Search trend "Україна- Німеччина"

Еспресо пояснить історичний контекст конфлікту на Кіпрі, чи може розділений острів вступити в НАТО і чому це також важливо для України. Історичний контекст: чому Кіпр розділений і не може помиритися Розділений Кіпр, південь - Республіка Кіпр, північ - Турецька Республіка Північного КіпруКіпр має довгу і багату історію, що сягає найдавніших часів. Розташований на перехресті торгових шляхів між Європою, Азією та Африкою, він був важливим центром різних цивілізацій. Та найважливіші події, які досі впливають на життя острова та висять над ним, як Дамоклів меч, сталися не так давно.Якщо грецька колонізація та поширення елліністичної культури на Кіпр почалися приблизно ще 3,5 тис. років тому, то турецьке нав’язування своїх традицій та людей стартувало лише 450 років тому, коли Османська імперія захопила острів. Якщо спершу дві культури співжили у відносному балансі, то за останні століття все змінилося. Етнічний розкол між греками й турками особливо поглибився в час в британського правління (1878–1960 роки). Грецька більшість прагнула об'єднання з Грецією (або енозіс), тоді як турецька меншість виступала за розподіл острова (чи таксим) і тісніші зв'язки з Туреччиною.Після здобуття незалежності в 1960 році Кіпр став республікою зі складною системою розподілу влади між греками-кіпріотами і турками-кіпріотами. Однак міжетнічні напруження швидко загострилися. У 1963 році спалахнули заворушення через суперечки щодо конституції, що призвело до створення буферної зони під егідою ООН. Греція і Туреччина, країни-гаранти незалежності Кіпру, активно втручалися у справи острова. Тодішня грецька військова хунта підтримувала ідею енозісу, що викликало занепокоєння Туреччини.У липні 1974 року на Кіпрі стався переворот, організований грецькою хунтою. Новий уряд прагнув об'єднання з Грецією. У відповідь на переворот Туреччина здійснила військову операцію під назвою "Аттіла". Турецькі війська висадилися на півночі Кіпру, заявивши, що діють для захисту турецької громади. Протягом кількох тижнів Туреччина захопила приблизно 37% території острова.Війна завершилася створенням фактичної лінії розмежування, відомої як "Зелена лінія" (контроль здійснюють миротворчі сили під егідою ООН), що розділила Кіпр на північну частину, контрольовану Туреччиною (близько 35 тис. турецьких військових перебувають на острові), та південну частину, де збереглася Республіка Кіпр, яка має тісні зв’язки з Грецією, США та Великою Британією (остання володіє 2% території острова, де розташовані британські військові бази Акротирі і Декелія).На сьогодні офіційно визнана міжнародною спільнотою держава, член Європейського Союзу є Республіка Кіпр. Вона контролює близько 63% території острова. Натомість Турецька Республіка Північного Кіпру – це самопроголошена держава, визнана лише Туреччиною, вона контролює близько 37% площі Кіпру. Чому конфлікт триває десятиліттями, найперше через відсутність компромісу. Грецька та турецька громади мають принципово різні погляди на майбутнє Кіпру. Греки-кіпріоти прагнуть єдиної держави, а турки-кіпріоти — визнання їхньої незалежності. До того ж Туреччина вважає Кіпр стратегічно важливим і виступає проти інтеграції острова з Грецією. ЄС підтримує Республіку Кіпр, що додає складності у переговорах. Туреччина також має сильний військовий контингент на півночі Кіпру, а це викликає напругу. З іншого боку, Республіка Кіпр спирається на підтримку ЄС, Греції, Великої Британії та США. Найближчим до компромісу був план Кофі Аннана у 2004 році, але він провалився на референдумі, бо греки-кіпріоти не підтримали ідеї, що на острові збережеться турецька військова присутність. Якщо провести паралель, то конфлікт у Кіпрі може частково нагадувати і ситуацію в Україні. Коли є українська більшість, та проросійська меншість на сході, яка виникла там внаслідок імперської політики Росії. Як Туреччина, так і  Росія заявили про введення війська для "захисту своїх громадян", однак насправді важливішими є приховані політичні мотиви таких дій, які пов’язані з імперськими амбіціями зберегти свої зони впливу. НАТО для підконтрольних територій: зміна у стратегії Зеленського та одночасне нагадування Кіпром про свою проблему Володимир Зеленський і Марк Рютте,Одна з останніх заяв президента Володимира Зеленського, яка викликала хвилю обговорення як в Україні, так і за кордоном, пов’язана з його інтерв’ю Sky Nеws. Він запропонував взяти підконтрольні урядом частини України "під парасольку НАТО", щоб таким чином спробувати зупинити "гарячу фазу" війни з росіянами. Зеленський уточнив, що таке запрошення має визнавати також міжнародно визнані кордони України, щоб тоді "окуповані території можна було повернути дипломатичним шляхом"."