екскурсії. Про трагедію на Чорнобильській електростанції знімають фільми та серіали. Зокрема телевізійна компанія НВО зняла серіал "Чорнобиль", присвячений трагедії та ліквідації її наслідків.

Про це повідомила пресслужба Держкіно.Так, до переліку увійшли наступні українські фільми:"Ля Палісіада" (режисер Філіп Сотниченко). Стрічка представлена  в категорії "Міжнародний повнометражний фільм" - Україна, 1996 рік. За 5 місяців до мораторію на смертну кару двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують убивство свого колеги."Порцелянова війна" (режисери Брендан Белломо та Слава Леонтьєв) – історія трьох українських митців порцелянової анімалістики, які працюють на тлі війни."Мирні люди" (режисерка Оксана Карпович) – документальна стрічка, створена на основі радіоперехоплень розмов російських окупантів із сім’ями, що ілюструє їхнє буденне ставлення до жорстокості.Церемонія нагородження відбудеться в ніч на 3 березня 2025 року у театрі "Долбі" в Лос-Анджелесі.Телеведучий, сценарист, продюсер і комік, володар премії "Еммі" Конан О’Браєн стане єдиним ведучим 97-ї церемонії вручення премії "Оскар".Український Оскарівський комітет на засіданні 9 вересня обрав фільм "Ля Палісіада" претендентом на премію "Оскар" в категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм".

На Київщині працює унікальний підрозділ протиповітряної оборони, де більшість добровольців - жінки. Їх називають "Бучанськими відьмами". Вони проходять бойову підготовку, освоюють кулемети, працюють у мобільних вогневих групах і виходять на нічні чергування. Їхня ціль - дрони-камікадзе. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на чергуванні підрозділу й поспілкувалася з доброволицями. Дізналася їхні історії, як вони вчаться збивати ворожі дрони і чому вирішили долучитися до "Бучанських відьом". ДОБРОВОЛИЦІ Біля штабу на світанку добровольці Бучанського ДФТГ збираються разом. Поки чекають командира - пʼють каву, спілкуються, виносять у двір важкі рюкзаки. Нова група готується заступити на добове чергування. Більшість військових тут - жінки. На плацу за штабом всі збираються на шикування. Одягнені у піксель, теплі шапки або кепки, добровольці стають у дві шеренги. Обличчя стомлені, але зосереджені. Про поточну ситуацію розповідає начальник штабу Бучанського ДФТГ полковник Андрій Верлатий - статний чоловік із суворим поглядом. Сьогодні він відʼїжджає на фронт, тому має обмаль часу. - На сьогоднішній день у підрозділі 150 осіб, із них 93 - жінки, близько 12 - чоловіки. Інші посади поки що вакантні, тому зараз ми проводимо доукомплектацію особового складу, - розповідає після шикування Верлатий. - Основна маса нових заявок - це жінки. Я розумію, що з огляду на підвищення мобілізаційних заходів в Україні, у нашому підрозділі, можливо, невдовзі всі 100% особового складу становитимуть жінки. Підрозділ Бучанського ДФТГ був сформований після початку повномасштабного вторгнення. На початку у його складі переважали чоловіки. - У той час ми фактично мали дві повні роти особового складу, і це все були чоловіки. Наразі всі чоловіки, які були в добровольчому формуванні, несуть службу в різних підрозділах ЗСУ та з честю виконують свої завдання, - підкреслив начальник штабу. - Частина бере участь у заходах протиповітряної оборони. За весь час існування нашого підрозділу ми збили сім шахедів: три чорних і чотири білих. Варто зазначити, що три з цих дронів були знищені жіночими або спільно з жіночими групами. Для виконання завдань "Бучанські відьми" використовують мобільні вогневі точки - пікапи, оснащені кулеметами "Максим". Їхнє основне завдання - патрулювання території та оперативне реагування на ворожі повітряні цілі, що становлять загрозу. У підрозділі служать жінки різного віку та професій. Вони поєднують бойову діяльність із повсякденним життям, роботою та сімейними обов'язками. Чергують доброволиці за графіком доба-три. - Через те, що у більшості з них є діти, вони не можуть повноцінно долучитися до ЗСУ. Але вони вмотивовані й таким чином роблять усе, щоб внести свою частку в захист країни, - наголошує Верлатий. - Багато дівчат, які доєднуються до підрозділу, проходять курс молодого бійця, починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - в основному сухопутка або Нацгвардія. І ця тенденція тільки зростає. Сьогодні навіть у Покровську є дівчата, які виконують завдання по забезпеченню обладнання другої лінії оборони. Вони зголосилися піти добровольцями. Щоб вступити у підрозділ, найголовніше - бажання й мотивація, пояснює начальник штабу. А також - не мати відкритої карної справи й важких психічних захворювань. Починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - Усе підтягується. Наприклад, "Валькірія" уже кулемет сама споряджає. У нас немає проблем з тим, щоб людина не дійшла до виконання завдань. Ніхто не перегружає, колектив завжди може допомогти, - додає Андрій Верлатий. - Але це звичайна служба. Єдине, що ви йдете не в казарму, а можете повернутися до своєї сімʼї. Також у підрозділі служать чоловіки, яких демобілізували. Це переважно бійці з пораненнями чи ампутаціями, які не можуть виконувати бойові завдання. Однак вони вмотивовані продовжувати захищати країну добровільно. Андрій Верлатий розповідає, що волонтери й територіальна громада підтримують підрозділ, зокрема допомагають з автівками. - Завдяки співпраці з мером і територіальною громадою, маємо одне з найбільш забезпечених добровольчих формувань в Україні, - наголошує він. - Допомагають також міста-побратими інших країн. Народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк запрошує для навчань закордонних досвідчених інструкторів, зокрема з Франції, які мали десятки виходів в Афганістані, Сирії. Їх дуже важко запросити, але таки вдається. СТРІЛЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ Після шикування жінки розходяться. Складають речі у пікап і мінівен, одягають бронежилети, беруть із собою зброю. Зі всією амуніцією доброволиця Лідія із позивним "Булочка" носить цивільний невеликий рюкзак. - Ноутбук сина потрібно занести в ремонт після чергування, - пояснює жінка. Лідія проживає в Бучанському районі. Вона долучилася до підрозділу, коли дізналася про набір у кінний патруль, але цей напрямок ще не був запущений. Замість цього Лідія обрала мобільну вогневу групу, яка спеціалізується на знищенні шахедів. - Я попросилася в групу МВГ - це мобільна вогнева група. Мені тут сподобалося, я тут із початку червня. Основна мотивація - захист країни, - наголошує жінка. - Багато чоловіків зараз йдуть на фронт, і я розумію, що хтось має залишатися тут, підтримувати спокій. Перший досвід поводження зі зброєю був для Лідії складним і хвилюючим. Вона зізнається, що раніше навіть не тримала автомат у руках. - До цього я зброї ніколи в руках не тримала. Коли вперше взяла автомат, руки трусилися, серце калатало. Навіть жартували, що мене до дерева прив'язати треба, щоб я не впала. Це було страшно, адже це не іграшка, - зізнається. - Але згодом я швидко освоїлася. Найбільше запамʼятолося чергування, коли ми виїхали на бойову позицію в поле, а все небо було червоне - шахеди летіли, ракети летіли. Ми були тоді групою, з кулеметом. Я тоді працювала з автоматом. Влучити в шахед складно: він летить зі швидкістю 180 км/год, треба стріляти на випередження, вираховувати траєкторію. Лідія не боялася за себе, проте хвилювалася, щоб усі цілі знищили й вони не могли завдати шкоди. - Страх був за те, що він може прилетіти в цивільний будинок, у дитячий садочок чи в лікарню. Ми не могли цього допустити, - каже вона спокійно і впевнено. - Наш командир казав, що у жінок є сильний інстинкт оберігання, і саме це стало основою для створення підрозділу. Мої діти у мене під захистом Нічні чергування також уже увійшли у звичку. Після служби жінка повертається до повсякденних справ. - Спочатку це важко, але організм адаптується. Головне - дотримуватися зміни: доба через три. Три доби вдома я сплю спокійно, міцно, - розказує доброволиця. - Але тут, на чергуванні, я постійно у бойовій готовності. "Булочка" виховує чотирьох дітей, наймолодшому - сім років, а найстаршому - сімнадцять. Діти звикли до її служби і підтримують її вибір. Вони пишаються тим, що їхня мама військова. - Мені з дитинства подобалася військова справа, тут є дисципліна, - говорить Лідія і наостанок додає, - Коли я на чергуванні, то відчуваю, що мої діти у мене під захистом. "ЗМОЖУ ДАТИ ВІДСІЧ" У сосновому лісі спокій порушують лише рівномірні кроки та стишені голоси. Перед чергуванням "Бучанські відьми" пройдуть чергове навчання зі злагодженості. Інструктор підпалює цигарку й чекає, поки жінки зберуться. - Перевірте, щоб в автоматах немає патронів, - дає вказівки з техніки безпеки він. Це - меткий чоловік низького зросту у темних тактичних окулярах. На підборіддя опустив чорний баф. Імені не називає та просить не фотографувати. Жінки стають рівним строєм, уважно слухаючи інструктора. Усі вдягнені в камуфляж, перед собою тримають зброю, на бронежилетах видніються шеврони. За ними простягається густий ліс, крізь який пробивається сонячне світло. Прохолодне повітря наповнене запахом хвої й свіжої землі. Кроки відлунюють глухо. У тиші чути, як клацає зброя. Між деревами вириті окопи й капоніри, височіють земляні насипи. - Готуємося! Зброю на огляд! - віддає команди інструктор. - Пусто! - відповідають жінки по черзі, виходячи зі строю, щоб перевірити автомати. Коли хтось збивається чи робить щось не так - група починає все знову. На полігоні встановили модульні будинки, лазню й кухню. Із коминів повільно клубочиться дим, зникаючи на сонці. Кілька будинків поставили колом, щоб вийшов внутрішній дворик. Там розмістили склад, накриття для дров, місце для відпочинку. Біля модулів поставили старі мʼякі крісла, столи й лавки. Подекуди імпровізовані ґанки прикрили покривалами, щоб не задувало холодне повітря. Нових завдань, гріючись на сонці, чекає мешканка Гостомеля Світлана. Вона лише нещодавно приєдналася до "Бучанських відьом". Жінка розповідає, що хотіла вступити до війська до Великої війни. Працює менеджеркою з обліку й поєднує постійну роботу зі службою. Якщо чергування припадає на робочий день, то колеги її підміняють. - Я побачила в інтернеті про підрозділ, побачила "Валькірію", Валентину, і вона мене дуже надихнула, - говорить Світлана, посміхаючись очима. - Думаю, якщо не можу бути на передовій, то хоча б тут можу допомогти. Хлопцям і дівчатам, які зараз на передовій, дуже складно, бо ворог наступає. Якщо, не дай Боже, знов на нас підуть з Білорусі, то я хоч буду знать, що зможу дати якусь відсіч і захистити людей. З кожним днем стаю сильнішою Під час чергувань Світлана виконує наземне патрулювання. У підрозділі є кулеметники, однак у разі необхідності вона може збити ціль з автомата. - Ми тренувалися стріляти по гелевому шарику, який піднімали на нитці. Він рухається від вітру, і ти вчишся влучати в рухому ціль. У мене вийшло з першого разу! Тут можна і жити, і спати. У нас є кухня - готують борщі, супи, плов, макарони. Є польова лазня, яку, за потреби, можна розтопити. Хоча це трапляється рідко, в основному влітку, - зазначає вона. - Під час чергувань намагаємося навчатися чомусь новому: стріляти, бігати, проходити смугу перешкод. Іноді буває фізично важко. Я до служби не тренувалася, але зараз відчуваю, що з кожним днем стаю сильнішою. Після огляду зброї доброволиці групою мають обстежити територію. Стають у пари, прикриваючи одна одну зі спини. Військові імітують пересування в бойовій обстановці. Усі сконцентровані, крокують злагоджено. Лише час від часу жінки тихо сміються, жартуючи між собою. Тепер інструктор дає команду штурмувати ворожі позиції. Жінки групою розходяться по лісу. Ступають тихо й обережно, лише чути поодинокий тріск сухих гілок під важкими чоботами. Олена "Акума" у спорядженні й касці підходить до ворожого окопу - її прикриває посестра. Напарниця кидає гранату в окоп. Потім Олена стає на коліно, прицілюючись із автомата. Жінки захоплюють ворожого командира. - Рухаємося тихо, - коментує тренер. "БОЙОВІ ВІДЬМИ" У перерві дівчата годують цуценят, що живуть тут, на позиції. Доброволиця Валентина "Валькірія" нахиляється до одного, простягаючи руку. Цуценя піднімається на задні лапи, легенько торкаючись її долоні. Валентині 51 рік. Якось вона дізналася про набір жінок до мобільної вогневої групи. І ось уже пʼять місяців служить у підрозділі. Валентина - ветеринарний лікар за освітою. Але вирішила змінити своє життя і присвятити себе захисту країни. - Навчаюся зараз володіти зброєю, кулеметами. Ми всі чергуємо, - розповідає жінка. - Зараз покинула роботу і зосередилася на вивченні тактичної медицини. Усе своє життя присвячую нашому підрозділу. Ми всі змінилися, бо змінилися реалії. Просто займатися своїм повсякденним життям не вийде, бо воно залежить від того, як хлопці стоять і боронять наші рубежі. Але у бійців залишилися тут сімʼї, діти, а сюди долітає ця св*лота, ці шахеди. Тому комусь потрібно тут стояти. До Великої війни Валентина жила звичайним життям, але російська окупація її селища змінила все. Вона з родиною пробула в окупації близько трьох тижнів. - Цього було достатньо, щоб побачити і почути всі жахи. Ми знали, що твориться в Бучі, що відбуваються розстріли, вбивають чоловіків і навіть дітей. Чекали, що і до нас прийдуть, бо їх було багато, - згадує "Валькірія" початок повномасштабного вторгнення. - Колони техніки йшли по нашому селищу. Ми не знали, що робити. Була тривожна валізка, запаси води, але сиділи, як жертви. У Валентини троє дітей. Через їхній будинок літали ворожі снаряди. У середині березня родина вирішила виїжджати. На шляху вони бачили зруйновані будинки, підбиту техніку та загиблих. - Ми їхали через два блокпости. Це було в середині березня, надворі -10, а навколо горіли будинки. Дитина бачила загиблих, але, здається, пам'ять стерла ці моменти. Тоді було дуже страшно. Ми бачили наших хлопців, яких було зовсім мало. Це не було так, як зараз - великі підрозділи. Там стояли по п'ятеро, по троє, хто у формі, хто в цивільному, - говорить вона здавленим від сліз голосом. - Нас їхало восьмеро в одній машині, з нами була собака. Ми взяли мінімум речей - більше забирали живих. Того дня нам пощастило: нашу колону не обстріляли, хоча ми проїжджали через два ворожих блокпости. Валентина зупиняє розповідь, щоб перевести подих від важких спогадів і зізнається, що після таких подій її життя змінилося назавжди. Пізніше вона вирішила долучитись до "Бучанських відьом", щоб захищати свою громаду. Командир дає наказ, орієнтири - і ми працюємо - Ми працюємо на чергуваннях, у темну пору доби виявляємо цілі акустично та за допомогою планшетів. Видно, як дрони підлітають, їхню швидкість і напрямок. Командир дає наказ, орієнтири, і ми працюємо, - пояснює "Валькірія". - Під час мого чергування таких випадків не було, але дівчатка, які були до нас, змогли збити три шахеди. Вони, мабуть, дізналися, що у нас тут такі підрозділи - такі "відьми", і тепер часто облітають нас. Назва "Бучанські відьми" виникла з перших днів існування підрозділу. Однією з перших жінок у групі була власниця шеврону із зображенням відьми. Їхній екіпаж стали називати "бойовими відьмами", а згодом ця назва поширилася на весь підрозділ. - Мої перші тренування далися важко. Жара, ми в броніках і зі зброєю. Треба було бігти по колоді, під якою прірва, - із посмішкою ділиться Валентина. - Інструктор допоміг, то я раз-другий - а потім: "Давайте ще". Зараз уже спокійно виконую завдання. Навчаємося на кожній ділянці, а сьогодні з групою буду як командир і працюватиму на планшеті. Є на чергуванні кулеметниця, помічник кулеметника, охорона периметру. У нічний час є людина, яка керує ліхтарями для моніторингу неба. ФЕЄРВЕРКИ І ПАНІЧНИЙ СТРАХ Після перерви жінки вирушають на вогневу позицію. Закидують у пікап спорядження, перевіряють на справність кулемет. Залазять у кузов, і як тільки той рушає - міцно тримаються руками за борти. Мотор пікапа працює гучно. Кузов хитається на дорозі. Раптом авто різко зупиняється, здіймаючи пісок і пил. Навколо розкинулось сухе й потріскане поле. Жінки швидко збирають кулемет, заливають всередину воду й заряджають набої. Помічниця кулеметниці Олена "Акума" розповідає про використання кулемета "Максим". - Кулемет "Максим" було створено у 1883 році, модернізовано у 1910 році, і зараз у нас зразок саме цього року. Це архаїчна зброя, але вона потужна, страшна і зла. Навіть наш президент відзначав, що мобільні вогневі групи, які використовують цю зброю, дуже ефективні, - говорить вона, зничуючи плечима. - Ми маємо дешеве знаряддя, яке може знищувати шахеди. Адже збивати їх ракетами Раtrіоt невигідно, це все одно що айфоном цвяхи забивати. Прицільна дальність кулемета становить до 1 км, ефективна - до 3 км. Швидкість пострілу - понад 600 куль за хвилину. Завдяки охолодженню водою "Максим" може стріляти майже безперервно. Проте Олена визнає, що використовувати цю зброю складно через її вагу, яка становить 27 кг без води, і ще більше - із водяним охолодженням. - Кулемет важкий, його доводиться переносити вдвох. Ми виїжджаємо на позиції, і вже на місці збираємо його, бо турель не витримала б наших доріг, - пояснює "Акума". - Ми переміщаємося по полях, по ямах, часто на великій швидкості. Робота мобільних вогневих груп передбачає оперативну реакцію на загрози. Групи не виїжджають на кожну повітряну тривогу чи ракетну небезпеку, оскільки їхнє завдання - збивати дрони. - Виявлено ворожу ціль! - голос командирки звучить різко, і військові швидко займають позиції. Рудоволоса військова повертає кулемет. "Акума" на платформі підводиться, щоб підстрахувати, а "Валькірія" біля пікапу моніторить інформацію у планшеті. - По виявленій цілі три корпуси вперед безперервним - вогонь! - постріл кулемета розрізає повітря, залишаючи сліди диму у повітрі. Після "знищення" цілі жінки розбирають зброю. Кулеметниця Тетяна зі співзвучним позивним "Таяна" важко дихаючи злазить з кузова авто. У бронежилеті працювати важко, зізнається, бо він не адаптований під жіноче тіло й важкий. Тому час від часу жінка припіднімає його, щоб зняти напругу. "Таяна" родом з Ірпеня, де й застала початок повномасштабного вторгнення. У підрозділі "Бучанські відьми" вона вже понад п'ять місяців. - Моя мотивація долучитися до підрозділу - це перемога. У мене діти живуть за кордоном через війну. Загинув чоловік, брат чоловіка, а мій племінник зник безвісти. Через усі переживання у матері стався інфаркт, і вона також померла&hеllір; - розповідає вона швидко, щоб приховати емоції. - Моє житло зруйнували на початку повномасштабного вторгнення, і я була змушена відправити дітей за кордон. Вони вже два з половиною роки там, і повернутися зможуть тільки після перемоги. Тому для мене перемога - це головне. На початку повномасштабного вторгнення з родиною вона перебувала всього за сто метрів від блокпоста "Жираф". Ховалися в офісному приміщенні, і в один із днів росіяни вдарили по цій будівлі. - Я собою прикривала дітей. У мене була тільки одна думка&hеllір; щоб діти не злякалися, коли будуть скидати моє тіло з себе. Я віддавала собі звіт, що можу більше не вийти, але моє головне завдання було, щоб діти залишилися живими, - каже вона. - Для дітей війна - це величезна психологічна травма. Коли ми опинилися в Іспанії, там у середині березня було національне свято. Вони запускали феєрверки безперервно. Але мої діти через пережите ховалися між ліжком і стінкою. Це був панічний страх. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною Тетяна вивезла дітей, але у квітні 2022 року повернулася в Україну, щоб після деокупації Ірпеня та Бучі допомагати відновлювати міста. Спершу почала волонтерити, очолювала громадську організацію, яка допомагала родинам захисників і загиблих військових. - Війна пройшла по мені дуже боляче, але це тільки зміцнило моє бажання діяти. Після обстрілу в Костянтинівці, де я була волонтеркою, зрозуміла, що просто бути в тилу для мене недостатньо. Коли дізналася, що "Бучанські відьми" набирають дівчат, одразу зателефонувала. Пройшла співбесіду, підписала контракт - і тепер я тут. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною. Всі дівчата тут більше, ніж сестри. Ми робимо важливу роботу: збиваємо шахеди, які несуть із собою біль і руйнування. Я не хочу, щоб вони приносили більше страждань. Ситуація на фронті зараз критична, каже наостанок "Таяна". - Боюсь, це не закінчиться швидко. Ми не віддамо їм своє, а вони не зупиняться на тому, що взяли, - пояснює доброволиця. - Для багатьох війна закінчилася. Я коли прийшла у підрозділ, то мала основну роботу, а добові чергувала тут. Від багатьох людей чула: "А нащо воно тобі треба?" або "Це твоє хобі - воно заважає". Ну якщо це моє хобі, то давайте всі такі, як я, кинемо його й побачимо, де ми будемо? Військові обережно зістрибують із платформи, прикривши брезентом кулемет. Завершився черговий день підготовки. У полі запанувала звична тиша. Лише на дорогах видно сліди від коліс. Військові збираються, піднімають з сухої трави рюкзаки, а вкритий пилом пікап чекає на наступний виїзд.

