Search trend "День Дякую"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
Сирський провів роботу у бригадах, які ведуть бої на Курському напрямку
Головнокомандувач Олександр Сирський працював у бригадах, які ведуть бої на Курьскому напрямку та назвав головні задачі ЗСУ. Робота, як на пунктах управління, так і безпосередньо на полі бою, триває практично в цілодобовому режимі. Наші воїни ефективно та системно знищують наступаючого переважаючими силами противника. Про це повідомив Сирський у Теlеgrаm. Головком розповів, що зараз головна задача - посилити стійкість оборони, завдати ворогу максимальних втрат, підготувати резерви, забезпечити безперебійну подачу в частини і підрозділи боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів. Він зазначив, що вирішенню в тому числі і цих питань була присвячена його робота. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сирський та Залужний звернулися до українців у День Збройних сил "Пишаюсь героїзмом та стійкістю наших воїнів, які роблять все задля перемоги над російськими окупантами! Дякую нашим захисникам і захисницям!", - наголосив Сирський. У Курській області під час операції ЗСУ ворогу довелось оборонятися в некомфортних для нього умовах. Втрати України фактично удвічі менші, ніж у росіян, повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. "Росіяни відчули те, що відчуваємо ми. Тобто вони змушені були обороняти власну територію, причому в тих умовах, які не були для них комфортними. Тут, під час проведення наступальних дій, у нас втрати фактично удвічі були меншими, ніж у тих, що оборонялися", - заявив він.
we.ua - Сирський провів роботу у бригадах, які ведуть бої на Курському напрямку
Справжнім гарантом нашої безпеки є Збройні сили України, – Зеленський
6 грудня Україна відзначає День Збройних Сил. Саме українські військовослужбовці стали найпершим й справжнім гарантом безпеки нашої країни. Про це пише Рубрика, посилаючись на президента Володимира Зеленського під час урочистого заходу з нагоди Дня Збройних сил України. "Дякую Українському народу, кожному з вас. Кожному, хто кров'ю, сльозами та вогнем пише нову історію незалежної України. Пише всюди: і […] Тhе роst Справжнім гарантом нашої безпеки є Збройні сили України, – Зеленський арреаrеd fіrst оn Рубрика.
we.ua - Справжнім гарантом нашої безпеки є Збройні сили України, – Зеленський
День Збройних Сил України: що відомо про свято та кого вітати
Зі святом військовослужбовців вже привітав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський."Сучасні Збройні сили України успадкували хоробрість і волелюбність у попередніх українських військових формувань новітнього часу: українських січових стрільців, армії УНР та української Галицької Армії, героїв Холодного Яру, української Повстанської Армії. Сьогодні ми знову боремося за Незалежність. Ворог той самий, що й сто років тому. Українці знову покликані боротися і ми повинні перемогти!", - зазначив Сирський.Він відмітив, що наразі ЗСУ "загартовані у десятилітній війні з російськими окупантами"."Це сучасна українська армія, яка має досвід повномасштабних бойових дій нового зразка з переважаючими силами противника. Військовослужбовці Збройних сил уславили себе успішними та героїчними військовими операціями", - додав головком.Він подякував усім воїнам, які беруть участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині, захищають Запоріжжя, прикордоння на Чернігівщині та Сумщині, тим, хто б’ється за Чорне море та боронив Київ, а також тим, хто брав участь у Харківській наступальній операції, операції зі звільнення правобережної Херсонщини та Курській наступальній операції.Головком також наголосив, що під час реалізації наступальних операцій ЗСУ російські окупанти зазнавали в обороні вдвічі більших втрат, ніж Сили оборони України в наступі. "Подвиг і жертва героїв, принесена нашими побратимами і посестрами заради нашої перемоги, назавжди в наших серцях! Вічна їм слава і пам’ять! Пишаюся Збройними силами України! Щиро дякую всім за боротьбу і служіння українському народові! Перемагає лише той, хто бореться і не складає зброї. Ми вистояли, ми тримаємося, ми здолаємо ворога", - додав Сирський.До привітань долучився і міністр оборони України Рустем Умєров, зазначивши, що воїни Збройних сил України є втіленням героїзму та патріотизму.Ви – щит, що стоїть між свободою та тиранією, світлом і темрявою, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Кожен із вас –  від солдата до генерала –  є втіленням героїзму та патріотизму. Ваша мужність на полі бою, стійкість перед обличчям небезпеки та відданість присязі надихають націю та служать прикладом для майбутніх поколінь. Ми глибоко вдячні за ваші жертви та зусилля, спрямовані на збереження миру та безпеки. Держава робить усе можливе, щоб забезпечити вас найсучаснішою технікою та необхідними ресурсами, зміцнюючи нашу обороноздатність і підтримуючи кожного з вас. Нехай ваша сила духу та відданість служать променем надії для усіх нас. Бажаю вам міцного здоров’я, незламної волі та швидкого повернення до мирного життя", - зазначив міністр оборони.До захисників і захисниць України звернувся також прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. "Українські воїни – сила і гордість нашої Батьківщини. Велич духу й воля до перемоги українського війська вражає весь світ. Завдяки відважним захисникам і захисницям наша держава вистояла та продовжує боротьбу за своє майбутнє. Завдяки їхнім неймовірним зусиллям, українці мають змогу жити у вільній країні, виховувати дітей, щодня робити Україну кращою та міцнішою", - зазначив він. Прем’єр-міністр подякував усім військовим за сміливість, та наголосив, що завдяки їм Україна і весь світ впевнені в нашій перемозі. "Ви героїчні і нескорені. Ви ті, хто щодня, щогодини, щохвилини захищає нашу свободу та наш європейський шлях. Дякуємо вам за любов до своєї землі. Вічна шана всім, хто загинув за нашу правду, волю та незалежність", - додав Шмигаль.Історія святаДень Збройних Сил України збігається з початком Першого зимового походу армії УНР.Перший зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.)Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за важливі державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.Фото: З відкритих джерелНа фото: Учасники Першого зимового походу, старшини конвою Михайла Омеляновича-ПавленкаПочинаючи з 2009 року, до Дня ЗСУ присуджується Премія ім. Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в декількох номінаціях.За Конституцією, армія відповідає за оборону країни, захист її територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності. В ЗСУ виділяють три основні види військ: Сухопутні війська, Військово-морські сили та Повітряні сили. Також є окремі роди військ ЗСУ: Десантно-штурмові, Сили спецоперацій, Війська зв'язку та кібербезпеки, Сили територіальної оборони, Медичні сили й Сили логістики. Кожен із цих видів має свій професійний святковий день, але 6-те грудня об’єднує всіх військовослужбовців України.Традиції святаУ цей день у всіх військових частинах та гарнізонах України проводяться урочисті заходи. Найважливішим моментом святкування є урочисте підняття державного прапора, а також нагородження військовослужбовців за високі досягнення та відданість службі.У День Збройних Сил України нагороджують військовослужбовців, які відзначилися в ході виконання військового обов’язку. Серед нагороджених можуть бути:військовослужбовці, які зробили значний внесок у розвиток Збройних Сил Українивійськовослужбовці, які досягли високих результатів у службівійськовослужбовці, які проявили героїзм і відвагу в бою.Сучасні захисники України завзято продовжують традиції козаків війська Запорозького, Українських січових стрільців, армії Української Народної Республіки, Вільного козацтва, Української Галицької та Української Повстанської армій.Жінки в українському військуОлена Степанів-Дашкевич — перша українка, яка була офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера Української Галицької Армії. Також в Армії УНР воювали Харитина Пекарчук та Христина Сушко. У Легіоні Українських Січових стрільців існувала Жіноча чота, організатором якої була розвідниця Ольга Басараб. Фото: З відкритих джерел                                                                                                                                             На фото: Олена Степанів-Дашкевич Починаючи з 2017 року, українські захисниці мають доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. Територіальна оборона - рід сил сучасних ЗСУОдин із нових родів сил сучасних ЗСУ — це Сили територіальної оборони. Все почалось 1 січня 2022 року відповідно до закону "Про основи національного спротиву". Уже за перший тиждень повномасштабної війни лави ТрО поповнили понад 100 тисяч добровольців. Вони прийняли бій у Київській, Сумській та Чернігівській областях. Разом з бійцями інших родів військ сили ТрО обороняли Маріуполь, брали участь у контрнаступі на Харківщині. Сили ТрО й по сьогоднішній день тримають оборону на Півдні, Сході та Півночі України.
we.ua - День Збройних Сил України: що відомо про свято та кого вітати
Сирський та Залужний звернулися до українців у День Збройних сил
Україна 6 грудня відзначає День Збройних сил. Зі святом українців привітали головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та його попередник Валерій Залужний. Сучасні Збройні сили України успадкували хоробрість і волелюбність у попередніх українських військових формувань новітнього часу: Українських січових стрільців, Армії УНР та Української Галицької Армії, героїв Холодного Яру, Української Повстанської Армії, наголосив Сирський. Нині, за його словами, Україна знову бореться за свою незалежність. Ворог той самий, що й сто років тому. "Українці знову покликані боротись і ми мусимо перемогти! Нині Збройні сили України загартовані у десятилітній війні з російськими окупантами. Це сучасна Українська армія, яка має досвід повномасштабних бойових дій нового зразка з переважаючим противником. Військовослужбовці Збройних сил уславили себе успішними та героїчними військовими операціями", - зазначив Сирський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гарні вітання із Днем Збройних сил України: вірші та картинки Генерал подякував усім мужнім українським воїнам, які б'ються на Донеччині та Луганщині, захищають Запоріжжя, прикордоння на Чернігівщині і Сумщині, б'ються за Чорне море, обороняли Київ. "А також тим, які брали участь у Харківській наступальній операції, операції зі звільнення правобережної Херсонщини, Курській наступальній операції - під час реалізації яких російські окупанти зазнавали в обороні вдвічі більших втрат, ніж Сили оборони України в наступі. Подвиг і жертва Героїв, принесена нашими побратимами й посестрами заради нашої Перемоги, назавжди у наших серцях! Вічна їм слава і пам'ять! Пишаюсь Збройними Силами України! Щиро дякую всім за боротьбу і служіння українському народові! Перемагає лише той, хто бореться і не складає зброї. Ми вистояли, ми тримаємось, ми здолаємо ворога", - наголосив Сирський. Валерій Залужний нагадав, що 31 рік свого життя присвятив Збройним силам України. "Дякую долі і Богу що обʼєднали нас разом саме у Збройних силах України. Низько вклоняюся тим, хто віддав своє життя Батьківщині заради нас усіх. Дякую тим, хто зайняв їх місце і сміливо дивиться в очі долі. Збройні сили України дають життя іншим, залишаючи своє на полі бою. Навіть тоді, коли ті хто живуть, забувають про це. Дякую, що просто робите свою нелегку справу. Усі разом. Разом ми вже перемогли. Ми обʼєдналися. Ми - Збройні сили України. Ми врятували нашу Країну і дали шанс Європі. Ми це зробили, але це ще не все. І нам мабуть, ще буде важко, але точно, вже ніколи не буде соромно", - написав колишній головнокомандувач. В Україні 4 грудня відзначали День ракетних військ і артилерії. Майстерність українських артилеристів і точність ракетників відчутно знижують російський військовий потенціал та допомагають усім підрозділам Сил оборони та безпеки України виконувати свої бойові завдання. На цьому наголосив президент Володимир Зеленський.
we.ua - Сирський та Залужний звернулися до українців у День Збройних сил
Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду

А Ви знаєте що на Платформі we.ua діє реферальна програма?

Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

То ж, не гайте час! Розкажіть про we.ua своїм друзям, родичам та колегам. Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Розміщуйте своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників і більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

we.ua - Розкажіть друзям про we.ua та отримайте винагороду
Гарні вітання із Днем Збройних сил України: вірші та картинки
День Збройних сил України відзначають щороку 6 грудня. Цього дня вшановують українських воїнів, усіх, хто захищав та продовжує боронити державу від російських загарбників. Після початку повномасштабної війни Росії проти України мужності та героїзму українських захисників та захисниць дивується увесь світ. Привітати військовослужбовців можна віршами та листівками, які зібрала Gаzеtа.uа. Привітання із Днем Збройних сил України у листівках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День ракетних військ і артилерії: дивіться ефектні фото фронтових буднів українських воїнів Привітання із Днем Збройних сил України у віршах Воїне, лицарю славний, Ти зброю тримаєш в руках, Щоб на нашу країну-державу Злий не позарився враг. Будь мужній і будь достойний Ти слави своїх батьків, Відважний вкраїнський воїне, Нащадку славних віків. *** Борониш ти рідну країну! І кожну матусю, і кожну дитину, Ти всіх від біди захищаєш завзято, Тобою я дуже пишаюся! Я втрат тобі зичу не знати і втоми, Живим і здоровим вертайся додому, Щоб жити без зла, без війни, без руїни&hеllір; Вітаю із Днем Збройних Сил України! *** Вітають тебе і тополька, й калина, І синє озерце, й тендітний ручай Зі святом - із Днем Збройних сил України, Ти свято це, воїне, гідно стрічай! Стрічай його гордо, сміливо і славно, Стрічай за звичаєм дідів-козаків, Хай служба іде і звитяжно, і вправно І Бог береже хай вовіки віків! *** Борониш, татусю, ти рідну країну! І кожну матусю, і кожну дитину, Ти всіх від біди захищаєш завзято, Тобою я дуже пишаюся, тату! Я втрат тобі зичу не знати і втоми, Живим і здоровим вертайся додому, Щоб жити без зла, без війни, без руїни... Вітаю із Днем Збройних сил України! Привітання із Днем Збройних сил України у прозі Із Днем ЗСУ! Цього важливого дня хочемо висловити подяку вам, любі захисники! Ваші подвиги та жертви для благополуччя країни є незрівнянними. Нехай це свято буде наповнене заслуженою повагою та гордістю за ваші подвиги! *** Вітаємо зі святом сильних та непохитних! День Збройних сил - це не лише день армії, а й день героїв, які стоять на захисті кожного українця. Дякую вам за сміливість, рішучість та любов до рідної землі! Слава вам та вашій службі! Слава Україні! *** Вітаємо вас зі святом, пов'язаним із гордістю та мужністю - Днем Збройних сил України! Сьогодні ми не тільки славимо професіоналізм та самовідданість наших захисників, але й висловлюємо подяку кожному захиснику та захисниці. Нехай Господь оберігає вас. Слава ЗСУ! Слава Україні! *** У День Збройних сил України від усієї душі хочу побажати міцних сил і незламної віри, сміливих ідей і добрих надій, впевнених планів та обов'язкової удачі, незгасимого оптимізму і відмінного виконання всіх поставлених завдань. *** Шановні воїни, захисники України! Вітаю вас з професійним святом Днем Збройних сил України. Бажаю здоров'я та успіхів на ниві служіння українському народу. Зі святом Вас! В Україні 4 грудня відзначали День ракетних військ і артилерії. Майстерність українських артилеристів і точність ракетників відчутно знижують російський військовий потенціал та допомагають усім підрозділам Сил оборони та безпеки України виконувати свої бойові завдання. На цьому наголосив президент Володимир Зеленський.
we.ua - Гарні вітання із Днем Збройних сил України: вірші та картинки
Зеленський показав кадри бойової роботи українських артилеристів та ракетників
Майстерність українських артилеристів і точність ракетників відчутно знижують російський військовий потенціал та допомагають усім підрозділам Сил оборони та безпеки України виконувати свої бойові завдання. На цьому у День ракетних військ і артилерії наголосив президент Володимир Зеленський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна випробувала нові типи ракет: Зеленський провів Ставку на тему озброєння У соцмережах він опублікував кадри бойової роботи українських артилеристів. "Сьогодні професійний день воїнів, чия влучність змінює так багато на полі бою. Дякую кожному солдату, сержанту та офіцеру наших артилерійських і ракетних підрозділів за те, що Україна має таку ефективну силу!" - зазначив Зеленський. 2 листопада цього року президент Володимир Зеленський змінив дату святкування Дня ракетних військ та артилерії. Тепер його відзначають 4 грудня - у День пам'яті святої мучениці Варвари. Згідно з указом президента, таке рішення прийнято, "ушановуючи мужність та героїзм воїнів ракетних військ і артилерії, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також з метою започаткування нових військових традицій".
we.ua - Зеленський показав кадри бойової роботи українських артилеристів та ракетників
"Російські класики сьогодні би аплодували, вітали та убивали нас": публіцист Юрій Макаров про деколонізацію мислення та "велику російську культуру"
Сьогодні наш гість - це мій колега Юрій Макаров, письменник, публіцист, документаліст, і ще багато регалій, про які ми не будемо говорити, тому що я думаю, що його можна просто представити. Отже - Юрій Макаров.Я дуже дякую, що ти прийшов поговорити про тему, яка останні кілька років для мене стала такою найбільш, можливо, значимою. Це тема деколонізації мислення. Зараз вона стала для мене значимою, тому що я її почала досліджувати, а думати про це почала ще 30 років тому.Так отож, а то я думаю, як це, останні роки?Це я вже так, професійно почала досліджувати, робити якісь документальні фільми. Але знаєш, з чого почалося? Ось минулого разу, тут, в цій студії, була Оксана Забужко, і ми говорили з нею про перший Майдан, про революцію на граніті, який мав деколонізаційні вимоги: ні союзному договору, українці служать в українській армії і так далі. І вже ж тоді, вже тоді нібито здавалося, принаймні мені, студентці… Я от пригадую розмову, коли до нас прийшли Чорновіл, дисидент Левко Лук'яненко… Я пригадую, як ми переконували Чорновола, що ось, В'ячеславе Максимовичу, зараз, коли надрукують підручники і люди дізнаються все про те, що було і що ми втратили, вони все дізнаються, і буде нам щастя. Тобто оцей процес, те, що ми вже тепер називаємо деколонізацією мислення, тоді ми так це ще не називали, але просто вірилося в те, що це буде набагато швидше. Що всі стануть іншими - почитали книжку з історії або почитали Мирослава Поповича "Історію культури" або ж просто історію України і все.Українці надзвичайно практичні, вони дуже швидко навчаються, вони дуже швидко здатні переймати якісь важливі знання і навички в тому числі. А для нас, в першу чергу, важливо соціальні навички. Те, що українці, я навіть не кажу про те, як змінилися… Оскільки ти згадала, як дівкою була на революції на граніті, для мене, як для людини, яка претендує на те, щоб бути письменником, для мене дуже важливий зовнішній вигляд. Ну, не в сенсі шмоток, а в сенсі якоїсь постави, якоїсь пластики, виразу обличчя. От антропологія для мене надзвичайно важлива.Я певний час, відносно недавно, жив у селі, в приймах, і регулярно проїздив повз школу. Звичайна сільська школа, але під Києвом. Це та сама Малютянка, в якій в Пимоненка була дача. І відповідно вся ця Малютянка обмальована і ми її знаємо, всі ці ландшафти і людей цих, завдяки Пимоненку. Ми знаємо фактично прадідусів і прабабусь тих людей, які сьогодні ходять цими вулицями. Я не рахую тих, хто там уже купили будинки чи ділянки і побудувалися.І коли я проїздив повз цю школу, я себе впіймав на тому, що ці діти абсолютно спокійно могли би вписатися на територію якоїсь непоганої школи в Парижі. Вони нічим не відрізняються. Це я кажу про вираз обличчя, поставу, якусь міміку, якусь свободу внутрішню. Це те, чого нації навчаються століттями.Ти знаєш, я дуже добре розумію, про що ти говориш. Я розумію, що це не тому, що це Малютянка і Пимоненко, а тому, що це загалом українське суспільство, так?Я пригадую, що в Америці і в Канаді я могла пізнати своїх співвітчизників у церкві з потилиці. Не знаю, що це було таке - зачіска, постава, як ти кажеш, силует чи що. Але це було видно зі спини. Оце вони називались новоприбулі в діаспорі, це наші, це з України. Тепер я би вже теж не впізнала, щось змінилося, дуже-дуже сильно щось змінилося.Але ось ти дуже добре сказав про пластичність. Я думаю, що читала це в Сергія Плохія, але хтось з істориків про це казав, що пластичність - це риса націй, таких, фронтирних. І що така адаптивність, вона і в плюс, і в мінус. Тому, коли ти говориш про те, що ми стартували з глибокого мінусу, це, власне, теж наслідок пластичності, наслідок того, що ми пристосовувалися жити в певних координатах.Я розповім байку. Є дуже визнана в світі соціологічна методика, вона називається Wоrld Vаluеs Survаy. ти про це знаєш, так? Дослідження цінностей в різних країнах. Воно робиться не щороку, але доволі регулярно, раз на два чи три роки. Вони міряють за двома вісями: вісь цінностей традиційних, модерних і цінності безпеки самовираження. І на цій діаграмі, станом там десь років 20 чи більше тому, українці були на передостанньому місці за показником цінностей безпеки, цінностей виживання. Це цілком зрозуміло, логічно, ми знаємо вже, що такі травми, які були саме в українців, реєструються потім через ще два покоління. Якщо у тебе нормальна психологічна методика, то ти їх впізнаєш, ці травми. І в цьому сенсі українці, які взагалі зберегли якесь людське обличчя після того, що з ними робили, я вважаю, що це супер стійкість. Але те, що українці певні опортуністи, в тому сенсі, що вони пристосовуються, вони намагаються використовувати якісь зручні випадки в своїх інтересах, це правда. Вони радше, якщо є вибір просунутися в біографії чи забезпечити собі подушку безпеки, то вони, в середньому, ми ж не соціологією тут займаємося, виберуть собі щось більш надійне, матеріальне. Ну, принаймні той українець, у якого ще реєструються ті травми, це стратегія виживання. І сьогодні вимагати від нинішнього персонального складу нашої країни і держави, тим більше, що до цих випробувань додалися випробування свіженькі: хтось втратив все, хтось втратив свій побут, майно, своє місце, свій локус, в якому прожив, прожили попередні близькі… Нетравматизованих українців сьогодні немає, і те, що вони примудряються ще й зберегти людське обличчя, ну, я вважаю, що це просто Боженька поцілував і благословив. Я не хочу казати ми, я там кілька разів  в своїх колонках писав "ми", а потім мені там деякі категоричні відповідали "Хто такі ми?", "Хто ти?", "Хто тобі дав право від нас говорити?". Тому я уже намагаюся не використовувати "ми", але те, що у українці в цьому сенсі абсолютно унікальні, я вважаю, хоча може я когось не знаю, але я вважаю, що серед тих країн, які я бачив, серед народів, з якими я спілкувався, українці абсолютно унікальні, у нас персональний склад.Ми ще поговоримо про травми обов'язково, але я запитаю тебе про інше, зайду з іншого боку до травми. Але спочатку ми почнемо говорити про твою книжку, тому що саме її я хочу в контексті деколонізації обговорити. Тому що фактично ця книжка, яку ти кілька місяців тому видав…Дякую тобі. Я тобі дуже вдячний, бо вона оце вийшла, і у мене таке відчуття, ти знаєш, наче це канонічний текст: "ніхто не гавкне, не лайне, неначе не було мене".Але насправді, ну, для мене ця книжка супер важлива. Я потім скажу особисто для мене, але я взагалі вважаю, що вона важлива в тому сенсі, що ти піднімаєш теми дуже тригерні: теми загрози двомовності, теми міфу великої російської культури, теми постправди, фейк ньюз і так далі. Тема ідолізації Шевченка, скажімо, такого забронзовіння Шевченка та інші.Тобто, це теми такі небезпечні, але це теми, над якими ми в моїй бульбашці ламали списи протягом кількох десятиліть.Ти кажеш небезпечні  - бо за них може прилетіти чи ти можеш схибити?Ні, це теми, за які може прилетіти і тобі, м'яко кажучи, вже прилітало.Я розкрию таємницю, що ми із Юрієм Макаровим цю книжку презентували в "Книгарні Є" і я відчула, з яких боків може прилетіти, і з тобою про це сьогодні хочу поговорити. Але скажи мені, будь ласка, чому ти взявся за цю книжку? Тому що книжка називається "Книга особистих відкриттів". Чому ти назвав її так? Чому особистих відкриттів?Тому що я нічого, насправді, не відкрив. Я не науковець, не дослідник, я журналіст, причому журналіст специфічний, компілятор, я би сказав. Ну, для журналіста це не соромно, так? Я беру кимось відкриті або озвучені факти і я їх викладаю в певному порядку для того, щоби це було зрозуміло, і, можливо, переконливо. Там немає, окрім буквально трьох-чотирьох якихось положень, якими я пишаюсь, по-справжньому прозрінь, які прийшли саме мені. За бажання ти можеш піти в бібліотеку або зайти в інтернет, і якщо ти знаєш, що шукати, все це ти знайдеш. Але це речі, які або не дуже гучно були сказані, або їх знають фахівці. І це ще один парадокс. В соціальних дисциплінах є речі, які для одного, для фахівця, є очевидністю, банальністю, що аж трохи незручно про це говорити вголос. А для профанів в широкому сенсі це відкриття. Оце, власне, і є цей мотив, тому що, я вважаю, що якщо є якась річ, яка стосується абсолютно всіх, а питання, які ти перелічила, стосуються, перепрошую, абсолютно всіх, то не гріх зайвий раз про це або сказати, або нагадати, або підказати. Я посилаюся скрізь, де можу посилатися, на авторів. От вам, будь ласочка, от там книжечка або там статеєчка. От, будь ласка, подивіться, перевірте, якщо ви мені не вірите.