Search trend "Віри, Надії, Любові"

Журналістка Еспресо Дарʼя Тарасова спробувала зʼясувати, чи може сучасний танець говорити на тригерні теми під час війни зрозуміліше й влучніше за вербалізоване мистецтво.На артсцені Київської опери відбувся вечір сучасного танцю "ПАМʼЯТАТИ", у рамках якого українська хореографка Катерина Кузнецова представила пластичну виставу "ЇЇ МОVА", Олена Чучко — танцювальну відеороботу "В крихкому колі", а Юлія Гришина — "Тепло холодних стін". Три танцювальні висловлювання без війни у фокусі, але про війну.Три пластичні роботи не повʼязані між собою, але разом їх обʼєднали контекст і "Платформа сучасного танцю".Глядачів запрошують до залу, коли дійство вже почалося. Під музику саунд-артиста Олексія Шмурака, який виступив композитором усіх трьох робіт цього вечора, на сцену, зісковзуючи з широкого білого полотна, падають аудіокасети. Це уривки історій, особистих споминів, родинної памʼяті. Але що робити з теплими спогадами, якщо всі вони — російською? Режисерка, хореографка й одна з виконавиць танцювальної вистави "ЇЇ МОVА" Катерина Кузнецова на межі ризику розмірковує на тему, яка тригерить усіх по обидва боки мовного питання.фото: Анастасія ТєліковаНародитися в родині українців, жити все своє свідоме життя в Україні й нарешті перейти на українську мову. Це не градація нонсенсу. Це реальні історії мільйонів зросійщених українців, які щиро люблять і завжди любили свою країну, які усвідомлювали себе українцями, яких не запідозрити в байдужості до національної ідентичності. Проте більшість свого життя вони спілкувалися російською.Катерина Кузнецова та танцівниця Софія Андрійченко розповідають про пошук нових життєвих опор. Катерина вставляє в магнітофон касети з записами різними мовами. Танцюючи під них, вони ніби відшукують своє звучання, нову ідентичність. Це складний і болісний процес. Як показує хореографія Кузнецової, найпростіший перший крок на цьому довгому шляху — йти найочевиднішими асоціаціями. Лунає французька — і виконавиці танцюють про кохання, німецька — стройовий вишкіл, китайська — бойові мистецтва кунг-фу.фото: Анастасія ТєліковаВистава "ЇЇ МОVА" може викликати суперечливі почуття. У відвертій історії — Катерина Кузнецова наголошує, що це її особистий досвід — ми бачимо перехід зросійщеної українки на українську у 28-річному віці. Танець завжди має можливість сказати більше на відміну від вербалізованого твору, в якому різночитання зустрічаються значно рідше. Тому і сприйняття танцювальної вистави — це сніп різних почуттів і думок, іноді полярних і несумісних.Фінальна промова Катерини, яка покликана пояснити ключовий меседж вистави, насправді трохи заплутала мене і наштовхнула на інші роздуми. Чи супроводжувалася вистава про зміну особистості через зміну мови ностальгією за російською мовою у своєму минулому? Режисерка наголошує, що не хоче, щоб у її майбутніх дітей також був сум за російською. Їхня історія буде без мови агресора.фото: Анастасія ТєліковаНайчастіше історії про перехід на українську цікавлять саме тих, хто сам проходив цей шлях. Людям, які, як і режисерка вистави, щоб відчути українську мову своєю рідною, робили свідомий крок, важливо знати: вони не самотні. І все, що відчувають вони, відгукується мільйонам. Мати спогади про дитинство російською мовою — не добре і не погано. Вони просто є. Сумувати за тим, як тато розповідав казки, — знову ж таки російською — не осудливо і не протизаконно.  Так само як сумувати за зізнаннями в коханні, розмовами з друзями і безліччю всього іншого, що було в житті. Це частина особистої історії. Невіддільна частина тих, кого століттями зросійщували. І мати цю частину себе — не соромно. Нерозумно її заперечувати.Найчастіше у дискусіях про перехід на українську мову я зустрічаю дві полярні думки: думка тих, хто не хоче з якихось причин відмовлятися від російської, і тих, хто перейшов на українську і намагається жити так, ніби життя до не існувало. Ніби все те життя було не їхнім, ніби за нього так соромно, що хочеться викреслити й забути. Але не прийнявши цієї частини своєї історії, важко йти далі. Прикидатися, що ти одразу народився 28-річним україномовним українцем, дивно. У цій рефлексії, болючій і неприємній, — шлях уперед. Не соромити себе, а прийняти й зробити вибір — повернутися до рідної мови — мови роду, яку відібрали кілька століть тому, навіть якщо перші слова і мамина колискова були російською.фото: Анастасія ТєліковаДві інші роботи, показані в рамках цього вечора сучасного танцю, створені жінками-хореографками в рамках проєкту "ПАМʼЯТАТИ" під кураторством Мейди Візерс. Це sіtе-sресіfіс перформанси — роботи, де локація виступає не декорацією чи фоном, а партнером для митця, єдиним місцем, де цей перформанс може відбутися. Це діалог хореографок з обраним місцем, тому в театрі в Києві ми могли подивитися лише відеоверсію.