Баскетбольний клуб "Одеса" є одним із найвідоміших представників українського баскетболу на міжнародній арені. Протягом своєї історії команда здобула визнання як на національному, так і на світовому рівнях. Їхні успіхи стали можливими завдяки наполегливій праці гравців, тренерів і керівництва клубу. Історія БК Одеса та його розвиток Баскетбольний клуб "Одеса" був заснований у 1990-х роках і швидко зарекомендував себе як сильна команда, здатна боротися за найвищі місця у змаганнях. Протягом років клуб неодноразово виступав у різних міжнародних турнірах, демонструючи високий рівень гри та отримуючи визнання за межами України. Серед найбільш пам'ятних моментів можна виділити участь у престижних європейських баскетбольних лігах. Саме ці турніри стали платформою для популяризації бренду БК Одеса у міжнародному баскетбольному середовищі. Досягнення на міжнародному рівні БК "Одеса" відзначився низкою визначних досягнень, серед яких: 1. Перемоги в європейських турнірах. Команда здобувала нагороди на регіональних баскетбольних змаганнях. 2. Участь у міжнародних лігах. Клуб представляв Україну у різних європейських змаганнях, отримуючи досвід у матчах із провідними клубами світу. 3. Підготовка гравців міжнародного рівня. Багато вихованців "БК Одеса" згодом стали частиною збірної України та досягли успіхів на міжнародній арені. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ф'юрі висловився щодо справедливості перемоги Усика над ним Що робить БК Одеса унікальним Основні переваги клубу: ● Професійний підхід до тренувань. Гравці отримують сучасну підготовку, що відповідає міжнародним стандартам. ● Стабільна команда. Завдяки злагодженій роботі тренерів та гравців клуб постійно прогресує. ● Інфраструктура. Клуб активно розвиває баскетбольну базу, що сприяє зростанню рівня гри. Висновок Баскетбольний клуб "Одеса" став важливою частиною спортивного життя України та її представником на міжнародній арені. Досягнення клубу демонструють, що український баскетбол може бути конкурентоспроможним на світовому рівні. Головний тренер збірної України Сергій Ребров висловився про результати жеребкування плейоф Ліги націй сезону-2024/25. Суперником нашої збірної у стикових матчах за право грати у дивізіоні А стала команда Бельгії, передає УАФ. Ігри відбудуться 20 та 23 березня 2025 року. Перша зустріч буде номінально домашньою для українців.

