Search trend "Україна- Німеччина"

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте висловив вдячність президентові США Дональду Трампу за рішучу позицію щодо підтримки України. Він назвав цю підтримку критично необхідною та зазначив, що Трамп ухвалив відповідне рішення у четвер, після чого зателефонував йому особисто, передає "УНІАН". Рютте розповів, що суть домовленості полягає в забезпеченні України зброєю, яка потрібна для оборони від російської агресії. Європейським союзникам належить покрити фінансову частину. "Ідея така - дати Україні необхідне для самозахисту. Але ви хочете, щоб європейці оплатили це. І це цілком виправдано" - підкреслив Рютте. За його словами, вже є перелік держав, які готові брати участь у цій ініціативі. Це Німеччина, Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія, Нідерланди та Канада. "Я говорив із представниками багатьох країн. Вони вже приєднуються. І це лише початок. Ми будемо координуватися через НАТО, формувати пакети допомоги. Держави оперативно передаватимуть озброєння Україні, а США його поповнюватимуть. Бо час у цій війні вирішує все" - пояснив Рютте. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін говорить вдень, а бомбить вночі": Трамп анонсував Раtrіоt для України Він також повідомив, що провів переговори з міністром оборони США Пітом Хегсетом, де обговорили обсяги допомоги. За його словами, Україна може розраховувати на великі обсяги техніки, зокрема системи протиповітряної оборони, ракети, боєприпаси та інші засоби. Наприкінці Рютте прокоментував ультиматум Трампа щодо переговорів з Росією. "Якби я був Володимиром Путіним і почув, що протягом 50 днів можуть змінитися умови, я б замислився, чи варто й далі ігнорувати переговори щодо України" - зазначив він. До України найближчим часом направлять 17 зенітно-ракетних систем Раtrіоt. Про це повідомив президент США Дональд Трамп під час спільної пресконференції з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте у Вашингтоні.

Литві стартувала нова благодійна ініціатива на підтримку України. Неурядова організація Вluе/Yеllоw 14 липня оголосила збір коштів на дрони для Збройних сил України. Мета кампанії під назвою Drоnаtоnаs - зібрати 1 млн, повідомляє LRТ, посилаючись на представників організації. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще дві країни приєдналися до коаліції дронів Як пояснив співзасновник Вluе/Yеllоw Йонас Охман, зібрані кошти спрямують на закупівлю безпілотників різних типів, обладнання для їх керування, а також необхідних аксесуарів. "Ми бачимо, як щодня сотні дронів атакують українські міста, намагаючись залякати мирних жителів. Водночас дрони - це ефективне й порівняно недороге рішення. Понад 70% запитів з фронту стосуються саме дронів. Тому наше головне завдання на це літо - дрони, дрони і ще раз дрони", - наголосив Охман. Організація Вluе/Yеllоw активно допомагає Україні ще з 2014 року. За цей час вона передала понад 100 млн допомоги, включно з більш ніж 5 тис.дронів та обладнанням до них. Коаліцію дронів створили у лютому 2024 року в рамках роботи Контактної групи з оборони України та Ради Україна-НАТО. Завдання коаліції - забезпечити Україну системами радіоелектронної боротьби та розвідки, а також безпілотниками. 28 травня Бельгія та Туреччина вирішили приєднатися до міжнародної коаліції дронів для України. Станом на липень 2025 року до коаліції входять: Латвія; Велика Британія; Україна; Австралія; Бельгія; Чехія; Данія; Франція; Естонія; Італія; Нова Зеландія; Канада; Литва; Люксембург; Нідерланди; Норвегія; Польща; Туреччина; Німеччина; Швеція.

