Бібліотека — це дуже красиве слово. Спочатку, коли я була маленька, було складно його вимовити. Воно означало загадкове приміщення, куди завзято ходили старші діти та дорослі. Потім я навчилася читати (і вимовляти «бібліотека») — і для мене це стало приміщенням, де зберігаються скарби. Історії на сторінках. Кожна зі своєї атмосферою.

Був навіть такий лайфхак: вибирати книжки з найбільш потертими обкладинками. Це вважалося ознакою того, що вона затребувана й цікава. Ще цікаво, що підручники нести додому зі школи було тяжко, а цілий стос бібліотечних книжок — зовсім ні. З ними я неслася як на крилах, щоб швидше почати читати.

Тепер я зовсім доросла й сама пишу книжку. Частково й завдяки тому, що перечитала купу всього з бібліотек.

Я вважаю книжки дивом. Бо це неймовірно: перевантажувати думки, образи, пригоди з однієї голови в іншу за допомогою чорних закарлючок на папері. З книжками можна стати кращою людиной, вони здатні вчити, піднімати настрій, розважати. Бути нам друзями.

Сьогодні День бібліотек. Якщо хочете зробити добру справу, то задонатьте на книжку про українську мову для бібліотек. Вони її дуже просять і чекають.