На Київщині працює унікальний підрозділ протиповітряної оборони, де більшість добровольців - жінки. Їх називають "Бучанськими відьмами". Вони проходять бойову підготовку, освоюють кулемети, працюють у мобільних вогневих групах і виходять на нічні чергування. Їхня ціль - дрони-камікадзе. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на чергуванні підрозділу й поспілкувалася з доброволицями. Дізналася їхні історії, як вони вчаться збивати ворожі дрони і чому вирішили долучитися до "Бучанських відьом". ДОБРОВОЛИЦІ Біля штабу на світанку добровольці Бучанського ДФТГ збираються разом. Поки чекають командира - пʼють каву, спілкуються, виносять у двір важкі рюкзаки. Нова група готується заступити на добове чергування. Більшість військових тут - жінки. На плацу за штабом всі збираються на шикування. Одягнені у піксель, теплі шапки або кепки, добровольці стають у дві шеренги. Обличчя стомлені, але зосереджені. Про поточну ситуацію розповідає начальник штабу Бучанського ДФТГ полковник Андрій Верлатий - статний чоловік із суворим поглядом. Сьогодні він відʼїжджає на фронт, тому має обмаль часу. - На сьогоднішній день у підрозділі 150 осіб, із них 93 - жінки, близько 12 - чоловіки. Інші посади поки що вакантні, тому зараз ми проводимо доукомплектацію особового складу, - розповідає після шикування Верлатий. - Основна маса нових заявок - це жінки. Я розумію, що з огляду на підвищення мобілізаційних заходів в Україні, у нашому підрозділі, можливо, невдовзі всі 100% особового складу становитимуть жінки. Підрозділ Бучанського ДФТГ був сформований після початку повномасштабного вторгнення. На початку у його складі переважали чоловіки. - У той час ми фактично мали дві повні роти особового складу, і це все були чоловіки. Наразі всі чоловіки, які були в добровольчому формуванні, несуть службу в різних підрозділах ЗСУ та з честю виконують свої завдання, - підкреслив начальник штабу. - Частина бере участь у заходах протиповітряної оборони. За весь час існування нашого підрозділу ми збили сім шахедів: три чорних і чотири білих. Варто зазначити, що три з цих дронів були знищені жіночими або спільно з жіночими групами. Для виконання завдань "Бучанські відьми" використовують мобільні вогневі точки - пікапи, оснащені кулеметами "Максим". Їхнє основне завдання - патрулювання території та оперативне реагування на ворожі повітряні цілі, що становлять загрозу. У підрозділі служать жінки різного віку та професій. Вони поєднують бойову діяльність із повсякденним життям, роботою та сімейними обов'язками. Чергують доброволиці за графіком доба-три. - Через те, що у більшості з них є діти, вони не можуть повноцінно долучитися до ЗСУ. Але вони вмотивовані й таким чином роблять усе, щоб внести свою частку в захист країни, - наголошує Верлатий. - Багато дівчат, які доєднуються до підрозділу, проходять курс молодого бійця, починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - в основному сухопутка або Нацгвардія. І ця тенденція тільки зростає. Сьогодні навіть у Покровську є дівчата, які виконують завдання по забезпеченню обладнання другої лінії оборони. Вони зголосилися піти добровольцями. Щоб вступити у підрозділ, найголовніше - бажання й мотивація, пояснює начальник штабу. А також - не мати відкритої карної справи й важких психічних захворювань. Починають розуміти службу й підписують контракт з підрозділами ЗСУ - Усе підтягується. Наприклад, "Валькірія" уже кулемет сама споряджає. У нас немає проблем з тим, щоб людина не дійшла до виконання завдань. Ніхто не перегружає, колектив завжди може допомогти, - додає Андрій Верлатий. - Але це звичайна служба. Єдине, що ви йдете не в казарму, а можете повернутися до своєї сімʼї. Також у підрозділі служать чоловіки, яких демобілізували. Це переважно бійці з пораненнями чи ампутаціями, які не можуть виконувати бойові завдання. Однак вони вмотивовані продовжувати захищати країну добровільно. Андрій Верлатий розповідає, що волонтери й територіальна громада підтримують підрозділ, зокрема допомагають з автівками. - Завдяки співпраці з мером і територіальною громадою, маємо одне з найбільш забезпечених добровольчих формувань в Україні, - наголошує він. - Допомагають також міста-побратими інших країн. Народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк запрошує для навчань закордонних досвідчених інструкторів, зокрема з Франції, які мали десятки виходів в Афганістані, Сирії. Їх дуже важко запросити, але таки вдається. СТРІЛЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ Після шикування жінки розходяться. Складають речі у пікап і мінівен, одягають бронежилети, беруть із собою зброю. Зі всією амуніцією доброволиця Лідія із позивним "Булочка" носить цивільний невеликий рюкзак. - Ноутбук сина потрібно занести в ремонт після чергування, - пояснює жінка. Лідія проживає в Бучанському районі. Вона долучилася до підрозділу, коли дізналася про набір у кінний патруль, але цей напрямок ще не був запущений. Замість цього Лідія обрала мобільну вогневу групу, яка спеціалізується на знищенні шахедів. - Я попросилася в групу МВГ - це мобільна вогнева група. Мені тут сподобалося, я тут із початку червня. Основна мотивація - захист країни, - наголошує жінка. - Багато чоловіків зараз йдуть на фронт, і я розумію, що хтось має залишатися тут, підтримувати спокій. Перший досвід поводження зі зброєю був для Лідії складним і хвилюючим. Вона зізнається, що раніше навіть не тримала автомат у руках. - До цього я зброї ніколи в руках не тримала. Коли вперше взяла автомат, руки трусилися, серце калатало. Навіть жартували, що мене до дерева прив'язати треба, щоб я не впала. Це було страшно, адже це не іграшка, - зізнається. - Але згодом я швидко освоїлася. Найбільше запамʼятолося чергування, коли ми виїхали на бойову позицію в поле, а все небо було червоне - шахеди летіли, ракети летіли. Ми були тоді групою, з кулеметом. Я тоді працювала з автоматом. Влучити в шахед складно: він летить зі швидкістю 180 км/год, треба стріляти на випередження, вираховувати траєкторію. Лідія не боялася за себе, проте хвилювалася, щоб усі цілі знищили й вони не могли завдати шкоди. - Страх був за те, що він може прилетіти в цивільний будинок, у дитячий садочок чи в лікарню. Ми не могли цього допустити, - каже вона спокійно і впевнено. - Наш командир казав, що у жінок є сильний інстинкт оберігання, і саме це стало основою для створення підрозділу. Мої діти у мене під захистом Нічні чергування також уже увійшли у звичку. Після служби жінка повертається до повсякденних справ. - Спочатку це важко, але організм адаптується. Головне - дотримуватися зміни: доба через три. Три доби вдома я сплю спокійно, міцно, - розказує доброволиця. - Але тут, на чергуванні, я постійно у бойовій готовності. "Булочка" виховує чотирьох дітей, наймолодшому - сім років, а найстаршому - сімнадцять. Діти звикли до її служби і підтримують її вибір. Вони пишаються тим, що їхня мама військова. - Мені з дитинства подобалася військова справа, тут є дисципліна, - говорить Лідія і наостанок додає, - Коли я на чергуванні, то відчуваю, що мої діти у мене під захистом. "ЗМОЖУ ДАТИ ВІДСІЧ" У сосновому лісі спокій порушують лише рівномірні кроки та стишені голоси. Перед чергуванням "Бучанські відьми" пройдуть чергове навчання зі злагодженості. Інструктор підпалює цигарку й чекає, поки жінки зберуться. - Перевірте, щоб в автоматах немає патронів, - дає вказівки з техніки безпеки він. Це - меткий чоловік низького зросту у темних тактичних окулярах. На підборіддя опустив чорний баф. Імені не називає та просить не фотографувати. Жінки стають рівним строєм, уважно слухаючи інструктора. Усі вдягнені в камуфляж, перед собою тримають зброю, на бронежилетах видніються шеврони. За ними простягається густий ліс, крізь який пробивається сонячне світло. Прохолодне повітря наповнене запахом хвої й свіжої землі. Кроки відлунюють глухо. У тиші чути, як клацає зброя. Між деревами вириті окопи й капоніри, височіють земляні насипи. - Готуємося! Зброю на огляд! - віддає команди інструктор. - Пусто! - відповідають жінки по черзі, виходячи зі строю, щоб перевірити автомати. Коли хтось збивається чи робить щось не так - група починає все знову. На полігоні встановили модульні будинки, лазню й кухню. Із коминів повільно клубочиться дим, зникаючи на сонці. Кілька будинків поставили колом, щоб вийшов внутрішній дворик. Там розмістили склад, накриття для дров, місце для відпочинку. Біля модулів поставили старі мʼякі крісла, столи й лавки. Подекуди імпровізовані ґанки прикрили покривалами, щоб не задувало холодне повітря. Нових завдань, гріючись на сонці, чекає мешканка Гостомеля Світлана. Вона лише нещодавно приєдналася до "Бучанських відьом". Жінка розповідає, що хотіла вступити до війська до Великої війни. Працює менеджеркою з обліку й поєднує постійну роботу зі службою. Якщо чергування припадає на робочий день, то колеги її підміняють. - Я побачила в інтернеті про підрозділ, побачила "Валькірію", Валентину, і вона мене дуже надихнула, - говорить Світлана, посміхаючись очима. - Думаю, якщо не можу бути на передовій, то хоча б тут можу допомогти. Хлопцям і дівчатам, які зараз на передовій, дуже складно, бо ворог наступає. Якщо, не дай Боже, знов на нас підуть з Білорусі, то я хоч буду знать, що зможу дати якусь відсіч і захистити людей. З кожним днем стаю сильнішою Під час чергувань Світлана виконує наземне патрулювання. У підрозділі є кулеметники, однак у разі необхідності вона може збити ціль з автомата. - Ми тренувалися стріляти по гелевому шарику, який піднімали на нитці. Він рухається від вітру, і ти вчишся влучати в рухому ціль. У мене вийшло з першого разу! Тут можна і жити, і спати. У нас є кухня - готують борщі, супи, плов, макарони. Є польова лазня, яку, за потреби, можна розтопити. Хоча це трапляється рідко, в основному влітку, - зазначає вона. - Під час чергувань намагаємося навчатися чомусь новому: стріляти, бігати, проходити смугу перешкод. Іноді буває фізично важко. Я до служби не тренувалася, але зараз відчуваю, що з кожним днем стаю сильнішою. Після огляду зброї доброволиці групою мають обстежити територію. Стають у пари, прикриваючи одна одну зі спини. Військові імітують пересування в бойовій обстановці. Усі сконцентровані, крокують злагоджено. Лише час від часу жінки тихо сміються, жартуючи між собою. Тепер інструктор дає команду штурмувати ворожі позиції. Жінки групою розходяться по лісу. Ступають тихо й обережно, лише чути поодинокий тріск сухих гілок під важкими чоботами. Олена "Акума" у спорядженні й касці підходить до ворожого окопу - її прикриває посестра. Напарниця кидає гранату в окоп. Потім Олена стає на коліно, прицілюючись із автомата. Жінки захоплюють ворожого командира. - Рухаємося тихо, - коментує тренер. "БОЙОВІ ВІДЬМИ" У перерві дівчата годують цуценят, що живуть тут, на позиції. Доброволиця Валентина "Валькірія" нахиляється до одного, простягаючи руку. Цуценя піднімається на задні лапи, легенько торкаючись її долоні. Валентині 51 рік. Якось вона дізналася про набір жінок до мобільної вогневої групи. І ось уже пʼять місяців служить у підрозділі. Валентина - ветеринарний лікар за освітою. Але вирішила змінити своє життя і присвятити себе захисту країни. - Навчаюся зараз володіти зброєю, кулеметами. Ми всі чергуємо, - розповідає жінка. - Зараз покинула роботу і зосередилася на вивченні тактичної медицини. Усе своє життя присвячую нашому підрозділу. Ми всі змінилися, бо змінилися реалії. Просто займатися своїм повсякденним життям не вийде, бо воно залежить від того, як хлопці стоять і боронять наші рубежі. Але у бійців залишилися тут сімʼї, діти, а сюди долітає ця св*лота, ці шахеди. Тому комусь потрібно тут стояти. До Великої війни Валентина жила звичайним життям, але російська окупація її селища змінила все. Вона з родиною пробула в окупації близько трьох тижнів. - Цього було достатньо, щоб побачити і почути всі жахи. Ми знали, що твориться в Бучі, що відбуваються розстріли, вбивають чоловіків і навіть дітей. Чекали, що і до нас прийдуть, бо їх було багато, - згадує "Валькірія" початок повномасштабного вторгнення. - Колони техніки йшли по нашому селищу. Ми не знали, що робити. Була тривожна валізка, запаси води, але сиділи, як жертви. У Валентини троє дітей. Через їхній будинок літали ворожі снаряди. У середині березня родина вирішила виїжджати. На шляху вони бачили зруйновані будинки, підбиту техніку та загиблих. - Ми їхали через два блокпости. Це було в середині березня, надворі -10, а навколо горіли будинки. Дитина бачила загиблих, але, здається, пам'ять стерла ці моменти. Тоді було дуже страшно. Ми бачили наших хлопців, яких було зовсім мало. Це не було так, як зараз - великі підрозділи. Там стояли по п'ятеро, по троє, хто у формі, хто в цивільному, - говорить вона здавленим від сліз голосом. - Нас їхало восьмеро в одній машині, з нами була собака. Ми взяли мінімум речей - більше забирали живих. Того дня нам пощастило: нашу колону не обстріляли, хоча ми проїжджали через два ворожих блокпости. Валентина зупиняє розповідь, щоб перевести подих від важких спогадів і зізнається, що після таких подій її життя змінилося назавжди. Пізніше вона вирішила долучитись до "Бучанських відьом", щоб захищати свою громаду. Командир дає наказ, орієнтири - і ми працюємо - Ми працюємо на чергуваннях, у темну пору доби виявляємо цілі акустично та за допомогою планшетів. Видно, як дрони підлітають, їхню швидкість і напрямок. Командир дає наказ, орієнтири, і ми працюємо, - пояснює "Валькірія". - Під час мого чергування таких випадків не було, але дівчатка, які були до нас, змогли збити три шахеди. Вони, мабуть, дізналися, що у нас тут такі підрозділи - такі "відьми", і тепер часто облітають нас. Назва "Бучанські відьми" виникла з перших днів існування підрозділу. Однією з перших жінок у групі була власниця шеврону із зображенням відьми. Їхній екіпаж стали називати "бойовими відьмами", а згодом ця назва поширилася на весь підрозділ. - Мої перші тренування далися важко. Жара, ми в броніках і зі зброєю. Треба було бігти по колоді, під якою прірва, - із посмішкою ділиться Валентина. - Інструктор допоміг, то я раз-другий - а потім: "Давайте ще". Зараз уже спокійно виконую завдання. Навчаємося на кожній ділянці, а сьогодні з групою буду як командир і працюватиму на планшеті. Є на чергуванні кулеметниця, помічник кулеметника, охорона периметру. У нічний час є людина, яка керує ліхтарями для моніторингу неба. ФЕЄРВЕРКИ І ПАНІЧНИЙ СТРАХ Після перерви жінки вирушають на вогневу позицію. Закидують у пікап спорядження, перевіряють на справність кулемет. Залазять у кузов, і як тільки той рушає - міцно тримаються руками за борти. Мотор пікапа працює гучно. Кузов хитається на дорозі. Раптом авто різко зупиняється, здіймаючи пісок і пил. Навколо розкинулось сухе й потріскане поле. Жінки швидко збирають кулемет, заливають всередину воду й заряджають набої. Помічниця кулеметниці Олена "Акума" розповідає про використання кулемета "Максим". - Кулемет "Максим" було створено у 1883 році, модернізовано у 1910 році, і зараз у нас зразок саме цього року. Це архаїчна зброя, але вона потужна, страшна і зла. Навіть наш президент відзначав, що мобільні вогневі групи, які використовують цю зброю, дуже ефективні, - говорить вона, зничуючи плечима. - Ми маємо дешеве знаряддя, яке може знищувати шахеди. Адже збивати їх ракетами Раtrіоt невигідно, це все одно що айфоном цвяхи забивати. Прицільна дальність кулемета становить до 1 км, ефективна - до 3 км. Швидкість пострілу - понад 600 куль за хвилину. Завдяки охолодженню водою "Максим" може стріляти майже безперервно. Проте Олена визнає, що використовувати цю зброю складно через її вагу, яка становить 27 кг без води, і ще більше - із водяним охолодженням. - Кулемет важкий, його доводиться переносити вдвох. Ми виїжджаємо на позиції, і вже на місці збираємо його, бо турель не витримала б наших доріг, - пояснює "Акума". - Ми переміщаємося по полях, по ямах, часто на великій швидкості. Робота мобільних вогневих груп передбачає оперативну реакцію на загрози. Групи не виїжджають на кожну повітряну тривогу чи ракетну небезпеку, оскільки їхнє завдання - збивати дрони. - Виявлено ворожу ціль! - голос командирки звучить різко, і військові швидко займають позиції. Рудоволоса військова повертає кулемет. "Акума" на платформі підводиться, щоб підстрахувати, а "Валькірія" біля пікапу моніторить інформацію у планшеті. - По виявленій цілі три корпуси вперед безперервним - вогонь! - постріл кулемета розрізає повітря, залишаючи сліди диму у повітрі. Після "знищення" цілі жінки розбирають зброю. Кулеметниця Тетяна зі співзвучним позивним "Таяна" важко дихаючи злазить з кузова авто. У бронежилеті працювати важко, зізнається, бо він не адаптований під жіноче тіло й важкий. Тому час від часу жінка припіднімає його, щоб зняти напругу. "Таяна" родом з Ірпеня, де й застала початок повномасштабного вторгнення. У підрозділі "Бучанські відьми" вона вже понад п'ять місяців. - Моя мотивація долучитися до підрозділу - це перемога. У мене діти живуть за кордоном через війну. Загинув чоловік, брат чоловіка, а мій племінник зник безвісти. Через усі переживання у матері стався інфаркт, і вона також померла&hеllір; - розповідає вона швидко, щоб приховати емоції. - Моє житло зруйнували на початку повномасштабного вторгнення, і я була змушена відправити дітей за кордон. Вони вже два з половиною роки там, і повернутися зможуть тільки після перемоги. Тому для мене перемога - це головне. На початку повномасштабного вторгнення з родиною вона перебувала всього за сто метрів від блокпоста "Жираф". Ховалися в офісному приміщенні, і в один із днів росіяни вдарили по цій будівлі. - Я собою прикривала дітей. У мене була тільки одна думка&hеllір; щоб діти не злякалися, коли будуть скидати моє тіло з себе. Я віддавала собі звіт, що можу більше не вийти, але моє головне завдання було, щоб діти залишилися живими, - каже вона. - Для дітей війна - це величезна психологічна травма. Коли ми опинилися в Іспанії, там у середині березня було національне свято. Вони запускали феєрверки безперервно. Але мої діти через пережите ховалися між ліжком і стінкою. Це був панічний страх. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною Тетяна вивезла дітей, але у квітні 2022 року повернулася в Україну, щоб після деокупації Ірпеня та Бучі допомагати відновлювати міста. Спершу почала волонтерити, очолювала громадську організацію, яка допомагала родинам захисників і загиблих військових. - Війна пройшла по мені дуже боляче, але це тільки зміцнило моє бажання діяти. Після обстрілу в Костянтинівці, де я була волонтеркою, зрозуміла, що просто бути в тилу для мене недостатньо. Коли дізналася, що "Бучанські відьми" набирають дівчат, одразу зателефонувала. Пройшла співбесіду, підписала контракт - і тепер я тут. Цей підрозділ став для мене справжньою родиною. Всі дівчата тут більше, ніж сестри. Ми робимо важливу роботу: збиваємо шахеди, які несуть із собою біль і руйнування. Я не хочу, щоб вони приносили більше страждань. Ситуація на фронті зараз критична, каже наостанок "Таяна". - Боюсь, це не закінчиться швидко. Ми не віддамо їм своє, а вони не зупиняться на тому, що взяли, - пояснює доброволиця. - Для багатьох війна закінчилася. Я коли прийшла у підрозділ, то мала основну роботу, а добові чергувала тут. Від багатьох людей чула: "А нащо воно тобі треба?" або "Це твоє хобі - воно заважає". Ну якщо це моє хобі, то давайте всі такі, як я, кинемо його й побачимо, де ми будемо? Військові обережно зістрибують із платформи, прикривши брезентом кулемет. Завершився черговий день підготовки. У полі запанувала звична тиша. Лише на дорогах видно сліди від коліс. Військові збираються, піднімають з сухої трави рюкзаки, а вкритий пилом пікап чекає на наступний виїзд.

Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо.Атака на аеродром "Халіно", пожежа в Єкатеринбурзі та уражена нафтобаза "Атлас" у Ростовській областіУ ніч на понеділок, 25 листопада, у РФ заявили про атаку безпілотників по нафтобазі у Калузі. Також атаки зазнав аеродром "Халіно" на Курщині. Генштаб ЗСУ підтвердив причетність до ударів Сил оборони. "Результати бойової роботи по інших об’єктах уточнюють. Спільна вдала бойова робота всіх складових Сил оборони по важливих цілях російських загарбників триватиме і далі", – зазначили у Генштабі.  За даними tеlеgrаm-каналу Ваzа, що посилається на слова очільника Калузької області Владислава Шапши, на місці падіння уламків безпілотника на території промислового підприємства міста виникло загоряння. Російський tеlеgrаm-канал АSТRА пише, що дрони атакували нафтобазу АТ "Калуганефтепродукт" та Калузький приладобудівний завод "Тайфун". У силових структурах також підтвердили, що до атаки причетна українська розвідка. Окрім того, у РФ стверджують, що щонайменше одна ракета атакувала військовий аеродром "Халіно". Повідомляють, нібито про двох постраждалих. За інформацією джерел, на які посилаються ці tеlеgrаm-канали, атака на "Халіно" була здійснена із застосування ракет АТАСМS.Російська влада вночі вівторка, 26 листопада, заявила про нібито відбиття атаки безпілотників, зокрема у Ростовській області. Тимчасово виконуючий обов'язки губернатора Ростовщини повідомив, що постраждалих і руйнувань на землі нібито немає. А вранці міноборони РФ писало про збиття 39 безпілотників: "Над територією Ростовської області знищено 24 БПЛА, п'ять – над територією Брянської області, три – над територією Бєлгородської області, три – над територією Курської області, один - над територією Орловської області, один – над територією Воронезької області та два – над територією Республіки Крим".Також росіяни вночі четверга, 28 листопада, заявили про нібито атаку безпілотників на Краснодарський край.  За  словами місцевого губернатора, російська ППО нібито відбила масовані атаки безпілотників у двох районах краю - Слов'янську-на-Кубані та хуторі Чигрина. "На місці НП працюють усі оперативні та екстрені служби. Голови районів доповідають про ситуацію. Дав доручення в найкоротші терміни провести експертну оцінку збитків і надати допомогу у відновленні постраждалих будинків", – написав він.У ніч на 29 листопада удару зазнала нафтобаза "Атлас", що в Ростовській області РФ. В результаті ураження виникла пожежа на території обʼєкта, фіксується щонайменше два осередки займання. Влітку цього року вказана нафтобаза уже зазнавала атаки Сил оборони. У Генштабі розповіли, що "Атлас" є частиною російського військово-промислового комплексу, який забезпечує постачання нафтопродуктів для армії РФ. Губернатор Ростовської області Юрій Слюсар заявив, що регіон потрапив під атаку дронів. За його словами, йшлося про щонайменше 30 БПЛА. Проте російська влада не розголошувала інформацію про пожежу саме на нафтобазі. Слюсар лише заявив, що більше ніж 100 "рятувальників" борються з пожежею на "промисловому обʼєкті". Згодом він також написав про пожежу на промоб'єкті: "У Кам'янському районі чергово-рятувальні підрозділи гасять велику пожежу на промоб'єкті. Загалом задіяно 109 осіб, 38 одиниць техніки".  Місцеві телеграм-канали також повідомили про атаку БПЛА на Туапсе Краснодарського краю РФ. Зазначається, що над морем у Туапсе видно дим після масової атаки БПЛА, про що свідчать онлайн камери одного з місцевих пляжів. Влада не коментувала.У ніч проти неділі, 1 грудня, у Росії заявили про атаку 29 безпілотників на 4 регіони. У Калузькій та Брянській областях уламки дронів нібито призвели до руйнувань. Губернатор Калузької області Владислав Шапша підтвердив атаку дронів на регіон і заявив, що внаслідок падіння БПЛА виникло загоряння на околиці одного з населених пунктів поза територією житлової забудови. За даними влади, постраждалих немає. Крім того, про пожежу після атаки БПЛА повідомили у Стародубському районі Брянської області РФ. Очільник регіону Владислав Богомаз заявив про "важку ніч". За його словами, внаслідок атаки дронів нібито загинула дитина і повністю знищено один житловий будинок. У російському місті Єкатеринбург спалахнула пожежа на заводі з виробництва полістиролу. За словами очевидців, перед пожежею було чутно звуки вибуху, після чого з цеху підприємства повибігали працівники.  Спочатку повідомлялося, що вогонь охопив 1500 кв  м. Згодом з’явилася інформація, що на палаючому об’єкті обвалилася покрівля на 400 кв м. Партизанські підривні дії на адмінкордоні окупованого Криму та Херсонщини, вибухи у Севастополі та уражені три російські РЛС в окупованому КримуАгент партизанського руху "Атеш" провів диверсію на адміністративному кордоні тимчасово окупованої Херсонської області та Криму – знищено електрообладнання релейної шафи. Зазначається, що диверсія сталося у населеному пункті Олексіївка Херсонської області. І таким чином була порушена військова логістика окупантів на залізниці на ділянці Новоолексіївка-Мелітополь. Саме ця залізнична гілка постачає російські війська в Запорізьку область.Тим часом уранці 27 листопада у тимчасово окупованому Севастополі були чутні звуки вибухів. Росіяни заявили про нібито збиття 25 українських дронів над Чорним морем та Кримом. про роботу ППО в Севастополі повідомляв так званий губернатор Михайло Розвожаєв. "У Севастополі військові відбивають атаку ЗСУ, працює ППО. За попередньою інформацією, вже збиті дві повітряні цілі над акваторією в районі Північної сторони", – написав так званий губернатор Михайло Розвожаєв. Пізніше він додав, що росППО збила два безпілотники над акваторією в районі Качі. Також за інформацією від Рятувальної служби Севастополя, зафіксовано падіння уламків у районі Орлівки поряд із Качинським шосе.А вже у четвер, 28 листопада,  українські розвідники знищили на території тимчасово окупованого Криму російський радіолокаційний комплекс "Подлет". У ГУР розповіли, що мобільна РЛС 48Я6-К1 "Подлет" використовується росіянами для виявлення повітряних цілей на малих і гранично малих висотах у складній обстановці з перешкодами. Зазначається, що орієнтовна вартість знищеного ворожого радіолокаційного комплексу становить 5 млн доларів. І от у п'ятницю, 29 листопада, бійці Головного управління розвідки Міноборони України знищили в тимчасово окупованому Криму ще три радіолокаційні комплекси росіян. "У результаті операції ГУР МО України у  тимчасово окупованому Криму завдано успішних ударів по дороговартісних радіолокаційних комплексах Росії", – йдеться у повідомленні. Зокрема, бійці ГУР уразили РЛС "Каста-2е2" і дві  РЛС "Подльот". У розвідці наголосили, що вогнева робота по військових обʼєктах російських окупантів триває. Уночі 30 листопада у тимчасово окупованому Бердянську Запорізької області було чутно вибухи. Після цього в деяких районах міста сталося відключення світла та виникли проблеми з інтернетом.  "Увечері 29 листопада мешканці декількох мікрорайонів (8 березня, Колонія, Східний проспект та ін.) чули звуки вибуху. Одразу після цього частково на 8 березня та в Колонії зникла електроенергія. Деякі містяни засвідчували пожежу в районі трансформаторної підстанції", - йшлося у повідомленні Бердянської міської військової адміністрації. У МВА також додали, шо мешканці окупованого Бердянська повідомляють про перебої з інтернетом."Оператор "Поінт" оприлюднив інформацію про аварію на магістральній лінії та переключення на резервний канал зв'язку", – додали в МВА.РЛС "Подльот", Фото: rіа.ruДумки експертівРечник Військово-Морських Сил ЗСУ, капітан 3 рангу Дмитро Плетенчук прокоментував знищення бійцями ГУР російського радіолокаційного комплексу "Подлет" на території тимчасово окупованого Криму. На його думку, ймовірно, це певною мірою наближає українську армію до ударів по Керченському мосту. Адже все, що стосується російської військової логістики, є важливим."Насправді, це не перший "Подлет", який було уражено. Так, це доволі серйозний комплекс, і він виконував свою частину роботи. Це також штучний товар,  який є складовою протиповітряної оборони росіян в Криму. Будь-яке знищення подібних систем є важливим елементом, оскільки всі ці системи працюють у зв'язці. Крим періодично піддається ударам українських систем озброєння, які наводять там порядок. На заваді цим засобам залишаються подібні системи. Але місцеві жителі в Криму періодично чують результати роботи українських сил", – відзначив він.

Вода – це життєво необхідний ресурс, тому питання щодо тарифів на водопостачання та водовідведення завжди актуальне для населення. Останнім часом тарифи на воду привертають особливу увагу через економічні труднощі, пов’язані з війною та нестабільністю в країні. Крім того, вже не перший раз підіймалось питання щодо двоетапного підвищення цін на водопостачання. Тому ви маєте знати, які зміни варто очікувати найближчим часом.Чи зросте ціна на воду з 1 грудня?Ще з початку цього року тарифи на воду залишалися на рівні 2022 року. Відзначимо, що встановлення тарифів на воду здійснюється Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). При цьому вартість водопостачання та водовідведення визначаються окремо кожним водоканалом, тому ціни подекуди значно різняться.У деяких населених пунктах України вартість послуг з водопостачання вже зросли або можуть зрости у грудні. Місцева влада має повноваження самостійно встановлювати ціни на цей вид комунальної послуги, що призводить до значного підвищення тарифів – до 40% у деяких випадках. Так, ще у квітні комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання", що займається водопостачанням та водовідведенням для побутових споживачів, прийняло рішення щодо підвищення тарифу до 14 гривень 46 копійок. Тобто, підвищення ціни на воду у Прилуках відбулось на 37% - пише Суспільне.З вересня тариф на водопостачання від комунального підприємства "Гореничі", яке підпорядковується Білогородській сільській раді Київської області, був переглянутий. Згідно з оприлюдненим документом, нова вартість централізованого водопостачання становить 28,05 гривні за кубометр з ПДВ. Послуга водовідведення також здорожчала для населення - 34,16 гривні за кубометр з ПДВ, а для бюджетних установ – 53,45 гривні.У Болградській громаді Одеської області з 1 листопада 2024 року мають вже вдруге з початку повномасштабної війни підвищити тарифи на холодне водопостачання та водовідведення. Через зростання вартості електрики місцевий водоканал встановлює тариф, який буде більшим на 7,6 грн. У грудні також зміниться вартість послуг водопостачання та водовідведення для жителів Ірпеня, про це повідомили в "Ірпіньводоканал". Тому варто дізнаватися про тарифи на воду у постачальників.Ціни на воду залежать від багатьох чинників, включно з витратами на електроенергію, амортизацією обладнання, доступністю до водних ресурсів, заробітною платою та іншими операційними витратами.Водночас згідно з офіційним повідомленням, Національна комісія радить зберегти тарифи на воду для населення без змін на кілька найближчих місяців. Тобто, НКРЕКП наразі ухвалила рішення не збільшувати тарифи на водопостачання та водовідведення, тому ціни для більшості міст залишаться на попередньому рівні. Для непобутових споживачів тарифи на воду були збільшені ще з початку літа, а підвищення цін у грудні не заплановано.  "Тарифи на воду у більшості випадків підіймають органи місцевого самоврядування. Централізованого рішення НКРЕКП про підняття тарифів на водопостачання сьогодні немає. Тобто зараз є містечкові рішення щодо підняття тарифів на водопостачання. Оскільки в нас розділена система прийняття рішень водоканалів. Лише міста, які мають населення понад 100 тис. громадян, підпорядковуються рішенням НКРЕКП. Решта приймають рішення на місцевому рівні", - розповів Попенко в етері Еспресо.Згідно з попередніми даними, у квітні та липні цього року планувалося двоетапне підвищення тарифів на воду для домогосподарств. На першому етапі збільшення мало становити понад 12%, а на другому – більш ніж 14%. Це підвищення повинно було торкнутися багатьох міст України, згідно з проєктами рішень від НКРЕКП, як зазначають на сайті "Українська Енергетика". Однак комісія так і не затвердила ці зміни.Що відомо про тарифи на воду в УкраїніУ липні 2022 року Верховна Рада проголосувала за закон, який передбачає встановлення мораторію на підвищення тарифів на тепло для населення.10 березня 2023 року стало відомо, що НКРЕКП планує переглянути тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення в Україні.НКРЕКП скасувала на засіданні 3 липня 2023 року підвищення тарифів на холодну воду в Україні.  

Мешканці тимчасово окупованого Криму повідомляють про вибухи. З'явились відео із задимленням у населеному пункті Вітине Євпаторійського району. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це вже не бавовна": Братчук прокоментував нічні вибухи в Криму Керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони Андрій Коваленко пише, що приліт туди, де стояв зенітний ракетний комплекс С-400 росіян. Там також зберігали боєприпаси. Вночі проти 3 березня у тимчасово окупованому Криму гриміли вибухи, їх чули, зокрема, у Феодосії. Там повідомляли про роботу протиповітряної оборони. Окупаційна влада заявила про масовану атаку дронів. Зокрема, міноборони РФ повідомило про нібито 38 збитих безпілотників.

Ферстаппен учетверте поспіль став чемпіоном світу в автоперегонах Формула-124 листопада нідерландський пілот Rеd Вull Макс Ферстаппен достроково здобув титул чемпіона світу в автоперегонах у класі Формула-1. Він виграв свій четвертий поспіль титул за підсумками Гран-прі Лас-Вегаса. Для того, аби відстояти чемпіонство, нідерландцю у США було достатньо випередити головного конкурента, Ландо Норріса з МсLаrеn, або не програти йому понад 3 очки. У підсумку Ферстаппен став п'ятим, а Норріс фінішував одразу за ним. Перемогу здобув британець Джордж Рассел з Меrсеdеs, другим став його співвітчизник та партнер по команді Льюїс Гемілтон, третім - іспанець Карлос Сайнс з Fеrrаrі.Макс Ферстаппен. Фото: Gеtty Іmаgеs За два етапи до завершення сезону в загальному заліку Ферстаппен збільшив відрив від Норріса до 64 очок та став недосяжним для головного переслідувача. 27-річний Макс Ферстаппен виграв чемпіонат світу вчетверте поспіль. У нинішньому ЧС він фінішував першим на восьми етапах Гран-прі. За загальною кількістю чемпіонських титулів нідерландець наздогнав француза Алена Проста та німця Себастьяна Феттеля. Його випереджають німець Міхаель Шумахер і Льюїс Гемілтон, які мають по сім титулів, та аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо - п'ять чемпіонств.Ферстаппен став четвертим пілотом в історії, який здобув чотири титули Формули-1 поспіль. Крім нього, це вдавалося Шумахеру, Фанхіо, Феттелю та Гемілтону.Наступний етап ЧС відбудеться 1 грудня в Катарі. Надаль зіграв останній матч у кар'єрі Рафаель Надаль, фото: Gеtty Іmаgеs 19 листопада в Малазі іспанський тенісист Рафаель Надаль зіграв останній матч у кар'єрі. Він вийшов на корт у матчі збірної Іспанії проти Нідерландів у чвертьфіналі Кубку Девіса та поступився Ботіку ван де Зандсхулпу - 4:6, 4:6. Іспанці зазнали поразки 1:2, а нідерландці в підсумку дійшли до фіналу, де їх переграла Італія - 2:0. 38-річний Рафаель Надаль виграв 22 титули на турнірах найпрестижнішої серії Grаnd Slаm. Зокрема, він 14 разів ставав чемпіоном Ролан Гаррос, також перемагав на інших мейджорах - Аustrаlіаn Ореn, Вімблдоні та US Ореn.Крім цього, іспанський тенісист здобув 92 титули турнірів АТР (Асоціації тенісистів-професіоналів) та є дворазовим олімпійським чемпіоном. Надаль 209 тижнів очолював світовий рейтинг. Наприкінці кар'єри іспанця переслідували травми, влітку 2023 року він переніс операцію на стегні.Гвардіола продемонстрував найгіршу серію в кар'єрі Хосеп Гвардіола, Фото: Gеtty Іmаgеs 23 листопада у 12-му турі чемпіонату Англії з футболу "Манчестер Сіті" на своєму полі розгромно програв "Тоттенгему" - 0:4. Дубль за лондонців зробив Джеймс Меддісон, по голу забили Педро Порро та Бреннан Джонсон."Манчестер Сіті" з 23 очками залишився у Прем'єр-лізі на другому місці та збільшив відставання від лідера - "Ліверпуля" - до 8 пунктів. Загалом для "Ман Сіті" ця поразка стала пʼятою поспіль в різних турнірах. Раніше в АПЛ чинні чемпіони поступились "Борнмуту" (1:2) та "Брайтону" (1:2), у Лізі чемпіонів програли португальському "Спортингу" (1:4), а у Кубку футбольної ліги - "Тоттенгему" (1:2).Для Хосепа Гвардіоли ця серія стала найгіршою в кар'єрі. Раніше команди іспанського тренера ніколи не програвали п'ять матчів поспіль.  Гвардіола очолює манчестерців з 2016 року. Також він тренував іспанську "Барселону" та німецьку "Баварію".  Відбулося жеребкування плей-офф Ліги наційЛіга націй, жеребкування. Фото: Gеtty Іmаgеs 22 листопада у Ньоні (Швейцарія) відбулося жеребкування плей-офф Ліги націй. У нинішньому розіграші турнір проходить за новим форматом. Якщо раніше до "Фіналу чотирьох" потрапляли переможці груп найсильнішого дивізіону, то тепер перші та другі команди з основного раунду посперечаються за вихід до півфіналу в стикових матчах. У них зустрінуться Нідерланди – Іспанія, Хорватія – Франція, Данія – Португалія та Італія – Німеччина. Матчі 1/4 фіналу відбудуться 20 та 23 березня. Фінал чотирьох пройде в червні 2025 року.Читайте також: Волейболісти-втікачі та успіх України в Лізі націй: головні новини українського спорту за тижденьРаніше визначилися чотири збірні, які напряму вийшли до ліги А з другого дивізіону - Англія, Норвегія, Уельс та Чехія. Ще чотири команди потраплять туди за підсумками перехідних матчів. В них зіграють Україна - Бельгія, Туреччина - Угорщина, Австрія - Сербія та Греція - Шотландія. Косово зарахували технічну поразку в матчі з РумунієюЗбірна Косова залишає поле на знак протесту в Румунії, фото: Gеtty ІmаgеsОдин з останніх матчів групового раунду Ліги націй завершився скандалом, за підсумками якого 20 листопада УЄФА зарахував збірній Косова технічну поразку. Косоварів покарали за інцидент, який стався 15 листопада в Бухаресті наприкінці матчу з Румунією. Тоді вони пішли з поля в компенсований арбітром час за рахунку 0:0. Причиною стали провокації румунських вболівальників, які скандували образливі гасла та пронесли на трибуну прапор Сербії. Після інциденту гру призупинили, збірна Румунії понад годину чекала, коли суперники повернуться, проте матч не завершився. Збірну Румунії покарали за поведінку глядачів домашнім матчем за порожніх трибун та штрафом у 128 тис. євро. Завдяки цьому рішенню Румунія, яку очолює екстренер "Шахтаря" та "Динамо" Мірча Луческу, фінішувала у групі з 18 очками першою та напряму вийшла до дивізіону В. Косово залишилося другим з 12 пунктами та зіграє в стикових матчах за право підвищитися у класі. 

