Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), присутнє на станції, досі не змогло ефективно протидіяти цим планам і навіть продовжує співпрацю з російською ядерною галуззю. Водночас Росатом розширює свій вплив у світі – нарощує портфель закордонних проєктів, укладає десятки нових угод та підтримує залежність Заходу від російських ядерних технологій. У цій статті Еспресо на основі ексклюзивних коментарів експертів Greenpeace висвітлено актуальну ситуацію на ЗАЕС, плани та дії Росатома, вплив Росії на МАГАТЕ і західні країни, а також кроки, які необхідні для запобігання ядерній катастрофі та обмеження атомного монополізму Кремля.Шон Берні, фото: Український кризовий медіа-центрСитуація на ЗАЕС: російські плани перезапуску і зростаючі ризики Запорізька атомна електростанція була захоплена російськими силами 4 березня 2022 року. Відтоді станція зазнала системних порушень безпеки та відсутності належного обслуговування. Шон Берні, старший ядерний спеціаліст Greenpeace, описує становище ЗАЕС як надзвичайно небезпечне: "Атомну електростанцію можна охарактеризувати як таку, яка перебуває на межі прірви – у будь-який момент відмова систем безпеки чи охолодження може призвести до ядерної катастрофи", – попереджає експерт в коментарі для Еспресо. Він зазначає, що з початку окупації ЗАЕС уже дев'ять разів повністю втрачала зовнішнє електроживлення, переходячи на аварійні дизель-генератори. Це стається через обстріли росіянами електроліній, які з’єднують станцію з енергосистемою України. До війни ЗАЕС мала до десяти ліній електропередач для зовнішнього живлення систем безпеки, нині ж у розпорядженні – лише дві (основна 750 кВ і резервна 330 кВ). Ворог цілеспрямовано б’є по ним із артилерії та дронів, щоб знеструмити станцію. Поліна Колодяжна, керівниця програмної діяльності Greenpeace Україна, розповідає, що росіяни свідомо створюють загрозу ядерного інциденту:"Вже було декілька випадків, коли станція була знеструмлена, і вони використовували дизель-генератори для підтримки систем охолодження", – каже вона. Запасів пального для генераторів вистачить лише на кілька діб безперервної роботи, тож тривала втрата зовнішнього електропостачання може призвести до аварії. Наразі всі шість реакторів ЗАЕС перебувають у стані холодної зупинки (припинили виробництво електроенергії з вересня 2022-го). Це дещо знижує негайні ризики, адже ядерне паливо в активних зонах охололо, і в разі зупинки охолодження потрібно більше часу, щоб воно розігрілося до температури плавлення. Однак із кожним днем окупації обладнання станції деградує через брак техобслуговування. Greenpeace наголошує, що 3-річна відсутність належного догляду та експлуатації призвела до зношення критичних систем ЗАЕС. Також гостро постала проблема нестачі кваліфікованого персоналу: "Багато людей покинуло станцію під час окупації. Деякі працівники досі в полоні – ті, хто відмовився співпрацювати з окупантами", – зазначає Поліна Колодяжна. За її словами, нинішній склад персоналу не забезпечує безпечної роботи такого об’єкта, а навчання нових кадрів "на місці" в умовах окупації тільки підвищує ризики. Не менш критична ситуація з охолодженням реакторів. Після того як у червні 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС, ЗАЕС втратила головне джерело води для систем охолодження – охолоджувальне водосховище, заповнюване з річки Дніпро. Російська сторона поспіхом бурила свердловини й будує тимчасові насосні станції, але цього явно недостатньо. "Після підриву Каховки води недостатньо для охолодження. Хоча вони пробурили скважини, але очевидно, що цієї води все одно замало", – пояснює Колодяжна. Представник МАГАТЕ також визнав, що без Каховського водосховища станція не має належного охолодження і для роботи в нормальному режимі потрібні на порядки більші об’єми води, ніж у холодному простої – швидкого вирішення цієї проблеми немає. Це означає, що перезапускати реактори фактично нема на чому охолоджувати, що загрожує перегрівом ядерного палива. Попри всі ці фактори, Росатом не полишає намірів перезапустити ЗАЕС. За даними Greenpeace, російське керівництво планувало запустити один з реакторів до 40-річчя пуску першого енергоблоку, але міжнародний тиск завадив цьому сценарію. Втім, на початку 2024-го такі плани з’явилися знову. "Перші сигнали про плани поновити роботу реакторів ми зафіксували в січні 2024 року", – зазначає Шон Берні. Відтоді Greenpeace уважно стежить за будь-якими приготуваннями окупантів.