Країну ніхто не вгадав!

Я б і сама не подумала, що доля мене туди приведе. Але сталася низка неймовірних подій.

Країна називається Кенія. Ми знаємо її пейзажі завдяки мультикам на зразок “Король Лев”, а також каналам про дику природу. У Кенії живуть жирафи і слони, також там вирощують каву. Люди говорять двома мовами: суахілі та англійською, і ми з ними одне про одне знаємо дуже мало. Однак я вже кілька місяців старанно вивчаю їхню культуру і готуюсь розповідати про українську. Виявила, чимало подібного. Наприклад, технологія будівництва традиційних хат: глина, коров’ячі пироги і дах із сухих рослин. Тільки у нас шар матеріалів товстіший, а у них — тонший. Також повага до старших, постійне бажання потішити малят — це спільне. Багатошарові намиста — спільне. Червоні в клітинку тканини племені масаїв наводять мене на думки про наші плахти. Життя, яке вирує, незалежно від ситуації. Ми різні, але у багатьох моментах — ніби відлуння одне одного.

(читайте продовження у коментарях)