Дивіться, оця тема про міф про велику російську культуру, вона є дражлива в тому плані, що якщо говорити про деколонізацію, якщо говорити про таке-собі ментальне звільнення від великої російської культури, це для багатьох людей, наших з тобою співвітчизників, можливо у великій мірі для тебе і для мене, це ж означає ампутувати частину освіти. Це означає, що той гумус культурний, на якому ми виростали…Так. Бурова, Булгакова, братів Стругацьких, а вже ж ми цим жили. І тепер раптом приходить Макаров і це все відсікає. Чи ти відчуваєш у собі оцю ампутованість того, що колись було тобою? Ти відчуваєш фантомні болі якісь.Ну, звісно, що я відчуваю, чесно кажу. Ми про це з тобою колись уже говорили, може і не один раз, тому що, ну, мене виховували в цій російській культурі, нікуди ж я не дінуся. Я не можу забути те, що я свого часу, в підлітковому віці "тащився" від Феодора Михайловича, і не лише в підлітковому. Ми донедавна розмовляли цитатами з Булгакова і це було окей. В міру того, як ти дізнаєшся, або складаєш оцей пазл, цю мозаїку, в якусь єдину картину, той шматочок смальти або цей шматочок головоломки, яким ти захоплювався, яким ти пишався, коли він стає в цілу картину, ти розумієш весь контекст, він тобі уже не здається таким симпатичним, таким атрактивним. Тобі уже трішечки, трішечки неприємно.Господи, ми можемо знайти там 100-500 різних аналогій, найпростіша аналогія для мене, оскільки я все ж таки належу до того віку, коли пам'ять про Другу світову, так звану "отєчєственную" була дуже свіжою. От в моєму дитинстві, це було позавчора. Я пам'ятаю багатьох людей, для яких просто сам звук німецької мови був ну, не те, що огидним, а нестерпним, так? Люди розуміли, що як, а це ж Радянський Союз, а як же Карл Маркс і Фрідріх Енгельс? Вони ж теж німці, так? А там потім Гьоте, Шиллер, Бетховен – "не влияєт".. От я людина, яка від імені тих людей, які застали війну. Я людина, яка запам'ятала німецький танк або німецьких солдат в оточенні Бабиного Яру, я не можу це сприймати нормально. І я розумію, що це травматично….І тобі скажуть, що так, це травма, і що? Подолай в собі травму і для тебе буде російська культура, скажуть тобі, така сама, як інші культури.Вона не така сама. Вона 100% не така сама і про це, власне, йдеться. Російська культура толерує нелюдські практики, традиційні, вкорінені, і якоюсь мірою пропагує нелюдські практики. Про це половина російської культури. І якщо ми кажемо про непобутову культуру в найширшому сенсі, а оцю професійну культуру, ну що там – балет, література, кіно, в кожній з цих галузей ми можемо знайти якісь, здавалося б, зовсім в невинних проявах їхніх, токсичні елементи, які не дозволяють аж з таким захватом їй віддаватися, як ми звикли там 30-40 років тому. Вона не є культурою свободи. Вона не є культурою, скажімо, торжества гуманізму. Не є, ну не треба, от не треба нас в цьому переконувати. Ми не можемо закреслити взагалі цю культуру, але ми можемо її відкласти трішечки в бік, поставити на паузу і дочекатися, коли вона не буде от взагалі ніяк актуально тригерити. Ну, я не знаю, це, напевно, покоління наших онуків. Вони зможуть до цього повернутися, і з холодним розумом уже досліджувати це не як частину їхнього світосприйняття і їхньої біографії, а так, як антрополог досліджує там культуру якогось Вавилона. Сказати, що Вавилон чи монгольська імперія Чингізів чи там навіть ближче давай, Британська імперія, Іспанська імперія - там сила-силенна абсолютно аморальних речей, жахливих, ганебних. Але це все в такому уже далекому історичному минулому, що ми можемо сьогодні повертатися до них і уже входити в інший тип контакту і отримувати інший тип естетичного задоволення. Не того, коли це частина твоєї прошивки.Я от думаю, чи ми з тобою зараз не видаємо бажане за дійсне? Наскільки це ідеалістично? Ось дивись, я весь час говорю і в розмовах з тобою, що оця деколонізація, на мою думку, скрипуче йде. Оця ментальна емансипація від метрополії колишньої. Тому що це пов'язано ще, зокрема, з біологією людського мозку. Розумієте?Так от, що стосується нас безпосередньо: у мене дуже мало цієї залежності. Я тобі уже, от за лаштунками, розповідав. Оскільки я виріс там на Чехові, на Тургенєві, на Толстому, Анна Кареніна, "Війна і мир"… І от мені викинуло, буквально на тому тижні, цитату з "Анни Кареніної", і я спробував прочитати довший шматок, щоб згадати, про що там ідеться. Я відкрив і я розумію, що я не можу. От я фізично не можу туди, на цю територію відступати. Але натомість у мене так багато інших книжок і, вони весь час же перекладаються, слава богу. От у нас книжковий бум, видавничий бум. У нас весь час перекладається якась література і художня, і нонфікшн. Я все одно не встигаю все прочитати. Я обійдуся без того, щоб відновити в пам'яті, як Анна Кареніна зі своїм чоловіком Кареніним, який, до речі, там же зашиті ще додаткові речі: її чоловік, він займався проблемою на державному рівні, він займався проблемою "інародцев".Ну, тобто, це якраз от та сама тема. Ну я якось без цього обійдуся, точно не помру. І Бродського не буду згадувати, перечитувати. От єдине, можливо, там якісь юнацькі мої спогади про братів Стругацьких. Але вони були провидцями, вони багато що вгадали і матеріал для своїх оцих от озарінь, вони ж брали де? Вони брали навколо себе. Так що в цьому сенсі я би їх не зовсім так уже скидав з корабля сучасності, але все решта… Ні, я візьму іншу книгу. І ти знаєш, я нещодавно раптом зрозумів, що я дуже погано пам'ятаю Дон Кіхота. Ти легко заходиш на сайт тієї ж "Книгарні Є" чи "Розетки", виписуєш собі, тобі через день приходить той Дон Кіхот, ще й копійки коштує. Я собі виписав "Божественну комедію" Данте, яку не читав з університету.А все, що вважається, що ти прочитав в університеті, потім ти читаєш, перечитуєш і розумієш, що ти не читав, що це тільки галочка.Ну звичайно, це ж зрозуміло. Я якоюсь мірою відчуваю, що оця от ваша "великая русская культура", вона від мене затулила все те, що я пропустив. Тому що мені було там кайфово, мені там було нормально. Ну, мені реально було там норм, так? А потім ти чухаєш потилицю - як же ж я міг стільки пропустити?Якщо ти мене питаєш поради - ось моя порада. Дуже просто: візьми Дон Кіхота. Ну, отака книжка, чесно. Або візьми щось ще - можливо, останню Нобелівську лауреатку ще не переклали, але там два-три роки свіжості уже 100% є, бери і читай.Ти знаєш, я думаю, все ж таки, що справа в іншому.Я тоді тебе так запитаю: що змушує людей сьогодні, з нашої ж з тобою бульбашки, захищати пам'ятник Пушкіна в Одесі? Це не те, що вони не можуть взяти і прочитати "Божественну комедію" чи "Дон Кіхота", так? Це щось інше. Що змушує цих людей так сильно рубатися і звертатися до ЮНЕСКО?Ну, у мене в цьому сенсі така, трохи дисидентська позиція, в найширшому сенсі, тому що я взагалі до пам'ятників, як таких, ставлюся дуже обережно. Для мене особисто, для того, щоби пам'ятник став пам'ятником, з ним мають відбутися якісь дуже важливі події, як там, скажімо, ну, Христя на Майдані Незалежності. З естетичної точки зору жахлива абсолютно, але з нею пов'язаний Майдан, Інститутська, вся ця вища точка прояву громадської солідарності, мужності, героїзму і таке. І воно її освятило.Ну так, але чекай, це Христя. А якщо це йдеться про Щорса, і люди кажуть, що "для мене Щорс, той бандит, це простір безпеки мого дитинства. Для мене Пушкін - це простір безпеки мого дитинства".А оце от уже зовсім інша річ. Тобто, коли з цим пов'язані якісь, ну, реально дуже серйозні прояви людського духу, це одне. Тоді воно для мене пам'ятник. Якщо він не пам'ятник, не об'єкт такого, напіврелігійного поклоніння, якогось такого напівмістичного, то це просто деталь екстер'єру. Я не бачу великої проблеми в тому, щоби трохи поміняти екстер'єр, якщо це не зачіпає якихось світоглядних речей, можна поміняти. А якщо просто ти так звик, це твоя територія безпеки, як вона тобі запам'яталася і ти нічого не хочеш міняти… Ну, так давай тоді і Сталіна відновимо, це ж теж територія твоєї безпеки. А далі, за цією логікою, можна ж і іншим тиранам теж відновити пам'ятники - "А ні, то ми не будемо!". Тому що тут ніякої логіки шукати не треба. Люди, люди не хочуть змін, тим більше люди травмовані. І навіть, якщо вони розуміють, інтелектом розуміють, що це символ якраз того, що їх убиває в буквальному сенсі, не в переносному, в буквальному.Я реально дуже любив Олександра Сергійовича і дуже непогано його знав і якщо напружитися, то я можу багато прочитати напам'ять. Але ж я розумію, що якби він жив сьогодні, він би цій війні плескав би. От дуже простий тест, так? От якби Олександр Сергійович сьогодні жив би в Росії, він би засуджував цю війну, чи він би її вітав? Відповідь: він би її вітав. Це випливає з кожного рядка його творів. І дуже багатьох, якщо не абсолютної більшості представників цієї російської культури це так само стосується. Вони би плескали, вони би вітали, вони би нас убивали. Тому я ж кажу: я не буду їх палити, якось обійдусь.Не йдеться, наприклад, про одеського Пушкіна, не йдеться про спалення, йдеться просто про перенесення в якесь інше місце. Було ж роз'яснення.Але є люди, які не хочуть прощатися зі своєю мовою, молодістю, зі своїм комфортом, зі своєю ілюзією безпеки. Нейронні зв'язки. Я їм реально співчуваю, але в Одесі досі немає пам'ятника, скажімо, Святославу Теофіловичу Ріхтеру, одеситу. Як? Ми свого часу з моїм товаришем одеським намагалися пробити. Була скульптура ця в музеї в Переяславі, безхозна, фактично. Але вона у них була на балансі. Ми намагалися добитися, ми навіть на прийом до Гурвіца ходили, все було окей, всі за, але неможливо. Нема в Одесі пам'ятника Ріхтеру. І Ойстраху нема. Розумієте? А Пушкіну є.Чому нема?Ну, нема, тому що нікому це не потрібно. Нафіг не потрібно було, на відміну від Катерини ІІ. Зрозуміло чому, правда?Хочу запитати про те, що мені виглядало таким, достатньо небезпечним, з огляду на стосунки всередині громадянського суспільства. І мені здається, що власне по цих лініях можуть піти маленькі тріщинки. Йдеться про старонавернених і новонавернених. Пригадуєш, ми говорили? Про те, що є люди, які раніше українізувались і деколонізували свідомість, давайте так умовно називати, а є люди, які, скажімо тільки рік чи два тому перейшли на українську і усвідомили, що є потреба і так далі. І ось між цими людьми виникає таке напруження, яке я відчуваю.Я людина, яка українізована давно, хоча я закінчила російську школу і я пережила оце гноблення, цей булінг. Булінг був дуже серйозний в російській школі щодо мого імені, яке вважалося жлобським. Мирослава, ну що це за ім'я, так? Це ж не Юра, Юрою було бути легко, а от Мирославою в радянській школі було дуже тяжко бути. І тепер ці люди, які зараз українізувались, вони кажуть таким людям як я, що "вам легко бути українськомовними, ви виросли в хатах з Шевченком і рушниками, а у нас говорили російською мовою, вам це нічого не вартувало". Це, як на мою думку, знецінює те, що я пережила, ті випробування, що я пережила. Чи ти думаєш, потрібна якась розмова про це? Бо от я цю розмову якось хочу ініціювати, але не розумію, до чого вона мусить призвести і до чого призведе - до ще більших скандалів, м'яко кажучи, чи до порозуміння?Ну, я думаю, що, проговорювати травми ще з часів доктора Фройда вважається продуктивним. Як мінімум, визначати травми для декого, принаймні для фахівців, вважається необхідним. Але ось так, в черговому порядку постійному ввести всякі дискусії... Я не переконаний, що це аж так уже потрібно, тому що це завжди територія конфлікту. І там, де є конфлікт, внутрішній конфлікт, я думаю, що треба бути трішечки обережнішим.От там пише в соціальній мережі одна дівчина: "була в книгарні, а за сусіднім столиком розмовляли російською. І я викликала адміністрацію, щоб їх вигнали". Вони ж не з трибуни, не з кафедри розмовляли російською. Ти їх прибрала зі свого особистого простору. Ти їх не перевиховала, ти зробила найпростіше, що ти могла зробити - включила репресію в тому крихітному обсязі, який був тобі доступний. Ти в такий спосіб хочеш перевиховати Україну, чи ти самостверджуєшся? Чи ти віриш, що такий спосіб комусь допоможе? Ти нікому не хочеш допомагати. Ти хочеш, щоб вони зникли, а вони не зникнуть. Тому тут, з одного боку, треба бути абсолютно тупо непримиренним і ригідним, коли йдеться про публічний простір: трибуна, мікрофон, камера, радіостанція. З іншого боку, якщо це люди, тому що ти, фактично, наслідуєш тих людей, які саме зараз, в цей самий час, коли ти починаєш розмовляти українською в Одесі і тобі відразу автоматично прилітає, що "ви сюда понаєхалі, єдьтє в свої Львови". А вони люди, і не просто у себе вдома в своїй країні, вони в своєму місті. Це їхня, це їхня рідна мова, але так от не треба їх наслідувати, не треба їх копіювати. Українську мову, культуру, поведінку, кодекс треба відстоювати трішечки розумнішими і складнішими, технологічнішими методами. А інакше ми будемо знову собачитися. Срач - це така собі частина нашої прошивки. Я вважаю, що не варто, от не варто.От щойно до тебе продавчиня звертається не українською - будь ласка, оце сигнал для реакції, тому що воно прописано в законі і ми хочемо бути правовою державою, частиною Європи. Коли ти сусіду за сусіднім столиком починаєш робити зауваження - ну, це вже не правова держава і не Європа.  
