Діти вміють здивувати. Вчора після презентації у бібліотеці, до мене підійшли малята і спитали, чи це я написала книжки про ведмедика Паддінгтона.

Хто не в темі, пояснюю: це приблизно як підійти до актора і спитати чи це йому минулого тижня дали Оскара.

Ні, написала не я, — і треба мати бубонці зі сталі, щоб дітям це сказати, коли вони дивляться на тебе великими очима і в них океан віри і сподівання.

Але чи лестить мені, що про мене так можна подумати? 😆 От у чому питання.

Регочу.