Українські новини про Сьогодення

В кожному регіоні України поширені діалектизми. Хтось їх залюбки використовує у повсякденному спілкуванні. а хтось намагається уникати. Мовляв, це суржик. та насправді, це діалектизми. Мовознавець Олександр Авраменко в ефірі програми "Сніданок з 1+1", розповів про деякі колоритні слова. "Існують думки, що діалектизми псують літературну мову і є мовним сміттям. Ні, друзі, мовне сміття - це суржик", - підкреслив експерт і запропонував порівняти два речення. "Легінь дарує кобіті кульчики"; "Парєнь даре женщіні сірьожки". "Який варіант звучить органічно? Ну, звичайно ж, перший. "Легінь", "кульчики" та "кобіта" це літературні слова, які передають колорит певної місцевості. То ж не цурайтеся діалектизмів у спілкуванні", - зазначив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи є в українській мові слово "мужчина": що кажуть мовознавці та словники Тож "легінь - в окремих регіонах означає "хлопець"; "кобіта" - "жінка"; "кульчики" - сережки. Серед українців часто можна почути слово "кульчики". Його в побуті використовують старші жінки. Це діалектизм, який поширений в багатьох регіонах України. Діалектні слова не слід використовувати в науковому й діловому стилях мови. Наприклад, слово "кульчики". Згідно зі словником, - так в деяких регіонах нашої держави називають сережки.

Українська мова вважається однією з найкрасивіших та наймелодійніших мов у світі. Кожне слово має свою красу, глибину, емоційність та неповторність. Штучний інтелект запитали, які слова української мови він вважає найгарнішими. Відповідь від Google Gemini "Дякую" - це слово сповнене щирої вдячності, тепла та поваги до адресата. "Кохання" - окрилює, надихає та дарує відчуття безмежного щастя. Це глибоке та емоційне слово, що несе в собі щирість почуттів. "Надія" - дарує віру в краще майбутнє, єднає людей та дає їм сили йти вперед, попри труднощі. "Свобода" - уособлює одне з найважливіших прагнень людини, втілюючи силу, волю та незалежність. "Україна" - об'єднує українців, символізуючи нашу Батьківщину, багату історію, культуру та традиції. "Вишиванка" - є символом української культури, уособлюючи красу, традиції та оберіг. "Калина" - окреслює красу української природи, символізуючи Україну та український народ. Відповідь від Claude.ai "Воля". У ньому відчувається сила духу українців, їхня любов до свободи. Протягом століть український народ боровся за право жити вільно, обирав свій шлях. Слово "воля" уособлює ці прагнення. "Воля" - це можливість творити, розвиватися, йти вперед. Це право кожної людини на гідне життя. В українській мові воно звучить особливо ніжно і водночас сильно. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не просто "ти красива": як влучно зробити комплімент Відповідь від ChatGPT 3.5 "Зорепад". Його звучання та образність приваблюють увагу, нагадуючи про красу і таємницю нічного неба. Відповідь від Copilot Це складне питання, адже українська мова має багато гарних слів, які відображають її багатство, мелодійність, історію та культуру. Але якщо я маю обрати одне слово, яке мені особливо подобається, то це буде "світанок". Це слово дуже красиво звучить і має глибоке значення. Світанок - це початок нового дня, нової надії, нових можливостей. Світанок - це символ життя, світла, радості. Українська мова славиться своєю мелодійністю по всьому світу. Саме в ній є безліч пестливих слів, яких немає в інших мовах. Українці часто в своїх звертаннях до коханих досі використовують суржик та кальку з російської. Популяризатор української мови Андрій Шимановський розповів, як красиво українською називати своїх коханих і назавжди забути про суржик.

Українці часто у своєму мовленні використовують слово "вірний" у не правильному значенні. Мовознавець Олександр Авраменко у своєму відео-уроці пояснив, чому іноді це слово треба замінити іншими відповідниками. "Нещодавно мені на очі потрапив документ одного з українських університетів. Мою увагу в наказі привернув штамп, на якому написано "копія вірна". Це дуже поширена помилка", зазначив мовознавець. Авраменко наголосив, що "вірно" можна кохати або нести службу в армії, тобто не зраджувати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке "сочєльнік" і як це правильно сказати українською "А на печатці має бути напис "згідно з оригіналом". Так само неправильно сказати "вірна відповідь" або "вірне рішення". Адже і відповідь, і рішення не можуть зраджувати, і відповідь, і рішення правильні" підсумував мовознавець. Кожна мова невпинно розвивається й змінюється залежно від часів та подій. Так і з українською. Оскільки події в нас нині буремні, то й новостворених слів чимало. Повномасштабна війна Росії проти України принесла багато неологізмів. Вони допомагають висловлюватися трохи емоційніше. Пропонуємо добірку таких новотворів.

