Ukrainians news about Сьогодення

Фемінітиви - це слова, що позначають жінок за професією, діяльністю чи соціальним статусом. Зазвичай вони утворюються від чоловічої форми, наприклад: лікар - лікарка, директор - директорка. Такий принцип словотворення є природним для української мови та допомагає відображати гендерну рівність у мовленні. Однак існує і зворотний процес, розповіла в інтерв'ю NV доцентка кафедри філології Українського католицького університету, укладачка Вебсловника жіночих назв української мови Олена Синчак. "У мовознавстві це називається редеривація, тобто зворотна деривація. Зазвичай утворення відбувається так: від чоловічої назви утворюємо жіночу. А тут навпаки: від жіночої, довшої форми утворюємо чоловічу, яка коротша", - пояснила Синчак. Це явище в українській мові дуже поширене - не лише стосовно назв людей, але й загалом. "Що ж стосується назв людей, то один з прикладів - слово "дояр", утворений від слова "доярка". Слово "нянь" - від "няня". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З якого віку треба звертатись на "ви" до незнайомих людей У романі Андрій Лаговський авторства історика Агатангела Кримського вживається слово "проститутник", - навела приклади Олена Синчак. Мовознавиця також нагадала, що в багатьох західних країнах, серед яких Німеччина, немає чіткої сегрегації на ринку праці. "Дуже багато чоловіків працюють вихователями чи нянями, і це нормально. Для дітей корисно бачити інший тип взаємодії, також це корисно для символічного капіталу жінки", - пояснила вона контекст вживання подібних слів. Ми вже звикли до творення так званих фемінітивів - назв жіночого роду за видом діяльності. Скажімо, продавчиня, соціологиня, чиновниця, боржниця, директорка. Але от кажуть: директорша, лікарша, генеральша. Це фемінітиви з відтінком зневаги. З такими підступники суфіксами треба бути обережними. Суфікс -ш- позначає не професію. Директорша - це дружина директора, лікарша - дружина лікаря, генеральша - дружина генерала". На позначення професії чи посади треба використовувати суфікс -к(а): директорка, лікарка, генералка.

Вважати, що шкарпетки та носки є синонімами, є помилкою. Є лише одна назва цього незамінного виробу - всі українці носять "шкарпетки". Походження слова "шкарпетки" Слово шкарпетка походить від італійського sсаrреttа - чобіток і зазвичай вживається українською у множині - шкарпетки. Шкарпетки винайшли у Стародавній Греції, там вони були шкіряним предметом одягу, який носили вдома жінки. З часом шкарпетки почали в'язати та прикрашати вишивкою, а потім випускник Кембриджа магістр філософії Вільям Лі винайшов панчішнов'язальну машину, яка спростила їх виготовлення та дозволила поставити на потік. Чи правильно називати шкарпетки носками У кожної шкарпетки є - носок, це лише її передня частина. Отже слово носок (носки) не є синонімом шкарпеток і використовується українцями у цьому випадку через русифікацію. Носок - передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін. Став (Оксен) танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Тют., Вир, 1964, 209). Вона вже дивилася під ноги й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (Чорн., Потік., 1956, 49). На носках - спираючись на передню частину ступні. З класу виходили (діти) тихенько, на носках (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 33). Він стояв під насипом, зіп'явшись на носки, сердитий, знервований (Гончар, ІІІ, 1959, 368). ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Іспанський стид": три варіанти, як краще висловитися українською Також слово носок вживається у випадках, коли мається на увазі ніс. Подивилась (жінка) й зморщила носок&hеllір; (Вовчок, VІ, 1956, 269). Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, №&thіnsр;11309). Приклади вживання слова "шкарпетки" Він хитнув ногою, і пантофля звалилася. Всі побачили голу ніженьку, навіть без шкарпеток. (А. Кримський) Пильно вдивляючись у пітьму, зводить гвинтівку арсеналець. А вдома його добра матінка плете теплу шкарпетку. Не спиться матері. (О. Довженко) На його оклик вийшла молода козачка років двадцяти восьми, в білих вовняних шкарпетках на маленькій нозі. (Григорій Тютюнник). Зменшувально-пестливі форми слів часто додають тепла та дружньої атмосфери у спілкуванні. Проте в офіційних або серйозних ситуаціях вони можуть виглядати недоречно. Використання таких форм у ділових переговорах, офіційних документах чи спілкуванні з незнайомими людьми може створити враження надмірної фамільярності. Тому важливо знати, коли і з ким варто обирати стриманіші форми слів, щоб підтримати відповідний тон розмови.

