Ukrainians news about Погляд

Усе вказує на те, що починається імітація перезавантаження чи навіть повної заміни кабміну. Черговий кадровий землетрус в уряді стартував з чуток про "втечу" за кордон віцепрем'єр-міністра національного єднання Олексія Чернишова та врученням йому підозри від НАБУ. "Влада визнала правоту опозиції щодо необхідності відставки Уряду, але не хоче заявляти про це публічно, - заявив народний депутат, лідер партії "Розумна політика" Дмитро Разумков. - Процес відставки уряду фактично запущено. Проте робиться все це, як завжди, у "стилі Офісу". Депутатам монобільшості дана команда публічно не підтримувати ініціативи опозиції і не ставити підписів під вимогою відставки кабміну, хоча бажаючих вистачає. Втім, серед "слуг" уже бронюються дні і ширяться чутки про позачергову сесію. Називають 7-8 липня датами можливої відставки уряду". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал про "втечу" віцепрем'єра Чернишова завершився врученням підозри Щодо 7-8 липня є питання. Якщо зміна кабміну реально буде, то вона можлива, найімовірніше, 15-17 липня. Адже потрібно не лише відправити у відставку цей уряд, а й призначити хоча б нового прем'єра, або, максимум, увесь кабмін. Тобто потрібно більше часу. опозиція наполягатиме на тому, щоб зміна кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою Тим більше, що за словами Дмитра Разумкова, опозиція наполягатиме на тому, щоб зміна кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою: звітами за виконання програми уряду, про виконання бюджету, загальнонаціональних програм. Мають бути отримані висновки від профільних комітетів та Рахункової палати. Кандидат на посаду прем'єр-міністра та міністрів має представити свою програму, а не яскраві презентації з малюнками та фото в Інстаграмі, відповісти на запитання народних депутатів. При цьому принципово, щоб голосування відбувалося за кожною кандидатурою окремо, а не "пакетом" за всіх. Отже, опозиція налаштована рішуче. Незмінні тенденції Однак, зважаючи на попередній досвід, починаючи з осені 2022 року, охоплюють сумніви щодо повного перезавантаження кабміну. Тоді також цілком серйозно йшлося про повну заміну урядовців, але "відкупились" лише кількома міністрами. Далі у 2023 році під час зимової кадрової рубки офісу президента генпрокуратури, міноборони, мінінфраструктури було анонсовано й про більш глибоку перепрошивку кабміну. Але знову відбулись лише одиничними "перестановками ліжок". У 2024 році перелік ротацій керівників міністерств мінявся не менше пʼяти разів за якихось два тижні. Парламентська коаліція "Слуг народу" засідала тоді чимало разів, але думка провладної фракції ні на що не вплинула. Декотрі позиції банально не набрали голосів. І, що цікаво, в чергових гіпотетичних кабмінівських зміщеннях не було жодного кандидата від СН. певні прізвища перебували у списку "на вихід" ще до початку повномасштабного вторгнення Варто зазначити, що певні прізвища перебували у списку "на вихід" ще до початку повномасштабного вторгнення РФ. Ще тоді заплановані перестановки були пов'язані із загальним скороченням кабміну та злиттям міністерств. Комусь заміну шукали дуже довго, до двох років. До речі, про зміну прем'єр-міністра Дениса Шмигаля також час від часу підіймалось питання, але все так і залишилось на рівні розмов. Загалом щодо всіх імовірних звільнень у владних кабінетах, то вони мають сенс, якщо поліпшать керування країною, зменшать корупцію у владі та дадуть можливість посилити сервісну функцію влади у регіонах. "Якщо якісних змін не відбудеться, то це ознака лише одного: ці всі обшуки й підозри - не намагання покращити становище в країні, через краще управління, а бажання і далі призначати на посади осіб, лояльних до вищого керівництва і ще публічно не заплямованих, замість того, щоб призначати компетентних та порядних", - вважає громадський діяч, колишній народний депутат України Борислав Береза. От і останні анонси кадрових ротацій, чи більш масштабних змін можуть ні до чого серйозного не призвести, а стати умовними, заради самого факту. "Не можна допускати, щоб одні "зручні/ручні виконавці" просто встали та пішли, а інші "зручні" для Банкової сіли на вільні урядові стільці або були перепризначені. Така "ротація" ситуацію в країні не врятує і довіру до уряду не поверне", - заявив Дмитро Разумков. Усе очевидніше, що владі не вистачає політичної мужності й відповідальності визнати, що відставка кабміну це вимога опозиції та людей, які щоденно на собі відчувають провали у його роботі. І ці провали вже не вдається сховати за воєнними діями та й загалом списувати на війну. Зараз відволікають увагу суспільства інтригами та нереальними сценаріями відставки. Наприклад, вкидами поспішних дат, котрі технічно ускладнюють якісний і фаховий перезапуск кабміну. І це також ознака непрофесійності сценаристів. Замість того, щоб презентувати програму нового уряду, дати суспільству розуміння, що зміниться із заміною одного урядовця, відповідального за кризу, на іншого. Тож побачимо, чи стануть гіпотетичні ротації кардинальними змінами підходів і тенденцій. І це при тому, що завжди, а особливо - під час війни, - потрібно, аби відповідальні особи зосереджувались не на магії чисел, а на ефективності використання народних грошей і коштів платників податків колективного Заходу. Загалом шкода, що урядовці так і не відмовилися від пошуку простих та легких відповідей на складні питання.

Поки Київ повнився чутками про те, що віцепрем'єр-міністр національного єднання Олексій Чернишов так за кордоном єднає українців, що сам там нібито залишився, - у НАБУ зладнали йому підозру. Про неї детективи НАБУ повідомили Чернишову одразу після його повернення в Україну. У підозрі йдеться про зловживання службовим становищем та одержанні віцепрем'єром-міністром національного єднання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Ця історія стосується землі. За даними НАБУ, забудовник та його довірена особа розробили схему незаконного одержання земельної ділянки у Києві під будівництво житлового комплексу. До реалізації схеми нібито залучили Олексія Чернишова, коли він ще був у статусі міністра розвитку громад та територій України; його радника, тодішнього державного секретаря міністерства та директорку державного підприємства. Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки в управління зазначеному держпідприємству, державний секретар надав дозвіл на вчинення значного господарського зобов'язання, а директорка держпідприємства у незаконний спосіб уклала з "потрібною" будівельною компанією інвестиційні договори. НАБУ вказує, що забудовник мав віддати державі частину майбутніх квартир у кількості, пропорційній вартості земельної ділянки. Щоб звести цю кількість до мінімуму, землю та наявні на ній будівлі оцінили майже вп'ятеро дешевше, а різниця між такою оцінкою та ринковою вартістю перевищила 1 млрд грн. Саме на таку суму держава нібито недоотримала б нерухомості в разі виконання договорів. Цьому завадив арешт ділянки, який накладено за клопотанням НАБУ і САП. Сам Чернишов після відвідин слідчих написав у фейсбуці, що добровільно прийшов у НАБУ. "Мав конструктивний діалог з детективами НАБУ, який тривав більше 2 годин. Вдячний за коректне та поважне ставлення. Запевнив, що такий підхід є взаємним та підтвердив готовність до повної співпраці в юридичній площині. Ознайомлююся з усіма наданими документами", - написав він. Скандальний вояж А щодо чуток, що Олексій Чернишов нібито залишився за кордоном назавжди, то сам фігурант зазначив: "Нарешті вдома... Кампанію дискредитації розберемо по фактах, правда завжди перемагає". Нагадаємо, низка народних депутатів та медіа звернули увагу на те, що міністр довго не повертався з відрядження в Україну навіть для участі у форумі, який організовувало його міністерство. Депутати і журналісти припускали, що це певним чином може бути пов'язане з кримінальною справою щодо корупції, яку розслідує НАБУ. І там, як свідчать матеріали справи, можуть згадувати й міністра. Дійшло до того, що коментувати європейське турне міністра у парламенті довелось керівнику уряду Денису Шмигалю, а також і президенту Володимиру Зеленському у парламенті. Всі вони твердили - він був у відрядженні до 22 червня і потім має повернутись. Весь цей час журналісти уважно слідкували за переміщеннями міністра за кордоном на фоні вручення його колишнім підлеглим підозр у корупції. Пікантності додавав той факт, що сам міністр, як і його новостворене міністерство, мають працювати над поверненням українців додому. І це стало предметом численних жартів у соцмережах. Козирні підозрювані Отже, 13 червня НАБУ та САП повідомили про викриття масштабної корупційної схеми у сфері будівництва, до якої, за даними слідства, причетні високопосадовці найвищого рівня. Підозри отримали, зокрема, колишній держсекретар міністерства розвитку громад, чинний член правління НАК "Нафтогаз України" та ексрадник міністра. За даними ЗМІ, всі вони пов'язані з Олексієм Чернишовим. На момент оприлюднення інформації про справу сам Чернишов перебував у відрядженні за кордоном і довго не повертався. Журналіст-розслідувач "Української правди" Михайло Ткач зазначив: "НАБУ та САП затримали двох соратників віцепрем'єра Олексія Чернишова Максима Горбатюка та Василя Володіна. Обидва працювали з ним у Мінрегіоні, а згодом перейшли до "Нафтогазу" після того, як компанію очолив Чернишов. За даними джерел УП у правоохоронних органах, Горбатюка затримали під час спроби виїзду за кордон у відпустку. Сам Чернишов на той момент вже перебував за межами України у відрядженні". Неправомірну вигоду, за даними слідства, чиновники отримували від забудовника Сергія Копистири, власника групи компаній "КSМ Grоuр". 20-го червня стало відомо, що суд за поданням спеціалізованої антикорупційної прокуратури застосував до забудовника Сергія Копистирі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 100 млн грн. Під час обрання запобіжного заходу фігурантам справи, йдеться у розслідуванні журналістів, прозвучали матеріали, в яких описана активна роль самого Чернишова у схемі. Слідство вважає, що група осіб допомогла відчужити землю у столиці на користь забудовника, і це під час повномасштабного вторгнення могло завдати збитків державі на понад 1 млрд грн. минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели Як зазначалось раніше, минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели навіть попри наявність відповідної ухвали суду. "Тоді одразу чотири джерела в антикорупційних органах нам підтвердили, що обшуки не відбулися через вплив директора НАБУ Семена Кривоноса на детективів, у якого давнє знайомство з Чернишовим", - йдеться у розслідуванні. Цю інформацію також опублікував народний депутат Ярослав Железняк, який одним із перших минулого тижня почав писати, що міністр може не повертатись в Україну через загрозу від НАБУ. При цьому він посилається на власне джерело у правоохоронних органах. І Михайло Ткач, і Ярослав Железняк повідомили також, що до пана Чернишова за кордон могла виїхати родина. Понад те, НАБУ нібито направило в уряд виклик для Чернишова на вручення підозри на 23 червня. Однак коментувати цю інформацію в НАБУ відмовились. Нагадаємо, що посаду в міністерстві Олексій Чернишов займає з грудня 2024 року. До цього він два роки він працював керівником "Нафтогазу" - з листопада 2022 року. До призначення керівником нафтогазової сфери він працював міністром розвитку громад і територій, саме на цю каденцію припадають події, які розслідує НАБУ. На посаді міністра розвитку громад і територій 45-річний Олексій Чернишов перебував з березня 2020 року. До цього працював очільником Київської обласної адміністрації.