Станом на зараз ворог 67 разів атакував позиції Сил оборони України. Під артилерійські обстріли потрапили прикордонні райони, зокрема населені пункти Попівка, Лугівка, Покровка, Проходи, Мар'їне на Сумщині, а також Тимофіївка та Леміщине у Харківській області. Керованими авіабомбами російська авіація вдарила по Бояро-Лежачах Сумської області. Про це повідомляє Генштаб ЗСУ Північно-Слобожанський і Курський напрямки На цих напрямках противник двічі намагався проводити наступальні дії, і станом на зараз боєзіткнення тривають. Російська авіація завдала двох ударів, скинувши чотири керовані бомби. Також окупанти здійснили 115 артилерійських обстрілів, зокрема два з реактивних систем залпового вогню. Українські підрозділи активно діють та мають певні успіхи на окремих ділянках фронту. Південно-Слобожанський напрямок Українські військові успішно відбили штурм противника поблизу населеного пункту Глибоке. Куп'янський напрямок Від початку доби противник тричі атакував у районах Куп'янська, Голубівки та Загризового. Лиманський напрямок Сили оборони відбили сім атак російських військ поблизу Рідкодуба, Греківки, Мирного, Шандриголового та Колодязів. Ще три бої тривають. Сіверський напрямок Українські воїни відбили одну атаку окупантів, які намагалися просунутися у районі Григорівки. Торецький напрямок Ворог двічі намагався прорватися у районах Торецька та Олександра-Калинового. Українські підрозділи відбили одну атаку, ще один бій триває. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять танків і майже тисяча "200-х" - назвали втрати окупантів за добу Покровський напрямок На цьому напрямку ситуація залишається напруженою. З початку доби окупанти здійснили 37 атак на позиції наших військових поблизу населених пунктів Попів Яр, Золотий Колодязь, Никанорівка, Маяк, Володимирівка, Шахове, Рубіжне, Вільне, Новоекономічне, Миролюбівка, Миколаївка, Родинське, Червоний Лиман, Промінь, Лисівка, Сухий Яр, Покровськ, Звірове, Удачне та Новоукраїнка. Сили оборони вже відбили 34 атаки, бої тривають. Ситуація поступово стабілізується, наші військові активно виявляють і знищують ворожі групи, які напередодні проникли у тилові райони. Минулої доби воїни однієї з механізованих бригад взяли в полон п'ятьох окупантів. Новопавлівський напрямок Російські війська дев'ять разів атакували позиції українських військ поблизу Толстого, Олександрограда, Маліївки, а також у напрямках Філії та Запорізького. Одне боєзіткнення ще триває. Оріхівський напрямок Ворожа авіація завдала удару некерованими авіаракетами по Новоданилівці. Придніпровський напрямок Сили оборони відбили п'ять штурмових дій противника. Авіаудару зазнало село Львове. Російські війська у липні 2025 року, ймовірно, просунулися на 500-550 кв.км углиб території України. За оцінками аналітиків, це просування відповідає показникам червня - темпи захоплення територій залишаються стабільними після щомісячного зростання з березня цього року. Основна активність бойових дій зосереджена в Донецькій області - передусім на північний схід і південний захід від Покровська. Саме на цьому напрямку російські війська намагаються оточити місто та чинять тиск на критично важливі логістичні шляхи українських сил.

В українські мові існують слова, які нове покоління людей не чули ніколи в житті. Все через те, що деякі вирази виходять із повсякденного вжитку, залишаючись лише у творах літератури. Ось старі слова, які забулися з часом. Забуті стародавні українські слова Братанич Так називали племінника по брату, тобто сина свого брата. Цікаво, що аналогічне слово для дочки брата чи сестри - "небога" - збереглося до наших днів. Спудей Цим словом позначали учнів братських шкіл і релігійних навчальних закладів, а у вужчому значенні - учнів молодших класів Київської академії. Згодом "спудеями" почали називати студентів вишів. Суціга Таким прикметником описували хитру людину, до того ж у негативному контексті, тобто шахрая або донощика, що діє в корисливих цілях. Герць У прямому сенсі означає битву, козацький поєдинок. У переносному - це боротьба поглядів, світоглядів. Шкодляк Позначає жадібну людину, скупу на фінансову допомогу або добрі справи. Є й інші старі українські слова, що вказують на жадібність - "жила", "жмикрут", "скупердя", "скупар". Гойний На відміну від попереднього прикметника, "гойними" називали щедрих, безкорисливих людей. Однак слово також могли використовувати в негативному сенсі для багатіїв, які не знають міри в розкоші. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яке слово допоможе відрізнити українців від росіян: лайфхак іспанця Огуда Означає осуд, недоброзичливе ставлення, погану репутацію. "Виражати огуду" - це засуджувати когось за аморальний вчинок. Легейда Давня образа, якою "нагороджували" недалеких або невмілих людей. У деяких регіонах так називали психічно хворих. Спуза Пояснення цього слова - попіл, гаряча пічна зола. Від нього походять такі вирази, як "спудзяник", тобто випечений на попелі коржик, і "спудзянка" - вівця сірої породи з шерстю попелястого кольору. Маркітний Часто вживане українськими класиками слово має два значення. Перше - сумний, стривожений, незадоволений ("маркітно на душі"). Друге - страшний, моторошний ("маркітний звук"). Відколи в країні повномасштабна війна, яку розгорнула РФ, українці намагаються більше спілкуватись українською, ніж російською. Хтось вчить її на курсах, а комусь достатньо лише покращити рівень знань. Щоб збільшити свій словниковий запас, спробуйте щодня вивчати по кілька нових слів, особливо, якщо вони маловідомі чи взагалі забуті. Ними ви точно вразите своїх співрозмовників.