Українці часто у своєму мовленні вживають російські кальки "давай" та "давайте". Наприклад, вислів: "Давайте допомагати ЗСУ!" є невірним. Правильно - "Допомагаймо ЗСУ!" Філологиня Ольга Васильєва назвала варіанти чим замінити кальковані слова "давай" і "давайте". "На відміну від російської мови, українська має форму наказового способу дієслова першої особи множини. А також є вигуки "нумо" і "гайда", пояснює у своєму дописі Fасеbооk Ольга Васильєва. Варіанти заміни кальки Давай підемо на річку! - Ходімо на річку! Давайте працювати! - Працюймо! Нумо до праці! Давай потанцюємо! - Гайда танцювати! "Давайте помовчимо! - Помовчмо". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українською буде "у даний момент": Авраменко дав свій варіант заміни російської кальки "Проте дієслово "давайте" вживається у прямому значенні, керуючи іменником: "Давайте собаці таблетку, попередньо подрібнивши її та змішавши з вологою їжею", - зазначила редакторка. На освітній платформі "Є-мова" до Дня української писемності та мови створили тест на рівень володіння державною мовою. Його можуть пройти усі охочі. Цей тест зорієнтує наскільки добрим є розуміння письмових та усних текстів, а також, як добре користувач знає граматику і лексику. Цей іспит є безкоштовним та цілодобовим. Орієнтовний час тривалості тесту - 60 хвилин.

Українська мова походить від праслов'янської, як і багато інших мов у Східній Європі. Тому в кількох мовах може бути безліч однакових слів. До таких належать слова, які є в українській і російській мові. Ці лексеми мають подібне звучання, але вони різні за значенням. Тому дехто плутає значення цих слів, і в результаті виникає неправильне поєднання мовних елементів - суржик. Розповідаємо, які слова є питомо українськими і ними можна користуватися, але вони мають інше значення. Які слова є українськими, але вживаються в іншому значенні Зустрічатися. Часто це слово вживається в контексті "зустрічатися з труднощами", хоча це помилка, зустрічатися можна лише з кимось, а не чимось. Любий. Це слово помилково вживають у значенні займенника будь-хто, але його треба вживати у значенні прикметника до того, кого любимо чи кохаємо любий, коханий. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Хохол" і "кацап": звідки взялися ці слова і що насправді означають Мішати. Це слово має кілька значень, та в українській мові воно вживається на позначення дієслова перемішувати, а не заважати комусь. Простити. Тут помилка у значенні застудитися. Насправді, в українській мові слово "простити" вживається у значенні вибачити когось. Лічити. Це слово в українській мові не має значення - когось лікувати. Правильним буде значення рахувати. В українській мові необхідно уникати вживання слова "кофе". Хоча у словниках і є це слово, але його ввели штучно туди у радянські часи з метою зближення української мови з російською. "Кофе" ми знаходимо у якості нормативного в академічному тлумачному Словнику української мови 1970-1980 років. От була така тоді політика. Тому не "кофе" і тим паче не "кохфе", а "кава".

Кожний чув з екрану телевізора чи інших гаджетів слово "аромоксамит". Воно звучить настільки чарівно, що, здається, має столітню історію. Але ні, запевняє тренер з ораторського мистецтва Ольга Мацьопа. "Це штучно створений термін, який поєднує два відчуття: аромат і ніжність оксамиту", - каже Ольга Мацьопа. Це слово вигадали для реклами кави, щоб одразу створити у вашій уяві атмосферу затишку та вишуканого смаку. Уявіть: ви чуєте слово і вже відчуваєте аромат улюбленого напою", зазначає дикторка. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Угу, капець і блін" - як красиво по-іншому казати поширені фрази Чому це слово працює "Бо мова - це магія. Одне слово може викликати цілу гаму емоцій, пробудити бажання, створити асоціації. Маркетинг розширює межі нашої мови, вигадуючи нові терміни, які ми з вами запам'ятовуємо на роки", - пояснює Мацьопа. В українській мові чимало виразів, які вживаємо ледь не щодня, але рідко замислюємося над їхнім глибинним змістом. Одним із таких є "розставити крапки над і". Вважається, що цей фразеологізм прийшов до нас з французької мови. Поставити крапку (всі крапки) над і - завершувати, закінчувати що-небудь, остаточно вирішувати щось.