Відеоробота хореографки Олени Чучко "В крихкому колі" знята на площі Санта Сицилія в Савоні (Італія). Чучко обрала для свого перформансу майданчик для скейтерів — круглу площу з невисокими бетонними бортами. Вона рухається по краю, наче на межі. Танцює всередині та на середині простору.фото: Олександр Долов"Одного разу світ навколо зламався", - каже закадровий голос хореографки.Олена Чучко, як і мільйони українок, втекла від війни в Україні за кордон. Тут вона намагається знайти своє безпечне коло, але воно крихке. Проте зараз, через три з половиною роки повномасштабної війни, можливо, крихким колом авторка перформансу називає не лише мале коло, а й цілий світ? Чи є в ньому безпечне місце? Чи знаходять люди спокій в чужому місці, навіть якщо там не вибухають бомби?Чучко говорить до кожного, хто був змушений почати нове життя на новому місці. Хто почувався маленьким та розгубленим, коли мав би бути дорослим та впевненим.фото: Олександр ДоловДруга робота, відеоверсія якої була представлена в Києві, — "Тепло холодних стін" Юлії Гришиної — створювалася й показувалася в Держпромі в Харкові. Перформанс присвячений будівлі в місті, яке росіяни обстрілюють щодня, яке щодня зазнає руйнувань. Проте ця робота для мене значно життєствердніша й оптимістичніша.фото: надане командоюЦе історія особистих стосунків хореографки з містом: від нажаханості до любові. Глядачі побачать історію, що резонує з кожним, хто колись закохався в Харків, в унікальну історію та архітектуру його будівель, для кого Харків став "своїм" містом. Холодні стіни Держпрому, які насправді мають внутрішнє тепло.фото: Олександр ОсіповХореографія розвивається від геометричних форм, строгості й ритмічності до танцю в перетіканні, гармонійного руху з собою, простором, містом. Це перформанс не лише про Юлію, а й про будівлю — перший радянський хмарочос, зведений у стилі конструктивізму. Додатковий посмак від перегляду відеороботи — теплоти, віри в перемогу життя над смертю у часи невизначеності й великих катастроф — створює той факт, що хореографка танцює у холодній будівлі при надії. Згадуючи історію будівлі, яку нацисти у 1943 році спробували підірвати, хореографка каже всім нам: "Держпром вистояв, і ти вистоїш".

Деякі квіти не лише прикрашають подвір'я, а й є природними оберегами. Вони створюють захисне коло, що не пропускає негативну енергію, злі погляди та недобрі наміри. Варто знати, які саме рослини мають таку силу й садити їх з користю для душі та дому. Три рослини, які є природними оберегами Чорнобривці Ці квіти вважають символом синівської любові до матері. Вони також символізують чистоту стосунків, тепло батьківського дому та добробут. Якщо посіяти біля будинку чорнобривці, то кохання завжди житиме тут. А ще квіти захищають оселю від злих духів та пристріту. Мальва Мальва асоціюється з українською хатою, піснею та традиціями наших пращурів. Квітку вважали символом мудрості, віри, надії та кохання. За народними прикметами, ці квіти наділені магічною силою і здатні захищати будинок від негативної енергії, злих людей та духів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Викликають алергію та отруєння: які рослини небезпечно садити у дворі Барвінок Барвінок допомагає захистити будинок від негативної енергії та злих духів. А ще цю квітку використовували як амулет. За народними прикметами, барвінок притягує у дім любов та гармонію і захищає від удару блискавки. Деякі квіти, які ми звикли бачити в саду чи вдома, приховують смертельну небезпеку. Їхня краса оманлива, адже навіть дотик чи вдихання аромату може стати причиною серйозного отруєння. Є п'ять рослин, яких краще уникати, щоб убезпечити себе і близьких та навіть домашніх улюбленців.

Продюсер Костянтин Меладзе оголосив про розпад легендарного гурту "Віа Гра", який заснували в 2000-му році. Напередодні заяви чоловік випустив останню пісню під назвою Gаlіlео. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зрадника Бардаша засудили до 10 років увʼязнення "Це остання пісня гурту "Віа Гра". Я вдячний усім, хто протягом 25 років працював зі мною над цим проєктом. Це був чудовий час, за яким у мене, тим не менш, немає ніякої ностальгії. Головне і найкраще, що було і залишиться з усієї цієї історії, - це пісні, сповнені любові, віри і надії. Сподіваюся, їх слухатимуть ще багато років. Бажаю всім миру і благополуччя", - зазначив Меладзе. За всю історію гурту в ньому взяли участь 20 виконавиць. Серед найвідоміших - Альона Вінницька, Надія Грановська, Анна Сєдокова, Віра Брежнєва, Світлана Лобода та Альбіна Джанабаєва. Шоумен Олександр Ревва, він же Артур Пірожков, отримав громадянство Росії. Пропагандистські ЗМІ зазначають, що російський паспорт артист оформив 6 травня. Олександр Ревва родом з Донецька. Там наразі живе його батько, який підтримує війну РФ проти України.