Схоже, він визнав, що окуповані східні частини країни наразі не підпадають під таку угоду про захист НАТО", - пишуть у Sky Nеws.  Хоча варто відзначити, що вже у неділю, 1 грудня, президент сказав протилежне: "не може бути запрошена до НАТО частина територій України", бо це "автоматичне визнання, що усі інші території не є українськими", тому Україна "ніколи на це не піде".  У будь-якому випадку, заява про вступ частини території країни у НАТО була зроблена не просто так. Раніше Зеленський завжди відкидав таку можливість, щоб взамін на щось – окуповані росіянами території залишилися під владою Кремля, наголошуючи, що єдиний спосіб припинити війну – силою повернути всі втрачені землі. Однак повернення до Білого дому Дональда Трампа, можливо, змінило дипломатичну стратегію Офісу президента. Зокрема, попередня заява Зеленського виданню Fох Nеws, що Крим можна повернути дипломатичним шляхом, теж може свідчити про таку зміну парадигми. Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. ПояснюємоПро це відзначають у Роlіtісо, мовляв, президент Зеленський говорить про пошуки дипломатичних рішень, бо треба "відкалібрувати свою політику" під догоду Трампу, який хоче посадити обидві сторони за стіл переговорів та зупинити війну. Хоча Путін і не поспішає це робити, маючи успіхи на полі бою. Читайте також: Критичний момент війни: чому росіяни просуваються все швидше і чи може Україна їх зупинити. Пояснюємо"Хитрість Зеленського в його відносинах з Трампом полягає в тому, щоб переконатися, що саме на Путіна покладуть провину за будь-яку невдалу мирну ініціативу", - кажуть у виданні.  У будь-якому разі, як тільки виникли думки в української влади про альтернативні варіанти вступу в НАТО, щоб унеможливити повторення вторгнення у разі припинення військових дій, водночас прозвучали подібні заяви з боку президента Республіки Кіпр Нікоса Христодулідіса. Він заявив, що острів може претендувати на членство в НАТО, коли його збройні сили отримають необхідну підготовку та оснащення за підтримки США, щоб відповідати вимогам Альянсу. Христодулідіс також підкреслив, що Кіпр найближча країна ЄС до Близького сходу, де вирують свої конфлікти (180 км до Лівану), тому це важливо для зміцнення безпеки всієї Європи. Хоча Христодулідес не уточнив, як можна вирішити дискусію з Туреччиною щодо потенційного членства Кіпру в НАТО, але вказав "на триваючі зусилля під керівництвом ООН для відновлення мирних переговорів між громадами греків-кіпріотів і турків-кіпріотів". Ці слова стали першою публічною заявою Хрістодулідеса про те, що Кіпр робить кроки з підготовки до можливого запиту на вступ до Альянсу, пишуть грецькі журналісти видання Skаі. Раніше Нікос Христодулідіс представив свій план президенту США Джо Байдену під час жовтневого візиту до Вашингтону (тобто зробив це після президента України і його "плану перемоги").Чи може все це бути просто збігом обставин? Сумнівно, грецькі-кіпріоти розуміють, що вступ в НАТО може стати ключовим фактором у забезпеченні безпеки острова, особливо в теперішній час загострення конфліктів. Вони бачать у цьому не лише спосіб посилити свій захист від Туреччини, а й можливість інтегруватися у структури, що гарантують стабільність у регіоні на покоління вперед. Подібно до ситуації з Україною, Кіпр, попри розділення території, прагне використати міжнародну ситуацію та міжнародні механізми для стабілізації ситуації та стримування потенційної агресії. Заяви президента Кіпру Нікоса Христодулідіса та спроби України знайти нові моделі співпраці з НАТО вказують також на можливий початок переосмислення підходів до прийняття нових членів у Альянс. Це водночас сигналізує про зміну міжнародного консенсусу щодо затяжних конфліктів, що раніше блокували безпекову євроатлантичну інтеграцію країн із частковою втратою територій. Єдиним винятком тут є Німеччина, адже вона вступила до НАТО в 1955 році, попри те, що була поділена на ФРН і НДР. Це стало можливим завдяки контексту холодної війни та важливості Західної Німеччини для стримування радянського впливу в Європі.