Фронт сьогодні тримається на межі можливого. І поки армія веде важкі бої, однією з наголовніших проблем стає не відсутність мотивації чи техніки, а - боєприпасів. Наша артилерія часто мовчить не з тактичних міркувань, а через нестачу снарядів. Дрони летять з мінімальним зарядом. Міномети працюють обмежено, а складні рішення на рівні командування дедалі частіше залежать не від тактики, а від залишків на складах. Чому? Як сталось, що попри проривні рішення в оборонній сфері, ми не можемо забезпечити себе критичними боєприпасами і які системні зміни в оборонній сфері потрібні? Почнемо з артилерії. Про снаряди, міни та короткострільну "Богдану" Часто відзначається той факт, що понад 80 відсотків ворожих цілей на полі бою знищують наші безпілотники. Справді, 89 тисяч цілей за травень - це вражає. Проте артилерія все одно залишається незамінною на війні. І втрати ворога були б куди відчутнішими, якби Міноборони та Мінстратегпром системно працювали над усуненням проблем, які, на жаль, суттєво обмежують потенціал наших бойових частин. Ми часто чуємо від обох відомств про значне нарощування вітчизняних спроможностей виробництва боєприпасів, про постачання та закупівлі від наших партнерів, але тим часом в самих бригадах ситуація погіршується і погіршується. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів... Візьмемо снаряди 155-го калібру. Якщо проаналізувати щомісячне постачання цих снарядів нашим військам, з січня по травень - обсяги зменшились утричі. Снаряди, які особливо потрібні для стримування просування ворога та для його максимальних втрат - це снаряди дистанційного мінування та кластерні. Їхня передача в частини з початку року зменшилися відповідно у чотирнадцять та у тисячі (!) разів. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів, що показали себе найефективнішою зброєю для боротьби з піхотою чи мотоциклетними штурмами ворога. Майже всі артпідрозділи, які застосовують артилерію під боєприпаси 155 калібру, заявляють також про брак праймерів до снарядів. Нагадаю, праймер - це капсуль-запалювач, який забезпечує спрацювання порохового заряду для пострілу. Дрібниця. Але без нього кількість снарядів не має значення, бо стрільбу вести неможливо. Дивно, що ця проблема залишається поза увагою Міноборони та Мінстратегпрому, хоча це різко обмежує потенціал нашої артилерії. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю Ще одна постійна проблема останнього часу - низька якість порохів у пострілах, що закуповується до наших САУ. І це не поставки від європейських виробників, перевести стрілки немає на кого. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю. Ми не можемо апелювати тут до партнерів, обурюватись неповороткістю європейської бюрократії, питати треба з самих себе: контроль якості порохових зарядів, які ми закуповуємо - це, зокрема, до Агенції оборонних закупівель. Також військові повідомляють про тотальний дефіцит артбоєприпасів 105-мм калібру. Падіння в обсягах постачань за пʼять місяців - майже вп'ятеро. Є проблема і з боєприпасами до мінометів. Начебто падіння в обсягах поставок 120-мм мін немає. Навіть не буду сьогодні говорити про якість, скажу лише про те, що критично не вистачає порохових зарядів до 120 мм мін, які мають забезпечити вогонь на максимальну дальність у 6-8 км. А на малих відстанях розрахунки мінометів перетворюються на смертників. Хто за це відповість? Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100%. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Відповідно до заявлених армійськими частинами потреб, суттєво бракує також мінометних пострілів калібру 82 та 60 мм. Не вистачає ручних гранат наступальної та оборонної дії, пострілів ВОГ-17 - це те, що потрібно піхоті. Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100 (!) відсотків. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Як і чим має воювати наш піхотинець? Про дрони для розвідки та "незрячий" Мінстратегпром Наступне. Снаряди та міни необхідні критично. Але без розвідки та точного коригування вогню навіть забезпечення боєкомплектом "під саму зав'язку" не дасть потрібного ефекту. Артдивізіону на місяць для розвідки та коригування вогню потрібно десь 15 нічних та до 35 денних "мавіків" та "аутелів". Вони втрачаються, потребують заміни - це витратний матеріал, як і антени для збільшення дальності управління дронами. Без цього артилерія стає сліпою. І артилерія наша, на жаль, все більше сліпне. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні Окрім розвідувальних дронів, військові говорять про брак дронів на оптоволокні та навіть звичайних дронів на радіокеруванні. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні. Прикладом є масштабування виробництва Шахедів/Гераней-2, за яким ми просто не встигаємо. Дрони на радіокеруванні, які постачаються, військові вимушені доопрацювати на місці, бо вони технічно не відповідають вимогам сучасного поля бою. Все це забирає час та сили від виконання бойових задач. Відтак, дає переваги ворогу. Чи про все це відомо Міноборони, Мінстратегпрому та команді з 5-6 ефективних менеджерів, які керують цими відомствами в ручному режимі? Добре відомо. Однак нічого не змінюється. Практика закупівель в Міноборони, попри активну критику з різних боків, продовжує зберігати системні вади. Можна й далі прикриватись позицією, що під час війни маємо обмежувати поширення критичної інформації. Але парламентський контроль - це один з ключових демократичних способів домогтися змін для змін. Тож як народний депутат я буду говорити про те, чого воліють "не бачити" керманичі від влади, та наполягати на вирішенні проблем. Перш ніж перейти до пропозицій, подивимось, де саме і чому дають збій механізми закупівля боєприпасів на прикладі постачання 155-мм снарядів. Про 155-мм снаряди та душу закупівельника З 2024 року Україна докладає зусиль, щоб запустити виробництво 155-мм снарядів в країні. Це вкрай необхідно, оскільки Міноборони не може задовольнити потреби ЗСУ у 155-мм снарядах, поставки зі США залишаються під питанням, а можливості європейських партнерів - обмежені. Міноборони намагається законтрактувати максимум снарядів, але поки що цього максимуму критично не вистачає. Тож з цього року Україна все більше надій покладає саме на власні спроможності з їх виробництва. ...Виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва Компанія "Українська бронетехніка" в партнерстві з чеською Сzесhоslоvаk Grоuр взялась реалізувати масштабний проєкт із випуску кількох калібрів боєприпасів НАТО, серед них - 155-мм снаряди. Зокрема, виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва. І не тому, що компанія взяла на себе нереальні зобов'язання. Держава законтрактувала лише ту частину проєкту, яка стосується імпорту з Чехії, а на власне українське виробництво коштів не виділила. Чому? По-перше, як пояснив директор "Укрбронетехніки" Владислав Бельбас, ті самі заплановані до випуску 100 тисяч снарядів у 2025-му році прив'язані до постачання порохів, але держава не змогла вирішити проблему завчасного контрактування значних обсягів порохів. По-друге, і це навіть важливіше, та ж держава сама вказує на двері вітчизняному виробникові, коли їй доводиться обирати між ним та зарубіжною фірмою. Причина - регуляторна політика. Система закупівель не дає жодного інструменту для преференцій вітчизняному виробнику, а в гіршому випадку - може ще й покарати за це держслужбовця, який укладе контракт. Як пояснив, зокрема, в українських медіа директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов, якщо український виробник запропонує конкретний виріб по 1000 євро за одиницю, а імпортер виявиться готовим продати той самий боєприпас за 950 євро, агентство буде змушене законтрактувати імпорт, навіть якщо локальний виробник принесе податки в бюджет. Тобто, ключовим критерієм вибору постачальника з боку АОЗ залишається саме запропонована ціна. Навіть якщо компанія, котра пропонує нижчу ціну, є іноземною фірмою-посередником з сумнівним власником та історією - їй відмовлять хіба що в авансі, запропонувавши умови післяплати. Але закон, наголосив очільник агентства, не дає ніяких підстав, які б дозволили взагалі відкинути пропозицію іноземців та обрати замість неї більш надійного вітчизняного виробника за трохи вищою ціною. Якщо ж агентство піде на цей крок, антикорупційні органи помножать різницю на кількість боєприпасів, вирахують збитки для бюджету та прийдуть по душу керівника. А душу, зрозуміло, ніхто закладати не хоче. Тож до кінця року не очікується випуску українських боєприпасів за цим кейсом. Що заважає владі ...В 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів Отже, в 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів. Від влади маємо пояснення - недосконале законодавство, неефективна регуляторна політика. Але що заважає владі змінювати це законодавство, і вдосконалювати цю політику? Хіба менеджери, яких ви уповноважили на закупівлі у найвідповідальнішій під час війни сфері, перебувають по різний бік барикад з монобільшістю? Вносьте в парламент осмислені пропозиції для того, щоб замовник міг закупити снаряди в українського виробника, а не закордонного. Як представник парламентської опозиції гарантую, що пропозиції, які реально працюють на оборону країни, будуть підтримані. Врегулюйте, даруйте за каламбур, регуляторну політику - уряд теж ваш. Інша справа - робіть це професійно, а не в звичному стилі. Приміром, у грудні 2024 року уряд ухвалив постанову №1275, якою взявся врегулювати закупівлю безпілотників та засобів РЕБ. Але врегулював так, що нові вимоги не спростили, а ускладнили процес. Аналогічно в грудні минулого року з'явилась обнадійлива постанова №1504 "Зброя перемоги", ідея якої - сформувати список зразків озброєння з високим відсотком локалізації в Україні. Але на практиці за останні півроку не було укладено жодного контракту за цією постановою. І знову ми чуємо пояснення від виконавців, Агентства оборонних закупівель, що постанова не пропонує органам закупівлі чітку інструкцію, яким саме чином надати перевагу українському виробнику. Відповідно, державні закупівельники просто не беруть на себе ризики і працюють за звичними правилами. То напишіть цю інструкцію! Що заважає? Чому можна вкласти кошти та натхнення у створення дороговартісної SММ-команди, в кінематографічний монтаж та спецефекти для виїздів очільників Офісу Президента в бойові частини, що аж ніяк безпосередньо не впливає на обороноздатність, і не можна з таким же натхненням написати детальну інструкцію, від якої залежить боєздатність наших частин на фронті? Втім, є ще одне важливе пояснення, чому влада не помічає проблеми. Промисловому менеджменту оборонної сфери за такої системи можна успішно продовжувати практику надання контрактів фірмам, які в той чи інший спосіб контролюються самою владою, та ігнорувати підприємств, які не вдалось взяти під контроль. Найяскравіший приклад - та ж "Українська бронетехніка", яку цей прискіпливий менеджмент впритул "не бачить". І є інше підприємство (не називаю його, оскільки воно не фігурує в публічній площині), якому минулого року після проваленого контракту (його не було виконано навіть на 50%) та випуску неякісних мін, у березні вже цього року було замовлено великий обсяг тих самих120-мм мінометних мін. Хіба це не про ті самі "две большые разницы", які застосовує влада до "своїх" та "несвоїх"? Що робити та як діяти Поставки армії тисяч бракованих виробів, що не вибухають та не долітають до противника, штучні перешкоди для українських виробників з тими ж 155-мм снарядами та дефіцит боєприпасів, що лише загострюється на фронті - це набагато складніша та глибша проблема, ніж просто виробничі похибки. Вона радше свідчить про суттєві прорахунки у побудові управлінської конструкції в українському оборонно-промисловому комплексі, і наслідки цих прорахунків можуть бути катастрофічними. Як це змінити? Спираючись на висновки експертів Консорціуму оборонної інформації, висловлю думку, що насамперед, йдеться про те, щоб зменшити концентрацію повноважень та покращити систему управління. Для цього варто унеможливити керівництво однією особою Агентством оборонних закупівель та Державним оператором тилу, а для посилення нагляду над кожною структурою запровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення до нагляду профільних експертів (які мають офіційно отримати доступ до державної таємниці відповідного рівня). Це, приміром, успішно практикується у Швеції. Можна, безумовно, "забанити" цю ідею, пославшись на те, що в цій країні немає війни, але натомість я б уважніше вивчив цей механізм. ...Проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику Іншою проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику. Наявність декількох гравців на ринку в усіх ситуаціях, де їх справді може бути не один, дозволила б одночасно розвивати наші оборонні спроможності та мінімізувати ризики щодо поставок та якості боєприпасів. Далі. Зрозуміло, важлива не лише конкурентність, тобто, зі скількома підприємствами є варіант укладення контракту, а й як саме ці контракти укладаються - напряму чи через посередника. Сьогоднішня українська практика - це про відсутність укладання прямих контрактів підприємств із замовником, зокрема з Міноборони. Ці контракти суттєво б зменшили можливості помилок та підвищили відповідальність підприємств-виконавців. Але той самий менеджмент, де вирішальну роль відіграють управлінці без формальних повноважень (а, отже, і без будь-якої відповідальності), як от "радник зі стратегічних питань Президента" Олександр Камишін, м'яко кажучи, не сприяє укладанню таких контрактів. Причиною фактичної заборони підприємствам укладати прямі контракти є, зокрема, намагання виправдати існування штучної та шкідливої надбудови - АТ "Укроборонпром", - яка не тільки паразитує, але й програмує помилки розробок і виробництв. Скажімо, за оцінками фахівців того ж Консорціуму оборонної інформації, тільки держпідприємство "Шосткинський завод "Зірка" могло б укласти прямі контракти та самостійно організувати кооперацію для випуску цілої низки номенклатури продукції, зокрема, повного циклу виробництва мін. Підприємство самостійно береться налагодити кооперацію щодо відсутніх елементів, наприклад, виробництва підривачів. Але результат ми знаємо: цих контрактів не укладено. Ще одне принципове питання - контроль за процедурою та якістю закупівель. У листопаді 2024 року Міноборони передало 23 млрд грн Державній прикордонній службі для закупівлі зброї у польської компанії-посередника Lесhmаr - зі 100-відсотковим авансом, що суперечить усім нормам і практикам закупівель зброї. Більше того, у лютому 2025 року тій же фірмі було передано ще 78 млрд. Такі випадки потребують ретельного нагляду й контролю, зокрема має бути детальний звіт щодо витрат означених коштів. Як член парламенту може запевнити, що ми готові не лише з розумним виглядом вказувати на помилки, а взяти на себе частину роботи. Чому б, приміром, для посилення контролю, не повернутися до практики тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України? Щодо контролю за якістю. Значною помилкою керівництва військового відомства фахівці вважають відсутність ротацій представників військової прийомки. Відтак, ця категорія спеціалістів де-факто вростає "в систему", зміцнюється контактами та чудово домовляється з тими, хто готовий ділитися тіньовим доходом. Відповідно, цілком логічно буде впровадити ротацію "військової прийомки", приміром, через кожні 12 місяців. Нарешті, дозволю собі ще раз послатись на пропозиції Консорціуму оборонної інформації. Експерти консорціуму пропонують і кілька інших кроків. Це введення конкурентних тендерів на продукцію, що має багато аналогів, як то FРV-дрони, вітчизняні аналоги "мавіків" або дрони на оптоволокні. Це перехід Міністерства оборони на трирічні контракти з підрядниками. Такий перехід дозволить компаніям, що підтвердили якість поставок озброєнь та боєприпасів, планувати свою роботу хоча б на певну перспективу та розширювати виробничі потужності. Це критично важливо, зокрема для виробництва мін та артилерійських боєприпасів. Нині, на жаль, з 21 трирічного контракту працює лише один. У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів. Серед іншого, частину закупівель необхідно передати до новостворених корпусів та спростити процедуру цих закупівель. Необхідно збільшити роль командирів рот, батальйонів, бригад у цьому процесі, що автоматично зменшить рівень "ручного режиму" у закупівлях. Нарешті про відповідальність. На жаль, численні зловживання у сфері оборонних закупівель попри значний резонанс у суспільстві, залишилися без покарань. Найбільше таких зловживань у компаній-спецекспортерів, але жодне розслідування не потягнуло за собою наслідків. А безкарність породжує ще більшу безкарність. Наприклад, якщо немає результатів розслідування контрактів, зірваних "Спецтехноекспортом", можна чекати нових, ще масштабніших зловживань. І що тоді відповісти військовим, які отримали міни, котрі не вибухають, і не отримали снарядів потрібного калібру?

Їду автобусом за кордон. Переді мною одне крісло займає у Стрию жінка середнього віку. До неї підсідає приблизно ровесниця в Ужгороді. Автобус їде через Лужанку, прибрану і охайну після моєї статті в Gаzеtа.uа Але до Лужанки ще далеко - є час на спілкування. Жінки починають досить голосно розмовляти. Знайомляться. Мова у них українська, досить таки добра, присмачена слівцями різних діалектів: закарпатського і черкаського. Наш автобус зупиняється на КПП і тут стається чудо. Одна із попутниць запитала щось російською і співрозмовниця миттєво переключилася на мову ворога. До кінця подорожі жінки не вимовили жодного українського слова. Що спонукає українців послуговуватися чужою мовою? Чому у Кракові, Відні, Граці, Берліні, Варшаві та інших європейських містах наші співгромадяни не розмовляють рідною мовою, добре володіючи нею? Адже ідентифікують нас тільки за мовою. Невже людям хочеться, щоб на них дивилися криво, як на представників агресора? Доля нещодавно подарувала мені можливість поговорити з двома австрійськими фермерами. Перший продав своє господарство. Єдина працівниця, що ще працює у фермера - білоруска. Це полегшує наше спілкування: вона розуміє українську і перекладає. ...Більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України Чоловікові близько 65 років. На знак поваги до України подарував мені пляшку доброго грузинського вина із власної колекції. Говоримо про різне, про життя в горах, про Україну&hеllір; Зокрема, він сказав таке: "Моя працівниця часто перекладає мені новини з українських джерел. Мені потрібні факти для аналізу. Я люблю статистику. А ця наука каже, що, наприклад, на ютубі 30% українців слухають російську музику, більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України. Події на фронті - то лише відволікаючий маневр. Путін може призупинити бойові дії під тиском Європи, але він працює на перспективу. Ви не думаєте, що через 20 років ситуація з анексією Криму може повторитися у інших регіонах - якщо так станеться, що війну заморозять? Бо мова міняє свідомість. Російська - це мова агресії і ворожнечі. От недавно два хлопці у вашій столиці слухали гучно російську музику, а потім убили чоловіка, що зробив їм зауваження. Про це навіть наша преса писала". Другий фермер, 45-літній колишній лікар узимку купив хату та ферму із землею. Будинок побудований 136 років тому. Я допомагав замінювати черепицю на даху. Ця робота потребує багатьох рук, тож одного дня працювало аж шість українців. Дехто вже добре говорить німецькою. Працювали того дня 11 годин, тож був час і на спілкування: 30 хвилин на обід і двічі по 10 хвилин на відпочинок. "Вашу владу треба лікувати, - каже австрієць. - Бо амбіцій у вас більше, ніж здорового глузду. На міжнародному рівні приналежність Криму до Росії ніхто не визнає, бо це порушення всіх міжнародних домовленостей, що прийняті ще після другої світової війни. Але проста людська логіка підводить мене до висновку: у Криму нічого українського не було, а тепер вже немає і стільки. Армія російська, мова російська, гроші російські, ментальність народу, враховуючи переселення та депортації, теж російська. Бо якби було не так - там би були якісь протести, мітинги, заворушення, акти непокори, партизанський рух, диверсії на підприємствах, підриви ешелонів&hеllір; А нічого цього нема. Ситуація з Кримом нагадує мені мою лікарську практику, точніше один випадок. Ампутували ми молодому хлопцеві ногу після аварії. Він через кілька днів прийшов до тями і вимагав пришити ногу на місце, бо він невдовзі мав одружуватися. А те, що його нога понівечена і вже давно мертва, його не зупиняло - він прагнув добитися свого". Звісно, нам не можуть подобатися слова австрійських фермерів, від яких, за великим рахунком, нічого в геополітиці не залежить. Але чому прості австрійські фермери, незалежно один від одного, при розмові про Україну згадують Крим? Бо вони мислять аналітично і системно, вони проводять аналогії. Вони розуміють, що мова, тут говоримо про російську, на рівні підсвідомості прив'язує людину до чужої культури, а відтак і до держави. Ця невидима прив'язаність не дозволяє робити спротив насильству, бо насильник, знову ж таки на підсвідомому рівні, сприймається, як свій. Саме тому стала можливою анексія Криму. Саме тому навіть фермери бачать у перспективі можливість анексії інших територій України через десятки років на підставі спілкування людей на цих землях чужинською мовою. Дивно, що наша влада цього не бачить. ...Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами... Наша влада схильна не вірити американцям. Коли ті попереджали про можливу агресію на початку 2022 року, усі, починаючи від Верховного головнокомандувача, робили позитивне усміхнене американське обличчя, тримаючи дулю в кишені. А тепер Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами, меморандумами та нормами мирного співіснування, разом узятими. Я вже мовчу про життя далеких йому українців. Мені здається, що ставлення американського президента до України багато в чому продиктоване політикою нинішньої української влади. Зокрема і у царині мовного питання. Після 24 лютого у нас взагалі перестали говорити про гібридну сутність нинішньої війни, про її інформаційну складову. А жаль. Бо на мовному фронті ситуація погіршилася і маємо відкат до позицій 2022 року. Про це свідчать дослідження, проведені в школах. На перервах і часто на уроках учні та вчителі переходять на мову ворога. Чому? І чому влада шукає на посаду Уповноваженого із захисту державної мови аморфну людину, таку, яка мовчатиме про проблеми, не відволікаючи керівництво від "більш важливих справ". Тарас Кремінь дуже добре справлявся з роботою - чому б йому не продовжити термін перебування на посаді? Бо він незручний і має свою позицію? Бо він створив і розбудував інституцію, яка охоплює всі сфери людської діяльності? Бо він розробив стратегію мовної політики в Україні? Бо він дійсно вболіває за мову і має безцінний досвід для продовження роботи? Тут взагалі назріває величезний скандал. Після критики і гострих висловлювань на адресу кандидатів на посаду омбудсмена, ті відмовилися брати участь у конкурсі. Оцінку ситуації вже дали Оксана Забужко, Сергій Жадан, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Рефат Чубаров, Олесь Санін, Микола Жулинский, Сергій Квіт та інші визначні українці. Вони висловили заклик до влади: одуматися і не погіршувати і так хистку ситуацію на мовному фронті. Закрема у зверненні йдеться: "з усією відповідальністю поставитися до захисту української мови загалом і призначення Уповноваженого із захисту державної мови зокрема" і "внести до Кабінету Міністрів України кандидатуру Тараса Кременя на посаду Уповноваженого із захисту державної мови". Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією. Там хочуть призначити Уповноваженим із захисту державної мови актора Олександра Завальського, який не лише не відповідає формальним критеріям, визначеним законом, але й не раз виступав проти штрафів за порушення мовного законодавства, накладення яких є одним із обов'язків Уповноваженого. Ну і йому 67 років. Мало того, що Олександр Завальський не має жодного досвіду політичної боротьби, мало того, що у нього відсутні будь-які навички для правозахисту чи здійснення мовної політики, то він ще й публічно заявляє, що лояльний до вживання російської мови у публічному просторі. Ось його слова зі сторінки на фейсбуці: "Чи треба карати Вєрку Сердючку? Набирає обертів скандал навколо Андрія Данилка - мовляв співає російські пісні і за це його має покарати мовний омбудсмен. Я не фанат Вєрки Сердючки. Але перепрошую - напади на цього артиста вважаю дурістю". У мене таке враження, що після призначення на посаду, Завальський захищатиме не українську, а російську мову в Україні. Невже владі потрібні саме такі "ні риба-ні м'ясо" люди? Ірина Фаріон кричала про мову - її показово вбили у центрі бандерівського Львова. У той самий день, у час убивства, на Ринковій площі сидів із гітарою молодий чоловік і співав російських пісень. А громадяни, чи то переселенці, чи ті 30% львівських м'якосердих глядачів із ютубу, кидали йому у футляр гроші. Кидали, не розуміючи, що цей манкурт пришиває мітки на їхні душі. А його виховала наша школа, нова українська школа, наша безхребетна влада, що сама не має національної свідомості і не розуміє її значення для перемоги у війні. Його виховала відсутність стратегії розвитку нашої культури. Його зробили таким "єдині новини", що витіснили із етеру сучасну українську пісню та українську культуру взагалі&hеllір; Відсутність інформаційної політики за кордоном, кинуті напризволяще інформаційні агентства, безглузді обмеження, що не дозволяють письменникам, артистам, журналістам, художникам - тим, хто несе українську ідею у світ, виїжджати з України і бути місіонерами, заважають виховувати австрійських фермерів та наших земляків за кордоном. Бо не відчуваючи захисту, причетності, гордості за своїх, які тебе ніколи не кинуть, люди поступово відвертаються від святого - від Батьківщини. Але спочатку - від рідної мови.