Українці - часто вживають слово "так" на початку речення. Саме ця дрібниця стала ключем до того, як навчитись розрізняти росіян і українців. Про це розповіла українська блогерка Олена, яка мешкає в Іспанії. "Лайфхак, якого я не очікувала взагалі. Саме це коротке слово українці майже завжди ставлять на початок речення: "Так, дайте, будь ласка", "Так, мені потрібно…", - розповідає Олена. Увагу на це звернув місцевий фармацевт. Після цього і сама дівчина почала помічати цю мовну звичку українців. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які слова ніколи не вимовлять росіяни Багатьом українцям відгукнувся допис землячки і вони підтверджують це факт. Дехто звернув увагу, що така звичка може призводити до курйозів: у Швеції, наприклад, "так" означає "дякую". Місцеві не завжди розуміють, чому українець дякує ще до того, як щось попросив. У мовленні українців є вираз "іспанський стид", який описує почуття сорому за дії чи слова іншої людини. Воно має давнє походження й зустрічається в багатьох класичних текстах. Слово "стид" справді є частиною української мови й має давнє походження. У "Словарі української мови" Бориса Грінченка воно подається як синонім до слова "сором".

Під час прибирання у будинку чи квартирі, можливо, задумувались як правильно вжити вислів "я пилососю". Мовознавець Олександр Авраменко у своєму відеоуроці в ефірі Сніданку 1+1 сказав своєму глядачеві, як треба говорити. "Запам'ятайте. Цю дію потрібно говорити так: я не "пилосошу", а "пилососю", - сказав Авраменко. Якщо ж ця форма для вас незвична, можете казати так: "я прибираю пилососом", "я чищу пилососом". "Дбаючи про чистоту своєї мови, ви поважаєте не тільки себе, а й своїх співрозмовників, - підсумував Авраменко. Як правильно називати пилосос Авраменко також розповів, як правильно українською називати пилосос. Українські словники дають три варіанти такого апарату: найпоширеніший - "пилосос". Рідше вживані - "пилотяг/пилосмок". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ні "по четвергаХ, ні "по четвергаМ" - мовознавець сказав, як правильно У словниках можемо також знайти ще слово "порохотяг". Воно є синонімом вищезгаданих слів, але рідковживаним. Слово "заставляти" дуже часто використовуємо не в тому значенні, яке воно має насправді. Часто кажемо "його заставили", коли маємо на увазі, що хтось щось робить не з власної волі. Але використовувати слово "заставили" у такому значенні неправильно, каже мовознавець Олександр Авраменко. У випадках, коли потрібно сказати, що хтось щось робить не зі своєї волі, слід використовувати слово "змусили".

Є моменти, коли хочеться висловити жінці своє захоплення нею щиро та по-справжньому. Замість "ти красива" можна сказати зовсім інакше, щоб підкреслити її шарм, жіночність та витонченість. Тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа поділився варіантами в Іnstagram, як красиво зробити жінці комплімент. Про зовнішність делікатно й красиво: Ти неймовірно гарна. У тебе природна елегантність. Твоя усмішка - як світло. У тебе дуже теплий погляд. Твій стиль - це витонченість без зусиль. Про енергію та ауру: Біля тебе хочеться бути справжнім. Ти несеш спокій навіть у шумі. З тобою - як дихати вільно. У тебе є внутрішнє світло, яке відчувається. Про розум, мудрість і глибину: Ти думаєш тонко й відчуваєш глибоко. Розмова з тобою - завжди подарунок. У тебе сильний і ніжний розум. Твоя думка - завжди влучна й глибока. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сонечко чи серденьку: мовознавиця назвала помилку у звертаннях до коханих Про силу і гідність: У твоїй тихості - сила. Твоя впевненість - не гучна, але відчутна. Ти вмієш тримати свої межі красиво. Ти - приклад внутрішньої опори. Універсальні теплі: Ти дуже цінна. Я захоплююся тобою. Добре, що ти є. Твоє існування - вже подарунок для світу. Українська мова славиться своєю мелодійністю по всьому світу. Саме в ній є безліч пестливих слів, яких немає в інших мовах. Українці часто в своїх звертаннях до коханих досі використовують суржик та кальку з російської. Популяризатор української мови Андрій Шимановський розповів, як красиво українською називати своїх коханих і назавжди забути про суржик.