Які шанси для Кіпру та України стати членами НАТО без контролю над всіма своїми територіямиВійськові навчання НАТОЗараз багато розмов про західнонімецьку модель інтеграції, яка показує, що Альянс може адаптувати свої принципи до конкретних геополітичних умов. У нинішніх реаліях, коли світ стикається з новими загрозами та конфліктами, досвід інтеграції Німеччини може слугувати прикладом для України та Кіпру. Вступ цих країн до НАТО, навіть за умов часткової окупації, може стати сигналом того, що Альянс готовий модернізувати свої підходи, щоб забезпечити безпеку в усьому євроатлантичному просторі, а не чекати на посилення загроз.  Але чи погодяться з цим ті, хто найбільше виступає проти? В українському випадку – це Росія, а в кіпрському – Туреччина. Це питання і є найбільш дискусійним. Та одразу варто сказати, що немає очевидної відповіді і все це залишається площиною заяв та переговорів без сигналів про офіційну зміну підходів. Так, Кіпр почав активно обговорювати можливість вступу до НАТО, проте цей процес наштовхується на серйозні перешкоди, головною з яких є позиція Туреччини, яка є членом НАТО. Відповідно, навіть, якщо питання вступу в Альянс дійде до фінальної частини, Анкара матиме право вето, адже всі країни НАТО мають погодити вступ нового члена. Звісно, що США та інші країни можуть натиснути на Туреччину, однак, щоб це сталося, політики мають знайти якесь компромісне рішення по розділеному Кіпру. Тобто цей конфлікт блокує зусилля Кіпру з інтеграції до НАТО, оскільки для прийняття нових членів потрібна одностайна згода всіх країн-членів Альянсу. Тому наразі влада Республіки Кіпр робить лише спроби підняти це питання на міжнародну площину. Тим більше, що МЗС Туреччини прокоментувало відповідні плани Кіпру та передбачувано назвали їх "неприйнятними". "Наразі греко-кіпрська адміністрація Південного Кіпру не подавала заявки на членство в НАТО, але навіть така спроба є неприйнятним розвитком подій для Туреччини", – сказали у МЗС Туреччини виданню СNN Тurk.Попри це, Кіпр співпрацює з НАТО через програми Партнерства заради миру та зміцнює оборонну співпрацю зі США та ЄС. Наприклад, уряд вкладає значні кошти в модернізацію військової інфраструктури, включаючи військово-морські та повітряні бази. Президент Нікос Христодулідес заявив, що робота над вступом в Альянс ведеться, але не розголосив деталей, щоб уникнути політичного тиску. Український вступ у НАТО ще складніший через триваючу повномасштабну війну з Росією. Умови вступу до НАТО передбачають контроль над територією країни-заявника, що ускладнює ситуацію та потребує погодження певних винятків. Однак саме відкрита військова агресія росіян змінили підходи Альянсу, члени якого фінансово та військово підтримують Україну, яка де-факто, як про це люблять казати українські чиновники, вже в НАТО. Та щоб це сталося юридично, знову таки всі члени організації мають мати спільну думку. Однак цього не було раніше і немає зараз. Фактично, це і було однією з причин нападу Путіна, бо він побачив слабкість з боку Заходу, який нібито залишив двері для України відкритими, але не дозволяв зайти в Альянс. Та й зараз Кремль постійно сигналізує, що вступ України в НАТО "становить загрозу безпеки Росії". Ба більше, за словами експертів, вступ України до НАТО зведе нанівець усі потуги Путіна. Бо за такої ситуації путінська "СВО" втрачає сенс, як сказав в ефірі на Радіо NV директор Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь. "Україна ж не може відмовитися від ідеї НАТО, оскільки іншої реальної альтернативи для досягнення стабільного миру, окрім повної інтеграції до ЄС і Північноатлантичного Альянсу, не існує. У разі будь-якого перемир'я з РФ чи формальних припинень вогню, якщо цей крок не буде зроблено, війна, за умови збереження російського режиму, постійно відновлюватиметься", - відзначив в етері Еспресо співзасновник та виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.