Тренд пошуку "ВЕЛИКОБРИТАНІЯ 3"

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), присутнє на станції, досі не змогло ефективно протидіяти цим планам і навіть продовжує співпрацю з російською ядерною галуззю. Водночас Росатом розширює свій вплив у світі – нарощує портфель закордонних проєктів, укладає десятки нових угод та підтримує залежність Заходу від російських ядерних технологій. У цій статті Еспресо на основі ексклюзивних коментарів експертів Greenpeace висвітлено актуальну ситуацію на ЗАЕС, плани та дії Росатома, вплив Росії на МАГАТЕ і західні країни, а також кроки, які необхідні для запобігання ядерній катастрофі та обмеження атомного монополізму Кремля.Шон Берні, фото: Український кризовий медіа-центрСитуація на ЗАЕС: російські плани перезапуску і зростаючі ризики Запорізька атомна електростанція була захоплена російськими силами 4 березня 2022 року. Відтоді станція зазнала системних порушень безпеки та відсутності належного обслуговування. Шон Берні, старший ядерний спеціаліст Greenpeace, описує становище ЗАЕС як надзвичайно небезпечне: "Атомну електростанцію можна охарактеризувати як таку, яка перебуває на межі прірви – у будь-який момент відмова систем безпеки чи охолодження може призвести до ядерної катастрофи", – попереджає експерт в коментарі для Еспресо. Він зазначає, що з початку окупації ЗАЕС уже дев'ять разів повністю втрачала зовнішнє електроживлення, переходячи на аварійні дизель-генератори. Це стається через обстріли росіянами електроліній, які з’єднують станцію з енергосистемою України. До війни ЗАЕС мала до десяти ліній електропередач для зовнішнього живлення систем безпеки, нині ж у розпорядженні – лише дві (основна 750 кВ і резервна 330 кВ). Ворог цілеспрямовано б’є по ним із артилерії та дронів, щоб знеструмити станцію. Поліна Колодяжна, керівниця програмної діяльності Greenpeace Україна, розповідає, що росіяни свідомо створюють загрозу ядерного інциденту:"Вже було декілька випадків, коли станція була знеструмлена, і вони використовували дизель-генератори для підтримки систем охолодження", – каже вона. Запасів пального для генераторів вистачить лише на кілька діб безперервної роботи, тож тривала втрата зовнішнього електропостачання може призвести до аварії. Наразі всі шість реакторів ЗАЕС перебувають у стані холодної зупинки (припинили виробництво електроенергії з вересня 2022-го). Це дещо знижує негайні ризики, адже ядерне паливо в активних зонах охололо, і в разі зупинки охолодження потрібно більше часу, щоб воно розігрілося до температури плавлення. Однак із кожним днем окупації обладнання станції деградує через брак техобслуговування. Greenpeace наголошує, що 3-річна відсутність належного догляду та експлуатації призвела до зношення критичних систем ЗАЕС. Також гостро постала проблема нестачі кваліфікованого персоналу: "Багато людей покинуло станцію під час окупації. Деякі працівники досі в полоні – ті, хто відмовився співпрацювати з окупантами", – зазначає Поліна Колодяжна. За її словами, нинішній склад персоналу не забезпечує безпечної роботи такого об’єкта, а навчання нових кадрів "на місці" в умовах окупації тільки підвищує ризики. Не менш критична ситуація з охолодженням реакторів. Після того як у червні 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС, ЗАЕС втратила головне джерело води для систем охолодження – охолоджувальне водосховище, заповнюване з річки Дніпро. Російська сторона поспіхом бурила свердловини й будує тимчасові насосні станції, але цього явно недостатньо. "Після підриву Каховки води недостатньо для охолодження. Хоча вони пробурили скважини, але очевидно, що цієї води все одно замало", – пояснює Колодяжна. Представник МАГАТЕ також визнав, що без Каховського водосховища станція не має належного охолодження і для роботи в нормальному режимі потрібні на порядки більші об’єми води, ніж у холодному простої – швидкого вирішення цієї проблеми немає. Це означає, що перезапускати реактори фактично нема на чому охолоджувати, що загрожує перегрівом ядерного палива. Попри всі ці фактори, Росатом не полишає намірів перезапустити ЗАЕС. За даними Greenpeace, російське керівництво планувало запустити один з реакторів до 40-річчя пуску першого енергоблоку, але міжнародний тиск завадив цьому сценарію. Втім, на початку 2024-го такі плани з’явилися знову. "Перші сигнали про плани поновити роботу реакторів ми зафіксували в січні 2024 року", – зазначає Шон Берні. Відтоді Greenpeace уважно стежить за будь-якими приготуваннями окупантів.У травні 2025 року аналітики Greenpeace виявили масштабне будівництво нової лінії електропередач на окупованому півдні: від Маріуполя (Донецька обл.) до Бердянська й Мелітополя (Запорізька обл.) прокладається близько 90 км ЛЕП у напрямку Запорізької АЕС. Супутникові знімки Planet Labs підтвердили встановлення приблизно 300 високовольтних опор протягом лютого–травня 2025 року.Planet 6 червня 2025, фото: GreenpeaceЦе пряма вказівка, що Росія хоче під’єднати ЗАЕС до своєї енергосистеми Ростовської області, відірвавши її від української енергомережі. "Це одні з перших прямих доказів того, що Росія просуває свої небезпечні й незаконні плани з перезапуску найбільшої в Європі атомної станції", – заявив у травні Шон Берні. Український уряд офіційно протестував в МАГАТЕ проти цього будівництва, назвавши його грубим порушенням суверенітету України та явною ознакою наміру запустити ЗАЕС без дозволу Києва. Росіяни не приховують своїх намірів. Гендиректор Росатома Олексій Ліхачов на зустрічі з Рафаелем Гроссі 6 червня 2025 року прямо заявив, що "підготовлений комплексний багатоетапний план поетапного введення станції в експлуатацію, який зараз погоджується в уряді та з оператором мережі". Тобто план перезапуску реакторів фактично затверджується на найвищому рівні в Росії. Щобільше, Ліхачов похвалився, що вже будується плавуча насосна станція продуктивністю до 18 тис. м³/год для розв’язання проблеми водопостачання на ЗАЕС. Це мало б забезпечити охолодження у разі запуску блоків, адже після знищення Каховського водосховища штатна система охолодження порушена. Таким чином, підготовчі роботи йдуть повним ходом. За даними місцевих джерел в окупованому Енергодарі, в останні місяці окупаційна адміністрація активно набирає персонал на ЗАЕС, проводяться навчання і тренування персоналу. "Вони постійно здійснюють нові навчання й активно зараз почали набирати персонал на станцію. Ми бачимо тенденцію, що все ж таки вони планують перезапуск", – підтверджує Поліна Колодяжна. Паралельно з цим російські військові перетворили майданчик ЗАЕС на військову базу. Зокрема, зафіксовано розміщення на території станції важкого озброєння, в тому числі реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) та боєприпасів. Як повідомляв Greenpeace Україна, протягом 2023 року кількість РСЗВ на майданчику ЗАЕС зросла – ці установки використовуються окупантами для обстрілів українських міст, прикриваючись "ядерним щитом" АЕС. Таким чином, ЗАЕС фактично стала військовим плацдармом, і будь-який інцидент (вибух, пожежа) на її території може мати важкі радіаційні наслідки.Позиції вогневих точок зі звіту McKenzie Intelligence Services у 2024 році, фото: GreenpeaceЕксперти наголошують: перезапуск Запорізької АЕС в умовах окупації є надзвичайно небезпечним і фактично неможливим без грубого порушення норм безпеки. Greenpeace оприлюднив ключові фактори, які роблять поновлення роботи реакторів недопустимим: Зношеність обладнання: після тривалого простою і відсутності належного обслуговування стан устаткування значно погіршився. Три роки холодної зупинки і консервації пришвидшили деградацію реакторних систем; Нестача досвідченого персоналу: більшість кваліфікованих українських фахівців виїхали, а ті, хто залишився, працюють під тиском окупантів. Новонабрані працівники не мають необхідного досвіду експлуатації реакторів;Вразливе енергоживлення: в розпорядженні станції лише одна основна ЛЕП 750 кВ і одна резервна 330 кВ, які постійно під загрозою обстрілів. Станція не має стабільного зовнішнього живлення для систем охолодження;Дефіцит води для охолодження: після втрати Каховського водосховища циркуляція води для охолодження реакторів обмежена свердловинами. В режимі роботи реакторів води потрібно набагато більше, і існує ризик перегріву активної зони; Радіаційні ризики: у разі аварії або пошкодження реактора можливе радіоактивне забруднення територій далеко за межами станції. Україна і Європа опиняться перед новою ядерною катастрофою.Greenpeace підкреслює: Запорізька АЕС є виключно власністю України, і будь-які дії окупантів з її перезапуску – це кримінальний акт, що суперечить міжнародному праву. "Ми закликаємо МАГАТЕ розплющити очі на злочинні плани Росії, заявити, що перезапуск ЗАЕС росіянами неможливий, і не допустити потенційної ядерної аварії", – йдеться в заяві Greenpeace Україна. Шон Берні застерігає, що як тільки реактори знову будуть запущені, ризик зросте багаторазово. "Єдиний фактор, що зменшує безпосередню небезпеку зараз – це те, що всі шість реакторів з вересня 2022-го перебувають у режимі зупинки, і ядерне паливо значно охололо. Отже, якщо охолодження припиниться, для нагрівання палива до температури плавлення знадобиться кілька тижнів", – пояснює він. "Плани Росатома і Кремля щодо поновлення роботи реакторів ЗАЕС означають, що цей часовий проміжок у кілька тижнів скоротиться до кількох годин у разі втрати функції охолодження", – наголошує експерт. Іншими словами, перезапуск поверне станцію в режим, коли будь-яке знеструмлення чи аварія систем охолодження може за лічені години призвести до розплавлення активної зони і масового викиду радіації. Саме тому українська влада і міжнародні екологи б’ють на сполох, закликаючи не допустити запуску Запорізької АЕС до її повної деокупації та повернення під контроль України.