Початок існування світу це не хаос, який набув якихось інших проявів, він походить із вищої істини про те, що все творить любов. Теорія Великого вибуху, яку тепер вважають поясненням створення світу, зовсім не заперечує творчого втручання Бога, навпаки потребує Його. Природні еволюції не суперечать божественному створенню, бо передбачають, що живі істоти розвиватимуться. Забудьте про необхідність справляти враження. Це безглуздо, бо цінність життя визначається не успіхом і не схваленням інших, а тим, що є всередині нас. Я вірю, що диявол існує. Мабуть, його найбільший успіх у наш час полягає в тому, що він вселив нам, ніби його не існує, ніби все впорядковується в суто людській площині. Не дивлюся телевізора. Таку обітницю я дав Діві Марії 15 липня 1990 року. Я вірю в Бога, але не в католицького Бога, Я вірю в Ісуса Христа, його втілення. Ми бачимо глобалізацію байдужості. Існує культура конфлікту, яка змушує нас думати лише про себе. Змушує нас жити в мильних бульбашках, які, хоч і милі, але несуттєві. Я бачу Церкву як польовий госпіталь після битви. Немає сенсу питати важкопораненого, який у нього рівень холестерину чи цукру. Треба лікувати його рани. Потім займемося рештою. Правда може бути життєво важлива, але без любові вона нестерпна. Сповідь очищає душу грішника, вона не допомагає жертві. Вся наша Церква потребує прощення. Де наше смирення? Гріх це рана, а не пляма. Її потрібно лікувати, зцілювати. Прощення недостатньо. Пекла немає, є зникнення грішних душ. Душі померлих у гріху не караються. Ті, що каються, отримують прощення від Бога і входять до рангу душ, які Його споглядають, а ті, що не каються і тому не можуть бути прощені, зникають. Коли ніхто не винен, винні всі Нелегко довірити себе Божому милосердю. Я знаю, що Він має особливу здатність забувати наші помилки. Бог забуває, а я ні. Коли ніхто не винен, винні всі. Кожен крок, кожне зусилля, кожне випробування, кожне падіння і кожне піднесення має сенс у Божому задумі спасіння, оскільки Він хоче життя, а не смерті, і радості, а не болю для Свого народу. Божа радість прощати. Боже буття це милосердя. Кожна людина не тільки має свободу і право говорити те, що вона думає, заради спільного блага вона зобов'язана це робити. Бог це світло, яке освітлює темряву, хоча й не розчиняє її, і іскра божественного світла є в кожному з нас. Політика є найважливішим видом громадської діяльності і має своє власне поле дії, яке не є полем дії релігії. Нагадування Ісуса закликає кожного з нас ніколи не зупинятися на поверхні речей, особливо коли перед нами людина. Ми покликані зазирнути далі, зосередитися на серці, щоб побачити, наскільки кожна людина здатна на щедрість. Скандал це говорити одне, а робити інше. Це подвійне життя. Господь відкупив усіх нас кров'ю Христа. Усіх нас, а не тільки католиків. Усіх! Боже милосердя не має меж, якщо ви йдете до нього зі щирим і розкаяним серцем. Для тих, хто не вірить у Бога, питання полягає в тому, щоб слухатися свого сумління. Інтернет, зокрема, пропонує величезні можливості для зустрічей і солідарності, це щось справді добре, дар Божий. Релігія без містики це філософія У наш час глибоких змін Церква покликана запропонувати свій унікальний внесок, роблячи видимими знаки Божої присутності та близькості. Важливо знайомитися з людьми, слухати, розширювати коло ідей. Світ перетинають дороги, які то зближуються, то розходяться, але головне, що вони ведуть до Добра. Люблю містиків. Містику вдається відірватися від дій, фактів, цілей і навіть від душпастирської місії. І він піднімається, доки не досягне сопричастя з блаженствами коротких миттєвостей, але які наповнюють ціле життя. Містики були фундаментальні для Церкви. Релігія без містики це філософія. Серед вразливих, якими Церква хоче опікуватися з особливою любов'ю та турботою, є ненароджені діти найбеззахисніші та найневинніші з-поміж нас. Сьогодні намагаються позбавити їх людської гідності й робити з ними все, що заманеться, забирають їхні життя та ухвалюють закони, які нікому не дозволять стати на заваді цьому. Та захист ненародженого життя тісно пов'язаний із захистом усіх інших прав людини. Він передбачає переконання, що людина завжди є священною і недоторканною в будь-якій ситуації і на кожному етапі розвитку. Людина є самоціллю і ніколи не є засобом вирішення інших проблем. Тільки-но це переконання зникає, зникають і міцні та довговічні підвалини для захисту прав людини, які завжди залежатимуть від швидкоплинних примх сильних світу цього. Одного лише розуму достатньо, щоб визнати непорушну цінність кожного окремого людського життя, але якщо поглянути на це питання з точки зору віри, то "кожне порушення особистої гідності людини волає до Бога про помсту і є злочином проти Творця людини. Плач новонароджених дітей це найпрекрасніша музика й найкраща проповідь, які ми чуємо. Бо це крик надії, що життя триває, рухається вперед, що любов плідна. Діти мають право зростати в сім'ї з батьком і матір'ю, які здатні створити сприятливе середовище для розвитку й емоційної зрілості дитини. Сьогодні шлюб і сім'я переживають кризу. Ми живемо в культурі тимчасового, в якій усе більше людей відмовляється від шлюбу як су­спільного зобов'язання. Революція в моралі та звичаях часто відбувалася під прапором свободи, але насправді вона принесла духовне й матеріальне спустошення незліченній кількості людей, особливо найбідніших і найвразливіших. Права людини порушують не лише тероризмом, репресіями чи вбивствами, а й несправедливими економічними структурами, які