Search trend "11 червня свято"

11 червня віряни вшановують пам'ять святих апостолів Варфоломія і Варнави. Вони були відданими учнями Ісуса Христа та загинули мученицькою смертю. Повний текст новини

Сьогодні, 11 червня, Міжнародний день рисі. Віряни вшановують пам’ять святих апостолів Вартоломея і Варнави. До Нового року залишилося 203 дні.

Поради, як уберегтися від розгулу нечисті цього дня

11 червня за новим церковним календарем вшановують апостолів Варфоломія і Варнаву. У народі цей день знали як "Варнави-довгого дня", бо сонце стоїть високо й довго не заходить. З ним в народі пов’язано чимало традицій та прикмет.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

Дата 11 червня пов'язана з кількома міжнародними та церковними святами.

Сьогодні заборонено сваритися

Православне свято сьогодні прозвали в народі Варфоломіїв день.

З 5 по 11 червня в Україні триває Зелений тиждень. Це особливий період, який починається напередодні відзначення Трійці (П'ятидесятниці) і завершується на третій день свята. Gаzеtа.uа розповість про традиції святкування та що важливо зробити у ці дні. Що таке Зелений тиждень Зелений тиждень багатий звичаями з давніх-давен. Це час, коли домівки прикрашають свіжою зеленню, вшановують покійних родичів. Дівчата плетуть вінки, а русалки за повір'ями виходять з річок. Саме тому тиждень називається Русальним. Але має він ще іншу назву - Клечальний. Цьогоріч Трійця випадає на 8 червня. Це перший і найважливіший день Трійці, коли церква прославляє триєдиного Бога. Згідно з символом віри, який встановив Нікейський Вселенський собор, Бог має триєдину іпостась: Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий. Перший день свята вшановує всю Святу Трійцю. На наступний день, 9 червня, відзначається День Святого Духа - також важливе свято для християн. Вшановується Трійця і на третій день - 10 червня. Оскільки всі дванадесяті свята, згідно з церковними традиціями, відзначаються три дні. Тому Зелений тиждень завершується 11 червня. Традиції, які збереглися донині Попри стрімкий ритм життя, багато українців і сьогодні дотримуються традицій Зеленого тижня, особливо в селах і родинах, де шанують народні обряди та духовні звичаї. Це час, коли вшановують природу, духів предків і готуються до великого свята Трійці. Прикрашання домівки зеленню на Трійцю Це одна з найживіших традицій. Люди досі приносять до оселі гілки дерев, особливо липи та запашні трави: м'яту, лепеху, пижмо. А вербу і осику використовувати заборонено. Осикою не можна прикрашати оселю тому, що саме на цьому дереві, за легендою, повісився Іуда. Вербу ж не ламають через те, що вона вже віддавала свої гілочки на Вербну неділю. У багатьох родинах зеленню застеляють підлогу чи ставлять біля дверей - як символ захисту і очищення. Йти на кладовище у Троїцьку поминальну суботу Люди йдуть на цвинтар, несуть квіти, лепеху чи зелені гілки, запалюють свічки. Навіть у містах ця традиція не зникає - згадати рідних у цей день вважається моральним обов'язком. Плетіння вінків і традиційні дівочі обряди У селах досі плетуть вінки з лугових трав - як прикрасу та оберіг. Вінки можна зберігати вдома - вірили, що вони захищають від злих сил і хвороб. Молодь проводить вечорниці, співи, хороводи з елементами давніх обрядів. Відвідування церкви на Трійцю Багато українців ідуть до храму в неділю на свято П'ятидесятниці. У храмах також усе прикрашено зеленню, священики читають молитви за врожай, за мир і добробут родини. Цей день - одне з найбільших церковних свят, тому бажано бути на літургії, сповідатися, причаститися. Молитви в Троїцьку неділю вважаються особливо сильними. Родинні обіди на Трійцю У багатьох регіонах заведено збиратися всією сім'єю, готувати святкові страви, пригадувати померлих. Що потрібно зробити у дні Зеленого тижня Прикрасити дім зеленню, особливо в суботу перед Трійцею. Гілки клена, липи, дуба, а також лепеха, м'ята, любисток, пижмо - усе це символізує життя, силу, захист і присутність Святого Духа. Зелень ставлять біля дверей, вікон, на підлогу, ікони та в храмах - "клечання" вважається духовним очищенням простору. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Теплі вітання зі святом Трійці: вірші та картинки Від чого утриматись Дехто, особливо старші люди, досі уникає купання протягом Зеленого тижня, згадуючи повір'я про русалок. Вважалося, що в цей період водойми небезпечні. У них нібито господарюють русалки. Щоб не потрапити "до них у полон", намагалися уникати купання чи навіть наближатись до річок та ставків. А вже у Русальську середу, 11 червня, "виганяти русалок". Обряди вигнання проводили, аби завершити тиждень і захиститися від нечистої сили. Дівчата водили хороводи, співали, кидали у воду вінки. 8 червня віряни відзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.

