Search trend "Указ Президента України"

Національну валюту України гривню запровадили 1 вересня 1996-го. Замінила купоно-карбованці.

Після прийняття незалежності України, 12 листопада 1992-го указом президента Леоніда Кравчука було припинено використання радянського рубля. Єдиним платіжним засобом став український карбованець - купон. Того року створили Державну комісію для проведенню грошової реформи в Україні.

25 серпня 1996-го оголошено указ президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні". Відповідно до указу грошову реформу проводили з 2 по 16 вересня. У перший же день реформи за встановленим курсом перерахували у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Запровадили нову валюту

Нову валюту в продовження традицій Київської Русі та періоду Української революції 1917-1921 років, вирішили назвати гривнею. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "шаг", "сотий", "різана". Врешті віддали перевагу звичній уже "копійці". Ідейним натхненником нової валюти був голова НБУ Володимир Матвієнко, а дизайн розробив художник Василь Лопата.

Стару валюту замінили на нову з розрахунку 100 тис. крб за 1 грн. У країні в той час ходило 338,1 млрд крб. Обмін проводили з 2 по 16 вересня 1996-го. Після цього розплатитися в Україні можна було тільки гривнею. В додаток до випущених банкнот номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 грн, 2001-го почали випускатись банкноти в 200 грн. 500 грн з'явилися 2006 року, 1000 грн - 2019-го.

5 серпня 1993-го через Систему електронних платежів Нацбанку пройшли перші платежі. За день система здатна обробити 10 млн платежів.

Кошти потрапляють на рахунок банка-отримувача миттєво. У файловому режимі час проходження платежу від банка-відправника до банка-отримувача становить 10-20 хв.

Новий президентський указ завершує черговий етап роботи колишнього очільника Мінстратегпрому в команді глави держави та змінює його нинішній статус.

Президент України Володимир Зеленський увільнив Олександра Камишіна від виконання обов’язків позаштатного радника глави держави зі стратегічних питань.

Як повідомляє Офіс Президента.

Відповідне рішення президент закріпив указом №844/2026. Документ припиняє виконання Камишіним обов’язків на цій посаді.

Попередня робота Олександра Камишіна

Перед призначенням позаштатним радником президента зі стратегічних питань Олександр Камишін очолював Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України.

Таким чином, після набрання чинності новим указом Камишін більше не виконує обов’язків позаштатного радника президента.

Можливо, вам буде цікаво:

• Після відставки Андрія Єрмака він підтримує контакти з високопосадовцями та юристами, зокрема Рустемом Умєровим, Олександром Камишіним і Євгеном Корнійчуком, а також адвокатом Ігорем Фоміним.
• Володимир Зеленський заявив, що правоохоронці встановлюють причини вибухів у селі Мила на Київщині, де загинули 38 людей і постраждали 52 особи.
• Стаття описує участь Христі Фріланд у відбудові та модернізації економіки України як позаштатної радниці президента з економічного розвитку у 2026 році, її волонтерський характер та прагнення залучити приватні інвестиції та світовий досвід для інтеграції України в ЄС

Кадрові рішення стосуються одразу кількох судових інституцій, а новий склад має посилити роботу органів, що розглядають чутливі справи.

Президент Володимир Зеленський указом №843/2026 від 31 серпня призначив Дениса Сергійовича Коваленка суддею Вищого антикорупційного суду.

Про це йдеться в указі Президента України №843/2026.

Документ передбачає призначення відповідно до положень Конституції України, що регулюють порядок обрання та призначення суддів.

Відповідно до частини п’ятої статті 126, статті 127 та частин першої і другої статті 128 Конституції України постановляю: призначити Коваленка Дениса Сергійовича на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

– йдеться в указі

Призначення суддів до апеляційних судів

Того ж дня Володимир Зеленський підписав ще три укази про призначення суддів Одеського апеляційного суду. Суддівські посади обійняли Олександр Акимович Маслеников, Дмитро Володимирович Киян і Павло Анатолійович Прохоров.

Олександра Масленикова призначено указом №839/2026, Дмитра Кияна – указом №840/2026, а Павла Прохорова – указом №841/2026.

Крім того, указом №842/2026 Еллу Валеріївну Катаєву призначено суддею П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Попередні кадрові рішення щодо ВАКС

Раніше президент призначив до Вищого антикорупційного суду 11 суддів, а також п’ятьох суддів Апеляційної палати ВАКС. Нове призначення Дениса Коваленка продовжує кадрове поповнення антикорупційної судової системи.

