Search trend "Вибори в Молдові"

Перемога проєвропейського кандидата довела ефективність "санітарного кордону" проти політиків, які намагаються зруйнувати Європу. Та ті не полишають спроб розхитати політичну ситуацію на континенті і це залишається неабиякою загрозою для України. Президентом Румунії стане мер Будапешта Нікушор Дан, проєвропейський політик, чиї позиції були сильними зі старту перегонів. За нього проголосували 53,6% виборців. Його конкурент, ультраправий Джордже Сіміон, здобув 46,4% голосів і поспіхом, щойно закрилися дільниці, проголосив себе переможцем. З його дописом у соцмережі навіть виник курйоз, бо Сіміон використав прапор Чаду замість румунського. А поразку він згодом таки визнав. Чинник Джеорджеску Увага Європи і США до виборів у Румунії була прикута з листопада 2024 року. Тоді перший тур перегонів виграв євроскептик Келін Джеорджеску, але результати голосування були анульовані. Віце-президент США Девід Венс через це навіть звинуватив Європу у порушенні демократії. Та підстави для резонансного рішення були не політичними, а безпековими. Президент Клаус Йоганнес із посиланням на дані спецслужб заявив про зовнішнє втручання у перебіг виборів. Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід" Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід", адже Джеорджеску, за їхніми даними, відмовився оприлюднювати звідки брав гроші на виборчу кампанію. Тож Джеорджеску не зміг балотуватися на повторних президентських виборах і найвідомішим кандидатом від ультраправих став Джордже Сіміон. "Один проти всіх" У Сіміона були непогані стартові позиції: він успадкував частину передвиборчих тез від Джеорджеску і цим залучив його симпатиків на свій бік, не мав сильних конкурентів-консерваторів. А ще він пообіцяв призначити Джеорджеску прем'єром, якщо переможе. Натомість єврооптимісти зробили ставку на центриста, відомого борця з корупцією, математика, незалежного політика і мера столиці Нікушора Дана. Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати, навіть Елена Ласконі, котра виходила у другий тур президентських виборів із Джеорджеску у листопаді 2024 року. У першому турі повторних виборів 4 травня Дан відставав від Сіміона майже на 20% голосів, що, можливо, дало підстави лідеру ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" ("АОР") втратити пильність. Однак єврооптимісти розуміли: на кону зовнішньополітичний вектор Румунії мінімум на найближчі кілька років. Українські громадяни переживали подібне у 2004 та у 2013 роках. До чого тут Москва "Якби переміг Сіміон, у Європі виник би умовно проросійський анклав "Угорщина - Словаччина - Румунія". На ролі цієї країни як бази допомоги Україні можна було би поставити хрест", - наголосив політичний експерт Андрій Смолій. Три авіабази НАТО, Європейський центр навчання пілотів на F-16, збройний хаб, елементи системи ПРО (актуальні і для Молдови, і для України), - це все Румунія. Та не тільки: через великий дунайський румунський порт Констанца відбувається експорт українського сільськогосподарського збіжжя. Завдяки дунайській альтернативі небезпечним чорноморським експортним шляхам українська економіка отримує суттєвий дохід від продажу сільгосппродукції, а низка країн Африки та Азії позбавлені загрози голоду. А офіційний Київ може активніше відстоювати свої інтереси і Чорноморському регіоні, що і робить. Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн першими привітали Нікушора Дана з перемогою. Коли Венс критикував Європу за скасування першого туру румунських виборів, він мав пам'ятати, що і в Києві 2004 та 2013 років, і в Бухаресті 2024 року прямо називали Росію стороною, котра намагалася вплинути на результати волевиявлень, хоча офіційно Москва спростовувала це. Точка неповернення У Кремлі перемогою проєвропейського кандидата нвдоволені. Речниця МЗС РФ Марія Захарова послалася на заяву власника Теlеgrаm Павла Дурова про те, що французька розвідка нібито вимагала втручання у румунські вибори (МЗС Франції твердження Дурова спростувало). Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон Ще б пак - Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон. Але завдяки чому Дану вдалося переломити хід перегонів? Результати першого туру 4 травня показали втому румунів від політичних суперечок "або - або". Підтримка кандидата від "АОР" була переважно голосуванням "проти всіх", однак більшість таких виборців вітали би альтернативу. Незалежний Нікушор Дан її дав: закликав їх до єднання на противагу тезам конкурента, котрі охарактеризував як "хвилі ненависті". Джордж Сіміон, до речі, визнав: "Ми були одні проти всіх". Мережі ширші Відносно мирний фінал карколомних румунських президентських перегонів не означає спокою. Адже програла не лише Росія, а й МАGА - група радикальних республіканців-трампістів у США. На це вказав Ірінеу Дарау, румунський сенатор від правоцентристської партії "Порятуймо Румунію". Дан, схоже, усвідомлює ризик, оскільки заявив про намір "добре пояснити партнерам" рішення про анулювання першого туру виборів у 2024 році та "повернути довіру" Трампа. Не виключено, що певні впливові кола у США допоможуть йому: агенція JРМоrgаn вже заявила про очікуване зниження політичних ризиків для Румунії через перемогу єврооптиміста. Утім, доведеться докласти зусиль, адже Сіміон відкрито підтримував МАGА. Є ознаки роздратування Білого дому: Ілон Маск публічно підтримав Павла Дурова в історії зі "французьким втручанням" у румунські вибори. Ультраправий реванш попереду? Найбільшим здобутком румунських виборів є подолання розколу між виборцями всередині країни та діаспорою (як це було у Молдові). Румуни, котрі голосували на території Молдови, віддали 88% голосів за Дана, їхні співгромадяни в Угорщині - понад 92% голосів, в Естонії - 87%. І всередині країни переможець здобув більшість голосів. Однак новий президент має докласти неабияких зусиль, щоби зберегти цю єдність. Першим випробуванням стане формування коаліції Першим випробуванням стане формування коаліції. Сіміон в альянсі з Джеорджеску має понад 40% голосів, від котрих неможливо відмахнутися. На додачу - розкололася діаспора. У таких країнах як Франція, Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Італія та Іспанія у румунських громадах понад 50% голосів набирав Джордже Сіміон. Чому? Історик та аналітик Іон Іоніце звертає увагу на зростання симпатій до ультраправих, особливо у Центральній та Східній Європі. "Враховуючи спадок багатьох років тоталітаризму, ситуація може розвиватися стрімко. Суспільство може прийти до точки, в якій демократія є лише видимістю", - наголошує він. Чому треба поспішати Тому Україні треба поспішали зі вступом до ЄС, вважає народний депутат України з фракція "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв, адже "недружні до України політсили набирають вагу. Німеччина і Румунія буквально вислизнули з проблем. Сумарний 21% відверто антиукраїнських кандидатів у президенти Польщі - це набат. Опитування у Франції показують величезні шанси для крайніх правих, яких пов'язували з Москвою. Нам треба вступити до ЄС до наступного великого виборчого циклу 2029-2030 років". Про наростаючу загрозу реваншу ультраправих свідчать парламентські вибори у Німеччині та у Франції. На дострокових перегонах до Бундестагу переміг опозиційний альянс "ХДС-ХСС", проте другу позицію за активної підтримки Ілона Маска здобула ультраправа "Альтернатива для Німеччини". У Франції лише завдяки ситуативному альянсу центристів Емманюеля Макрона із лівими між першим і другим туром дострокових перегонів ультраправих відкинули на третє місце. Цікаво, що і у Франції, і в Німеччині до них застосовано процедурні заходи: Марін Ле Пен, лідерка однієї з правих французьких партій, засуджена за злочин, у діяльності "АдГ" суд побачив елементи екстремізму, хоча зараз ці звинувачення тимчасово знято. Внутрішнє балансування Водночас зі зростанням симпатій європейських виборців до ультраправих сил мобілізуються у згуртовуються симпатики єврооптимістів, тому говорити про неминучий правий реванш-2 зарано, вважає український дипломат Роман Безсмертний. Нині, принаймні, Україні можна спокійно дивитися у найближче майбутнє. На відміну від Сіміона, котрий є персоною нон-грата і для нашої країни, і для Молдови, Дан виступає за підтримку України, за її членство у ЄС та у НАТО.

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Про це він розповів в етері Еспресо. "Діаспора є дуже неоднорідна. Насправді діаспора, яка живе в Молдові, тобто фактично молдавани з румунськими паспортами, які голосують у Молдові, вони голосують здебільшого за Нікушора Дана. Принаймні на минулих виборах вони голосували за Ласконі, і є всі підстави припускати, що вони будуть голосувати за Дана цих виборах. Натомість діаспора, яка живе у Західній Європі, голосує за Сіміона. І тому навіть зараз ми не можемо сказати, наприклад, на відміну від Молдови, за кого ж проголосує діаспора. Частина проголосує за Дана, частина проголосує за Сіміона. А для Дана це дуже важливі голоси, тому що фактично сценарій другого туру дуже значною мірою визначається тим, хто ж пройде поруч із Сіміоном. Мені здається, що тут є доволі стабільний сценарій, це пара Сіміон - Дан. І стабільність цього сценарію полягає в тому, що в такому випадку більшість проєвропейських сил проголосує за Дана", - сказав він.Читайте також: "Ходять чутки, що люди відмовляються брати участь в екзит-полі, це може свідчити про якісь сюрпризи": аналітикиня Присяжнюк про вибори в РумуніїУ такому разі залишаються шанси на збереження європейського вектора Румунії. Інша справа, яка у другому турі сформується пара Сіміон - Антонеску. "Очевидно, що за Сіміона будуть голосувати його прихильники, якоюсь мірою голосуватимуть прихильники Віктора Понте, який теж за результатами екзит-полі входить до п'ятірки. Натомість не факт, що ті, хто голосували за Нікушора Дана зараз, проголосують за Кріна Антонеску в другому турі. Хоча Крін Антонеску начебто виглядає притомним кандидатом і представляє урядову коаліцію, саме це і є його проблемою. Тому що для дуже багатьох румунів урядова коаліція токсична, належність до неї токсична, і вони б воліли голосувати за проєвропейського кандидата, яким є незалежний мер Бухаресту, але не за представника цієї коаліції. Тобто зараз дуже важливо, коли ж порахують голоси, як проголосує діаспора, і якими виявляться остаточні результати першого туру", - вважає політичний експерт. 4 травня у Румунії відбулося голосування на повторних президентських виборах після скасування попередніх результатів, де переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.Що відомо про перший тур виборів у Румунії та його переможця Георгеску24 листопада 2024 року в Румунії відбувся перший тур голосування на президентських виборах. Перемогу в першому турі здобув антизахідний кандидат Калін Георгеску. Раніше він називав румунських фашистських політиків 1930-х років національними героями й мучениками, критикував НАТО і позицію Румунії щодо України та заявляв, що країна повинна співпрацювати з Росією, а не кидати їй виклик. А днями заявив: якщо стане очільником держави, припинить допомогу Україні.Верховний суд Румунії 28 листопада ухвалив рішення про перерахунок голосів після першого туру президентських виборів. ЦВК Румунії припустила повторне проведення 1-го туру виборів президента, якщо Верховний суд анулює голосування. Зрештою Конституційний суд Румунії 2 грудня визнав результати першого туру виборів дійсними.Європейська Комісія звернулась до ТіkТоk через підозри у впливі на вибори в Румунії. Згодом Вища рада національної оборони Румунії розсекретила документи, пов'язані з передвиборчою кампанією Георгеску. Відповідно до цих даних, для підвищення популярності Георгеску в його виборчій кампанії використали 25 тисяч облікових записів ТіkТоk. Можливо, для цього залучали ботоферми. Спецслужби Румунії припускають, що на таку операцію витрачено значні кошти, а її масштаби й географія "вказують на державного оператора". 6 грудня Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру виборів президента, у якому переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.Вже наприкінці квітня 2025 року апеляційний суд Плоєшті постановив скасувати рішення про ануляцію результатів першого туру президентських виборів, ухвалене Конституційним судом, яке, як стверджують у ЦВК Румунії та правозахисники, є остаточним.Адміністрація президента США Дональда Трампа надіслала високопоставленого посадовця до Румунії для спостереження за президентськими виборами, що заплановані на 4 травня.

У Молдові восени мають відбутися парламентські вибори. 

Країна-агресор Росія спробує втрутитися в парламентські вибори в Молдові, які відбудуться у вересні 2025 року, щоб змінити керівництво країни на антиукраїнське. Про це заявила президентка Молдови Мая Санду в ефірі Jurnаl ТV.

Про це повідомляє ТV8.Зазначається, що свої голоси за відповідне рішення віддали 57 депутатів, 32 депутати не голосували.Проєкт рішення був запропонований депутатами керівної партії "Дія і солідарність".Напередодні спікер парламенту Ігор Гросу наголосив, що цьогорічні вибори мають вирішальне значення."Цієї осені у нас відбудуться визначальні вибори для історії країни. Навіть якщо ви чули це багато разів протягом багатьох років, ці вибори справді мають вирішальне значення. Або ми розбиваємо все, руйнуємо все, чого досягли на європейському шляху, модернізації та блокуємо будь-які шанси приєднатися до Європейського Союзу, або ми рухаємося вперед шляхом розвитку та миру. Наше завдання на цих виборах – щоб ми не звернули зі шляху до миру і розвитку, щоб країна не повернулася під контроль за вказівками з Кремля, щоб ми зберегли наш суверенітет і свободу", - зазначив Гросу.Термін повноважень нинішнього парламенту закінчується 11 липня, і, згідно із законом, вибори можуть бути організовані не пізніше ніж через 3 місяці після його закінчення.Торік розвідка Молдови викрила наміри РФ вплинути на парламентські вибори в країні у 2025 році.