Під час повномасштабної війни президент Зеленський неодноразово наголошував, щоб НАТО офіційно надало гарантію Україні для набуття повноправного членства в НАТО, однак обережна позиція США та Німеччини гальмують цей процес. Вашингтон та Берлін бояться, що це призведе до безпосередньої війни Альянсу з Росією. Іншу думку може мати новообраний президент США Дональд Трамп, який після інавгурації 20 січня почне втілювати свою політику. Тому Україна та Кіпр намагаються донести свою позицію в цей час, коли світова спільнота стоїть перед зміною ідей та підходів у найсильнішій державі світу.Хоча Трамп відомий своїм прагненням скоротити роль США у глобальних конфліктах, він також акцентував увагу на необхідності для європейських країн брати більшу відповідальність за власну безпеку. Це може створити можливість для України та Кіпру аргументувати свої позиції, підкреслюючи, що їх інтеграція до НАТО посилить безпеку всього Альянсу та відповідатиме його стратегічним інтересам.Проте будь-які нові ініціативи залежатимуть від того, чи зможе Трамп знайти баланс між його бажанням зупинити конфлікти шляхом переговорів і зобов’язаннями перед союзниками. Підхід нового президента США до НАТО стане вирішальним фактором для України, яка прагне якнайшвидше отримати безпекові гарантії, і для Кіпру, який хоче подолати десятиліття замороженого конфлікту з Туреччиною.Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. Пояснюємо

Про це він розповів в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на Еспресо."Європейці не будуть дивитися, хто переможе, чи змусить Маккол Трампа стати новим Черчиллем, і чи той відкине ці рекомендації та буде продовжувати свою політику Чемберлена. Вони розуміють безпосередню загрозу безпеці всієї Європи. Тому європейцям варто продумати сценарій Б. Припустімо, Трамп призначив якимсь чином своїх русофілів, навіть не зважаючи на думку сенату, і намагається реалізувати "план Венса – Путіна" - заморожування конфліктів і гарантій безпомічності України, накладання на Україну цілої низки умов: неприйняття в НАТО, обмежене озброєння тощо. Європа ж хоче забезпечити свою безпеку незалежно від результату боротьби у Вашингтоні. Я їм рекомендував би таке: якщо Трамп стане на шлях зради, то це практично вже дезорганізує будь-яку реакцію НАТО - як воно діятиме, коли основний член НАТО не бере участі? Я запропонував би їм такий виклик: створити Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn", - розповів Піонтковський.За його словами, провідні європейські держави, які готові битися, - це насамперед Англія, Франція і Німеччина з канцлером Мерцем за два місяці. І Україна. Ця четвірка найсильніших у військовому плані держав створює європейську армію. "Є ще чотири держави, дуже серйозні у військовому плані, - Швеція, Фінляндія, Польща, Румунія, які створюють Еurореаn Аrmy Оrgаnіzаtіоn, коли всі їхні армії стають частиною європейської армії. Завдання -  приєднатися до вже наявної, яка блискуче функціонує, української європейської армії. Фінляндія, Польща і Румунія базують величезну кількість літаків на своїй території", - додав Піонтковський.Або Трамп почує Маккола і запропонує тоді Путіну не "план Путіна – Венса", а "план Помпео – Кіссінджера": так, заморожування, але жорсткі гарантії безпеки України аж до присутності там західних військ. Тобто, по суті, повторити ситуацію з ФРН, яку прийняли в НАТО в 1953 році, каже політолог."У чому від самого початку була злочинність "плану Венса"? Однією з умов він висуває відмову від прийняття в НАТО України, усі переговори взагалі можуть бути тільки щодо припинення вогню й визначення лінії розмежування. У жодному разі не можна обговорювати з Путіним внутрішній устрій України, питання її безпеки, її зовнішню політику. Адже в 1953 році не питали товариша Сталіна, чи хоче, чи дозволить він прийняти ФРН у НАТО -  просто західні держави прийняли й оголосили, що вони захищатимуть цю територію, як територію НАТО. "План Венса – Путіна", - це план зрадницький, заморожений конфлікт", - резюмував він.Раніше голова Громадської ліги "Україна-НАТО" Сергій Джердж заявив, що команда Дональда Трампа почала ретельно аналізувати реальну ситуацію та враховувати позицію кожної зі сторін перед початком ймовірних переговорів.Також у СNN із посиланням на власні джерела повідомили, що команда новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа наполягатиме на тимчасовому припинені вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною.

