Тренд пошуку "часів яр"

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Про це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ станом на 22:00.Ворожі обстріли УкраїниСьогодні окупанти завдали двох ракетних та 51 авіаційного удару, застосувавши три ракети та 96 керованих бомб. Крім цього, росіяни залучили до ураження 1768 дронів-камікадзе та здійснили 3192 обстріли по позиціях наших військ і населених пунктах.Ситуація на основних напрямках фронтуНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках українські оборонці відбили дев’ять атак росіян. Від початку доби противник завдав трьох авіаційних ударів, загалом скинув десять керованих авіаційних бомб та здійснив 94 артилерійські обстріли, зокрема один – із реактивних систем залпового вогню.На Південно-Слобожанському напрямку Сили оборони зупинили вісім атак противника в районах населених пунктів Вовчанськ та Кам’янка.На Куп’янському напрямку противник здійснив вісім наступальних дій на позиції наших оборонців у районах населених пунктів Петропавлівка та Куп’янськ.На Лиманському напрямку протягом доби російські загарбники 24 рази атакували позиції українців поблизу населених пунктів Новий Мир, Колодязі, Діброва та в напрямку населених пунктів Шандриголове, Дронівка.На Сіверському напрямку наші оборонці відбили чотири ворожі атаки поблизу Серебрянки.На Краматорському напрямку наші захисники успішно відбили один ворожий штурм. Загарбники без успіху намагався просуватися у районі населеного пункту СтупочкиНа Торецькому напрямку росіяни 11 разів атакували позиції Сил оборони. Основні зусилля наступу окупанти зосередили в районах населених пунктів Плещіївка, Русин Яр та Полтавка. Наші воїни зупинили 10 наступальних дій ворога, ще одне зіткнення триває.На Покровському напрямку окупанти 38 разів намагалися прорвати нашу оборону в районах населених пунктів Шахове, Сухецьке, Никанорівка, Володимирівка, Новоекономічне, Миролюбівка, Червоний Лиман, Промінь, Лисівка, Звірове, Котлине, Удачне, Новоукраїнка, у напрямку населених пунктів Покровськ та Золотий Колодязь. Дотепер триває чотири зіткнення.Українські воїни знешкодили 111 окупантів, з них 66 – безповоротно. Також знищено два пункти управління безпілотними літальними апаратами, одну гармату, дві одиниці автомобільної техніки та десять ворожих безпілотних літальних апаратів.На Новопавлівському напрямку ворог 13 разів атакував у районах населених пунктів Олександроград, Маліївка, Шевченко, Зелене Поле, у напрямку населених пунктів Новоселівка, Комишуваха. Наші оборонці зупинили всі ворожі атаки.На Оріхівському напрямку ворог здійснив чотири атаки, намагаючись просунутися в районі населеного пункту Кам’янське. На Гуляйпільському та Придніпровському напрямках противник наступальних дій не проводив, проте завдав авіаційного удару по населеному пункту Білогір’я.На інших напрямках ситуація суттєвих змін не зазнала.Речник оперативно-стратегічного угруповання військ "Дніпро" Віктор Трегубов заявив, що російське угруповання чисельністю близько 100 тисяч осіб не змогло захопити Покровськ, Часів Яр і Торецьк під час літньої наступальної кампанії.

Російські війська не змогли досягти помітних результатів у районі Покровська, попри зосередження там понад 100 тисяч військових. Аналогічна ситуація спостерігається поблизу Часового Яру та Торецька. Повний текст новини

Трегубов нагадав, що Росія прагне взяти Покровськ, з півдня через Дружківку та Костянтинівку підбиратися до Слов’янсько-Краматорської агломерації

Попри агресивні дії ворога та угруповання військ на Покровському напрямку у 100 тис. осіб, міста Покровськ, Часів Яр і Торецьк росіяни не взяли впродовж літньої кампанії.