Українська мова має чимало омонімів. Йдеться про слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Вони здатні не лише збити з пантелику, а й змінити зміст сказаного. "Це слова-двійники, які плутають навіть філологів. Ці омоніми вас здивують", - каже тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа в Іnstagram. кОпчений - дієприкметник: це коли щось закоптили, тобто надали продукту відповідного запаху і смаку. Процес уже завершено. Наприклад: "Це кОпчена ковбаса - її щойно приготували". копчЕний - прикметник: вказує на сталу якість, те, що зазвичай готується способом копчення. Наприклад: "Я люблю копчЕний сир". хАос - це слово з міфології. Так називали первісну стихію, з якої виник світ. Це щось величне, поза межами порядку, ще до створення світу. хаОс - безлад, коли все розкидано, порушено, нічого не організовано. Наприклад: "У тебе на столі справжній хаОс!". зАкладка - смужка паперу або тканини, яку кладуть у книжку, щоб позначити сторінку. Наприклад: "Я залишила зАкладку на п'ятдесят шостій сторінці". заклАдка - дія: коли щось закладають або вставляють у конструкцію, книжку чи навіть у кишеню. Наприклад: "Він зробив заклАдку цегли у фундамент". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Слова, які видають безграмотність: так українською не говорять пІдданий - той, кого піддали чомусь, тобто з ним щось зробили. Наприклад: "Він був пІдданий жорсткій критиці". піддАний - підлеглий королю або імператору. Наприклад: "Він був вірним піддАним корони". Обруч - прислівник, що означає "поряд", "біля". Використовується в розмовній, поетичній чи архаїчній мові. Наприклад: "Він стояв обруч мене". ОбрУч - іменник, річ круглої форми. Наприклад: "Вона носить золоту обрУчку". Від початку повномасштабного вторгнення РФ багато українців переходять на рідну мову. Хтось принципово, хтось давно наважувався, але все зволікав. У своєму мовленні часто допускають помилки. Мовознавець Олександр Авраменко назвав гарні аналоги російським фразеологізмам. З ними ваша розмова стане ще яскравішою та цікавішою. Часто можна зустріти, коли хтось намагається дослівно перекласти фразу "сгореть со стыда". Але говорити "згоріти з сорому" неправильно.

Фраза "мати місце" часто звучить у новинах, офіційних заявах або просто в буденних розмовах. Але чи завжди її вживання є виправданим. У французькій мові є сталий вислів avoir lieu - в буквальному перекладі мати місце. Так французи кажуть тоді, коли треба вказати на факт якоїсь події. Ця ідіома за посередництвом російської мови як калька перекочувала в українську мову, ставши канцеляризмом. Однак мовознавці вважають конструкцію мати місце, що вказує на доконаний факт чого-небудь, небажаною, і радять її уникати, користуючись натомість такими відповідниками: Бути. Поряд з досягненнями мають місце й істотні недоліки. - Поряд з досягненнями є й істотні недоліки. Бувати. Іноді мають місце випадки, коли треба швидко ухвалити рішення. Іноді бувають випадки, коли треба швидко ухвалити рішення. Ставатися (статися). Ця подія мала місце багато років тому. - Ця подія сталася багато років тому. Трапитися (траплятися). Інцидент мав місце під час конференції. - Інцидент трапився під час конференції. Відбуватися (відбутися). Завтра матиме місце важлива зустріч. - Завтра відбудеться важлива зустріч. У перші години після аварії мало місце чимало незрозумілого. - У перші години після аварії діялося чимало незрозумілого. Коїтися. Відповідальність за те зло, що має місце в світі, треба покладати не на Бога, а на людей. - Відповідальність за те зло, що коїться в світі, треба покладати не на Бога, а на людей. Спостерігатися. У цьому регіоні має місце нестача води. У цьому регіоні спостерігається нестача води. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим замінити кальку "під видом": шість українських фраз Існувати. У фольклорі багатьох народів мають місце легенди про міфічних істот. - У фольклорі багатьох народів існують легенди про міфічних істот. Виникати. У такому разі можуть мати місце складнощі. - У такому разі можуть виникнути складнощі. Міститися. У цьому старовинному рукописі мають місце цінні історичні відомості. - У цьому старовинному рукописі містяться цінні історичні відомості. Тривати. Переговори мали місце кілька годин. - Переговори тривали кілька годин. Однак у прямому значенні вислів мати місце цілком доречний: Дуже важливо мати місце, де можна почуватись як удома. Кожна річ має своє місце. Коли кажуть "залиште мене в спокої", то це вважається мовною помилкою. Українською це звучатиме інакше. Мовознавець Олександр Авраменко пояснив, що з цією фразою не так. Бо залишати можна щось у спадок, а не залишити можна каменя на камені або ж мокрого місця.