Реакція МАГАТЕ: пасивність і підігрування російському наративу Рафаель Гроссі, фото: reutersЗа статутом МАГАТЕ відповідальне за ядерну безпеку у світі, проте його діяльність у ситуації із Запорізькою АЕС викликає все більше критики. З вересня 2022 року, коли Рада керуючих МАГАТЕ ухвалила резолюцію з вимогою до Росії вивести війська із ЗАЕС і припинити всі дії на ядерному об’єкті, пройшло багато часу. Москва проігнорувала цю резолюцію. Натомість, як звертає увагу Поліна Колодяжна, за кілька місяців потому МАГАТЕ навіть розширило співпрацю з Росатомом. У жовтні 2024 року агентство підписало нову угоду з Росатомівською технічної академією – продовжило її статус колаборуючого центру МАГАТЕ ще на чотири роки. Ця угода розширила напрями співпраці, зокрема щодо навчання персоналу в галузі малих модульних реакторів, ядерної безпеки, медицини тощо. Фактично, попри окупацію ЗАЕС і протест України, співробітництво МАГАТЕ з Росатомом триває у штатному режимі. Російська Федерація залишається одним з найбільших членів-донорів агентства і входить до складу 35 держав Ради керуючих, що визначає політику організації. Це забезпечує Москві значний вплив на рішення МАГАТЕ. "Представники Росії є у вищих ешелонах влади в МАГАТЕ, і країна щороку робить чималі грошові внески. Однозначно, вплив є – і великий", – зазначає Колодяжна. На початку червня 2025 року, коли Greenpeace оприлюднив свої докази будівництва нової ЛЕП для ЗАЕС, генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі публічно засумнівався у висновках природоохоронців. Під час візиту до Києва 3 червня він заявив, що не бачить прямих ознак підготовки до перезапуску Запорізької АЕС. "Ми не маємо конкретних доказів, що це частина скоординованого плану з’єднати станцію в той чи інший бік", – сказав Гроссі, коментуючи звіт Greenpeace. Він намагався запевнити, що інспектори на ЗАЕС "не помітили істотних змін" і що "активних приготувань до запуску зараз немає". Втім, вже за кілька днів, після зустрічі з Ліхачовим у Калінінграді, Гроссі був змушений визнати протилежне – дійсно, на окупованих територіях будуються лінії електропередач для потенційного підключення ЗАЕС до російської мережі. Така непослідовність підриває довіру до МАГАТЕ. "Гроссі спочатку казав, що не бачить доказів, що Росія будує ЛЕП, а повернувшись з Росії, говорить, що лінії таки будуються", – коментує Поліна Колодяжна зміну риторики очільника агентства. На її думку, МАГАТЕ сьогодні більше схильне закривати очі на дії Росатома, ніж визнавати реальність, яку фіксують незалежні експерти. Варто зауважити, що присутність місії МАГАТЕ на ЗАЕС з вересня 2022 року має обмежений характер. Інспектори агентства фактично перебувають під контролем окупаційної адміністрації і військових РФ. Вони не мають повного доступу до всіх об’єктів станції і не можуть вільно спілкуватися з українським персоналом. "Їм показують лише окремі фрагменти, немає незалежності, коли вони всередині", – пояснює Колодяжна. Отже, звіти МАГАТЕ зі станції є неповними і не відображають усіх проблем. За словами експертки, в грудні 2024 року група інспекторів МАГАТЕ взагалі опинилася як у заручниках на ЗАЕС: планова ротація місії зірвалася після того, як російський дрон атакував колону автомобілів з новими інспекторами, що їхали на заміну. Лише через кілька місяців, у лютому 2025-го, МАГАТЕ вдалося поміняти персонал, і то лише за маршрутом через територію Росії та окупований Крим, на чому наполягла Москва. Таким чином, агентство пішло на порушення українського суверенітету, погодившись на вимоги Кремля щодо маршруту. "МАГАТЕ довелося їхати на ЗАЕС через Росію, тим самим легітимізувавши окупацію", – наголошує Колодяжна. Шон Берні називає такі дії прямою капiтуляяцією перед вимогами Росії: "Ротації місії цього року здійснювалися через Росію та окуповану територію – це порушує суверенітет та територіальну цілісність України... Секретаріат МАГАТЕ на чолі з Гроссі є співучасником цих порушень".Greenpeace відкрито критикує МАГАТЕ і пана Гроссі за недостатню принциповість щодо окупації ЗАЕС. Одним з прикладів називають ситуацію з так званими "атаками дронів" на станцію. Російська пропаганда неодноразово заявляла, ніби українські сили запускають безпілотники для ударів по ЗАЕС, і кожного разу МАГАТЕ невдовзі поширювало заяву з осудом запуску дронів поблизу ядерних об’єктів. "Такі заяви МАГАТЕ ніби підтверджували повідомлення про атаки дронів, надаючи російській версії правдоподібності", – пояснює Шон Берні. Насправді жодних незалежних доказів українських ударів дронами по ЗАЕС немає, наголошує він. Натомість подібна риторика лише грає на руку російській дезінформації. Свіжий приклад: 24 серпня 2025 року (День незалежності України) російська сторона заявила, що український дрон нібито вразив трансформатор на Курській АЕС у РФ, через що один з реакторів знизив потужність. Протягом кількох годин російські держструктури оприлюднили три заяви про цю "атаку", і майже одразу пресслужба гендиректора МАГАТЕ розповсюдила попередження про небезпеку польотів дронів біля атомних станцій. У результаті багато світових ЗМІ (наприклад, BBC) повідомили, що Україна запустила дрон на Курську АЕС 24 серпня. "Не було ані незалежної перевірки дрону, ані згадки про багаторічну російську дезінформацію щодо ядерних об’єктів", – підкреслює Берні. За його словами, російська інформаційна операція спрацювала: того дня міжнародний порядок денний змістився від теми російської загрози на ЗАЕС до вигаданої "української загрози" Курській АЕС – і МАГАТЕ знову мимоволі підіграло Росії своєю риторикою. Ще один важливий момент – "п’ять принципів" безпеки Запорізької АЕС, які Рафаель Гроссі озвучив у травні 2023 року на Радбезі ООН. Ці принципи включають заборону обстрілів станції та її околиць, недопущення розміщення важкої військової техніки на майданчику, забезпечення зовнішнього енергоживлення, охолодження та ін. Гроссі обіцяв регулярно інформувати про дотримання цих принципів як Росією, так і Україною. Однак, як відзначає Шон Берні, за понад рік не було повідомлено про жодне порушення з боку РФ, хоча таких порушень було безліч і Greenpeace їх документував. "Пройшло більше двох років, і російські збройні сили та Росатом неодноразово порушували ці принципи... Генеральний директор МАГАТЕ досі не повідомив про жодне порушення з боку Росії", – наголошує Берні. Наприклад, на ЗАЕС росіяни постійно тримають військову техніку і боєприпаси, що прямо суперечить проголошеним принципам, але в офіційних звітах МАГАТЕ про це сказано дуже обтічно або й зовсім опускається.Чому ж МАГАТЕ поводиться так обережно з Росією? Експерти вказують на конфлікт інтересів всередині самого агентства. З одного боку, МАГАТЕ має забезпечувати ядерну безпеку, з іншого – його місія включає просування мирного атома у світі. А Росатом сьогодні – найактивніший гравець на світовому ринку будівництва АЕС, ключовий партнер для багатьох країн. "Секретаріат МАГАТЕ фактично опинився у компромісній ситуації у відносинах з російською ядерною індустрією", – пояснює Шон Берні. Він нагадує, що заступник гендиректора МАГАТЕ з ядерної енергії Михайло Чудаков – кадровий співробітник Росатома. Усередині агентства є коло впливу, зацікавлене у підтримці співпраці з РФ. Рафаель Гроссі, зі свого боку, вірогідно вважає, що публічна конфронтація з Росатомом нашкодить справі. "Гроссі, ймовірно, щиро вірить, що непрямий підхід зменшує ризик серйозної аварії на ЗАЕС", – припускає Берні. Простіше кажучи, очільник МАГАТЕ обрав тактику умиротворення: не дратувати Москву гострими заявами, сподіваючись, що тоді росіяни будуть більш поступливі щодо безпеки станції. Насправді, на думку Берні, МАГАТЕ мало б достатньо важелів впливу на Росатом, якби забажало їх застосувати. "Кремль потребує присутності МАГАТЕ на ЗАЕС – це допомагає створити враження, що окупація станції відбувається під наглядом агентства, що важливо для ядерних ділових відносин Росії на ключових ринках – в Азії, на Близькому Сході, в Африці та навіть Південній Америці", – пояснює Шон Берні. Іншими словами, Москва використовує місію МАГАТЕ як "прикриття": мовляв, все під контролем, міжнародні спостерігачі на місці. Це підвищує довіру потенційних іноземних партнерів до Росатома. За таких умов гендиректор МАГАТЕ міг би поставити жорсткі вимоги – наприклад, домогтися