Як я вже розповідала, це літо для мене в професійному сенсі особливе тим, що я викладала письменницьку майстерність для африканців. Для кенійців. До речі, пройшло надзвичайно успішно: з семи дорослих студентів п’ятеро написали свої книжки для дітей. Твори у них вдалися пречудовими! Вони зараз ілюструються і готуються до видання. З нетерпінням чекаю, коли зможу вам їх показати! Але зараз поговорімо трохи про інше.

Я досліджую африканську літературу, зокрема літературу Кенії. Почала читати її для того, щоб зрозуміти контекст і адаптувати те, що я знаю про написання книжок, для авдиторії. Захопилася. Знайшла багато цікавого — і продовжую занурюватися. На своєму шляху знайомства з кенійською літературою я вперлася у таке наріжне питання: а чи колись книжки авторів Кенії перекладалися й видавалися в Україні? І знаєте що?

Виявилось, що так! Перекладалися і видавалися! В Україні! Але давно. Аж у жовтні й листопаді 1969 року...

(Читати повністю: https://prykazka.com/2026/08/30/keniyska-literatura-pshenychne-zerno/)