Росія, безумовно, спробує втручатись у виборчий процес. Як свідчить досвід виборів у Румунії, Молдові та Грузії, для цього у неї є безліч інструментів

Наприкінці березня в аеропорту Кишинева затримали Євгенію Гуцул - проросійську главу Гагаузії, автономного регіону Молдови. Її звинувачують у співпраці з Москвою та інкримінують ввезення до Молдови з РФ грошей для вже забороненої прокремлівської партії "Шор", за якою стоїть олігарх-утікач Ілан Шор. Кейс з арештом Гуцул демонструє, що Молдова не буде миритися з агентами впливу Москви, яких та застосовує, щоб зірвати євроінтеграцію Молдови. Для контролю цієї країни РФ використовує комплексний набір механізмів: політичний, економічний, інформаційний та військовий тиск. Для дестабілізації Кремлю найкраще слугують молдовські автономії - Гагаузія і Придністров'я. Невелика за розміром Гагаузія з населенням близько 150 тисяч людей розташована на півдні Молдови з адміністративним центром у містечку Комрат. Протягом багатьох років вона перебувала під впливом Російської імперії, а потім СРСР. Радянська влада забезпечувала економічну стабільність та розвиток регіону. Після розпаду СРСР Росія продовжувала підтримувати тісні зв'язки з Гагаузією, таким чином впливаючи на стосунки з Молдовою. Конфлікт Гагаузії та Молдови, який мало не спричинив збройне протистояння, було врегульовано 31 рік тому. Він стався через те, що регіон проголосив незалежність. Але в 1994 році Гагаузія повернулася в конституційне поле Кишинева, та всі ці роки процес "інтеграції" гагаузів в Молдову все одно буксував, а конфлікти Кишинева з Комратом й досі продовжуються. Ілан Шор та Гагаузія Тривалий час цьому протистоянню найбільше сприяв русофіл, молдовський політик і олігарх-утікач Ілан Шор. Він був головою вже забороненої партії "Шор" і яку у 2023 році розпустив Конституційний суд Молдови, бо та відкрито представляла інтереси Кремля. Самого Ілана Шора в Молдові заочно засудили на 15 років позбавлення волі за "крадіжку століття". Він є фігурантом справи щодо виведення мільярда доларів із банківської системи Молдови у 2014 році, що прирівнювалося до 12% ВВП держави. Після чергової зміни влади Шор втік до Ізраїлю, а потім перебрався до Росії. Але на цьому "шорівське" зросійщення Молдови не припинилося. Вже після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, партія почала активно взаємодіяти з російською владою, а її депутати відвідували Москву. "Шор" стала головним організатором проросійських протестів у Молдові у 20222023 роках, які було спрямовано на відставку прозахідного уряду президентки Молдови Маї Санду "Шор" стала головним організатором проросійських протестів у Молдові у 20222023 роках, які було спрямовано на відставку прозахідного уряду президентки Молдови Маї Санду. В 2024 році Ілан Шор створив у Москві проросійський блок "Победа". Як він сам заявляв, створення блоку націлено на перемогу не тільки на президентських виборах та референдумі щодо членства в ЄС, що відбулися в Молдові в жовтні 2024 року, а й загалом на новий для Молдови, російський, а не західний вектор розвитку. Місцева влада просто ігнорує правила, що діють у всій державі Саме Гагаузію по праву можна вважати плацдармом для активної проросійської діяльності. Тут не до кінця працюють загальноприйняті молдавські закони. Зокрема, на рівні Молдови заборонили блок "Победа", але в Гагаузії він функціонує. Тут не діють й заборони на російську пропаганду. В регіоні транслюють російські федеральні телеканали. Тобто місцева влада просто ігнорує правила, що діють у всій державі. Головним високопосадовцем Гагаузії є башкан. Це - голова регіону. Його обирають на 4 роки. Цей пост в 2023 році зайняла протеже Ілана Шора Євгенія Гуцул. Вона балотувалася від партії "Шор", де до цього була на посаді секретаря. В інформаційному просторі Гуцул з'явилася менше, ніж за місяць до виборів. Проросійські сили організували потужну передвиборчу кампанію, яку підтримували російські політики та шоубізнес. Філіп Кіркоров, Микола Басков та Стас Михайлов виконали гімн Гагаузії російською мовою, закликаючи голосувати за неї у другому турі виборів. Після перемоги Гуцул активно виступала за зміцнення зв'язків з Росією, їздила до Москви, зустрічалася з російськими політиками, мала підтримку від російських бізнесменів. Її проросійська риторика, критика центральної влади, популяризація російської культури в Гагаузії - усе було спрямоване на те, щоби зірвати євроінтеграцію Молдови. Фінансування, яке отримувала Гагаузія від Кремля, призвело до санкцій з боку ЄС, а Гуцул звинуватили у просуванні сепаратизму. Але не варто забувати, що вона є ставленицею Ілана Шора, який і надалві особисто керує політичними процесами в Молдові. Навіть під час офіційних політичних заходів його виступи транслюють онлайн. Тож, по суті, люди голосували не за Гуцул, а за вже відомого їм Ілана Шора, який годував виборців обіцянками, не шкодував популізму. Наприклад - обіцяв дешевий газ. Референдум щодо членства Молдови в Європейському союзі 2024 року продемонстрував, що російська пропаганда у Гагаузії працює. За євроінтеграцію там проголосувало лише 5,16% виборців. І це незважаючи на численні проєкти від Європейського Союзу з будівництва доріг, шкіл, лікарень, розвитку програм з енергоефективності, фінансування бізнесу, освітні проєкти тощо. Придністров'я Ще одна молдовська автономія, яка межує з нашою Одеською областю, розташована на сході країни. Йдеться про так звану Придністровську Молдовську Республіку, що після збройного конфлікту 1992 року фактично перебуває під впливом Кремля. Тоді Москва посприяла регіону в боротьбі з Молдовою. Згодом РФ продовжила зміцнювати свій вплив і здобувати лояльність у регіоні - підтримує його політичну, економічну та військову залежність. Для цього використовує свій природній газ, який 32 роки регіон отримував безкоштовно. Прикметно, що газ для Придністров'я формально зараховувався до боргу Молдови перед російським "Газпромом", що стало таким собі економічним тиском на Кишинів. Після розпаду Радянського Союзу у невизнаному Придністров'ї базуються російські війська. В регіоні вони виконують кілька функцій. Основна - це нібито охорона складів з боєприпасами. У селі Ковбасна з радянських часів їх там зберігалося близько 20 тонн. Але російські військові проводять спільні навчання з армією Придністров'я та фактично допомагають підтримувати боєздатність збройних сил сепаратистів. До того ж, ці війська є важелем впливу на Кишинів. З точки зору інформаційного впливу російські військові використовуються як символ "захисту" російськомовного населення. Кремль через військову присутність нав'язує жителям Придністров'я проросійську ідеологію. Але населення так званої "ПМР" використовує не тільки російську мову, а й російські паспорти. Незважаючи на те, що невизнане Придністров'я таки не стало частиною РФ, близько половини мешканців регіону мають цей документ. Справа в тому, що паспорт Придністров'я немає жодного сенсу за межами цього регіону. Тому мешканці тут оформлюють собі молдовський, український або ж російський паспорт. Для отримання російського паспорту придністровцям не обов'язково проживати в Росії Що цікаво, для отримання російського паспорту придністровцям не обов'язково проживати в Росії. В Тирасполі працює виїзний пункт консульського обслуговування, через який можна подавати документи на отримання громадянства. "Гаманець" регіону Усі сегменти місцевої економіки в "ПМР" контролює придністровський олігарх Віктор Гушан. Він очолює холдинг компаній "Шериф" в республіці та тримає під своїм впливом всю економіку регіону від продуктів харчування, палива, медикаментів і інтернету, банківської справи та ЗМІ. Для прикладу, річні доходи "Шерифа" перевищують бюджет "ПМР" це сотні мільйонів доларів. Холдинг підтримує політичну партію "Оновлення", яка неодноразово обиралася в парламент Придністров'я. Ця політична сила є союзником з російською партією "Єдина Росія". У 2007 році у Придністров'ї було підписано офіційну угоду про міжпартійне співробітництво. 2010 року делегація "Єдиної Росії" була спостерігачем на виборах до парламенту "ПМР". Делегації "Оновлення" беруть участь у з'їздах партії, представники "Єдиної Росії" присутні на найважливіших заходах "Оновлення". Тобто партія, яку підтримує найвпливовіша людина регіону, має прямі зв'язки з головною політичною силою Кремля. До чого це може призвести? Точкові дестабілізаційні заходи в автономіях мають на меті вплинути на Молдову вцілому. Головна мета Москви - не дати Кишиневу рухатися західним курсом. На виборах президента та референдумі щодо членства в ЄС в 2024 році проєвропейським політикам не без хвилювань та перешкод вдалося перемогти. Мая Санду у другому турі виборів виборола право залишитися очільницею держави, а під час референдуму за внесення європейського вектору до Конституції Молдови проголосували 50,46% виборців. Росія витратила близько 200 мільйонів євро на спроби купити голоси З огляду на результати та мінімальну перевагу, не обійшлося без численного проросійського електорату. До того ж, за інформацією прем'єр-міністра Молдови Доріна Речана, Росія витратила близько 200 мільйонів євро на спроби купити голоси на цих виборах. Стверджується, що зусиллями із підкупу виборців керував проросійський олігарх-втікач Ілан Шор та його прихильники. Що цікаво - цього року на державу чекають ще одні надважливі вже парламентські вибори. Ймовірно, що вони стануть вирішальними для країни, адже за їх результатами стане ясно, чи вдасться чинній владі зберегти більшість в уряді та продовжити свій шлях до євроінтеграції, бо в іншому випадку проросійські сили матимуть більше передумов для впливу на Молдову, а Україна в свою чергу отримає не дружнього сусіда.