повного доступу на станцію, або попередити про виведення інспекторів, якщо росіяни не виконуватимуть базових умов безпеки. Кремль, який хоче зберегти видимість легітимності своїх дій на ЗАЕС, був би змушений зважати на такі ультиматуми. Однак, "генеральний директор МАГАТЕ не скористався цим впливом і натомість капітулював перед вимогами Росії", констатує Берні. Фактично агентство поступово нормалізувало окупацію української АЕС, обмежившись закликами "уникати серйозних інцидентів". Результат такої політики – провал міжнародного тиску на Росію у ядерній сфері. Санкцій проти Росатома з боку ЄС досі не введено, попри численні заклики України. Російська присутність на Запорізькій АЕС затягується, а ризики для України і всього світу лише зростають. Глобальний вплив Росатома: проєкти, угоди і залежність ЗаходуПопри війну та міжнародну ізоляцію в багатьох секторах, російська ядерна галузь продовжує успішно розширювати свій глобальний вплив. Державна корпорація "Росатом" зараз лідирує у світі за кількістю споруджуваних атомних енергоблоків за кордоном. За даними Greenpeace, станом на 2025 рік Росатом будує 33 енергоблоки в різних країнах світу. Географія вражає: від Єгипту до Китаю, від Індії до Туреччини. "Наразі вони посідають у світі перше місце за цими проєктами. За різними даними, будуються 33 енергоблоки в різних країнах", – підтверджує Поліна Колодяжна. Для порівняння, найближчі конкуренти (наприклад, французька EDF або китайські компанії) не мають такої кількості одночасних будівництв за межами своєї країни. Основні зарубіжні проекти Росатома включають: Туреччина – АЕС Аккую (4 реактори ВВЕР-1200). Це особливий випадок: станція споруджується на умовах "будуй – володій – експлуатуй". Росатом фінансує будівництво власним коштом (надаючи кредити), і після запуску володітиме станцією та продаватиме Туреччині електроенергію. Фактично, на турецькій землі створюється російський анклав в атомній енергетиці. "За таким принципом підписано договір: Росатом приймає всі рішення – від постачання води до вибору персоналу. Після зведення блоків він повністю володітиме станцією і експлуатуватиме її", – пояснює Колодяжна. Туреччина погодилась на такі умови в обмін на гарантію енергопостачання і відсутність великих початкових витрат, адже кредити надає російська сторона. Але ціною є десятиліття залежності: паливо для Аккую постачатиме теж Росатом, фахівців готують у російських вишах, відпрацьоване паливо, ймовірно, теж повертатимуть до РФ. Китай – 4 реактори (проекти Тяньвань і Сюйдапу). Китайська атомна програма велика, але Пекін все одно залучає Росатом для будівництва нових блоків російського дизайну, зокрема ВВЕР-1200. Це стратегічне партнерство, що дає Москві ринок збуту і політичні дивіденди.Індія – 4 реактори (продовження АЕС Куданкулам). Перші два енергоблоки Куданкулам запущено ще в 2013-2016 рр., зараз будуються третій і четвертий, плануються п’ятий і шостий – усе за російськими технологіями.Єгипет – 4 реактори (АЕС Ель-Дабаа). Проект, розпочатий у 2022 році, фінансується на 85% російським кредитом. Росатом будує "під ключ" першу атомну станцію в Єгипті, що забезпечить до 10% потреб країни в електриці. Бангладеш – 2 реактори (АЕС Руппур). Також фінансуються російським кредитом. Перший блок мають ввести в експлуатацію 2024 року, другий – невдовзі після того. Ця станція покриватиме близько 10% попиту на електрику в Бангладеш. Іран – 1 реактор (Бушер-2). Росатом добудовує другий блок на іранській АЕС Бушер. Перший свого часу теж добудували росіяни (на основі радянського недобудованого). Угорщина – 2 реактори (АЕС Пакш-2). Хоча будівництво поки не почалося активно (проходить стадія підготовки), контракт на два російських реактори укладений ще 2014 року. Угорщина (уряд В.Орбана) залишається одним з найближчих партнерів Росатома в Європі.Словаччина – 1 реактор (Моховце-4). Цей енергоблок добудовано в 2023 році за участі чеської компанії, але реактор – російського дизайну (ВВЕР-440). Втім, його вже ввели в експлуатацію, тож у статистиці будівництв може й не враховуватися.Білорусь – 2 реактори (Островецька АЕС). Обидва вже запущені (2020 і 2022 рр.), але варто згадати: це теж проект Росатома на експорт, фактично російська АЕС на білоруській території, повністю залежна від РФ.Окрім цього, Росатом агресивно просувається на ринки Африки та Азії. Він пропонує країнам, які раніше не мали атомних станцій, "комплексні рішення": будівництво під ключ, кредитне фінансування, навчання персоналу, постачання палива і вивезення відпрацьованого палива. Наприклад, М’янма у 2023 році підписала угоду з РФ про співпрацю у розвитку малих модульних реакторів (ММР). Росатом обіцяє збудувати 110-МВт ММР у М’янмі, хоча технологія ще не відпрацьована навіть у самій Росії. Так само В’єтнам відновив співпрацю з Росією: у 2023-му укладено нову угоду про створення наукових центрів і передачу технологій, розраховану щонайменше на 5 років. Країни Африки – Єгипет, Алжир, Нігерія, Гана та інші – підписують меморандуми про будівництво енергоблоків чи дослідницьких реакторів, отримують стипендії для студентів від Росатома, приймають у себе філії Росатомівської технічної академії. У 2024 році, за інформацією Greenpeace, портфель зарубіжних замовлень Росатома оцінювався приблизно у 200 млрд доларів (це сукупна вартість контрактів, розрахованих на десятиліття вперед). Лише протягом повномасштабної війни Росія уклала десятки нових ядерних угод: у 2022 році – 21 угоду, в 2023 – 29, у 2024 – ще 24. Тобто кількість контрактів не зменшується, а навпаки, зростає. "Ті країни, які казали "ай-яй-яй, Росатом поганий", все одно продовжують співпрацю", – констатує Поліна Колодяжна. За її даними, близько 20% доходів Росатома у 2024 році прийшло від контрактів з так званими "недружніми" країнами, тобто державами, які офіційно засуджують агресію РФ. Решта 80% – з "дружніх" (Китай, Індія, країни Азії, Африки). Загальний дохід корпорації у 2024-му склав близько 31 млрд доларів, з яких 18 млрд – це експортні проекти. Таким чином, валюта продовжує текти в Росію через атомну співпрацю, частково підживлюючи військову машину Кремля.Примітно, що Росатом не лише будує АЕС і виробляє ядерне паливо. Це багатогалузевий конгломерат, до якого входять сотні підприємств, у тому числі оборонних. "Росатом глибоко інтегрований у російський військовий комплекс, зокрема займається виробництвом різних видів озброєння", – йдеться у звіті аналітичного центру Bruegelbruegel.org. За даними ЄС, компанія виконує державні оборонні замовлення – постачає високотехнологічні матеріали і комплектуючі для дронів, ракет, ядерних боєзарядів. Зокрема, Росатом співпрацює з санкціонованими концернами на кшталт Ростеху і з військовими науково-дослідними інститутами, обмінюючись з ними технологіями. Цей факт особливо обурює: поки одні західні компанії постачають Росатому обладнання для атомних станцій, інші російські підрозділи цієї корпорації можуть паралельно виробляти компоненти для ракет, що летять на українські міста. Співпраця західних компаній з Росатомом – окрема проблема. Виявилося, що навіть після початку великої війни деякі європейські ядерні гіганти не припинили співробітництво. Greenpeace у липні 2023 року оприлюднив розслідування про зв’язки французької Framatome та німецької Siemens Energy з Росатомом. Виявилося, що обидві ці компанії продовжували виконувати контракти на постачання високотехнологічних систем контролю і управління (так званих “мозків” атомних реакторів) для нових російських АЕС. Зокрема, Siemens і Framatome забезпечують сучасні системи управління для реакторів Росатома, що будуються в самій Росії та за кордоном (наприклад, для угорського Пакша-2 і турецького Аккую). Більш того, існували сервісні контракти на участь інженерів Framatome і Siemens у ремонті та налаштуванні обладнання на діючих станціях Росії навіть після 24 лютого 2022 року. Це означає, що західні фахівці могли продовжувати поїздки на російські об’єкти, забезпечуючи їхню роботу, – поки та ж Росія окупує Запорізьку АЕС. "Та сама злочинна компанія (Росатом) отримує пряму допомогу для своїх АЕС від двох найбільших інженерних корпорацій Європи", – обурювався тоді Шон Берні. На думку Greenpeace, така співпраця прямо чи опосередковано підриває санкційний режим і дає Кремлю можливість підтримувати свою економіку та військовий потенціал. Під тиском громадськості деякі проекти все ж довелося скоригувати. Наприклад, на початку 2023 року з’ясувалося, що Framatome і дочірня компанія Росатома ТВЕЛ планували створити спільне підприємство у Німеччині – на заводі з виробництва ядерного палива в місті Лінген. Мета – виготовляти паливні збірки для реакторів радянського дизайну (ВВЕР-1000) в Європі, можливо, навіть використовуючи російські технології та компоненти. Цей план викликав хвилю протестів у Німеччині та жорстку критику з боку України. Як результат, уряд Німеччини відклав погодження угоди, і Framatome оголосила, що продовжить проект без участі ТВЕЛ – хоча не виключено, що співпраця триватиме в неявній формі (наприклад, за