All of last actual Ukraine news, Люди

t. 2023 will be safer than the previous one

Багатшими стануть Овни, Близнюки та Леви Настає рік великих можливостей. Він буде строкатий, але цікавий, холодний, але всепереможний. Щодня доведеться дивуватися і захоплюватися. Люди стануть терплячіші, готовими змиритися і потерпіти заради важливішої цілі. Зумієте легко здобути те, про що давно мріяли, й позбутися всього, що заважає. Попрощайтеся з токсичними людьми, які тягнуть на дно. Змініть вид діяльності, що забирає багато сил, але не приносить грошей. Найвдаліші фінансові періоди: 12 лютого 1 березня, 2126 червня, 29 липня 10 жовтня. У ці дні легко буде знайти роботу, підвищити заробітки, обскакати конкурентів. Програє той, хто займатиметься чимось одним. Доведеться застосувати всі вміння. Багатшими стануть Овни, Близнюки та Леви. Таланитиме Дівам, Терезам і Скорпіонам. Іншим знакам не варто боятися перешкод, бо саме вони штовхатимуть уперед. 2023 рік буде спокійніший за попередній. Овен (21.0320.04) Якщо не подбаєте про себе, про вас не потурбується ніхто. Зможете вдало змінити місце роботи та проживання. Утримайтеся від придбання нерухомості. Грошей вистачатиме, вигідних пропозицій буде вдосталь, але куплені будинки та квартири матимуть приховані проблеми. Цього року не варто змінювати партнера, розлучатися та укладати шлюби. Залиште все, як є. Що більше зациклюватиметеся на особистому житті, то менше вдаватиметься в кар'єрі. Експериментуйте з іміджем. Вдало змінити зачіску вдасться навесні, підібрати новий стиль одягу влітку. Бережіть вуха й горло. Телець (21.0420.05) Добре проведе рік той, хто має поруч надійне плече. Вивчайте свої корені й рід. Згадайте, в чому були сильні бабусі й дідусі. Успадкований від них талант годуватиме, доки основне місце роботи не приноситиме достатнього заробітку. Побудувати кар'єру буде важко. Тримайтеся за роботу, яку маєте. Доведеться змінити місце проживання чи розпочати ремонт. Хотітимете тепла й обіймів. Кохані будуть заклопотані тим, як подвоїти заробітки, тому надовго зникатимуть з дому. Доведеться лікувати зуби, шкіру, волосся. Обережно підбирайте нові креми. Можуть спровокувати алергію. Близнюки (21.0521.06) Більше досягнете, якщо забудете про страх та образи. Не тримайтеся за минуле. Скиньте із себе проблеми інших людей. Певний час можете бути без роботи. Це не привід хвилюватися. Згодом суттєво покращиться матеріальне становище. Якщо бракує знань вчіться, мрієте про гарну фігуру займіться спортом, бажаєте стати більше мобільними здайте на права й купіть авто. Відмовтеся від кредитів, не позичайте гроші в родичів. Будьте відкриті до знайомств. Навесні маєте шанс зустріти долю. Не варто фарбувати волосся, бо перепалите. Швидко набиратиметься зайва вага. Контролюйте, що й коли їсте. Рак (22.0622.07) Це рік випробувань. Не намагайтеся зберегти все, як було. Рухайтеся в ногу з часом. Подбайте про очищення простору. Попрощайтеся з тими, хто шкодить, хоч і каже, що любить. Багато мандруватимете. Знайдете улюблене місто, ресторан, книжку, страву. Розвивайте творчі та спортивні здібності. Маєте всі шанси для перемоги в конкурсах і змаганнях. Отримаєте бажану посаду, зумієте розпочати власну справу. Займатиметеся тим, що любите, й зароблятимете достойні кошти. Кохані обурюватимуться, бо ставитимете кар'єру на першу місце. Уникайте службових романів, бо втратите сімейне щастя. Вдасться здолати безпліддя. Лев (23.0723.08) Відкриється друге дихання. Люди, які раніше шкодили вам, відступлять. Літні Леви знайдуть послідовників. Підвищаться заробітки у тренерів і репетиторів. Вкладайте гроші в нерухомість лише тоді, коли можете обійтися без позики. Зацікавитеся психологією. Шукатимете сенс життя, перейматиметеся минулим і майбутнім. Не варто починати роман з людиною, яка закохана у вас по вуха. Бо розіб'єте серце. Зачати дитину легко на початку року. Потім важко буде завагітніти. Марними виявляться процедури штучного запліднення. Перенесіть це на 2024 рік. Діва (24.0823.09) Щаститиме в усьому. Ваші успіхи помічатимуть, а помилки пробачатимуть. Ті, хто втік від війни за кордон, шукатимуть можливості повернутися додому. Батьківщина перетвориться на місце сили. Доведеться виправляти помилки молодості. Переконаєтеся, що вибір професії та місця проживання були не зовсім вдалі. Отримаєте посаду, про яку раніше могли тільки мріяти. Будівництво починати не варто. Будматеріали зжеруть усі заощадження. На хороших майстрів грошей забракне, а дешеві схалтурять і не доведуть справу до кінця. Кохані вимагатимуть підтверджень, що любите їх. Не забувайте про знаки уваги, спонтанні побачення і подарунки. Переслідує відчуття втоми й отруєння. Не затягуйте з візитом до ендокринолога. Терези (24.0923.10) Отримаєте вдосталь, але хотітиметься ще більше. Не прагніть зробити кар'єру. Головне втриматися на позиціях, яких досягли. У домі забагато гостей. Важко буде зосередитися на роботі, особливо в умовах, коли житло перетворилося на офіс. Діти підкажуть, де вдасться заробити більше. Відкладіть на 2024 рік придбання нерухомості та переїзд. Не залишайте без нагляду увімкнені пральні й посудомийні машини. Почастішають підтоплення. Зазирніть у генеалогію. Більше дізнайтеся про предків. Ці відкриття серйозно змінять ставлення до життя. Не намагайтеся повернути молодість за допомогою ботоксу й ін'єкцій краси. Почастішають алергії. Скорпіон (24.1022.11) Це час шансу заявити про себе, як про мудрого лідера. Той, хто раніше керував вами, перетвориться на вашого підлеглого. Гроші йтимуть до кишень. Не бійтеся щось змінювати. Є шанс знайти кращу роботу, житло й оточення. Погоджуйтеся на закордонні відрядження, але за можливості пересувайтеся потягом. Одразу кілька представників протилежної статі захочуть поборотися за ваше серце. Гордість викликатимуть діти. Їх хвалитимуть учителі, нагороджуватимуть за перемоги в конкурсах. Вчасно вакцинуйтеся від грипу та коронавірусу. Надокучатимуть гайморит, варикоз і гіпертонія. Стрілець (23.1121.12) Це рік початку нового життя. І професійного, і особистого. Переосмислите себе, станете мудріші й терплячіші. Народжуватимете дітей, заводитимете домашніх улюбленців, вийдете на новий професійний рівень. Перемагатиме той, хто поставить правильну ціль на початку року. Не варто планувати великі покупки на гроші, які ще не отримали на руки. Зарплатню затримуватимуть. Кохані ревнуватимуть до роботи. Здаватиметься, що вони ставлять палиці в колеса. Уникайте конфліктів, бо це стане першим кроком до розлучення. Візьміть шефство над кимось зі знедолених. Добро повертатиметься сторицею. Бережіть голову від травм. Не варто їхати на гірськолижний курорт. Козеріг (22.1220.01) Той, хто хоче досягти чогось цього року, повинен приступати до справ від 2 січня. Найбільше вдасться взимку. Не забувайте про свої сильні сторони. Вигідно вкладете гроші в нерухомість. Купите дім мрії. Позбудьтеся баласту: продайте авто, гараж чи дачу, якими не користуєтеся багато років. Зміните ставлення до друзів. Ті, з ким спілкувалися пів життя, стануть нецікавими. Віддалитеся від дітей, які цьогоріч візьмуть шлюб. Не розділятимете їхнього вибору. Важко буде порозумітися з невістками й зятями. Вдала буде поїздка за кордон. Швидко адаптуєтеся до нових умов. Нарікатимете на погіршення пам'яті. Вирішити проблему допоможе повноцінний сон. Водолій (21.0120.02) Це час зростання і мудрішання. Маєте багато козирів у рукавах. Це дозволить пережити непрості часи, вийти з них багатими й успішними. Січень використайте для глобального планування на рік. Завдяки цьому багато чого встигнете й не забудете про головне. Вкладати гроші у квартири не варто. Це будуть сирі й холодні приміщення, та й із сусідами навряд чи знайдете спільну мову. У другій половині року доведеться витрачатися на те, чого не планували. Наприклад, взяти на себе забезпечення літніх родичів. Тече кран відремонтуйте його. Не варто змінювати всю систему водопостачання. Стануть батьками подружжя, які давно мріяли завагітніти. Бережіть нирки. Тримайте ноги в теплі. Риби (21.0220.03) На вас покладатимуть великі сподівання. До кінця весни залишайтеся активним і публічним. Від цього залежить, наскільки комфортно житимете у другій половині року. Вас важко буде збити з обраного шляху. Робіть так, як зручно. Скористайтеся можливістю змінити роботу. Легко навчатиметеся та проходитимете співбесіди. Шлюби, створені цього року, триматимуться на любові. Бракуватиме часу на хобі, тому втрачатимете віру в себе. Не варто заглядати в чарку. Краще займіться справами для душі. Це єдиний шанс розслабитися і почерпнути позитивних емоцій. Надокучатиме підвищений тиск і головний біль. Зберегти нормальне здоров'я допоможе повноцінний сон.