У травні 2025 року аналітики Greenpeace виявили масштабне будівництво нової лінії електропередач на окупованому півдні: від Маріуполя (Донецька обл.) до Бердянська й Мелітополя (Запорізька обл.) прокладається близько 90 км ЛЕП у напрямку Запорізької АЕС. Супутникові знімки Planet Labs підтвердили встановлення приблизно 300 високовольтних опор протягом лютого–травня 2025 року.Planet 6 червня 2025, фото: GreenpeaceЦе пряма вказівка, що Росія хоче під’єднати ЗАЕС до своєї енергосистеми Ростовської області, відірвавши її від української енергомережі. "Це одні з перших прямих доказів того, що Росія просуває свої небезпечні й незаконні плани з перезапуску найбільшої в Європі атомної станції", – заявив у травні Шон Берні. Український уряд офіційно протестував в МАГАТЕ проти цього будівництва, назвавши його грубим порушенням суверенітету України та явною ознакою наміру запустити ЗАЕС без дозволу Києва. Росіяни не приховують своїх намірів. Гендиректор Росатома Олексій Ліхачов на зустрічі з Рафаелем Гроссі 6 червня 2025 року прямо заявив, що "підготовлений комплексний багатоетапний план поетапного введення станції в експлуатацію, який зараз погоджується в уряді та з оператором мережі". Тобто план перезапуску реакторів фактично затверджується на найвищому рівні в Росії. Щобільше, Ліхачов похвалився, що вже будується плавуча насосна станція продуктивністю до 18 тис. м³/год для розв’язання проблеми водопостачання на ЗАЕС. Це мало б забезпечити охолодження у разі запуску блоків, адже після знищення Каховського водосховища штатна система охолодження порушена. Таким чином, підготовчі роботи йдуть повним ходом. За даними місцевих джерел в окупованому Енергодарі, в останні місяці окупаційна адміністрація активно набирає персонал на ЗАЕС, проводяться навчання і тренування персоналу. "Вони постійно здійснюють нові навчання й активно зараз почали набирати персонал на станцію. Ми бачимо тенденцію, що все ж таки вони планують перезапуск", – підтверджує Поліна Колодяжна. Паралельно з цим російські військові перетворили майданчик ЗАЕС на військову базу. Зокрема, зафіксовано розміщення на території станції важкого озброєння, в тому числі реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) та боєприпасів. Як повідомляв Greenpeace Україна, протягом 2023 року кількість РСЗВ на майданчику ЗАЕС зросла – ці установки використовуються окупантами для обстрілів українських міст, прикриваючись "ядерним щитом" АЕС. Таким чином, ЗАЕС фактично стала військовим плацдармом, і будь-який інцидент (вибух, пожежа) на її території може мати важкі радіаційні наслідки.Позиції вогневих точок зі звіту McKenzie Intelligence Services у 2024 році, фото: GreenpeaceЕксперти наголошують: перезапуск Запорізької АЕС в умовах окупації є надзвичайно небезпечним і фактично неможливим без грубого порушення норм безпеки. Greenpeace оприлюднив ключові фактори, які роблять поновлення роботи реакторів недопустимим: Зношеність обладнання: після тривалого простою і відсутності належного обслуговування стан устаткування значно погіршився. Три роки холодної зупинки і консервації пришвидшили деградацію реакторних систем; Нестача досвідченого персоналу: більшість кваліфікованих українських фахівців виїхали, а ті, хто залишився, працюють під тиском окупантів. Новонабрані працівники не мають необхідного досвіду експлуатації реакторів;Вразливе енергоживлення: в розпорядженні станції лише одна основна ЛЕП 750 кВ і одна резервна 330 кВ, які постійно під загрозою обстрілів. Станція не має стабільного зовнішнього живлення для систем охолодження;Дефіцит води для охолодження: після втрати Каховського водосховища циркуляція води для охолодження реакторів обмежена свердловинами. В режимі роботи реакторів води