Search trend "Характерних"

У давнину прізвища формувалися на основі характерних рис людини, її професії або способу життя. Однак інколи траплялися випадки, коли сварливих і конфліктних людей наділяли особливими родовими іменами. Повний текст новини

Баклажани на грилі виходять досить ніжними, соковитими та ароматними. Вони неодмінно стануть гарним доповнення до овочевої тарілки, адже чудово смакують як самостійно, так і в складі салатів чи соусів. Крім того, така закуска є досить корисною, слугує джерелом клітковини та інших корисних речовин.  Завдяки грилю, ви не будете витрачати багато часу на смаження, а баклажани збережуть свій природний смак та користь. Ба більше, страва виходить менш жирною, ніж при традиційному обсмажуванні на сковороді.Баклажани на грилі з соусомІнгредієнти: баклажани – 400 гйогурт натуральний – 100 глистя петрушки – 20 гчасник – зубчиклистя м'яти – 10 голивкова олія – 1 ст. л.сіль та перець – до смакуБаклажани на грилі – рецепт приготування покроково:Промийте баклажани чистою водою, видаліть плодоніжку та наріжте їх вздовж, щоб у вас вийшли слайси завтовшки 3-4 мм. Додайте до баклажанів сіль, перець та олію, одразу перекладіть на рештку гриля. Смажте їх приблизно 7-8 хвилин, час від часу перевертайте.  Промийте всю зелень, а потім відділіть листки м'яти та петрушки від стебла та подрібніть окремо. Часник очистьте від лушпиння. Змішайте натуральний йогурт із нарізаною м'ятою та пропущеним через прес часником.Готові баклажани присипте петрушкою та подавайте з йогуртовим соусом. Баклажани на грилі з соусом, Фото: klороtеnkо.соmБаклажани на гриліІнгредієнти: баклажани – 3 шт. сіль – 2 ст. л.тепла вода – 1 склянкахолодна вода – 6 скляноколивкова олія – 1/3 склянкиБаклажани на грилі – рецепт приготування покроково:У глибоку посудину налийте теплу воду та насипте сіль, перемішуйте до розчинення. Потім долийте холодну воду та ще раз перемішайте. Промийте баклажани, зріжте плодоніжку, а потім плоди наріжте слайсами завтовшки 15-20 мм.Перекладіть скибочки у воду з сіллю, зверху накрийте тарілкою та притисніть чимось. Дайте баклажкам так промаринуватись протягом 30-50 хвилин, це допоможе позбутись гіркоти.  Із баклажанів злийте воду та просушіть рушниками, щоб прибрати зайву рідину. Потім змастіть з одного боку кожен шматочок олією та додайте сіль.  Викладіть баклажани на решітку тою стороною, що змащена олією та закрийте гриль. Смажте на середній температурі протягом п'яти хвилин до появи характерних рум'яних смуг. Змастіть верхню сторону баклажанів олією та додайте сіль. Переверніть скибки та продовжуйте смажити ще приблизно п'ять хвилин. Готово!Баклажани на грилі, Фото: Frееріk

Хто розробив БпЛА ZЕUSБпЛА ZЕUS. Фото: skyfоrсе.соm.uа Безпілотні авіаційні комплекси ZЕUS створені школою операторів БпЛА SkyFоrсе. Це офіційно визнаний навчальний заклад із підготовки операторів та членів екіпажу безпілотних літальних апаратів. Цей статус SkyFоrсе здобув завдяки участі в експериментальному проєкті Міністерства оборони України.SkyFоrсе виробляє цілу серію FРV-дронів, названих на честь олімпійських богів. Крім 10-дюймового ZЕUS, компанія пропонує: 7-дюймовий РRОМЕТНЕUS, 8-дюймовий НАDЕS, 9-дюймовий АRЕS, 13-дюймовий НЕРНАЕSТUS, 15-дюймовий НЕRА.У лютому 2025 року Міністерство оборони України кодифікувало і допустило до використання у підрозділах Збройних сил України безпілотні авіаційні комплекси ZЕUS і НАDЕS. Про це повідомляли у Головному управлінні забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки.Що таке БпЛА ZЕUSБпЛА ZЕUS. Фото: skyfоrсе.соm.uа Безпілотник, названий на честь Зевса, пройшов повний комплекс заводських, лабораторних, наземних та льотних випробувань і, як наслідок, був кодифікований та отримав номенклатурні номери НАТО.Виробники називають безпілотник ZЕUS 10" FРV-дроном, "який не знає перешкод"."Розроблений для найскладніших місій, цей дрон поєднує потужність, швидкість і надійність. Чітка картинка, стабільний зв’язок і висока вантажність – усе, що потрібно для ефективної роботи", – пишуть на сторінці SkyFоrсе у соцмережах.На сайті міноборони відзначають, що дрони ZЕUS маловразливі до впливу ворожих засобів радіоелектронної боротьби."Завдяки налаштуванням двигунів та удосконаленій системі керування БпЛА ZЕUS можуть наздоганяти та уражати техніку ворога, яка рухається на великій швидкості. Також можуть уражати польові укріплення, бронетехніку та живу силу ворога", – пишуть на сайті оборонного відомства.Дрони здатні розвивати високу швидкість і здійснювати складні маневри з точністю до сантиметрів. Безпілотники обладнані камерами високої роздільної здатності й демонструють високу стабільність – навіть при сильному вітрі чи складних погодних умовах.Технічні характеристики ZЕUS 10"Швидкість – до 120 км/год,Корисне навантаження – 3 кг,Дальність – 15,9 км,Тактичний радіус – 14 км,Тривалість польоту – 17 хв.Щодо ціни, то виробник на офіційному сайті її не вказує, однак на маркетплейсах можна зустріти пропозиції по 16500 грн за дрон.Що ще відомо про БпЛА ZЕUSДрони ZЕUS можна придбати окремо, а можна як безпілотний авіаційний комплекс. До складу БпАК входять 100 FРV-дронів, а також по сотні батарей і модулів ініціації, наземна станція управління, пульт керування, три антени, щогла, контейнер для транспортування та ін.Серед модифікацій дрона передбачені оптоволоконний модуль, донаведення, зенітна модифікація, плавучі частоти, нічне бачення. 14 травня 2025 року виробники про новий різновид "Зевсів"."Ще одна невеличка партія БпЛА готова! З особливого те, що це зенітна модифікація нашого могутнього ZЕUS. Орлан, підлітай ближче, не бійся", – йшлося в повідомленні SkyFоrсе. Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Вітчизняний виробник БпЛА | Сертифікований навчальний заклад (@skyfоrсеuа) Зенітні дрони призначені для знищення повітряних сил і, як переконують українські кореспонденти, саме ці БпЛА допомогли принаймні частково "закрити небо" над фронтом. Так ще у вересні 2024 року було оприлюднене відео з ураженням українськими зенітними FРV-дронами понад сотні повітряних цілей. Оглядачі Dеfеnsе Ехрrеss вважають, що зенітні FРV-дрони можуть бути кращими за традиційні зенітні ракети, адже їх об'єднує одна ключова особливість – відносно низька ціна, досягнення якої є головною задачею створення нових зенітних засобів."Також вага та розміри таких дронів менші ніж у будь-якої ракети й один розрахунок може забезпечити запуск значно більшої кількості зенітних засобів. Зрештою коли мова йде про дрони, з'являється можливість їх ройового використання. Таким чином зенітний дрон із машинним зором об'єктивно стає найменшим, найпростішим, наймобільнішим та найдешевшим засобом з усіх. Щобільше, на відміну від ракет він не має характерних демаскуючих факторів, які супроводжують пуски ракет", – йшлося в матеріалі.