Росіянам завжди важко давалось вивчення української мови. З початком війни, полонені на камеру намагались промовити слово, але жодне їм не вдавалось сказати чітко. Що їм заважає вимовляти правильно. А йдеться про звук г, м'які ж і ш, закінчення -ння і -ття, пише liga. Звук г Можна сміливо стверджувати, що будь-які слова з цим звуком росіяни (а з ними, скажімо, й поляки) ніколи не вимовлять правильно з першого разу бо його просто немає в їхніх рідних мовах. Тому замість г росіяни казатимуть х або ґ. Хочете перевірити? Попросіть їх вимовити: Гарно гратись горобцям у гілках горобини. Розрізнення и/і У російській мові, звісно, є свої звуки, схожі на українські и/і, але стоять вони дуже часто зовсім не так, не там, не тоді й не за тими правилами. Тому наші слова, де вони стоять поряд, теж видаватимуться росіянам (і, скажімо, чехам, які и/і взагалі не розрізняють) неабиякими ломиголовками. Ось вам наступне експериментально-перевірне речення: Привіт, привиде, ти знайшов свіжий привід і прийшов місити залиті сірими калюжами вулиці? М'які ж і ш Редакції свого часу довелося вчити в школі російську мову, й тому правило про "жи" і "ши", які пишуться з м'яким и, але вимовляються твердо, досі балабамкається десь між вухами. Українська мова натомість любить і шанує м'які склади. Хочете, щоб язик спраглого до неї росіянина зав'язався в бантик? Ось вам речення: Шість жінок після подорожі нашіптували одна одній ніжні слова про свіжі суші й чужі гаражі. Закінчення -ння і -ття Тим, хто вчить українську мову з першою російською, вони неабияк ускладнять життя. Там, де в українській -ння/-ття, росіяни мають або -нье/-тье, або зовсім інші закінчення й суфікси. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 найуживаніших русизмів, яких важко позбутись Подовжених звуків у російській теж немає. Тому в процесі українофілам доведеться пізнати свою артикуляційну систему й налаштувати її на новий лад. Ось тренувальне речення: Якби ж знаття, що потрібні знання і вміння часом рятують життя! Твердий ч Для нас він знайомий і рідний, хоча, звісно, й не для всіх говірок чи діалектів. Загалом вимовляти його супертвердо (як у польській) не обов'язково, але й надм'яко теж не комільфо. У росіян він завжди м'який. Ось вправа для їхніх язиків: Чи ти чистила його, чи не чистила, а чистішим цей м'ячик не став. Між словами "дякую" та "спасибі" є різниця. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив поставити крапку у правильності висловлення вдячності. Вдячність можна висловлювати словом "спасибі", яке живе у наших пам'ятках з XVI століття. Слово "дякую" ширше використовується як етикетна форма висловлення подяки.

Слово "удача" насправді є українським, хоча багато людей думають, що воно запозичене з російської мови. Найвідоміший вчитель України Олександр Авраменко пояснив різницю між "удачею" та "вдачею" у своєму відео-уроці. "Бажаний результат, щасливий збіг обставин, успіх - називається "удачею". Це давнє українське слово", - підкреслив він. Не треба плутати "удачу" із "вдачею". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українською сказати "бегущая строка" "Це пароніми. Тобто слова, які означають різні речі: "Вдача" - це характер, натура людини, звичка. Наприклад, кажуть: "Вона має "веселу вдачу". У мого сина "горда вдача". Тож, "удача" - це успіх, а "вдача" - характер", - пояснив мовознавець. Українська мова - одна з наймелодійніших у світі. Її вивчають, нею хочуть спілкуватись дедалі більше людей. Українська мова має чималий арсенал слів, пов'язаних із кулінарією. Слова "пирожене", "морожене", "конфети" чи "печення" мають набагато красивіші українські відповідники, які допоможуть назавжди забути русизми.