Україна готується оголосити конкурс на розробку літієвого родовища "Добра" в Кіровоградській області, повідомив голова Офіса президента України Андрій Єрмак. "Це може стати першим проєктом у межах співпраці зі США. Радий бачити, що процес іде та результати наших зустрічей у Вашингтоні тиждень тому перетворюються на конкретні дії", зазначив він у своєму телеграм-каналі. Андрій Єрмак також повідомив, що в Канаді на полях саміту "Групи семи" разом із першою віцепремʼєркою міністеркою економіки Юлією Свириденко мав зустріч із міністром фінансів США Скоттом Бессентом, де сторони "детально проговорили співпрацю". Вочевидь, про запуск літієвого родовища. Коментарів американської сторони щодо цього наразі немає. Нагадаємо, 30 квітня Україна та США підписали угоду про економічне партнерство і створення Інвестиційного фонду відбудови. За словами міністерки економіки України Юлії Свириденко, документ передбачає, що повна власність і контроль залишаються за Україною, фонд створюється 50/50, жодних боргових зобовʼязань України перед США не прописано, також угода не стане перешкодою для вступу України до Євросоюзу, а фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій. Угода про американсько-український інвестиційний фонд відбудови офіційно набула чинності в травні. Літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США А дещо раніше Юлія Свириденко прогнозувала, що саме літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США. І вже після згаданого засідання Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) Юлія Свириденко написала у Фейсбук: "Маємо інтерес інвесторів до декількох родовищ. Одне з них літієве родовище "Добра" в Кіровоградській області. Робоча група опрацює звернення щодо його розробки. Якщо всі вимоги закону будуть дотримані на наступному засіданні запустимо процедуру оголошення конкурсу для всіх зацікавлених компаній". За її словами, це родовище потенційно підпадає під мандат Американсько-українського фонду відбудови його розробка може стати першим пілотним проєктом у межах спільного інвестування. Однак, чи все проходитиме тихо й спокійно щодо саме кіровоградського літієвого родовища - питання. Бо ще в березні суд арештував ділянки найбільшого в Україні літієвого родовища - 51 земельну ділянку Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. На вимогу Офісу генерального прокурора це зробив Печерський районний суд Києва. Про що і йдеться в ухвалі від 7 березня 2025 року. Ще там йдеться про те, що ділянки досліджувало ТОВ "Укрлітійвидобування" Сергія Табалова, який вклав у дослідження Полохівського родовища понад 100 млн грн, а сумарно в розвиток понад 300 млн грн. До того ж ще 119 млн грн він сплатив за ліцензію. Компанія оцінила родовище за міжнародним стандартом JОRК і готувалася до видобутку літію. Якщо ж родовище повернеться державі, то на нього зможуть претендувати інші бізнесмени. Тож схоже, що суддівські шальки терезів схилились не на користь пана Табалова. Зазначимо, що ця справа розслідується ще з 2016 року. Тоді прокуратура відкрила провадження за фактом начебто незаконного отримання дозволу на видобуток літію. Згідно з даними геологорозвідки, запаси літію на Полохівському родовищі перевищують 760 тисяч тонн еквівалента карбонату літію. У 2021 році світ спожив 0,5 млн тонн LСЕ, а вже у 2028 році прогнозують потребу в 6 млн тонн. Близько 60% літію у світі нині переробляє Китай. Загалом в Україні розташовано чотири розвіданих літієвих родовища, два з яких у Кіровоградській області. Літій це рідкісноземельний метал, який використовують для виробництва акумуляторів для смартфонів, ноутбуків і електроавтомобілів, у хімічній та медичній промисловості, аерокосмічній галузі, ядерній і відновлювальній енергетиці.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Для отримання цього звання йому не вистачило 30 "вчених" голосів. Як повідомили інсайдери в НАНУ, кандидатуру Руслана Стефанчука на отримання звання члена-кореспондента висунув його товариш по фракції, народний депутат України від фракції "Слуга народу" Олександр Копиленко. А відгук про наукову діяльність кандидата у члени-кореспонденти НАН України Стефанчука підписав його підлеглий, керівник апарату Верховної Ради України Вʼячеслав Штучний. Також в академії зазначили, що Руслана Стефанчука на це звання висували вже двічі у 2024 та 2025 роках. Олександр Копиленко, який висував Стефанчука, - з 1998 до 2002 років був радником голови Верховної Ради України, членом Центральної виборчої комісії. З 2002 року Копиленко - директор Інституту законодавства Верховної Ради України у 20022009 роках одночасно обіймав посаду віце-президента, керівника Київського регіонального центру Національної академії правових наук України. Також він є завідувачем кафедри теорії та історії держави і права приватного університету "КРОК". До речі, в Інституті законодавства Верховної Ради України з 2011 по 2013 роки працював і Руслан Стефанчук. У 2019 році Копиленко, як і Стефанчук, був обраний народним депутатом України дев'ятого скликання за списком партії "Слуга народу" . А в жовтні 2022 року став заступником голови Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Також Копиленко - дійсний член (академік) НАНУ. "Смотрящий" за Разумковим Що стосується Вʼячеслава Штучного, який написав спікеру відгук, то його на роботу керівником апарату Верховної Ради приймав сам Руслан Стефанчук. Однак, є дуже важливий і показовий нюанс. Уперше керівником апарату Верховної Ради Вʼячеслав Штучний став у жовтні 2019 року. Тоді головою парламенту був Дмитро Разумков. Але у липні 2020 року Штучний з посади звільнився, пояснивши це переходом на іншу роботу. Ходили чутки про те, що Штучний просто не спрацювався з Разумковим. Штучного призначили головою апарату Верховної Ради "смотрящим" за спікером Дмитром Разумковим Тоді ж низка українських медіа повідомляли, що вперше Штучного призначили головою апарату Верховної Ради "смотрящим" за спікером Дмитром Разумковим. Подейкують, що Вʼячеслав Штучний начебто був на зарплаті в Офісі президента України. А в жовтні 2021 року головою Верховної Ради став Стефанчук, і Штучний знову очолив парламентський апарат, яким і керує досі. Він є підлеглим Руслана Стефанчука. Вʼячеслав Штучний кандидат юридичних наук, має звання "заслужений юрист". До приходу в парламент, з липня 2003 року по вересень 2015 року, обіймав керівні посади в Управлінні державної охорони. Потім кілька місяців Штучний був радником у юридичній фірмі "ЕЛ СІ ЕФ". З жовтня 2015 року по 2019 рік Штучний працював підприємцем. Він торгував меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому у спеціалізованих магазинах. Як свідчить декларація, в 2024 році у Верховній Раді Штучний отримав більше 3 млн грн зарплати, тобто 262 457 грн на місяць. Це набагато більше, ніж у Руслана Стефанчука, який отримав за рік 1 млн 67 тис 124 грн, або 88 927 грн на місяць. Також в НАНУ зазначають, що Руслан Стефанчук це відомий український учений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України. "Руслан Стефанчук має понад 500 наукових публікацій, які свідчать про суттєвий внесок у розвиток теорії і практики цивільного права, зазначають у НАНУ. - Науковий і практичний інтерес викликають публікації Стефанчука з проблем прав інтелектуальної власності, медичного права, європейського цивільного права, договірних та деліктних зобов'язань". Також, як повідомляють у НАНУ, Стефанчук створив "потужну наукову школу з проблем особистих немайнових прав фізичних осіб". Словом, талановита людина: і щвець, і жнець, і на дуді гравець. "Зарубали" науковці І от, у травні проходило голосування з виборів членів-кореспондентів НАНУ. У сесії загальних зборів взяли участь 379 академіків. Для обрання Стефанчука членом-кореспондентом не вистачило 30 голосів. Як би пан Стефанчук здобув це звання, то отримував би щомісячно довічну плату за звання у розмірі 3 400 грн. Ну, нічого, не пощастило цього року. Може складеться наступного. Однак, Руслан Стефанчук уже отримує довічну виплату за звання академіка Національної академії правових наук України. За минулий рік ця сума становила 55 212 грн. Радіємо й не можемо нарадітись, які все-таки в нас багатофункціональні керманичі держави. Голова Верховної Ради встигає і законодавчо вибудовувати Україну, і вносити значний вклад у розвиток науки, і бортись за чергове місце академіка.

Правоохоронці затримали колишнього заступника голови Вищого господарського суду (ВАКС) Артура Ємельянова. Згодом адвокат Ростислав Кравець, коментуючи гучне затримання Ємельянова, заявив про необхідність розпуску Вищого антикорупційного суду України, оскільки, як каже, ця інституція "перетворилася на механізм вирішення потрібних рішень" через тіньові домовленості. Державне бюро розслідувань затримало колишнього посадовця після виходу з Печерського районного суду Києва. Його звільнили з-під варти, натомість обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Як повідомили в ДБР, йдеться про ймовірну домовленість Ємельянова із суддею Вищого антикорупційного суду та з суддею Печерського суду щодо ухваленя рішення на його користь. У відповідь на ці заяви ВАКС оприлюднив коментар про спробу тиску та дискредитації суду, а також "неприпустимість необґрунтованих публічних тверджень". "На офіційній веб-сторінці Державного бюро розслідувань опубліковано твердження щодо судді Вищого антикорупційного суду, яке за своїм змістом є спробою дискредитації та розцінюється як форма тиску на суд, - йдеться у претензії ВАКС. Закликаємо ДБР утриматись від необґрунтованих публічних тверджень та діяти виключно у межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством". Кримінальне провадження щодо Артура Ємельянова пов'язане з підозрою у створенні злочинної організації За даними "Судового репортера", кримінальне провадження щодо Артура Ємельянова пов'язане з підозрою у створенні злочинної організації та отриманні неправомірної вигоди у вигляді корпоративних прав. У грудні 2024 року судові засідання проходили як у Печерському районному суді Києва, так і у Вищому антикорупційному суді, де розглядалося питання про запобіжний захід. Також раніше ВАКС повідомив про виявлення технічних засобів контролю у житлі одного з суддів Володимира Дубаса. Окремо було зафіксовано відмову цього судді брати участь у подальшому розгляді справи щодо запобіжного заходу Ємельянову. "Минулого тижня у житлі працівників апарату Вищого антикорупційного суду виявлено обладнання для негласного аудіо- та відеоспостереження, - йдеться на сайті ВАКС. Ці факти розцінюємо як спроби впливу на здійснення безстороннього правосуддя суддями ВАКС та повʼязуємо із розглядом судових справ, які перебувають у провадженні суду". За словами адвоката Ростислава Кравця, у повідомленні ДБР йдеться про можливу участь кількох посадових осіб суддів, прокурора, слідчого та, ймовірно, адвокатів у сприянні вигідного рішення. Водночас офіційного підтвердження цієї інформацї наразі немає, сторони справ від коментарів переважно утримуються. "Ну що сказати, як говорить невідомий держслужбовець у САП, який розміщує на однойменному каналі свої висновки викрито суддівсько адвокатську і трохи прокурорсько ДБРівську мафію, що керувала ВАКСом та Печерським судом міста Києва, - пише у соцмережі адвокат Кравець. Наступним кроком повинно бути мінімум ліквідація ВАКСу". В 2012 році Артур Ємельянов та суддя Господарського суду Анатолій Івченко були причетні до розгляду справи про стягнення боргу на користь Російської Федерації за зобов'язаннями Єдиними енергетичними системами України (ЄЕСУ). Протягом року на користь Росії стягнули 38,6 мільйона гривень. Івченку повідомили про підозру у державній зраді, проте Вища рада правосуддя не надала згоди на його затримання. Ну а Ємельянов потрапив під варту вже в травні 2025 року. Захист Ємельянова заперечує всі звинувачення, заявляючи, що вже минув строк притягнення до відповідальності та аналогічних рішень в інших юрисдикціях. Також раніше ЗМІ повідомляли, що рівень недовіри українців до НАБУ, САП і ВАКС сягнув критичної позначки ці антикорупційні структури почали сприйматися суспільством майже з такою ж недовірою, як і проросійські політики. Такий висновок за результатами свого соціологічного дослідження зробив Центр Разумкова. Згідно з оприлюдненими даними, Національному антикорупційному бюро не довіряють 62,3% респондентів, Спеціалізованій антикорпрокуратурі 61,6%, судовій системі, до якої входить ВАКС, майже 73%. Для порівняння, проросійському політику Юрію Бойку, обраному до Верховної Ради від забороненої партії ОПЗЖ, не довіряють трохи більш як 80%. Операція "ЯЄнаБУ" Негативну оцінку діяльності антикорупційному трикутнику дає і правова спільнота. Нещодавно повідомлялося, що представника НАБУ затримали на виготовленні та продажу наркотиків, а керівництво Бюро зливало матеріали слідства підозрюваним. А політичний експерт Олег Постернак звинуватив детективів НАБУ ще й у примусі свідків до інтиму. "Операція "ЯЄнаБУ", або як у Національному антикорупційному Бюро примушують до приватних відносин свідків та не гребують бюджетною тисячею при мільйонних зарплатах", - ідеться у дописі у ФБ Олега Постернака. "Бюро деградує пришвидшеними темпами його необхідно перезавантажувати якнайшвидше", зазначив він. Також українські юристи звинувачували суддів Вищого антикорупційного суду у виконанні завдань прокурорів САП та детективів НАБУ в обмін на можливість збагачуватись, купуючи елітну нерухомість та дорогі авто. За словами доктора юридичних наук, професора Миколи Мельника, Вищий антикорсуд "закриває очі" на очевидні порушення закону з боку інших учасників антикорблоку НАБУ та САП. Це негативно позначається на рішеннях ВАКС, який зацікавлений підігрувати обвинуваченню. Звісно, що таке стрімке падіння довіри суспільства до антикорупційних органів можна впевнено пов'язувати з низкою скандалів довкола них. Хотіли як краще, але чомусь, вийшло як завжди.