Сьогодні, 30 травня, у більшості шкіл Тернопільщини завершили навчання. Цьогоріч 11 клас закінчує на триста учнів більше, ніж торік. У деяких громадах свято останнього дзвоника відбудеться на початку червня

У перший місяць літа на українців чекає багато церковних свят. Серед них - Трійця, Різдво святого Івана Хрестителя, а також наприкінці місяця вшановуємо апостолів Петра і Павла та Всіх святих, Собор 12 апостолів. Gаzеtа.uа публікує церковний календар на червень. Збережіть собі, щоб пам'ятати про свята, які мають глибоке релігійне значення. Церковні свята червня: 1 червня - святого мученика Юстина Філософа та інших; 2 червня - святого Никифора, патріарха Царгородського; 3 червня - святого мученика Лукиліяна і тих, що з ним; 4 червня - святого Митрофана, патріарха Царгородського; 5 червня - святого священномученика Доротея, єпископа Тирського; 6 червня - святих преподобних Висаріона та Іларіона; 7 червня - святого священномученика Теодота, єпископа Анкирського; 8 червня - Трійця; Перенесення мощей святого великомученика Теодора Стратилата; 9 червня - святого Кирила, архієпископа Олександрійського; 10 червня - святого священномученика Тимотея, єпископа Пруського; 11 червня - святих апостолів Вартоломея і Варнави; 12 червня - святих преподобних Онуфрія Великого та Петра Афонського; 13 червня - святих мучеників Акилини і Трифілія; 14 червня - святого пророка Єлисея; 15 червня - святого пророка Амоса; святого преподобного Єроніма Стридонського; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька-2025: коли вітаємо і що доречно подарувати 16 червня - святих Отців І-го Вселенського Собору; святого Тихона єпископа; 17 червня - святих мучеників Мануїла, Савела та Ізмаїла; преподобного Іпатія; 18 червня - святого мученика Леонтія; 19 червня - святого апостола Юди, брата Господнього; 20 червня - святого священномученика Методія, єпископа Патарського; 21 червня - святого мученика Юліяна Тарсійського; 22 червня - святого священномученика Євсевія, єпископа Самосатського; 23 червня - святої мучениці Агрипини; 24 червня - Різдво святого Івана Хрестителя; 25 червня - святої преподобної мучениці Февронії; 26 червня - святого преподобного Давида Солунського; 27 червня - блаженного священномученика Миколая (Чарнецького); блаженного священномученика Омеляна (Ковча) та інших; преподобного Самсона лікаря; 28 червня - перенесення мощей святих безсрібників Кира та Івана; 29 червня - святих верховних апостолів Петра і Павла; 30 червня - Всіх святих; Собор 12 апостолів. 8 червня вірянивідзначають Трійцю. Свято триєдиності Бога-Отця, Сина і Святого Духа. Його також називають П'ятидесятниця, Зелене свято або Зелена неділя. Святкування Трійці прив'язане до Великодня. Саме тому дата його щороку змінюється. Трійця припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння. В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду - зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.