Замість швидких проривів і стратегічних перемог, які мали б зламати опір Збройних сил та примусити Україну до поступок, наступ перетворився на криваву війну на виснаження з мінімальними територіальними здобутками. Загалом експерти одностайні: амбітні плани Москви провалилися через стійкість української оборони, проблеми з логістикою та величезні втрати. Більше про це розповість Еспресо.Темпи наступу та головні бої Російські сили наступають, а українські бороняться – це історія, яка де-факто триває з кінця осені 2023 року. Виключенням може бути Курська операція, однак на інших ділянках фронту спостерігалися лише окремі тактичні контрнаступальні дії. Цьогорічна активна фаза так званої літньої кампанії Кремля розгорнулася навесні та збільшилася в травні-червні, хоч підготовка тривала ще з кінця зими. З того часу російські війська вели одночасні операції (з різною інтенсивністю) на кількох напрямках: від Харківщини й Сумщини до Донеччини та півдня (Запорізький/Херсонський напрямки)."У росіян не було чітко визначеного початку цієї літньої кампанії, – відзначив ABC News Пасі Паройнен, аналітик фінської групи Black Bird. – Вони посилили свої атаки майже по всій лінії фронту приблизно в травні та ближче до червня".З позиції Москви, їх цілі не змінилися – вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини, а на Херсонщині, Запоріжжі, Сумщині, Харківщині створити "буферні зони". На Сумському фронті, розпочатому в січні, але посиленому за весну, росіяни захопили близько 200 квадратних кілометрів, просунувшись поблизу Юнаківки та Олексіївки. Однак українські контратаки зупинили наступ і в червні вдалося повернути Кіндратівку та Андріївку.У Харківській області, зокрема біля Куп'янська, росіяни форсували річку Оскіл, щоб створити плацдарм, але не змогли захопити місто, просунувшись лише на 6-8 кілометрів. На Запорізькому напрямку здобутки були мінімальними, без глибокого проникнення. Наприкінці серпня з’явилася інформація, що російські війська вперше окупували одразу два села на Дніпропетровщині – Запорізьке та Новогеоргіївку. Однак Генеральний штаб Збройних сил України заперечив це. Херсонський фронт залишився стабільним, з дрібними сутичками, але без спроб форсування Дніпра. Тож головний удар припав на Донецьку область, де метою було оточення ключових логістичних центрів, таких як Покровськ і Костянтинівка, щоб продовжити рух на Краматорськ та Слов’янськ. Для цього лише на Покровському напрямку ворог зосередив понад 100 тис. солдатів. Ціле літо росіяни намагалися оточити Покровськ, Мирноград, Часів Яр, Костянтинівку, але захопили лише декілька довколишніх сіл, лісосмуг та полів. Прорив спостерігався лише в середині серпня в районі Допробілля, коли ворог зміг чи не за день вклинитися на 11 км в українську оборону. Однак до кінця серпня цей прорив вдалося зупинити та стабілізувати ситуацію.   Скільки Україна втратила територій, а росіяни військкарта бойових дій на сході України на початку літа, фото: Deep Stateкарта бойових дій на сході України у кінці літа, фото: Deep State У цифрах просування росіян помітне, але не співмірне з втратами. Росія здобула лише локальні тактичні успіхи: кілька сіл, вузькі просування та "кишені" на окремих ділянках фронту, але без зламу загальної лінії оборони.За даними Deep State, за червень Росія окупувала 556 кв. км території України, натомість у липні – 564 кв. км, а у серпні – близько 450 кв. км. Тобто у сумі за літо – понад 1,5 тис. кв. км (для порівняння, площа Києва – 847 кв. км). Територіальні здобутки свідчать про інтенсивність наступу, адже за час весни цього року, росіяни здобули 765 кв. км. У сумі це близько 2,3 тис. кв. км. Зауважимо, що за весну-літо минулого року, за даними того ж Deep State, вороги окупували понад 1,1 тис. кв. км. Тобто за рік часу інтенсивність весняно-літнього наступу ворогів подвоїлася.