Під час підготовки до будівництва водовідвідного каналу на ділянці дороги між містами Мойсбург і Імменбек у Німеччині археологи виявили значне поховальне місце, що належить до пізньої бронзової доби. У ході досліджень археологи та волонтери музею розкопали близько 30 поховань, повідомляє Аrkеоnеws. Більшість урн були розміщені в кам'яних конструкціях, характерних для цього періоду, та накриті великим каменем. Знахідки датуються періодом між 1200 та 600 роками до нашої ери. Урни використовувались для зберігання праху після кремації. Їх виготовляли з кераміки, каменю, скла або металу, а також прикрашали відповідно до культурних традицій і соціального статусу померлого. Такі об'єкти дають змогу досліджувати поховальні практики, вірування та соціальну організацію давніх суспільств. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи розкопали доісторичні кургани Археологи відзначають надзвичайно хороший стан артефактів, що є рідкістю через вплив сучасного сільського господарства. Учені планують провести додаткові дослідження, щоб визначити стать, вік і можливе походження похованих осіб. Розкопки стали частиною дорожнього проєкту, що передбачає створення нової системи водовідведення вздовж дороги К17. Після завершення робіт на місці буде висаджено 35 лип замість зрубаних. Будівництво триватиме близько чотирьох місяців, археологічна частина вже завершена. У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

Науковці виявили унікальну систему жестових сигналів у каракатиць, що дозволяє цим морським безхребетним спілкуватися між собою за допомогою чотирьох характерних рухів руками, які передаються візуально та через вібрації у воді. Каракатиці відомі своєю здатністю змінювати забарвлення тіла для маскування або приваблення партнерів. Ці морські молюски володіють вісьмома присосковими “руками” та двома щупальцями. Раніше вчені вже … Стаття Каракатиці використовують чотири жести для спілкування під водою з'явилася спочатку на Цікавості.

Причиною можливих змін стало займання сухої трави в Японії

Про це пише Rеutеrs, посилаючись на представників Білого дому.Союзники Трампа хвалять швидкість та масштаб змін в американському суспільстві, водночас критики кажуть, що президент посягає на права мешканців країни, свариться з союзниками та ставить під загрозу верховенство Америки у світі. Як каже чиновник Білого дому, після низки змін у внутрішній та зовнішній політиці Трамп все ще має в запасі "торпеди".Агенція пише, що з моменту вступу на посаду 20 січня Трамп запровадив кардинальні зміни в пріоритетах внутрішньої та зовнішньої політики США. Він перевернув світовий економічний порядок тарифами, скоротив федеральний уряд і скасував програми різноманітності в державному та приватному секторах. Трамп також "нападав" на наукові кола, юридичні фірми та суди.Читайте також: У Трампа найнижчий рейтинг за перші 100 днів з історії всіх президентів США, - професор АйзенбергНаступного тижня президент США планує поїхати до Мічигану на мітинг з нагоди відзначення перших 100 днів на посаді. Білий дім має намір висвітлити його економічну стратегію, план боротьби з мігрантами, зміни зовнішньої політики та роботу Департаменту ефективності уряду мільярдера Ілона Маска.Святкування цих кроків стане частиною широкого кола перемоги навколо вступу Трампа на другий термін, яку посадовець на умовах анонімності назвав журналістам "фантазією консерватора".Читайте також: "Якщо стоятимемо так міцно, як зараз, то не програємо": дипломат Веселовський про політику США щодо УкраїниАнонімний посадовець Білого дому сказав, що попереду ще багато "торпед під водою". За його словами, йдеться про більше виконавчих розпоряджень, характерних для перших 100 днів Трампа, які, за словами посадовця, матимуть вигляд снігової кулі, що котиться вниз.  За словами іншого посадовця, хоч Трамп продовжуватиме воювати з американськими судами та бюрократією, протягом наступних 100 днів він більше зосередиться на торгівельних угодах та мирних переговорах. Президент США хоче укласти 90 угод за 90 днів, хоча експерти вважають цю мету нереалістичною.Також зазначається, що у травні Трамп відвідає Саудівську Аравію, Катар і Об’єднані Арабські Емірати, і продовжить наполягати на мирі у війні Росії з Україною.Зазначимо, що офіційно Дональд Трамп вступив на посаду очільника Білого дому 20 квітня 2025 року. 29 квітня буде рівно 100 днів його президентства.26 квітня  президент України Зеленський на похороні Папи Римського Франциска зустрівся з президентом США Трампом вперше після сварки в Білому домі наприкінці лютого. Після особистої бесіди із Зеленським Трамп випустив заяву з різкою критикою на адресу очільника Кремля Володимира Путіна. 

Кабачки – це смачна городня культура з родини гарбузових. Вони не мають сильно вираженого смаку, тому з них готують незліченну кількість як солоних, так і солодких страв. Ці овочі можуть стати основою для пюре, супів, закусок, запіканок, салатів та навіть варення.Хоча кабачки не вважаються вибагливою культурою, проте їх вирощування потребує деяких знань, зокрема, уваги до якості ґрунту, регулярного поливу та захисту від шкідників. Насіння необхідно висадити на сонячній ділянці з легким нейтральним або слабко лужним ґрунтом. А для того, щоб отримати щедрий урожай, важливо також правильно підживлювати рослину у період активного росту та плодоношення.Чим підживлювати кабачки?Період плодоношення кабачків можна продовжити завдяки якісні підгодівлі рослин. Крім того, для приготування підживлення не потрібно купувати дорогі комплекні препарати, а можна скористатися більш простими та доступними речовинами.ДріжджіЗвичайні дріжджі, які використовують на кухні для приготування страв, можуть стати у пригоді під час вирощування городини. Потрапляючи в ґрунт, дріжджі пришвидшують процеси розкладання органічних решток. Так, коріння рослин краще засвоює азот, калій і фосфор, а кабачки активно набирають силу. Проте не варто забувати, що таке підживлення буде швидко виснажувати землю, тому дріжджову підгодівлю потрібно чергувати з калійними добривами. Крім того, застосовуйте розчин із дріжджів тільки тоді, коли ґрунт добре прогрівся й має достатній вміст органіки.Дріжджі для рослин: як приготувати підживлення?Щоб самостійно зробити дріжджовий настій для підживлення, розчиніть 100 г дріжджів у літрі теплої води, насипте ще столову ложку цукру і поставте суміш у теплому місці на 3–4 години. Потім змішайте склянку цього концентрату з 10 літрами води. На один кущ знадобиться приблизно п'ять літрів такого розчину. Кабачки, Фото: FrееріkДеревна золаДеревна зола – справжня знахідка для городників, адже це доступне і натуральне мінеральне добриво, що може не лише підживити ґрунт, а й покращує його структуру та знижує кислотність. У її складі є близько тридцяти корисних елементів, необхідних для здорового росту овочевих культур.Золу використовують у формі розчину або додають у сухому вигляді. Для приготування настою достатньо просто розмішати склянку попелу та 10 літрів води. Таким розчином поливають рослини, використовуючи по 5 літрів на кожен кущ. У сухому вигляді золу просіюють і рівномірно посипають землю під кабачками та листя рослин. Для цього процесу необхідно приблизно склянка зони на квадратний метр. Додатковим бонусом стане те, що зола є природним захистом від хвороб, характерних для гарбузових.Настій кропивиДуже популярний також настій кропиви для підживлення рослин, адже це природне джерело калію, що допоможе кабачкам активно рости й рясно плодоносити. Щоб на основі цієї рослини приготувати підживлення, треба зібрати молоді пагони кропиви без насіння. Потім зелень складають у пластикову ємність, наливають багато води та залишають в теплому місці для бродіння. Зазвичай процес триває від тижня до двох, вміст час від часу перемішують. Щойно суміш перестає пінитись – її можна використовувати. Готову рідину розбавляють водою в пропорції 1:10 та поливають кабачки. Настій з кропиви, Фото: nареnsіі.uаКарбамідЛистя кабачків має важливу фукцію, адже саме воно захищає плоди від надмірного сонця під час спекотних літніх днів. Однак у період злив, саме ці "захисники" можуть призвести до загнивання. Тому експерти радять час від часу "зачищати" кущі від старих, пожовклих та пошкоджених листків. Чудовим стимулятором росту для кабачків, особливо у період відновлення після обрізки листя є карбамід. Ця речовина також відома під названою "сечовина" і сприяє активному нарощуванню зеленої маси, що зміцнює кущ і підвищує врожайність. Для того, щоб підживити кабачки карбамідом, 10 грам сечовини розчиняють у відрі води (10 літрів). Отримане добриво забезпечить кабачки необхідними речовинами для гарного розвитку рослини.Джерело: Аграрії разом

Перед купівлею кросовера Міtsubіshі АSХ 2013-2014 років варто дізнатися про його кілька характерних слабких місць.