Georgian nail

The 33-year-old Dérillo from Dnieper has tied almost 33-tonnes of subway car to his neck and stretched it to 11.5 meters. He set up the Ginness Book record in the face of "The largest mass of weight, extended steel rope, fixed on his neck." For the record of Dimoro, he spent 78. I can update the Armed Powers of Ukraine. & ensk; By the age of 14, I was a painful kid who was liberated from the phyculture, told Georgian. But in ninth grade, I started doing sports and going to the gym. I wondered, after school, I joined Dnipropetrowski's institute of physical culture and sport. Bacalut and grad-school ended with honors. I was planning to do science work. & ensk; But I didn't go to grad school, and I started training people. It was a terrible sport, a pause, an armorfront. Dmitri Georgian Vice President of the United Polish Federation, Ukraine's head manager, champion and record manager, Europe and the world. & ensk; You take advantage of the same exercise, you carry on. He started practicing the numbers and the show: I hung my hands with my hands full of nails into the board, folded my nails into the figures and nodes. The first metal cloaks of Dérro Georgian began to bend even more in school, and they were nails for 200 mm. He turned in half, learned how to nail the Soki knot, and then he made his heart. It can now bend the nails from 50 to 300 mm, which are capable of the unit in the world. & ensk; For the spectacle, I began to include numbers with big cars and railway transport, which says Dérro Georgian. The subway transport was set up with a risk for life, because the tros could have pushed the throat or the artery. Because of the danger of speaking, I don't take my wife and son. Their experiences are transferred to me. They hurt at home. I was a team of friends and colleagues. My idol arrived two-time master of the title "The most powerful man in the world," Vasyl Veraszek. Dimano Georgia is also a geek and pan. & ensk; And I don't do that very often, because it's expensive, it tells me. The new trial is used for performances, training for the old. I curl up in a tube. That's what a wife uses. When he wants a new pan, he gives me an old one. Since the beginning of a full-blown war, armies are helping. The 24th February has to have been tried for the Book of Guinness record, which speaks to Georgian. But the full-scale attack of Russia changed everything. The other priorities showed up to help the military. First initiative from the Ukrainian Federation of the armory to the gas collection for the forefront. Then they built money for our fighters. When a friend died under the crossfire, a tournament of his memory in Dnieper and offered a search to join a fundraiser for Ukraine's armed forces. As people had stopped actively overcounting money, I went out on the coast of Dnieper and offered to rest for the Senate to obtain the heart of the nail. He stuck them with his hands in the audience. The infection has become more effective. When he was talking to the military, he said he'd like to tear down a rock of Orc for an army. I was handed over to the Soviet samples used by Russian invaders. In social networks, an athlete offered to support military cops for breaking the occupation bar. & ensk; I met 5 thousand bucks. It was hard to crack the helmet because it was made out of clamped steel. I had to make some effort. But when she threw down, she was crying like paper. Another force number for support of the military athlete ran live in the installation. & ensk; It's hard to find a nail that's 300 millimeters long and 8 millimeters thick and even harder to bend it into the heart. I didn't see anyone doing this in Ukraine. I've decided to take it. The biggest contribution was from a guy in a occupied area. He said it was his contribution to victory. Now I have this heart. She waits for Donchall to be fired and gone to the owner

"War has kicked us out of the house twice"

"After a failed married daughter left us and left us to live in another town," tells Olga Bogdan, 65 years from the Black Region. There were roommates. It's green, it's alcoholic. My husband and son worked hard to shake her loans. Inside is grown and is now protecting Ukraine in the front. From his first marriage, he has a daughter who lives in a occupied territory. The second wife is pregnant. The mariner, that the war would sooner be over, and the grandson returned home alive and unharmed. " Leaders comment on the Cybertech of Mirosław Oliver. There's a picture of my grandson on the table. He's rugged, carootid, in pixels. & ensk; You'll be all right for guests soon. The city in which she lives will free the Ukrainian army until the end of the year. Pray for your grandson and don't be offended if it doesn't last a few days. Loving you like a mother. Will do everything to return to the parent threshold. "The war has kicked us out of the house twice," says the 47-year-old Faith of Ivanov from Kyiv. 2014 we left Donbas. I bought you an apartment in Bukow. A 24-February man insisted that my daughter and I would run away. I wanted to stay myself. She said she wouldn't go without him. Both neighbors have been shot. In May, we have decided to return. A lot of people found it in the cemetery. A long time ago, the sister dragged to the mess. They asked about a niece who can't conceive for long. And the crow puts his eyes on me and says, "Don't worry, you'll be home soon." Although we didn't plan to return to Donbas. I have a good job in the capital. " She puts photos in the envelope with her daughter. Both white T-shirts with a seal on their chest. Bionogenic lights a candle, rounds around the photos. Fire burns, smoke rises up. & ensk; Life has made adjustments in your plans. You will return to your parent after victory. A lot of buildings have been destroyed there, and your community will survive. You won't stay there, but you won't sell it. Place the quartians, and from time to time, will be applied to the native lands that are your strength. "The stranger left his son on the second day of full-time invasion, writes a 51-year-old Galina of Ulegion from Kyiv. He said he was going to fight. She threatened to leave if Boris didn't change her mind. I got the word. Now both grandchildren remained on me because there's no time for children in marriage. And Boris continues to pay for her apartment that they rented while they were married. How will their fate continue? Son promised his grandchildren that after he won the war his mother would return to them. " Send a photo of a married man taken when engaged 12 years ago. The man in the embroidery is standing on his knee in front of the woman in the velvet dress. Biovoc scans a photo of the palm. & ensk; Believe it in miracles. Son and wife remain friends. Though the bride insisted on getting divorced, Boris found a way to redecorate it. He fights for her wife and wants to forgive her romance with others. It's his first and only love. Marno is trying to open his eyes to a bride. He loves it, so he'll erase it. It's like two drops of water that looks like you. Don't be surprised to repeat your fate. Going to medical and going back with a 10-year-old man. "In March, I left with three children in Poland, talking in a sheet of Ravine, 29 years old. I spent a week at the family until the volunteers helped hire the apartment and get a job. Kids go to Polish school. I learned a language, I changed three posts: From the Potions and the seller at the factory shop. But my whole life turned upside down with a father who was ten years old to be destroyed. He left my mom when I was a student. Went to school and stopped calling. We thought he was in trouble. Dad didn't recognize me when I met him, even though I haven't changed much since then. I was filled with shock, surprise and rage. He was alive all this time. She knew she had another family. She wants to meet her grandchildren, but I can't let him into my life. Mother still doesn't know. She recently suffered a stroke. "& ensk; I'm gonna need time to forgive my dad. He'll be looking for a dialogue with you in the next few weeks to meet his family. You'll find that son and grandson are born on one day. I'll tell you about this next year. A man won't dare go back to Ukraine and look her in the eye. Darma refuses his father's offer to help her work. You increase your salary and then increase your housing conditions. "There was a golden chain and a ring in the house," written in the light of Svetlana, 56 years old. One day they disappeared, no one at home. I turned the whole house upside down, but I didn't find the jewelry. And in a few months, they came back again. Looks like someone took it and then threw it up. When my sister got sick, I went to live with her. I looked around before my legs hurt themselves. I recently experienced a stroke. I'm going slowly. I have an apartment in town. I don't know if we should sell it. " It puts a photo in the envelope. In the screenshot, a woman with green eyes and gold earrings in the ears. & ensk; You suspect relatives and neighbors. Don't look for the culprit. Not a caught thief. He turned around because they didn't bring him those jewelry. Don't sing to sell houses in town. You're going to have more revenue if you rent it. The keys from the apartment will be asked for family. We'd better let other people in. Stop sacrificing yourself for others. The January offer is a free gun in the sanatorium. Use the opportunity to navigate and recover. "The brother died, and the ex-husband, my daughter's father, tells me in the letter 58-year-old love with the Hemennian region. They began to separate their legacy. Ready for all the property a brother and parents to leave his brother and daughter behind. But my children don't mind. They're gonna get something to comment on his uncle. The man's legacy is harder. His family sold all the equipment they had in the house. Empty house left. We don't know what to do. Selling her or leaving your daughters? Children live far away from here. The older one wants to borrow houses. I don't want to be in debt. "& ensk; You'll get a hint in your sleep. The uncle will dream one of his nephews and convince him to abandon his family's legacy. The husband's house is not worth selling. At the end of the war, this property price will increase. Then the daughter can sell one house and buy another. The younger sister will go to meet her and give her share away. Three of you are looking forward to something more than a legacy. Every happy marriage will be married and will be trusted behind you. The workers will go up in March. Never mind the age. Your professional skills will be highly rewarded

"Mama will suck out all my powers"

"25 березня донька виїхала у Швецію з двома малими дітьми, розповідає в листі 50-річна Жанна Василівна з Київської області. Зять живе з нами. Останнім часом поводиться дивно. Додому приходить пізно. На вихідних залишається у друга. Підозрюю, що має іншу жінку. Лесі говорити не хочу, бо вона повернеться першим рейсом. А сама відчуваю, що він щось приховує". Вкладає в конверт фото зятя і доньки. Лисий бородань у червоній футболці обіймає білявку у джинсовій сукні. Фото зроблене на столичному майдані Незалежності. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.  Не накручуйте себе даремно. Зять знайшов ще одну роботу, щоб рідше бувати вдома. Втомився від сварок між вами й чоловіком. На ­заощаджені гроші купить авто, щоб здивувати кохану після повернення. З появою автомобіля стане більш затребуваним у своїй професії. Заробітки зростуть. Наважиться змінити роботу. "У мене не складаються стосунки з матір'ю, пише львів'янка Віра, 32 роки. Вона з дитинства любила молодшого сина більше за мене. А тепер намагається зі мною зблизитися, щоб жалітися на брата і його дружину. Мені бракує часу на ці балачки. Мати ображається, коли перебиваю і кладу слухавку. Хоче, щоб я підтримувала її. А я відчуваю, що з кожною такою розмовою вона висмоктує з мене всі сили. Після цього зриваюся на дітях і чоловікові. Перестала брати слухавку. Вона телефонує до зятя і все одно знаходить спосіб сісти мені на вуха".  Діалог з матір'ю не складається, бо довіра між вами зник­ла 20 років тому. Коли потрібна була її любов та підтримка, вона їздила на заробітки та влаштовувала особисте життя. В образі невістки часто бачите себе, бо живете зі свекрухою, яка контролює вас. Якщо хочете налагодити зв'язок із мамою, зверніться до психолога. Навчить виставляти бар'єри під час телефонної розмови й допоможе зрозуміти мотиви поведінки матері. "У вересні планувала вийти з декрету, але війна внесла корективи, розповідає в листі вінничанка Анастасія, 28 років. Чоловік працює і волонтерить. Не хоче, щоб я виходила на повний день, бо доведеться шукати няню. Заробляє гарні гроші, але економить на мені й дитині. Саша вважає, що ми повинні одягатися на секонді, як його батьки. У супермаркет ходимо рідко. М'ясо й овочі передає його тітка з села, за що ми їй платимо. Іноді хочеться шоколаду чи фастфуду. Але просити на такі дрібниці грошей набридло. Рвуся на роботу, бо хочу жити, як до декрету. Витрачати на те, що люблю, і нікому не звітувати про це". Біоенергетик кладе долоню на паспортні фото подружжя. Анастасія брюнетка з нарощеними віями й родимкою на підборідді. Її чоловік Олександр має сережку в лівому вусі.  Все у ваших руках. Шукайте приватний садок для дитини. Чоловік погодиться на це, якщо перестанете приховувати образи, а почнете говорити про власні бажання. Наступного року маєте шанс докорінно змінити життя на краще. На вас чекає кар'єрне зростання і хороші заробітки. Але шкодуватимете, що мало часу проводите з дитиною. Та й сварки з чоловіком почастішають. Відчуєте, як віддаляєтеся одне від одного. Уникайте службових романів, бо зруйнуєте сім'ю. "Молодший син кілька років їздив на заробітки в Польщу, мріяв про бізнес, пише 57-річна Галина з Черкаської області. З другом і кумом планували відкрити автомайстерню в райцентрі. Але шість місяців тому він зустрів удвічі старшу жінку: йому 20, а їй 39. Я думала, ці стосунки триватимуть кілька тижнів. Але він з нею розписався і вклав гроші в новобудову. Щоб заселитися у квартиру, треба виплатити 12 тисяч доларів кредиту. Цих грошей у мене з чоловіком немає. Невістка натякає, що решту виплатять її батьки, якщо половину квартири перепише на неї. Ми проти. Син вклав у житло 30 тисяч доларів. Як далі розвиватимуться їхні стосунки? Як відкрити сину очі на невістку? Друг з кумом відкрили СТО, заробляють гарні гроші, а син далі планує. Це не вперше в нашій родині чоловік втрачає кошти й голову через жінку. Мій дід так профукав усе, що мав. Коли копали фундамент, знайшли скриню грошей. Жінка по секрету розказала сусідці. Вночі приїхали з району й забрали все до копійки".  Доведеться змиритися з вибором сина. Кохану не покине. Наступного року стануть батьками. Невістка не наважуватиметься на материнство, бо вважатиме, що у її віці народжувати пізно. Але життя повне несподіванок. Наприкінці зими довідається, що носить під серцем дитину. Тоді зміните ставлення до неї. "Невістка пішла воювати, розповідає в листі 56-річна Ольга з Київської області. Не могла змиритися зі смертю вітчима, який був для неї ближчим за батька. Тато покинув її, коли мала 4 роки. Вітчим виховав, дав вищу освіту, допоміг купити хату. Загинув у березні. На чоловіка лишила двох дітей. Їх доглядаю я, доки син працює, щоб виплачувати кредит за квартиру. Не можу змиритися з її вибором. У неї немає відповідної освіти. Думала, побуде в теробороні й повернеться до дітей. Їм треба мати".  Невістка пішла захищати Україну заради своїх дітей, як це зробили тисячі інших воїнів. Маєте пишатися її силою волі та витривалістю, відданістю і безстрашністю. Поки що підтримку відчуває лише від чоловіка. Батьки теж не поділяють її рішення. Підтримайте невістку як доньку, заспокойте у тяжку хвилину. Навіть короткі телефонні розмови для неї зараз важливі. "Побудували хату, але, мабуть, на поганому місці, пише 63-річна Ганна Леонідівна з Чернігівської області. По сусідству жили дві непорядні жінки, які постійно бажали нам зла. Чоловік помер. 17 років тому я перенесла інсульт. На обох очах катаракта. Чи вилізу колись із цих болячок? Чи для цього треба змінити місце проживання?" Надсилає чорно-біле фото, зроблене 32 роки тому. На ньому жінка в ситцевій сукні стоїть під черешнею в саду. Біоенергетик кладе на знімок праву долоню, заплющує очі.  Справа не в хаті й не в сусідах. Більшість хвороб успадкували від предків. Через пережитий інсульт з'явилися проблеми з пам'яттю, регулярні головні болі та безсоння. Частіше відпочивайте. Якщо плануєте і надалі тримати птицю та свині, заручіться підтримкою рідних. Самій важко давати цьому раду. "Маю проблеми із суглобами, пише 75-річна Валентина Олексіївна з Хмельницького. Лікування не дає бажаного результату. Коли лягала в лікарню під крапельницю, ходила з однією паличкою. А як виписалася, додому повернулася з двома ціпками. Стан погіршився, медики не розуміють причини. Може мені пороблено? Третій рік не виходжу з хати й не знаю, коли знову зможу пройтися по двору".  Зла на медиків не тримайте. Лікували за протоколом. Але крапельниці спровокували загострення хвороби, спричинили запалення в суглобах. Не збільшуйте дозу знеболювальних, бо спровокуєте гастрит. Щоб повернутися до звичного способу життя і без проблем пересуватися по двору, придбайте рамку на колесах чи візок. Попросіть дітей оснастити сходи пандусом. Повернете радість безтурботного пересування. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Over 19,000 Ukrainian families were provided with EcoFlow portable charge stations