Стосовно втрат, якщо подивитися на зведення Генштабу, то для захоплення минулого року понад 1,1 тис. кв. км, за час весняно-літньої кампанії, росіяни втратили близько 202 тис. солдатів (мертві та ранені), понад 2 тис. танків, понад 4 тис. бойових броньованих машин, 7,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн – 10 тис., та чимало іншої зброї. Натомість цьогоріч, за весну-літо, для захоплення 2,3 тис. кв. км росіяни втратили майже 210 тис. своїх військових (мертві та ранені), 1,1 тис. танків, майже 2 тис. бойових броньованих машин, майже 8,5 тис. артилерійських систем, автомобільної техніки та автоцистерн – 21 тис., та іншу техніку. Тобто помітно, що за рік часу з танків та броньованих машин російські сили пересіли на автотранспорт, втрати якого удвічі виросли. Що кажуть експерти про літній наступвійна з РФ, фото: Генштаб Німецький Bild написав, що росіяни провалили літній наступ. Головний показник – безрезультатне бажання взяти Покровськ. Попри прорив у центр міста в серпні, за три тижні росіян було знищено чи взято в полон. Так само окупантам не вдалося сформувати буферну зону."Під російським контролем опинилося менше ніж 70 км території вздовж північного кордону", – відзначають у Bild.У виданні припускають, що через відсутність будь-якого успіху у Херсонській і Запорізькій областях, Путін змушений був фактично відмовитися від планів наступу. Звідси і натяки про те, що Москва вже не вимагає контролю над усіма окупованими областями, натомість далі хоче отримати Донеччину, де має повзуче просування."Четверте літо війни показало, що сподівання на швидку перемогу Росії та крах української оборони були марними", –  наголошують у Bild.З іншого боку, наголошують німецькі аналітики, українські сили посилили удари по нафтопереробних заводах РФ, які фінансують війну. Вдалося вивести з ладу майже 20% потужностей російських НПЗ, що призвело до зростання цін і дефіциту пального всередині країни. Як зауважують у New York Times, Росія та Україна атакують енергетичні об'єкти, прагнучи отримати важелі впливу подалі від фронту. Для Києва – це стимулювання Путіна сісти за стіл переговорів, а для Москви – надламати суспільні настрої примусивши до своїх вимог, вивівши з ладу енергетику та газопостачання. Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики "Стратегія XXI", у коментарі Укрінформ зазначив, що Росія планувала "грандіозний літній наступ" на Донбасі, щоб зламати оборону ЗСУ та змусити Україну капітулювати. Кремль розраховував на виснаження України, скорочення західної допомоги та швидкий прорив, який би призвів до краху українських позицій. За словами Лакійчука, план полягав у наступі на Курахове та Селидове, захопленні Покровська, перерізанні траси Покровськ-Костянтинівка та оточенні північнодонбаського угруповання ЗСУ. Це створило б загрозу для Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська, а також Сіверського виступу. Російські генерали сподівалися, що падіння цих позицій спричинить ланцюгову реакцію та крах української оборони на всьому фронті. Та все це були черговими "мареннями" росіян, як пояснив Еспресо військовий експерт, полковник запасу ВМС ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов. Він зазначив, що росіяни сподівалися до серпня повністю окупувати Донецьку область, але наприкінці літа досягли лише незначного просування на окремих ділянках. Під контролем України залишається близько 30% Донеччини, зокрема укріплені райони. "Мрії ворога про захоплення Слов’янська, Краматорська, Дружківки чи Костянтинівки виглядають нереальними. Потужна мережа інженерних фортифікацій дозволяє нашим силам ефективно стримувати противника. Так, ворог прагне окупувати Покровськ та Мирноград, але він це намагається зробити не в рамках лобових штурмів, бо це не можливо, а шляхом перерізання логістичних артерій (траса Павлоград–Покровськ, але не тільки). Яким буде розвиток ситуації на цій ділянці фронту, відповідь на це питання залежить від ресурсних можливостей", - сказав Селезньов.