Вчені WЕНІ виявили препарат, який блокує тривалий СОVІD у мишей і може покращити варіанти лікування гострих захворювань, окрім сучасних противірусних засобів, таких як Рахlоvіd. Дослідники виявили, що нова лікарська сполука може запобігти тривалим симптомам СОVІD у мишей, що є великим проривом, який може прокласти шлях для майбутнього лікування цього виснажливого стану. У цьому першому у світі дослідженні мишей, які отримували противірусну сполуку, розроблену мультидисциплінарною групою WЕНІ, було захищено від тривалої дисфункції мозку та легенів, двох характерних симптомів тривалого СОVІD. Дослідницька група сподівається, що ці новаторські результати приведуть до клінічних випробувань і, зрештою, до першого схваленого лікування захворювання. Тривалий СОVІD-19, також […]

Великдень є одним з найбільших свят у християн. Зараз українці, як і сто років тому, на святкування одягають найкраще вишите вбрання, освячують великодні кошики й обов'язково збираються усією родиною для спільної молитви і трапези, розпочинаючи її із освяченого яйця. Проте святування дня Воскресіння Господнього у давнину мало відміності від сьогодення. Gаzеtа.uа зробила огляд як святкували українці Великдень 100 років тому. Чим більша паска, тим краща Випікання паски було однією з найважливіших справ у приготуванні до Великодня. У деяких районах на заході України святковий хліб старалися спекти якнайбільшим, бо великий буханець свідчив про заможність сім'ї. Етнограф Юрій Жаткович писав, що наприкінці ХІХ століття паски пекли лише з пшеничного борошна. І тісто іноді важило 2025 кг. Крім великої спільної паски, часто для кожного члена родини випікали свою паску, і по тому, як вона вдавалася, "ворожили" про долю цієї людини на найближчий рік. Паски в нас декорували хрестами з тіста - символ терпіння, пташками-зозульками, із складеними крильцями - символ довголіття В Україні не було прийнято оздоблювати паски білим цукровим люкром, на відміну від "кулічєй", зазвичай покритих білою поливкою. Паски в нас декорували хрестами з тіста - символ терпіння, пташками-зозульками, із складеними крильцями - символ довголіття, косами і колосками - символ урожаю, та іншими взорами. Багато в чому символізм декорування пасок перегукується з декоруванням писанок. Щонайменше 50 крашанок Писанки та крашанки здавна є традиційними атрибутами Великодня. Крашанки зафарбовували одним або кількома кольорами. Їх обов'язково варили та споживали. Натомість писанки оздоблювали візерунками і залишали сирими. Їх на свято дарували родичам. Крашанки жінки фарбували здебільшого у лушпинні з цибулі. Також використовували польову нехворощу, проліски, гречану полову. Щоб зробити крашанки блакитними, брали проліски, зеленими ранні весняні трави, у першу чергу ряст. Найпоширеніший кольором був червоний, бо, згідно з тодішніми віруваннями, "Господь показав святим червону крашанку, бо всяке радіє червоному". А ще перевагу надавали червоному кольору, бо він символізує кров Ісуса Христа. Було суворо заборонено святити крашанки, пофарбовані в темні кольори, бо "нечистий тоді радіє". Писанки робили не лише з яєць курей, а й перелітних птиць. Саме такі птахи восени відлітають у вирій, що є аналогом християнського раю. У кожному регіоні були свій набір характерних візерунків. Було суворо заборонено святити крашанки, пофарбовані в темні кольори, бо "нечистий тоді радіє" На Полтавщині до Великодня кожна господиня готувала від 50 до 300 крашанок. У Чистий четвер яйця мили, у Страсну п'ятницю "галунили" - клали у розчин квасців, а у Велику суботу фарбували. У деяких селах писанки закопували на полі, щоб був добрий врожай. Шкарлупу також товкли й підсипали в їжу свійській птиці, щоб краще неслася. Кожен продукт мав своє призначення Українці строго дотримувались Великоднього посту, тому з нетерпінням чекали розговляння. Зазвичай, освячення кошика відбувалося в ніч на Великдень. До церкви несли цілий набір продуктів і речей: паску, сало, ковбаси, рибу, масло, сир, пшоно, гречку, пшеницю, мак, перець, хрін, сіль, квасці, ладан, свічку. Все це ніс до церкви батько або старший син у родині. Освячену паску давали хворим людям або тваринам, пшоно додавали у корм курчатам Кожен з предметів мав своє завдання. Освячену паску давали хворим людям або тваринам, пшоно додавали у корм курчатам. Маком обсипали корову, "щоб не зурочили", а пшеницю і гречку вкидали у воду і давали умитися людям, що мали хвороби очей. Свячений перець їли "від сліпоти". Хрін закопували у тих місцях, де ріс осот, "щоб не було бур'яну". Освячену сіль їли при хворобах шлунка, квасцями лікували більмо на очах у худоби. Курінням ладану лікували переляк, а шнурок, котрий освячували, носили для попередження сліпоти. Після освячення родина поверталася додому. У деяких регіонах вважали, що чим швидше господар добереться після церкви додому, тим краще вестиметься господарство цілий рік. Глава сімейства відчиняв двері, промовляв "Христос Воскрес", запалював свічку та курив ладаном. Потім починався святковий обід. За столом обов'язково мала зібратися вся сім'я. На Галичині молоді господині, які хотіли поповнення у сім'ї, ставили на святковий стіл пусте блюдце - наче закликаючи нову душу в рід. Після трапези українці йшли до церкви дзвонити у дзвони, а молодь - водити гаївки. На Великдень прийнято веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважалося, що його душа піде просто до неба, бо того дня "небо відкрите". Президент України Володимир Зеленський привітав християн східного обряду з Великоднем. Глава держави звернувся до українців із Великого Софійського собору. "Сьогодні всі ми віримо в нову перемогу України. І всі ми впевнені, що нас не знищить жодна орда й жодна нечисть. Ми долаємо темні часи. І в цей світлий день я і більшість із нас - не у світлих одежах, але ми боремося за світлу ідею. Ми на світлому боці. І на нашому боці правда, люди, Господь і вище небесне сяйво", - сказав Зеленський.

Вчені з Єврейського університету Єрусалима створили інноваційний спосіб діагностики захворювань томатів на ранніх стадіях, що дозволяє виявляти хвороби ще до появи характерних візуальних ознак. Це

Вчені з Каліфорнійського університету в Девісі представили нову речовину, що має властивості психоделіка, але без характерних для нього галюциногенних ефектів.

Новий аналіз крові, розроблений дослідниками, здатний виявити хворобу Паркінсона на ранніх стадіях, до появи характерних симптомів.

З початку квітня Росія повернулася до звичної тактики ударів по Україні із застосуванням дронів-камікадзе типу Shаhеd, паралельно запровадивши нові підходи до їх використання. Про це йдеться у звіті аналітиків Інституту вивчення війни. На думку ІSW, нова тактика РФ спрямована на те, щоб ефективніше нейтралізувати українську систему протиповітряної оборони й зберегти можливість завдання масованих ударів у майбутньому. Після хвилі потужних масованих ударів у лютому-березні, російські війська знову перейшли до менш масштабних, але систематичних атак, характерних для початку року. Примітно, що 7 квітня РФ не завдала жодного ракетного удару, хоча напередодні - 6 квітня відбулася найбільша повітряна атака за останній місяць. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія готується до наступу на Суми - ІSW Аналітики відзначають, що Москва могла відхилити пропозицію тимчасового припинення вогню, яке нібито було обговорене між представниками США та РФ у березні. Ймовірно, Кремль затягує переговори, щоб продовжити наступальні дії на фронті й здійснювати руйнівні удари по цивільній та оборонній інфраструктурі України, прагнучи деморалізувати населення та послабити обороноздатність. Останніми тижнями Росія активніше використовує безпілотники типу Shаhеd у щільних групах по 10-15 одиниць, які зосереджуються поблизу цілей перед ударом. За інформацією українських джерел і видання ВІLD, такі дії мають на меті перевантажити українську протиповітряну оборону. Удари часто наносяться з великої висоти та на відстані кількох кілометрів від населених пунктів. Речник Повітряних сил України Юрій Ігнат повідомив, що Росія постійно вдосконалює свої безпілотники, ракети та підходи до їх застосування, що ускладнює роботу українських ППО. В ніч на 12 квітня росіяни випустили в напрямку України близько 90 ударних дронів типу Shаhеd з трьох напрямків. Зокрема, група БпЛА атакувала Київ. Внаслідок прильотів у місті спалахнули пожежі та було пошкоджено житлову інфраструктуру, а також складські приміщення.