ліцензією РФ). Siemens Energy після публікації розслідування Greenpeace теж зробила заяву, що "припиняє всі нові угоди з Росатомом", хоча залишається незрозумілим, чи розірвано чинні контракти та чи виведено її персонал з російських станцій. Ще одна ахіллесова п’ята Європи – залежність від російського ядерного палива. Росатомівська продукція покриває значну частку потреб ЄС в збагаченому урані. За даними Євратома, у 2023 році 38% збагаченого урану для АЕС ЄС було імпортовано з Росії. Особливо залежні Франція і Німеччина, які не мають власних потужностей зі збагачення. Навіть після вторгнення РФ, імпорт урану і палива з Росії до ЄС не припинився, а зріс: 2023 року європейські компанії закупили 573 тонни ядерного палива у Росатома, проти 314 тонн у 2022-му. Як пояснює Поліна Колодяжна, Франція продовжує купувати в Росії збагачений уран, і це приховується за загальними фразами про "диверсифікацію постачання". Екологи у Франції відстежують судна, що привозять російський уран у французькі порти, і регулярно б’ють на сполох щодо цього. Через таку глибоку інтеграцію Росатома у світову атомну енергетику, накладення на нього міжнародних санкцій стикається з опором. Угорщина відкрито блокувала спроби включити Росатом до санкційного списку ЄС, посилаючись на свій проект Пакш-2. Інші країни, не називаючи цього публічно, теж непокояться: Словаччина, Чехія, Фінляндія експлуатують реактори ВВЕР і поки залежать від російського палива (хоча всі троє заявили про намір відмовитися від нього у найближчі роки). Туреччина у 2022 році домоглася від США виключення проекту Аккую з-під санкцій на російські банки, бо інакше фінансування будівництва зупинилося б. Як наслідок, у 2023-му, після часткового згортання фінансових обмежень, будівництво Аккую продовжилося на повну силу. Казахстан тісно пов’язаний з Росатомом у сфері видобутку урану (спільні підприємства, переробка) і також залишається транзитним хабом для його оборудок.Отже, Росатом став своєрідним монополістом і заручником одночасно. Світ надто залежний від нього, щоб легко відмовитися, і саме ця залежність дає Кремлю змогу уникати покарання за ядерний шантаж. "Такий величезний рівень монополізації ринків допомагає їм уникати санкцій – проблема в тому, що світ надто сильно від них залежить", – зазначає Колодяжна. Проте вона ж наголошує: зменшити вплив Росатома можливо, якщо діяти рішуче і в кількох напрямах. Як зменшити залежність від Росатома: пропозиції експертів Експерти Greenpeace пропонують конкретні кроки, які допоможуть обмежити глобальний вплив Росатома та знизити ризики, що він несе: Цільові санкції в ядерній сфері. Необхідно накласти санкції проти ключових структур Росатома, зокрема його науково-дослідних і навчальних установ. "Санкції проти наукових, технічних організацій позбавлять Росію доступу до сучасних технологій і міжнародних проєктів", – вважає Поліна Колодяжна. Наприклад, можна виключити Росатом з міжнародних програм обміну досвідом, відсторонити від участі в спільних розробках, припинити статус співпрацюючого центру МАГАТЕ для Росатом Tech. Це ускладнить для РФ розвиток нових технологій (на кшталт малих реакторів) та уповільнить її прогрес. Моніторинг і блокування тіньових схем. Варто відстежувати нові компанії та проекти Росатома за кордоном – часто РФ діє через "обхідні" структури. Наприклад, Uranium One (дочка Росатома) зареєстрована в Канаді та Нідерландах і оперує урановими рудниками в Казахстані, Африці, постачаючи сировину до РФ. Важливо вводити санкції проти таких дочірніх підприємств, щоб перекрити фінансові потоки. Також слід тиснути на країни-партнери, аби вони поступово згортали співпрацю з РФ у атомній сфері.Альтернативні постачання ядерного палива. Європейські країни з реакторами радянського дизайну повинні якомога швидше перейти на паливо від західних виробників (Westinghouse, Framatome без росліцензій тощо). Україна вже це робить – всі наші ВВЕР-1000 працюють на паливі Westinghouse. Чехія, Словаччина, Фінляндія заявили про перехід у найближчі роки, і цей процес треба прискорити. Також наростити власні потужності зі збагачення урану – США, Великобританія, Франція реалізують програми розширення виробництва, щоб витіснити російський уран з ринкуbruegel.org. Експерти кажуть, що протягом 5-7 років Захід може повністю закрити свою потребу у збагаченні за рахунок нарощування потужностей Urenco та Orano.Політичний тиск і коаліції. Необхідно створити міжнародну коаліцію країн, готових вимагати ядерних санкцій проти РФ. Україна за підтримки держав Східної Європи, Балтії, можливо, Скандинавії та США має просувати це питання в ЄС та МАГАТЕ. Також доцільно посилити присутність українців у структурах МАГАТЕ і міжнародних ядерних форумах, щоб доносити правдиву інформацію про дії Росії.Розірвання угод з Росатомом. Країнам, що мають чинні контракти з РФ, варто переглянути їх. Наприклад, Угорщині – заморозити проект Пакш-2 (принаймні до кінця війни), Туреччині – шукати компроміс щодо залучення інших інвесторів до Аккую, Індії і Китаю – диверсифікувати постачальників реакторних компонентів, щоб зменшити роль Росатома. Це складно, але навіть сигнали про можливу відмову вже тиснуть: так, Фінляндія у 2022-му скасувала контракт на АЕС "Ханхіківі" з Росатомом, і хоча втрати несли обидві сторони, це стало прецедентом.В підсумку, тільки комплекс дій – санкції, альтернативні рішення та консолідований тиск – може поступово скоротити ту "ядерну парасольку", під якою Росія відчуває себе безкарною. Без цього Росатом і далі залишатиметься впливовим гравцем, використовуючи прибутки від закордонних проектів для підтримки війни та шантажуючи світ потенційними аваріями на кшталт ЗАЕС.

Економіка оборонних витратУ 2024 році світові оборонні витрати сягнули $2,44 трлн, що на 6,8% більше у реальному вимірі, ніж торік. Головними драйверами зростання стали НАТО, Китай, Індія та країни Східної Азії.Ізраїль витрачає понад 8% ВВП на оборону. Німеччина та Японія радикально збільшують бюджети й переглядають обмеження, які існували з часів Другої світової війни.У 2025 році країни НАТО домовилися про підвищення базових ооронних витрат до 3,5% ВВП, з додатковими 1,5% на інфраструктуру, кіберзахист та промислову стійкість. Якщо ці рієнтири буде реалізовано, річні видатки Альянсу зростуть більш як на $800 млрд до 2035 року порівняно з довоєнним рівнем. Ці ресурси зрештою витрачатимуться на зброю і збройні сили. Але коли ресурсів багато, важливим стає те, як саме вони витрачаються на зброю і збройні сили. Частина грошей передбачувано йде на швидке створення робочих місць і інші негайні економічні ефекти, які сприяють суспільній підтримці поточних витрат на оборону. Режим влади в РФ перетворив цей аспект на головний, створюючи нові соціальні шари лояльних владі бенефіціарів війни. Подібно використовує оборонні витрати КНДР, залишки іранських проксі і певною мірою сам Іран. Провідні країни світу, зокрема G7 і Китай, хоча зважають на безпосередній економічний ефект у вигляді створення робочих місць, використовують оборонні бюджети передусім як інструмент технологічної конкуренції та економічного розвитку. За структурою витрат можна відрізнити країни, які готуються до воєн зараз, від тих, хто розраховує на довгострокову перевагу в технологіях і економічних можливостях. Війна, як видно з долі важкої бронетехніки і деяких інших видів озброєнь на полях боїв останніх кількох років, може значно звузити, навіть знецінити попередні інвестиції в оборону. Війна спонукає до швидких технологічних інновації, які дозволяють в ідеалі виробляти велику кількість одночасно прийнятно ефективної і максимально дешевої зброї. Водночас стратегічні інтереси розвитку вимагають інвестицій в більш коштовні військові технології які, надаючи конкурентні переваги мирного часу, можуть виявитись не найбільш ефективними на полі бою майбутнього. Заздалегідь цього не відомо, як ще п’ять років тому неможливо було передбачити, що у найближчій великій війні дрони знецінять важку бронетехніку. За умов, коли оборонні бюджети набувають значної економічної ваги, питання вибору зброї виходить за межі суто бойових характеристик і вартості виробництва. Ще одна важливе обставина. До останнього часу безпека й оборона не були важливими в ході переговорів про членство в Європейський Союз. Але у ситуації, коли оборонні витрати стають одним із важелів економічної політики, ці підходи можуть змінитися.Гроші на захистУ 2024 році світові видатки на оборону становили $2,44 трлн – на 6,8% більше у реальному вимірі, ніж у попередньому році. У перерахунку за паритетом купівельної спроможності сума перевищує 3,2 трлн доларів. Частка військових витрат у глобальному ВВП перевищила 2,3% – найвищий рівень з часів холодної війни.