Вlооmbеrg пише про те, що Німеччина хоче купити дві системи Раtrіоt для України

Німеччина не зможе дати Україні більше Раtrіоt

Важко розібратися, якою є остання позиція Дональда Трампа – він знову вкотре все переграв. Тепер він каже, що Путін його дурить, і, можливо, навіть готовий посилити американську допомогу. Це у президента США такі тактичні рішення чи він всерйоз утомився від путінської брехні?Важко сказати напевно, що планує президент Трамп, але його заява на засіданні кабінету міністрів була недвозначною: президент Путін обманював його впродовж останніх тижнів і місяців, і тепер Трамп це розуміє. Путін не хоче припинення вогню, не хоче завершення війни. Він прагне поразки України. Якщо Трамп це усвідомив і його радники говорять йому правду, це може стати підставою для нових поставок озброєння.Слід уважно стежити, про які саме системи йдеться. Найімовірніше, це буде протиповітряна оборона – наприклад, комплекси "Патріот" та інше подібне обладнання. Інший важливий момент, за яким слід уважно стежити, чи дозволить президент Трамп продаж американської зброї Україні. Третій ключовий аспект – питання санкцій. Наразі значний пакет обмежень очікує на розгляд у Конгресі США, і для подальшого просування потрібна підтримка президента Трампа. Як кажуть англійці, справжня цінність пудингу – коли його з’їдять. Тож доведеться дочекатися не слів, а конкретних дій з боку Трампа.Так, це важливо, але ми свого часу чекали, що американські і європейські санкції зможуть знищити російську економіку. Удар був потужний, але це не зупинило Путіна від продовження найкривавішої війни в Європі після Другої світової. У Кремлі бояться Трампа й додаткових санкційних пакетів? Чи в Кремлі вже готуються до цього, адже співпраця Москви й Пекіна є потужною і, можливо, лише посилюється?Гадаю, Кремль серйозно наляканий. Якщо буде ухвалено справжній пакет жорстких санкцій, який справді скоротить доходи Росії від експорту нафти, особливо якщо обмеження торкнуться третіх країн, таких як Китай, Індія та інші імпортери російської нафти, це може стати поворотною точкою.Саме продаж нафти за кордон живить цю війну. Це потрібно зупинити. Один із внесків НАТО нині полягає в тому, щоб заважати тіньовому флоту перевозити російську нафту через Балтійське море.Утім, є й інші способи впливу, і багато з них уже включено до двопартійного пакета санкцій, який має широку підтримку і в Сенаті, і в Палаті представників США.Путін, без сумніву, дуже стурбований можливістю запровадження цих санкцій, але його стримує невизначеність щодо Трампа. І саме ця непередбачуваність, на мою думку, лише підсилює страх Кремля.Російська економіка слабшає. Попри заяви про стійкість, реальність інша: значну частину цивільного сектора переорієнтовано на виробництво зброї, а державні кошти спрямовуються на виплати мобілізованим. І все ж система вже розхитується. До кінця цього року або на початку наступного російська економіка може опинитися в критичному стані.Росіяни почали погрожувати країнам Балтії, вимагаючи демілітаризації Литви, Латвії, Естонії. Тобто Путін не виглядає людиною, яка готова до перемовин. Які задачі він хоче вирішити за допомогою війни?Президент Путін втягнув Росію в надто багато конфліктів одночасно. Зростає напруженість на кордоні з Азербайджаном, де вже помічено розгортання російських військ. Ускладнюються відносини з країнами Балтії та Фінляндією. І все це на тлі повномасштабної війни проти України, у якій Росія вже втратила понад мільйон солдатів убитими або пораненими.Росія надміру розтягує власні ресурси. Її керівництво й досі вважає державу великою силою, спадкоємицею Радянського Союзу. Однак ми добре пам’ятаємо, як закінчилася історія СРСР, коли він перевантажив себе глобальними амбіціями. Складається враження, що Росія сьогодні перебуває в такій же пастці.Коли ведмідь помирає, тоді він ричить найгучніше і поводиться найагресивніше. Путін очевидно прагне зберегти довічну владу. Однак дедалі більше з’являється ознак внутрішньої боротьби та чисток у російській політичній системі. Смерть міністра транспорту, чи то самогубство, чи вбивство, викликає серйозне занепокоєння. Це перший випадок загибелі міністра за таких обставин, і він навіює асоціації зі сталінськими часами. Під посилений тиск потрапили й олігархи, їх змушують віддавати значні суми державі, оскільки бюджет стикається з глибоким дефіцитом.Резервний фонд країни стрімко виснажується і очікується, що його буде вичерпано вже до кінця цього або на початку наступного року.Якщо скласти всі ці фактори докупи, видно, що російська економіка і система влади поступово розвалюються. Не варто зважати на офіційні заяви, слід уважно стежити за тим, що відбувається всередині самої Росії.Росіяни кажуть, що готові воювати 20 років, та зрозуміло, що це блеф. Багато чого залежить від активності колективного Заходу, від Америки. З іншого боку, США демонструють, що вони не можуть гарантувати стабільність усього світу, Дональд Трамп хоче змінити нинішній статус США як глобального поліцейського. Наскільки довго триватиме російська агресія проти України?Хочу сказати кілька слів про президента Трампа. Він прагне, щоб його вважали великим миротворцем. Президент Зеленський зробив важливі кроки, не поступаючись принципами, а намагаючись допомогти Трампу досягти припинення вогню як початку шляху до тривалого миру.Однак, як стало зрозуміло під час нещодавнього засідання кабінету міністрів, Трамп дедалі більше розчаровується в Путіні. Той повторює, що хоче миру і припинення вогню, але не надає жодних реальних доказів на підтвердження своїх слів.Якщо уважно слухати, навіть не читаючи між рядків, стає ясно, що російське керівництво не має наміру зупинятися. Вони продовжать війну, поки не досягнуть своїх цілей. А ці цілі полягають у поваленні українського уряду, встановленні контролю над українською державою і, зрештою, у перетворенні кожного українця на росіянина. Такі амбіції переслідувалися ними протягом століть.Що стосується термінів, то час точно не на боці Росії. З економічної, демографічної, міжнародної, дипломатичної та військової точок зору, особливо в умовах активного зміцнення європейської обороноздатності, Росія стикається з усе більшими труднощами. Німеччина вперше заявила про готовність витрачати понад 2% ВВП на оборону і активно нарощує виробництво зброї. Інші європейські члени НАТО також зобов’язалися підвищити оборонні витрати.У найближчі один-три роки Європа стане набагато сильнішою і буде краще підготовленою до довгострокової підтримки України.Водночас варто не забувати про те, чого вже досягла Україна. Ми часто зосереджуємо увагу на західній допомозі, але саме Україна сьогодні є світовим лідером у виробництві безпілотників і веденні бойових дій з їх використанням. Вона формує стандарти сучасної війни і може навчити цього НАТО та інші західні країни. Крім того, Україна активно відновлює і розбудовує власну оборонну промисловість.Усе це свідчить про очевидне: час грає на боці України. Росія ж його стрімко втрачає.Український спротив російській агресії – це світове диво, і досвід цієї війни напевне вивчають у світі. Але водночас ми потребуємо ресурсів, тому що в росіян їх більше. Відповідно, потрібна активність наших друзів (я їх не називаю союзниками, тому що союзники мають залучати військових для підтримки). Готовність європейців воювати залишається на рівні бюджетів чи вона відчувається? Україна показала, як вона збирає дрони, атакує стратегічні об’єкти ворога, витримує російські удари по наших містах. Наскільки серйозно готові діяти європейці і американці, де ті червоні лінії, які їх спонукають до дій?