День №3

Ким би ви не були і скільки б грошей не заплатили за готель чи то за подобову квартиру, обов’язково і щоразу настане момент, коли ви будете там з підручних матеріалів робити якесь знаряддя.

Сонце пече, і хоч це жовтневий ранок, на балконі атмосфера пляжна.
— Щось ти зовсім не хвилюєшся, — зауважує моя подруга.

Я солодко потягуюся у проміннях сонця і випростовую ноги на балконні бильця. Знизую плечима.

— А чого хвилюватися? Я зробила абсолютно все, що залежало від мене, для книжки. Далі доля розбереться.

Допиваю каву, ще трошки милуюся будапештськими дахами, але вже треба йти збиратися.

У доступі є праска, навіть цілих дві, але немає прасувальної дошки. Я майструю її подобу з покривала і рушників, щоб розгладити зморшки і заломи на сукні, яка подорожувала в моїй валізі. Сукня у клітинку і з червоними ґудзиками уздовж спини, я її дуже люблю, зокрема ще й через те, що вона українського бренду і зроблена в Україні.

(далі у коментарях)