За словами експерта, на фронті не слід чекати помітних змін до зміни погодних умов, а саме осінніх дощів, тоді росіяни втратять перевагу, яку мають. "За півтора місяця, а можливо й раніше, розпочнуться осінні зливи. Це змінить ситуацію на фронті. Зараз росіяни використовують прикриття зеленки та пристосовану техніку, щоб просуватися вглиб наших позицій, наприклад, у напрямку Добропілля. Але коли листя опаде, а ґрунтові дороги перетворяться на багнюку, їхня перевага зникне. Пішки вони не зможуть наступати з тією ж ефективністю. Проте фактор дронів, ракет і артилерії залишається, і ворог активно його застосовує, намагаючись зруйнувати наші позиції", - відзначив аналітик.Владислав Селезньов додає, що попри 700 тис. російських солдатів, які воюють на території України, у Путіна немає ресурсів, щоб докорінно змінити ситуацію на фронті. А це підкреслює, що ЗСУ вибудували ефективну оборону.  Як зауважив президент України Володимир Зеленський на брифінгу 29 серпня, Росія" на сьогодні не може нас окупувати"."А Україна на сьогодні зброєю відновити повністю всі свої території не зможе. Не вистачає сил їм, не вистачає сил нам", - наголосив Зеленський. Коли це зрозуміє диктатор РФ – ключове питання для успіху дипломатії у цій патовій ситуації. Оскільки, як кажуть в унісон різні аналітики, Володимир Путін маніпулює темою мирних переговорів, затягуючи їх та висловлюючи нереалістичні ультиматуми, все ще сподіваючись перемогти. Читайте також: Deep strike стратегічного рівня, або як Україна відкрила “другий фронт” у санкціях проти Росії

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Усі цивільні, хто залишається в Покровську, не живуть, а виживають  Як там небо? Можемо стартувати? Зупиняємося за десяток кілометрів від Покровська на Донеччині міста, на яке росіяни наступають понад рік. Маємо дізнатися, чи можна рухатися далі, чи ліпше перечекати десь у посадці. Якщо небо брудне, тобто над містом висять російські дрони-розвідники "Орлани", "Зали" чи "Суперками", заїжджати туди не можна. Миттєво змалюють і автівка стане ціллю номер один для ударних БпЛА. А на пікап із військовими окупанти не пошкодують стільки дронів, скільки потрібно, щоб принаймні підбити авто. А далі вже справа техніки й… добивання  Чисто.  Плюс. Віталій з Олександром бійці 68 окремої єгерської бригади, яка вже не перший місяць тримає оборону міста, виходять із машини, щоб надіти броню й каски. Я вже "одягнута" сиджу позаду, налаштовую камеру. Дорога в Покровськ важлива частина знімання. І не тільки тому, що шляхом можна зафільмувати розбиті та спалені російськими дронами автівки та зруйновані людські оселі. Часом можна зняти й сам дрон, який летить у твоє авто. Так було в попередній мій заїзд до Покровська. Це була ніч. Їхала з "Білими янголами" ­поліцейським підрозділом евакуації. Нас врятувала косо­окість російського оператора БпЛА. Вочевидь, він орієнтувався на фари, коли бив по автівці. Дрон влупив у бампер, пошкодив його. Але якимось дивом не зачепив колеса. Ми змогли повернутися в місто й забрати цивільних, які чекали на нас.  Й… ний голуб! ми влітаємо в Покровськ на шаленій швидкості. Не менш як 140 кілометрів на годину FPV-шки не здатні її досягти. Усім тілом, а особливо п'ятою точкою ти відчуваєш кожну, навіть найменшу ямку. А кожна пташка, яка не так вже й швидко летить, сприймається як дрон. Хоча Віталій не повинен моніторити небо. Це завдання Олександра сапера. Вєталь, як називають командира екіпажу БпЛА Vampire, повинен цинкувати (армійське продивлятися, дивитися) дорогу. Останнім часом росіяни активно мінують шляхи до міста. Роблять це вночі. Міни скидають дронами, маскують їх у пакети, коробки й навіть мертвих тварин. Міни скидають дронами, маскуючи їх у пакети, коробки й навіть мертвих тварин  Ого-го! так спершу Сашко, а потім і я реагуємо на величезну вирву посеред шляху. Праворуч гора цегли. Донедавна це був чийсь будинок.  Свіженька. Чути запах горілого, вочевидь, КАБ керована російська авіабомба прилетіла вночі.  Та куди ж ти? Віталій ледь встигає різко крутанути ліворуч кермо, щоб не наїхати на цивільного на велосипеді, який раптово виникає з-за повороту. Ми повільно їхати не можемо. Швидкий рух тут це життя. Дорогою ми зустрінемо ще багато цивільних. Хто поспішатиме кудись пішки, але більшість на тих-таки великах. Двоколісний основний транспорт прифронтових міст. Особливо тих, де важко в'їхати-виїхати.  