Інші новини, які можуть вас зацікавити:

• Апеляційна палата ВАКС відмовилася передавати справу Ігоря Коломойського та топменеджера банку до іншого суду. Провадження щодо заволодіння 9,2 млрд грн продовжать розглядати у ВАКС.
• Президент України призначив 13 суддів до місцевих, господарського та апеляційних судів у кількох регіонах держави.
• Володимир Зеленський доручив заступнику голови ДПСУ Вадиму Ченчику тимчасово очолити службу. Рішення ухвалили на тлі раніше анонсованих кадрових змін.

У Львові поруч із Державним прапором України підняли особливий стяг – Прапор Надії, всеукраїнський символ підтримки та пам'яті про військовополонених, зниклих безвісти та тих, хто перебуває у російському полоні.

Про це повідомила Львівська міська рада, передає Рубрика.

Державний прапор України та Прапор Надії підняли:

• Матвій — син військового Романа, який зник безвісти торік,
• Максим — син військовополоненого, бійця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України Андрія,
• прикордонниця Еліна Мединіна, яка сама пережила російський полон.

Фото: Львівська міська рада

У заході взяли участь родини військовополонених і зниклих безвісти, військовослужбовці, представники області, депутати, а також заступниця міського голови з гуманітарних питань Ірина Кулинич.

Як зазначається, одним із тих, хто підняв Прапор Надії у Львові, став 13-річний Матвій – син військового Романа, який зник безвісти 16 жовтня 2025 року.

Фото: Львівська міська рада

Відтоді минуло десять місяців. Увесь цей час родина шукає будь-яку звістку про чоловіка та бореться за його повернення додому.

Попри свій юний вік, Матвій є великою підтримкою для мами. З раннього дитинства хлопець має дві великі мрії — стати священником і професійним футболістом. Саме батько вперше привів його на футбольне поле, коли Матвієві було лише три роки.

Цього дня Матвій піднімав Прапор Надії не лише за свого тата Романа, а й за кожного захисника та кожну захисницю, на яких удома чекають рідні.

Фото: Львівська міська рада

До церемонії також долучилася Еліна Мединіна – прикордонниця, військова лікарка, захисниця Маріуполя та медикиня "Азовсталі", яка сама пережила російський полон.

На початку повномасштабного вторгнення Еліна очолювала службу охорони здоров'я Донецького прикордонного загону та виконувала завдання в оточеному Маріуполі. Згодом вона опинилася на території заводу "Азовсталь", де в складних умовах надавала медичну допомогу пораненим військовослужбовцям і цивільним.

21 травня 2022 року Еліна потрапила в російський полон. Нині вона очолює сектор охорони здоров'я Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Прапор Надії Еліна піднімала за своїх побратимів і посестер, а також за всіх, хто досі перебуває у російському полоні або вважається зниклим безвісти.

Фото: Львівська міська рада

Ще одним учасником підняття Прапора Надії став Максим – син військовополоненого Андрія, бійця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України.

Після окупації рідного міста у 2014 році родина Максима переїхала до Маріуполя. Там його батько працював на комбінаті "Азовсталь".

З початком повномасштабної війни Андрій долучився до оборони Маріуполя у складі окремого загону спеціального призначення "Азов". Наприкінці травня 2022 року разом із побратимами він вийшов у полон.

Під час теракту в колонії в Оленівці 29 липня Андрій отримав важкі поранення. Нині він досі перебуває в російській неволі.

Довідка

Прапор Надії — біло-чорний стяг, що символізує віру та надію на повернення тих, кого чекають українські родини. Він нагадує про військових і цивільних, які перебувають у полоні або зникли безвісти, а також про випробування, через які щодня проходять їхні рідні.

Ініціативу підняття Прапора Надії започаткували в Україні у 2025 році. Її мета — вшанувати пам'ять про українських військовополонених і зниклих безвісти під час російсько-української війни та нагадувати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому.

Ідея створення цього символу належить Сергію Волинському — Герою України, командиру 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, учаснику оборони Маріуполя та колишньому військовополоненому.

23 серпня 2024 року він подав петицію до Президента України з проханням підтримати створення нового символу — Прапора Надії. Менш ніж за чотири дні петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів.

Прапор Надії — це знак мовчазної пам'яті та віри у повернення полонених і зниклих безвісти.

Нагадаємо, 29 серпня в Україні відзначають День пам'яті захисників і захисниць України — державний пам'ятний день, встановлений для вшанування військовослужбовців і добровольців, які віддали свої життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

Цю дату встановили у 2019 році указом президента України. Вона пов'язана з Іловайською трагедією 2014 року.

Як писала Рубрика, у Києві на Майдані Незалежності відбулася центральна акція до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Захід провели на честь пам'яті полеглих військових.