In Ukraine, road fuel is gradually increasing. Reasons include the increased demand for petrol due to the massive use of generators

"In an hour before he died," he discovered that he would become a father. "

Вдова назве доньку на честь чоловіка "Сину 45 років, а досі не одружився, пише вінничанка Ольга Григорівна, 68 років. Він перебірливий. Зустрічається з жінками, а коли стосунки набридають, змінює їх. Шкода кожну дівчину, в яку він закохується, приводить до нашого дому, а потім кидає і за­вдає болю. Через це з ним регулярно сваримося. Була в нього Люда, яку ми з чоловіком полюбили. Вона хотіла сім'ю і дітей, а Женя злякався відповідальності, тому розійшлися. За пів року вона вдало вийшла заміж. А Женя лишився сам. Почав зустрічатися з молодшою на 20 років дівчиною. Вона його не кохає. Живе за рахунок мого сина. Купив їй машину, платить за оренду квартири. Ми проти їхніх стосунків, але Женю засліпило. Життя без неї не уявляє". Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Євгенія та його коханої Юлії. Чоловік худий і високий, жінка на дві голови нижча, рудоволоса, у шкірянці.  Якщо хочете, щоб син попрощався з парубоцтвом, підтримайте його ідею побратися з Юлею. Наступного року зроб­лять вас бабусею. Ця жінка чи не єдина, хто зуміє втримати його біля себе. Бо не демонструє почуттів, а змушує щодня себе завойовувати. "У мене дві доньки вийшли заміж і виїхали жити в Росію, розповідає 59-річна Руслана із Сумської області. Коли почалася війна, просила їх повернутися. Відчувала, що рано чи пізно зятів можуть мобілізувати. В останній момент вони втекли у Грузію. Чоловік Оксани планує повернутися до Москви, бо там у нього бізнес. Усіх його друзів мобілізували. Не розуміє, що він наступний у черзі. Має двох дітей. Оксана не працює. Не уявляю, що робитиме, якщо Гришу заберуть. У нього багато родичів і друзів в Україні. Він був проти війни із самого початку, а тепер з нами спілкуватися перестав. Боюся, щоб не накоїв дурниць. Обіцяв, що проти України не воюватиме".  Вплинути на рішення зятя може тільки його мати. Зателефонуйте свасі. Обидві доньки залишаться жити у Грузії на невизначений термін. Діти встигнуть вивчити мову. Повернутися додому їм буде непросто навіть після закінчення війни. Задумаються над продажем нерухомості у Москві. Що раніше це зроблять, то краще. За кілька місяців ціни серйозно впадуть. "Не можу заснути, пише 46-річна Олександра з Харківської області. Навіть коли втомлена, лягаю і кручуся до другої ночі. Безсоння з'явилося влітку. Сімейна лікарка виписала снодійне й заспокійливе. Але, думаю, причина в депресії. Донька з внуками виїхали в Британію. Зятя не випустили. Він ревнивий. Підозрює Таню у зраді, хоч вона ніколи приводу не давала. Погрожує їй розлученням, якщо не повернеться. А вертатися нікуди. Живемо в напівзруйнованому домі. Боюся, що розійдуться. Таня не готова сюди їхати. Бо діти малі, а тепла немає, над головою літають ракети. Сусідку вбило осколком, коли вийшла годувати кота". Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо світлини родини. Жінка в махровому халаті сидить на канапі з двома онучками. Поруч у м'яких кріслах вмостилися її донька й зять. Останній в окулярах, тримає планшет.  Не затягуйте з лікуванням депресії. Заручіться безкоштовною підтримкою психологів-консультантів. Із медикаментами допоможуть волонтери. Тоді зникнуть безсоння, головний біль і неврози. Запальний характер зятя помітили ще до весілля. Шкодуєте, що не вказали на це доньці. Що б ви не робили, вона все одно побралася б із чоловіком, у якого закохалася ще в школі. До Нового року їй доведеться повернутися в Україну. Подружжя поселиться на Київщині. Кликатимуть до себе. Та вам настільки набриднуть їхні сварки по телефону, що навряд чи погодитеся чути це щодня наживо. Та й покинути співмешканця не готові. Стосунки, які зародилися під час війни, будуть довготривалі й надійні. Поруч із цим чоловіком відчуєте себе захищеною. "У травні невістка дізналася, що вагітна, розповідає в листі 58-річна Лариса Олександрівна з Київської області. Син пішов добровольцем на фронт. За годину до смерті дізнався, що стане батьком. Так радів, кричав у слухавку, що скоро прийде додому. Але їхні позиції обстріляли. Про смерть Саші нам розповіли його побратими. Боялися, що Оксана цю новину не переживе. Підтримували, як могли. Зараз вона на шостому місяці. Чекаємо на внучку. Назве її на честь тата Олександрою. Саша першим від нас узнав, що буде дівчинка. Наснився у своїй кімнаті. Я прийшла, як завжди, щоб його розбудити. А він устав із ліжка й дав мені голубку. Лікарі кажуть, що є загроза передчасних пологів. Поклали невістку на збереження. Вона після народження дитини хоче переїхати до батьків. Боюся, що цього не переживу. Бо нам Оксана як донька. Самі не хочемо доживати віку. Внучка єдине, що залишиться нам від Саші". Біоенергетик дістає з конверта фото Оксани й Олександра, зроблене 2020-го в Одесі. Подружжя в купальниках обіймається на пляжі. У жінки на голові капелюх, у чоловіка морський кашкет. На звороті підпис "Медовий місяць".  Поговоріть із невісткою відверто. Усе зрозуміє та піде назустріч. Внучка буде схожа на батька. Успадкує його характер і математичні здібності. Невістка надовго в декреті не затримається. Педіатрів бракуватиме. Буде змушена вийти на роботу раніше. Виховання доньки доручить вам. Марно картаєте себе домислами: що було б, якби син лишився вдома. Не втримали б. Все одно подався б на передову. Любов до Батьківщини йому передалася від діда, який навчав історії та патріотичних пісень. "Батько все життя прожив біля цвинтаря, пише житомирянин Юрій, 49 років. Торік помер. Ми хочемо хату продати, але знайти покупця важко. Спустили ціну на 10 тисяч доларів, але всі тут селитися бояться. Дім добротний, двоповерховий. Є все, що треба для комфорту. Ми планували переїхати сюди жити, коли син одружиться. Але діти виїхали в Німеччину, а доглядати за будинком нікому. Один скульптор хотів викупити і зробити на місці дому підприємство для виготовлення пам'ятників. Мали укласти попередню угоду. Але наснився дід. Лаяв мене. Продавати скульп­тору хату передумав". Вкладає в конверт фото будинку з коричневим дахом. У вікнах віддзеркалюються пам'ятники, встановлені навпроти.  Хату найближчим часом не продасте, бо самі задумаєтеся над бізнесом. Разом із дружиною відкриєте біля цвинтаря ритуальний магазин. Він потребує мало капіталовкладень, але швидко окупиться. Годі терпіти біль у шлунку. Якщо не почнете лікувати виразку, будь-якої миті може відкритися кровотеча. Прислухайтеся до поради дружини. Зверніться до перевіреного лікаря. Не наполягайте, щоб діти залишилися в Німеччині. Повернуться в Україну, щойно переможемо. Тоді й питання про продаж дому відпаде. Документи, які вважали втраченими, знайдете у схов­ку в підлозі. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Mr. Christina Nesterenko and Edward Parfenteview saved 800 animals