Приїхали! Швиденько все з авто! Ми, здається, за хвилину вивантажуємо все, що привезли. Я рюкзак із технікою і водою. Бійці важкі боєприпаси для свого гіганта гексакоптера Vampire. Щойно стемніє, цей велетенський дрон вилетить на полювання. Гучний, як паровоз, багатофункціональний, як мультиварка. Та спершу хлопці доставлять піхоті воду, цигарки, ліки, їжу. Хто що замовляв.  Це основна частина нашої роботи. Нагодувати й напоїти піхоту. І головне дати їй зрозуміти: вони не самі. Про них пам'ятають, дбають. Сьогодні за оператора Віталій, і він акуратно доставляє воду й усе необхідне тим, хто на нулі. Спускає велику пташку якомога ближче до землі. Щоб не пошкодити "доставку".  Прямісінько в руки! сміються зі штабу. Віталій і сам задоволено усміхається. Видно: любить цю частину роботи.  Ну що, з доставкою все, переходимо в режим полювання?  Ага. Давай щось важкеньке. Там розвідники бліндаж знайшли. Здається, є ворожа піхота. Треба розпакувати, цілі "вампіристам" надходять зі штабу. А там теж із почуттям гумору все Ок.  Сань, давай готуй ТМ-ку. Я вибираюся з маленького тісного підвалу разом із сапером Олександром і прямую у святая святих склад боєприпасів. Чого тут тільки немає! Міни різного калібру від 82 до 120 міліметрів. Саморобні "бімби" кардани. Чомусь так їх називають бійці. Тонкі, важкі, схожі на гігантські смертельно небезпечні олівці боєприпаси, начинені сотнями різного роду уламків. Добра та потужна зброя. Особливо проти ворожої піхоти. Розліт уламків щонайменше 50 метрів. Це якщо не смерть, то майже стовідсоткове поранення. Якщо влучно кинути. Заворожено крокую між рядами акуратно складеної смерті. Круглі, довгасті, витягнуті, сплюснуті яких тільки форм не навигадували. Серед них і ТМ-ки протитанкові міни, перероблені під скид із великої пташки. Цей боєприпас улюб­ленець усіх "вампіристів". Він не лише феєрично підривається, коли торкається землі. Якщо поставити затримку, ця потужна "бімба" вибухне не раніше, ніж закотиться в бліндаж. Звісно, якщо пілот ас. Це й називається "розпаковка". Після неї нічого живого в землянці, як правило, не залишається.  Давай туди, на край посадки. Там їх бачили, голос зі штабу пояснює Віталію, де шукати ціль. Хоча, як визнають "вампіристи", шансів знищити ворожу піхоту вночі все менші. "Вампіри" навели на московитів таких жах, що в темну пору доби майже ніхто не пересувається. Ідуть удень. Перебіжками, повзуть, роблять відволікальні маневри. І просочуються. По одному, по два. І закріплюються. І знайти їх та вибити складніше і складніше. А ці розвідники потім цинкують усе довкола. І наводять на наші позиції та логістику арту, ударні дрони, КАБи.  Тут? Віталій хрестиком на екрані показує точку, куди планує скидати ТМ-ку.  Давай, видихають зі штабу.  На! в нору чи щось схоже на неї летить 10-кілограмовий боєприпас. Вибух красивий. Навіть у чорно-білому варіанті. На весь екран розповзається щось на зразок полум'я. І зостається позаду, коли "Вампір" спішно залишає цю територію. Я і не підозрювала, що в Покровську так багато людей  Диви, загорілося! Ну що, можемо відпечатати? Павло молодий, високий, стрункий, із великими карими очима й кучерявим волоссям боєць хапає зі столу печатку.  Ооооо, несподівано! люблю будь-які цікаві та нестандартні речі, які часто оточують захисників. Хоч убий, ніколи не здогадаєшся, для чого вони. І чому тут. Приміром, щодо печатки я точно не здогадалася. І навіть уявити не могла таке її застосування.  Коли вбиваємо під….ра, ставимо печатку на стіну! гордо повідомляє Павло. Одночасно гучно залишаючи на стіні підвалу черговий відбиток.  Шість. Це за вчора? І плюс один сьогодні?  За вчора-позавчора. Ми лише почали, каже блондин Віталій. На ранок, коли "вампіристи" завершать свої польоти, на стіні додасться ще дві синього кольору прямокутні форми з на­звою чиєїсь фірми. Три окупанти за ніч добрий результат, підсумує Віталій. Коли світатиме, захисники занесуть борт у надійне місце й ляжуть спати. Удень "Вампір" не літає. Надто гучний і помітний. Збити його за денного світла неважко навіть зі стрілецької зброї.  