За офіційними даними, на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь від 81,7 % до 89,9 %, але відповідні зміни до законодавства так і не були внесені Верховною Радою. Згодом таку ініціативу розкритикували, як намагання олігархів з оточення Кучми зберегти владу.Питання зменшення кількості нардепів, хоч і не на референдумі, а лише на розгляд парламенту, внесли й у 2019 році, коли президентом України став Володимир Зеленський. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зазначив, що Конституційний суд "дав негативний висновок" щодо цього законопроєкту, що фактично зупинило його розгляд. Втретє про це знову почали говорити вже тепер. Декілька днів тому Стефанчук зазначив, що в українському суспільстві знову може постати питання щодо необхідності скорочення кількості народних депутатів до 300 осіб. Тепер потребу в змінах чисельності парламенту аргументують зменшенням населення України. Чому зараз могла виникнути така пропозиція та що мають на меті її ініціатори Еспресо запитав у політолога Євгена Магди та юриста Андрія Магери. Чому парламент знову хочуть скоротитиНічого дивного у реінкарнації старої "кучмівської" ідеї про скорочення парламенту не відбувається, зазначив політолог Євген Магда.Євген Магда, фото: rfе"Це типове відволікання уваги. Насправді Стефанчук, як спікер парламенту, має знати, що перепис населення, перший і єдиний раз в незалежній Україні, відбувався у 2001 році. Після цього переписів не було і тому говорити про якісь скорочення щонайменше некоректно", – зауважив Магда в коментарі для Еспресо.Він наголошує, що зараз немає офіційної інформації стосовно того, скільки людей з України виїхало за кордон, а також невідомо, скільки людей звідти повернеться. Тому аргументація, яка озвучена Стефанчуком, зараз виглядає  – нелогічною. "Це не просто хибний крок, а імітація бурхливої діяльності. І мені прикро, що людина, яка посідає місце спікера парламенту, голови Верховної Ради, вона вдається до подібних маніпуляцій. Коли в Україні не знають, скільки людей перебуває за кордоном, ці всі розмови – це свист на користь бідних", – зазначив політолог.Чи існує якась оптимальна чисельність парламентуНавіть якщо населення України порахують, то все одно незрозуміло, чому цей фактор повинен впливати на чисельність парламенту, розповів Еспресо юрист і колишній член ЦВК Андрій Магера."Якщо ми рахуватимемо співвідношення кількості депутатів до населення України, то,  навіть якщо візьмемо не 50 млн, як було раніше, а, скажімо, 30 мільйонів, то все одно отримаємо не таке вже й маленьке представництво, порівняно, скажімо, з нашими сусідніми державами. Наприклад, в Молдові десь 100 депутатів, але на яку кількість населення? У Словаччині 150 депутатів, але потрібно також зважати на кількість населення", – пояснює Магера. У Молдові на одного депутата припадає близько 25 тис. громадян, у Словаччині – 36 тисяч. Тоді як в Україні, якщо поділити, скажімо, 30 млн населення на 450 депутатів, отримуємо майже 67 тисяч громадян на одного депутата. "Польща має 460 депутатів нижня палата і ще плюс в них є сенат – верхня палата, а це ще 100 сенаторів. Тобто, Україна не є тут унікальним випадком, де б це співвідношення випирало і робило б це представництво гіршим. Тому потреби в цьому я не бачу. В цьому стоїть лише якась популістична ідея  –  відвернути від якоїсь іншої проблеми. А раціонального зерна в цій ідеї, я не бачу", – зазначив юрист.До прикладу, в Польщі на одного члена парламенту також припадає 66 тис. громадян. Ще менше цей показник становить в таких європейських країнах, як Чехія (54 тис.), Австрія (50 тис.), Португалія (45 тис.) Швеція (30 тис.) та інших. Однак підвищувати цей показник, скорочуючи чисельність парламенту в цих країнах не планують.Які недоліки може мати скорочення чисельності парламентуЯк наголошує Андрій Магера, потрібно турбуватися не про чисельність Верховної Ради, а про покращення якості депутатського складу."Ми маємо розуміти таку річ – чим менша кількість депутатів буде у парламенті, тим менш представницький характер матиме такий склад парламенту. Тому що він менше враховуватиме всі соціальні верстви суспільства, менш тонко відчуватиме політичні настрої суспільства. І тому, я б не захоплювався ідеєю скорочення кількості депутатів, але й у збільшенні теж немає жодної потреби. Ми звикли до цієї кількості, вона була з 1991 року", – зазначив юрист. Крім того, каже Магера, чим меншою буде кількість депутатів, тим легше буде впливати на їхню позицію депутатів. Особливо тепер, коли з Конституції вилучили норму про депутатський імунітет."Коли депутат не має цього імунітету це  – не відсутність особистого привілею депутата. Це, на жаль, серйозний виклик для парламентської незалежності. Бо депутат, голосуючи за те чи інше рішення, постійно думає: "Можливо, я щось не так роблю" і "а чи завтра якусь кримінальну справа проти мене не порушить", – пояснює він.Скоротити парламент хочуть, щоб сподобатися виборцюАні представники влади, ані представники опозиції не пояснили людям, що депутатський імунітет існує фактично в усіх державах Європи, бо розуміли, що ця популістична ідея дуже подобається людям. "Але людям треба пояснювати, а не плентатися у хвості суспільних настроїв. І еліта для того є елітою, що вона продукувала людям ідеї. Я переконаний, депутатський імунітет треба відновлювати назад, але робити його за європейськими стандартами. Якщо депутат вбив когось, згвалтував, пограбував, то імунітет не повинен працювати. Але якщо його звинувачують у несплаті податків, перевищенні повноважень, то треба дивитись, щоб не було бажання через силовиків впливати на незалежність депутата в парламенті".Схожа ситуація і зі скороченням кількості депутатів, каже Євген Магда. З цієї пропозиції регулярно здмухують пилюку, бо вона багатьом подобається."Логіка насправді проста. Так історично склалося, що рейтинг популярності парламенту ближче до завершення його повноважень, нагадує термін придатності неякісного продукту. І тому на цьому популізмі дуже активно грає будь-який український президент", – наголошує політолог.Якими будуть наступні вибори у Верховну РадуЗа Виборчим кодексом, ухваленим у 2019-му, передбачено проведення виборів за відкритими партійними списками. Однак ухвалити, далеко не означає провести."Я з ймовірністю в 99 відсотків можу сказати, що за відкритими партійними списками прийдешні парламентські вибори проходити не будуть. Влада знайде тисячу причин для того, щоб цього не робити через те, що їм це не вигідно. Відкритих партійних списків бояться всі, без виключення партійні лідери. Тому що це і внутрішня конкуренція між своїми. Але влада організовує вибори та вона несе відповідальність", – зазначив політолог Магда.Андрій Магера каже, що навіть якщо вибори будуть за відкритими списками, то цей Виборчий кодекс має свої недоліки – перша дев'ятка партійних списків не буде "відкритою"."Треба, щоб всі, без винятку, йшли в регіональні списки й там отримували довіру українських виборців. Не лише партія, але і самі кандидати, щоб подивитися, кого дійсно з висунутих кандидатів підтримують люди. Лідери партії не повинні боятися йти в виборчі регіони. А так вони зробили, що перша дев'ятка національного списку не йдуть у виборчі регіони за отриманням підтримки українських виборців", – зазначає колишній член ЦВК.За його словами, щоб покращити якість парламенту можна знизити виборчий бар'єр із 5%, скажімо, до трьох. "Треба покращувати закон, щоб партії демократизувалися. Бо під впливом пропорційної системи відкритого типу партії будуть мати демократичну конкуренцію в межах самої партії й почнуться демократичні процеси. Це може покращити Верховну Раду, а не збільшення чи зменшення чисельності", – наголосив Магера.

Якби найближчої неділі в Молдові відбулися парламентські вибори, то до законодавчого органу пройшли б три партії і два виборчі блоки.

Логіка терміну майбутніх виборівНайголовніше, що всі мають усвідомити — вибори неможливі без сталого перемир’я. Слово "стале" тут є ключовим. Дуже багато людей думають, що тільки буде якесь перемир’я — зразу оголосять вибори. Це не можливо. Перемир’я має бути сталим, тобто таким, що працює протягом якогось часу. Мінімально розумний термін цієї сталості - 3 місяці, впродовж яких сторони будуть на 100% дотримуватись тиші. Будь-яке порушення тиші — зануляє перемир’я і перезапускає термін "сталості".Йдемо далі. Вибори потребують демобілізації. Якщо всі думають, що уклалось перемир’я і розпочалась демобілізація — то це не так. Очевидно, що перших 3 місяці ми будемо зберігати свої сили, на випадок порушення перемир’я. Щобільше, ми точно не розпочнемо демобілізацію, якщо це не почнуть робити орки. Але за ідеальних умов, сама демобілізація буде відбуватись хвилями. Читайте також: Про вибори у 2025 році та чому це не пустий звукЦе буде розтягнутий в часі процес мінімум на пів року. При тому, що навіть з демобілізацією ми будемо зберігати досить значні збройні сили в принципі. Потенційно, ми, військові, можемо проголосувати, бувши в ЗСУ, але значно складнішим питанням є балотування. А зараз дуже велика кількість суспільних лідерів перебувають у збройних силах.Далі — реєстр виборців. Зрозуміло, що попередній реєстр виборців неактуальний. Потрібно робити новий, і робити після бойових дій. Це теж тривала процедура, яка по хорошому займає рік часу. В термінових умовах можна спробувати скоротити до 6 місяців, але це теж строк. Також має бути змінений Закон про вибори, який явно не відповідає новій реальності.Ще далі — голосування за кордоном. Один з найбільших викликів — це організація голосування закордоном. Зараз там від 3 до 5 млн громадян. Пригадуєте, в Молдові саме голоси закордонних молдаван врятували Санду. В Україні є адепти "голосування через Дію" - це не можливо. Окрім того, що подібна ініціатива буде заблокована опозицією, вона порушує базову цінність виборів "таємність голосування". Тому рішення з цієї теми ще тільки потребує знаходження. Підсумовуючи, виходимо на 6-9 місяців з моменту укладення перемир’я. Реальні переговори про мир почнуться восени, з можливістю укладення перемир’я до кінця року. Шанси на це я даю малі. Читайте також: Ідею виборів в Україні американцям підказав... Стефанчук?Більш реально, що це станеться наступної зими. Тож якщо до грудня буде укладене перемир’я, і воно протримається до весни 2026 року — вибори будуть влітку. Якщо весною — то восени 2026.Тепер, чому ми так багато чуємо про вибори? Є дві категорії політиків, які постійно підливають масла в цю тему. Перша - це старі політики типу Тимошенко чи Порошенка. Для обох них розмови про вибори — це спосіб тримати свою команду цілою, і не дати їй розбігтися. Особливо тут активна Тимошенко, яка закупає безліч реклами, що скоро вибори. Друга категорія — це не зайняті війною політики влади. Оскільки їм нічого робити, вони регулярно порушують питання необхідності готуватись до виборів і вигадують як переобрати Зеленського на другий строк. Це виключно їхня ініціатива, яка поки немає підтримки нагорі. Читайте також: Не грати з диктатором у вибориЯкі вибори все-таки можливі? З усім тим, є ймовірність так званих технічних чи формальних виборів. Ця ймовірність була значною на початку цього року. Оскільки влада побоювалась, що Трамп підтримає тезу Путіна про нелегітимність української влади. На такий випадок розглядався варіант швидких формальних виборів Президента, фактично на термін воєнного часу. Тобто не повноцінні вибори, а чисто формальні. Однак, Путін у перших розмовах з Трампом не порушив це питання. І останній вирішив, що цієї перешкоди немає. Тому коли Путін раптом згадав цю шарманку — Трамп розлютився. Станом на зараз це питання не стоїть на порядку денному. ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це інформує Rеutеrs.На другому місці за популярністю йдуть два незалежні кандидати: колишній прем'єр-міністр Віктор Понта та мер Бухареста Нікусор Дан.Оскільки президент Румунії має повноваження накладати вето на голосування в ЄС і керувати військовою допомогою країни, його роль є надзвичайно важливою в контексті війни РФ проти України.Сіміон раніше висловлювався за відновлення кордонів Румунії, що існували до Другої світової війни. Вони включають території, які зараз знаходяться в Болгарії, а також в Молдові та Україні, які оголосили його персоною нон ґрата. Проте пізніше Сіміон  пом'якшив свою риторику."Ми будемо боротися за мир і за наше майбутнє тут, у цій країні", - заявив він.Крім того, він назвав скасування першого туру виборів "переворотом", і цю думку підтримали члени адміністрації президента США Дональда Трампа.Сіміон і Понта, обидва - прихильники Трампа, активно проводять свої кампанії. Хоча їхня подальша підтримка України залишається невизначеною, вони не обіцяли припинити допомогу, на відміну від Георгеску.Обидва кандидати також заявили, що підтримують більш активну роль Румунії в ЄС і НАТО, визнаючи при цьому переваги цих двох організацій. Дан є прихильником ЄС і НАТО і підтримує більшість допомоги для України.Водночас уряд Румунії посилив правила виборчої кампанії, вимагаючи чіткої інформації про спонсорів реклами, а також вказуючи на необхідність швидкого видалення контенту, що порушує ці правила.Що відомо про перший тур виборів у Румунії та його переможця Георгеску24 листопада в Румунії відбувся перший тур голосування на президентських виборах. Перемогу в першому турі здобув антизахідний кандидат Калін Георгеску. Раніше він називав румунських фашистських політиків 1930-х років національними героями й мучениками, критикував НАТО і позицію Румунії щодо України та заявляв, що країна повинна співпрацювати з Росією, а не кидати їй виклик. А днями заявив: якщо стане очільником держави, припинить допомогу Україні.Верховний суд Румунії 28 листопада ухвалив рішення про перерахунок голосів після першого туру президентських виборів. ЦВК Румунії припустила повторне проведення 1-го туру виборів президента, якщо Верховний суд анулює голосування. Зрештою Конституційний суд Румунії 2 грудня визнав результати першого туру виборів дійсними.Європейська Комісія звернулась до ТіkТоk через підозри у впливі на вибори в Румунії. Згодом Вища рада національної оборони Румунії розсекретила документи, пов'язані з передвиборчою кампанією Георгеску. Відповідно до цих даних, для підвищення популярності Георгеску в його виборчій кампанії використали 25 тисяч облікових записів ТіkТоk. Можливо, для цього залучали ботоферми. Спецслужби Румунії припускають, що на таку операцію витрачено значні кошти, а її масштаби й географія "вказують на державного оператора". 6 грудня Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру виборів президента, у якому переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.

ЄС запровадив санкції проти цього угрупування ще у жовтні.

У разі перемоги проросійських кандидатів на президентських виборах у Румунії можливе оголошення дострокових парламентських виборів, більшість на яких можуть отримати так звані «суверенні партії», а це своєю чергою вплине на вибори у Молдові.