створюють величезну нерівність. Тоді, як доходи меншості зростають у геометричній прогресії, зростає і прірва, що відділяє більшість від добробуту, яким користуються ці щасливі одиниці. Цей дисбаланс результат ідеологій, які захищають абсолютну автономію ринку та фінансових спекуляцій. Отже, вони заперечують право держави, покликаної пильнувати за загальним благом, здійснювати будь-яку форму контролю. Так народжується нова тиранія, невидима й часто віртуальна, яка в односторонньому порядку й невблаганно нав'язує власні закони і правила. Шлюб без сварок трохи нудний Необов'язково вірити в Бога, щоб бути хорошою людиною. У певному сенсі традиційне уявлення про Бога застаріло. Можна бути духовним, але не релігійним. Необов'язково ходити до церкви й давати гроші для багатьох природа може бути церквою. Деякі з найкращих людей в історії не вірять у Бога, тоді як деякі з найгірших вчинків були зроблені в Його ім'я. Бог завжди є нашим шанувальником, Він найстійкіший із фанів. Воскресіння Христа це не подія минулого, воно містить життєву силу, яка пронизала цей світ. Там, де все здається мертвим, раптово з'являються ознаки воскресіння. Це непереборна сила. Часто здається, що Бога не існує: скрізь навколо нас ми бачимо постійну несправедливість, зло, байдужість і жорстокість. Але також правда, що серед темряви завжди виникає щось нове. Життя рано чи пізно проривається вперто й переможно. Щодня в нашому світі краса народжується заново. Цінності завжди з'являються знову під новими масками, і всі, хто проповідує Євангеліє, є інструментами цієї сили. Діалог це набагато більше, ніж передавання істини. Він виникає із задоволення від розмови та збагачує тих, хто виражає свою любов одне до одного за допомогою слів. Це збагачення, яке полягає не в предметах, а в особах, які діляться собою в діалозі. Між ідеями та реальністю є постійна напруженість. Реальності просто існують, тоді як ідеї розроблені. Між ними має бути постійний діалог, щоб ідеї не відірвалися від реальності. Небезпечно зупинятися лише в царстві слів, образів і риторики. Реальність є більшою за ідеї. Це вимагає відмови від різних засобів маскування реальності: ангельських форм чистота, диктатура релятивізму, порожня риторика, цілі, більш ідеальні, ніж реальні, ознаки неісторичного фундаменталізму, етичні системи, позбавлені доброти, інтелектуальний дискурс, позбавлений мудрості. Задоволення від їжі необхідне для того, щоб ви зберігали своє здоров'я, а задоволення від сексу для того, щоб любов була прекрасніша і зберігала людський рід. Багато хто з молодих людей мертвий зсередини, бо живе без надії. Інші ж витрачають своє життя на поверхові речі, думаючи, що живуть, а насправді всередині вони вже мертві. Такий спосіб життя це цифровий нарцисизм. Не можна вбивати в ім'я Бога. Це блюзнірство. Волію радше бачити Церкву покалічену, поранену і брудну, бо вийшла на вулиці, ніж Церкву хвору через закритість і зручності, через зацикленість на власній безпеці. Коли відвідую в'язниці, то думаю: чому вони, а не я? Їхнє падіння могло бути моїм. Я не почуваюся кращим за них. Щоб піти за Ісусом, треба мати трохи відваги, треба наважитися поміняти диван на пару черевиків, що допоможуть ходити шляхами, які вам ніколи не снилися. Час, у якому живемо, потребує не диванної молоді, а молоді в черевиках, найкраще якісних. Держави мають бути світські, бо релігійні погано скінчать. Шлюб без сварок трохи нудний. Але є один секрет. Трапляється, що чоловік і дружина сваряться, іноді навіть літають тарілки. Але треба помиритися, доки не закінчився день. Для цього не треба слів, достатньо дружнього жесту, ніжності і примирення готове. Знаєте чому? Бо якщо не помиритеся до того, як ляжете спати, то небезпечною може бути холодна війна наступного дня. Виникає знеохочення. Тож сваріться, скільки хочете, але увечері миріться. Геній жінки необхідний там, де ухвалюють важливі рішення. Що було б, якби ми ставилися до Біблії, як до своїх мобільних телефонів? Якби носили її завжди із собою, поверталися по неї, коли забули, відкривали часто протягом дня; якби ми читали повідомлення Бога з Біблії, так, як читаємо повідомлення зі смартфона. Ніколи не будьте сумні. Християнин не може бути сумний! Люд Божий не потребує супергероїв. Він чекає на душ­пастирів, які можуть співчувати, можуть узяти за руку, зупинитися біля того, хто впав. Щоб не виникало перешкод між благанням про прощення і Божим милосердям, я дарую всім священникам у межах їхнього служіння право відпускати гріх аборту. Проблема зміни клімату нерозривно пов'язана з проблемами занепаду етики, моралі, духу рівності та соціальної справедливості. Склалася важка ситуація, наша планета страждає, але вікно можливостей усе ще відчинене. У нас поки що є час. Імперіям властиво ставити народи на друге місце Штучний інтелект лежить в основі епохальних змін, які ми переживаємо. Молімося, щоб прогрес робототехніки та штучного інтелекту завжди служив людині і був, скажімо так, людяним. Імперіям властиво ставити народи на друге місце. Задоволення приходить безпосередньо від Бога. Воно не католицьке, не християнське і не будь-яке інше. Воно просто божественне. Сексуальне насильство це жахливий злочин. Священник, який робить це, зраджує тіло Господа. Це як сатанинська меса. На нас чекають надія на нове життя й остаточно звільнений світ. Новий початок може здивувати нас, навіть якщо іноді це здається неможливим, тому що Христос переміг смерть. Текст укладено на основі висловлювань Папи ­Франциска в численних інтерв'ю різним виданням упродовж багатьох років