Готовність воювати стає зрозумілою лише тоді, коли починається війна. Чи були українці повністю готові, коли Росія вторглася? Ні, але вони швидко навчилися. Вони зрозуміли, з ким мають справу, і дуже швидко опанували реальність сучасної війни.Те саме стосується можливого нападу на країни Балтії чи Польщу. Навіть якщо вони не матимуть повної військової підготовки, у момент, коли постає загроза самому існуванню, люди чинять опір.Війна – це не лише про зброю. Це насамперед про моральну стійкість, рішучість і силу волі. А ці якості особливо сильні в Балтійських державах, Польщі, Фінляндії та інших країнах регіону. Західна Європа ніколи не відчувала такої загрози з боку Росії, як Центральна Європа – ні в минулому, ні тепер. Тому запитання про їхню готовність воювати і про те, що для них означає війна, – це зовсім різні речі..Якщо Росія нападе на будь-яку з країн Балтії, ми очікуємо, що Захід, зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, скандинавські держави та інші, надасть допомогу. Члени НАТО відповідно до статті 5 мають зобов’язання підтримати союзника у разі нападу з боку зовнішнього агресора. Що саме це означатиме на практиці, напевно не знає ніхто.Однак те, що ці країни активно зміцнюють свою оборону, проводять логістичну підготовку, нарощують закупівлі зброї та збільшують чисельність армій, є ознакою серйозного зрушення. Заяви міністрів оборони Німеччини, Данії та інших країн свідчать про те, що вони серйозно розглядають можливість війни з Росією і готуються до неї. Вони нарешті починають усвідомлювати, що Росія – це реальна загроза. Загроза стабільності й безпеці всієї Європи. І сьогодні саме Україна стримує цю загрозу, фактично захищаючи Європу від російської агресії.Під час Другої світової війни щодо Польщі було здійснено два акти зради з  боку союзників – був такий період, який отримав назву "Дивна війна", коли Франція і Велика Британія підтримали Польщу, що зазнала нападу Німеччини і Радянського союзу. Але Франція і Велика Британія були занадто пасивними. Згодом була друга зрада – "Ялта" і попередні зустрічі й домовленості між американським президентом, британським прем’єром і російським диктатором Сталіним.Сподіваюся, що подібний поганий сценарій ніколи з нами не станеться. Які ви бачите ризики того, що Трамп може укласти не надто приємну угоду за нашими плечима?Ми справді ставили собі це запитання: чи прагне президент Трамп до формування нових сфер впливу? Тобто чи готовий він погодитися на те, щоб Москва встановила контроль над сусідніми країнами і частинами Євразії, у той час як Сполучені Штати зосередяться лише на Західній півкулі, за логікою так званих полюсів сили, яку в 1990-х роках просували Примаков та інші російські стратеги? Це можливо. Втім не схоже, що у президента Трампа є послідовна і цілісна стратегія.Найважливіше, що потрібно розуміти про Трампа, – він поважає не стільки держави, скільки лідерів, яких вважає сильними. Коли він бачить сильного лідера, як це було у випадку з Путіним, він схильний шукати контакт, укладати угоди, робити поступки. Якщо ж він бачить слабкість або поразку, то дуже швидко змінює ставлення і переходить на інший бік.Тобто Трамп може міркувати так: чому мені пропонують угоду, якщо ви у слабшій позиції? Він уже говорив президенту Зеленському, що Україна не має карт, але це не відповідає дійсності. Україна має багато сильних аргументів і повинна чітко їх озвучувати.Натомість у Росії ці аргументи стрімко зникають. І, схоже, в оточенні Трампа це починають усвідомлювати.Ви згадали “Дивну війну” на початку Другої світової, коли Німеччина вторглася в Польщу, а також Ялтинську конференцію. І все ж тоді були зовсім інші обставини. Радянський Союз перебував на піку сили, його вважали ключовим союзником у перемозі над нацистською Німеччиною. На Заході переважала думка, що СРСР має бути винагороджений за свій внесок і жертви у спільній боротьбі. Сьогодні ситуація зовсім інша. Росія більше не сприймається як союзник і не розглядається як партнер. Її бачать агресором. Більше немає ілюзій про спільну мету чи спільну справу. Саме тому побоювання нової зради України або країн Центральної та Східної Європи, на мою думку, перебільшені.Водночас, звертаючись до історії, потрібно визнати: Україну вже зраджували. Після Першої світової війни, коли була проголошена незалежна українська держава, вона не отримала реальної підтримки з боку Заходу. Часткова допомога дісталась Польщі, але Україна залишилася сам на сам із більшовиками. Отже, в історії не лише Польща зазнавала зрад. Україна також пережила свою зраду.Стосовно польсько-більшовицької війни можна згадати 1920 рік, коли, зокрема і за участі українських військ під проводом полковника Безручка, вдалося зупинити більшовицькій наступ на Польщі: більшовики були готові домовлятися, коли їхні війська були розгромлені під Варшавою.Але зараз інша війна – без кавалерії, але з дронами. Водночас росіяни вчаться, і китайці також, і рівень боєздатності російської армії з використанням новітніх технологій суттєво зріс порівняно з початком повномасштабного вторгнення.Кожна армія змінюється і адаптується в ході війни, особливо коли йдеться про виживання і захист власних сил. Багато технологій, необхідних для такої адаптації, надходить із Китаю. Китай не прагне відкрито втручатися у війну проти України, оскільки не хоче загострювати відносини зі Сполученими Штатами. Проте китайські технології, прямо або через посередників, потрапляють до Росії і використовуються, зокрема, для виробництва безпілотників.Справжнє питання полягає у змаганні за перевагу. Нещодавно у західних медіа та серед українських аналітиків з’явилося кілька змістовних публікацій, які показують, що саме Україна наразі лідирує у сфері безпілотних технологій. Її здатність до адаптації значно вища, ніж у Росії.Головне, на чому я хочу наголосити, це те, що коли ресурси Росії почнуть вичерпуватися, а санкції стануть жорсткішими, як нині вимагають багато сенаторів США після заяв президента Трампа, Росія почне зазнавати серйозних втрат і тиску. Росія більше не зможе підтримувати той рівень технологічного розвитку й адаптації до бойових дій, який їй вдавалося утримувати раніше. Водночас Україна має реальний потенціал для подальшого прогресу, значною мірою завдяки постійній підтримці з боку Заходу. Саме зараз настав момент, коли європейська оборонна промисловість має прискорити свої зусилля. Потрібно зосередитися не лише на виробництві танків і літаків, а й на створенні сучасних безпілотників, інвестуванні в засоби радіоелектронної боротьби та вирішенні інших критично важливих завдань, до яких Захід виявився недостатньо готовим. Україна сьогодні перебуває на передовій сучасної війни. Вона є авангардом. Однак щоб залишатися попереду, їй потрібні ресурси й тісна співпраця з європейською та американською оборонними промисловостями.