Тренд пошуку "Часів Яр"

Військовий Кирило Данильченко погодився з думкою керівника ОП Кирила Буданова, що Росія не зможе перемогти Україну на полі бою, а тому робить ставку на внутрішню дестабілізацію. За його словами, темпи просування російських військ та тривалість боїв за окремі населені пункти свідчать про те, що Москва не здатна швидко досягти вирішального результату на полі бою.
Про це Данильченко написав у Facebook, передає Новини.LIVE.
Данильченко погодився з Будановим щодо війни: Все вирішиться на землі
"Військовим шляхом Україну не перемогти: колишній глава ГУР упевнений, що на полі бою Росія не зможе завдати Україні остаточної поразки. У Москві це розуміють, тому роблять ставку на внутрішню дестабілізацію", — написав Данильченко.
Він пояснив такий висновок темпами просування російських військ на фронті та тривалістю боїв за окремі населені пункти.
"Це очевидно — просування за 12 років війни на корпусному полі бою на 30–40 км вглиб, бої за міста розміру Часового Яру півтора року, поки в РФ черги за бензином, вибили ЧФ другий флагман і доїли "Дикі ягоди", — зазначив військовий.
Водночас Данильченко, коментуючи слова Буданова про те, що удари по території Росії самі по собі не здатні завершити війну, зазначив: "солідарний повністю, ніякими бомбардуваннями війну не закінчити". За словами військового, такі удари можуть впливати на логістику та економіку противника, але вирішальним залишається протистояння на землі.
"Удари вглиб РФ не виграють війну. Ракети і дипстрайки — це відмінно для таргетації логістики та економіки, відволікає гроші від війни, але все вирішиться у ЛБЗ на землі", — додав він.
Як писали Новини.LIVE, керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Дунайські порти мають залишатися стратегічним резервом України. Він наголосив на необхідності підтримувати їхню роботу та розвивати портову й під'їзну інфраструктуру, попри російські удари. За словами Буданова, навіть після відновлення нормальної роботи Чорноморських портів Дунайський напрямок має зберігати резервне значення для української економіки.
Також Буданов заявив, що Україна має якнайшвидше повертатися на світові ринки озброєнь та нарощувати експорт продукції оборонно-промислового комплексу. Він зазначив, що український досвід війни та власні розробки можуть дозволити державі закріпитися на міжнародному ринку як "експортер безпеки". Водночас Буданов попередив, що якщо Україна не скористається цією можливістю, її місце можуть зайняти інші країни, зокрема Росія.

Фото: Суспільне Тернопіль

Проєкт, який роками стояв недобудованим, отримав нове життя завдяки родині воїна та підтримці всієї громади, перетворившись на особливе місце.

У селі Великі Млинівці Тернопільської області відкрили майданчик для мініфутболу. Після завершення необхідного юридичного оформлення спортивному об’єкту присвоять ім’я загиблого захисника України Олексія Соколовського.

Про це повідомляє Суспільне.

Будівництво майданчика стартувало у 2019 році за державною програмою підтримки футболу. Великомлинівецька сільська рада тоді спрямувала на роботи 750 тисяч гривень – цих коштів вистачило на облаштування основи споруди. Надалі будівництво зупинили, а територія поступово заросла травою.

Тоді виділили 750 тисяч гривень із бюджету Великомлинівецької сільської ради, зробили основу. На тому й зупинилося. Майданчик заріс травою. Рік тому батько загиблого захисника Олексія Соколовського Володимир ініціював завершення цього майданчика.

– міський голова Кременця Андрій Смаглюк

На завершення майданчика зібрали понад мільйон гривень

Завершити облаштування спортивного об’єкта вдалося завдяки спільному фінансуванню. Загалом на роботи спрямували понад 1 мільйон гривень: 700 тисяч виділили з місцевого бюджету, ще частину суми надали підприємці громади.

Олексій Соколовський був футболістом клубу “Кременець-Академія”. В останні роки він грав за команду “Арсенал” із Білокриниці. Захисник загинув у 31-річному віці внаслідок авіаудару по Часовому Яру на Донеччині.

Олексій завжди мріяв розвивати футбол, ніколи не стояв осторонь. І зараз його мрію частково втілили у життя. Його батько з допомогою благодійників завершив цей майданчик. Я дуже радію, що є така ініціатива і вона підтримується.

– друг загиблого, ветеран Андрій Зубко

Майданчик для мініфутболу у Великих Млинівцях використовуватимуть для тренувань і матчів місцевих спортсменів. Водночас спортивний об’єкт стане місцем пам’яті про Олексія Соколовського та його прагнення розвивати футбол у громаді.

Дивіться ще:

• Пауерліфтер і тренер Вадим Маринич, засновник турніру «Залізна Нація», загинув на фронті у січні 2026. Спортсмени та побратими вшановують його пам’ять.
• Директор заповідника повідомляє, що УПЦ МП не виконує рішення суду про передачу Богоявленського монастиря у державне управління; на території зібралася агресивна масовка, що ускладнює виконання.

The post У Великих Млинівцях відкрили майданчик для мініфутболу на честь загиблого захисника first appeared on Межа. Новини України..