The post У Львові поруч із Державним прапором України підняли Прапор Надії appeared first on Рубрика.

Його останній бій на Херсонщині став прикладом виняткової мужності, а рішення, ухвалені за лічені хвилини, змінили хід штурму.

31 серпня 1996 року в селі Сереховичі на Волині народився Володимир Балюк, відомий серед побратимів за позивним “Балу”. Нині село входить до Сереховичівської громади Ковельського району. Тут минули його дитячі роки та навчання у школі.

Про це йдеться в указі Президента України.

Після завершення дев’ятого класу Сереховичівського ліцею імені Ярощука у 2011 році Володимир продовжив освіту в Луцькому правознавчому ліцеї з посиленою фізичною підготовкою. Надалі навчався у Луцькому національному технічному університеті та Університеті банківської справи у Львові. У 2019 році здобув ступінь магістра.

Військова служба Володимира Балюка “Балу”

29 липня 2016 року Володимир Балюк підписав контракт зі Збройними силами України. Він брав участь в АТО/ООС, служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. Обіймав посаду головного сержанта десантно-штурмової роти.

Позивний “Балу” добре знали у підрозділі. Воїн приділяв багато уваги професійній підготовці, долучався до міжнародних навчань, займався спортом, практичною стрільбою та кросфітом. На змаганнях неодноразово здобував призові місця.

Володя був учасником АТО/ООС, головним сержантом нашої роти. Надійнішого і виваженішого воїна годі було шукати. Спокійний, чесний, справедливий – не було таких питань, які б він не зміг вирішити. У нього завжди все виходило: у службі, спорті та інших справах. “Балу” завжди посідав призові місця у змаганнях із практичної стрільби та кросфіту. Він планував продовжувати й розвивати військову кар’єру.

– офіцер-десантник із позивним “Одін”

Подвиг Героя України Володимира Балюка на Херсонщині

Від початку повномасштабного вторгнення Росії Володимир Балюк залишився у складі свого підрозділу та продовжив захищати Україну. Він воював на Миколаївщині й Херсонщині, прикривав побратимів, евакуйовував поранених, допомагав військовим виходити з оточення та брав участь у знищенні живої сили й техніки російських військ.

На початку квітня 2022 року десантники виконували наступальне завдання на півдні України. “Балу” очолив штурмову групу, що мала просунутися вперед і закріпитися в одному з населених пунктів. Для стримування українських військових російські підрозділи застосували танки, бронетехніку та значні сили піхоти.

5 квітня 2022 року поблизу села Нововознесенське на Херсонщині Володимир Балюк разом із побратимами прийняв важкий бій. Він виявив російську бойову машину десанту, яка наближалася до українських позицій, і знищив її з протитанкового ракетного комплексу Javelin. Згодом із комплексу NLAW воїн уразив ще одну ворожу БМД.

У цьому бою Володимир Балюк знищив близько десяти російських військовослужбовців та дві одиниці бронетехніки. Російські війська почали відходити, ведучи щільний вогонь для прикриття. Під час обстрілу “Балу” зазнав тяжкого осколкового поранення, несумісного з життям.

Мені досі не віриться, що Володі з нами немає. Думаю, що він усе одно десь поруч, просто ми його не бачимо. І вже з неба він допомагатиме нам далі знищувати ворога та гнати його з нашої рідної землі.

– офіцер-десантник із позивним “Одін”

Посмертне звання Героя України

8 квітня 2022 року Володимира Балюка поховали в його рідних Сереховичах. Уже 12 квітня 2022 року указом Президента України сержанту Володимиру Балюку посмертно присвоїли звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”.

Нагороду воїн отримав за особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі. Володимир Балюк прожив 25 років, значну частину яких віддав службі у Збройних силах України. Пам’ять про Героя України з позивним “Балу”, який до останнього виконував свій військовий обов’язок, зберігатиметься назавжди.

Інші теми, які вам можуть сподобатися:

• Історія лейтенанта Василя Ферштея із позивним «Фізрук», який загинув у першому бою поблизу Вербового та посмертно отримав державні нагороди.
• Володимир Зеленський разом із Головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим відвідав Олександрівський напрямок і зустрівся з військовослужбовцями 80-ї Галицької бригади.
• Поліція розслідує розстріл 38-річного жителя села Солонці на Херсонщині, якого, за версією слідства, вбили російські військові під час окупації.

Про це повідомляє Новини.LIVE.

Початок життєвого шляху Андрія Парубія

Андрій Парубій був онуком кулеметника Збройних сил Української Держави та Української Галицької армії. Через службу діда в УПА його родину свого часу виселили до Сибіру на 10 років.