США залишаються провідним гравцем: оборонний бюджет сягає майже 900 млрд доларів, що перевищує 3% ВВП і становить понад 38% глобальних витрат у доларовому обчисленні. Значна частина цих коштів спрямовується у високотехнологічний сектор оборони всередині США. Американські високотехнологічні компанії також отримують замовлення з оборонних бюджетів інших країн завдяки імпорту ними озброєнь США. До 2025 року 23 з 32 країн НАТО подолали поріг у 2% ВВП на оборону. Критерій був узгоджений за довго до російської окупації Криму у 2014 році, але прорив у виконанні критерію стався після широкомасштабного воєнного нападу РФ на Україну 2022 року. На саміті НАТО в 2025 році було погоджено протягом 10 років довести видатки на оборону до 3,5% ВВП плюс 1,5% на суміжні сфери – інфраструктуру, кіберзахист, розвиток індустріальної бази. Якщо ці параметри будуть виконані, сукупні річні витрати Альянсу до 2035 року зростуть на понад 800 млрд порівняно з нинішнім рівнем.У 2024 році сукупні оборонні витрати країн Європейського Союзу та Сполученого Королівства досягли приблизно $457 млрд, що на 12% більше, ніж у 2023 році. Це найвищий рівень з початку 1990-х. За паритетом купівельної спроможності ця сума залишається дещо нижчою за воєнні витрати Росії. Але треба враховувати, що паритет купівельної спроможності не дає надійного розуміння потенціалу оборонних витрат, так саме, як номінальний курс, адже у споживчий кошик для обрахування паритету купівельної спроможності дрони і танки не включаються. Окремий паритет "військової купівельної спроможності" в публічних оцінках відсутній і навряд чи він взагалі обраховується. Так чи інакше, сумарні оборонні витрати ЄС і Сполученого Королівства за обмінним курсом вдвічі вищі за російські. Причому європейські оборонні витрати не створюють такого великого тиску на економіку, як російські. Темпи зростання європейських бюджетів відстають від російських, але вони високі: з 2014 року сукупний європейський бюджет оборони зріс майже на 50%. Підвищення європейських оборонних витрат до 3% ВВП дало б додатково щорічно $250 млрд, а до 5% – додатково $800 млрд.Політика оборонних витрат суттєво відрізняється для США і європейських країн. Пентагон спрямовує основні закупівлі на високотехнологічну продукцію. Відновлення старого виробництва є виключенням. Навіть поповнення арсеналів означає заміну менш технологічної більш технологічною зброєю в тому ж функціональному ряді. На розробку оборонних технологій у США щорічно виділяється порядку $100 млрд (12% військових витрат). Це на порядок більше в абсолютних цифрах, ніж в ЄС – до 10 млрд євро (2,5% сукупних військових витрат).Офіційний оборонний бюджет Китаю у 2024 році становив приблизно $230–250 млрд, однак із урахуванням позабюджетних витрат, програм подвійного призначення та прихованих субсидій реальні витрати могли перевищувати $300–400 млрд. У перерахунку за паритетом купівельної спроможності оборонні витрати можуть перевищувати $500 млрд. Частка оборонного бюджету у ВВП залишається стабільною і відносно низькою – близько 1,6–1,8%, однак з огляду на масштаб економіки абсолютні обсяги оборонних витрат є значними, другими після США. Оборонний бюджет Китаю збільшується щороку на 7–8% у реальному вимірі, не створюючи фіскального тиску на загальну макроекономічну стабільність.Військові витрати Росії у 2024 році сягнули приблизно $460 млрд за паритетом купівельної спроможності. Це на 42% більше, ніж у 2023 році. У номінальному вираженні сума значно нижча – до $150 млрд. Частка оборонного бюджету у ВВП РФ перевищила 7%, а у структурі державного бюджету становила майже 40%. У 2025 році російські воєнні витрати можуть сягнути 7,5% ВВП до  становитиме $200 млрд за номіналом і близько $ 550 млрд за паритетом купівельної спроможності. Різні моделі оборонного бюджету: що розповідають про країну Різні типи оборонних витрат дають різний економічний ефект. Витрати на особовий склад, матеріально-технічне забезпечення, закупівлі простих видів зброї, таких як масові типи боєприпасів, забезпечують боєготовність, але майже не впливають на довгостроковий технологічний розвиток. Капітальні інвестиції – закупівля високотехнологічних систем, розвиток військової інфраструктури – можуть забезпечити вищий рівень економічної віддачі. Найвищий ефект у довгостроковій перспективі дає фінансування досліджень і розробок, що стимулює інновації, зміцнює промислову екосистему та зрештою переходить у цивільний сектор через технології подвійного призначення.Найбільш швидкий соціально-економічний ефект дає створення нових робочих місць, завдяки зростанню оборонних витрат. Проте оборонне виробництво зазвичай менш трудомістке, ніж цивільна промисловість. Точна інженерія, довгі цикли розробки й цифровізація означають, що закупівлі не створюють значної зайнятості без додаткових інструментів промислової політики.Європейська комісія очікує, що оборонні інвестиції можуть створити до 500 тисяч нових робочих місць в ЄС до 2035 року. Йдеться як про прямі робочі місця у виробництві, так і про опосередковану зайнятість у логістиці та інфраструктурі. Однак це становить менш як 2% від загальної кількості зайнятих у промисловості ЄС. Безпосередній економічний ефект додаткових оборонних витрат в Європі не є самодостатнім для їх автоматичного виправдання виборцями. Потрібні політичні комунікації для усвідомлення громадянами європейських країн зростання безпекових ризиків і загроз.Зрозумілим для урядів, але непомітним для виборців, є ефект інвестицій в оборонні технології. За оцінками, зростання на 1% частки досліджень і розробок в оборонних бюджетах має ефект у підвищенням продуктивності оборонного виробництва на 8%. Цей ефект більш помітний суспільством у секторах подвійного призначення – матеріалах, енергетичних системах, електроніці, штучному інтелекті. При сталому фінансуванні оборонні інвестиції можуть виступати рушієм загальнонаціональних інновацій, підтримуючи суміжні цивільні галузі. За оцінками Єврокомісії, якщо 20% оборонного бюджету спрямовується на дослідження та розробки, кумулятивне зростання ВВП може сягнути 0,3–0,5% понад базовий сценарій до 2028 року, з тенденцією до подальшого зростання.Структура оборонних витрат відображає стратегічне бачення — як безпекове, так і економічне. Країни, які системно інвестують в оборонні дослідження, розробки й капітальне переоснащення, орієнтовані на довгострокове нарощування потенціалу у сенсі ширшому, ніж тільки оборона. Така структура витрат не орієнтована на ведення війни на виснаження, скоріше на виграш воєнно-політичному змаганні. У цьому сенсі вона ризикована. Але за розумного підходу промислова база, збройні сили і мобілізаційні ресурси матимуть гнучкість забезпечити перемогу і у війні на витривалість, якщо вона станеться.Натомість переважання витрат на утримання особового складу, закупівлю масових систем і забезпечення матеріально-технічних ресурсів означає або ведення війни на витривалість, або підготовку до ведення такої війни. Якщо це не імператив війни, яка не залишає інших варіантів, мобілізаційне використання воєнного бюджету може бути надійною стратегією тільки якщо вірогідність затяжної війни є високою, - будь то через власну політику такої держави, або ж через стратегічну ситуацію. В інших випадках, розумнішою стає структура воєнних витрат, орієнтована на розвиток. Інвестиції у воєнні технології мають тенденцію не згорати в умовах тривалого миру.Ця логіка пояснює як ірраціональне спалювання РФ своїх ресурсів, так і дивну, з огляду на російську загрозу, схильність США і Європи скоріше витрачати на власні технології, ще не перевірені війною, ніж інвестувати в українське виробництво, перевірене війною. Для мирного майбутнього США і Європи технологічний розвиток має значення, для РФ – ні. Мирне майбутнє РФ російським керівництвом просто не передбачене, тому воно спалюється прямо зараз заради влади над іншими країнами. Як нещодавно вирішив повідомити своїм підданим поточний російський лідер, він суворо дотримується батьківського правила "вимикати світло перед тим як піти".США є прикладом моделі безпеки, побудованої на інноваціях. 12% оборонного бюджету спрямовуються на дослідження і розробки. Понад 50% йде на капітальні інвестиції: розбудову інфраструктури і закупівлю сучасних систем озброєнь. Лише 35–40% бюджету припадає утримання військ. Така структура робить Пентагон ключовим замовником інновацій у в аерокосмічній сфері, електроніці, штучному інтелекті. Більшість європейських країн витрачають понад 60% на персонал і утримання, тоді як на дослідження і розробки припадає менше ніж 2,5%, що кардинально менше за США – на порядок за абсолютними показниками. Капітальні інвестиції коливаються в межах 25–30%, з виразною домінацією Франції, Німеччини, та Італії. Попри запуск таких інструментів, як Європейський оборонний фонд, SAFE, EDIRPA, інституційна фрагментація та конкуренція між національними виробниками обмежують ефект масштабу. Пріоритетом декларується розвиток високотехнологічних платформ і подвійного призначення, однак на практиці більшість спільних програм перебувають на ранніх стадіях. ЄС поступово переходить від компенсаційної логіки закупівель до стратегічної індустріальної політики, однак цей процес залишається незавершеним.