Несподіваний приклад для Кремля. Ізраїлю вдалося знищити систему ППО Ірану: десь 200 ізраїльських літаків виробляли в іранському небі все що хотіли, потім долучилася американська стратегічна авіація і завдала потужних ударів по шахтах, де збагачували уран. У Москві на цей виклик не відповіли. Китай і  Москва висловили занепокоєння й рішучу незгоду, але не підтримали свого стратегічного союзника, Іран. У них немає сил і ресурсів чи вони чогось чекають і готуються до якоїсь відповіді?Насамперед слід пам’ятати, що Ізраїль був близьким союзником Сполучених Штатів протягом десятиліть – практично від моменту свого заснування наприкінці 1940-х років. Це принципово інша ситуація, ніж в України, яка тривалий час залишалась частиною Радянського Союзу.Навіть після здобуття незалежності Україна не обрала чіткого курсу на вступ до НАТО. У 1990-х і на початку 2000-х я працював із представниками українського уряду і заохочував їх добиватися отримання Плану дій щодо членства в Альянсі. Це могло б убезпечити країну від майбутньої російської агресії. На жаль, тоді не було достатньо політичної волі та далекоглядності. Це перший момент, який важливо враховувати у порівнянні з Ізраїлем. Другий важливий момент – Ізраїль продемонстрував неефективність російських систем протиповітряної оборони, зокрема тих, що перебувають в Ірані. Це матиме серйозні наслідки для російського оборонного експорту. Виникає очевидне запитання: навіщо купувати російські системи, якщо вони не здатні захистити стратегічні об'єкти? І нарешті, третій аспект. Американські удари по іранських ядерних об’єктах і відсутність будь-якої реакції з боку Росії свідчать про те, що Москва уникає прямої конфронтації з Вашингтоном. Це показує, що попри риторику, Росія побоюється відкритого зіткнення зі США.На жаль, деякі лідери досі вважають, що не варто провокувати Росію, аби не втягнутися у повномасштабну війну за Україну чи інші території. Але правда в тому, що саме Росія боїться сили Сполучених Штатів і навряд чи стане на захист навіть власного союзника, такого як Іран. Формально він може вважатися союзником, але на практиці Росія не має жодного справжнього союзника.Її зв’язки з іншими країнами - це радше тимчасові домовленості, продиктовані вигодою. Відносини з Китаєм або Північною Кореєю мають паразитичний характер. Це не альянси, здатні витримати серйозну кризу. Ні Китай не прийде на допомогу Росії, ні сама Росія не ризикне втручатися заради так званих партнерів. Нещодавно я говорив з колишнім командувачем американських військ на європейському континенті генералом Веслі Кларком. Він сказав, що, крім війни на Донбасі, росіяни хотіли б розгорнути іншу стратегічну операцію – на півдні. На його думку, плани росіян не змінилися: вони хочуть просуватися в напрямку Одеси, тому вважають, що війна може затягнутися.Водночас має бути план перемоги в наших західних партнерів. Чекати, що Путін опиниться в мавзолеї й тоді все зміниться, – це не план. Чи є у вас відчуття, що є чіткий західний план, як перемагати Росію?Що ж, це слушне зауваження.Я не вважаю, що головна проблема полягала в тому, що Захід не мав плану перемоги від початку війни. Проблема радше в тому, що так і не було чітко визначено, що саме вважати перемогою.Для мене перемога – це повне звільнення всієї української території, включно з Кримом. Доти, доки російські війська залишаються хоча б на одному клаптику міжнародно визнаної української землі, війна не завершена, а перемога – не досягнута.Можливі тимчасові або поступові перемоги, кроки вперед на шляху до остаточної мети. Захід цього прямо не сформулював, але дедалі більше лідерів розуміють: якщо Росія утримає хоч частину української території, вона знову становитиме загрозу.Якщо їй вдасться відновити армію, обійти санкції й продовжити продавати нафту для фінансування війни, вона зможе знову нарощувати свою міць. Це викликає тривогу. Та попри це, я залишаюсь оптимістом.Я вірю, що Росія слабшає не лише у військовому сенсі, а й економічно. Її амбіції давно перевищують реальні можливості. Так, вона прагне захопити Одесу, відрізати Україну від моря, повернути свій флот у Чорне море. Це її давні цілі. І все ж навіть у часи найбільшої сили Росія не змогла їх досягти. Тому я переконаний, що момент, коли це було можливо, вже втрачено.Як правильно було б Україні зараз працювати з американською адміністрацією? Де, на вашу думку, ми добре працюємо, а де варто було б поміняти стратегію чи тактику в комунікації та співпраці?Моє головне послання українському уряду щодо президента Трампа завжди полягало в одному: не поводьтеся як жертва.Трамп поважає силу, впевненість і рішучість. Україна повинна демонструвати, чого вже досягла. Ми говорили про безпілотники та інші військові успіхи. З початку війни Україна звільнила більшу частину своєї території. Росія не змогла захопити жодного великого міста.Вона навіть не змогла захопити ті області, які офіційно оголосила анексованими. Україна зупинила російський наступ і фактично вивела з ладу Чорноморський флот. Це серйозні здобутки. Сьогодні Україна має сильну підтримку з боку європейських країн. Внаслідок цієї війни Європа серйозно наростила оборонні бюджети. Вже сам цей факт є великою перемогою, і за це слід віддати належне українському спротиву.Україна має багато сильних сторін, які варто підкреслювати, зокрема її ресурси, стратегічне розташування та цінність, яку вона може принести НАТО і партнерству зі Сполученими Штатами після завершення війни. Слід зосереджувати увагу саме на цих перевагах, а не на образі жертви.Медіа, звісно, повідомляють про загибель цивільних, поранення та руйнування, і саме в такому контексті інформація часто доходить до Трампа. Для України значно важливіше робити наголос на власній здатності перемагати. Саме це, на мою думку, справить на Трампа куди сильніше враження, ніж просто констатація нападів з боку Росії.Ілон Маск згадав про справу Епштейна – перевірити це ми не можемо, але ж щось стримувало президента Трампа. Батько Маска поїхав до Росії на форум, який організував Дугін, в якому брав участь один із авторів російської агресії проти України – міністр закордонних справ Лавров. Наскільки міцними є ці середовища? Отже, крім Дональда Трампа є інші впливові сили, які хочуть поміняти глобальний порядок денний. Ілон Маск – дуже суперечлива постать. Він створив третю політичну силу у США і нині перебуває в конфлікті з президентом Трампом. Трамп навіть пригрозив розслідуванням його імміграційного статусу і припустив можливість депортації до Південної Африки.На цьому етапі я не став би надавати надто великого значення фігурам на кшталт Маска у сфері зовнішньої політики. Він глибоко залучений у внутрішні американські процеси і зосереджений передусім на збереженні свого бізнесу. Тому навряд чи варто розглядати його як впливового гравця на міжнародній арені.Так, дійсно є особи, які раніше висловлювали підтримку Росії. Водночас є підстави вважати, що президент Трамп переформатовує рух "Зробимо Америку знову великою" у новому напрямку. До цього часу в русі були голоси, які відкрито симпатизували Росії. Проте зараз, коли Трамп чітко демонструє негативне ставлення до президента Путіна, дедалі більше людей переглядають свою позицію.Деякі члени Конгресу і Сенату вже зазначають, що всередині руху зростає підтримка України. Особливо це помітно на тлі розуміння того, що Путін намагається маніпулювати Трампом і перешкоджає його зусиллям досягти припинення вогню та миру в Україні. 