11 травня вшановують святого Мокія Амфіпольського. Народився в 3 столітті у родині шляхетних та заможних людей. Пізніше він переїхав до Фракції й оселився у місті Амфіполі. Там він став священником в християнському храмі та намагався переконати язичників прийняти хрещення. Його віра та відданість привели до страшних тортур: його кидали в клітку до диких тварин, колесували, закривали в розпеченій печі та інші жахливі покарання. Однак, Всевишній завжди був поряд та надавав святому сил витримати катування та постійно зцілював його. Розлютившись, імператор наказав обезголовити Мокія. Також 11 травня відзначають день пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Вони народилися в місті Солуні (сучасні Салоніки, Греція) у родині знатного вельможі у першій третині ІХ сторіччя. Обидва вони також певною мірою пов'язані з Україною. Просвітителі слов'ян, святі брати Кирило і Мефодій уподібнилися до святих апостолів і їхніх трудів у благовісті віри Христової. Кирило був сином знатного воєводи, слов'янина-болгарина, який жив у Солуні (Македонія). Він виховувався з майбутнім візантійським імператором Михаїлом. Після навчання Кирило пішов в один із монастирів, а потім став бібліотекарем при храмі Св. Софії та вчителем філософії в головній Царгородській школі. Його богословська освіченість допомогла йому перемогти в диспуті з Ананією-іконоборцем. Разом із братом Мефодієм він вирушив на місіонерську подорож до слов'янських країн, де стали займатися перекладом богослужбових книжок із грецької на слов'янську мову. Для цього вони впорядкували слов'янську абетку, яка стала називатися кирилицею. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ​День Матері-2025: сім ідей, чим потішити найріднішу​ Прикмети Дощить чи вранці туман - таким буде і літо. Червоне сонце під час сходу - літо буде грозовим. Веселка - до вітряного червня. Що не можна робити, а що варто Не можна створювати конфлікти, лаятися і сумувати. Незаміжнім дівчатам заборонялося підмітати підлогу, тому що вірили, що тоді вони "вимітають" з оселі майбутнього нареченого. Також не можна було ходити до водойм без особливої потреби, каламутити там воду, тому що в цей період виходили русалки, які могли затягнути на дно. Зазвичай цього дня селяни займалися рутинними справами по дому. У церкві на це свято суворих заборон немає, але грішити повсякденними гріхами не можна. Забороняється заздрити, бажати зла, ображати тварин, залишати без допомоги того, хто просить. За народними повір'ями сьогодні забороняється працювати на землі (в полі або на ділянці), не послухаєшся - і град поб'є врожай. Крім цього, не радять починати нові справи і робити великі покупки. В останній місяць веснивідзначаємо Перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця,Третє обрітення глави святого пророка Іоанна Хрестителя, а також Вознесіння Господнє. А ще вшановуємо Рівноапостольних Кирила і Мефодія. Щоб не пропустити жодної дати, Gаzеtа.uа публікує зручний календар на кожен день місяця.