Структура російського оборонного бюджету відображає логіку мобілізації. Понад 50% витрат припадає на зарплати, утримання та забезпечення особового складу. На дослідження і розробки виділяється близько 1%, що не дозволяє підтримувати технологічну модернізацію. Капітальні витрати становлять 30–35% і зосереджені на масовому виробництві систем для ведення війни виснаження – артилерії, боєприпасів, дронів, планеруючих бомб. Російський підхід не орієнтований на промислову синергію або інноваційні прориви: він забезпечує кількісну перевагу на полі бою за рахунок ресурсу, а не технології. У стратегічній перспективі така модель виснажує промислову базу і не створює довготривалого економічного ефекту. Але на короткій дистанції це створило впливові соціальні групи бенефіціарів війни, максимально лояльних від режиму путіна і, можливо, вже невіддільного від нього.Структурно оборонний бюджет Китаю зорієнтований на довгострокову модернізацію та розвиток індустріальної бази. Орієнтовно 6–7% видатків спрямовується на дослідження й розробки – з фокусом на сектори подвійного призначення, зокрема дрони, космос, штучний інтелект, напівпровідники та гіперзвукові системи. Ще близько 35–40% бюджету припадає на капітальні витрати: закупівлі нових платформ, розвиток інфраструктури, цифровізацію управління. Порівняно невелика частка витрат спрямовується на особовий склад і утримання. Це формує модель, в якій оборонні витрати слугують не лише цілям безпеки, а й інструментом технологічної та промислової модернізації. Китайська оборонна промисловість інтегрована в загальноекономічну стратегію, зокрема в рамках політики Made in China, що забезпечує прямий зв’язок між міліарною модернізацією, інноваціями й економічною конкурентоспроможністю.Логіка війкових витрат США, ЄС, РФ, КитаюІндикаториСШАЄС і Великобританія (сукупно)РФКитайОборонний бюджет$450 млрд$460 млрд (ПКС) $500 млрд (ПКС)Дослідження і розробки12%1%50% Логіка оборонних витратСтратегічна  перевага під час як війни, так і мируСтратегічна автономія, подолання фрагментаціїВійна на виснаження, створення лояльних бенефіціарів війниСтратегічний паритет із ЗаходомВузькі місця ЄС та переваги України "Ефективність-вартість" залишається ключовим критерієм вибору зброї, який диктується потребами фронту. Проте потреби фронту за досягнутого у світі рівня військових витрат, який ще не досяг максимуму, диктується не тільки фронтом, але й міркуваннями економіки і стратегічного розвитку. Збільшують видатки на оборону не тільки країни, які відчувають безпосередню загрозу, але й ті, хто вважають, що інвестувати стратегічний розвиток доцільно зокрема через інвестиції в оборону. Але використання оборонних витрат в якості драйверу технологічного розвитку і економічного зростання створює пастку. Війна, коли виникає, має тенденцію знецінювати попередні інвестиції в технології і вимагає нагального створення нових технологій. Хист до оборонних інвестицій не дає відповіді на питання, яким може бути поле бою відносно недалекого майбутнього. Тому головна вимога сил оборони до нової індустріальної бази оборони може полягати у тому, щоб забезпечувати гнучкість технологічного розвитку, адаптивного до непередбачуваності війни і стійкого до її руйнівних впливів. Однією з головних перешкод для технологічної віддачі оборонних витрат у Європі залишається фрагментація. Країни ЄС експлуатують понад 170 різних зразків ключових озброєнь, тоді як у Сполучених Штатах цей показник не перевищує тридцяти. Упродовж 2016–2022 менше 20% оборонних закупівель у ЄС здійснювалися в межах кооперативних програм. ЄС створив низку інструментів інтеграції. Проте вони поки що не змінюють загальну картину. Частка спільних проектів залишається низькою із майже повним зосередженням у Західній Європі, у той час, як країни Центральної і Східної Європи схильні шукати інвесторів і партнерів в оборонному виробництві ззовні. Вже створені колективні фінансові механізми гальмуються через адміністративну складність і відсутність співфінансування з боку національних урядів.Україна, порівняно з країнами ЄС, має очевидні переваги у виробництві озброєнь: нижчу на 30–60% собівартість та гнучкість у забезпеченні потреб фронту. Українська зброя краще перевірена війною, порівняно з європейською. Країни ЄС розширюють кооперацію з українською оборонною промисловістю. Крім того існує важливий логістичний фактор. Європейська оборонна екосистема залишається вразливою до вузьких місць у критичних ланцюгах – від вибухових речовин і метальних зарядів до чипів і оптики. Навіть у межах ЄС строки очікування окремих критичних компонентів становлять 24–36 місяців. Це ініціювало створення промислових коридорів із попередньо авторизованою логістикою та резервними виробничими потужностями. Україна, завдяки модульній виробничій базі та досвіду швидкого прототипування, має потенціал стати природним партнером у таких коридорах. Надання децентралізованих виробничих і тестових потужностей дозволяє знизити ризики та підвищити стійкість перенавантажених європейських ланцюгів.Однак орієнтація ЄС на стратегічний розвиток, а не на потреби війни, створює ризик, що Україну сприйматимуть лише як воєнну лабораторію та субпідрядника, а не як стратегічного партнера. Тому настав час для інституалізації відносин між Україною і ЄС оборонно-промисловій сфері. Через хронічну фрагментацію оборонного виробництва в Європі інституційну ініціативу має формувати Україна, вірогідно, з опорою на двосторонні формати.Для довгострокової інтеграції в європейський оборонно-промисловий простір Україні доведеться здійснити нормативну конвергенцію. Необхідно забезпечити відповідність виробників стандартам НАТО та ЄС, запровадити переконливі інструменти захисту інтелектуальної власності та узгодити експортний контроль України з режимами ЄС. Для доступу до колективних європейських інструментів фінансування оборонного виробництва має бути адаптоване українське законодавство про оборонні закупівлі.Оборонні витрати стають тестом якості державного управління. Найбільший ефект отримають не ті, хто витрачає найбільше, а ті, хто вміє спрямовувати кошти в галузі з високою віддачею, поєднувати безпеку з розвитком і закладати інновації в основу індустріальної стратегії. В цій новій парадигмі Україна має більше, ніж до війни – і може здобути більше, якщо буде створено відповідні інституційні рамки.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. 

Старт навчання заплановано на 30 липня цього року, заявки на курс приймаються до 23 липня. Участь у програмі для ветеранів війни безкоштовна. Все, що потрібно, – заповнити цю форму реєстрації: https://forms.gle/TiGmGtCU33Cuyks4A "З початку повномасштабного вторгнення ми регулярно допомагаємо Збройним Силам України, донатимо та закриваємо збори на їх потреби, допомагаємо військовим з лікуванням та протезуванням. Проте ми замислилися про наших ветеранів війни, які віддали своє здоровʼя у пеклі війни, і зараз змушені будувати з нуля своє майбутнє у цивільному житті. Ми подумали, як ми можемо їм віддячити та бути корисними для них… І, мабуть, найкраще, це дати якісну освіту та навчити новій професії. Бо криптовалюти - це саме професія, яка потребує знань, умінь і навичок. А головне, в цій професії, можна працювати віддалено, з дому чи будь-якого зручного місця. Ми надаємо доступ до нашого флагманського курсу FFA Crypto, а також до комʼюніті у Discord безкоштовно", - розповіли у FFA.Тривалість курсу FFA Crypto - 3 місяці. Навчання проводиться дистанційно на спеціальній LMS-платформі з записаними лекціями та практичними заняттями. Під час курсу вас супроводжуватиме куратор потоку, який допомагатиме вам з проходженням навчання. А також буде доступна комунікація з менторами курсу, та ви зможете ставити їм додаткові питання стосовно вашого навчання.За цей час ви дізнаєтеся про принципи роботи криптовалют, як безпечно взаємодіяти з біржами та гаманцями, розберетеся в основах блокчейн-технологій, а також вивчите сучасні інструменти Web3, DeFi та трейдингу.Особливістю курсу є використання інфраструктури Discord-сервера для організації спільного навчання, інтеграція освітньої платформи та спільноти однодумців, а також наявність інструментів гейміфікації для підвищення мотивації студентів.Розвиток ринку криптовалют відбувається стрімко. Найбільші країни світу, такі як США, Канада, Великобританія, Франція та інші, вже роблять державні криптовалютні резерви. А найбільші платіжні системи - VISA, MasterCard та PayPal, запроваджують криптовалютні розрахунки у свої екосистеми.У 2022 році законом "Про віртуальні активи" було остаточно легалізовано криптовалюти в Україні. Тож цей ринок буде стрімко зростати, та робота з ним буде набирати все більшої популярності та актуальності. Проте, щоб мати успіх в цій професії та досягти результатів, важливо мати знання. Криптовалюти це не іграшка чи лотерея, це серйозна робота в якій потрібно розбиратися, а отже вчитися.Участь у програмі: безкоштовна.Для кого: для ветеранів війни.Старт навчання: 30 липня 2025 року.Прийом заявок: до 23 липня 2025 року.Подати заявку: https://forms.gle/TiGmGtCU33Cuyks4A

Негайного підвищення видатків на оборону від європейських країн вимагають Сполучені Штати Америки.