Прихід до влади Дональда Трампа, який своїми діями ламає систему міжнародних відносин, принципи функціонування якої були непохитними протягом десятиліть, спричинив радикальні зміни у світовій політиці. Україна в даному випадку не є винятком. Сприйняття Вашингтоном нашої держави як "слабкої ланки" знаходить відображення у політиці наших сусідів. У пошуках правильного вибору Майже два роки тому, у квітні 2023 року, сталося помітне погіршення польсько-українських відносин, які перебували, здавалося б, на рівні повного та всеосяжного порозуміння. Причиною стало українське збіжжя, яке заполонило польський ринок та стало причиною збитків для багатьох польських фермерів. Відтоді у країні змінилася влада (прем'єром країни став досвідчений та вельми прагматичний Дональд Туск), проте збереглося ембарго на ввезення українського зерна до Польщі. Зараз у Польщі триває президентська кампанія, у якій не бере участь чинний глава держави Анджей Дуда (завершується його друга президентська каденція). Не бере участі у "великих перегонах" і Дональд Туск, а кандидатом від "Громадянської платформи" став президент (мер) Варшави Рафал Тшасковський. Його кандидатуру однопартійці підтримали на перших у політичній історії Польщі партійних праймеріз. Праві сили ("Право і справедливість" та їхні союзники) висунули кандидатом у президенти президента Інституту національної пам'яті Кароля Навроцького. До трійки лідерів входить і Славомір Ментцен, представник "Конфедерації", яка не приховує антиукраїнських поглядів та прагнення шукати спільну мову з Кремлем. Зауважимо, що популярність цієї політичної сили між осінню 2023 року (парламентські вибори) та літом 2024-го (місцеві вибори та вибори до Європейського парламенту) практично виросла вдвічі. Тема Волинської трагедії для кандидатів у президенти Польщі виглядає чимось на кшталт обов'язкового компоненту кампанії, уникнути її неможливо... Тема Волинської трагедії для кандидатів у президенти Польщі виглядає чимось на кшталт обов'язкового компоненту кампанії, уникнути її неможливо, проте голосування пройде за кілька тижнів до Дня пам'яті жертв Волині. Насправді цей сюжет є швидше ритуальним, ніж дієвим компонентом великих перегонів, адже завдання кандидатів - визначати власну цільову аудиторію. Анджей Дуда та Дональд Туск, які висловилися про доцільність розміщення ядерної зброї у Польщі (американської та французької відповідно), додали президентській кампанії, яка набирає обертів, нового звучання. Участь у програмі Nuсlеаr Shаrіng чи спроба самим стати членом ядерного клубу - це питання може стати ключовими для Польщі після президентських перегонів. Гримаси путінферштеїнгу Пара сусідів України - Словаччина та Угорщина - регулярно демонструють готовність порозумітися з Путіним та показово капризують під час ухвалення Європейським Союзом рішень про підтримку України. Проте є один помітний нюанс: словацький ОПК має низку замовлень в інтересах Сил Оборони України, що додає Роберту Фіцо певної стриманості. Проте це не завадило словацькому прем'єру у грудні 2024 року відвідати Москву та провести переговори з Владіміром Путіним. На батьківщині Фіцо зустріли не лише масові акції протесту, але і кризові процеси всередині правлячої коаліції, задля вгамування яких Фіцо був змушений піти на кадрові перестановки, інакше кажучи, розрахувався міністерським портфелем за лояльність. ...не допустити вступ України до ЄС - Орбан планує, на цьому і будуватиме парламентську кампанію за рік партія FІDЕSZ У середині березня Віктор Орбан оприлюднив перелік із 12 пунктів, які можна назвати підкреслено спрямованими проти ЄС. Однак мова про вихід Угорщини з ЄС не йде - у цій країні понад половина її громадян цілком задоволені перебуванням у складі Європейського Союзу. Проте не допустити вступ України до ЄС - Орбан планує, на цьому і будуватиме парламентську кампанію за рік партія FІDЕSZ. Орбану та його прихильникам доведеться боротися з партією ТІSZА, яку очолює Петер Мадяр. Ця політична сила вражаючим мітингом відзначила річницю революційних подій 1848 року, спробувавши провести аналогію для Орбана. Втім, нагадування про революційні часи не повинно викликати зайві ілюзії: значна кількість виборців FІDЕSZ живе в провінції. Сьогодні Вишеградська четвірка у питанні співпраці з Україною виглядає поділеною навпіл. Проте травневі президентські вибори у Польщі на тлі відновлення відносин Варшави та Будапешта та парламентські у Чехії, де може повернутися до влади Андрей Бабіш та партія АNО - дозволяють припустити ускладнення для України ситуації у відносинах з V4. Проте це не привід відмовлятися від пошуку перспектив розвитку відносин із нашими західними сусдіами. Скуті одним ланцюгом Хоча концепт "Великої Румунії" сьогодні не надто популярний, ситуація у Румунії та Молдові виглядає подібною. Келін Джорджеску, який балотувався у президенти з контраверсійними гаслами та виглядав антисистемним та популістським кандидатом, зумів перемогти у першому турі виборів наприкінці 2024 року. Він фактично встигнув висловитися за перегляд підсумки Другої світової війни та відважити кілька реверансів Путіну, проте результати волевиявлення було скасовано Конституційним Судом Румунії (це входить до його повноважень), а до повторної спроби балотуватися Джорджеску не допустили. Наприкінці лютого Джорджеску був затриманий за звинуваченням у створенні фашистського угруповання... Ситуація для країни-члена ЄС, м'яко кажучи, несподівана, проте влада Румунії постаралася знайти підстави для легітимізації своїх дій. Наприкінці лютого Джорджеску був затриманий за звинуваченням у створенні фашистського угруповання та незаконному фінансуванні виборчої кампанії. Проте він не опинився за гратами. Прапор антисистемного кандидата підхопив лідер партії АUR Джордже Сіміон, який тривалий час є персоною нон грата в Україні та Молдові. Ультраправий за поглядами політик став кумиром люмпенізованого населення, пропонуючи прості рішення за принципом "тут і зараз". Втім, він виглядає дещо більш поміркованим за Джорджеску. На початку травня громадянам Румунії доведеться визначатися, і лідер АUR має непогані шанси на вихід до другого туру, поки його потенційні опоненти шукають додаткові можливості. У Молдові на президентських виборах 2024 року Маї Санду вдалося утримати свою посаду, проте парламентська кампанія, яка має пройти у середині поточного року, практично не залишає правлячій партії РАS шансів на збереження монобільшості. Фіналіст президентських перегонів Олександр Стояногло об'єднався з мером Кишинева Іоном Чебаном у блок "Альтернатива". Не сказали останнього слова комуністи та соціалісти, вплив яких на молдовське суспільство скорочується, проте доволі повільно. Активним залишається і Ілан Шор, який завдає інформаційних ударів по Санду з Москви, не приховуючи зв'язків з Кремлем. Молдова - парламентська республіка, у законодавчому органі якої працює всього 101 депутат, і боротьба за кожне місце буде запеклою. Правоохоронці затримали при спробі вилетіти з Молдови башкана Гагаузької автономії Євгенію Гуцул, яка зазвичай не приховує контактів зі згаданим Шором, а з-за ґрат звернулася по допомогу до Владіміра Путіна. Дозволю собі нагадати, що Україна через Румунію та Молдову отримує чималий обсяг стратегічного імпорту, а українське збіжжя також вирушає на світовий ринок через Румунію. Стабільність у цих державах для України залишається проіритетом. Анексія від Лукашенка 25 березня, коли національно-демократичні сили Білорусі традиційно святкують День Волі, у Мінську відбулася інавгурація Олександра Лукашенка. Він, як відомо, очолює Білорусь із липня 1994 року, встановивши європейський рекорд за часом перебування при владі. Президентська кампанія нагадувала фарс, тривала мінімальний термін, а формальні кандидати більше нагадували спарінг-партнерів Лукашенка. Центрвиборчком Білорусі намалював Лукашенку 86% голосів підтримки, щоб він не перегнав, не дай Боже, за цим показником Владіміра Путіна. Лукашенко після політичної кризи 2020 року зумів утримати владу, проте зробив це дорогою ціною: повідець до Кремля став набагато коротшим. Два роки тому Путін заявив про розміщення у Білорусі тактичної ядерної зброї, а днями Польща та Литва заявили про мінування прикордонної смуги з Білоруссю. Значна частина білоруського ОПК підпорядкована інтересам Росії, проте громадяни Білорусі воювати не хочуть. Кілька сотень тисяч з них після протестів 2020 року залишили межі країни, за гратами залишається кілька тисяч політичних в'язнів. ...шанси змінити Лукашенка на посаді має лише ще більш проросійський за нього кандидат Прихід до влади Дональда Трампа подарував Лукашенку нову надію, адже команда 47-го президента США не надто переймається питаннями захисту прав людини. Цікаво, чи ризикне Лукашенко запропонувати американцям можливість приватизувати підприємства країни, які переважно перебувають у державній власності. Іншого виходу для ефективного збереження влади сьогодні знайти важко, бо і Росія, і Китай навряд чи готові продовжувати підтримувати ветерана президентської служби. Разом із тим варто розуміти, що шанси змінити Лукашенка на посаді має лише ще більш проросійський за нього кандидат. Білоруські демократичні сили так і не зуміли стати чимось більшим за філію туристичного бюро та клубу за інтересами. Виняток становлять білоруські добровольці, які воюють у лавах Сил оборони України. Стратегія наїжаченості Україна продовжує перебувати у ситуації, коли формування концепції добросусідства є одним із принципів виживання. Сьогодні у нас є ворог - Росія, співагресор Білорусь та низка сусідів, з якими до цього часу не визначені спільні інтереси. Відтак необхідно бути прагматичними, чітко розуміти свої переваги та недоліки. Питання не лише у проведенні SWОТ-аналізу, а у спроможності нашої держави реалізувати свій потенціал, про який говорили роками. Для початку - позбавившись остаточно іміджу "заднього двора" Росії та позиціонуючи себе як центральноєвропейську державу.