10-11 травня складно буде узгодити свої плани з планами рідних і знайомих. Люди не чутимуть одне одного. Укладені заздалегідь домовленості скасовуватимуться. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Будьте готові до експромту, - говорить астрологиня. - Покладайтеся на себе. Намагайтеся нікуди не поспішати. Нові знайомства не принесуть приємних емоцій. Справити позитивне враження на співрозмовника буде складно. Не час робити великі покупки. Навряд чи вони виявляться вдалими. Уповільнюється обмін речовин. Їжте менше, але частіше. Перевіряйте термін реалізації продуктів. Частіше траплятимуться випадки харчового отруєння. Новий курс лікування краще розпочати в середині наступного тижня. Найскладніше почуватимуться цими днями Раки, Близнюки та Діви. Не вішайте носа, бо скоро свято буде і на вашій вулиці. На сьомому небі від щастя будуть Овни, Терези і Скорпіони. Ці вихідні подарують вам свободу вибору і безкінечні можливості". Овен (21 березня - 20 квітня) Не поспішайте складати плани на майбутнє. Тихіше їдеш - далі будеш. Придивіться до конкурентів, проаналізуйте успіхи та невдачі. Скористайтеся можливістю отримати другу вищу освіту. Це допоможе збільшити заробітки. Телець (21 квітня - 20 травня) Змініть інтер'єр в оселі. Вдало пройде ремонт, який розпочнете в суботу. Від ваших рішень багато чого залежатиме. Заробітна платня збільшиться, але й вимоги зростуть. Не чекайте, що щось вирішиться без вас. Наполеглива праця допоможе збільшити заробітки. Близнюки (21 травня - 21 червня) Зміни не забаряться. Проявіть себе як сильний лідер і непересічна особистість. Хороша робота сама вас знайде. Більше часу присвячуйте самоосвіті. Не зупиняйтеся на досягнутому. Гроші йтимуть до ваших рук. Рак (22 червня - 22 липня) Вдалий час, аби купувати нерухомість. Будете задоволені від того, як вигідно вклали гроші. Цікаві пропозиції надійдуть від колишніх колег. Розгляньте їх та не баріться з відповіддю. Від цього залежатиме, наскільки успішними і багатими ви будете. Лев (23 липня - 23 серпня) Не відмовляйтеся від шансів. Не бійтеся перепон. Доля даватиме їх для того, щоб застерегти і дати час добре все обдумати. Велику роль відіграють друзі. Вони зроблять набагато більше, ніж родичі. Діва (24 серпня - 23 вересня) Заробітки не настільки високі, як ви собі уявляли, але відмовляти собі у чомусь не доведеться. Тримайте на відстані підлеглих, аби не змогли вас підсидіти. Скоро вам вдасться накопичити солідний капітал і спланувати фінансову політику на кілька років вперед. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ці два знаки мають найсильнішу інтуїцію: хто повинен прислухатися до себе, якщо хоче стати успішним Терези (24 вересня - 23 жовтня) Все складеться добре у тих, хто любить свою справу. Не втікайте від додаткових обов'язків. Вони допоможуть вам розкритися наповну. Частіше радьтеся з коханими. Це найбільш надійні бізнес-партнери і соратники. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Це час ініціативних і наполегливих. Кризи не відчує той, хто зароблятиме у кількох місцях водночас. Скільки б грошей не було у кишені, не забувайте про економію. Відмовтеся від кредитів. Їхнє повернення стане для вас тягарем. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Це період особливих змін на краще. З'являться можливості, яких ви не помічали раніше. Більшого досягатиме той, хто не боїться експериментувати. Не опустіть свій шанс розбагатіти. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не варто змінювати колектив, шукати собі помічників. Оточите себе самозванцями. Зачекайте до кінця місяця. Тоді зможете підшукати справжніх професіоналів. Добре заробити вдасться, якщо виставите на продаж речі, якими не користуєтеся. Водолій (21 січня - 20 лютого) Зараз ви здатні покорити будь-кого. Не вагайтеся, якщо хочете чогось досягти. Не варто економити на речах, які плануєте використовувати для щоденного вжитку. Вдалий період, аби купити авто. Підшуковуйте нерухомість для своєї сім'ї. Риби (21 лютого - 20 березня) Ці вихідні приємно вразять та змусять усміхнутися. З нього розпочнеться ваш травень. Удача супроводжуватиме щодня. Невеликі епізодичні надходження грошей допоможуть купити усе, що планували. Придбання нерухомості плануйте на кінець місяця. У травні гроші йтимуть до кишені креативних. Не намагайтеся усе пояснити за допомогою логіки. Довіртеся долі і працюйте на результат. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на травень і розповіла, на кого чекають багатство і процвітання.