Банальні та прості слова можна замінювати більш витонченими висловами у своєму мовленні. Це допоможе не лише збагатити словниковий запас, підняти рівень розмови, а й створити враження освіченої та культурної людини. Тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа в Іnstаgrаm пояснив, як говорити красиво і професійно деякі популярні вислови. Замість фрази "ви хто?" використовуйте вислів "як до вас можна звертатися?". Замініть вислів "без проблем" на "мені не складно". Вигук "угу" краще замінити на "саме так". Фраза "нема за що" звучатиме елегантніше як будь ласка. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сарафанне радіо" - як українською сказати популярний вираз Слово "капець" замініть на "неймовірно". Замість слова "блін" кажіть "прикро". "Додавайте ці слова у своє мовлення і ви помітите, як ваші розмови стануть більш витонченими та професійними", - наголосив Мацьопа. Слова, які ми використовуємо у розмові, можуть як підсилити авторитет, так і зруйнувати його. Вульгаризми, росіянізми чи спотворені слова створюють враження недбалості та неповаги до співрозмовника. Якщо ви хочете звучати переконливо та викликати довіру, варто уникати цих мовних пасток.

Є маловідомі українські слова, пов'язані із зимовим періодом. Розповімо про кілька цікавих колоритних слів, які давно вийшли з ужитку. "Як добре ви знаєте слова, які звучать автентично та унікально", - питає своїх підписників тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа на своїй сторінці в Іnstаgrаm Він назвав п'ять зимових слів, які були несправедливо забуті. Лагомини - ласощі та солодощі, відомі також у формі легуміни. Віхола - завірюха, метелиця або хуртовина. Припай - крига, яка міцноо приросла до берегів річок чи озер. Леліти - означає сяяти, блищати або відбивати світло. Омелюх - зимовий птах України із яскравим оперенням, який належить до ряду горобцеподібних. А більшість лише знають снігурів та синочок. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сарафанне радіо" - як українською сказати популярний вираз Кожне з цих слів - це не лише частина історії мови, а й ключ до глибшого розуміння української культури. Відродження таких слів у повсякденному житті чи творчості допомагає зберігати національну самобутність і багатство мови. "Збагачуйте мовлення. Примітивний словниковий запас залишайте в минулому", - наголосив Мацьопа. З приходом холодів та різдвяно-новорічних свят у мовленні українців все частіше з'являються слова, які пов'язані із зимовими явищами природи. У багатьох проскакує суржик та калька з російської мови. Є багато українських відповідників, які дозволять викорінити слова-паразити. Називаємо слова-суржики та варіанти їх перекладу українською.

Серед українців є доволі популярний вираз "сарафанне радіо". Але це калька з російської. Тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа в Іnstаgrаm пояснив, як насправді потрібно говорити цей відомий вислів українською. "Говорите російською і навіть не усвідомлюєте. Вислів "сарафанне радіо" краще замінити українськими відповідниками. Українською правильніше сказати черезтинне радіо або "реклама з уст в уста" або навіть жартома - "баб'ячі брехні". Ще фрази, які помилково вважаються українськими "Подвох" - замість цього слова вживаємо "каверза" або "підступ". Ці слова точно передають зміст. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як привернути увагу людей під час розмови: шість правил "Робить із себе героя" - правильніше сказати "грає" або вдає із себе звитяжця". "Крутиться думка" - правильно сказати "роїться гадка". Слова, які ми використовуємо у розмові, можуть як підсилити авторитет, так і зруйнувати його. Вульгаризми, росіянізми чи спотворені слова створюють враження недбалості та неповаги до співрозмовника. Якщо ви хочете звучати переконливо та викликати довіру, варто уникати цих мовних пасток.

У мовленні українців є вираз "іспанський стид", який описує почуття сорому за дії чи слова іншої людини. Воно має давнє походження й зустрічається в багатьох класичних текстах. Тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа в Іnstаgrаm пояснив, чи справді слово "стид" належить до сучасної української мови. "Слово "стид" справді є частиною української мови й має давнє походження. У "Словарі української мови" Бориса Грінченка воно подається як синонім до слова "сором", - пояснює Павло Мацьопа. Однак у сучасній літературній українській мові основним терміном є саме "сором". Слово "стид" вважають архаїзмом. Також цей термін можна назвати: "Вторинний сором" - точний термін. "Чуже ганьблення" - образна альтернатива. "Опосередковане збентеження" - інтелектуальний варіант. "Кринж" - по-молодіжному. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Видають низький рівень освіти: ці мовні помилки здатні нашкодити вашому іміджу Тому, якщо хочете краще висловити відчуття сорому українською, щоб зберегти автентичність і зрозумілість, обирайте саме ці варіанти. Зменшувально-пестливі форми слів часто додають тепла та дружньої атмосфери у спілкуванні. Проте в офіційних або серйозних ситуаціях вони можуть виглядати недоречно. Використання таких форм у ділових переговорах, офіційних документах чи спілкуванні з незнайомими людьми може створити враження надмірної фамільярності. Тому важливо знати, коли і з ким варто обирати стриманіші форми слів, щоб підтримати відповідний тон розмови.