Парубій здобув освіту на історичному факультеті Львівського університету за спеціальністю "історик, викладач історії". Згодом навчався в аспірантурі Львівської політехніки, де вивчав політологію та соціологію.

У 1987–1989 роках працював лаборантом і старшим лаборантом Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

У 1987–1988 роках також був лаборантом Верхньодністровської слов’яно-руської археологічної експедиції цього інституту.

Ще в молоді роки Парубій долучився до національно-визвольного руху. Він організовував перші в Україні пікети, а в 1989 році був заарештований за організацію несанкціонованого мітингу.

Політична кар’єра Парубія

У 1990 році Андрія Парубія обрали депутатом Львівської обласної ради. Через рік він разом з Олегом Тягнибоком став одним із засновників Соціал-національної партії України, яка у 2004 році змінила назву на Всеукраїнське об’єднання "Свобода".

У 1994–1998 роках Парубій був депутатом Львівської міської ради та очолював депутатську групу.

З 1999 року працював редактором науково-політичного журналу "Орієнтири".

У 2002 році Парубія знову обрали депутатом Львівської обласної ради. Він також став заступником голови облради.

Під час Помаранчевої революції у листопаді–грудні 2004 року Парубій виконував обов’язки коменданта Українського дому в Києві.

У 2005 році він очолив партію "Народний союз "Українці"", яку згодом реорганізували в громадянське об’єднання "Український дім".

У 2007 році Парубій уперше став народним депутатом України. До Верховної Ради VI скликання він пройшов від блоку "Наша Україна — Народна самооборона". У парламенті очолював підкомітет з питань контролю за здійсненням зовнішніх відносин Комітету у закордонних справах.

У 2012 році Парубій вийшов із партії "Наша Україна", а згодом приєднався до "Фронту змін".

У 2012–2014 роках був народним депутатом VII скликання від ВО "Батьківщина", де очолював підкомітет із питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір.

У 2014 році Парубій залишив політраду "Батьківщини". Того ж року на з’їзді партії "Народний фронт" його разом із командирами добровольчих батальйонів включили до Військової ради, яка займалася розробкою пропозицій щодо зміцнення обороноздатності України.

Того ж року Парубія знову обрали до Верховної Ради. 4 грудня 2014 року 313 народних депутатів підтримали його кандидатуру на посаду першого заступника голови парламенту.

14 квітня 2016 року Андрія Парубія обрали головою Верховної Ради України. На цій посаді він працював до 2019 року.

У 2019 році Парубій знову став народним депутатом — цього разу IX скликання від партії "Європейська Солідарність". У парламенті він працював у Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Андрій Парубій долучився до територіальної оборони. Зокрема, на початку повномасштабної війни він чергував на блокпосту 206-го батальйону територіальної оборони Києва.

Андрію Парубію присвоєно статус Героя України

У жовтні 2025 року президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв Андрію Парубію звання Героя України.

Так держава відзначила його внесок у політичне та громадське життя країни, а також діяльність, пов’язану із захистом України.

Через рік після вбивства Андрія Парубія в Україні продовжують згадувати його як політика, громадського діяча та колишнього голову Верховної Ради, який протягом десятиліть був активним учасником українського політичного життя.

Справа про вбивство Андрія Парубія

30 серпня 2025 року Андрія Парубія вбили у Львові. Невідомий чоловік, який був схожий на кур’єра Glovo, здійснив кілька пострілів у політика. Від отриманих поранень Парубій загинув на місці.

1 вересня правоохоронці затримали підозрюваного. Ним виявився 52-річний житель Львова.

Сцельніков визнав свою провину та заявив, що скоїв злочин через "помсту українській владі". 

Під час розслідування також з’ясувалося, що чоловік виправдовував російську агресію проти України.

За скоєне йому загрожує довічне позбавлення волі.

Андрія Парубія поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

Очільник ОП Кирило Буданов заявив, що у Львові з’явилася площа, названа на честь Героя України Андрія Парубія. Це рішення покликане увічнити пам’ять політика та відзначити його внесок у зміцнення й розвиток української державності.

Під час чергового засідання суду показали відео з місць, де правоохоронці знайшли докази у справі. За даними слідства, Сцельніков намагався втопити велосипед у Винниківському лісі, а в закинутій будівлі спалив свій одяг. Також у лісі знайшли водійське посвідчення з його фотографією, але на чуже ім’я. Сам Сцельніков повідомив, що неподалік сховав набої та детонатори для вибухівки, водночас провину у вбивстві не заперечує.