Пане Кшиштофе, я знаю, що колись ви мали можливість зустрічатися з Путіним і, звісно, спостерігати за ним як режисер. А чи мали ви можливість також зустрічатися з Трампом? Трамп актор, і чи він цікавий для вас - не тільки як актор і президент, але як людина?Не знаю, я не мав можливості зустрітися з Трампом. Не знаю, чи він такий актор, який був би мені найбільш потрібний, оскільки маю інше зацікавлення, але кілька, напевно, разів шість, я мав нагоду бути поблизу Путіна. Це – досвід, звичайно, але тільки психологічний, тому що я не маю що розповісти про його політичні погляди, які він сам представляє, а вони змінюються протягом років. Політики взагалі цікаві як особистості. Однак цікавіша їхня психологія, ніж їхні погляди. Погляди змінюються залежно від обставин.Якою була психологія Путіна, коли ви з ним зустрічалися? Я не знаю, я говорю лише як аматор. Сидячи, я спостерігав за його рухами, жестами, інтонацією, і маю певне враження, так, як мають враження усі, хто з ним стикався, - що це людина досить замкнена, яка дуже себе контролює, має багато характерних рис, притаманних кагебістам, що розвиваються в житті. Але це нічого не вирішує, оскільки з такою вдачею, таким темпераментом і характером  можна вчинити багато доброго і багато злого. А що зробить для світу Трамп, який він має характер? Знаєте, тут я вже боюся будь-що сказати, щоб не сказати нісенітниці, тому що щось глибоко змінилося. Людина, така як Трамп, я думаю, ще з двадцять років тому не зміг би стати президентом Сполучених Штатів Америки. Його електорат просто не наважився б на такий ризик або таку легковажність, тому що це людина, яка не політик, не справжній політик. Це певний тип очільника, який опирається не на програму, а на популістські гасла. І питання, як американська демократія, яка так добре стабілізована, як вона це витримає, чи має досить гальм, щоб не допустити, щоб таке президентство не перетворилося на шкоду для Америки і світу. Тому що так може трапитися. Але може виявитися, що ці його нетрадиційні дії щось зламають у цій безвихідній ситуації, яка тепер існує. Я не маю великих сподівань, але я б не виключав цього і не хотів би бути смішним, як через кілька років дивитимемося назад  на це президентство і тоді довідаємося, чи воно щось принесло світу  щось добре, чи підвело.Чому американці голосували за Трампа й обрали його? Ви часто буваєте в Сполучених Штатах і часто спілкуєтеся зі студентами, колегами, різними людьми - як це трапилося?Ви знаєте, я запитую, але розважливих відповідей не отримую. Звісно, що більшість моїх друзів голосує за демократів. Це середовище нью-йоркське, яке я знаю найліпше, є традиційно продемократичне, але цей вибір не був теж вибором республіканця. Це був вибір особливої особистості: з'явилася якась туга за іншою політикою – люди мають досить традиційної політики, такої, коли ми вибираємо представників, то дивимося, чи вони компетентні, чи добре підготовлені, чи мають програму – це все ніби відійшло вбік і з'явилися емоції. У політиці емоції дуже небезпечні. Здалося, що тут хтось такий, хто насправді розкидає опонентів, точно майбутній переможець. Я не до кінця розумію, як така сильно стабілізована демократія могла примиритися з так далеко поширеним популізмом, але примирилася. Навколо президента ціле гроно американських олігархів, яких ми раніше і не називали олігархами, але які є впливовими і казково багатими, як Маск. І тепер якщо таке відбувається, це означає, що це не виборець - важливіший гравець, а тільки акціонер, цей, який володіє акціями, вибирає наглядову раду своєї корпорації. Тобто щось зміщується цей тягар від загальних виборів до корпоративних виборів. Це, звичайно, таке досить спрощене пояснення, звісно, не з власної голови зачерпнуте, але я десь це читаю і, звичайно, щось таке видно. І такі особистості, дуже сильні в політиці, - це корпоративні особистості, а не постаті з політичного життя.Але більшість американців спокусилася, можливо, на те що вони почули Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn («Зробимо Америку знову великою»), і ми бачимо цю ностальгічну прив’язаність не тільки в Сполучених Штатах, цю тугу за минулим життям, бо зрештою Путін теж хоче повернутися до колишніх часів і відродити Радянський Союз, і значна частина росіян підтримує це. Чи це може повернутися? Я думаю, що це сентиментальний погляд назад, це не пробуджує в мені жодних сподівань. Ніколи минуле не повернеться, буде по-іншому.  Отож, дійсно: Америка була великою і ніби перестає бути великою. Це «знову» - «Зробимо Америку знову великою» не є таким оптимістичним гаслом, як гасло китайців, які були великими вже тисячі років тому, але не говорять про повернення, однак говорять про повільне розширення свого впливу і свого значення у світі. Тож складно голосувати за таке простеньке гасло, оскільки виникає питання: зроби Америку великою, але як, в який спосіб можеш це зробити? А тут уся ця програма - досить нецілісна, і невідомо, чи виявиться ефективною. І не факт, що друга сторона політичної сцени Америки теж не мала заохочувальних пропозицій, і це теж було причиною, чому вони програли. Програли, але однак з честю, тому що кількість демократів була досить високою, нею не можна легковажити. Це не був стовідсотковий успіх, але це була перевага, що привела, що є така адміністрація, а не інша.Ви сказали, що світ не повернеться до того, яким був раніше. Але яким буде? Чи буде ліпшим?Напевно, не до цього часу. Можна сказати, що останнім часом світ був без великих війн між найбільшими країнами. Справді, це був певний поступ, але він був досить нетривалий. Тепер вже це закінчилося. Чи світ стає кращим? Так, звичайно, що ліпшим: за часів, коли люди билися на булавах, тоді був гірший, ніж сьогодні. Я не втрачаю віри, що світ повільно розвивається: часто спочатку робить кроки назад, а потім уперед. Але це не змінює факту, що немає тепер бачення, чого дійсно ми б хотіли. Нещодавно я отримав такі роботи від випускників шкіл у Польщі, тобто молодих людей, які складали іспити й писали про омріяний світ. Цей світ увесь був складений із суперечливих очікувань. Це означає, що такий світ не зміг би існувати, він одразу б завалився. Узагалі світ без перешкод, без труднощів, без зусиль, такий світ тільки з приємних речей неможливий, як і неможливо людині жити в таких умовах. Це світ, який самознищиться. До Ренесансу, відповідно, наша цивілізація жила таким прагненням порятунку. Це було найважливіше – бути зціленим. Тепер це зникло, але з'явилося прагнення бути багатим. Проте це теж закінчиться у певний момент, тому що не має сенсу бути багатим. Щоразу більше людей бачить, що не варто бути багатим, не варто мати п’ять кімнат і володіти чотирма автівками. Це не приносить  ані радості, ані задоволення. Шукатимемо щось інше. Ми хотіли б, щоб кожен вів цікаве багате життя, але багате не в матеріальному сенсі, тобто вистачить оминути біду і нещастя. Тоді людині не так багато потрібно. Скільки потрібно? Скільки треба мати метрів квадратних для проживання, скільки  треба проїхати чи використати енергії на одну людину – це певні маркери розвитку цивілізації. Але існує ще інший розвиток: задоволення життям, радість і сенс від того, що ми робимо, що це має якусь цінність. І власне з тим маємо певний клопіт, тому що як формуємо, що б ми хотіли, це найчастіше неможливо виконати, ба, гірше – це нищівне. Знаємо це з дослідів над тваринами: якщо мишам створити комфортні умови, то вони загинуть, просто не матимуть потомства. Кожного з нас «запрограмовано» так, щоб за щось боротися, клопотатися, докладати зусиль, долати труднощі, страждання – це все записано у програму кожного життя. І тільки є питання: на якому рівні це все відбувається? Оскільки якщо життя складається з  боротьби, то боротьба може бути на обухах чи булавах, але може бути боротьба на олімпіаді. А на олімпіаді це прекрасна боротьба. Ми б не хотіли жити без таких зусиль, яких, наприклад, від нас вимагає спорт. Але спорт – це певний виняток, бо так, як решту життя хочемо прожити, як бачу з тих анкет, надісланих  молодими людьми, у такій собі лінивій вигоді, але так не вдасться. Не вдасться так.