потрібно набагато більше, і існує ризик перегріву активної зони; Радіаційні ризики: у разі аварії або пошкодження реактора можливе радіоактивне забруднення територій далеко за межами станції. Україна і Європа опиняться перед новою ядерною катастрофою.Greenpeace підкреслює: Запорізька АЕС є виключно власністю України, і будь-які дії окупантів з її перезапуску – це кримінальний акт, що суперечить міжнародному праву. "Ми закликаємо МАГАТЕ розплющити очі на злочинні плани Росії, заявити, що перезапуск ЗАЕС росіянами неможливий, і не допустити потенційної ядерної аварії", – йдеться в заяві Greenpeace Україна. Шон Берні застерігає, що як тільки реактори знову будуть запущені, ризик зросте багаторазово. "Єдиний фактор, що зменшує безпосередню небезпеку зараз – це те, що всі шість реакторів з вересня 2022-го перебувають у режимі зупинки, і ядерне паливо значно охололо. Отже, якщо охолодження припиниться, для нагрівання палива до температури плавлення знадобиться кілька тижнів", – пояснює він. "Плани Росатома і Кремля щодо поновлення роботи реакторів ЗАЕС означають, що цей часовий проміжок у кілька тижнів скоротиться до кількох годин у разі втрати функції охолодження", – наголошує експерт. Іншими словами, перезапуск поверне станцію в режим, коли будь-яке знеструмлення чи аварія систем охолодження може за лічені години призвести до розплавлення активної зони і масового викиду радіації. Саме тому українська влада і міжнародні екологи б’ють на сполох, закликаючи не допустити запуску Запорізької АЕС до її повної деокупації та повернення під контроль України.Реакція МАГАТЕ: пасивність і підігрування російському наративу Рафаель Гроссі, фото: reutersЗа статутом МАГАТЕ відповідальне за ядерну безпеку у світі, проте його діяльність у ситуації із Запорізькою АЕС викликає все більше критики. З вересня 2022 року, коли Рада керуючих МАГАТЕ ухвалила резолюцію з вимогою до Росії вивести війська із ЗАЕС і припинити всі дії на ядерному об’єкті, пройшло багато часу. Москва проігнорувала цю резолюцію. Натомість, як звертає увагу Поліна Колодяжна, за кілька місяців потому МАГАТЕ навіть розширило співпрацю з Росатомом. У жовтні 2024 року агентство підписало нову угоду з Росатомівською технічної академією – продовжило її статус колаборуючого центру МАГАТЕ ще на чотири роки. Ця угода розширила напрями співпраці, зокрема щодо навчання персоналу в галузі малих модульних реакторів, ядерної безпеки, медицини тощо. Фактично, попри окупацію ЗАЕС і протест України, співробітництво МАГАТЕ з Росатомом триває у штатному режимі. Російська Федерація залишається одним з найбільших членів-донорів агентства і входить до складу 35 держав Ради керуючих, що визначає політику організації. Це забезпечує Москві значний вплив на рішення МАГАТЕ. "Представники Росії є у вищих ешелонах влади в МАГАТЕ, і країна щороку робить чималі грошові внески. Однозначно, вплив є – і великий", – зазначає Колодяжна. На початку червня 2025 року, коли Greenpeace оприлюднив свої докази будівництва нової ЛЕП для ЗАЕС, генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі публічно засумнівався у висновках природоохоронців. Під час візиту до Києва 3 червня він заявив, що не бачить прямих ознак підготовки до перезапуску Запорізької АЕС. "Ми не маємо конкретних доказів, що це частина скоординованого плану з’єднати станцію в той чи інший бік", – сказав Гроссі, коментуючи звіт Greenpeace. Він намагався запевнити, що інспектори на ЗАЕС "не помітили істотних змін" і що "активних приготувань до запуску зараз немає". Втім, вже за кілька днів, після зустрічі з Ліхачовим у Калінінграді, Гроссі був змушений визнати протилежне – дійсно, на окупованих територіях будуються лінії електропередач для потенційного підключення ЗАЕС до російської мережі. Така непослідовність підриває довіру до МАГАТЕ. "Гроссі спочатку казав, що не бачить доказів, що Росія будує ЛЕП, а повернувшись з Росії, говорить, що лінії таки будуються", – коментує Поліна Колодяжна зміну риторики очільника агентства. На її думку, МАГАТЕ сьогодні більше схильне закривати очі на дії Росатома, ніж визнавати реальність, яку