Заяву Сергія Реброва опублікувала пресслужба Української асоціації футболу."Жереб – це завжди виклик, особливо коли йдеться про команди такого рівня, як збірна Бельгії. Ми добре знаємо цю команду, адже вже зустрічалися з нею на Євро-2024, тож маємо уявлення про її стиль гри та сильні сторони", - сказав головний тренер збірної України.Суперником українців у стикових матчах буде Бельгія."Безумовно, це буде непросте протистояння. У плей-офф Ліги націй за право виходу до дивізіону А немає слабких суперників. І Сербія, і Бельгія, й Угорщина, і Шотландія – це команди елітної групи. Тому сприймаємо кожен матч із такими суперниками як можливість перевірити себе і зробити крок уперед", - йдеться у заяві.Перший матч проти бельгійців збірна України зіграє номінально вдома 20 березня 2025 року. Зустріч-відповідь відбудеться 23 березня.Як Україна виступала в попередніх матчах Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі Ліги націй збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 6-й тур Ліги націй закінчився перемогою України над Албанією (2:1) та виграшем Чехії над Грузією (2:1).

Про це повідомляє сайт Ліги націй.За результатами жеребкування, збірна України отримала у суперники в плейоф за місце у дивізіоні А збірну Бельгії.Перший матч проти бельгійців збірна України зіграє номінально вдома 20 березня 2025 року. Зустріч-відповідь відбудеться 23 березня.Усі результати жеребкування плейоф за місце у дивізіоні А Ліги націй:Туреччина - УгорщинаУкраїна - БельгіяАвстрія - СербіяГреція - ШотландіяРезультати жеребкування 1/4 фіналу Ліги націй:Нідерланди – Іспанія (Чвертьфінал №1)Хорватія – Франція (Чвертьфінал №2)Данія – Португалія (Чвертьфінал №3)Італія – Німеччина (Чвертьфінал №4)У півфіналі зустрінуться пари:Чвертьфінал №4 – Чвертьфінал №3Чвертьфінал №1 – Чвертьфінал №2Матчі 1/4 фіналу відбудуться 20 та 23 березня. Фінал чотирьох відбудеться у червні 2025 року.Як Україна виступала у попередніх матчах Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі Ліги націй збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 6-й тур Ліги націй закінчився перемогою України над Албанією (2:1) та виграшем Чехії над Грузією (2:1).

У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна з 8 балами посіла друге місце й зіграє у плей-офф за вихід у Лігу А. Серед можливих суперників - Бельгія, Угорщина, Сербія і Шотландія. Переможець протистояння гратиме у дивізіоні А, а той хто програє - у Лізі В.Жеребкування плей-офф раунду Ліги націй відбудеться 22 листопада. Початок о 13:00 за київським часом. Українці зможуть переглянути церемонію на медіасервісі Меgоgо.Під час жеребкування, окрім стикових матчів, також визначаться пари чвертьфіналу.Стикові матчі ЛН пройдуть 20 і 23 березня 2025 року.Тhе #NаtіоnsLеаguе knосkоut stаgе аnd рlаy-оff drаws wіll tаkе рlасе іn Nyоn tоmоrrоw ????Неrе's еvеrythіng yоu nееd tо knоw аbоut thе drаws ⤵️— UЕFА ЕURО 2024 (@ЕURО2024) Nоvеmbеr 21, 2024 Як Україна виступала у попередніх матчах Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі Ліги націй збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 6-й тур Ліги націй закінчився перемогою України над Албанією (2:1) та виграшем Чехії над Грузією (2:1).

У 6-му турі Ліги націй збірна України з футболу перемогла Албанію з рахунком 2:1. В паралельному матчі Чехія переграла Грузію (2:1). У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами й зіграє у плей-офф за вихід у Лігу А. Напряму у вищий дивізіон вийшла Чехія, у них 11 очок. Грузія з 7 балами - третя - гратиме за збереження місця у Лізі В. Албанія фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.Ліга націй: турнірна таблиця після 6-го туру, Фото: УАФСтикові матчі Ліги націй відбудуться 20 і 23 березня. Серед потенційних суперників - Бельгія, Угорщина, Сербія і Шотландія. Переможець протистояння гратиме у дивізіоні А, а той хто програє у Лізі В.Жеребкування пройде 22 листопада. Початок о 13:00.Олександр Зінченко, Роман Яремчук та Юхим Конопля (зліва - направо), Албанія - Україна, Фото: Gеtty ІmаgеsЯк Україна виступала у попередніх матчах Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі Ліги націй збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 

17 листопада 2019 року в Китаї зафіксували перший випадок зараження коронавірусною інфекцією. Клінічні прояви з'явились у хворих з міста Ухань, а про випадки спалаху повідомили 31 грудня того ж року. Поступово Соvіd-19 став ширитися світом. У людей почали масово проявлятися симптоми захворювання. Лікарні переповнювалися пацієнтами, у містах вводили карантин, закривали кордони. Україна не стала винятком - першого хворого виявили 3 березня. Ним став 38-річний чернівчанин, який напередодні повернувся з Італії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За добу від коронавірусу померла рекордна кількість українців Як виник SАRS-СоV-2, достеменно невідомо, але схожі віруси переносять кажани й панголіни. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Вражає легені людини та спричиняє атипову пневмонію. Інкубаційний період триває 6-12 днів. Прояви хвороби схожі на гостру респіраторну інфекцію, спостерігається: - підвищення температури; - сухий кашель; - узкладнення дихання; - втрата смаку та нюху; - головний біль; - біль у м'язах; - загальна слабкість. Специфічного лікування вірусу 2019-nСоV немає. В Україні терапія є стандартною для лікування пневмонії та грипу. До інфекції найбільш вразливі люди похилого віку із супутніми захворюваннями - цирозом печінки, цукровим діабетом, гіпертонією і хворобою Паркінсона. У зоні ризику - медики, які безпосередньо контактують із хворими. "Щоб вберегти себе від коронавірусу слід тримати руки в чистоті, дотримуватися дистанції в 1,5 метри та носити маску", - сказав Федір Лапій, столичний інфекціоніст. Станом на 18 листопада в Україні зафіксовано 12 496 нових підтверджених випадків СОVІD-19. Усього у світі - виявлено 55 678 747 інфікованих осіб. Ефективність на 1-й і 2-й фазах клінічних випробувань показала китайська вакцина проти коронавірусу СоrоnаVас. Препарат викликав швидку імунну відповідь під час випробувань за участю майже 700 осіб.

Про це повідомляє місцевий телеканал ІТV."Повісток не отримував. Це власне моє рішення. Вважаю, що зараз я є більш корисним саме в цьому напрямку", - зазначив педагог.Читайте також: "Ще здатен": Богдан Бенюк готовий піти в ЗСУ та зізнався, чим хоче там зайнятися"З посади директора я не звільнений, я тимчасово звільнений у зв’язку з проходженням військового навчання", - уточнив Федоров.Наразі він займається у військовому навчальному центрі.Після повномасштабного вторгнення долучився до ТероборониСтаніслав Федоров був директором Ірпінського ліцею №3 ще до 24.02.2022. Коли почалося російське вторгнення на Київщину, вступив до лав Територіальної оборони, патрулював місто, займався розміщенням містян на території навчального закладу.Станіслав Федоров на даху понівеченого російськими обстрілами Ірпінського ліцею №3 (весна 2022 року), Фото: іrріnоsvіtа.gоv.uа "6 березня всіх, хто був у школі, ми евакуювали. Це було таке полегшення, як маленька перемога, але з прикрістю і розпачем, тому що люди вимушені були з рідного міста тікати у невідомість… Ми ніколи не забудемо погляд дітей – у якому страх, розпач і довіра. Вони вірили нам, вони довіряли й ми не мали жодного права зрадити їхні надії. Це додавало нам сил боротися. А далі… Закрив школу, перевірив усі кабінети з думками, що обов’язково повернемось, і переїхали в штаб управління містом, включились у роботу з організації допомоги населенню та військовим. Але вже 7 березня було прийнято рішення залишити місто. Ми почали виходити з Ірпеня, якраз в день, коли був найважчий евакуаційний вихід. Коли перебували на Романівському мосту, це був єдиний шлях, що залишився для евакуації, почався мінометний обстріл… Там загинула сім’я, на моїх очах, я був в метрах 40 від них… Це була пекельна евакуація. Після того базувалися у Києві, вступили у батальйон ТРО 206 і щоденно допомагали евакуйовувати людей з Ірпеня, Бучі, Гостомеля", - цитує спогади директора ліцею офіційний сайт Управління освіти Ірпінської міської ради.Після того як росіяни взяли під контроль ближчі до Гостомеля та Бучі житлові масиви Ірпеня, близько трьох тижнів територія ліцею №3 разом з прилеглими кварталами перебувала в окупації.Читайте також: Адвокат Масі Найєм: "Ухилянти - це росіяни, фактично"28 березня 2022 року Ірпінь було визволено від рашистів.Будівля ліцею №3 виявилася однією з найбільш постраждалих. Відновити її вдалося завдяки фінансової допомоги Євросоюзу. Згідно із чинним українським законодавством, українські вчителі-чоловіки мають відстрочку від мобілізації, яку слід подовжувати через кожні три місяці.Попри це, чимало освітян вирішили добровільно долучитися до Сил оборони. Восени 2022 року голова Кабміну Денис Шмигаль казав, що таких нараховується не менше 900 людей.

У відповідь на руйнування Ковентрі німецькою авіацією англійці 16 листопада 1940-го вчинили перший авіаналіт на Гамбург. Через хмарність бомби не вразили стратегічні об'єкти. Як велике місто та промисловий центр Гамбург зазнавав нападів протягом усієї війни. З 1940-го союзні ВПС розпочали бомбардування території Німеччини. Причому з кожним роком їх інтенсивність наростала. Наприкінці вересня Гітлер наказав організувати евакуацію дітей із великих німецьких міст, які зазнали бомбардувань. Для військ антигітлерівської коаліції Гамбург був стратегічним об'єктом, там були нафтопереробні підприємства, військово-промислові заводи, Гамбург був найбільшим портом і транспортним вузлом. Обриси міста ретельно маскувались: контури озер було змінено, створено макет залізничного мосту, замасковано Центральний залізничний вокзал, бази підводних човнів надійно прикривалися димовою завісою. З землі Гамбург захищали 54 важких та 26 легких зенітних батарей, 22 прожекторні батареї та дві батареї димової завіси. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маєтки британців перетворювали на дитячі будинки та притулки Місто було добре піготовлене і майже не постраждало. Через велику хмарность провести прицільне бомбардування стратегічних об'єктів було неможливо і скинуті бомби привели до загибелі 233 мирних жителів. Бригада пожежних Гамбурга мала у своєму розпорядженні 305 сучасних пожежних автомобілів на землі і 50 спеціальних суден у порту. Структури цивільної оборони Гамбурга налічували 36 160 осіб. У притулки було перетворено 61 тис. підвалів та погребів. Вони забезпечували захист від ударів вибуховою хвилею та від уламків. Атаку 1940-го місто пережило. Проте атаку під назвою "Гоморра" - ні. У ніч ніч із 24 на 25 липня 1943-го англійські ВПС здійснили масований наліт на Гамбург, у якому брали участь близько 800 бомбардувальників. Вранці операція продовжилася - в атаку пішли американці. Це тривало до 3 серпня. У результаті у місті утворився вогненний смерч, було знищено близько трьох чвертей будівель, загинуло близько 50 тис. жителів. Це завдало серйозного удару по економіці Третього рейху. Американська авіація 9 березня 1945 року розпочала одне з найбільших бомбардувань Токіо - столиці Японії. Загинуло 84 тис. осіб. Значна частина Токіо була зруйнована. Бомбардування Токіо стало найкривавішим бомбардуванням в історії воєн. Генерал Кертіс Лемей, який командував американськими бомбардуваннями Японії під час війни, визнав, що якби Америка програла війну, його б засудили як воєнного злочинця.