В Україні майже порожні газові сховища непокояться українські політики як провладні, так і опозиція. Тим часом у Європі це пальне подешевшало і саме час ним запасатися на зиму. "Сьогодні маємо новий антирекорд найменші газові запаси за останні 11 років. У сховищах лише 6 мільярдів кубів. Це всього 19 відсотків від можливих обсягів! А на додачу знищена частина потужностей газовидобутку", - каже народний депутат Дмитро Разумков. Дочекалися високих цін Нагадаємо, ще минулої зими Україна серйозно зіткнулися з дефіцитом газу і станом на червень поточного року вітчизняні сховища фактично порожні. Улітку минулого року, коли були всі можливості купити газ за адекватною ціною, в "Нафтогазі" займалися казна-чим. Дочекалися, поки його можна буде купити в рази дорожче. У перші місяці цього року, особливо у лютому, коли вдарили морози, а по газовій інфраструктурі - російські ракети, країні терміново довелося імпортувати паливо і платити за нього дуже високу ціну. Потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі Зважаючи на такий стан речей потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі. Але за якою ціною його можна буде купити і де знайти гроші, щоб сплатити за імпортні поставки? Отже, Україна 16 квітня завершила сезон відбору газу з підземних сховищ (ПСГ) із залишками палива обсягом 0,68 млрд кубометрів (без урахування 4,6 млрд кубометрів буферного газу, необхідного для нормальної роботи газотранспортної системи). Ці показники, за даними Gаs Іnfrаstruсturе Еurоре, стали історично рекордно низькими. Залишки газу цього року становлять лише 2,22% від максимального обсягу сховищ, тоді як рік тому вони були на рівні 11,12% (3,39 млрд кубів). Щоправда, 2024 року відбір газу з ПСГ завершився 30 березня, тобто на півмісяця раніше, ніж 2025 року. Своєю чергою те, що відбір палива в порівнянні з минулим роком тривав на пів місяця довше, залишки газу в сховищах цього року такі мізерні. Крім того, країна увійшла до минулорічного опалювального сезону із запасами обсягом 8,3 млрд кубів газу, тоді як на початок осінньо-зимового періоду 2023-2024 років у сховищах знаходилося 12,2 млрд кубів. Також, нагадаємо, НАК "Нафтогаз України" вирішила пройти опалювальний сезон 2024-2025 років на газі власного видобутку, тобто, не вдаючись до імпорту. На перший погляд таке рішення було цілком виправданим видобуток газу під час великої війни, навіть у 2022 році, майже не скоротився порівняно з довоєнним часом, а ось його споживання зменшилося значно. У 2023-2024 роках видобуток та споживання газу трохи зросли, проте розрив між ними був суттєво меншим, ніж до війни, що дозволяло нашій країні в цей період імпортувати мінімальні обсяги палива. Ну, а в останній опалювальний сезон, як уже було сказано вище, "Нафтогаз" вирішив взагалі відмовитися від імпорту газу. Однак НАК не врахував таку "дрібницю" як війна. І в 2022-2023 роках Росія зосередила свої обстріли на об'єктах енергетичної інфраструктури України, але, починаючи з 2024 року, вона все частіше завдавала ракетних ударів і по газовидобувній інфраструктурі. "За 2024-2025 роки 34 об'єкти "Укргазвидобування" (дочірні компанії "Нафтогазу") були атаковані ворогом. Найбільш руйнівна атака в лютому 2025 року завдала значної шкоди державному видобутку газу втрати сягнули майже 50% обсягів", - йдеться у квітневому пресрелізі монополіста, опублікованому на сайті. Також у квітні виконувач обов'язків голови "Нафтогазу" Роман Чумак повідомив, що компанія вже відновила половину втрачених у результаті ворожих атак обсягів газовидобутку. Але все-таки без імпорту не обійтись. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. У згаданому вище пресрелізі йдеться про те, що "Нафтогаз" терміново імпортував 800 млн кубометрів газу. Усього, з урахуванням цих обсягів, з початку 2025 року компанія законтрактувала 1,5 млрд кубів. Однак цього мало для проходження наступного опалювального сезону. До того ж ці 1,5 млрд кубометрів газу, швидше за все, підуть на покриття поточних потреб у паливі. Пальцем у небо То скільки все ж таки нам потрібно імпортувати газу, щоб його вистачило наступної зими? "Обсяг імпорту залежатиме від того, скільки буде накопичено в газосховищах за рахунок внутрішнього видобутку, який, як відомо, має певні проблеми, пов'язані з завданням ударів по газовидобувній інфраструктурі. Тим більше, що такі удари можуть бути продовжені, і це також слід враховувати. А також, наскільки довгою і холодною буде (наступна) зима", - поділився розрахунками президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Тому, за його словами, сьогодні говорити про те, скільки "Нафтогазу" потрібно закупити газу на зовнішніх ринках, це все одно, що тицьнути пальцем у небо. Очевидно лише те, що потрібно зробити якомога більший запас. "Якщо говорити виключно про імпортний газ у період закачування, без урахування імпорту, який буде йти у прямому режимі, у разі потреби, десь у листопаді-грудні, то я думаю, що потрібно буде закупити десь 4 млрд (кубометрів газу)", - вважає експерт. У свою чергу директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що слід імпортувати навіть більшу кількість газу: від 4,5 до 5 млрд кубометрів. Ціна питання Скільки це коштуватиме? Звісно, що ціна газу багато в чому залежить від пори року. Крім того, вартість палива за довгостроковими контрактами, як правило, нижча, ніж на спотовому ринку (торгівля криптовалютними активами), причому іноді суттєво. "Нафтогаз" не розкриває ціну, за якою купував газ у лютому, оскільки це (і так було завжди) - комерційна таємниця. Однак відомо, що тоді вартість палива на європейських хабах перевищувала $600 за 1000 кубометрів. Лютневі закупівлі становили понад 500 млн кубів газу, відповідно, їх загальна ціна цілком могла бути на рівні $300 млн і навіть більше. У згаданому пресрелізі НАК зазначається, що в першому кварталі цього року компанія залучила кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Норвегії в розмірі 430 млн ($490 млн), які будуть спрямовані на купівлю 1 млрд кубометрів газу. Нескладно підрахувати, що орієнтовна ціна, за якою купуватиметься цей газ, становить $490 за 1000 кубів. При цьому останніми днями, коли температура повітря суттєво підвищилася, ціни на газ у Європі впали. У будь-якому випадку, гроші, необхідні для імпорту газу, краще все ж таки знайти зараз, бо наступної зими, якщо знову буде дефіцит палива, за нього доведеться платити, як мінімум, удвічі дорожче. Критичний стан із газовими родовищами та запасами цього палива на зиму - це елементарна безвідповідальність державних менеджерів усіх ланок і рівнів. А якщо відповідальність і надалі замінятимуть на схеми та бажання нажитися бюджет цього не витримає. Як і українці. І якщо зима не буде такою поблажливою, як попередні відсутність газу стане не лише політичним скандалом, провалом, а ще однією, окрім війни, реальною загрозою.

В ніч на святу неділю, та в перший день літа Служба безпеки України провела спеціальну таємну операцію, аналогів якої немає у військовій історії. До дальніх і "недосяжних" аеродромів російської авіації, відразу в кількох регіонах, приїхали "вулики" на колесах, з яких вилетіли бойові бджоли і знищили понад 40 стратегічних літаків. Особливо важливо, що цілком знищені та виведені з ладу відразу два А-50. Це літаки ДРЛО (дальнього радіолокаційного виявлення), вартістю сотні мільйонів доларів. Їхня відсутність робить і протиповітряну оборону і стратегічну авіацію - "сліпими". У Росії немає можливості відновити ці літаки. За деякими даними, в них взагалі залишився лише один такий борт. Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування... Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування - написала Dіе Wеlt. Видання також пише про сором в російських військових колах і паніку в регіональних адміністраціях, які не були готові до такої глобальної інфільтрації. В України є "козирі", всупереч всім твердженням Дональда Трампа - пише Тhе Теlеgrарh. Недосяжних об'єктів в Росії більше не існує, включно з силами ядерної "тріади". А 3 червня Служба безпеки України провела ще одну унікальну операцію. До Керченського мосту, під водою, було доставлено більше тонни вибухівки. О 4.44 ранку перший вибуховий пристрій був активований. Підводні підпірки опор сильно пошкоджені на рівні дна. Фактично, міст перебуває в аварійному стані. І це попри те, що міст охороняють майже так само ретельно, як і самого Путіна. Ці успіхи українських спецслужб можуть змінити стратегічний характер війни. А досвід українських сил неодмінно увійде у підручники з основ військової майстерності у всіх країнах світу. Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! За інсайдерською інформацією, на окремих переговорах між спецпредставником Путіна Мединським та міністром оборони України Умеровим Росія запропонувала Україні відмовитися від прозахідної орієнтації та піти шляхом Грузії і Білорусі. Тобто шляхом повільного і добровільного узалежнення. За це нам обіцяли дати дешевий газ і коробку пряників. Не на тих напали. На всі свої забаганки Росія отримала однозначну й категоричну відмову. Україна наполягає на негайному припиненні вогню без всяких попередніх умов. Але Росія не бажає припинення вогню. І це вже зрозуміло всьому світові, навіть тугодумній адміністрації 47-го президента США. Радник постпредства США при ООН Антон Йонгенейл на засіданні Радбезу сказав: "Кожен член Радбезу розуміє, що Україна не є перешкодою для припинення вогню&hеllір; Це Росія! Саме Росія!". Ми ж чекаємо від Білого дому обіцяних серйозних висновків щодо Кремля. Зокрема, вбивчого пакету санкцій за авторством сенатора Ліндсі Грема. Однак Дональд Трамп все ще перебуває в "хорошому діалозі" з Путіним. Про це він навіть написав пост у власній соціальній мережі, в якому зазначив, що "розуміє російського диктатора у його бажанні помститися за знищені стратегічні бомбардувальники". Потім Трам пост видалив, бо, очевидно, хтось із оточення таки наважився сказати, що він виглядає як закінчений довбень. Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде. Китай купляє літаки Аіrbus, а не Воеіng. Комп'ютерні чіпи Пекін згоден надати Європі, але не США. Мита на американську продукцію зростають. А восени в Штатах вибори, які для республіканців можуть закінчитися дуже погано. До всього іншого, Трамп брутально посварився з Маском. Скінчилася і любов, і дружба. Маск натякнув, що має компромат на президента. Зокрема, йшлося про можливі його зв'язки з одіозним сексуальним злочинцем Джефрі Епштейном та про співучасть у секс-торігівлі. У п'ятницю Маск видалив аккаунт Трампа з соціальної мережі Х. А Трамп сказав, що хоче продати свою "Теслу", яку він придбав після виборів. Таке враження, що спостерігаємо не за реальною політикою в найпотужнішій державі світу, а дивимося чергову серію "Чорного дзеркала". Буде весело, коли за наказом Трампа Маска депортують до Південної Африки. А ще недавно казали, що Маск - можливий наступник діда Дональда. Сік транзіт глорія мунді&hеllір; Через цю сварку акції "Тесли" обвалилися вщент: мінус 150 мільярдів впродовж одного дня. У четвер Збройні Сили України в координації з СБУ завдали результативного удару по пускових комплексах "Іскандер" на Брянщині. Ворог цілився на Київ. Це - також дуже крута операція. Бо збивати "іскандери" може лише "Петріот", яких у нас мало. А тут - знищено відразу три ворожі пускові, на землі, і ще до пусків. До цього ще варто додати, що виявити на землі таку ціль, як пускові "іскандерів", майже неможливо. В ніч на п'ятницю Росія атакувала Україна чотирма ТУ-шками. Раніше було по 15-ть. Цікаво, куди вони поділися? Нідерланди передадуть Україні великий пакет військової підтримки у сфері морської безпеки, до якого входять кораблі, катери та морські безпілотники. Про це повідомив міністр оборони країни Рубен Брекельманс. Німеччина виділяє новий пакет на 5 мільярдів, до якого ввійде фінансування далекобійного озброєння, що вироблятиметься в Україні. ...європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги... 350 мільйонів фунтів надасть Британія на виробництво ста тисяч дронів. Від Бельгії - протимінні кораблі. А ще окремі пакети - від Норвегії та Канади. Генерал Бундесверу Крістіан Фройдинг, який очолює Оперативний штаб допомоги Україні, заявив, що європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги, й за наявності політичної волі здатні фактично повністю компенсувати навіть повне зникнення підтримки США. На президентських виборах у Польщі перемогли "не наші". Вірніше - не наш. Новим главою держави з мінімальною перевагою обрано Кароля Навроцького, значна частина виборчої кампанії якого була побудована на антиукраїнській риториці. Його ще іноді називають "польським Трампом". Втім, нічого аж такого драматичного в цьому немає. Якщо новий президент Польщі і не проукраїнський, то вже точно й не проросійський. Цікаво, що відразу після оголошення результатів виборів, міністерство внутрішніх справ РФ проголосило нового президента Польщі в розшук. Таким був ще один тиждень 2025-го року. Перший тиждень цього літа. А завтра - свята Трійця, велике свято для всіх християн. Пора йти по клечання, яким можна прикрасити оселю: любисток, чабрець, аїр, полин, м'ята, меліса. У нас красиві свята. І ми - красиві! Тримаймося!