we.ua - Російські класики сьогодні би аплодували, вітали та убивали нас: публіцист Юрій Макаров про деколонізацію мислення та велику російську культуру
"Холостяк" Терен чесно сказав, чому так багато цілується на шоу
Головний герой романтичного реаліті "Холостяк 13" Олександр "Терен" Будько прокоментував свої поцілунки на шоу. На сторінці в Іnstаgrаm ветеран зазначив, що отримав багато хейту саме через близкість з дівчатами. "Друзі, багато хто з вас звертає увагу на мої поцілунки в проєкті "Холостяк", і ви маєте розуміти, що кожен поцілунок - це частина великого процесу пошуку справжніх почуттів і емоційного зв'язку. Це не лише романтика, а й можливість дізнатися більше про себе, про те, що для мене важливо в стосунках, і про людей, які знаходяться поруч. Для мене кожен поцілунок - це важлива частина знайомства і пізнання", - пояснив чоловік. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасниця "Холостяка" відреагувала на чутки про дружбу з росіянками Додав, що всі побачення не знімаються за один день. "Це монтажна група старається, щоб ви все побачили за декілька годин. Дякую всім за вашу підтримку і розуміння. Ви чудові, і я обіцяю, що все стане більш зрозумілим, коли цей шлях наблизиться до свого завершення", - підсумував захисник. Раніше Будько вперше прокоментував реакцію людей на шоу. Ветеран опублікував стріншоти з коментарів, де українці обурилися його вибором під час останньої церемонії.
we.ua - Холостяк Терен чесно сказав, чому так багато цілується на шоу
Реформи в охороні здоров'я наближають Україну до ЄС, - представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт
Я хотіла би розпочати наше інтерв’ю з узагальнюючого питання. Які основні виклики стоять перед системою охорони здоров’я України зараз? І як Всесвітня організація охорони здоров’я допомагає їх вирішувати?Перш за все, я хочу подякувати всім працівникам охорони здоров’я: медсестрам, лікарям, усім, хто працює в центрах первинної допомоги, лікарнях, фельдшерам, водіям швидкої допомоги, за всю ту роботу, яку вони виконували протягом останніх 1000 днів війни з моменту вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року, а також і раніше, під час боротьби з СОVІD та іншими викликами. Це потребувало багато відданості, героїзму та енергії. Тож дякую працівникам охорони здоров’я за їхню стійкість.Основний виклик, який я бачу, про який ми всі зараз говоримо, - це готовність до зими. Це важливо, оскільки ми маємо забезпечити лікарні, центри первинної допомоги, аптеки  достатньою  кількістю  електроенергії, опаленням та водою. Це надзвичайно важливо, тому що багато людей потребують медичної допомоги. Ми знаємо, що щороку 60-70% людей звертаються до своїх сімейних лікарів, а в середньому 10-20% населення потребує госпіталізації. Ми повинні гарантувати, що ті, хто потребує допомоги, можуть отримати її у центрах первинної допомоги, лікарнях і, коли необхідно, через швидку допомогу. На мою думку, це зараз є найбільшим пріоритетом.Другий виклик — це забезпечення доступу до ліків і первинної медичної допомоги тоді, коли це потрібно. Ми бачимо демографічний зсув, і зараз у нас більше літніх людей, оскільки молодші виїхали — це ті 6-8 мільйонів, які залишили Україну під час війни. Ми повинні забезпечити людям  доступ до первинної медичної допомоги та ліків. І це в той час, коли ціни зростають, а доходи скорочуються. На купівлю ліків коштів меншає, натомість потреби у сфері охорони здоров’я збільшуються. Ми бачимо більше хронічних захворювань, більше потреб у підтримці психічного здоров’я, більше потреб у реабілітації. Щодо ліків,то ми використовуємо термін «тягар захворювань», що означає тягар від усіх захворювань та окремих хвороб. Ми бачимо, що цей тягар зростає. Тому ми повинні забезпечити доступ до медичної допомоги. Це два основних виклики, які я б виділив у сфері охорони здоров’я.Третій важливий аспект, який я називаю медичною безпекою, — це уникнення спалахів хвороб. Це можуть бути хвороби, що запобігаються вакцинацією, такі як кір, дифтерія та інші, а також спалахи, пов’язані, наприклад, із водою. Я зараз у Києві, але коли подорожую країною, бачу, що не всі завжди мають доступ до води, оскільки без електроенергії немає і води. Ми повинні забезпечити чистоту питної води.Отже, у широкому розумінні я виділив би три виклики: перше — готовність до зими, друге — реагування на зростаючі медичні потреби, і третє — уникнення спалахів хвороб  та гарантування медичної безпеки.Як війна вплинула на загальний стан здоров’я українців, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії?Коли ми аналізуємо дев’ять областей, від Чернігова до Одеси, де було багато атак, то ситуація різниться. Звісно, дуже складно, особливо в Херсоні та Запоріжжі. Однак, навіть тут  ми бачимо продовження надання послуг. У цих регіонах літні люди частіше страждають від хронічних захворювань — це загальна тенденція.Також є потреба в забезпеченні належної травматологічної допомоги. На жаль, ми спостерігаємо постійні атаки на цивільну інфраструктуру, що є порушенням гуманітарного права. Це зумовило зростання кількості травм. Багато цивільних осіб отримують поранення, які потребують травматологічної допомоги та госпіталізації.Крім того, у таких місцях, як Харків, де повітряні тривоги можуть тривати понад 12 годин, є значна потреба у підтримці психічного здоров’я. Як у дітей, так і в дорослих зросли потреби в психічній підтримці.Війна не приносить нічого доброго для здоров’я. Вона сприяє зростанню кількості хронічних та інфекційних захворювань, збільшує ризик спалахів серед населення та створює тиск на систему охорони здоров’я. В Україні дві особливо важливі сфери, що викликають занепокоєння, — це психічне здоров’я та реабілітація. Навіть якщо війна закінчиться сьогодні, потреби у сфері охорони здоров’я залишатимуться величезними та тривалими.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЧи можете  поділитися, скільки українських медичних закладів було пошкоджено через російські атаки після початку повномасштабного вторгнення?Всесвітня організація охорони здоров’я проводить моніторинг, верифікацію та звітування про атаки на систему охорони здоров’я. Важливо зазначити, що ми не розслідуємо кожен окремий випадок атак. Розслідування та правові процеси здійснюють інші міжнародні органи.На сьогодні ми зафіксували 2159 атак на медичні установи. Це значна кількість, що свідчить про порушення гуманітарного права, яке забороняє цілеспрямоване знищення служб охорони здоров’я.Також ми спостерігаємо, що понад 40% цих атак спрямовані на первинні медичні заклади. Це підтверджує те, про що ми говорили раніше: необхідність забезпечення доступу до первинної медичної допомоги та основних лікарських засобів. Такі атаки, особливо в громадах, які постраждали, суттєво зменшують доступ до медичних послуг.Що ми також бачимо в 2024 році? З початку цього року спостерігається зростання кількості так званих "подвійних ударів". Ці атаки становлять значну небезпеку для рятувальників. Подвійні удари трапляються, коли після першого удару відбувається другий — у момент, коли медики або водії швидкої допомоги прибувають, щоб надати допомогу.Четверта тенденція, яку ми спостерігаємо в 2024 році в порівнянні з 2023 і 2022 роками, це збільшення кількості загиблих серед цивільного населення та медичних працівників внаслідок цих атак.Війна стає дедалі небезпечнішою для цивільних осіб, зокрема через ескалацію подвійних ударів. Це посилює тиск на медичних працівників та всю систему охорони здоров’я.Як ВООЗ співпрацює з місцевими та міжнародними організаціями, щоб забезпечити стабільний доступ до медичних послуг у найбільш постраждалих районах?Зараз те, що ми робимо, щоб допомогти Україні та підтримати громади, – це задоволення цих потреб різними способами.По-перше, як ВООЗ, ми координуємо всі гуманітарні партнерства, особливо в прифронтових областях. У нас є 125 міжнародних партнерів, які надають підтримку – це можуть бути як міжнародні, так і національні організації. Серед них багато неурядових організацій, волонтерів, правових організацій та інших менших структур. Неважливо, який у них масштаб, важливо, що саме вони роблять. Разом ці 125 організацій допомогли понад 2 мільйонам людей у 2024 році отримати доступ до послуг.Ця робота дуже доповнює те, що робить Україна. Важливо визнати, що наша робота разом із гуманітарними організаціями є додатковою. Тому я хотів би спершу подякувати кваліфікованим лікарям і медсестрам, які виконують основну роботу. Це дуже і дуже важливо відзначити.По-друге, ВООЗ підтримує роботу з надання послуг первинної медичної допомоги. Це означає, що ми надаємо додаткові ресурси, включаючи ліки для лікарів первинної ланки, які виїжджають у місця поблизу мінних полів, на передову, у села та інші громади, де послуги більше недоступні. Надання первинної медичної допомоги особливо важливе для людей із хронічними захворюваннями, літніх осіб та інших, хто потребує підтримки в управлінні такими станами, як гіпертонія, діабет та інші хронічні хвороби.По-третє, ми підтримуємо первинну медичну допомогу шляхом встановлення тимчасових модульних клінік первинної медичної допомоги. Я називаю їх "тимчасовими", тому що вони розраховані на термін від п’яти до десяти років. Це дає час на відновлення і будівництво кращих, постійних центрів первинної допомоги. Ми встановили близько 30 таких пунктів у п’яти основних областях, зокрема в Сумській, Харківській та Одеській. Це дозволяє медичним працівникам повернутися до громад, що є ключовим для відновлення довіри.По-четверте, ми також надаємо модульні приміщення для водіїв швидких. В Україні, де лікарні розташовані на великих відстанях, важливо мати бази для парамедиків і швидких. Ці модульні приміщення дозволяють парамедикам і водіям швидких залишатися ближче до громад і надавати своєчасну допомогу. Ми зосередили ці зусилля в таких регіонах, як Суми та Херсон. Це практичні заходи, яких  вживає ВООЗ.П’яте – це підвищення кваліфікації медичних працівників. Ми проводимо тренінги з питань психічного здоров’я, і разом із нашими партнерами ВООЗ підготувала понад 100 000 медичних працівників за програмою МН-GАР (Меntаl Неаlth Gар Асtіоn Рrоgrаmmе). Ми також підтримуємо команди лікарень і парамедиків у наданні допомоги при травмах і тісно співпрацюємо з органами громадського здоров’я для вирішення питань хімічних, біологічних і радіаційних ризиків.Те, що ми робимо у ВООЗ, – це зміцнення спроможності національних органів влади, лікарів і медсестер для реагування на всі потреби. Це було нашим фокусом протягом останньої  тисячі днів.Як ВООЗ забезпечує ефективну співпрацю для реагування на надзвичайні ситуації та довгострокового відновлення в Україні?Те, що ми робимо, — це координація. Ми маємо наші офіси в Дніпрі, Харкові, Одесі, а також у Києві, і ми забезпечуємо координацію між гуманітарними організаціями, владою, місцевими органами та постачальниками послуг.Крім того, ми створюємо запаси наборів для травматологічної допомоги. Ми також надали понад 100 швидких для системи охорони здоров’я України. Загалом, якщо вимірювати в метричних тоннах, ми доставили понад 4500 метричних тонн різних поставок — від ліків до автобусів, швидких, наборів для травматології, кисню та всього необхідного для порятунку життів. Це дуже важлива робота, яку ми виконуємо.