Власне, бути багатим, нічого не робити - і бути щасливим…Власне, це не йде у парі з щастям, і багаті насправді часто мають проблеми і звертаються до психологів, щоб їм хтось пояснив, що в їхньому житті є хибне, плинне. Зрештою, дуже багато багатих людей кидаються у певні суспільні роботи, в якийсь «ремонт» світу, і це Білл Гейтс дав приклад, як можна допомагати багатьом фундаціям, бо лише тоді це матиме якийсь сенс. Ми говоримо такими гаслами, але це справді хороше гасло: «Багатий не тим, чим володіє, а тим, що віддає». І якщо людина зможе чогось позбутися, щоб дати іншому, тоді стає багатшою. Але це повинні розуміти ті, які є багатими…Але Путін – багата людина, має вплив на весь світ, як видно, і, напевно,  міг би заплатити найліпшому психологу, але не скористався послугами психолога і почав таку війну і такого масштабу… Навіщо, який у цьому сенс, щоб бути щасливим? Це робить його щасливим?Я не намагатимуся ввійти в голову очільника однієї з супердержав. Який мотив це має? Точно, це якесь суб’єктивне переконання, що це служить на благо. Об’єктивно здається, що це з точністю до навпаки. Ці дії – це пережиток минулого, повернуті назад, а не вперед, і нічого доброго не принесе в Росії. Але це мої передбачення, передбачення старшої людини, яка з досвіду пережитої історії знає, що такі починання не принесуть нічого доброго, але як буде – лише згодом побачимо. Справді, тут участь одиниці в історії неприпустима, якщо б це був хтось інший, з іншим темпераментом, з іншою психікою, то вів би Росію іншим шляхом.Чи може світ існувати без вільної України?Ви знаєте, може існувати… Це дуже сумно. Ми, поляки, це вже проходили, і це теж було неможливо уявити, що світ може існувати без Польщі, але однак майже 140 років існував. Уже пізніше, як добрі часи для Польщі були в минулому, отож це було б великим нещастям, і я думаю, що це завжди був би непостійний стан. Я не можу уявити собі, щоб українці на постійно відмовилися від своєї суверенності і щоб сказали: хай нами керують, ми не будемо собою керувати. Я не можу собі цього уявити. Але скільки це ще коштуватиме страждань, цього я теж не можу собі уявити. Оскільки вже так було багато страждань за останні роки, що це навіть не вкладається в голові. І викликає захоплення, що цей народ так сильно прагне волі і так сильно хоче самостановлення.Трамп звертається до європейців і говорить, що тепер ви, європейці, більше допомагайте Україні. За вашими спостереженнями в Польщі та інших країнах, де ви буваєте, чи видно, що європейці готові, я не говорю про політиків, а саме громадяни цих країн, чи вони готові, що, можливо, житимуть гірше, але витрачатимуть кошти на те, щоб Європа підтримувала Україну в цій війні?Я думаю, що вони не готові, але до прийняття таких рішень людей примушує страх. А той страх потенційно є, Європа пронизана страхом,  кілька сотень мільйонів людей в Африці, чия земля перетворюється на степи через зміни клімату, і вони хотіли б приїхати в Європу, але Європа не хоче поділитися і знизити свої стандарти, неймовірно сильно знизити. І тепер для того, щоб була вільна Україна, Європа теж муситиме щось цьому присвятити. А люди увесь час думають, що вдасться нічим не жертвувати. Звичайно, що не вдасться. І це усвідомлення, можливо, повільно прийде, якщо в такий конкретний спосіб про це говорити, бо люди починають згадувати, уявляти, що було з Європою після війни, коли вона збідніла, але відбудовувала свої цінності. І вільна Україна є частиною цих європейських цінностей, тому що становлення народу є чимось, що записане в загальноприйняте розуміння прав людини. І це триватиме постійно, доти, поки Україна не буде сама собою. Це буде постійне відчуття, що ми, в Європі, не допомогли у добрій справі. Де-не-де це вдається роз’яснити, але не усюди.Де-не-де, поволі, скільки ще часу, тому що ми, як українці, не маємо багато часу, оскільки також втратили багато людей, наше військо виснажене, і від цього, зокрема, теж залежить, де буде ця межа між Європою і російською імперією?Для нас, поляків, це дуже важливе тепер, і більшість у Польщі це розуміє. Натомість у Західній Європі чим далі від цієї межі, тим менше розуміння, що це справа життя. І я думаю, що це розуміння повільно до них доходить, але повільно. Оскільки людський егоїзм теж велика сила. Зручності, щоб було, як було, і щоб нічого не змінювалося. Це така спокуса, яка постійно повертається, але вона може бути деструктивною. Ми в Польщі  часто повертаємося, а я і сам собі пригадую, що розповідали мені батьки, як це було на початку війни, в 1939 році, як цей світ, який був таким безпечним, здається, що ми функціонуємо щоденно, може у будь-який день завалитися: неочікувано зачиняться банки, не виплачуватимуть грошей, раптом гроші перестануть мати якесь значення, також кардинально змінюється ієрархія, директор банку стоїть у черзі, щоб з’їсти тарілку супу, який видають безплатно... Це все такий досвід, коли згадується, то людина розуміє, що треба захищати те, що маємо, і чимось жертвувати, але якщо цього не пам’ятати, то охочих до жертовності немає. Ви тільки-но згадали про Другу світову війну, адже ви народилися через кілька місяців після того, як вона почалася, і вам було, напевно, з 6 років, як закінчилася та війна. Які ваші спогади про ту війну? Як це було?Світ не можна повернути, оскільки дуже змінюється оцінка, оцінювання людей. Після війни у нас раз на місяць, під час недільного обіду, бував якийсь чоловік, який був страшенно нудний, і завжди кожен з тих обідів був справжньою мукою. Я запитував батьків, маючи тих 7 чи 8 років, чому цей пан мусить до нас приходити? А батько говорив мені суворо, що ти не знаєш, як благородно поводився цей чоловік, коли ми були під утисками, і те, що він нудний, не має жодного значення. І ми будемо його запрошувати завжди, бо він на це дуже заслуговує. Це була та, інша оцінка. І як виявилося, що це не ті, які виявляли приязнь, були друзями, а ті, хто зміг довести цю приязнь і були справжніми приятелями, на них можна було розраховувати і їм вірити. І це залишилося у моїй пам’яті, що війна кардинально переоцінює наше ставлення, оцінки, як би кожен поводився і що б вибрав.Психологи говорять, що дитяча психіка має властивість забувати якісь переживання, якщо ці переживання негативні. Тепер, коли ви чуєте ці тривоги, можливо у якихось відео з України, чи викликає це у вас якісь емоції з дитинства?Звичайно, нагадує. Це ніколи не покидало, з часів, коли були  укриття,  бомбардування, а я мав 4-5 років, то я протягом усього життя усвідомлюю, що можуть бути загрози. І саме тому, можливо, коли я вранці завжди налаштовую радіо з таким занепокоєнням, чи світ існує надалі таким, яким був ще вчора, чи, можливо, протягом ночі щось трапилося і раптом виявиться, що житиму в іншому світі. Я завжди можу собі це уявити. Це, можливо, некомфортне уявлення, але відповідає істині: можливо, ліпше знати, ніж не знати.