Понад 10 юридичних осіб зі спецдозволами на користування корисними копалинами у своєму складі мають корпоративні групи "СКМ", "Смарт-холдинг", "Західнадрасервіс", "Істван" та "АТБ". Детальніше — в новому дослідженні YouControl. Як рахувалиЗ початком повномасштабного вторгнення доступ до даних щодо покладів корисних копалин та дані про ліцензії на їхній видобуток був закритий. Водночас на порталі відкритих даних оприлюднений Перелік спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), що містить дані про спеціальні дозволи на користування із зазначенням власника, назви корисної копалини, строків видачі та завершення.Щоб сформувати вибірку важливих надр та їхніх користувачів, фахівці YouControl взяли за основу список критичних корисних копалин з 50 мінеральних ресурсів, що опублікувала Геологічна служба США (USGS) у 2022 році. За інформацією USGS, мінеральні ресурси з переліку, від алюмінію до цирконію, "відіграють значну роль у національній безпеці, економіці, розвитку відновлюваної енергетики та інфраструктури". Список критичних корисних копалин було визначено з використанням найсучасніших наукових методів оцінки критичності корисних копалин.Спецдозволи на користування надрами та іноземні власникиВ цілому 2 268 компаній і 78 фізичних осіб мають 3 482 дійсні спеціальні дозволи на користування українськими надрами. Більшість компаній-власників таких спецдозволів мають по одному дійсному дозволу, проте є ряд компаній, де їхня кількість сягає кількох сотень або десятків. До прикладу, державні АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (213 дозволів), ПАТ "УКРНАФТА" (89). Деякі компанії не вдалося ідентифікувати через розповсюджену назву (в проаналізованому переліку відсутні коди ЄДРПОУ). 502 підприємства, пов’язані із 255 корпоративними групами в аналітичній системі YouControl. Деякі компанії відносяться до кількох груп одночасно, а низка корпоративних груп мають у складі по кілька компаній з проаналізованого переліку. Більш як 10 юридичних осіб зі спецдозволами на користування корисними копалинами у своєму складі мають "СКМ" (39), "Смарт-холдинг" (17), "Західнадрасервіс" (13), "Істван" (12) та "АТБ" (11).Співвласниками 351 компанії з 2109 є юридичні чи фізичні особи з місцем реєстрації/громадянством в іноземних країнах. В структурі власності цих компаній представники з 51 країни світу. Серед учасників/акціонерів/бенефіціарів деяких з них можуть бути компанії чи фізичні особи із кількох іноземних країн одночасно. Найбільше серед співвласників компаній, що мають спецдозволи на користування надрами, представників Кіпру (137), Нідерландів (34), Швейцарії (24), Великобританії (23), Німеччини (21), Чехії (16), США (14), Туреччини та Сейшельських о-вів (по 13), Австрії (12) і Белізу (10).Хто контролює українські критичні корисні копалини: перелік компанійЗгідно з даними аналізу Переліку спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), спеціальні дозволи на користування 16 з 50 критичних корисних копалин в Україні мають 39 компаній. При цьому деякі компанії мають спецдозволи на користування одразу кількох критичних мінеральних ресурсів.Аналіз даних 39 юросіб показав, що 10 з них знаходяться у власності держави. 7 державних компаній мають спецдозвіл на користування мінералом германієм, а ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК" має право на користування рудами одразу кількох критичних мінералів, серед яких ванадій, ніобій, скандій та ін. Зауважимо, що ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК" став державним з березня 2023 року. До того бенефіціаром компанії був росіянин Михайло Шелков, який перебуває під санкціями РНБО.Має спецдозвіл на користування 5 з 50 критичних мінеральних ресурсів АТ "ОБ’ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ". Державний пакет акцій компанії в жовтні 2024 року придбало на аукціоні ТОВ "ЦЕМІН УКРАЇНА", що входить до корпоративної групи "НЕКСОЛ Холдінг" на чолі з Насібом Хасановим.До складу 13 корпоративних груп входять/відносяться 22 з проаналізованих 39 компаній. Деякі групи мають у складі по кілька компаній.Ключова особа корпоративної групи "АТБ"  Геннадій Буткевич є бенефіціаром:ТОВ "РОЗВИТОК ПОБУЖЖЯ" (графіт);ТОВ "ПЕРЖАНСЬКА РУДНА КОМПАНІЯ" (цинк, берилій);ТОВ "ТИТАН-АПАТИТОВА ГРУПА" (титан);ТОВ "ЦФР ГРУП" (цирконій).Партнером Геннадія Буткевича з менше ніж 10% часткою в статутному капіталі вищезгаданих чотирьох компаній є Віталій Якименко — ключова особа "Групи родини Якименко". За інформацією Forbes Ukraine, Віталій Якименко є батьком народного депутата від "Слуги народу" Павла Якименка. До складу "Групи родини Якименко" входять 3 компанії, що також мають спецдозволи:ТОВ "КОЛЬОРМЕТ УКРАЇНИ" (нікель);ТОВ "МАЙН ЕКСТРАКШН" (хром);ТОВ "ТАУРУС ІНФІНІТІ" (тантал).Право на користування копалинами, що містять титан, ванадій, скандій та цирконій мають 3 компанії з групи підсанкційного бізнесмена Дмитра Фірташа з "Груп ДФ":ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" (титан, ванадій, скандій, цирконій);ТОВ "МЕЖИРІЧЕНСЬКИЙ ГЗК" (титан);ТОВ "МОТРОНІВСЬКИЙ ГЗК" (цирконій).Три компанії зі спецдозволом на користування германієм входять до складу корпоративної групи "СКМ".ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ";ТОВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА";ПРАТ "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПОКРОВСЬКЕ" також пов’язане з групою "Смарт-Холдинг" екснардепа Вадима Новинського. Пан Новинський нині знаходиться під дією санкцій РНБО.ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", що входить до групи "Укрдонівест", ключовою особою якої є Віталій Кропачов, також має спеціальний дозвіл на користування германієм.Спецдозвіл на користування титановими та цирконієвими рудами має ТОВ ВКФ "ВЕЛТА", що входить до однойменної корпоративної групи "Велта", ключовою особою якої є Андрій Бродський. В березні 2025 року до складу групи увійшло ТОВ "ВЕЛТА МІНЕРАЛС" (до березня 2025 року — ТОВ "ДЕКАРТ МІНЕРАЛС"). Ця компанія також має спецдозвіл на користування титановими рудами.Єдина юрособа, що має дозвіл на користування літієвими рудами — ТОВ "УКРЛІТІЙВИДОБУВАННЯ". Бенефіціаром компанії виступає Сергій Табалов — ключова особа "Групи родини Табалових". За інформацією видання "НАШІ ГРОШІ", Сергій Табалов є сином екснародного депутата Олександра Табалова.ТОВ "СПИС УКРАЇНА" зі складу корпоративної групи з турецьким іноземним капіталом "ОНУР", що активно працює над будівництвом доріг в Україні, має спецдозвіл на користування графітом і ніобієвими рудами.Спецдозвіл на користування копалинами графіту, окрім вищезазначених юросіб зі складу груп "ОНУР" і "АТБ", отримало ПРАТ "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТОВИЙ КОМБІНАТ". Власником майже 79% акцій компанії є ТОВ "ГРАФІТІНВЕСТ", 70% статутного капіталу якого належить австралійській компанії Volt Resources Ltd. За даними видання NADRA.INFO, наприкінці червня 2022-го Volt Resources організувала розміщення акцій на Австралійській фондовій біржі (ASX) для залучення двох мільйонів австралійських доларів (еквівалентно 1,36 млн доларів США). Ще 20% статутного капіталу ТОВ "ГРАФІТІНВЕСТ" належить словацькій компанії МОГРА С.Р.О. За даними реєстру компаній Словаччини, остання в рівних частках належить Михайлу Костюку і Остапу Костюку. Пан Михайло, за версією видання NADRA.INFO, є ексгендиректором Укрзалізниці (2009-2011 рр.), колишнім головою Львівської ОДА (2011-2013 рр.), ексзаступником голови Київської міської державної адміністрації (2013-2014 рр.). А також батьком Марти Янко, якій належить ще 10% ТОВ "ГРАФІТІНВЕСТУ".Спеціальний дозвіл на користування марганцевими рудами мають 3 компанії: ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ", АТ "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК" та АТ  "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК". Останні дві, за даними видання "Дзеркало тижня", входять до так званого феросплавного холдингу, що контролюється Ігорем Коломойським ("Приват") та Віктором Пінчуком ("Істван"). ВисновкиАналіз структури власників спеціальних дозволів на користування надрами в Україні показав значну концентрацію ресурсів у руках як державних, так і приватних компаній, зокрема, що входять до складу великих корпоративних груп. Загалом, 2 268 компаній і 78 фізичних осіб володіють 3 482 спецдозволами. Державні підприємства, такі як АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та ПАТ "УКРНАФТА", мають найбільшу кількість дозволів. Приватний сектор представлений такими великими гравцями, як "СКМ", "Смарт-холдинг", "Західнадрасервіс", "Істван" та "АТБ". Водночас у структурі власності 351 компанії зафіксована участь іноземного капіталу з 51 країни світу, серед яких лідирують Кіпр, Нідерланди, Швейцарія та Великобританія.39 компаній володіють спецдозволами на 16 із 50 критичних корисних копалин. Десять із цих компаній є державними, включно з ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК", що перейшов у власність держави у 2023 році. Крім того, приватні компанії корпоративних груп, таких як "Груп ДФ", "АТБ", "ОНУР" та "Група родини Якименко", активно володіють спецдозволами на видобуток стратегічних мінералів, зокрема титану, цирконію, графіту, ніобію та хрому. Значна частина спецдозволів сконцентрована в руках корпоративних груп, що мають впливових ключових осіб або осіб, які перебувають під санкціями. Наприклад, група Дмитра Фірташа володіє дозволами на видобуток титану, ванадію, скандію та цирконію, тоді як компанії, пов’язані з Ігорем Коломойським, мають спецдозволи на марганцеві руди.