Потреби змінювалися з часом, особливо в звільнених районах. Наприклад, у 2022 році, а пізніше в Чернігівській та Харківській областях, вимоги еволюціонували залежно від ситуації.Ми постійно займаємося цими заходами через наші польові офіси, координуючи вирішення питань з усіма учасниками. Це додається до того, що я вже згадував.Загалом важливо, і це один із уроків, які ми засвоїли в Україні, що з квітня 2022 року Україна вже почала відновлюватися. Тому, ми повинні працювати — і ми працюємо — у спосіб, який відображає стійкість українців. Потрібно одночасно вирішувати нагальні потреби, спричинені війною, і зосереджуватися на ранньому відновленні. Це включає відновлення послуг і проведення реформ.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЯ бачу багато нових ініціатив. Наприклад, вакцина від грипу поступово стає доступною в аптеках, та є й інші важливі досягнення.Ключовим є збереження чіткої візії майбутнього — думати про інтеграцію з Європейським Союзом, просувати реформи та уявляти, яким українці хочуть бачити майбутнє для своїх дітей і онуків.Ось чому моє завдання — працювати одночасно над реагуванням, відновленням і реформами.Докторе Хабіхт, ви згадали, що однією з проблем є спалахи інфекційних хвороб на територіях, які постраждали від війни. Що робиться для їх запобігання в Україні?Що робиться — і тут я хочу перш за все подякувати органам громадського здоров’я, — це забезпечення дуже якісної системи епідеміологічного нагляду. Це важливо, тому що завдяки якісному нагляду ми можемо контролювати ситуацію з водою, довкіллям і ґрунтом та швидко реагувати на будь-які спалахи захворювань. Нагляд є ключовим.Наприклад, до війни ми виявили спалах поліомієліту, який було подолано до осені 2023 року. У 2024 році ми спостерігали кілька спалахів гепатиту А, на які було відповідно відреаговано.Дивлячись на 2025 рік, буде важливим збільшити охоплення вакцинацією, особливо від таких захворювань, як кір і дифтерія.Крім того, як ми вже обговорювали раніше, стосовно зимового періоду важливо забезпечити доступ до вакцинації проти СОVІD-19 і сезонного грипу для літніх людей та осіб із груп ризику. Це допомагає людям залишатися здоровими та зменшує навантаження на систему охорони здоров’я.Збільшення охоплення вакцинацією було пріоритетом, але ще є багато роботи, і в цьому плані можна досягти більшого.Епідеміологічний нагляд і ефективне використання наявних механізмів залишаються необхідними.Нарешті, я вважаю дуже важливим збільшення інвестицій в забезпечення доступу до безпечної питної води. Чиста питна вода є критичною необхідністю для запобігання будь-яким спалахам.Як ви оцінюєте поточний стан підготовки українських лікарень до зими?Ми спостерігаємо те, що обговорення цього питання вже почалися ще влітку. Ви завжди готуєтеся до зими влітку, як і ми всі робимо вдома.З того, що я бачив із 2022 року, — якщо повернутися до жовтня 2022-го, бо саме тоді ми вже почали спостерігати й відчувати наслідки атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру, — багато лікарень почали інвестувати в генератори взимку 2022 року, і ці зусилля тривають й надалі. По-друге, те, що було пріоритетом для влади — і я згодом повернуся до того, що робила ВООЗ, — це забезпечення автономності критичної інфраструктури, а саме, щоб певні лікарні мали автономне електропостачання, водопостачання та опалення. Тут ВООЗ працює, щоб підтримати ці зусилля. Звичайно, у цьому процесі беруть участь багато партнерів, тому наша роль невелика. Урядові ресурси були спрямовані на це, а також підтримка з боку партнерів із розвитку — починаючи від Європейського Союзу та США і закінчуючи багатьма європейськими державами-членами та іншими країнами, які теж зробили свій внесок.Цього року ВООЗ особливо інвестує в опалювальні станції. Ми відкрили опалювальні станції в лікарнях Харківської області, Чернігівської області, а цього тижня — в Одесі. Це забезпечує автономне опалення для великих лікарень.Наразі додаткові інвестиції ВООЗ у низку лікарень спрямовані на очищення води. Це для того, щоб у лікарнях було доступне питне водопостачання.Нам потрібно працювати наполегливо. Чи готові ми? Я думаю, завжди можна зробити більше. Це також залежить від додаткових атак, тому що наразі принаймні ми маємо щоденні відключення електроенергії. Їхня тривалість коливається від двох до десяти годин. Як сказав один із цивільно-військових керівників у Запоріжжі на зустрічі в жовтні: "Ми маємо бути готові до сценарію, коли в нас не буде електрики п’ять днів."Тож, ми повинні бути підготовленими, але також слід розуміти, що, ймовірно, доведеться вносити багато коректив у міру того, як зима триватиме.Я також хотіла би поговорити про психологічне здоров'я населення. Як війна вплинула на ментальне здоров'я населення і які довгострокові наслідки це матиме?Війна чинить величезний тиск на психічне здоров'я людей. Враховуючи досвід попередніх криз, гуманітарних катастроф та вірусних криз, ми оцінюємо, що близько 10 мільйонів людей мають потребу в допомозі з психічним здоров’ям.Моє особисте відчуття таке, що ця потреба буде зростати, тому що ця війна є іншою. Вона постійно тисне на людей. Я бачу стійкість та гнучкість українців, перебуваючи тут протягом останніх шести років, але думаю, що довгострокові наслідки будуть значними, і вплив буде більшим.Це означає, що нам потрібно забезпечити достатню кількість послуг — від простого управління стресом та навчання людей більшій самоусвідомленості до підтримки тих, хто справді потребує допомоги та підтримки. Це може охопити від одного до двох мільйонів людей, які потребують медичних втручань для підтримки психічного здоров’я.Вплив також буде довготривалим, не лише для тих, хто перебуває тут зараз, але й для майбутніх поколінь. Ми побачимо значний вплив на понад 10 мільйонів людей, і це триватиме в довгостроковій перспективі.Що нам потрібно зробити, щоб відповісти на це? Те, що ми вже робимо, і за що я хочу подякувати керівництву країни та владі, — це пріоритетність психічного здоров’я. Психічне здоров’я стало однією з тем, які почали пріоритезувати на ранніх етапах. Якщо повернутися до квітня і травня 2022 року, то тоді під керівництвом Олени Зеленської та багатьох колег, включно зі ВООЗ, почалася робота над всеукраїнською програмою з психічного здоров’я. Я вважаю, що це був дуже розумний і важливий крок, тому що ми не сказали, що будемо вирішувати питання психічного здоров’я після війни. Почати працювати над психічним здоров’ям на ранніх етапах — це дуже важливо.Ось чому ми колективно змогли навчити понад 100 000 медичних працівників за програмою психічного здоров’я та інструментами МН-GАР, щоб забезпечити доступність послуг. Більшість із тих, кого навчали, працюють на рівні первинної медичної допомоги. Нам потрібно навчати ще більше. Але завдяки цим тренінгам і завдяки людям у польових умовах сотні тисяч людей зараз мають доступ до послуг, що є надзвичайно важливим.Громадські команди з психічного здоров’я, до складу яких входять психіатри, психологи, медсестри та соціальні працівники, також є надзвичайно важливими. В Україні працюють 83 такі команди, які надають підтримку найважчим випадкам, які потребують командного підходу та комплексної допомоги.Але нам потрібно зробити ще більше. У нас також є програма "Як ти?", яка діє не лише у державному секторі, а й співпрацює з приватним сектором. Багато робочих місць, від залізниці до інших галузей, надають послуги своїм співробітникам.Нам потрібно знаходити різні точки доступу — від шкіл і дитячих садків до робочих місць, від більших до менших громад, через систему охорони здоров’я та інші напрямки.Що я бачу, так це те, що психічне здоров’я пріоритезується, і майже кожне міністерство працює над проєктами та ініціативами, пов’язаними з психічним здоров’ям у своїй галузі. Проте, нам потрібно забезпечити, щоб ці зусилля дійсно доходили до тих, хто їх потребує. Сьогодні ми знаємо, що не всі, хто потребує допомоги, мають доступ до послуг. Нам завжди потрібно робити більше.Я вважаю, що тенденція позитивна. Вірю, що без пріоритезації психічного здоров’я ми б не перебували  там, де є зараз. Але нам ще потрібно знайти шляхи, як досягти тисяч інших, оскільки війна триває. Чим довше триває війна, тим більший тиск буде чинитися на здоров’я людей, включно з психічним.А як щодо дітей та підлітків? Чи має Всесвітня організація охорони здоров’я спеціальні програми для їхньої підтримки?Наша роль полягає у координації, і ми також працюємо з багатьма партнерами. Я дуже хочу відзначити та подякувати за роботу, яку виконують інші організації, що зосереджуються на дітях і підлітках. Серед них, наприклад, наші колеги та друзі з ЮНІСЕФ, а також багато неурядових організацій і програм, особливо в секторі освіти.Звичайно, всі ті медичні працівники, які були навчені за програмою МН-GАР, також працюють із дітьми та підлітками.Нам потрібний системний підхід протягом усього життя людини. Психічне здоров’я — це те, що потрібно підтримувати та забезпечувати від народження до смерті. У цій сфері ще багато роботи.Тут я дійсно хочу подякувати нашим партнерам, адже в галузі психічного здоров’я у нас працює понад 300 партнерів, які зосереджені на психічному здоров’ї в усіх секторах. Це не лише ВООЗ, і для цього потрібна значна підтримка, зокрема від медичних працівників у системі охорони здоров’я України.Чи маєте Ви якісь рекомендації щодо реформ для кращої підготовки системи охорони здоров’я України до майбутніх загроз?Я вважаю, що важливо для України продовжувати трансформацію своєї системи охорони здоров’я. Ми рухаємося в цьому напрямку з 2016–2017 років. Звісно, ця реформа і трансформація зазнали викликів через спалахи хвороб — кір, поліомієліт, пандемію СОVІD-19 на глобальному рівні, які вплинули на Україну протягом цих років, а також через повномасштабне вторгнення, яке триває з 24 лютого 2022 року вже понад 1000 днів.Проте, згідно з нашими аналізами, ми впевнені, що ця трансформація дозволила системі охорони здоров’я України реагувати на тому рівні, на якому вона це робить зараз. Думаю, потрібно продовжувати її трансформувати. Необхідно більше інвестувати у первинну медичну допомогу. Потрібно інвестувати в реструктуризацію лікарень, щоб вони були розташовані там, де це потрібно, і були сучасними. Люди мають бути впевнені в тому, що коли вони звертаються до лікарні, то отримають якісну допомогу. Тож майбутній пріоритет як для первинної допомоги, так і для лікарень — це не лише інфраструктура, але й якість послуг.Щоб забезпечити якість, потрібно розв'язати питання, де перебувають усі медичні працівники і де вони потрібні. Останніми роками ми втратили багато лікарів і медсестер не лише через війну, а й тому, що вони залишили сектор. Деякі виїхали до інших країн, а інші обрали роботу поза охороною здоров’я, хоча мають освіту медсестер чи лікарів. Наразі в Україні на душу населення вдвічі менше медсестер, ніж у середньому в країнах Європейського Союзу. Тож медичні працівники також є критичним напрямом уваги.Інвестиції в первинну допомогу та мережу лікарень, зосередженість на якості, доказовій медицині та зміцненні кадрового потенціалу охорони здоров’я - важливі речі для забезпечення доступу до послуг.Все це допомагає нам наблизитися до Європейського Союзу, який протягом останніх років був для України своєрідним дороговказом. Щоб приєднатися до ЄС, потрібно продовжувати трансформувати систему охорони здоров’я, щоб забезпечити доступ до якісних послуг і впевненість людей у захищеності їхнього здоров’я.