Втрата матері вважається безумовним болем, втрата когось із подружжя часто нівелюється З Дмитром познайомилися влітку 2011 року в парку. Наступного дня ми знову зустрілися, якось швидко зав'язалися стосунки. Перші обійми і я відчула: це моя людина. На першому побаченні ми проходили повз велику калюжу, і раптом летить машина на повній швидкості. Збагнула, що зараз мене обляпає з ніг до голови. Але Діма миттєво став на моє місце. Він був весь у болоті, а я залишилася суха. Це сильно вразило нібито юний хлопець, але поводиться, як справжній чоловік. З ним завжди було відчуття захищеності. Дмитро вивчився на економіста, але працював у різних галузях комірником, експедитором, оператором на пошті. Коли народився старший син, працював на будівництві. У мене були проблеми під час вагітності, тому направили у Вінницьку лікарню. Там зробили екстрений кесарів розтин, рятували обох. Подзвонила Дмитру і сказала, що народила сина. Чоловік подумав, що я жартую, бо це було 1 квітня. У січні 2017 року Дмитро сказав, що підписує контракт зі Збройними силами України. Запитала: "Чому так вирішив?" Відповів коротко: "По-іншому не можу". 30 січня став бійцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом Дмитра направили в Донецьку область, десь у район Маріуполя. Коли чоловік приїжджав додому, помітила, що змінився, змужнів. Потім були знову ротації в Донецьку область, на Луганщину. Молодший син народився 15 лютого 2021 року. Чоловік на виписку з пологового не потрапив, бо відпуску дали за місяць. Бригада повернулася на ротацію. А в серпні ми вирішили похрестити малюка і зробити красиве свято у ресторані, з музикою, фотозоною, відеооператором. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину та друзів. Перші обійми і я відчула: це моя людина У листопаді 2021-го Дмитро сказав, що вони вирушають раніше на полігон на злагодження. У лютому 2022-го чоловік узяв відпустку планували відсвяткувати перший день народження молодшого сина. Хотіли запросити лише найближчих, адже дитині зробили операцію і їй не можна було сидіти чи вставати на ніжки. Але 13 лютого Дмитрові зателефонували й повідомили: терміново прибути на полігон. Вони стояли поблизу Олешківських пісків. Чоловік лише встиг подарувати мені квіти до Дня закоханих і сфотографуватися з дітьми. А 24 лютого, о п'ятій ранку, подзвонив і сказав: "Почалося. Ми прийняли бій. Збирай дітей". З дитиною після операції ми далеко не доїхали б, тому вирішили перебратися до бабусі в село. У неї є пічка, криниця й погріб. А в нас будинок на електриці, тим паче живемо в дев'ятиповерхівці біля центральної траси. Першого дня великої війни біля Антонівського мосту точилися колосальні бої. О восьмій вечора танковій групі під керівни­цтвом старшого лейтенанта Євгена Пальченка вдалося вибити десантників РФ й повернути міст під контроль ЗСУ. Тримали його 12 годин. Завдяки цьому в ніч з 24 на 25 лютого 59-та бригада вийшла, але 11 воїнів, зокрема Дмитро, не встигли це зробити і залишилися в оточенні на лівому березі.З оточення виходили майже тиждень. Маленькими проміжками дісталися до Дніпра. Надворі лютий, холодно, а вогонь не можна палити. Їсти нема чого, воду пили з річки. Десь метрів 700 пройшли заплави вбрід, далі човнами. Дмитро думав, що не вибереться звідти, телефонував мені та прощався. Сказала йому: "Я не буду вдовою у 32 роки". На жаль, стала у 33.Дивом хлопці вибралися з оточення. Допомогла темрява. На іншому березі їх зустріли, помили, нагодували й переправили на Миколаїв. Там знайшли кістяк бригади, й почалася оборона Миколаєва. Уперше після початку великої війни Дмитро приїхав додому влітку. Це була особлива відпустка. Рахувала, що в житті молодшого сина, якщо зібрати всі відпустки по краплинах, Дмитро був місяців чотири. Старшому сину тата також не вистачало. Максим радів, коли той приїжджав додому. Звичайно, ми говорили по телефону і відеозв'язку, але це не замінить живого спілкування. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину і друзів Якраз на мій день народження було звільнення Херсона. Дмитро згадував, що люди півдня неймовірні. Допомагали абсолютно всім, незважаючи на те, що ризикують життям. Самі не маючи практично нічого, ділилися останнім, тому що це для наших воїнів. Коли хлопці стояли в селі на Херсонщині, тримаючи оборону, в людей були розбиті хати. Готували на саморобних пічках, що їх складали з цегли. Щодо харчування в 59-й бригаді, то чоловік ніколи не скаржився. Я навіть жартувала, що в армії його, мабуть, годують краще, ніж удома. Але місцеві все одно намагалися допомогти: то вареники наліпили, то пиріжки спекли, то качку приготували.