Маховик, запущений офісом президента проти мера Києва Віталія Кличка, пришвидшується. Тривале і гучне протистояння Офіса президента і мера Києва Віталія Кличка привернуло увагу закордонних ЗМІ. З цього двобою давно зрозуміло: Київ особлива "пристрасть" Банкової. "Ці двоє мабуть найвідоміші українські політики на міжнародній арені, - пише Тhе Тіmеs. - Але тепер вони фактично ведуть війну одне з одним багаторічна ворожнеча стала публічною". І знову - з новим роком Вкотре це давнє протистояння загострилось на початку 2025 року. Саме тоді начальника Київської міської військової адміністрації (КМВА) з військового Сергія Попка поміняли на цивільного Тимура Ткаченка. Ще взимку міський голова звинувачував новопризначеного начальника КМВА Ткаченка у тому, що той перешкоджає вирішенню господарських питань та намагається перебрати на себе повноваження мера. За словами Віталія Кличка, ці процеси стали критичними. "Новий начальник КМВА, без військової освіти й досвіду, який замінив на посаді бойових генералів, блокує вирішення ключових господарських питань. Відновлення пошкоджених будинків, компенсації постраждалим мешканцям, відновлення інфраструктури. Це дестабілізує управління містом і створює загрозу життєзабезпеченню столиці", так окреслив ситуацію міський голова. А вже навесні у Верховній Раді вирішили обмежити перебування на посаді міських голів. Не більше двох термінів за життя - така пропозиція парламентарів. І щоб зареєструвати такий законопроєкт, в Раді збирали підписи. Про це написав у FВ народний депутат 8-го скликання від Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко. Це означає, що на наступних місцевих виборах ми можемо не побачити відомих голів - "довгожителів". Свіжий вітер змін завжди добре, якщо він на краще, а якщо ні? Бо є населені пункти, де просто може бути дефіцит керівних кадрів. Або якщо мер і політичний довгожитель, і чимало доброго зробив для громади та має в своєму арсеналі достатньо планів і можливостей, то чому б йому не дати втілити їх третьою каденцією? В першу чергу б'є по тих, хто вже давно при владі на місцях: Кличко - в Києві, Труханов - в Одесі, Філатов - у Дніпрі "Ініціатива виглядає як універсальна, але в першу чергу б'є по тих, хто вже давно при владі на місцях: Кличко в Києві, Труханов в Одесі, Філатов у Дніпрі список довгий. Якщо під цю ініціативу знайдуть голоси, то на наступних місцевих виборах можемо отримати повний перезапуск влади на місцях", - зазначив Черненко. Щоправда ще не відомо чи набралась достатня кількість підписів. Політичний клінч Хоча гайки закручують не лише київському голові. І загалом ці процеси вже втрачають ознаки пристойності. Ця ініціатива виглядає як боротьба з опонентами Банкової, котрими і є мери-довгожителі. Адже очільники крупних міст перемагали на виборах хто з благосоловення, а хто й під парасолькою пʼятого президента України Петра Порошенка. І днями нова заруба - міський голова Києва звинуватив президента у авторитаризмі. Зеленський затиснув Кличка в політичному клінчі, з якого тому, попри свої президентські амбіції (невдало реалізовані ще 2014 року), дуже важко вирватися. Адже президент, користуючись повноваженнями, наданими воєнним станом, щоб тримати Кличка в глухому кутку створив у Києві паралельну військову адміністрацію, яка дублює функції міської влади. Заарештовано сімох чиновників його адміністрації, ще троє під слідством Тим часом Національне антикорупційне бюро (НАБУ) в межах операції "Чисте місто" провело серію арештів, заявивши про масштабну корупцію серед підлеглих Кличка. Заарештовано сімох чиновників його адміністрації, ще троє під слідством. Після останніх обшуків Віталій Кличко різко виступив проти дій адміністрації Зеленського, заявивши, що роботу міської ради паралізували "обшуки, допити і погрози сфабрикованими кримінальними справами", які не дозволяють депутатам зібрати кворум для ухвалення рішень. "Це зачистка демократичних інституцій під прикриттям війни, сказав він у коментарі Тhе Тіmеs. Я колись сказав, що в нашій країні тхне авторитаризмом. Тепер вже смердить". Це протистояння не лише політичне, а й особисте. У лютому, коли Кличко розкритикував позицію Зеленського щодо переговорів про мир, колишній комік принизив колишнього боксера. "Кличко видатний спортсмен, але я не знав, що він ще й видатний оратор", саркастично зауважив президент. Кличко намагається зобразити конфлікт як спробу президентського перевищення повноважень, апелюючи до зростаючого занепокоєння тим, що Зеленський, зміцнюючи владу під час війни, обмежує демократію. Він звинувачує президента у використанні військових адміністрацій по всій країні для того, щоб забрати владу в обраних мерів. Робиться все, щоб дискредитувати мене і зруйнувати мою репутацію "Багатьох мерів залякали, але моя впізнаваність це захист. Мера Чернігова можна звільнити, а от мера столиці, якого знає весь світ, набагато важче, сказав Кличко. Саме тому робиться все, щоб дискредитувати мене і зруйнувати мою репутацію". Утім, декотрі експерти вважають, що справа має глибше підґрунтя йдеться про реальні зловживання міськими коштами під час війни. "Не варто сумніватися, що ці арешти це не просто політика, а реакція на прояви корупції в київській міській адміністрації", вважає політолог Володимир Фесенко, керівник аналітичного центру "Пента". Водночас, за його словами, низка представників команди Зеленського мають власні інтереси в Києві. "У столиці обертаються великі гроші. Є бізнеси, наближені до президента Зеленського, які хочуть отримати доступ до цих фінансових потоків", - вважає Фесенко. Але це не означає, що до мерів немає запитань. Під час війни гроші мають йти передусім на оборону, на захист країни. А натомість будівництво. У деяких містах навіть стадіони будують. На Донбасі реалізуються масштабні проекти з благоустрою. Лінія фронту поруч, а гроші йдуть не на оборонні споруди, а на озеленення". Туалетна схема Кожен раз, починаючи з 2022 року, коли відбуваються заруби між ОП та КМДА Банкова апелює до мешканців столиці. Мовляв, кияни обурюються: попри постійну загрозу російських авіаударів, у місті масово зводять багатоповерхівки замість бомбосховищ, шкіл, лікарень або станцій метро. Часто ці будівлі зводяться забудовниками через юридичну лазівку, відому як "туалетна схема", коли на вільній ділянці комунальної землі встановлюється тимчасовий об'єкт наприклад, платний туалет. Це дає забудовнику майже статус "самозахоплення" з правом надалі освоювати ділянку якщо, звісно, "всі питання вирішено". Багатьом із десятка київських чиновників, що перебувають під слідством, інкримінують корупцію, пов'язану з виділенням саме таких "туалетних" земельних дозволів. Кличко заявив, що звільнив вісьмох посадовців, які фігурують у справі "Чисте місто". Попри це, критики звинувачують його в гальмуванні розвитку міської інфраструктури за 11 років на посаді. Місто задихається від заторів: мости й головні дороги постійно перевантажені. Однак, як би там не було, всі замисли типу навести порядок виглядають як умисли, через які на шаленій швидкості й несеться це протистояння. Бо гострі моменти взаємин Банкової з місцевим самоврядуванням стосуються саме дуже самостійних мерів, котрі з висоти свого досвіду подекуди відверто кажуть про токсичність певних рішень Банкової.

У парламенті розгорається боротьба за право народних обранців працювати одночасно і в Раді, і в уряді. Сумісництво колись було в парламенті протягом кількох скликань та особливо добре вмонтувлось за часів експрезидента Віктора Януковича. Позбутись його вдалося лише після Революції гідності. Йдеться про закон, який дозволить народним обранцям одночасно обіймати посади прем'єр-міністра, віцепрем'єр-міністра, міністра, заступника міністра чи інші політичні посади, не припиняючи депутатських повноважень. Старі тлумачення втратили актуальність Ця ініціатива викликала жваве обговорення, бо суперечить попереднім тлумаченням Конституційного Суду. Згаданий законопроєкт передбачає внесення змін до законодавства, які дозволять народним депутатам обіймати посади у виконавчій владі. Це означає, що депутат, не втрачаючи мандата, зможе працювати на політичних посадах, таких як прем'єр-міністр чи міністр. Народний депутат Віталій Безгін ("Слуга народу"), член Комітету з питань організації державної влади, вважає, що рішення Конституційного Суду від 4 липня 2002 року, що забороняє суміщення мандата депутата з посадами в Кабінеті Міністрів, вже не відповідає сучасним реаліям. За його словами, посади міністрів та їхніх заступників давно стали політичними, що робить попередні тлумачення застарілими. "Така практика успішно працює в 19 європейських країнах, де депутати можуть поєднувати законодавчу та виконавчу діяльність. Це дозволяє підвищити ефективність роботи уряду та парламенту", вважає Безгін. Так, подібна практика суміщення посад дійсно працює у європейських країнах і є нормою. Наприклад, у країнах парламентської демократії, таких як Німеччина чи Франція, депутати нерідко обіймають урядові посади, що сприяє швидшому втіленню політичних рішень. В Україні ж подібні зміни можуть викликати як підтримку, так і спротив, адже наше суспільство чутливе до питань концентрації влади. Автори законопроєкту парламентарі Галина Третьякова, Максим Павлюк, Олег Бондаренко, Андрій Клочко та Олександр Федієнко аргументують, що такі зміни сприятимуть кращій координації між законодавчою та виконавчою гілками влади. Провладні експерти зазначають, що дозвіл на суміщення може підвищити ефективність роботи уряду, адже депутати, які мають досвід законотворчості, зможуть безпосередньо впливати на виконавчі процеси. А критики цієї ініціативи - навпаки, застерігають, що це може порушити принцип розподілу влади, закріплений у Конституції. Вони вважають, що за таких умов руйнується принцип розподілу між гілками влади та принцип підзвітності. Під час представлення та голосування за бюджет сумісник буде в сесійній залі як представник фракції, який матиме право голосувати, чи в урядовій ложі серед міністрів? Мовляв, сумісництво це "політичний кентавр" чи "політична шизофренія", що може навіть у загальних процесах постійно викликати конфлікт інтересів. Бо яку роль виконуватиме такий політик під час години запитань до уряду: нардепа чи міністра? Або, наприклад, під час представлення та голосування за бюджет сумісник буде в сесійній залі як представник фракції, який матиме право голосувати, чи в урядовій ложі серед міністрів? Водночас, у гострих дискусіях питання сумісництва пригадують негативний приклад десятилітньої давності, як один із найпоказовіших. Це тоді, коли народному депутату-регіоналу і водночас міністру оборони Павлу Лебедєву оголосили підозру в державній зраді. Він отримав заочний арешт у справі про розстріли на Майдані. У чому потреба? Якщо обʼєктивно, то можна було б сказати, що законопроєкт 13304 відкриває нові можливості для співпраці між парламентом та урядом, але водночас ставить під сумнів чинні конституційні норми. Чи вдасться ініціаторам переконати Конституційний Суд у необхідності перегляду попередніх рішень? Це питання залишається відкритим. Наразі дискусія триває, а суспільство та експерти уважно стежать за розвитком подій. Нагадаємо, що стаття 78 Конституції України забороняє сумісництво для народних депутатів. Там чітко та недвозначно написано: "&hеllір; народні депутати не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку". Незважаючи на це авторам ініціативи здається, що загальна заборона на те, щоб народні депутати займалися оплачуваною діяльністю, в чинному законодавстві розмита, а в "правозастосовній практиці виникає істотна правова невизначеність, що створює підґрунтя для неоднакового тлумачення закону". Крім того, вони вважають, що те, як Конституційний Суд України тлумачить поєднання депутатського мандата із обійманням посад у виконавчій владі, зокрема в Кабміні, визнавалося таким, що суперечить принципу поділу влади, вже не є актуальним, бо посади членів КМУ були виключені з переліку посад державної служби і прирівнювались до політичних посад. Ба більше, представники "Слуг Народу" впевнені, що це відповідає принципу політичної відповідальності. Можна лише припустити, що, ймовірно, представники більшості цією ініціативою намагаються намацати "софістичні" шпарини та у власний спосіб трактувати законодавство, щоб одночасно "залатати" проблему з кадрами на посади та голосами в сесійній залі. Або ж це просто протягування закону під себе чи конкретних нардепів. Зрештою, і це не нове в українській політиці. Але очевидно, що самого політичного бажання замало, а раціональних аргументів у таких ініціативах бракує, як і врахування можливих наслідків. Натомість політичний досвід попередніх скликань українського парламенту чітко продемонстрував, що сумісництво політичних посад це не лише постійний конфлікт інтересів. Це саме ті "граблі", які щоразу луплять по одному й тому ж місцю політичного лоба.

У ніч на минулу неділю, з Москви, в бік Уральських гір, одночасно вилетіло шість російських бортів: АН-148, ТУ-154, ТУ-134, ТУ-214, Іл-62, Іл-76МД. Це літаки урядового призначення. Відбулася репетиція термінової евакуації російського військового і політичного керівництва&hеllір; Такі наслідки СВО "Кієв за трі дня": на четвертому році війни, рашистська верхівка вчиться втікати з Москви в тайгу, в Сибір, за Урал&hеllір; Здобули! Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним Дональд Трамп нарешті відреагував на масовані атаки Києва та інших українських регіонів. "Не пізнаю Путіна, що з ним робиться, чорти б його побрали&hеllір; Нащо він убиває людей?" - риторично запитував сам у себе дід Дональд&hеllір; Також Трамп сказав, що Путін збожеволів&hеllір; Знов за рибу гроші. Дітям малим відомо, хто такий насправді Путін, а найсильнішій (формально) людині в світі - досі було невідомо&hеllір; Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним. Ну, принаймні зараз він погрожує Кремлю безпрецедентними санкціями. Побачимо, що воно з того вийде насправді. Як висловився президент Франції Емманюель Макрон, Дональд Трамп нарешті зрозумів, що Путін його дурить. А чи таки зрозумів?... "Путін грається з вогнем" - написав Трамп пізніше в соціальній мережі. Слава богу, є ще в Америці конгресмени рейганівського ґарту. Зокрема, член палати представників Дон Бейкон сказав: "Настав час для чесності. Мирні переговори не мають жодного впливу на Путіна. Поки ми не почнемо рішуче діяти, результату не буде". Проукраїнський сенатор-республіканець Чак Грасслі звернувся до президента з жорсткою вимогою вжити надпотужні санкції проти Кремля. Сподіваюся, саме такі політики домінуватимуть в конгресі Сполучених Штатів. В оточенні Трампа є антиросійська група, яка має більше впливу на Трампа, ніж всілякі "голуби миру". Відразу після згаданих заяв Трампа щодо Путіна, обвалився московський фондовий ринок. За кілька годин торгів індекс Мосбіржі втратив 1,51%, а капіталізація скоротилася на понад мільярд доларів. Трамп навчився обвалювати фондові ринки. Так чи інакше, але завуальовані погрози американського президента таки трохи налякали Москву. Міністр закордонних справ Росії Лавров запропонував провести новий раунд переговорів в Стамбулі, а прессекретар кремлівського диктатора Пєсков допустив пряму зустріч Володимира Зеленського і Путіна. Росія тягне час, вона думає, що час на її боці. Але так воно не є. Міністр оборони України Умеров передав Росії документ щодо позиції України на переговорах. Його зміст на разі невідомий. Хотілося б думати, що він витриманий у риториці "листа запорожців турецькому султану". ...п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах Відразу п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах. З цієї нагоди російські пабліки збуджено малюють графіки з радіальними колами, що позначають дальність ймовірних українських ударів. Це - добре! До того ж, нам можуть передати омріяні німецькі "тауруси". Прем'єр Мерц сказав, що не буде публічно анонсувати передачу Україні нового озброєння. Хай все робиться тихо. Втім, уже відомо, що Німеччина найближчим часом передасть нам ракети РАС-2 для ЗРК "Раtrіоt" разом з 4-ма ЗРК Іrіs-Т. Європейська комісія та найвпливовіші держави-члени ЄС наполягають на зниженні верхньої межі ціни на російську нафту до $45. Така ціна на нафту для російської економіки майже летальна. Клани італійської мафії замість того, щоб конфліктувати між собою, починають все більше співпрацювати в різних сферах, - про це бідкається Національне антимафіозне управління (DІА). Сіцилійська Коза Ностра, неаполітанська Каморра та калабрійська Ндрангетта укладають ділові союзи. Бодай хтось в цьому шаленому буремному світі зрозумів, що основа в єдності та партнерстві, а не в війні і ворожнечі. Українські сили оборони атакували РФ впродовж всього тижня. Аеропорти західної частини Росії живуть в режимі перманентного "ковра". Завдано ударів по стратегічним підприємствам російського ВПК, зокрема по заводу в Татарстані, який випускає "герані", тобто "шахеди". Дрони СБУ вразили завод "Радуга" в Підмосков'ї, який виробляв крилаті ракети. 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО Британська армія, використовуючи бойовий досвід України, представила нову концепцію ведення війни, за формулою: "40-40-20". Згідно з новою моделлю, 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО. Німеччина оголосила про пакет військової допомоги на 5 мільярдів євро. Серед іншого йдеться про контракт з компанією Dіеhl Dеfеnсе на виробництво систем ІRІS-Т і ракет для них. Нідерланди в понеділок завершили передачу Україні всіх 24-х винищувачів F-16. Дякуємо! Швеція надасть Україні військову допомогу на понад півмільярда доларів. Туреччина та Бельгія хочуть доєднатися до "коаліції дронів". Наступного тижня, скоріше за все, таки відбудуться нові переговори між українською та російською делегаціями, за участю представників Заходу. Чогось аж такого важливого від тих переговорів чекати не варто. Бо то все - "з пустого в порожнє". В будь-якому випадку історію нині пишуть не в Стамбулі, а під Покровськом і Торецьком. А головна новина цього тижня безумовно така: від завтра вже літо. Літо 2025 року. Хай воно буде нашим, хай буде українським! Тримаймося!