Станом на зараз, йде судовий процес — Франківський районний суд Львова продовжив тримання під вартою Михайла Сцельнікова. Він залишатиметься під вартою до 10 вересня, без можливості внесення застави.

Близько 50 учасників подолали символічний маршрут повз європейські інституції, а старт забігу довірили військовому, який пережив полон.

У французькому Страсбурзі до Дня пам’яті захисників України відбувся забіг “Шаную воїнів – біжу за Героїв України”. Учасники подолали два кілометри, присвятивши цю дистанцію українським військовим, які загинули, захищаючи країну від російської агресії.

Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.

Пам’ятну акцію розпочали хвилиною мовчання на честь усіх полеглих у війні Росії проти України.

Вже втретє така акція відбувається у Страсбурзі. Цього року зареєструвалися близько 50 учасників. Оскільки Страсбург є європейською столицею, двокілометровий маршрут починається від Європейського парламенту, проходить повз європейські інституції та завершується біля прапорів 46 держав-членів Ради Європи – на знак вдячності за безмежну підтримку України.

– президентка франко-української культурної асоціації “Тур ан Соль” Людмила Ільчук

Маршрут пам’яті у центрі Страсбурга

Організаторами забігу виступили франко-українська культурна асоціація “Тур ан Соль” і Постійне представництво України при Раді Європи. До події приєдналися дипломати, представники української громади та жителі Франції.

Перед стартом учасники писали на спеціальних наліпках імена загиблих рідних, друзів або знайомих. Ті, хто особисто не знав полеглих захисників, обирали ім’я одного з українських воїнів, щоб присвятити йому свою дистанцію.

Я дізнався, чому організували цей забіг, і вважаю такий привід дуже важливим. Бігти з іменами українців, які загинули на фронті, – добра ідея, що дозволяє привернути увагу до того, що відбувається в Україні.

– учасник акції Олів’є

Старт віддав морський піхотинець із Маріуполя

Символічний старт забігу дав український морський піхотинець Павло. На початку повномасштабного вторгнення Росії він служив у Маріуполі, потрапив у полон і провів у неволі понад три роки.

Пам’ятні забіги цього дня також провели у французьких Ліоні та Ніцці. День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, щороку відзначають 29 серпня. Його встановлено указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621.

Можливо, вам буде цікаво:

• Володимир Зеленський у День пам’яті захисників України закликав берегти пам’ять про кожного воїна, який загинув за незалежність і свободу держави.
• AFUCA у Ніцці 20 серпня завантажить 42-гу гуманітарну вантажівку для України, а 23 серпня проведе ходу й культурну програму до 35-ї річниці Незалежності.
• Володимир Зеленський закликав активніше залучати ветеранів до формування політики вшанування героїв і створення Українського національного пантеону.

В Україні 29 серпня — День пам’яті загиблих захисників і захисниць України, полеглих у боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

• Цей день встановлено указом президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.

Дату 29 серпня тоді обрали не спонтанно — цього дня у 2014 році під час Іловайської операції відбувся великий  прорив української групи військ із російського оточення, коли загинула велика кількість добровольців і військових.

Президент України Володимир Зеленський наголосив:

«Сьогодні, як і щороку в цей день, ми вшановуємо пам’ять загиблих захисників і захисниць України, полеглих у боротьбі за незалежність та цілісність України.

Ми пишаємося своїми воїнами. Ми вдячні всім нашим захисникам і захисницям — усім, хто сьогодні боронить Україну, і всім, хто віддав за неї своє життя. Всі покоління Українського народу завжди мають пам’ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи.

Вічна вдячність всім українським героям, хто захищав нашу землю, наших людей і наше право бути вільними. Хай буде світлою пам’ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося».

Головнокомандувач Збройних Сил України Михайло Драпатий також зазначив:

«Воїни Збройних Сил України, Дорогі українці! Сьогодні ми згадуємо тих, хто віддав життя за Україну. Тих, хто загинув в Іловайську. Тих, хто поліг у боях від 2014 року. Тих, кого ми втратили за роки великої війни. За кожним іменем — людина. Родина. Побратими, посестри. Життя, яке обірвала російська агресія.

Я знаю ціну цієї війни. Бачу її у строю, де назавжди залишається місце полеглого побратима. У підрозділах, які продовжують бій після важких втрат. У родинах, які вже ніколи не дочекаються своїх рідних додому. Ми маємо пам’ятати кожного і кожну. Пам’ятати Іловайськ і те, чого варте слово росії. Пам’ятати ціну помилок, довіри до ворога і втраченої пильності. Але передусім — пам’ятати людей. Тих, хто став на захист своєї країни і віддав за неї найдорожче. Наш обов’язок — бути гідними їх. Продовжувати боротьбу. Захищати Україну. І не дозволити, щоб пам’ять про полеглих стала просто датою у календарі.