"Шановні українці та українки!.." - фраза, з якої часто починається звернення президента Володимира Зеленського до народу. Дехто вважає це помилкою. Мовляв, можна говорити скорочено "українці". Але філологиня Ольга Васильєва доводить протилежне на своїй сторінці у Fасеbооk. "Українці й українки", "захисники і захисниці", "читачі й читачки" - багатьох тіпає від подібних пар слів, і ці люди починають доводити, що "множина не має роду". Однак не має роду множина у словах "ножиці", "канікули", "окуляри", а "українці", "захисники" і "читачі" - це множина іменників чоловічого роду. А є ще жіночого: українки, захисниці, читачки",- говорить редакторка. Зменшити історичний мовний андроцентризм ми можемо за допомогою фемінітивів та нейтральної лексики. Фемінітиви вживаємо поруч із маскулінативами - пишемо або повним словом, або додаємо через скісну риску суфікс із закінченням: вчителі/-ки, військовослужбовці/-иці, хірурги/-ині, коміки/-еси. На перше місце варто ставити ту стать, якої більше в професії. Якщо в медицині, освіті та редагуванні більше жінок, то вживаємо спочатку жіночий рід, а потім чоловічий: лікарки і лікарі, лікарок/-ів; вчительки і вчителі, вчительок/-ів; редакторки і редактори, редакторок/-ів. Військовослужбовиць, інженерок і комікес менше, тому пишемо так: військовослужбовців/-иць, інженерів/-ок, коміків/-ес. "Листоноша" і "голова" в українській мові теж є словами спільного роду, але таких іменників на позначення професій у нас можна перелічити на пальцях однієї руки (ці назви обовʼязково закінчуються на голосний). А засобами для створення нейтральності в українській мові є: збірні іменники (вчительство, студентство, учнівство, батьківство, панство тощо); описові конструкції зі словами СПІЛЬНОТА, КОЛО: вчительська спільнота, підприємницьке коло. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно називати тещу, зятя та інших родичів: запам'ятайте цікаві варіанти Тому не "шановні вчителі", а "шановні вчительки і вчителі" (в освіті 90% жінок) або "шановна вчительська спільното" або "шановне вчительство". А коли хочеться сказати щось про "українців", то варто згадувати і українок або ж казати "український народ". Якщо це не звертання, то можна вживати узагальнене "українці" на позначення обох статей, бо, по-перше, закон економії мовних засобів полягає в обранні коротших варіантів, по-друге, є усталеність слововжитку. Однак це не заклик нехтувати фемінітивами або нейтральними словами. В українській мові засоби для досягнення гендерної коректності є. А якщо йдеться про конкретну жінку, то не вживати щодо неї фемінітив узагалі гріх, наголосила Васильєва. У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник. Під час тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків".

Все більше українців віддають перевагу спілкуванню рідною мовою. Однак часом у мові з'являються русизми, які псують мовлення. Одним із поширених прикладів є слово "співпадати", яке часто використовують у повсякденному житті. Що не так з цією фразою, розповів мовознавець Олександр Авраменко. "Слова "співпадати" немає в українській мові. Кажемо "збігатися". І так само буде не "співпадіння", а "збіг", - пояснює Авраменко і навів приклад. "В слідуючому році наші відпустки не співпадають, тож не получиться разом поїхати на море". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гнути спину" - що насправді означає цей фразеологізм для українців За його словами, у цьому реченні є зразу три слова з російської мови. Мовознавець пояснив, що слово "співпадають" потрібно замінити на "не збігаються", "слідуючому" - на "наступному", а замість "не получиться" буде "не вийде". Слова, які ми використовуємо у розмові, можуть як підсилити авторитет, так і зруйнувати його. Вульгаризми, росіянізми чи спотворені слова створюють враження недбалості та неповаги до співрозмовника. Якщо ви хочете звучати переконливо та викликати довіру, варто уникати цих мовних пасток.

Немає такого українця, який би не говорив слово "бутерброд". Це запозичене слово з німецької мови. А мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". "Як ми називаємо скибку хліба з маслом, ковбасою, сиром або шинкою? Так, "бутерброд" або "канапка", і навіть "канапе". З цими словами все гаразд. Вони давно примандрували в нашу мову з німецької і французької. Але Тарас Шевченко заповідав нам: "І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь", - каже в черговому онлайн-уроці Олександр Авраменко. В українській мові є чудовий відповідник "накладанець". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є два милозвучні варіанти, чим замінити слово "тупик" "Ми давно маємо своє смачне-присмачне слово "накладанець". Корінчик хрону, яйце, шматочок масла та трохи зелені і мовою наших предків - "накладанець", а мовою німців - "бутерброд"", - вказав мовознавець. Багато хто думає, що українською вітатися "Доброго дня!" правильно. Українцям варто запам'ятати, що правильно казати "Доброго ранку!", "Добрий день!" або "ДобрИдень!", "Добрий вечір!" або "ДобрИвечір!", "Добраніч!" або "На добраніч!". А побажання "Гарного вам дня!", "Вдалого вам дня!" говорять на прощання, а не при зустрічі.