Докторе Хабіхт, наприкінці я хотіла б поставити ще одне питання. Як Всесвітня організація охорони здоров’я бачить відновлення системи охорони здоров’я України після закінчення війни?Моя думка полягає в тому, що Україна вже зараз починає відновлюватися. І чому я так вважаю? З квітня 2022 року  ВООЗ працює з багатьма партнерами, включаючи Світовий банк, Європейський Союз, США та інших, а також беремо участь у зустрічах з відновлення, які проходили в Лугано, Лондоні та Берліні. Я також спостерігав на місцях, коли бував у Харківській, Київській або Чернігівській областях, що медичні заклади або вже відновлено, або вони надають послуги. Деякі з медичних закладів, які були повністю зруйновані під час атак на охорону здоров’я, були відбудовані через рік.Я думаю, можна справедливо сказати, що відновлення вже триває. І це історія, яку нам потрібно більше визнавати, тому що в Україні відповідь на виклики і відновлення відбуваються одночасно.Якщо дивитися на довгострокову перспективу, у той день, коли війна закінчиться, нам потрібно буде оцінити, де живуть люди. Ми повинні з’ясувати, які послуги доступні. Нам потрібно відновлювати систему розумніше, тому що багато людей хочуть отримувати кращі послуги. Вони хочуть, щоб первинна допомога була ближче до їхніх громад. Вони хочуть мережу лікарень, де лікарі та медсестри працюють із якісною технологією та обладнанням, щоб вони могли отримати кращу допомогу та швидше повертатися додому.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЗараз є такі заклади, але ми також розуміємо, що після закінчення війни нам потрібно буде інвестувати ще більше в охорону здоров’я, щоб зробити її більш доступною.Тож це те, що нас чекає попереду. Крім того, відновлення і реконструкції тісно пов’язані з усією роботою, яка стосується Європейського Союзу. І це не лише про регуляції. Це включає дуже практичні аспекти, наприклад, їжа, яку ми споживаємо. Чи наша їжа вільна від трансжирів?  Якщо наша їжа вільна від трансжирів, то ми з більшою ймовірністю проживемо довше.По-друге, чи наші ресторани, кафе та громадські місця вільні від диму? Нам потрібно працювати над контролем тютюну. По-третє, чи маємо ми належне маркування продуктів?Є багато практичних аспектів, пов’язаних із Європейським Союзом, які потрібно впровадити, і це також допоможе людям жити здоровим життям.Ось чому я бачу, що відновлення вже відбувається, воно пов’язане з реформами та процесом вступу до ЄС. Ці зусилля, своєю чергою, допомагають створити кращі умови та дозволяють людям жити довше і бути здоровішими.
we.ua - Реформи в охороні здоров'я наближають Україну до ЄС, - представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт
Росія вдарила по Україні новою ракетою - Зеленський
Вранці 21 листопада Росія вдарила по Україні новою ракетою. Зараз ще тривають експертизи. Однак, ракета має характеристики міжконтинентальної балістичної. Про це повідомив президент Володимир Зеленський. "Сьогодні була нова російська ракета. Всі характеристики швидкість, висота міжконтинентальної балістичної. Зараз тривають експертизи. Очевидно, що Путін використовує Україну як полігон. Очевидно, що Путін боїться, коли поруч з ним просто є нормальне життя. Коли люди просто мають гідність. Коли країна просто хоче бути і має право бути незалежною", - зазначив президент. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захаровій заборонили говорити про удар міжконтинентальною ракетою по Україні Він нагадав, що 21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи - згадує дві українські революції, вшановує те, які українці насправді. "Сьогодні ж наш божевільний сусід вкотре показав, який він насправді і як він зневажає і гідність, і свободу, і взагалі життя людей. І як він боїться. Боїться настільки, що застосовує вже нові ракети. І шукає по світу, де б ще знайти зброю: то в Ірані, то в Північній Кореї", - наголосив Зеленський. За словами президента, російський диктатор Володимир Путін робить усе що завгодно, "тільки б не дати сусіду вирватися з його рук". "І я дякую всім українцям, усім українкам, які захищають Україну від цього зла - стійко, хоробро, міцно. Гідно. Це одне з головних слів про Україну - гідність. І це слово, яке, мабуть, уже ніколи не скажуть про Росію", - додав Зеленський. За даними Повітряних сил ЗСУ, вранці 21 листопада російські війська атакували місто Дніпро (підприємства та критичну інфраструктуру) ракетами різних типів. Зокрема, із Астраханської області РФ було запущено міжконтитентальну балістичну ракету. Ворог також випустив аеробалістичну ракету Х-47М2 "Кинджал" та сім крилатих ракет Х-101. Українські військові знищили шість ракет Х-101.
we.ua - Росія вдарила по Україні новою ракетою - Зеленський
Саша Бо зачарувала стильним образом доньки в її перший день народження
Українська блогерка-мільйонниця Саша Бо з чоловіком Платоном Тарнавським відзначають перший день народження спільної доньки Віри. У своєму Іnstаgrаm інфлюенсерка опублікувала кадри, на яких дівчинка позувала у вишуканій сукні з квітковим принтом. Зіркова мати одягла на її волосся бантик, а поряд поставила торт з білим кремом і намистинами. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перша сцена" - Мірошниченки поділилися дебютом шестирічної доньки "Історія про маленьку дівчинку і її перший тортик. Це був найшвидший рік, сповнений щирого сміху, дитячого запаху та любові. Дякую всім за вітання. Колись я покажу Вірусі всі ваші коментарі", - написала Саша. Додала, що перед своїм днем народження Віра зробила перші самостійні кроки. Раніше Саша Бо знялась у романтичній фотосесії з чоловіком Платоном. Подружжя позувало на тлі дощового Львова. Інфлюенсерка постала перед камерою у джинсах, сірому пальті та низьких чоботах.
we.ua - Саша Бо зачарувала стильним образом доньки в її перший день народження
"Наші рішучі дії допоможуть зберегти тисячі життів"
Кожен, хто живе в Україні, є свідком жахливих злочинів Росії проти нашого народу. Наша місія фіксувати й пам'ятати правду війни для майбутніх поколінь. А наша ціль притягнути до справедливої відповідальності агресора Усі наші зусилля мають сенс Ми живемо в турбулентні часи, і навіть складно уявити, як історики майбутнього назвуть цей період. Світовий порядок, заснований на статуті ООН і міжнародному праві, руйнується на наших очах. Тому треба чесно продовжувати робити те, що ми робимо: всі наші зусилля мають сенс. Ми перебуваємо в ілюзії, що світ знає про російські воєнні злочини. Насправді світ не знає. Майже нічого не знають про це люди, які живуть у країнах Африки та Латинської Америки. І навіть у тих країнах, де вже стільки про це публікувалося, виступалося й говорилося, люди мало знають про те, що в нас відбувається. І що швидше ми позбудемося цієї ілюзії, то краще буде для нас самих. Тому треба терпляче пояснювати. Правосуддя це запорука миру. Росіяни вчиняли жахливі злочини не тільки в Україні, а й у Чечні, Молдові, Грузії, Малі, Лівії, Сирії та інших частинах світу. Вони ніколи не були покарані. Вони переконані, що можуть робити все, що захочуть. І в нас з'явилася історична відповідальність разом з історичним шансом розірвати це коло безкарності, яким Росія насолоджується десятиліття. Звичайно, це зробити нелегко. Але це не тільки заради майбутнього. Тому що правосуддя і справедливість мають вплив не лише на минуле й майбутнє. Якщо ми почнемо рішучі правові дії і бодай частина росіян почне думати, що, може, цього разу вони не зможуть уникнути відповідальності за те, що вчиняють, за ті рішення, які вони самостійно приймають, то це конвертується в охолоджувальний ефект на брутальність порушень прав людини. А оскільки ми говоримо про повномасштабну війну, то це значить, що, розпочавши рішучі правові дії, ми зможемо зберегти тисячі життів. Ми пам'ятаємо про жахливий теракт в Оленівці на Донеччині. Я втратив там найкращих друзів Сьогодні моє завдання докричатися до тих міжнародних організацій, а саме до Червоного Хреста й Організації Об'єднаних Націй, під обіцянки яких ми виходили в полон. Жоден із нас не хотів цього робити, бо йдеться про гідність. Кожен солдат, сержант, офіцер, якщо він усвідомлено йде на військову службу, готовий до втрати побратимів, до ампутацій, до поранень та іншого. Треба бути готовим і до полону. Але особисто я не міг навіть уявити, що "Азов" потрапить у полон. Проте, згідно з наказом головнокомандувача, ми пішли на цей крок. І лише через те, що виходили під "гарантію" цих організацій, ми прийняли таке рішення. Але жодного доступу до нас цих організацій не було й немає. Ми пам'ятаємо про жахливий теракт в Оленівці на Донеччині. Я втратив там найкращих друзів, які захищали Маріуполь. Було багато поранених. Мені довелося бути в камері з одним із хлопців, який пережив цей теракт. Він та інші побратими стали свідками того, що в день, коли їх переводили в той сумнозвісний барак, який називають барак-200, інженери лазили на даху, закладаючи там якусь вибухівку чи щось таке. Потім один з інспекторів підійшов до хлопців і сказав: "Вам сьогодні гаплик". І після цього вночі стався цей жахливий вибух, усе почало палати. Сьогодні маю памфлет англійською мовою Тhе Сrіmе іn Оlеnіvkа, який розробив міжнародний відділ нашої бригади для представників міжнародних організацій. Тут у подробицях описано весь жах, що там відбувався, наведено всі докази. Нещодавно українська журналістка, 27-річна Вікторія Рощина, загинула в російському полоні. На жаль, такі випадки відбуваються регулярно в тих застінках. І їх багато. Саме тому я закликаю всі міжнародні організації поквапитися й робити все можливе та неможливе, щоб діставати людей із російського полону. Тому що тортури, жахливі умови перебування, хвороби, гниючі кінцівки, туберкульоз, гепатит і все інше це реалії. Так, про це говорять, про це пишуть щодня, щотижня виходять на мітинги рідні та близькі військовополонених. Але, на жаль, обміни відбуваються напружено й рідко. Хоча, дякуючи українцям у всьому світі, які кричать про Маріупольський гарнізон, про Азовсталь, "Азов", морпіхів, тероборону, ми повертаємося додому. І нині я також тут. За це я вам дякую від усього серця. Своїм життям повинні свідчити: ми точно знаємо, що таке добро і зло Мабуть, це перша війна такого масштабу в Європі онлайн. Вона й починалася з того, що ті, хто тікали від російських обстрілів із дітьми, й ті, хто йшли зупиняти танки й чинити спротив, це все фіксували. Це особливість нинішньої війни, що покладає на нас додаткову відповідальність. Тепер ця війна в серці Європи, в праймтаймі, на топових каналах, у всіх ґаджетах, інтернеті. Хлопці й дівчата, ризикуючи життям і здоров'ям, притягали "Старлінки", щоб це транслювати. Ми пам'ятаємо, чого коштувало витягти документальні матеріали, щоб зняти "20 днів Маріуполя". І це наш подвиг. Меморіалізація під час війни це унікальний досвід. Системна меморіалізація Другої світової почалася через десятиліття після її завершення. А в нас під час облоги Маріуполя, Ірпеня люди намагалися встановити якісь тимчасові меморіали. Тому що це про людську гідність. Ми не тільки свідки в розумінні кримінального процесу, але й у широкому сенсі. Ми володіємо інформацією, яка має значення. Це накладає на нас відповідальність перед самими собою. Своїм