Vincit qui meminit. Перемагає той, хто пам’ятає. Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам і захисницям України».

У Києві, як повідомляє «Суспільне», вшанували загиблих під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Також відбулася щорічна акція «Стіл пам’яті».

Запис Сьогодні — День пам'яті загиблих захисників і захисниць України спершу з'явиться на Громадське радіо.

Президент Володимир Зеленський 29 серпня вшанував пам'ять усіх загиблих захисників і захисниць України, які віддали життя у боротьбі за незалежність та цілісність держави.

Про це він написав у своєму Telegram.

Глава держави зазначив, що сьогодні, як і щороку в цей день, Україна згадує воїнів, полеглих у боротьбі за свободу.

“Ми пишаємося своїми воїнами. Ми вдячні всім нашим захисникам і захисницям – усім, хто сьогодні боронить Україну, і всім, хто віддав за неї своє життя. Всі покоління Українського народу завжди мають пам’ятати й шанувати життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради нашої держави та свободи”, – наголосив Зеленський.

Президент також висловив вічну вдячність усім українським героям, які захищали рідну землю, людей та право бути вільними.

“Хай буде світлою пам’ять усіх українських героїв, які боролися й віддали своє життя, щоб життя України збереглося” – сказав Зеленський

Як відомо, день пам'яті захисників України встановлено указом президента України №621/2019 від 23 серпня 2019 року. Дату обрали невипадково, саме 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла російські війська підступно розстріляли українських бійців у наданому “зеленому коридорі”.

Як повідомляв "Ми-Україна" раніше, Бучанський міський голова Анатолій Федорук 29 серпня повідомив, що помер голова Дмитрівської громади Бучанського району Тарас Дідич під час ліквідації наслідків російської атаки поблизу Житомирської траси. 

Столиця завмерла в тиші, а поруч із церемонією учасники обговорили символ, який допомагає зберігати пам’ять про загиблих воїнів.

У Києві 29 серпня, в День пам’яті захисників і захисниць України, на Майдані Незалежності провели загальнонаціональну хвилину мовчання на честь воїнів, які загинули, захищаючи державу.

Про це повідомляють Новини.LIVE.

До церемонії долучилися військовий оркестр Збройних сил України, представники Сухопутних військ та Міністерства внутрішніх справ. Учасники зібрання тримали плакати зі світлинами полеглих захисників, словами пам’яті та закликами вшанувати їхній подвиг.

Голова відділу комунікацій громадської організації “Вшануй” Маргарита Васильєва зазначила, що спільна хвилина мовчання об’єднує людей у скорботі, дає змогу розділити біль втрати й підтримати одне одного.

Традиція вінкування на згадку про полеглих воїнів

Цього ж дня громадська організація “Вшануй” організувала у книгарні “Сенс” на Хрещатику зустріч, присвячену відродженню традиції вінкування. Її учасникам розповіли про ідею замінювати штучні квіти на меморіалах вінками, сплетеними з живих квітів, трав, колосків та соняшників.

Вінок символізує коло – знак безкінечності, у якого немає початку й кінця. Це символ того, що все повертається, а життя людини триває в пам’яті про неї, у звичках, словах і речах, які залишаються після неї.

– співзасновниця громадської організації “Вшануй” Катерина Даценко

День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, установлено указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621. Щороку 29 серпня українці вшановують тих, хто віддав життя за свободу країни.

Корисне для прочитання:

• 29 серпня Україна вшановує пам’ять полеглих захисників і захисниць, згадує жертв Іловайської трагедії та пояснює значення символу соняшника.
• Посольство Ізраїлю висловило занепокоєння через акцію на Майдані, де учасники нібито скандували нацистське вітання; поліція заявила про відсутність грубих порушень.
• Історія спецпризначенця Андрія Нашори з позивним «Канада», який загинув поблизу Родинського, прикриваючи побратимів під час російського штурму.

Новини.LIVE розповідають про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

День пам’яті загиблих захисників України

День памʼяті захисників України щорічно припадає на 29 серпня. Його встановили указом Президента України №621/2019 від 23 серпня 2019 року.

Документ визначив цю дату як день щорічного вшанування військовослужбовців і добровольців, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Запровадження пам’ятної дати мало на меті не лише вшанувати загиблих, а й зберегти пам’ять про їхній подвиг та нагадувати суспільству про ціну української свободи.