& ensep; Didn't think about moving anywhere. We were lost, and we needed most in Zaporozhye. We were able to save more than 800 animals since the beginning of the great war. But when there was a missile hit in the next house, we realized we couldn't risk it anymore. Because not only is it responsible for ourselves, but also for our loved ones, there are 33 years of Christina Invennerly from Zaporozhye. There's a family zoo with Edward Parfentey's husband. And on October 10, we moved 113 caregivers to the Camillan-Perekian on the Hampshire. Ten years ago, a friend of mine was selling his reptile exhibit to Christina Necsterenko. They decided to buy because they loved animals. Together with the reptiles, we had a reaculture monkey of Vienna, which is now 21 years old. Then we got the falcon with the trauma of the wings. They did. We've been living here for eight years. Gradually, our collection was filled with pawns and small animals. Every one of us is a story about love and concern. It so happens that 24 February had to carry a lizard who had an oncology on another surveillance of the veterinarian in Dnieper. But in the morning, the cab called and said there was no war. To be more peaceful than animals, we immediately moved to our zoo. They put it there for their room. Christina and Edward started taking home favorites from people who were leaving the city. Also raised wounded wild animals. & ensk; The tide was furious, divided by the woman. People who drove from town wanted to take care of their animals. But there were times when rodents were just thrown in cages in the middle of the street, and the skulls were kept under the sink. We didn't take the dogs to hold, because our zoo is in the back room. But someone was forced to throw 10 puppies at the door. I had to pick it up. In 20 days, they were able to be arranged in a family. We also got animals from hot spots and occupied territory. So for example, we have a Thhra from Mariouka. On 21 days he was in a bomb shelter with his masters. They were able to leave in Zaporozhye, and then they were going to go abroad. But at that time, he was in severe condition and the masters asked him to take it. Now he's feeling good. Once we got a hawk with a broken wing that couldn't fly. We took him to the specialists, treated him. Two months later, they let it out on Horvath. And once they found the fishermen at the Dnieper, they brought us an orkaline bilot. I was exhausted and I had a significant lack of weight. They removed the bird's private room, but it's still too small for him. Recently, an agreement with the rehab center on the Szytmyr, they can accept it. Christina Nesterenko and Edward Parfeniew left the Zaporozhye. & ensk; Then the Russian missile hit the next house. Our exhibition was in a ticking room, but even we had a plaster line from the ceiling. It's hard to convey. We immediately ran into a room where glass terarium was placed. And all of a sudden they heard four more explosions. The front door blew out of the explosion. When the man looked outside, he saw the house next to the fire. In the shoe shop above us, glass sails were scattered. Our animals were scared, but they survived. The monkey from the shock started screaming. We need to save our caregivers immediately. Three days searching for a building where our exhibition could fit. There were 250 squares in the Zaporozhye Camilla that were in Zaporozhye. But that's the optimal option. It wasn't easy moving. They found a furry refrysor in which the temperature is regulated. All 113 animals were placed there. But they didn't enter the stems, the benches, the two big barrels for the water. All of this we sent our warriors to the forefront. A new married place with its zoo took a day. & ensk; All animals, except for the Emperor's luck, are completely moved. He got cold and sick. I had to give antibiotics. Now, in a new place, our reptiles, five cats, spider birds, sea pigs, rats, dang, hamsters, tassels, two monkeys, three pines, a raccoon dog, raccoon and pop. "The Ukrainian Gazette" can be repaid online on the Ukmail website for "Kostal thousand."

Little Boiddan Stein, half a minute, fell on one hand 50 times

According to 21-year-old Bogdan ZENKC and the city's power of Kyiv set up a national record of Ukraine in the "The largest amount of land on one hand in 30 seconds." I made them 50. Frusted the previous record owned by the Eugeny Spartans from the Cornish of Chernihiv. Eight years ago, he was 15 times smaller. & ensk; They offered to set a record in Kyiv, but they decided it was going to happen in Irpta, which says Bogdan Stampchin. First of all, this is my home city, second of all, the symbol for Ukrainians. Since the beginning of the full-blown war, I wanted to go to the work of Ireland, but I wasn't caught. But I couldn't sit at home, I wanted to be useful. He started helping our boys. It was struck when our warriors, having twice as many weapons, reflected a column of Russian technique. That's incredible. That's why I gave my record to our defenders. With 13 years of age, Bogdan has done different species of sports mixed unity, boxing, mole, hop. A 16-year-old wanted to restore the High score of Ukraine from waste. & ensk; But then I had an imperfect technique, and I gave up, and it says to Stéphane. I stopped practicing because I started working as a truck since I was 17. Later, we set up Enjie for the wood plant where they made wooden maps. I worked there for a year and a half. All this time, he put money aside for teaching at a man's barber school. At that time, the course cost 750 dollars. Mother said it was too expensive for our family. But I still decided to make a dream. At the barber school, he quickly intercepted all the new stuff. He earned every master to show his technique and professional techniques. So much for the training you had to eat. Seven pounds a month and a half. But I understood that it was the job I dreamed of, and I wanted to learn it perfect. Before the sport, Bogdan Stephashuk returned by accident. & ensk; Once upon a time came across a video of Bruce Lee falling off on two fingers. Try it, too. He wanted to learn how to push on one hand. I wondered when the comrades said they couldn't make it. Gradually followed 35 from & shy; & shay; & shay; & shay; & shay; Live in half a minute. And 42 degrees of & shy; Take it to me at the maximum of practice. Oh, my God. The hardest thing was doing barber work and training for the record. When after the intense training of customer detergent, a very trembling hand, tells me. As the record registration held 50 vacations, Michael Lacrosse coach was even more excited than I was. That's what he deserves. If it weren't for him, I wouldn't have had such great ambitions and I'd still be working as a truck. It's not just & shy; empty. He trained me for a while, but also raised me as a parent from the young. & ensk; The extension on one hand on the speed of a technically complex exercise, says the head of the naio & shy; a brief Registry Registry Registry Registry by Lanna Wiitrowa. Bogdan has proved that the Ukrainians are the strongest nation, and we will not be hacked. This record is on the edge of possibility, and it will last many years. We won't soon have someone to beat him. "The Ukrainian Gazette" can be repaid online on the Ukmail website for "Kostal thousand."

"In 5 years," says three languages and a multiplication table. "

The Second Superability is passed away from a child from a grandfather in the last half of the year, and I was twice returned to life, writing 49-year-old Oleg from the Donoka region. The plant hit our house in April. There were two neighbors alive hiding in the hall. They took me out, they put me next to 200. If he hadn't moved his hand, they'd have gone to the morgue. It took two months to shoot. The bullet went through. I'm out. A late friend. I'm glad to see him, pull his hands to hold on. And he's like he's pushing me. He woke up, saw doctors, and then he fainted. It was a temporary trip to Dniade where I was treating. The wife is afraid to go home, but I'm going back because there's parents. They need help and care. I'm afraid I won't go back there again. " Letters comment on & shy; kyiv Mirosław Oliver's energy. She's got an Olega envelope. He's tall, skinny, wearing a jeans jacket. & ensk; There are still living because fate has given you many years. But you don't have to go back to the shooting. Get your parents out of battle zones for a few months. Once the military free territory from the enemy, you will return to the parent. So far, move to your daughter's capital. She's worried, ready to take you with her family. He can help us find a job, or he can give up on her account. "Oonic five years, and he already knows three languages and a table of multiplication, tells us in a letter of 51-year-old Olena from the Kyiv region. We live in a village. Arteric's early childhood school didn't drive. Money in Poland. From 2 years old, I raise my granddaughter myself. I spoke to an old granddaughter's teacher. So I'm going to have to make the baby difficult examples, and I don't feed them, because the brain is still mature. But the language he teaches me without using a smartass. In addition to Ukrainian, speak Polish and English. It must have been a gift from my father. My Judas didn't want to learn. " He sends a picture of the grandson ArTheme. He's ruddy, silky, in a green shirt with Mickey Mauss. " Bionics light a candle, sweep around the picture. They will spread through the room, fire will be burned. & ensk; The beauty of children is inherited from their father's grandfather. I learned to read at 4. It'll be worse with writing. His handwriting isn't enough to understand. But it's not an excuse to get upset. He won't have to write much in his life. It will spend a lot of time with the computer. New talents will be opened after 10 years. Support and develop his interests. Buy books that interest. Install plugins in smartground for logic and thinking. "I'm looking for a bride for a son, telling Nina Timothy's letter, 67 years old. He worked until he was 40 years married. And then I took off the con man who only needed his money. Igor planned to open the shop. But the savings is gone, just like the poor. They reported it to the police, they searched it all over the area. At first she hid in the shadows, then hid in Germany. Igor was disappointed in women, but I don't want to be alone. Spent him and his granddaughter a friend. But she's 20 years old, so she has different interests. It's being overwritten with a woman who recently turned 36. It's from another area. He doesn't want to move to us. Call him to me, and I won't live without him. He also understands that well, so he looks for a failure to leave. "& ensk; Don't interfere with your personal life with your son unless you want to join the enemy. He knows what kind of woman she is. You won't be left for a bride, but you hope you'll be held with a bride under one roof. Trying to live in a civilian marriage with a local. She'll often stay at night. Don't speak against these relationships if you want grandchildren. "Max met on a train to Kyiv, writing 29-year-old Lily from Ternopil. I get to meet you early, but I couldn't stand it. We talked all night. He asked me out. During the third session, I was ready to marry him. But somehow I saw him in another woman's arms. It turns out Maxim is married and his father will soon be. Roman was fun to me and broke my heart. And the worst thing is that we keep seeing each other in secret. I start to get used to him kissing me, and love calls me another woman on the phone. My friends lie about staying at work and lying in bed with me. I know it's wrong. I want only mine, but nothing more he can give. I went to a psychologist. Trying to break our novel. It's been two weeks. We're back together. " The blonde puts a photo of Lily and Maxim on the table. Cursed beards kiss in the shoulder of a squirrel in a schypad. & ensk; Soon the affair is entrusted with a wife. He'll forgive you for a long time, because he has powerful friends. Don't put yourself in danger because of the affair that doesn't bring happiness. You talk about family and children, but you put your hands in a helpless relationship. The sooner you stop them, you'll meet a partner who will be a trusted man for the rest of his life. "The younger son went to war instead of an older son, writes 59-year-old Svetlana Mikolaya from Kyiv. His brother Ivanov gave a summons. Aleksei went to the military, because I read if one son was taken, they shouldn't be mobilized. I ask: "Why did you do that?" And he was: "At John's wife and children. I only have a girlfriend. If I don't, she'll find another one and get married. Who would put Ivanov on his feet if not him? " They were never close because they had a big difference in age. But when the war started, the humanitarian aid took place in turn. Well, her girlfriend Alekcia just found out she's pregnant. It gave him an incentive to destroy the enemy and to remap & shy; 's flock. The land. My son's hard, but he won't come back. Let us pray that the living may come back, even though every night there will be terrible dreams. " The Biovoxics is from the envelope of a picture of Alekcia and his girlfriend Lisi. They're the same growth. Both rubles, Signoki. & ensk; Don't feel bad. Dreams are disturbing. You can't trust her. Aleksei's son will be home before birth. & shy; proof He's got to spend some time in the hospital. The older brother in a year will be the father of the third. "The Ukrainian Gazette" can be repaid online on the Ukmail website for "Kostal thousand."