Окрім цього, країна виділяє величезні кошти (за час повномасштабної війни найбільше після США) на військову допомогу Україні. Ці зміни, спричинені війною  та геополітичними викликами, можуть не лише трансформувати роль Німеччини в Європі, а й мати суттєвий вплив на підтримку України у боротьбі проти російської агресії. Більше про це розповість Еспресо.Зміни у військових витратах Німеччини після Другої світової війниПісля поразки у Другій світовій війні Німеччина свідомо обмежувала свої військові амбіції. Травма війни, пацифістські настрої в суспільстві та обмеження, накладені союзниками, призвели до того, що Бундесвер (збройні сили ФРН) залишався відносно слабким, а військові витрати були скромними. Протягом десятиліть після війни Німеччина покладалася на захист США та НАТО (приєдналася у 1955 році), а її оборонний бюджет коливався на рівні 1-1,5% ВВП, що було нижче рекомендованого НАТО рівня у 2%.Пацифістська культура, яка сформувалася в післявоєнній Німеччині на основі комплексу провини, сприяла скептичному ставленню до мілітаризації. Громадська думка часто виступала проти значних інвестицій у військову сферу, а політики уникали радикальних змін у цій галузі. Як відзначає Тhе Wаshіngtоn Роst, протягом 80 років Німеччина "мала алергію на все, що нагадує мілітаризм".Наприклад, у 1990-х роках оборонний бюджет Німеччини становив близько 35 млрд доларів на рік, що було значно менше, ніж у таких країн, як Франція чи Велика Британія. Тим більше після возз’єднання Німеччини у 1990 році пріоритетом залишалися економічний розвиток і соціальні програми, а не армія. Адже Холодна війна закінчилася, з розпадом СРСР Німеччина, як і решта Європи видихнули та зосередилися на економічному зростанні, а не на розвитку армії, яка багатьом почала здаватися реліктом минулого століття. Тому не дивно, що німецька армія після Холодної війни за 35 років скоротилася більш ніж вдвічі. Сучасна ситуація: "Zеіtеnwеndе" та зростання витратБундестаг, фото: fіndіngbеrlіn.соmПісля анексії Криму Росією у 2014 році Німеччина почала поступово переглядати свою військову політику та бюджет, хоча радикальні зміни відбулися лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Саме події 24 лютого стали переломним моментом, який попередній канцлер Олаф Шольц назвав "Zеіtеnwеndе" – історичним поворотом. Тоді Німеччина оголосила про створення спеціального фонду в €100 млрд для модернізації Бундесверу та нарешті досягнення цілі НАТО у 2% ВВП на оборону (у 2021 році було лише 1,53% ВВП, тобто 56 млрд доларів). Німецькі політики одним за одним почали казати, що російська агресія несе загрозу також ФРН, тому збільшення витрат на оборону є неминучим. Зокрема, нещодавно міністр оборони Німеччини попередив, що Росія може напасти на НАТО протягом наступних чотирьох років. "Що нам зараз потрібно зробити, так це дійсно нахилитися і сказати всім: нарощуйте військові потужності, докладайте більше зусиль! Нам це потрібно, щоб мати змогу захищатися, для нарощування сили стримування", - сказав німецький генерал Карстен Броєр. У 2024 році оборонний бюджет Німеччини вже становив близько 56 млрд доларів, а у 2025 році його загалом збільшили до 93 млрд доларів, що становить близько 2,4% ВВП. До 2029 року країна планує витрачати 175 млрд доларів на оборону, включаючи модернізацію армії, закупівлю нового озброєння, інфраструктурні проєкти та близько 10 млрд доларів допомоги Україні щороку. Загальні витрати в оборону на 2025–2029 роки оцінюються у €649 млрд, тобто у понад 700 млрд доларів і частину фінансування здійснюватимуть використанням боргу, тобто з залученням позик.  "Ми рухаємося до зобов’язання виділяти 3,5% відповідно до квоти НАТО на військові закупівлі, а також додаткові 1,5% на інфраструктуру, що має військове значення. Ці 1,5% мають спрямовуватися на мости або дороги для транспортування", - заявив новий канцлер Фрідріх Мерц.Військові закупівлі спрямовують насамперед на модернізацію техніки. Покупка сучасних танків Lеораrd 2А7, бойових машин піхоти Маrdеr, зенітних систем ІRІS-Т та Раtrіоt, а також винищувачів F-35 (наразі німці замовили в американців 35 таких літаків на заміщення застарілих Тоrnаdо) і будівництво нових фрегатів - все це є у програмі Бундесверу.  Крім цього важливим для німецької армії є розвиток безпілотників. Наприклад, €900 млн на закупівлю дронів, з яких €225 млн призначено для України у 2025 році (зокрема, на виробництво далекобійних дронів). Звісно, що і постачання артилерійських снарядів, зенітних ракет і систем протиповітряної оборони, таких як Skynех теж у пріоритеті. Вже не говорячи про далекобійні ракети, які фінансує ФРН для України. Також ці гроші підуть в інвестиції в навчання військових та розвиток військової інфраструктури."У всі ці витрати "зашиті" доволі амбітні та масштабні проєкти з озброєння. Зокрема частина з 22 млрд євро, які мають гарантувати закупівлю боєприпасів до 2037 року. Закупівля додаткових колісних бойових машин Вохеr на 3,9 млрд євро, а також скандальних БМП Рumа на 4,7 млрд євро", - пишуть Dеfеnсе-uа. Не варто забувати, що мова йде і про збільшення чисельності військовослужбовців Бундесверу на 60-80 тис. осіб та потенційне повернення до призову молоді на обов'язкову військову службу. А це вже створює дискусії у суспільстві. Читайте також: Далекобійна зброя, дрони-перехоплювачі, нові "Петріоти" та ракети до них, новий "Рамштайн": німецький генерал Крістіан Фройдінг детально розповів, коли Україні чекати усього цьогоСтавлення суспільства та політичні суперечкиЗбільшення військових витрат викликає неоднозначну реакцію в Німеччині. Частина суспільства підтримує посилення оборони, особливо на тлі війни в Україні та зростання загроз із боку Росії. Проте пацифістські настрої залишаються сильними, і деякі німці, особливо молодь і ліві політичні сили, висловлюють занепокоєння щодо "мілітаризації" країни. Опитування показують, що більшість німців підтримують збільшення оборонного бюджету, але лише за умови, що це не призведе до скорочення соціальних програм. Інша проблема – недостача людей, які б хотіли вступати в армію, яка в Німеччині добровільна. "Модернізація армії, після десятиліть занедбаності, відбувається на тлі старіння суспільства та коли дедалі більше людей припиняють працювати. Ці тенденції вже призвели до нестачі кваліфікованих кадрів у компаніях і поставили чиновників, які прагнуть збільшити чисельність армії, у скрутне становище", - відзначають у Вlооmbеrg. Тому уряд Мерца й розглядає повернення обов’язкового призову, якщо справа не покращиться. Також лунають голоси, щоб пришвидшити шлях до отримання громадянства для мігрантів, які вирішили вступити до армії, адже за словами експертів, одних лише вищих зарплат, ймовірно, буде недостатньо.