Вибір дати

Вибір дати пов’язаний із подіями серпня 2014 року під Іловайськом в Донецькій області. Влітку того року українські військові та добровольчі формування вели важкі бої за місто. Наприкінці серпня ситуація для українських підрозділів стала критичною. Після домовленостей про вихід із району бойових дій колони українських військових почали залишати місто.

29 серпня 2014 року став одним із найтрагічніших днів Іловайської операції. Українські військові зазнали значних втрат під час виходу з оточення. За даними Українського інституту національної пам’яті, внаслідок Іловайської трагедії загинули 366 українських воїнів, 429 були поранені, 158 вважалися зниклими безвісти, а 300 потрапили в полон.

Символ дати

Одним із головних символів 29 серпня став соняшник. Його пов’язують із соняшниковими полями, через які проходили українські військові під час виходу з Іловайська. Для багатьох ця рослина стала символом пам’яті про загиблих воїнів та нагадуванням про трагічні події 2014 року. 

Через це напередодні та в день пам’яті українці можуть використовувати зображення соняшника, прикрашати ним одяг або долучатися до меморіальних акцій.

Вшанування памʼяті

День пам’яті присвячений усім захисникам України, які загинули під час боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

Йдеться не лише про військовослужбовців Збройних сил України. У пам’яті також залишаються добровольці та представники інших військових формувань, які загинули, захищаючи країну. Саме поняття пам’ятного дня охоплює полеглих у різні періоди боротьби за Україну.

День пам’яті під час повномасштабної війни

Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року значення 29 серпня стало ще ширшим. Пам’ять про захисників Іловайська поєдналася з пам’яттю про тисячі українських військових, які загинули вже під час повномасштабної війни.

Водночас ця дата нагадує, що російсько-українська війна почалася не у 2022 році. Її сучасний етап бере початок у 2014 році з окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей.

Як писали Новини.LIVE, 8 серпня на Майдані Незалежності у Києві провели в останню путь очільника пошукової групи "Плацдарм" Олексія Юкова. Він загинув 5 серпня на Донеччині. 

Раніше у столиці попрощалися із вуличним музикантом та тіктокером Денисом Опарою, який проходив службу в ЗСУ. Причиною смерті стала двобічна пневмонія.

Військовослужбовців ЗСУ відзначають за мужність, професіоналізм, успішне командування та сумлінну службу. В Україні діють три основні системи нагородження: державні нагороди, почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ та заохочувальні відзнаки Міноборони.

Державні нагороди України

Державні нагороди є найвищою формою відзначення за видатні заслуги. Їх встановлює закон, а нагородження відбувається указом Президента України.

Звання Герой України. Найвища державна відзнака України. Її присвоюють громадянам за визначний героїчний вчинок або виняткові заслуги перед державою, зокрема під час захисту України.

Орден Богдана Хмельницького. Ним відзначають військовослужбовців і працівників ЗСУ та інших військових формувань за особливі заслуги під час захисту держави й виконання військового обов’язку.

Орден "За мужність". Має три ступені та вручається за особисту мужність і героїзм. Нагороду можуть отримувати військові, правоохоронці та інші громадяни за відвагу під час виконання завдань.

Орден Данила Галицького. Цією відзнакою нагороджують військовослужбовців, представників інших формувань і держслужбовців за значний внесок у розбудову України та служіння українському народу.

Медаль "За військову службу Україні". Відзнакою нагороджують військовослужбовців та інших осіб за зразкове виконання військового обов’язку, професіоналізм і сумлінне ставлення до служби.

Медаль "За бездоганну службу". Має три ступені та призначена для військовослужбовців, які демонструють вірність присязі, дисципліну й високий рівень виконання військового або службового обов’язку.

Медаль "Захиснику Вітчизни". Нею відзначають ветеранів війни та інших громадян за особисту мужність і відвагу під час захисту державних інтересів України та її територіальної цілісності.

Відзнака "Іменна вогнепальна зброя". Спеціальна державна відзнака для представників офіцерського складу ЗСУ та інших військових формувань. Разом із нею вручають пістолет і 16 патронів.

Нагороди Головнокомандувача ЗСУ

Окрему систему становлять почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ. Вони дають змогу відзначати військових безпосередньо за бойові заслуги, командування та службу.

"Хрест Заслуги". Вища почесна відзнака Головнокомандувача ЗСУ. Нею відзначають за визначний особистий внесок у розбудову, розвиток і зміцнення Збройних Сил України.

"Хрест хоробрих". Нагорода для військовослужбовців і працівників ЗСУ за героїчний вчинок, здійснений під час бойових дій, коли мужність і рішучість безпосередньо вплинули на виконання завдання.