Навіть під звуки артилерії, навіть на нулі - Великдень приходить до українських воїнів. Українські воїни у найгарячіших точках знаходять час і спосіб вшанувати традиції. Свято приходить навіть туди, де йде війна. Генеральний штаб ЗСУ показав, як наші захисники зустрічають свято: у шоломах замість кошиків - паски, поруч - крашанки в пікселі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У криївці та в окопі: як святкують Великдень українські захисники "Христос Воскрес", - йдеться в підписі під фото, зібраних із різних бригад. Це більше, ніж просто традиція. Це - символ незламності, віри та любові до рідної землі. Там, де серце б'ється за Україну, завжди буде місце для світла, надії і дому. Цьогоріч ми знову зустрічаємо Великдень зі стисненим серцем. Війна торкається кожної родини, кожного куточка нашої країни. Але навіть у найтемніші часи світло Воскресіння Христового нагадує нам: життя перемагає смерть, добро - зло, а любов - ненависть, написали воїни бригади "Хижак" і теж показали великодені кадри з окопів та бліндажів. "Цей Великдень не про пишні столи. Він про тихі молитви за тих, кого вже немає поруч. Про єдність, що стає нашою силою, і віру, яка не дозволяє впасти духом. Ми відзначаємо у бліндажах, в окопах, на позиціях та блокпостах. Але ми разом, бо Великдень - це не місце. Це стан душі, в якій живе надія", - зазначили "хижаки". Президент України Володимир Зеленський привітав громадян із Великоднем. Він закликав разом боротися та молитися за Україну. З його слів, рано чи пізно, але неодмінно зло відступить і життя переможе. Зеленський висловив сподівання у якнайшвидшому настанні миру в Україні.

Клодія Ґолдін, Лоуренс Кац Перегони між освітою та технологіями. -  К.: Наш Формат, 2025В контексті сьогоднішньої петиції вчителів проти законопроєкту про закриття сільських шкіл ця книжка прозвучить вагомим аргументом. Адже фундаментальна праця Клодії Ґолдін і Лоуренса Каца "Перегони між освітою та технологіями" - про одне з найважливіших питань нашого часу, тобто про те, як суспільство може використати освіту та технології, щоб забезпечити стійке економічне зростання і знизити нерівність. Автори проводять нас унікальною історією освіти в США і висвітлює її тісний зв’язок з економічним розвитком, доходячи висновків, які є актуальними не лише для Сполучених Штатів, а й для України та інших країн, що прагнуть побудувати стійкі економіки в умовах швидких технологічних змін. "Інвестуйте в освіту, отримуйте вищий рівень технологій і продуктивності, - закликають нас, - і досягайте швидких темпів економічного зростання і вищого стандарту життя". Хай там як в Україні зі школами, але в цій книжці представлено розгорнуту наукову та статистичну аргументацію на користь головного висновку, що саме американська система освіти та її глобальне лідерство обумовили становлення США найпотужнішою країною світу. І зокрема це дало змогу запропонувати шлях розв’язання сучасних проблем економічного зростання, подолання бідності, зменшення нерівності в доходах та соціальної нерівності, який передбачає акселерацію інвестицій у людський капітал і розвиток масової освіти всіх рівнів. "Три головні теми цієї книжки — нагадують нам, - технологічні зміни, освіта й нерівність — нерозривно пов’язані своєрідними "перегонами". У перші три чверті ХХ століття зростання пропозиції освічених робітників перевищувало попит, спричинений технологічним прогресом. Вищі реальні доходи супроводжувались меншою нерівністю. Але за останні 20 років ХХ століття спостерігалось протилежне явище — нерівність різко зростала. Іншими словами, у першій половині століття освіта випереджала технології, але потім технології випередили рівень досягнення освіти. Упродовж століття орієнтованість технологій на кваліфікацію, як і їхні темпи, не надто змінилися. Радше різке зростання нерівності здебільшого було спричинене спадом в освіті".Анастасія Євдокимова. Що воно таке? Українська література. – Х.: Ранок, 2025Ця книжка — майне енциклопедія. Чому "майже"? Бо це ніби й енциклопедія, тобто довідкове видання з певної галузі знань, а ніби й розважальна книжка про інші книжки, яка може розповісти нове, надихнути на читання, здивувати, розсмішити. Важливо, що приклади у цій книжці — передовсім з української літератури, але так само є в ній і згадки літератур усіх часів і народів. Таким чином, авторка — літературознавиця, культурна менеджерка, а в минулому вчителька укрліт — розповідає про жанри, форми, твори й долі митців без сухих фактів і малозрозумілих дат. Натомість показує, як будь-що у світі (навіть погода, час доби і страви в меню) впливає на те, що писали й пишуть наші письменники. Гумор, індивідуальний підхід, незвичні акценти, а водночас максимальна інформативність — так про українську літературу дітям ще не розповідав ніхто. Наприклад, що таке класика? З чого складається детектив? Як читати комікс? Або, скажімо, вуса української літератури. "Великі й тоненькі, пишні й козацькі, - розповідає авторка. - Вуса — не просто шар волосся у чоловіків, а й ознака ідентичності, бо українські письменники (особливо в ХІХ столітті) позиціювати себе нащадками козаків. Знаєш співомовку "Запорожці у короля" Степана Руданського? Радимо почитати! Це розповідь про хоробрих козаків, у яких "вуса прездорові", тобто не просто великі, а величе-е-езні. Хоча у самого Степана Руданського вуса були дуже скромні. Українські письменники мали вуса, вусики, професорські борідки, закручені на французький манір чи у формі молодого місяця. Зачинатель моди на вуса — Тарас Шевченко. На юнацькому автопортреті немає навіть натяку на ті вусища, які ми побачимо на найвідомішому зображенні "старого діда" у смушевій шапці й кожусі. Наявність чи відсутність вусів — це не лише про стиль, але й про позицію (народницьку чи модерну)". Так само ця нижка пояснює поняття з літератури на прикладах українських творів. А кожна сторінка тут — ніби захопливий мультфільм, адже ілюстрації створила художниця-мультиплікаторка Софія Мельник.