Як дерибанять профспілкове майно на прикладі відомого санаторію У совка було троє "дітей" партія, комсомол і профспілки. І кожен з них мав гроші та майно по всій країні. Зі здобуттям Україною незалежності кошти партії та комсомолу розчинилися разом із ними. Як корова язиком злизала. Але профспілки з нашого життя не пішли. Логічно, що й майно їхнє мало залишитися: споруди, як-от овіяний Майданом Будинок профспілок, прекрасні санаторії в горах чи на березі моря. Де ж вони? З усього майна профспілок, яке оцінювали майже в 7 мільярдів доларів, приблизно 4 мільярди перейшли у приватні руки, кажуть експерти. А майно майже на 3 мільярди доларів успішно завершує перехід до "добрих" людей. Хто ці люди і як це відбувається в розслідуванні "Країни" на прикладі санаторію "Жовтень" у Кончі-Заспі під Києвом Прийшла весна посадок нема "Жовтень" один із найбільших та найвідоміших санаторіїв радянських часів загальною площею понад 22 га в елітній Кончі-Заспі. Має більш як піввікову історію, лісопаркову зону на узбережжі Дніпра. Протягом багатьох років заклад був провідним реабілітаційним центром України. Керувало ним разом із сотнею інших закладів такого типу ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", засноване Федерацією профспілок. Наша історія розвивалася вже після того, як "зелена" влада почала гучно задекларовану на виборах боротьбу з корупцією та "баригами". Пам'ятаєте: "Весна прийде саджати будемо"? Після перемоги "Слуги народу" на позачергових виборах до Ради депутати першого ж дня роботи нового парламенту призначили нового генерального прокурора. Щоб посадити навесні, розслідувати почали влітку 2019-го. Прокурори взялися вивчати стан справ, починаючи з 1992 року, і виявили, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з 1992-го по 2019-й незаконно оформила право власності на 102 об'єкти нерухомого майна, серед яких і "Жовтень". Слідчі ДБР дійшли висновку, що службові особи Федерації профспілок, "Укрпроф­оздоровниці" та ПрАТ "Укрпрофтур" "здійснили відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні, без погодження з Фондом держмайна України". Відповідно, в серпні 2019 року Генеральна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження, в ході якого наклала арешт на майже сотню об'єктів нерухомого майна "Укрпроф­оздоровниці" санаторії, готелі, спорткомплекси та земельні ділянки. У червні 2022-го Печерський райсуд на клопотання прокурора Державного бюро розслідувань передав до Агентства розшуку й менеджменту арештованих активів арештоване майно профспілок. Здавалося б, гучні посадки вже не за горами. Але ось уже осінь 2024-го, завершується третій рік великої війни, а слідство ще триває. Тим часом наприкінці вересня 2024-го АРМА оголосило конкурсний відбір управителів тим, що колись називалося "Жовтнем". Чому так песимістично? Після того як ми побували на місці, іншого настрою бути не може. Був санаторій, і&hеllір; нема його Журналісти "Країни" поїхали в Кончу-Заспу, щоб дізнатися, який вигляд санаторій має сьогодні та що дістанеться тому, хто захоче управляти ним і приносити дохід державі. Після галасливого міста ліс обабіч дороги навіває спокій і милує око яскравими фарбами осені. Зупиняємося перед червоним парканом. Але ні проїхати, ні пройти не можемо. Директор ТОВ "Клінічний санаторій "Жовтень" В'ячеслав Горлов телефоном заявив, що це приватна територія. За відмовою залишити територію пішла погроза викликати поліцію. Викликали. У двох поліцейських Голосіївського райвідділу не виявилося претензій до журналістів, і знімальна група, прорвавшись крізь охорону, пішла досліджувати "Жовтень". Що вам сказати, фото, які розмістило АРМА на своєму сайті, з гарного минулого. Нині санаторій має жахливий вигляд. Головний корпус стоїть без вікон, усередині приміщень, що колись були кімнатами для відпочивальників, купи сміття. Кругом запустіння, наче тут ішли бойові дії. Як до цього дійшло? Як розпиляти "Жовтень" на частини Ще з часів СРСР головним лікарем санаторію працював Олександр Владимиров. Тут він отримав звання "Заслужений лікар України", став доктором медичних наук і лауреатом Державної премії в галузі науки й техніки. Навесні 2019 року під час перебування на лікарняному він дізнається, що звільнений. Федерація профспілок і наглядова рада ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" повідомили, що провели фінансовий аудит і виявили в санаторію багатомільйонні борги. "Перевірка господарської діяльності санаторію показала, що дії головного лікаря призвели до збільшення заборгованостей підприємства перед кредиторами на 10 мільйонів", ідеться в тексті ухвали. Логічно, скаже читач, треба звільняти. Але подальші події розвиваються точно не за логікою. Стежте уважно. Наглядова рада "Укрпрофоздоровниці" 6 березня на підставі проведеного аудиту звільняє Олександра Владимирова та призначає виконувача обов'язків Сергія Мельника, який тут же реєструє новий статут ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" у Міністерстві юстиції та перереєстровує заклад у містечку Красноград Харківської області. Звільнений Владимиров починає боротьбу проти операції "Перереєстрація", подає скаргу до Комісії з питань державної реєстрації Мін'юсту. Це спрацьовує. 25 березня 2019-го новий статут і наказ про призначення виконувача обов'язків головлікаря скасували. "Країна" розшукала Олександра Владимирова й попросила розповісти, як це було. Але лікар, який нині опікується реабілітацією військових, відмовився. Каже, що ця історія коштувала йому кількох років життя й у нього досі піднімається тиск, коли згадує, як знищили санаторій. Так, його справді знищили. Бо, як з'ясувала "Країна", паралельно відбувався продаж майна санаторію. Оцініть винахідливість тих, хто придумав, як це обставити. У столиці реєструється таке собі комунальне підприємство "Київська філія КП Березанської сільради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації". Уявляєте, якими серйозними мають бути масштаби діяльності комунального підприємства нікому не відомої сільради на Одещині, щоб виникла нагальна потреба реєструвати у столиці філію цього підприємства! А зареєстрували. І от до цієї філії звертається невідомий, тобто нам не відомий, підприємець і вносить зміни в реєстр об'єкта нерухомого майна про те, що є технічна можливість поділу об'єкта нерухомого майна. Надає водночас свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності Києва. І реєстратор Юлія Бондарук вносить зміни в реєстр. У результаті 12 об'єктів на території санаторію "Жовтень" стають окремим майном. Незначні, як-от теплиця, склад фарб, гараж, столярна майстерня, туалет тощо. Але це дає можливість усі ці 12 частин майна санаторію "Жовтень" одразу ж, у березні 2019 року, продати за договором купівлі-продажу приватному підприємству "Українська будівельна компанія "Каштан", що зареєстрована в селищі Овідіополь на Одещині. Було майно арештоване стало орендоване Далі ще цікавіше. "Каштан" за півтора року стає банкрутом. Але о диво! до цього компанія встигає продати майно "Жовтня" київському ТОВ "Вертікс-Компані". Як з'ясувала "Країна", 100% акцій компанії належать закритому недиверсифікованому венчурному корпоративному інвестфонду "Стрім Інвест", який донедавна контролював бізнес-партнер народного депутата Вадима Столара Сергій Турчінов. Кінцевим бенефіціаром є громадянин Німеччини Дмитро Хелемський. А вже "Вертікс-компані" продає належне їй майно санаторію "Жовтень" кіпрській компанії ТОВ "Девелопмент Солюшн". І нарешті фінал: "Девелопмент Солюшн" влітку 2024-го подає заяву до Київради на проєкт землеустрою і передання їй в оренду на 10 років земельної ділянки на 7,9 га для обслуговування об'єктів рекреаційного призначення за адресою "Київ, Столичне шосе, 27". Саме тих 12 не дуже важливих об'єктів, які колись "відкусили" від санаторію "Жовтень". І Київрада, не зважаючи на арешт майна "Девелопмент солюшн", накладений ДБР, дає дозвіл на таку оренду. Коло прихватизації таким чином успішно замикається. Прибравши до рук 12 другорядних об'єктів "Жовтня", що становить трохи більш як 1/3 території санаторію, заповзятливі люди здобули контроль практично над усіма 22,3 га "золотої" пристоличної землі. Матеріали аеро­фотозйомки з нанесеними на них контурами переданої "Девелопмент Солюшн" земельної ділянки, що є в додатку до рішення Київради, яскраво це демонструють. Сказати, що ділянка знищує санаторій як такий, нічого не сказати. Земельна ділянка, яка починається від воріт санаторію, простягається аж до головного корпусу й унеможливлює діяльність санаторію без згоди орендаря землі (див. фото). Як невстановлені особи вирішили збагатитися А тепер проаналізуємо, чому став можливим зухвалий перерозподіл профспілкового майна, який його механізм і хто є кінцевим вигодонабувачем. Нагадаємо, що все почалося зі звільнення з посади головлікаря санаторію Олександра Владимирова 6 березня 2019-го. І було спричинено не стихійними лихами чи магнітними бурями, а конкретними діями наглядової ради "Укрпрофоздоровниці", яка нібито виявила багатомільйонні збитки, до яких догосподарювався керівник. Але далі ця ж рада нічого не зробила для зменшення цих збитків, а тут же звільнила одного керівника та призначила виконувати обов'язки іншого. І перше, що той зробив, зареєстрував новий статут санаторію та перереєстрував заклад у Краснограді на Харківщині. Тобто всі подальші продажі-перепродажі частини санаторію стали продовженням ланцюга, а поворотним моментом у всій справі є звільнення головного лікаря та призначення на його місце іншого, який і запустив весь механізм. Здається, це було б очевидно навіть для учасника гуртка юних детективів після кількох занять. Але з подання слідчих ДБР у тексті однієї з ухвал Печерського райсуду Києва, нагадаємо, описано це так: "З 1992 року по теперішній час службові особи ПрАТ "Укрпроф­оздоровниця", ПрАТ "Укрпрофтур", Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою, умисно, бажаючи збагатитися, здійснюють відчуження курортно-­оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому віданні&hеllір;" І що ж: минуло п'ять років, слідство наплодило десятки томів справи, а цих осіб так і не встановило? Хіба невідомо, хто очолював у ці роки Федерацію профспілок, хто керував "Жовтнем" та хто входив до наглядової ради "Укрпрофоздоровниці"? І якщо з керівництвом ФПУ та наглядовою радою "Укрпрофоздоровниці" беззубість правоохоронних органів іще якось можна пояснити розмитою відповідальністю в разі ухвалення колегіальних рішень, то з керівництвом "Укрпрофоздоровниці" все очевидно. Воно відхрещується від того, що поділ майна "Жовтня" та його продаж у подальшому УБК "Каштан" здійснено за його участі. Мовляв, ми про це нічого не знали. Але ж це робив конкретний директор Сергій Мельник, призначений замість Владимирова. Слідчий суддя Печерського райсуду Олег Білоцерківець таки не повірив у це "незнання" й ухвалив вилучити "протоколи засідань наглядової ради ДП "Клінічний санаторій "Жовтень", на якому приймали рішення щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна. Але й досі винних не на­звано. До відповідальності нікого не притягнуто. Як і в усіх інших понад 100 випадках. Нагадаємо, арешт наклали на 102 незаконно відчужені об'єкти "Укрпрофоздоровниці". А тепер про бенефіціарів. "Жовтень" під "грецькою парасолькою", або Хто вони, вигодонабувачі? Шукати їх слід у кінці ланцюжка перепродажів. А це ТОВ "Девелопмент Солюшн", кінцевим бенефіціаром якої є Крістіна Софоклеус. Народилася вона в Москві 1990 року, живе на Кіпрі, керує тамтешньою Асоціацією юристів. Її батько Андреас Софоклеус, як і донька, громадянин Кіпру, одна з його компаній має філію в Києві. У дослідженні "Чому Україна досі не може розкуркулити Медведчуків" у "Країні" №18 за 19 вересня 2024-го ми вже стикалася з Крістіною Софоклеус. Вона володіє кіпрською компанією "Мілдпрайм Лімітед", якій належить 10% акцій ПрАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь". То, може, це Віктор Медведчук через кіпрську офшорну компанію намагається заволодіти санаторієм у Кончі-Заспі? запитає читач. Можливо. Але компанії Андреаса і Крістіни Софоклеусів обслуговували не тільки Медведчука. Інтернет рясніє матеріалами, як вони допомагали Юрієві Бойку, Вадимові Новинському, Миколі Злочевському. То хто ж цього разу справжній бенефіціар кіпрської компанії? Можливо, вміння цієї людини домовлятися не дає слідству завершити свою справу? Може, магія саме цього імені примусила й Київраду на чолі з Віталієм Кличком погодити оренду тих 8 га на території "Жовтня", незважаючи навіть на накладений ДБР арешт? Розгадку несподівано принесла інформація в одній із судових ухвал. За цією ухвалою, виявляється, 911-ті поверхи в будівлі на столичній вул. Шота Руставелі, 39, що належить "Укрпрофоздоровниці", орендує тютюновий дистриб'ютор, компанія "Тедіс Україна". Одним із трьох бенефіціарних власників "Тедіс Україна" є одеський мільйонер Борис Кауфман. А його компаньйоном у ПАТ "Фінбанк" є знайомий нам Андреас Софоклеус. І тут фінал-апофеоз, якому ви вже, мабуть, не здивуєтеся: "Тедіс Україна", згідно з текстом тієї ж ухвали, здає частину своїх приміщень ТОВ "Девелопмент Солюшн". Коло замкнулось. Чи повірите ви після цього, що профспілки "нічого не знали", куди з-під носа в них подівся "Жовтень" та ще понад сотню санаторіїв? Коли матеріал готували до друку, стало відомо, що указом президента України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" від 8 жовтня 2024-го накладено санкції на Андреаса та Крістіну Софоклеусів. Вони діятимуть протягом 10 років. Треба визнати, що під санкції Софоклеуси потрапили не за схему приватизації санаторію "Жовтень", а за їхню традиційну діяльність допомогу українським олігархам. Екснардеп Вадим Новинський після накладення на нього Україною санкцій намагався уникнути блокування своїх активів. Прагнучи викреслити з реєстрів своє ім'я як кінцевого бенефіціара та власника корпоративних прав в Україні й за кордоном, він заснував кіпрський міжнародний траст і передав у довірчу власність активи або частку у статутному капіталі 73 компаній довіреним кіпріотам. Про це йдеться в ухвалі Шевченківського районного суду Києва від 4 травня 2023 року. Як встановило досудове слідство, допомогли це зробити Новинському афільовані з ним громадяни Кіпру Андреас та Крістіна Софоклеуси. Схема не спрацювала: українська влада заарештувала активи Вадима Новинського, скасувала реєстраційні акти. Але в цієї солодкої грецької парочки є ще один вид діяльності: Україна висунула Софоклеусам обвинувачення в пособництві Росії. Публічно це не пояснювали, але, як з'ясувала "Країна", Андреас Софоклеус володіє компаніями, які працюють на території РФ. Так, він є власником і гендиректором ТОВ "Форест Инвест", що зареєстроване у Краснодарському краї. А Крістіна Софоклеус є співвласницею кешбек-сервісу Swіtірs, який також активно працює в Росії. Що ж пересічному українцю з цього всього? запитає читач. Усе просто. Якщо Україна як держава гратиме проти Софоклеусів в шахи, а не в піддавки, вона вміло скористається накладенням на них санкцій. А саме: Міністерство юстиції може подати позов до Вищого адміністративного суду і стягнути на користь держави всі активи Софоклеусів. Сподіваємося, в тому списку буде й одна фірма під "грецькою парасолькою". Тільки не повертати її профспілкам&hеllір;