"Сталевий хрест". Відзнакою нагороджують офіцерів ЗСУ за професійне планування, організацію та керівництво воєнними діями, що сприяли успішному виконанню бойових завдань.

"Срібний хрест". Його отримують офіцери за успішне планування та реалізацію завдань під час керування підрозділом у бою. У виняткових випадках — військовослужбовці, які виконували обов’язки командира.

"Золотий хрест". Відзнака для рядового, сержантського та старшинського складу ЗСУ за мужність, професіоналізм і успішне виконання бойових завдань у складних умовах.

"Хрест Військова честь". Ним нагороджують сержантів, старшин і офіцерів за внесок у розбудову та реформування ЗСУ, а також адаптацію українського війська до стандартів НАТО.

"За сумлінну службу". Нагрудний знак для військовослужбовців, які відповідально виконують поставлені завдання, демонструють відданість службі та захисту української держави й народу.

"Комбатантський хрест". Відзнаку вручають учасникам бойових дій після звільнення з військової служби. У разі смерті нагородженого знак може бути переданий його родині.

"За незламність". Цією відзнакою нагороджують військовослужбовців і працівників ЗСУ, які перебували в полоні. Вона символізує стійкість і відданість Україні в надзвичайно складних обставинах.

"За збережене життя". Нагорода для тих, хто врятував життя військовослужбовцю, працівнику ЗСУ або іншій людині чи групі людей, проявивши рішучість і професійну майстерність.

"За сприяння війську". Відзнакою відзначають працівників ЗСУ, волонтерів, представників підприємств та організацій, які надають допомогу й підтримують українське військо.

Президент України Володимир Зеленський нагородив керівника SpaceX і Tesla Ілона Маска орденом Свободи.

Відповідний указ №835/2026 Зеленський підписав 26 серпня.

Згідно з документом, Маска нагородили «за визначні особисті заслуги у захисті життя людей та свободи, розвиток відносин між народами України і Сполучених Штатів Америки».

Більше про орден Свободи

Орден Свободи — державна нагорода України, яку заснували у 2008 році. Ним відзначають за видатні та особливі заслуги в утвердженні суверенітету й незалежності України, розвитку демократії, проведенні реформ і відстоюванні прав і свобод людини.

Згідно з Указом президента № 460/2008 від 20 травня 2008 року, нагороду можуть отримати громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Її присуджують Указом президента України, до того ж вдруге нагородити орденом Свободи не можна.

Сам знак ордена виготовляють із позолоченого срібла. Він має форму хреста з білою емаллю, у центрі якого розміщений синій медальйон із золотим зображенням Знака Княжої Держави Володимира Великого, обрамленим лавровим вінком.

Ілон Маск та Україна

Наприкінці липня 2026 року Володимир Зеленський під час зустрічі з Дональдом Трампом у Білому домі попросив його домовитися з Ілоном Маском про використання супутникової мережі Starlink для наведення українських дронів по цілях на території росії.

Крім того, за інформацією джерел Atlantic, Зеленський просив про окрему зустріч з Ілоном Маском, щоб обговорити цей план. Однак бізнесмен від запрошення відмовився.

6 серпня колишній міністр оборони України Михайло Федоров на стримі в Сергія Стерненка розповів, що він комунікує з Маском щодо цього питання. 

Starlink в Україні

1 лютого 2026 року ексміністр Федоров заявив, що Україна спільно зі Starlink здійснила перші кроки, які дали швидкий результат у боротьбі з російськими дронами.

3 лютого Міноборони опублікувало детальну інструкцію верифікації терміналів на території України. У відомстві зазначили, що процес авторизації є обов'язковим і розділений на кілька треків залежно від юридичного статусу власника пристрою.

Водночас 5 лютого термінали, якими користувалися російські військові, заблокували. 

Тоді радник міністра оборони Сергій Бескрестнов заявляв, що через блокування терміналів росіяни на частині напрямків зупиняли штурмові дії. 

Уже за кілька днів після цього, 10 лютого, російським військовим підрозділам почали масово постачати альтернативне обладнання: йшлося про цивільні термінали супутникового зв’язку, що працюють через російські космічні апарати серій «Ямал» та «Експрес».

На початку травня Мінцифри повідомило, що державні органи та територіальні громади зможуть купувати комплекти Starlink за бюджетні кошти через систему Prozorro. 

У липні уряд оновив правила верифікації терміналів Starlink для громадян і бізнесу. Також з'явилися нові послуги: тепер можна видалити термінал із реєстру або отримати інформацію про зареєстровані пристрої.

Читайте також: Інвестори обговорюють можливе об’єднання Tesla та SpaceX. Це може статися вже у 2027 році