Жоель Поммер. Возз’єднання двох Корей. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024Незвична і неформатна п’єса цього автора примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя. Загалом у п’єсі Жоеля Поммера "Возз’єднання двох Корей" немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди головною темою є розуміння любові: від буфонадного до піднесеного. Наприклад, таке. "ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Ви вже сказали чоловікові, що плануєте розлучитися? ЖІНКА: Так, звісно. П'ятнадцять років тому! Я ще тоді сказала йому, що не хочу більше з ним жити, тому що між нами немає любові. Він чудово зрозумів. Тільки попросив зачекати, поки виростуть діти. Тепер вони всі троє стали дорослими і залишили дім. А отже, я нарешті можу розлучитися. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Що на це каже ваш чоловік? ЖІНКА: Попросив іще подумати. Сотні разів він мене перепитував, що між нами не так. Я відповідала: неможливо продовжувати жити разом без любові. Тоді він запитав, у чому ця любов полягає. А я... я відповіла, що абсолютно не знаю, позаяк неможливо описати річ, з якою не знайома. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Який жах". Загалом автор не робить висновків, не моралізує, він пропонує нам "вихоплені" з соціального чи внутрішнього життя нариси, а далі це вже наша справа — відчути, проаналізувати, замислитися. До речі, автор книжки - один із небагатьох французьких режисерів, кожна нова постановка якого протягом останніх років викликає незмінний інтерес. Його головна відмінна риса від інших побратимів по цеху в тому, що він ставить лише п'єси за своїми творами. Авторський театр Поммера – це завжди надзвичайно актуальне висловлювання про сучасний світ, вбране у відповідну до цього висловлювання оригінальну художню форму.Саша Кладбіщє. Складно. Слова війни та любові. – Івано-Франківськ: Маґура, 2025Як відомо, існує поезія споглядання, рефлексії й поезія дії, чину, а наразі ще й помсти. А як ще назвати ці вірші, які, на думку, видавців творять нову культурну реальність? "В світі із браком віри і справедливості, / віри й надії / лишається тільки / помста", - нагадують у цій збірці. Крім того, зауважують видавці, "ми не матимемо іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаємо за потрібне". І справді, саме в період найвищої напруги – у слові та в наших справах – випадає нагода і дається шанс не на ліричне промовляння, заклинання, завивання, а на слово конкретної дії. Як у збірці Саші Кладбіще "Складно. Слова війни та любові": "О, так, поплачте. Плачте і схиліться / перед героїв легендарних міццю, / ридайте біля кожної труни / за тих, хто віддає за нас останнє. / А після встаньте, злі та невблаганні, і завершіть, що почали вони". І, так само як за часів "Оstмодерну", за яким після розпаду української радянської системи мав загомоніти кожен – український – регіон, видавці книжки прагнуть надати право голосу своїм місцевим авторам. Вірячи, що культура – і зокрема поезія! - є невіддільною частиною опору перед агресором. І, так само як у всі часи, коли право на слово і чин нарешті отримують патріоти (далі воно скасовується чиновниками), не буде іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаєш за потрібне. Про що й мова у цій книжці. "Історія, безжальна та невпинна, / мотає нас на колесо війни. / Давно сирена не тривожить сни, / ракета долетіти не повинна. / Сьогодні не зачепить, пронесе.. / Ми всі давно вже мертві, мої любі. / Як там було в Бійцівському, у Клубі, - / лише коли ти втратиш геть усе, / тоді відчуєш істинну свободу. / Стікає час, як кров тече у воду, / та лютий на годиннику завмер. / Історіє, твої ми потерчата. / Нема чого боятись / і втрачати, / крім люті і ненависті тепер".Олег Хомяк. Перетворюй проблеми на рішення. – К.: Колесо життя, 2024У цій книжці автор зібрав відповіді на більш ніж 150 запитань, які виникають чи можуть виникнути у кожної людини. Чи здатна людина змінити своє життя? А може їй просто упокоритися та плисти за течією? Хай там як, але "Перетворюй проблеми на рішення" Олега Хомяка - для тих, хто здатен взяти на себе відповідальність і стати автором, творцем свого життєвого шляху. У чому унікальність, практичність і важливість цієї книжки? По-перше, як ми вже казали, книга побудована за принципом питання-відповідь (на найважливіші питання), по-друге, у книзі представлені шість практичних вправ, які можуть допомогти змінити своє мислення і стати творцем власного життя. Нарешті, всі матеріали книги були протестовані великою бізнес-командою з погляду розуміння та практичності інформації.  Автор книжки – політичний психолог та консультант з лідерства і психології мас – багато років досліджує викривлення у мисленні людей, які заважають їм створити те життя, до якого вони прагнуть. Ці люди – різного віку, різної статі, соціального статусу, професії тощо. Таким чином, перед очима автора та за його підтримки пройшли трансформацію сотні людей. Ну й, зрозуміло, перетворень проблем на рішення, про що мова у нашій добірці новодруків.