Коли ми говоримо, що нас гостинно прийняли черкащани чи полтавчани, то припускаємося мовної помилки. Філологиня Ольга Васильєва на своїй сторінці у Facebook пояснює, чому казати на жителів міст треба інакше. "Під час насильницького зближення мов в українські катойконіми просочилися різні -чани, і зʼявилися в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани. Тоді полтавці змушені були забути про "Наталку Полтавку" свого видатного земляка Котляревського і назвати фабрику "Полтавчанкою", - пише у своєму дописі Ольга Васильєва. Про це писав і Борис Антоненко-Давидович у праці "Як ми говоримо": "Хтозна, чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і лубенець, лубенка - на позначення жителів Лубен, чи канівець, канівка - на позначення жителів Канева. Появу дивовижних полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка - гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)", зазначила філологиня. Українська мова милозвучна, тому найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XlV столітті: полтавець - полтавка - полтавці; луганець - луганка - луганці; краматорець - краматорка - краматорці; маріуполець - маріуполька - маріупольці. Із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-: Вінниця - вінничани; Тростянець - тростянчани; Донецьк - донеччани; Чернівці - чернівчани; Гадяч - гадячани; Прилуки - прилучани. Щодо -ш: Калуш - калушани, але Золотоноша - золотонісці, а не золотоношани. Професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова: черкащани, замість якого має бути черкасці; криворожани, замість якого має бути криворіжці; сумчани, замість якого має бути сумʼяни. "Інші філологи обстоюють ще слово сумці, бо воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сумʼяни, але сумʼяни краще, ніж сумчани. Кременчужани - теж росіянізм, бо утворилося від Кременчуг, а треба від Кременчук, тому правильно кременчуківці. А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не тільки кримських татар: "Кримець, -мця, Житель Криму". Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що мешкають у Криму, звуться кримці, а не кримчани", - наголосила редакторка. "Ви запитаєте, в жіночому роді тоді кримка, а жителька Сум - сумка? Авжеж. У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається - може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. Назва сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах теж походить від назви мешканки Криму", - зауважує Васильєва. Ось правильні назви жителів українських обласних центрів: Чернігів - чернігівці; Полтава - полтавці; Луганськ - луганці; Запоріжжя - запоріжці; Дніпро - дніпровці; Херсон - херсонці; Миколаїв - миколаївці; Черкаси - черкасці; Ужгород - ужгородці; Житомир - житомирці; Івано-Франківськ - іванофранківці; Тернопіль - тернопільці; Сімферополь - сімферопольці; Рівне - рівенці; Суми - сумці; Харків - харківці; Київ - кияни; Львів - львівʼяни; Чернівці - чернівчани; Луцьк - лучани; Кропивницький - кропивничани; Хмельницький - хмельничани; Вінниця - вінничани; Донецьк - донеччани; Одеса - одесити / одесці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українізувати Лєн і Свєт: до цього часу ви говорили з помилками Лише чверть цих катойконімів має морфологічні підстави для -чан-. Також є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-: іванофранківці / іванофранківʼяни; тернопільці / тернополяни; рівенці / рівняни; дніпровці / дніпряни; харківці / харківʼяни; сумці / сумʼяни; житомирці / житомиряни; чернігівці / чернігівʼяни. Назви жительок Острогу, Кривого Рогу та Запоріжжя будуть острожка, криворіжка та запоріжка. Острожанка, криворожанка та запорожанка - це російські форми. Як, наприклад, назвати жителів Горішніх Плавнів, Голої Пристані, Часового Яру, Давидового Броду, Залізного Порту? Є кілька способів: словосполучення - житель/-ка Горішніх Плавнів, житель/-ка Голої Пристані; складні катойконіми: горішньоплавенці - горішньоплавенець - горішньоплавенка; голопристанці - голопристанець - голопристанка; часовоярівці - часовоярівець - часовоярівка; давидовобродівці - давидовобродівець - давидовобродівка; залізнопортівці - залізнопортівець - залізнопортівка; "За основним словом: плавенці/плавнівці, пристанці, ярівці, бродівці, портівці. Зауважте, що жителі Камʼянця-Подільського є камʼянчанами, за основним словом Камʼянець", - зазначила філологиня. У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. Під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків".

Час від часу виникають суперечки: чи є слово "суп" питомо українським, чи це запозичення з російської. Дехто навіть закликає уникати цього слова, вважаючи його чужим. Розповімо, які відповідники є в українській мові. Слово "суп" означає "рідка страва, юшка" і є запозиченим з французької мови (soupe), а не з російської. Таке визначення надає науковий журнал "Українознавчі студії" Інституту українознавства при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що означає слово "шинквас" в українській мові: ви здивуєтесь Говорити на рідкі страви "суп" не вважається помилкою. Окрім слова "суп", у сучасній українській мові вживається слово "зупа" - зазвичай, у діалектному мовленні. У різних регіонах України можна почути також "юшка" чи "бульйон", "росіл". Немає такого українця, який би не говорив слово "бутерброд". Це запозичене слово з німецької мови. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". Його можна замінити словом "накладанець".