Справді, Варшаву знищили нацисти під час Другої світової війни. Я якось натрапила на такі світлини в соціальних мережах - відновлені, кольорові - Варшави, з укриття, де сидів один чоловік і  дві жінки, мали якусь їжу, біля них була дитина у візку. Мене зацікавило, що саме пишуть поляки під цією фотографією, і я думала, що побачу багато коментарів зі словами емпатії до українців. Але я була вражена, бо, можливо, це якісь інтернет-тролі, але дуже багато поляків писали, що, власне, ось такий вигляд має справжня війна, а не так, як  в українців, які живуть добре, і, відповідно, що українці разом із німцями, бо були там також і такі коментарі: знищили нам Варшаву і Польщу під час Другої світової війни. Я була шокована - навіщо так пишуть, пане Кшиштофе, як це пояснити?Я думаю, що ці тролі присутні і плекання таких низьковартісних почуттів у людях - це частина цієї пропагандистської війни. І, звичайно, якщо з'явився якийсь акт жертовності, а поляки насправді дуже багато зробили, допомагаючи Україні протягом останніх років, то пізніше прийшла така дзеркальна хвиля розчарування і висловлювання, що «вони невдячні і нас не люблять, живуть за наш рахунок». Це нещасне, невдале, морально досить принизливе. Я не вірю, бо не зустрічаю людей, які б думали подібне, а якщо і зустрічаю, то десь на околицях, зазвичай це маніяки, які постійно таким чином намагаються «потопити» свої комплекси. Натомість точно над тим, щоб порізнити українців з поляками, працює великий штаб пропагандистів, який блукає в Інтернеті  і вигукує так, як може. Але я не маю відчуття, щоб це було автентичне, хоч, звичайно, людська заздрість така універсальна, а окрім цього люди, часто буває, «дадуть, а потім шкодують». Це ганебне, і мені соромно за таких людей. І як кажуть польською, вони «марнославлять»: хто відбирає, той у пеклі поневіряється. Як ми даємо, то не повертаємося до цього і не можемо потім мати відчуття оплакування. Даємо - і кінець…Коли ви чуєте від поляків такі слова, що, мовляв, українці під час Другої світової чинили погано щодо Польщі і не переживають цю війну так, як поляки, не вірять їм, що українцям важко в цій війні, що ви тоді відповідаєте?Я перевіряю, яку шкалу цінностей вони сповідують. Якщо людина говорить такі речі, то що вона знає ще, крім цього, звідки черпає новини, і завжди виявляться, що тут є проблема у сфері почуттів, певні комплекси, почуття меншовартості. Це ганебні відчуття і мені соромно за таких людей, оскільки я також і таких зустрічаю. Але я думаю, що найбільшу роль у цьому відіграє пропаганда, маніпулювання і це під’юджування, яке спостерігаємо в інтернеті, і походить від тролів, а не від живих людей. Думаю, що це має вирішальне значення.Чому росіянам завжди хочеться розсварити українців з поляками? Це не лише тепер відбувається, так було і за радянських часів.Звісно, це є, як каже римське правило «розділяй і володарюй», щоб утримати імперію, яка має відцентрові традиції, то треба порізнити між собою ці народи,  які, можливо, хотіли б від цієї «матриці» усунутися. І поляки, які абсолютно в жоден спосіб не хотіли бути частиною цієї царської імперії, і українці, які прагнули незалежності, були цінним матеріалом для сварок. Якби це комусь вдалося, то на цьому б хтось мав зиск для Росії, але це за своєю суттю – короткозоре, тому що ці порізнені народи неохоче залишаться у своїй метрополії. Але своєю чергою метрополії - це велика відмінність. Там, де була колонізація - французька, англійська, там цивілізація з  метрополії перевищувала цивілізацію колонізованих країн. Ми, в Польщі, у ХІХ столітті не мали такого враження, тому що наша промисловість була ліпша, ніж російська, наш спосіб життя здавався нам як більш розвинутий і цивілізований. Ми не відчували ностальгії за товарами, які були Маdе іn Russіа, хоч тоді так про це і не говорили. Але ми були зацікавлені тим, що несе з собою Захід, бо Захід був більш розвинений. Нас тягнуло до Заходу.Я думаю, що  українці в цей момент теж мають таке відчуття, тяжіння до більш розвиненої цивілізації.Росія – це та цивілізація, якій ще багато треба надолужити. Як подумаю про цю «ґлубінку» російську, то вона, як модель хорошого життя, не притягує, а натомість замість хорошого життя можна мати імперську  ілюзію і сказати: що з того, що нас не люблять, що нічого не маємо, але зате нас бояться. Чи вистачає цієї мотивації? Я вважаю, що це намарно. Якось так я думаю.Але росіяни довго повторювали, що вони – європейці і, відповідно, ставилися до українців, як до простіших, гірших, неосвічених, з біднішою культурою, як до людей із села.Добре, але виявилося, що цінності, якими люди з села пишаються, - вищі цінності, ніж монгольська слухняність тиранам. Оскільки відомо, що Росія прийняла цю цивілізацію, яка розпочалася з Київської Русі, і що потім та Русь Московська, зокрема через перемогу під Новгородом, у такий спосіб «вбилася» таким клином азійства в Європу, але Україна набагато менш азійська, ніж решта Росії. В цьому  сенсі «азійське» -  це не про позитивні цінності. Звичайно, я не маю на увазі Японії чи навіть Китаю, з їхньою багатою культурою, тільки тих монголів, які нападали на Європу і не створили держави, створили найкоротше існуючу імперію, яка розпалася, бо не мала жодного з’єднувального елемента, жоден елемент не зліпив би імперії – маю на увазі, імперію Чингісхана.Європа досить довго і навіть тепер, як кажуть наші письменники, режисери, актори, митці, які виїжджають до європейських країн і там зустрічаються, то відчувають, що там існує це захоплення Росією і її великою культурою - чому це ще існує? Це також робота Росії чи просто такі люди? І, відповідно, як так, що Росія,  така країна, з такою великою культурою, виявилася не такою культурною, освіченою, з добрим вихованням?Ви знаєте, це те, про що ми теж запитували: як німці, звідки  походить Ґете і Бетховен, могли породити нацизм і Другу світову війну  з демократично вибраними урядами націонал-соціалістів? Це теж неможливо було зрозуміти, як  ця висока культура могла не відбитися на рівні виборця, який колись голосував за нацистську партію. Я думаю, що Росія все ще має свої великі поклади культури і, як бачу, більшість відомих російських митців опинилися в еміграції або мовчать. І я думаю, що вони не мають такого активного опору проти пропаганди, але я не мав відчуття, що багато з них допустилося своєрідної зради, тобто було доводом проти правди. Отож, я думаю, що це треба цінувати. І я думаю, що і надалі захоплюватимемося Достоєвським, хоч корені багатьох негативних явищ Достоєвський описав і можна, читаючи його, їх відгадати. Так що, я щодо російської культури не роблю жодних застережень, щоб якось її оминати чи недооцінювати. Це нерозумно, ми втрачаємо певне багатство, яке існує. Але однак це не змінює факту, що сьогодні російська політика є для нас живою загрозою.Українці повторюють, що Росія перестане бути для нас загрозою, для цивілізованого світу і для України, тоді, коли залишиться меншою державою. Але ми чуємо голоси з закордону, чуємо, що світ боїться, щоб Росія сталася меншою. І як тут нам відновити рівновагу, щоб знайти золоту середину? Як у цій ситуації діяти? Це питання політологічне, тому що треба подумати над тим, що доброго є в політиці і суспільному житті. Якщо це живий розвиток громадян, розвиток потенціалу кожної людської одиниці, то може, дійсно, виявитися, що Росія, якби не була такою великою країною, була б більшою країною у вимірі людської удачі, це могло б спрямуватися у ліпшу сторону для росіян. Якби не були пригнічені тим централізованим урядом, який не може впоратися з усією територією. І Росія ніколи не мала своєї чудової адміністрації чи зразкових судів – це все абсолютно ніколи не було їхні надбанням. Звичайно, що для росіян це страшна образа, якщо сказати, що замість однієї Росії могло б бути кілька, можливо, якісь федералізовані. Але на момент, коли об’єднувалися обидві Німеччини за часів Горбачова, президент Міттеран, який спочатку був проти об’єднання Східної та Західної Німеччини, сказав, що «так люблю Німеччину, що я хотів би, щоб було її якнайбільше». Німеччину, тобто йдеться про країну Німеччину, «так люблю німецькі країни, нехай їх буде більше». Потім він відмовився від цього речення, бо було це так неврівноважено, навіть несправедливо щодо німців, тому що  їм забороняли те, за чим вони сумували протягом кількох десятків років. Але можна сказати, що це було вираженням переконання, що об’єднання не завжди на добре. Натомість бажати комусь, щоб його держава розпалася на дрібніші держави, - це глибоке втручання в чужі справи. Якщо росіяни відчують, в якій моделі держави мали б більший потенціал, за якої моделі держави вони врешті б змогли дожити до цього золотого віку, до якого ніколи не дожили, але на який заслуговують точно як дуже потенційно сильний народ і сильна держава.