Рішення, яке не тільки назріло, але й перезріло, є реакцією на гостру проблему втрати останніх великих міст, яка вже не просто маячіє на горизонті, а настирливо щодня стукається у двері. За пів року ворог, після взяття Сіверська, пройшов половину дистанції до Слов’янська. Так з боями, так без проривів, але все ж пройшов. Забираючи метр за метром землі, яка мала стати головною перепоною для повної окупації Донеччини. Ситуацію намагались вирішувати ще весною через заміну командирів бригад і корпусів. Але наступ росіян на Слов’янськ і Краматорськ вдалося тільки пригальмувати, але не зупинити.Паралельна реальність ПутінаЗараз на останні великі міст Донеччини наступає більш як 200 тисячна армія. Приблизно стільки ж Путін зібрав, щоб захопити Київ за 3 дні. Часів Яр, Костянтинівка, Добропілля – це пріоритетні завдання для російського генштабу на найближчі місяці. Хоча Путін, читаючи доповіді, думає що справу вже вирішено. Але це далеко не так. Згідно із офіційними повідомленнями міністерства оборони рф, окупанти вже давніше зайняли Часів Яр, повністю окупували Костянтинівку, зайшли у Добропілля, де ведуть вуличні бої. А Патрушев доповів Путіну, що до Слов’янська лишилось менше 4 км. Все це сьогоденний зріз паралельної реальності Путіна. Попри те, що справжня реальність є іншою, але вся військова машина агресора працює на те, щоб подолати розрив. Не катастрофа, але реальна загроза Донеччині І все ж попри те, що насправді ситуація не така катастрофічна, але однак ворог невпинно просувається. До Слов’янська і Краматорська лишилось менше 15 км. Тепер росіяни нависають над серцем нашої Донеччини, яке вони щоденно пронизують КАБами. Ворог не маючи можливості застосувати звиклу тактику охоплення, пробивається до агломерації в лоб. Наразі два голові вектори наступу на Слов’янськ: спрямовуються на Миколаївку, в якій розташована Слов’янська ТЕС, а також вздовж траси з Бахмуту на Слов’янськ. Карта бойових дій на Слов'янському фронті, фото: ЕспресоНаступ на Миколаївку йде двома флангами – вздовж Сіверського Дінця, де ворог розширив сіру зону аж до Пискунівки – це половина відстані до Миколаївки. Втім закріплення росіяни тут не мають, а їхнє просування має чи не найменші темпи на всьому напрямку. На відміну від піденнішого флангу, де окупанти частково закріпились у нашому укріпрайоні – Рай-Олександрівці, розташованому на панівній висоті, що домінує над Слов’янсько-Краматорською агломерацією. А також значно розширили зону інфільтрації довкола неї. Поодинокі штурмовики через цю зону вже навіть доходять до Миколаївки. І хоча нараз без закріплень, але тенденція надзвичайно загрозлива. Якщо ворогу вдасться її розвинути, то він здобуде позиції з яких зможе наступати на агломерацію. З півдня росіяни намагаються просуватися вздовж дороги Бахмут-Слов’янськ, а також вздовж каналу Сіверодонецьк-Донбас, який в’ється через всю височину над агломерацією. Значних просувань тут за все літо не було, але у серпні ворог розширив сіру зону боїв до Малинівки та Заповідного – двох важливих наших укріпрайонів.Поступове просідання фронту відбувається і довкола Костянтинівки. З лівого флангу окупанти майже захопили Часів Яр, який тримав оборону з червня 2024 року. З правого вони прориваються на простір між Добропіллям і Костянтинівкою, націлюючись на Дружківку. Штурмовиків знищували аж біля Райського. Таким чином росіяни з флангів обходять Костянтинівку, перерізаючи до неї логістику. Битва за саме місто все ще не програна – Сили оборони не відступають попри те, що все місто кишить позиціями прониклих в нього ворогів.  Карта бойових дій, фото: ЕспресоВрешті на Добропільському напрямку, де ще минулого року підлеглі Прокопенка провели успішну контрнаступальну операцію, окупанти поступово просуваються до Добропілля. Також із двох флангів – з півдня та зі сходу. З півдня вони захопили місто Родинське та закріпляються на околицях Білицького. А також поступово просуваються вдовж дороги Покровськ-Павлоград. До адмінмежі з Дніпровщиною залишилось 15 км. Зі сходу ворог знову намагається прорвати нашу захисну лінію в районі Кучеревого Яру. Якщо залишити все як є, то поступово, але незворотно ми втратимо Донеччину. Однак в Генштабі вирішили змінити хід подій та дати великий бій за останні міста-твердині регіону. Головне завдання росіян – до зими максимально зайти у міські бої, що можливо виходячи із нинішніх реалій. Відтак наше завдання мінімум – не допустити міських боїв ні в Дружківці, ні в Добропіллі, не говорячи вже про Слов’янськ чи Лиман. А завдання максимум – не втратити височини над Краматорськом і Слов’янськом, не дозволити прорватися між Костянтинівкою та Добропіллям та перевести бій за Костянтинівку ще й у наступний рік. Прокопенко і Білецький – еталонні командири ЗСУЧому вибір пав на Андрія Білецького та Дениса Прокопенка. По-перше – це одні із найбільш харизматичних лідерів у ЗСУ, яким довіряють воїни. Довіра та відтак і віра у перемогу – дуже важлива компонента у війні. Їхні творіння – перший та третій корпуси ЗСУ, є чи не найкращими в Силах оборони, а можливо й найкращі. І цей досвід потрібно масштабувати. Коли відбувалась зміна головнокомандуючого, на зустрічі із президентом Зеленським, Андрій Білецький, власне й висловив бажання взяти під керівництво ще кілька суміжних корпусів. Тим більше, що подібна практика співпраці вже частково існує. Наприклад, 1 корпус Азов об’єднав зусилля із 7 корпусом ДШВ, який тримає сусідню ділянку фронту на Покровському напрямку. Зокрема вони проводять спільні навчання новобранців, сержантів та молодших офіцерів. Схожу практику мають інші сусіди – 3 корпус та 2 – корпус НГУ "Хартія".Окрім того, корпус Білецького на Лиманському напрямку та Прокопенка на Добропільському вже зараз демонструють вдалі результати на полі бою. На Лиманському фронті ворог вже тривалий час не має просування, а за інформацією російських воєнкорів тут навіть відбуваються зворотні процеси. На Добропіллі минулого року під командуванням Прокопенка Сили оборони провели одну із перших успішних локальних контрнаступальних кампаній після невдалого великого контрнаступу в 2023 році. Відтак довірити оборону Донбасу найбільш успішним командирам – це рішення, яке отримало одразу позитивну оцінку усіх без виключення експертів. Зміна логіки управління військами - шлях до перемогиВтім так виглядає, що мова йде не просто про зміну керівництва, але й про глобальну зміну підходу до управління захисними процесами. Як саме наразі не відомо. Цілком ймовірно, що новопризначеним керівникам дали можливість запропонувати власний підхід. А для цього потрібен час. Якщо глянути на ситуацію суто з точки зору логіки географії, то захист Донеччини Прокопенко і Білецький розділять по Костянтинівці. 1корпус "Азов" триматиме оборону від Костянтинівки і до стику Донецької, Дніпровської та Запорізької областей в районі Покровського. Відтак він об’єднає свої зусилля із 7 корпусом ДШВ, а також іншими бригадами, які беруть участь у нашому контрнаступі на Олександрівському напрямку.умовні зони відповідальності на Донеччині фото: ЕспресоНатомість 3 корпус окрім ділянки від борової і до південних околиць Лиману, додатково візьме під захист Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та східний фланг оборони Костянтинівки. Саме на його плечі лягає відповідальність за підготовку цих міст до оборони.Новий тип управління не повинен повторювати старих форм, типу ОСУВ чи ОТУ, від яких ми відійшли через їхню надмірну громіздкість та не ефективність. Навпаки мають з’явитися нові форми, які покращать керованість військами, позитивно вплинуть на оперативність прийняття рішень та посилять оборонний потенціал. Тим більше, що нове об’єднання підсилили не тільки штурмовими підрозділами, але й безпілотними. Керівник СБС "Мадяр" прокоментував ці рішення наступним чином: "Це і є Smart War. Новостворені Угруповання військ Редіса і Білецького. Час мережецентричної війни. Тотальна синхронізація з Угрупованням СБС, найкоротший ланцюжок "Сенсор-Стрілець". Таким чином він чітко вказав яке завдання є ключовим при об’єднані зусиль стількох найкращих підрозділів – ще більше покращити ефективність та ударну спроможність. І мова тут не тільки про оборону…Драпатий повертає практики ЗалужногоОкремо варто відзначити, що цими призначеннями головнокомандувач Михайло Драпатий повернувся до практики 2022-23 рр, коли підвищення отримували командири, які не тільки довели свою ефективність, але й користувалися підтримкою знизу. Здебільшого такі командири мають людиноцентричний управлінський підхід, що в армії надзвичайно цінно та є протилежністю до російського способу воювати, закидаючи фронт м'ясними штурмами.  Сам Драпатий перед цим був ефективним на Харківщині, де звільнили не тільки Куп’янськ. Так, перед призначенням Білецького і Прокопенка-"Редіса" Слов’янський та Краматорський напрямок підсилили ще двома новими керівниками. 11 корпус, який тримає оборону перед Слов’янськом очолив Еміль Ішкулов – екскомбриг 80-тки, який свого часу відзначився критикою Олександра Сирського щодо проведення операції на Курщині. Сусідній 19-тий корпус, який обороняє підступи до Краматорська очолив Валерій Скрет із 46-ї аеромобільної бригади. Фактично вже сформована команда, яка взяла на себе відповідальність за оборону Слов’янська і Краматорська, а можливо й за останню велику битву на цьому етапі війни з Росією. Замість висновківТим часом ЗСУ завдали потужного удару по наступальних спроможностях окупантів. Зокрема, днями у Донецьку ракетами знищили будівлі основного та запасного командного пункту 51-ї армії зс РФ, яка наступає на Костянтинівку. За попередніми даними, влучання відбулось під час наради. Загинули щонайменше 19 військових, серед них командувач армії та ще 11 офіцерів.      У будівлі прилетіли 13 ракет. За одними даними це були Штормшедови, хоча експерти із Defense Express вважають, що американці могли передати нам нові ракети JDAM-LR із дальністю в 550 км.    