Українське слово "дармовис" має кілька значень. Про це розповів мовознавець Олександр Авраменко, повідомили "ТСН". Дармовисом називають або підвіску, або гультяя, бездіяльну людину, сказав Авраменко. Йдеться про предмет, річ, яка не має ніякої користі, дарма висить, просто прикраса. Так само як і бездіяльна людина, гультяй, який нічого не робить, є "дармовисом". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найближча до української мови не російська. Сім міфів кремлівської пропаганди Авраменко сказав, що одним із відповідників до дармовиса або підвіски є запозичене слово "брелок". В родовому відмінку потрібно казати не "брелка", а "брелОка", розповів мовнознавець. Незатінене, освітлене сонцем місце називають "осонням" або "пригрівом", сказав Авраменко. Більшість українців розмовляють вдома українською мовою, повідомили соціологи.

Багато українців прощаються російським словом "пока" або "па-па". Але є досить багато милозвучних українських відповідників, якими можна замінити ці дві фрази, пишет lіgа. Які бувають прощальні формули Перший тип фрази про перспективу повторного бажаного контакту: До побачення! / Побачимося! До зустрічі! / Зустрінемося! До зв'язку! / Зв'яжемося! До завтра/вечора/вівторка/вихідних! Спишемося! / Зідзвонимося! Другий тип позитивні побажання на майбутнє: Хай/нехай щастить! Усього найкращого! Бувайте здорові! Щасливо! Щасливої дороги! Успіхів! Ну, і третій тип це, власне, чиста прощальна формула або її заперечення: Проща(ва)й(те)! / Не прощаємося! ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вітати" чи "бажати": філологиня пояснила, чому ці слова зовсім не стосуються свят та знакових подій Кажучи "не прощаємося!", мають на увазі, що наступна зустріч буде досить скорою, найчастіше в межах дня. "Пока" та "па-па" Російське "пока" рідний брат польського nа rаzіе й чеського zаt&іасutе;m: усе це обрубки повних формул типу "(ну а) поки (до побачення)", якими дають знати, що контакт розірвано не назавжди і є перспектива його бажаного поновлення. Здається, українське "поки" цієї функції зовсім позбавлене (спробуйте з кимось попрощатися голим словом "поки"). А втім, Святослав Караванський у "Російсько-українському словнику складної лексики" (2012) таки подає українське "тим часом" як відповідник до російського "пока! (до побачення!)", й так само роблять укладачі "Російсько-українського словника сталих виразів" (1959). Редакції складно зрозуміти, чим мотивовані такі ходи, але, може, хтось і каже одне одному на прощання "тим часом!". Напишіть, будь ласка, якщо це ви. Формула ж "па-па" прийшла до нас із польської, де, як зазначено на сайті мовних порад від Інституту мовознавства, походить із дитячої мови. Словами "па-па" первісно, отже, прощаються польські діти, махаючи при цьому рукою в такт. Багато хто думає, що українською вітатися "Доброго дня!" правильно. Українцям варто запам'ятати, що правильно казати "Доброго ранку!", "Добрий день!" або "ДобрИдень!", "Добрий вечір!" або "ДобрИвечір!", "Добраніч!" або "На добраніч!". А побажання "Гарного вам дня!", "Вдалого вам дня!" говорять на прощання, а не при зустрічі.