90-річний Сергій Вознюк сплів 160 маскувальних сіток

The 90-year-old Sergei WRONC from the Yempol Mubel Square on Winnechsky helps the Ukrainian army from 2014. Now you're drowning in the home of the masking nets. I made them for over a half and a hundred. Works every day. The work starts at dawn. & ensk; In spring, I made more than 100 pines. Then there went the school house and helped other people. Then he asked for a volunteer Basil Kiozek to take the lead home to me. He took his own 60 feet. Each was drawn by & shy; & shy; tails 1.7 meth & shay; & shay; & shay; & shay; & shay; & shay; & shay; Yes, sir. They have a length of 4 meth of & shy; Hey, speaking to Sergey Ilich. I'm also cooking for Ukrainian warriors for conservation. Once you've got fruit and berries, I start cooking and jam. First out of the finals, the masons, the tuxedo, the cuts, the agruos. Then I'll do the abrycodos, the plums and the apples. Last year, he handed over to our boys and girls 238 trillion squares of compost and 40 half of left-hand cans. And this year, I made over 300 bars of compost. I collect lots of fruit myself, some people give it to me. The plane brought me to work 10 abrico boxes and 11 plums. And the neighbor gave me a bag of sugar. Sergei Wozniak has two daughters, six grandchildren and 11 truths. A friend buried five years ago. & ensk; My younger brother and I grew up without Dad. His 1937-go reprimed as "enemy of the people," continues Sergei Illich. During World War Il, I was a pretty good boy. At 12 years old, a neighbor studied me for a boot shop, and I started working in a studio to have a piece of bread. Fired shoes, knew how to make model shoes, women's boots. 1948 went to Donbas school. And it says here, "Mother, what Dad said about himself." How glad we were that he was alive. To have the money for the road, sold the house in Yemfield and went to my father's secret in the Magadanian region of Russia. I was stabbed there. They didn't take a stab wound from the army. But I did. A service on the sub-Saharan island. 1956 came back to Ukraine. He built a house from scratch. I got married here. Working construction, then in custody of ammunition. And then she retired. "The Ukrainian Gazette" can be repaid online on the Ukmail website for "Kostal thousand."

The war will end in a great religious celebration

Жінка передала дар знахарки доньці племінниці "24 лютого ми з сином зустріли в Польщі, пише 45-річна Іванна з міста Ірпінь на Київщині. Поїхали туди на спортивні змагання. Чоловік був на заробітках у Чехії. Додому повернулися після деокупації. Свій будинок не впізнали. У сусіда під нами не було балкона, у нас повибивало вікна. На вищих поверхах нема ні кухні, ні кімнат. Щоб відновити багатоповерхівку, треба кілька мільйонів гривень. Ми за власні гроші відремонтували каналізацію і водопровід. Через дощ житло сиріє і покривається грибком. Зараз живемо в сестри у столиці. Вона з дітьми виїхала в Іспанію. Повертатися боїться. Пропонує нам збиратися до неї в Барселону. Знайшла мені роботу, а сину школу. Чоловік радить втікати до нього в Чехію, але я нікуди їхати не хочу. Свекри звинувачують у халатності, бо наражаю дитину на небезпеку. Але за два місяці поневірянь у Польщі зрозуміла, що вдома найкраще. Шукаю роботу, бо закрили приватну школу, в якій вчителювала. Хочу змінити професію, але ніхто з рідних мене не підтримує". Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото жінки в коричневій шкірянці та з тигровим шарфом навколо шиї. Кладе на знімок праву долоню, заплющує очі.  Давно мріяли стати психологом. Беріть ініціативу у свої руки. Здобудете вищу освіту легко, а практики після війни отримаєте вдосталь. Не відмовляйте від допомоги тим, хто про це попросить. Не слухайте нікого. За кордоном можете розраховувати хіба що на професію доглядальниці, сортувальниці чи прибиральниці. Син на вашому боці. Тут його тримають друзі й кохана. "Доглядала батьків, а тепер одинокого брата, пише 63-річна Марія Олександрівна з Київської області. Чоловік помер після Чорнобиля. Лишилася сама. 13 років тому розтягнула колінний суглоб. Медики кажуть, що лікувати пізно, треба робити операцію. А я не можу наважитися. Може, є альтернатива?"  Не витрачайте гроші на гадалок і знахарів. Прислухайтеся до поради лікарів. Операція на колінному суглобі коштуватиме дорого, але допоможе забути про біль і малорухливість. Не економте на лікуванні. Зверніться до фахівців, які працюють із сучасним обладнанням. Усе життя доглядаєте інших. Подбайте, щоб у післяопераційний період хтось турбувався про вас. "Тітці торік виповнилося 74 роки, розповідає в листі 49-річна Олена з Рівненської області. Вона все життя лікувала людей руками, але жодному з родичів її дар не передався. До неї приїжджали люди з ­усієї України, щоб вправити кістку, зняти біль у спині чи суглобах. Рідко брала до рук карти, але через них уміла передбачати майбутнє. За тиждень до її смерті в нас гостювала знайома. Просила поворожити, бо її син зібрався на заробітки в Польщу. Тітка карти розклала і вжахнулася. Казала, що велике горе чекає на Україну. Що машини будуть розкидані по вулицях вигорілі, як бляшанки, а люди сидітимуть у підвалах. Але все закінчиться раптово, як і почалося. Перемога збіжиться в часі з великим релігійним святом. Ми сполохалися від прогнозу. Тоді про війну говорили, та ніхто не вірив. За кілька днів у тітки стався інфаркт. До лікарні довезли, але не врятували. Ті її слова стали пророчими. Недавно тітка наснилася мені. Обійняла і сказала: "Не плач. Кінець цьому близько".  Сон тітки вважаєте пророчим. Війна закінчиться, а з нею і кровопролиття. Але сон має два значення. Успадкуєте будинок тітки, хоч її донька висуватиме претензії, але повертатися додому не наважиться. Дарма вважаєте, що дар нікому не передала. Ваша донька скоро відкриє в собі цілительські здібності. Не заперечуйте проти її ідеї йти вчитися на масажиста. "Сину 34 роки, одружений, пише хмельничанка Тетяна Петрівна, 63 роки. Має 3-річну доньку, скоро народиться син. Довгий час бореться з алкогольною залежністю. Роботу втратив, іншої знайти не може. Планував купити більшу квартиру, але грошей не вистачає. Боюся, щоб вони з невісткою не розлучилися, бо в Олега непростий характер. Куди звернутися, щоб покинув пляшку й думав про сім'ю?" Надсилає фото сина з дружиною і донькою. Сім'я сидить за обіднім столом.  Син зав'яже з випивкою, коли сам дозріє до цього. Не намагайтеся закодувати силою, бо тільки нашкодите здоров'ю. Через алкозалежність з'явиться тяга до азартних ігор. Щоб застерегти від згубних звичок, познайомте з людиною, яка вже подолала залежність. Такий досвід заставить Олега задуматися над майбутнім. Поштовхом стане народження сина. Коли подолає залежність, матиме великий професійний успіх. Заробітки зростуть. За рік придбають нове житло й авто. "Живу з мамою, якій 84 роки, розповідає в лис­ті 50-річний Володимир із Вінниччини. Доглядаю її після операції. У мене життя не склалося. Зустрічався з кількома жінками, але долі не зустрів. Товариш недавно одружився. Його жінка мене недолюб­лює, робить пакості. Не знаю, як цього позбутися. Хочу нормально заробляти, але поки що піти на роботу не можу, як і поїхати за кордон. Маму нема з ким лишити. Познайомився з однією жінкою. Вона налаштована на серйозні стосунки, а я розписуватися боюся. А раптом забере в мене хату?" Вкладає в конверт паспортне фото. Чоловік коротко стрижений. Брови зрослися на переніссі. Біоенергетик запалює свічку, обводить навколо знімка. Свічка димить, вогонь розгорається.  Шукаєте не дружину, а няню для матері. Якщо хочете почати стосунки, перестаньте підозрювати кожну жінку в шахрайстві. Зараз зустрічаєтеся з гідною кандидатурою. Довіртеся долі, а не чуткам. Ніхто вас не просить приписати дружину у своїй хаті чи переписати на неї половину майна. Все, що здобули до шлюбу чи успадкуєте під час стосунків, залишиться вашим. Дружина друга вас недолюб­лює, бо після посиденьок із вами її чоловік повертається додому нетверезим. Хочете знайти з нею спільну мову, перестаньте наливати другу та запропонуйте йому допомогу по господарству. Сам не може завершити будівництво та ремонт. "Коханий приїхав на кілька днів додому з війни, пише львів'янка Інна, 43 роки. За місяць після цього довідалася, що вагітна. У нас двоє дорослих дітей. Зі­зналася чоловіку. Він радий, каже, що народжуватимемо. Але я тільки поставила дітей на ноги, почала займатися кар'єрою. Маю гарну роботу, під моїм керівництвом пів сотні людей. Не готова знову виховувати немовля. На аборт не наважуюся, думки про погане відкидаю. Не хочу, щоб дитя відчувало, що воно небажане. Боюся комусь зізнатися, що я при надії. Батьки не зрозуміють, свекри засуджуватимуть, друзі жартуватимуть".  Народите сина у травні. Тоді й чоловік повернеться додому. Не шукайте приводу для переривання вагітності, бо шкодуватимете про це до кінця життя. Надовго в декреті не затримаєтеся. Чоловік зароблятиме достатньо грошей, щоб могли дозволити няню, а згодом приватний садок. То буде особлива дитина. Вирізнятиметься хистом і розумом серед однокласників, а лідерські здібності дозволять йому обійняти високі посади ще в юному віці. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Sieg Olga Minenko tribe for warriors things with dog hair

Ben Lviv, a 48-year-old Olga Minimko makes things out of dog hair. From February passes the shoulders of the waist and the sock of the soldiers to the front. He saith, These products have the treatment of & shy; Depth. & ensk; My mom and Grandma were always hiding a goat's butt. He taught me. Besides, I made things out of sheep's wool, sneakers, and canteen. And when we had a sleigh, I was so sorry to throw a cherry hair, telling Olga Minenko. I started experimenting. Head ties, caps, headdress, gloves. The whole thing was shown in exhibits and yards. From 2014, it began to be sent to grow our military. And after the beginning of a full-blown war, it's only for our defenders to do things with dog hair. I know they have healing properties. In terms of micropaising, which man may not even feel, is going to pour blood into that part of the body where they're applying. For instance, doctors recommend dry heat, which give stuff, sparkling dog hair. It's not just the front of the belt that you can put on, but you can put it on your knuckles or your neck if your throat hurts. The efficiency of these works has been tested on itself. Because of a sitting job, I have a & shy; proofing Lean with your back. The food with the dog's wool helps to ease the pain. At first, the Mayan used his own supply of dog wool. When people learned about her voluntary activity, they started to offer help. & ensk; The supporters saw my social networks growing up and started asking if the fur was needed. I said I'd appreciate more material, so I could help our defenders more. People started sending wool from small packets to & shy; Dead. After that, we realized we couldn't be a nation. Everyone tries their best to win. The fruit of all the food of the dogs is for the sprain. & ensp; You don't have to fix it. I move it, I move it, I line it, and then the tip of the thread. If you do it first, the harness will be harder. Sometimes people send more than a hair cut. They have the same treatment properties with it. Each week Olga Minenko passes Ukrainian defenders over 30 of its own works. & ensk; I can splash three or four zones a day. I feel like I have to do this because I'm going to make dog hair work. We have to support the boys and the girls who are now on the front and do whatever they can to at least be a little bit easier. "The Ukrainian Gazette" can be repaid online on the Ukmail website for "Kostal thousand."