Поля, посадки, яруга. На краю яруги стоїть чоловік середнього віку в пікселі, мружиться на сонці й без ентузіазму вичавлює з себе слова:
"Мій позивний – "Оса", я командир другого батальйону 429-ої окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес". У моїх руках пульт керування FPV, який уже завтра може опинитися у твоїх руках… До речі, а де пульт?".
Комунікаційна служба кожної бригади час від часу має записувати короткі рекрутингові відео, в яких військовий закликає приєднуватися до лав його підрозділу. Цього разу "жертвою" бригадних комунікаційників став підполковник Дмитро Васильченко на позивний "Оса".
Але це виявилося проблемою: мотиваційна картинка не складалася. Оса збивався, починав спочатку та якось невпевнено читав підготовлену комунікаційниками промову: "За нашими плечима – оборона Києва, Харківський контрнаступ та битва за Бахмут... А для чого це все перелічувати?".
Пролунав закадровий голос головного сержанта бригади Олексія Павлійчука (позивний – "Янгрр"): "Дмитре! Так не можна. Ти ж вдумайся: Харківський контрнаступ, Бахмут – це ж глиби! А ти говориш, як про щось другорядне. Давай ще раз!".
Насправді за плечима Оси – довжелезний список "глиб". Там не тільки оборона Києва, Харківський контрнаступ і битва за Бахмут. Бойовий шлях Оси – це і бої за Часів Яр, Куп'янськ, Вовчанськ... Список довгий, тому спеціально для Оси підготували "скорочену версію".
Янгрр розводить руками: "Дмитре! Ти так людей собі в підрозділ не набереш. Давай ще раз!".
Оса людей набере. Але не за допомогою мотиваційного ролика. Є ще "сарафанне радіо", що не бреше: бійці знають, хто є хто. До Оси просяться, до Оси переводяться, до Оси – черга. У чому полягає секрет Оси?

Комбат Дмитро Васильченко з 429-ої окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес" міг би давати майстер-класи на тему "Як поєднати людяність і військовий менеджмент"
Всі фото надані 429-ою окремою бригадою безпілотних систем "Ахіллес"


"Безбашений у хорошому сенсі"
У цивільному житті Дмитро Васильченко – інженер-будівельник. За його плечима військова кафедра, тому кар'єру у війську він розпочав офіцером. До речі, був серед тих, хто ще до повномасштабного вторгнення Росії записався до лав новостворених Сил територіальної оборони. "Відчував, що війна насувається", – коротко пояснює Оса своє рішення.
Що саме відчував 24 лютого 2022 року? Офіцер не вдається в довгі спогади. Є лише два слова, в яких закарбована напруга того дня: "Дружина плакала". Оса робить паузу і пояснює: "Ми розуміли, що це вже надовго...".
Дмитро практично одразу став командиром взводу 4-ої роти 128-го батальйону 112-ої бригади ТрО ЗСУ. Саме з цієї роти надалі виросте один із перших безпілотних підрозділів, який з часом перетвориться на 429-ту окрему бригаду безпілотних систем "Ахіллес".
Чому Оса обрав собі такий позивний? Відповідь пов'язана зі спогадами дитинства. Був у Дмитра родич. Жив у селі, мав гострий язик, міг "ужалити" та й узагалі був складною людиною, за що односельці прозвали його Осою. "Оса – це той, хто жалить, той, хто злий, а я хотів жалити, хотів бути злим, тому згадав свого родича і обрав такий позивний", – усміхається комбат.
Жалити в нього виходить непогано – під його командуванням знищено стільки ворожої техніки й окупантів, що їх було б важко розмістити на Червоній площі.
Але чи став Оса злим? Тут проситься банальна фраза про злість до ворогів, і вона в нього, звісно ж, є. Якщо ж ставити питання ширше: чи зробила війна Дмитра агресивним, то відповідь буде негативною. Ніхто з побратимів не вважає його не те що злим, а бодай "жорстким". Це важлива деталь, оскільки розвінчує стереотип безальтернативно жорстких і навіть жорстоких взаємин у війську. Випадки порушення прав людини в ЗСУ викликають суспільний резонанс, прояви довіри та взаємоповаги – ніколи. Насправді в підрозділах панує різна атмосфера, яка, безумовно, залежить від стилю керування та особистості командира.
На запитання, за що він отримав орден Богдана Хмельницького, Оса лише всміхається: "Мабуть, за сукупність заслуг".
– Ну добре. Можете уявити, що ви генерал, якому треба нагородити бійця Осу? От за що б ви дали йому нагороду?
– Таке питаєте... Вам якась історія треба? Пам'ятаю, як ще у 2022 році ми вели розвідку – піднімали мавіки з вежі елеватора. Село, туман, працювати важко. В якийсь момент побачили, що на нас суне російський танк. Було зрозуміло, що він по нас буде бити. Хоча ми й не видавали своєї присутності, але вежа є вежа, такий об'єкт він не може не знести. Наш розрахунок спочатку спустився... А потім вирішили знову піднятися й продовжити роботу. Той танк підбила наша піхота, коли він був десь за 60–70 метрів від нас... В принципі, нічого особливого.
Оса неохоче розповідає про свої бойові пригоди. Проте практично в кожного з його бойових побратимів є історія, яка так чи інакше пов'язана з Осою. Один із них – "ахіллесівець", командир інженерно-саперного взводу Даніель Шевчук на позивний Аль-Каїда. Таємницю його позивного розумієш одразу: в нього сумні очі Омара Шарифа, чорна борода. Східний образ не награний: Даніель напівукраїнець, напівліванець. Невід'ємна деталь іміджу – арафатка.
Читайте також: "Кажуть, в Києві справжня війна. Як добре, що я не там". Один день у посадці з Аль Каїдою – сапером батальйону "Ахіллес"
Взагалі-то розпитувати в Аль-Каїди про чиюсь хоробрість – це все одно, що в гросмейстера питати про те, як грає в шахи хтось інший. Дехто вважає Аль-Каїду сталкером: ходить туди, куди ніхто не ходить, робить те, що ніхто не здатен зробити. Питання до Аль-Каїди: "Оса, він який?".
– Безбашений у хорошому сенсі цього слова, – миттєво реагує Аль-Каїда. – Якось під Сватовим ходили з ним удвох у розвідку. Це початок 2023-го, зима, сльота, багнюка...
Аль-Каїда дістає сигарети. Випускаючи цівку диму, згадує:
– Зістрибнули з "маталиги" (багатоцільовий легкий броньований транспортер-тягач – УП), пішли крізь зеленку. В якийсь момент – обстріл касетними боєприпасами. Пересиділи обстріл – рушили далі. На біду до нас пристали місцеві собаки – бігають, ніби супроводжують. Одна з цих собак налетіла на розтяжку... Нерозрив. Потім – міна. Протягом одного дня нам пощастило кілька разів – кілька нерозривів, кілька чудес...
Ця розповідь звучить як оповідки барона Мюнхгаузена, але всі в підрозділі точно знають: Аль-Каїда не бреше. Весь його бойовий шлях – суцільний військово-пригодницький роман з ліричними відступами на госпіталь.
– Бойову задачу ми відпрацювали, – продовжує він. – Як вижили – взагалі незрозуміло. Але ми цими "чудесними випадками" не переймалися. Навіть легкість якась була. До речі, саме слово "легкість" підходить для характеристики Дмитра: легко йде в будь-яку страшну дупу. Якщо треба тягати трупи – буде тягати трупи. Якщо треба стрибнути в замінований бліндаж – він це легко зробить. Якщо треба...
Коли Аль-Каїда розповідає про побратима, він згадує про одну з найважливіших рис Оси – людяність.
"Трохи жорсткості командиру не завадить. З іншого боку, існують різні типи лідерства. У сучасних підручниках із політології розрізняють два типи влади: політичну владу та владу, що ґрунтується на взаємодії й співпраці. Можна сказати простіше: влада як позиція і влада як приклад. У першому випадку важливими є демонстративна владність, жорсткість, харизма. У другому працює принцип: роби, як я. Оса – це і є втілення принципу "роби, як я".
"Вони невипадково до мене потрапили"
Головний сержант 2-го батальйону Роман Журавель на позивний "Дяк" згадує свій шлях на війну та перше знайомство з Осою.
Дяк – двічі доброволець. Вперше – в 2015 році, вдруге – з самого початку повномасштабного вторгнення РФ 2022-го. Але в бойовий підрозділ потрапив не одразу. Прийшов до районного ТЦК, де його й залишили служити. Дружині він повідомив, що його робота в ТЦК – тимчасова, що збирається шукати місце в бойовому підрозділі. Цим підрозділом став батальйон ударних безпілотних авіаційних комплексів "Ахіллес". Першою людиною, яка зустріла його на вокзалі в Краматорську, був командир роти, тобто Оса.
– Дорогою до Костянтинівки я вже зрозумів: ми сходимося по всіх питаннях, – згадує Дяк. — Чи вразив він мене чимось? Так, але трохи пізніше. Я раніше не бачив, щоб командир роти разом із солдатами та сержантами брався за будь-яку роботу. Пам'ятаю, вдвох "бекарню" копали.
"Бекарня" – це мінібліндаж, укриття для зберігання боєкомплектів.
– Темрява, мряка падає. Копаєш, над тобою щось літає, неподалік щось прилітає... І так майже всю ніч. З того часу ми з Осою які тільки проблеми не розрулювали, – веде далі головний сержант.
Таємниця позивного головного сержанта – Дяк – полягає в тому, що він насправді є дяком. Кожної неділі – за спеціального дозволу командира – Роман Журавель вирушає до церкви і співає на хорах. Так було колись у селі, так було під обстрілами в Костянтинівці, так є зараз. Чи запрошував він Осу на церковну службу?
– Так, пропонував, але поки його до церкви так і не витягнув, – позіхає Дяк і одразу доповнює: – Проте це не значить, що в нього немає Бога в серці!
На питання в лоба" Ви вірите в Бога?" Оса розтягує комір, дістає кулон у вигляді сонця-квітки і каже:
– Це Ружа, давній слов'янський символ.
– Оберіг?
– Можна сказати й так.
– Ви цікавитесь язичницькою символікою, язичницькою вірою?
– Та ні. Мені важко якось визначити своє віросповідання. Можливо, і язичник, але скоріше агностик. Але... Але я відчуваю, що не все так просто. Що за всі наші добрі і недобрі діяння з нас спитають. Такого, що ти свічку поставиш і гріхи тобі пробачили, не буде.
– Це, в принципі, певна релігійна позиція.
– А я ж не кажу, що атеїст. Я вірю, що Він є в різних проявах. Спокійно ставлюся до всіх релігій...