Одна з улюблених страв українців - тушковане м'ясо з овочами. Її часто називають "жаркоє з м'ясом та картоплею" або "жарке зі свинини" або "жарке в мультиварці". Та якщо прагнете розмовляти чистою українською, то слово "жарке" вживати не можна, бо це - суржик. Ба більше: найчастіше страва, яку готують в сучасній кухні, немає нічого спільного з "жарким", пише unіаn. "Жарке" - як сказати українською правильно Слово "жарке" - похідне від російського слова "жаркое". Так називається м'ясна страва, фактично - смажене м'ясо. Але в українській мові вона називається по-іншому - "печеня". Якщо подивимося в Академічний тлумачний словник української мови (СУМ), то ось що там написано про "печеню": ПЕЧЕ́НЯ, і, жін. М'ясна страва - запечене або смажене м'ясо. Килина поставила на стіл печеню й солоні огірки (Нечуй-Левицький, ІІІ, 1956, 95); Обід вийшов дуже смачний. Бульйон з пирогами, печеня з зайців та баранини (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 220). І ось що сказано про печеню у "Вікіпедії": Пече́ня - м'ясна страва, запечене або смажене м'ясо... М'ясо (переважно свинину) підсмажували з цибулею на сковороді, потім тушкували у горщику з корінням і спеціями, іноді додаючи для смаку сметану, квас-сирівець або сироватку. Соус із печені дуже цінувався. Іноді печеню тушкували разом із картоплею, але частіше нею поливали варену картоплю, каші. Печеня входила до складу майже всіх урочистих гостин, які відбувалися не у піст. З другої третини 20 століття печеню стали вдосконалювати додаванням помідорів чи томатного соусу. Тож, як бачимо, в оригінальному варіанті печеня готується без картоплі, хоча може бути й з нею. Також у розмовній українській замість слова "печеня" вживають "печене": "Христе! Давай печене". (Панас Мирний). Є в українській кухні ще одна страва, яку сучасні господині можуть називати тим самим "жарким". Але українською вона звучить як "смаженина": СМАЖЕНИ́НА, и, жін. М'ясна страва - смажене або запечене (перев. посічене) м'ясо; печеня. Сам метрдотель підкотив столик на коліщатках, на якому в срібному посуді парувала смаженина (Натан Рибак, Час.., 1960, 116); До смаженини подають відварену картоплю і посипають зеленню петрушки (Українські страви, 1957, 137). Назва "смаженина" походить від способу приготування - смажити м'ясо: Нежирну свинину (курку, яловичину, баранину) до 0,5 кг нарізати шматочками, трохи відбити, посолити, поперчити й обсмажити на свинячому жирі (або олії) з обох боків до рум'яного кольору. Туди можуть додаватися підсмажене борошно, цибуля (2 шт.) та коріння, які трохи заливають бульйоном. Готову свинину подавати на стіл зі смаженою (або відвареною) картоплею (7-8 картоплин), поливши її соком, у якому вона смажилася, і посипавши зеленню кропу й петрушки. В страву можуть додавати моркву, цибулю та картоплю, а відмінність смаженини від печені в тому, що усі інгредієнти зазвичай смажать, а потім можуть тушкуванням доводити до готовності. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У вислові "З легким паром" - помилка: як сказати цю фразу інакше "Жарке" може бути насправді українською стравою під назвою "душенина". Як каже "Вікіпедія", "для традиційної української кухні душенина була характернішою, ніж печеня або смаженина. Спосіб її приготування - тушкування, що відбилося і у назві страви "душенина": Душени́на - старовинна українська страва, приготовлена з м'яса домашньої худоби, птиці чи їх суміші, овочів, прянощів та заправлена борошном. Щоб приготувати душенину, м'ясо (переважно свинину) різали на шматки середньої величини, обвалювали у борошні, складали у горщик, заливали окропом або м'ясною юшкою, нерідко сироваткою або сметаною, іноді до юшки додавали сирівець, клали сиру цибулю, моркву, спеції, сіль і тушкували до готовності. Їли з вареною картоплею, кашею, щедро поливаючи їх підливою, варениками (пирогами) з картоплею. Іноді душенину й готували разом з картоплею, тоді ця страва називалася "душенина з картоплями"... Ця страва була досить поширена і зустрічалася здебільшого у святковій трапезі. Без неї не обходилося жодне весілля, хрестини, поминки, готували її й на інші великі свята. Тож тепер, коли ви не знатимете, як приготувати "жарке" - приготуйте печеню, смаженину чи душенину. Українці часто у розмові кажуть фразу "під відкритим небом". Але це лексична помилка. Це вважається калькою з російського вислову "под открытым небом". "В українській мові відповідник цієї російської сполуки такий - "просто неба".

Дуже багато українців припускаються типової помилки, коли вказують одиниці вимірювання. Плутають в усній та письмовій формі, коли вказують грами та кілограми у множині в родовому відмінку (кого, чого?). Мовознавець та автор підручників Олександр Авраменко сказав правильний і єдиний варіант. "Правильно сказати не сто грам, а сто грамів. Так само - не п'ять кілограм, а п'ять кілограмів", - пояснює Олександр Авраменко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відсотки чи проценти": популяризатор мови зруйнував міфи про суржик А от наголос у слові кілометр падає на останній склад. Так само не сантИметр, а сантимЕтр, додав філолог. Такі слова як "опт" та "розніца" часто використовують українці, які мають відношення до торгівлі або просто купують будь-які товари для своїх потреб. Доволі часто чуємо: "Оптом дешевше". Але ця фраза не правильна. Таких термінів в українській мові немає. Це росіянізми, які глибоко вкорінились у розмовну лексику українців.