Путін відкинув ідею США про 30-денне призупинення бойових дій. І висунув свої умови для запровадження режиму тиші, пишуть світові ЗМІ. У той же час медіа акцентують увагу на тому, що США посилюють санкції проти РФ, щоб змусити Кремль прийняти миротворчу пропозиції. Окремо у своїх публікаціях західні видання стверджують, що розвідка США має дані, згідно яких Путін не відмовляється від своєї максималістської цілі він хоче повністю контролювати Україну. Gаzеtа.uа проаналізувала тексти у іноземних ЗМІ. "Надії на негайне припинення вогню гаснуть, коли Путін ставить умови", Тhе Тіmеs, Велика Британія Путін завдав удару по сподіванням про негайне 30-денне припинення вогню в Україні, коли попередив, що Росія не підтримує угоду, яка дозволила б Києву озброюватися і перегрупуватися. Коли він готувався приймати посланця президента Дональда Трампа Стіва Віткоффа у Кремлі в четвер, то сказав, що поняття тимчасового перемир'я "правильне і ми підтримуємо його", але додав, що є багато умов. Звинувачуючи війська України у "масових злочинах проти цивільних", Путін заявив, що "питання слід обговорити" навколо умов. Він сказав, що бригади Києва близькі до оточення в Курській області та можуть бути змушені "здатися або померти". Він заявив, що йому доведеться поговорити з Трампом про пропозиції, узгоджені між Києвом та держсекретарем США Марко Рубіо в Джидді. Путін сказав, що не дозволить Києву мобілізувати свіжі війська та отримувати нову зброю від Заходу. "Нам потрібно поговорити з колегами зі США та провести телефонну розмову з президентом Трампом і обговорити це з ним", - додав він. Путін боїться сказати Трампу, що хоче продовжувати цю війну Президент Володимир Зеленський стверджував, що Путін готується відхилити пропозицію, але боявся сказати це прямо Білому дому. Він додав, що Кремль встановлював умови про припинення вогню, щоб затягнути процес, або щоб цього не сталося. "Він готує відмову, бо Путін боїться сказати Трампу, що хоче продовжувати цю війну, що хоче вбивати українців", - сказав Зеленський. Зеленський сказав, що у Вашингтоні висловили готовність до організації контролю і перевірки припинення вогню. "Це можна забезпечити за допомогою США та Європи", - додав він. Зеленський заявив, що припинення вогню дасть час "підготувати відповіді на всі запитання щодо довгострокової безпеки та реального, надійного миру, і поставить на стіл план припинення війни". Тим часом Трамп назвав зауваження Путіна "перспективними", але попередив, що переговори були далеко не повними. Він заявив, що хотів би зустрітися з Путіним. "Ми повинні швидко пережити це. Сподіваюсь, Росія зробить все правильно", - сказав він. Трамп заявив, що Вашингтон отримує "хороші сигнали" від Кремля Трамп заявив, що Вашингтон отримує "хороші сигнали" від Кремля. Він додав, що дискусії з Україною зосереджувались на "землі, яка буде збережена та втрачена". Київ наполягає, що не визнає російські права над окупованою українською територією. "США посилюють санкції проти Росії, домагаючись угоди", Вlооmbеrg, США Команда Трампа тихо дозволила закінчити термін дії ліцензії, що покриває платежі за енергоносії для кількох російських банків, які все ще мали право отримувати платежі в доларах через так звану "Загальну ліцензію 8", що діяла з початку російського вторгнення. Термін дії ліцензії закінчився 12 березня. Закінчення ліцензії "суттєво зруйнує доходи Росії від нафти і газу", - каже колишній чиновник Держдепу, який працював над санкціями проти Росії в 2014-му, Едвард Фішман. "Якщо ви іноземний нафтопереробний завод, нафтотрейдер або хтось, хто купує російський газ, і ваш банк хоче платити Росії за нафту і газ у доларах або іншій західній валюті, вам буде дуже важко це зробити", - каже він. Трамп намагався досягти мирної угоди між Москвою та Києвом і на початку тижня його команда зустрілася з українськими чиновниками, які погодилися з пропозицією про припинення вогню на місяць. Путін заявив у четвер, що хоче обговорити цю пропозицію з Трампом, але "перемир'я має призвести до довгострокового вирішення війни". США без вагань введуть додаткові санкції проти Росії Міністр фінансів Скотт Бессент заявив, що США без вагань введуть додаткові санкції проти Росії, щоб змусити її сісти за стіл переговорів, і що Трамп "готовий чинити максимальний тиск на обидві сторони". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які гарантії безпеки може отримати Україна: політолог розповів Вплив закінчення терміну ліцензії неясний, бо багато покупців російських енергоресурсів вже дотримувалися обмежень в очікуванні закінчення терміну її дії або створили альтернативні засоби оплати, які обходять західні санкції. "Це, безумовно, жорстко, але питання в тому, наскільки вплине з точки зору надходження доларів чи вартості фактичної торгівлі нафтою. Скільки з потоку грошей насправді пройшло через цей канал, незрозуміло", - каже колишній чиновник казначейства Деніел Таннебаум. "Путін далі хоче домінувати над Україною - звіти розвідки США", Тhе Wаshіngtоn Роst, США Засекречені доповіді розвідки США, включно з опублікованою раніше цього місяця, ставлять під сумнів готовність Путіна припинити війну, оцінюючи, що він не відхилився від максималістської цілі домінувати над Україною. В одній з оцінок, наданих 6 березня адміністрації Трампа, говориться, що Путін надалі рішуче налаштований контролювати Київ, повідомила особа, знайома з документом. Звіти не мають на меті оцінити дії президента Трампа, спрямовані на припинення війни, або перспективи 30-денної пропозиції про припинення вогню. Але підкреслюють важке завдання, яке стоїть перед Трампом і його командою з нацбезпеки, і піднімають питання, чи Білий дім правильно розуміє готовність Путіна шукати миру. Путін у четвер обережно відреагував на пропозицію про припинення вогню. Не відкидаючи її прямо, він натякнув, що Москва може поставити умови. Він заявив це напередодні запланованої зустрічі в Москві з представником Трампа Віткоффом для обговорення плану припинення вогню. Тим часом російські війська досягають значного прогресу у витісненні України з клаптика території РФ в Курській області, яку Київ сподівався використати як розмінну монету. Деякі нинішні та колишні офіційні особи США заявили, що російський лідер, навіть якщо погодиться на тимчасове перемир'я, використає його для перепідготовки військ і порушить умови угоди, створивши провокацію, в якій звинуватить Україну. Я не вірю, що припинення вогню, перемир'я чи договір - покладуть край цій історії Інші офіційні особи сказали, що звіти були більш обережними щодо того, на які мирні умови може погодитися Путін. Але вони визнали, що немає жодних ознак, що Путін поступився своїй вимозі затягнути Україну до безпекової та економічної орбіти Росії. "Я не вірю, що припинення вогню, перемир'я чи договір - покладуть край цій історії. Це нове постійне протистояння між Росією та рештою Європи", - каже колишній співробітник розвідки США і експерт з Росії у Фонді Карнегі Юджин Румер. Інші аналітики вважають, що переговори можуть дати позитивний результат, якщо Вашингтон і Європа правильно розіграють карти. "Щоб Путін припинив війну, він має думати, що може виграти в переговорах. Але це не означає, що він переможе. Ключем до укладення сприятливої ​​та довготривалої угоди про припинення вогню буде встановлення гарантій безпеки для України, які дозволять їй відновити військову силу та стримати новий напад", - каже інший колишній співробітник розвідки США та експерт з Росії в Карнегі Ерік Чіарамелла. Хоча незрозуміло, чи Трамп особисто знає про звіт розвідки 6 березня, це той тип аналізу, який традиційно лягає на стіл президента. Деякі оцінки США щодо непоступливості Путіна дратують Трампа, каже особа, знайома з питанням. Останніми днями Трамп і його помічники висунули перспективу нових жорстких санкцій проти Росії, якщо вона відмовиться припинити війну. Вони не уточнили, якими будуть ці санкції, хоча Трамп у середу сказав, що "можуть бути руйнівними". Президент відчайдушно хоче угоди "Президент відчайдушно хоче угоди. І росіяни не виявляють жодних ознак поступок. Вони збільшують свої вимоги", - каже особа, знайома з ситуацією. Пропозиція про припинення вогню, оголошена у вівторок після українсько-американських переговорів у Саудівській Аравії, передбачала 30-денне призупинення бойових дій по лінії фронту. Росія, яка захопила та анексувала Крим у 2014-му перед початком вторгнення у 2022-му, контролює 20% України та незаконно анексувала чотири області. Під час перебування на посаді президента Джо Байдена керівники розвідки США публічно заявляли, що не бачать жодних ознак, що Путін зменшив свої цілі щодо України, попри значні військові невдачі в місяці після вторгнення. Путін публічно заявив, що його умови мирної угоди включають збереження повного контролю над чотирма окупованими Росією українськими областями, збереження "сухопутного мосту" між Росією і Кримом, володіння територією, яку зараз контролює Україна, наприклад, містами Херсон і Запоріжжя. Він також хоче, щоб Україна була номінально незалежною, але підкорялася Москві, каже колишній чиновник США. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп несеться до свого Афганістану: що писали минулого тижня світові ЗМІ Розрахунки Путіна можуть змінитися, якщо його військова ситуація почне погіршуватися, вважає колишній чиновник. За аналізом ВВС, хоча Росія значно більша та населеніша за Україну, за останні три роки загальна кількість убитих і поранених становить близько 500 тис. Тим часом представник європейської розвідки сказав, що чиновники в Москві вважають, що Трамп слабкий, йому бракує принципів, і він може піддатися маніпуляціям. Представник європейської розвідки сказав, що якщо буде постійне припинення вогню, Москва повернеться до "гібридних" і невійськових засобів підриву України, як це було після 2014-го, після вторгнення в Крим і східну Україну. Останніми роками Росія теж активізувала використання гібридних технологій у Європі Ці засоби включають економічний і дипломатичний примус, проникнення в українські еліти, ділові кола, служби безпеки, війська, здійснення впливу через російську церкву, каже чиновник. Російські лідери давно малюють Зеленського як маріонетку Заходу та намагаються підірвати його легітимність. "Вторгнення 2022-го відбулося через те, що гібридні інструменти не принесли результату", - каже єврочиновник. Останніми роками Росія теж активізувала використання гібридних технологій у Європі, намагаючись вбити гендиректора німецького виробника зброї, здійснюючи підпали у Великій Британії, інших європейських країнах і втручаючись у вибори в Молдові.