життям повинні свідчити: ми точно знаємо, що таке добро і зло. Також цей досвід надає нам право вимагати відповідальності від інших. Бо будь-хто з нас, потрапивши на якусь конференцію, де буде, наприклад, Гутерреш, має право спитати в нього: "А коли ви таке зробили, вам нічого не зашкварчало?" Ми ризикуємо життям, боронимо гідність, меморіалізуємо, думаємо, як це зафіксувати, а він, який мав би охороняти цінності, на яких базована хартія ООН, робить такі речі. Завдяки Збройним силам України, захисникам і захисницям, Силам оборони ми робимо все, щоб зупинити ворога, дочекатися моменту й покарати його. Пам'ять у цьому випадку це друге крило справедливості. Бо кримінальна юстиція просто не зможе впоратися з такою кількістю злочинів, яких уже тепер сотні тисяч. Жодна правова система цього не подужає. Тож ми маємо чітко розуміти, що меморіалізація зіграє важливу роль у цьому повоєнному врегулюванні та побудові справедливого миру. Росія може спотворити все, що завгодно У мене була розмова з британським журналістом. Він сказав: "Ви все називаєте геноцидом, а чи розумієте, що злочин геноциду треба доводити в Міжнародному кримінальному суді десятки років?" Я відповіла: "Так, і ми цим займатимемося". Фіксування воєнних злочинів важливий процес, але нині важко повністю зрозуміти його значущість. Здається, що злочинів стільки, що не треба нічого доводити. Ні, документація має бути. Це практичний вимір, а є ще ціннісний. Тому важливо зберігати пам'ять для наступних поколінь, щоб наші діти могли розказати своїм дітям, їхнім онукам, що таке було. Нині думаємо, що це абсолютно очевидно, але, повірте, Росія може спотворити все, що завгодно. Нещодавно ми опублікували фільм "Тіні на лівому березі". Данило Мокрик документував тортури, які відбувалися лише в одному селищі на Херсонщині. А це сотні випадків. Тобто можна уявити масштаби катастрофи. Маємо розуміти, чим і як живуть українці на окупованих територіях, щоб урешті-решт ми не забували про людяність. Важливо її зберегти в ці найтемніші часи. Поетка Катерина Міхаліцина дає нам образ дерев як свідків воєнних злочинів Люди культури одразу долучилися до документування. І це те, що дає нам змогу надіятися: ці свідчення залишаться в історії й до них можна буде повернутися не лише за кілька років, а можливо, за кілька десятиліть. Наприклад, поезія особлива тим, що це висловлювання в конденсованій формі, що дає змогу передати гостроту миттєвості й безпосередність досвіду. Українська поетка Катерина Міхаліцина дає нам образ дерев як свідків воєнних злочинів після російського обстрілу Львова в липні 2023 року. Вона приходить на місце влучання і дивиться не на руйнування будівель, а навіть повз людську трагедію вона дивиться на дерева, посічені уламками, обпалені вогнем. І пише про те, що ніхто не збере їхніх свідчень, ніхто не покличе їх до суду, а мав би. Це сильне метафоричне висловлювання, яке дає нам змогу говорити не лише одне з одним про те, що з нами відбувається, а також апелювати до міжнародної аудиторії, залучати до цієї розмови та робити дотичними до наших досвідів людей, які, можливо, інакше не зацікавилися б, не почули. Маємо справу з більш як 150 іменами людей культури, яких убила Росія з часів повномасштабного вторгнення. І слід розуміти, що продовжувати справи, які не будуть ними зроблені, це тепер наша відповідальність. Можемо згадати про письменницю і розслідувачку російських воєнних злочинів Вікторію Амеліну. Вона кинула писати романи й долучилася до документування того, що робить Росія в Україні. Її письменницький хист дав їй змогу трансформувати цей досвід і додати йому культурну вартість. Письменниця працювала над книжкою нонфікшн, якої не закінчила на момент, коли у Краматорську її вбила російська ракета. Проте книжка Вікторії вийде. Ініціативна група редакторів її дописала. Цю працю опублікують у світових виданнях в лютому 2025 року, і вона буде свідчити десятиліттями. Маємо все робити, для того щоб витягувати звідти дітей Наша організація Sаvе Ukrаіnе почала евакуювати населення з прифронтових зон із 2014 року. І все вдавалося. Після 2022 року ми бачимо зовсім інші цілі ворога. Якщо тоді можна було припустити, що це територія з метою використання багатств, надр і т. д., то тепер очевидно, що їм потрібен людський ресурс. На жаль, наші діти були депортовані або продовжують залишатися в окупації. 1,6 мільйона дітей перебувають під ризиком депортації. Нині не треба вбивати. Можна викрасти, ізолювати від інформації та індоктринувати. Все. Треба налякати, лише сказати дитині: ти нікому не потрібна, по тебе не прийдуть, ти не потрібна матері, батьку, ти не потрібна своїй країні. І людина ламається. Так вони працюють. Маємо все робити, для того щоб витягувати звідти дітей. І тут головна зброя інформація.
we.ua - Наші рішучі дії допоможуть зберегти тисячі життів
Гарік Бірча вперше за тривалий час показався в мережі: як змінився військовий
Український актор, комік і діючий військовий Гарік Бірча вперше за довгий час показався в мережі. Спільне фото із захисником опублікував його колега Тарас Стадницький у Fасеbооk. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На 1000 день війни: популярний український ведучий отримав повістку "На перший погляд Володька зустрів Вітальку. Насправді ж показав трохи Львова головному сержанту ЗСУ Гаріку Бірчі, поки він у відпустці. Дякую за час і за службу", - написав актор. У березні цього року Бірча вперше розповів, що у нього народилася донька. Своє особисте життя актор ретельно приховує. На зйомках Бірчу також помітили з обручкою на безіменному пальці.
we.ua - Гарік Бірча вперше за тривалий час показався в мережі: як змінився військовий
«Дякую за результат»: Андрій Шевченко висловився про важливу перемогу команди Реброва у символічний день для України
Президент УАФ Андрій Шевченко прокоментував перемогу збірної України над Албанією в 6-му турі Ліги націй з рахунком — 2:1.
we.ua - «Дякую за результат»: Андрій Шевченко висловився про важливу перемогу команди Реброва у символічний день для України
Зеленський відвідав військових, які тримають оборону Покровська
Президент Володимир Зеленський відвідав розташування 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, яка обороняє Покровськ. Лідер країни поспілкувався із захисниками та відзначив нагородами. Про це президент повідомив в Теlеgrаm. "Напружений напрямок. Тільки завдяки міцності воїнів Схід не окупований тотально Росією. Ворог щоденно отримує відповідь", - зазначив Зеленський. Крім того, президент ознайомився з ходом будівництва оборонних споруд. За його словами, більшість із запланованого уже облаштована. "Донеччина. Будівництво фортифікацій і нарада щодо питань життєзабезпечення регіону. Безпека - пріоритет", - висловився він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ракети скажуть" - Зеленський прокоментував можливість далекобійних ударів Зеленський подякував воїнам та всім хто залучений до важкої роботи. Сьогодні відзначають День сержанта Збройних сил України. "Слідуй за мною, роби як я". Гасло сержантського корпусу Збройних сил. Саме сержанти і старшини забезпечують підготовку бійців, їхню мотивацію та беруть відповідальність за побратимів. Вони основа кожного бойового підрозділу. Дякую за внесок у збереження нашого війська", - написав президент Володимир Зеленський. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив, що досвід, мотивація та особистий приклад сержантів є вагомою підтримкою морального духу українських захисників та захисниць, які щоденно зі зброєю в руках воюють на фронті.
we.ua - Зеленський відвідав військових, які тримають оборону Покровська
Ви основа кожного бойового підрозділу: Зеленський та Сирський привітали з Днем сержанта ЗСУ
Сьогодні відзначають День сержанта Збройних сил України. Сержанти командують підрозділами первинної ланки, навчають та виховують особовий склад, відповідають за його злагодженість та бойову готовність. "Слідуй за мною, роби як я". Гасло сержантського корпусу Збройних сил. Саме сержанти і старшини забезпечують підготовку бійців, їхню мотивацію та беруть відповідальність за побратимів. Вони основа кожного бойового підрозділу. Дякую за внесок у збереження нашого війська", - написав президент Володимир Зеленський. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив, що досвід, мотивація та особистий приклад сержантів є вагомою підтримкою морального духу українських захисників та захисниць, які щоденно зі зброєю в руках воюють на фронті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що святкуємо у листопаді: календар державних свят на кожний день "Пишаюся кожним із вас й дякую за віддану службу та вірність військовій присязі, за ваше лідерство, сміливість і відвагу! Бажаю усьому сержантському корпусу міцного здоров'я, сили та витримки. Також сьогодні слід згадати тих, хто віддав своє життя у боротьбі за свободу та незалежність нашої Батьківщини! Вічна їм шана і памʼять!" - наголосив він. Кожного року 18 листопада українці відзначають День сержанта Збройних сил України. В цей день заведено вшановувати відданість військовій справі та професіоналізм сержантів ЗСУ. Свято було встановлене 19 квітня 2019 року указом президента України Петра Порошенка.
we.ua - Ви основа кожного бойового підрозділу: Зеленський та Сирський привітали з Днем сержанта ЗСУ
Один з найвідоміших українських блогерів: кіт Степан відсвяткував своє 16-річчя
Харківському коту Степану виповнилося 16 років. Іменинник показався біля святкового торта з білими мишками та свічками у формі цифр 16, святковими кадрами він поділився в Іnstаgrаm. "Друзі, мені сьогодні 16 років - я іменинник! Приймаю вітання, компліменти і, звісно, смаколики. Мама обіцяла торт зі свічками, тож чекаю, коли це диво станеться. Плани на день прості: їсти, спати, ловити погляди захоплення і знову їсти. Ну і, можливо, подряпати диван для святкового настрою. Напишіть в коментарях, який я гарний, пухнастий і найкращий!", - "зазначив" Степан. Посмотреть эту публикацию в Іnstаgrаm Публикация от Степан (@lоvеyоustераn) ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кіт Степан зробив пропозицію подрузі Стефанії: милі фото пухнастиків До святкування Дня народження приєдналася і його "дружина" Стефанія, з якою вони познайомилися у Франції. "З днем народження мене! Дякую всім за такі теплі та щирі привітання! Ваші слова зробили мій день особливим, і я мурчу від радості! Мяу-мяу, люблю вас усіх!", - "написав" Степан. Посмотреть эту публикацию в Іnstаgrаm Публикация от Степан (@lоvеyоustераn) На акаунт Степана, створений у 2020 році, наразі підписані 1,6 млн людей. Свого часу його відео репостила Брітні Спірс. В лютому 2024 року вони разом зі Стефанією і власницею виїхали з Харкова до Європи.
we.ua - Один з найвідоміших українських блогерів: кіт Степан відсвяткував своє 16-річчя
12 листопада в Україні відзначатимуть день ДБР
Указ про встановлення професійного дня Державного бюро розслідувань опубліковано на сайті президента України. Про це ж він заявив і у традиційному вечірньому відеозверненні у вівторок, 12 листопада. “Сьогодні вже девʼята річниця ухвалення закону про Державне бюро розслідувань, і я дякую кожному й кожній у структурі ДБР, хто дбає про державні інтереси та власною роботою забезпечує […] Тhе роst 12 листопада в Україні відзначатимуть день ДБР fіrst арреаrеd оn Новинарня.