Історія убивства "адвоката диявола" Андрія Портнова обростає новими деталями, роздмухується скандалами та претензіями, зокрема - й до Офісу президента України. Версії щодо замовників доволі різноманітні, подекуди полярні та юридично строкаті. Так само як і припущення про те, що Портнов міг інсценувати своє вбивство. А наразі на вершині бурхливих хвиль усіх цих перипетій - вимога партії "Європейська солідарність" до Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та офісу президента України - надати інформацію щодо підстав для перетину кордону, відвідування урядового кварталу колишнім українським політиком, юристом Андрієм Портновим. Адже за декілька днів до убивства він відвідував Україну. Майстерний жонглер правом Нагадаємо, 21 травня 2025 року іспанські ЗМІ повідомили про вбивство колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України Віктора Януковича - Андрія Портнова. Місцеві видання Саdеnа SЕR, Rеutеrs та Sky Nеws, котрі першими повідомили про це, зазначили, що Портнова знайшли вбитим поблизу Мадрида. Коли почалася стрілянина, Портнов був за кермом автомобіля Меrсеdеs. Він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці. Портнова вбили з вогнепальної зброї. За інфоримацією іспанських журналістів, кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл і став смертельним. Також газета Еl Ра&іасutе;s повідомила, що причиною вбивства, за попередніми даним слідства, є борги. Андрій Портнов був особливою людиною. Майстерно використовуючи право - інструмент, що покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив його на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. У цьому жонглюванні йому мало було рівних. Пиха його була захмарною. Портнов щиро обіцяв розібратися з усіма патріотами України. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану та погрожував у Фейсбук самим активістам. Тому, коли він утік, замість його ручних "ментів" і суддів з українцями на повну силу почали говорити російські гармати. Втік у Європу, проти якої по факту воював на боці РФ. Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення Основний бізнес Портнова після 2014 року судовий "рішала". Користутючись своїми справді доволі стійкими звʼязками в судовій системі, Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення. Чималою мірою вони стосуються рейдерських захоплень в інтересах різних високопосадовців. З-поміж іншого саме Портнов через свої звʼязки організував передачу українських активів одіозного Віктора Медведчука людям зі свого оточення. Водночас, цю саму передачу складно назвати рейдерством, оскільки сам Медведчук за власні активи навіть не намагався боротися. Схоже спрацювали певні домовленості, сліди котрих заплутались у лабіринтах влади. ОП під прицілом питань У політиці Андрій Портнов наслідив не менше. Наразі в медіа є чимало прикладів його боротьби з українською державністю. Однак, дещо призабулось, що в 2018 році Портнов став фігурантом справи за статтею "державна зрада", коли його звинувачували в перемовинах з помічником президента Росії Путіна Борисом Рапопортом про референдум у Криму. Як відомо, за результатами того референдуму Москва нахабно й наполегливо переконує світ у тому, що Крим - це її територія. До речі, адвокатом Портнова в тій справі був нинішній замглави ОПУ Олег Татаров. Убивство в Іспанії колишнього заступника голови АП Януковича викликало чимало запитань і до української влади. Зокрема, до офісу президента. Адже як ми вже зазначили, за декілька днів до вбивства (17-18 травня ) Андрій Портнов відвідував Україну. Він спокійно вʼїхав і так само безперешкодно виїхав. Жодні санкції на нього не накладені. Це свідчить, що влада, котра повністю контролює вʼїзд і виїзд громадян України, дала йому таку можливість. Відомо й те, що Портнов зустрічався в Києві з топовими посадовцями, котрі відповідають за роботу правоохоронних органів. Його креатура, котра відповідає за цей напрям діяльності - Олег Татаров, працює в ОП одним із заступників Андрія Єрмака. Дійсно цікаво, про що Портнов спілкувався з силовиками, а ще цікавіше які розпорядженння він їм давав? І на всі запитання щодо вбивства Портнова офіс президента відповідає стандартно: "Ми не маємо до вбивства жодного стосунку". Однак, як зазначають іспанські ЗМІ, поліція цієї країни та спецслужби низки держав блоку НАТО до відповідей офісу Зеленського-Єрмака ставляться вкрай обережно. Через прецедент, коли спецслужби України на території іншої держави Молдови, викрали суддю Чауса. Звісно Чаус був громадянином України і викрали його українські спецслужби. Однак, і Портнов був громадянином України та перебував на території іноземної держави. Низка закордонних ЗМІ називає це очевидними паралелями. Що своєю чергою народжує ще одне запитання: а чи мала українська влада мотиви для усунення Портнова? І саме такі питання ставляться між рядками у десятках розслідувань європейських та американських ЗМІ. І, якщо припустити, що іспанська поліція арештувала Портнова за вимогою Мінʼюсту США, то надалі Портнов постав би вже перед американськими слідчими. А ті вміють дуже професійно переконувати. Чи здав би він всі незручні для декотрих нинішніх топпосадовців деталі секретів, котрими він володів, гадаємо, питання риторичне. Звісно, ми не стверджуємо, що Портнов постраждав від рук українських спецслужб. І з великою долею ймовірності він став жертвою своєї бізнесової діяльності. Але відсутність чітких відповідей дає широке поле для версій, котрі наразі вивичають агенти іспанської розвідки та ЦРУ. Чи дійде саме ця версія до інтерполу незабаром побачимо. Ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля Також ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля. Майстерно позбавлятись відпрацьованого матеріалу це стиль ФСБКДБ. Щоправда, є ще одна версія, конспірологічна. Її автори, дотичні до українських спецслужб, припускають, що вбивство Андрія Портнова могло бути й інсценуванням. Її адепти звертають увагу, що на фото, яке продемонстрували іспанські ЗМІ, на потерпілому нібито немає жодної краплі крові. А в нього ж стріляли декілька разів. Та ні на голові, ні на спині немає слідів від пострілів. Тож і до цього інциденту, як це буває з одіозними політиками високого польоту, запитань значно більше, ніж відповідей. Як от, чи можна вважати це вбивство ліквідацією?

Рік тому Європейський Союз затвердив програму Ukrаіnе Fасіlіty. Вона без перебільшення є рятівним колом для української економіки. Але народні депутати досі не проголосували за неї. Механізм програми видається простим. Йдеться про 50 мільярдів євро в обмін на конкретні реформи від України, об'єднані в три блоки: базові, економічні та реформи секторального розвитку. Усі - з чіткими термінами виконання. За отримані гроші потрібно не просто звітувати, а реально, швидко й системно впроваджувати зміни За отримані гроші потрібно не просто звітувати, а реально, швидко й системно впроваджувати зміни. Будь-які затримки в ухваленні необхідних законів матимуть прямі фінансові наслідки. За своєчасне виконання зобовʼязань, звісно, відповідає вся владна верхівка, але чимала частина з них безпосередньо в зоні відповідальності Верховної Ради. Проте чи встигає парламент за стратегічним темпом змін, навіть якщо пройшов уже цілий рік? Якщо говорити про політичну волю, то вона на рівні гасел. Відповідно й інституційної спроможності критично бракує. Реформи з-під батога Український парламент справді демонструє здатність ухвалювати важливі закони. Та переважно - коли тисне суспільство та донори. Так було, наприклад, із законом про віднволення е-декларування, яке блокували аж доки в 2023 році не стався суспільний резонанс. Нагадаємо, тоді декларування за попередні роки відбувалося добровільно, а звітності політичних партій не було вже понад три роки. Керівництво антикорупційних органів України, громадський сектор, ЗМІ, а також посли G7 та ЄС наполягали на відновленні електронного декларування та звітності політичних партій. Це одна з умов, що її озвучив МВФ, перед тим як дати нам черговий транш допомоги. Маючи голоси монобільшості, готову законодавчу ініціативу просто не виносили на розгляд Хоча законопроєкт щодо відновлення електронного декларування у ВРУ був, але на момент невдоволення суспільства та донорів він більше, ніж пів року очікував розгляду та ухвалення парламентом. Маючи голоси монобільшості, готову законодавчу ініціативу просто не виносили на розгляд. Так само було і з законом про перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), без якого неможливо було просувати судову реформу і який відкрив шлях до запуску очищення суддівського корпусу. Лише після тривалої тяганини та під загрозою втратити частину коштів ухвалили закон про реформування державної служби, що встановлює прозорі конкурсні процедури та справедливу оплату праці. Всі ці кейси демонструють одне: парламент може, але лише коли немає вибору. І поки що не йдеться про сталість чи стратегічне бачення це тактична реакція на зовнішній тиск. Ціна безвідповідальності Тепер щодо еконмічно вигідної для України програми Ukrаіnе Fасіlіty. Кожен її індикатор має свою "вартість". Невиконання будь-якого з них у встановлений термін призводить до пропорційного зменшення відповідного траншу фінансування. Тому, коли тиску на парламент недостатньо, це має не лише політичні, а й цілком відчутні фінансові наслідки. Напркилад, Україна втратила 560 мільйонів євро фінансової допомоги ЄС за програмою Ukrаіnе Fасіlіty через невиконання індикатора коли до 1 квітня не ухвалили законопроєкт № 13150 про забезпечення законності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, або альтернативний. Це свідчить про те, що за відсутності системного контролю та політичної волі парламентська бездіяльність безпосередньо дорівнює втраті коштів, яких Україні критично бракує в умовах війни. Пережити дедлайн Де-юре в парламенті є профільний Комітет із євроінтеграції. Але де-факто він не виконує роль координаційного центру, який би спрямовував нардепів на виконання зобов'язань перед ЄС. Немає публічної відповідальності за зірвані дедлайни Немає інтеграційного календаря. Немає публічної відповідальності за зірвані дедлайни. Немає системної взаємодії з урядом, який також буксує в частині технічної підготовки законопроєктів. І це в умовах війни! Коли подібна хаотичність є вкрай небезпечною, адже вона не лише гальмує гроші, а й б'є по довірі до України як партнера, який здатен реалізовувати складні реформи. Треба хотіти Не один раз говориться про те, що парламент має вести, а не наздоганяти. Щоб грати на випередження, про що неодноразово говорили експерти, - варто створити в Раді постійну інтеграційну робочу групу з представників усіх фракцій, яка б моніторила виконання Ukrаіnе Рlаn. І з метою моніторингу потрібно взяти приклад з&hеllір; уряду. Він почав публічно відстежувати всі зобов'язання у форматі інтеграційної "дашборд-панелі". Ну і очевидна потреба посилення кадрової спроможності комітетів. Там мають бути аналітики, юристи, представники громадських експертних середовищ. І головне змінити підхід. Бо Ukrаіnе Fасіlіty це не лише про 50 мільярдів. Це стрес-тест не лише для уряду чи економіки. Це випробування для парламенту як інституції. Це перевірка спроможності української Ради виконувати роль рушія змін, а не лише реєстратора законопроєктів. Це про те, чи здатна Україна діяти не тоді, коли змушують, а тоді, коли потрібно. Україна вже заплатила надто велику ціну, щоб залишитися "перспективною країною". Ми або стаємо системною демократією, або втрачаємо довіру, шанс і кошти. Верховна Рада не виняток, не тягар, не виконувач чиїхось забаганок, а центральний елемент трансформації України та її органів влади.

Трамп, Трамп, Трамп&hеllір; Речитатив, яким починаються будь-які світові новини на щодень. Такі наші часи, трампові&hеllір; На початку тижня Дональд Трамп поговорив з Путіним по телефону. Вірніше, кожен поговорив про своє. І кожен почув те, що хотів чути. Розмова німого з глухим. Переговори про переговори. Трамп здатен продукувати "велике ніщо". Його прагнення - здобути лаври миротворця та робити великий бізнес з Росією. У Путіна інша мотивація. Йому треба відповісти, навіщо він то все затіяв і чого досяг? Щоб відповісти, треба мати якісь результати. А результатів - немає! "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи... Про неминучість суворих санкцій проти Росії у разі відсутності перемир'я офіційна Америка тільки говорить. Це - стара пісня. Набридла й зужита. Давно чуємо. "Свиня з рову - свиня в рів" - так в українському селі кажуть про безплідні й позбавлені сенсу рухи. "Трампові санкції" - то вже ціла притча про неспроможність, нерішучість і безпорадність. Потрібні справи, слова давно перестали працювати в сучасному світі. Ймовірно, на нас чекає ще одна імітація двосторонніх перемовин. Можливі місця проведення - Туреччина, Швейцарія, Ватікан. Окрім іншого, Дональд Трамп туманно натякав про якісь "червоні лінії" в своїй голові, які він не може перетнути, але й говорити про них не здатен, чим остаточно заплутав світ, і заплутався сам. В той же час, 62(!) відсотки американських виборців виступають за те, щоб Сполучені Штати продовжували надавати військову підтримку Україні та впроваджували санкції проти Росії, - такі дані опитування Наrvаrd САРS/Наrrіs Роll. І майже 60% американців незадоволені слабкою позицією Трампа щодо Кремля. Замість того, аби воювати з путінською диктатурою, Трамп воює з вільною Європою, якій вже вкотре проголосив збільшення митних тарифів на 50%, чим частково обвалив європейські акції. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись Тим часом Ізраїль готується завдати удару по ядерних об'єктах в Ірані, всупереч позиції адміністрації президента США. Політика Трампа потроху призводить до того, що з позицією Штатів можна не рахуватись. Європа - послідовніша. ЄС ухвалив 17-й пакет санкцій проти Російської Федерації. Вони спрямовані, головним чином, проти 200 кораблів тіньового флоту. Топ дипломатка ЄС Кая Каллас повідомила, що готуються нові, ще жорсткіші санкції. А Литва закликала вдатися до таких санкцій проти Кремля, які завдадуть "справжнього болю". Такого болю Росії можуть завдати ціни на нафту. Євросоюз вже запропонував країнам G-7 додатково знизити граничну ціну на російську нафту, що транспортується морським шляхом до 50 доларів за барель. Україна пропонує - не більше, як по 30 доларів за барель. Ціна на нафту - це та сама голка зі смертю російського Кощія, яку треба зламати. Також ЄС ввів заборонні мита на мінеральні добрива з Росії та Білорусі. Країни G-7 ухвалили рішення, що активи РФ будуть заморожені до припинення агресії та відшкодування збитків Україні. Путін заявив про ідею створити буферну зону між Україною і Росією. Як завжди, геть невідомо, що саме він має на увазі. Щодо українців, то вони на кордоні з РФ воліли б бачити велику стіну, рів з крокодилами, колючий дріт і табличку "Кінець цивілізації. Далі - життя не існує". На віки вічні. Президент Володимир Зеленський відвідав церемонію інтронізації нового Папи Римського Лева ХІV і зустрівся з понтифіком. Президент України подякував Ватикану за готовність стати майданчиком для прямих переговорів між Україною й РФ та подарував Папі ікону, написану на ящику з-під важкої зброї. У Румунії відбулися доленосні й драматичні президентські вибори, 2-й тур. Новим главою держави став Нікушор Дан, прозахідний політик. Він здолав неймовірне відставання (понад 20%) від ультраправого та проросійського популіста Джордже Сіміона. Мусимо подякувати румунам за здорову громадянську позицію, бо Румунія для нас важлива. В Польщі 1-го червня відбудеться другий тур президентських виборів. Нам важливо, аби перемогу на них не здобув польський "Янукович" Кароль Навроцький, що виступає проти членства України в НАТО. ...Вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася... У 2025-му році, вперше з часів закінчення Другої світової війни, Європа витратить на закупівлю зброї більше, ніж Сполучені Штати. Європа, слава богу, отямилася, бо змушена жити "по-новому". Це всьому притомному світові на користь. Данія надасть Україні військову допомогу на суму 630 мільйонів доларів. Мова йде про артилерійські гармати та боєприпаси до них, в рамках "чеської ініціативи". Фінляндія, за рахунок доходів від заморожених російських активів, надасть 90 мільйонів євро. Норвегія до кінця року передасть Україні всі обіцяні винищувачі F-16. Кількість літаків не розголошується. Бельгія, з свого боку, намагається пришвидшити передачу винищувачів, - повідомив міністр оборони країни Тео Франкен. У ніч на 23 травня Сили спеціальних операцій завдали удару по оборонному підприємству "Енергія" в місті Єлець Липецької області. Завод виробляв батареї для авіабомб, ракет "Іскандер" та морського озброєння. В іспанській столиці застрелили одіозного Андрія Портнова, ексдепутата українського парламенту, колишнього заступника в адміністрації президента Віктора Януковича. Андрій Портнов був причетний до підготовки "диктаторських законів" 16 січня 2014-го року та ручного управління судовою системою. Окрім цього, Портнов закликав до створення "фільтраційних таборів" для опозиції та ліквідації непокірних. Але доля розпорядилася так, що ліквідували саме його. Так воно сталося, що Портнов втрапив до "списків Портнова". "Як роса на сонці"&hеllір; ...Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони... Американський актор Шон Пен просить мільярдерів світу витратити 300 мільйонів доларів, щоб придбати для України дві ескадрильї винищувачів F-16 та системи протиракетної оборони. Шона Пена - в президенти США! Наші повертаються додому. 490 українських військових повернуто з російського полону в результаті обміну. Чекаємо на всіх інших. Чекаємо вдома. А завтра - день Києва. Остання неділя травня. Попри те, що на Київ сьогодні летять "шахеди" й балістика, Київ був, є і буде містом гордих, вільних, красивих людей. І саме для них "знову цвітуть каштани"&hеllір; Тримаймося!

Колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України часів Віктора Януковича знайшли вбитим 21 травня 2025 року поблизу Мадрида в Іспанії. Портнова вбили з вогнепальної зброї, коли він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці. Кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл став смертельним. Про це 21 травня повідомили Саdеnа SЕR, Rеutеrs та Sky Nеws. Іспанське видання Еl Ра&іасutе;s пише, що Портнова вбили близько 9.15 ранку 21 травня в елітному районі Мадрида Посуело. До вбивства можуть бути причетні двоє або троє осіб. Також ЗМІ пишуть, що Портнов був за кермом автомобіля Меrсеdеs, коли почалася стрілянина. Також іспанська газета Еl Ра&іасutе;s повідомила, що причиною вбивства, попередньо, вважають борги. Чи можна вважати це вбивство ліквідацією? Сподіваємось, слідство дасть на це чітку відповідь. Він занадто багато знав Убивство Андрія Портнова в Мадриді нагадало нам про ті часи, коли в українській владі працювали ті, хто створював усе можливе й неможливе, щоб припнила існування українська держава. Портнов у роки великої російсько-української війни міг багатьма вважатися маргіналом. Проте сам він себе таким не вважав. Навіть більше, з огляду на численну кількість справ у судах щодо захисту своєї честі і гідності, готуваввся до політичного та ділового реваншу. Як відомо, з 2010 року Андрій Портнов працював у адміністрації колишнього президента України Віктора Януковича, а в січні 2014-го став першим заступником голови АП. Був дотичний до ухвалення "диктаторських законів 13 січня". Він заперечував злочини, вчинені бійцями спецназу проти учасників Революції гідності взимку 2013-2014 років. Одразу після Євромайдану Андрій Портнов утік з України до РФ. Там його родина придбала маєток за $2 млн та комерційну нерухомість за $5,5 млн. Згодом осів у Європі, звідки чинив вплив на судову та правоохоронну системи України. Потім переїхав до Австрії, займався адвокатською діяльністю. У 2014&mіnus;2015 роках перебував під санкціями Європейського Союзу, які згодом були скасовані. Повернувся Портнов до України 19 травня 2019 року. А 15 січня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення, яким визнав, що Андрій Портнов проживав останні 5 років на території України. Проти Портнова було заведено низку кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді. 2018 року слідчі України почали розслідування причетності Портнова до анексії Криму, СБУ відкрила провадження за статтею "державна зрада", яке було закрите 15 серпня 2019 року. З 2021 року Портнов перебував під візовими та фінансовими санкціями США у зв'язку з причетністю до масштабної корупції в Україні. А в січні вже цього року набрала необхідну кількість голосів петиція до Кабміну із закликом винести на розгляд РНБО пропозиції про застосування санкцій щодо колишнього заступника очільника Адміністрації експрезидента Віктора Януковича Андрія Портнова. І взагалі, зважаючи на те, що суди неодноразово задовольняли позови екснардепа Портнова до низки ЗМІ та громадських організацій щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, можна стверджувати, що наша Феміда працює досить цікаво щодо колишнього одного з топових посадовців часів Віктора Януковича. екснардеп налагодив широкі зв'язки із судовим і правоохоронним апаратом України через хабарництво Чому? На це питання дали відповідь США, коли наклали на Портнова санкції. В обґрунтуванні пояснюється, що екснардеп налагодив широкі зв'язки із судовим і правоохоронним апаратом України через хабарництво. А перед тим, у 2020 році на той час тимчасово виконуючий обов'язки директора Державного бюро розслідувань Олександр Соколов визнав, що в правоохоронних органах є "групи впливу", які розповідали таємницю слідства та важливі деталі розслідувань колишнім чиновникам, зокрема й Андрію Портнову. Атака на медіа діловий піар з трагічним наслідком Ми не можемо оминути одну з найпромовістіших історій судових "понтів" Портнова це суди з провідними ЗМІ України. Суди з українськими медіа, які він зазвичай вигравав, давали йому ще один бонус він був на слуху й про нього не забувала громадськість. Зрештою, це й стало для нього роковою помилкою. У грудні 2024 року Медіарух (об'єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій, що відстоює дотримання журналістських стандартів у засобах масової інформації. - Gаzеtа.uа) висловив занепокоєння, що українські суди неодноразово задовольняли позови Портнова проти медіа та громадських організацій. Це відбувається попри наявність серйозних підстав для критичного ставлення до його діяльності. Водночас Медіарух закликав президента України, відповідно до положень Закону України "Про санкції", винести на розгляд РНБО пропозиції щодо запровадження санкцій проти Андрія Портнова. Також Медіарух звернувся до голови Верховного Суду та Вищої ради правосуддя із закликом забезпечити прозорість та об'єктивність у розгляді справ, пов'язаних з публічними особами, такими як Андрій Портнов. Крім того, попросив провести перевірку суддівських рішень у цих справах на предмет їхньої відповідності стандартам правосуддя та суддівської етики. 28 грудня 2024 року Андрій Портнов через свою представницю Каріну Мікітян звернувся до уряду з вимогою видалити петицію із сайту. Як пояснила представниця Портнова, розміщення петиції щодо нього порушує права і свободи Портнова, а отже суперечить законодавству. А на початку цього року, 8 січня, Андрій Портнов надіслав листа низці медіа та громадських організацій, в якому заявив, що вважає заяву Медіаруху про санкції щодо нього "доносом", вмотивованим помстою та неприязню. Кабінет Міністрів не знайшов підстав запроваджувати санкції У січні 2025 року стало відомо, що Кабінет Міністрів не знайшов підстав запроваджувати санкції проти ексголови Адміністрації президента Андрія Портнова. Тож, тримаючи під прицілом українські медіа та суди, Андрій Портнов опинився під прицілами справжніми. Водночас, нагадаємо, що вперше про зраду Портнова почали говорити тоді, коли він із очільника голови виборчого штабу Юлії Тимошенко перетворився на заступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича. Але справа в тому, що він ніколи нікому не зраджував. Портнов просто був вмонотований в українську владу тією системою, котра мала на меті знищити українську державу. І от цікаво, що як і будь-який класичний любитель "русского міра" Портнов вчив своїх дітей у країнах Європи, мав там нерухомість та заощадження, аж ніяк не в країні своєї мрії.

В українському парламенті зареєстрували відповідний проєкт постанови. Нардепи хочуть звернутися до світової спільноти щоб та визнала агресивні дії Пхеньяну. Ініціаторами є депутати з фракцій "Голос", "Європейська солідарність" та "Слуга народу". Документ опубліковано на сайті ВРУ. "Прийняття проєкту постанови дозволить Україні у майбутньому, у разі створення спеціального міжнародного трибуналу зі злочину агресії Росії проти України, розширити лаву підсудних, враховуючи участь КНДР у війні проти України. Вона не може обмежуватися лише представниками російського та білоруського воєнно-політичного керівництва. Там мусять опинитися також посадовці КНДР ті, хто брав участь в ухваленні політичних, дипломатичних чи військових рішень про вступ у війну проти України", йдеться у пояснювальній записці. Таким чином парламентарі намагаються не тільки привернути увагу до того, як КНДР уже підтримує Росію у війні проти України, а й перервати співпрацю диктаторських режимів, притягнути північнокорейських посадовців до відповідальності. Війна Росії проти України давно набула ознак не просто двостороннього конфлікту, а повноцінного міжнародного збройного протистояння. До нього залучаються інші держави і не лише у форматі політичної або економічної підтримки. Йдеться про фактичну участь збройних сил інших країн у бойових діях, а також про надання своєї території, інфраструктури, логістичних ресурсів для ведення агресивної війни. Промовисті приклади: Корейська Народно Демократична Республіка та Білорусь. Йдеться не лише про окремих солдатів, а про організовану форму військової допомоги Тривалий час участь військових КНДР залишалася на рівні припущень і тривожних сигналів. Проте наразі ця інформація повністю підтверджена. Про присутність північнокорейських військових свідчать полонені. Цю участь підтвердив і сам Путін, подякувавши Пхеньяну за підтримку. Є підстави вважати, що йдеться не лише про окремих солдатів, а про організовану форму військової допомоги щонайменше у вигляді підрозділів, які діють на боці Росії. Зі свого боку й Північна Корея свого часу підтвердила відправку свого війська до Росії для підтримки війни проти України. Це дозволило Пхеньяну здобути реальні бойові навички. Росія та КНДР продовжують розширювати співпрацю: РФ потрібні зброя і солдати для війни проти України, а Кім Чен Ину гроші та військові технології. Тим часом, за офіційними даними, у війні на боці Росії загинули 600 військових з Північної Кореї. Про потребу підіймати питання правової відповідальності держав-союзників агресора і кроки, які повинна зробити Україна, щоб боротися за справедливість, українські правники говорять не один рік. Кандидат юридичних наук, заступник генпрокурора України у 2019-2022 роках Гюндуз Мамедов неодноразово висловлювався у публічній площині, що Україна щодо цього питання має діяти рішучіше. "Парламент повинен офіційно визнати КНДР державою, що вчинила акт агресії, а Білорусь державою-співучасницею", - зазначив правник. До речі, законопроєкт щодо Білорусі вже давно зареєстрований У ВР, однак депутати досі не наважуються винести його на голосування. Тож почнімо вже з КНДР. За прийнятим рішенням українського парламенту має слідувати міжнародний трек: дипломатична робота, винесення питання до Генасамблеї ООН. Адже в ситуації, коли Росія своїм вето блокує рішення Ради Безпеки, саме Генасамблея стає простором для захисту справедливості. Юристи-міжнародники стверджують, що так було вже не раз, і цей шлях є реальним і для України. Отже, участь КНДР у війні проти України означає, що майбутній спеціальний міжнародний трибунал зі злочину агресії (якщо він буде організований) має розширити лаву підсудних. Вона не може обмежуватися лише представниками російського та білоруського воєнно-політичного керівництва. Там повинні опинитись також посадовці КНДР. Ті, хто брав участь в ухваленні політичних, дипломатичних чи військових рішень про вступ у війну проти України. Цей трибунал має стати попердженням для всіх бажаючих вступити до лав союзників агресора. Зрештою за порушення міжнародного правопорядку та за міжнародні злочини потрібно відповідати. Адже непокаране зло породжує нові біди.

Хроніка Лівонської війни - великої поразки Московії, яку Мединський "забув" згадати. Є в цьому якась особлива іронія, коли свою псевдоісторичну промову про "велич Росії", яка "воювала 21 рік зі Швецією й перемогла", Владімір Мединський виголосив саме в Стамбулі. Місті, про контроль над яким Московська імперія марить останні майже 600 років. В місті, яке декілька століть тому було осердям яничар, вихідців із захоплених народів, що зрікались віри, мови, роду заради служби султану. Це місце - своєрідна маленька копія самого Мединського. Він народився і виріс в Україні, але став ідеологом кремлівського імперського міфу, прагнучи до нових експансій та відродження імперії. Такий собі яничар ХХІ століття, який намагаєтсья вислужитися. Тож не дивно, що він згадав про війну, яку Росія нібито виграла, але "забув" про ту, яку програла гучніше за всі інші - Лівонську. Це якраз була та війна, де українці билися не за московського царя (як це було у Північній війні), а проти нього. І билися наші предки пліч-о-пліч з литовцями, поляками, шведами. Всіма тими, кого сьогодні кремлівська риторика обзиває "колективним Заходом". І саме тоді Московія втратила не лише території а і державну стійкість. Але почалося все, як завжди, з апетиту до чужого. У 1514 році під Оршею... 30-тисячне об'єднане військо Великого князівства Литовського - у складі білорусів, литовців і русинів (українців) - ...розгромило 80-тисячну московську армію На початку 16 століття Московське Царство завершило внутрішні війни та стало готуватися до походу на Захід. Правда, тоді це не принесло відчутних успіхів. Ще до Лівонської кампанії Московія отримала болючого ляпаса, коли у 1514 році під Оршею, на берегах Дніпра, 30-тисячне об'єднане військо Великого князівства Литовського - у складі білорусів, литовців і русинів (українців) - під проводом князя Костянтина Острозького розгромило 80-тисячну московську армію. Але московитів це надовго не зупинило - у 1558 вони розпочали нову війну. Як і в багатьох своїх війнах, Московія почала Лівонську кампанію не з визнання власнтих непомірних апетитів, а з ідеологічного прикриття. У 1558 році цар Іван ІV під приводом "захисту православного населення" оголосив війну Лівонському ордену. Мовляв, у Лівонії пригнічують віру, і Москва не може стояти осторонь. Нічого не нагадує? Так отож, що тоді, що зараз - сценарій незмінний. Вторгнення під хор церковного дзвону та зі псльозливими казками про "наших людей", яких потрібно "захистити" від утисків віри та "язика". ...В Кремлі вважали, що "взяти Балтику" буде справою кількох кампаній. Так би мовити, "візьмемо Балтику за три дні!... Але справжньою метою війни був вихід до Балтійського моря та встановлення контролю над торговими портами, через які йшов експорт деревини, зерна, хутра, а головне - вплив у Північній Європі. Лівонський орден на той момент переживав не найкращі часи, і в Кремлі вважали, що "взяти Балтику" буде справою кількох кампаній. Так би мовити, "візьмемо Балтику за три дні! Що з тією Балтикою воювати?" І спершу справи у московитів були вдалі. Початкові перемоги дозволили захопити Нарву, Дерпт, взяти в облогу Ригу. Але саме в цей момент сталося те, чого Московія не врахувала: європейську єдність та спільну військову відповідь. Проти Московської агресії виступили одразу кілька гравців: Швеція, Польща та Литва. А у 1569 році, після підписання Люблінської унії, держави Польща та Литва об'єднались у Річ Посполиту. І ось тут часто в сучасній інтерпретації забувають про третю силу - руську шляхту, тобто українських православних магнатів і воєвод, які були невід'ємною частиною Великого князівства Литовського, а відтак - повноцінними співзасновниками нової держави. До речі, повний титул польського короля звучав так: "Король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Пруський, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Поморський, Інфлянтський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський." Українська (руська) знать Острозькі, Вишневецькі, Сангушки, Немиричі, Збаразькі були повноцінними учасниками як політичних, так і всіх інших процесів у новій державі. Вони організовували власні загони, воювали, фінансували оборону, вели дипломатію. Вони захищали ту державу, яку творили разом із поляками й литовцями. На двадцять другому році війни командування в Речі Посполитій перейняв Стефан Баторій. Цей досвідчений полководець і стратег розумів: перемоги здобувають не "глибоким занепокоєнням", а залізом, дисципліною й союзами. Його головна ідея була простою: перенести війну на територію ворога. І цей задум він втілив блискуче. Першим ударом став похід на Полоцьк, який московити утримували з 1563 року. У 1579 році об'єднане військо Речі Посполитої, що складалося з польських гусарів, литовської піхоти, українських кінних загонів з Волині та Брацлавщини, а також німецьких найманців, підійшло до міста з трьох сторін. Після двотижневої облоги московити здались. У полон потрапило близько 1 200 осіб, ще понад 3 000 вояків було вбито під час прориву з боку української кінноти... Після двотижневої облоги московити здались. У полон потрапило близько 1 200 осіб, ще понад 3 000 вояків було вбито під час прориву з боку української кінноти, яка пішла в обхід і розрізала тили ворога. Втрати Речі Посполитої були незначні. Але головне - об'єднані війська отримали психологічний ефект: вперше за багато років Москва втратила ключовий плацдарм, що забезпечував їй вплив на західні землі. 1580. Битва за Великі Луки - розгром на болотах. Наступною ціллю стала московська фортеця Великі Луки, яку охороняв гарнізон із понад 4 000 вояків. Баторій кинув туди мобільне військо - до 25 000 солдатів, включаючи козаків, які штурмували з боку болотистих підступів, і артилерію, яку зібрала шляхта з руських воєводств. Облога тривала менше тижня. Коли московити спробували вночі зробити вилазку, їх зустріли засідкою з боку українських і литовських загонів. Більшість була знищена або потонула в болоті. Вважається, що загальні втрати московитів сягнули 3 500 осіб, і майже весь гарнізон перестав існувати як бойова одиниця. З фортеці після захоплення вивезли понад 60 гармат, запаси зерна, архіви командування й царські грамоти, які потім використовувались у дипломатії проти Москви. Це був не просто успіх - це був тріумфальний рейд на чужу територію. У 1581 році, на завершення кампанії, Баторій вирішив завдати удару по серцю регіону - місту Псков, останній великій фортеці, яка захищали прохід у московські землі. До облоги залучили понад 40 000 вояків. Це було справжнє "європейське військо": поляки, литовці, німці, волохи, українці з Поділля й Києва, частина кримських татар. Псков витримав облогу, але за неймовірну ціну. За зиму загинуло понад 10 000 осіб від голоду, хвороб і обстрілів. Армія Баторія, хоча й не взяла Псков штурмом, змусила Москву піти на мирні перемовини. Але наслідки були набагато глибші. Московити буквально тікали, кидаючи обоз, артилерію, припаси. Армія розбігалась, на Московщині ширилися чутки, що "наступає нечиста сила з заходу" - настільки деморалізованим було військо й населення. Поразка у Великолукській кампанії та облога Пскова зламали московське командування. Навіть царю Івану ІV стало очевидно: далі країну чекає прірва Поразка у Великолукській кампанії та облога Пскова зламали московське командування. Навіть царю Івану ІV стало очевидно: далі країну чекає прірва. Він терміново направив послів до Стефана Баторія, прохаючи миру. Аргумент був простий: "Москва готова на поступки, лише б зберегти лице". У січні 1582 року між Річчю Посполитою та Московією було підписано Ям-Запольський мир. Московія відмовилась від претензій на Лівонію, визнала втрату Полоцька, Соколу, Верхньодвінська, Дісни - ключових міст, які закривали їй західний напрямок. У 1583 році вона капітулює перед Швецією, підписуючи Плюсське перемир'я, за яким втрачає Нарву, Івангород, Ям, Копор'є - свій головний вихід до Балтії. Військово-політичний проєкт "Московія-Балтика" похований остаточно. І вже ніколи (аж до Петра І) Росія не мала жодного серйозного впливу в цьому регіоні. Наслідки війни були важкими. Казна була пуста, все, що можна було обкласти податком - обклали. У деяких регіонах Московії селянин платив до 15 (!) податків на рік. Люди почали масово тікати на околиці, в ліси, в степи. Московське слово "беспашцы," тобто селяни, що не мали змоги обробляти землю через втрату інвентарю й худоби, стало соціальною нормою. У 1584 році, одразу після смерті Івана Грозного, в Москві починається паніка й хаос. На трон сідає його син Федір, слабкий, хворобливий, не здатний керувати ні армією, ні державою. Починається боротьба за владу між боярськими кланами, що один за одним виводять з гри адекватних полководців. У Новгороді 1585 року спалахує бунт проти податків - військо, послане на придушення, переходить на бік повстанців. У Торжку починаються голодні бунти. У Вологді гарнізон відмовляється виконувати царські накази. А далі починається "смутноє врємя". ...Московія занурюється в хаос, який триває до 1613 року. Ці два десятиліття не просто хаотичні - це епоха системної державної деградації. Усе це було прямим наслідком Лівонської війни... Від 1598 року, після смерті останнього з Рюриковичів, Московія занурюється в хаос, який триває до 1613 року. Ці два десятиліття не просто хаотичні - це епоха системної державної деградації. Усе це було прямим наслідком Лівонської війни, яка виснажила Московію так, що вона впала не під ударами ворогів, а під вагою власного безсилля. Лівонську війну не люблять в Росії, бо вона знищує кремлівську міфологію як про "непереможну московську зброю", так і про "Росію, яка завжди бере своє." До речі, цю вигадану фразу Бісмарк ніколи не казав. Лівонська війна продемонструвала, що Росія завжди оголошує війну під прикриттям "захисту православ'я" чи "походом за історичну правду". Але кожного разу, коли проти неї починає воювати колективний захід, складовою якого є Україна, її чекає поразка, а державу хаос і деградація. Так було тоді. І так буде знову.

