Я в дитинстві любила робити всякий крафт. Одне з найулюбленіших занять, на рівні з читанням книжок. Щоправда, ідеї для крафту знайти було непросто, а ще складніше — матеріали й інструменти.

І ось у якийсь момент з’явилась книжка. Українською. А там — детальні інструкції, як із соломи робити аплікації, а також об’ємні іграшки-фігурки. Такі гарні! Так хотілось мені то спробувати. Але був нюанс: де знайти солому?

Річ у тім, що пшеницю та інші зернові культури в Криму вирощували, і багато. Але стебельця в них були тоненькі, поганенькі й коротенькі. Добре, якщо сантиметрів 30 у висоту. Ще навіть такі спробуй знайди. А якщо і знайдеш, то вони сухі, жорсткі, розламуються в руках. Нічого з них не скрафтиш.

Одним словом, із соломи я нічого не крафтила. Досі зі здивуванням дивлюся на зроблених із неї янгеликів, «павуків» і баранців. Особливо баранців. Фантастичними здаються.

Це була історія про те, що щось звичне для вас — це щось неймовірне для мене. А буває і навпаки.