Дивіться відеоогляд матчу 1-го туру жіночого чемпіонату Європи з гандболу

Німеччина - Україна: результат та огляд матчу Євро-2024 з гандболу, хто став переможцем матчу Євро-2024 з гандболу, турнірна таблиця групи України

Стенограма поєдинку чемпіонату Європи з гандболу серед жінок

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Після перемоги на президентських виборах у Сполучених Штатах Дональда Трампа деякі західні експерти почали стверджувати, мовляв, те, що відбувається з Україною, має значення лише для українців, а ми зробили більше, ніж повинні були робити для країни, що не є членом НАТО. Європейці, як і Сполучені Штати, багато допомагали Україні, але абсолютно недостатньо, щоб переломити ситуацію в російсько-українській війні на користь України.І попри те, що останнім часом Дональд Трамп намагався сам не озвучувати антиукраїнські тези, його найближчі соратники та помічники в цьому себе не стримували. Крім того, не варто забувати про те, що саме за вказівками Дональда Трампа республіканська більшість в конгресі та її спікер, представник від штату Луїзіана Майк Джонсон, більше ніж пів року блокували надходження допомоги Україні.Насторожує те, що, за інформацією впливової американської газети Тhе Wаshіngtоn Роst, Дональд Трамп 7 листопада вже розмовляв з Путіним, але це було чомусь приховано від світової громадськості. То ж чи не може вийти так, що Трамп спробує розв’язувати питання війни Росії в Україні одноосібно з Путіним і про це ми довідаємося лише з газет.Читайте також: Варто починати приймати реальність, в якій ми воюємо без АмерикиТому сподіватися на те, що під час свого другого президентського терміну Дональд Трамп стане переконаним прихильником Української держави, не дуже випадає. В такому разі європейці мають взяти на себе відповідальність за долю Європейського континенту. Адже війна в Україні – це перший крок Путіна. Європа мусить визначити для себе, стане він останнім, чи будуть наступні кроки. Цією війною Путін намагається поставити Росію в центр світової геополітики, цим підготувавши ґрунт для утвердження багатополярного світового порядку. Реальність є такою, що російський диктатор, після програшу демократів в Америці, відчуває, що у нього вітер у вітрилах.За ситуації, котра складається, постає питання: чи готові європейці самостійно, без допомоги Сполучених Штатів, далі допомагати Україні боротися за свою незалежність чи об’єднана Європа вирішить заощадити на своїй безпеці, а потім буде чекати на вторгнення орд російських варварів і на свою територію?Старший радник Дональда Трампа Браян Ланза, стратег, який працював у нещодавній президентській кампанії Трампа, каже ВВС, що нова адміністрація попросить президента України Володимира Зеленського надати його версію "реалістичного бачення миру". При цьому наголошуючи, що "Криму більше немає" і що повернення Криму Росією  нереалістичне і "не є метою Сполучених Штатів". То чи це не запрошення до капітуляції перед Москвою?Або це тільки підготовка до того, що в січні 2025 року ми  станемо свідками, як вперше в історії американський президент помістить цілу демократичну націю, одного із союзників Сполучних Штатів, та її народ назад за залізну завісу та передасть її жорстокій тоталітарній диктатурі. Україна протистоїть у нерівній боротьбі страшному тоталітарному монстру – Російській Федерації. І якщо американці готові відмовитися від своїх демократичних ідеалів, які вони десятиліттями поширювали на навколишній світ, то тільки питання часу, коли демократичний Тайвань буде окупований Китаєм.Читайте також: Про мирні плани Трампа. Що насправді про них відомо?У такому разі зі США сигналізують, що вже майже готові розділити світ на три сфери впливу з тоталітарними правителями Росії та Китайської Народної Республіки. Якщо це дійсно станеться, то на міжнародну спільноту чекають страшні часи. А поділ суверенної території України, яка була одним із засновників ООН, стане лише початком зміни кордонів багатьох країн тими, хто виявиться сильнішим.