All of last Ukrainians news about Люди

"Окупанти вкрали ворота. Вивезти не встигли, бо в них влучив снаряд"

Сім'я врятувалася від окупантів завдяки вагітній доньці "Найкраща подруга й кума зло­вживає спиртним, пише 36-річна Олександра з Чернігівської області. Вважає, що це врятує від проблем. Алкоголь впливає на зовнішній вигляд. Їй 35, а виглядає, як 50-річна. Сама виховує сина, який бачить, що відбувається з матір'ю і нічого змінити не може. Коли я роблю їй зауваження, починаємо сваритися. Можемо тиждень не говорити, але від цього мені не легше. Розумію, що довго вона так не протягне. До горілки мала пристрасть її мати. Померла від цирозу печінки, коли ми вчилися на четвертому курсі". Надсилає фото з подругою. Кучерява білявка у плетеному светрі обіймає шатенку в флісовій безрукавці. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.  Має талановитого сина, який прославить їхній рід. Якщо їй байдуже за себе, нехай подумає про підлітка, якому потрібні увага, турбота й материнська любов. Якщо кума випивати не перестане, залежність призведе до невідворотних змін в організмі. Кинути пити їй допоможе чоловік лікар або психолог. Виручать зустрічі анонімних алкоголіків, але візити туди повинні контролювати ви. Заміните подружці компаньйона по тверезості. Уникайте гучних застіль або відмовтеся на деякий час від алкоголю на родинних святах. "У мій дім росіяни зайшли на початку березня, розповідає в листі 56-річна Світлана з Київської області. На дачі під Києвом ми ховалися із зятем, вагітною донькою, чоловіком і кумами. Зайшло четверо росіян з автоматами. Відібрали у всіх смартфони. Донька свій вимкнула і сховала в каміні. Це був наш єдиний спосіб зв'язатися зі знайомими і вирватися з окупації. У село загарбники заїхали на танках. Грабували будинки, магазин. З нашої дачі винесли телевізор і поламану морозильну камеру, пилосос і набір каструль. Вкрали ковані ворота. Погрузити на самоскид не встигли, бо згоріли, коли прилетів снаряд. Наш дім дивом уцілів. Від "Градів" багато сусідніх завалилося. Зять просив, щоб нас випустили, бо у Віки могли початися перейми. Але його взяли в полон. Кілька днів ми не знали, чи живий. А коли повернувся, завів машину й вивіз нас до столиці. Потім подалися в Польщу. Донька тут народила. Зять після полону посивів. Нікому не розповідає, що йому довелося пережити. Волонтери знайшли для нього україномовного психолога. Діти рвуться назад в Україну, а я боюся". Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото подружжя Світлани та Григорія. Знімок зроблено п'ять років тому на весіллі в їхніх дітей. Вогонь розгорається, віск капає на стіл.  Діти тужать за Україною. Хочуть повернутися у столичну квартиру й виховувати сина. На деякий час доведеться затриматися в Польщі. Чоловік і зять знайдуть високооплачувану роботу. Вистачатиме на оренду та продукти, дещо зумієте відкласти. Не шкодуйте за втраченим майном. Вдалося врятувати життя цілої родини та друзів це вже щастя. Усе інше заробиться і відбудується. "П'ять років жила у шлюбі з чоловіком, який любив усіх, крім мене, пише 32-річна Алла з Київської області. Психолог допоміг наважитися на розлучення і почати все з нуля. Два роки тому я познайомилася з Іваном, якого покохала. А потім у моєму житті знову з'явився Назар. Почав просити про другий шанс. Сказав, що шлюб зі мною найкраще, що було в його житті, що жити без мене не може. Тепер обоє чоловіків говорять, що кохають, і просять зробити вибір. Івана люблю, але він не знаходить спільної мови з моїми дітьми. Це насторожує. А жити з їхнім батьком більше не хочу, хоч і розумію, що вони були б щасливі, якби ми знову зійшлися". Біоенергетик дістає з конверта світлину сім'ї. Рудоволоса жінка у спортивному костюмі обіймає кучерявого сина. На руках у матері пекінес, у хлопця морська свинка.  Не жертвуйте особистим щастям. Ви не відібрали в сина батька. Спілкуватися і бачитися з ним може, коли захоче. Для цього вам не обов'язково знову пов'язувати своє життя з колишнім. Якщо кохаєте Івана, дайте йому шанс стати вашою половинкою. Розпишетеся до кінця року, церковний шлюб візьмете навесні. "Сімейний лікар поставив бабусі діагноз Альцгеймера, розповідає в листі житомирянка Олена, 43 роки. Ліки приймає. Доглядаю її з сестрою по черзі, бо мама живе в Італії. Останнім часом стан погіршився. Не дає спати, ночами стукає у вікна, благає, щоб її врятували. Кричить, що ми її викрали, на вулицю не пускаємо. Купили бабці телевізор. Вона не знала, як виключити, й розбила екран ціпком. Ходить під себе. Памперс вдягти не дає. Не впізнає, що ми її онучки. Іноді плачу від розпачу. Хоча розумію, що маю її догледіти, як вона виховувала нас, коли були малі. Мама постійно їздила на заробітки, батькові було не до нас, тому за чудове дитинство я вдячна бабусі. Але як витримати те, на що її перетворила хвороба?"  Проконсультуйтеся з неврологом. Можливо, варто змінити ліки. Стан у таких хворих загострюється на молодик. Особливо відчутні зміни в поведінці ввечері з 17:00 до 19:00, а також уночі. Такі хворі багато висипаються вдень, тому страждають від безсоння. "Племінник пішов воювати в лютому, з квітня його телефон мовчить, пише вінничанка Наталія, 49 років. Ми місяць не знали, що з ним. Сестра отримала лист, що він у полоні й чекає на обмін. Плаче щодня, боїться, чи повернеться син живим. Він не знає, що скоро стане батьком. Невістка на восьмому місяці. Про те, що носить під серцем дитину, дізналася, коли зв'язок із ним втратили".  Невістка сестри народить сина на початку жовтня. Тоді ж племінник вийде на зв'язок. Повернеться додому несподівано. Чекайте наступних обмінів полонених. Цьому подружжю судилося стати багатодітними батьками. Невістка народжувати тричі. "Донька шукає роботу, пише 59-річна Юлія Миколаївна з Тернополя. Поїхала вчитися до Львова. Закінчила університет з червоним дипломом. Влаш­тувалася на високооплачувану роботу, але фірма розпалася. Бо один власник виїхав за кордон, а інший почав економити на всьому, доки не розвалив те, над чим працював багато років. Яну покликала із собою бухгалтерка, яка влаштувалася на фірму до колишніх конкурентів. Але коли почалася війна, все знову заступорилося. Туристична компанія стала нікому не потрібною. Яна опустила руки і зневірилася в собі. Зустрічалася з чоловіком, планували майбутнє. Але як виявилося пізніше, йому від неї потрібні були гроші. Зараз познайомилася з Михайлом. Він був заручений, наречена покинула за тиждень до весілля. Хороший хлопець, але має таємниці. Не зізнається, чого попередня дівчина від нього пішла".  Донька знайде нову роботу в жовтні, але більш як на рік там не затримається. Поберуться з Михайлом, коли дізнається, що при надії. Нехай не нарікає на долю. Вже заробила на квартиру, скоро придбає авто. Без грошей не залишиться. Додаткові підробітки самі знаходитимуть її. На пропозиції варто погоджуватися. Це виручатиме, коли затримуватимуть зарплату. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Анна Трінчер зекономила на весільній сукні

Київська акторка і співачка 21-річна Анна ТРІНЧЕР вийшла заміж 24 вересня. Її обранцем став блогер Олександр ВОЛОШИН, 24 роки. Розписалися у столиці. Потім влаштували невелике свято для рідних і друзів.  У мене був хлопець, коли ми познайомилися з Сашею. А він щойно розірвав п'ятирічні стосунки. Ми навіть не розглядали одне одного як партнерів, розповідає Анна Трінчер. Але потім тричі намагалися почати стосунки. Врешті все вийшло. Я кілька разів випробовувала коханого на стійкість, адже хотіла серйозних стосунків, а не короткої інтриги. Разом ми багато подорожували, влаштовували романтичні побачення. Згодом це переросло в почуття. Для заміжжя Трінчер обрала білу асиметричну сукню. Образ доповнила сережками й намистом. Для неофіційного святкування вдягнула весільне міні. Волошин був у чорному класичному костюмі та білій сорочці.  Стандартні розцінки на сукні 5080 тисяч гривень. Мені жаба душу давить. Коли є можливість, краще вкласти ці гроші в щось важливе: весільну подорож або якесь майно. У мене був список весільних салонів, що запропонували співпрацю. Вирішила цим скористатися, каже Трінчер. Але не економили на відео. Замовили дорого відеооператора, бо хотіли бачити ідеальний контент. Анна Трінчер розпочала сольну кар'єру в 9 років. 2015-го брала участь у телепроєкті "Голос. Діти". Тоді ж представляла Україну на пісенному конкурсі "Дитяче Євробачення". Посіла ­11-те місце. 2018 року брала участь у шоу "Голос країни". Увійшла до трійки суперфіналістів. Знялася у двох сезонах серіалу "Школа". На початку 2022-го на екрани вийшла комедія "Любов і блогери", в якій Трінчер виконала головну роль. На її блог в інстаграмі підписані понад 100 тис. користувачів. Олександр Волошин із 17 років займається бізнесом. Зараз має інтернет-магазин футбольного екіпірування. Є засновником закритого бізнес-клубу "Волошин пріват клаб". Веде блоги в інстаграмі й тіктоку. Там розповідає про свої будні й особисте життя. Іноді хизується модним одягом. Загалом має майже 3 млн підписників. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Вікторія Веретюк обрізала косу, щоб допомогти пораненій дівчині