Оса: Дивно, але мій світогляд не змінився під впливом війни. Як думав і відчував у цивільному житті, так і зараз



– Боїтесь смерті?
– Я розумію, що це може статися в будь-який момент. Все що завгодно може статися. Не хочеться бути покаліченим, звісно. А смерть – лише перехід в інший стан. Ось кілька хвилин тому…
Розмова відбувається в маленькому кабінеті Оси. Над столом декілька моніторів. Оса киває на екран, що розділений на кілька квадратів, у кожному з яких рухлива картинка. Командир відстежує все: переміщення особового складу та ситуацію на підконтрольних ділянках. Продовжує:
– Кілька хвилин тому машина потрапила під роздачу... Хлопці трохи контужені, але, слава Богу, живі, – робить паузу і повторює: – Живі, живі; все, за великим рахунком, нормально.
Люди, якими командує Оса, займають у його "містичній картині" особливе місце:
– Я розумію, що вони не випадково до мене потрапили, – каже він. – Кожен з них унікальний, кожен має якусь таку якість, якої нема в інших.
– А можете дати характеристику людям, які зараз рухаються ось у цій машині на екрані?
– Звісно. Богдан – красень в усьому. Азартний, імпульсивний. Це може бути як плюс, так і мінус. Трудяга. Дуже творчий та інтелектуальний. Поїхали далі: Степан. Якщо йому дати якусь незвичну роботу, перша його реакція буде: чому я? А потім візьметься і потягне. З ним не страшно йти на довгі дистанції...
В характеристиках, які роздає Оса, немає пафосу, але є дещо цінніше – щирість.
Лідерство як служіння
Один із штурманів FPV-розрахунку, щоб охарактеризувати Осу, пригадує незначний, на перший погляд, епізод. Якось розрахунок отримав від штабу завдання, яке бійцям здалося безглуздим. Штурман починає викладати події дещо туманно:
– Ну їдемо на позицію, знаємо, що завдання – якась дурня. На годиннику десь друга ночі. На точці перевантаження нас наздоганяє машина комбата. Оса виходить, дивиться нам в очі і говорить: "Хлопці, я знаю, що ви думаєте". І далі виклав мету завдання, – штурман запалює сигарету і веде далі.– Розумієш, це було так несподівано... Офіцер відчергував зміну на командному пункті і замість того, щоб піти спати, поїхав у якісь єб*ня, щоб сказати нам два слова. Це був прояв поваги до нас і щось ще... Відчуття, що командир нас розуміє! Звісно, ми зробили все якнайкраще.
Американський генерал і теоретик військової справи Джим Меттіс часто повторює: "Якщо хочеш зрозуміти, що відбувається, їдь до своїх людей". Це робиться не для контролю, а для того, щоб командир відчував реальність. Аналогічні рекомендації та принципи є в багатьох сучасних теоріях менеджменту.
Наприклад, американська концепція Servant Leadership (лідерство як служіння) передбачає, що менеджер служить підлеглим, допомагає їм, періодично виконує їхню роботу: пакує товар, працює на рецепції, виходить на зміну. Автор цієї теорії, Роберт Грінліф, міг би черпати натхнення, спостерігаючи за Осою. Але у випадку комбата йдеться не про "рецепції" і "пакування", а про набагато більш виснажливі речі.
Одна з особливостей сучасної війни – постійне збільшення кіллзони. На деяких напрямках, де працює батальйон, вона становить приблизно 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення. На практиці це означає, що жодна автівка цю відстань здолати не може. Розрахунки йдуть на позиції пішки. Коли чергового разу прийняли рішення про збільшення "пішої дистанції", командування батальйону провело навчання на полігоні. Оса, як звичайний боєць, йшов у повному екіпіруванні, зі зброєю і рюкзаком, 25 кілометрів. Чи ухвалив він якісь "менеджерські" рішення після цього походу?
– Так, звісно, – каже він. – На середині маршруту ми облаштували пункт перепочинку, на якому постійно є наш черговий і бойовий медик...
Востаннє Оса читав підручники з менеджменту дуже давно, до повномасштабного вторгнення, коли працював директором будівельної компанії. Сьогодні на читання часу не вистачає. Хоча... Біля його робочого місця є імпровізоване ліжко: каремат і спальник. На спальнику лежить книжка – мемуари Ервіна Роммеля "Піхота наступає". Але там нічого немає про "лідерство як служіння".
Секрет Оси не в прочитаних книжках, а в тому, щоб зберігати людяність за найскладніших, іноді нелюдських обставин.
Людина-константа
Оса руйнує ще один стереотип – про безкінечно втомленого за чотири з половиною роки повномасштабної війни військового.
Значна частина його бойового шляху припала на піхотне життя з усіма його тягарями – фізичними й психологічними. Але жодних зовнішніх ознак виснаження немає. Принаймні зранку він завжди випромінює бадьорість – ніби щойно повернувся з відпустки.