Від 1945 року жодна держава - член ООН не була анексована або  ліквідована, але це стало головною метою Путіна щодо України. Наразі це безпрецедентний злочин проти великої європейської нації, котрий здійснюється за бажанням божевільного диктатора. Колись Захід знайшов можливість надсилати потужну допомогу тоталітарному СРСР під час німецько-радянської війни. А от демократичній Україні він допомагав так дозовано і багаторазово дуже невчасно, що повністю утримувати фронти протистояння з москалями ЗСУ дуже важко.Не просто спрогнозувати, якими будуть остаточні рішення Америки та Європи, проте українці та Україна ніколи не визнають анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році й чотирьох українських областей у 2022-му. Для нас це не анексовані території, а окуповані Московщиною, і в цьому велика різниця.Та якщо той же радник Трампа публічно заявляє, що повернення Криму Росією нереалістичне і "не є метою Сполучених Штатів", то якою була ваша мета, коли ви гарантували безпеку Україні, попередньо забравши в неї ядерну зброю? Чи ми рухаємося до світу, де більші нації силою знищують менші та забирають у них їхні законні землі? Якщо це так, то попри небезпеку від розповсюдження ядерної зброї, володіння нею може здаватися єдиним дієвим запобіжним засобом для забезпечення продовження існування менших країн.Читайте також: Ілон Маск і трампісти. Як забрати гроші найбагатшої людини світу для ЗСУ?У цьому контексті не Трамп, а самі українці вирішують, чи продовжувати війну за повернення своїх міжнародно визнаних територій, чи припинити бойові дії та здатися на милість підступного ворога. І навіть якщо дійсно Сполучені Штати перестануть надсилати зброю та боєприпаси, які так критично необхідні Україні для захисту свого суверенітету, то українці не погодяться на будь-які капітулянтські пропозиції. Та з твердою рішучістю, за підтримки інших демократичних країн, продовжуватимуть боротися з московитами.Сьогодні на президентській посаді Джо Байдену залишається перебувати ще трохи більш як 60 днів. То ж чи не настав час розірвати порочне замкнуте коло заборон використовувати американську зброю на території Росії та зняти усі обмеження щодо допомоги Україні? Адже нам не легше від того, що Путіну вдалося успішно шантажувати 46-го президента США можливістю ядерної війни, а він на це, на жаль, повівся.Зараз Джо Байдену майже нічого втрачати, і якщо Путін вирішить виконати частину своїх залякувань чи погроз, то це призведе лише до того, що Дональду Трампу не вдасться уникнути допомоги Україні, не дивлячись на наміри його адміністрації умити руки.Мало того, навряд чи президенту Джо Байдену дуже хочеться, щоб в його історичній спадщині було зафіксовано, що завдяки його надмірній обережності та необґрунтованій нерішучості Америка підвела Україну. Час виправити свої помилки в нього поки ще є. Але, знову ж таки, чи зможе він нарешті наважитися на жорсткіші та рішучіші кроки щодо агресивної Московії?Путін формулював різні політичні обманки для обґрунтування початку свого нічим неспровокованого вторгнення на територію України. Але він ніколи не оголошував одні зі своїх найбільших цілей – незаконне привласнення чужих родючих сільськогосподарських угідь,  заграбастання цінних природних ресурсів та численного людського  потенціалу. І це при тому, що за 11 років війни він озвучував майже всі можливі виправдання, крім цих. Те, що диктатор вирішив силою привласнити українські природні ресурси, щоб отримати фінансову та економічну вигоду, є нічим іншим, як геополітичним рекетом. Оскільки окупація територій, які Російській Федерації не належать, стала стрибком назад до імперіалізму ХІХ століття. І хотілося б знати, як Сполучені Штати мають наміри й далі залишатися наддержавою, якщо вони відступлять від світових справ і спасують перед державою-терористом Росією.Читайте також: Трамп повертається. Чи варто лізти у помиральну яму після тріумфу республіканців?Хочеться вірити в те, що Європа почне пробуджуватися, і це стане необхідною передумовою для успішного протистояння імперським зазіханням росіян. Європейський Союз мусить повернутися до ідеї французького президента Емманюеля Макрона про заснування потужного європейського військового альянсу.