Чотири скорочені форми жіночих імен Таня, Ліза, Лєна, Свєта важко українізувати. Але це на перший погляд. Так вважає філологиня Ольга Васильєва. "Якщо Тетяна, чому Таня, а не Теня? Якщо Єлизавета, чому Ліза, а не Лиза? І звідки в іменах Лєна і Свєта взялася літера є? Почнімо з Тетяни. Оскільки це імʼя походить від грецького Татіана, можна як виняток залишити скорочення за цією повною формою: Таня, Тата. А що з Єлизаветою? Фаріон каже, що галичани скорочують це імʼя як Люзя. Але можна скорочувати й Вета. Так називали мою прабабусю Лисавету на Черкащині. Можна Єля, можна Лизя. Цю форму зафіксовано на Слобожанщині", - пише на своїй сторінці у Facebook Ольга Васильєва. З Оленою все простіше: у повісті Ольги Кобилянської "Царівна" імʼя головної героїні скорочують як Лена, а не Лєна. Тому просто замініть одну літеру. Незвично, але правильно: Лена. Те саме й з Лєрою: Лера, каже редакторка. "Найскладніше зі Свєтою(-канфєтою). Світа? Світла? Лана? У книжці Любомира Белея "Імʼя дитини в українській родині" наведено такі форми: Світланка, Світланочка, Світланонька; Світка; Лана, Ланка, Ланонька, Ланочка, Лануся (у словнику Скрипник і Дзятківської). Олена, Єлизавета й Тетяна у словнику подані так: Оленка; Оленочка, Оленонька, Ленуся, Оленця; Олеся; Лена, Ленонька, Леночка; Ляля (у словнику Скрипник і Дзятківської є ще Оленцуня і Льоля). Єліза, Єлька; Ліза, Лізонька, Лізочка. (Де ж галицьке Люзя і слобожанське Лизя?) Любомир Белей, як бачимо, не накладає заборони на Лізу. Танечка, Таненька; Тася, Тасечка, Тетянка. Скорочені форми можуть бути спільними для кількох імен: "Тася це і Тетяна, і Таїсія; Яся це і Яна, і Ярослава; Лана це і Світлана, і Мілана; Льоля це і Олена, і Ольга; Люся це і Людмила, і Олюся, і Валюся (а на Гуцульщині Ольга взагалі Люна); Леся це і Олександра, і Лариса, і Ольга, і Олена, і Олеся; Лесь/Лесик це і Олександр (Сашко), і Олексій (Олешко), і Леонід (Ленько), і Олег (Олько), і власне Олесь". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як звертатись до незнайомців. Мовознавець відповів "Це питомі українські, абсолютно органічні для нашої мови скорочення, тому мене дивують такі коментарі: "65 років не знав, що я Лесь або Лесик. Добре, що не лось або песик". А ще в українській мові імена не закінчуються на -аша. Якось мій польський читач Leszek Cyran написав українською: "Саша це жінка. Чоловік Сашко або Олек", - пояснює філологиня. Саша, Паша і Аркаша… Ваня, Даня і Нафаня… Жіночі закінчення чоловічих імен -я і -аша (Ілля виняток) є тільки в російській мові. Наприклад, в українській Василь це не Вася, а Васьо, Васько, Василько. А Василина Вася. До речі, в українській і жіноче не Саша, а Саня або Санда. Як і Марійка, Дарця та Наталка не Маша, Даша і Наташа, підсумувала Васильєва. У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. Під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків".

Більшість сучасних англізмів запозичені без потреби. Ми настільки часто говоримо "факапити", "репостити", "хейтити", що починаємо гадати, як замінити їх українським словом. Тож окремої уваги потребує явище українгліш, вважає редакторка Ольга Васильєва. "Фічі, скіли, бекграунди, лайфхаки... Доборолась Україна до самого краю...", - пише моя читачка Наталія Коваль. Що означають ці англізми і чи можна замінити кожен одним українським словом? Насправді, можна. Фіча - особливість або функція. Скіл - навичка. Софт скілс - "мʼякі" навички, тобто соціально-комунікативні. Два слова і там, і там. Хард скілс - компетентність. Бекграунд - досвід або нажиток. Лайфхак - хитрість або порада", - пропонує українські відповідники слів у своєму дописі на Facebook Ольга Васильєва. Українгліш - це схрещення українських слів та словосполучень з англійськими. Тобто відбувається запозичення англізму не в чистому вигляді (як лайфхак чи бекграунд), а підлаштування його до морфологічної чи синтаксичної структури української мови з утворенням суржику. Наводимо невелику частину таких суржикізмів, які є в нашому лексиконі. ▪️рофлити (від ROFL - rolling on the floor laughing) - дуже сильно сміятися, також насміхатися; ▪️чатитися - листуватися в електронній формі; ▪️кікнути - вилучити людину з чату; ▪️скролити - користуватися прокруткою на екрані; ▪️стримити - виходити в етер; ▪️стартапити - започаткувати проєкт; ▪️делітнути - видалити; ▪️хакнути - зламати мережу; ▪️хейтити - ненавидіти, цькувати в інтернеті; ▪️зачекінитися - позначитися десь; ▪️офнутися - зникнути, вимкнутися звідкись або вмерти; ▪️факапити - робити помилки; ▪️фіксити - лагодити; ▪️фоловити - відстежувати; ▪️шерити, репостити - поширювати; ▪️чилити - відпочивати; ▪️аплікуха - застосунок; ▪️пруфи в студію - потребую доказів; ▪️овер дофіга/ту мач - забагато; ▪️це анбелівебл - це неймовірно; ▪️та на ізі - запросто; ▪️рілі - справді; ▪️ну камон - годі тобі; ▪️олди - люди, народжені у ХХ столітті; ▪️кринжовий, кринжатина - огидний, огида/сором; ▪️рандомний - випадковий; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українською сказати "ікра": запам'ятайте це автентичне слово "Англізація свідомості розхитує український мовний код, як і русифікація та полонізація. Айтівцям - привіт! Будьте стійкішими та відповідальнішими. Не тягніть у мову різний непотріб. Вас наслідує решта українців", - зазначила філологиня. Хтось не відчуває небезпеки від українглішу, але з часом можна скотитися до мови нашої діаспори, - зауважила Васильєва. "Приклади з групи "Українці в Чикаго": "Чи пан повокає мого доґа вздовж того фенсу до парку і назад?", "Ким я можу піти до парку з?", "Я запаркувала свою кару на корнері стріти, бо мушу нині попейнтувати пліт". А потім: "Шо на мене так дивишся, ніби не по-українськи говорю?" Плекаймо своє", - підсумувала редакторка. Англізм "дедлайн", яке так часто використовують українці, можна замінити українським відповідником. Це слово необхідно викреслити зі свого лексикону хоча б тому, що має жахливе походження. Редактор Ольга Васильєва подає два гарні українські відповідники: реченéць і крайдата.

