Розкажу ще про те, як створювалися казочки. Зокрема, весняна, про мишку та горщик кашки.

Цю я пам’ятала погано. У пам’яті зберіглися уривки сюжету, образів персонажів і головне: загальна атмосфера. Ось кімната, ось вечір, світить бра, ось прабабуся сидить у кріслі й розповідає казку, а мені скоро лягати спати, а я слухаю, постійно перебиваю, уточнюю і перепитую, і водночас ношусь, як дурна, по кімнаті. На диван та з дивана. На диван та з дивана.

А бабуся розповідає, і в неї такий голос, не як у інших дорослих. Старенький… Дихання таке, ніби зі свистом… У руках вона крутить паличку, з якою ходить. І говорить, говорить, говорить.

Про мишку, яка йшла дорогою. І щось там про горщик. І щось про кашку. І щось про те, як мишці зустрічалися інші звірята, і вони одне одному допомагали і чимось обмінювалися. І в результаті у всіх усього стало багато і всі зробилися щасливі.

Ось це я пам’ятала, а самі слова з казки, щоб реченням і зв’язно, — до ладу ні.

Й ось я доросла й сіла відновлювати цю казку. Баба тридцять років як померла.

Так.-так-так, що там було? Мишка, дорога, горщик, кашка. Ще баба Устя казала про ковбаску у казці, але за ковбаску в сучасному світі мені прилетить від веганів. Треба замінити. На що замінити? Що пасує до кашки? Вершкове масло. Я покрутился навколо цієї ідеї. Виходило, що треба описувати зустріч із коровою і процес виробництва масла. Складно. Мишці проблематично дружити з коровою, їх навіть проблематично буде разом намалювати через велику різницю в розмірі. Корова не зможе прийти в гості до мишки. Добре, не масло. Тоді що? Олійка? О, точно! Нехай буде соняшникова олійка, один із важливих експортних продуктів України. А кашка нехай буде з пшениці, з тієї самої причини.

Звірятка в казці допомагали одне одному. Як саме може бути корисною мишка? Що вона вміє? Що в неї є? Читанула статті про мишей в інтернеті. Швидкі лапки, гострі зубки, пошукові здібності… У результаті в казці мишка знаходить і повертає зайчикові загублену копієчку, перегризає мотузку на мішку із зернятами для півника, і приносить хом’ячкові весельце, яке віднесла течія.

Далі. Я ж роблю цикл за порами року. Це має бути весняна казка. Як зобразити українську весну?

У мишки закінчилися припаси — раз. Травичка і спів пташечок — два. Півник оре землю — три. Хом’ячок їздив на базар продавати наткані за зиму рушнички — чотири. Це історичний факт: у селі, де жила моя прабаба, саме так і робити: ткали взимку, а навесні човном відвозили наткане продавати. Факт розказала жінка, яка зараз живе в тому самому селі. Тому передувала фантастична низка подій, але ми змогли познайомитися. Виявилося, що її рід і мій рід дружили чи не століттями.

Кілька місяців роботи. Найголовніше, що мені хотілося передати, — це атмосфера: як це — слухати казки прабабусі?

Чи мені вдалося мені її відтворити?

Я показала текст тим, хто знав бабу Усті. Вони так зраділи. Сказали, так, дуже схоже. Фантастично, неймовірно, дуже схоже. Як вікно в минуле. Старе дерве’яне, але пофарбоване сучасною фарбою вікно.

Ну що сказати? Я задоволена тим, що реконструювала полотно цієї казки. Мені приємно, що вдалося в пригодницьку історію вплести добре, світле, вічне — і навіть історичну точність. Я рада, що в процесі знайшла нових друзів, відновила родинні зв’язки, дізналася більше про старовинне життя, — і можу поділитися цим усіх із маленькими й дорослими читачами.

Казка називається «Мишка та горщик кашки», входить до циклу «Казки баби Усті». англійською уже в продажу. Українською очікуємо.

#granny_ustias_tales