Є кілька поширених мовних помилок, коли йдеться про період святкування Нового року. Мовознавець Олександр Авраменко розповів, як правильно висловитися щодо тих чи інших часових меж. Він пояснив, як сказати: "Святкуємо Новий рік з 31 грудня "по" 1 січня" або ж "Святкуємо Новий рік з 31 грудня "до" 1 січня. Як з'ясувалося, правильні обидва варіанти. "Запам'ятайте, обидва варіанти правильні. Щоправда, прийменник "по" для позначення часових меж вважається розмовним варіантом", - каже Олександр Авраменко. Водночас мовознавець зауважив, останнім часом у ділових паперах та судочинстві спостерігається цікава тенденція: до прикладу, коли кажуть з першого "по" п'яте січня, то мають на увазі саме п'ять днів, а коли кажуть з першого "до" п'ятого січня, то тільки чотири дні - перше, друге, третє і четверте січня. Щоб уникнути непорозумінь в таких ситуаціях, філолог радить використовувати слово "включно". Наприклад, з 1 по 5 січня включно - тоді всі один одного точно зрозуміють. Напередодні якогось великого свята доволі часто можна почути "З наступаючим!". Є кілька варіантів, якими можна замінити слово "наступаючий". Можемо сказати "З прийдешнім святом!". Наприклад, "З прийдешнім Новим роком!" або "З передсвятом!". Варто вітати зі святом без позначення часової наступності. Краще казати просто "З Новим роком!" або "З Різдвом Христовим!".

Є чимало українських самобутніх слів, які примусово викреслили з обігу радянською владою. У 30-х роках минулого століття росіяни викорінювали все українське. Зокрема і мову. Вони штучно знищували і наближували її до російської через лексику, каже мовний блогер Андрій Шимановський на своєму каналі на yоutubе. "Моя мета розповісти про несправедливо забуті слова. Може, частину з них нам вдасться відродити. Я не закликаю переписувати сучасні словники, але пам'ятати про своє варто", - каже Андрій Шимановський. Популяризатор мови розповів, як сьогодні могла б звучати українська мова, якби не прийшов совок на наші землі 100 років тому. ядовитий - трутИзний, трУтний або уЇдливий, яд - отрУя трутИзна трІйло реакція - віддія осад (осадок) - гУща, хвус, зціпи спирт нашатирний - смОродець спирт етиловий - винець, винний спиртовий - винцевий олово - цИна або цінь емульсія - бОвтанка або бОвтачка екстракт - витяг, витяжка щипці - щемки штатив - стоЯк або підстАвка шкала - поділкувАння фермент - шумИло або квасИло практикант - вправнИк, ужиткОвець ярлик - наличка оптимізація - унайкращення персонал - особосклАд оператор - викОнувач Подряпина - дрЯпка ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зая, дорогуша, птєнчік - давно у минулому": як називати коханих українською коробка - шабатУрка, покривЕць фільтр - цідИло тип - зразОк станція - станИця терміновий - нагАльний термін - РеченЕць, тобто сучасний "дедлайн" насос - смок. Ще є дуже багато забутих слів. "Руйновище" перетворилося на "розвалюху". На "дрібняки" почали казати "дрібні гроші". Слова "ляпавиця", "сльота" та "хляпавка" замінили на "слякоть". "Безрух" став "застоєм". А "закутень" став "глухим місцем", як у російській мові "глухое место". Радянська влада добряче понищила українську автентичну кухню і нав'язала геть інше. Популяризатор української мови Андрій Шимановський каже, що то все радянщина, коли кажемо: вінегрет, оселедець під шубою, олів'є. Люди так звикли, що забули своє. Цікаве автентичне слово, про яке багато хто не знає, кав'яр. Це ікра.