Оса: У 2022 році я брав п'ять днів за сімейними обставинами. З того часу відпустки не було. Це стандартна ситуація: командний кістяк нашої бригади нечасто відпочиває



У чому особистий секрет стійкості Оси? Це питання ставить його в глухий кут:
– Ну, по-перше, обов'язкова ранкова зарядка. Хоча сьогодні не встиг... По-друге, треба стежити за режимом харчування. Але якщо чесно – не знаю.
Майже кожна історія про військового, особливо якщо вона починається з 24 лютого 2022 року, – це історія трансформації особистості. Становлення героя, шлях подолання зовнішніх і внутрішніх викликів... На цьому шляху може трапитися все: біль, розпач, злети і падіння. Це не просто "літературна рамка", так влаштоване життя – обставини справді змінюють нас. Але інколи трапляються винятки: люди, яких обставини не змінюють.
Один із сержантів 2-го батальйону, який у мирному житті працював з Осою на будівництві, на прохання розповісти щось про комбата почав згадувати, як той виручав його ще в цивільному житті. Коли я перебив розповідь і сказав, що мене цікавить не Оса-інженер, а Оса-військовий, сержант відповів:
– Так а він не змінився! Кругом все летить, палає, хтось кричить, а він спокійно так обмірковує ситуацію. Розумієш, він наче спіймав якусь "точку рівноваги" і тримається її.
У підручнику під назвою "Гідроаеропружність" є опис польоту комахи: "Точка рівноваги оси в повітрі – це стан, коли аеродинамічна підіймальна сила, що діє на крило комахи, повністю врівноважує силу тяжіння (вагу). Це динамічний баланс, що залежить від швидкості польоту, кута атаки та щільності повітря, забезпечуючи зависання або стабільний політ".
Іншими словами: тримати точку рівноваги дуже-дуже важко, але в Оси – політ стабільний.
Дмитро Фіонік, для УП

Загалом протягом минулої доби зафіксовано 250 бойових зіткнень.
Війська Росії не полишають спроб просунутися на окремих напрямках та регулярно атакують позиції Сил оборони. Про це йдеться у звіті генштабу ЗСУ від 28 серпня.
На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили 12 атак противника. Загарбники намагалися просунутися в бік населених пунктів Козача Лопань, Гоптівка, Графське, Рубіжне, Стариця, Довгеньке, Радьківка, Охрімівка, Чугунівка та Захарівка.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби зафіксовано дві штурмові дії противника. Агресор здійснив 45 обстрілів позицій наших військ і населених пунктів, два з них - із застосуванням РСЗВ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Троє людей отримали поранення під час удару РФ по Запоріжжю
На Куп'янському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
Спроби вклинитися в нашу оборону відбито на Лиманському напрямку, де окупанти 11 разів атакували у бік населених пунктів Лиман та в районах Нового Миру, Новоселівки, Шийківки, Чернещини.
На Краматорському напрямку російські загарбники проводили одну наступальну дію в бік Малинівки.
На Слов'янському напрямку противник здійснив сім штурмових дій у районі населеного пункту Крива Лука та в бік Рай-Олександрівки.
На Костянтинівському напрямку зафіксовано 35 атак. Загарбники вели штурмові дії у районах населених пунктів Костянтинівка, Олексієво-Дружківка, Іллінівка, Новоселівка, Русин Яр, Новопавлівка, Софіївка, Кучерів Яр та Довга Балка.
Сорок атак здійснив ворог на Покровському напрямку. Окупанти намагалися просунутися у бік населених пунктів Білицьке, Добропілля, Ганнівка, Чернігівка, Світле, Василівка, Сергіївка та в районі Молодецького, Новопідгороднього, Котлиного, Удачного, Новопавлівки.
На Олександрівському напрямку ворог здійснив чотири атаки у районах Мирного, Рибного, Злагоди.
На Гуляйпільському напрямку окупанти сім разів атакували позиції наших захисників. Ворог намагався просунутися у бік населених пунктів Воздвижівка, Червона Криниця, Верхня Терса та Гуляйпільське.
На Оріхівському напрямку наші захисники зупинили три спроби противника просунутися вперед у районі Малої Токмачки, Новоданилівки та Степногірська.
Вчора противник здійснив 86 авіаційних ударів, під час яких скинув 274 керовані авіабомби. Крім того, загарбники застосували 10602 дрони-камікадзе та здійснили 3396 обстрілів населених пунктів і позицій наших військ, 76 - із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
Артилерійських обстрілів ворога, зокрема, зазнали населені пункти Товстодубове, Бачівськ, Безсалівка, Кореньок, Уланове, Гірки, Іскрисківщина, Малушине, Винторівка, Яструбщина, Журавка, Потапівка, Чуйківка Сумської області; Кам'янська, Ковпинка Чернігівської області. Авіаудару зазнало Товстодубове.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили дев'ять районів зосередження живої сили противника, гармату та пункт управління БпЛА.
Війська Росії знову атакували склади Нової пошти на Київщині, застосовуючи тактику повторних ударів. Також пошкоджено виробництво у Святопетрівському.

Російські війська розширили зону окупації в Часовому Яру на Донеччині. За даними DeepState, за добу ворог просунувся на 3,47 кв. км.

Російські піхотні групи просунулися в Часовому Яру на костянтинівському напрямку в Донецькій області, розповіли аналітики інформаційного ресурсу DeepState. Війська країни-агресора дещо змінили тактику наступальних дій на цій ділянці фронту, розповів пресофіцер 24-ї бригади імені короля Данила Збройних Сил України Костянтин Мельников в ефірі "Суспільного". 
За його словами, росіяни раніше рухалися невеликими штурмовими групами. Нині ж військове командування РФ кидає у бій по одному солдату під прикриттям дронів.
Орієнтовна карта бойових дій на 26 серпня о 20:49/DeepStateMapDeepStateMAP
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





CNN: Костянтинівка — приклад того, що для РФ недосяжні навіть найменші успіхи


"Дуже часто окупанти не розуміють, куди йдуть... Вони не мають карти і просто довіряють тому, що каже їхнє керівництво та слухають команди операторів дронів", — наголосив військовий. 
Мельников також зазначив, що армія РФ продовжує модернізовувати дрони-камікадзе та FPV-дрони, зокрема збільшує дальність їхнього польоту з метою завдання ударів по відносно тилових містах і селах.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Місто-привид: прикордонники показали, як виглядає Часів Яр


Він також додав, що Росія починає активно скидати керовані авіаційні бомби на прифронтові населені пункти, коли не може досягти бажаних результатів на фронті. 
Напередодні аналітики повідомили, що Часів Яр перебуває в найбільшій небезпеці, оскільки росіяни охоплюють його із флангів. Окрім цього, загарбники намагаються збільшити так званий "мішок" навколо Костянтинівки та тиснуть на це місто одночасно із двох флангів. 

Російські окупанти мають просування у Бахмутському районі Донецької області.

Про це в етері проєкту "Що далі?" на Еспресо розповів військовий аналітик, полковник ЗСУ, Герой України Дмитро Кащенко.За його словами, ситуацію на Донеччині не варто називати критичною, однак вона залишається дуже складною. Найгарячішими є Покровський, Костянтинівський, Лиманський та Сіверський напрямки."Якщо ми подивимось на карту, то ми побачимо від Лиману вздовж Костянтинівки і сюди до Покровська таке собі напівкільце. Відповідно, вони намагаються розташувати його саме по висотах", – пояснив Кащенко.Військовий аналітик наголосив, що частину важливих висот російські війська вже контролюють. Подальше просування РФ може створити додаткові проблеми для забезпечення українських підрозділів."Частину панівних висот Росія на сьогодні вже контролює. Але, звісно, якщо вони будуть просуватися далі, вони захоплять усі висоти, і це досить значно погіршить нашу логістику", – зазначив він.За словами Кащенка, Часів Яр можна вважати майже втраченим, оскільки присутність окремих українських військових на кількох позиціях ще не означає контролю над містом. На цьому тлі рішення посилити оборону Донеччини двома оновленими угрупованнями під командуванням Андрія Білецького та Дениса Прокопенка "Редіса" Кащенко оцінює позитивно. За словами аналітика, досвід Третього армійського корпусу та "Азову" тепер можна буде поширити на більші ділянки фронту. Він вважає, що головне завдання зараз – зупинити російські війська на підступах до Краматорсько-Слов’янської агломерації.Кащенко також визнав, що такі зміни в управлінні військами варто було провести раніше. Водночас, за його інформацією від військових, Білецький ще до офіційного призначення почав проводити певні заходи у своїй смузі відповідальності.Аналітик припустив, що перші результати нової системи управління на Донеччині можна буде побачити вже протягом кількох тижнів.У середу, 26 серпня, Зеленський повідомив, що позиції Сил оборони на Донеччині посилять завдяки двом оновленим угрупуванням. Командувачами цих угруповань будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький

Президент Володимир Зеленський повідомив сьогодні про значне посилення українських військ у Донецькій області двома оновленими угрупованнями, які очолять Герої України — генерали Денис "Редіс" Прокопенко та Андрій Білецький. Про це стало відомо незабаром після ще одного значного управлінського посилення — колишнього комбрига 80-ї ОДШБр Еміля Ішкулова призначили командиром 11-го армійського корпусу, бійці якого зосереджені на напрямках Словʼянська та Краматорська. 
Зеленський додав, що обговорив подальші кроки на фронті з військовим керівництвом: головкомом Михайлом Драпатим, міністром оборони Євгеном Хмарою та представниками Генштабу. Посилення позицій на Донеччині — це перший з таких кроків.
Згодом командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді, коментуючи це рішення, заявив, що воно є прикладом ведення розумної війни. Він додав, що відповідні бригади будуть синхронізовані з підрозділами БпЛА в рамках початку мережецентричного протистояння, суть якого полягає в обʼєднанні усіх підрозділів (розвідки, артилерії, ударних дронів, піхоти, командування) в єдину цифрову мережу. 
"Це і є smart war. Новостворені угруповання військ «Редіса» і Білецького. Час мережецентричної війни, — пише Бровді. — Тотальна синхронізація з угрупованням СБС, найкоротший ланцюжок «Сенсор-Стрілець» (йдеться про скорочення часу між виявленням ворожої цілі та її ураженням — ред.)". 
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Драпатий призначає на технічні напрямки у ЗСУ "найбільш компетентних керівників" — "Флеш"


Тим часом ситуація у Донецькій області ускладнюється. Аналітики DeepState повідомляють, що росіяни активно просуваються у Костянтинівці, скориставшись змогою розширити зону контролю після окупації Іллінки. Проте у ще більшій небезпеці перебуває сусідній Часів Яр, його росіяни охоплюють із флангів. Також окупанти тиснуть у напрямку міст Райгородок і Миколаївка (в цей н.п. вони вже просочилися). 

Про це повідомляє DeepState.За його оцінкою, ситуація навколо Костянтинівки відрізняється від попередніх етапів, коли росіяни переважно штурмували околиці. Наразі противник намагається просочуватися в місто, зокрема ховаючись у будинках, підвалах та руїнах. Українські військові проводять зачистки таких позицій.На ситуацію вплинуло й захоплення російськими військами Іллінівки. За даними DeepState, окупанти використовують населений пункт для проникнення в Костянтинівку та намагаються розширити зону контролю західніше, формуючи умови для збільшення оточення міста.Водночас аналітики називають Часів Яр однією з найбільш небезпечних ділянок. Українські військові продовжують утримувати позиції в місті, однак ситуація може ускладнитися у разі втрати контролю над флангами.Окрему увагу DeepState звертає на напрямок Слов’янська. За оцінкою проєкту, російські війська розглядають Райгородок та Миколаївку як важливі точки для подальшого просування до міста.У Миколаївці зафіксували проникнення російських військових. Водночас українські оператори безпілотників виявляють і знищують противника, хоча, за даними DeepState, залишається проблема з відстеженням окремих груп окупантів, яким вдається проникати на українські позиції.Серед інших ділянок, на які звертають увагу аналітики, - Крива Лука, Оріхуватка та Рай-Олександрівка. У Рай-Олександрівці росіяни намагаються закріпитися, однак українські військові наразі утримують населений пункт під контролем.У DeepState також наголошують на проблемі нестачі особового складу на цьому відтинку фронту.Аналітики зазначають, що російські війська створюють підґрунтя для майбутнього наступу на Слов’янськ і Краматорськ, зокрема систематично обстрілюючи міста та населені пункти агломерації."Наразі необхідно втримати ситуацію під контролем, щоб не дати побудувати кацапам можливості, які стануть в майбутньому фундаментом просувань до останніх великих міст Донеччини", - зазначили у DeepState.Також у проєкті звернули увагу на ділянку від Малинівки до Майського, яку російські війська потенційно можуть використати для просування в напрямку Краматорська.Водночас DeepState позитивно оцінює зміну керівництва 11-го корпусу, сподіваючись, що це сприятиме покращенню ситуації на відповідній ділянці фронту.Важливо: оцінки щодо просування та планів російських військ у цьому матеріалі наведені за даними DeepState.

Найактивніші бойові дії в Слов’янсько-Краматорській агломерації наразі точаться навколо Костянтинівки. Водночас найбільша небезпека зараз виникла саме для Часового Яру.

Російські війська намагаються захопити Костянтинівку Донецької області та нині активно проникають у цей населений пункт й переховуються у підвалах та багатоповерхівках. Росіяни почали розширювати "зону контролю" в районі міста після окупації Іллінівки. Нині піхотні групи окупантів просуваються західніше з метою збільшити так званий "мішок" навколо Костянтинівки, розповіли аналітики DeepState.
Водночас OSINT-аналітики вказують, що сусідній Часів Яр нині перебуває в найбільшій небезпеці через те, що росіяни охоплюють його із флангів.
Орієнтовна карта бойових дій на 25 серпня о 15:50/DeepStateMapDeepStateMAP
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росіяни намагаються створити сприятливі умови для наступу на ще одне місто


"У самому місті вдається утримувати позиції, але якщо впадуть фланги, зокрема, на ділянці вище, то угрупуванню в населеному пункті Часів Яр прийдеться не солодко", — йдеться в повідомленні.
Окупанти також тиснуть у напрямку міст Райгородок і Миколаївка, щоб у подальшому розпочати наступ на сам Слов'янськ. Загарбники вже просочуються у Миколаївку. Аналітики називають це "неприємним дзвіночком" та ознакою "прощупування слабких місць з боку противника". Українські захисники виявляють окупантів та знищують їх у цьому населеному пункті.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЗСУ мали успіх на Харківщині, а росіяни просунулися в Донецькій області — DeepState


Окупантипросочилися у Криву Луку та прагнуть закріпитися в Оріхуватці та Рай-Олександрівці. В останню вже проникали росіяни,  ЗСУ їх ліквідували. Сили оборони контролюють Рай-Олександрівку і не дають змоги російським військам закріпитися, однак це стає дедалі важче робити через нестачу людей. 
Нещодавно понад сотня російських військових проникла у Костянтинівку.  Військові вказують, що захід росіян у місто не означає, що воно перебуває під їхнім контролем. Окупанти нині намагаються тиснути на Костянтинівку одночасно із двох флангів.
Війська РФ біля Лимана намагаються активно просуватися, щоб у подальшому  створити умови для напівоточення Словʼянсько-Краматорської агломерації.

Про це в проєкті "Український фокус. Ранок" на Slawa.TV та "Еспресо" сказав головний сержант 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Віталій "Стохід" П'ясецький.За його словами, російські війська мають плани не обмежуватися Костянтинівкою чи Дружківкою, а намагаються встановити контроль над усією агломерацією."Зараз це вже не бої конкретно за Костянтинівку, а за всю цю агломерацію", – зазначив військовий.П'ясецький пояснив, що росіяни вже тривалий час застосовують тактику просочування, періодично вдаючись до штурмів механізованими колонами. Якщо близько місяця тому поблизу смуги відповідальності 93-ї бригади спостерігалися два основні вектори удару – через Костянтинівку та спроби вклинитися між смугами відповідальності бригади й 1-го корпусу "Азов", – то нині ситуація змінилася."Зараз його вектор більш змінився в бік на стику бригад – намагатися там просочитися, зробити якісь успішні дії, просочування, накопичення", – розповів головний сержант.За його словами, російські війська намагаються охопити смугу відповідальності 93-ї бригади із заходу та просунутися на північ. Нинішні погодні умови сприяють діям противника. Значна кількість листя на деревах дозволяє російським військовим приховано переміщуватися, накопичуватися та продовжувати рух.Військовий зазначив, що зазвичай дії противника обмежуються так званими "флаговиками". Українські військові виявляють їх, частину знищують, а частина гине під завалами або в посадках."Але частині все-таки вдається десь заховатися і вичікувати зручного моменту, щоб просунутися далі", – додав П'ясецький.Бійці батальйону безпілотних систем "Спалах" 28-ї ОМБр уразили 33 російські гармати на Костянтинівському напрямку, а на фронті минулої доби 25 серпня відбулося 203 зіткнення.