За попередніми прогнозами, консервативний альянс ХДС/ХСС здобуде найбільшу підтримку, проте не матиме достатньо мандатів для самостійного формування уряду, тож після виборів доведеться шукати партнерів.Праворадикальна та відверто проросійська партія "Альтернатива для Німеччини" (АfD), яку несподівано почала підтримувати адміністрація Дональда Трампа продовжує нарощувати підтримку і може набрати до 20% підтримки. Втім, традиційні партії зберігають такий собі захисний "брандмауер", який унеможливить їхню участь в коаліції.Які можливі коаліційні конфігурації після виборів? Чи вдасться ХДС/ХСС домовитися з Зеленими або СДПН? Як політичні розклади вплинуть на військову підтримку України?Про ці виклики та майбутнє німецької політики в ексклюзивній розмові з Еsрrеsо розповідають німецькі журналісти Йоханна Урбанчик та Олівер Майєр Рут. Дозвольте спершу запитати про ваші враження від промови Джей Ді Ванса. Чи не здається вам, що його промову в частині щодо Німеччини можна назвати певним чином втручанням у вибори? Як ви вважаєте?Олівер Майєр Рут: Особисто я, якщо хтось мене критикує, то, звісно, якщо це не надто різко, я завжди думаю: а може є сенс спочатку послухати, а потім трохи обдумати, що інша людина сказала. Але, звісно, те, що сказав Венс... Чи було це втручанням у німецькі вибори — я не впевнений, тому що він говорив загалом про Європу. Але я був там, на Мюнхенській конференції з безпеки, я слухав його виступ. Всі очікували, що він скаже щось про Україну та Росію, а він взагалі не торкнувся цієї теми. І для мене було більшою образою, що він відвів усю дискусію в інше річище – до теми демократії в Європі.Олівер Майєр Рут. Фото: www.tаgеssсhаu.dе Йоханна Урбанчик: Я відчуваю, що зараз, після Мюнхенської конференції, та того, що відбувалося потім - коментарів Джей Ді Венса та Трампа, які назвали Зеленського диктатором – не має достатньої реакції, й не має спроб хоч щось зробити, щоб Україна стала ключовим питанням передвиборчих кампаній. Особисто я вважаю, що це тому, що питання війни лякає людей.Для громадської думки це немає жодного ефекту. І реакція (на тиск США - ред.) - не така, як в Україні, коли величезна кількість людей, які згуртовуються навколо якогось кандидата чи політика. Я думаю, що коли мова йде про США, коли мова йде про коментарі Джей Ді Венса, у нас більше пасивна реакція тому, що ми не маємо такого досвіду, як Україна.Я колись говорила про це з колишнім міністром закордонних справ України й запитала його про те, що має статися, щоб ми, німці, європейці, особливо німці, дійшли до цієї точки (гостро реагували на агресивну політику Росії - ред.). І він сказав: "нічого не станеться, поки перша ракета не вдарить у німецьке місто". І я погоджуюся з цим, то так нічого і не змінюється.Якщо подивитися на наші оборонні витрати, можна сказати, що у нас природною реакцією є не згуртування навколо політика, а згуртування навколо нашого власного оборонного бюджету. Тому що наш Бундесвер, наша армія, зараз абсолютно не здатна протистояти будь-якій загрозі. Тому що в останні десятиліття не було достатньо інвестицій.Йоханна Урбанчик. Фото: з соцмереж Але чи не здається вам дивним, що наступного дня Джей Ді Венс зустрівся з лідеркою "Альтернативи для Німеччини" (АfD) і так гучно наголосив на її відсутності під час конференції?Олівер Майєр Рут: Зустріч із Вайдель не стала великою подією. Наприклад, факт, що Ілон Маск на платформі Х підтримав АfD, був набагато значнішим. Вони записали чи то інтерв’ю, чи то подкаст – називайте це як хочете – на Х. Це мало значно більший резонанс. Але сама зустріч Ванса з Вайдель не була такою вже великою темою в Німеччині.Йоханна Урбанчик: Ілон Маск з'явився на одному з їхніх (АfD - ред.) партійних мітингів, на екрані позаду, будучи схожим на Джорджа Орвелла. Це свого роду залучення США, але технічно він не є частиною американської адміністрації, але водночас ніби, як і є. Тож цей вплив був з самого початку і це не є чимось новим. Це шокує, так, але я думаю, що з усіма цими подіями в США, Німеччина неначе заморожена і перебуває у стані шоку.Що в Україні повинні зрозуміти про різних акторів у політичному ландшафті вашої країни та їхню взаємодію між собою? Яку картину нам потрібно уявляти в Києві, щоб краще розуміти Німеччину, особливо в контексті виборів?Йоханна Урбанчик: Мені здається, що Німеччина загалом зараз перебуває в цій передвиборчій бульбашці. Пріоритетом є міграція. І це затьмарює всю кампанію, затьмарює значною мірою все і деякі внутрішні проблеми. Але так, я думаю, що вся країна зараз перебуває в певній мильній бульбашці. Втім, Німеччина не схожа на інші країни, де ми можемо очікувати великих сюрпризів, сподіваюсь.Олівер Майєр Рут: Почну з консервативного альянсу — ХДС/ХСС. Це партійний альянс, яким керувала канцлерка Ангела Меркель. За опитуваннями, вони отримали приблизно 6% зростання. Очікується, що на виборах вони матимуть близько 30%, що зробить їх найсильнішою партією. З іншого боку, соціал-демократи, які були найсильнішою партією у 2021 році на минулих виборах, можуть розраховувати приблизно на 15%, що означає втрату 10% у порівнянні з минулими виборами. Партія Зелених може отримати близько 13%. Минулого разу вони мали 15%, тож це невелика втрата. Ліберали, які раніше мали близько 11%, можливо, навіть не подолають 5-відсотковий бар'єр для входу в парламент. ХДС/ХСС, соціал-демократи, Зелені та ліберали формували чинну коаліцію. А крім цих чотирьох партій, у нас є ще праворадикальна "Альтернатива для Німеччини" (АfD), яка, за прогнозами, отримає приріст у 10%. Минулого разу вони всього мали 10%, а зараз можуть отримати 20%. Це суттєве зростання і це досить багато. І потім у нас є дві партії з лівого флангу — Dіе Lіnkе (Ліва партія) та "Альянс Сара Вагенкнехт". "Альянс Сара Вагенкнехт" певним чином відокремився від Dіе Lіnkе. Спочатку здавалося, що вони можуть увійти до парламенту, але можливо цього й не станеться, оскільки зараз вони мають нижче 5% у соціологічних опитуваннях. Натомість Dіе Lіnkе знову почала набирати популярність, особливо серед молоді. І це цікаво. Тож, підсумовуючи, маємо таке явище: як на крайньому лівому, так і на крайньому правому флангах партії набирають голоси, що ускладнює формування стабільної демократичної коаліції в центрі.Чи бачите ви, можливо, два-три ймовірні сценарії щодо того, яка коаліція може сформуватися після виборів?Йоханна Урбанчик: Отже, найкращий варіант — це коаліція ХДС/ХСС із Зеленими, але, знаєте, поки не почнуться переговори, нічого не можна виключати або підтвердити. Це найкращий сценарій і виходячи з їхніх (передвиборчих - ред.) маніфестів.Наприклад, і ХДС, і Зелені хочуть, щоб Україна була якомога сильнішою у військовому плані, щоб коли відбудуться переговори, щоб Україна мала сильніші позиції, а не слабші (під час перемовин - ред.). Це той момент, де ці партії мають схожі погляди, коли справа доходить до оборонних витрат або нашої власної армії. Вони також дуже схожі, коли мова йде про обов’язкову службу, військову службу.Другий нейтральний варіант — це коаліція між СДПН та ХДС. І відбудеться один із цих двох варіантів  - це будуть або Зелені, або СДПН (партнерами християнських демократів по коаліції - ред.).Але якщо, наприклад, подивитися на маніфест СДПН, у ньому написано, що вони не надсилатимуть ракети Таurus в Україну. У маніфесті ХДС цього немає. І Мерц неодноразово казав, що він може їх відправити, що він це розглядає. Але те, що люди також мають знати про Фрідріха Мерца, це те, що він багато чого говорить, а потім швидко відмовляється від своїх слів або просто не пам’ятає, що він говорив.Найгірший сценарій, в який я особисто не надто вірю — це коаліція між ХДС та АfD. Це вперше з часів Другої світової війни дало б ультраправій партії роль у німецькому уряді або якусь посаду в уряді. Я не думаю, що це станеться. Для цього має статися щось справді велике, і, сподіваюся, цього не буде.Що стосується України - АfD навіть не згадала Україну у своєму маніфесті. Слово "Україна" там взагалі відсутнє. Так само, як і слово "війна". Єдине, що вони хочуть у своєму маніфесті,  - це говорити з Росією, і щоб мати з Росією гарні відносини. І ще одна річ, яка зазначена в їхньому маніфесті: вони хочуть, щоб Україна залишалася поза НАТО та ЄС. Це дві єдині речі, які вони зазначили щодо України – вони хочуть, щоб Україна була нейтральною.ХДС (як лідеру - ред.), потрібен партнер по коаліції, і тепер це або СДПН, або «зелені», тому що у нас в Німеччині є така річ, яка називається «брандмауер», - це традиційні партії, а це практично всі партії, окрім АfD і ХДС - який фактично означає, що ці традиційні партії не підуть на жодні коаліційні переговори з ультраправою АfD, зважаючи на історію Німеччини.Олівер Майєр Рут: Згідно з німецьким законодавством, президент запропонує пану Фрідріху Мерцу, голові консервативної партії, сформувати коаліцію, тобто уряд. І тут питання: перше, що він, ймовірно, зробить — це переговори з соціал-демократами. Питання в тому, чи матимуть вони разом достатньо місць у парламенті для формування стабільної коаліції, тобто більшості.Якщо стабільної більшості не буде, їм доведеться залучити третю партію. Якщо ліберали подолають 5-відсотковий бар’єр (зараз вони нижче цього рівня у соцопитуваннях), то вони можуть стати третьою партією в уряді. Але, звісно, трипартійний уряд, як ми бачимо зараз, завжди менш стабільний, ніж коаліція з двох партій.Це коаліція, яку ми мали до цього часу й ось чому вона розпалася. Тому що, з одного боку, соціал-демократи та Зелені хотіли реалізувати свої проєкти. Наприклад, енергетичний перехід на "зелену" енергетику, оновлення інфраструктури, а також фінансування військової сфери. Вони хотіли зробити це шляхом збільшення боргового навантаження. Але, згідно з німецьким законодавством, у нас є обмеження на боргове навантаження, яке не можна перевищувати.А ліберали хотіли захистити цей борговий ліміт. Через це коаліція розпалася. Тож трипартійний уряд завжди менш стабільний, ніж двопартійний. Але, як я вже сказав, після виборів перше, що відбудеться, — це переговори між консерваторами та соціал-демократами щодо формування уряду.АfD, звісно, запропонувала консерваторам сформувати коаліцію — альянс між правими радикалами та демократичними консерваторами. Згідно з опитуваннями, це дійсно могло б дати стабільну коаліцію. Але Фрідріх Мерц категорично відкинув цю ідею. Він кілька разів відкидав такий варіант.АfD підтримує Путіна, вони мають зв’язки з Москвою. А консервативна партія повністю відкидає ідею домовлятися з Москвою без України за столом переговорів. Консерватори хочуть підтримувати Україну, підтримувати її військову оборону, тому що вони бачать Росію як серйозну загрозу, тож коаліція з АfD неможлива. Крім цього, звісно, у Німеччині є ще одне складне питання — це міграція і це велика проблема для Німеччини. Але АfD просуває ксенофобський наратив про те, що  усіх цих людей потрібно позбутися. Консервативна партія, навпаки, говорить, що потрібно зменшити кількість людей, які отримують соціальну допомогу. Але ті, хто працює в Німеччині, важливі для нашого ринку праці. Усі ці питання суперечливі. Але я вважаю, що консервативна партія навіть на секунду не розглядає можливість створення коаліції з крайніми правими.Як різні політичні партії проявляють себе у публічних виступах і як вони підтримують цей суперечливий елемент у своїх позиціях? Яке ставлення суспільства до них?Олівер Майєр Рут: У Німеччині, як я вже казав, міграція є великою темою. Також важливими є економіка та останнім часом нова політика Вашингтона щодо НАТО і Росії. Але якщо ви запитаєте мене, міграція — це найголовніше питання.Протягом тривалого часу консервативна партія ХДС/ХСС займала обережну позицію щодо цього питання. Але нещодавно її лідер заявив, що потрібно говорити відкритіше про міграцію та пропонувати заходи для скорочення кількості біженців. До цього часу ця тема була ніби монополізована крайніми правими, які постійно вимагають від політиків розв'язання питання міграції.Люди розуміють, що у нас одночасно є економічні виклики, і ми повинні вкладати багато коштів у нашу армію, оборону та безпеку. Тому ми більше не можемо приймати всіх біженців з усього світу і виплачувати їм соціальну допомогу. Громадськість це добре усвідомлює.З іншого боку, люди бачать, як змінюються їхні міста: з’являється більше закладів з кебабами, більше перукарень, більше кальянних. І люди, знаєте, якимось чином відчувають, що їхнє середовище змінюється, і вони цього не хочуть. У Німеччині багато консервативних людей, і вони вимагають від політиків розв'язувати це питання.Якщо майбутня коаліція після виборів не візьметься за це питання — і це мій прогноз — АfD буде ставати все сильнішою і сильнішою. Тому демократичні партії повинні розв’язати цю проблему, оскільки вона є найважливішою для суспільства.Йоханна Урбанчик: Я думаю, це також пов'язано і з кількома нещодавніми терористичними атаками: перед самим Різдвом, 21-го чи 20-го числа, була машина, начебто чоловік із Саудівської Аравії, який живе тут вже 20 років, вʼїхав в натовп на машині. Загинуло близько семи людей. Як тільки такі речі трапляються, а потім оприлюднюється національність підозрюваного, питання про міграцію просто спалахує і огортає всю країну. Тож партії та кандидати майже ні про що не говорять, окрім міграції.Пізніше, в Баварії, в місті під назвою Ашаффенбург, була атака на групу дітей у дитячому садку та їхніх вихователей. Тоді це був шукач притулку з Сирії, який зарізав дворічну дитину та перехожого, який намагався допомогти.Згодом Фрідріх Мерц, кандидат від ХДС, хотів внести проєкт закону до Бундестагу, який називався «план з п'яти пунктів», який передбачав і закриття кордонів, депортації й все таке інше. Він, мабуть, хотів отримати підтримку традиційних партій, але вони вважали цей проєкт занадто екстремальним, і натомість АfD, тобто ультраправа партія, проголосувала за його законопроєкт, і це був перший випадок, коли традиційна консервативна партія проголосувала за прийняття навіть не законопроєкту.Водночас у Берліні було кілька протестів біля Бранденбурзьких воріт, і це завжди були антиправі протести. Там завжди близько двохсот, трьохсот тисяч людей протестують проти того, щоб Німеччина рухалася далі вправо.Чи очікуєте ви якесь втручання Росії у вибори в Німеччині? Можливо, ви вже бачите певні ознаки таких спроб?Фото: Gеtty ІmаgеsОлівер Майєр Рут: Наша розвідка каже, що, звісно, вони намагаються маніпулювати соціальними мережами. Але ця тема вже стільки разів обговорювалася в німецьких медіа, що, здається, люди ставляться до цього дійсно обережно. Щось подібне було в Румунії, хоча я не маю 100% інформації про те, що там сталося. Але вибори там були скасовані після цього. Я не думаю, що такий сценарій можливий в Німеччині.При цьому я не впевнений, що це (маніпуляції та дезінформація в соціальних мережах - ред.) дійсно має силу змінити результати наших виборів.Йоханна Урбанчик: У нас є дві проросійські партії, вони, звісно, не називають себе проросійськими. У нас є ВSW, яку очолює Сара Вагенкнехт, яка раніше була частиною Лівої партії й вийшла з неї чи то у 2023, чи то у 2024. Ця партія відтворює прокремлівські наративи. Особисто я вважаю її медіа-феноменом, тому що до того, як наш попередній уряд розпався, її запрошували на кожне токшоу. І через це рейтинги її партії зростали.У нас є велика проблема дезінформації в соціальних мережах, і радикалізація відбувається в кожній віковій групі тут також, і особливо, коли йдеться про Росію. Я думаю, якби повномасштабне вторгнення Росії в Україну було б краще комуніковане партіями, які ми маємо зараз, про загрозу, що йде від Росії, сприйняття було б інше. Тому що люди тут налякані, тому що наш канцлер, говорить наступне: "О, якщо я відправлю цей танк, ми будемо частиною війни, нас знищать ядерною зброєю", а потім він відправляє танк, тому що Джо Байден відправляє танки, і ви знаєте, такого роду поведінка від провідної, тобто правлячої партії, змушує людей почуватися невпевнено і певним чином підштовхує їх до проросійських партій, які кажуть: "Подивіться на це, він робить всі ці речі, вас буде знищено ядерною зброєю, якщо ще один танк буде відправлено".Я думаю, що проблема в тому, що у нас є проросійські партії або проросійськи налаштовані партії, такі як АfD, ВSW, але все це складніше, тому, що у навіть традиційні партії, такі, як СДПН приховують від своїх виборців свої звʼязки з Росією. Наприклад, якщо ви подивитеся на Герхарда Шредера, нашого колишнього канцлера, у нього двоє дітей, усиновлених з Росії. Він дуже близький друг Путіна. Він досі в партії. Зв'язки з Росією мають політики з кожної партії, окрім Зелених.Якщо праворадикальна партія все ж отримає найзначніший вплив, чого варто очікувати? Чи це не той випадок, зважаючи на нинішні цифри?Олівер Майєр Рут: Дивіться, вони отримають приблизно 20%. Всі опитування показують, що вони мають від 19 до 21-22%. І якщо всі соцопитування показують приблизно однакові цифри, я... ну, звісно, це все ще опитування, а майбутнє передбачити складно. Але, виходячи з досвіду, ймовірно, що вони отримають — 20%. Але навіть з 20% вони не матимуть достатньо впливу, щоб вимагати участі в коаліції.Ви згадали випадок у Румунії, і я хочу запитати про соціологічний розрив. Раніше сталася подібна ситуація в Молдові, коли соцопитування не показували реальної картини через приховані мережі впливу російських агентів на місцях. Люди просто не висловлювали свою справжню думку під час опитувань, а потім результати голосування значно відрізнялися від прогнозів. Чи можливе таке в Німеччині? І чи можлива ситуація, коли вибори будуть скасовані? Чи ви бачите якісь неочікувані ризики, чи загрози в цьому контексті? Адже, з одного боку, є тиск з боку США, з іншого – з боку Росії. І, думаю, десь у цій грі також присутній вплив Китаю. Яка найбільша загроза, якщо можна щось подібне наразі передбачити?Олівер Майєр Рут: Я не надто цим стурбований. Це інша ситуація, ніж у Румунії чи Молдові, я не хочу судити про те, що там сталося, бо не маю достатньо інформації. Але в Німеччині інститути дуже сильні. З іншого боку, якщо подивитися, де найбільше виборців крайніх правих і крайніх лівих, то це Східна Німеччина. У Східній Німеччині демократія не має такої давньої традиції, як у Західній Німеччині. Але більшість населення живе саме у Західній Німеччині. А там люди голосують так, як завжди голосували. Розумієте, про що я?Це їхня політична традиція. Наприклад, я не буду вам казати, за яку партію я голосуватиму. Але мій батько мав друкарню та видавництво в Баварії. І через це моя сім'я, моє походження – у нас є певна політична ідея, і я голосую відповідно до неї. Так само, коли мої діти виростуть, вони, ймовірно, голосуватимуть приблизно так само. Звісно, все може змінитися, але з іншого боку, це типовий для Німеччини підхід: голосувати за партію, яка є традиційною для вашої родини, вашого середовища, ваших друзів.Якщо людина походить із робітничого середовища, вона зазвичай голосує за соціал-демократів. І люди не змінюють своїх уподобань так швидко лише тому, що російські спецслужби поширюють дивні ідеї у соцмережах. Розумієте, про що я?Йоханна Урбанчик: США та Німеччина - давні партнери, союзники, і Олаф Шольц, коли Джо Байден ще був президентом, зробив велику справу з трансатлантичних відносин. І, здається, цього вже немає. І я вважаю, що це дуже невдалий час для виборчої кампанії, тому що наш уряд перебуває у своєрідному глухому куті, ніби нічого не відбувається до виборів у неділю і до коаліційних переговорів. Тому я вважаю, що це дуже невдалий час.Так, так, дуже цікава думка. Насправді я наразі працюю з Румунії, тому нам цікаві такі паралелі. Як ви вважаєте, зростання ультраправих тенденцій у Європі – це певний взаємопов’язаний процес, чи все ж існують локальні особливості, що використовують суспільні настрої та підвищують популярність таких сил у різних країнах? Де проходить межа між їхньою спільною координацією та суто місцевими наративами?Олівер Майєр Рут: Наприклад, я знаю, що вони взаємопов’язані в Брюсселі – ультраправі партії формують там спільні фракції. Наскільки мені відомо, наприклад, Ле Пен у Франції вважає АfD проблемною партією. Раніше вони співпрацювали, але зараз більше не працюють разом. Тож я не знаю, наскільки міцні ці кооперації та альянси. Звісно, це явище спостерігається по всій Європі. Якщо ви питаєте мене, то, на мою думку, це багато в чому пов’язано з питанням міграції та біженців.Після 2014-2015 років до Європи прибуло багато людей, і, на жаль, уряди спочатку не мали чіткого плану, як з цим впоратися. Я думаю, що щойно демократи зрозуміють, як знайти рішення для цієї проблеми, ситуація знову стане стабільною. Це моя думка. Але вони мусять розв'язувати це питання. Якщо вони не вирішать його, а ще більше біженців прибуватиме до наших країн, люди будуть реагувати. І ми бачимо наслідки.Йоханна Урбанчик: я думаю, що європейські вибори були доволі цікавими, є цікавим випадком для цього аналізу, тому що АfD у Німеччині, або принаймні була до цих виборів, єдиною партією, яка знала, як використовувати соціальні медіа. Вони знали, як дістатися до молодших виборців, як із ними говорити, і вперше голоси молодих виборців, тих, хто голосує вперше, для АfD були дуже високими. Це було вперше, тому що зазвичай молодші виборці голосують більше за лівоцентричні партії.