фіксують незалежні експерти. Варто зауважити, що присутність місії МАГАТЕ на ЗАЕС з вересня 2022 року має обмежений характер. Інспектори агентства фактично перебувають під контролем окупаційної адміністрації і військових РФ. Вони не мають повного доступу до всіх об’єктів станції і не можуть вільно спілкуватися з українським персоналом. "Їм показують лише окремі фрагменти, немає незалежності, коли вони всередині", – пояснює Колодяжна. Отже, звіти МАГАТЕ зі станції є неповними і не відображають усіх проблем. За словами експертки, в грудні 2024 року група інспекторів МАГАТЕ взагалі опинилася як у заручниках на ЗАЕС: планова ротація місії зірвалася після того, як російський дрон атакував колону автомобілів з новими інспекторами, що їхали на заміну. Лише через кілька місяців, у лютому 2025-го, МАГАТЕ вдалося поміняти персонал, і то лише за маршрутом через територію Росії та окупований Крим, на чому наполягла Москва. Таким чином, агентство пішло на порушення українського суверенітету, погодившись на вимоги Кремля щодо маршруту. "МАГАТЕ довелося їхати на ЗАЕС через Росію, тим самим легітимізувавши окупацію", – наголошує Колодяжна. Шон Берні називає такі дії прямою капiтуляяцією перед вимогами Росії: "Ротації місії цього року здійснювалися через Росію та окуповану територію – це порушує суверенітет та територіальну цілісність України... Секретаріат МАГАТЕ на чолі з Гроссі є співучасником цих порушень".Greenpeace відкрито критикує МАГАТЕ і пана Гроссі за недостатню принциповість щодо окупації ЗАЕС. Одним з прикладів називають ситуацію з так званими "атаками дронів" на станцію. Російська пропаганда неодноразово заявляла, ніби українські сили запускають безпілотники для ударів по ЗАЕС, і кожного разу МАГАТЕ невдовзі поширювало заяву з осудом запуску дронів поблизу ядерних об’єктів. "Такі заяви МАГАТЕ ніби підтверджували повідомлення про атаки дронів, надаючи російській версії правдоподібності", – пояснює Шон Берні. Насправді жодних незалежних доказів українських ударів дронами по ЗАЕС немає, наголошує він. Натомість подібна риторика лише грає на руку російській дезінформації. Свіжий приклад: 24 серпня 2025 року (День незалежності України) російська сторона заявила, що український дрон нібито вразив трансформатор на Курській АЕС у РФ, через що один з реакторів знизив потужність. Протягом кількох годин російські держструктури оприлюднили три заяви про цю "атаку", і майже одразу пресслужба гендиректора МАГАТЕ розповсюдила попередження про небезпеку польотів дронів біля атомних станцій. У результаті багато світових ЗМІ (наприклад, BBC) повідомили, що Україна запустила дрон на Курську АЕС 24 серпня. "Не було ані незалежної перевірки дрону, ані згадки про багаторічну російську дезінформацію щодо ядерних об’єктів", – підкреслює Берні. За його словами, російська інформаційна операція спрацювала: того дня міжнародний порядок денний змістився від теми російської загрози на ЗАЕС до вигаданої "української загрози" Курській АЕС – і МАГАТЕ знову мимоволі підіграло Росії своєю риторикою. Ще один важливий момент – "п’ять принципів" безпеки Запорізької АЕС, які Рафаель Гроссі озвучив у травні 2023 року на Радбезі ООН. Ці принципи включають заборону обстрілів станції та її околиць, недопущення розміщення важкої військової техніки на майданчику, забезпечення зовнішнього енергоживлення, охолодження та ін. Гроссі обіцяв регулярно інформувати про дотримання цих принципів як Росією, так і Україною. Однак, як відзначає Шон Берні, за понад рік не було повідомлено про жодне порушення з боку РФ, хоча таких порушень було безліч і Greenpeace їх документував. "Пройшло більше двох років, і російські збройні сили та Росатом неодноразово порушували ці принципи... Генеральний директор МАГАТЕ досі не повідомив про жодне порушення з боку Росії", – наголошує Берні. Наприклад, на ЗАЕС росіяни постійно тримають військову техніку і боєприпаси, що прямо суперечить проголошеним принципам, але в офіційних звітах МАГАТЕ про це сказано дуже обтічно або й зовсім опускається.