Після Херсонщини чоловіка з побратимами перевели в Донецьку область. Дмитро став командиром зенітно-ракетного взводу. У травні 2023 року отримав звання лейтенанта і приїхав у відпустку. Зазвичай під час відпусток ми проводили час із дітьми, але того разу він побачив майже всіх рідних і друзів. Старався з усіма зустрітися. Не знаю, чи є в людини відчуття власної смерті, але цього разу чоловік був задумливий, сам не свій. 6 червня ми провели Дмитра, а 7 червня він уже був на базі, наступного дня на позиції.8 червня прокинулася о шостій ранку, й перша думка: "Подзвонити Дімі". Проте побоялася його розбудити. Зателефонувала близько дев'ятої, але почула незнайомий голос. Це був лікар. Він сказав: "Ваш чоловік важко поранений у голову". Вранці наступного дня була вже в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. У реанімацію пускали лише двічі на день. У Дмитра було поранення в нижню частину спини, перемотана рука, зчесане обличчя. Але все це були дрібниці порівняно з тим, що уламок зайшов у голову. Ми почали підіймати всіх знайомих лікарів. Шукали можливості поїхати в Німеччину. Я була ладна на все, аби чоловік вижив. Однак Дмитро був на апараті штучної вентиляції легень. Лікар сказав, що скаче тиск і його не зможуть транспортувати. Проте ми вірили в диво, адже Діма займався спортом, був кремезний. На жаль, лікар шансів не давав, бо уламок прошив голову й перебив усі судини, які живили мозок. Здається, спочатку чоловік мене ще чув. Коли я вперше зайшла в палату й почала говорити, заворушив рукою і ногою, ніби хотів поскидати з себе все, адже страшенно не любив лікарні. Говорила до нього, вмикала відеозаписи на телефоні, щоб Дмитро чув голоси наших дітей. Але він почав впадати в дедалі глибшу кому. Життєві показники падали. Знайомий лікар подивився на фото лікарняних документів і лише сказав: "Мені шкода". Весь цей період, коли була в Дніпрі, бездумно блукала містом і чекала, коли пустять у реанімацію. 11 червня біля Дмитра був інтерн. Він намагався мене заспокоїти, на відміну від лікаря казав, що, можливо, чоловік видряпається, він міцний. Однак 12 червня, о шостій ранку, мені подзвонили та сказали: "Нам дуже шкода. Діма о 5:30 помер". Так само о шостій ранку, як і 8 червня, коли я прокинулася з думкою, що треба подзвонити чоловіку. Підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки Стояла біля госпіталю, одна в чужому місті та плакала. Підійшла дівчина, з якою познайомилися в лікарні, й обійняла мене. Чоловік цієї дівчини також отримав важке поранення. Потім я дізналася, що помер за два дні після Дмитра. Старшому синові попросила не казати про смерть тата, хотіла зробити це сама. Ми разом сиділи і плакали. З чоловіком прощалися з квартири, де ми жили. Провести Дмитра в останню путь зібралося багато людей, зокрема побратими приїхали окремим автобусом і автомобілями. До поганого побратима чи командира не приїхало би стільки людей. Далі почалася боротьба за виживання. Кажуть, час лікує. Це неправда. Лише усвідомлюєш: ти не маєш права підвести чоловіка, бо у вас діти. Мусиш зранку встати, приготувати сніданок, треба вирішувати питання освіти, дбати про їхнє здоров'я, навіть просто погратися. Словом, дітям потрібна мама.Не пам'ятаю, скільки часу я щодня ходила на кладовище. Брала каву чоловікові й собі. Так починався мій день. До 40 днів Дмитро мені снився, навіть чула, що він мене гукав. Я досі пишу чоловікові в месенджер. Якось наснився і запитав: "Чому ти мені фото малих не скидаєш?" Тепер у мене відчуття, що Дмитро просто на завданні. Так легше сприймати втрату. Розумію, що його нема, адже була в реанімації, на опізнанні в моргу, тримала за руку у труні. Але хочеться вірити, що хай не тут, але в іншому світі я з ним зустрінуся. Колись іще в період АТО домовилися дивитися на найяскравішу зірку. І тепер, коли дивлюся на зірку, уявляю, що ми з Дмитром спілкуємося. Коли близька людина помирає, ти теж із нею помираєш. Тільки її поховали, а тебе чогось забули. Бездумно гортаючи сторінки соцмереж, натрапила на групу "Ми разом". Її створили дружини полеглих захисників. Спочатку вона налічувала декілька сотень, а тепер майже п'ять тисяч. У цій групі ми ділимося почуттями, емоціями, досвідом. Завдяки їй дізналася багато корисного щодо оформлення документів. Але це знають далеко не всі рідні загиблих. Вважаю, що до сімей полеглих воїнів має бути закріплений супровід на рівні держави, навіть щоб допомогти оформити ті самі документи на виплати. Адже найменше, чого хочеться в період втрати, це збирати довідки. Так, 59-та бригада багато зробила для нас у цьому плані, і я за це вдячна, але інші жінки стикаються з великою юридичною колізією. Такі групи, як "Ми разом" та "Маємо жити", створюють багато можливостей для дружин полеглих