З початку 2025 року у Придністров'ї гуманітарна криза через припинення постачання російського газу. Однак причиною кризи виявилося не припинення транзиту газу через територію України, а політичний інтерес Кремля, який намагається створити штучну енергетичну кризу в регіоні та вплинути на парламентські вибори у Молдові. Повний текст новини

2025 рік, на відміну від попереднього, не буде відзначений рекордною кількістю різноманітних виборів, проте низка виборчих перегонів приверне до себе увагу. Спробуємо розглянути найбільш цікаві кампанії з обрання лідерів держав та законодавчих органів, проведення яких несе в собі перспективу впливу на Україну. Січневий старт: 70% плюс 12 січня пройшов другий тур президентських виборів у Хорватії. Його результати значною мірою передбачені наприкінці 2024-го, коли чинному президенту Зорану Мілановичу не вистачило менше відсотка голосів, щоб зберегти свою посаду за підсумками першого туру. У середині січня його підтримали майже 78% виборців, що може нагадати українцям про президентські перегони 2019 року (про український вимір електоральної демократії ми ще поговоримо). ...когорта україноскептиків поширилася на Балкани Хорватія - парламентська республіка, але Міланович здобув перемогу, спроможну підштовхувати країну до політичної турбулентності. Його конкуренція з прем'єром Хорватії Андреєм Пленковичем триватиме - та, не виключено, спричинить дострокові парламентські вибори. Для нас же важливим виглядає той факт, що когорта україноскептиків поширилася на Балкани. До речі, якщо говорити про електоральні перспективи, то студентські протести, що тривають, можуть похитнути позиції президента Сербії Александара Вучича, проте говорити про це як про доконаний факт ще зарано. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третім буде? Президент Хорватії Міланович може долучитися до політичного дуету Орбана та Фіцо Президентські вибори пройдуть і у Білорусі - звісно, якщо можна називати виборами волевиявлення, результат якого відомий наперед. Білоруські експерти небезпідставно припускають, що Лукашенку можуть намалювати під 90% підтримки, адже реальні конкуренти перебувають або за кордоном, або за ґратами. Четверо інших зареєстрованих учасників "великих перегонів" грають роль статистів без особливого завзяття та натхнення. Очікувати від кампанії-2025 спалаху протестів не варто з низки причин, серед яких відзначимо не лише ув'язнення знакових фігур протестів серпня 2020 року, але і розгромлені інституції громадянського суспільства. "Молода команда" Лукашенка, судячи з усього, розраховує "перегорнути сторінку" не так для західних політиків, як для обивателів країн ЄС. Та і самопроголошений лідер Білорусі розраховує взяти участь у переговорах про завершення російсько-української війни, сподіваючись на них отримати геополітичну індульгенцію. Побажання успіху на президентських виборах, яке завчасно прозвучало на адресу Лукашенку від Путіна, не повинно вводити в оману: обидва диктатори належать до категорії заклятих друзів, просто у Кремлі мають чимало важелів впливу на офіційний Мінськ. Стабільність та німці Німеччина проведе дочасні вибори в Бундестаг 23 лютого, після листопадового розпаду правлячої світлофорної коаліції, яку сформували у 2021 році СДПН, "зелені" та вільні демократи. Останні виявилися слабкою ланкою, а звільнення міністра фінансів Крістіана Лінднера (лідера ПВД) спровокувала політичний "ефект доміно". Нагадаю, що у 2017-2021 роках сам Олаф Шольц посідав посаду міністра фінансів у широкій коаліції, де соціал-демократи були молодшими партнерами ХДСХСС. За великим рахунком, німецька політика нагадує гру у рендзю (п'ять в ряд), оскільки тамтешні системні політичні партії намагаються протидіяти зростанню радикальних "Альтернативи для Німеччини" та "Альянсу Сари Вагенкнехт". Дві згадані політичні партії можна назвати професійними порушниками спокою у найпотужнішій країні Європи. Вони, за великим рахунком, не приховують свого прагнення сподобатися Путіну, і діють відповідно. ...АfD зараз посідає друге місце в опитуваннях громадської думки, і цей результат можна назвати тривожним АfD у 2024 році успішно виступила на місцевих виборах у федеральних землях, які були свого часу частиною НДР. Не так давно "альтернативні" отримали підтримку з боку Ілона Маска, який відчув себе у праві втручатися до європейської політики. За сукупністю факторів, АfD зараз посідає друге місце в опитуваннях громадської думки, і цей результат можна назвати тривожним. Лідер ХДС Фрідріх Мерц тим часом демонструє передвиборну готовність ставити ультиматуми Путіну та постачати Україні ракети Таurus. З одного боку, напередодні виборів політики роблять ще і не такі заяви, з іншого - Мерцу можуть завадити настрої всередині німецького істеблішменту. У ФРН чимало представників бізнесу та політики, які прагнуть якнайшвидше відновити формат busіnеss аs usuаl у відносинах з Росією. І він, і Олаф Шольц побували в Україні протягом останніх місяців, щоправда, чинний канцлер не наважується надавати Україні новий пакет військово-технічної підтримки. Вибори до Бундестагу можуть стати сигналом для всього Європейського Союзу, адже Німеччина залишається найбільш впливовою країною ЄС. Не виключено, що саме проти неї буде спрямовано вістря санкцій, які може запровадити Дональд Трамп у своєму прагненні зробити Америку знову великою. Лише реєстрові оптимісти припускають, що Олаф Шольц може зберегти посаду канцлера, проте не виключено, що правляча коаліція буде широкою - для більш ефективної відповіді сучасним викликам. Без Волині не обійдеться З кінця грудня 2024 року набирає обертів президентська кампанія у Польщі, першим на її старт вийшов представник "Конфедерації" Славомір Ментцен. Інші політики розіграли свої кандидатські дебюти максимально оригінально: "Громадянська коаліція" провела перші у політичній історії Польщі праймеріз, які виграв президент (мер) Варшави Рафал Тшасковський. Його підтримали втроє більше партійців, ніж міністра закордонних справ РП Радослава Сікорського. Прем'єр Польщі Дональд Туск балотуватися у президенти не збирається, навряд чи йому вдасться добитися монолітної підтримки Тшасковського іншими його учасниками. У будь-якому разі, міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш, який представляє РSL, регулярно відзначається гострими заявами на адресу України. Натомість маршал Сейму Шимон Головня, лідер партії "Польща 2050", посідає більш помірковану позицію. Гостра заочна відповідь Навроцькому у виконанні Володимира Зеленського під час його візиту до Варшави у середині січня викликала обурення представників правих сил Директор Інституту національної пам'яті Польщі Кароль Навроцький став кандидатом від правого політичного середовища Польщі, і вже встиг наголосити, що не бачить Україну в складі ЄС та НАТО. Гостра заочна відповідь Навроцькому у виконанні Володимира Зеленського під час його візиту до Варшави у середині січня викликала обурення представників правих сил. Для них президентська кампанія залишається останнім шансом сформувати хоча б якусь систему стримувань та противаг з Дональдом Туском, для якого у "ПіС" у попередні роки перебування при влади було відверто замало добрих слів. Ефект політичного бумерангу виглядає показовим. Маємо відзначити, що не лише участь Кароля Навроцького у президентських перегонах визначає Волинську трагедію серед тем кампанії. Трагічні події майже 80-річної давнини стали для польського суспільства консолідуючими, і кандидати в президенти будуть змушені діяти у відповідності з суспільними очікуваннями. Навіть символічне відновлення ексгумації жертв Волинської трагедії може стати корисним для двосторонніх відносин. Польща 1 січня 2025 року розпочала головування Раді ЄС, і цей шанс офіційний Київ має використати для відновлення діалогу зі своїм стратегічним партнером. Проте цей фактор впливатиме і на президентські перегони. Сьогодні мало хто візьметься передбачити результат президентської кампанії у Польщі, яка лише стартувала та буде супроводжуватися гучними скандалами і гострими випадами кандидатів один проти одного. Доля виборів, швидше за все, вирішиться у перший день літа, а до того політична боротьба триватиме у традиційному для країні форматі безкомпромісної політичної боротьби. Тривожне літо для Молдови Влітку у Молдові мають обирати парламент, де протягом нинішнього скликання домінувала партія РАS, до якої належить і президентка країни Мая Санду. Процес переобрання Санду восени минулого року чимало спостерігачів порівняли з пірровою перемогою, а референдум про прагнення євроінтеграції важко назвати вдалим для представників її команди. Молдова - парламентська республіка, тому головний акцент тамтешні політичні актори зроблять на виборах законодавчого органу. Новим фактором для них стала нинішня енергетична криза у невизнаній Придністровській Молдавській Республіці, а проросійські сили намагатимуться взяти реванш за попередні поразки. З великою часткою вірогідності вони рухатимуться кількома партійними колонами, дії яких будуть узгоджуватися з Кремлем. Вибори на повторі Скандальними обіцяють бути президентські перегони і ще в одній прикордонній з Україною державі, яка, як і Польща, претендує на особливу роль на східному фланзі НАТО. Мова про Румунію, де наприкінці 2024 року було скасовано результати першого туру, у якому перемогу несподівано отримав незалежний кандидат Келін Джорджеску, який мав вийти до другого туру голосування разом з ліберальною кандидаткою Єленою Ласконі. Та, на відміну від популіста Джорджеску, виступає на підтримку України. Обіцянки Джорджеску виглядають не просто тривожними, а такими, що несуть серйозну загрозу стабільності регіону та можуть створити проблеми для України... Причина скасування виборів - втручання в агітаційний процес за допомогою немаркованої політичної реклами у ТіkТоk та Іnstаgrаm. Хоча після скасування результатів першого туру президентських виборів у Румунії встигли обрати парламент, де сформовано проєвропейську коаліцію, але запропонувати кандидата, спроможного дієво протидіяти Джорджеску - тамтешній істеблішмент поки не в змозі. Загальний тренд на посилення популізму грає на його користь, свої дивіденди отримує і ще один політик, лідер АUR Джордже Сіміон. Обіцянки Джорджеску виглядають не просто тривожними, а такими, що несуть серйозну загрозу стабільності регіону та можуть створити проблеми для України в разі його приходу до влади. Повернення та варіації У жовтні поточного року пройдуть парламентські вибори у Чехії, де непогані шанси повернутися до влади має лідер партії АNО Андрей Бабіш. Парадокс Чеської республіки полягає у тому, що традиції "оксамитової революції" зараз можуть використовувати у своїх інтересах ті, хто більше схильний до розмашистих обіцянок. Російсько-українська війна знаходить своє відображення у зростанні путінферштеїнгу на рівні європейського істеблішменту та прагненні повернутися до звичного ритму економічного життя. У цьому контексті цікавими будуть вересневі вибори у Норвегії. Турбулентність стає для Європи звичною ознакою політичного життя Відтак сьогодні не можна виключати, що у низці країн пройдуть дочасні вибори. До згаданих вище Хорватії та Сербії з високою часткою вірогідності можна додати Болгарію, де спроба сформувати стійкий формат парламентської коаліції нагадує національний вид спорту. Неспокійно себе почуває і Кір Стармер, популярність якого після приходу до влади лейбористів минулого року різко впала. Турбулентність стає для Європи звичною ознакою політичного життя. Україна обирає? Добре помітно, що в Україні низка потенційних учасників виборів почали готуватися до процесу волевиявлення, сформували штаби, намагаються знайти вигідні теми кампанії. Проте продовження парламентом воєнного стану до 9 травня дозволяє припустити проведення виборів не раніше осені поточного року, і головний фактор, від якого вони залежать - припинення бойових дій. Очевидно, що навіть пауза у війні буде використана Заходом для тиску на українське керівництво. Зеленський та його команда припустилися помилки, не наголосивши навесні минулого року, що він прийшов на один президентський термін, дата завершення якого нині є невідомою з об'єктивних причин. Путін брехливо називає Володимира Зеленського "нелегітимним", хоча українське законодавство не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану Путін брехливо називає Володимира Зеленського "нелегітимним", хоча українське законодавство не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану. Натомість у березні минулого року перепризначення Путіна на посаду президента РФ відбулося з брутальним порушенням норм міжнародного права, на окупованих територіях України. Зважати на кукурікання з Кремля та підгавкування російських колаборантів однозначно не варто. Потрібні інші дії. Наприкінці 2019 року Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс, який передбачає проведення прийдешніх парламентських виборів за відкритими партійними списками. Це і без фактору масштабних бойових дій був би суттєвий виклик для українського суспільства, а після понад 1000 днів широкомасштабного вторгнення з усіма негативними наслідками - і поготів. Тому влада (насамперед Верховна Рада) повинна сформулювати чітку позицію стосовно проведення майбутніх виборів і президента, і парламенту. Це сьогодні відповідає національним інтересам України.

Газовий колапс в проросійському сепаратистському регіоні Молдови Придністров'ї і подальші перебої в постачанні електроенергії його населенню вказує на те, що Росії буде важко продовжувати утримувати цю територію в "незалежному" статусі. І хоча ця знакова подія не зможе відразу ж розрубати Гордіїв вузол "придністровського питання", спровокованого 30 роками окупації Придністров'я російськими військами, проте здатна наблизити Тирасполь до розуміння, що вічно гратися в псевдонезалежність від Молдови йому вже не вдасться. Ситуація в Придністров'ї різко змінилася після того, як 1 січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу, а російський "Газпром" відмовився постачати газ до Республіки Молдова альтернативним маршрутом через суперечку з Кишиневом через борг. Рішення зупинити транзит російського газу через українську територію стало історичною подією, кінцем епохи гри з Москвою у піддавки... Рішення зупинити транзит російського газу через українську територію стало історичною подією, кінцем епохи гри з Москвою у піддавки, коли російські терористична армія розстрілює українських полонених, а Україна тим часом продовжує дотримуватися газового договору, який був підписаний з Російською Федерацією ще до початку Великої війни Росії. Власне, це не що інше, як спроба примусити європейців вплинути на Україну, щоб вона погодилася відновити транзит російського газу через українську територію. Путін розпочав газову "двіжуху", і його посил жителям окупованого Придністров'я сьогодні звучить так: "Газу немає, але ви там тримайтеся. А краще потерпіть, ось-ось Європа замерзне і сама почне у нас випрошувати російський газ". Стратегічний метод Росії полягає в тому, щоб створити енергетичну залежність сусідніх країн від російського газу, підштовхнувши їх таким чином добровільно передати Москві контроль над їхніми газовими системами. Ми були свідками того, як Росія повільно припиняла постачання газу до Європейського Союзу у 2021 році, поки вона нарешті не вторглася в Україну та не спробувала заморозити Європу. Це був наочний доказ того, що Європа більше ніколи не повинна бути залежною від Російської Федерації ні в чому. Очевидно: Росія може погрожувати й робити те саме знову і знову. Європі знадобилося два роки, щоб розробити альтернативні шляхи постачання. І хоча це дещо дорожче, але це ціна свободи. ...рішення Путіна розв'язати повномасштабну війну проти України підірвало здатність Москви використовувати енергопостачання як важіль впливу в Європі Припинення надходження російського газу до Придністров'я стало ударом по Росії, який продемонстрував: рішення Путіна розв'язати повномасштабну війну проти України підірвало здатність Москви використовувати енергопостачання як важіль впливу в Європі. Раніше це не спрацювало у Європі, тапер це не спрацьовує і в Молдові. В той час, коли почалася війна в сусідній Україні, Молдова повністю залежала від Москви щодо природного газу, але відтоді намагалася диверсифікувати та розширити постачання джерел енергії, а тепер покладається на отримання газу з інших європейських ринків. Трапилося так, що Європа розслабилася, і в взаєминах з путінською Росією почала забувати про правило "розумної обережності" під час контактів із тоталітарними державами. Москва прискорила процес розуміння цього. А "придністровський газовий прецедент" також є попередженням для Німеччини та інших європейських держав, які міцно колись сіли на газову голку Кремля - ніколи більше не довіряти ні "Газпрому", ні Росії. Російська Федерація прогнозовано назавжди втратила більшість своїх газових ринків у Європі. Однією з причин припинення постачання російського газу в Придністров'я став міфічний борг за нього з боку Молдови. Путін вирішив, що хоча Кишинів і не може контролювати територію Придністров'я, але платити за використаний населенням цього анклаву газ мусить саме Молдова. Росія нарахувала молдованам псевдоборг, який нібито виник між 1991 та 2002 роками. За підрахунками Москви, на сьогодні цей борг "Газпрому" становить аж $709 мільйонів. Хоча не існує жодних документів, які могли б його підтвердити. ...чи можна взагалі вірити російським газовим рекетирам, коли вони пред'являють Молдові суму, на $700 млн більшу від тієї, яка є насправді? Молдовський уряд не заперечує, що неоплачений борг існує, однак незалежні аудиторські фірми визначили суму боргу у $8,6 мільйонів. Тож чи можна взагалі вірити російським газовим рекетирам, коли вони пред'являють Молдові суму, на $700 млн більшу від тієї, яка є насправді? Росіяни скрізь в своєму амплуа, і тут дивуватися немає з чого. І взагалі, з якого дива Кишинів повинен допомагати сепаратистському регіону? Самі ж хотіли жити, як у Росії. От і почали так жити, без газу. Адже ні для кого не секрет, що в половині регіонів Росії газ для населення й досі є недоступною розкішшю. Але в Кремлі це нікого не хвилює. Москва роздала російські паспорти придністровцям та називала їх своїми громадянами. Якщо це так, то саме вона має їм зараз допомагати. Якщо ж не збирається допомагати, а раніше використовувала їх тільки в своїх імперських політичних цілях - то саме час їх остаточно відпустити. Щоб придністровці почали з іншою частиною Молдови реальні переговори щодо можливості інтеграції в єдиний політичний та економічний простір. Що три десятиліття заважала їм зробити Російська Федерація. ...придністровці захотіли "незалежності" за чужий рахунок. Тирасполь палець об палець не вдарив для блага населення своєї "республіки"... А так виходить, що придністровці захотіли "незалежності" за чужий рахунок. Тирасполь палець об палець не вдарив для блага населення своєї "республіки", а тепер їм усі мусять і зобов'язані. Хлопці, хочете жити окремо - платіть за все самі. А не можете, то біжіть звідти жити в Росію або повертайтеся назад до Молдови, а тих із вас, хто видавав себе за владу - судіть. Біда тільки в тому, що придністровці під зав'язку нашпиговані російською пропагандою, від якої гранично тупіють. Такими особами керувати дуже легко. Жителів Придністров'я використовують так само, як і мешканців Донбасу. Але Москва, як завжди, знімає з себе будь-яку відповідальність, коли мова починає йти про виділення ресурсів для окупованих територій. Поточну катастрофічну ситуацію погіршує і те, що Кишинів вже запропонував Придністров'ю допомогти купувати газ на європейському ринку, як це робить сама Молдова, отримуючи його через територію сусідньої Румунії. Але в Придністров'ї відмовляються це робити, чекаючи, що Росія відправить їм безкоштовний газ. Москві потрібно створити кризу в Молдові, бо 2025 - рік парламентських виборів в Молдові. А те, що хтось замерзає, їм не важливо, нехай потерплять. ...Росія може постачати газ і до Придністров'я. Просто не хоче це робити, бо їй потрібно, щоб ця газова криза вплинула на парламентські вибори у Молдові Тим часом російські пропагандисти вже почали обвинувачувати Україну в "придністровській газовій кризі". Нібито це саме Україна винна у її виникненні. Мовляв, якби не перекриття українцями транзиту газу з Росії, то газ би й далі надходив до Придністров'я. Лукаво замовчуючи той факт, що існує "Турецький потік" - експортний газопровід із Росії до Туреччини через Чорне море. Перша із двох ниток цього газопроводу призначена для постачання газу турецьким споживачам, а от друга - для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи. По ньому Росія може постачати газ і до Придністров'я. Просто не хоче це робити, бо їй потрібно, щоб ця газова криза вплинула на парламентські вибори у Молдові. Куди можуть рухатися відносини Молдови і Придністров'я після газового колапсу? Звісно, що найоптимальнішим варіантом для переконаних сепаратистів було б зібрати свої речі та виїхати разом окупаційною армією до Росії. Але вони не хочуть цього робити. Намагаючись організувати Росію на своїй території. Ніяк до жителів цієї "народної республіки" не доходить, що безплатний газ - тільки в душогубці, а халява, обіцяна Росією, дуже усім їм дорого обходиться. Ось про яку замерзаючу Європу мріяв Путін, як кажуть "бий своїх, щоб чужі боялися". Крім того, утримувати окуповані території - обов'язок Російської Федерації. Не хочете цього робити - залиште Придністров'я. Скидається на те, що Росія не змогла більше утримувати не тільки Сирію, а й Придністров'я. Путін позбувається зайвого баласту, оскільки економіка РФ починає дихати на ладан Скидається на те, що Росія не змогла більше утримувати не тільки Сирію, а й Придністров'я. Путін позбувається зайвого баласту, оскільки економіка РФ починає дихати на ладан, а припиняти свою війну в Україні він ніяк не хоче. Тому чи не час російському диктатору Путіну забрати назад до Росії так званого "президента" невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) Вадима Красносельського? Нехай приєднується до Януковича та Башара Асада. А жителі Придністров'я починають думати, як повернутися назад до Молдови. Безкоштовний газ - як наркотик, тож у придністровців почнеться "газова ломка" і протверезіння. ПМР не життєздатна сама по собі і доведеться прийняти реальність, що крім Молдови - у них немає інших варіантів. В 2025 році до придністровців прийшов реальний "рускій мір", показавши їм наглядно, що вони були потрібні Москві тільки як політичний важіль для розхитування державності Молдови. Можна розглянути декілька варіантів вирішення газової проблеми для Придністров'я. Враховуючи те, що майже всі жителі цього регіону за 30 років окупації обзавелись паспортами РФ, ті хто не визнають так звану ПМР територією Молдови, нехай переїжджають до Росії. Там на них чекатиме газ, тоталітарний порядок і Путін. Вони мають нарешті зрозуміти, що так, як раніше - вже не буде. Адже всі усвідомлють, що тих чоловіків, які переїдуть в Росію, відразу ж поженуть на російсько-українську війну, тож мусять перестати підтримувати псевдореспубліку і вимагати ліквідації незаконного утворення - Придністровської Молдавської Республіки. ...Путін дуже хоче, щоб на майбутніх парламентських виборах політична сила президентки Молдови Маї Санду - партія "Дія та солідарність" - зазнала поразки Цілком очевидно, що путінський проєкт закривається, прохання до проводжальників вийти з Придністров'я. Росія вже не здатна оплачувати таке дороге для себе політичне задоволення, як ПМР. Звичайно, Кремль ще може якимось чином спробувати продовжити його агонію, оскільки Путін дуже хоче, щоб на майбутніх парламентських виборах політична сила президентки Молдови Маї Санду - партія "Дія та солідарність" - зазнала поразки. Варто пригадати, що Молдова стикалася з відключенням газу та електрики в 1992-1994 роках, коли була війна в ПМР, але молдовський народ із цим впорався. Енергетичний шантаж Росії має раз і назавжди закінчитися, тим більше в умовах війни в сусідній Україні. Судячи з останніх подій, за кілька місяців від "республіки" Придністров'я залишаться лише спогади. Головне, щоб Молдова змогла "перетравити" це утворення, залишилася на шляху євроінтеграції та нарешті стала членом Євросоюзу. Молдовани заслуговують на гідне життя.