Чи знаєте ви, чи маєте таке відчуття, що десь незабаром кінець цієї війни? Чи насправді цього кінця не видно?Не видно… для мене, я його не бачу. Я чекаю постійно, коли на цій півкулі, як говориться поетично, з’явиться якась нова фігура і щось зміниться, що надійде якийсь зовнішній чинник, який розблокує ситуацію. Я не політолог  і не можу собі уявити, але я читаю найрізноманітніші гіпотези, який може мати вигляд цей світ через рік, і всі непереконливі і незадовільні, з жодної я не був би задоволений.А як повинна закінчитися ця війна?Точно очікується більших поступок від України, а це передбачає, звичайно, що конфлікт тлітиме надалі. Які будуть поступки? Невідомо. Я б не здивувався, але це такий вимисел, якби я був письменником у стилі sсіеnсе fісtіоn, що раптово може змінитися ситуація на фронті, а президент Сполучених Штатів зненацька виявиться прихильником суворих санкцій щодо Росії, якщо це буде в інтересах Америки, і також цієї сировини, якої потребує. Тут все може обернутися з кожним днем – така  сутність політики.  Такий стиль політики тепер з'явився: жодних наслідків, але багато здивування. Отож, позитивного вирішення не бачу, тут Росія мусила б змінити свої наміри, а саме зрікаючись від своїх імперських цілей, а зосереджуючись на власному внутрішньому розвитку, що я їй і бажаю, але я не бачу таких реальних заповідей.Саме так, вони  і надалі говорять, що українців не існує, що це неправильна держава, що мова – не окрема, а подібна до російської, тож  нічого не змінюється, хоч вони і втратили багато своїх людей у цій війні, понад 900 тисяч загинули і поранені у цій війні… Це велика кількість…Це страшне число… Одна людина - і це  велика катастрофа, космічна, а що ж тоді, коли йдеться про десятки, сотні, тисячі – це вражаюче. І вражає те, як росіяни легко погоджуються з тим, що стільки з них гине в такій незрозумілій справі, бо це навіть не зветься війною у Росії, тільки якоюсь «операцією». Але що ж це за операція, навіщо ці люди гинуть і яка від цього буде користь у майбутньому? Це все разом – трагічне, і насправді ця трагічність проходить так, без загального крику обурення. Це дуже сумно, але так відбувається. Відомо, що ці жертви, яких зазнає Україна, вирішать долю майбутнього. Навіть коли б у цей момент були якісь великі поступки, то однак, як Майдан був безповортним, цей другий Майдан, це було щось, що не вдалося повернути назад. Так і тепер будь-що, що буде спеціальним рішенням, то прагнення до незалежності і самостановлення – це, напевно, не відмінити.  Я вже кілька років не був в Україні і  не пам’ятаю, як  з часів довоєнних це почуття лише росло, але, напевно, тепер воно розквітло. І я маю враження, що люди усвідомлюють, навіщо були ці жертви з українського боку.Якраз на початку ми говорили про сенс життя. Можливо, для росіян перебувати у стані війни - це і є сенсом їхнього життя?Складно сказати, чи так було. Як я читаю «Війну і мир» Толстого, це не так звучить. Звичайно, що це точка зору аристократа, тобто найвищих російських еліт, які мали у багатьох справах такі найвищі стандарти і в якийсь спосіб їх дотримувалися. Натомість як людина нічого не має, як я  думаю про тих монголів, які підкорювали світ і Європу, світ, також Китай, то вони, власне, мали сенс тільки у війнах, бо їм нічого було втрачати,  не мали ані будівель, ні університетів, ані жодних інституцій, які б утворили таку потужну державу, і тому ця імперія програла. Недовго проіснувала така імперія, як виявилося,  що це було слабке.А який сенс тепер для Китаю?Я думаю, що Китай надолужує цей період, коли він був позаду за більш розвиненою цивілізацією, тобто за Європою.Європа заслужила перед Китаєм на багато розчарувань і ненависті, бо принижувала Китай у ХІХ столітті в нечуваний спосіб, бо те, що французькі війська спалили Літній імператорський палац у Пекіні для розваги, напевно, це залишилося у пам’яті як міф «приниження», який тепер треба перекреслити. Отож, те, що тепер Китай так прагне домінування, це можна зрозуміти історично. Але чи це добре для світу і чи це добре для самого Китаю? Це якраз покаже історія. Я маю сумніви.Чи ми вже у Третій світовій війні, пане Кшиштофе?Напевно, так. Але я вже думаю, що холодна війна була третьою, а тепер уже говорять, що ця війна  є четвертою, бо так хочемо залякувати себе цією назвою, поки бомби не летять на наші домівки, то ми вважаємо, ця війна не є світовою. Але як подивимося, що коїться на Близькому Сході, що відбувається в тих далеких від нас місцях, то постійно десь палає недобрий вогонь. І це доказ, що війна - це ніби натуральний стан, в якому перебуває людство, хіба б не розійшлася на великий масштаб.Чи Польща готується до війни, яка може поширитися на територію Польщі?Так, мусимо реально брати це до уваги. Ніхто, звичайно, в це не вірить. Усі живемо з надією, що так не трапиться. Але це тільки сподівання. Розум говорить, що це може статися.Тепер Польща живе виборами, виборчою кампанією, і якраз багато кандидатів говорить: навіщо підтримувати Україну, це не наша війна, у нас свої проблеми. Чому саме так? Ваші відчуття - чи люди підтримують таких кандидатів і за кого голосуватимуть? Кого Польща вибере? Чи може бути якась несподіванка?У політиці завжди може бути якась несподіванка. Я думаю, що серед тих кандидатів, яких я поважаю і вважаю позитивними, ніхто з них таких речей не говорить: ні пан Тшасковський, ні пан Головня, ані пані Беят, а ці решта голосів, здаються мені, дуже підозрілими - опортуністичні, передусім немудрі, незгідні з національними інтересами, і я маю надію, що жоден з цих кандидатів, який ставить під сумнів усю серйозність війни в Україні і необхідність нашої допомоги, що жоден з них не виграє цих виборів. Я б цього дуже бажав.Дійсно, щодо відносин між Україною і Польщею, завжди або перед виборами, або на річниці Волинської трагедії, тоді починається пригадування нашої складної ситуації. І за ці три роки, вже 4-й рік великої війни, чи ми зробили кроки між нами в цьому питанні, щоб вирішити його? Наскільки я орієнтуюся, то існує така свідомість у пресі. Я повторюю, що в справі пам’яті Волині певний поступ є, якісь ексгумації стануть можливими. Це, очевидно, неймовірно трагічна і болісна сторінка нашої історії, але ми також намагаємося її зрозуміти і в далекій перспективі, як через минулі століття формувалися наші відносини. І тоді мусимо визнати, що тоді Польща не створила обіцяної Речі Посполитої трьох народів і що разом з литовцями ми не дали цій, українській, русинській стороні, не дали рівних прав. Як ми це пам’ятаємо, то незважаючи на те, що ця волинська різанина є абсолютною річчю, яку не можна захищати, але принаймні дає нам можливість зрозуміти, що там були такі глибокі мотиви, закоренілі у минулому, і що ми мусимо це подолати. З німцями ми маємо, відповідно, подібну ситуацію, оскільки також існують історичні минулості в минулому, хоч наш кордон з німцями був більш мирним, ніж кордони між німцями і французами. Відомо, що можна це подолати, такі  історії з минулого. Наш спільний інтерес наказує нам, що в майбутньому ми повинні бути близькими країнами, бо  у нас спільні інтереси.