10-річна Вікторія ВЕРЕТЮК із села Користова поблизу Хмельницького вперше в житті обрізала волосся. У такий спосіб вирішила допомогти ровесниці Вероніці КУЛИКОВІЙ із Вугледара на Донеччині. 9 квітня російські окупанти прицільним вогнем із танка накрили сховище дев'ятиповерхівки, в якій мешкала родина дівчинки. Вона єдина вижила після обстрілу. Загинули її батько, баба й дядько з дружиною. Їх поховали на подвір'ї місцевої церкви. Вероніку Куликову з-під завалів витягли сусіди.  Дівчинка вижила дивом, кажуть медики. Напевно, рідні прикрили її собою. Уламок снаряду потрапив дитині в голову. Праву руку частково паралізувало, на лівій руці відірвало великий палець. Команда офтальмологів успішно усунула дефект повіка та сітківки ока, щоб зберегти їх функцію. Вікторія Веретюк вирішила обрізати волосся після того, як побачила відео про Вероніку. Коси були 50 см завдовжки. Від народження дівчинці жодного разу їх не стригли.  Донька бережно ставилася до волосся, розповідає мати 29-річна Катерина Веретюк. Навіть підрівняти кінчики не дозволяла. А коли побачила історію Вероніки, захотіла пожертвувати косу задля її порятунку. Це було свідоме рішення доньки, і я не могла її не підтримати. Чоловік теж схвалив вчинок Вікторії. За волосся школярці заплатили 3,2 тис. грн. 700 грн віддала на потреби ЗСУ. Решту особисто хоче вручити Вероніці Куликовій.  У волонтерському центрі "Калина" погодилися допомогти віднайти Вероніку, говорить Катерина Веретюк. Донька хоче з нею поспілкуватися. Сказати, що вона хоробра дівчинка і все буде добре. Нещодавно ми бачили нове відео про Вероніку. Зараз вона в новій родині. Тішимося, що її стан уже кращий. Навіть усміхається, хоч на її тілі залишилися шрами від уламків. Вона досі створює малюнки, де зображує той вибух. Розумію, що їй важко це згадувати. Тому хочеться підтримати цю дитину не лише матеріально, але й морально. Вірю, що вона виросте хорошою людиною.  Вероніка продовжує лікування, а я хочу допомогти їй швидше одужати, говорить Вікторія Веретюк. Після того, як обстриглася, мрію швидше відростити волосся. Хочу знову обрізати його й допомогти ще одній дитині. Родина Веретюків із перших днів великої війни долучилася до волонтерської діяльності.  У нас було багато дитячих речей, адже, крім Вік­торії, маємо ще двох синів 6 і 3 років, додає Катерина Веретюк. Коли почалася війна, відвезли машину одягу до центру збору гуманітарної допомоги. Потім стали вирощувати овочі та фрукти. Їх передавали в місцеву школу, де городину переробляли для потреб Збройних сил України. Розумію, що підтримка в тилу зараз важлива, адже чоловік теж на фронті. До війська пішов добровольцем. Вероніку Куликову спочатку лікували в Дніпрі, потім у Львові. Зараз вона живе в новій родині в дитячому будинку сімейного типу.  Я побачила її поранення не тільки тілесні, а й душевні. Сльози, багато страху, вибухи емоцій. Вероніка частково втратила пам'ять. Вона досі не сприймає ті поранення на голові. Її сльози це сльози не маленької дівчинки, а бабусі, яка багато чого пережила, каже вихователька Наталія Фляк. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Мар'яну Мамонову звільнили з полону за чотири дні до пологів

25 вересня військова медикиня 30-річна Мар'яна МАМОНОВА з Луцька народила доньку. За чотири дні до пологів жінку та 214 інших захисників Азовсталі звільнили з російського полону.  До Маріуполя Мар'яну відправили служити ще до повномасштабної війни. Коли почався наступ на місто, вона з побратимами перебувала на території заводу імені Ілліча. На зв'язок виходила нечасто. Говорила, що жива, що в них закінчуються медикаменти, зброя та харчі. Були дні, коли за цілий день вона з'їдала два яблука. Саме тоді Мар'яна дізналася про вагітність. Востаннє виходила на зв'язок 4 квітня. А наступного дня повідомили, що вона потрапила в полон, говорить батько Володимир Черепушко. Переживали, що доньці доведеться народжувати в полоні. Хвилювалися, що росіяни заберуть дитину. Але, слава Богу, до пологів повернулася додому. Мар'яна Мамонова навчалася в Тернопільському медичному університеті. Магістратуру закінчувала в Київській військово-медичній академії. За розподілом служила в Бердянську. З 2017-го їздила на ротації в зону АТО. Позаторік у вересні вийшла заміж. Новонароджену доньку подружжя назвало Ганною. Дівчинка з'явилася на світ зростом 57 см і вагою 3 кг 259 г. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Черга на гусака Джонсона розписана на три місяці вперед

 Коли росіяни оголосили гусей нашою біологічною зброєю, ми з дівчатами спочатку посміялися, а потім почали освоювати гусячу тему. Колеги в'язали, а я вирішила шити, каже 58-річна Наталія ДРЕМЛЮГА з Вінниці. З 2019-го робить ляльки. Останнім часом виготовляє бойових гусаків.  Змінювала крила, лапи. Мінялися черевики, зробила руки. Потім у гусака з'явилася подружка, продовжує. Якось зайшла до магазину побачила нитки кольору шампанського, пухнасті. О, Бориса Джонсона (колишній британський прем'єр. ГПУ) зачіска. Приклала до бойового гусака вилитий прем'єр. Вичитала, що в нього сині очі. Думаю, синя краватка буде доречна. Довго черевики розглядала є багато фотографій. Зачепилася за образ випадково, а потім не могла зупинитися. Лялька гусака, схожого на Бориса Джонсона стала найпопулярнішою. Наталія отримала на неї понад 30 замовлень.  Коли "Джонсона" зробила, зрозуміла, що іграшка краще виглядає з довгими ногами. Викрійку трохи змінила. І з гусаком-десантником та сама історія пошила його вище: замість 2535 сантиметрів. Жінка замовляла на подарунок для чоловіка-полковника. Змінилося і волосся ляльки: немає нитки, яка була спочатку. Взяла подібну. Люди одразу помітили, що зачіска не та. Хоч колір той, але вона не така жорстка. "А чи можна дочекатися тих ниток?" питають. А їх немає ніде. Хтось сказав, що він не такий задерикуваний, як раніше. Так його ж зняли жартую. Настрій ляльки змінюється не тому, що я так хочу, говорить Дремлюга. Інакше трохи пришила, пофарбувала, й вона вже інша. Той сумний, той веселий. У того ніс коротший, у того довший. Усі різні. Іноді викрійку трохи нахилила, повернула на тканині й поза змінилася. Не завжди свідомо, а через ручну роботу. Одна тканина закінчується знаходиш іншу. Спочатку брала з пікселями, а зараз тільки з кленовим листям. Покупцям завжди надсилаю фотографію готової ляльки. Можу в інший колір пофарбувати черевики. Іноді так прямо й пишу: точно таке не вийде. Влітку на ляльку експрем'єра була черга до жовтня. Зараз Наталія замовлення не приймає: пропонує списатися ближче до зими.  Був момент, коли в мене іграшок було багато, і все це лежало без руху. Я ходила на виставки, всі ойкали, охали, але ніхто нічого не купував. Дитячі іграшки розбирали, а інтер'єрні були незатребувані. Нині в мене майже нічого не залишилося. Коли вийшов гусак, скупили все, що лежало рік і довше. Дивилися в мене на сторінках в інтернеті й вибирали: велика баба-Яга, великий старий Хотабич, янгол. Пошив однієї іграшки займає чотири дні. Потім її треба щільно набити синтепоном майже пів подушки йде. Робити варто одразу три-чотири іграшки, тоді буде швидше. Але все одно за місяць виходить не більш як шість ляльок.  Коли зробила Джонсона, почали писати, що тепер необхідно зробити Макрона й Шольца. Але в англійця є особливість, та ж зачіска. А в тих усе простіше. Часто пропонують зробити ляльку нашого президента. Вчора чоловік забирав замовлення і спитав: "Чи буде Зеленський? А Порошенко?" Але мене надихає Ліз Трас. Різка пані, є щось спільне з Марґарет Тетчер. Асоціюється з бджолою чи осою. У вересні на аукціоні в Києві ляльку Джонсона купили за 10 тис. грн збирали на тепловізор. Ще одну іграшку придбали для аукціону у Великій Британії: там збирають на потреби українських лікарів.  В інших країнах текстильна іграшка популярна. А в нас маловідома й люди не розуміють, навіщо це потрібно. Мені часто писали: "Як таке можна давати дітям у руки? Як можна цим грати?" Але це не іграшка лялька! Вона більше підходить для театру, ніж для ігрових тем. Ляльки Наталія шиє на машинці з бавовняної тканини. Покриває ґрунтом: клей ПВА разом із розчинною кавою та водою. Після висихання поверхня стає твердою та щільною. І тоді ляльку фарбує й одягає.  Коли щось починаю, ніколи не сумніваюся. Головне задоволення отримую від створення. Потім виставляю фото в інтернет і тішуся від того, що хвалять. Навіть якщо лають, мене цим не зіб'єш. Це все одно цікаво людина виявила емоцію. Ну й нарешті насолода, коли купують. Фотографія не передає тактильних відчуттів від ляльки. Тільки коли береш до рук, можна отримати максимум вражень, каже Наталія Дремлюга. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

"У 59 років мати зібралася заміж ушосте"