Чому ж МАГАТЕ поводиться так обережно з Росією? Експерти вказують на конфлікт інтересів всередині самого агентства. З одного боку, МАГАТЕ має забезпечувати ядерну безпеку, з іншого – його місія включає просування мирного атома у світі. А Росатом сьогодні – найактивніший гравець на світовому ринку будівництва АЕС, ключовий партнер для багатьох країн. "Секретаріат МАГАТЕ фактично опинився у компромісній ситуації у відносинах з російською ядерною індустрією", – пояснює Шон Берні. Він нагадує, що заступник гендиректора МАГАТЕ з ядерної енергії Михайло Чудаков – кадровий співробітник Росатома. Усередині агентства є коло впливу, зацікавлене у підтримці співпраці з РФ. Рафаель Гроссі, зі свого боку, вірогідно вважає, що публічна конфронтація з Росатомом нашкодить справі. "Гроссі, ймовірно, щиро вірить, що непрямий підхід зменшує ризик серйозної аварії на ЗАЕС", – припускає Берні. Простіше кажучи, очільник МАГАТЕ обрав тактику умиротворення: не дратувати Москву гострими заявами, сподіваючись, що тоді росіяни будуть більш поступливі щодо безпеки станції. Насправді, на думку Берні, МАГАТЕ мало б достатньо важелів впливу на Росатом, якби забажало їх застосувати. "Кремль потребує присутності МАГАТЕ на ЗАЕС – це допомагає створити враження, що окупація станції відбувається під наглядом агентства, що важливо для ядерних ділових відносин Росії на ключових ринках – в Азії, на Близькому Сході, в Африці та навіть Південній Америці", – пояснює Шон Берні. Іншими словами, Москва використовує місію МАГАТЕ як "прикриття": мовляв, все під контролем, міжнародні спостерігачі на місці. Це підвищує довіру потенційних іноземних партнерів до Росатома. За таких умов гендиректор МАГАТЕ міг би поставити жорсткі вимоги – наприклад, домогтися повного доступу на станцію, або попередити про виведення інспекторів, якщо росіяни не виконуватимуть базових умов безпеки. Кремль, який хоче зберегти видимість легітимності своїх дій на ЗАЕС, був би змушений зважати на такі ультиматуми. Однак, "генеральний директор МАГАТЕ не скористався цим впливом і натомість капітулював перед вимогами Росії", констатує Берні. Фактично агентство поступово нормалізувало окупацію української АЕС, обмежившись закликами "уникати серйозних інцидентів". Результат такої політики – провал міжнародного тиску на Росію у ядерній сфері. Санкцій проти Росатома з боку ЄС досі не введено, попри численні заклики України. Російська присутність на Запорізькій АЕС затягується, а ризики для України і всього світу лише зростають. Глобальний вплив Росатома: проєкти, угоди і залежність ЗаходуПопри війну та міжнародну ізоляцію в багатьох секторах, російська ядерна галузь продовжує успішно розширювати свій глобальний вплив. Державна корпорація "Росатом" зараз лідирує у світі за кількістю споруджуваних атомних енергоблоків за кордоном. За даними Greenpeace, станом на 2025 рік Росатом будує 33 енергоблоки в різних країнах світу. Географія вражає: від Єгипту до Китаю, від Індії до Туреччини. "Наразі вони посідають у світі перше місце за цими проєктами. За різними даними, будуються 33 енергоблоки в різних країнах", – підтверджує Поліна Колодяжна. Для порівняння, найближчі конкуренти (наприклад, французька EDF або китайські компанії) не мають такої кількості одночасних будівництв за межами своєї країни. Основні зарубіжні проекти Росатома включають: Туреччина – АЕС Аккую (4 реактори ВВЕР-1200). Це особливий випадок: станція споруджується на умовах "будуй – володій – експлуатуй". Росатом фінансує будівництво власним коштом (надаючи кредити), і після запуску володітиме станцією та продаватиме Туреччині електроенергію. Фактично, на турецькій землі створюється російський анклав в атомній енергетиці. "За таким принципом підписано договір: Росатом приймає всі рішення – від постачання води до вибору персоналу. Після зведення блоків він повністю володітиме станцією і експлуатуватиме її", – пояснює Колодяжна. Туреччина погодилась на такі умови в обмін на гарантію енергопостачання і відсутність великих початкових витрат, адже кредити надає російська сторона. Але ціною є десятиліття залежності: паливо для Аккую постачатиме теж Росатом, фахівців готують у російських вишах, відпрацьоване паливо, ймовірно, теж повертатимуть до РФ. Китай – 4 реактори (проекти Тяньвань і Сюйдапу). Китайська атомна програма велика, але Пекін все одно залучає Росатом для будівництва нових блоків російського дизайну, зокрема ВВЕР-1200. Це стратегічне партнерство, що дає Москві ринок збуту і політичні дивіденди.