Політична ситуація також ускладнює реалізацію амбітних планів. У 2024 році уряд Шольца зіткнувся з бюджетною кризою через нестачу податкових надходжень, що призвело до пропозиції скоротити військову допомогу Україні з €8 млрд у 2024 році до €4 млрд у 2025 році. Це рішення викликало критику як всередині країни, так і серед союзників. Проте в березні 2025 року Бундестаг схвалив додаткові €3 млрд на військову допомогу Україні. Наразі більшість провідних партій у Німеччині (СDU/СSU, SРD, Grееns, FDР) погоджуються, що Бундесвер потребує значного фінансування і модернізації на фоні нових загроз, особливо агресії Росії та нестабільності у трансатлантичних відносинах, коли США за Дональда Трампа можуть в будь-який момент забрати своїх військових з Європи. Натомість політична опозиція концентрується на пацифістській та критичній позиції. Це Dіе Lіnkе (Ліві), які виступають проти збройних місій за межами країни, та право популістська та проросійська партія АfD, яка взагалі не проти відновити стосунки з Кремлем та перестати допомагати Україні. Як каже політолог Стефан Майстер, деякі німці досі асоціюють Росію з СРСР через історичну пам’ять про Другу світову війну та об’єднання Німеччини. Тому ними можуть маніпулювати. "Вони просто не зрозуміють російської загрози, бо проєктують власну історію та минуле на сьогодення та майбутнє", – сказав Майстер.Чи стане Німеччина центральною військовою силою Європи та як це допоможе Україні?Німецькі військові, фото: bundеswеhrНа тлі можливого скорочення військової присутності США в Європі, особливо якщо адміністрація Дональда Трампа реалізує плани виведення військ, Німеччина має шанс стати центральною військовою силою континенту. Її економічна міць, технологічний потенціал і стратегічне розташування роблять її природним кандидатом на цю роль. Однак поки є кілька серйозних викликів. Попри інвестиції, німецька армія досі має проблеми з нестачею особового складу, застарілим обладнанням, бюрократією та суспільними дискусіями. Якщо це вдасться виправити за найближчі роки, тоді ми побачимо військове піднесення Німеччини. Та як кажуть у Тhе Guаrdіаn, скільки б часу це не зайняло, і якими б не були помилки, партнери Німеччини вже "морально звикли до повернення Німеччини як головної військової сили в Європі".Так, ФРН історично уникала ролі військового лідера, і для її реалізації потрібна підтримка як суспільства, так і політичних еліт. Поки ми бачимо єдність, однак, як відзначає Вlооmbеrg "вікно можливостей для Німеччини широко відкрите, але ненадовго". "Канцлеру Фрідріху Мерцу потрібно діяти швидко, перш ніж зустрічний вітер зірве його плани щодо реорганізації", - пишуть у виданні. Крім цього не варто забувати про конкуренцію в Європі. Та ж Франція, яка має ядерну зброю та сильну армію, також претендує на лідерство в європейській обороні. Багато років цього домагається президент Емманюель Макрон. Хоча у 2027 році він піде зі своєї посади і невідомо, чи наступник схоче продовжувати таку політику.Експерти FТ вважають, що Німеччина може стати "хребтом" європейської оборони, якщо продовжить інвестувати в Бундесвер і координуватиме зусилля з іншими країнами НАТО. Спеціальний фонд у €100 млрд і плани на €500 млрд до 2030-х років, узгоджені Фрідріхом Мерцем і іншими політиками свідчать про серйозність намірів.Війна в Україні кардинально змінила сприйняття німцями питань безпеки. Якщо раніше Росію вважали партнером, зокрема через економічні зв’язки (як-от "Північний потік "), то після 2022 року громадська думка різко змінилася. Опитування 2023 року показали, що 70% німців вважають Росію головною загрозою для Європи, а підтримка України стала моральним і стратегічним пріоритетом. Німеччина є одним із найбільших донорів України, поступаючись лише США. Зараз, коли адміністрація Дональда Трампа не спішить виділяти додаткові кошти Україні, надзвичайно важливо зберегти той курс, який є в Німеччині. Адже збільшення військового бюджету Німеччини має прямий позитивний вплив на Україну. Це дає збільшення постачання зброї. Додаткові десятки мільярдів євро дозволять постачати більше танків, ППО, артилерії та дронів, що критично важливо для ЗСУ. Та й Німеччина вже інвестує в український оборонно-промисловий комплекс, що зміцнює здатність України виробляти власну зброю.Крім того, сильніша Німеччина, як військова сила, зможе стримувати Росію, що зменшуватиме ризик майбутньої ескалації війни за межами України. Нещодавно Німеччина розпочала своє перше велике постійне військове розгортання за кордоном з часів Другої світової війни, відправивши війська на східний фланг НАТО у Литву. Це ще один вагомий сигнал Кремлю, що ФРН вже не та, якою вона була раніше. "Захист Вільнюса – це захист Берліна. І наша спільна свобода не закінчується на геополітичній лінії – вона закінчується там, де ми перестаємо її захищати ", - сказав Мерц під час відправки своїх військ на східний кордон НАТО.Читайте також: На землі, у морі, повітрі, кіберпросторі: війна нового покоління і Україна