Жінка після зради відсудила в чоловіка квартиру й бізнес "Пів року тому я втратив батька, пише 57-річний Олексій із Чернігівської області. Через війну не мав часу на оформлення спадщини. Матері не стало 19 років тому, сестра живе в Бразилії й на хату обіцяла не претендувати. Але виявилося, що племінник пішов проти її волі та планує привласнити дім, у якому я живу 20 років. Доведеться судитися. Він готовий відмовитися від спадщини за умови, що я сплачу йому 30 тисяч доларів. У мене є тільки половина. Збирав на квартиру для доньки". Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею родинне фото, зроблене 2019-го. На звороті підпис "Батькові 80 років". За столом сидить Олексій із сестрою Мариною, племінником Олегом і батьком Петром Миколайовичем. Перед іменинником торт зі свічками.  Не спішіть віддавати племіннику гроші. Навіть якщо справа дійде до суду, вийдете з нього переможцем. Живете в цій хаті від народження, доглядали батька, на відміну від сестри та племінників. Шкода, що вчасно не оформили заповіт. Тяганини зі спадщиною вдалося б уникнути. "Ніколи не думала, що шкодуватиму про свій вибір, пише 30-річна Оксана з Рівного. У 20 років зустрічалася з двома хлопцями одночасно. Але довго такі стосунки приховувати було важко. На День Валентина обидва освідчилися. Я погодилася стати дружиною Антона, бо був перспективний і заможний. Але за рік, коли народила Олесю, він почав спати з іншими жінками. Я стала вимагати розлучення. Антон повернувся в сім'ю, і зради на деякий час припинилися, але потім усе повторилося. Міг бурмотати уві сні чуже ім'я, мені казав, що їде у відрядження, а сам втікав до коханки. Перед війною наважилася на розлучення. Він погрожував, що відбере дітей. Але 25 лютого я з сином і донькою виїхали в Німеччину. Доки не закінчиться війна, повертатися додому боюся. У соц­мережах знайшла Андрія, з яким познайомилася за місяць до зустрічі з Антоном. Він холостяк, має бізнес і живе в Польщі. Не знаю, чи варто йому нагадувати про себе. Чи дасть нам доля другий шанс? Чи зверне він на мене увагу, якщо довідається, що маю двох дітей?" Надсилає паспортні фото Антона й Андрія. Обоє бородані. Біоенергетик кладе на фотографії праву руку, заплющує очі.  Мало знаєте про Андрія. Особисте життя в соцмережах не афішує. Має дівчину, з якою скоро побереться. Антон багато чого переосмислить, намагатиметься вас повернути. Не оглядайтеся в минуле, якщо хочете хорошого майбутнього для себе й дітей. Нові стосунки розпочнуться тоді, коли найменше цього чекатимете. "У 59 років мати зібралася заміж ушосте, розповідає в листі 36-річний Валентин із Київської області. З батьком вони прожили кілька років після мого народження. Він поїхав на заробітки і зник. У мене були три вітчими, з якими мама намагалася стати щасливою, але нічим хорошим ці стосунки не закінчувалися. Один повісив на матір кредити і втік за кордон. Уп'яте вона одружилася, коли я закінчив університет. Надіявся, що ці стосунки в неї назавжди, бо вони з Борисом любили одне одного. Але за 10 років шлюбу він почав зраджувати. Мати подала на розлучення. Щоб помститися, відсудила у зрадника квартиру й бізнес, що починали удвох. Зареклася, що більше ніяких романів, доки не зустріла Славу. Він удвічі молодший від мами й годиться мені в брати. Але її це не зупиняє. Він ледачий, на роботу йти не хоче, спить до обіду. Боюся, що сяде нам на шию". Надсилає фото матері. Вона зеленоока, має кучеряве каштанове волосся, перманентний макіяж брів.  Боїтеся, що новий шанувальник матері стане нахлібником і претендуватиме на вашу нерухомість. Ніяких прав на чужі квадратні метри в нього немає, але зжитися з ним під одним дахом не надійтеся. Зробить усе, аби посварити вас із матір'ю. Плануєте побратися до кінця року. Не варто скасовувати шлюб через війну. Матір подарує вам одну з квартир, які здає в оренду. Стосунки з молодим чоловіком хоч ненадовго, та все ж зроблять її щасливою. "Сестра має трьох дітей, але всі виїхали за кордон, пише 67-річна Таміла з Сумської області. Вона лежача. Діти висилають гроші, але доглядати за нею навіть за велику зар­платню ніхто не хоче, бо любить поскандалити. Живемо недалеко від російського кордону. Багато людей роз'їхалося через обстріли. Мене від сестри розділяє 20 кілометрів, але через день їжджу, щоб зварити їсти й помити. Почали з'являтися пролежні. Просила молодшу племінницю повернутися і доглядіти матір, але в неї нема ні часу, ні бажання. З матір'ю на ножах, бо не дозволила їй вийти заміж за п'яницю і наркомана. Племінники на мої дзвінки не відповідають. Забули, як мати їх доглядала, їздила на заробітки в Польщу, щоб усіх пристроїти в університет. Мене чоловік сварить, що взяла цю ношу на себе. Але вона моя сестра, інакше не можу". Біоенергетик дістає з конверта фото Таміли із сестрою Лілею, зроблене 10 років тому. Жінки тримаються під руки на ганку. На підвіконні сидить чорний кіт.  Доглянути сестру доведеться самотужки. Для цього навіть перевезете її у свій дім. Чоловік бурчатиме, але зрозуміє. Марно намагаєтеся достукатися до дітей. Власні інтереси ставлять понад усе. Від опіки над матір'ю намагаються відкупитися грішми. Не нехтуйте їхньою пропозицією переписати на вас будинок сестри. Ця нерухомість не буде зайва. Жити там діти чи внуки не погодяться, але продати за вигідною ціною зможете після війни. "Ми з дружиною хотіли дітей, пише вінничанин Ігор, 34 роки. Перед вагітністю їй наснився сон, ніби ловить у ставку рибу руками. Народилася донечка. Але пологи пройшли з ускладненнями, дружина перенесла кілька операцій. Більше виносити дитину не зможемо. Але ми обоє з багатодітних родин, і знаємо, наскільки важливо мати братів і сестер. Дружина заговорила про усиновлення, а я не можу на це наважитися. Боюся, що не прийму чужу дитину, як рідну. Кілька тижнів тому мені наснилася риболовля. У всіх повні відра улову, а в мене тільки дві плотви". Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо весільної світлини подружжя. Жінка у вишитій сукні й вінку, чоловік у вишиванці. За ними на сходах біля загсу стоїть пів сотні родичів і друзів. Свічка розгорається, клубки диму розносяться по кімнаті.  Сон у руку. Скоро станете татом для двох дів­чат. Боїтеся усиновлення після розмови з батьками. Вони знайшли купу аргументів, щоб застерегти вас від цього. Сходіть із дружиною на безкоштовні курси для майбутніх прийомних батьків. Це не лише змінить ставлення до усиновлення, але й додасть рішучості в цьому питанні. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

"Відібрав паспорт і заставляв працювати по 12 годин на добу"

Біженці втекли з трудового рабства "Невістка не вміє заощаджувати, через це свариться із сином, пише рівнянка Олена Анатоліївна, 49 років. Відкрила кілька кредиток. Тепер уся зарплата йде, щоб їх погасити. Її грошей сім'я не бачить, бо звик­ла жити на широку ногу. Щотижня купує одяг, ходить до косметолога, перукаря, на масаж. Щоб її утримувати, Саша знайшов додаткову роботу, але грошей на квартиру зібрати не можуть. Відклали до війни кілька тисяч, але на Новий рік невістка закомандувала, що хоче відпочити. Повіз її в Єгипет. Обоє ніби нормально заробляють, але на кредитці мінус 50 тисяч гривень". Надсилає фото невістки й сина. Чоловік у джинсових шортах обіймає жінку в смугастій сукні. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.  Діти не ставлять за мету зібрати кошти на житло, бо чудово почуваються в батьківському домі. Ви забезпечуєте родину харчами, бавите онуків і не вимагаєте нічого взамін. Марно мотивуєте молоду сім'ю заощаджувати. Переламати звички невістки буде непросто. Звикла задовольняти забаганки й не боїться накопичувати борги, що лягають на плечі чоловіка. Вплинути на ситуацію може син, а не свекри. "У батька два місяці тому виявили хворобу Альцгеймера, розповідає в листі 54-річний Олег із Черкаської області. Ефективних препаратів від неї немає. Можна лише сповільнити втрату пам'яті. Але медикаменти, що виписав лікар, батько пити не хоче. П'ять років тому покинув маму заради молодшої жінки. Та злякалася діагнозу й пішла від нього. Батько лишився сам. Мама пробачила його, дозволила повернутися додому. Він став багато чого забувати. Батьку 74 роки. Щоранку прокидається і збирається на роботу. А ми йому пояснюємо, що він на пенсії, нікуди їхати не повинен. Боюся, що одного дня забуде мене й онуків". Біоенергетик дістає з конверта фото чоловіка в чорному пальті та кролячій шапці. Запалює свічку, підносить до світлини. Вона розгорається, димить, вогонь підіймається вгору.  Слідкуйте, щоб батько приймав ліки. Це не дозволить хворобі прогресувати. Він багато чого плутатиме й забуватиме, за кілька років перестане впізнавати близьких. Такі люди часто втрачають сон, страх і сором. Можуть ходити голяка в людному місці й не відчувати дискомфорту. Мають схильність пам'ятати події, що відбувалися пів століття тому, але не згадають, що їли на сніданок. Тому можуть піти в гості до друзів, які померли 2030 років тому. "Донька Ірина три роки тому закінчила школу, пише лучанка Ольга, 39 років. Хотіла бути вчителькою, а стала гранатометницею. Від початку війни з хлопцем поїхали на фронт. Зараз перебувають у гарячих точках. Недавно заявила, що продовжувати навчання в педагогічному не планує. Хоче вчитися у військовому інституті. Почала зустрічатися з чоловіком, який удвічі за неї старший. Чому розлучилася з Іваном, який нам із батьком подобався, не зізнається. Тільки починаю розпитувати, вона прощається і кладе слухавку". Біоенергетик заплющує очі, сканує лист долонею.  Не намагайтеся помирити доньку з колишнім коханим. Якщо пара вирішила порвати, на це є серйозні причини. Ірина щаслива поруч із чоловіком, якого зустріла на війні. Так, це одноліток її батька і ця різниця у віці лякає вас. Але хіба це привід покинути людину, яку кохає і з якою вже взимку узаконить стосунки? Прийміть її вибір і порадійте. За рік станете бабусею. "Два роки тому син розлучився і тепер шкодує, розповідає в листі 63-річна Лідія Леонідівна з Київської області. Вони майже не сварилися, але одного дня він зустрів іншу жінку. Тривав їхній роман кілька місяців, доки Віктор не витратив усі гроші. Тепер живе на зйомній квартирі, дітей бачить раз на місяць. Пробував помиритися з Дашею, але вона зраду пробачити не готова. Що зробити, аби діти знову були разом?" Надсилає весільне фото сина та невістки. Дівчина у приталеній сукні й вінку із живих квітів тулиться до чоловіка в бордовому оксамитовому піджаку.  Спроби повернути кохану будуть марні. У неї давно є інший чоловік. Віктор самотній довго не буде. Матиме кілька невдалих романів, доки не зустріне жінку, яку візьме за дружину. "Після початку війни донька виїхала за кордон і потрапила в трудове рабство, пише 59-річна Тамара з Житомирської області. Її і ще чотирьох жінок обіцяв прихистити фермер. Вивіз у невідомому напрямку, відібрав паспорти, нібито для того, щоб оформити соціальну допомогу для кожної. Заставляв працювати по 12 годин на добу: збирати овочі на городі, полоти парники, годувати худобу. На сніданок і вечерю давав хліб і воду. Грошей за роботу не платив. Казав, що і так мають бути вдячні, бо отримали дах над головою. Жінки не витримали й утекли. Звернулися в місцевий відділок поліції, відновили документи й повернулися додому. Минув місяць, а донька досі не може прийти до тями. Має посттравматичний розлад. Стала дратівливою, часто зривається, плаче, не хоче бачитися з друзями, уникає розмов із братом".  Не баріться з візитом до психолога. Вирішити цю проблему іншим способом не вдасться. Усе пережите залишило глибокий слід у душі та пам'яті. Про це нагадують щоденні жахіття уві сні. Прокручує в голові думку: як усе склалося б, якби не втекли від зловмисника? Не ображайтеся, що з вами не хоче ділитися подробицями пережитого. Про це зможе розповісти психологині. "Хочу знати, що сталося із друзями дитинства, пише 46-річний Олег із Сумської області. Ми всі жили в селі біля Чорнобиля на Київщині. Після катастрофи нас розкидало по різних містах України. Знаю, що Мішка з матір'ю виїхав у Крим, Андрій із батьками до родичів у Львів, а Оксанка на Закарпаття. Пробував розшукати, але в соцмережах жодного не знайшов. Торік дав оголошення в місцеві газети. Відгукнулася Оксана. Про долю хлопців не знає. Сама виховує доньку. Про чоловіка говорити не хоче. Мрію побачити її. Часто сниться наша компанія: як в дитинстві ходили ловити рибу й пасли корів". Біоенергетик дістає з конверта чорно-біле фото 1985-го. На ньому хлопцям і дівчатам по 10 років. Посередині кучерявий Андрій. Ліворуч Михайло й Оксана. Праворуч Олег. Він найвищий від усіх.  Поїдьте до Ужгорода на зустріч з Оксаною. Разом вдасться розшукати друзів дитинства в інтернеті. Згадаєте багато щасливих моментів. Спілкування з Оксаною на цьому не припиниться і може перерости в міцний роман. Не приховуйте почуттів і не бійтеся того, що має доньку. Вона не стане на заваді вашому щастю, а навпаки підтримає вибір матері й радітиме за неї. "Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"