А скільки ще може тривати таке непорозуміння між нами, українці не розуміють поляків, а поляки не розуміють українців щодо цієї справи?Це походить з ХVІІІ-ХІХ століття, так як описано в літературі, і ми знаємо, що Річ Посполита дійсно не дала цієї рівності, передусім козаччині - не дозволила їй стати шляхтою. Це все було помилкою тодішньої історії.  Оскільки ми були на шляху створення такої багатонаціональної держави, яка була б певним прототипом об’єднаної Європи, що потім вчинила монархія Габсбургів, тільки певною мірою, теж не до кінця вдалим чином. Але до цього прагнула Європа: від єдності ще за часів Каролінзької імперії, а ще раніше за часів Римської імперії, до цієї сьогоднішньої єдності під керівництвом Брюсселя. І цей континент має багато спільних цінностей. І Україна повинна мати своє місце у цьому співтоваристві. Я б так  дуже бажав.Саме так, я теж нещодавно прочитала такий коментар, стосувався він мого рідного міста, що мене здивувало. Ви колись гостювали у Ходорові. Хтось написав, що був у Ходорові і там не побачив прапора Європейського Союзу, отож, чи маємо допомагати українцям, коли ж вони вважають, що борються за європейські цінності, а прапора не було. Я відповіла цьому коментаторові, що якраз я з Ходорова і такий прапор висить біля міської ради. Але чи дійсно українці вже заплатили таку високу ціну для того, щоб опинитися в Європейському Союзі?Ви знаєте, це справа ментальної трансформації, тому  що по-справжньому Європейський Союз є союзом Західної Європи і такі країни, як Греція, яка за своїм духом інша і не походить з Латинської імперії, Румунія, Болгарія, ці країни ментально досить віддалені від таких європейських ідеалів. І питання, як в цьому всьому віднайде себе набагато більша і потужніша Україна. Чи це «щось» нас єднає, робить міцнішим за те, що нас роз’єднує? Оскільки ділить нас добрий шмат історії й іншого способу  мислення, тобто мислення, яке походить з християнського православ’я. Це дуже відрізняється від того, що приніс Захід, тобто католицизм і протестантизм. Вони по-іншому моделювали образ світу, людини, суспільства, суспільної доктрини тощо, тому якраз тільки тоді і виявиться, чи ця європейська пропозиція буде достатньо «апетитна», щоб Україна захотіла її засвоїти, і чи почуватиметься в цьому добре. І якою буде гнучкість Європи? Адже Європа сама по собі великою мірою засумнівалася, що тепер і викидають нам американці, зрештою, це досить кумедно. Але так насправді й було, що найбільші ідеали Європи реалізовувалися в певний момент в Америці, це було так у час, коли звільнялися з-під британської колоніальної влади.Ви згадали про відмінність мислення, що ми мали іншу історію, бо у нас було православ’я. Отож, як виглядає це «інше» мислення? Це десятки речей, часто дуже дрібних речей. Скажімо так, Захід орієнтується на одиницю, наприклад, коли ми називаємо себе, то спочатку називаємо ім’я, а далі прізвище. Не дай бог навпаки, бо це слід російського гноблення. Натомість люди зі Сходу, починають із прізвища чи племені, бо найважливіше, до якого племені належать, а хто це – Іван чи хтось інший, - це вже другорядна справа. Це дріб’язок, але це формує мислення і ставлення до світу. Адже відрізняємося тим, що над нами тяжіє традиція хрестових походів, які створили так званий «етос лицаря». Схід цього не знав, бо  не брав участі у цих війнах у такій формі, як ми. Ми також були провінційними, але багато від цього навчилися, а відповідно, питання честі, втрата обличчя – це все напрацьовано протягом тих років. Люди на Заході гірше зносять таку брехню прямо у вічі, бо говориться «стати обличчя до обличчя», «я більше не віритиму йому». На Сході, здається, більше толерують брехню, я говорив тоді так, а тепер говорю навпаки. І так може залишитися. Отож, десятки речей, які переносяться з цього Сходу, не згадуючи вже про спадщину від більшовиків. А також те, що люди зі Сходу, як правило, наприклад, коли хочуть визначити певну суму, яку хотіли б отримати, за певну роботу чи предмет у торгівлі, то завжди дивляться, чи платитиме бідний, чи багатий. На Заході це взагалі не вирізняють: скільки це коштує, то стільки і коштуватиме – і від багатого, і від бідного оплата така ж сама. Це речі, які видно щодень і часто перешкоджають. Але це речі, які можна опанувати, тому, можливо, в об’єднаній Європі Україна почуватиметься зручно, бо відчуватиме, що, можливо, ці ідеали, за своєю суттю, вже і так є в голові.Ви також сказали, що у західній культурі було таке правило, що не б’ють лежачого…Так, це своєрідне рицарство, яке перенеслося до нас практично. Коли я зустрічаю азійських студентів, то вони здивовано запитують: чому? Бо якщо хтось лежить, то тим більше його треба бити, тому що і так не встане.Я думаю, що під час цієї великої війни те, що ми тепер спостерігаємо, як росіяни поводяться з українськими полоненими, а як ми, українці, поводимося з російськими полоненими. Тепер росіяни вчиняють так, що безпосередньо стріляють в українських полонених. Це, відповідно, те, що називається порушенням правила «лежачого не б’ють».Так, це трагічне. Оскільки весь світ прийняв Женевську Конвенцію, але її порушують. Нацисти, як тільки-но трохи ослабли, перестали її порушувати. Були тоді вже згодні з цим правилом, бо це правило гуманності, елементарне, в розвинутому світі.Дійсно, нацизм був покараний. Чи рашизм, як тепер називаємо те, що відбувається з Росією і що Росія робить з нами, нарешті теж буде покараний, тому що корені рашизму походять з радянських часів, а також з часів Другої світової війни, оскільки комунізм теж не був покараний.Напевно, це велика помилка нашої усієї Європи, що покарання Німеччини і нацизму було, але завдяки втручанню американської демократії, що союзники змусили німців, щоб вони відповіли за минуле. У Польщі ця відповідь за заподіяне, хоч невеликою мірою, але відбулася. Не можу сказати, що було це цілковито. Ця люстрація була в обмеженому вимірі, однак все ж була. Натомість у Росії навіть не визнали свою провину, не було сказано: «я припустився помилки, вчиняв погано, вірив в погані ідеали,  навчав дурниць» – це хотілося б почути від кожного університетського професора, який брав участь у радянський пропаганді. Цього не було ніколи, тоді говорилося: «що так треба було тоді, а тепер треба по-іншому». Це і є ця відмінність між Заходом і Сходом. Завжди є так само – правда є завжди правдою.    

Нове дослідження німецьких вчених розкрило унікальний генетичний механізм, що відповідає за еволюційне розширення людського мозку, демонструючи взаємодію двох генів, характерних виключно для людини. Наукова робота, проведена фахівцями Німецького центру приматів (Інститут дослідження приматів імені Лейбніца) та Інституту молекулярної клітинної біології та генетики імені Макса Планка, представляє революційне відкриття. Вчені виявили, що два унікальні для людини … Стаття Два унікальні людські гени впливають на ріст мозку з'явилася спочатку на Цікавості.

Ціни на ринку свинини продовжують утримуватися в межах, характерних для попереднього тижня, проте спостерігається зростання...

По характерних фасадах будівлі та висаджених деревах ОSІNТ аналітики визначили, що російський президент побував у штабі в/ч 11262.

Американські вчені стверджують, що їм вдалося вивести генетично модифікованих мишей, що втілюють кілька рис, притаманних шерстистому мамонту. Із характерних ознак миші мають світлу шерстю, яка росте втричі довшою.