У Чистий Четвер, напередодні Великодня, в Україні здавна готують так звану четвергову сіль. Це особлива обрядова приправа, якій приписують захисні та цілющі властивості. Що таке четвергова сіль Четвергова сіль - це чорна сіль, отримана внаслідок спеціального обряду прожарювання. Її виготовляють у Чистий четвер, оскільки саме в цей день згідно з повір'ями відбувається духовне очищення, і будь-які обряди мають особливу силу. Вважається, що четвергова сіль може захистити дім від негараздів і хвороб протягом усього року. Як приготувати четвергову сіль вдома Потрібно взяти 1 кг кам'яної солі та 10 столових ложок житнього борошна. Спочатку ретельно змішайте сіль із житнім борошном. Отриману суміш помістіть на суху, бажано чавунну, сковороду та почніть повільно прогрівати, постійно помішуючи дерев'яною ложкою за годинниковою стрілкою. В процесі прогрівання сіль поступово набуде темного кольору. Під час цього обряду тричі читають молитву Отче наш. Коли сіль почорніє, її слід зняти з вогню, охолодити й перетерти до однорідності. Зберігати четвергову сіль бажано в полотняному мішечку. Альтернативний рецепт із травами Можна додати у четвергову сіль додаткову силу, використовуючи трави. Для цього змішайте 1 кг кам'яної солі, 10 столових ложок житнього борошна та сушені трави (м'ята, меліса, розмарин). Прожарюйте цю суміш на сковороді чи в духовці при 180 градусах до отримання чорного кольору, постійно помішуючи. Після цього охолодіть і перетріть до дрібної консистенції. Де використовувати четвергову сіль Четвергову сіль можна використовувати у різних життєвих ситуаціях. Захист оселі - четвергову сіль розсипають по кутах дому, що, за народними віруваннями, захищає від негативу та злих сил. Лікування - додають у воду для вмивання, що сприяє одужанню та очищенню організму. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи обов'язково освячувати великодній кошик: відповідь священника Обрядове використання - четвергову сіль кладуть у великодній кошик для освячення або використовують у хрестинах, додаючи її у воду для купання новонароджених. Кулінарія - можна використовувати для приготування їжі як звичайну сіль, додаючи їй особливого символізму. Використану сіль не можна просто викидати. Її заведено закопувати в землю чи спалювати, щоб не втратити захисну силу. Її обсмажують на сковорідці або запікають у печі разом із травами, часником чи хріном, а потім зберігають у домі цілий рік. У великодньому кошику кожен продукт має свій особливий зміст. Паска - не виняток. Господині використовують борошно для випікання або створюють з сиру. Обидва варіанти - це смачне втілення віри, любові й надії на нове життя. Сирна та борошняна паски є традиційними великодніми стравами, але між ними існує значна різниця у складі, способі приготування і текстурі.

Король Чарльз ІІІ у Великодньому посланні: світ потребує віри, надії та любові Чарльз ІІІ у пасхальному зверненні наголосив на важливості віри, надії та любові, як чеснот, що об'єднують різні релігії. Він також відзначив самовідданість тих, хто допомагає іншим у кризових ситуаціях.