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Німеччина працює над розробкою дронів-перехоплювачів, але наразі складно прогнозувати конкретні терміни, коли Україна побачить результати співпраці.

Збірна України U-20 зіграла свій перший матч на чемпіонаті Європи 2025 року в елітному дивізіоні А. Суперником команди Валерія Плеханова у поєдинку групи С стала Німеччина.

Молодіжна збірна України з баскетболу стартує на чемпіонаті Європи

Декілька днів тому колишня німецька канцлер Ангела Меркель виступила у дворі Шверінського замку на панельній дискусії на теми агресивної війни Росії проти України, війни в Газі та нової цілі НАТО щодо збільшення військових витрат. Про це передало Північнонімецьке радіо (Nоrddеutsсhеr Rundfunk, NDR).Ангела Меркель (ХДС) навмисно дистанціювалася від міністра оборони Бориса Пісторіуса (СДПН) однією заявою. Вона сказала, маючи на увазі російську агресивну війну проти України: "Ми повинні стати здатними до миру завдяки військовій силі". Пісторіус раніше заявляв, що Німеччина повинна стати "здатною до війни".У своїй розмові з радіо NDR Меркель наголосила на важливості дипломатії в агресивній війні Росії проти України. Нападкам найкраще запобігти, розвиваючи стримувальний ефект та одночасно намагаючись підтримувати дипломатичні контакти, сказала колишній канцлер: "Саме так ми пережили холодну війну, і саме так ми повинні пережити майбутню". Добре, що люди знову розмовляють з Росією. "Без розмов ця війна точно не закінчиться", – підкреслила Меркель.Як бачимо, Ангела Меркель не змінює свою риторику. Її абсолютно не хвилює те, які розмови ведуться з Москвою. Для неї головне, щоб вони велися. Як і не хвилює й те, що жодними розмовами війну  Російської Федерації ніколи не зупинити. Про "миротворчі" перемовини Меркель з Путіним ми добре пам’ятаємо, як і про те, до чого вони у підсумку призвели для України.І щоразу, після страшних обстрілів російськими імперцями Києва та України, згадується про колишнього канцлера Німеччини Ангелу Меркель. Яка так само відповідальна за війну Путіна в Україні, як і її подільник – російський диктатор. Адже саме вона, на Бухарестському саміті у 2008 році, заблокувала, разом з президентом Франції Ніколя Саркозі, вступ України до НАТО.Читайте також: США і ЄС міняють стратегію щодо нашої війни. Що це означає?Тепер ця пані на "заслуженій" політичній пенсії, і, час від часу, розповідає медіа, що це її рішення було правильним. Але для нас, українців, ця особа відіграла дуже зловісну роль. Підігравши Путіну, вона відкрила йому дорогу для нападу на Українську державу. І очевидно, що ворога, який прийшов тебе убивати, умиротворити жодними словами – неможливо. Його можна тільки знищити.На її совісті сьогодні сотні тисяч смертей українських громадян. І дуже важливо, щоб ця "Фрау Миротворка" понесла всю повноту відповідальності за свої зловісні рішення щодо України. Адже вона перекрила нашій державі можливості потрапити в зону безпеки, яку надає членство в Північноатлантичному альянсі. Цим надіславши Москві чіткий сигнал, що Україна тепер залишається сам на сам з Російською Федерацією.Ця персона з минулого не дала шансу українцям на мирне життя, натомість підіграла своєму другу з Кремля, цинічно діючи в його геополітичних інтересах. З того часу, як її вперше обрали на посаду канцлера у 2005 році, Ангела Меркель стала для Путіна дуже цінним політичним активом. Адже вона зробила все для того, щоб критично зменшити збройні сили Німеччини, а закривши всі атомні електростанції, перевела Федеративну Республіку Німеччину на майже повну залежність від Росії у постачанні газу та нафти. Готуючи цим неможливість для німців зіскочити з газонафтової голки Російської Федерації.Також варто пригадати, що фрау Меркель просувала та захищала необхідність прокладання і функціонування німецько-російських трубопроводів "Північного потоку-1" і "Північного потоку-2". Які давно потрібно було б демонтувати, оскільки Кремль й досі не відмовився від планів реанімації  цієї енергетичної загрози для об’єднаної Європи.А зробивши Північноатлантичний альянс вразливим до примх противника, яким і після закінчення холодної війни була й залишалася Росія, Меркель цим самим показала Путіну, що до його вимог будуть прислухатися. І Москва може вирішувати, кого можна приймати до Альянсу, а хто не має права на колективний захист. Хоча саме для оборони Європи від СРСР НАТО й було створене.Проте ця фрау вважала, що членство в НАТО "зашкодило" б Україні. Тепер же ми наочно переконалися, якими трагічними кривавими наслідками вилилися рішення цієї людини для українського народу. Хоча ця проросійська політикиня такого високого рангу не могла не знати того,  що якби Україна була членом НАТО, захищеним статтею 5 Північноатлантичного договору, і членом Європейського Союзу, захищеним пунктом про взаємну оборону (стаття 42.7) Договору про Європейський Союз, то 24 лютого 2022 року Путін ніколи б не наважився вдертися на українські землі.Читайте також: Безсилля сильнихМайже 30 довгих років Україну тримали на порозі НАТО і Євросоюзу, провокуючи цим Путіна на напад. Адже, в такому разі, логіка Москви була наступною: якщо Європа не залучає Україну до європейських структур, значить вона, як і ми,  не вважає її повноцінною державою. А значить, що не існує жодних перешкод для вторгнення. Чим ще пояснити, що всім європейським державам можна було до НАТО і ЄС, а для України постійно вигадували байки про її неготовність до вступу?Диктатори не розуміють мову дипломатії – лише мову сили. І тепер вже для більшості європейських лідерів стає очевидним, що всі спроби умиротворення російського деспота, були марними та абсолютно провальними. А якщо Україні не допомогти, і дозволити Путіну захопити її території, то наступними вже точно будуть вони. Бо якщо впаде Україна – впаде Європа.Зрозуміло, що небагато хто з політиків готові визнавати свої помилки та неправоту. Але часто після виходу на пенсію, на порозі вічності, вони стають трохи чеснішими. Та це зовсім не стосується Меркель, котра за свого правління та після нього, впритул не бажала помічати корупцію та злочини проти людяності тоталітарного путінського режиму клептократів. Її помилки та хибні уявлення про реальність посилили наміри Путіна застосувати силу,  та проклали шлях до всіх його воєнних злочинів проти України.Дії Меркель щодо Путіна свідчать або про політичну неповноцінність, або про неприкрите її залучення до обслуговування політичних забаганок Москви. Алогічно, що людина, яка завдяки своїй посаді, мала від німецьких спецслужб всю необхідну їй інформацією, та колись проживала в НДР під радянським контролем, не розуміла того, яку небезпеку становить Путін.Політичні підходи Ангели Меркель дуже нагадують позицію прем’єр-міністра Великої Британії 1937-1940 років Невілла Чемберлена. Він також ніколи не брав на себе відповідальності за свої дії, але завжди умиротворення диктаторів призводить до війни. Якщо колишній канцлер не розуміла неминучого результату своєї "миротворчої" діяльності та загравання з російським диктатором, то вона весь час не відповідала посаді, на якій так довго перебувала.Читайте також: У прагненні миру ми абсолютно самотніМеркель є ганьбою для Німеччини. Працюючи на посту канцлера, вона відверто обслуговувала інтереси Путіна та Російської Федерації. За що "Фрау Миротворка" мусить понести заслужене покарання. В самій Німеччині це питання вже неодноразово порушувалося, але воно й досі так і не знайшло свого логічного продовження.Попередник Меркель, Шредер, отримував майже 1 мільйон доларів на рік від контрольованих Росією енергетичних компаній. Виглядає, що це зло глибоко вкорінене серед політичного класу в Німеччині. Тому навряд чи в Берліні зацікавлені у тому, щоб "політичне меркельство" в їхній країні надалі отримало своє продовження.Адже непокаране зло є запрошенням для інших європейських політиків працювати на інтереси Росії, наперед чудово знаючи, що їм за це нічого не буде. Звісно, можна розглядати різні варіанти. Та зараз вимальовується рішення, котре могло б спростити ситуацію, яка виникла з фрау Меркель. За зраду інтересів німецького народу, антинімецьку діяльність та бажання допомогти російським ворогам, позбавити  Ангелу Меркель, як і іншого колишнього канцлера Герхарда Шредера, громадянства Німеччини. З подальшою можливу депортацію цих осіб до Російської Федерації.Бо якщо ви так любите Росію та працюєте на її інтереси, то переїздіть туди і приєднуйтеся до компанії Башара Асада, Віктора Януковича  та інших політичних васалів диктатора Путіна, що прогоріли. Зло неодмінно мусить бути покаране.Адже перемога Росії війні  в Україні означала б розпад НАТО та ЄС, оскільки залякування та втручання у вибори покладуть край демократії в Європі.А коли Україна зможе виграти цю війну, путінізм та рашизм зазнають закономірного краху. Адже російсько-українська війна – це випробування не лише для України та Європи. Це випробування для всього колективного Заходу та демократичної цивілізації.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Україна отримає перші далекобійні ракети, гроші на які виділила Німеччина вже в липні цього року, повідомив генерал Фройдінг.

Перші українські далекобійні ракети, виробництво яких профінансувала Німеччина, можуть надійти на фронт уже до кінця липня. У Берліні кажуть, що це значно посилить спроможності ЗСУ найближчим часом. Повний текст новини

Німеччина фінансує далекобійні ракети для України: Перші поставки очікуються вже наприкінці липня

Перші українські далекобійні ракети, профінансовані Німеччиною, повинні надійти до Сил оборони вже до кінця липня.