Якщо Сполучені Штати та Німеччина не бажали того, щоб Україна, навіть через майже 30 років постійних обіцянок, приєдналася до НАТО, то, можливо, варто подумати про те, щоб українці долучилися до такого нового союзу.Саме обрання президентом Сполучених Штатів Дональда Трампа, який неодноразово під час своєї першої каденції погрожував розпуском Північноатлантичного альянсу, може стати імпульсом для прискорення початку реалізації ідеї європейської армії.Такий новий альянс, котрий буде покликаний реалізувати гарантування безпеки європейських держав, міг би отримати назву Альянс європейської безпекової ініціативи – Аllіаnсе оf thе Еurореаn Sесurіty Іnіtіаtіvе (АЕSІ).Війна Росії в Україні висвітлила усі вразливі сторони європейської безпеки. Тому настає час розпочати трансформацію безпеки на Європейському континенті. І Україна, з її величезним досвідом війни з терористичною Російською Федерацією, має стати одним з ініціаторів створення Альянсу європейської безпекової ініціативи (АЕSІ). Адже загальноєвропейська безпека мусить бути неподільною.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Україна сама ухвалить правильні рішення для вирішення своїх проблем, заявив представник МЗС Німеччини.

Українки стартують на європейській першості

Про це йдеться у статті Тhе Есоnоmіst, переклад якої наводить Еспресо.Протягом двох років війна в Україні точиться метр за метр, кожен з яких просочений кров’ю. Та раптом настали значні зміни. Однією з причин стало те, що стрімкий наступ Росії виявив серйозні проблеми з живою силою та моральним духом, які з часом можуть призвести до колапсу українських позицій. Ще нагальнішим є те, що Дональд Трамп ясно дав зрозуміти: у ролі президента він активно прагнутиме зупинити бойові дії.Найбільше занепокоєння викликає те, що Дональд Трамп може нав'язати Україні згубну угоду. Володимир Путін заявляє про теоретичну готовність заморозити лінію фронту, хоча Росія контролює лише 70-80% територій чотирьох українських областей, які вона анексувала. Водночас він вимагає, щоб Захід скасував санкції, Україна відмовилася від вступу до НАТО, була демілітаризована та формально залишалася нейтральною. До того ж він наполягає на "денацифікації" через усунення українського керівництва та забезпеченні прав російськомовного населення.Якби Трамп підтримав таку угоду, Путін досяг би більшості своїх військових цілей, а Україна зазнала б катастрофічної поразки. Щобільше, російський президент не став би дотримуватися домовленостей. Його розрахунок полягає в тому, що післявоєнна Україна, ослаблена внутрішніми конфліктами та звинуваченнями на адресу Заходу, зрештою впаде під його контроль. Якщо ж ні, Путін захопить більше територій силою. Позиціонуючи себе як самопроголошеного  "захисника" російськомовних українців, він легко знайде привід для нового наступу. Саме такого результату побоюються. Але це не неминучий і навіть не найбільш імовірний сценарій. Капітуляція перед Путіним стала б не лише поразкою для України, але й публічним приниженням для Америки та самого Трампа. Її наслідки перекинулись би в Азію, де противники Америки могли б стати більш агресивними, а її союзники втратили б довіру й почали б шукати шляхи зближення з Китаєм. Дональд Трамп, безумовно, прагнув би уникнути принизливого статусу лідера, який "втратив Україну" через провал у переговорах із Путіним. У його власних інтересах — укласти угоду, яка забезпечить стабільність України принаймні на чотири роки його президентської каденції. За цей час Україна може досягти значного прогресу.Трамп має важелі впливу на Росію, якщо вирішить ними скористатися. Оскільки він непередбачуваний, він може погрожувати посиленим постачанням Україні більш смертоносного озброєння, змусивши Путіна сприймати його серйозно. Крім того, російська економіка зазнає труднощів, рубль падає, а росіяни втомилися від війни. Хоча Путін може вести війну ще рік чи й більше, пауза для нього теж вигідна. Як зазначив Майк Волтц, новий радник Трампа з національної безпеки, Америка може пригрозити й новими санкціями, аби ще більше загострити ці труднощі.