Про це в етері Громадського радіо розповів військовий експерт Дмитро Снєгирьов.Він нагадав, що бої за Костянтинівку тривають два роки й за цей період росіяни не змогли окупувати місто. Водночас Дмитро Снєгирьов наголосив: Костянтинівка дуже важлива для України.Військовий експерт нагадав, що Костянтинівка — це перше місто з поясу фортець. Це — велике промислове місто і Сили оборони створили там потужні лінії оборони.За його словами, наразі основні бої в Костянтинівці ведуться у районі вулиці Соборної, тобто фактично в центрі. Також окупанти використовують тактику просочування малих штурмових груп з метою їх подальшого накопичення для бойових дій безпосередньо в міській забудові.За його словами, під час оборони міста Сили оборони мають певні труднощі. Основна з них — щільна міська забудова й розгалужена промислова зона. Через це, на його думку, українські війська не можуть використовувати свою основну перевагу — FPV-дрони.Також він каже, що окупанти на Костянтинівському напрямку намагаються активізували атаки на флангах. Йдеться про різку активізацію в районі Часового Яру, який окупанти не можуть захопити три з половиною роки."Сили оборони досі зберігають присутність у мікрорайоні Шевченка. Саме цей фактор не дає можливості окупантам замкнути оперативне оточення українського угруповання на Костянтинівському напрямку", — зазначив Дмитро Снєгирьов.Він також розповів, що росіяни намагаються просуватися в центрі Костянтинівки. Бої  ведуться в західних мікрорайонах міста — Гора (де є щільна міська забудова) і Шанхай (де переважно розташовані приватні будинки).Крім того, окупанти разом з цими діями намагаються атакувати зі східного флангу. Проте там є переваги для Сил оборони України, завдяки яким штурмові групи знищуються ще на підході. Тому в цій частині для окупантів складна ситуація."Але якщо говорити загалом, то логістика в Сил оборони практично відсутня. Окупанти контролюють панівні висоти в Часовому Яру й Торецьку. Сама Костянтинівка розташована в низині. Саме цей фактор створює досить серйозні проблеми для Сил оборони України. Плюс масове застосування фронтової й армійської авіації. Місто фактично перетворене в руїни через використання КАБів. І оператори дронів, яких підтягнули фактично безпосередньо до лінії зіткнення. Туди перекинули підрозділи "Рубікону" — найбільш професійного та забезпечного підрозділу", — наголосив військовий експерт.Резюмуючи, він зазначив: загалом ситуація складна. Але говорити про короткострокові перспективи захоплення міста наразі підстав немає.

Костянтинівський напрямок на Донеччині останнім часом лідирує за кількістю боєзіткнень. Наскільки це місто важливе для України та з якими труднощами під час його  оборони стикаються українські війська?
Про це в етері Громадського радіо розповів військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Він нагадав, що бої за Костянтинівку тривають два роки й за цей період росіяни не змогли окупувати місто. Водночас Дмитро Снєгирьов наголосив: Костянтинівка дуже важлива для України.
Військовий експерт нагадав, що Костянтинівка — це перше місто з поясу фортець. Це — велике промислове місто і Сили оборони створили там потужні лінії оборони.
За його словами, наразі основні бої в Костянтинівці ведуться у районі вулиці Соборної, тобто фактично в центрі. Також окупанти використовують тактику просочування малих штурмових груп з метою їх подальшого накопичення для бойових дій безпосередньо в міській забудові.
За його словами, під час оборони міста Сили оборони мають певні труднощі. Основна з них — щільна міська забудова й розгалужена промислова зона. Через це, на його думку, українські війська не можуть використовувати свою основну перевагу — FPV-дрони.
Також він каже, що окупанти на Костянтинівському напрямку намагаються активізували атаки на флангах. Йдеться про різку активізацію в районі Часового Яру, який окупанти не можуть захопити три з половиною роки.
«Сили оборони досі зберігають присутність у мікрорайоні Шевченка. Саме цей фактор не дає можливості окупантам замкнути оперативне оточення українського угруповання на Костянтинівському напрямку», — зазначив Дмитро Снєгирьов.
Він також розповів, що росіяни намагаються просуватися в центрі Костянтинівки. Бої  ведуться в західних мікрорайонах міста — Гора (де є щільна міська забудова) і Шанхай (де переважно розташовані приватні будинки).
Крім того, окупанти разом з цими діями намагаються атакувати зі східного флангу. Проте там є переваги для Сил оборони України, завдяки яким штурмові групи знищуються ще на підході. Тому в цій частині для окупантів складна ситуація.
«Але якщо говорити загалом, то логістика в Сил оборони практично відсутня. Окупанти контролюють панівні висоти в Часовому Яру й Торецьку. Сама Костянтинівка розташована в низині. Саме цей фактор створює досить серйозні проблеми для Сил оборони України. Плюс масове застосування фронтової й армійської авіації. Місто фактично перетворене в руїни через використання КАБів. І оператори дронів, яких підтягнули фактично безпосередньо до лінії зіткнення. Туди перекинули підрозділи «Рубікону» — найбільш професійного та забезпечного підрозділу», — наголосив військовий експерт.
Резюмуючи, він зазначив: загалом ситуація складна. Але говорити про короткострокові перспективи захоплення міста наразі підстав немає.
Раніше Громадське радіо розповідало про ситуацію на Слов’янському та Краматорському напрямках.
 
Запис З якими труднощами стикаються Сили оборони в Костянтинівці — пояснює військовий експерт спершу з'явиться на Громадське радіо.

У законопроєкті президента Володимира Зеленського "Про захист національних святинь Українського народу" з’явився перелік із 23 об’єктів, яким пропонують надати особливий статус. До нього увійшли знакові історичні, культурні та релігійні пам’ятки з різних регіонів України, а також об’єкти на тимчасово окупованих територіях. Серед них — Софія Київська, Києво-Печерська та Почаївська лаври, Холодний Яр, Запорізька Січ на Хортиці та місце бою під Крутами.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на картку законопроєкту.
Перелік об’єктів, які можуть стати святинями. Фото: скриншот
Додаток до законопроєкту. Фото: скриншот
Які об’єкти можуть отримати статус національних святинь
До запропонованого переліку увійшли:
Софія Київська (Софійський собор), Київ;
Києво-Печерська лавра, Київ;
Херсонес Таврійський, Севастополь;
Почаївська лавра, Тернопільська область;
Собор святого Юра, Львів;
Чернеча гора — могила Тараса Шевченка, Канів;
Ханський палац і Велика мечеть, Бахчисарай;
Успенський собор у Крилосі, Івано-Франківська область;
Спасо-Преображенський собор, Чернігів;
Святогірська лавра, Донецька область;
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, Чернівці (теперішній головний корпус ЧНУ ім. Ю.Федьковича);
Замок Любарта, Луцьк;
Кам’янець-Подільська фортеця;
Хотинська фортеця;
Аккерманська фортеця;
Кармелітський монастир, Бердичів;
замок "Паланок", Мукачево;
Іллінська церква в Суботові;
садиба Григорія Сковороди у Сковородинівці;
Цитадель Батуринської фортеці та Гетьманський палац;
Холодний Яр;
Запорізька Січ на Хортиці;
місце бою під Крутами.
Нагадаємо, що даний законопроєкт передбачає покарання за незаконне проведення робіт, які можуть завдати або вже завдали шкоди національній святині, у розмірі штрафу від 50 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 тисяч до 1,7 млн грн. Окремо пропонується посилити кримінальну відповідальність за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження національних святинь. За такі дії може загрожувати від трьох до десяти років позбавлення волі, а також заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Також у Верховній Раді зареєстрували постанову, яка передбачає можливість виконання після Державного гімну України ще одного музичного твору. Ініціатори пропонують, щоб після "Ще не вмерла України" міг лунати духовний гімн "Боже великий, єдиний". Документ має визначити порядок використання цього твору під час урочистих заходів парламенту.