Україна отримає перші далекобійні ракети за гроші Німеччини у липні - генерал Фройдінг Німеччина профінансує постачання Україні далекобійних ракет на значну суму, перші системи очікуються наприкінці липня. Це посилить протиповітряну оборону та можливості України.

Про це він заявив в етері ZDF Неutе.За словами Фройдінга, ситуація на фронті залишається "безумовно напруженою з військової точки зору", а російські війська "протягом декількох тижнів, а то й місяців (...) мають ініціативу". В останні тижні ситуація для України погіршилася, особливо у великих містах."Нам потрібні системи озброєння, які можуть проникати далеко вглиб російської території, атакувати склади, командні пункти, аеродроми та літаки", – заявив він, наголосивши, що Німеччина також "готова надати такі системи озброєння".Читайте також: НАТО необхідно більше далекобійних ракет для ефективного стримування РФ, - генерал-майор армії США РаффертіПерші системи далекобійної зброї мають надійти вже наприкінці липня. Ця домовленість є результатом угоди між Міністерством оборони України та німецькою промисловістю, яку Німеччина ініціювала і фінансує лише наприкінці травня. "А потім – у великій кількості, що вимірюється сотнями одиниць, – додав генерал. - Це значно посилить українську протиповітряну оборону та українські можливості в найближчі тижні та місяці".Також німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив про готовність Берліна закупити у США додаткові системи ППО Раtrіоt, аби передати їх Україні.

Про це повідомляє Міністерство цифрової трансформації України.Офіційно  про приєднання оголосили під час Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе у Римі. До цього  країна долучалася до ініціативи в статусі спостерігача."Україна демонструє вражаючу здатність захищати цивільну та критичну інфраструктуру, державні установи й бізнес від російських кібератак. Талліннський механізм — ключовий інструмент міжнародної підтримки, який допомагає Україні протистояти цим атакам та водночас будувати довгострокову цифрову стійкість. Норвезький уряд виділяє 25 мільйонів крон щороку на цей напрям у межах цивільного компонента Програми імені Нансена. Ця підтримка є довгостроковою і масштабованою", — заявив Еспен Барт Ейде, міністр закордонних справ Норвегії.У межах партнерства до кінця 2025 року Норвегія планує надати понад 100 мільйонів гривень (25 мільйонів норвезьких крон). Кошти спрямують  на підтримку проєктів, які  підвищують кіберстійкість цивільної та критичної інфраструктури України.Довідково. Талліннський механізм започаткований у 2023 році як ключовий інструмент координації міжнародної технічної допомоги у сфері кібербезпеки. До ініціативи приєдналися: Велика Британія, Данія, Естонія, Італія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Польща, США, Франція, Швеція — і тепер Норвегія. Європейський Союз, НАТО та Світовий банк беруть участь як офіційні спостерігачі.Шведське агентство з міжнародного розвитку Sіdа виділило понад 590 мільйонів гривень на посилення кібербезпеки України.  

Таку думку висловив аналітик, історик та експерт Джеймстаунського фонду у Вашингтоні Януш Бугайський в інтерв’ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському в етері Еспресо."Президент Трамп прагне, щоб його вважали великим миротворцем. Президент Зеленський зробив важливі кроки, не поступаючись принципами, а намагаючись допомогти Трампу досягти припинення вогню, як початку шляху до тривалого миру. Однак стало зрозуміло під час нещодавнього засідання кабінету міністрів, що Трамп дедалі більше розчаровується в Путіні. Очільник Кремля повторює, що хоче миру і припинення вогню, але не надає жодних реальних доказів на підтвердження своїх слів. Російське керівництво не має наміру зупинятися. Вони продовжать війну, поки не досягнуть своїх цілей. А ці цілі полягають у поваленні українського уряду, встановленні контролю над українською державою і, зрештою, у перетворенні кожного українця на росіянина. Такі амбіції переслідувалися ними протягом століть", - зауважив Бугайський.На його думку, час точно не на боці Росії і з економічної, і з демографічної, і з міжнародної, і з дипломатичної та військової точок зору. Особливо в умовах активного зміцнення європейської обороноздатності РФ стикається з усе більшими труднощами."Німеччина вперше заявила про готовність витрачати понад 2% ВВП на оборону і активно нарощує виробництво зброї. Інші європейські члени НАТО також зобов’язалися підвищити оборонні витрати. У найближчі один-три роки Європа стане набагато сильнішою і буде краще підготовленою до довгострокової підтримки України. Водночас варто не забувати про те, чого вже досягла Україна. Ми часто зосереджуємо увагу на західній допомозі, але саме Україна сьогодні є світовим лідером у виробництві безпілотників і веденні бойових дій з їх використанням. Україна формує стандарти сучасної війни та може навчити цього НАТО та інші західні країни. Крім того, Україна активно відновлює і розбудовує власну оборонну промисловість. Усе це свідчить про очевидне - час грає на боці України, Росія ж його стрімко втрачає", - резюмував аналітик.10 липня Україна та Велика Британія підписали довгострокову оборонну угоду на 19 років, згідно з якою Лондон постачатиме Києву понад 5 тис. ракет для ППО від компанії Тhаlеs.Також німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив про готовність Берліна закупити у США додаткові системи ППО Раtrіоt, аби передати їх Україні.

Українська оборонна промисловість наразі покриває близько 50% потреб Збройних сил, а також працює над створенням власних систем протиповітряної оборони. Робота триває як коштом внутрішніх ресурсів, так і завдяки міжнародному партнерству. Про це в інтерв'ю Rероrt заявив радник Офісу президента Павло Паліса. За його словами, досягти таких результатів вдалося завдяки кооперації з іноземними компаніями, спільному виробництву й відкриттю нових підприємств. "Ми далі готові нарощувати ці обсяги", - запевнив Паліса. Він також зазначив, що в найближчому майбутньому Україна "обов'язково здивує світ і не один раз". Особливу увагу, за його словами, зараз приділяють зміцненню повітряного щита. Йдеться про комплекси різного радіусу дії, які повинні протидіяти ракетам усіх типів і безпілотникам Shаhеd. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б'є на сполох: ППО потребує рішучих змін Частина новітніх розробок уже завершена. Деякі з них пройшли випробування в реальних бойових умовах. Вони вже продемонстрували свою ефективність під час виконання завдань навіть у складних умовах, коли ворог вдавався до тактичних маневрів. Паліса підкреслив, що українські інженери працюють над створенням вітчизняних зенітно-ракетних комплексів. Також шукають способи знищення не лише крилатих і балістичних, а й гіперзвукових ракет. Окремо ведеться розробка дешевих, але дієвих рішень для боротьби з Shаhеd. 19 квітня повідомлялося, що Німеччина передала Україні другий з чотирьох обіцяних зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т SLМ. Про це повідомило видання Sріеgеl із посиланням на джерела.

Низка партнерів України, зокрема Німеччина та Норвегія, виявили готовність закупити системи протиповітряної оборони Раtrіоt для України.