Саш, я піду пройдуся Покровськом. Де тут базар? я щойно прокинулась і "рвусь у бій". Олександр сапер не спав узагалі. Хтось повинен залишатися на чергуванні. Покровськ місто непередбачуване. Тут і ДРГ ворожі просочуються час від часу. Та й місцеві можуть принести "сюрприз" під двері. Виставлений на певний час боєприпас. Таке вже було з побратимами "вампіристів". На щастя, вибух не зачепив армійців.  Тебе підстрахувати? Сашко стурбовано дивиться на мої збори.  Ні, дякую. Спробую сама. Без військових за плечима цивільні геть по-іншому розмовляють. А саме такі чесні розмови мені й потрібні. Дивовижно, але в кожному прифронтовому місті, на яке наступали росіяни, базар завжди працював до останнього. Доти, доки туди не заходили окупанти. Так було в Бахмуті, в Часовому Яру. Хіба в Авдіївці інакше. Тому, що там окупанти рознесли базар на друзки ще задовго до того, як зайшли в місто.  Добрий день. Вам допомогти? Зустрічаю його на шляху до базару. Ми розмовляємо зверху вниз. Я стою, чоловік лежить горілиць. У нього довга сиво-брудна борода. Чорна тепла шапка. І такого ж кольору фуфайка та ватні, здається, штани. Попри те, що на вулиці +30°C, цьому чоловіку, схоже, холодно. В руках у нього палиця. На ній прив'язано якийсь пакет. Він лежить на дош­ках, які викинуло на вулицю після енного удару ракетою чи КАБом по території, де раніше був чи то склад, чи то якесь підприємство. Іду до нього, щоб спробувати підвести й дізнатися, чим допомогти.  Усе в мене добре. Їсти нічого немає. Ось розкидали собачкам хлібчик, то я позбирав. Буду їсти. Мені б іще молочка. Але немає грошей. Чоловік підтягує до себе пакет, і я справді бачу крізь целофан недогризки хліба, булок, якогось печива.  Ходімо, я куплю вам молока! Віталій так звати цього чоловіка, більше схожого на діда, поволі підводиться, і я бачу, наскільки він худий. Саме про таких кажуть: вітром зносить. Вулиця виявляється жвавою. Велосипедисти, пішоходи, цивільні на мопедах. Я і не підозрювала, що в Покровську так багато людей. За офіційними даними, станом на початок серпня, в місті перебувала майже тисяча цивільних. Від несподіванки в мене ледь камера не випадає з рук назустріч біжить жінка в яскраво-синій сукні, акуратно підперезаній коричневим ремінцем. Її голову прикрашає світло-сірий капелюшок. На руці годинник і браслет. На вигляд років 60.  Добрий день!  Добрий день, дівчатка. Добрий день!  Ви така красива! Я не можу не сказати їй цього. Бо вона справді красива. Особ­ливо на тлі тих руїн, які довкола. Така собі краса серед жаху.  А бабі вже 73 роки! сміється у відповідь жінка.  Куди це ви?  Рідним дзвонити, в Покровську давно вже немає ні світла, ні газу, ні централізованої води, ні зв'язку.  А чого не виїжджаєте? До них, до рідних?  Та куди! 73 роки. Вони за кордоном. А мене туди не пустять. Паспорта немає.  Так страшно ж.  Дуже страшно. Але що поробиш? Ну все, дівчатка, побігла. Бо треба встигнути. Куди саме встигнути, я не запитала. Але за хвилину розумію, чому вона не йде, біжить. Небо спершу тихо, потім гучніше й гучніше розрізає різкий звук. Так у мирні часи до війни звучала авіація. І так тепер тут, у прифронтових містах, звучать КАБи та ФАБи. Керовані та некеровані російські авіабомби вагою від 250 кілограмів до 3 тонн. Б'ють тут росіяни крепко. І переважно цивільних  Ранок час КАБів у Покровську, кажу сама собі. Бо одразу ж за першим летить другий, потім третій. І глухо приземляються, руйнуючи чергову оселю. Над тим місцем, де падають бомби, росте гриб характерна ознака авіабомб. Я озираюся, щоб сказати щось Віталію худому чоловікові, якому пообіцяла купити молока. Але його вже немає. А шукати його не найкраща ідея. Взагалі гуляти Покровськом теж ідея так собі. Треба постійно дивитися під ноги щоб не наступити на міну. І в небо щоб не проґавити ударного дрона. Або КАБ. Хоча якщо від першого можна втекти перевірено! то від другого навряд.  