Російський вислів "утро вечера мудренее" часто використовують, коли хочуть сказати, що з важливими рішеннями краще не квапитися. Вранці голова буде яснішою і тоді прийдуть правильні думки. Але в українській мові теж є колоритні й точні відповідники, які не лише передають той самий сенс, а й звучать природно й мелодійно. Ось добірка українських висловів, які сміливо можуть замінити "утро вечера мудренее" у ваших розмовах. Ранок вечора мудріший - дослівний, але цілком природний для української мови варіант. Ще варіанти: Ранкова думка - розумніша. З ночі не куй - на світанку викуєш краще. До ранку все втрясе́ться. Не спіши з вечора - зранку розберешся. Вранці буде видніше. Ранок покаже. Ніч-мати дасть пораду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як легко замінити фразеологізм "не ударить лицом в грязь": сім колоритних висловів Ніч додасть розуму. Ранок покаже, що вечір не скаже. Завтра буде видніше. Година вранці варта двох увечері. На вечірню заваду вранці є розрада. Ввечері завада, вранці розрада. Ніч порядниця матері. Вечір думає, ранок знає. Треба з цим переспати. Ці варіанти можна використовувати залежно від контексту: роздуми, прийняття рішення, пошук спокою чи ясності. Прислівʼя роблять нашу мову яскравішою, додають глибини й емоційності до розмови. Щоб позбутися російських фраз, які так вкорінились у словниковий запас, варто знати українські альтернативи. Замість "Смеется тот, кто смеется последний", українською кажемо "Хто звечора плаче, той уранці скаче".

Кабмін 15 липня призначив Олену Івановську на посаду уповноваженої із захисту державної мови. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Її посаду подав уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Олена Івановська є докторкою філологічних наук, професорка, викладачкою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Займається дослідженням українського фольклору, звичаєвого права та етнопедагогіки. Її наукова діяльність охоплює понад 130 праць, присвячених зокрема захисту української мови, повідомив Лубінець. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мовний омбудсмен похвалився першими успіхами Викладацьку кар'єру Івановська почала ще 1995 року в стінах КНУ. Відтоді вона пройшла шлях від асистентки до професорки. З 2007 року очолює кафедру фольклористики Інституту філології. Працює також у Центрі фольклору та етнографії, що діє при університеті. Є членом вченої ради Інституту філології, спеціалізованої ради із захисту дисертацій, а також залучена до роботи державних експертних органів при МОН України, зокрема Експертної ради ДАК і комісії з філології та соціальних комунікацій. У науковому доробку професорки близько 100 наукових публікацій, серед яких 17 праць з науково-методичного напряму. Вона є співавторкою підручників, навчальних програм і посібників, що охоплюють методику викладання фольклору, українську етнографію, етнопедагогіку, народну творчість, а також звичаєве право. 2 липня Кабінет міністрів звільнив Тараса Кременя з посади Уповноваженого із захисту державної мови через те, що збіг термін, на який його призначали. Рішення набере чинності 8 липня.

Давнє колоритне слово "шинквас" вийшло з ужитку українців, хоча було досить популярним. Як виявилось, це запозичене слово з німецької мови. "Шинквас це прилавок або барна стійка. А в німецькій мові, звідки це слово примандрувало до нас, шинквасом називають посудину для вина. Але за шинквасом п'ють не тільки вино, а й будь-які напої", - пояснює мовознавець Олександр Авраменко. Приклад: "Хтось любить кавувати за шинквасом, а ми з друзями на терасі". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Оката яєшня" чи "глазунья" - як українською назвати найпопулярніший сніданок "До речі, "кавувати" нове слово, утворене за аналогією до форми "чаювати". Це слово вже потрапило до академічного двадцятитомного словника української мови", - зазначив мовознавець. Немає такого українця, який би не говорив слово "бутерброд". Це запозичене слово з німецької мови. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". Його можна замінити словом "накладанець".

Серед українців часто можна почути слово "кульчики". Його в побуті використовують більш старші жінки. Це діалектизм, який поширений в багатьох регіонах України. "Діалектні слова не слід використовувати в науковому й діловому стилях мови", - розповів доцент-мовознавець Олександр Авраменко у своєму відеоуроці. Науковець пояснив, що такий діалектизм не є мовним сміттям. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В одному реченні є три помилки: перевірте свої знання з української разом з мовознавцем "От часто чую, що регіональні слова псують літературну мову, це мовне сміття. Ні, друзі, мовне сміття - це суржик", - підкреслив експерт. А ось що таке кульчик, згідно зі словником, - так в деяких регіонах нашої держави називають сережку, наголосив Авраменко. Українці часто вживають такий вислів: "мені не по собі". Цей вислів скалькований від російського "мне не по себе". Його краще замінити іншими українськими відповідниками.