we.ua - 12 листопада в Україні відзначатимуть день ДБР
Зима на порозі: дієві поради для здоров'я всієї родини
Хороше самопочуття та відсутність проблем зі здоров'ям у близьких найбільше робить українців щасливими, за даними опитувань. Лікарі переконують, що основою здорового способу життя та найкращою профілактикою хвороб у дорослих і дітей є повноцінний сон, фізична активність, збалансоване харчування, загартовування. Особливо актуально це для осінньо-зимового періоду, коли реєструють стрімке поширення ГРВІ та грипу. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та мережі аптек "Здорова Родина" ми дамо універсальні поради щодо зміцнення здоров'я для людей різного віку. Також розкажемо, що обов'язково має бути в домашній аптечці, які вітаміни необхідні організму в осінньо-зимовий період. Регулярні візити до лікарів і щоденна фізична активність: поради для здоров'я батьків "Раз на рік усім дорослим потрібно обов'язково проходити загальний медичний огляд та перевіряти основні показники здоров'я артеріальний тиск, рівень цукру у крові, холестерин. Навіть якщо почуваєтеся добре", - говорить сімейна лікарка Тетяна Ткачук. Збалансоване харчування Раціон дорослої людини має включати овочі, фрукти, білки (м'ясо, риба, яйця, бобові), цільні злаки та молочні продукти. Це забезпечить організм необхідними вітамінами, мікроелементами. Восени та взимку, коли сонячних днів менше, варто додати до раціону продукти, що містять вітамін D. Наприклад, жирну рибу. Також важливо пити достатньо води щодня. Режим сну Варто лягати спати та прокидатися в той самий час, навіть у вихідні. Для здорового дорослого ідеально спати 7-9 годин на добу. Фізична активність Щоденні прогулянки або легкі фізичні вправи допоможуть знизити ризик серцево-судинних захворювань, покращать настрій. Мінімум 30 хвилин фізичної активності щодня - і організм скаже: "Дякую!" Психоемоційна рівновага Уміння справлятися зі стресом важлива складова здоров'я. Невеликі приємності, відпочинок, медитації або просто час із родиною та друзями допоможуть значно покращити емоційний стан. Відмова від шкідливих звичок Шкідливі звички негативно впливають не лише на фізичне здоров'я, але й на якість життя загалом. Скоротити час користування ґаджетами: поради для здоров'я дітей Харчування За словами сімейної лікарки Тетяни Ткачук, на сьогодні школярі та дошкільнята мають досить щільний графік через відвідування різних гуртків, секцій, додаткових занять. Звісно, це чудово. Проте за такого напруженого ритму не слід забувати про збалансоване харчування. Дитячий організм потребує триразового харчування та двох перекусів. Фізична активність Серед дітей середнього і старшого шкільного віку спостерігається зниження рухової активності. Тоді як для гармонійного розвитку необхідно займатися будь-якими фізичними вправами не менш як годину. Це може бути не лише спорт, але й ігри на свіжому повітрі, заняття танцями. Користування ґаджетами Для дітей 4-5 років норма перебування перед екраном телефона чи планшета - не більш як 15 хв. за один сеанс. Для підлітків - не більш як годину. Режим сну Для здорового розвитку діти мають спати 9-10 годин. Включати в раціон продукти, багаті на кальцій і вітамін D: поради для здоров'я старшого покоління Фізична активність Для літніх людей корисні помірні фізичні вправи, регулярні прогулянки, йога, рекомендує сімейна лікарка Тетяна Ткачук. Харчування У похилому віці організм починає втрачати кальцій, що призводить до ослаблення кісток, підвищення ризику переломів. Особливо це актуально для жінок після менопаузи, коли виробництво естрогену зменшується. Для зміцнення кісток потрібно включати в раціон продукти, багаті на кальцій та вітамін D. Також важливо вчасно їсти, але й уникати переїдання. Розумова активність Читання, розв'язування кросвордів, вивчення нового підтримає здоров'я мозку в похилому віці. А спілкування з іншими людьми допоможе зберегти соціальні зв'язки і знизить ризик депресії. Режим сну Літнім людям рекомендують спати не менш як 7 годин, якщо є хронічні захворювання - 9 годин. Щоб не було безсоння, потрібно створити комфортні умови у спальні - тихе, темне, прохолодне середовище. Тоді організм зможе налаштуватися на глибокий сон. Також не рекомендують увечері читати новини, дивитися телепередачі, що викликають сильні емоції. Універсальна аптечка для всієї родини Кожній родині важливо мати вдома запас ліків, особливо якщо є діти й за наявності в дорослих хронічних захворювань. "Передусім у домашній аптечці має бути набір лікарських засобів на випадок різних недуг, сезонних захворювань і для надання першої домедичної допомоги. Якщо людина постійно приймає певні препарати, то потрібно мати невеликий запас хоча б на місяць. Хочу зауважити ще важливу річ: обов'язково перевіряйте терміни придатності ліків у домашніх аптечках. Це варто робити кожні три місяці", - каже керівниця відділу навчання та розвитку працівників мережі аптек "Здорова Родина" Ольга Кравчук . Вона розповіла, що має бути в універсальній домашній аптечці. Медичні засоби Ліки від болю та підвищеної температури: нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен) й анальгетики та антипіретики (парацетамол). Спазмолітики (дротаверин). Ентеросорбенти (вугілля чорне активоване, кремнію діоксид). Заспокійливі засоби (валеріана, меліса, пасифлора, трава звіробою). Кардіологічні препарати, якщо в родині хтось має серцево-судинні захворювання (валідол, нітрогліцерин). Засоби для відновлення водно-електролітного балансу. Препарати, які призначають у разі розладу травлення (ферменти, пробіотики). Також варто мати засоби від діареї та закрепу. Для дітей рекомендований симетикон для зняття спазмів і кольків. Протиалергійні препарати (лоратадин, цетиризин, левоцетиризин, дезлоратадин). Засоби для обробки ран, забоїв та опіків (зеленка, йод, хлоргексидин, повідон-йод, мірамістин). Засоби для загоєння ран. Зокрема декспантенол. Перев'язувальні матеріали: бинт, стерильні марлеві пов'язки, набір пластирів, пластир котушкою, стерильні рукавички, еластичний бинт на застібках, а також вологі антисептичні серветки. У період сезонних захворювань: місцеві антисептики та анестетики від болю в горлі, засоби для промивання носа (натрію хлорид) та експекторанти, комбіновані лікарські засоби, які застосовують у разі застуди, судинозвужувальні краплі. Для немовлят Аспіратор для носа, засоби для купання немовлят (ромашка, календула, череда), пляшечка, соска, кільце для прорізування зубів, ватні палички з обмежувачем, спринцівка, грілка маленька, ножиці дитячі, водний термометр, гігрометр для визначення вологості в кімнаті, дитяче мило й дермато-косметичні засоби для догляду за шкірою малюка (крем-гель для очищення шкіри, молочко для зволоження та захисний крем під підгузок). Корисні ґаджети електронний термометр для вимірювання температури; тонометр для вимірювання артеріального тиску; глюкометр для вимірювання рівня цукру у крові; пульсоксиметр для вимірювання рівня кисню у крові. "Дорослим потрібно тримати на контролі тиск і пульс, а також рівень цукру у крові. Адже ми живемо у тривожний час, як наслідок - наша стресова сигналізація не відключається. Це збільшує ризик загострення хронічних недуг і появи нових захворювань", - додала Ольга Кравчук. У кожній аптеці "Здорова Родина" є пункт вимірювання артеріального тиску, де можна безкоштовно скористатися тонометром. Для дітей є дитячий куточок, де є зростомір, столик та олівці для малювання. Як у вашій родині турбуються про здоров'я Дарія Кобзар , 30 років. Виховує 8-річну доньку та 3-річного сина: - Не можу сказати, що в нас дуже спортивна родина. Проте маємо деякі звички, що допомагають залишатися здоровими. Якщо й підхоплюємо якийсь вірус, то, дякувати Богу, хвороба минає в легкій формі, без ускладнень. Передусім ми прихильники загартовування. Влітку діти полюбляють проводити час у бабусі й дідуся в селі, бігати босоніж надворі, купатись у річці. В холодну пору року щодня гуляємо на свіжому повітрі. Чоловік військовий, тому вдома буває рідко. Проте коли приїздить, то відпочиваємо всі разом на природі. Якщо ж не вдається кудись виїхати, то активні ігри з дітьми залишаються у пріоритеті. Намагаємося дотримуватись режиму. Протягом навчального року вкладаю дітей спати о 21.00 -21.30. Щодо харчування, то ніяких обмежень у нашій родині немає. Мої діти полюбляють фрукти й овочі більше, ніж солодощі. Олена Джус , 50 років. Має двох синів 24 та 13 років: - Вважаю збалансоване харчування запорукою здоров'я. Оскільки моя мама хворіє на цукровий діабет, намагаюся не споживати продуктів із великим вмістом цукру, до цього привчила дітей і чоловіка. Щодня їмо фрукти, сезонні овочі. Біля дому вирощую різноманітну зелень руколу, петрушку, кріп, тархун, базилік, розмарин, шавлію. Узимку важко отримати всі необхідні вітаміни та мікроелементи з їжею, тому купуємо вітаміни в аптеці. Добираємо препарати відповідно до віку й потреб. Наприклад, нещодавно молодшому сину призначили комплекс із кальцієм для зміцнення кісток. Я ж уживаю вітаміни, необхідні для жіночого здоров'я. Не можу сказати, що ми фанати загартовування, проте іноді обливаємося холодною водою. Переконалася, що емоційний стан теж суттєво впливає на фізичне здоров'я. Через постійні переживання внаслідок війни самопочуття погіршилося. Щоб якось відволіктись, на вихідних влаштовуємо невеликі родинні подорожі. Наталія Ліньова , 53 роки. Має трьох дітей і двох онуків: - Я з донькою-старшокласницею живу в селі, чоловік воює. Старші діти зі своїми сім'ями мешкають у Києві. Маємо корисну родинну звичку обов'язково снідати. Поживні сніданки дають енергію на цілий день, допомагають уникнути проблем зі шлунком. Вечеряємо до 18.00, інакше на повний шлунок важко заснути. З настанням холодів для зміцнення імунітету п'ємо різні трав'яні чаї. Порада від аптеки "Здорова Родина" Вітаміни, що необхідні організму в осінньо-зимовий період: Вітамін С підвищує опір організму вірусам, підтримує імунітет, має антиоксидантну дію, синтезує колаген, який зберігає еластичність шкіри. Вітамін D - важливий для підвищення опору інфекціям, відновлює імунітет, стимулює засвоєння кальцію та його відкладення у кістках. Вітамін А це здоров'я шкіри та зору, уповільнює процес старіння, сприяє нормальному обміну речовин. Вітамін Е - покращує властивості імунної системи та стан волосся, шкіри. Вітаміни групи В та магній - нормалізують діяльність нервової та серцево-судинної систем, дають енергію та підвищують працездатність. Випробування холодом: без яких косметичних засобів не обійтись Варто пам'ятати, що перехід на осінньо-зимовий період це стрес для нашої шкіри. Вона стає сухою та більш чутливою до зовнішніх агресивних впливів, виникають стягнутість, подразнення та почервоніння, порушуються гідроліпідний баланс і захисний бар'єр. "У зимовий період шкіра обличчя, рук та губ потребує ретельного щоденного догляду. Також необхідно подбати про шкіру немовлят, використовувати засоби, які будуть захищати її від вітру та холоду", - зазначила керівниця відділу навчання та розвитку працівників мережі аптек "Здорова Родина" Ольга Кравчук. Етапи щоденного догляду за шкірою, яких слід дотримуватися: Очищення. Взимку потрібно добирати м'які косметичні засоби. Тонізація. Хороший тонік сприяє додатковому зволоженню шкіри та зменшенню втрати вологи. Інтенсивне живлення та зволоження. Варто придбати для родини поживні креми з підвищеною жирністю, живильні маски з вітамінами А, Е та С. Не забувати зволожувати руки та губи під час цього сезону. SРF-захист від ультрафіолетового випромінювання. Догляд за шкірою навколо очей.
we.ua - Зима на порозі: дієві поради для здоров'я всієї родини

What is wrong with this post?