У великодньому кошику кожен продукт має свій особливий зміст. Паска - не виняток. Господині використовують борошно для випікання або створюють з сиру. Обидва варіанти - це смачне втілення віри, любові й надії на нове життя. Різницю між борошняною та сирною паскою пояснила етнологиня, наукова співробітниця Національного центру народної культури Музей Івана Гончара Ярослава Музиченко у інтерв'ю NV. "Колись кожна родина мала свій рецепт пасок. Об'єднувало паски по всій Україні те, що вони прикрашені зверху візерунками з тіста: зокрема подвійними хрестами, решітками, пташками та вінцями. Верхівку паски з візерунками змащують яйцем - так вона виходить рум'яною і блискучою. Саме візерунки з тіста вирізняють нашу українську паску від так званого куліча з білою поливкою з цукру та посипкою з фарбованого пшона - зараз його замінюють на кольорове драже-посипку", пояснює Ярослава Музиченко. Обов'язково має бути у святковому кошику і сирна паска. В Україні вони є двох видів: холодні, під пресом, та запечені. Сирна та борошняна паски є традиційними великодніми стравами, але між ними існує значна різниця у складі, способі приготування і текстурі. Сирна паска готується на основі домашнього сиру з додаванням вершкового масла, сметани, яєць, цукру та різноманітних наповнювачів, таких як родзинки, горіхи чи ваніль. Її не випікають, а формують у спеціальній формі, часто у вигляді піраміди, що символізує Голгофу. Вона має ніжну кремову консистенцію і свіжий, сирний смак. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дубайська "волохата" паска: спробуйте оригінальний варіант великодньої випічки, яка підкорює світ Борошняна паска, навпаки, є класичною випічкою, основним компонентом якої є дріжджове тісто, приготоване з борошна, молока, яєць, масла та цукру. Для надання додаткового смаку до неї додають родзинки, цукати або лимонну цедру. Ця паска потребує часу для замішування тіста, його вистоювання та випікання, і має пухку, дріжджову структуру. Її традиційно прикрашають глазур'ю або декоративною посипкою. Сирна паска зазвичай подається як холодна страва, а борошняна - як ароматна святкова випічка. Обидві паски є незамінними атрибутами Великодня, які мають свої традиції приготування. Сирна паска популярна в деяких регіонах, де її виготовляють як холодну страву, а борошняна паска є класичною випічкою, яку освячують у церкві разом із іншими великодніми стравами. Цього року здивуйте рідних незвичайними сирними пасками з фруктово-ягідними нотками. Поєднання ніжного сиру з ароматними ягодами та соковитими фруктами створює справжній смаковий вибух, який запам'ятається надовго. Gаzеtа.uа пропонує три рецепти, які подарують витончений смак та вигляд.

Останнє навіть більш небезпечне за ненависть, адже, коли іншим буде байдуже в той час, як деякі чинитимуть явне зло, і вони нічого у відповідь не робитимуть і ніяк не реагуватимуть, тоді гине любов і людськість, гине саме життя. Великим гріхом щодо ближнього є ненависть до нього, але байдужість є гріхом ніяк не меншим. Коли ми чуємо заповідь Божу: "Не вбивай", то важливо розуміти її не лише буквально, але також в тому сенсі, що не можна вбивати людської віри в добро, надії на співчуття, підтримку, допомогу. Не можна "вбивати" інших своєю черствістю, холодністю, пасивністю, відстороненістю.  Все це є ознаками байдужості – тяжкої хвороби душі. Її називають духовним паралічем, бездушшям. Це коли люди ніби бачать, але залишаються сліпими, коли ніби чують, але є глухими до чужих проблем, коли вони ніби існують фізіологічно, але мертві духовно. Байдужість ізолює, закриває серця, присипляє совість, вбиває почуття, бажання і прагнення. Читайте також: Совість є правдивим свідкомБайдужість – це плід егоїзму і гордині. Їй притаманне відсторонення, замикання на собі й небажання хоч чимось потурбувати себе. Все, що відбувається довкола, для хворої на байдужість людини є неважливим, нецікавим, не гідним її уваги. Її серце ніби завмерло і тому не породжує жодних нових почуттів – ані добрих, ані злих. Такий духовний стан є дуже небезпечним для людства. У Євангелії цей стан названо також "теплохолодністю", коли душа людини ані гаряча, ані холодна, замертвіла у збайдужінні. Приклади байдужості неодноразово знаходимо в Писанні. Зокрема, у притчі про милосердного самарянина, де побитого й пораненого розбійниками чоловіка залишили лежати на дорозі ледь живим, і випадковий священник, і левит теж "підійшов, подивився і пройшов мимо" (Лк. 10: 32). Сам Син Божий Господь Ісус Христос відчув біль гріха байдужості щодо Себе, коли після несправедливих звинувачень, страшних тортур, побиття і знущань Він був розіп’ятий на хресті, а довкола… "стояли люди і дивилися" (Лк. 23: 35). Читайте також: Відмінність добра і зла набагато глибша, ніж відмінність білого і чорногоСлово Боже застерігає нас про часи, коли у світі пануватиме байдужість, відсутність любові, уваги та підтримки одне одного. Коли учні Ісуса Христа запитали Його про ознаки кінця світу, серед іншого Спаситель назвав таке: "Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох" (Мф. 24: 12). Охолодження любові і є байдужість! Беззаконня мають отримувати гідну відповідь і покарання, таким чином їх потрібно зупиняти. Не можна їх толерувати, прикриваючись політикою нейтралітету, невтручання чи ігнорування. Не можна людству бути байдужим до проблем своїх братів і сестер, бо світ може загинути від байдужості. Тому Господь і відкидав цей гріх категорично: "Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх" (Одкр. 3: 15 – 16). Не будьте байдужими! ДжерелоПро автора. Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

У Тернополі вистрілили у вікно єпархіального приміщення, що належить до Кафедрального собору Віри, Надії, Любові і матері їх Софії УПЦ МП

5 листопада на вул. Орлика; Віри, Надії, Любові; Високій; Рослинній; Гордієнка; Топольній; Топольних провулках (1,2,3,4,5,6); Круглій не буде водопостачання. Коли відновлять подачу води?