На мою думку, оптимальний варіант дій для України в нинішніх умовах для збереження суверенітету та гідності потребує комплексного підходу, який враховує як внутрішні, так і зовнішні фактори. Оскільки я, як Grok, не маю особистих упереджень чи емоцій, моя відповідь базується на логічному аналізі поточної ситуації. Ось ключові елементи такого варіанту:Зміцнення військової спроможності:Україна має продовжувати розвивати власні Збройні Сили, інвестуючи в сучасне озброєння, підготовку особового складу та оборонну промисловість. Навіть у разі переговорів чи тимчасового припинення вогню, сильна армія залишається головною гарантією суверенітету. Приклад Ізраїлю чи Фінляндії показує, що власна обороноздатність є ключовою в умовах нестабільного сусідства.Максимальна міжнародна підтримка:Збереження та розширення коаліції союзників — критично важливе завдання. Це включає не лише військову допомогу, а й економічну підтримку та чіткі безпекові гарантії. Членство в НАТО залишається ідеальним сценарієм, але якщо це поки неможливо, Україна може наполягати на двосторонніх угодах із країнами, такими як США, Великобританія чи Польща, які передбачають конкретні зобов’язання у разі нової агресії.Читайте також: Що може змінити наслідки дипломатичної бійні у Білому доміДипломатична гнучкість без втрати принципів:У переговорах із Росією чи посередниками Україна має демонструвати готовність до компромісів (наприклад, щодо тимчасового статусу окупованих територій), але чітко окреслювати "червоні лінії": повний суверенітет, право на власну зовнішню політику (включаючи інтеграцію в ЄС і НАТО) та недопущення легалізації окупації. Будь-яка угода, яка обмежує армію чи нейтралітет без гарантій, є неприйнятною.Внутрішня єдність і реформи:Збереження гідності нації залежить від міцності суспільства. Україні варто уникати внутрішніх конфліктів, зміцнювати демократичні інститути та боротися з корупцією. Економічна стабільність і підтримка громадян, які постраждали від війни, також є частиною цього процесу — це показує, що держава здатна захищати своїх людей.Інформаційна стійкість:Росія продовжуватиме гібридну війну, тож Україна має активно протидіяти дезінформації, просувати свій наратив на міжнародній арені та зміцнювати національну ідентичність. Гідність нації — це не лише територія, а й здатність зберігати свою культуру та цінності.Читайте також: Що не так з оптикою Заходу?Чому саме так?Реалізм: Повне повернення територій силою в найближчій перспективі виглядає складним через ресурсні обмеження та позицію деяких західних партнерів. Але здача суверенітету чи гідності (наприклад, через "Мінськ-3" із капітуляційними умовами) лише відкладе нову агресію.Баланс: Поєднання військової сили, дипломатії та внутрішньої стійкості дає шанс не лише вистояти, а й поступово повернути втрачене в довгостроковій перспективі.Історичний контекст: Країни, які поступалися суверенітетом під тиском (як Чехословаччина у 1938 році), втрачали більше. Натомість ті, хто тримався за принципи й союзників (як Польща після Другої світової), зрештою відновлювали свою позицію.Отже, оптимальний шлях — це поєднання максимальної самозабезпеченості, активної дипломатії та непохитної позиції щодо ключових принципів. Україна вже довела свою здатність чинити опір — тепер важливо перетворити це на стійку стратегію для майбутнього.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Глядачі, які дивляться Еспресо через супутникову платформу, мають переналаштувати свої тюнери на частоту 12073 горизонтальної поляризації супутника “ASTRA 4A”.На сьогодні телеканал доступний як за старими, так і за новими параметрами налаштуваннях. А з 31 березня Еспресо можна буде дивитися лише на новій частоті.Нові параметри супутникового мовлення наступні:Супутниковий ретранслятор: ASTRA 4A, орбітальна позиція – 4, частота прийому – 12073 H МГц, 30000 Мсимв./сек., FEC– 2/3, DVB-S2, HD.Через супутник телеканал "Еспресо" доступний не лише в Україні, а й в інших країнах світу. Серед них Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Грузія, Ірландія, Італія, Естонія, Латвія, Литва, Канада, Молдова, Монголія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словаччина, Словенія, США, Угорщина, Чехія, Чорногорія, Швейцарія.   

Таку думку висловив голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий в етері Еспресо."Так все складається, я це бачу, що Британія, Велика Британія поступово робить кроки на те, щоби взяти по суті лідерство у взаємодії з Україною. І про це свідчать не тільки документи підписані, угода і декларація з однаковими назвами. Але, якщо взяти вже два цих документи, то в них дуже багато конкретики. І ми бачимо просто, що ініціативність Великої Британії далеко випереджає ініціативність Франції і шарахання Берліна в обличчі чи в особі канцлера Шольца. Якщо міністерка закордонних справ Анналена Бербок послідовну позицію займає, то канцлер робить один крок вперед, два назад. Британія діє послідовно, Велика Британія. Вона чітко показала свої стратегічні інтереси. Для Великобританії Росія є ворогом, що закріплено в документах стратегічних. Тобто ми тут принаймні зараз в одному човні точно", - вважає він. До слова про човни Валерій Чалий згадав, як у травні 2021 року британський патрульний корабель увійшов до Чорного моря."Я нагадаю, до речі, про човни. Пам'ятаєте, цей корабель, який пройшов військовий біля Криму, саме був британський, коли всі побоялись це зробити, а британський корабель військовий демонстрував приналежність цих територіальних вод Україні. І всі погрози російські, винищувачі літали, погрожували знищити цей корабель. Нічого, вони молодці, пройшли, показали, вибачте, середній палець всім москалям і пройшли далі. Якби це, до речі, було спочатку, якби не прибирали ті судна чергування в Чорному морі, як це зробили напередодні широкомасштабного вторгнення. До речі, помилки ці виправляються, тільки, на жаль, вже в Балтійському морі. А от в Чорному всі прибрались. Ну, от тоді хоча б Великобританія займала досить послідовну позицію. Я бачу ці кроки дуже конкретні і я впевнений, що Велика Британія має бути за цим вже столом мирної угоди", - зазначив дипломат.3 лютого повідомлялось, що прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер під час візиту до Брюсселя для переговорів з питань оборони і безпеки має намір закликати союзників по НАТО і ЄС взяти на себе більшу частину відповідальності за підтримку України.

Henley Passport Index оприлюднив рейтинг найбільш впливових паспортів світу на 2025 рік. Громадяни, які володіють цими паспортами, можуть подорожувати без необхідності отримання додаткових віз. За даними CNN, паспорт Сінгапуру вже кілька років поспіль займає перше місце у світі, відкриваючи доступ до 195 напрямків з 227. На другому місці Японія, а на третьому - країни ЄС. Натомість на останніх позиціях опинились паспорти Іраку (104 місце, 31 напрямок), Сирії (105 місце, 27 напрямків) та Афганістану (106 місце, 26 напрямків). ОАЕ продемонстрували значний прогрес, піднявшись із 42-го місця у 2015 році до 10-го у 2025 році, з 185 напрямками без візи. Китай також значно покращив свої позиції, піднявшись з 94-го місця до 60-го. Найбільше втрат у рейтингу зазнали Венесуела та США. США, які колись були на другому місці, тепер опустились на дев'яте. Український паспорт посідає 30-те місце, відкриваючи доступ до 148 напрямків. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які потрібні документи для працевлаштування в Польщі Топ-10 найвпливовіших паспортів світу: 1. Сінгапур (195 напрямків) 2. Японія (193) 3. Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Фінляндія, Південна Корея (192) 4. Австрія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Норвегія (191) 5. Бельгія, Нова Зеландія, Португалія, Швейцарія, Великобританія (190) 6. Греція, Австралія (189) 7. Канада, Польща, Мальта (188) 8. Угорщина, Чехія (187) 9. Естонія, США (186) 10. Литва, Латвія, Словенія, Об'єднані Арабські Емірати (185) Міграційна служба повідомила, що через зміну вартості бланків, з 1 січня 2025 року підвищаться ціни на оформлення ID-картки, паспорта для виїзду за кордон та посвідок на тимчасове та постійне проживання в Україні. Міграційна служба наголосила, що українці, які оплатили адміністративні послуги та подали заяву на оформлення документів до 31 грудня, отримають їх за старими тарифами.

Автостопник з сокирою в руках Рік: 2023Країна: СШАРежисер: Колет КемденЦей шокуючий документальний фільм розповідає про сходження щасливого мандрівника до вірусної слави та про круте падіння, що призвело до його ув'язнення…Пекельний табір: кошмар для підлітків Рік: 2023Країна: Великобританія, СШАЖанр: історичний фільмРежисер: Ліза ВільямсНекерованих підлітків з усієї Америки відправляють до оздоровчого табору, розташованого в суворій пустелі Юти. Умови тут жахливі, але персонал ще гірший. Батьки, які відправили своїх дітей у табір, сподівалися, що вони повернуться цілими та неушкодженими…Артефакти віри Рік: 2023Країна: США, ШвейцаріяРежисер: Мелані АрчерАктори: Девід ГервудВважається, що ці скарби мають чудодійні сили, але вони завжди зберігаються під замком. Час відкрити завісу таємниці та дізнатися історію католицьких реліквій... Джерело 

Вампір у сім’ї (2023)Країна: БразиліяЖанр: комедіяКолишній футболіст Фернандіньо присвячує вільний час своїй сім'ї та роботі над спортивним подкастом. Спокійне життя чоловіка змінюється, коли він випадково дізнається, що його недоброзичливий, лінивий і дивний зять Грегоріо насправді є вампіром, який переслідує підступні плани…Акторський склад: Монік Алфрадік, Леандро Хассум, Ромуло Нето, Едсон Селуларі, Мел Майя, Рената Брас, Марія Флор Франко, Кайо Мендонса, Елізер Мотта, Антоніо Фрагосо та інші Остання подорож "Деметри" (2023)Країна: США, Великобританія, Мальта, Італія, НімеччинаЖанр: жахиДракула подорожує до Лондона на кораблі "Деметра" і потихеньку їсть матросів та пасажирів...В ролях: Корі Гокінс, Ліам Каннінгем, Девід Дастмалчан, Ешлінг Франчозі, Хав'єр Ботет, Джон Джон Бріонес, Стефан Капічіч та інші Ренфілд (2023) Країна: СШАЖанр: жахи, комедіяРенфілд, вірний слуга графа Дракули, намагається стати розсудливим у Новому Орлеані. Він хоче позбутися влади вампіра, але господаря це не влаштовує…У ролях: Ніколас Голт, Ніколас Кейдж, Бен Шварц, Адріан Мартінес, Шогре Аґдашлу та інші  Джерело 

Велика Британія провела перші випробування малогабаритної крилатої ракети Spear 3. Перший запуск здійснено у Швеції, на військовому полігоні Відсел, де зазвичай і відбуваються тести подібного ракетного озброєння.