Доброго ранку! це я худенькій жіночці, яка їде з базару на велосипеді. Їй на вигляд чимало років. Але вона вправно крутить педалі.  Доброго. Що ти, рідненька, знімаєш, як нас б'ють? це питання жінка вимовляє без сліз та гіркоти. Швидше як констатацію факту. Бо б'ють тут росіяни крепко. І переважно цивільних. Я не знаю, що відповісти, тому зітхаю і прямую на базар, який уже видно на горизонті.  О, диви, знімає вона! Зараз прилетить! Цю російську тезу, що там, де працюють журналісти (що характерно українські), одразу прилітає, я чую не вперше. Майже всюди на прифронтових територіях перебувають місцеві, які повторюють цю мантру. У мене вже є неприємні спогади з Костянтинівки, де я так само блукала містом, фільмувала руйнування. І зайшла на базар. Вийти звідти цілою мені вдалося дивом.  А нічого, що тут довкола все вже розбите? І давно. Це я кажу швидше в порожнечу. Просто тому, що мовчати теж не можу.  Иди, войну останавливай! Снимает она! Я бачу, хто це говорить, і хвиля обурення накриває мене з головою. Цю фразу мені кидає молодий здоровий призовного віку років так 40 чоловік. Який, розвалившись на стільці, чекає на клієнтів. Продає фрукти-овочі.  А може, ви підете у Збройні сили й зупините? логічно відповідаю.  Хватит, что ты там есть! накидаються у відповідь жіночки бальзаківського віку.  Я не в Збройних силах, спокійно відповідаю і розвертаюся. Розмови не вийшло. Треба йти за хлопцями. Коли тебе супроводжують військові, у цивільних геть інша манера спілкування. Черговий КАБ приземляється десь недалеко. Ранок у Покровську гучний. Певне, такий, як завжди, якщо судити з того, що бачу навколо. Руїни, покручені дахи, які валяються на дорозі, скло, бетон, шматки арматури. Місто добивають.  Ти в порядку? Олександр зустрічає мене далеко від підвалу, з якого працюють "вампіристи". КАБи падали. Поруч. Я і злякався: як ти, де ти?  Усе нормально. Зараз проситиму хлопців піти зі мною. Вони вже прокинулися?  Так, п'ють каву. На території зустрічаю заспаних Віталія та Павла. Вислухавши моє прохання, вони мовчки натягують на себе броню, Віталій закидає за спину дробовик. Ми повертаємося на базар. Обурених криків уже не чути. Можу спокійно працювати. З тими, хто йде на контакт.  Домашня? Звертаю увагу на красиву велику малину у прозорих лотках. Її продає худенька невисока блондинка жінка років 6070 з правильними рисами обличчя. "Колись вона, певне, була красунею", думаю я.  Звичайно, домашня. Збираємо під дронами! Її звати Ліна. І вона налаштована на розмову. Не ховається й не намагається відмовчатися. Відчувається, Ліна скучила за спілкуванням.  Як, під дронами?  Ось так. Під деревами ховаємося. Треба ж якось виживати. Що всі цивільні, хто залишається в Покровську, не живуть, а виживають, я зрозуміла давно. І в цьому мені допомогли не лише картини руйнувань. А й самі люди. Більшість худі, виснажені та смертельно втомлені. Микола сусід Ліни по базару колишній учитель праці, а згодом історії. Він не залишає Покровська, щоб не кидати на поталу мародерам оселю, яку багато років зводив власноруч.  Он сусіди поїхали, то в них щодня алкоголіки й наркомани щось тягнуть і тягнуть із хати. Я такого не хочу… Він їсть лише хліб. І п'є молоко та солодку воду боїться розпалювати багаття в дворі. Хтось Миколі сказав, що дим притягує дрони. Так воно і є. Хоча окупантам все одно, по чому бити.  Як ваше здоров'я?  Плохо… Ми ще поспілкуємося кілька хвилин. Поки прямо над нашими головами зі страшним ревом не пролетить КАБ. І ми всі дружно повалимося на асфальт. Він упаде за пів кілометра. У будівлю поліції, яку вже неодноразово били до цього. По сусідству запалає багатоповерхівка. Яскраво-помаранчеве полум'я довго вижиратиме її зсередини. З Миколою попрощаємося, самі ще пройдемося з військовими розбитим містом. Містом-апокаліпсисом. Зруйнованим, побитим, випаленим, пошматованим. Ще не геть схожим на Бахмут, Вовчанськ, Часів Яр. Але з кожним новим КАБом чи ФАБом ця схожість наближається…