На що ж тоді має бути спрямована угода? Відновлення кордонів 1991 року — це наразі нездійсненна мета. Хоча морально і юридично ця земля належить Україні, вона не має достатньо сил, зброї та ресурсів, щоб повернути її силою. Натомість метою має стати створення умов для процвітання України на тих територіях, які вона наразі контролює.Для цього необхідні стабільність і відновлення, які залежатимуть від здатності України захистити себе від російської агресії. Тому в центрі переговорів має бути питання розробки надійних та міцних механізмів забезпечення безпеки України.Тhе Есоnоmіst переконаний, що найефективнішим способом забезпечення безпеки для України є її вступ до НАТО. Членство в Альянсі дозволило б уникнути нестабільності, озлобленості та вразливості до впливу Путіна в процесі досягнення його мети — дестабілізації та домінування в Європі. Це також сприяло б приєднанню до Альянсу однієї з найбільших, найінноваційніших і найбільш загартованих у боях армій та оборонних промисловостей Європи, що привітав би й Трамп, оскільки НАТО потребувало б менше американських військ.Членство в Альянсі порушує складні питання, адже відповідно до Статті 5, напад на одного члена є нападом на всіх. Однак є й можливі рішення. Гарантія безпеки може не поширюватися на ті частини України, які зараз окуповує Росія, так само як вона не поширювалася на Східну Німеччину, коли Західна Німеччина приєдналася до НАТО в 1955 році. Війська інших країн НАТО можуть не базуватись на постійній основі в Україні в мирний час, як це було під час вступу Норвегії до Альянсу в 1949 році.Ми досі поділяємо цю думку. Проте для того, щоб Україна стала членом НАТО, необхідна підтримка всіх 32 членів Альянсу, включаючи Угорщину та Туреччину, які блокували вступ Швеції та Фінляндії. Як показують наші матеріали, деякі країни, зокрема прифронтові держави, а також Великобританія, Франція та, за нового канцлера, Німеччина, можуть піти на двосторонні угоди, в рамках яких вони розміщуватимуть свої війська в Україні як таку собі «розтяжку». По суті, їхньою ціллю буде стримування Путіна, створюючи загрозу того, що подальша агресія Росії може залучити їх як сторону у війну.Це може стати досить елегантним виходом з ситуації, але ця «розтяжка» фактично еквівалентна Статті 5, просто під іншою назвою. Країни не повинні давати Україні таку обіцянку, якщо вони не готові її виконати, адже відступ під російським вогнем може серйозно підірвати їхнє становище в НАТО, можливо навіть фатально. Оскільки ця сила є новою, Путін, ймовірно, намагатиметься випробувати її, шукаючи слабкі місця. Вона також потребуватиме офіційної підтримки з боку Трампа для авторитетності, навіть якщо він не надасть жодних військ, оскільки Європа досі залежить від Америки у веденні війни, особливо проти такого великого супротивника, як Росія.Це також вимагатиме зміни підходу в Європі, зокрема в Німеччині. Щоб продемонструвати Путіну серйозність своїх намірів, європейські країни повинні будуть показати свою підтримку Україні. Це включає масовану допомогу для відновлення країни, постачання зброї та прогрес у переговорах про вступ до ЄС. Щоб дати сигнал Путіну, що вони готові дати відсіч у разі нападу, їм потрібно буде значно збільшити витрати на оборону та провести капітальний перегляд своєї оборонної промисловості. Трамп, який давно закликає до збільшення європейських оборонних бюджетів, мав би підтримати такий розвиток подій.Припинення вогню призведе до двох протилежних бачень майбутнього України. Розрахунок Путіна полягає в тому, що він виграє від угоди, оскільки Україна занепаде, Росія переозброїться, а Захід втратить інтерес. Однак уявіть, що за підтримки Заходу Україна використала перерву, щоб відновити свою економіку, перезапустити політику та стримати Росію від подальшої агресії. Завдання полягає в тому, щоб це бачення взяло гору над похмурою альтернативою.