"Еспресо" нагадує, як відбувалося звільнення правобережжя Херсонщини, в яких умовах жили люди під час окупації та що змінилось після звільнення низки населених пунктів. А також що відомо сьогодні про лівобережжя Херсонщини та чи має регіон плани на відбудову після повної деокупації.Місто було в окупації вісім з половиною місяців. За цей час люди переживали щоденний терор, психологічний тиск і тортури, однак не здались. Під час звільнення херсонці зустрічали ЗСУ українськими прапорами та вигуками: "Херсон – це Україна".Херсон був і залишається Містом-героєм попри щоденні обстріли та наближеність до ворожих позицій.Херсон під час тимчасової окупаціїРосійські війська на початку війни просувалися територією України досить високими темпами. Захоплення стратегічно важливих міст та обласних центрів було однією з важливих цілей окупантів. Херсон потрапив під тимчасову окупацію на початку березня 2022 року, незважаючи на значний опір з боку місцевого населення. Численні мітинги та акції на підтримку України були дуже масовими, однак російська сторона з агресією розганяла будь-які протести та з особливою жорстокістю карала людей у катівнях за непокору.Херсонці об’єднувалися в підпільні дружини та варти, що мали на меті протидію мародерству, пильне стеження та збір інформації, яку потім передавали українським військовим, про окупантів і техніку. Такі партизанські угруповування також підтримували моральний дух людей під час окупації патріотичними графіті, залишали "послання" окупантам. "Те, що ми були заряджені на супротив, це, напевне, і допомогло багатьом із нас просто не зламатися, звичайно, що не тільки не перейти на бік ворога, але й до останнього влаштовувати всіма можливими засобами будь-який вид спротиву", - розповів херсонець, учасник підпільного спротиву Андрій Андрющенко в етері об'єднаного марафону.Українці відразу опинилися не лише в умовах поневолення та жорстокої агресії з боку ворога, а також у своєрідному інформаційному вакуумі, де телебачення та радіомовлення було вимкнуто. Згодом в місті ставало все важче діставати ліки, а стихійних ринків було все більше, оскільки багато містян втратили роботу та не хотіли співпрацювати з окупантами. Затримання, катування, полон та незаконна депортація – це лише невеликий список того, що переживають наші громадяни, які живуть на ТОТ.Окупантам удалося захопити будівлю херсонської міської ради 25 квітня, а вже наступного дня вони під час військової наради оголосили своїх представників, що мали зайняти керівні посади. Ними стали українські зрадники та колаборанти. Головуючим обласної адміністрації був назначений Володимир Сальдо, а міським головою – Олександр Кобець. Кремлівська влада згідно з уже відомим сценарієм мала намір "узаконити" своє перебування на ТОТ в Херсоні. Тому в період 23-27 вересня був проведений псевдореферендум, результати якого були відомі заздалегідь.Через майже дев’ять місяців окупації, 11 листопада українські військові офіційно зайшли в місто-герой Херсон. Ці 256 днів міцно закарбувалися в пам'яті людей, хоча більшість воліють їх якомога швидше забути. "Ми ж були без інформації, тобто не було ні зв’язку, ні світла, ні води, і коли сказали, що зайшли наші війська, ми плакали, я й зараз не можу спокійно говорити. Ми просто всі плакали і бігли на вулицю, наче діти малі, і раділи. Так, обстрілюють, важко зараз, але ми розумієм, що ми у своїй країні", — розповіла в інтерв’ю Суспільному місцева жителька Тамара.Фото: Еспресо.ТVЯк відбувалося звільнення правобережної ХерсонщиниПідготовка операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області тривала довгий час.  Адже російське військове керівництво чітко усвідомлювало стратегічну важливість Херсона. З цього напрямку відкривається прямий шлях до Миколаєва, Одеси та інших великих міст, що становило велику загрозу аж до частини Вінницької області, - пояснює в своєму інтерв’ю Дмитру Комарову командувач ОК "Південь" Андрій Ковальчук.Населений пункт Посад-Покровське був точкою, після якої вже була серйозно укріплена лінія оборони окупантів, яку вони зміцнювали протягом багатьох місяців. Це бетоновані бліндажі, фортифікаційні брили, глибокі рови, добре напрацьовані вогневі позиції та інше. Саме з таких районів вони атакували українські позиції зі всього наявного важкого озброєння, тому прорвати таку лінію дуже важко. Однак наша артилерія завдавала сильних ударів по позиціях окупантів, - наголошує снайпер підрозділу "Хорт" з позивним "Дєд" в етері об'єднаного марафону.Далі, вже на підступах до Херсона, розташована знаменита Чорнобаївка, аеропорт якої став всенародним мемом і жахом для окупантів. А легендарною вона стала завдяки тому, що російські військові регулярно стягувати туди колони техніки, вертольоти та особовий склад, які раз за разом прицільно знищували ЗСУ. Загалом 26 вдалих епізодів "бавовни" в Чорнобаївці. Звичайні українці вели рахунок, вийшов навіть жартівливий серіал "Чорнобаївка". Фото: автор Юрій Журавель (Український культурний фонд)Завдяки вдалим наступальним діям українських військових, добре продуманим тактичним маневрам, російська армія почала відступати з правобережжя, лишаючи по собі мінні поля, зруйновані будинки та купу залізяччя. Більш глибоко про всі деталі цієї історичної події ми зможемо дізнатись після закінчення війни.Життя після деокупації ХерсонаСьогодні Херсон та все правобережжя потерпає від щоденних обстрілів, адже росіяни б’ють хаотично по містах і селах області. В основному поранень зазнає цивільне населення. До того ж, частина Херсонської області ще й досі в окупації, а місцеві мають щоденно виборювати своє право на свободу.Щодня спостерігається значна активність ворожих обстрілів, зазнають пошкоджень і руйнувань будинки, магазини, лікарні та інші цивільні об’єкти. Однак є дні, що стають чорними сторінками в історії. Так, 3 травня 2023 року російські агресори здійснили 98 обстрілів Херсона та області, випустили 539 снарядів із важкої артилерії, танків, "градів", авіації та БПЛА. Внаслідок цього загинуло 23 людини, в пам’ять про загиблих Херсонська ОВА оголосила триденну жалобу.Життя на деокупованих територіях зараз досить складне. Хоча українські служби відновили зв'язок та інші комунікації, багато людей покинули громади та райони, які перебувають під постійним вогнем. Однак, попри значні руйнування, багато мешканців навіть не думають про виїзд. Так, у коментарі Суспільному, місцевий житель підкреслює, що, незважаючи на можливість виїхати, не покине рідне місце, адже це його рідний дім."Херсон тримається, але все тяжче і тяжче. Але віримо в майбутнє і дякуємо нашим захисникам. Я думаю, що все буде добре", - розповів Михайло Суспільному.Українська влада запевняє, що всі винні у знущаннях над українцями та агресії проти цивільних людей будуть притягнені до відповідальності. "Всі особи, причетні до злочинів в Україні, як найвище керівництво Росії, так і безпосередні виконавці, будуть неодмінно покарані", — повідомляють у МЗС.Українські служби постійно працюють над розслідуваннями злочинів російських військових та знаходять колаборантів, що допомагають окупантам у звірствах, які вони вчиняють на території України. Так, нещодавно СБУ встановила ще 26 осіб учасників злочинного угрупування "головного управління мвс рф Херсонської області" на ТОТ, які викрадали цивільних людей і в катівнях піддавали жителів жорстоким тортурам.Техногенна катастрофа: знищення Каховської ГЕСЩе одним випробуванням для південного регіону став підрив Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. Це без перебільшення можна назвати екологічною катастрофою та актом тероризму. У небезпечній зоні підтоплення опинилося близько 80 населених пунктів, більшість з яких перебуває під тимчасовою окупацією.На сьогодні збитки від руйнування Каховської ГЕС оцінюють у більш ніж 11 мільярдів доларів, - повідомляють на сайті ООН Україна. З цієї суми приблизно 2,79 мільярда доларів збитків припадає на інфраструктуру та активи, понад 1,1 мільярда доларів – збитки у житловому фонді. Однак ці цифри не є кінцевими, оскільки оцінити збитки від екоциду в довгостроковій перспективі досить складно.У жовтні 2023 року був опублікований спільний звіт ООН та Уряду "Оцінка потреб після катастрофи на греблі Каховської ГЕС", відповідно до якого потерпілими вважаються міста і села Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Безпосередньо від повені постраждали близько 100 тисяч українців, приблизно 20-30 тисяч будинків були в зоні підтоплення. Знищення дамби електростанції порушило значущі аспекти життя півдня України, включно з генерацією електроенергії, доступом населення до чистої питної води та переміщенням річкового транспорту. Це призвело до пошкодження житлового господарства, збитків інфраструктури та промисловості, незворотних змін навколишнього середовища та знищення культурної спадщини.Фото: скріншотАнтонівський міст і його значення під час воєнних дійЩе одним стратегічним об'єктом, важливість якого розуміє кожен, є Антонівський міст через річку Дніпро, який сполучає Херсон з лівобережжям. Він важливий з точки зору логістики, адже саме через  нього окупанти забезпечували свої війська технікою та боєприпасами. Для того щоб перерізати шляхи постачання зброї, українські військові завдавали влітку 2022 року ударів по переправі. Міст був пошкоджений, але не зруйнований.Відступаючи з правобережжя Херсонської області, росіяни підірвали декілька прольотів Антонівського мосту, маючи на меті зупинити наступ ЗСУ. Щоденно окупанти рясно обстрілюють авіабомбами, ракетами, снарядами все, що поряд із переправою. Через це особливо потерпає однойменне селище Антонівка, що є передмістям Херсона.Відповідно до останніх даних Інституту дослідження війни ІSW, українські військові мають просування далі під Антонівським мостом, що на півночі від міста Олешки. Це можна побачити на геолокаційних кадрах, що були опубліковані ще 27 жовтня. "Ми продовжуємо досягати непоганих результатів у своїй боротьбі – і в контрбатарейній, і в інших методах роботи. Але висвітленню це поки що не підлягає саме для того, щоб результат був дуже потужним і зафіксованим, щоб це не було такою короткочасною перемогою", - розповіла керівниця ОК "Південь" Наталія Гуменюк в етері телемарафону.Фото: ефірПлани після повної деокупації регіонуХоча частина Херсонської області й досі перебуває під окупацією, однак громадські діячі та звичайні херсонці з оптимізмом розглядають перспективи регіону після повної деокупації. Громадський центр "Нова генерація" провів першу конференцію "Степ і воля: якою буде Херсонщина після звільнення". Організатори вважають, що важливо закласти головні вектори розвитку та відновлення Херсонщини вже сьогодні.Загалом питання розвитку цього регіону дуже актуальне. Переосмислення економічної сфери, трансформації в соціальній сфері, збільшення впливу культурної сфери, перспективи розвитку області та подолання екологічних збитків важливе для розвитку країни в цілому.Мітинг підтримки у 2024 роціРух спротиву "Жовта Стрічка", що діє на окупованих територіях півдня України, на честь другої річниці визволення Херсона від окупаційних військ організовує онлайн-мітинг у Іnstаgrаm, що триватиме тиждень. Він має на меті підтримку окупованого лівобережжя Херсонщини. Загарбники мають пам'ятати: Херсон – це Україна!Організатори розповідають, що їхній рух опору зародився в окупованому Херсоні ще у квітні 2022 року, коли вони провели перший проукраїнський мітинг. Сьогодні долучитися до цієї онлайн-події може кожен охочий, незалежно від місця проживання. Щоб узяти участь, необхідно лише виконати такі дії:Знайдіть сторінку thіs.іs.uа в соціальній мережі Іnstаgrаm та залиште коментар: "Херсонщина – це Україна" під обраними постами.Отримайте тег від організаторів.Поділіться зображенням у своїх сторіс.Опублікуйте сторіс, долучившись так до онлайн-мітингу. 