Індія – 4 реактори (продовження АЕС Куданкулам). Перші два енергоблоки Куданкулам запущено ще в 2013-2016 рр., зараз будуються третій і четвертий, плануються п’ятий і шостий – усе за російськими технологіями.Єгипет – 4 реактори (АЕС Ель-Дабаа). Проект, розпочатий у 2022 році, фінансується на 85% російським кредитом. Росатом будує "під ключ" першу атомну станцію в Єгипті, що забезпечить до 10% потреб країни в електриці. Бангладеш – 2 реактори (АЕС Руппур). Також фінансуються російським кредитом. Перший блок мають ввести в експлуатацію 2024 року, другий – невдовзі після того. Ця станція покриватиме близько 10% попиту на електрику в Бангладеш. Іран – 1 реактор (Бушер-2). Росатом добудовує другий блок на іранській АЕС Бушер. Перший свого часу теж добудували росіяни (на основі радянського недобудованого). Угорщина – 2 реактори (АЕС Пакш-2). Хоча будівництво поки не почалося активно (проходить стадія підготовки), контракт на два російських реактори укладений ще 2014 року. Угорщина (уряд В.Орбана) залишається одним з найближчих партнерів Росатома в Європі.Словаччина – 1 реактор (Моховце-4). Цей енергоблок добудовано в 2023 році за участі чеської компанії, але реактор – російського дизайну (ВВЕР-440). Втім, його вже ввели в експлуатацію, тож у статистиці будівництв може й не враховуватися.Білорусь – 2 реактори (Островецька АЕС). Обидва вже запущені (2020 і 2022 рр.), але варто згадати: це теж проект Росатома на експорт, фактично російська АЕС на білоруській території, повністю залежна від РФ.Окрім цього, Росатом агресивно просувається на ринки Африки та Азії. Він пропонує країнам, які раніше не мали атомних станцій, "комплексні рішення": будівництво під ключ, кредитне фінансування, навчання персоналу, постачання палива і вивезення відпрацьованого палива. Наприклад, М’янма у 2023 році підписала угоду з РФ про співпрацю у розвитку малих модульних реакторів (ММР). Росатом обіцяє збудувати 110-МВт ММР у М’янмі, хоча технологія ще не відпрацьована навіть у самій Росії. Так само В’єтнам відновив співпрацю з Росією: у 2023-му укладено нову угоду про створення наукових центрів і передачу технологій, розраховану щонайменше на 5 років. Країни Африки – Єгипет, Алжир, Нігерія, Гана та інші – підписують меморандуми про будівництво енергоблоків чи дослідницьких реакторів, отримують стипендії для студентів від Росатома, приймають у себе філії Росатомівської технічної академії. У 2024 році, за інформацією Greenpeace, портфель зарубіжних замовлень Росатома оцінювався приблизно у 200 млрд доларів (це сукупна вартість контрактів, розрахованих на десятиліття вперед). Лише протягом повномасштабної війни Росія уклала десятки нових ядерних угод: у 2022 році – 21 угоду, в 2023 – 29, у 2024 – ще 24. Тобто кількість контрактів не зменшується, а навпаки, зростає. "Ті країни, які казали "ай-яй-яй, Росатом поганий", все одно продовжують співпрацю", – констатує Поліна Колодяжна. За її даними, близько 20% доходів Росатома у 2024 році прийшло від контрактів з так званими "недружніми" країнами, тобто державами, які офіційно засуджують агресію РФ. Решта 80% – з "дружніх" (Китай, Індія, країни Азії, Африки). Загальний дохід корпорації у 2024-му склав близько 31 млрд доларів, з яких 18 млрд – це експортні проекти. Таким чином, валюта продовжує текти в Росію через атомну співпрацю, частково підживлюючи військову машину Кремля.