Хтось часто замислюється, як правильно написати "закордоном" чи "за кордоном". Обидва слова є правильними, але мають різні поняття і тому в різних випадках пишуться по-різному, хоча в кожному разі йдеться про перетин кордону. На освітньому порталі "Мова ДНК нації" вказали на різницю. Закордон чужоземні країни. Приклади: "Однієї морозної ночі спалахнув на економії великий хлів з вигодуваними для закордону сорока п'ятьма кабанами" (Є. Кротевич); "Нібито й сіллю взялися з закордоном торгувати" (О. Гончар); "Десять хвилин вони говорять про інститут, про знайомих, про закордон" (В. Собко). "Як почне було [дід Слива] співати італійських пісень... Навчився, як їздив із паном по закордонах..." (Ю. Яновський) За кордон за межі своєї країни, до чужоземної країни. Приклади: "Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, у Варшаву, мене дуже схвилювало і налякало" (О. Довженко); "Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня" (З. Тулуб). За кордоном у якійсь чужоземній державі; не в межах своєї держави. Приклад: "Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном" (М. Коцюбинський). З-за кордону з чужоземної держави. Приклад: "Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли" (Я. Щоголів). Правильно "Виїхати за кордон (= виїхати за межі своєї країни) Перебувати за кордоном (= перебувати за межами своєї країни) Переїхати за кордон (= переїхати до чужоземної країни) Побувати за кордоном (= побувати за межами своєї країни) Телефонувати за кордон (= телефонувати за межі своєї країни) Мріяти про закордон (= мріяти про чужоземні країни) Відвідати / побачити закордон (= відвідати / побачити чужоземні країни)". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Пекарня" і не тільки: які українські слова росіяни запозичили собі Неправильно "Виїхати закордон (= виїхати чужоземні країни) Перебувати закордоном (= перебувати чужоземними країнами) Переїхати закордон (= переїхати чужоземні країни) Побувати закордоном (= побувати чужоземні країни) Телефонувати закордон (= телефонувати чужоземні країни)". Можливі два варіанти: Повернутися з-за кордону й повернутися з закордону (= повернутися з чужоземної держави) Подорожувати/мандрувати за кордоном (= подорожувати / мандрувати за межами своєї країни) і подорожувати/мандрувати закордоном (= подорожувати/мандрувати чужоземними країнами). Кожна мова невпинно розвивається й змінюється залежно від часів та подій. Так і з українською. Оскільки події в нас нині буремні, то й новостворених слів чимало. Повномасштабна війна Росії проти України принесла багато неологізмів. Вони допомагають висловлюватися трохи емоційніше. Пропонуємо добірку таких новотворів.

Під час чхання у відповідь чуємо "Будь здоров!". Але ця фраза в українській мові має дещо інше значення. У Словнику української мови (СУМ) вказано, що фраза "Будь здоров, будьте здорові" - це ввічливе побажання при прощанні: "Бувай (будь, бувайте, будьте, іди, зоставайся, ходи і т. ін.) здоров (здоровий, здорова, здорові) - усталена формула прощання. - Бувай здоров, Миколо! - кричав Боженко з вагона. - Будь здоров, старина. Бережи хлопців! - крикнув Щорс (Олександр Довженко, І, 1958, 203); Мотря взяла гребінь, поцілувалася з кумою і подалась до дверей. - Будьте здорові! - Ідіть здорові! (Леся Українка, ІІІ, 1952, 471)". Інколи фраза "Будь здоров!" може вживатися як привітання, хоча більш поширеною є "Здоров був!": "Степане? Ти? Здоров був! - зачув він голос Недайводи (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 195); - Здорова будь, моя Марійко. Я не писав тобі давно (Володимир Сосюра, І, 1957, 338); - Добривечір вам! з понеділком будьте здорові! - сказали бурлаки до хазяїна (Нечуй-Левицький, ІІ, 1956, 205)". Коли ж мова йде про побажання здоров'я, коли якась людина чхає, то тут замість "Будь здоров!" правильно вживати "Будь здоровий!" чи "Будь здорова!". Цікаво, що традиція бажати здоров'я людині, яка чхнула, була ще за часів античності. В європейській традиції таке побажання пов'язували з чумою, тож фраза "Будь здоровий!" мала попереджати хворобу. Власне, зараз вона має на увазі це саме. Чи треба казати "Будь здоров(ий/а)", коли хтось чхає Думки стосовно того, чи варто бажати людині здоров'я після того, як вона чхнула, розходяться. Дехто вважає за правильне бажати здоров'я, а багато хто навіть ображаються, коли після того, як вони чхнули, їм не бажають нічого у відповідь; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українською красиво говорити про любов: забуті крилаті фрази Інші вважають таке побажання порушенням ділового етикету, адже говорити про здоров'я можна лише з близькими, тож у діловому колі радять ігнорувати коли хтось чхнув. Але якщо ви все таки не можете не побажати здоров'я людині, яка чхнула, то бажайте його українською правильно, а саме - "Будь здоровий!". Часто у громадських місцях чуємо звертання "жінко" або "жіночко". Але подібні звертання є продуктом СРСР, коли перемогло маркування за статтю і віком - "дєвушка/женщіна" і від цих звертань варто відмовитись. Якщо не знаєте, заміжня жінка чи ні, звертайтеся "пані".