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Про це в етері Еспресо воєнний оглядач Василь Пехньо."Великою задачею для росіян до жовтня цього року було окупація наших вузлів оборони на Донбасі й вихід на бої за Словʼянсько-Краматорську агломерацію. Серед таких вузлів оборони були і є Покровськ, Мирноград, Костянтинівка, Добропілля, Дружківка, Сіверськ, Лиман, Часів Яр та Торецьк. Всі ці міста росіяни мали протиснути й вийти на адміністративні кордони Донецької області. Це був би дуже серйозний аргумент для них. Також вони мали вийти до воріт Словʼянсько-Краматорської агломерації, щоб восени розпочати бої за цю територію. Для них дуже важливий є період, коли вже не буде зелені, не буде кущів, які вони використовують для просування своєї піхоти. Так от, коли їх не буде, росіянам потрібно зайти в межі населених пунктів, щоб там переховуватись від дронів В кінці жовтня на початку листопада поле бою стане абсолютно прозорим, а кількість і технологічність дронів стане ще більшою. Відповідно, той хто застряг в полі буде не у виграшній ситуації", - розповів Пехньо.За словами оглядача, Покровськ, Купʼянськ, Лиман та Сіверськ стануть основними напрямками удару росіян під їхньої осінньої наступальної кампанії. Він зауважив, що їм дуже важливо зайти в ці міста до листопада."Росіянам критично важливо заходити в населені пункти під час цієї наступальної кампанії. Вони за літо не зайшли в жодний з них. Втім, змогли створити певні передумови для такого просування. Зокрема, це Покровськ, Сіверськ й Лиман, по Костянтинівці в них досягнень значно менше. Третьою локацією є Купʼянськ. Тому, Сіверськ, Лиман, Купʼянськ і Покровськ цілком вірогідно стануть для ворога основними для удару під час осінньої наступальної кампанії", - додав він.27 серпня у Генштабі ЗСУ повідомили, що протягом доби 26 серпня на російсько-українському фронті зафіксували 173 бойових зіткнення. На Покровському напрямку українські захисники зупинили 44 штурмові дії агресора

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Як повідомляє Суспільне. Студія Зруйноване місто Часів Яр на Донеччині знову фігурує в щоденних зведеннях про фронтову ситуацію. Минулої доби російські війська активізувалися на ділянці біля Часового Яру: шість штурмових дій, що майже вдвічі перевищує звичний рівень активності. Тактика атак залишилася незмінною – невеликі групи до двох військовослужбовців діють на позиціях противника. Про дані на […] The post Активізація штурмових дій біля Часового Яру: ситуація на фронті first appeared on Межа. Новини України..

Часів Яр і Торецьк — це останні стратегічні висоти Донецької області, останнім часом армія РФ намагається діяти з Торецького фронту, аби пройти Часів Яр, об'єднати фронті та далі з висоти уражати позиції ЗСУ

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Бої на Донбасі. Фронт біля Добропілля, ДРГ у Покровську, оборона Часів Яра, Торецька, загроза оточення Костянтинівки. Донецька область і мапа боїв, лінія фронт у Луганській області. Дані ЗСУ, Генштаб — серпень 2025

Трегубов наголосив, що окупанти хочуть наступати на Костянтинівку з покровського напрямку

Контроль над Часовим Яром дав би окупантам вільну дорогу на Костянтинівку і можливість просуватися далі, зазначив речник Оперативно-стратегічного угруповування військ “Дніпро”.

Станом на неділю, 24 серпня, російська окупаційна армія не має повного контролю над містом Часів Яр у Донецькій області, що обмежує її наступальні можливості. Подібна ситуація спостерігається і в місті Торецьк.

Російські війська не мають повного контролю над містом Часів Яр у Донецькій області. А часткове захоплення населеного пункту не дозволяє окупантам реалізувати свої плани просування вглиб Донбасу. Про це повідомляє речник Оперативно-стратегічного угруповування військ "Дніпро" Віктор Трегубов в ефірі телемарафону. "Їм би щось дав контроль над усім Часовим Яром. Він би дав їм вільну дорогу […] The post У ЗСУ заявили, що війська рф не захопили Часів Яр повністю, а частковий контроль їм нічого не дає appeared first on Рубрика.