Близько 40 дітей та підлітків із Харкова створили 14 масштабних картин для проєкту "Втрачені казки". Роботи, над якими вони працювали в укритті, до 4 жовтня експонують у Музеї нового мистецтва в естонському Пярну.
Про це розповіли в "Суспільне Харків", передає Рубрика.
Як зазначають, проєкт "Втрачені казки" студія Aza Nizi Maza створила у 2024 році. Діти досліджували:
барокове мистецтво,
старовинні мапи,
альманахи та каталоги рослин і тварин.
А потім створили власну вигадану колекцію.
"Оскільки барокове мистецтво є одним із головних прикладів світових шедеврів, які діти не можуть побачити наживо, вони вирішили створити свій уявний музей барокової колекції", розповіла кураторка виставки Ірина Грицька.
Процес створення робіт дітьми в укритті харківської студії Aza Nizi Maza. Aza Nizi Maza/Facebook
Фото: Facebook / Aza Nizi Maza
На виставці представили 14 полотен розміром 2,5 на 1,8 метра. Їх створювали діти, які продовжували займатися мистецтвом у Харкові попри повномасштабну війну.
За словами Грицької, експозиція має показати європейській аудиторії не лише сучасне українське мистецтво, а й те, як діти продовжують творити та мріяти під час війни.
"Головна мета — показати, що, незважаючи на те, що діти живуть у війні, у багатьох із них батьки воюють або загинули, але дуже важливо, що мистецтво дає дітям свободу, дає можливість мріяти, жити, любити, створювати історії", зауважила вона.
Відвідувачі виставки "Втрачені казки" від харківської студії Aza Nizi Maza, Пярну, серпень 2026 року. Фото надала Ірина Грицька
Виставка робіт від харківської студії Aza Nizi Maza "Втрачені казки", яка проходить в Естонії, серпень 2026 року. Фото надала Ірина Грицька
Виставку в Пярну відкрили 13 серпня. На відкритті були українці та естонці, представники місцевої влади й посол України в Естонії. Для українських дітей, які нині живуть у країні, також провели мистецький майстер-клас.
"Дуже важливо показувати взагалі українське мистецтво, особливо те, що роблять діти. Звичайно, всі були дуже вражені, вони не очікували таку складність робіт, які побачили. Вони не очікували, що так багато сенсів закладено в ці картини", наголосила кураторка.
Фото: Facebook / Aza Nizi Maza
Aza Nizi Maza продовжує працювати в Харкові з початку повномасштабного вторгнення. У перші місяці війни засновник студії Микола Коломієць проводив заняття з дітьми у метро, а згодом студія працювала в укритті.
"У студії немає мети показувати війну. У студії є мета підтримувати дітей і давати їм можливість жити своє дитинство. Безумовно, лейтмотив війни звучав на виставці. Ми весь час підкреслюємо, які події відбуваються в Україні, що переживають наші діти, але ми хочемо показати, наскільки вони сильні, наскільки вони талановиті і наскільки вони заслуговують на мирне та щасливе життя", підкреслила Грицька.
"Втрачені казки" вже показували на "Книжковому арсеналі" у Києві та Празі. Після Естонії виставку планують представити також у Литві та Чехії.
Нагадаємо, що картина українського художника Івана Марчука тепер перебуває в Антарктиді. Митець подарував її українським полярникам, а її поява на станції "Академік Вернадський" здійснила його давню мрію — побувати своїми роботами на всіх континентах.
↓Читайте також





Українська школярка з Британії створила музичний твір за мотивами картини Івана Марчука







Урятував полотна у Часовому Яру: прикордонник через два роки знайшов автора картин







Втрата слуху через війну: у МЗС відкрили символічну інсталяцію з Васильківським півником



The post “Втрачені казки”: роботи харківських дітей, створені в укритті, показали на виставці в Естонії appeared first on Рубрика.

Про це повідомляє ANSA.Міністерство закордонних справ України розкритикувало рішення включити стрічку до офіційної конкурсної програми фестивалю.У відомстві заявили, що на тлі російської агресії проти України надання престижної культурної платформи проєкту, який, на думку української сторони, пов'язаний із російською державою та її мережами впливу, є "тривожним сигналом".Водночас Венеційська бієнале виступила із заявою, в якій заперечила низку тверджень щодо фільму.Організатори фестивалю наголосили, що "Дау" є фільмом німецького виробництва, співпродюсерами якого виступили Франція та Швеція. Проєкт, за даними Бієнале, фінансували Arte, WDR, Шведський інститут кіномистецтва та Фонд Губерта Балса з Нідерландів.У заяві також зазначається, що Ілля Хржановський не є громадянином Росії. За даними Бієнале, він відмовився від російського громадянства та має громадянства Німеччини, Великої Британії та Ізраїлю.Організатори фестивалю також нагадали про публічну позицію режисера щодо російського вторгнення в Україну. За їхніми словами, Росія внесла Хржановського до реєстру «іноземних агентів».Окремо Бієнале згадала діяльність організації XY, яку Хржановський у 2023 році створив спільно з журналістом Михайлом Зигарем. Організатори стверджують, що організація протидіє російській пропаганді та підтримує незалежні культурні ініціативи, спрямовані проти війни в Україні. У лютому 2024 року Генеральна прокуратура РФ оголосила XY "небажаною організацією".За заявою Венеційської бієнале, сам фільм "Дау" задуманий як критика тоталітарних систем та їхнього втручання в життя людини."Дау" - масштабний художній та кінематографічний проєкт, робота над яким розпочалася у 2006 році. Спочатку Хржановський планував створити фільм про радянського фізика Лева Ландау. Пізніше проєкт значно розширився.Для зйомок у Харкові свого часу побудували масштабні декорації радянського дослідницького інституту.Венеційська бієнале також заявила, що російський бізнесмен Сергій Адоньєв, який у певний період був пов'язаний із багаторічним проєктом "Дау", не брав участі саме у фільмі, представленому на Венеційському кінофестивалі. За твердженням організаторів, проєкт та Адоньєв припинили співпрацю ще у 2019 році.Наприкінці заяви Венеційська бієнале наголосила, що не виключатиме учасників своїх заходів через їхнє географічне походження чи національність.Читайте також: Що спільного між садистським фільмом "Дау" та Меморіалом "Бабин Яр"20 квітня 2020 року прокуратура Харківщини почала розслідувати можливе катування дітей під час зйомок фільму "ДАУ". За результатами аналізу даних, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення прав і свобод дітей під час зйомок фільму "ДАУ.Дегенерація" у Харкові. За інформацією правоохоронців, неповнолітнім особам, групою осіб у процесі кіновиробництва могли бути заподіяні фізичний біль або моральне страждання шляхом насильницьких дій. Тоді дитячий омбудсмен Микола Кулеба заявив, що немовлят-сиріт із Харкова використовували для зйомок.Російський режисер Ілля Хржановський прокоментував обурення та заведення кримінальної справи  з приводу можливого знущання з немовлят під час зйомки його фільму «ДАУ».У Харкові допитали директора обласного будинку дитини №3, вихованців якої 10 років тому задіяли у зйомках фільму Іллі Хржанівського «ДАУ».Комітет ВР заявив про неприпустимість дотику режисера «ДАУ» до Меморіального центру Голокосту на тлі можливого знущання з дітей.Ілля Хржановський заявив, що сам з посади не піде , бо призначений туди наглядовою радою проекту "Бабин Яр".