Літературно-мистецька зустріч  відбувається в межах 7-го міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Vіа Саrраtіа 2024 за підтримки Українського інституту книги та Міжнародного фонду "Відродження". Еспресо знаоймить із учасниками резиденції - воїнами  які, попри свою основну роботу на фронті, знаходять час і натхнення на літературну творчість.Андрій ГуменюкПисьменник, живописець. Родом зі Львова. Один із засновників у 1988-му Львівського театру імені Леся Курбаса, де до початку війни пропрацював художником-постановником. Брав участь у численних виставках живопису, графіки. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. З початком війни у 2014 році став волонтером, згодом - парамедиком. З 2016 року – боєць Добровольчого батальйону ОУН.Автор книжок "Пісні війни" (2018) і "Африка" (2022). "Африка" – це збірка біографічних новел-нотаток про війну, до якої ввійшли також і малюнки автора. "Найбільше мене нервує, коли кажуть: от, художник узяв зброю до рук. Пацифістів з художників не треба робити! - каже Андрій Гуменюк. - У нашій історії море художників захищали свою землю. Маємо прекрасний приклад зараз, коли і лікарі, і комп’ютерники, і вчителі стали воїнами. Я завжди кажу: неважливо, чим ти займаєшся в мирний час, скільки тобі років. Якщо ти воїн – то ти воїн". Андрій Карпенко Начальник капеланської служби Центрального територіального управління Національної гвардії України, підполковник капеланської служби, протоієрей Православної церкви України, поет. У цивільному житті був актором театру та викладачем. Родом із Дніпра.Отець Андрій опікується військовослужбовцями з 2014 року. Від початку російського вторгнення був на посаді офіцера з культурно-просвітницької діяльності та служби військового духовенства, перебував біля витоків зародження служби військового капеланства, а у вересні 2023-го і сам став капеланом.Член Національної спілки письменників України. У творчому доробку Андрія Карпенка - дві поетичні збірки: "Я живу в Раю" і "Кохання, загартоване війною" (2023), три персональні фотовиставки, а ще - захоплення вишивкою та авторські пісні."Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі, - розповідає Андрій Карпенко. - Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат".Богдан НазаренкоПоет, за освітою - вчитель історії та права. Зараз – офіцер відділення соціального супроводу Головного управління Національної гвардії України. Народився на Донеччині. Учасник Революції Гідності. До повномасштабної війни був головою Громадської ради при КМДА. Відповідав за зв’язки з громадськістю та здійснення громадського контролю за діями влади. Організатор проєкту "Голос бойового серця" – книги поезій киян-військових, автор збірки "П’ятнадцять місяців війни" (2023)."Творчість – це якраз один із механізмів соціальної реабілітації на війні, - вважає Богдан Назаренко. - Це є місточок між минулим і майбутнім. Це місточок між жахливим реальним сьогоденням і мирним спокійним життям. Ми прагнемо, щоб нас почули. І поки ми живемо та б’ється серце кожного з нас, будемо творити й воювати за нашу державу".Валерій Пальчик Письменник, журналіст, громадський діяч. Був учасником війни в Придністров’ї, кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії й Чечні). Командир Полтавської обласної організації УНСО в 1991–1999 роках.У 1998-му балотувався до Верховної Ради від УНА. У парламенті VІІІ скликання був помічником на громадських засадах нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука.Після початку російсько-української війни взяв до рук зброю та пішов захищати рідну землю. Отримав поранення в боях під Маріуполем, переніс кілька операцій. Після повномасштабного вторгнення став на захист України зі зброєю в руках.Автор книжки "УНСО. Перший посвист куль" (2019), автор і упорядник збірки "Дружба, скріплена кров’ю. УНСО і Грузія" (2023).Віталій Запека Воїн, письменник, фотохудожник. Зараз перебуває на тривалому лікуванні після поранення від кулі снайпера, якого зазнав на Курахівському напрямку, у с. Новомихайлівка Донецької області, у квітні 2024 року.Родом із Полтави, воював у складі батальйону "Полтава" у 2015–2018 роках. З 25 лютого 2022-го знову на війні. Командир відділення РПГ у 116-й бригаді Тероборони. Перші оповідання та нариси почав писати у 2015-му, коли пішов добровольцем на війну. Автор книжок  "Цуцик" (2019), "Герої, херої та не дуже" (2020), "Абсурд" (2021), "Полінка" (2022), "Бабах на всю голову" (2022), "Полінка в Країні дурниць" (2023), "Ковбасокрад у Раю" (2024).За романом "Герої, херої та не дуже" написав п'єсу, за якою в Дніпровському національному театрі імені Т. Г. Шевченка в лютому 2020-го відбулася прем'єра вистави "Пригоди НЕбравого вояка Шрамка".Лауреат Премії «Воїн світла» (2021), Премії імені Ірини Вільде (2021) і Премії ім. Всеволода Нестайка (2022).Володимир КоротяПисьменник, громадський діяч. У цивільному житті був харчовим технологом, будував сонячні електростанції в Україні та Євросоюзі. Був депутатом Бучанської міської ради.У 2014-му вступив добровільно до Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у складі розвідувального взводу одного з батальйонів 10-ї Окремої гірсько-штурмової бригади на сході України, 2016-го демобілізувався.Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року створив та очолив добровольчу ротно-тактичну групу «Ірпінь», завдяки якій, зокрема, російським окупантам не вдалося прорвати оборону в районі м. Ірпінь. Зараз командир 1-го стрілецького батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2023), кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (2022), ордена "Народний Герой України" (2023), нагороджений медаллю "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня.Автор книги "Пригоди фантома" (2020) і збірки оповідань "Роздуми фантома про державотворення" (2022).Володимир Скоростецький Військовий журналіст, поет. Професійний військовий, закінчив Львівський військовий інститут у 2001 році. З 2014-го бере участь у війні з російськими загарбниками. Полковник Збройних Сил України.Літератор-початківець. Автор віршів і новел на військову тематику. Герої його творів – реальні українські воїни. Під час фронтових редакційних відряджень працює в окопах та на бойових позиціях наших військ, де й черпає натхнення і сюжети для творчості.Від 2014-го активно підтримує волонтерський рух. Зняв серію промороликів про те, як обирати броню, шоломи, турнікети. Організовує курси першої допомоги і всіляко допомагає розібратись в облаштуванні функційних волонтерських штабів. Співзасновник Всеукраїнського форуму військових письменників. За його ініціативи чимало подій Форуму військових авторів проходять у середовищі курсантів.Ірина БобикВетеранка російсько-української війни, письменниця. Родом із села Острів, що біля Червонограда на Львівщині. У цивільному житті працювала керівницею літературного гуртка в МАН, а також художницею-декораторкою. У 2017-му долучилася до волонтерської медичної організації АSАР RЕSСUЕ, працювала в Донецькій області. У 2019-му підписала контракт із ЗСУ, служила в складі Королівської 24-ї бригади, працювала інструктором у «Десні». З початком повномасштабного вторгнення брала участь у боях за Київ. Воювала у складі 1-ї ОБрСпП імені Івана Богуна. У червні 2024 року звільнена з військової служби у зв’язку з сімейними обставинами.У творчому доробку - електронна збірка новел “Художниця” (видавництво «Стрелбукс», 2017), збірка поезії та прози "Д'воїна" (видавництво "Білка"). "Ці тексти – і віршовані, і прозові – народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д’воїна» – бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість", - зізнається Ірина Бобик.  Леонід МатюхінПолковник, військовий журналіст. З першого дня окупації АР Крим у 2014-му і до виведення українських військ на материк перебував на території 36-ї окремої бригади берегової оборони (гарнізон "Перевальне") та постійно інформував українські та зарубіжні мас-медіа про ситуацію у військових частинах.З 2014-го по 2017-й був речником АТО.Родом із Рівненської області. Довгий час проживав і служив у Криму. У 2019-му вийшла книжка "А мама зрозуміє…", яку Матюхін написав у співавторстві зі ще двома військовослужбовцями ЗСУ, Юрієм Головашенком, комбатом гірсько-штурмового батальйону, та Ігорем Підопригорою, офіцером ПВО. Книжка відтворює щоденник кримських подій 2014-го."Писати про війну потрібно відразу, адже з часом ракурс та відчуття змінюються. Занотовувати потрібно в той момент, коли ти відчуваєш саме ті емоції", - каже Леонід Матюхін.Микола Ніколаєв Письменник. Начальник однієї зі служб логістики 139-го батальйону 115-ї окремої бригади ТрО. Народився у м. Бердичів Житомирської області. Строкову службу проходив у Афганістані. У цивільному житті був підприємцем.Учасник Революції Гідності. Мобілізувався до лав ЗСУ в лютому 2015-го. Служив у 14-й Окремій механізованій бригаді, воював на сході та півдні на посадах командира взводу та командира роти. З 2016-го продовжив службу за контрактом. У 2017-му переведений до оперативного резерву у званні капітана.В лютому 2022 року став на захист України в лавах ТрО, де і служить дотепер. Під час проходження військової служби у 2015-2016 роках вів рукописний щоденник, який 2019-го надрукував власним коштом під назвою "Щоденник непрофесійного військового". Реалізував увесь наклад і у 2023-му випустив 2-ге видання. У 2020-му почав писати художній роман "Хижаки", який планував видати 2022-го. Та повномасштабне вторгнення внесло корективи, і тепер вихід очікуємо наступного, 2025 року.Мирослав ОтковичЖурналіст, прес-офіцер 241-ї бригади ТрО Києва.У цивільному житті був ведучим та редактором на телеканалах 1+1, ІСТV,  НТН, ТВі, СТБ, НТА. Родом зі Львова.Свого часу, з приходом до влади Януковича, відкрито виступив проти цензури в мас-медіа. З чого і почався рух "Стоп Цензурі", який переріс в системний спротив тогочасній владі.З першого дня повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони столиці. Був навідником міномета у складі мінометної батареї 130-го батальйону 241-ї бригади ТрО. Зазнав травми коліна, під час відновлення пройшов навчання і став офіцером. Очолював службу зв'язків із громадськістю 150-го навчального центру Сил ТрО ЗСУ, тепер пресофіцер 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ м. Києва.Планує упорядкувати першу збірку прози та поезії. "Вірші – це моя рефлексія, бажання видобути себе за межі контексту, в якому я перебуваю, - розповідає Мирослав Откович. - Бо якщо довго зосереджуватися лише на військовій буденності чи небуденності і переживаннях, людина перестає мислити себе поза війною. Вірші дають можливість вирвати себе з цього контексту і на рівні почуттів знову відчути себе вільною, цивільною людиною, яка вміє бути щасливою. Це – інший вимір, простір, що дає змогу відірватися від реалій війни".   Олег БородайПоет, прозаїк, музикант-бард. За фахом - учитель. Родом із Миргорода на Полтавщині. Добровольцем пішов на фронт 2014 року. Досі на фронті, військовослужбовець Національної гвардії України.На війні почав писати вірші та спогади, які згодом надрукував. Лауреат фестивалю-конкурсу "Слобожанський Спас" та конкурсу "Від слова до слова". Член Миргородського літературного об’єднання "ДієСлово".Автор чотирьох книг, які вийшли друком у харківському видавництві "Майдан": "Відлуння окопів" (2018), "Релаксація душі" (2021), "Вогневий вал" (перша частина – 2022 року, друга – 2023 року). Олександр Продан Тимчасово виконуючий обовʼязки командира взводу, мінометної батареї у 219 батальйоні 125-тої бригади ТРО, поет. У цивільному житті був менеджером з продажу в меблевій компанії. До війська приєднався  добровольцем 22 березня 2022 року – до лав львівської 125-ї бригади ТРО. Молодший сержант. Олександр родом із селища Томашпіль Вінницької обл. За освітою – спеціаліст із фінансів та кредиту, закінчив Вінницький навчально-науковий інститут економіки Тернопільського національнального економічного університету. Автор збірки "Марафон" (2024). Каже, що вірші писав ще зі школи. Хоча часто бували періоди кількарічних перерв. На початку ж війни творчість дуже сильно допомагала воїнові розвантажитись емоційно. "В більшості я пишу про кохання, - додає Олександр Продан. - Переважно, моя творчість складалась із віршів про нерозділене кохання. Зараз все змінилось – тепер просто про кохання. Іноді зʼявляються вірші про війну і про світ навколо мене. Зараз збираю матеріал на збірку віршів саме про війну. Наступною буде саме така збірка".Олена Лотоцька Письменниця, старший сержант, військовослужбовиця Військової служби правопорядку. Родом із Полісся, з 1999-го по 2014 рік жила в Криму, де працювала в Євпаторійському архіві. За освітою - філолог. Після анексії півострова виїхала й оселилася у Львові. З 2015 року – у Збройних Силах України.  Авторка збірок короткої прози "Нині зозуля кувала" (2020), "Ангели в намистах" (2023). Активно пропагує говірку, ужиткове і прикладне мистецтво свого Полісся. Лауреатка Премій імені Василя Скуратівського, Василя Стефаника, Івана Чендея. "Творчість для мене не розвага, а друга після ЗСУ робота, - розповідає Олена Лотоцька. - Моє писання не спонтанне, це свідоме рішення, яке прийшло після глибокого аналізу причин анексії Криму. Я задумалася: а що я зробила, щоб того загарбання не сталося? І зрозуміла: особисто нічого".Олена МокренчукМайор, пресофіцерка Збройний Сил України, журналістка, письменниця. Позивний - “Ластівка”. Мама чотирьох дітей, бабуся трьох онуків і онучки. У цивільному житті – вчителька, історикиня та диригентка церковного хору. Родом з  м. Сніжне Донецької області.Учасниця бойових дій з 2015-го. Була пресофіцеркою 72-ї окремої механізованої бригади, начальницею пресцентру Оперативного командування "Північ", начальницею пресслужби ОТУ "Північ", офіцером Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Має численні  військові відзнаки.Член Національної спілки журналістів України з 2000 року, Національної спілки письменників України з 2019 року. Авторка книжок "Аліска, фронтова лисичка" (2018), "Афінка з "Куби" (2019), "Вітер з Дикого поля" (2023), "Герої моєї країни: Михайло Драпатий" (2023). Співавтор Національної Книги історії Голодомору, серії альманахів "Приазов’я: портрет сучасника" та інших.Роман ДронюкАвтор прозових і гумористичних збірок, керівник аматорського театру, режисер і постановник.Родом із Покуття, з Городенківського району Івано-Франківської області. До повномасштабного вторгнення був керівником Городенківського аматорського театру "Сучасник". Грав на сцені ролі провідника ОУН Степана Бандери, командарма УПА Романа Шухевича, перевтілювався в інших знакових для України історичних персонажів. На 27 березня 2022 року була запланована прем'єра його авторської вистави "Притрафунки вуйка Міся".Попри інвалідність по зору, з першого дня повномасштабної війни разом з іншими добровольцями записався до місцевого підрозділу Тероборони. А вже 4 березня опинився в 17-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби Повітряних сил. Служив військовим кухарем. Через півтора року служби ветеран повернувся додому.Створив серію гумористичних оповідок "Притрафунки вуйка Міся" на покутському діалекті, що має неабиякий попит серед читачів, як і однойменний телеграм-канал та група у Фейсбуці "Вуйко Місь". Лауреат Премій Леся Мартовича й Павла Глазового.Руслан Леськів Воїн, поет. Зараз перебуває на південному напрямку, є стрільцем ПЗРК.  Родом зі Стрийщини Львівської області, багато років проживав у Стрию. У цивільному житті був телеоператором: 13 років пропрацював на ТРК "Лан" у місті Стрий. На початку березня 2022-го пішов на фронт. За ці майже три роки великої війни воював переважно на півдні України, де захищає нашу землю й досі. Перші проби пера були ще у школі. Але до 2014-го до поезії не повертався. Страшні кадри із зруйнованого у Маріуполі пологового будинку наштовхнули на написання першого вірша "Колискова", який Руслан Леськів присвятив синові, якому на той час ще не виповнилося й трьох років. З цього і почалася поетична творчість воїна.Зараз у доробку Леськіва – одна поетична збірка "Слова тиші і грому", яку було презентовано у травні 2024 р. (видавництво "Український пріоритет"). Наразі ж працює над другою збіркою віршів. "Щоб слухати грім, треба навчитися чути тишу, - каже Руслан Леськів. - Я намагаюся робити це щодня, кожну вільну хвилину, особливо тепер, коли в Україні війна. Коли, окрім фізичних руйнувань, розривається вибухами тиша і затишок – той стан, коли люди відчувають спокій у душі, у сім’ї, у домі. Намагаюся цінувати ці прості речі, усвідомлюючи, скільки зламаних душ, втрачений сімей та зруйнованих будинків вже побачила наша земля…".Рустам Дмитрук Поет, воїн. У цивільному житті був професійним барменом. У лютому 2022-го разом із партнером планував відкриття коктейльного бару в центрі Львова, та повномасштабне вторгнення зруйнувало ці плани.24 лютого 2022-го пішов до ТРО, став солдатом-стрільцем 103-ї бригади тероборони. Зараз – старший солдат, рота РЕБ у 103-ій бригаді ТРО. У березні 2023-го вийшла перша збірка поезій Рустама Дмитрука "Африка". Бере участь у поетичних батлах, активно долучається до літературних подій, якщо дозволяє оперативна ситуація на службі. Зараз автор готує матеріал для нової книги і вона стане цікавим досвідом поєднання вражень від спостережень за тиловим життям і життям на війні. "Ми мусимо писати історію яскравими барвами. Бо робити нам темно і боляче є кому", - каже Дмитрук.Сергій ДзюбаПисьменник, сценарист, автор кількох телевізійних шоу. Зокрема, сценарист художніх фільмів "Позивний Бандерас" та "Заборонений", документального фільму "Життя після 16:30". За фахом – режисер театру, працював на телебаченні. Народився в Києві. З 2009-го обіймав посаду креативного продюсера компанії "Творчий альянс".2022 року вступив до лав ЗСУ. Молодший сержант, військовослужбовець у 5-й штурмовій Київській бригаді. Нагороджений медаллю "Залізний хрест" та медаллю "Честь. Слава. Держава". У вересні 2022-го був поранений у бою під Горлівкою.Співавтор книг "Позивний Бандерас", "Позивний Бандерас. Операція "Томос", "Заборонений".Сергій Пантюк Письменник, перекладач, редактор, журналіст, громадський діяч і видавець, воїн. Член Національної спілки журналістів України (від 1993-го). Член Національної спілки письменників України (від 1997-го), її секретар (2011–2014 рр.). Працював на заводі, у школі - вчителем української мови, німецької мови, малювання та фізкультури. Згодом – в редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. Заснував «Видавництвом Сергія Пантюка», в якому виходили як поетичні збірки, так і історико-публіцистичні видання. Брав участь у студентському протесті "Революція на граніті", рухах "Україна без Кучми" та "За правду". Учасник Помаранчевої революції і Революції Гідності.З 2014-го року воював у складі Добровольчого батальйону ОУН.Від 24 лютого до 12 травня 2022 року – доброволець ТРО. Від 13 травня 2022-го – військовослужбовець ЗСУ, головний сержант батареї протитанкових керованих ракет 23-го ОБСП.Автор 19 поетичних збірок: "Таїнство причастя" (1994), "Тінь Аріяни" (1994), "Храм характерників" (1996), "Володар вогню" (2000), "Цілунок блискавки" (2002), "Босяцький калфа" (2003), "Босяцький калфа. Вибрані поезії" (2005), "Смак Бога" (2009), "Неслухняники. Вірші для дітей" (2010), "Соло для дримби" (2012), "Мовизна" (2014), "Оченята кольору антрациту" (2015), "Поранений херувим" (2015), "Дев'яностіада. Поема-есей про поетів і поеток" (2016), "Так мовчав Заратустра. Вибрані поезії" (2017), "Про100 вірші. Емоції, стани" (2018), "Абетка грибничка" (2019), "Емоджинаріум, або Подорож у світ почуттів" (2020), "Зникома зима" (2023). А також прозових творів:  роман "Сім днів і вузол смерті"(2007), збірка новел "Як зав'язати з бухлом і курінням" (2009), роман "Війна і ми" (2012), науково-фантастична повість для дітей "Вінчі й Едісон", (2015), повість для дітей "Тимко і ґелґотунчик Шкода", (2016), повість для підлітків "Швидше не буває", (2020), збірка новел та оповідок "Книжка в дорогу" (2021), повість-казка для дітей "Фікус Бенджамін розповідає про щастя" (2024). Лауреат численних літературних премій.Засновник Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Під знаком Водолія" (1996, з 2000-го – "Сліва-фест", з 2012-го – "Віршень"). Співорганізатор (з Максимом Розумним) першого Всеукраїнського поетичного мегамарафону "Віршень", який тривав з 1 березня до 7 квітня 2012-го. 

Про це інформує ВВС.Вісім з дев'яти членів ТРС підписали указ, яким на посаду прем'єр-міністра призначено бізнесмена та колишнього кандидата в сенат Алікса Дідьє Фільс-Еме.Коніль, колишній співробітник ООН, очолив уряд Гаїті в умовах глибокої політичної та безпекової кризи, викликаної нападами бандитських угруповань.Він назвав своє звільнення незаконним, висловивши стурбованість щодо майбутнього країни. Коніль, призначений на посаду 3 червня, зазначив, що рішення ТРС ухвалене поза будь-якими правовими та конституційними рамками.Наразі Гаїті не має ні президента, ні парламенту, і, згідно з конституцією, лише останній може звільнити чинного прем'єр-міністра.Останні президентські вибори в Гаїті відбулися вісім років тому. Після вбивства президента Жовенеля Мойзе у липні 2021 року країна переживає тривалий період політичної нестабільності та зростання насильства. У спробі стабілізувати ситуацію, минулого місяця на Гаїті було розгорнуто сотні поліцейських з Кенії, а ще сотні мають прибути найближчим часом.Що відбувається на ГаїтіЗаворушення на Гаїті почалися наприкінці лютого після того, як виконувач обов'язків прем'єр-міністра Гаїті Аріель Генрі відлетів до Кенії, щоб узгодити розгортання іноземного контингенту для боротьби з бандами. Угруповання оголосило війну прем'єру, зокрема, паралізувавши життя столиці та вимагаючи відставки Генрі.4 березня у країні оголосили 72-годинний надзвичайний стан і нічну комендантську годину в столиці та її околицях через два випадки втечі близько 4 тисяч в'язнів.Пізніше гаїтянські банди розпочали широкомасштабний штурм кількох адміністративних будівель у центрі Порт-о-Пренса. Уряд ввів надзвичайний стан. Тим часом посольства США, Німеччини та ЄС на Гаїті розпочали евакуацію свого персоналу через посилення бандитського насильства.Станом на 11 березня ситуація на Гаїті погіршилась: банди захопили 80% столиці та вимагали негайної відставки прем'єр-міністра країни Аріеля Анрі.11 березня виконувач обов'язків прем'єр-міністра Гаїті Аріель Анрі заявив, що піде у відставку після призначення перехідної ради та тимчасової заміни.18 березня банди здійснили напад на два елітні райони столиці Гаїті, в результаті якого загинуло щонайменше 12 людей.30 березня один з найвпливовіших лідерів гаїтянських банд Джиммі Шерізьє, також відомий як Барбекю, заявив, що розгляне можливість скласти зброю, якщо озброєним групам буде дозволено брати участь у переговорах про створення нового уряду.13 квітня після кількох тижнів невизначеності було створено перехідну раду, відповідальну за обрання нового керівництва країни.22 квітня банди на Гаїті вчинили нові напади на окремі райони Порт-о-Пренса напередодні створення перехідної ради, яка має сформувати новий уряд.Новообраного прем'єр-міністра Гаїті Гаррі Коніля, який був госпіталізований ввечері суботи, 8 червня, в столиці Порт-о-Пренс всього через кілька днів після прибуття в країну, виписали з лікарні.