У Стамбулі стартували так звані "мирні переговори", чи радше їхня імітація. Стартували, та відразу й завершились ("призупинилися") через очевидні непереборні протиріччя сторін. Українська делегація спілкувалася з росіянами через перекладача. І то є добре, бо так стає суб'єктність. А починався тиждень з того, що Києва приїжджали лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі. Лідери проводили перемовини, ходили весняним Києвом на екскурсію та вимагали від Путіна припинити війну. Путін натомість, як старий, бридкий щур, виліз в нічний ефір і запропонував прямі переговори в Стамбулі, нічого не обіцяючи по суті. Взагалі, коли Путін щось говорить, в притомних людей це викликає такі ж "емоції", як тління старої ганчірки, якою кілька років мили посуд. Аж до фізичної огиди. Виманювали щура в Стамбул всім цивілізованим світом. Але щур натомість прислав щурят. До того ж, "низького рівня", за делікатним формулюванням генсека НАТО Рютте. За таких обставин українську делегацію мав би очолити Михайло Поплавський або Вєрка Сердючка. ...Риторичні заяви Путіна - це спроба приховати обмеження можливостей російських військових... Фахівці Інституту дослідження війни (ІSW) з цієї нагоди кажуть: "Риторичні заяви Путіна - це спроба приховати обмеження можливостей російських військових та відвернути увагу від нездатності Росії досягти будь-якого значного прогресу на полі бою протягом останніх двох років". Відразу після переговорів у Стамбулі відбулася телефонна розмова. Володимир Зеленський, Емманюель Макрон, Фрідріх Мерц, Кір Стармер та Дональд Туск говорили з Дональдом Трампом. То є ті святі люди, які час від часу приводять американського президента до тями, і нагадують йому, хто такий є Путін, та хто такий є, власне, президент США. Трамп вважає, що війна не закінчиться доти, доки він особисто не зустрінеться з Путіним. На що українці цілком резонно заперечують: війна не закінчиться доти, доки Путін живий. Державний секретар Марк Рубіо повідомив, що потенційну зустріч Трампа і Путіна будуть обговорювати після повернення американського лідера з Близького Сходу. Також, за словами американського президента, ситуація в світі значно поліпшиться за якісь два-три тижні. Про "два-три тижні" ми вже вдосталь наслухалися три роки тому. Трампові подарували літак в Катарі. Вартістю пів мільярда доларів. Це найбільший публічно відомий хабар американському президентові за всю історію Трампові подарували літак в Катарі. Вартістю пів мільярда доларів. Це найбільший публічно відомий хабар американському президентові за всю історію. В принципі, таких дарунків президентам США приймати не можна. Але Трампові можна. Крім того, Трамп, за його словами, наукладав контрактів з Катаром більш як на трильйон доларів. Зокрема, державна компанія Qаtаr Аіrwаys зобов'язалася придбати 160 літаків Воеіng на $200 мільярдів. Невдоволення близькосхідними контрактами Трампа наростає навіть у лавах відданих республіканців. Нагадаю: неофіційно вважається, що катарська королівська родина причетна до фінансування ХАМАС. В адміністрації Трампа стверджують, що це ніякий не хабар, а "державне діло". Цікаву форму "співпраці й партнерства" запропонував Сполученим Штатам Іран. Мова йде про створення регіонального ядерного консорціуму у складі Ірану, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів. В цьому складі Іран міг би взяти на себе збагачування урану до низького рівня, недостатнього для створення ядерної зброї, а потім транспортував би його до арабських країн для цивільного використання. І цю ідею лідери Ірану нібито вже попередньо обговорили з спецпредставником Трампа - Віткоффом. Я так відчуваю, що "команда мрії" Дональда Трампа ще наробить світові немало проблем "незворотнього характеру". Майбутні збройні поставки з Німеччини будуть засекречені. І це абсолютно правильне рішення. Ворог має дізнаватися про "тауруси" з неба, а не з телеграм-каналів. Але, як конфіденційно стверджує Nеw-Yоrk Тіmеs, Сполучені Штати дозволили Німеччині передати Україні ракети. Мова нібито йде про 100 ракет до ЗРК Раtrіоt та 125 ракет Аtасms. Польща готує черговий пакет військової допомоги Україні на 200 мільйонів євро. Папа Римський Лев ХІV вперше висловився про російсько-українську війну з моменту свого обрання. "Росія здійснила імперіалістичне вторгнення. Росія - агресор". На відміну від свого попередника, це вже більш-менш наш Папа. Правильно було б казати на нього Тато. Тато Римський&hеllір; Крім того, Папа Лев ХІV сказав, що вважає штучний інтелект великим викликом і потенційною загрозою для людства, з яким церква має якось ладнати. А в Канаді створено перше в світі міністерство штучного інтелекту. Його очолив колишній журналіст Еван Соломон. З огляду на це, я згадую вислів колишнього українського урядовця Віктора Пинзеника: "Якщо створити в Україні міністерство яблук, - яблук не буде". Індія та Пакистан домовилися не розпочинати повномасштабний воєнний конфлікт. Трамп каже, що це він їх переконав. Ну, хай буде й Трамп, нам не шкода чужої миротворчої слави. Аби не билися. Після припинення вогню Британія допоможе відновити авіасполучення - пообіцяв британський прем'єр Кір Стармер. Сполучені Штати оголосили про велику торговельну угоду з Китаєм. За словами міністра фінансів Скотта Бессента, це допоможе вирішити проблему багатомільярдного торговельного дефіциту. В усякому разі, для світу важливо, що між Вашингтоном і Пекіном мости не спалено, а діалог продовжується. Не випадково саме після укладання торгівельної угоди, Пекін обережно підтримав ідею 30-денного перемир'я в Україні. Тайвань надасть Україні 2 мільйони доларів для організації робіт із розмінування території. То добрий почин. Ще було б чудово, аби Тайвань припинив продавати Росії чіпи для крилатих ракет. Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) остаточно поклала на Росію відповідальність за збиття літака рейсу МН-17. З того часу минуло вже 11 років Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) остаточно поклала на Росію відповідальність за збиття літака рейсу МН-17. З того часу минуло вже 11 років&hеllір; А Сили оборони на тижні знищили російський ЗРК БУК-М3, вартістю 45 мільйонів доларів. Саме з "БУКа" й було збито цивільний рейс МН-17 "Амстердам-Куала-Лумпур" у травні 2014-го. Прем'єр Польщі Дональд Туск звинуватив Росію у підпалі торгового центру в польській столиці, в травні минулого року. Причетність російських спецслужб до теракту доведена. Майже до всього зла, яке відбувається в світі, Росія якимсь боком причетна. Робітнича партія Курдистану (РПК) оголосила про припинення діяльності у рамках ініціативи примирення з Туреччиною. Так завершується більш як сорокарічний спротив курдів стамбульській політиці впокорення. В Індійський океан впав апарат "Космос-42", запущений ще в 1972 році. Як бачимо, Совіцький Союз сконав 34 роки тому, а мотлох від нього розлітається по всьому світу ще й досі. А в Україні триває весна. Поки що прохолодна і дощова. Після каштанів розквітли й люди, бо цього тижня в Україні - День вишиванки. Вже фактично загальнонаціональне свято. Вишиванка і піксель - одяг нації на непевні часи&hеllір; Тримаймося!

Цього тижня світ згадував Другу світову війну. Світ ще не зрозумів: аби не стійкість і мужність України, то й Третя світова була зараз якраз у самому розпалі. Україна стримала Третю світову. Або радше так: Третя світова локалізована на території України. Дональд Трамп сказав, що США перемогли у Другій світовій фактично самотужки. І подібне самонахваляння нам якраз на користь, бо воно руйнує генеральний наратив Кремля на монополію в перемозі над фашизмом. Взагалі дивно, що Трамп не згадав, як він сам особисто виграв Другу світову. Після того, як виграв першу. Безперервна серійна атака безпілотників паралізувала й заблокувала всі аеропорти російської столиці. Не допомогло навіть ППО... Україна провела власну репетицію військового параду в Москві. Безперервна серійна атака безпілотників паралізувала й заблокувала всі аеропорти російської столиці. Не допомогло навіть ППО, стягнуте росіянами з усієї країни. Вся західна частина РФ прожила півтижня в перманентному режимі "Ковьор". Дрони СБУ вразили в Московській області завод російського ВПК "Базальт", який випускає озброєння для всіх видів військ РФ, а також важливий завод в Тулі "Сплав", - єдиний, що виробляє системи залпового вогню. В Саранську вражено підприємство "Оптоволоконні системи" - також єдине, що виробляє подібну продукцію. А вже наступного дня президент присвоїв керівникові СБУ, генералу Малюку звання Героя України. Також звання героя присвоєно засновнику підрозділу ударних безпілотних авіаційних систем "Птахи Мадяра" Роберту Бровді, з позивним "Мадяр". Служба безпеки вперше в історії України викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, яка здійснювала шпигунську діяльність на шкоду нашій державі. Хоча, як казав колись солдат Швейк: "Не кожен мадяр винен у тому, що він мадяр". Зрештою, лідер угорської опозиції проти Орбана також - Мадяр. Петер. Український морський безпілотний катер "Магура" збив російський винищувач СУ-30 над Чорним морем В Україні розпочато серійне виробництво 30-кілометрових оптоволоконних котушок для дронів, повідомили представники компанії для Dеfеnсе Ехрrеss. Українська компанія 3DТесh успішно випробувала свої нові котушки дальністю на 25 та 30 км. Всі етапи виробництва повністю локалізовані в Україні. Це дуже важлива й актуальна новина. Український морський безпілотний катер "Магура" збив російський винищувач СУ-30 над Чорним морем. Так трапилося вперше в світовій військовій історії. Цю історію тепер пишуть українці. Доки над Москвою ширяв чорний дим, над Сикстинською капеллою у Ватикані здійнявся - білий, обрали нового Папу. Вперше понтифіком став американець. 70-річний августинець із Чикаго, американо-перуанський куріальний кардинал Роберт Френсіс Прево, що обрав собі ім'я папи Лева ХІV. Мейк Ватікан гріт агейн. Поки важко сказати, чи є Лев креатурою Трампа. Нам важливо, аби новий Папа не плів всіляких небилиць про "братні народи", як його попередник Франциск. Раніше Роберт Прево обережно, але системно підтримував Україну. Фрідріха Мерца з другої спроби обрано новим німецьким канцлером. Він нам більш зрозумілий, ніж понтифік. Чекаємо на "Тауруси", як було обіцяно раніше. Новий міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль прибув до України та пообіцяв, що Європа буде підтримувати нас усіма засобами. Індія завдала ракетного удару по базах у Пакистані. Бо якось трохи скучно зробилося в тій частині світу в порівнянні з Європою. Велика іронія ситуації полягає в тому, що Трамп уже не може сказати: "Якби я був президентом, цього б ніколи не сталося". Дональд Трамп ніяк не вгомониться з тарифами. Цього разу мова йде про 100% мита на іноземні фільми. Ще американський президент пообіцяв заново відкрити культову в'язницю "Алькатрас". Такий собі "Архіпелаг-ГУЛАГ" на штатівський манір. Крім того, президент США погрожує, що виробник ляльки Ваrbіе не продасть у США жодної іграшки. Це назиивається - "дозлягатися до мишей". Що там далі? Тарифні війни з Мікі Маусом? ОПЕК на чолі з Саудівською Аравією тримається політики збільшення видобутку нафти за низького попиту, що невпинно наближає ціну російської нафти до рівня собівартості. Це якраз ті, так потрібні нам економічні санкції, які й без санкцій працюють. У квітні доходи Росії від продажу нафти і газу впали на 12%. Верховна Рада України в четвер ратифікувала Угоду з США про утворення спільного інвестиційного фонду ("Мінеральна угода"). "За" - проголосували 338 депутатів. Після цього відбулася телефонна розмова між президентами України та США. Дональд Трамп закликав до тридцятиденного перемир'я у війні. Хоча казати про це треба Путіну, а не нам. ...ЄС подвоїть військову допомогу Україні, якщо Трамп не переконає Путіна укласти мир. Вже зараз ЄС виділить 1 мільярд євро на закупівлю української зброї Комісар Європейського Союзу питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс пообіцяв, що ЄС подвоїть військову допомогу Україні, якщо Трамп не переконає Путіна укласти мир. Вже зараз ЄС виділить 1 мільярд євро на закупівлю української зброї. Про це повідомила висока представниця ЄС з зовнішніх відносин та політики безпеки Кая Каллас. Також ЄС ухвалив остаточне політичне рішення для створення Трибуналу з воєнних злочинів. Безкарності не буде. США і ЄС готують пропозиції до "30 денного перемир'я", які можуть бути оприлюднені вже завтра. А до Києва сьогодні мають прибути лідери Британії, Франції, Німеччини та Польщі. І ще про таке, важливе. Статистика свідчить, що витрати українців на жіночу декоративну косметику за роки війни зросли більш, як вдвічі - на 110%. Вислів "Краса врятує світ" набув нових відтінків. І це насправді добра новина. Під час Другої світової в Англії - "червона помада" стала символом надії і перемоги. Так само, як і в нас сьогодні. Жінки мусять бути жінками. Навіть у тяжкі, непевні часи&hеllір; Тримаймося!