Примітно, що Росатом не лише будує АЕС і виробляє ядерне паливо. Це багатогалузевий конгломерат, до якого входять сотні підприємств, у тому числі оборонних. "Росатом глибоко інтегрований у російський військовий комплекс, зокрема займається виробництвом різних видів озброєння", – йдеться у звіті аналітичного центру Bruegelbruegel.org. За даними ЄС, компанія виконує державні оборонні замовлення – постачає високотехнологічні матеріали і комплектуючі для дронів, ракет, ядерних боєзарядів. Зокрема, Росатом співпрацює з санкціонованими концернами на кшталт Ростеху і з військовими науково-дослідними інститутами, обмінюючись з ними технологіями. Цей факт особливо обурює: поки одні західні компанії постачають Росатому обладнання для атомних станцій, інші російські підрозділи цієї корпорації можуть паралельно виробляти компоненти для ракет, що летять на українські міста. Співпраця західних компаній з Росатомом – окрема проблема. Виявилося, що навіть після початку великої війни деякі європейські ядерні гіганти не припинили співробітництво. Greenpeace у липні 2023 року оприлюднив розслідування про зв’язки французької Framatome та німецької Siemens Energy з Росатомом. Виявилося, що обидві ці компанії продовжували виконувати контракти на постачання високотехнологічних систем контролю і управління (так званих “мозків” атомних реакторів) для нових російських АЕС. Зокрема, Siemens і Framatome забезпечують сучасні системи управління для реакторів Росатома, що будуються в самій Росії та за кордоном (наприклад, для угорського Пакша-2 і турецького Аккую). Більш того, існували сервісні контракти на участь інженерів Framatome і Siemens у ремонті та налаштуванні обладнання на діючих станціях Росії навіть після 24 лютого 2022 року. Це означає, що західні фахівці могли продовжувати поїздки на російські об’єкти, забезпечуючи їхню роботу, – поки та ж Росія окупує Запорізьку АЕС. "Та сама злочинна компанія (Росатом) отримує пряму допомогу для своїх АЕС від двох найбільших інженерних корпорацій Європи", – обурювався тоді Шон Берні. На думку Greenpeace, така співпраця прямо чи опосередковано підриває санкційний режим і дає Кремлю можливість підтримувати свою економіку та військовий потенціал. Під тиском громадськості деякі проекти все ж довелося скоригувати. Наприклад, на початку 2023 року з’ясувалося, що Framatome і дочірня компанія Росатома ТВЕЛ планували створити спільне підприємство у Німеччині – на заводі з виробництва ядерного палива в місті Лінген. Мета – виготовляти паливні збірки для реакторів радянського дизайну (ВВЕР-1000) в Європі, можливо, навіть використовуючи російські технології та компоненти. Цей план викликав хвилю протестів у Німеччині та жорстку критику з боку України. Як результат, уряд Німеччини відклав погодження угоди, і Framatome оголосила, що продовжить проект без участі ТВЕЛ – хоча не виключено, що співпраця триватиме в неявній формі (наприклад, за ліцензією РФ). Siemens Energy після публікації розслідування Greenpeace теж зробила заяву, що "припиняє всі нові угоди з Росатомом", хоча залишається незрозумілим, чи розірвано чинні контракти та чи виведено її персонал з російських станцій. Ще одна ахіллесова п’ята Європи – залежність від російського ядерного палива. Росатомівська продукція покриває значну частку потреб ЄС в збагаченому урані. За даними Євратома, у 2023 році 38% збагаченого урану для АЕС ЄС було імпортовано з Росії. Особливо залежні Франція і Німеччина, які не мають власних потужностей зі збагачення. Навіть після вторгнення РФ, імпорт урану і палива з Росії до ЄС не припинився, а зріс: 2023 року європейські компанії закупили 573 тонни ядерного палива у Росатома, проти 314 тонн у 2022-му. Як пояснює Поліна Колодяжна, Франція продовжує купувати в Росії збагачений уран, і це приховується за загальними фразами про "диверсифікацію постачання". Екологи у Франції відстежують судна, що привозять російський уран у французькі порти, і регулярно б’ють на сполох щодо цього. Через таку глибоку інтеграцію Росатома у світову атомну енергетику, накладення на нього міжнародних санкцій стикається з опором. Угорщина відкрито блокувала спроби включити Росатом до санкційного списку ЄС, посилаючись на свій проект Пакш-2. Інші країни, не називаючи цього публічно, теж непокояться: Словаччина, Чехія, Фінляндія експлуатують реактори ВВЕР і поки залежать від російського палива (хоча всі троє заявили про намір відмовитися від нього у найближчі роки). Туреччина у 2022 році домоглася від США виключення проекту Аккую з-під санкцій на російські банки, бо інакше фінансування будівництва зупинилося б. Як наслідок, у 2023-му, після часткового згортання фінансових обмежень, будівництво Аккую продовжилося на повну силу. Казахстан тісно пов’язаний з Росатомом у сфері видобутку урану (спільні підприємства, переробка) і також залишається транзитним хабом для його оборудок.Отже, Росатом став своєрідним монополістом і заручником одночасно. Світ надто залежний від нього, щоб легко відмовитися, і саме ця залежність дає Кремлю змогу уникати покарання за ядерний шантаж. "Такий величезний рівень монополізації ринків допомагає їм уникати санкцій – проблема в тому, що світ надто сильно від них залежить", – зазначає Колодяжна. Проте вона ж наголошує: зменшити вплив Росатома можливо, якщо діяти рішуче і в кількох напрямах. Як зменшити залежність від Росатома: пропозиції експертів Експерти Greenpeace пропонують конкретні кроки, які допоможуть обмежити глобальний вплив Росатома та знизити ризики, що він несе: Цільові санкції в ядерній сфері. Необхідно накласти санкції проти ключових структур Росатома, зокрема його науково-дослідних і навчальних установ. "Санкції проти наукових, технічних організацій позбавлять Росію доступу до сучасних технологій і міжнародних проєктів", – вважає Поліна Колодяжна. Наприклад, можна виключити Росатом з міжнародних програм обміну досвідом, відсторонити від участі в спільних розробках, припинити статус співпрацюючого центру МАГАТЕ для Росатом Tech. Це ускладнить для РФ розвиток нових технологій (на кшталт малих реакторів) та уповільнить її прогрес. Моніторинг і блокування тіньових схем. Варто відстежувати нові компанії та проекти Росатома за кордоном – часто РФ діє через "обхідні" структури. Наприклад, Uranium One (дочка Росатома) зареєстрована в Канаді та Нідерландах і оперує урановими рудниками в Казахстані, Африці, постачаючи сировину до РФ. Важливо вводити санкції проти таких дочірніх підприємств, щоб перекрити фінансові потоки. Також слід тиснути на країни-партнери, аби вони поступово згортали співпрацю з РФ у атомній сфері.Альтернативні постачання ядерного палива. Європейські країни з реакторами радянського дизайну повинні якомога швидше перейти на паливо від західних виробників (Westinghouse, Framatome без росліцензій тощо). Україна вже це робить – всі наші ВВЕР-1000 працюють на паливі Westinghouse. Чехія, Словаччина, Фінляндія заявили про перехід у найближчі роки, і цей процес треба прискорити. Також наростити власні потужності зі збагачення урану – США, Великобританія, Франція реалізують програми розширення виробництва, щоб витіснити російський уран з ринкуbruegel.org. Експерти кажуть, що протягом 5-7 років Захід може повністю закрити свою потребу у збагаченні за рахунок нарощування потужностей Urenco та Orano.Політичний тиск і коаліції. Необхідно створити міжнародну коаліцію країн, готових вимагати ядерних санкцій проти РФ. Україна за підтримки держав Східної Європи, Балтії, можливо, Скандинавії та США має просувати це питання в ЄС та МАГАТЕ. Також доцільно посилити присутність українців у структурах МАГАТЕ і міжнародних ядерних форумах, щоб доносити правдиву інформацію про дії Росії.Розірвання угод з Росатомом. Країнам, що мають чинні контракти з РФ, варто переглянути їх. Наприклад, Угорщині – заморозити проект Пакш-2 (принаймні до кінця війни), Туреччині – шукати компроміс щодо залучення інших інвесторів до Аккую, Індії і Китаю – диверсифікувати постачальників реакторних компонентів, щоб зменшити роль Росатома. Це складно, але навіть сигнали про можливу відмову вже тиснуть: так, Фінляндія у 2022-му скасувала контракт на АЕС "Ханхіківі" з Росатомом, і хоча втрати несли обидві сторони, це стало прецедентом.В підсумку, тільки комплекс дій – санкції, альтернативні рішення та консолідований тиск – може поступово скоротити ту "ядерну парасольку", під якою Росія відчуває себе безкарною. Без цього Росатом і далі залишатиметься впливовим гравцем, використовуючи прибутки від закордонних проектів для підтримки війни та шантажуючи світ потенційними аваріями на кшталт ЗАЕС.
... Більше