захисників. Наприклад, у Києві був проєкт "Сто картин дружин справжніх Героїв". У пам'ять про кохання кожен малював свою картину. Я намалювала Карпати, куди ми з Дмитром мріяли поїхати, але постійно відкладали на потім. Тепер виходить, що мій чоловік жодного разу не бував у горах, ми не їздили разом на море й цього більше ніколи не буде. Треба вчасно жити. А в Карпати я повезла своїх синів. У дітей іншого дитинства не буде. Мушу їх кудись возити, щось показувати, наповнювати їхні життя цікавими спогадами. Маю особисті поради, що не можна запитувати в родичів загиблих. Найтупіше запитання: "Як ти?" На нього немає відповіді. Ми живемо не через те, що хочемо жити. Ми живемо через не можу. Надзвичайно тригерить запитання про гроші й виплати. Навіть незнайомі люди можуть дозволити собі це запитати. Взагалі не хотіла думати про гроші. Коли отримала першу виплату, плакала та кричала, бо це ніби гроші за людину. Називаю їх кривавими. Якби мені сказали, що можна повернути чоловіка і гроші можуть допомогти, я віддала б усе, що маю. Але вибору немає. Тому доводиться жити в новій реальності. Якось мені сказали: "Тебе чекає багато важких днів і ще більше ночей". Це справді так. Коли лягаю спати, починаю все згадувати, прокручувати в голові, що можна було б змінити. Але усвідомлюю, що все одно нічого не повернеш. Є реальність, і вона така: моїм дітям потрібен був живий батько, а не гроші, їх можна заробити. Щодо себе, то втратила не просто чоловіка, я втратила найближчого друга. З Дмит­ром ми спілкувалися про все. Це була абсолютна підтримка в усьому. Якби я сказала йому, що хочу стати мандрівною балериною, він відповів би: "Будь ласка". Після загибелі чоловіка я заніміла. Усі мрії були побудовані з Дмитром. Машину ми хотіли з ним, про власну квартиру мріяли разом, навіть уявляли, як буде пахнути кава на кухні. Уявляла, як житимемо у старості. Жартувала: "Коли нам буде по сто років і ми будемо кудись іти, то я підпихатиму тебе палицею у спину й казатиму: "Давай швидше". Тепер життя треба будувати заново. Тому не питайте в родин загиблих про виплати, їх це ображає. Це знецінює їхнє почуття болю і обмінює на папірці.Не називайте нас удовами, ми дружини полеглих захисників. Якщо втрата матері вважається безумовним болем, то втрата когось із подружжя часто нівелюється. Мало не кожен другий може сказати дружині загиблого: "Ти ще вийдеш заміж", "Ти собі знайдеш іншого". Складається враження, що нашому суспільству було б легше, щоб у нас було, як у давніх скіфів: помирав воїн, із ним разом заживо ховали дружину і на цьому все. Немає проблем, не треба дивитися на цю жінку, яка є живим нагадуванням про померлого чоловіка. Та насправді ніхто не має права засуджувати дружину, бо ніхто не може стати на її місце. Якщо жінка знаходить сили жити далі, виходить заміж, то можна лише щиро порадіти за неї. Ми з чоловіком були проти мирних переговорів із Росією не в тому плані, що ми не хочемо завершення війни, а тому, що розуміємо, який у нас ворог. Жоден мирний договір із РФ не був дотриманий. Вони все одно прийдуть і вдарять сильніше. Не для того нині гинуть батьки, щоб їхні діти знову йшли на війну.Якби в мене не було дітей, то стовідсотково впевнена, що пішла б також на фронт. Я прагну помсти. Проте не маю морального права залишити дітей без матері й нині можу лише постійно донатити на ЗСУ. Я підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки. Знаю, що троє точно двохсоті і багато поранених. Якби та лють, що в мене всередині, могла конвертуватися, то росіяни і всі, хто розпочав цю війну, зникли б із нашої планети. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя Пишаюся своїм чоловіком, і збереження пам'яті про нього є одним із нових сенсів мого життя. Відправила його речі в Київський музей війни, у Вінницький краєзнавчий музей, подала дані на платформу "Меморіал", на рідній школі Дмитра відкрили меморіальну дошку. Намагаюся де тільки можна розповідати про нього, щоб знали: така людина жила, а нині ми живемо завдяки його подвигу й подвигам тисяч захисників і захисниць. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя. Бачила, що в кожному українському місті чи селі встановлено банери загиблим чи облаштовано місця вшанування пам'яті. Разом із родинами інших полеглих воїнів зайнялися питанням створення Алеї Слави в центрі нашого міста. Але зіштовхнулися з нерозумінням з боку влади: "Не на часі", "Немає фінансування", "Не те місце обираєте". Не хочу описувати, скільки витратили часу та зусиль. Було бажання все це кинути, але не мала права. Тепер у центрі міста встановлено банери як нагадування для всіх: така ціна відносно мирного життя в нашому регіоні й така ціна щодня для всіх нас.