Давай займемось текстом on we.ua
Звісно, я була начута про те, що мій односелець Кокотюха плодовитий, як чорнозем Чернігівщини. Звичайно, мені відомо, що пише він белетристику. Я знаю, що про творчість Кокотюхи у літературних коколах часто кажуть: «Шаблонне, але ж зате українське!». Але й ви ж знаєте мене. Я нікому не вірю. І про всіх, і про все складаю своє враження. Саме у такий спосіб я дококотилася до думки почитати щось з його творів. Вибрала книжку, рекомендовану для додаткокового читання за шкільною програмою. Називається вона «Кокотюха і Чорний метал».

Тьху. Чормет — це ж у Маркіяна Камиша. Цось ми сі покренціло.
Спробуймо ще раз.

«Чорний гімнаст Кокотюха».
Тьху. Знову не те.

«Гімназист і Кокотюха».
Та щоб тебе!

«Гімназист і рука Кокотюхи».
Аби тобі добро було…

«Гімназист і Чорна рука»!
Хух! Назву подолали. Тепер до суті книжки.

Коконцепція проста: гімназисти отримують загадкові погрози. Повідомлення на папері, на кокожному повідомленні — відбиток руки чорною фарбою. Один із хлопчиків, разом із дорослим-детективом, беруться до розслідування.

Найдивовижніше у книжці те, що наша держава рекомендує для шкільної програми твір, який популяризує куріння. Якщо мені не вірите, ось вам цитата:

«Шпиг витяг цигарки, закурив і зиркнув на Юрка.
— Не проти?
— Навіть якщо заперечу, ви ж курити не кинете.
— Не кину, — згодився Шпиг. — Так мені думається краще».

Шерлоку Холмсу ми пробачаємо і таке, і ще й не таке, бо то книжки для дорослих і сива давнина. Але Кокотюха! Двадцять перше століття! Шкільна програма, 7 клас! Я в шокові, дорога передачо. Ну як так?..

Порівняно з цим все інше у сюжеті блякне.

Хоча не все. Не так сильно, але все ж створює враження технолоджія ведення слідства. Точніше, її відсутність. Цілком можу припустити, що це перша в історії літератури детективна книжка, у якій усі вдають, що ніколи не чули про відбитки пальців. Бог з ними, з пальцями, але ніхто з героїв не припускається навіть думки про те, що у різних людей будуть різні відбитки долонь — і це помітно неозброєним ококом.

На біду мені ще й випало працювати у Стамбулі у часи виборів. Там у них є цікавий захист від повторних голосувань: кокожному виборцю чорною фарбою маркують палець. Людям із промаркокованими пальцями другий бюлетень вже не дадуть. Фарба тримається міцно, кілька днів. Мало того: зі свого досвіду знаю, що майже будь-яку темну фарбу зі шкіри відмити складно. Тож вирахувати поганця можна було б вже на другій сторінці. Але тоді б не було книжки, гонорару і роялті. Віддати належне: персонажі це чітко розуміють і виступають на боці автора. Тому до простих очевидних рішень не вдаються. Бо все в сім’ю, все в сім’ю.

Сюжет книжки щедро пересипаний історичними перебивками. Чи читачі-діти побачать у цьому фальш і спробу впихнути в їхні голови трохи науки? Так. Чи читачі-дорослі розуміють, що історичні дані — це додаткова кількість букоковок? Мабуть, у більшості ні. Чи це погано з літературного погляду? Є трошки, але не надто. Чи це патріотично? Так, навіть дуже. Чи дізналася я для себе нове? Так.

До речі, чому я назвала його односельцем. Одна з гілок мого роду починається неподалік міста Прилуки, а це ж ті самі краї, що й Ніжин. Там є -цигаркова- фабрика. Також Ніжином звуть кокота моєї тітки, бо якраз з Ніжина він і прибув. Випадкоково. Кокотів я люблю, тітку теж і батьківщину пращурів теж. Тому ідентифікую себе в певному сенсі як односелку Кокотюхи. Ну, майже.

За що люблю сучасність: будь-яку ахінею можна писати після слів «ідентифікую себе» — і ніхто не зможе заперечити. За Кучми такого не було.

Повернімося до книжки. Коколись напишу допис про те, що українські автори-чоловіки переважно нічогісінько не знають про жінок, не намагаються дізнатися і не вважають за потрібне знати. Навіть у всій численній видавничій кокоманді чомусь постійно не знаходиться нікокого, хто б указав їм на помилки. Ось вам цитата з поточної книжки:

«Розчесане гладенько світле волосся було перехоплене рожевою стрічкою і сягало плечей».
About channel

Засновниця проєкту робить так, щоб українська стала улюбленою мовою як мінімум 40 мільйонів людей

Created: 24 August 2025
Responsible:
Channel source

This channel relays data from the next publicly available source: https://t.me/maketexts, for the purpose of popularizing it and increasing the audience of its subscribers.

Follow the links in the posts to get complete information about the Author or the subject of the post.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization